LIETUVIŲ KALBOS SPECIALIOJI LEKSIKA

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXII (1983)

M. LENKEVIČIŪTĖ-NORKAITIENĖ

РЕГІОНАЛЬНІ НАЗВИ В ЛИТОВСЬКИХ ДІАЛЕКТАХ

Назвами жителів за місцем походження (nomina regionalia) називаємо людей відповідно до місця їхнього походження або проживання. Щоб визначити виразніші тенденції словотворення та вживання згаданих назв у литовських діалектах, було зібрано матеріал з академічного «Словника литовської мови» (далі — LKŽ), а також із картотек цього словника і «Атласу литовської мови» (далі — LKA) та зі «Словника говірок північно-східних дунінінків» В. Віткаускаса¹. Загалом зібрано понад тисячу прикладів, з яких видно, що в діалектах Литви для називання жителів за місцем походження або проживання використовують два способи: описовий і словотвірний.

Описові назви

Описові назви складаються не з одного слова, а є словосполученнями. Вони бувають двох типів:

а) поєднання кількох іменників, один із яких є родовим відмінком назви місцевості (для точного зазначення місця народження або проживання особи). Наприклад:

Я сама народилася у Швекшні LKŽ III 308 (Šv)². Вона народилася в парафії Немунайтіса Alv. Прізвище збігається, але ми з ним ані родичі, ані з одного роду — я Мартінкус із Желвів, а він Мартінкус із Лаздінінкай LKŽ III 239 (Dr). Мене люди вважають за Урбутіса з Калнену (село) LKK IX 163 (Jrb)³. Звідки ти родом, — людина з Алітуса?! Vrn. Вишні такі добрі — куршенські баби нігтями повизбирували LKŽ VIII 500 (Krš).

б) словосполучення з прийменниками. Наприклад:

Ти здалеку родом? — Я родом зі Швекшни LKŽ V 778 (J. Jabl). Він походить із Кибарт LKŽ II 1093 (Vlkv). Вона походить із Жвиргжденів, а живе у Варені Pv. Моя мати була родом із Паланги LKŽ II 1074 (Plng). Він вийшов із Раків Nč. Мені сниться (здається), що ті дівчата з Алізави Slm. Муроде, ти зі Шилале LKŽ VIII 430 (Grd). Записувалися як Кукляйси (прізвище) з Казюлів (село) LKŽ XI 216 (Dv). Які ж ви крутихвости з села Тінтали! LKŽ VI 641 (Dr). Людина з Каунаса Rs. Він з Агуркішке VŠR. Людина з Рудішкес Trak. Вони з-за Гірджів LKK IX 155 (Jrb).

¹ Vitkauskas V. Šiaurės rytų dunininkų šnektų žodynas. – V., 1976.

²Скорочення — як у «Словнику литовської мови».

³ Речення з таким скороченням узято зі статті: Grinaveckienė E. Значення та вживання прийменників у південному діалекті північно-західних аукштайтів. – У кн.: Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1967, т. 9, с. 151–170.

137

Він родом із Сінтаута LKŽ V 778 (Plv). Вона походить із Пашаків LKŽ II 1093 (Pc). Він з Утени (з околиць Утени) LKŽ VIII 902 (Ktk). Кажуть, що той чоловік із Пасваліса LKŽ VIII 902 (Dj). Чоловік із Дівенішкес Šlčn. Та жінка там, що з Варени Pv. За мовою лише здогадуюся, що він із Дауґелішкіса LKŽ IX 247 (Švnč). У Пагуді є вчитель — чи то із Шяуляя, чи то з Таураге LKŽ IX 100 (Šts). Вона звідти, з-за Шяуляя LKK IX 157 (Jrb). Вони звідси, з цього боку Шимкайчяй LKK IX 157 (Jrb).

У реченнях із прийменником iš («з») (або складеним прийменником iš anapus «з-за») місце народження (проживання) особи вказується точно. Ці речення синонімічні реченням першої (a) підгрупи.

Для позначення приблизного місця проживання, тобто не конкретного населеного пункту, а ширшої околиці, використовуються конструкції з прийменником nuo («від») (або аналогічні конструкції зі складеними прийменниками nuo anapus («від того боку») і nuo šiapus («від цього боку»)).

У розмовній мові місце проживання особи по всій Литві зазвичай називають описовим способом. Це свідчить про те, що цей спосіб давній. У старих документах, метричних записах також писали саме так, зазначаючи місце народження чи проживання особи, яку реєстрували, наприклад: Миколайюнас із села Норбутай (1742 р.), Ярайтіс із села Пуоджюнай (1702 р.) тощо.⁴ Крім того, є назви місцевостей, від яких словотвірним способом (найчастіше, як побачимо далі, через фонетичні причини) важко утворити назви мешканців, тож у такому разі також стає в пригоді описовий спосіб. У деяких місцевостях Литви він навіть єдиний. Наприклад, у Краках Кедайнського району, околицях Упите Паневезького району, поблизу Кайшядориса, Тракая, у Вільнюському краї місцеві жителі кажуть, що людина походить із Паневежиса, з Kpekenavos, із Кальвяй, із Рудішкес, із Неменчіне. В інших місцевостях згадані сполуки вживаються поряд із однословними назвами, утвореними словотвірним способом — суфіксальними чи флексійними похідними, наприклад: у Мєжишках (Паневезький район) кажуть і паневежисець, і людина з Паневежиса; в околицях Валкінінкая та Марцінконіса Варенського району кажуть і із (від) Марцінконіса, із (від) Варени, а також марцінконішець, варенянин, вареніс. Подібно вживають ці форми в Шакяйському, Капсуцькому, Вілкавішському, Алітуському, Вільнюському, Шальчинінкському та Молетайському районах.

