LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987)

DALIJA TEKORIENĖ

ОСНОВНІ МОДЕЛІ РЕЧЕНЬ ІЗ НЕВІДМІНЮВАНИМИ ПРЕДИКАТИВНИМИ ФОРМАМИ ПРИКМЕТНИКА

1. Граматична природа форм gražų, gera — одна з досі нерозв’язаних проблем граматики литовської мови. Розв’язати її лише в межах морфології неможливо. Необхідно спиратися на функціональний аналіз цих форм, адже лише в реченні розкриваються значення лексико-граматичних і морфологічних категорій та системні зв’язки між ними.

Функція мовної одиниці визначається насамперед як її роль у структурі одиниці вищого рівня: функція морфеми у слові, слова — у реченні, словосполученні, тексті, речення — у тексті. Чим складнішою з погляду структури й семантики є мовна одиниця, тим більше аспектів її можна досліджувати і тим складнішими є функції одиниць нижчого рівня, що її утворюють.

Прикметник є словом, а тому як складова частина входить до одиниць вищого рівня — синтаксичних структур, — словосполучення, речення, тексту, серед яких найважливішим є речення. Сучасна синтаксична наука виокремлює чотири аспекти дослідження речення: формальний, логіко-граматичний, семантичний та актуального членування. Тому функції його складових елементів, зокрема прикметника та його невідмінюваних форм, слід розглядати в усіх чотирьох аспектах. Жоден окремо взятий аспект не розкриває сутності й усієї сукупності функцій прикметника. Ба більше, якщо функції прикметника досліджувати лише в одному з цих аспектів, їх можна навіть неправильно зрозуміти й спотворити системні мовні зв’язки.

У дослідженнях литовської мови робилися спроби описати дистрибуцію форм gražų, gera у формальній структурі речення, визначаючи належність компонентів речення до частин мови та їхню морфологічну форму, не зважаючи ні на семантику компонентів, ні на їхню необхідність для комунікативної самостійності речення. Синтаксичні моделі, встановлені таким методом, часто об’єднують речення з цілком різною синтаксичною структурою. Наприклад, речення Jai baisu і Argi naudinga valstybei?¹ відносять до однієї моделі лише тому, що їхню формальну структуру утворюють невідмінювана форма прикметника та давальний відмінок іменника. Легко помітити, що тут тотожні морфологічні форми формують різну семантику речення: речення Jai baisu описує стан суб’єкта, а в реченні Argi naudinga valstybei? виражено оцінку певної (не вираженої в реченні, тому комунікативно несамостійного речення) речі, факту чи явища щодо комодального давального. Відносити ці речення до однієї синтаксичної моделі, не зважаючи на їхню семантику, означає суперечити не лише принципу системності, а й найпростішій мовній інтуїції.

¹ Мустейкис К. В. Сопоставительная морфология русского и литовского языков. — В., 1972, с. 247.

165

На семантику й комунікативну самостійність речення не зважають і в таких випадках, коли, наприклад, структури Čia padėta, aišku та Dabar jau jam buvo aišku, kad pilyje jų nėra² розглядають окремо, цілком не пов’язуючи одну з одною.

Отже, функції невідмінюваних форм прикметника, як і будь-якої іншої мовної одиниці, розкриваються лише в такій моделі речення, яка узагальнює не тільки формальну структуру речення, а й його логіко-граматичну структуру, тобто в моделі речення, яку розуміють як «мінімальне предикативне поєднання взаємно детермінованих компонентів, що може функціонувати як самостійна, незалежна від контексту комунікативна одиниця і має певне типове значення»³.

Таке розуміння моделі речення вимагає, щоб під час встановлення моделей із невідмінюваними формами прикметника фактичний матеріал, який становлять речення, виписані із сучасних текстів різних стилів і жанрів, досліджувався в кількох аспектах.

2.1. Структурний аналіз речень.

