LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997)

LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS

Gertrūda NAKTINIENĖ

ПРИЧИННІ ДІЄСЛОВА ПІВДЕННОАУКШТАЙТСЬКОЇ ТА СХІДНОАУКШТАЙТСЬКОЇ ВІЛЬНІШКЯНСЬКОЇ ГОВІРОК У СЛОВНИКАХ

1. Труднощі з поданням причинних і спонукальних дієслів в академічному «Словнику литовської мови» (далі — LKŽ) спонукали докладніше дослідити їх уживання в говірках південних аукштайтів і східних аукштайтів-вільнюків. Особливо проблематичними є похідні цих говірок із суфіксами -(d)yti, -(d)inti. Деякі з них безпідставно вважають причинними, наприклад: užremdyti Pls (LKŽ XI 427), або навіть спонукальними, наприклад: apleisd yti Rod (LKŽ VII 243), atsakydyti Grv (LKŽ XII 22), nusėmyti Grv, Rod (LKŽ XII 356–357), priimdyti Dv, Rod, Knv, Arm (LKŽ IV 66). Отже, цікаво розглянути, які причинні (і спонукальні?) дієслова подано у «Словнику лазунської говірки» (далі — LzŽ) і «Словнику друскінінкайської говірки» (далі — DrskŽ), порівняти їхні дані з даними LKŽ та працями різних авторів. Було відібрано всі дієслова з LzŽ і DrskŽ, що мають формальні та семантичні ознаки причинних (спонукальних) дієслів і твірні слова, зафіксовані в цих словниках або у «Словнику литовської мови».

2. На відміну від LKŽ, причинні дієслова в LzŽ і DrskŽ зазвичай не пов’язуються з твірними словами. Як зазначено у вступі до LzŽ, від граматичного маркування дієслів відмовилися, «оскільки характеристика багатьох із них не відрізняється від lk.» (LzŽ 11), а -dyti та деякі інші суфікси можуть мати не одне значення, залежне від контексту, тому «без докладнішого їх розгляду така характеристика може лише вводити в оману» (LzŽ 11).

У DrskŽ є лише кілька поодиноких випадків, коли причинні дієслова пов’язуються з твірними словами: а) кілька причинних дієслів позначено граматичними скороченнями, наприклад, migdyti caus. migti (DrskŽ 210); б) кілька разів ужито перифрази «робити так, щоб…», «змушувати (що робити)», наприклад: šiūgždyti, -o, -ė «робити так, щоб шелестіло» (DrskŽ 377), (DŽ₂ — прж.), 2 pūdyti, pūdžia, -ė «змушувати гнити» (DrskŽ 285), plukdyti, plūkdo, plūkde 1. «навчати, змушувати плисти» (DrskŽ 274).

З огляду на обмежений обсяг словників було обрано способи подання, за яких слова зіставляються з відповідниками літературної мови, наведеними в DŽ₂: у LzŽ подається «як lk.» (після слів, значення й форма яких збігаються з DŽ₂) та «як lk. 1» (після слів, форма яких чимось відрізняється, але перше значення збігається з наведеним у DŽ₂).

У DrskŽ діють подібним чином. Зіставляючи слова з відповідниками, наведеними в DŽ₂, використовують такі способи відсилання: «як bk.», «як bk. за значенням», «як bk.»

154

за значеннями».

Зазвичай лише опосередковано можна зрозуміти, що в цих словниках дієслово вважається причинним. Наприклад: lipdyti, lipdo, lipdė «як bk.» (DrskŽ 193) — пор. lipdyti, lipdo, lipdė 1. прж. 2 lipti 1 (DŽ₂ 372); skandyti, skanḋo, skandė «як bk. за значеннями» (DrskŽ 327) — пор. skandinti, -a, -o 1. прж. skęsti 1. (DŽ₂ 704). Те саме стосується й тлумачення синонімами, наприклад, mirkdyti, -ina, -ino «мочити» (DrskŽ 212) — пор. šlapinti, -a, -o «робити мокрим» (DŽ₂ 817), тобто «робити якимось» — це звичайна перифраза причинних дієслів прикметникового походження.

Такі неточні описи значень і відсутність ілюстрацій задля стислості роблять картину термінної лексики невиразною, а дослідження семантики та вживання часто навіть неможливим. Не завжди вдається визначити, чи відповідають значення причинних дієслів і їхніх твірних слів; іноді твірне слово взагалі не подано.