Похідні назви

Словотвірним способом утворюються однословні назви:

a) іменникові або прикметникові суфіксальні деривати, наприклад: salantiškis, -ė, pušėnas, pakruojietis, -ė, veliuonýtis, -ė, žagarininkas, -ė, tverėčinis, -ė тощо;

b) іменникові деривати із закінченням -is, наприклад: ariogalis, -ė, šeduvis, -ė, širvintis, -ė.

Суфіксальних назв більшість, деривати із закінченням -is трапляються рідше. Для цієї мети використовуються численні різноманітні суфікси, наприклад: -iškis, -ė; -ietis, -ė; -ėnas; -inis, -ė; -(in)inkas (-ykas), -ė; -ytis, -ė; -(i)ukas, -ė; -(i)utis, -ė; -(i)okas, -ė; -onas, -ė тощо. Не всі вони однаково широко й часто вживаються (їхнє поширення та використання виразніше видно на карті*). Розглянемо їх відповідно до словотвірного потенціалу.

⁴ Zinkevičius Z. Lietuvių antroponimika. – V., 1977, p. 35.

* Числа на карті позначають діалектологічні пункти так само, як у «Атласі литовської мови».

138

У всій Литві (можливо, лише за винятком північнопаневежиських і прилеглої до них частини шяуляйських говірок) уживається давній суфікс -iškis, -ė, який для жемайтів є чи не єдиним засобом творення слів цього типу. Напр.: Кретингишки роблять вози з великими довгими жердинами LKŽ VI 555 (Slnt). Він, здається, з моседишків LKŽ VIII 354 (Slnt). Адам — седишкіс, із Кірклі Slnt. Куршенишки говорять грубіше, папіленишки — тонше LKŽ VI 972 (Pp). Я вже справжня лаукювишке — тут народилася, виросла і все життя прожила LKŽ VIII 189 (Lkv). Рієтавишки розмовляють, щебечуть, як тетеруки LKŽ XI 582 (Lkv). Блінда був луокишкіс, Луоке — його батьківщина LKŽ VII 691 (Užv). Він звідси ж, мазейкішкіс LKŽ VII 967 (Mžk). Я споконвіку палангишкіс LKŽ IV 157 (Plng). Перший чоловік тієї був палангишкіс LKŽ IX 238 (Ms). Дигимас був плателишкіс LKŽ II 525 (Šts). Плунгишки теж (міняють) вже (говорять інакше) LKŽ X 350 (Krtn). Гаргждайці інакше обробляють поля LKŽ II 570 (Krtn). Ми, рауденишки, говоримо подібно до телшишків LKŽ XI 249 (Rdn). Грузджяйці — селюки, шакинишки — лісовики LKŽ VII 181 (Škn). Той її чоловік був салантишкіс Grg. По руснишках шукав вугрів LKŽ XI 1020 (Rsn). Прекулишки гарно говорять LKŽ X 651 (Plik). Палангишки вперлися, що не піддадуться Тишкевичу LKŽ V 866 (Dr). Кельмішки не вміють казати «дякую» LKŽ I 17 (Ll). Шилутишки, прекулишки весь час перекручують слово LKŽ VI 501 (Sg). Ми з прекулишками не перетинаємося (не зустрічаємося) Pgg. Ту пісню так само плателишки, плунгишки, алседишки співали гуртом у полі й на толоці Plt. Інших плателишків і біля Шатейку також колись називали рогатими LKŽ X 80 (Plt). У вас там край цибулі: шакинишки здавна цибульники LKŽ II 20 (Žg). Того року записували пісні й слова вилкишків LKŽ II 1152 (Erž). Велюонишки «плавають» (говорять по-жемайтськи) LKŽ VII 75 (Ilg). Папартишки дали садок LKŽ IX 350 (Ppr). Панемунішки вже жнуть жито LKŽ IX 333 (PnmA). Рамігалські поїхали [у невістки в інше місце] LKŽ XI 124 (Rm). Кірдейкішки обіцяли наступної неділі приїхати на ярмарок із музикою LKŽ V 833 (Trgn). Лабаноришки живуть із грибів та ягід LKŽ VII 3 (Trgn). Так швидко не відпустить, підсмажимо хліба — і станете салакишке Slk. Антазавишкіс узяв душтишке LKŽ I 158 (Ds). Дусетишкісу тільки танцювати й спати, а камайшкісу — плести пута LKŽ II 918 (Dkk). На кінських перегонах обелишки гарно їдуть LKŽ VIII 987 (Ob). Він родом із Пріємів, пріемишкіс LKŽ X 664 (Pln). Повні Прієнаї приїхали бірштонишків LKŽ I 846 (Prn). Багато перлойських жили тільки з грибів LKŽ IX 839 (Alv). У цих озерах дубичишки наловлюють багато риби LKŽ II 781 (Dbč). Земля багатьох містечок горбиста LKŽ II 322 (Alv). Межонішкіс, -ė, скавонішкіс, -ė, скрайчонішкіс, -ė LKK IX 193 (Dv)⁵. Дайнавишкіс, -ė, крелишкіс, -ė, курпешишкіс, -ė, нарбутонішкіс, -ė, нарчонішкіс, -ė, наугардискіс, -ė, пагиришкіс, -ė, вильнішкіс, -ė, засетишкіс, -ė, зетелишкіс, -ė LKK XI (Zt)⁶.

