LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXV (1995) LIETUVIŲ LEKSIKOLOGIJOS TYRINĖJIMAI

Dovilė RIMANTAITĖ—SVETIKIENĖ

БОРОВИК (BOLETUS EDULIS FR.) ТА ЙОГО СИНОНІМИ

Сьогодні в Литві боровик вважається найціннішим грибом. Залежно від різних місць зростання в Литві відомі щонайменше чотири основні різновиди Boletus edulis (Bull.) Fr.¹, які «відрізняються формою, кольором і розміром»². Останнім часом мікологи схильні виокремлювати навіть кілька видів боровиків. Так, у «Грибах Литви»³ наведено справжній боровик (Boletus edulis Fr. = B. edulis f. edulis, incl. B. edulis f. betulicola Vassilk.) і сосновий боровик (Boletus pinicola Vitt. = B. edulis f. pinicola (Vitt.) Vassilk.), які, здається, найпоширеніші серед боровиків у Литві. У різних місцевостях Литви зазвичай ростуть кілька різних різновидів боровика — залежно від того, які ліси їх оточують. Відмінності між окремими різновидами боровика здебільшого не залишаються непоміченими людьми, однак ні це, ні цінність цього гриба не спонукали до широкого творення литовських народних назв. Навпаки, як у діалектах, так і в літературній мові утвердилося запозичення, а будь-які спроби запропонувати вживати в літературній мові власну назву виявилися марними. У цій статті буде зроблено спробу оглянути всі відомі назви цього гриба та їхню мотивацію.

Матеріал зібрано з «Словника литовської мови»⁴ (далі — LKŽ), «Атласу литовської мови»⁵ (далі — LKA), їхніх картотек; його доповнено назвами зі словників литовської мови та даними з діалектів, зібраними самою авторкою.

1. Назви боровика.

Цей «їстівний гриб родини болетових (Boletus edulis), з бурою опуклою шапкою та високою товстою ніжкою» майже на всій території литовської мови називають слов'янським запозиченням baravykas; зафіксовано також назву barovykas у Желсві, Маріямпольський район (LKA I 170). Слов'янське походження слова baravykas не викликає жодних сумнівів: його виводять із біл. баравік⁶. Біл. баравік, як свідчать дані білоруської діалектології

1 M a z e l a i t i s J. ir M i n k e v i č i u s A. Valgomoji ir nuodingieji grybai, Vilnius, 1957, 99. 2 U r b o n a s V. Grybai, Vilnius, 1986, 54. 3 M a z e l a i t i s J., U r b o n a s V. Lietuvos grybai, Vilnius, 1980, 143. 4 Lietuvių kalbos žodynas 3—16, Vilnius, 1956—1995; II leid. 1—2, 1968—1969. 5 Lietuvių kalbos atlasas 1, Leksika, Vilnius, 1977. 6 B r ü c k n e r A. Die slavischen Fremdwörter im Litauischen. — Litu-slavische Studien, Weimar, 1877, 70; S k a r d ž i u s P. Die slavischen Lehnwörter im Altlitauischen, Kaunas, 1931, 39; F r a e n k e l E. Litauisches etymologisches Wörterbuch 1, Heidelberg etc., 1962, 35; žr. dar: S a b a l i a u s k a s A. Lietuvių kalbos leksika, Vilnius, 1990, 237.

92

дані⁷, є основною назвою цього гриба й відома в усій Білорусі, а в прикордонній частині Литви — по суті, єдина. Назва borowik широко вживається для цього гриба і в Польщі, але, здається, прижилася тут порівняно недавно; крім того, як єдина назва цього гриба вона відома лише на північно-східних околицях Польщі (в околицях Сувалок, Білостока й Любліна)⁸. З огляду на географію назви та її словотвір вважають, що польське borowik прийшло зі східнослов'янських мов⁹, найімовірніше з білоруської¹⁰. Цікаво, що, мабуть, першим у польській літературі — у поемі «Пан Тадеуш» — його вжив А. Міцкевич¹¹, родом із Новогрудка (нині Білорусь).