3. Найменше від літературної мови відрізняються первинні дієслова з іншим ступенем чергування голосних, які, хоча й непослідовно, у словниках (DŽ, DŽ₂, DŽ₃, LKŽ) та теоретичній літературі вважають причинними (Jablonskis 1957: 289; LKG II 25; Paulauskienė 1994: 286–287).

Що й у цих говіркових словниках їх вважають такими, можна лише припустити з подання, наприклад, plėšti, -ia, -ė «як lk. 1» (LzŽ 200) — пор. plėšti, -ia, -ė прж. plyšti. 1. «дерти, здирати з поверхні» (DŽ₂ 573).

Відмінності форми від відповідників літературної мови трапляються лише зрідка. Варто згадати дієслово gráuti, -na, gróvė «валити» (LzŽ 84) поряд із griūti, griūna, griūvo (LzŽ 87), варіант 3-ї особи теперішнього часу I спр. kėla поряд із kėlia (DrskŽ 146).

У LzŽ не зафіксовано значень, які давали б змогу безпосередньо пов’язати дієслова džiáuti (LzŽ 68), tráukti (LzŽ 269), veisti (LzŽ 284) з дієсловами džiūti (LzŽ 68), trūkti (LzŽ 271), viršti (LzŽ 288). Незрозуміло, чи таких значень у цій говірці немає, чи збирачі лексичних даних їх не записали.

4. У LzŽ досить численним є словотвірний тип причинних дієслів -inti, -ina, -ino. Більшість із них збігається з відповідними дієсловами літературної мови, наприклад: báltinti, -ina, -ino «як lk.» (LzŽ 31): báltas (LzŽ 31), báltį (LzŽ 31); rūginti, -ina, -ino «як lk.» (LzŽ 225): rūgti (LzŽ 226) тощо.

Аналогічні похідні із суфіксом -inti трапляються в Дівенішкес, наприклад: reik’a pa-val’ginc’ (нагодувати) дітей (Lipskienė, Vidugiris 1967: 207).

Серед каузативних дієслів, наведених у DrskŽ, особливо численним є підтип цього типу -yti, -ina, -ino.

У говірці Друскінінкая, як і в інших говірках південної аукштайтської групи, дієслова із суфіксом -inti перейшли до дієслів із суфіксом -yti. Коливання цих суфіксів, хоча й недостатньо досліджені, відомі й ширше, наприклад: šlapinti || šlapyti Укмерге (LD 198).

Інфінітивний суфікс -yti, імовірно, виник за аналогією з новими формами майбутнього часу без n, що постали внаслідок дії фонетичного закону in/s>y

155

(Endzelynas 1957: 181; LKG II 265).

У говірці Друскінінкая суфікса -inti зовсім немає, тому в заголовках статей DrskŽ для цих дієслів подається інфінітив із -yti. Тут діють протилежно до LKŽ, де разом подаються факти багатьох діалектів і говірок. Варіанти інфінітива з тим самим коренем, у яких форми теперішнього часу й простого минулого часу збігаються, потрапляють до однієї словникової статті. Інфінітивний суфікс -yti у LKŽ вказано як варіант суфікса -inti, наприклад: saušinti(-yti), -ina, -ino Drsk, Grv (LKŽ XII 217–218).

Серед дієслів цього підтипу вирізняються: а) варіанти наголошування, наприклад: džiovyti, -ina, -ino (DrskŽ 82), ilsyti, -ina, -ino «виснажувати» (DrskŽ 119), juokyti, -ina, -ino «як у літературній мові» (DrskŽ 129); б) варіанти значення, наприклад: nugeibyti, -ina, -ino «умертвити» (DrskŽ 97), gyvyti, -ina, -ino «оживляти» (DrskŽ 104), grýnyti, -ina, -ino «робити бідним» (DrskŽ 113): пор. grýninti, -a, -o «робити чистим» (DŽ 187).

5. Порівняно з літературною мовою тип творення каузативних дієслів -yti, -o, -ė у говірках південної аукштайтської групи та східної аукштайтської групи вільнюського піддіалекту є рідкісним. У LžŽ і DrskŽ трапляється лише кілька прикладів, наприклад: jūnkyti, -o, -ė 1. «відучити смоктати», 2. «навчати» (DrskŽ 127): jūnkti (DrskŽ 128), gesyti, gėso, gėsė див. gesinti (LžŽ 79).

