LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997)

LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS

Ірена ЕРМАНТЕ

КІЛЬКА ЗАУВАЖЕНЬ ПРО ЕНАНТІОСЕМІЮ

Аналізуючи протилежності в мові з прагматичного погляду, не можна не помітити дуже давнє мовне явище — енантіосемію, коли те саме слово має два протилежні значення (так виявляється поляризація значень слова). Енантіосемія (нім. Enantiose- mie, англ. Enantiosemy), назва якої походить від гр. enantios — «той, що перебуває навпроти, протилежний» + sema — «знак», виявляється в певному контексті, оскільки без нього це мовне явище неможливо достатньо зрозуміти ні зі структурного, ні із семантичного погляду. У мовознавстві енантіосемію визначають як властивість слова або морфеми мати протилежні значення (Gaivenis, Keinys 1990: 57).

Енантіосемія властива багатьом мовам від античних часів до сьогодні. Докладно це лінгвістичне явище почали досліджувати лише наприкінці XIX ст., хоча вже Г. В. Ф. Гегель (Hegel) у вступі до «Науки логіки» говорив про енантіосемію. На його думку, більшість слів німецької мови (особливо дієслова з префіксами) мають не лише інші, а й протилежні значення.

Німецький мовознавець Карл Абель (Carl Abel) у VIII частині «Sprachwissenschaftliche Abhandlungen» («Дослідження з мовознавства»), названій «Протилежні значення первісного слова», стверджував, що найдавніші відомі нам приклади енантіосемії записано єгипетськими ієрогліфами (Abel 1885: 316).

У давньоєгипетській мові було багато слів, кожне з яких мало два протилежні значення. Ці полярні значення найкраще ілюструють слова: unx (лише з іншою фонетичною модифікацією), що означало і «відкрити, оголити» (unx), і «накрити, загорнути» (unḥ); at (також відповідно модифіковане), що означало і «слухати, чути» (aṯ), і «бути глухим» (aṭ); sneḥ — «розділяти, відокремлювати», sneḥ — «з'єднувати» тощо.

Слово quen для жителя Єгипту означало і «сильний», і «слабкий». Цей ієрогліф потрібно було пояснювати лише відповідними знаками та малюнками, що показували різницю між конкретними значеннями. Прикметник сильний зазвичай ілюстрували малюнком воїна зі зброєю, який стоїть, а слабкий — малюнком людини, що стоїть на колінах (імовірно, раба). Дієслово ārī «підніматися» зображали сходами, а «спускатися» — драбиною (Abel 1885: 317, 329). (Пор. також гінді kal: «вчора» і «завтра»; parso: «позавчора» і «післязавтра».)

Майже в той самий час енантіосемію досліджував іще один німецький мовознавець — В. Шерцль (Scherzl). На його думку, енантіосемія властива багатьом мовам. Наприклад, латинський прикметник altus означав не лише «високий», а й «глибокий», тобто розташований низько (altus mons «висока гора» і altum flumen «глибока річка»).

Основною причиною енантіосемії В. Шерцль вважав наявні в давнину проти-

53

давні корені, значення яких ще не були диференційовані. У міру розвитку мислення й формування мови з цих недостатньо диференційованих значень поступово виокремлювалися конкретніші основні значення, друге з яких найчастіше було переносним або мало іншу інтонацію. Наприклад, зі слов’янської основи von-, первісне значення якої — «запах», розвинулися два протилежні значення: «приємний запах, аромат» (пор. чеське vůně, польське woń, російське благовоние) і «поганий запах, сморід, духота» (пор. болгарське воня, польське woń та російське вонь, зловоние) (Šercl 1883: 1–39; 1884: 41–84).

Семантичною мовною універсалією, властивою енантіосемії, є полісемія. Наприклад, дієслово brėkšti означає і «світи́ти, розвиднятися» (Та коли вже день brėkštant, ранкова світлина наповнюється сяйвом, повні роси трави хилять голови донизу A. Baran), і «сутеніти» (Вечір, уже починає brėkšti _I2 1028 (Prk). Не маючи свічки, коли brėkštant, я мусив іти спати LKŽ I₂ 1028(I). Пор. іменник того самого кореня brėkšma, який у Аукштайтії означає «світанок», а в Жемайтії — «сутінки» (у цьому випадку основа енантіосемії — діалектна). Між полярними значеннями того самого слова існує досить тісний семантичний зв’язок. Це світло, яке у відповідний час доби то посилюється, то слабшає, а протилежність значень слів кореня brėkš- залежить від другого компонента — протиставлення часу доби.

