VINCENTAS DROTVINAS

Литовський університет освітніх наук

Фрідріх Вільгельм Хак

VOCABVLARIVM LITTHVANICO-GERMANICVM, ET GERMANICO-LITTHVANICVM... NEBST EINEM ANHANG EINER KURTZGEFASSTEN LITTHAVISCHEN GRAMMATIC (1730)

I. Критичне видання; підготувала Вільма Зубайтене. Вільнюс: Видавництво Вільнюського університету, 2012, 789 с.

II. Дослідження, індекси, покажчики; підготувала, написала дослідження, уклала індекси й покажчики Вільма Зубайтене. Вільнюс: Видавництво Вільнюського університету, 2012, 335 с. ISBN 9786-09-158-7

Перше видання двомовного (литовсько-німецького та німецько-литовського) словника Фрідріха Вільгельма Хака з додатком граматики литовської мови автор «Словника литовської мови» (Wörterbuch der Littauischen Sprache. Königsberg, 1851) Георг Генріх Фердинанд Нессельман охарактеризував як лексично бідне. Подібної думки дотримувався й Казимир Буґа, який стажувався в Кенігсберзі: мовляв, це «невеличкий словничок малої цінності», — писав він у передмові до першого зошита Lietuvių kalbos žodyno 1924 року.

Щоб читач краще зрозумів, чому таке джерело досліджують і перевидають, варто принаймні стисло нагадати, які історичні та культурні обставини зумовили появу литовських словників і граматик у Королівстві Пруссія в першій половині XVIII століття.

Тут жертвами великої чуми й голоду, що лютували в 1709–1711 роках, передусім стали литовські волості: вимерла приблизно третина їхніх жителів, понад 20 церков залишилися без проповідників. Для відновлення економічної могутності краю король Фрідріх Вільгельм I дбав про розвиток підготовки кваліфікованих кадрів. За наказом короля 1718 року в Кенігсберзі було засновано Семінар литовської мови, який опікувався підготовкою євангельсько-лютеранських священників для литовських парафій та виданням релігійних текстів литовською мовою.

Recenzijos / Reviews

183

VINCENTAS DROTVINAS

Подібний Семінар литовської мови (Littauisches Seminar, Seminarium Lithuanicum), покликаний готувати лютеранських євангельських проповідників і вчителів пієтистського спрямування, почав діяти 1727 року при Галльському університеті. До 1740 року в ньому навчалося близько 40 майбутніх священників Малої Литви. Частина з них походила з литовського середовища, тобто з Малої Литви; дехто вже вивчав литовську мову в Кенігсберзькому університеті. У Галльському семінарі литовської мови її також викладали й вивчали з практичною метою. Для успішного навчання були потрібні вчителі литовської мови, граматики та словники. Вивчати литовську мову можна було за однією з трьох граматик литовської мови (Даніеля Кляйна Grammatica Lithuanica, 1653, Compendium Lithuanico-Germanicum, 1654, і Сапуноса-Шульца Compendium grammaticæ lithvanicæ, 1673). Однак до того часу ще не було друкованого словника литовської мови, придатного для німецькомовних користувачів. Тому Кенігсберзький університет надіслав до Галле рукописний німецько-литовський словник невідомого автора; його копія нині зберігається у відділі рукописів бібліотеки Фундацій Франке (Franckesche Stiftungen) Університету імені Мартіна Лютера в Галле-Віттенберзі. Переписування словника завершили 18 червня 1728 року; його автором вважають викладача семінару Йоганна Ріхтера. Однак, вочевидь, цей словник не задовольняв потреб семінару у викладанні литовської мови. Усвідомивши потребу в придатнішому словнику, досить швидко підготували й видали Vocabularium... Фридриха Вільгельма Гака, доцента Семінару литовської мови (Галле, 1730).

У передмові до словника керівник галльських пієтистів Готтгільф Август Франке підбив підсумки трьох років успішної діяльності Семінару литовської мови: 10 осіб уже працюють проповідниками в литовських парафіях, ще 13 слухачів навчаються. Він також указав на важливість цього видання, джерела словника та публічно відзначив внесок доцента Гака.

Хоча словник із граматикою полегшив вивчення литовської мови, він не забезпечив подальшого розвитку семінару: його слухачів важко було залучати, а найдіяльніші особи не бачили в семінарі перспектив подальшої кар’єри. Ріхтер улітку 1728 року повернувся до Малої Литви; подібно вчинив і Ф. В. Гак, призначений супроводжувати до Малої Литви переселенців із Зальцбурга: 1732 року він обрав литовську парафію, був висвячений на священника й, попри прикрість Франке через втрату викладача Семінару литовської мови, до Галле не повернувся.

Рецензоване видання складається з двох томів. Том I починається з необхідних для критичного видання елементів: передмови (с. 6–7), принципів публікації (с. 8–9), далі подано латинські скорочення словника (с. 10–11), латинські скорочення граматики (с. 13) і зміст граматики із зазначенням сторінок оригіналу (с. 14–15). Основу тому становлять факсиміле Vocabularium... (використано примірник із бібліотеки Вільнюського університету з діакритичними знаками, нанесеними від руки) та транслітерації літера за літерою. Транслітерацію словника, текстологічні й критичні коментарі (с. 17–487), а також транслітерацію граматики з предметними коментарями (с. 489–789) підготувала Вільма Зубайтене. Передмову до словника з німецької мови переклала Люція Цитавічюте, граматику (с. 701–789) —

184

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Frydri̇chas Vilhelmas Hakas

Vocabularium Litthvanico-Germanicum, et Germanico-Litthvanicum…

Nebst einem Anhang einer kurtzgefaßten Litthauischen Grammatic (1730)

Ліна Плаушінайтите. Отже, видання дає змогу обирати: комусь читати оригінальний текст словника, відтворений фрактурою, комусь — його транслітерацію літера за літерою, а комусь доступнішим буде переклад граматики.