Насамперед відбираються речення, у яких незмінювані форми прикметника вжито в їхній основній, предикативній, функції. Функції підмета й додатка для незмінюваних форм прикметника є вторинними, оскільки в цьому разі вони вживаються не як типові слова, що виражають ознаку, а як субстантивовані, іменні форми. Звичайно, іменні функції незмінюваних форм прикметника також важливі для їхньої функціональної та семантичної характеристики, однак вони не є основними, тому їх доцільно аналізувати лише після розгляду форм, ужитих у предикативній функції.

За кількістю компонентів відібрані речення поділяються на одночленні, двочленні, тричленні й чотиричленні: Холодно. Мені холодно. У кімнаті холодно. У кімнаті мені холодно. У кімнаті мені холодно спати. Однак такий поділ не є суто механічним, оскільки враховуються зв’язки залежності між компонентами всередині речення. Тому одночленне й двочленне не означає, що речення складається з одного чи двох слів. Членами речення вважаються слова, які належать до всього речення й пов’язані з предикативним центром речення — незмінюваною формою прикметника. Наприклад, Страшно. Мені страшно. Мені страшно вовка вважаються відповідно одночленним, двочленним і тричленним реченнями, оскільки всі члени безпосередньо пов’язані з незмінюваною формою прикметника — центром речення. Членами речення не вважаються слова, що реалізують валентні потенції інших членів речення й не належать до предикативного центру речення. Наприклад, Їй ніяково через брата і Їй ніяково через свого молодшого брата обидва речення вважаються двочленними.

Після цього описується морфологічний склад одночленних, двочленних, тричленних і чотиричленних речень. Якби ми розуміли модель речення як модель формальної структури, то виконали б своє завдання. Однак модель речення, як ми її розуміємо, має бути мінімальною, але самостійною, незалежною від контексту комунікативною одиницею, а це означає, що вона повинна мати завершену логіко-граматичну структуру, до якої мають входити два основні члени — предикат, або слово, що виражає предикативну ознаку, і суб’єкт, або слово, що позначає носія предикативної ознаки.

2.2. Логіко-граматичний аналіз структурних моделей.

Після опису морфологічного складу речень потрібно визначити їхній логічний суб’єкт і предикат. Морфо-

² Валеckене А. А. Формы среднего рода в грамматической системе литовского языка / Дис.... д-ра филол. наук [машинопись]. — В., 1983, с. 199, 224.

³ Золотова Г. А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. — М., 1982, с. 98.

166

логічна характеристика допомагає визначити лише предикат — ним завжди виступає незмінювана форма прикметника. Для визначення логічного суб’єкта морфологічної характеристики компонентів недостатньо, оскільки член із тією самою морфологічною формою в одних випадках виступає логічним суб’єктом, а в інших — ні; це залежить від лексичного значення предиката, пор.: Мені весело (мені — логічний суб’єкт), Мені гарно (логічного суб’єкта немає). Потрібно керуватися критерієм комунікативної повноцінності речення. Сполука суб’єкта й предиката становить основу формальної, семантичної та комунікативної структури речення; за відсутності одного з цих двох компонентів речення є неповним. Хоча в текстах часто трапляються такі «неповні» речення, нестачу їхньої комунікативної інформації доповнює контекст, тобто їхній суб’єкт виражений у контексті або мається на увазі. Отже, принцип комунікативної повноцінності допомагає відрізнити речення, у яких є предикативний мінімум, від речень, у яких такого мінімуму немає. Керуючись ним, вважають, що такі речення, які трапляються в текстах, як Чи зручно сидіти? — По-королівськи! представляють не моделі речень, а певні модифікації моделей речень у тексті.

2.3. Отже, після структурного й комунікативного аналізу матеріалу, зібраного з текстів, визначено 1 одночленну й 8 двочленних моделей речень із предикативними незмінюваними формами прикметника, які символічно позначатимемо Praed.