Цю слов'янську назву гриба пов'язують із рос. і біл. бор «сосновий ліс», польським bór та ін.¹²; мотивацією назви вважають місце зростання гриба.

Литовське baravykas — порівняно давнє запозичення. У писемній мові воно вперше з'являється в рукописному Lexicon Lithuanicum середини XVII ст. (Lex 84¹³) та в так званому словнику Краузе (Q 505) першої половини XVIII ст. Пізніше трапляється у словнику П. Ругіса, у «Порах року» К. Донелайтіса (Літні роботи 601), у словнику К. Г. Мількуса й Г. Г. Ф. Нессельмана, у рукописному литовсько-польському словнику (RtŽ), у словниках Ф. Куршайтіса й А. Юшки, у «Збірці литовських назв» В. Калвайтіса (KlvK 83). У рукописному словнику XVIII ст. Й. Бродовського зафіксовано варіант того самого слова з основою на ė: Barawikkes Steinpiltzke & Storkótes (B979)¹⁴. Назва baravykas трапляється також у всіх словниках литовської мови XX ст. Згодом вона ввійшла й до термінології нашої мікології. Спочатку в «Жолині» П. Матульоніса¹⁵ цією назвою позначали основний гриб роду болетових Boletus edulis Fr., але згодом у «Литовському ботанічному словнику» та інших книжках¹⁶ вона утвердилася як назва роду Boletus.

Як свідчать LKA I 170 і зібрані нами матеріали, поряд із широко поширеною в Литві назвою baravykas у південних литовських говірках існують й інші назви цього гриба. Зафіксовано складені назви, у яких другим компонентом є загальна назва гриба або слово baravykas, а першим — прикметники tikras, tikrinis. Наприклад, назву tikras grybas чули в Руднії, Марцинконісі, Кабеляй,

⁷ Лексичны атлас беларускіх народных гаворак 1, Мінск, 1993, 114 ir žemėlapis 279; Сержанина Г. И., Яшкин И. Я. Грибы, Мінск, 1986, 117.

⁸ Bartnicka — Dąbkowska B. Polskie ludowe nazwy grzybów, Wrocław etc., 1964, 45.

⁹ Там само.

¹⁰ Sabaliauskas A. Там само.

¹¹ Bartnicka — Dąbkowska B. Цит. праця, 46.

¹² Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego, Warszawa, 1974, 36; Этн.магазины слоўнік беларускай мовы 1, Мінск, 1978, 370; žr. dar: Sabaliauskas A. Ten pat.

¹³ Тут і далі скорочення — як у LKŽ.

¹⁴ Цю форму з праці Й. Бродовського запозичив і Г. Г. Ф. Нессельманн, пор.: Barawikke, -es, f. daff. (Bd.).

¹⁵ Матульоніс П. Травник 2, Словник рослин Литви та рослинний атлас, Вільнюс, 1906, 12.

¹⁶ Литовський ботанічний словник 1, Каунас, 1938, 51; Мазелайтіс Й. і Мінкявічюс А. Зазн. праця, 97; Мазелайтіс Й., Урбонас В. Зазн. праця, 143 та ін.

93

В Азерках (Гродненська область) — справжній боровик; у Півашюнай, Капчямєстісі — справжній гриб; у Кабеляй, Ратничі. Але найпоширенішим є субстантивований прикметник справжній — у Марцинконісі, Сейріяї, Лаздіяї, Лейпалингісі, Ратничі, Лішкіаві, Капчямєстісі, Друскінінкаї, Швендубре, Кабеляй, Вейсеяй. Усі ці назви, відомі лише на крайньому південному сході Литви, з огляду на географію, мабуть, слід вважати кальками відповідних польських назв¹⁷, пор. пол. grzyb prawdziwy, prawdziwy, prawdziwek «боровик» тощо, які дуже широко вживаються по всій Польщі¹⁸. Як свідчать дані білоруської діалектології, біл. праўдзівы грыб, праўдзівы, праўдзівец «боровик» тощо поширені на південному заході Білорусі, ближче до польського кордону¹⁹, і така географія цих назв свідчить, що вони, найімовірніше, прийшли з Польщі. У Зєтело (Гродненська область) зафіксовані назви ščýras grýbas, spravedlìvas grýbas «боровик» — це недавні запозичення з біл. щуры грыб, справядлівы грыб.

