DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: діалектологія, морфологія та семантика говірок, когнітивна семантика

СЕМАНТИЧНЕ ВИРАЖЕННЯ ЛОКАТИВНИХ КОНСТРУКЦІЙ ІНЕСИВА ТА ІЛІАТИВА В ПІВНІЧНО-СХІДНОМУ АУКШТАЙТСЬКОМУ ВІЛЬНЮСЬКОМУ ПІДГОВОРІ

Семантичне вираження локативних конструкцій інесива та іліатива в північно-східному аукштайтському вільнюському підговорі

АНОТАЦІЯ

У статті на основі методів когнітивної семантики аналізується семантичне вираження локативних конструкцій інесива та іліатива північно-східного аукштайтського вільнюського підговору. Досліджувані конструкції розглядаються в семантичному аспекті шляхом виокремлення позначуваних ними когнітивних фізичного, подієвого, соціального та станового просторів. Їхнє вираження актуалізується через прототипові, непрототипові та перехідні випадки вживання. На завершення оцінюється співвідношення семантичного вираження локативних конструкцій інесива та іліатива.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: східні аукштайти-вільнюсці, локативна конструкція інесива, локативна конструкція іліатива, когнітивний простір, прототипове вживання, непрототипове вживання.

АНОТАЦІЯ

На основі методів когнітивної семантики у статті аналізується семантичне вираження локативних конструкцій інесива та ілатива у північно-східному аукштайтському віленському піддіалекті. Розглянуті конструкції аналізуються з погляду семантики з розмежуванням позначуваних ними когнітивних фізичного, подієвого, соціального просторів і простору станів. Їхнє вираження реалізується через прототипні, непрототипні та перехідні випадки

Straipsniai / Articles

153

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

уживання. Стаття завершується оцінкою співвідношення семантичного вираження локативних конструкцій інесива та ілатива.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: східноаукштайтський віленський піддіалект, локативна конструкція інесива, локативна конструкція ілатива, когнітивний простір, прототипне вживання, непрототипне вживання.

1. ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Протягом останніх десятиліть дослідження діалектів литовської мови швидко розвиваються: постійно зростає кількість описів фонетики, фонології та морфології говірок, діалектних текстів і словників. Великий і легкодоступний діалектний матеріал дає дослідникам змогу уважніше розглянути мовні явища, які досі залишалися на периферії досліджень.

До менш досліджених явищ належать також місцеві відмінки, уживані в діалектах литовської мови, — інесив та ілатив. Досі аналізувалися мотиви виникнення історичних післяйменникових місцевих відмінків та їхнє функціонування (Zinkevičius 1966: 200–203; 1980: 253–263; 1982: 21–38; 2006: 96; 145–146). У діалектологічній літературі згадується нейтралізація форм інесива та ілатива (Zinkevičius 1966: 200–202; LKA III: 50–55; 76; LKTCH: 82). Спираючись на методи структурної та природної морфології, мотиви такої нейтралізації та умови її виникнення досліджував Альбертас Росінас (1995: 74–75; 2005: 251–252). На підставі його висунутих припущень з’явилися окремі міркування щодо співвідношення інесива та ілатива в південноаукштайтських (Leskauskaitė 2012: 81–90) і східноаукштайтських віленських говірках (Kardelytė-Grinevičienė 2009: 557–566; 2014). Є також кілька праць, присвячених фонетиці (Bacevičiūtė, Rinkauskienė 2007: 4–11; 2008: 229–237; 2009: 71–88) та семантиці (Petkelytė 2010; Ragaišienė 2012; Kardelytė-Grinevičienė 2014) місцевих відмінків у діалектах.

1.1. Матеріал, мета та завдання дослідження

Друкованих матеріалів східноаукштайтського віленського піддіалекту небагато. Невеликі за обсягом транскрибовані тексти, записані в окремих пунктах, подано в Текстах аукштайтських діалектів (Markevičienė 1999: 110–162), LKTCH (111–122), у книжці для шкіл Східні аукштайти-віленці (Kardelis, Kardelytė-Grinevičienė 2010), а також у монографії Jolita Urbanavičienė (2010: 324–352).

154

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Lokatyvinių inesyvo ir iliatyvo konstrukcijų semantinė raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje

Виокремлюються тексти з околиць Мялягенай (Kardelis 2006), у яких діалектні тексти походять із конкретного ареалу.