6. Дуже продуктивним є підтип творення -yti, варіанта суфікса -dyti, -dyti, -o, -ė. Багато дієслів цього підтипу такі самі, як у літературній мові, наприклад: 1) gýdyti, -o, -ė «як у літературній мові» (LžŽ 79): 1 gýti (LžŽ 81), migdýti, migdo, migdė «як у літературній мові» (LžŽ 163): migti (LžŽ 163), tildyti, -o, -ė «як у літературній мові» (LžŽ 267): tilti (LžŽ 267) тощо; 2) klupdyti, klūpdo, klūpdė «як у літературній мові» (DrskŽ 159): klūpti (DrskŽ 159), tupdyti, tūpdo, tūpdė 1. «змушувати сидіти навпочіпки» (DrskŽ 422): tupėti (DrskŽ 422); želdyti, -o, -ė 1. «робити так, щоб проростало» (DrskŽ 474): želti (DrskŽ 474) тощо.

У говірці Друскінінкая виявлено випадки переходу дієслів о-основи до іа-основи, наприклад: girdžia (DrskŽ 102) «напував», migždžia (DrskŽ 210) «присипляє», pūdžia (DrskŽ 285) «гноїв» тощо. Перехід форм о-основи цього суфікса до іа-основи в говірці Гервечяй описала J. Kardelytė, наприклад: girdz’a~ girdžia «напував», ródz’a~ rodžia «показує», unšildz’a ~ anšildžia «зігріває» (GrvT 82–83).

За даними Z. Zinkevičius, форми іа-основи каузативних дієслів із суфіксом -d- зафіксовано в багатьох говірках східної аукштайтської групи. «Початок цього коливання, мабуть, дала однакова форма минулого часу, пор. gýdo, gýdė ir snaudžia, snaudė» (LD 344).

7. Знайдено небагато каузативних дієслів підтипу творення -dyti, -dina, -dino (їхні форми теперішнього й простого минулого часу в словниках зазвичай подаються без -d-), наприклад: šokdýti, -ina, -ino 1. «змушувати танцювати» (DrskŽ 383), trukdýti, -ina, -ino 1. «марнувати час, заважати» (DrskŽ 420) тощо.

8. У LžŽ знайдено лише два слова з формами -yti, -ija, -ijo – bályti, -ija, -ijo (LžŽ 31): báltas, bálti (LžŽ 31), а також слово слов’янського кореня čýstyti, -ija, -ijo «чистити» (LžŽ 48) — вони є цілком нетиповими утвореннями цієї системи.

9. Щодо каузативних дієслів обох говірок — Друскінінкай і Лазунай —

156

характерна варіативність.

У LzŽ трапляються варіанти між -inti, -ina, -ino та -(d)yti, -o, -ė дієсловами, наприклад: gesyti, gėso, gėse див. gesinti (LzŽ 79): gesinti, -ina, -ino (rt.) «як у lk.» (LzŽ 79), pirktdyti, pirikdo (pirikdžia), pirikdė див. pir kandidti (LzŽ 195): pirkdinti, -ina, -ino «купувати» (LzŽ 195), saldyti, -o, -ė див. saldinti (LzŽ 228): saldinti, -ina, -ino «як у lk.» (LzŽ 228).

Варіанти -(d)yti, -o, -ė цілком обґрунтовано відсилаються до -inti, -ina, -ino як до основних: останні є найчастотнішими серед усіх каузативних дієслів, зафіксованих у LzŽ.

У Друскінінкайській говірці, як і в інших південноаукштайтських говірках, ці словотвірні типи й підтипи ще більше змішані та містять численні суміжні варіанти. Оскільки найчастіше варіюються форми теперішнього часу та простого минулого часу, їх зазвичай подають у тій самій статті, наприклад: gydyti, gydžia (-ina, -ino), -ė (-ino) «як у літературній мові, значення» (DrskŽ 99), girdyti, girdžia (-ina), -ė (-ino) 1. «як у літературній мові, значення» (DrskŽ 102), migdyti, -ina (migdžia), -ino (migdė) (DrskŽ 210), žūdyti, -ina (-o), -ino (-ė) див. žudyti (DrskŽ 484): žudyti, žūdo, žūdė (nj.?) «як у літературній мові» (DrskŽ 484) тощо.

