LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997) LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS

Elena GRINAVECKIENĖ

КАЛЬКИ З ІЗОЛЬОВАНИХ ЛИТОВСЬКИХ ГОВІРОК В ЕТНІЧНИХ ЛИТОВСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У БІЛОРУСІ

Ізольовані литовські говірки етнічних литовських земель у Білорусі — Лазунай (Вижиський район, Гродненська область), Родунь (Вороновський район, Гродненська область), Рамашконяй (Вороновський район, Гродненська область), Апсас (Відзький район, Вітебська область) та інші — майже протягом останнього століття, перебуваючи в оточенні білоруських говірок, під впливом білоруського способу життя, системи господарства, побуту й виробничих відносин, а також політики державної влади постійно зазнають складних структурних змін. Дані наших досліджень цих говірок, проведених упродовж приблизно останніх сорока років, свідчать, що вони ще порівняно добре зберегли (або зберігали) основні риси своєї мовної системи й, протистоячи впливу негативних сил білоруських говірок, що діють на них, утримали навіть найархаїчніші питомі елементи свого вираження (особливо давні морфологічні форми — старі локативи, залишки атематичних дієслів, а також давню литовську лексику тощо), від яких в інших наших говірках у Литві лишилися самі крихти або які вже й зовсім утрачено. З іншого боку, протягом усього часу контактів із білоруськими говірками (особливо на їх початку) вони були надійним джерелом як багатьох запозичень у білоруських говірках, так і кальок із литовської мови. Скажімо, особливої уваги варті такі кальки, як пятухи (пятушки) спяваюць СБГ IV 225 (про потріскані ноги пастухів), безсумнівним джерелом яких є литовське gaidžiai (gaidėliai) gieda «те саме» LKŽ III 18, 288; LKK XXX 155; LTT 1994: 63. Те, що цей білоруський вислів справді є литуанізмом, добре засвідчує вжите тут не загальноприйняте в білоруських говірках слово пе́вень «півень», а російське петух. Отже, білоруські говірки запозичили цей вислів із литовської ще тоді, коли слова пе́вень у них іще не було, коли асиміляція литовських говірок у них лише формувалася і коли литовці, що асимілювалися, спромоглися перекласти цей литовський вислів тільки російською мовою.

Втрачаючи або вже втративши постійний живий зв’язок з іншими литовськими говірками та нашою літературною мовою і, особливо, не маючи литовських шкіл та з труднощами дістаючи литовську пресу, ці говірки, залишаючись живучим організмом, який довго зберігається в людській пам’яті, і далі виражають (або виражали) литовськими засобами спосіб мислення й побут людей свого часу, проте майже щодня потроху втрачають здатність надалі змінюватися відповідно до законів розвитку, властивих рідній мові, і весь час віддаляються від неї. Крім того, литовці з ізольованих литовських говірок, розмовляючи литовською лише між собою, офіційно безоглядно зазнають впливу й обмежень з боку всього арсеналу засобів білоруської мови та її культури й

185

змушені позитивно й прихильно на все це реагувати. Вони поступово звикають до такого впливу, з часом стають некритичними до нього, відкритішими й сприйнятливішими, навіть починають вважати характерні засоби вираження білоруської мови своїми (особливо ті, яких немає в рідній мові), ототожнювати їх із власними й порівняно легко вставляти у свою мову, навіть не відчуваючи, що це докорінно суперечить духові й природі литовської мови, що це чужі й згубні для неї утворення. Отже, штучно започатковане тут збілорусування досліджуваних нами говірок із часом, за відсутності будь-яких засобів захисту для збереження їхньої чистоти і через те, що почуття власної мови слабшає й згасає, стає цілком природним, звичним явищем стихійної асиміляції, яке не викликає в мовця жодних сумнівів щодо його чужорідності й шкідливості.

