MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985)

ГАЛИНА ФЕЛІКСІВНА ВЕШТОРТ

ТИПИ ВАРІАНТІВ У ТЕРМІНОЛОГІЧНІЙ ЛЕКСИЦІ

Одним із важливих видів роботи в галузі термінології є докладний лексикографічний опис окремих термінологічних систем. Але й у процесі загальномовного лексикографічного опису певною мірою впорядковується термінологія, що полягає у «відборі та виділенні насамперед найстійкіших і найуживаніших форм термінів». Це завдання виконували укладачі Тлумачного словника білоруської мови¹, Російсько-білоруського словника², хоча до джерел словників не включалася вузькоспеціальна література.

Основний принцип термінології, що полягає у взаємно однозначній відповідності між термінами та позначуваними ними поняттями, на практиці не завжди дотримується, і наявність полісемії та омонімії в термінологічній лексиці визнають багато дослідників, із застереженням, що синоніми, наприклад, тут мають «іншу природу та інші функції»³.

До поняття варіантності термінологічної лексики ми включаємо наявність фонетичних, словотвірних і лексичних дублетів для одного спеціального поняття (термін дублет запропонований О. С. Ахмановою). Найпоширенішими видами варіантів у білоруській термінології є лексичні та словотвірні.

У радянську епоху інтенсивного розвитку білоруської літературної мови серед широкого кола мовних проблем центральне місце відводилося формуванню наукової термінології. Методологічний принцип вироблення білоруської наукової термінології на початку 20-х рр. полягав у тому, що в її основу мали бути покладені слова живої народної мови. Якщо ж необхідних термінів у народній мові не було, то на власному мовному матеріалі створювалися неологізми або запозичувалися готові іншомовні слова в потрібному термінологічному значенні. Допускалося й паралельне вживання білоруського та іншомовного слова або двох білоруських⁴, тобто вже в

¹ Тлумачальны слоўнік Беларускай мовы.— Мінск, 1977—1980, т. 1—4.

² Русско-белорусский словарь.— Минск, 1982, т. 1—2.

³ Даниленко В. П. Русская терминология/Опыт лингвистического описания.— М., 1977, с. 73.

⁴ Беларуская навуковая тэрміналогія. Элементарная матэматыка.— Мінск, 1922, вып. 1, с. 3—4.

39

самій методології створення термінологічної лексики передбачалася можливість лексичної варіантності. До таких галузей термінології, як ботанічна, зоологічна, сільськогосподарська, де народна термінологія була розвинена найбільше, увійшла досить значна кількість слів із народної лексики. Було створено й значну кількість новотворів на власне білоруському матеріалі. Надалі «практика використання територіально обмеженої лексики у значенні термінів уже до кінця 20-х рр. засвідчила свою нежиттєздатність. Починається зворотний процес — заміна народно-діалектних слів та штучних утворень термінами інтернаціонального або російського походження»⁵. Проте багато загальновідомих і навіть територіально обмежених народних термінів залишилися поряд із запозиченими у спеціальних термінологіях, утворюючи дублетні ряди.

Лексична варіантність сучасної білоруської термінології має кілька різновидів, у яких дублетами виступають власне білоруське слово (або слово, що через давність запозичення сприймається як власне) і запозичене, найчастіше з російської, польської або через посередництво російської мови; два чи більше власне білоруських слова; власний термін і калькований; обидва терміни, що прийшли з російської мови й відображають варіантність російської термінології.