Таке змішування, коли замість форм a-основи вживаються форми з -ina і навпаки, досить широко поширене в південноаукштайтських говірках. На думку З. Зінкявічюса, «початок змішуванню могла дати інфінітивна форма, яка широко коливається між формами з -yti ir -inti» (LD 344).

Отже, фонетичний закон, змінивши форму майбутнього часу, спричинив зміну інфінітива, а ця зміна змішала словотвірні типи каузативних дієслів. Однакова форма минулого часу, спричинивши ia-основи проникнення в теперішній час a-основи, ще більше примножила варіанти.

10. Похідні з суфіксами -(d)yti, -(d)inti у південноаукштайтських і східноаукштайтських віленських говірках, як і в літературній мові (пор. LKG II 262), лише частіше, можуть означати не тільки каузатив, а й: а) просту дію (здебільшого невизначеної тривалості), наприклад, audýti, audė, audė «взувати»; б) повторювану або тривалу дію, пов’язану зі звуком, наприклад, knibždýti, knibždo, knibždė «шурхотіти» (DrskŽ 360); в) повторювану дію невизначеної тривалості (ітеративність і дуративність), наприклад, vesdýti, vėsdo, vės dė див. vesdinėti (LzŽ 285).

За словами укладачів LzŽ, ітеративно-дуративні дієслова на -dyti, -inti досить поширені в Лазунській говірці (LzŽ 8).

Про дуративні похідні з -d- у говірках Дівенішкес, Гервечяй, Лазунай і Жієтела писав уже П. Арумаа (Arumaa 1930: 57–58, 63, 68, 78). У Родуньській і Лазунській говірках засвідчено вживання суфікса -dyti замість -(d)inėti або поряд із ним у тих самих значеннях (Vidugiris 1961: 224, 227). Проаналізовано вживання ітеративних суфіксів -dyti, -(d)in(ė(dy)ti у Гервечяйській говірці (GrvT 77, 82–83).

Лексичне тлумачення, яке нерідко трапляється у словниках, свідчить про те, що все ж не завжди можна точно визначити характер уживання дієслова в конкретному реченні. Наприклад: imdyti, imdo, imdė «брати, брати час від часу» (LzŽ 92), sukdýti,

157

sūkdo, sūkde «крутити, викривляти» (DrskŽ 355).

Подібне явище зафіксовано в описах говірок Рамашконяй і Жєтела. Дієслова із суфіксом -dyti у цих говірках можуть не означати повторюваності дії (Šukys 1960: 183; Vidugiris 1961: 223–225). У дієвєнішській говірці суфікс -dyti «може означати як багаторазову (таку, що часто повторюється протягом певного часу), так і одноразову тривалу дію, її тривалість» (Lipskienė, Vidugiris 1967: 206).

Форма а) цих дієслів та книжних і інших діалектних каузативних і проспективних дієслів, б) структура речень, а часто й семантична узгодженість їхніх елементів бувають подібними. Наприклад: piirkdinti, -ina, -ino 1. cur. pirkti 1: Dirbysiu žagrelę, pirkdysiu jautukus, kaldysiu noragėlius Klp (LKŽ IX 1089) – 2. «купити»: Landžioja vaikai po tvoras, kelines palupa, rubašką palupa, ir tu pirkdin’ vel Lz – (LKŽ IX 1089); nurenǵdinti cur. nurengti 1: Bloko raštvedys juos nurengdino B. Sruog (LKŽ XI 445) – nurengdyti «роздягти»: Paporino, kap ragana seselę pagr iovė ir nurengdė Žrm (LKŽ XI 445).

Під час наведення випадків уживання цих значень трапляються неточності лексикографічного тлумачення. Скорочення cur. приєднано до гнізда дієслова rengdyti без жодних прикладів; усі його префіксальні дієслова правильно пояснено безсуфіксними книжними відповідниками (LKŽ XI 445). Дієслово nusėmdyti, не слід було вважати проспективним; наприклад: Pastatčiau per didelį sagona, vandenio daug – nusemdžiau kiek Rod (LKŽ XII 356–357).

Дієслово užremdyti caus. užremti 1 не слід вважати каузативним: Užremdom duris ir esim gult Pls (LKŽ XI 427). Найімовірніше, це приклад ітеративно-дюративного значення.