Порівняно з іншими литовськими говірками тут поширюється багато лексичних і граматичних слов’янізмів, а словотвір і фонетика наближаються до білоруських. Як ніде більше в Литві, тут, наприклад, у Rod., Ram., Lz., Aps. вживаються такі білоруські запозичення, особливо терміни, як alašėika (пор. біл. галашэйка) «голошийка», apiėnkos (пор. біл. апянькі) «опеньки, такі гриби», asnavà (пор. біл. аснава) «основа», ašùškas (пор. біл. ашуўшак < асуўшак) «скоринка хлібини, окраєць», atbiránkos (пор. біл. адбіра́нкі) «вибрані» [полотна], badì’ai (пор. біл. бадылле) «стерня», bahūnas (пор. біл. багу́н) «багно», ceglà (пор. біл. цэгла) «цегла», cūgl’ai (пор. біл. цўглі) «вудила», kmarà (пор. біл. хмара) «хмара», mušėstas (пор. біл. мышчасты) «сірий», pìlas (пор. біл. пыл) «пил», plìtkas (пор. біл. плыткі) «плаский», skurōtas (пор. біл. скурат) «кажан», zarānička (пор. біл. зара́нічка) «світанкова зоря», žižà (пор. біл. жыжа) «рідкий гній», žūika (пор. біл. жуйка) «жуйка» та інші, або синтаксичні конструкції на кшталт: ožkà mažāsnė ožio; káuka mažāsnė vārnos (пор. біл. каза́ меньша казла́), rāpsas išvālo laukùs pog svirìepu· (пор. біл. рапс расчыща́юць паля́ ад свірэпы), vaikai sniegùs láidžia viėnas vienám (пор. біл. дзе́ці кідаюць сне́жкі адзі́н аднаму), dárbas tamè, kad uždárbuic’ (пор. біл. работа ў тым, чтоб заработать) та інші. Це досить легко розпізнавані чужомовні домішки. Проте тут порівняно часто вживаються й такі білорусизми, які на перший погляд видаються цілком невинними словами й висловами, а довести їхню слов’янськість досить складно й непросто. Ось у тих литовських говірках замість звичних литовських висловів коротка (довга) ніч (день) за прикладом сусідніх білоруських говірок з’являється мала (велика) день (ніч) Lz., Rod., Aps. (пор. біл. ноч ле́там малая; зімой вялікая ноч), наприклад, pie Jōno pacì dzidz’áus’a dzienà, pacì mažáus’a nakcìs Lz., Rod., замість холодна (невдала) зима — міцна (мала) зима Lz., Rod. (пор. біл. крэпкая (малая) зіма). З тієї самої причини замість курка сідає на яйця; птах сідає на дерево; бородавка з’явилася на руці; ми живемо на самій низині; міль сідає на одяг тут кажуть курка сидить на яйцях; птах сидить на дереві; ми сидимо на хуторі; бородавка сидить на обличчі; молі сіли на одяг Lz., Rod., Ram. (пор. біл. ку́па сядзіць на яйцах; у падпе́чку даўне́й куры сядзе́лі; мы сядзі́м на ху́тары; баро́даўка сядзі́ць на барадзе́; мо́лі се́лі на адзе́жу), замість головастики (пундики) — ополоники Aps., Ram. (пор. біл. пало́йнікі || апало́нікі ў лужах), замість в’язання — зав’язування Rod., Ram., Lz. (пор. біл. вяза́нне), замість шлунок (черевце)

186

neviškina (nėmala) – vedarūkas nevišina Lz., Rod. (пор. біл. жалудак не варыць), замість apiėnkos im plóno kóto – apiėnkos im plonós kojáites Lz., Rod. (пор. біл. апенкі на тонкай ножке), замість dudenai (niūkiau, ūtarinau) ir suspáin’ojau – dudenai (niūkiau, ūtarinau) ir suspánc’ojau Aps., Rod., Lz. (пор. біл. гутарыла і спыталася), замість jū pavadžino Jonù – jū pravadžino Jonù Rod., Lz. (пор. біл. яго празвалі Янам), замість nusnėrė plaukai – išlýndo plaukai Lz., Rod. (пор. біл. вылезлі валасы), замість mūs ápvogẹ – mūs arгỳnko Lz., Rod. (пор. біл. нас абабралі) тощо.

Усе це — кальки із сусідніх білоруських говірок, що виникли за найсприятливіших для цього умов. Насамперед, будучи механічно перекладеними на литовську мову білоруськими словами, вони штучно надають відповідному литовському слову властивого білоруській мові значення, яке до того було невідоме литовській мові й фактично зовсім їй не потрібне. Таким чином, на перший погляд вони ніби безкоштовно розширюють значення деяких слів литовської мови. Однак це значення нав’язується слову ззовні, відбираючи його у відповідного литовського слова, яке насправді не є семантичним відповідником білоруського слова. Таке литовське слово, не маючи власного білоруського значеннєвого еквівалента, в цих говірках ізолюється, витісняється з ужитку й з часом зовсім забувається, зникає. А це вже дуже небезпечно не лише для ізольованих говірок, а й для всієї литовської мови. Через це збіднюється лексика цих говірок, хитається й руйнується їхня семантика, завдається великої шкоди всій литовській мові: її спотворюють, денаціоналізують, відбувається однобічна двомовність. Це добре видно, скажімо, хоча б із таких висловів. Так, замість mán gyvenime nesisėkė Lz., Rod., Ram., Aps. кажуть mán gyvenime nesivedė (пор. біл. мне невелося). Слову nesivedė тут штучно надається значення литовського слова sėkėsi, тоді як саме sėkėsi, утративши значення, ізолюється. Або в реченні mán pildosi sapnai дієслово pildosi тут замінюється дієсловом įsidūoti, яке в литовській мові зовсім не має такого значення (пор. LKŽ II₂ 885): mán insidúoda sapnai (пор. біл. мне удаюцца сны), а замість buvo garončka «жар» і nenūmušė daktarǎi тут знову вживають лише būvo garončka ir neapsodžino daktarǎi (пор. біл. не апсадзілі), хоча значення дієслова apsodinti «приборкати» досі відоме лише в литовських говірках, що контактують із білорусами (пор. LKŽ III 279), і, безперечно, також є калькою з білоруської. У реченні kur tu in daktarų dasistósi – brangù тут замість дієслова patėkti вжито дієслово дасты́цца, перекладене з білоруської поморфемно, — dasistósi (пор. також LKŽ XIV 876) тощо.