⁵ Приклади зі статті: Lipskienė J., Vidugiris A. Dieveniškių tarmė. – Kn.: Lietuvių kalbotyros klausimai, t. 9, p. 193.

⁶ Приклади зі статті: Vidugiris A. Zietelos tarmės daiktavardis. – Kn.: Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1969, t. 11, p. 157.

139

У паневежиських (особливо північних) і частини шяуляйських говірок місце проживання людини зазвичай називають описово (людина зі Смільгяй, з Упите тощо), але зрідка утворюють також похідні з суфіксом -ietis, -ė. Напр.:

Сьогодні в гаю дуже багато паневежців збирають ягоди LKŽ IX 334 (Krs). Паневежці, вони, бачте, говорять інакше, ніж ми LKŽ IX 334 (Mžš). Обступили тебе кайришки (хлопці з села Кайряй), повертаєшся з пухирем Sml. Байсогалець на інших не зважає LKŽ I 69 (Bsg). Радвилишці приїхали Šln.

Варто зазначити, що цей суфікс як у цих, так і в інших місцевостях Литви не є єдиним: як синонімічні вживаються й інші похідні або сполуки. Пор.:

Його дружина — біржєте LKŽ I 850 (Ds), проте є також біржишкіс (Skp), бірженас (Vb).

Ще кілька дівчат із Лелюнай — і всі гості LKŽ VII 319 (Dbk), але кажуть і люди з Лелюнай (Ut).

Я — людуокєте LKŽ VII 410 (Kkl) — і з (від) Людуокяй (Ldk).

Мій дід — панделєтіс LKŽ IX 33 (Krp) — і з Панделіса (Rk).

Узяв собі дружину з панемунишків LKŽ IX 333 (Kp) — і з Панемуніса (Rk).

Щоправда, іноді між похідними із суфіксами -iškis, -ė та -ietis, -ė є відмінність у значенні. Наприклад, жемайти поблизу Шилуте й Таураге називають мешканців міста Клайпеди klaipėdiškiai, а мешканців усього Клайпедського краю — klaipėdiečiai. У Кайрях (Шяуляйський район) для називання мешканця певного села вживають суфікс -iškis, -ė; він стає в пригоді й тоді, коли йдеться про тимчасового прибульця. Мешканців околиці місцеві називають похідними із суфіксом -ietis, -ė. Так само і в Шальчинінкському районі. У багатьох місцевостях похідні із суфіксом -ietis, -ė схильні утворювати для називання мешканців більших міст (vilnietis, kaunietis, panevėžietis, šiaulietis). Сувалкійці, вживаючи й інші суфікси, називають мешканців більших населених пунктів похідними із суфіксом -ietis, -ė, напр.: kaunietis, šakietis (Alk, Kdl), а суфікс -iškis, -ė їм потрібен тоді, коли йдеться про людей із менших поселень або коли хочуть назвати місце, звідки повернулася людина, яка тимчасово там перебувала, але не жила, напр.: Шакішки повернулися (ті, що були в Шаках) Nm. У Куршенай, називаючи місце, де перебував той, хто повернувся, також уживають суфікс -iškis, -ė, напр.: Чи вже сплять ригишки? LKŽ XI 594 (Krš). Тут цей суфікс доречний і тоді, коли йдеться про людину, яка тимчасово виїхала: Ригишки ще не повернулися LKŽ XI 594 (Krš). У Варенському районі, коли йдеться не про місцевих, а про людей, які живуть деінде або зустрілися поза місцем свого проживання, уживають суфікс -iškis, -ė (Каунишки приїхали. У Генянисі зустрів валкинишкіса). В інших випадках користуються описовими назвами, а суфікс -ietis, -ė рідкісний і вживається переважно молодшим поколінням.