Проспективних дієслів, які відповідають усім критеріям їх виокремлення (як-от книжні áusdinti, kál dinti, siū dinti), не виявлено й у діалектних словниках LzŽ, DrskŽ. Два випадки вживання скорочення cur. у DrskŽ є випадковими: mirkýti, -ina, -ino cur. mirkti 1. «тримати зануреним», 2. «поливати водою» (DrskŽ 212); myždyti, myždo, myždė cur. myžti (DrskŽ 213). Обидва базові дієслова є неперехідними, а глибинна структура речень не відповідає складній структурі речень із проспективними дієсловами [(суб’єкт-ініціатор + його керована дія)→ (суб’єкт-виконавець дії або посередник + його конкретна дія)→(об’єкт + зміна його стану або дія)]. Подібність значення дієслова dirbdyti, dirbdo, dirbdė «як у книжній мові»: pridi.rbd(’i)e patagràpiju. † turė’s’u pakì mirs’u (DrskŽ 68) до dirbdinti, -a, -o prp. dirbti 2 (DŽ₂ 122) є лише зовнішньою.

Дещо менше проблем лексикографічного тлумачення виникає у випадках, коли дієслова з названими діалектними суфіксами -(d)yti, -(d)inti мають інші лексичні значення. Наприклад: nutvódyti «вибити»: [Linų galvutes] kultuve tvója ir nutvódo Grv (LKŽ XVII 329) – nutvódinti cur. nutvoti 1: Rykštėmis nutvodina S. Dauk (LKŽ XVII 329).

Однак і тут може трапитися та чи інша неточність. Не слід було скорочува-

158

закінчення cur. за лексично змінених значень дієслова priimdyti cur. priimti. 1. «взяти собі або до себе»: Viedma vaiką priimdė savo globon (ps.) Dv [...], 2. «пригостити»: Svečius priimdė ir pyragu, ir noragu Rod [...], 3. зворотне. «запам’ятовувати; пам’ятати»: Ką kas sako, aš ir prisimdau Arm (LKŽ IV 66). Ці приклади вживання можна зіставити зі справжнім каузативним дієсловом nuimdinti cur. nuimti I: Vyresnybė nuimdino stogą M. Valanč (LKŽ IV 66). У заголовній частині гнізда не слід скорочувати cur. leisdvti, оскільки ілюстративні приклади не всіх його префіксальних дієслів можна трактувати однаково. Можна дискутувати, чи є дієслово įleisdvti у реченні Aš įleisdyčiau šviesią saulę KlvD 115 (LKŽ VII 243) каузативним чи каузальним. Однак дані з Гервечяй, Пелеси, Родуні не вказують на каузативність, наприклад: Išgaląstą peilį sulėsdė pė diržą, kad aštresnis būt Gry (LKŽ VII 244).

11. Особливості вживання суфіксів -(∂)yti, -(∂)inti у південноаукштайтських і східноаукштайтських віленських говірках засвідчують давно відому близькість значень 1) причинних (каузативних), каузальних (куративних) та 2) частотних (ітеративних), повторюваних (фреквентативних), тривалих (дуративних).

Kauzatyvinių veiksmažodžių kilmės iš iteratyvinių hipotezę (Delbrück 1897: 119) laikė galima ir B. Serebrennikovas, remdamasis dažnai pasitaikančiu šių priesagų ir jų reikšmių artumu (Serebrennikov 1974: 175–176). Atitinkami ide. kalbų vediniai vadinami iteratyvais-kauzatyvais (Meje 1951: 191). Analizuojant lietuvių kalbos iteratyvus-kauzatyvus, nustatytas vedinių reikšmės priklausymas nuo pamatinio žodžio reikšmės. “Jei pamatinis žodis reiškia aktyvų į objektą nukreiptą veiksmą, tai vediniai - arba iteratyvai (kartotinė reikšmė dažnai gerokai išblukusi), arba kuratyvai. Jei pamatinis žodis reiškia judėjimą ar kokį kitą savaiminį procesą, tai jo vediniai turi priežastinę reikšmę” (Kaukienė 1994: 204).