Порівняно з іншими білорусизмами цих говірок, кальки є пізнішими: вони виникли внаслідок посилення впливу білоруських говірок, уже після формування в них і поширення однобічної литовсько-білоруської двомовності. Отже, кальки цих говірок, що виникли тут у вирі сильної асиміляції литовських говірок, є найчистішим продуктом остаточно сформованої — пізньої — двомовності. Розпізнати їх досить складно передусім тому, що, попри чуже значення, їхня форма литовська. Саме вона й породжує певні сумніви щодо того, чи варто підозрювати в них кальки. Однак таке

187

звучання «литовського» слова так чи інакше непомітно починає здаватися недоладним, відмінним від інших литовських слів, ріже слух, і тому починають шукати причини, що зробило його таким.

Багато кальок, уживаних у досліджуваних говірках, звузили способи й засоби вираження литовської лексики. Так витісняються з ужитку деякі образні й влучні литовські прикметники. Скажімо, для позначення забарвлення тварин, птахів, одягу, рослин і предметів литовці цих говірок уже не мають широко відомих литовській мові та її діалектам прикметників, як-от šìrmas, -à «білий із домішкою темного волосся» (про коней), šėmas, -à «світло-, темно- або синювато-сірий» (про корів), raìbas (про птахів), juodmárgis (про корів і собак), žalmaìgis (про корів), raìnas (про котів), pìlkas (про птахів і предмети), dryžuotas (про простирадло, картоплину, буряк), kanapėtas, rauplėtas (про обличчя), supelėjęs (про хліб) тощо, натомість уживають для цього переважно два слова на позначення кольору: žìlas (коли колір темніший, однорідніший) і márgas (коли колір світліший, плямистіший), наприклад: žìlas (márgas) arklys, kumelys, tėlias, veršis, šuo, gaidys, katinas; žìla (márga) karvė, kumelė, kalė, višta, katė; žìlas vilkas, mó lis, vánagas, karvelis, karklas, šienas, širšių lizdas, žvirblýs; žìla varna, kielė, žąsis, duona (supelėjusi), žìli batai, marškiniai; žìlos samanos; žilìckas katinas, žilavóta strolìà «дрозд», márgas veidas (burokas), margà paklodė, bùlvė, márgickas telìukas. Так відбувається лише тому, що білоруси, які живуть упереміш із ними, мають для цієї мети майже ті самі два кольорові слова. Це їхні сівы і рабу́, наприклад: сівы (рабу́) конь (вол, кнур, жэрабе́ц, пе́вень, кот, саба́ка), сіва́я (раба́я) кабыла (каро́ўка, ку́ра, сві́ня, ко́тка), сівы воўк (ка́ршун, галу́б, во́ран, мох, хлеб), сіва́ варо́на (плі́ска, глі́на, гусь), сівыя ту́флі (ма́йткі), рабу́ твар (бура́к), раба́я пасці́лка (бу́льба, плаце́начка) тощо. Отже, й литовці цих місцевостей, назавжди стерши з пам’яті свої давні литовські назви кольорів, запозичили натомість лише безсумнівні кальки з білоруських слів сівы та рабу́ — žìlas ir márgas. Чорного строкатого теляти або чорно-строкату корову іноді ще називають старим литовським словом на позначення його масті kéršas (keršùlis), запозиченим у цих литовців навіть самими білорусами (пор. їхні кяру́па каро́ва, каршнава́ты вол – СБГ II 597). Чорно-строкату корову й чорно-строкатого собаку тут іще іноді називають іншою калькою з білоруської, наприклад: чорно-біла корова, чорно-білий собака (пор. біл. чо́рна з бе́лым каро́ўка, чо́ра-бе́лы саба́ка), а жовто-строкату корову — зрідка й калькою червонобілу корову (пор. біл. красна́ з бе́лым каро́ўка)¹. Суто завдяки впливу білоруських говірок у цих говірках уживається калька узагальнювального біл. мыць — praùsti(s) замість витіснених звичних для литовської мови дієслів mazgóti(s), pláuti(s), trìnkti(s), skalbti(s), наприклад: sesuvà praùs’a kasàs (gálvu, rankàs, púodu, rūbùs); pirm’au išpraus’a k’aùlės pílvù (пор. біл. се́ня ху́сты мыла; мыць го́лаву, ру́кі тощо).

Оскільки білоруси, які живуть упереміш із литовцями цих місцевостей, нашу

¹ Аналогічні, але досі ніким не розпізнані кальки зі слов’янських мов цілком безпідставно трапляються й тепер навіть у нашій літературній мові, наприклад: «Він схожий на кудлатого буро-білого (= žalmarģį) оленя... LA 1996.