Як бачимо, суфікс -ietis, -ė у говірках є лише вторинним. Його похідними спочатку, мабуть, почали називати мешканців сусідніх місцевостей, людей із більших поселень. У розмовній мові й тепер найбільше похідних із суфіксом -ietis, -ė трапляється на межах говірок. У літературній мові похідні, що позначають осіб за назвами місць, де вони живуть або жили, утворюються майже виключно із суфіксом -ietis, -ė⁷. Для цих

⁷ Пор. Lietuvių kalbos gramatika. — V., 1965, t. 1, p. 411 (далі — LKG).

140

Похідним формам, мабуть, вдається утвердитися ще й тому, що з фонетичних причин за допомогою суфікса -iškis, -ė не завжди можна утворити назви мешканців. Навіть жмудини, які майже послуговуються лише похідними з -iškis, -ė, мають tryškiečius (: Tryškiai). До речі, вони кажуть також Tryškių žmogus (Rdn). Мешканців околиці Кунігішків у Таурагському районі називають kunigiškiečiais (Trg).

Мешканці Купішкіса, Анікщяйського краю, околиць Рокишкіса та їхні найближчі сусіди часто утворюють номіна регіоналія за допомогою суфікса -ėnas, наприклад: Kad jis anykštėnas, pažįnu iš kalbos LKŽ I 141 (An). Duokiškėnų žemės geros LKŽ II 867 (Dbk). Kupiškėnai kupiškėnais palieka LKŽ VI 927 (Kp). Biržėnai juokias iš kupreliškėnų: čia korva, čia kumala, čia duonos plutala LKŽ VI 930 (Kpr). Vabalnykėnai savatinai kalba Brž. Rokiškėnai neskūpūs LKŽ XI 816 (Ob).

У згаданих місцевостях похідні з цим суфіксом іноді позначають мешканця не якогось конкретного населеного пункту, а околиць, представника говірки, наприклад: salamiestėnas, kupiškėnas, vabalninkėnas, kupreliškėnas (Slm), juodupėnas, rokiškėnas, anykštėnas (On). Щоб сказати, що мешканець походить саме з містечка, місцеві кажуть: salamiestietis, alizavietis, antašavietis, papilietis, rokiškietis, juodupietis (Slm) або obeliškis, kamajiškis (Rk), čedasėškis (On), biržiškis (Skp). Порівняймо: мешканців околиць Тільзита й Рагніти називали tilžėnais (Šlu) і ragainėnais (Ra-gainėnai į tur savo tarmę LKŽ XI 14 (Pgg), а мешканців самих міст — tilžiškiais ir ragainiškiais (Šlu).

Як видно з карти, похідні з суфіксом -ėnas трапляються і в інших місцевостях Литви. На території ширвінтішків — kiauklėnai, šešuolėnai Šš, čiobiškėnai Čb; серед утенішків — užpalenai Sdk, kuktiškėnai (Tas žmogus gal kuktiškėnas? LKŽ VI 809 (Ut); в Ігналінському краї — daugeliškėnai (Jau nėra niekur tokių giesmininkų kaip daugeliškėnai LKŽ II 313 (Dglš), tverečėnai (Tverečėnai adutiškiečius vadina skersagudžiais (Ad); на території західних жмудинів — plikėnai Grg, grabupėnai Grdm; у Клайпедському краї мешканці Вішвіле — viešvilėnai Jrb (є також viešviliškiai); серед південних аукштайтів — žašlėnai Ppr, vieviškėnai Vvs (є також žašliskiai Žsl, vieviškiai Trak), ratnyčėnai (Ši-ta žemė ratnyčėnų LKŽ XI 244 (Drsk).

Прикладів уживання жіночої форми суфікса -ėnas не довелося ні почути, ні знайти ані в друкованих томах «Словника литовської мови», ані в його картотеці та картотеці LKA, хоча, можливо, десь її й уживають у живому мовленні. То чи не свідчить відсутність форми жіночого роду про те, що спершу похідними із суфіксом -ėnas називали всіх мешканців цього краю формою множини (про це ще поговоримо далі)? Це підтверджує і вживання подвійних суфіксів, наприклад: Kuktiškėniškėniams naravu: turi geležinkelį, kur nori, gali nuvažiuot LKŽ VI 809 (Trgn). Papilėniškiai dideliai mėgst dainas LKŽ IX 362 (Pp). Skapiškėniškai kalba Skp.

Інакше кажучи, суфікс -ėn- тут указує, що йдеться про людину з цього краю, а -išk- уточнює та вказує на конкретну місцевість.

Як видно з наведених прикладів, уживання похідних із суфіксами -iškis, -ė, -ietis, -ė і -ėnas в тих самих місцевостях пояснюється відмінністю їхніх семантичних функцій. Щоправда, подекуди семантична відмінність нечітка або й зовсім відсутня. Наприклад, у Тверечській говірці, за свідченням J. Otrembski, ту саму функцію, що й суфікс -iškis, -ė, виконує також суфікс -inis, -ė. Суфікс -iškis, -ė замінюється на -inis, -ė у тих випадках-

141

коли сам топонім має суфікс -iškis, -ė. Цікаво, що в деяких топонімах суфікс -iškis, -ė зберігається і в похідних, тоді як від інших топонімів похідних із -inis, -ė не утворюють, наприклад: Karališkiai – karališkiniai, bet Latakiškė – latakiniai⁸.