Цей зв’язок помітний також у випадках уживання латиських дієслів із суфіксом -inā- (спорідненим із литовським інфінітивним суфіксом -inoti). У латиській мові дієслова із суфіксом -inā-, іноді також із формантом -d-, хоча зазвичай і виражають каузативність, можуть мати також а) відтінок ітеративності, наприклад: grabināt «брязкати, гриміти, шелестіти», skubināt «спонукати, підганяти, гнати, проганяти»; або б) ітеративне значення, наприклад: luncināt (asti) «махати (хвостом)», purināt «трусити, струшувати; розпушувати». Такі дієслова, як audināt, šūdināt, позначають або тривалу дію (ilgstošu procesu), або те саме, що й їхні твірні дієслова aust, šūt (MLLVG 339).

У південноаукштайтських і східноаукштайтських віленських говірках виявляється спільна для значень цих суфіксів ознака — тривалість дії (дуративність). Усі розглянуті значення дієслів — 1) ітеративні, фреквентативні, дуративні та 2) каузативні, куративні — мають спільну ознаку більшої тривалості. Вони виражають дії, складніші з погляду часу, ніж дії твірних дієслів.

У цих говірках широко вживається суфікс -(d)inėti, що виражає частотні,

159

повторювані, тривалі дії; він часто має значення недоконаного виду, подібно до слов’янських мов (Vidugiris 1961: 228–229). Можливо, сусідство зі слов’янськими мовами сприяло також збереженню значення тривалості дії у суфікса -dyti (-dinti). Якими б не були причини цього явища, такі дієслова, як atsakydyti, nusemdyti, priimdyti, užremdyti та ін., хоча й схожі на каузальні дієслова, очевидно, лише позначають дію, виражену твірним словом, яка триває довше. Цей суфікс не був пристосований для вираження ще складнішої ситуації. Його похідні не стали каузальними дієсловами, які передбачають наявність суб’єкта-посередника (виконавця) на глибинному, а іноді й поверхневому, рівні речення. Пор.: atnešdinti 1. cur. atnešti 1: Plaučiūns daug... ragaišių per tarnus atnešdino kūmams K. Donel (LKŽ VIII 702); Baltazaras atnešdino aukso ir sidabro indus I (LKŽ VIII 702). – atnešdyti 1. «принести»: Tu, sūneli, prauskis – aš tau čia valgytie atnešdysiu Aru 11 (Grv) (LKŽ VIII 703).

12. Висновки.

12.1. У словниках причинні дієслова південноаукштайтських і східноаукштайтських віленських говірок подано не завжди належним чином. Описи значень і граматико-лексичних груп недостатньо точні. Брак ілюстративних речень робить картину діалектної лексики неповною та ускладнює дослідження семантики й уживання.

12.2. Більше даних у діалектних словниках можуть знайти дослідники форми.

Найбільш подібні до відповідників у літературній мові первинні причинні дієслова з іншим ступенем чергування голосних.

Існують відмінності у вживанні суфіксальних дієслів. У Лазунській говірці найчисленнішим є словотвірний тип причинних дієслів -(d)inti, -ina, -ino, у Друскінінкайській говірці — тип -(d)yti, -o, -ė. Інфінітивного суфікса -inti у Друскінінкайській говірці зовсім немає. Південноаукштайтський суфікс -yti, що виник за аналогією з новими формами майбутнього часу без n, спричинив змішування словотвірних типів. У теперішньому часі за аналогією з формами майбутнього часу виникли випадки переходу o-основи в ia-основу. Ці причини зумовили велику кількість варіантів.

12.3. Похідні із суфіксами -(d)y̌ti, -(d)inti у цих говірках можуть означати не лише каузативність, а й просту (зазвичай тривалу) дію або ітеративність і дуративність. Досить часто дієслова з цими суфіксами мають інші лексичні значення, ніж у літературній мові. Неточності лексикографічної інтерпретації пояснюються оманливою схожістю форм та синтаксичного оточення ітеративних, дуративних і каузальних дієслів. Усі значення похідних із цими суфіксами — 1) ітеративні, фреквентативні, дуративні та 2) каузативні, куративні — об’єднує спільна ознака б і л ь ш о ї т р и в а л о с т і.

У південноаукштайтських і східноаукштайтських віленських говірках ці суфікси не набули каузальних значень. Отже, знання фактів лінгвістичної географії може допомогти уникнути помилок лексикографічної інтерпретації.

160

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

A r u m a a P. 1930: Litauische Mundartliche Texte aus der Wilnaer Gegend, Dorpat: Postimees.

