LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXIX (1998)

Vilija LAZAUSKAITĖ

Інститут литовської мови, Вільнюс

ПРО ПОДАННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ У «СЛОВНИКУ СУЧАСНОЇ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ»

Pirmojo „Dabartinės lietuvių kalbos žodyno“ (1954) Įvade (p. V) skelbta nuostata, kad „sutinkamai su praktiniu, norminamuoju Žodyno pobūdžiu, į šį Žodyną įeina <...> liaudies kalbos bei įvairių tarmių žodžiai, plačiau užtinkami literatūroje arba reikalingi kai kurioms sąvokoms reikšti, pvz., buklus, skubrus, namiegas“, nepakito rengiant ir kitus du šio žodyno leidimus. Pasirodžius antrajam „Dabartinės lietuvių kalbos žodyno“ leidimui (1972) tarmybės rengėjų ir recenzentų vertintos kaip bendrinės kalbos turtinimo šaltinis, nes, pasak A. Lyberio (1973: 4), visa tai, kas yra geriausia liaudies kalboje, liejasi į bendrinę kalbą ir ją turtina naujais žodžiais, posakiais, naujomis išraiškos priemonėmis. Kad tarminiai žodžiai buvo (ir tebėra) laikomi lietuvių kalbos turtu, papildančiu bendrinės kalbos žodžių lobyną, nurodoma ir kitų kalbininkų (Paulauskas 1979: 77). E. Grinaveckienė (1973: 5), pasidžiaugusi, kad žodynas teisingai sprendžia bene pačią sudėtingiausią mūsų laikų praktinę kalbos problemą – bendrinės kalbos ir tarmių sąveiką, pastebėjo, kad į žodyną „be reikalo bus pakliuvę kai kurie dialektizmai ar šnekamosios kalbos žodžiai“. Atkreiptas dėmesys į tarminių variantų atrankos problemą, nes bendrinėje kalboje atsirado daug variantų, tik išplečiančių jos žodžių fondą, o leksikos reikšmių fondui nieko neduodančių (Paulauskas 1979: 77).

Обговорюючи питання подання діалектних слів, наголошують на двох моментах: до слів літературної мови слід зараховувати діалектизми, що позначають поняття, для яких немає інших відповідних слів (Paulauskas 1974: 43), а також діалектизми, що утвердилися і широко вживаються в літературній мові (Lyberis 1983: 148).

Ці положення слід вважати найважливішими критеріями відбору діалектизмів, яких, однак, не було повною мірою враховано під час підготовки третього видання «Словника сучасної литовської мови» (1993). Порівняння першого й третього видань словника показує, що кількість діалектизмів зросла. Наприклад, у другому виданні словника з’явилися такі діалектизми, яких зовсім не було в першому: серед них лише ті, що починаються на літеру d, J. Paulauskas (1974: 43) навів кілька десятків: deinauti, dygmuo, dykoji, dylatė, dilikas, dosai та ін. K. Morkūnas (1997: 43) звернув увагу на те, що в третьому виданні є слова, властиві тій чи іншій частині литовського мовного ареалу, які не мають спеціальних позначок, хоча в діалектах уживаються досить обмежено, наприклад, kapōklė (2) 3. ‘водиця’ та ін. Усе це свідчить, що мету, поставлену у першому виданні «Словника сучасної литовської мови» (с. VI), — не включати до словника вузьковживані й мало потрібні літературній мові термінологічні слова —

228

šutrus ‘гарячий’, klūkti ‘дуже просити’)¹, не було повністю реалізовано. Наприклад, у другому виданні словника подано жмудське слово 2 klūkti, ~ia, ~ė ‘дуже просити, благати’, хоча матеріали академічного «Словника литовської мови» свідчать, що в діалектах воно вживається досить рідко — J, Vdk, Užv (LKŽ VI 166). У третьому виданні словника від нього знову відмовилися. Ще незрозуміліше подання омоніма klūkti, ~ia, ~ė žem. ‘ловити рибу взимку, вирубавши ополонки й заганяючи в них рибу’ в усіх трьох виданнях словника. В академічному словнику наведено лише одне скорочення J (LKŽ VI 166).

Відбір термінологічних слів, їх призначення, співвідношення з лексикою літературної мови та інші питання й досі розглядають із різних поглядів. Варіативність подання діалектизмів у всіх трьох виданнях «Словника сучасної литовської мови» та аналіз діалектизмів третього видання свідчать, що майбутній словник літературної мови потребує нових критеріїв їх відбору. Тим паче, що словник літературної мови має бути нормативним. Його лексика має охоплювати різні мовні пласти, а з функціонального погляду максимум інформації слід подавати мінімальними засобами вираження (Zabarskaitė 1996: 106).

Критерії відбору діалектизмів

У третьому виданні «Словника сучасної литовської мови» подано близько 2150 слів із позначками tarm., aukšt., dz., ryt., vak., žem. Це становить приблизно три відсотки всіх слів, поданих у DŽ₃ (Grumadienė 1995: 15). Найбільше їх мають позначки tarm. і žem. (усього 698 і 687), слів із позначками ryt., dz. і vak. помітно менше (відповідно 478, 161, 111), а з позначкою aukšt. — лише кілька (8). Найбільшу частину всього діалектного матеріалу, поданого в DŽ₃, становлять іменники та дієслова, прикметників і прислівників значно менше.