Сфера вживання суфікса -inis, -ė не така широка, як, наприклад, у -iškis, -ė. Похідні з ним найчастіше утворюють на території віленських і ковенських говірок і дуже рідко — деінде. Ці похідні позначають людину, яка там живе або звідти походить, приїхала (повернулася). Варто зазначити, що історія розвитку прізвищ свідчить: деякі прізвища із суфіксом -inis, -ė також указували на місце походження особи (наприклад, Suder-vinis — із Судерве) або на належність (наприклад, Geldinis — Гелдай, родині Гелдос, син Гелдоса)⁹.

Похідні із суфіксом -inis, -ė частіше вживаються як прикметники, а не як іменники. Наприклад:

Був (був) і прийшов вільхівський учитель LKŽ I 104 (Gs). Дукштські хлопці відпускають і лист (лист) LKŽ II 811 (Dglš). Я бачила одну дукштську й одну салакинську дівчинку LKŽ II 811 (Slk). Салакинський єврей Dglš. Клайпедський лікар LKŽ V 948 (Pln). Таурагський священник Trg. Цей славицький лікар мені сказав Slv. Пілвішкські лікарі не беруться лікувати, посилають до Вілкавішкіса LKŽ IX 1029 (Plv). Мій син, знаєте, каунаський KzR. Вейверський лікар Kps. Саснавський священник KzR. Вілкавішкський настоятель був Lkš. Пупішкський Зінкявічюс Šlčn. Самавські баби Zr. Ми були людьми зі Свядасів, парафіянами Свядасів; перед Першою війною відокремилися Adm. Ризька Петронене (повернулася з Риги) LKŽ XI 594 (Kp).

Ми дукштські LKŽ II 811 (Dkšt). На нас напали саснавці Ss. Він був ерзветський OG 176. Через неї був пашилінський OG 176. Ропідська (мешканка села Ропіди) Krs. Тут були і варенці, і марцинконці, і я бачила єйшиських Dg.

Прикметниково вживаються також похідні з іншими суфіксами. Наприклад:

Побачивши в іншому місті душтиського чоловіка, відразу впізнаєш, що це душтиський LKŽ II 924 (Ds). Наумієшкіський [лікар] їде до Швекшни LKŽ VIII 592 (Vn). Їздять чоловіки-паберзьці LKŽ IX 15 (Pb). Усі рауденські баби знайомі LKŽ XI 249 (Krš). Ще був один алантішський чоловік із такою самою справою LKŽ I 91 (Dbk). Жінки з Пабраде добре вміють робити (фарбувати) JnšM. Варенська Ієвуте ані телефонує, ані відповідає Pv.

Приїжджав лікар із Паневежиса LKŽ IX 334 (Krs). Сієсикська лікарка лікувала Ssk.

Люди з Адутишкіса LKŽ I 22 (Ad).

Існує кілька похідних рідкісного словотвірного типу. Із суфіксом -(in)inkas (-nykas), -ė вони дещо частіше трапляються в жмудських говорах, в інших місцевостях — рідко, наприклад: tarbučininkai Žg; vegerininkas, žagarininkas, kivylininkas Vgr; palukninkas Skd; karkl ininkas Krg; nidininkai, pervalkininkai, pretilininkai Nd; ventininkai Prk; alkininkai Grdm; rygininkė Klk; skardininkai Jrb; moletnykai Dbg; Нам, рогайнинкам, вона подару-

⁸ Otrębski J. Wschodniolitewskie narzecze twereckie. Gramatyka. – Kraków, 1934, t. 1, p. 170–172 (toliau – OG).

⁹ Zinkevičius Z. Min. veik., p. 241.

142

його красивою вілпствне LKŽ XII 4 (Rdž). Тих господарів, які живуть біля Шілеліса, називають шілелниками Brž. Рибалок Куршської коси, які переселилися з південного заходу Латвії (Курземе), тамтешні жителі називають kuršininkais, kopininkais (Dov). А. Йонайтите, досліджуючи вплив латиської мови на граматичну будову західноавкштайтських говірок уздовж латвійського кордону, зазначає, що «під впливом латиської мови суфікс -¹⁰ priesaga -(i)ninks ~ -inin-kas іноді набуває значення литовських суфіксів -iškis, -ietis, наприклад: dūobelniks “житель Добеле” (mãs būvom mvaž’āve pas tuos dūobelnikus Žg), ėlininks “житель Елеї” (čė gi-vėna lātvei ēlininkai Kyb), tarbū:čninks “житель села Тарбучяй” (āna vis po-vārdu šauk tie tarbū:čņkpai Dilb), vegėr:ninks “житель околиць Вегере” (vegė:rnin kai dā daugau latv’ūoj ir už mum Škn); rī:ginōks “житель Риги” (lā:uk’am, ga’l, sā:kom, mūsu rī:gininkai ši mēnesi parvaž’uos ant āplamkū Škn). Пор. лат. dobelnieks “житель Добеле”, rīdzinieks “житель Риги”, liepājnieks “житель Лієпаї”. Мат. лат. суфікс -(i)nieks для носіїв цих говірок є відповідником властивого їм суфікса -(i)ninks, пор. запозичення: dār-žininks, лат. dārznieks; māšiniks “моторист”, лат. mašīnieks та ін.»¹¹