Матеріал для цієї статті зібрано з найбільшого на сьогодні опублікованого джерела про віленську говірку — книжки Šiaurės rytų aukštaičiai vilniškiai (Kardelis, Kardelytė-Grinevičienė, Navickaitė, Strungytė 2006; далі — ŠRAV)¹. У ній подано транскрибовані тексти з 17 населених пунктів північно-віленської території: Бечюнай, Бечоняй, Діджясаліс, Гарбунай, Діндай, Вайшнюнай, Жиделяй (парафія Палуше), Сянояс Дуґелішкіс, Кінюнай, Кужішке, Прісягине, Смільгіншкіше, Шюленай, Вінґіряй (парафія Даугелішкіс), Рімшенай, Навікай (парафія Відішкес). У книжці опубліковано 21 текст, розказаний носіями традиційної говірки, народженими до 1940 року.

Аналіз зафіксованих у діалектних текстах форм інесива та ілатива показав, що вони тісно пов’язані з дієсловами, ужитими у висловленні. Часто саме дієслово, а не місцевий відмінок визначає семантику просторової сцени (особливо у випадках нейтралізації місцевих відмінків і конкуренції вживання). Тому під час аналізу вираження місця за допомогою відмінків досліджуються не лише форми інесива та ілатива, а й принаймні мінімальна конструкція, що позначає локалізацію, названа локативною конструкцією інесива або локативною конструкцією ілатива. Це мовна одиниця, що складається з відмінка, який позначає місце, і компонентів, які його доповнюють, уточнюють та формують проєкцію просторової сцени в мові (докладніше див. Kardelytė-Grinevičienė 2014: 22–24).

Після аналізу текстів ŠRAV виявлено 309 локативних конструкцій інесива та 271 локативну конструкцію ілативу (див. рис. 1).

РИС. 1. Кількісне співвідношення локативних конструкцій інесива та ілатива в текстах північно-східних верхньолитовських віленців

У цій статті семантичне вираження локативних конструкцій інесива та ілативу, виявлених у текстах ŠRAV, описано на основі методів когнітивної семантики — теорій категоризації та прототипів. Мета аналізу — побудувати модель,

¹ Книгу видано з компакт-диском.

Straipsniai / Articles

155

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

яка показує, якими засобами реалізується семантичне вираження досліджуваних конструкцій.

Завдання дослідження:

• проаналізувати обмежену вибірку текстів північно-східної верхньолитовської віленської говірки та, спираючись на методи когнітивної семантики, розподілити виявлені локативні конструкції за семантично мотивованими когнітивними просторами;

• побудувати модель когнітивних просторів локативних конструкцій інесива та ілатива;

• обчислити й оцінити співвідношення семантичного вираження локативних конструкцій інесива та ілатива.

1.2. Теоретичні засади

Аналізуючи просторові сцени, позначені локативними конструкціями інесива та ілатива, у цій статті дотримуємося погляду, що в мові існує ідеалізоване представлення реального фізичного простору — ментальна модель простору (англ. mental model of space). Це модель реальних або гіпотетичних ситуацій, наявна в людській уяві, середовище між концептуалізацією та мисленням. Значення переноситься з фізичного світу в абстрактний (Frawley 1992: 205tt).

Кожна ментальна модель простору має власну внутрішню структуру. Семантичний простір відмінків, що позначають локалізацію, складається з різних когнітивних доменів (англ. cognitive domain). Когнітивним доменом називають контекст, що характеризує семантичні одиниці (Lakoff 2004: 19tt; Langacker 1991: 3). Для семантичного аналізу, заснованого на когнітивних методах, контекст надзвичайно важливий. Мовні одиниці не можна інтерпретувати без урахування енциклопедичної семантики (англ. encyclopedic semantics), якій у контекстах відповідають енциклопедичні знання (англ. encyclopedic information) — частина екстралінгвістичних знань, що реалізується через лінгвістичні одиниці (Evans 2007: 72). Контекст та енциклопедичні знання дуже важливі для опису й дослідження просторових сцен. Ці чинники визначають уживання тієї самої лексеми в різних конструкціях або висловленнях і зумовлюють семантичне вираження досліджуваної одиниці.