Енантіосемія також нерозривно пов’язана з омонімією, яка часто виникає з багатозначних слів (особливо коли семантичний зв’язок між окремими значеннями ніби обривається). Наприклад, лит. bandà — «стадо худоби» і «буханець (зазвичай пирога або хліба)». Ці два слова поєднує спільне значення «майно, власність», зафіксоване в писемних працях К. Сирвідаса й збережене в говорах Східної Литви: Nauda, banda SD 203. Praleidžiau visą savo bandą _{LKŽ I2} 638 (Kur). Отже, у цьому випадку зв’язок тотожності між омонімічними значеннями не порушено.

Варто наголосити на граматичному й семантичному зв’язку між певними омонімічними дієсловами. Наприклад, у словниках литовської мови дієслово rãkti подано у двох гніздах: 1 rãkti, rãka (rãkia, rañka), rãkė (rãko) «колупати» — перехідне: Rãkė, rãkė і розколупав болячку на руці LKŽ XI 112 (Kv); і 2 rãkti, rañka, rãko — неперехідне, означає «звужуватися отвору, заростати, забиватися» (Maža bulia (adatos skylutė) greitai rañka ir visiškai užranka LKŽ XI 115 (Sl). На думку А. Каукієне, 1 rãkti — дієслово активної дії, а 2 rãkti означає зміну стану й утворює семантичну опозицію з першим дієсловом rãkti (Kaukienė 1994: 77–78).

Інший литовський мовознавець — В. Балайшис — навів цікавий з лінгвістичного та семантичного погляду приклад енантіосемії. Об’єктом аналізу він обрав назву гори Rambynas. Автор трактує цей топонім як енантіосемічний, слов’янського походження. Для литовця Rambynas означає гору (або високий стрімкий берег Німану поблизу Тільзита, Шилутський район), а для німця це місцевість у глибокій улоговині острова Рюген, Rambin. Похідних від індоєвропейського кореня *rem- з детермінантом -b(h) чимало в балтійських, германських і слов’янських мовах, але слова з названими коренем і детермінантом у балтійських та германських мовах здебільшого означають «підвищення, високе місце», тоді як...

54

високе місце» (пор. лит. rūmbas, rumbėti, rembėti, лат. rumba «водоспад», норв. rimi «високе місце» тощо), а у слов’янських мовах ці похідні здебільшого означають «зріз, вирубку», тобто заглиблене місце (пор. J. Pokorny * remъ-, *romb-, *rmb- «рубати, вирубувати, робити зарубки та насічки» (Balaišis 1991: 52–53).

Про явище енантіосемії в литовській мові першим заговорив Jonas Jablonskis. Теоретично він ще не аналізував енантіосемію, але у своїй «Граматиці литовської мови» (1922 р.), розглядаючи види та стан дієслова, навів чимало цінних прикладів цього явища й узагальнив їх відповідним чином: «Дієсловом недоконаного виду ми висловлюємо лише перебіг певної дії. Ним не вказуємо, чим ця дія може або має завершитися <...> Кажемо не зовсім ясно: “роби двері”, коли тому, кому це кажуть, зрозуміло, чим має завершитися його “роблення” <...> Людина, яка каже “роби двері”, завжди впевнена, що її як слід зрозуміють, а той, кому це кажуть, завжди робить те, про що його просять або що йому наказують. Якщо цими двома словами кажемо, що двері зачинені, то знаємо — і той, хто говорить, і той, хто слухає, — що під час роблення двері треба відчинити» (Jablonskis 1957: 293).

J. Jablonskis навів іще більше аналогічних прикладів. Наприклад: Jok arklius (į lauką, namo) (t. y. išjok, parjok I.E.). Kam kinkai arklius (darai, kad iškinkytum arba pakinkytum)? Jau arklius kinko, tuoj pakinkys, iškinkys. Jai vakar vainikėlį segė (prisegė). Jai vainiką jau sega (nusega). Siaučia jam skarą (ant pečių, nuo pečių). Kam vadelėji, vadžioji [arklius], ar kur važiuoji (plg. įvadelėti, įvadžioti)? Toliau jis niekur nebevažiuos, jau arklius vadelėja, vadžioja (tuoj išvadelės, išvadžios) (Jablonskis 1957: 294). У всіх цих випадках значення наведених дієслів з’ясовуються з контексту. Пор. також: Kas tau bedirbs taip, kaip tuočės nu saulės lig saulės LKŽ XII 192 (Lž). Saulė nuo saulės (Nuo saulėtekio ligi saulėlydžio) kasdavom bulbas LKŽ XII 192 (Dglš).