У семантичному плані похідні з розглядуваним суфіксом неоднозначні. Наприклад, у Куршенаях rygininkais називають тих, хто постійно їздить до Риги (LKŽ XI 594). В інших місцях так називають місцевих жителів, які виїхали до Риги, наприклад: Ну що ж, наші ригінінкаї цього разу довго не повертаються LKŽ XI 594 (Skn).

Із суфіксом -ytis трапилося лише кілька похідних, наприклад: veliuonytis Jrb, zarasytis (Міліція поїхала до Зарасів Zr), šiaulytis Rdn, Lk, Akm, Trk. В Упині štaulytis означає також узагалі людину, яка розмовляє авкштайтським діалектом.

Поблизу Шилуте утворюють похідні із суфіксом -ujis, наприклад: lankininkujis (: Lankininkai), lažynujis (: Lazdūnėnai), skardupėnujis (: Skardupiai) Šlu, paplynujis (: Paplyniai) NmŠ.

Існує кілька похідних надзвичайно рідкісного словотвірного типу. Із суфіксом -(i)ukas, -ė: kazlinukė (: Kazlų Rūda) Kps, pasodėliukai (: Pasodėlė) Krkn; із суфіксом -(i)utis: kauniutis (: Kaunas) Ut.

Похідні з іншими суфіксами (зокрема й слов’янськими) час від часу трапляються в місцевостях зі змішанішим національним складом населення. Наприклад:

-onas, -ė, -(i)onis, -ė: rygionis, -ė Brž, Ps, Grž: Під час війни з Риги почали приїздити жінки-ригіонки LKŽ XI 594 (Lnkv); biržionis, -ė: Може, людино, зрозумієш, що белькоче біржоніс (бірженець) LKŽ II 62 (Trgn); vilnionis, -ė Mlt; salakonas, -ė: Обоє справжні салаконці, тільки Антанас виїжджав Slk. Салаконець і орючи танцює, а в нього ще й живіт грає Ds. Салаконці говорять по-різному Alv. Салаконки і танцюють, і тчуть Ds; narčionis, -ė Zt. Останній приклад А. Відугіріс порівнює зі старим запозиченням подібного значення й словотвірної структури miesčionis і зазначає, що в околицях Зіетелы для позначення жителя села Нарчяй частіше вживають похідне narčioniškis, ніж narčionis¹².

¹⁰ Це говірки околиць Скайстгіріса й Жагаре Йонішкського району, Грузджяйської, Шакіноської та Шюпиляйської околиць Шяуляйського району, а також Крупяйської околиці Акменського району.

¹¹ Jonaitytė A. Latvių kalbos poveikis palatvės vakarų aukštaičių šnektų gramatinei sandarai. — Kn.: Lietuvių kalbotyros klausimai, t. 9, p. 174—175.

¹² Žr. Vidugiris A. Min. str., p. 157.

143

-(i)окас, -ė. «Назви осіб із цими суфіксами, утворені від власних назв місць проживання цих осіб і подекуди з додатковим відтінком зневажливого значення (поряд зі значенням походження — належності), вживаються майже виключно в південних говірках аукштайтського діалекту (Алітус, Кайшядорис, Капсукас, Вейсеяй), наприклад: Kaišiadoriokas, -ė, kauniokas, -ė, lazdijokas, -ė, palomeniokas, -ė, prieniokas, -ė, seir(i)okas, -ė, veisiejokas, -ė¹³.»

Час від часу трапляються також похідні, утворені за допомогою інших суфіксів (особливо слов’янських), наприклад: raguvekas, traupekas Tršk, vilenskas Zr, švenčėnskas Ck, ignalińskas Ign, adutinskas Ad, smėliniskis Zr, paringuckas Ign, druskin(e)ckas Lzd, butrimancas Šlčn та ін.

Похідних із закінченням -is небагато. Частіше вони трапляються в говірках Пакруойського, Радвілішкського, Паневежиського та Укмергеського районів. Напр.:

Linkuva: linkuvis, -ė Sdb. Ми, земайчяй (жителі Жеймеліса), teip šnekam, linkuviai kiteip, pašvitiniečiai vėl kiteip LKŽ VII 551 (Žml). Linkuvės labai gražius milus audavo LKŽ VII 551 (Lnkv). Ми складаємо в клуню, а linkuviai šeria LKŽ II 1016 (Rz).

Пушалотас: пушалотіс, -ė. Литовські пісні, записані в окрузі пушалотів і Велюони LKŽ XI 105 (титульний аркуш JD).