Широкі наукові контакти з усіма союзними республіками на основі російської мови створюють великі можливості для проникнення до білоруської мови значної кількості наукових термінів із російської. Власне білоруські професійні терміни, що увійшли до спеціальної термінології, утворили дублетні пари з термінами, які прийшли пізніше з російської мови, наприклад: асцяродак — стрыжань, асада — ручка, рамка, валюц — сукнавалка, жвір — гравій, касцяк — раскос, кочат — уклюцчына, клямар — скоба, шарош — россып. Лексичні варіанти, подібні до наведених вище, можуть мати різні сфери вживання. У спеціальній літературі частіше вживатимуться спільні з російською слова (стрыжань, сукнавалка, гравій, скоба, россып), а їхні власне білоруські дублети, введені словниками до сфери термінології, зазвичай мають більший семантичний обсяг і ширшу сферу вживання, зокрема й у розмовному мовленні (асцяродак, валюц, жвір, касцяк, клямар). Деякі з дублетів залишаються відомими на обмеженій території (кочат, клямар). У подібних відношеннях (власне білоруське—російське) перебувають лексичні дублети інших термінологічних галузей, наприклад: баранок — смушак, капец — бурт, катах — пачатак, мяцёлька — султан, паляндвіца — філец, паралюш разг.— параліч, садавіна — фрукты, спароўванне — злучка, сячкарня — саламарэзка,

⁵ Баханькоў А. Я. Развіццё лексікі беларускай літаратурнай мовы ў савецкі перыяд.— Мінск, 1982, с. 46.

40

хвоя — сосна, хуткасьць — скорасьць, шчэлепы — жабры. Можливо, критерієм належності до термінологічної лексики у власному значенні цього слова могла б бути здатність утворювати нові похідні терміни. Логічно припустити, що майбутнє за тими термінами, які беруть участь в утворенні інших термінологічних назв, напр.: буртаванне, буртавальшчык, буртаўкладычык; скоры поезд, каробка скарасьцей; паралітык, паралітычны; фруктовы, фруктаапрацоўчы. Тому на сучасному етапі становлення термінологічної лексики у загальнослов’янських словниках варто було б позначати подібні терміни помітками, які вказують на їхню належність до спеціальної термінологічної лексики (напр.: кул. філеіны — Російсько-білоруський словник), залишаючи за їхніми дублетами (напр.: канец, паляндвіца, садавіна, хуткасьць, цягнік, шчэлепы) статус загальновідомих слів, сфера вживання яких ширша — літературна мова, народні говори. Так, наприклад, у 2-му виданні Російсько-білоруського словника з термінологічної лексики вилучено лексему хвіліна «частина години», хоча ще 20—25 років тому її вживали як термін.

До низки лексичних дублетів належать застарілі білоруські (або давно запозичені) терміни й терміни, спільні з російськими, напр.: мытня, мытны заст.—таможня, таможенный, літаванне заст.—паянне, пайка, штопаршчык — загнутыйчик, коллік розм.—коклюш.

Інший різновид лексичних варіантів утворюють терміни, обидва з яких сприймаються як білоруські, що прийшли до термінології з народної мови, часто з різних її діалектів. Такі дублети трапляються в ботанічній, зоологічній, сільськогосподарській термінології. З погляду семантичних відношень вони можуть бути абсолютними синонімами, хоча, маючи спільне предметне значення, не завжди рівнозначні у вживанні. У парі асавік—падасінавік перша назва має територіально обмежене вживання і не повинна вводитися до ботанічної термінології, як і інші народні назви цього гриба. Назва буяк уживаніша, ніж наведена поряд у Російсько-білоруському словнику в термінологічному значенні дурніцы. З цієї ж причини не слід подавати як синонім до кнігаўка (рос. чибис) обласну назву каня, тим паче, що вона відома як назва іншого птаха; пожня є обласною лексемою до загальнолітературного сенажаць. Іноді лексичні варіанти, подані в Російсько-білоруському словнику як однозначний переклад з російської, сприймаються як синоніми з певною семантичною диференціацією (напр.: дзядлы — назва лопуха на стадії цвітіння і плодоношення; лёк у літературній мові — «оселедцевий розсіл», а «розсіл у квашених овочах» — расол; сцірта — скирта снопів або сіна просто неба, тарпа — у приміщенні, під навісом). Семантично диференціюються й інші дублети, як-от: збіванне — звязванне (рус. сплотка), склюд — сякера, саджанец — флянс. У різних спе-

41

ціальних контекстах уживатимуться наведені в Російсько-білоруському словнику як синоніми порыстасць (вапняку) — сітаватасць (дерева, речовини) — шчыльнаватасць (стін), спагнанне — пакаранне, кара (рос. взыскание). У парі гатунок — сорт перший термін позначає різновид товарів, а сорт, крім того, — різновид культурних рослин.