Сьогодні в Дзукії іноді замість або поруч із назвами справжній, істинний гриб, справжній боровик, істинний гриб вживають і боровик, який поступово починає витісняти зі вжитку звичні в цьому краї назви гриба. Попри це, поки що старі назви вважаються питомими, успадкованими з давніх часів і набагато живішими у вжитку, а боровик сприймають як запозичення, недавно засвоєну назву²⁰. Наприклад, у «Словнику говірки Друскінінкая» записано таке промовисте речення: Боровики — це, мабуть, польське або російське слово, а в нас — «справжні»²¹. Там само можна знайти й дієслово tikriniauti «збирати боровики»: Ідемо збирати боровики — їх там багато. За звучанням і словотвором справжній (гриб), справжній гриб (справжній боровик — найновіша назва) є питомими назвами. Їхня мотивація, як і у відповідників у польській мові, цілком зрозуміла: завдяки своїм властивостям (не чорніють, придатні для сушіння, мають добрий смак) їх вважають найкращими грибами, тобто найсправжнішими²².

Хоча назва справжній (гриб, боровик) уживається на порівняно невеликій території (у південно-східній частині Литви), у XX ст. вона потрапила до словників і ввійшла до літературної мови. Мабуть, це сталося внаслідок спроб знайти й включити до літературної мови литовський синонім до боровика; крім того, цю назву згадали під час розроблення мікологічної термінології. Наприклад, Й. Баронас у «Російсько-литовському словнику»²³ (поряд із лисичкою, боровиком) чи не вперше зафіксував у словниках назву «справжній гриб» у значенні «боровик». Пізніше назви справжній, справжній боровик зустрічаємо також в інших словниках і текстах²⁴.

17 LKA I 170.

18 Bartnicka – Dąbkowska B. Min. veik., 44.

19 Leksičny atlas... Min. veik., žemėlapis 279; Сержанина Г. И., Яшкин И. Я. Min. veik. Ten pat.

20 LKA. Ten pat.

21 Naktinienė G., Paulauskienė A., Vitkauskas V. Druskininkų tarmės žodynas, Vilnius, 1988, 407.

22 Bartnicka – Dąbkowska B. Min. veik., 44.

23 Baronas J. Російсько-литовський словник. 2-ге вид., Каунас, 1933, 32.

24 Литовська енциклопедія 2, Каунас, 1934, 1208; Литовський ботанічний словник. Там само; Словник сучасної литовської мови, Вільнюс, 1954, 856; Мазелайтіс Й.

94

Власне бара́вик утвердився також у науковій мікологічній термінології. Обравши бара́вик назвою грибів роду Boletus, власне бара́виком назвали найважливіший вид болетових грибів — Boletus edulis Fr.

Крім уже згаданих назв, уживаних у науковій термінології, у литовській мові є й інші назви бара́вика, що мали або мають вужче вживання. Не так часто в Дзукії (Даугусі, Варені, Рудні, Марцинконісі, Перлої, Меркіне, Кабеляй) і Зетелє бара́вик називають також загальною назвою гриба. Порівняно вузьке вживання слова «гриб» у значенні «бара́вик» спонукає припустити, що литовці, які досить давно запозичили це слово зі слов’янських мов (воно відоме з писемних пам’яток XVII ст.)²⁵, мабуть, не так давно запозичили й значення цього слова від найближчих сусідів. Адже в діалектах північних і західних слов’янських мов було й залишається звичним називати загальною назвою гриба лише бара́вик або насамперед його²⁶. Широко, особливо в північно-східній частині Польщі, польське grzyb поширене у значенні Boletus edulis Fr.²⁷ Білоруське гриб у тому самому значенні відоме на півдні Білорусі²⁸. Бара́вик називають просто грибом тому, що вважають його найціннішим грибом²⁹.