Šeduva: šeduvis, -ė Rz, Klov, Sdb, Pšš, Šml, Rm. Він уже šeduvis Rd. Šedu-viai po penkis sėdavo centnerius Šd. Він šeduvis, o aš baisogalė Bsg.

Baisogala: baisogalis, -ė. Ця людина — баїсогаліс LKŽ I 569 (Bsg). Байсогаляни дуже відрізняються своєю мовою від шедувян LKŽ I 569 (Šd).

Ramygal(a): ramygalis, -ė. Ти породичався з рамягалами LKŽ XI 124 (Ėr).

Raguva: raguvis, -ė. Звідки ж ти родом? — Із Рагуви LKŽ XI 43 (Ukm).

Deltuva: deltuvis, -ė LKŽ II 398.

Širvintos: širvintis, -ė. Я втік від ширвінтських лікарів. Збираються західні ширвінтяни, далеко вони були Šr.

Varėna: varėnis, -ė Dg.

Ареали вживання словотвірних засобів, як бачимо з карти, майже збігаються з ареалами поширення діалектів. Продуктивніші суфікси чергуються з більш діалектними, утворюючи дублетні синонімічні форми (особливо на межах діалектів). Отже, поширення словотвірних засобів зумовлене мовною (діалектною) єдністю населення.

Семантично можна було б виокремити не лише групу похідних, що позначають осіб за походженням або належністю, а й групу похідних, які позначають більшу групу людей, об’єднаних спільною діяльністю або участю в певному заході, наприклад: Ka tiems kalvariškiams (учасникам калварійського храмового свята) pradėtų lyti LKŽ V 165 (Als).

У діалектах найбільше назв, утворених за допомогою суфіксів, особливо суфікса -iškis, -ė. На жаль, у літературній мові його витісняє суфікс -ietis, -ė, який дедалі більше монополізує словотвір. Мабуть, найважливіші причини, що зумовили утвердження суфікса -ietis, -ė, є граматичними:

1) nomina regionalia, утворені за допомогою суфікса -ietis, -ė, зазвичай уживаються лише як іменники; назви, утворені за допомогою суфікса -iškis, -ė, уживаються не лише як іменники-

¹³ LKG, т. I, с. 413.

144

не лише іменники, а й прикметники, наприклад: Багато перлойців жили лише з грибів LKŽ IX 839 (Alv) і Перлойський боярин LKŽ IX 839 (K. Būg); Вільнюці вже повиїжджали Pv і Вільнюська публіка DŽ 940;

2) за допомогою неї утворюються назви як чоловічого, так і жіночого роду (наприклад, із суфіксом -ėnas, який широко вживають східні аукштайти, зазвичай утворюються лише назви чоловічого роду);

3) похідні із суфіксами -ietis, -ė стилістично нейтральні (цього не можна сказати, наприклад, про похідні із суфіксом -okas: Лаздійці розмовляють ще завзятіше LKŽ VII 213 (Rdm).

Той факт, що в говірках і досі активно вживається суфікс -iškis, -ė, можливо, можна пояснити: 1) давньою традицією такого вживання (особливо в жемайтів, дзуків і почасти аукштайтів); 2) субстантивацією прикметників із суфіксом -iškis, -ė¹⁴.

Слід зазначити, що незалежно від того, за допомогою якого суфікса утворено назви, найчастіше вживається їхня форма множини, наприклад: На ярмарок з’їхалися всі авілішкці LKŽ I 526 (Avl). Сьогодні в Анкшчяї було дуже багато дебейкіців LKŽ II 348 (Dbk). Уже ніде немає таких співаків, як далгелішкяни LKŽ II 313 (Dglš). Папіленішкці дуже люблять пісні LKŽ IX 362 (Pp).

Так є і в інших мовах. Спеціальні російські словники подають форму множини як основну й первинну¹⁵. Здається, цілком обґрунтованим тут було б пояснення, що множина «зручна тим, що виражає ідею групи, не вказуючи статі осіб, які її утворюють»¹⁶. Через це назви набувають більшої семантичної абстрактності. Місцевий відмінок множини навіть адвербіалізувався, набув загальнішого лексичного значення й уже виконує в реченні функцію обставини місця. Наприклад:

Скрізь скудуте (скудучяї) у нас, у біржійців RdN. Тепер він живе серед панделійців (в околицях Панделіса) LKŽ IX 331 (Kp). Серед панделійців так не кажуть LKŽ IX 331 (Pnd). Я три роки прожив серед палангійців (в околицях Паланги) LKŽ IX 238 (Ms). Серед папіленішкців (в околицях Папіле) жив і навчився казати «доума», «пейнс» LKŽ IX 362 (Krš). Я прожив серед рієтавців два роки рієтавцям LKŽ XI 582 (Jdr). Її даля була серед салацьців Imb. Інша мова серед салацьців Vj. У сведасців уже починають жати жито Dbk. Син був агрономом у сведасинцях Adm.