1. Praed Вітряно. Ясно.

2. N_nom+Praed Фрукти корисні.

3. N_dat+Praed Мені весело.

4. N_gen+Praed Часу мало.

5. N_loc+Praed У саду зелено. Навколо гарно.

6. Займенник + Praed Усе приємно.

7. Inf + Praed Підлещуватися негідно.

8. Praed + S_šalutinis Зрозуміло, що ти не послухав.

9. prep. N + Praed Із хлібом важко.

3.1. Типові значення моделей. Речення як мовна одиниця вищого рівня є двоплановим: воно має і форму, і зміст, тому й установлені моделі речень мають певне типове значення. Наприклад, Мені весело. Дитині страшно означає стан суб’єкта, Тут гарно. У саду зелено — характеристику місця, Брехати нечесно. Учитися цікаво — оцінку абстрактного процесу, Некрасиво, що ти збрехав — оцінку факту тощо. Однак дискусійним є питання, як це типове значення допомагає розрізняти окремі моделі речень. Можливі два основні випадки: 1) мінімальні речення з однаковою граматичною структурою, самостійні в комунікативному відношенні, мають кілька типових значень. Постає питання, чи репрезентують вони окремі моделі речень, чи одну полісемантичну модель; 2) речення з різними формальними структурами мають дуже близьку семантичну структуру. Для досліджуваного матеріалу актуальним є саме цей випадок, оскільки встановлені моделі 2, 7 і 9 мають близьку семантичну структуру. Оскільки ці моделі мають різну формальну структуру, вважається, що це окремі, але синонімічні моделі речень.

4.1. Лексична реалізація моделей. Суб’єкт і предикат мають семантично узгоджуватися. Однак не кожен суб’єкт узгоджується з кожним предикатом, тобто не всі предикатні ознаки можна приписати тим самим суб’єктам, і не всі суб’єкти можна охарактеризувати тими самими ознаками. Наприклад:

167

предикативні ознаки можуть приписуватися тим самим суб’єктам, і не всі суб’єкти можуть бути описані тими самими ознаками. Наприклад: У дворі холодно — *У дворі правильно, Мені холодно — *Мені правильно, Усе м’яке — *Це м’яке, Мені м’яко спати — *Мені хмарно спати тощо.

Узгодження суб’єкта з безособовими формами прикметників не є властивістю окремих прикметників, оскільки з певним суб’єктом узгоджуються або не узгоджуються цілі групи прикметників. Отже, їм властиві певні спільні семантичні категорії, тому для розуміння й пояснення функціональних особливостей безособових форм прикметників необхідно також визначити й описати ці спільні функціонально-семантичні класи прикметників.

Щоб визначити межі лексичної реалізації моделей, було укладено список із 500 безособових форм прикметників, і кожну форму зі списку поєднували з кожною з 9 установлених моделей. Результати дослідження виявилися трьох типів: а) безособова форма прикметника взагалі не сполучається з другим компонентом: *У дворі зрозуміло, правильно; б) сполука безособової форми прикметника з другим компонентом можлива, але комунікативно неповноцінна: Корисна для держави, Вірна другові, Мені гарно; в) сполука безособової форми прикметника з другим компонентом є правильною згідно із законами сполучуваності й комунікативно повноцінною: Мені незатишно. Біля берега глибоко. Купатися небезпечно.

Дослідження лексичної реалізації моделей дало змогу уточнити встановлені моделі, виявило їхню семантичну структуру і, найважливіше, показало, що здатність безособових форм прикметників функціонувати в певних моделях безпосередньо залежить від семантики прикметника. Тому основні моделі речень із безособовими формами прикметників є важливим матеріалом для дослідження семантики прикметника.