D e l b r ü c k B. 1897: Vergleichende Syntax der indogermanischen Sprachen 1, Strassburg.

DrskŽ – N a k t i n i e n ė G., P a u l a u s k i e n ė A., V i t k a u s k a s V. Druskininkų tarmės žodynas, Vilnius: Mokslas, 1988.

DŽ₂ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mintis, 1972.

E n d z e l y n a s J. 1957: Baltų kalbų garsai ir formos, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

GrvT– K a r d e l y t ė J. Гервечський діалект, Вільнюс: Mintis, 1975.

J a b l o n s k i s J. 1957: Rinktiniai raštai 1, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

K a u k i e n ė A. 1994: Lietuvių kalbos veiksmažodžio istorija 1, Klaipėda.

LD – Z i n k e v i č i u s Z. Литовська діалектологія, Вільнюс: Mintis, 1966.

L i p s k i e n ė J., V i d u g i r i s A. 1967: Діалект Дівенішкес. – Питання литовського мовознавства 9, 183–222.

LKG II – Граматика литовської мови 2, Вільнюс: Mintis, 1971.

LKŽ III–XVII – Словник литовської мови 3–6, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1956, 1657, 1962; 7–9: Mintis, 1966, 1970, 1973; 10–15: Mokslas, 1976, 1978, 1981, 1984, 1986, 1991; 16–17: Видавництво науки та енциклопедій, 1995, 1996.

LzŽ – P e t r a u s k a s J., V i d u g i r i s A. Словник Лазунського діалекту, Вільнюс: Mokslas, 1985.

M e j e A. 1951: Obščeslavianskij jazyk, Moskva: Izdatel'stvo Inostrannoi literatury.

MLLVG – Граматика сучасної латиської літературної мови 1, Рига: Видавництво Академії наук Латвійської РСР, 1959.

P a u l a u s k i e n ė A. 1994: Lietuvių kalbos morfologija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

S e r e b r e n n i k o v B. 1974: Імовірнісні обґрунтування в компаративістиці, Москва: Nauka.

Š u k y s J. 1960: Būdingesnės Ramaškonių tarmės ypatybės. – Lietuvių kalbotyros klausimai 3, 177–189.

V i d u g i r i s A. 1961: Veiksmažodžiai su priesagomis –inėti ir -dinėti Zietelos tarmėje. – Lietuvos TSR MA Darbai, Serija A, 2 (11), 219–231.

ПРИЧИНОВІ ДІЄСЛОВА ПІВДЕННОАУКШТАЙТСЬКОГО ТА СХІДНОАУКШТАЙТСЬКОГО ВІЛЬНЮСЬКОГО ГОВОРІВ У СЛОВНИКАХ

Анотація

Не завжди причинні дієслова південноаукштайтського та східноаукштайтського вільнюського говорів належно подано у словниках. Їхні значення та окремі граматико-лексичні групи описано недостатньо точно, ілюстративних матеріалів бракує, що не дає змоги скласти вичерпне уявлення про діалектну лексику та ускладнює дослідження її семантики й уживання. У Лазунайському говорі найчисленніший словотвірний тип причинних дієслів — -(d)inti, -ina, -ino, наприклад rüginti, -ina, -ino (LzŽ 225), а в Друскінінкайському говорі — тип -(d)yti, -o, -ė, наприклад skanýti, skañdo, skañdė (DrskŽ 327). У Друскінінкайському говорі немає інфінітивного суфікса -inti. Південноаукштайтський суфікс -yti, що проник у говір за аналогією з новими формами майбутнього часу

161

без «n», спричинив змішування словотвірних типів. Спостерігалися випадки переходу o-основи до ja-основи у теперішньому часі за аналогією з формами майбутнього часу; усе це спричинило велику кількість варіантів, наприклад gýdyti, gýdžia (-ina, -o), -ė (-ino) (DrskŽ 99).

Похідні із суфіксами -(d)yti, -(d)inti у цих говорах можуть виражати не лише каузативність, а й спільну дію, ітеративність або тривалість, наприклад imďýti, imďo, imďe ‘imti, imineti’ (LzŽ 92). Лікувальних дієслів немає зовсім. Неточності лексикографічного тлумачення можна пояснити оманливою подібністю форм ітеративно-дистрибутивних дієслів і лікувальних дієслів, а також їхнього синтаксичного оточення.

162