188

долоню і долонну частину називають лише одним словом дало́нь (пор. біл. сала на далонь таўшчынёй; далонь звярбіць – грошьы буду лічыць – СБГ II 18), то й у тих литовських говірках долоню позначають лише калькою з білоруського далонь — долонна частина, наприклад, lašin'ai per dėlnu. Rod., Ram., Lz. Оскільки в тих білоруських говірках наші задня частина стопи й п’ята позначаються тим самим словом пятка, то й задню частину стопи й п’ятку литовці тут, як і білоруси, називають одним словом п’ята, наприклад, sukienką «сукня» до п’ят (пор. біл. сукенка да пяткі). І, на наш погляд, таке речення, сказане литовською, звучить незвично, дивно, неприродно, мертво, тоді як представникам цих говірок, які мислять уже радше білоруською, воно здається цілком добрим і правильним, і вони навіть не усвідомлюють, що з лексики цих говірок назавжди так винищуються добрі литовські слова долоня й п’ятка. Те саме стосується й ототожнення тут дієслова kándžiotis із kramtytis та прислівника tirštai із tánkiai. Оскільки в тих білоруських говірках дієслова kándžiotis і kramtytis передаються лише одним їхнім словом кусацца, а прислівники tirštai і tánkiai — лише їхнім густа́, то й литовці цих говірок, розмовляючи литовською, там, де kándžiotis і tirštai були б конче потрібні, через мислення білоруською за зразком білоруських говірок завжди вживають тільки kramtosi і tánkiai, наприклад, замість gyliai kándžiojasi ar pievoj tirštai šieno вони кажуть лише gyliai kramtosi, pievoj tánkiai šieno (пор. біл. г’ілі кусаюцца; у лузе густа сена). Такими й подібними висловами знову дуже шкодять жвавості, точності, влучності слів і красі литовських речень — у цих випадках говірки явно втрачають дієслово kándžiotis і прислівник tirštai. Їхнє значення, як і значення інших слів, переймають сліпі кальки з білоруської мови. Так литовська мова тут засмічується, збіднюється, підривається її життєздатність.

У цих говірках є кальки з білоруської, у яких кожна морфема цілком залежить від відповідної білоруської, є якнайточнішим знімком її змісту, вираженим литовськими (нерідко вже й білоруськими) словотвірними засобами. Серед них багато префіксальних дієслів, лексичне значення яких суто білоруське. А для створення такого значення цих дієслів у литовській оболонці використано потрібний білоруській мові, зазвичай білоруський або тотожний білоруському литовський префікс (існує думка, що саме він тут зумовлює появу білоруського значення у слові й є найістотнішою ознакою значення білоруської кальки), а також різні суфікси (скажімо, зменшувальні та інші, що виникли під впливом білоруської мови), найчастіше литовські, наприклад, razaugdinėti «сходити», наприклад, búl’bos razaugdinėja (пор. біл. бульба разрастаецца), razvesdinėti «розводити», наприклад, tėl’u pienu· raik’a vúnden’u razvezdzinėc’ (пор. біл. трэба вадой развясці), razsiklodinėti «розстилатися», наприклад, žolė rasiklodzinėja prag žamės (пор. біл. траўка расцілаіцца па зямлё), pririšdinėti «прив’язувати», наприклад, рыбывяздзінеја beržal’ais stógu· in lotàs (пор. біл. прывязваюць страху), atmušdinėti «відколювати», наприклад, sk’l’utù pirmucinės skiedras atmuždžinėja (пор. біл. склюгам шчэпкі адбіваюць), išpaisindinėti «відділяти зерно», наприклад, miežūs išpaisindzinėja (пор. біл. ячмень выпойсывают) тощо.

Такі незвичні для нашого ока (і вуха) дієслова не викликають підозри щодо їхнього

189

зарахування до кальок. На нашу думку, вони безсумнівні, очевидні, справжні й свідчать, що під вплив білоруської мови з литовської морфології найпростіше піддаються префікси, повільніше — суфікси, а найповільніше й наймлявіше — корінь, або ж він певний час узагалі залишається незмінним.

У тих говірках є кальки, які з погляду литовської мови здаються ледь придатними для опису бажаної ситуації, а під сильним білоруським впливом цілком витіснили з власної мови литовські засоби вираження й посіли їхнє місце; іноді вони створюють двозначну або зовсім незрозумілу думку і справляють враження, ніби литовець, який уживає їх, насправді не вміє говорити литовською. Наприклад, varpėlė lėja «дозріває» gru·dukūs Rod. (пор. біл. жыта налівая); žvirbl’ai kala «клюють, дзьобають» gru·del’ūs Rod. (пор. біл. вераб’і клююць зёрашкі); miltai minkštai «дрібно» sumálta Rod. (пор. біл. мука мя́хка сме́лена); mán sópa po šaukštel’ù «під ложечкою» Lz., Rod., Ram. (пор. біл. мне баліць пад лыжачкай), jai margumà ‘плямистість, коноплястість’ in véido Lz., Rod. (пор. біл. ёй рабаццё на твары); miegmù daug nór’u Rod. (пор. біл. сплю ве́ле хачу) та багато іншого. На нашу думку, ці кальки, через значне віддалення від способів вираження литовської мови, мабуть, найпростіше розпізнати.