Велику групу лексичних дублетів, що складаються з білоруських (або давно запозичених) лексем, становлять абсолютні дублети, напр.: бык — бугай, вяпрук — парсюк, дубальтоўка — двухстволка, сенаскладальнік — капаклад та ін.

Термінологічній лексиці, на відміну від загальнолітературної, менш властиві стилістичні синоніми, проте наведені раніше приклади різних сфер уживання термінів-дублетів — розмовних, застарілих і таких, що застарівають, — свідчать про наявність стилістичної синонімії.

Ще одним різновидом лексичної варіантності в білоруській термінології є «відображена» дублетність, тобто запозичена білоруською термінологією з російської мови, напр.: альяс — сабур, інжыр — смоква — фігавае дрэва; ветраніца — кураслеп — анемона, завісь (калька з рос. завесь) — суспензія, кітолаг — кітаіст, кляймо — таўро, спорт. ракетка — заст. ракета, військ. адступленне — рэтрырада, свічч — фістула. Деякі відображені дублети мають у білоруській мові дещо інше вживання. Російський тифус є застарілим терміном, який уже не включено до 4-томного академічного словника. Білоруські дублети тыф і тыфус (запозичено без посередництва російської мови) мають інший розподіл: як медичний термін уживається тыф; тоўфус широко представлений у сучасній художній прозі як розмовний термін паралельно з тыф.

Лексичні дублетні пари термінів у білоруській мові можуть складатися з повних і коротких назв (загатоўчы пункт — заготпункт, прафесійна-тэхнічная адукацыя — праф тэхадукацыя), але найчастіше вони в білоруській мові також становлять собою відображену дублетність.

Словотвірні варіанти термінів — це слова, утворені від одного слова за допомогою різних словотвірних засобів. Терміни, створені за однією моделлю, можуть відрізнятися суфіксами, напр.: выпаўзак — выпоўзины, мовазнавец — мовазнаўца, параўнальнік — параўняльнік, самаўладства — самаўладдзе, санавіца — санвічка, сенападбіральнік — сенападборшчык, трысьнёг — трысьцё, ялаўца — ялаўка. Словотвірні варіанти також можуть відрізнятися відсутністю або наявністю суфікса, напр.: апад — ападкі, буда — будаўка, запал — запальнік, матыль — матылёк, снегачыст — снегачышчальнік. Утворення типу будачка, матылёк набули статусу термінологічних назв під впливом російських удочка, бабочка, і в спеціальному науковому-

42

У мовному обігу, як і в живому мовленні, у цих випадках перевага залишається за безсуфіксними формами (чого не можна сказати про всі інші пари безсуфіксних і суфіксальних пар). Інші словотвірні варіанти відрізняються і моделями, і засобами словотворення, наприклад: борыва — узворванне, узорванне — разворванне, снегаўборка — снегапрыбіранне, суцэльналіты — суцэльнаадлівань. Особливий різновид словотвірної варіантності становлять складні утворення, у яких варіюється одна зі складових частин, наприклад: канаводства — конегадоўля, процііск — супраціўіск, проціракетны — супраціў-ракеты, самадзяражайце — іст. самайладства. Словотвірні варіанти можуть відрізнятися відсутністю—наявністю префіксів або самими префіксами, наприклад: шчапа — прыщапак, замер — абмер.