Приблизно третину іменників можна вважати етнографізмами, наприклад, karinỹs (3b) dz. ‘вулик, підвішений на дереві, дуплянка для ловлі бджолиних роїв’, kėkšis (2) ryt. ‘жердина з гаком’, 2 mazginỹs (3b) 1. žem. ‘кошик для перенесення картоплі, яблук тощо’, 2. žem. ‘кошик, прибитий на кухні або біля стіни, для посуду, ложок’, 3. dz. ‘речі, зв’язані в хустку’, pamautas (2) žem. ‘недоуздок без вудил’, rėzgė (2) dz. ‘кошик для перенесення зерна, борошна’, rintė (2) vak. 1. ‘ребриста дощечка, якою розкачують качалку під час прасування білизни’, 2. ‘пральна ребриста дошка, рубель’, sąmatas (1) ryt., dz. ‘мотузка або ремінець для затягування хомутів під час запрягання’, strustis, ~iės (4) vak., dz. 1. ‘зуб ткацького берда’, 2. ‘переплетіння кошика’ та ін. Однак лише кілька з них у словнику подано з позначкою etnogr., наприклад, darýtinis (1) etnogr. dz. ‘сир, змішаний із солодким або кислим молоком чи зі сметаною’, palankynos

¹ У дужках подано приклади, наведені у вступі до першого видання словника.

229

мн. (2) етногр. dz. «відвідування породіллі», pirmaryčiai мн. (1) етногр. схід., dz. «обряд піднімання молодих у перший ранок після весілля», sōdas (2) 3. етногр. схід., dz. «весільна солом’яна прикраса з брязкальцями, підвішувана біля столу» тощо.

Значну групу становлять іменники зі специфічним значенням (назви предметів або явищ), наприклад, bangas (4) dz. «сильний дощ із грозою», blauždlaūža (1) зах. «час, коли в примерзлому багні ще ламається крига», čirškė (1) dz., «суха гілочка сосни або ялини, голка», dalgėna (3b) схід. «велике перо з хвоста півня або іншого птаха», gaidūonė (1) діал. «дзижчуща комашка», iesmė (3) діал. «кількість дров, яку за один раз кладуть у піч», irmedė (1) схід. «хвороба, що виникла через застуду, перевтому чи переляк; озноб, тремтіння», kimša (1) зах. «отвір у даху чи стелі, крізь який сіно або солому закидають на горище хліва», kriōgis (2) зах. «збитий із жердин трикутник, який надягають свині на шию, щоб вона не пролазила крізь огорожу, корові — щоб не ссала, худобі — щоб не розбігалася на випасі», pūtra (1) зах. «якась гнила річ (будинок, дерево)», rūopis (1) зах. «купа, в якій зберігають картоплю, буряки», šešiaūninkė (2) діал. «породілля протягом шести тижнів після пологів» тощо. Деякі з цих іменників називають поняття, для позначення яких у літературній мові немає інших слів чи термінів, наприклад, balymas (1) схід. «торішня нескошена трава», dangùs (4) 3. діал. «верх внутрішньої частини печі», skēršė (2) 3. діал. «довга широка старовинна смугаста спідниця», šēkštis (2) зах. «планка, яку вставляють у борти воза, щоб умістилося більше», trīnalas (3ᵇ) 2. dz. «шматок сала, яким натирають сковороду, щоб під час смаження не пригорало», žindenė (2) зах. «свиня або кобила, яка годує дитинча» тощо. Однак більшість таких іменників у літературній мові мають звичніші, частіше вживані відповідники, наприклад, dėrgna (1) діал. «непогода, сльота», gimulys (3ᵇ) діал. «новонароджений, немовля», likštis, ~iēs m. (4) діал. «вада, недолік», skyrà (4) зах. «різниця», skivytas (2) зах., зах. «ганчір’я, шмаття», sōpė (1) схід., dz. «біль, болючість», spandà (4), spánda (1) схід., dz. «підпора, упор», spirgà (4) зах. «спека, посуха», stalgītis, ~iēs (4) схід. «велике бажання» тощо.

Провівши семантичний аналіз дієслів із позначками діал., dz., схід., зах., зах., бачимо, що більшості з них властива експресивність, наприклад, čiōkšti, ~škia, ~škē dz. «сильно текти струменями, лити», šliōti, ~ja, ~jo діал. «робити щось із розмахом (бити, лити, іти)», tuliōti, ~ja, ~jo схід. «проганяти з криком, галасувати» тощо. Детальніший розгляд, наприклад, дюкібес показав, що переважають слова, які означають рух або дію, наприклад, plūkti, plūnka, ~o «текти, струмувати», salvėti, salva, ~jo «поволі текти, сочитися» тощо. Серед дієслів, що позначають звук, варто згадати діалектизми, які характеризують мовлення, наприклад, kvōkšti, ~čia, ~tē «говорити хрипким голосом, кричати», švarnōti, ~ja, ~jo «говорити дурниці, базікати» тощо. У словнику є лише кілька дієслів, що описують світло, фізичні чи психічні властивості, суспільні відносини, пор. діалектизми jūnkyti, ~o, ~ė «розвивати, навчати», nogėti, nōgisi, ~josi «хотітися, бажати», žverblėti, žvērblà, ~jo «виблискувати, сяяти» тощо (Lazauskaitė 1997: 130). У цьому аспекті цікаво проаналізувати й інші дієслова з позначками, що вказують на їхній діалектний характер. Наприклад, серед жмудських дієслів вирізняються ті, що означають руйнування, як-от ingti, ~sta,

230

~o 1. «лисіти, линяти», 2. перен. «бідувати, занепадати», spilgti, ~sta, ~o «занепадати без сонця, слабнути» тощо. Експресивні дієслова зазвичай не надають нового семантичного відтінку, а називають те, що звичніше передається іншими словами літературної мови, наприклад, dulbsti, ~čia, ~tė зах. «поволі працювати», gorūoti, ~ūoja, ~āvo діал. «важко йти, ледве рухатися», niógti, ~ia, ~ė dz., зах. 1. «швидко йти, бігти», 2. «важко нести, тягти», plūncinti, ~a, ~o діал. 1. «важко йти, плентатися», 2. «бити», šižinti, ~a, ~o зах. «дратувати, досаждати» тощо.