4.2. Однокомпонентну модель Praed утворює лише невелика кількість так званих несуб’єктних форм прикметників, що позначають атмосферні, температурні, часові та світлові ознаки: Вітряно. Хмарно. Темно. Світло. Пізно. Холодно. Спекотно. Однокомпонентні речення, утворені прикметниками іншої семантики (Кадрилиста. Чудово. Гидко. Цікаво. Ясно), які трапляються в тексті, не є самостійними в комунікативному відношенні. Це лише варіанти неповної реалізації двокомпонентних моделей. Їхня варіантність, звісно, є значущою і в семантичному, і в комунікативному плані, але це становить окрему проблему — проблему реалізації в тексті основних моделей речення та їхньої деривації.

4.3. Дослідження можливостей лексичної реалізації двокомпонентної моделі Займенник + Praed показало, що можливості сполучення займенника це з безособовими формами прикметників помітно відрізняються від можливостей сполучення інших безособових займенників, таких як усе, що, ніхто, будь-хто, багато хто, хтось, інший: усе голе — *це голе, усе в’язке — *це в’язке, усе біле — *це біле тощо. Такі факти свідчать, що це належить до іншого функціонально-семантичного підкласу, ніж усе. Семантична особливість цього займенника пояснюється тим, що його антецедентом може бути лише процес або факт, навіть коли він структурно не визначений або виражений конкретним іменником. А. Росина відносить займенник це до окремого класу абсолютних вказівних займенників⁴. Цією ж семантичною своєрідністю можна пояснити й відмінну сполучуваність займенника це з безособовими формами прикметників:

⁴ Rosinas A. Lietuvių bendrinės kalbos įvardžių semantinė struktūra. — V., 1984, p. 53—62.

168

він поєднується лише з прикметниками, ознаки яких можуть бути приписані процесові або факту, і не поєднується з прикметниками, що позначають ознаки конкретних предметів.

Семантичні та функціональні особливості займенника tai дають підстави вважати, що модель [vardis + Praed об’єднує дві фактично різні моделі: Viskas + Praed і Tai + Praed. Отже, виокремлюємо 10 основних моделей речень із предикативними незмінюваними прикметниковими формами.

4.4. Незмінювані прикметникові форми майже необмежено сполучаються з іменником у давальному відмінку, однак комунікативно самостійне речення утворюють лише сполучення таких форм, що виражають стан, із давальним відмінком іменника на позначення живої істоти: Мені весело. Дитині приємно. Батькові прикро. Дівчинка сумна. Інші двочленні структури _Ndat+ Praed не утворюють комунікативно самостійного речення. Наприклад, якщо вжити без контексту речення Мені гарно, одразу виникає запитання Що гарне? або Мені глибоко — Що / Де глибоко? Отже, у цих реченнях давальний відмінок виконує не функцію носія предикативної ознаки (суб’єкта), а інші семантичні функції: суб’єкта оцінювання (Мені гарно), комодального компонента (Мені небезпечно), критерію оцінювання (Мені глибоко), суб’єкта сприйняття (Мені зрозуміло).

4.5. Типове значення моделей _Ngen+ Praed — кількісна характеристика суб’єкта: Спокою мало. Роботи вдосталь. Снігу глибоко. Людей мало. Майна багато. Однак не кожне сполучення незмінюваної прикметникової форми з родовим відмінком має кількісне значення. Родовим відмінком може бути виражений другий (комплементний) член двовалентної незмінюваної прикметникової форми: Вовка боятися. Зусиль варте. Такі речення, що трапляються в текстах, не утворюють окремої моделі, оскільки або є комунікативно несамостійними (у них немає суб’єкта): Твоїх сліз не варте — Що не варте твоїх сліз?, або позначають невизначений стан особи та причину, що його спричинила, і тому їх слід вважати варіантами моделі _Ndat+ Praed.

4.6. Типове значення моделей речень _Nloc/Advloc + Praed — місце та його характеристика. Цю модель утворюють усі незмінювані прикметникові форми, що позначають як природні, так і неприродні ознаки, які можна приписати конкретному предметові: Біля берега глибоко. Удома тепло. Навколо зелено. У місті гарно. Сполучення незмінюваних прикметникових форм, що позначають лише ознаки, приписувані процесові або факту, з локативом не утворюють повнозначного речення: Біля берега небезпечно — Що небезпечно? Купатися? Гратися? Такими є прикметники безнадійно, важко, нерозумно, доцільно тощо.