Про те, що литовська лексика спочатку не була достатньо диференційованою, свідчать дієслова, які позначають дії взування, надягання, одягання тощо. Це autī(s), mautī(s), siaustī(s), vīktī(s) та інші подібні слова, яким, крім полярності, властива також векторність. Ці властивості особливо характерні для зворотних форм таких дієслів. Чимало дієслів цього типу навів і J. Jablonskis. Наприклад: Kam aunies, ar eisi kur (пор. apsiauti)? Kam aunies, ar jau eisi gulti (пор. nusiau­ti)? (Jablonskis 1957: 293). Kam mauniesi pirštines? Bus šalta (būk su pirštinėmis). Ar nevažiuosi, kad jau pirštines maunies (nusimauni)? Ar jau vilksies (prieš eidamas gulti)? Ar jau vilksies (atsikėlęs anksti rytą iš lovos)? (Jablonskis 1957: 294–295).

Така поляризація значень властива й іншим мовам. Наприклад, на думку Л. Новікова, нести у російській мові може означати і «занести», і «винести»; для цього потрібен певний контекст, що вказує напрямок (нести сюда і нести туда) (Novikov 1973: 185).

Деякі префіксальні дієслова (особливо з префіксом at-) також є енантіосемічними. Наприклад, atrišti означає і «підкотити, підкотити перекочуванням» (Дядько тим часом atrito крісло на колесах LKŽ XI 686 (Mš)), і «відкотити» (І каме-

55

з отвору криниці відв’язували LKŽ XI 687 (BB1Moz 29 3); відштовхнути — і «відштовхуючи, віддалити» (Це свинство недобре: завжди іншого відсуває від корита LKŽ XIII 1042(Skdt), і «привезти» (тобто «наблизити» I. E.) (Як мішок пір’я притягнув LKŽ XIII 1043(Er); відскочити — і «відскочивши, віддалитися» (Чого це ти відскочив, наче від вогню? LKŽ XV 232(Ktk), і «стрибком чи стрибаючи наблизитися» (Підскочивши, підстрибує до мене й каже LKŽ XV 233(Dr) тощо.

У багатьох мовах є чимало таких дієслів із префіксами, що мають протилежні значення. Пор. нім. abdecken означає і «покривати, накривати», і «розкривати». Цьому німецькому префіксу ab- мав би відповідати російський от-, але тут бачимо цікаве явище, яке свідчить про те, що російське дієслово з цим префіксом набуває значення безпрефіксного дієслова. Наведене твердження російський мовознавець І. Горєлов ілюструє прикладом отбелить, що означає «білити, робити білим», а не «усувати білизну» (Gorelov 1986: 87-88).

У російській мові є також цілком енантіосемічні дієслова з префіксом от-. Наприклад, первісне, тобто давніше, значення отказать було «записати у спадок», а тепер це дієслово означає «скасувати (право на) спадок».

Інший російський мовознавець — Р. Будагов — звернув увагу на все ще відчутний семантичний зв’язок дієслова победить з іменником беда (раніше победить означало «знищити, убити», тобто мало негативне значення, а тепер, навпаки, означає «перемогти, здобути перемогу», отже, це значення позитивне. Обидва ці значення історично пов’язані, адже той, хто знищує, зазвичай і перемагає, долає ворога чи суперника (Budagov 1965: 66–71).