Поряд із дієсловами, що вирізняються експресивністю, у ДЖ₃ нерідко подають і похідні з суфіксами або флексіями. Останні є назвами осіб із негативним конотативним відтінком (як, до речі, і твірні слова), пор. palašiaūti, ~iāuja, ~iāvo зах. «шукати, де безкоштовно випити» і palašys, ~ė імен. (3^b) зах. «той, хто шукає, де безкоштовно випити»; pliaūnyti, ~ija, ~ijo діал. «говорити дурниці, патякати» і pliaūnius, ~ė імен. (2) діал. «той, хто патякає»; tvoróti, ~ja, ~jo схід. «говорити дурниці, горланити» і tvorónas (2) схід. «той, хто горланить, кричить»; varėzgoti, ~ja, ~jo діал. «говорити дурниці, базікати» і varėzgà імен. (2) діал. «той, хто варезгує, базіка» тощо. Похідні зазвичай уживаються в діалектах ще рідше, ніж їхні твірні слова, наприклад, knėkšlýs, ~ė імен. (4) dz. «плаксій, крикун, скиглій» LKŽ VI 216 (Lš, Sn) і пор. knėkšti, ~čia, ~tė dz. «тихо плакати» LKŽ VI 216 (Sn, Lp, Mrs, Kb, Šn); purlà імен. (4) dz. «брудна, нечепурна людина» LKŽ X 982 (Rdm, Mrs, Krok) і пор. puržlìnti, ~a, ~o dz. «бризкати, поливати, забруднюючи» LKŽ X 992 (Lp, Rdm, Lš, Lzd, Pns) тощо. Усі вони досить незвичні для літературної мови.

Серед діалектизмів, поданих у ДЖ₃, експресивність, мабуть, найбільш властива прикметникам, наприклад, mūrglinas, ~à (3^b) dz. «брудний, вимазаний», rakštìs, ~i (4) схід., dz. 1. «колючий, такий, що колеться», 2. «неясний, заплутаний, важкий», skaugùs, ~i (4) зах. «скупий», uvėrùs, ~i (4) діал. 1. «нахабний, настирливий, наполегливий», 2. «жадібний, ненажерливий; захланний» тощо. Вони, як і назви осіб, здебільшого мають негативний смисловий відтінок.

Отже, з наведеного вище видно, що до словника літературної мови не повинні потрапляти:

1. Значна частина експресивної лексики, наприклад, atlagénti, ~ēna, ~ēno схід. «приплентатися, поволі прибігти», dulbsti, ~čia, ~tė зах. «поволі працювати», kluikti, ~ia, ~ė зах., kluókti, ~ia, ~ė зах. «дуже просити, випрошувати», krēištis, ~iasi, ~ėsi зах. 1. «оборонятися, опиратися, противитися», 2. «замахуватися, збиратися покарати», tuliōti, ~ja, ~jo схід. «проганяти з криком, галасувати», vaimétis, ~jasi, ~josi dz. «здаватися, удавати», vampāžyti, ~ija, ~ijo діал. «базікати, патякати», žiubrēnti, ~ēna, ~ēno dz. «швидко жувати, жерти тощо»;

kemžỹs, ~ė імен. (4) зах. «злидар, недоросток», pasiūtùkailis (1) зах. зневажл. «скажений, бешкетник», plūja імен. (4) схід. 1. «волоцюга, бродяга», 2. «базіка», terliūzas імен. (2) діал. 1. «незграба», 2. «гладкий, огрядний чоловік» тощо;

agniùs, ~i (4) зах. «запальний, жвавий, енергійний», grauždùs, ~i (4) 2. dz. «злий, грубий, жорстокий», širdingas, ~a (1) 3. діал. «сердитий, запальний», vizgùs, ~i (4) зах. «рухливий, моторний, жвавий» тощо.

231

Подаючи образний діалектний матеріал, у багатьох випадках можна обмежитися лише ремаркою розм. (насамперед це стосується дієслів із ремаркою діал.). Тим паче, що до діалектизмів близькі слова розмовної мови, яким притаманні свобода вираження, а іноді й зневажливий або презирливий відтінок (Lyberis 1983: 149).

2. Слова, що мають у літературній мові звичніші відповідники, наприклад, áitas (1) сх. «шибеник, непосида», akėivos мн. (1) сх. «привидіння, видіння того, чого немає; чаклунство», ãmas (4) зах. «обіцянка, голос», 1 nibrė (2) діал. «морда (здебільшого свині)», smúrgas (3) жмуд. «шмаркля», stãibis (1) жмуд. «гомілка», veltỹnės мн. (2) сх. «боротьба, борюкання» та ін.;

ýlinas, ~à (3ᵃ) жмуд. «гострий», kutrùs, ~ì (4) діал. «швидкий, спритний»,šliūkinas, ~à (3ᵇ) діал. «брудний, замурзаний», tīm̃sras, ~à (4) зах. «темно-гнідий (здебільшого про коней)», ūmùs, ~ì (3) 2. сх. «зелений, недосушений (про рослини, зернові)», 3. сх. «свіжий» та ін.;

2 áidėti, ~a, ~ėjo діал. «шуміти, кричати», gaksóti, gãkso, ~jo зах. 1. «стовбичити», 2. «витріщатися», niókti, ~ia, ~ė сх. «розкуйовджувати, розтріпувати, плутати», parkílti, ~ýla, ~ilo жмуд. «повернутися, прибути назад», pužóti, ~ja, ~jo діал. «бродити, підійматися, киснути», skū̃sti, skū̃ndžia, skū̃ndė 4. жмуд. «шкодувати, скупитися», žabáinoti, ~ja, ~jo жмуд. «заплутувати» та ін.;

ikvãliai присл. зах. «достатньо», nókabrazda присл. діал. «стрімголов, дуже швидко», patarándom присл. діал. «стрімголов», tuõžyg присл. жмуд. «одночасно, разом, спільно» та ін.