Окремо слід сказати й про те, що назви можна утворити словотворчим способом не від усіх топонімів; іноді придатний лише описовий спосіб. Це залежить від фонетичної та морфологічної структури топоніма.

Замість висновків наведемо кілька зауваг, що констатують факти:

1) Якщо сам топонім має суфікс -iškis, який додається до основи, що закінчується на приголосний k (наприклад, Grinkiškis, Duokiškis, Karsakiškis, Rokiškis), то в такому разі назви мешканців ніколи не утворюють із суфіксом -iškis, очевидно, щоб уникнути фонетичного повтору (вийшло б grinkiškiškis тощо).

¹⁴ Про схильність прикметників із суфіксом -iškis, -ė до субстантивації пор. Lietuvių kalbos gramatika, т. 1, с. 574.

¹⁵ Словарь названий жителей РСФСР. – М., 1964; Словарь названий жителей СССР. – М., 1975.

¹⁶ Словарь названий жителей СССР. – М., 1975, с. 8.

145

2. Як показують приклади, вибрані зі «Словника північно-східних дунінінкських говірок» В. Віткаускаса, у цій говірці всі nomina regionalia (як, зрештою, і всюди в жмудських говорах) утворюються за допомогою суфікса -iškis, -ė. Якщо назва місцевості має кореневий наголос, то її похідні належать до першої акцентної парадигми, а якщо наголос падає на закінчення — то до другої, наприклад: akmėniškis, -ė 1 (:Akmenė), janapoliškis, -ė 1 (: Janapolė), juozapaviškis, -ė 1 (: Juozapava), kuršėniškis, -ė 1 (: Kuršėnai), kūrtuvėniškis, -ė 1 (: Kūrtuvėnai), micaitiškis, -ė 1 (:Micaičiai), papilėniškis, -ė 1 (: Papilė), raudėniškis, -ė 1 (: Raudėnai), šakyniškis, -ė 1 šakyniškis, -ė 2 (: Šakyna), šaukėniškis, -ė 2, šaukėniškis, -ė 1 (: Šaukėnai), telšiškis, -ė 2 (: Telšiai), tvėriškis, -ė 1 (: Tverai), upyniškis, -ė 1 (: Upyna), užventiškis, -ė 2 (: Užventis), varniškis, -ė 1 (: Varniai), vidasodiškis, -ė 1, vidasodiškis, -ė 2 (: Vidasodis), viekšniališkis, -ė 1 (: Viekš naliai), žagariškis, -ė 1 (: Žagarė).

3. Від двослівних назв місцевостей nomina regionalia утворюються найчастіше описово або лише від одного (частіше другого) компонента, наприклад: Aukštoji Panemunė – людина з Aukštoji Panemunė або panemunietis LKŽ IX 333. Kazlų Rūda – з Kazlų Rūda або kazliškis, kazlinukas Kps, rūdininkas LKŽ XI 871 (Zp). Naujoji Akmenė – з Naujoji Akmenė або akmenietis Akm. Žemaičių Kalvarija – з Kalvarija, kalvariškis LKŽ V 165.

Якщо двослівна назва перетворюється на складне слово (наприклад, Lauko Soda – Lauksodis), то від неї можливе й однослівне похідне lauksodiškis.

4. Від аналогічних назв місцевостей в окремих говорах утворюються назви з різними суфіксами, наприклад: Kudirkos Naumiestis – naumiestietis, -ė, Žemaičių Naumiestis – naumiestiškis, -ė.

5. Іноді назва місцевості вживається в переносному значенні на позначення її мешканців, наприклад: Jis kad jims par pečius pliūšyti Rudikus (людей із села Rudikai)! LKŽ X 285 (Slm). Atsimenu, ba ženklūs metai buvo: Pivašiūnai su Einoromin mušės Pv.

6. Від назв місцевостей із суфіксом -uva (Linkuva, Raguva, Šeduva) є тенденція утворювати похідні із закінченням -is (для жіночого роду -ė), хоча такі похідні трапляються і від назв місцевостей з іншими закінченнями (Baisogala, Pušalotas, Varėna).

7. Існує зв’язок між творенням похідних і семантикою. Зауважено, що в говорах варіантів nomina regionalia небагато і що вони майже не залежать від словотвірної структури твірних слів.

НАЗВИ МЕШКАНЦІВ МІСЦЕВОСТЕЙ У ЛИТОВСЬКИХ ГОВОРАХ

Резюме

У статті досліджуються слова, що називають людину за місцем її проживання або походження.

Установлено, що в литовських говорах зв’язок людини з тією чи іншою місцевістю виражається двома способами: описовим і похідним. Описові назви вживаються на всій території Литви, а похідні (тобто nomina regionalia, утворені за допомогою різних суфіксів або закінчення -is) мають власні ареали, які майже збігаються з ареалами говорів (див. карту).

Відзначається зв’язок між утворенням і семантикою цих назв; розглядаються граматичні, семантичні, стилістичні та інші причини, що зумовлюють їхню варіантність.