DAVID ŠIMEČEK

Карлів університет

Напрями наукових досліджень: історичне мовознавство; скандинавські, германські, балтійські мови; балтійська та скандинавська міфологія.

Marta Eva Bětáková, Václav Blažek

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ БАЛТІЙСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ

Praha: Libri, 2012. 288 p.

ISBN 978-80-7277-505-7

У Празі 2012 року чеською мовою вийшла Енциклопедія балтійської міфології у формі словника, що представляє найважливіших литовських, латвійських і прусських божеств, міфологічних істот, інші міфологеми та явища, пов’язані з міфологією. Автори — широкого кругозору індоєвропеїст Václav Blažek і балтистка Marta Eva Bětáková — представляють школу Університету Масарика в Брно. У масштабах Чехії це перше дослідження книжкового обсягу, присвячене балтійській міфології, хоча чехи почали досліджувати цю галузь уже на початку XIX століття.

Балтійською міфологією цікавляться від часу виникнення балтистики в Чехії. Її дослідження в порівняльному контексті, особливо з огляду на найближчу слов’янську традицію, особливо заохочувало чеське національне відродження на зламі XVIII–XIX століть. Цікаві спостереження можна знайти вже наприкінці XVIII століття. Це добре показує і рецензований словник, де, наприклад, наведено досі актуальні думки J. Dobrovskio, який зіставляв балтійського чорта зі старочеським Veles (с. 195). Історія систематичнішого дослідження міфології тісно пов’язана із засновником балтійської філології, професором слов’янської філології у Вроцлаві та Празі Франтішеком Ладиславом Челаковським (1799–1852). Окремої праці про балтійську міфологію він не видав, однак примітки з коментарями до текстів литовських пісень, які він перекладав, і університетські лекції виразно свідчать про те, наскільки актуальною для нього була литовська міфологія. Його увагу до цієї проблематики засвідчує також рукописний чесько-литовський словник, у якому багато теонімів і назв міфологічних істот, а також трапляються коментарі й описи звичаїв та ритуалів. Видане Челаковським 1827 року надзвичайно великим накладом (800 прим.) Litewské Národní Písně, підготовлене на основі збірки Людвіка Рези 1825 року, познайомило широке чеське суспільство з деякими привабливими литовськими міфологемами.

На якісно іншому рівні традицію Челаковського в Празі продовжив мовознавець Август Шлейхер (1821–1868). У 1857 році у своїй литуаністичній хрестоматії він

192

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Marta Eva Bětáková, Václav Blažek

Encyklopedie baltské mytologie

першим видав литовські міфологічні сказання, перед тим опублікувавши важливі підготовчі праці, у яких описав і розглянув у світлі порівняльного мовознавства, зокрема, реалії литовської міфології. Дослідник наступного покоління Леопольд Гейтлер (1847–1885), подорожуючи Литвою (1873), збирав пісенний фольклор (на жаль, доля записів досі невідома). Повернувшись до Чехії, він пообіцяв у чеській періодиці опублікувати огляд литовської міфології, проте, з невідомих причин, схоже, не здійснив свого наміру. У спадщині іншого славіста й міфолога Яна Гануша Махала (1855–1939) зберігся рукописний текст англійською мовою Baltic Mythology. Цю працю, у якій розглянуто найважливіших богів балтійської міфології, міфологічних істот і пов’язані теми, згадано також у передмові рецензованої книжки (с. 20), однак, схоже, автори словника значно перебільшили її значення. Узагальнювальне дослідження, призначене для 4-го тому енциклопедії 1916 року The Mythology of All Races (очевидно, через події Першої світової війни дослідження не дійшло до американського видавця і не було надруковане), має серйозні недоліки, очевидні навіть з огляду на рівень філології кінця XIX століття. Тому працю Я. Г. Махала варто цінувати насамперед з погляду історії чеської балтистики, а не як варте уваги дослідження балтійської міфології.

Отже, енциклопедичний твір такого масштабу з’явився в Чехії лише тепер, майже через два століття після виникнення чеської балтистики. Уже саме тому вихід цієї книжки є важливою подією: видання вперше докладно знайомить чеське суспільство з досі недостатньо відомою архаїчною сферою балтійської культури. Книжка є найновішим виданням із серії видавництва Libri, присвяченої ознайомленню з міфологією різних народів. Вона вирізняється з-поміж інших книжок серії тим, що є не просто компіляцією інших праць, а оригінальним внеском у дослідження балтійської міфології — особливо завдяки докладним і влучним етимологічним спостереженням. Книжка призначена як для науковців — мовознавців, істориків, етнологів, міфологів, — так і для ширшої аудиторії.

Книжка починається передмовою, у якій стисло розглянуто балтійські народи та їхню історію. Після основної словникової частини подано додатки: списки прусських богів і легенду про заснування Вільнюса. Наприкінці книжки наведено першоджерела, використану наукову літературу та перелік текстів, пов’язаних із балтійською культурою, виданих чеською мовою. Текст доповнюють чорно-білі фотографії, що ілюструють розглянуті теми.