Слід також звернути увагу на те, що ремарка žr. («див.») у багатьох випадках змушує сумніватися, чи варто взагалі подавати діалектне слово в словнику літературної мови, наприклад, kiáukė (1) діал. žr. kuosa, medžiõkas (2) сх., діал. žr. medkurpė, pãviešis (1) жмуд. žr. viešnagė, pùtelis (1) жмуд. žr. putinas, rážas (2) сх. žr. ražulys, skeliáud(r)a (1) діал. žr. skeveldra, spáugas (3) верхньоліт. žr. spuogas та ін.;

eškùs, ~ì (4) діал. žr. ėdrus, pãtisas, ~à (3ᵇ) сх. 3. žr. pratisas, slìnkas, ~à (4) жмуд. žr. tingus, sparùs, ~ì (4) діал. žr. spartus та ін.;

dvakinėti, ~ja, ~jo сх. žr. dvoklinėti, pláusti, ~džia, ~dė діал. žr. plauti, niáugėti, ~ja, ~jo діал. žr. rau gėti, ribúoti, ~úoja, ~ãvo діал. 1. žr. raibuliuoti, 2. žr. riedėti 1–2, skrūpsėti, skrū̃psi, ~jo зах. žr. skrūpsoti та ін.

3. Рідко вживані на невеликій діалектній території слова, наприклад, dabà (4) діал. «прикраси» LKŽ II 199 (Pnm), gùlas (4) діал. «дерево, що лежить у болоті чи озері» LKŽ III 705 (Vlk, Asm), ilg vakaris (1) жмуд. «довгий вечір» LKŽ IV 55 (Bržr), tvorõnas (2) сх. «той, хто парканує, кричить» LKŽ XVII 338 (Trgn), vãbolė (1) жмуд. «жук-чорнотілка» LKŽ XVII 767 (Krkl, Mžk), valgà (4) сх. 1. «їжа» LKŽ XVII 1049 (Ln), 2. «запас їжі, страва» LKŽ XVII 1049 (Grš) та ін.;

ėdráuti, ~áuja, ~ãvo діал. «їсти потроху, гризти» LKŽ II 1046 (Vlk), varangótis, ~jasi, ~josi діал. «звиватися» LKŽ XVIII 129 (Lp), vãrškanoti, ~oja, ~ojo жмуд. «м'яти, зминати» LKŽ XVIII 311 (Vkš, DūnŽ) та ін.

4. Слова, які в академічному «Словнику литовської мови» мають лише позначку DŽ, наприклад, įsagtė (3ᵃ) діал. «застібка» LKŽ III 144 (DŽ) та ін.

232

5. Слова, які в DŽ₃ вживаються у значеннях, відсутніх в академічному словнику. Наприклад, у DŽ₃ для слова 1 rénta (1) східн. подано такі значення: 1. ‘порожні слова, теревені’, 2. розм. ‘той, хто говорить чітко й повільно’, 3. розм. ‘базіка’, тоді як у «Словнику литовської мови» другого значення немає (LKŽ XI 455).

6. Слова, що потрапили до академічного словника з інших словників, але останнім часом у говорах не вживаються, наприклад, urėti, ūra, ~jo східн. ‘бігти гуртом, юрмитися’ LKŽ XVII 528 (NdŽ, FrnW, DŽ) та ін.²

Gal pravartu pasinaudoti G. Kirvaičio (1984: 55) siūlymu iš žodyno „išmesti nemažą tarmybių ir šiaip retai vartojamų, pasenusių žodžių. Žodžiu audrotie, blisti, dagoti, keleivystė, laiškus, slasnos, slaptė, šaras, tviega, vystas nesupras nė vienas gatvėje užklaustas žmogus“.

Отже, пропонуються такі основні критерії добору діалектизмів:

1. Поширеність діалектизму в літературі та словниках (XIX–XX ст.), наприклад, mėdžlie-pis (1) діал. див. ‘клен’ LKŽ VII 999 (LzP, Vaižg, Kos 135; Ak, Sb, Rm, An, Brž, Vj, Kp, Pnd, Pšl …), uverius, ~i (4) діал. 1. ‘зухвалий, настирливий, наполегливий’, 2. ‘жадібний, ненажерливий, пожадливий’ LKŽ XVII 571 (Š, DŽ, NdŽ, KŽ, V. Myk–Put, V. Krėv; An, Ktk, Rk, Lkm, Dglš, Drsk, Šmn, Ds, Vlk, Vdšk, Žl, Blnk …) та ін.

2. Закріпленість слова в говорах, наприклад, spalgėna (1) східн. дзук. див. журавлина LKŽ XIII 312 (Smn, Užg, Brb, Lš, Žln, Dg, Vlk, Dv, Rod, Pb, Ml, Vdš, Dgp, Ob, Pn, Gdr, Dbg, Drsk, Ps, Pv, Glv, Trgn …), vaikis (2) жмуд. 1. ‘парубок, хлопець’, 2. ‘наймит, батрак’ LKŽ XVII 867 (Krž, Skdv, Dov, Krg, Akm, Skd, Vgr, Plt, Jdr, Šts, Pln, KlvrŽ, Vn, Šv, Rdn, Als, Trk, Trkn, Bdr, Krš, Všv, Bržr, End, Rt, Pp, Krtn, Lkž …) та ін.

3. Системність. Поряд із дієсловами, що закріпилися в писемних джерелах і говорах, необхідно наводити також їхні поширені префіксальні похідні, наприклад, tėšti, tėšia, ~ė дзук. ‘про вим’я: набухати перед отеленням’ LKŽ XVI 128 (Lp, Lzd, Smn, Mrs, Btr, Skdt, Kč, Vrnv, Užp, Klt, Krok) і пор. pritešti ‘дуже набухнути’ LKŽ XVI 129 (Arm, Lp, Švn, Krsn, Smn, Al, Alv, Klt, Osn, Vlk, Srj). Останню похідну в DŽ₃ не згадано. А від дієслова mūginti, ~a, ~o діал. 1. ‘рухати, розхитувати’, 2. ‘спонукати, заохочувати’ у DŽ₃ наведено досить рідко вживану префіксальну похідну įmūginti, ~a, ~o діал. ‘насилу втиснути, рухаючи’ LKŽ VIII 383 (Ml).