Кожен різновид словотвірної варіантності має свої особливості, свій обсяг, свою типологію. Тут ми зупинимося на одній групі суфіксальної варіантності — віддієслівних іменниках. Можливість утворення назв дії, процесу, стану, тобто віддієслівних іменників, за допомогою продуктивних суфіксів -ж(я), -к(а) та нульового суфікса створює основу словотвірної варіантності. Якщо врахувати, що суфікс -нн(е) може приєднуватися до основ доконаного й недоконаного виду, кількість можливих варіантів збільшується. Не всі можливі моделі реалізуються в мові, але наявність трьох-чотирьох іменників, утворених від одного дієслова, — досить часте явище, наприклад: аблава — аблой — аблойліванне, абдор — аббіранне — абдорка, расклад — раскладанне — раскла-ванне — раскладка. Процес утворення подібних назв залишається живим і досить активним, триває практично весь час (наприклад: выбра-ковуванне — выбракоўка, занираванне — занаванне, глушчаванне — глуш-чэнне), а тенденції до обмеження якогось певного типу утворення віддієслівних іменників поки що не спостерігається. Варіанти віддієслівних іменників вступають у складні семантичні відношення, які загалом можна охарактеризувати як семантичну тотожність і нетотожність. Для унормування вживання варіантів віддієслівних іменників необхідно для кожного різновиду варіантів установлювати їхню семантичну тотожність або нетотожність.

Повна семантична й стилістична тотожність спостерігається в дублетах іменників, утворених від одновидових безпрефіксних дієслів за допомогою суфіксів -нн(е) та -к(а), наприклад: варсаванне — вар-соўка, вербаванне — вярбоўка, глазурванне — глазуроўка, градзіраванне — градзіроўка, каландраванне — каландроўка, калібраванне — каліброўка. У перелічених і подібних до них іменниках Тлумачний словник білоруської мови не виокремлює предметних значень, але в мовній практиці в більшості випадків іменники на -к(а) мають відтінок завершеності, при них уживаються означення (прыхецаць па вяр-

43

бойцы, фасонная варсоўка, удалая грымировка) і, як правило, відрізняються певною перевагою за частотою вживання.

Повну семантичну й стилістичну відповідність мають іменники, утворені від видових пар префіксальних дієслів, наприклад: абточванне — абточка, адмучванне — адмучка, адпайванне — адпайка; дагартоўванне — дагартоўка, перачаканивание — перачаканка; авалоданне — авалодванне, абмеркаванне — абмяркоўванне, адсленне — адслойванне; апрамяненне — апраменьванне, атаясамленне — атаясамліванне.

У віддієслівних іменниках, утворених від парних дієслів доконаного й недоконаного видів, протиставлення доконаності—недоконаності дії не зберігається. Зазначення у словниках зв’язку з дієсловом того чи іншого виду, найімовірніше, залишається вказівкою на план вираження, тобто на спосіб його утворення. Пор.: авалоданне сумежнымі прафесіямі стала мэтай моладзі и мы ідзём да авалодвання новымі крыніцамі энергіі; з іншого боку — работа на авалоданню майстэрствам и пайшлі цэлыя гады авалодвання майстэрствам.

У відношеннях семантичної тотожності можуть перебувати й віддієслівні іменники з нульовим суфіксом і суфіксом -нн(е), наприклад: аблоў — аблоўліванне, абкорм — абкормліванне, абмер — абмерванне, адстрэл — адстрэльванне, вылаў — вылоўліванне. Певну перевагу за частотою вживання мають безсуфіксні іменники. У таких самих відношеннях семантичної тотожності перебувають іменники від запозичених дієслів, один із яких (на -цыя) є запозиченим, а інший утворений за моделлю рідної мови, наприклад: апрабацыя — апрабаванне — апрабоўванне, арыентацыя — арыентаванне — арыентаціроўка, кампраметацыя — кампраметаванне, кастрацыя — кастрыраванне. Іменники на -цыя у Тлумачному словнику зазвичай несуть основне інформаційне навантаження і є семантичним центром усього словотвірного гнізда.