Литовські слова й вислови, що передають перекладену білоруську думку, у цих говірках іноді можна кваліфікувати як не цілком звичні для литовської мови, але все ж досить литовські. Так, білоруські ńicki (но́гі, во́чы, нос), высо́кі (но́гі) у цих литовських говірках перекладають не правильними литовськими словами trumpas (trumpós kójos, trumpós ‘trumparegės’ ákys) або kum̃pas (kum̃pà nôsis, snãpas), ilgas (ilgós kójos, ilgós ‘toliažiūrės’ ákys), а кальками — žemas (áukštas): žẽmos, áukštos kójos, žẽmos ákys, žẽma nôsis, žẽmas dz’ùbas².

Безсумнівними кальками є також інші слова, вжиті в цих говірках у нелитовському значенні. Скажімо, дієслово nugrū́ti відоме в Rod., Lz., Ram. у двох невластивих литовській мові значеннях — «змінитися», наприклад, kap šẽnsta šeškùs, nugrūna (пор. біл. спада́я) spalvà, і «опасти», наприклад, šãsas kap užgīs, nugrūš (пор. біл. адпада́ець). Дуже схоже тут у чужому значенні вживаються й багато інших частин мови, особливо найрухливіша частина мови — дієслова, наприклад, išaugti «вирости, виростити», išaugo gerai dúona Lz. (пор. біл. вы́рас до́бра хле́б), apstóti «обсипати», наприклад, niežai apstój vaikùs (пор. біл. капо́ста апсту́піла), badýti «колоти», наприклад, k’àulb· bado kaklàn (пор. біл. ко́ляць кабана́), prisidairýti «подивитися», наприклад, mergìna pryglùdairìb ‘гарна’ (пор. біл. дзеўка прыгляда́цца харо́ша), padengti «запліднити», наприклад, kumėlė padenkta (пор. біл. кабы́ла пакры́та), uždengti «закрити», наприклад, mokì·klà uždenkta (пор. біл. школа закры́та), įsidúoti «вдатися», наприклад, mán dúona neinsiđau (пор. біл. мне хлеб не удаўся), prisidúoti «ввижатися», наприклад, tì prizdúoda (пор. біл. там ве́льмі страшна – прыдае́цца), prisierdýti «спадати на думку», наприклад, galvón nepriserdo, kap mušć šėnu (пор. біл. мне ў го́лаву не прыходзіцця, каб біцъ ста́рага), nueiti «зникнути»,

² Тепер (DŽ, 952) виправданим є вживання žemažiūris, -ė — це також лише слов’янська калька (пор. біл. ён ні́скі на во́чы, яro ні́скі зро́к).

190

наприклад, māno sveikatà nuvėj (пор. біл. маё здароўе ўшло), razsieiti «розійтися», наприклад, bijo, kab siena nerasivėtu (пор. біл. расхадзілася сцяна), prigniaužti «притиснути», наприклад, kap pirštu prign’āuž’u, sópa (пор. біл. каб прыцісну, баліць), įleisti «покласти до рота», наприклад, nastrūosa inláidži cukierku, tai gerai (пор. біл. у рот пускаць цукерку), išsielti «висипатися», наприклад, išsilėjo galvā – vienū šāšū (пор. біл. вылілася галава – адні стрўпы), lišti «підходити», наприклад, kas man landa, aš válgau (пор. біл. я ем што мне лезя), pérsimainyti «перетворитися», наприклад, samtūkai ‘пуголовки’ pérsmainys un žēbu· (пор. біл. паляўнікі пераменяюць на жаб), pamėsti «перестати, припинити», наприклад, pàmetem pōterus kalbēc (пор. біл. пакідалі пацеры гаварыць), atsimušdinėti «відригувати», наприклад, man acimużdžinėja kilbasā (пор. біл. мне адбіваецца кілбаса), primušdinėti «прибити», наприклад, klūono duràs prymuždžinėja (пор. біл. дзверы прыбіваюцца), sumušdinėti «збиватися», наприклад, klūono āpasu· sumuždžinėja ir kūlia (пор. біл. збіваюць сярэдзіну умнаў), sunėšti «підняти», наприклад, negal’ū sunės’c’ to kvāpuļ’o (пор. біл. не зне́су гэтых пахаў), prispūsti «роздутися», наприклад, ānas tokis pryspūti (пор. біл. ён надзьмуўшысь), žusplešdyti «метушитися», наприклад, béržo rāguitēs žusplēsdo (пор. біл. бярозавыя санкі задираюцца), razsiskirdinėti «розходитися», наприклад, c’anai siena rasiskirdžinėja (пор. біл. сцяна разлучаецца), įsispirdyti «спиратися», наприклад, insispirdo šaudūosna kuolālis (пор. біл. калёчек упіраецца), išspirti «набубнявіти; наприклад, kárvės tešmuvà išpirtas (пор. біл. вымя выперта), dastóti «отримати», наприклад, pęnsijų· džidelbr· dastós (пор. біл. даста́нець пэнсію), svilinti «пекти», наприклад, mán svilina po pus’au (пор. біл. мне паліць у сярэдзіне), pravarinėti «прогнати, розвіяти», наприклад, móka kvarābu· ‘хворобу’ pravarinėc (пор. біл. уме́я хваро́бу прагнаць), išvažiuoti «перекинутися», наприклад, kuōlas išvažāu (пор. біл. кол выехаў), verštis «крутитися», наприклад, viiko kaklas nėšverc’a – vieno káulo (пор. біл. шыя воўка не варочаецца), suvesdinėti «посварити», наприклад, ānas mus suvezdzinėj (пор. біл. ён нас звёў), vėstis «вестися», наприклад, mūm nėšvedė k’aulè·s (пор. біл. нам не вяльсь свіні), išvisti «народитися», наприклад, kumelis cik išvīrto ir stojos (пор. біл. жарабёк вываліўся і стаў), užvyti «замести снігом», наприклад, žuvita kel’ai (пор. біл. забеены дарогі), а також прислівник pravės’au «прохолодніше», наприклад, tėsta gūli pravės’au (пор. біл. ляжыць прахладней) тощо. Проте помічено, що старші представники цих говірок, висловлюючи потрібну думку, іноді поряд уживають обидва варіанти — як раніше, питомо литовське слово у властивому йому значенні, так і запозичений за значенням вислів із білоруської, наприклад, blī’nā prybsvilė· / pryūdegė (пор. біл. блін прыпаліўся), padlágė klójas / stātos an bálk’u (пор. біл. падло́ра стаўіцца на бэлкі), jau ānas žudzīrė· / žūverte kójas (пор. біл. ён завярнуў ногі), luntà su luntù suspirdzinėja / susciūnka (пор. біл. дошка з дошкай спатыкаецца) тощо. На нашу думку, це важливий факт, який свідчить, що вживання кальок із білоруської тут іще не стало загальним.