Литовського grybo, зафіксованого у значенні «бара́вик», у писемних джерелах знайти не вдалося. Тут цікаво зазначити, що, наприклад, відповідні латиські запозичення зі слов’янських мов (g)rības, grība у давніх латиських пам’ятках, вочевидь, записані у значенні «бара́вик»; пор. Steinpültzen, Rīhbas у німецько-латиському словнику К. Ельверса (1748), grihbas, Steinpülzen у латисько-німецькому словнику Г. Ф. Стендера (1761), причому автор характеризує це слово як верхньолатиське³⁰ (у тому самому словнику є й назва гриба baravīkḍ³¹); Grihbas (rīhbas) Steinpilz у списку назв грибів Курляндії (1866)³², а також grība, der Steinpilz у латисько-німецькому словнику К. К. Ульманіса (1872)³³.

Інша, менш відома назва бара́вика — storkōtis (stōrkōtis). Щоправда, у живій мові вона не засвідчена. Уперше її знаходимо в рукописному словнику першої половини XVIII ст. з колишнього архіву Кенігсберга (Q¹ 399)³⁴. Пізніше її разом із baravykù зафіксовано, можна сказати, в усіх східних

і Мінкявічюс А. Там само, 143.

²⁵ Зінкявічюс З. Історія литовської мови 3, Мова давніх писемних пам’яток, Вільнюс, 1988, 137.

²⁶ Гайдамович — Мазурек А. Назви грибів у слов’янських мовах. — Російська філологія 13, серія A, 1976, 106.

²⁷ Бартніцка — Домбковська Б. Там само, 44.

²⁸ Лексичний атлас. Там само. Там само; Сержаніна Г. І., Яшкін І. Я. … Там само. Там само.

²⁹ Бартніцка — Домбковська Б. Там само.

³⁰ Цитовано за: Земзаре Д. Латиські словники, Рига, 1961, 115.

³¹ Там само, 127.

³² Кавалл Г. Гриби в Курляндії за їхніми латиськими назвами та зі спробою пояснення деяких із них. — Журнал, виданий Латиським літературним товариством 13, 1866, 78.

³³ Мюленбахс К. Словник латиської мови 1. Відредагував, доповнив і продовжив Я. Ендзелінс, Рига, 1923, 656.

³⁴ Відомості взято з: Скарджюс П. Словотвір литовської мови, Вільнюс,

95

У лексикографічних працях прусських литовців: у словнику П. Ругіса, у «Роках» К. Донелайтіса (Літні роботи 601), у словниках К. Г. Мількуса та Г. Г. Ф. Нессельманна. Ф. Куршайтіс, подаючи storkotį у квадратних дужках, показує, що з живої мови це слово йому невідоме (чув лише baravykas), але його побутування (поряд із baravyko) у Прусській Литві ще наприкінці XIX ст. засвідчив В. Калвайтіс³⁵. Рукописний словник Й. Бродовського XVIII ст. подає варіант того самого слова з основою на ė: Storkōtes (B 979). Як можливий синонім baravyko у XX ст. storkotį подають DŽ (1954, 1972, 1993) і NdŽ, а storkotį — KŽ, однак, схоже, воно так і залишилося лексичним діалектизмом³⁶. Наявні матеріали свідчать, що storkōtis «baravykas» було відоме лише у Прусській Литві. Зважаючи на умовність художнього твору, тут усе ж можна було б процитувати речення з «Років» К. Донелайтіса: «Пампушок, рудих грибів, storkočių і baravykų, jautakių і baltikių, груздів та бобовиків, поспішаючи до лісу, вона собі так багато назбирала...» (Літні роботи 601—603). Поряд ужиті storkotis і baravykas ніби навіюють думку, що це назви різних грибів. Цілком можливо, що storkočių називали певний різновид baravykas. Виразна мотивація цієї назви вказує на те, що підкреслюється товста ніжка цього гриба, а гриби baravykas із дуже товстими ніжками люди вважають найкращими; пор. речення з Пежайчяй (Клайпедський район): Baravykai ant storo koto — tie tikrieji³⁷. Цікаво, що в інших мовах не трапляються назви baravykas із подібною мотивацією. Це справді власна назва цього гриба, що виникла в одному регіоні; ширше в Литві вона залишилася невідомою і не прижилася.