4. Розбіжність значень. З позначками дзук., східн., західн. або жмуд. слід подавати ті слова, які в літературній мові вживаються в одному значенні, а в говорах — в іншому, причому для його позначення зазвичай немає слова літературної мови; наприклад, gomurys (3ᵃ) 1. ‘верх ротової порожнини’, 2. східн. ‘верх внутрішньої частини печі’, stulpas (4) 1. ‘товста жердина, встромлена в землю або закріплена’, 2. ‘опора споруди’, 3. ‘те, що має видовжену вертикальну форму’, 4. дзук. ‘сарай’ та ін. Так само й у випадку, коли слово в говорах уживається в різних

² В академічному «Словнику литовської мови» при поданні слова švirkštelėti, -ja, -jo 2. дзук. ‘свиснути’ не вказано діалектних даних LKŽ XV 599 (Š, DŽ, NdŽ), хоча, наприклад, у творах L. Gutauskas це слово вживається часто.

233

значеннями, напр., gróbas (1) 1. верх. ‘ребро’, 2. низ. ‘кишка’, šautas (2) 1. низ. ‘листковий суп, суп із листя’, 2. дзук. ‘поганий запах, сморід’, vármas (4) 1. жем. ‘комар’, 2. дзук. ‘ґедзь, овод’ тощо.

З огляду на запропоновані принципи відбору, у новому словнику літературної мови залишилося б безперечно менше половини слів, поданих у DŽ³ (тобто приблизно один відсоток обсягу DŽ³). Насамперед слід було б відмовитися майже від усіх прислівників, що мають звичніші в літературній мові відповідники, від значної частини прикметників і дієслів, а також іменників, які вирізняються лише експресивністю (тим паче, що йдеться про нормативний словник літературної мови).

Подання діалектизмів у словнику

Визначення критеріїв відбору діалектизмів ще не розв’язує всіх проблем, пов’язаних з їх поданням у «Словнику літовської літературної мови». По-перше, як зауважує К. Моркунас (1997: 44), «зміст позначок dz., ryt., vak. читач тепер може розуміти неоднаково: від середини шістдесятих років замість поділу литовських діалектів К. Яунюса – А. Саліса почали застосовувати поділ А. Гірденіса – З. Зінкявічюса (удосконалений варіант поділу А. Баранаускаса), у якому діалект дзуків цілком відсутній, а території східно- та західновисочанських діалектів значно розширені. Три останні позначки – dz., ryt., vak. – насправді радше вказують на основні етнографічні регіони височан». Тоді постає питання, чи взагалі потрібна позначка aukšt. (тим паче, що її знаходимо лише біля 8 слів, з яких до словника літературної мови в найкращому разі можна включити лише 2 або 3).

З іншого боку, позначку aukšt. можна було б подавати замість позначки tarm. у випадках, коли діалектизм уживається лише на території височанських діалектів, напр., pakaša (3^b) tarm. ‘урожай картоплі’ LKŽ IX 158 (Dkš, Tr, Lel, Grl, Sdk, Ktk, Švnč, Slm).

Не завжди зрозуміло, чому біля одних слів подано позначку tarm., а біля інших ryt., dz. або vak., žem. тощо. Аналіз поширення слів із позначкою tarm. показує, що часто цю позначку можна замінити сполученням двох позначок, напр., rãktis, rãkas, rãkesi tarm. ‘вилупитися з яєць’ LKŽ XI 112 (Skr, Als, Kv). У цьому випадку замість tarm. можна позначити також žem., vak.³ Адже в інших дуже подібних випадках обирають сполучення позначок (vak., dz.), а не позначку tarm., напр., pèršelis (1) vak., dz. ‘незасіяна смуга на полі, обхід’ LKŽ IX 848 (Kps, Krok, Gdl, Al, Rdm). Іноді в академічному «Словнику литовської мови» подано загалом замало матеріалу, щоб можна було судити про вибір позначок, напр., pužóti, ~ója, ~ójo dz., vak. ‘підніматися, киснути’ LKŽ XI 152 (Kt), vėjapjūta (1) 3. б. tarm. ‘вітровал’ LKŽ XVIII 572 (Gs, Žlb) тощо.

³ Таких випадків у DŽ³ також більше, напр., vampážyti, ~īja, ~ījo tarm. ‘балакати, теревенити’ (LKŽ XVIII 76 (Rs, Trk, Jrb).

234

Додаток 1. Уживання позначок діалектизмів у DŽ₃ (на основі даних LKŽ)

ryt. dz. vak. dz. vak. žem. žem. vak.

Спираючись на дані лінгвістичної географії, проаналізовано поширення частіше вживаних діалектизмів, які в DŽ₃ мають позначки ryt., dz.; vak., dz.; vak., žem. і žem., vak. (див. додаток 1). Щоб з’ясувати, чи завжди доречні сполучення зазначених позначок, використано матеріали академічного «Словника литовської мови» (див. додаток 2).

З карти видно, що сполучення діалектних позначок іноді добирають неточно: наприклад, діалектизми medžiokas (2) ryt., dz. žr. medkurpė та sąmatas (1) ryt., dz. ‘мотузка або мотузочка, якою стягують посторонки під час запрягання’ вживаються в Радвілішкісі; skerspjūvė (1) vak., dz. žr. skerspjūklis — у Пашвітинисі, Пакруойський район; skivytas (2) vak., žem. ‘лахміття, ганчірка’ — в Анікщяї (докладніше див. додатки 1 і 2). Якщо діалектні факти, які свідчать про ширше вживання слів, не є випадковими, у цих випадках слід зазначати позначку tarm..