На наш погляд, у литовській мові нікому не потрібних, але для цих литовських говірок уже справді необхідних найочевидніших кальок із білоруської (свої слова з литовським значенням вони, на жаль, майже забули) тут безліч, наприклад, mán gerai gi·vėnasi (= я добре живу, пор. біл. мне добра жывецца), mán širdis mušasi (= б’ється, пор. біл. сэрца б'ецца), mán sveikatà nupūole· (= ослабла, пор. біл.

191

zdaróye ūpala), mán nezdúoda válgi·c’ (= не можу їсти, пор. біл. mne ne ūdáeicė eści), mán tokìs válgrìmas nepraeina (= не смакує, пор. біл. не праходзіць такая яда) тощо.

У цих говірках є кальки, білоруське (слов’янське) походження яких може видатися дещо сумнівним. До таких ми схильні зарахувати іменники drebuliāi і supyklà «місце на болоті, що хлюпає», наприклад, un drabul’ù bál tos sámānos āugo; un drabul’ù stojos. Род. – LTT 1994: 59 (пор. біл. на траціне белы мох рос; стаў на траціну), l’ùne supi·klà. Апс. (пор. біл. у люне траціна), degmatìs «спека», наприклад, nog degmacìes vaìko ausèl’e susmorčūjiì. (пор. біл. з гарачыны вушкі яго зморшчыліся), žilainė «торфовище», наприклад, tì· tok’à žilainė, niẽkas neáuga. Род. (пор. біл. там такі сівак, нічто не расце) тощо.

Вважати їх кальками, на нашу думку, дають підстави кілька їхніх особливостей. Семантика слова drebuliāi дає певне право вважати це слово безпосереднім відповідником біл. траціна, його копією, оскільки drebuliāi, як і біл. траціна, найбільше пов’язане зі значенням білоруського дієслова траці́ «рухаць туды і назад або ўверх і ўніз» (ТСБМ V 541–542). Таку думку цілком підтверджує і відсутність слова drebuliāi у цьому значенні в LKŽ II₂ 674. Якщо уважніше придивитися до змісту слова supyklà, то воно, однак, за значенням теж видається ближчим до біл. траціна, ніж до лит. liūnas, оскільки фактично має ширше значення, ніж liūnas. Оскільки supyklà позначає об’єкт, який, як і біл. траціна, гойдається, тремтить під дією зовнішніх сил, тоді як рухи об’єкта, що позначається словом liūnas, дещо відмінні — вони м’якші й слабші: liūnas сам гойдається, хлюпає, хитається; пор. також liumpynė «місце, де хлюпає», liumpėti «хилитися, гойдатися» (LKŽ VII 611–612). А це було б однією з підстав припускати, що саме supyklà могло породити траціна. З іншого боку, supyklà слід вважати новим словом цих говірок (суфікс -ykla загалом новий для литовців — пор. Skardžius 1943: 601). Крім того, supyklos у цьому значенні не зафіксовано в LKŽ XIV 195. Ці ознаки слова supyklos, безперечно, не виключають можливості вважати його калькою. Зарахувати до кальок слово dėgmatì «сильна спека», насамперед, мабуть, дає підстави досить незвична словотвірна будова. Оскільки в білоруських говірках у тому самому значенні «сильна спека» поруч уживаються два однокореневі іменники го́рач і гарачыня (див. СБГ I 465, 424), ми вважаємо, що прямим литовським відповідником го́рач могло бути слово degumà з тим самим значенням (особливо з огляду на те, що похідні із суфіксом -uma тут поширені й позначають не абстрактні, а конкретні предметно втілені об’єкти, наприклад, tankumà «густий ліс», tamsumà «темний ліс», tolumà «далечінь» тощо — Род.; пор. також LKK XXX 137), яке за зразком біл. го́рач сприймається тут литовською як безсуфіксне слово. А для позначення біл. гарачыня, очевидно, було вжито другий суфікс -tis, який, як і перший, позначає конкретніші об’єкти, ніж суфікс -ynas (пор. LKGr I 290; див. також слово з тим самим суфіксом, уживане тут, nėkėstis «ненависть»). Отже, джерелом degmatìs, найімовірніше, було слово *degumatìs. На нашу думку, вважати dėgmatì похідним від dėgmečio (dėgmetis), як схиляє до цього LKŽ II₂ 367, не дозволяють ані наголос, ані семантика.