До власних народних назв гриба baravykas слід зарахувати й жемайтське juodviršis, відоме з неопублікованих праць Й. Пабрежі, С. Даукантаса та М. Акелайтіса, хоча в живому мовленні його не зафіксовано. У своєму «Тайслюсі»³⁸ Й. Пабрежа, прагнучи очищувати литовську мову й шукаючи литовський відповідник запозиченню, подає як назву baravykas слово juodviršį, водночас зазначаючи, що це жемайтська назва. Запозичення baravykas, безперечно добре відоме в Жемайтії, оминав і С. Даукантас, висуваючи натомість juodviršį. У рукописному литовсько-латинському словнику Даукантаса записано так: Barawikas vide joudwirszis (с. 85)³⁹, а в його польсько-литовському словнику гніздо слова baravyko має такий вигляд: Borowik, jūdwiŕszis⁴⁰. Juodviršis зафіксовано й у рукописах М. Акелайтіса⁴¹, але відомо, що він наслідував мову творів своїх сучасників-жемайтів і робив виписки⁴² і,

1943, 426.

³⁵ K a l v a i t i s W. Lietuwiszku Wardu Klėtele, Tilžė, 1910, 83.

³⁶ Taip šis grybo pavadinimas apibūdinamas kn.: K a b e l k a J. Kristijono Donelaičio raštų leksika, Vilnius, 1964, 21.

³⁷ LKA kartoteka.

³⁸ P a b r ė ž a J. Tayslės augumynis... (rankraštis laikomas Nacionalinėje M. Mažvydo bibliotekoje), 1843, 850.

³⁹ Цитовано зі ст.: K r u o p a s J. Лексикографічні праці С. Даукантаса. — Lietuvių kalbotyros klausimai 4, 1961, 309.

⁴⁰ D a u k a n t a s S. Didysis lenkų-lietuvių kalbų žodynas (a-m), Vilnius, 1993, 94.

⁴¹ LKŽ IV 412.

⁴² K r u o p a s J. М. Акелайтіс — лексикограф. — Lietuvių kalbotyros klausimai

96

можливо, саме так і постав словник литовської та польської мов С. Даукантаса⁴³. І Й. Пабрежа, і С. Даукантас, будучи жмудинами-хліборобами, писали, керуючись власним діалектом, тож juodviršis, імовірно, потрапив із їхнього діалекту до рукописів, але далі не поширився. Щоправда, Й. Пабрежа, перший, хто спробував створити ботанічну термінологію та номенклатуру литовською мовою, прагнув уживати juodviršį і в науковій термінології, назвавши гриб Boletus edulis Fr. skylelių grybas juodviršis (відповідно, рід Boletus назвавши skylelių grybais)⁴⁴, проте згодом ця назва не прижилася.