4.7. Хоч незмінювані прикметникові форми широко сполучаються з інфінітивом, існують і обмеження, і не кожне таке сполучення утворює повнозначне речення. З інфінітивом не сполучаються: а) незмінювані прикметникові форми, що позначають ознаки конкретних предметів, які сприймаються як об’єктивно наявні й незмінні залежно від суб’єктивного сприйняття, зокрема колір, форму тощо; б) незмінювані прикметникові форми, здатні оцінювати лише факти (ситуації), але не окремі процеси, наприклад: ясно, помітно, очевидно, явне, зрозуміло, очевидно тощо. Незмінювані прикметникові форми, що позначають суб’єктивно сприймані природні ознаки предметів, з інфінітивом не утворюють повнозначного речення (Писати нерівно — Де нерівно писати?) або репрезентують поширені варіанти безсуб’єктних моделей, у яких інфінітив позначає критерій оцінювання (Писати темно. Вставати тіснувато. Вчитися запізно).

169

Модель Inf+Pred утворюють лише незмінювані прикметникові форми зі значенням оцінки (Докоряти нечесно. Підлещуватися некрасиво) та незмінювані прикметникові форми, що позначають стан і в сполученні з інфінітивом набувають оцінної семи (Читати цікаво. Кататися весело).

4.8. У реченнях Природно, що молоді не задовольняються традиційними засобами. Цікаво, чому акторка обирає таку роль. Важливо, що він мав на увазі, підрядне речення є суб’єктом незмінюваної прикметникової форми, тобто воно позначає факт, оцінений ознакою, вираженою незмінюваною прикметниковою формою.

4.9. Хоч компоненти синтаксичних структур Фрукти — здорово; Сир — смачно граматично не узгоджені, вони є цілком повноцінними комунікативними одиницями, а тому їх слід вважати реченнями. Відсутність узгодження між їхнім суб’єктом і предикатом сигналізує про особливу семантику таких речень, а саме: ознака, виражена незмінюваною прикметниковою формою, приписується не конкретному предметові, позначеному іменником, а фактові існування предмета чи певній неявній дії, пов’язаній із цим предметом, тощо. Якщо неможливо припустити дію, якій можна було б приписати ознаку, речення є незрозумілим, пор.: Завдання важко (тобто розв’язувати завдання важко) і Гриби важко (Що важко? Перетравлювати гриби? Збирати? Чистити?). Отже, модель Nnom+Praed має семантичну структуру, близьку до семантичної структури Inf+Praed, тому ці моделі вважаємо синонімічними. До тієї самої групи синонімічних моделей належить і prepN+Praed: Із хлібом важко.

5. Отже, виокремлюємо 1 одночленну і 9 двочленних моделей речень, які вважаємо основними моделями речень із предикативними незмінюваними прикметниковими формами, оскільки це мінімальні комунікативно повноцінні речення, що мають характерну семантичну структуру й жодним способом синтаксичної деривації не виводяться з інших структур із незмінюваними прикметниковими формами; навпаки, вони самі є основою творення інших структур із такими формами.

ОСНОВНІ МОДЕЛІ РЕЧЕНЬ ІЗ ПРЕДИКАТИВНИМИ НЕРОДОВИМИ ФОРМАМИ ПРИКМЕТНИКА

Резюме

У статті під визначенням моделі речення розуміється мінімально достатнє предикативне сполучення взаємозумовлених компонентів, що утворює комунікативну одиницю з певним типізованим значенням. Виходячи з цього, встановлено 10 основних моделей речень із предикативними неродовими формами прикметника в сучасній литовській мові. Встановлені моделі розглядаються як основа для подальшого вивчення граматичної, функціональної та семантичної природи неродових форм литовського прикметника.