Поляризація значень особливо очевидна, коли литовські дієслова позначають коливання температури. Протилежні значення мають відповідні дієслова як без префіксів, так і з префіксами. Тут енантіосемія, як і в попередніх випадках, виявляється у відповідному контексті. Наприклад, dégti, déginti (Твої дерева лише тліють, а не горять LKŽ II₂, 368(Vvr), Палаючий вогонь важко загасити LKŽ II₂, 368(Ds) і Обличчя горять від холоду LKŽ II₂ 369(Lp)*; déginti (Опівдні найстрашніше, коли сонце припікає, не витримати LKŽ II₂ 363(Gs) і Ой, як мете, як сипле, сніг обличчя пече! LKŽ II₂ 363(B. Sruog); Обпікає холодом, вогнем LKŽ XVII(SD 212); išképti (Цього літа від спеки всі зернові спеклися LKŽ V 588(Ds) і Цього року всі сади [від морозу] спеклися LKŽ V 588(Ds); képinti (Нестерпно пече, і сонце припікає, людина навіть далі пройти не може LKŽ V 581(Sry) і Надворі пече, пече мороз LKŽ V 581(Jnš); pléškėti (Сухі дрова так добре горять LKŽ X 173(Ut) і Горить усю зиму без упину LKŽ X 173(Trgn); plėškinti (Я топив увесь день, а кімнати холодні LKŽ X 175(Brs) і Такий холод припікає, хата не опалена LKŽ X 176(Skdt); Гарячою водою обшпар ноги теляти LKŽ X 229(J). Холод пече, мов вогнем, тобто наче вогнем обпік обличчя, руки, ноги LKŽ XVII 373(J); припікати (Піч так жарко розтоплена, що

* У семантиці дієслів dégti і képti можна вбачати також «можливість діатезної опозиції» (Kaukienė 1994: 63).

56

щоки припікає LKŽ XIV 359(J) і Такий цьогоріч мороз, що навіть щоки мерзнуть LKŽ XIV 359(Nč); припікати (Сонце припікає згори LKŽ 354(V. Krėv) і Он надворі припікає, можна вуха відморозити LKŽ XIV 354(Vs) тощо. Такі дієслова зазвичай означають і інтенсивне нагрівання (зігрівання), тепло, спеку, і сильне охолодження (охолоджування), холод, мороз (Ermanytė 1991: 73–74). Ці полярні значення об’єднує спільний компонент інтенсивності.

Необхідно наголосити, що значення охолодження (охолоджування) найчастіше є переносним, вторинним, тобто похідним. Проте є й такі дієслова, в яких перше, тобто основне, значення — охолодження (охолоджування), а значення нагрівання (зігрівання) є вторинним. Наприклад, spìginti (Під вечір, здавалося, мороз відступив, та де там — ще дужче почало морозити! LKŽ XIII 397(Srv). Сильний мороз пече шкіру LKŽ XIII 397(Rsn), і Взимку мороз, а влітку сонце припікає LKŽ XIII 397(J). Болота й джерела, не зачеплені сонячними променями, віками заростали й ніколи не висихали навіть за найяснішої погоди, коли сонце припікало LKŽ XIII 397(S. Dauk).

Дієслова з такою семантикою, що позначають коливання температури, є й в інших мовах; пор. латиськ.: Ejot pa sniegu mazmeitai nemaz nebija auksti, bet vaigi visu laiku svilint svila Birznieks-Upitis IV 279. Zeme izkaltusi, sausa ka pelni, un saule to sakarsējusi tik stipri, ka [ravējot] svila pirksti Kļava I 64 (LLVV: 1991: 7₂, sēj., 324) тощо.

Деякі дієслова литовської мови означають протилежності стану чи дії або їхню зміну, наприклад: àkti «сліпнути, починати бачити гірше» (У мене вже очі aìka зовсім, тобто зір слабшає LKŽ I₁ 87(J) і «очам відкриватися, починати бачити» (Кошенята вже aìka, скоро бачитимуть LKŽ I₁ 88(Kp); gùrbti «добре розвиватися, рости» (Після хвороби сестра gùrbsta, тобто міцнішає LKŽ III 742(J) і «чахнути, згасати» (Він увесь час gùrbo ir gùrbo, поки не помер LKŽ III 742(Sb); jūnkti «відвикати ссати» (Поросята вже перестають jūnkti DŽ₃ 269, і «звикати» (Свиня juñksta до гороху DŽ₃ 269) тощо.

Переносні значення енантіосемічних дієслів нерідко мають також іронічний відтінок. Наприклад, draùsti означає і «казати не робити чогось, забороняти, застерігати, боронити» (Забороняй скільки хочеш, усе одно робить своє LKŽ II₂ 662(Gs). Заборони своїй доньці робити погані вчинки LKŽ II₂ 662(J), і «просити залишитися, затримувати» (Вона просила мене поїсти, та я не мав часу LKŽ II₂ 662(Ukm). Родину просять залишитися на другий рік LKŽ II₂ 662(Kp); gárbinti означає і «вшановувати, хвалити, звеличувати; поважати» (За життя вона його шанувала, і померлого шанувала LKŽ III 117(J. Jabl), і «зневажати, лихословити, ганьбити, лаяти» (Того негідника всі ганьблять LKŽ III 117(Rm) тощо.