Відношення, що поєднують когнітивні домени, можуть бути різного ступеня складності. Когнітивна семантика дає дослідникові мови змогу деталізувати семантичний опис настільки, наскільки він має або може отримати знання про описуване мовне явище. Кожен когнітивний домен інесива та ілатива охоплює сукупності конкретних ситуацій зі схожими семантичними ознаками, у яких уживаються ці відмінки.

Розподіляючи досліджувані конструкції на когнітивні домени, спираємося на критерії прототипового, непрототипового та перехідного вживання. Представники когнітивної семантики

156

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Lokatyvinių inesyvo ir iliatyvo konstrukcijų semantinė raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje

дотримуються погляду, що мовну категорію становить сукупність її значень, однак значення не є рівнозначними. Під час їх аналізу керуються принципами теорії прототипів (англ. prototipe theory), згідно з якими всі категорії мають внутрішню структуру, що складається з центру та периферії².

Прототип — це найкращий, найчіткіший приклад, еталон членів категорії, за яким можна розпізнати всю категорію (Lakoff 2004: 62–71; 375; Langacker 1987: 159). Модифікації значень, що актуалізуються менш послідовно й чітко, іноді лише в особливих контекстах, вважаються непрототиповими. У прототипових і непрототипових прикладах уживання, що позначають когнітивні домени, нерідко переплітаються кілька когнітивних доменів, утворюючи таким чином перехідні зони між ними.

У дослідженому матеріалі просторові сцени позначаються локативними конструкціями інесива та ілатива. Їх характеризує асиметричне відношення між двома учасниками цих сцен — траєктором та орієнтиром. Це основні, помітніші, або виразніші, учасники просторової сцени. Траєктор указує на рух або дію будь-якого типу (фізичну чи абстрактну) і придатний для позначення як статичних, так і динамічних відношень. Орієнтир указує на те, до чого рухається траєктор або де його локалізовано (Langacker 1987: 217–220)³.

Як уже зазначалося, у мові проєктується ідеалізоване представлення простору. Просторові відношення між траєктором та орієнтиром, як і процеси людського мислення, нерідко мають метафоричний або метонімічний характер. Тому представники когнітивного напряму вважають об’єктом семантичного аналізу концептуальну метафору (англ. conceptual metaphor) і концептуальну метонімію (англ. conceptual metonimy). Вони розкривають структури людського мислення, мовні відображення феномену мислення, що постає із загального людського досвіду, реалізують і пояснюють осмислення процесу мислення в мові (Lakoff, Johnson 2007: 27tt; 63tt).

2. АНАЛІЗ КОГНІТИВНИХ ПРОСТОРІВ

Семантичне вираження локативних конструкцій інесива й ілатива, виявлених у текстах ШРАВ, реалізується через чотири когнітивні простори, спільні для обох досліджуваних конструкцій: надзвичайно широко представлені фізичний (277 локативних

² Prototipų teorijos pradžia siejama su Eleonoros Rosch (1978: 27–48) ir kitų kognityvinės psichologijos atstovų darbais. E. Rosch prototipo sąvoką įtvirtino tyrinėdama estetines žmogaus suvokimo kategorijas – spalvų suvokimą.

³ Характеристику орієнтира доповнюють розмірні ознаки вмістищ. З огляду на них локативні конструкції інесива й ілатива можуть позначати орієнтири, або вмістища, трьох, двох, одного та нульового вимірів (Langacker 1987: 150–151; 248; Kardelytė-Grinevičienė 2014: 27–29).

Straipsniai / Articles

157

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

конструкції інесива й 234 конструкції ілатива) та менш продуктивні простори подій (17 локативних конструкцій інесива й 25 ілатива), соціальний простір (8 локативних конструкцій інесива й 12 ілатива) та простір стану (7 локативних конструкцій інесива й 4 ілатива) (див. рис. 2).

РИС. 2. Кількісне співвідношення когнітивних просторів, позначених локативними конструкціями інесива й ілатива, у текстах північно-східної аукштайтської Ульнішкської говірки

Далі в статті когнітивні простори, позначені локативними конструкціями інесива й ілатива, розглядаються докладніше.

2.1. Когнітивний фізичний простір

Прототипово позначуване локативними конструкціями інесива й ілатива перебування траєктора в просторі або його рух у ньому осмислюється як відношення між ним і фізичним вмістищем, або орієнтиром. Вмістище фізичного простору має фізичний регіон із різними топологічними ознаками, де перебуває або до якого рухається траєктор (пор. Frawley 1992: 254–255).