Слід звернути увагу й на багатозначні слова. Іноді ареали вживання значень діалектизму не збігаються: наприклад, rakštūs, ~į (4) ryt., dz. 1. ‘колючий, той, що колеться’ LKŽ XI 110 (Mrk, Ds, Sld, Rš, Trgn, Sdk, Dgšl, Tvr), 2. ‘неясний, заплутаний, важкий’ LKŽ XI 110 (Lzd, LTR (Vlk)); strustis, ~iės m. (4) vak., dz. 1. ‘зуб борони’ LKŽ XIII 1004 (Jz, Ūd, Lš, Švn, Rmš, Žsl, Al, Kt, Bgt, Grš, Lp), 2. ‘переплетення в кошику’ LKŽ XIII 1004 (Rtn, Dbč, Mrc). Як видно з наведених даних, сполучення позначок доречні лише для перших значень діалектизмів. Матеріали академічного словника свідчать, що другі значення наведених слів відомі на невеликій території південноавкштайтського діалекту, тож якщо ці значення взагалі варто включати до словника літературної мови, в обох випадках слід уживати лише позначку dz.

Очевидно, у випадках, коли слово широко вживається в діалектах, потрібна позначка tarm.; якщо слово зафіксоване на невеликій території діалекту або взагалі не підлягає включенню, слід уживати конкретну позначку ryt., vak., dz. arba žem.. С. Кайнис (1991: 95) вважає, що ці позначки «не слід розуміти буквально», і пропонує розглядати діалектизми як слова літературної мови з вужчим уживанням, характерні для певного ареалу функціонування літературної мови та мови вихідців із цього ареалу.

Іноді, крім діалектних позначок, уживаються також стилістичні — menk., niek., наприклад, góngalvis, ~ė dkt. (1) vak. niek. ‘шибеник, негідник’ і пор. áitas (1) ryt. ‘шибеник, непосида’; nepaeitūvas b. (2) vak., dz. menk. ‘той, хто все робить повільно, некваплива людина’ і пор. čiópa (1) žem. ‘незграбна людина’ та ін. Семантично наведені пари прикладів майже не відрізняються. Очевидно, слід дотримуватися послідовності й у подібних випадках поряд із діалектними позначками подавати також стилістичні, але краще було б узагалі відмовитися від останніх, оскільки експресивність властива більшості діалектизмів у DŽ₃.

Nekyla abejonių, kad į bendrinės kalbos žodyną dėtini etnografizmai (Klimavičius 1997: 23). A. Lyberis (1983: 148) atkreipęs dėmesį į tai, kad daugelis tarminių žodžių grožinėje literatūroje kuria kaimo gyvenimo kolor itą, o dalis jų bendrinėje kalboje atlieka etnografizmų funkcijas. Beje, dažnai DŽ₃ apskritai nepateikta pažyma etnogr., pvz., raugtinė (3ᵇ) žem. 1. ‘kibiro talpos medinis indas su dangčiu sviestui ar rūgusiam pienui laikyti’, 2. ‘lauknėša’, ratūkai dgs.

235

(2) 2. vak., dz. ‘шпульки для намотування ниток’, kūltuvas (3^b) ryt. ‘ціп’ та ін. Не має бути сумнівів у потребі цієї позначки: спочатку слід подавати позначку etnogr., а потім позначку, що вказує на певний діалектний ареал, хоча в DŽ₃ трапляються й протилежні випадки, наприклад, rytągonė (1) ryt., dz. etnogr. ‘випас худоби від світанку до сніданку’. Очевидно, слід керуватися принципом послідовності: якщо подаємо позначку etnogr., позначки tarm. vak., ryt., dz., žem. загалом не потрібні. Можливо, згадані позначки слід подавати лише тоді, коли в діалектах слово вживається в різних значеннях, наприклад, geinys (4) etnogr. 1. dz. ‘мотузковий пристрій для піднімання на дерево, щоб збирати мед із бджіл’, 2. ryt. ‘основа тканини, зняті нитки’, 3. ryt. ‘ритму́ша’, 4. žem. ‘пристань, складена з жердин для навантаження плотів’, та ін. Добираючи позначки ryt., vak., dz., žem., tarm. ir aukšt., слід зважати не лише на широту вживання слова — потрібно керуватися даними лінгвістичної географії. А позначку tarm. слід уживати й у тих випадках, коли діалектизм не вкорінився достатньою мірою в літературній мові.

Додаток 2. Перелік населених пунктів, позначених на карті

medžiokas (2) ryt., dz. див. medkurpė LKŽ VI 997 142 — Вабальнінкас, Біржайський район. 164a — Радвілішкіс. 232 — Науяместіс, Паневежський район. 267 — Еришкяй, Паневежський район. 643 — Miroslavas, Алітуський район. 684 — Вейсеяй, Лаздіяйський район.

pirmaryčiai мн. (1) етногр. ryt., dz. ‘обряд пробудження молодят першого ранку після весілля’ LKŽ X 9 212 — Дусетос, Зарасайський район. 313 — Дукштас, Ігналінський район. 508 — Струнайтіс, Швенчонський район.

rakštūs,~į (4) ryt., dz. 1. ‘колючий, той, що колеться’, 2. ‘неясний, заплутаний, важкий’ LKŽ XI 110 212 — Дусетос, Зарасайський район. 276 — Судейкяй, Утенський район. 315 — Римше, Ігналінський район. 346 — Таурангай, Утенський район. 350 — Дауґелішкіс, Ігналінський район. 381 — Салдутишкіс, Утенський район. 420 — Тверечюс, Ігналінський район. 649 — Валькінінкай, Варенський район.

672a — Лаздіяй. 688 — Мяркіне, Варенський район.