Значення деяких дієслів і іменників того самого кореня співвідносяться також як конверсиви. Наприклад, (pa)skolinti — «давати (у) позику (комусь)» і «брати (у) позику (в когось)». Подібний семантичний зв’язок існує й між іншими іменниками того самого кореня: skolą, paskolą, skolininkas, -ė.

Варто зазначити, що енантіосемія властива не лише дієсловам. Цю «внутрішню протилежність» мають і деякі іменники (про це вже йшлося на початку цієї статті —

57

... слова), прикметники, навіть прислівники.

Наприклад, багатозначний іменник auksas 1. «дорогоцінний метал жовтого кольору» і 5. перен. «хтось дуже хороший, чудовий» (LKŽ I₁ 479) у діалектах означає також «екскременти, гній» (Aūksą veža, tai ir smirda LKŽ I₁ 390 (Kp).

Багатозначний іменник širdis позначає як добрі, так і погані риси людського характеру. «Добро» зазвичай виражається за допомогою пестливих демінутивних епітетів із širdis, яких особливо багато в діалектах і фольклорі (Širde­le, padirbėk už mane LKŽ XIV 864 (J. Jabl). Татусю мій, širdele моя, кому ти пообіцяв [стати] молодому парубкові? (пісня) LKŽ XIV 864 (Dg).

Širdis, що позначає погані риси людського характеру — «злобу, гнів», уже не має таких демінутивних форм (На мене найшов širdis, і я сказав недоречне слово LKŽ XIV 864(Jnšk). Відьмина калукеї з širdies викрутила всі чотири ніжки LKŽ XIV 865(LTR(Al).

Прикметник того самого кореня širdingas, -a також позначає добрі й погані людські риси. Перше значення цього прикметника — «той, хто має добре серце, ласкавий, привітний» (Ах, литовці, širdingimano братики мої LKŽ XIV 848(K. Donel). Друге значення цього прикметника також семантично близьке до першого — «той, що йде від відкритого серця, щирий, справжній» (Хотів сказати їм širdin-gą слово, але серця охололі, знайшов я лід LKŽ XIV 849(P. Vaič).

Širdingas, -a у значенні «той, хто швидко розпалюється, гнівається» характеризує погані людські риси (Хто настовбурчений, širdingas, того оминай, задобри LKŽ XIV 849(J).

Складний іменник чоловічого та жіночого роду žemaširdis, -ė також позначає добрі й погані риси людського характеру.

Перше значення цього іменника — «той, хто має тверде, безжальне, низьке серце» (Нікчемний такий žemaširdžiui [людині] і брата вбити може).

Друге, енантіосемічне щодо першого, значення цього іменника — «той, хто покірний, легко піддається впливу» (Усього цього батько не дає гордим, а žemaširdžiams A. Baran.).

Така властивість енантіосемічних прикметників і деяких іменників характеризувати різноманітні риси й якості людського характеру притаманна й іншим мовам. Пор. англ. apparent «видимий, очевидний» і «уявний, гаданий». Відповідні значення має й похідний англійський прислівник apparently «очевидно, безсумнівно» і «мабуть, можливо».

Цікаві міркування про енантіосемію висловив литовський філософ Антанас Мацейна. У своєму дослідженні «Особа й історія» він спирається на міркування французького теолога, єзуїта Жана Данієлу, де стверджується, що в багатьох мовах слова зі значеннями «гість» і «ворог» мають той самий корінь. Наприклад, грецькою чужинець називається xénos, ворожість — xenofobia, а гостинність — xenofilia; латиною гість — hospes, а ворог — hostis (пор. аналогічні значення рос. гость).

Литовське слово svėčias, безперечно, є енантіосемічним, оскільки цей іменник, хоча й означає запрошену особу, проте ця особа приїхала погостювати з іншого місця, тобто з чужої країни. (Пор. 2 svėčias, -ià прикм. (4) 1. не родич, далекий

58

той, хто перебуває далеко, чужий (про місце, край) і 2. не зі своїх (про людину) (LKŽ XIV 286). Отже, іменник і прикметник мають той самий корінь svet-, який в одному випадку вживається на позначення запрошеної, очікуваної особи, а в іншому — чужої людини, прибульця.