Між віддієслівними іменниками з різними суфіксами можуть існувати й складніші відношення, коли в одного з варіантів — частіше із суфіксом -к(а) та нульовим суфіксом — поряд зі значенням дії розвивається конкретне значення: а) результат дії, наприклад: афарбоўка «колір, відтінок», высыпка «висип», вальцоўка «борошно», групоўка «об’єднання, група», грунтоўка «шар», градуіроўка «поділ», гафрыроўка «ряд складок», абпал «обпалена цегла», адвод «відгалуження», аплата, выплата, даплата «гроші», адсей «те, що відсіялося», асмол «смолиста деревина»; б) матеріал або знаряддя, за допомогою якого здійснюється дія, названа в першому значенні, наприклад: аблямоўка «матеріал», вальцоўка «машина», драніроўка «те, чим задрапіровано»; в) спосіб, характер цієї дії, наприклад: кладка, лінейка, шліфоўка. Часто предметного значення можуть набувати іменники на -цыя: грануляцыя, дакументацыя, кампиляцыя та ін. Значно рідше

44

у варіантному ряду набувають значення іменники на -нн(е), напр.: абмундзіраванне, адпайленне, аблямаванне, вязанне. Варіанти на -нн(е) і -ванне(е) можуть відрізнятися тим, що одні позначають стан, інші — дію, напр.: абляцэнне і абляцэньванне, анямечанне і анямечыванне, апустошанне і апустошыванне, абясколеранне і абясколерванне.

Іменники одного варіантного ряду, співвіднесені з різними значеннями дієслова, мають різну семантику. Іменники на -нн(е) частіше мають ширший діапазон значень порівняно з іменниками на -к(а): адмыўка «очищення від домішок промиванням», адсадка «відокремлення корисних копалин від порожньої породи», адпас «відгодівля, відгін худоби на пасовище», адкос «відпрацювання допомоги» обмежені за значеннями порівняно з адмыванне, адсаджванне, адпасванне, адкошванне.

Наявність словотвірних варіантів сприяє уникненню багатозначності термінів. Стає можливим процес диференціації термінів, які утворюються від різних значень дієслова за допомогою різних словотвірних засобів, напр.: абклад «оточення звіра під час полювання» і абкладанне «зобов’язання зі сплати податку»; с.-г. апылоўванне і бот. апыленне; кансерваванне (грибів, крові) і кансервацыя (крові, підприємства); зоол. лінька і лінянне (про забарвлення); прыгенчанне «експлуатація» і біол. прыгнечванне «пригнічення будь-яких процесів»; захаванне «збереження в цілості», «дотримання» і захоўванне «тривале зберігання».

Окрему групу варіантів становлять фонетичні, орфоепічні, орфографічні варіанти, унормування яких можна і слід здійснити насамперед (напр.: адліга — адлега, капёр — капар, кмен — кмін, правіла — правіла, прожылках — пражылак, скрэбла — скрабло, футляр — футлярал). І тут кожна варіантна пара має свої джерела: чи то поширеність на різних територіях, чи то різний іншомовний вплив.

Навіть досить поверховий розгляд видів і різновидів термінологічної варіантності наводить на думку, що, з одного боку, утворення термінів-варіантів закономірне на етапі виникнення й становлення нових понять та їхніх назв, що характерно для термінології загалом; з іншого боку, особливістю білоруської термінології є те, що її становлення й формування в цілому ще не завершилося, як і унормування засобів білоруської літературної мови загалом. Синонімія і полісемія термінів, історія їх входження до системи, стилістичні відмінності, частотні та інші характеристики не можуть бути повністю представлені в загальномовних (філологічних) словниках. Це — завдання термінологічної лексикографії та спеціальних досліджень.