Нечисленні литовські baravyko синоніми у XX ст. поповнили новостворені назви цього гриба, зафіксовані у словниках. У першій половині цього століття, коли особливо прагнули очистити мову й позбутися слов’янських запозичень, помітними були спроби надати литовського звучання і baravyką, знайти для нього заміну (цього прагнули вже Й. Пабрежа та С. Даукантас). Так у литовських писемних джерелах⁴⁵ з’явилося напівкальковане šilavykas: було перекладено корінь запозиченого слова (отже, мотивація залишилася тією самою), а словотвірний афікс запозичили. На початку XX ст. у значенні baravykas з’явилося також šilabudė⁴⁶, šilabudė (NdŽ, KŽ) — також породження словників. Ця назва, імовірно утворена не без впливу baravyko і з тією самою мотивацією, однак не вийшла за межі тих словників. Від неї відмовилися й у найновішому виданні DŽ (1993), зваживши також на те, що другий компонент šilabudės не властивий назвам трубчастих грибів. Серед народних назв грибів із другим компонентом -budė трапляються лише назви грибів родини сироїжкових або просто низькоякісних, неїстівних грибів, пор. kiauliabudė ”Lactarius trivialis Fr.”, storabudė ”Lactarius vellereus Fr.”, kelmabudė ”Armillariella mellea Karst.?”, brėdžiabudė ”Hydnum imbricatum Fr.”, panabudė ”Phallus impudicus (L.) Pers.” та ін. Пор. також būdė — значення ”усі гриби, крім боровиків”, зафіксоване в Марцинконісі. Таке значення, здається, підтверджують і приклади з LKŽ I 1120, а також būdė ”Agaricus” у Й. Пабрежі⁴⁷.

У словниках Й. Рітера, Б. Серейскіса й А. Куршайтіса у значенні baravykas зафіксовано šilbaravykis, у Й. Шлапеліса (1940) — šilabaravykis, а šilagrybis (LL10) у «Польсько-литовському словнику» А. Лаліса (1912), очевидно, з’явилося випадково, оскільки зазвичай цими назвами позначають інші гриби родини боровикових (Boletus luridus Fr., Gyroporus castaneus (Fr.) Quél., Gyroporus cyanescens (Fr.) Quél., Suillus variegatus (Fr.) O. Kuntze, Tylopilus felleus (Fr.) Karst.).

12, 1970, 157.

⁴³ Там само, 159.

⁴⁴ P a b r ė ž a J. Min. rankr., 849.

⁴⁵ Литовська енциклопедія. Там само.; S e r e i s k i s B. Литовсько-російський словник, Каунас, 1933, 955; S l a p e l i s J. Польський словник литовської мови, Вільнюс, 1940, 509.

⁴⁶ B a r o n a s J. Російсько-литовський словник, Каунас, 1924, 24; Литовсько-латиський словник. Уклав J. R y t e r i s, Рига, 1929, 1164; B a r o n a s J. Російсько-литовський словник. 2-ге вид., Каунас, 1933, 32, 104; Š l a p e l i s J. Зазначена праця, 509; пізніше DŽ (1954, 1972), NdŽ.

⁴⁷ P a b r ė ž a J. Min. rankr., 831.

97

2. Назви різновидів боровика.

У литовських діалектах можна знайти такі назви боровика, якими позначають той чи інший різновид цього гриба. Більшість таких назв зафіксовано в Дзукії — найбагатшому на гриби регіоні Литви. Тут, очевидно, найкраще розрізняють два основні різновиди боровика — сосновий (Boletus pinicola Vitt. = B. edulis f. pinicola (Vitt.) Vassilk.) і березовий (Boletus edulis Fr. = B. edulis f. edulis, зокрема B. edulis f. betulicola Vassilk.). Вони відрізняються не лише місцем зростання, а й кольором і розміром шапинки. Так, сосновий боровик із чорною шапинкою називають складеною назвою juodagalvis tikrinis (Druskininkai, Kapčiamiestis), juodagalvis grybas (Kabeliai), juodagalvis baravykas (Labanoras, Tauragnai) або навіть частіше субстантивованою назвою juodagalvis (Varėna, Marcinkonys, Rudnia, Pivašiūnai, Valkininkai, Saldutiškis), juodaviršis (Gervėčiai, Rūdiškės). На противагу йому, березовий боровик зі світлішою шапинкою називають baltagalviu tikriniu (Kapčiamiestis), baltagalviu baravyku (Tauragnai) або baltagalviu (Varėna, Marcinkonys, Valkininkai, Druskininkai, Saldutiškis), baltaviršiu (Rūdiškės). За місцем зростання ці білі боровики, що ростуть у березняках, також називають paberžiniais baravykais (Labanoras), beržiniais (Varėna, Rudnia) або trakiniais (Druskininkai, Marcinkonys, Pivašiūnai), trakiniais baravykais (Dubi čiai), trakiniais grybais (Ratnyčia), пор. trākas «висока суха лука, поросла рідкими кущами й деревами, лісова галявина · || лука, де ростуть берези» (LKŽ XVI 538).