Словник укладено в алфавітному порядку; оскільки паралельно залучено литовський, латвійський і прусський матеріал, біля конкретних понять насамперед зазначено, до якої балтійської групи належить розглядуване явище. Якщо божество властиве всім балтійським групам, його назву подано у реконструйованій формі, наприклад, *Deivas, а в самій словниковій статті наведено дані всіх трьох споріднених народів, пов’язані з розглядуваним явищем. Назви, записані іншими мовами або спотворені, також подано у реконструйованій формі, а поруч зазначено форми, зафіксовані в джерелах, наприклад: *Patulas (Patollus, Patollo). Такий спосіб подання слів, звичайно, іноді не обмежується нормалізацією форм, засвідчених в історичних джерелах, адже реконструк-

Recenzijos / Reviews

193

DAVID ŠIMEČEK

ція є водночас і інтерпретацією, на підставі якої пояснюють слово. Так, у Іпатіївському літописі згадане божество, яке зазвичай литуанізують як Nunadievis і вважають назвою бога неба, у словнику подано у формі *Numa-deivas, охарактеризовано як «литовського бога дому» й пов’язано з домашнім богом Нумеєм, записаним Ласіцьким.

Коли збереглася лише назва (а таких випадків чимало), дізнатися щось про походження й значення божества або міфічної істоти можна тільки завдяки етимології. Мовний аналіз у цьому сенсі стає одним з основних інструментів дослідження і становить найціннішу частину цієї книжки. Етимології деяких слів подано вперше, наприклад, назву Перкунаса пояснено як складне слово з компонентами *per- ‘бити’ і *kun- (пор. лат. cuneus ‘клин’).

Деякі лінгвістичні аналізи займають більшу частину окремих словникових статей, не залишаючи місця для розгляду інших аспектів досліджуваних явищ. Наприклад, стаття про бога Puš(k)aičio складається майже винятково з етимологічного аналізу, хоча в джерелах є цікаві відомості про його вшанування та пов’язані з ним обряди. У статті, присвяченій Aušrai (реконструйована східнобалтійська форма *Auštrā), яку автори ототожнюють з Aušrine, наведено дані споріднених балтійських та інших індоєвропейських мов (наприклад, навіть із двох діалектів давньогрецької мови, класичної латини та її ранньої стадії), однак про роль Aušra у фольклорі, на жаль, не сказано.

Як уже зазначалося, книжка не переказує погляди й думки попередніх дослідників міфології. В енциклопедії здобутки міфології як наукової галузі та дані різних досліджень критично оцінено й суттєво доповнено вивченням автентичних першоджерел. Переліки джерел і літератури досить вражають. Дуже добре, що в тексті часто цитують самі джерела: хроніки, історичні документи, фольклор тощо. Наведено переклад цитованого джерела чеською мовою, а у примітках — текст мовою оригіналу. Це дає змогу наблизитися до розглядуваного першоджерельного матеріалу. На жаль, система бібліографічних посилань настільки складна, що часом складається враження, ніби автори не сподівалися, що нею хтось користуватиметься. Посилань на видання, з яких узято цитати з цих джерел, здебільшого не знайти ані біля перекладу цитованого тексту, ані в примітці до оригіналу. Всупереч очікуванням, їх разом з усією іншою пов’язаною бібліографією подано наприкінці статей. Ніде не зазначено, яке скорочення бібліографічного посилання відповідає тому чи іншому цитованому тексту. Це значно ускладнює роботу з розлогими статтями, де цитують численні джерела, а всі посилання розміщено наприкінці статті.

Якщо читач, не зважаючи на посилання, тобто на джерела, покладається на цитати, наведені в книжці, і керується ними, то, звичайно, важливо мати точну копію оригіналу. Тексти церковнослов’янською мовою, які чомусь подано латинськими літерами, не цілком відповідають цій вимозі. У перекладах часом трапляються неточності.

Помітніший недолік стосується фольклористичної термінології. У книжці досить часто вжито чеське поняття pohádka, тобто «казка», там, де насправді йдеться

194

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Marta Eva Běťáková, Václav Blažek

Encyklopedie baltské mytologie

про міфічні перекази (як, наприклад, у статті про айтвараса) та інші наративні жанри. Невибагливий читач книжки, можливо, і не помітить цієї плутанини, однак науковий дискурс вимагає більшої уваги до точності термінології.

Попри перелічені недоліки, Енциклопедія балтійської міфології є ґрунтовним дослідженням, заснованим на порівняльному методі, яке приверне увагу дослідників-балтистів, славістів та інших галузей у Чехії й за кордоном, особливо (хоча й не лише) завдяки своїм лінгвістичним спостереженням.

Подано 15 травня 2014 р.

DAVID ŠIMEČEK

Ústavu germánských studií Filosofická fakulta

Jana Palacha 2, 116 38 Praha 1, Czech Republic

[email protected]

Recenzijos / Reviews

195