192

Зарахувати до кальок žilainė ‘шлиняне болото’, імовірно, насамперед дає змогу опис її кольору на прикладі суто білоруських говірок, пор. žilainė – це їхнє cibák. Шлу̃нас насправді має блакитно-сірий колір, а досліджувані литовці, на відміну від багатьох інших литовських говірок у Литві, називають цей колір жила; пор. також литовське pilka vārna, в ізольованих литовських говірках žila vārna та білоруське cibák варо́на. Ця обставина підтверджує припущення, що білоруське cibák цілком могло бути причиною появи žilainė. Žilainė, крім того, досі не була відома литовським говіркам, а її суфікс -ainė, на відміну від литовської мови, приєднується не до іменників (пор. Skardžius 1943: 286–287), а саме так, як і в білоруських говірках, — до прикметників. Отже, згадані особливості žilainė, імовірно, не перешкоджають зарахувати її до кальок. Такі кальки, без сумніву, — найнебезпечніші запозичення для будь-якої мови, а тим паче для її ізольованої говірки. Особливо коли їх багато і їхня кількість щодня зростає. Вони, мабуть, найбільше сприяють виродженню або навіть загибелі системи кожної рідної мови.

Як розпізнати їх, зіткнувшись із ними в мові (говірці)? Які їхні основні типові ознаки? У чому полягають їхні характеристики та ключ до ідентифікації? Як видно з наведених тут численних безсумнівних кальок, уживаних у досліджених нами ізольованих литовських говірках у Білорусі, ці кальки — це слова, штучно склеєні з двох частин через потреби цих говірок: перша частина — литовська форма, під якою прихований, у яку вбраний білоруський зміст, тобто властиве білоруській мові значення. Такі двоїсті слова в цих говірках, будучи цілком реальними й численними, з першого погляду видаються зовсім невинними, навіть майже такими самими, як інші слова литовської мови; проте, приховуючи в собі невластиве литовській мові значення, запозичене з білоруської, вони прикидаються своїми, а з-під їхньої поверхні просочується, навіть виривається назовні згубний заряд — нищитель литовськості слова. Фактично він не виконує тут жодної культурної ролі й не показує, чого позитивного ізольована литовська говірка навчилася від білоруської. Це справжня вибухівка, наповнена чужим впливом і глибоко прихована, постійне джерело білорусизації говірок, замасковане зовнішньою красою її литовської форми. Насправді потужний і дедалі сильніший щодня вплив цього внутрішнього джерела настільки сильний, що з часом псує і його гарну зовнішню оболонку, перетворюючи її на малоцінну, невиразну або навіть нікчемну, пор. pamušti ‘вбити’ (наприклад, vagiai jų pamušė, пор. білоруське набілі), razvírti ‘розваритися’ (наприклад, razvírė kopūstai; пор. білоруське развары́лась капуста), žėmas nosiūkas ‘гачкуватий дзьоб’ (наприклад, varno žėmas nosiūkas, пор. білоруське у варо́ны nícki носік), po vienai šaliai ‘з одного боку’ (наприклад, tarpupėdžiai šeši – po vienai šaliai trys ir po kitai trys, пор. білоруське на адной старане) тощо.

Таке безпідставне розширення значення слова руйнує відповідність його форми й змісту рідній мові; таке слово перетворюється на мовне сміття, а забруднена ним ізольована говірка, за нинішніх умов цілком позбавлена належного догляду й литовізації, стає необробленою цілиною, що дедалі наближається до остаточного зникнення, до незворотного заростання білорусизмами.