Окремо слід згадати такі спорадично виниклі складені назви боровика, якими називають лише найперші, найраніше появляючі боровики. Зазвичай появу боровиків пов’язують із колосінням жита, пор. речення: Перші боровики починають проростати, коли колоситься жито Kamajai; Коли жито починає колоситися, ростуть боровики Lazūnai; Тоді й якийсь боровичок сходить разом із житом Pelesa. Так виникли назви ruginis baravykas (: Житній боровик — це справжній боровик) Gardamas і baravykas rugiažiedis Kaltanėnai; щодо мотивації пор. польське żytni «Boletus edulis Fr.»⁴⁸ і білоруське каласасвікі «баравікі, што растуць у час каласавання жыта»⁴⁹. Крім того, перші боровики називають gegužiniais baravykais Labanoras; щодо мотивації пор. польське grzyb majowy «Boletus edulis Fr.»⁵⁰, hryb majowy «Boletus edulis Fr.»⁵¹.

3. Висновки.

Огляд усіх відомих назв боровика показує, що як у писемних джерелах, так і в діалектах із найдавніших часів закріпилася відносно давня слов’янська назва

48 B a r t n i c k a — D ą b k o w s k a B. Min. veik., 130.

49 Слоўнік Беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і яе пагранічча 2, Мінск, 1980, 367.

50 B a r t n i c k a — D ą b k o w s k a B. Min. veik., 91; M a j e w s k i E. Słownik nazwiskologicznych i botanicznych polskich 2, Warszawa, 1894, 121.

51 B a r t n i c k a — D ą b k o w s k a B. Min. veik., 93.

98

запозичення baravykas, яке сьогодні вже стало питомим словом. Інші синоніми baravyko, що побутували чи побутують у писемних джерелах і діалектах, хоча й є питомими словами, можливо, через виразну мотивацію, що висуває на перший план одну з ознак гриба, так і залишилися вузькими діалектизмами (storkūtis, juodviršis) або були просто невдало утворені й не прижилися. Під час створення наукової мікологічної термінології термінологізували не лише baravyko, а й tikrinis. Отже, у XX ст. місце всіх назв баровика в ряду синонімів уже усталилося: baravykas, tikrinis, storkūtis, juodviršis.

БОРОВИК (BOLETUS EDULIS FR.) ТА ЙОГО СИНОНІМИ

Анотація

Після огляду всіх відомих назв гриба Boletus edulis можна стверджувати, що давнє запозичення з білоруської мови baravykas переважає і в давній літературі, і в діалектах. Там трапляються й деякі литовські назви цього гриба, але поза одним діалектом вони не поширені. Причиною цього могла бути їхня специфічна, хоча й зрозуміла мотивація: за основу називання брали лише одну ознаку денотата, наприклад storkūtis, juodviršis, або ж вони були просто невдало утворені й тому не прижилися в литовській мові (šįlaogkas, šįlabudė). Під час створення мікологічної термінології врахували не лише baravykas, а й tikrinis — назву, уживану в південній частині Литви. Отже, у XX столітті всі синоніми baravykas можна перелічити за ступенем поширеності: tikrinis, storkūtis, juodviršis.

99