Другий том видання (II. Studija, indeksai, rodyklės) присвячений дослідженню словника й граматики та їхньому науковому опису. Том складається зі студії В. Зубайтене «Словник і граматика Фридриха Вільгельма Гака: історичні обставини появи, структура та зв’язок із джерелами» (с. 7–123) та покажчиків, три з яких присвячено литовській лексиці словника (у першому наведено загальновживані слова зі словника (с. 141–262), у другому — власні назви Нового Завіту (визначені як топоніми та антропоніми; с. 263–265), у третьому — словосполучення зі словника (с. 266–274)). Ще два покажчики стосуються граматики Гака: покажчик загальновживаних слів (с. 278–311) і покажчик власних назв (с. 312). Далі йде предметний покажчик граматики (с. 313–317) і два двомовні словнички граматичних термінів (латинсько-литовський, с. 318–322, і литовсько-латинський, с. 323–327). Усе це покликане допомогти читачеві: його забезпечено своєрідними інструкціями з користування.

Другий том видання (і все двотомне видання) завершується досить стислим резюме (Zusammenfassung, с. 328–329) і двома покажчиками (іменним, с. 330–333, і географічним, с. 334–335). Науковий редактор усього видання — Боніфацас Стунджя. Авторка підсумовує результати дослідження (II, с. 122–123), зазначаючи, що Vocabularium… Гака — перший двомовний словник, надрукований у Східній Пруссії (словник, таким чином, складається з двох частин: литовсько-німецька частина містить 4886 литовських слів, а німецько-литовська — на 500 слів менше). Це перший словник, у якому литовський реєстр супроводжується німецькими відповідниками; лексика обох частин дещо різниться. З погляду макроструктури це словник релігійної лексики, оснований на лексиці Нового Завіту (1727) і Псалтиря (1728), призначений для навчальних потреб Галльського Семінару литовської мови. У лексикографічному плані в ньому систематично й послідовно подано граматичну, фонетичну та семантичну інформацію про слова. Повертаючись до згаданих на початку оцінок словника, слід сказати про значення словника Гака для подальшої лексикографії Малої Литви: 70% слів у «Литовсько-німецькому та німецько-литовському словнику» Пилипа Руїґіса Lietuvių–vokiečių ir vokiečių–lietuvių žodyne (Кенігсберг, 1747) запозичено зі словника Гака. Хоча граматику Гака слід вважати скороченим викладом граматик Кляйна, вона містить і новації, які точніше відображають особливості граматичної системи.

У великому за обсягом і доволі складному виданні не обійшлося без «супутників» — редакторських недоглядів і коректурних помилок. Наприклад, залишається нез’ясованою точніша дата друкування словника: як король міг дякувати Франке за надісланий словник 31 березня 1730 року, якщо Франке підписав його передмову den 17. Nov. 1730 (II, с. 30)? Назву газети Neue Zeitungen… цитують непослідовно (II, с. 27 і 28). Серед коректурних помилок зазначимо: с. 58, 59 — adverbum; с. 60 — між praep. і praepoff. потрібна кома; с. 97 — Gramatica; с. 102, 103 — ablatyvas ir abliatyvas; с. 107 —

Recenzijos / Reviews

185

V I N C E N T A S D R O T V I N A S

vacabula; пор. також с. 57, де скорочення active, passive, а в інших місцях (с. 86) названі «латинськими слівцями»; на с. 78 латинським словом вважається copuliren; пор. також с. 54 — має три закінчення; с. 107 — prusas і Prusija; с. 60 — сполучники, с. 118 — jugtuku; с. 101 — рекомендовані; с. 318 — парадигм. Звісно, ці дрібні недоліки не можуть применшити наукової цінності видання.

Авторові цих рядків рецензії вже доводилося цікавитися історією Галльського семінару литовської мови, а також словником і граматикою Гака. Тож підсумовуючи, можна сказати, що рушійною силою видання є В. Зубайтене, відома дослідниця словників Малої Литви (пор. її монографію «Литовсько-німецький і німецько-литовський словник Пилипа Ругіса (1747): джерела та лексикографічний метод». Вільнюс: Видавництво Вільнюського університету, 2010), яка тепер, за підтримки фахівців зі старої писемності, представила публікацію давнього тексту, важливого для литовської культури, — джерела спадщини двомовної лексикографії Малої Литви. Це видання є прикладом колективної праці на благо історії литовської лексикографії; у ньому, мабуть, найповніше на сьогодні висвітлено зміст словника й граматики Гака, їхні джерела та значення для подальших праць інших авторів. Дослідження істотно доповнює наші знання про Галльський семінар литовської мови як осередок литуаністики в першій половині XVIII століття.

Подано 21 травня 2014 р.

V I N C E N T A S D R O T V I N A S

Литовський університет освітніх наук

вул. Тараса Шевченка, 31, LT-03111 Вільнюс, Литва

[email protected]

186

A c t a L i n g u i s t i c a L i t h u a n i c a L X X