šąmatas (1) ryt., dz. ‘virvelė ar šišknėlė pavalkams suveržti kinkant’ LKŽ XII 92 79 – Grūžiai, Pasvalio raj. 111 – Joniškėlis, Pasvalio raj. 146 – Panemunėlis, Rokiškio raj. 164a – Radviliškis 174 – Kupiškis 231 – Sidabravas, Radviliškio raj. 234 – Miežiškiai, Panevėžio raj. 241 – Užpaliai, Utenos raj. 275 – Vyžuonos, Utenos raj. 276 – Sudeikiai, Utenos raj. 315 – Rimšė, Ignalinos raj. 335 – Surviliškis, Kėdainių raj. 378 – Skudutiškis, Molėtų raj. 454 – Kaltanėnai, Švenčionių raj. 630 – Pivašiūnai, Alytaus raj. 670 – Dieveniškės, Šalčininkų raj. 678 – Varėna 686 – Leipalingis, Lazdijų raj. 688 – Merkinė, Varėnos raj. III – Leñtupis, Baltarusija IV – Gervėčiai, Baltarusija

236

sõdas (2)

3. етногр. схід. діал. «весільна солом’яна підвіска, яку підвішують біля столу»

LKŽ XIII 273

57a – Biržai

176 – Скапішкіс, Купішський район

212 – Ду́сетос, Зарасайський район

238 – Шимоніс, Купішський район

241 – Ужпаляй, Утенський район

312 – Шалакас, Зарасайський район

343 – Скємьоніс, Анікщяйський район

449 – Желюва, Укмергський район

645 – А́лове, Алітуський район

699 – Дубічяй, Варенський район

stavariúotas, -а (1) східн., діал.

«який має ставари» LKŽ XIII 725

212 – Ду́сетос, Зарасайський район

312 – Шалакас, Зарасайський район

627 – Крокяляукіс, Алітуський район

686 – Лейпалінгіс, Лаздійський район

694 – Друскінінкай, Варенський район

697 – Марцинконіс, Варенський район

VII – Ночя, Білорусь

X – Азієркай, Білорусь

stōgas (3)

3. ryt., dz. «штатив» LKŽ XIII 825

174 – Купішкіс

275 – Вижуонос, Утенський район

276 – Судейкяй, Утенський район

350 – Дауґелішкіс, Іґналінський район

383 – Відішкес, Іґналінський район

415 – Лінкменіс, Іґналінський район

454 – Калтаненай, Швенчонський район

483 – Швенчоніс

609 – Балбєришкіс, Пренайський район

630 – Півашюнай, Алітуський район

677 – Перлоя, Варенський район

687 – Лішкіава, Варенський район

704 – Кабеляй, Варенський район

IV – Гервечяй, Білорусь

VI – Варанавас, Білорусь

náuda б. (1) вак., діал. ірон.

«добра, гідна похвали людина» LKŽ VIII 578

514 – Лекечяй, Шакяйський район

565 – Алксненай, Вілкавішкіський район

644 – Алітус

684 – Вейсеяй, Лаздійський район

VIII – Родунія, Білорусь

nepaeitùvas б. (2) вак., діал. зневажл.

«людина, яка все робить повільно, некваплива людина»

LKŽ VIII 660

468 – Велюона, Йурбаркський район

566 – Пілвішкяй, Вілкавішкський район

585 – Шунскай, Маріямпольський район

622 – Бартнінкай, Вілкавішкський район

631a – Дусеменис, Тракайський район

649 – Валькінінкай, Варенський район

659 – Немунейтіс, Алітуський район

ратукай діал. (2)

2. зах., діал. «коліщатка для піднімання дверних засувів»

LKŽ XI 245

547 – Жвиргждайчяй, Шакяйський район

605 – Кетурвалакяй, Вілкавішкський район

655 – Рудаміна, Лаздіяйський район

скершп’юве (1) зах., діал.

див. скерсапклюліс

LKŽ XII 833 (поперечний зріз, поперечний зріз)

76 – Пашвітинис, район Пакруоїса

512 – Шакяй

530 – Гришкабудіс, район Шакяй

565 – Алксненай, район Вілкавішкіса

569 – Вейверяй, район Прєная

603 – Паєвоніс, район Вілкавішкіса

625 – Дауксяй, район Маріямполе

642 – Сімнас, район Алітуса

spaṅgas, -à (4) vak., dz.

«сліпий» LKŽ XIII 319

492 – Ґелґаудішкіс, район Шакяй

513 – Лукшяй, район Шакяй

530 – Гришкабудіс, район Шакяй

546 – Кудіркос-Науместіс, район Шакяй

548 – Барздай, Шакяйський район

584 – Вілкавішкіс

585 – Шунскай, Маріямпольський район

605 – Кетурвалакяй, Вілкавішкіський район

237

606 – Маріямполе 622 – Бартнінкай, Вілкавішкіський район 627 – Удрія, Алітуський район 639 – Калварія, Маріямпольський район

струстис, ~ієс м. (4) зах., діал. 1. «зуб борони», 2. «переплетіння кошика» LKŽ XIII 1004 536 – Румшишкєс, Кайшядорський район 538 – Жасляй, Кайшядорський район 549a – Багатоя, Маріямпольський район 591 – Єзнас, Пренайський район 627 – Удрія, Алітуський район 672 – Швентежеріс, Лаздіяйський район 686 – Лейпалінгіс, Лаздіяйський район 687 – Лішкіава, Варенський район 697 – Марцінконіс, Варенський район 699 – Дубічяй, Варенський район 702 – Ратніча, Варенський район

наша (4) 1. низ., зах. «урожай, стиглість, продуктивність» LKŽ VIII 568 321 – Тененяй, Шилальський район 361 – Скаудвіле, Таурагський район 392 – Таураге 468 – Велюона, Юрбаркський район 491 – Юрбаркас 513 – Лукшяй, Шакяйський район 514 – Лекечяй, Шакяйський район 584 – Вілкавішкіс

