In Memoriam

| 251

Ні, камінь на камені залишиться, слова зберемо з гілок дерев, з-під дерну, складемо в пісню, і радітиме батьківська мова, принижена сирота, — з глибин здіймається давній, давно забутий біль.

(Література ун māksla, 1987 03 13)².

Антонс Брейдакс більше не радітиме батьківській мові й не складатиме слів у пісню.

Algirdas Sabaliauskas

Olegas Trubačiovas

1930 10 23 – 2002 03 09

Російська славістика зазнала болючого удару: після тяжкої хвороби помер один із найвидатніших її представників Олегас Трубачовас, талановитий науковець, який залишив помітний слід і в науці про балтійські мови.

О. Трубачовас народився 23 жовтня 1930 року у Волгограді. Закінчивши 1952 року Дніпропетровський університет, у 1952–1955 роках навчався в аспірантурі Московського державного університету імені М. Ломоносова (науковий керівник — С. Б. Бернштейн). У 1955–1961 роках працював в Інституті славістики Академії наук СРСР. Від 1961 року й до смерті основна наукова діяльність О. Трубачова була пов’язана з Інститутом російської мови.

²

Латгальський рукопис: кущ бузку на місці огорожі, там, де камінь на камені... Ні, камінь на камені залишиться, слова з гілок дерев, з-під дерну будуть зібрані, складені в пісню, і радітиме батьківська мова, принижена сирота, — з глибин здіймається давній, давно забутий біль.

252 |

IN MEMORIAM

1957 року О. Трубачов захистив кандидатську дисертацію, яку згодом було видано окремою книжкою Історія термінів спорідненості у слов’янських мовах і деяких найдавніших термінів суспільного устрою (История славянских терминов родства и некоторых древнейших терминов общественного строя, Москва, 1959). Працюючи над дисертацією, О. Трубачов тривалий час працював у Литві. Він ретельно переглянув картотеку етимологічного словника Казимира Буги та його неопубліковану на той час працю Примітки й доповнення до етимологічного словника російської мови А. Преображенського.

Невдовзі вийшла інша книжка О. Трубачова, важлива не лише для славістики, а й для балтістики, — Походження назв свійських тварин у слов’янських мовах (Происхождение названий домашних животных в славянских языках, Москва, 1960).

За кілька років було видано працю, написану разом із Володимиром Топоровим і таку, що викликала широкий резонанс: Лінгвістичний аналіз гідронімів Верхнього Подніпров’я (Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья, Москва, 1962). У ній продовжено попередні дослідження К. Буги та показано, що до території давніх балтів належав увесь басейн верхнього Дніпра. О. Трубачов написав і продовження цієї праці — Назви річок Правобережної України (Названия рек Правобережной Украины, Москва, 1968). Думки з цієї праці, що більше цікавили балтистів, він опублікував у вільнюському виданні Baltistica (1968, 4(1), 31–53).

1965 року О. Трубачов захистив докторську дисертацію, яку також невдовзі було видано окремою книжкою — Реміснича термінологія у слов’янських мовах (Ремесленная терминология в славянских языках, Москва, 1966). Можливо, для багатьох несподіваним був висновок цієї праці, що в цій галузі балто-слов’янських лексичних ізоглос набагато менше, ніж слов’яно-германських і слов’яно-латинських.

Різні проблеми лексики балтійських мов О. Трубачов розглядав і в деяких інших своїх працях. Найдавніших взаємин балтійських і слов’янських мов він торкався також у монографії, що викликала чимало суперечок, — Етногенез і культура найдавніших слов’ян (Этногенез и культура древнейших славян, Москва, 1991).

За допомогою групи співробітників О. Трубачов укладав фундаментальну працю з етимології слов’янських мов — Етимологічний словник слов’янських мов (Этимологический словарь славянских языков, Москва, 1974–). Колеги, вітаючи О. Трубачова з нагоди сімдесятиріччя, мабуть, слушно зазначили, що ця праця — «вершина його шляху, гірка й чарівна каторга». Шкода, що цієї вершини, мабуть, досягнуто лише на половині шляху (у 26-му зошиті починається літера «о»), а головного подорожнього вже немає...

О. Трубачов прислужився не лише славістам, а й балтистам, переклавши російською мовою Етимологічний словник російської мови Макса Фасмера (Russisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg, 1953–1957, I–III). Переклад він доповнив власними примітками.

1972 року О. Трубачова обрали членом-кореспондентом Академії наук СРСР. На той час він був наймолодшим філологом серед членів цієї наукової установи і єдиним, чиї наукові інтереси були так тісно пов’язані з балтистикою. 1992 року О. Трубачова обрали дійсним членом Російської академії наук. Від 1997 року він редагував провідний російський мовознавчий журнал Вопросы языкознания. 1963 року він заснував і редагував продовжуване видання Этимология.

О. Трубачов досить тісно співпрацював із литовськими мовознавцями. 1967 року у Вільнюському університеті він був офіційним опонентом кандидатської дисертації Сімаса Каралюнаса та докторської дисертації Зігмаса Зінкявічюса. Він прочитав лекцію в Інституті литовської мови та літератури.

IN MEMORIAM

| 253

З нагоди смерті О. Трубачова Володимир Топоров писав авторові цих рядків: «Зі смертю Трубачова з життя пішов, на мою думку, найвидатніший етимолог нашого часу, етимолог з ласки Божої».

Олег Трубачов похований на Троєкуровському цвинтарі, що розташований на південний захід від Москви. Цей цвинтар уже прийняв не одного добре знайомого нам російського науковця.

Algirdas Sabaliauskas