За словами А. Мацейни, «у кожному разі ця людина не є своєю. Її можуть прихистити й навіть пригостити, але місцевою вона ніколи не стане» (Maceina 1981: 63). Чи шукає такий прибулець свободи, чи кращого хліба, він усе одно не буде своїм і муситиме принижуватися, тобто поводитися так, як того бажають ті, хто його прийняв. «Гість приходить і його приймають лише тому, що він мусить піти, — як мовить литовське прислів’я: “Гості, якщо вже додумалися прийти, то додумайтеся й піти”» (Maceina 1981: 64).

У литовському фольклорі чимало таких образних висловів про гостя та «негостинне» ставлення до нього. Наприклад: «Ну й тхір же ти, що прийшов: гостем будеш, завтра дістанеш їсти» (жарт.) LKŽ XIV 286(Mrs). Зрадів, наче гостей випровадив LKŽ XIV 285(KrvP(Jnš). Любий гість — шкода сиру LKŽ XIV 285(Mrj). Пор. 1a. ciema ēdiens līdz mājas vārtiem «їжа для гостей аж до воріт дому (тобто неситна, І. Е.)» (Balkevičius, Kabelka 1977: 132) тощо.

У багатьох мовах енантіосемія розширюється до антифрази (гр. antiphrasis — суперечність, протилежність), тобто стилістичної фігури, у якій буквальне значення певного вислову іронією або сарказмом замінюється на протилежне (Pikčilingis 1975: 297–298). Наприклад: Яка розумна порада! замість Яка дурна порада! Гарна потвора, як чорт (про дуже гарну дівчину)! LKŽ K (Rm). Тут для вираження позитивних емоцій використовуються слова з негативним значенням.

У цьому разі вже не йдеться про поляризацію значень одного слова, адже тут фігурує ціле речення, тобто зв’язний контекст, у якому відповідними стилістичними засобами та інтонацією увиразнюється протилежність значень. Наприклад, лат. tolendum esse Octavium: «Октавія необхідно звеличити» і «Октавія необхідно усунути»; cum tacent clamant «коли мовчать — кричать» (вислів Цицерона), тобто мовчання виражає несхвалення; пор. qui tacet, consentire videtur «мовчання — знак згоди»; festina lente «поспішай повільно» (вислів Светонія), тобто нічого не роби поспіхом; фр. Savant est sot plus qu’un sot ignorant “Учений дурень більший за неосвіченого дурня” (вислів Мольєра) тощо.

Деякі мовознавці називають енантіосемію також омонімною антонімією або навіть гомоантонімією, наприклад: Собака — найкращий друг людини і Собака для собаки — смерть. У мові антонімія та омонімія справді нерідко переплітаються (Gorelov 1986: 89).

Підсумовуючи, слід сказати, що енантіосемія, хоч і не є особливо продуктивним мовним явищем, зовсім не збирається зникати. Навпаки, набуваючи дедалі нових форм і способів вираження, пристосованих до реалій сучасності та темпу життя, енантіосемія не зникає. Як і раніше, так і тепер у кожній мові є чимало слів, що мають «внутрішні протилежності», тобто поляризовані значення,

59

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

A b e l C. 1885: Sprachwissenschaftliche Abhandlungen, Leipzig, 316–329.

B a l a i š i s V. 1991: Енантіосемія і Рамбинас. – Слова і значення, 1, 50–54.

B a l k e v i č i u s J., K a b e l k a J. 1977: Латисько-литовський словник, Вільнюс: Mokslas.

A. Baran – A n t a n a s B a r a n a u s k a s, jo raštai.

Bb1 – Біблія... 11-те вид., Берлін 1931.

B u d a g o v R. A. 1965: Vvedenie v nauku o jazyke, Moskva: Prosveščenie.

DŽ₃ – Сучасний словник литовської мови, Вільнюс: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993.

S. Dauk – S i m o n a s D a u k a n t a s, jo raštai.

K. Donel – C h r i s t i a n D o n a l i t i u s. Litauische Dichtungen..., Königsberg, 1869.

E r m a n y t ė I. 1991: Антонімічні значення того самого дієслова. – Kalbos kultūra 61, 73–74.

G a i v e n i s K., K e i n y s S. 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa.