сківітас (2) зах., низ. «лахміття, ганчірка» LKŽ XII 959 33 – Тиркшляй, Мажейкяйський район 305 – Анікщяй 364 – Расейняй 392 – Таураге 397 – Ваджгіріс, Юрбаркський район 490 – Сударгас, Шакяйський район 491 – Юрбаркас 529 – Сінтаутай, Шакяйський район 565 – Алксненай, Вілкавішкіський район

вініс, ~ієс (4) 2. низ., зах. «зуб граблів» LKŽ картотека 392 – Таураге 399 – Гіркальніс, Расейняйський район 426 – Плашкяй, Шилутський район 491 – Юрбаркас

спа̄рас (4) 1. зах., низ. див. gegnė LKŽ XIII 322 216 – Гаргждай, Клайпедський район 364 – Расейняй 490 – Сударгас, Шакяйський район 492 – Гелгаудішкіс, Шакяйський район 548 – Барздай, Шакяйський район 550 – Скряуджяй, Пренайський район 566 – Пілвішкіс, Вілкавішкіський район 639 – Калварія, Маріямпольський район

Отримано 1998 05 28

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Словник сучасної литовської мови (відп. ред. Й. Круопас), Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1954.

Dabartinės lietuvių kalbos žodynas (ats. red. J. Kruopas), Vilnius: Mintis, 1972.

_DŽ₃ – Словник сучасної литовської мови (відп. ред. Ст. Кейнис), Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993.

Ґ р і н а в е ц к е н е Е. 1973: Житниця літературної мови. – Література і мистецтво 6,5.

G r u m a d i e n ė L. 1995: „Dabartinės lietuvių kalbos žodyno“ tarmybės. – Leksikografijos problemos: semantika, etimologija, terminų faktų pateikimas, žodyno sudarymo principai. Konferencijos pranešimų tezės. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 15–16.

K e i n y s S. 1991: „Dabartinės lietuvių kalbos žodynas“ ir kalbos normalizacija. – Lietuvių kalbotyros klausimai 29, 92–98.

238

Kirvaitis G. 1984: Kokį norėtume turėti „Dabartinės lietuvių kalbos žodyną“. – Kultūros barai 8, 54–57.

Klimavičius J. 1997: Kas yra bendrinės kalbos leksika? Sampratos, nuomonės ir prietarai. Žodyno praktika ir teorija. Vartojimo reikmės ir problemos. – Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 20–32.

Lazauskaitė V. 1997: Dėl dėsuk-ybių pateikimo „Dabartinės lietuvių kalbos žodyne“. – Jaunųjų kalbininkų konferencija. Konferencijos tezės. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 13–15.

Lyberis A. 1973: Antrasis žodyno leidimas. – Tarybinis mokytojas 19,4.

Lyberis A. 1983: Žodžių atrankos problema „Dabartinės lietuvių kalbos žodyne“. – Lietuvių kalbotyros klausimai 22, 147–154.

LKŽ II₂ – Словник литовської мови 2, Вільнюс: Мінтіс, 1969.

LKŽ III – XVIII – Словник литовської мови 3–6, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1956, 1957, 1959, 1962; 7–9: Мінтіс, 1966, 1970, 1973; 10–15: Мокслас, 1976, 1978, 1981, 1984, 1986, 1991; 16–18: Видавництво науки та енциклопедій, 1995, 1996, 1997.

Morkūnas K. 1997: Norminamasis žodynas ir lingvistinė geografija. – Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 40–45.

Paulauskas J. 1974: Aktualios leksikos norminimo problemos ir žodynas. – Kalbos kultūra 27, 40–49.

Paulauskas J. 1979: Leksikos variantų norminimas. – Kalbos kultūra 37, 77–80.

Zabarskaitė J. 1996: Bendrinės kalbos žodynas – realybė ar fantazija. – Metai 3, 105–107.

ДО ПРОБЛЕМИ ДІАЛЕКТИЗМІВ У «СЛОВНИКУ СУЧАСНОЇ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ»

(«Словник сучасної литовської мови»)

Анотація

Aufgrund des im „Dabartinės lietuvių kalbos žodynas“ (Vilnius,1993) vorliegenden Verzeichnisses (insgesamt 2150 Wörter, d. h. cca 3% der Lexik des ganzen DŽ₃ („Großes Wörterbuch der litauischen Sprache“) werden die Auswahlkriterien der Wörter erörtert sowie der Gebrauch der dialektalen bzw. stilistischen Hinweise. Die Analyse der Wörter mit den beigefügten dialektalen Hinweisendz., ryt., vak., žem., aukšt. und tarm. zeigt, daß in das Wörterbuch der Gemeinsprache Folgendes nicht aufzunehmen ist: 1) ein beträchtlicher Teil der „expressiven“ Lexik; 2) Wörter, die in der Gemeinsprache gebräuchlichere Äquivalente haben; 3) seltene, auf einer kleinen Fläche des Dialektes gebräuchliche Wörter; 4) Wörter, die im akademischen „Lietuvių kalbos žodynas“ durch DŽ allein gekennzeichnet sind; 5) DŽ₃ - Wörter, die mit im akademischen Wörterbuch nicht verzeichneten Bedeutungen auftreten; 6) Wörter, die aus anderen Wörterbüchern in das akademische Wörterbuch übertragen sind, doch gegenwärtig in den Mundarten nicht mehr gebraucht werden.

Під час відбору діалектизмів рекомендуються такі найважливіші критерії: 1) поширення діалектизму в літературі та словниках (XIX–XX ст.); 2) поширення слова в діалектах; 3) системність; 4) невідповідність значень. З урахуванням цих критеріїв відбору до академічного словника можна включити близько 1% діалектизмів із DŽ₃.

239