На чому ґрунтується розпізнавання численних безсумнівних кальок, наведених тут і вживаних в ізольованих говірках Білорусі, де приховані їхні характерні

193

ознаки і як їх виявити — це вже дещо прояснюється. Це майже ті самі критерії їх розпізнавання, на підставі яких ми визначали литовські кальки в білоруських прикордонних говірках (див. Baltistica 1990: 165). Насамперед важливо побачити й розкрити те, що є органічним і властивим значенню таких слів, і відчути, що привнесено ззовні. Тому для розв’язання цього завдання необхідно особливо добре знати свою рідну мову, оцінювати співвідношення значень її слів як із усією литовською мовою, так і з білоруською мовою та її говірками, виявляти відмінності й збіги в значеннях тих слів, які підозрюють у білорусизмах, заглиблюватися в усі засоби вираження обох мов, уміти зіставляти відповідні нюанси значень слів і визначати ступінь близькості їхніх значень. Отже, необхідно дуже добре знати і ту мову (у цьому разі рідну), на яку впливає чужа (білоруська), і чужу, яка впливає на ізольовані литовські говірки. Лише зіставляючи системи обох мов, різні й тотожні способи їх вираження, можна досить успішно виявити тенденції та шляхи формування й виникнення таких кальок. Але це, безперечно, ще не все. Хоча результати проведених нами досліджень поки що, здається, не дають більше інформації для характеристики білоруських кальок, ми вважаємо, що їхні подальші дослідження виявлять і розкриють нові й надійніші розрізнювальні ознаки.

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

Aps. – записи Е. Ґрінавецкене, зроблені під час діалектологічних експедицій до литовських говірок Апсо (села Юоделенай і Дамошяй), що відбувалися у 1956, 1974, 1977, 1985 та 1991 роках (архів авторки).

Baltistica 1990 – Baltistica 26(2), Vilnius: Mokslas.

DŽ – Словник сучасної литовської мови, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijos leidykla, 1993.

LA 1996 – Lietuvių aidas, 21 березня 1996, № 56: 24.

LKG I – Граматика литовської мови 1, Vilnius: Mintis, 1965.

LKK XXX – Питання литовського мовознавства 30, Vilnius, 1993.

LKŽ II₂ – Словник литовської мови 2, Vilnius: Mintis, 1969.

LKŽ III – Словник литовської мови 3, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1956.

LKŽ VII – Словник литовської мови 7, Vilnius: Mintis, 1972.

LKŽ XIII – Словник литовської мови 13, Vilnius: Mokslas, 1984.

LKŽ XIV – Словник литовської мови 14, Вільнюс: Mokslas, 1986.

LTT 1994 – Тексти литовських діалектів, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій.

Lz. – Lazūnų lietuvių šnektos dialektologinių ekspedicijų, vykusių 1958, 1959, 1966, 1972, 1982 metais, E. Grinaveckienės užrašai (autorės archyvas).

Ram. – Ramaškonių lietuvių šnektos dialektologinių ekspedicijų, vykusių 1960, 1992 metais, E. Grinaveckienės užrašai (autorės archyvas).

Rod. – Записи Е. Ґрінавецкене (архів авторки) з діалектологічних експедицій у литовські говірки Родуні (с. Сенойі-Смілгіняй), що відбулися у 1973 та 1982 роках.

СБГ I – Слоўнік беларускіх гаворак паўночна – заходняй Беларусі і яе пагранічча I, Мінськ: Навука і тэхніка, 1979.

СБГ II – Слоўнік беларускіх гаворак паўночна – заходняй Беларусі і яе пагранічча 2, Мінськ: Навука і тэхніка, 1980.

СБГ IV – Слоўнік беларускіх гаворак паўночна – заходняй Беларусі і яе пагранічча 4, Мінськ: Навука і тэхніка, 1984.

S k a r d ž i u s P. 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius: Lietuvos Mokslų Akademija.

194

Інститут литовської мови.

ТСБМ V – Тлумачальний словник білоруської мови 5, Мінськ: Білоруська радянська енциклопедія імені Петруся Бровки, 1983.

КАЛЬКИ В ІЗОЛЬОВАНИХ ЛИТОВСЬКИХ ГОВІРКАХ ЕТНІЧНИХ ТЕРИТОРІЙ НА ЗЕМЛЯХ БІЛОРУСІЇ

Анотація

У цій статті аналізуються кальки в ізольованих литовських говірках Білорусі (Лазунай, Родуні, Рамашконіс, Апсас), що виникли під сильним впливом білоруських говірок, які проникли туди майже сто років тому. Виходимо з того, що ці кальки складаються з двох частин — зовнішньої та внутрішньої. Внутрішню становить значення, зміст — істотний елемент усього слова; зовнішню — форма, його вигляд. Значення — зміст цих кальок — чужі литовській мові, вони запозичені з відповідних слів або висловів білоруських діалектів. Форма — зовнішній бік — натомість характеризує ці запозичення як литовське слово або литовський вислів. Значення кальки — це елемент, який не лише робить слово (вислів) чужим литовській мові, а зрештою призводить до зникнення всієї говірки.

У статті показано, що кальки проникли в ці говірки значно пізніше, ніж запозичені слова. Атмосфера однобічної двомовності, результатом якої є ці кальки і яка остаточно сформувалася пізно, сприяла впливу білоруської мови на литовські говірки.

195