G o r e l o v I. N. 1989: Enantiosemi̇ja kak stolknovenie protivorečivych tendencij jazykovogo razvitija. – Voprosy jazykoznanija, 87–89.

I – L a u r y n a s I v i n s k i s, його твори.

J – Litovskij slovar’ A. J u š k e v i č’ a..., 1–2, Sankt-Peterburg, 1897, 1904.

J. Jabl – J o n a s J a b l o n s k i s, його твори та словникові картки.

J a b l o n s k i s J. 1957: Raštai 1, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

K a u k i e n ė A. 1994: Lietuvių kalbos veiksmažodžių istorija 1, Klaipėda.

V. Krėv – V i n c a s K r ė v ė - M i c k e v i č i u s, його твори.

KrvP (Jnš) – V. K r ė v ė - M i c k e v i č i u s. Patarles ir priežodžiai 1–2, Kaunas, 1934–1935; Lietuvių patarlės ir priežodžiai 3, Kaunas, 1937; 4 – Darbai ir dienos, 7, 1938.

LKŽ I₁ – Lietuvių kalbos žodynas 1, Вільнюс, 1941.

LKŽ I₂–II₂ – Lietuvių kalbos žodynas 1–2, Вільнюс: Mintis, 1968–1969.

LKŽ III – Lietuvių kalbos žodynas 3, Вільнюс: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1956.

LKŽ V – Lietuvių kalbos žodynas 5, Вільнюс: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1959.

LKŽ X–XV – Lietuvių kalbos žodynas 10–15, Вільнюс: Mokslas, 1976, 1978, 1981, 1984, 1986, 1991.

LKŽ K – картотека словника литовської мови.

LLVV VII₂ – Latviešu literārās valodas vārdnīca 7, Rīgā: Zinātne, 1991, 324.

M a c e i n a A. 1981: Asmuo ir istorija, Chicago: Ateitis, 63–64.

Mš – Пранас Машіотас, його твори й переклади.

N o v i k o v L. A. 1973: Antonimija v russkom jazyke (Semantičeskij analiz protivopoložnosti v leksike), izdatelstvo Moskovskogo un-ta, 185.

Пікчілінгіс Й. 1975: Стилістика литовської мови 2, Вільнюс: Mokslas, 297–298.

SD – Dictionarium trium linguarum, In usum Studiosae Iuventutis, Avctore... C o n s t a n t i n o S z y r v i d... Qvinta editio... Vilnae...

Б. Сруог – Балис Сруога, його твори.

Š e r c e l V. 1883, 1884: O slovach s protivopoložnymi značenijami (ili o tak nazyvaemoj enantiosemii). – Filologičeskije zapiski, vypusk 5–6, 1–39; vypusk 1, 41–84, Voronež.

П. Вайч – Пранас Вайчайтіс, його твори.

ДЕЯКІ ЗАУВАЖЕННЯ ПРО ЕНАНТІОСЕМІЮ

Анотація

Енантіосемія — дуже давнє мовне явище, що сягає часів Стародавнього Єгипту. У мовознавстві її визначають як властивість слова або морфеми мати протилежні значення.

60

Поляризація значень особливо виразна в дієсловах, що позначають коливання температури (наприклад, degti, kepti, svilti та інші). Така внутрішня протилежність властива деяким іменникам, прикметникам і навіть прислівникам.

Основною причиною енантіосемії є нерозмежованість значень слів зі спільними коренями. Як полісемія (пор. brėkšti – “aušti, švisti” і “temti”), так і омонімія (пор. banda – “cattle” і “a loaf of bread”). Наведені вище омоніми мають спільне значення «майно, власність».

Йонас Яблонскіс був першим литовським мовознавцем, який досліджував енантіосемію (Lietuvių kalbos gramatika, 1922).

Цікаві міркування щодо енантіосемічного слова s v e č i a s запропонував литовський філософ А. Мацейна. Іменник, що означає особу, запрошену в гості, водночас характеризує цю особу як того, хто прибув звідкись, як чужинця.

Енантіосемія зазвичай виявляється лише в зв’язних текстах. Поляризація значень проявляється в інтонаційних і стилістичних засобах. Іноді енантіосемія розгортається в антифразу, тобто певний вислів, буквальне значення якого змінюється на протилежне за допомогою іронії або сарказму.

Явище енантіосемії не зникне, воно лише набуває в мові нових форм вираження.

61