Прототипними прикладами фізичного простору, реалізованими локативними конструкціями інесива, можна вважати просторові сцени, у яких орієнтир міститься в певному тривимірному фізичному вмістищі (див. рис. 3).

Прототипним уживанням локативних конструкцій ілатива можна вважати позначувані ними просторові сцени, у яких траєктор сам рухається або його хтось уміщує в певне тривимірне об’ємне вмістище. Ілатив позначає одну з частин динамічної схеми ПОЧАТКОВА ТОЧКА–ШЛЯХ–КІНЦЕВА ТОЧКА — КІНЦЕВУ ТОЧКУ (пор. Langacker 2008: 32; див. рис. 4).

158

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Lokatyvinių inesyvo ir iliatyvo konstrukcijų semantinė raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje

3 РИС. Прототипова схема локативних конструкцій інесива у фізичному просторі⁴

4 РИС. Прототипова схема локативних конструкцій ілатива у фізичному просторі⁵

Оскільки в дослідженому матеріалі північно-східної верхньолитовської віленської говірки багато локативних конструкцій інесива й ілатива, що позначають когнітивний фізичний простір, їх поділяють на дрібніші семантичні типи. Підставою для їх розмежування є призначення або характер вмістищ. Виокремлюють три домінантні семантичні типи: локалізація в приміщеннях, умістищах і географічних та ландшафтних регіонах. Виявлено також поодинокі випадки, які не належать до цих семантичних типів⁶.

2.1.1. Чимало прикладів із локативними конструкціями інесива та ілатива в проаналізованих текстах північно-східної верхньолитовської віленської говірки позначають локалізацію в приміщеннях. Загалом виявлено 46 локативних конструкцій інесива та 55 локативних конструкцій ілатива.

Локалізація в приміщеннях — одна з прототипових реалізацій фізичного простору в мові, що вказує на те, що траєктор перебуває або рухається до певного замкнутого тривимірного приміщення. У дослідженому матеріалі північно-східної верхньолитовської віленської говірки локалізація в приміщеннях прототипово позначається локативними конструкціями з лексемою pirkia,

⁴ ТР — траєктор, ОР — орієнтир.

⁵ СП — позиція спостерігача.

⁶ Детальніший поділ когнітивного фізичного простору на семантичні типи див. Kardelytė-Grinevičienė 2014: 35–94.

Straipsniai / Articles

159

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

лазня, клуння, крамниця, лікарня місцевими відмінками⁷, наприклад: (1) це ось в одній крамниці⁸ в суботу, неділю, тоді в іншій там, у крамниці, багато молоді⁹ [збирається] (ŠRAV 53); (2) заходжу до крамниці й кажу: мамо, моїх овечок немає, боюся йти шукати (ŠRAV 56); (3) вичісують і льон виминають же в лазні; (4) і вимолотиш же той урожай¹⁰, потім якось звозиш у клуню (ŠRAV 193); (5) тепер усе можна піти й купити в крамниці (ŠRAV 52); (6) священник узяв її за руку, ну й ось так — до лікарні, і відвів її до лікарні (ŠRAV 161).

Непрототипні випадки позначення локалізації в приміщеннях у проаналізованому матеріалі реалізуються як метонімічне вираження: (7) одна провела до воріт бойні у Вільнюсі, у Сантарішках, і плаче (ŠRAV 180).

Непрототипне вживання досліджуваних конструкцій актуалізується також конкуруючим уживанням локативів. Цим поняттям позначають мовне явище, коли паралельно вживаються два різні засоби вираження, що називають те саме мовне явище, і жоден із них не має очевидної переваги (пор. Fónagy 1957: 100–123; 1967: 100–123; докладніше див. Kardelytė-Grinevičienė 2014: 104–119). Проаналізований матеріал північно-східного аукштайтського віленського говору показує, що непрототипне вживання реалізується в конструкціях через конкуренцію форм інесива та ілативу:

• займенник (IL)¹¹ + іменник (IN), наприклад: (8) але там до росіян привезли всяких людей у той будинок, уже багато привезли, знаєш, усяких мешканців (ŠRAV 147); (9) ну ж в одному будинку там уже, в одному будинку ж сходиться молодь ось так, і танцюємо (ŠRAV 152);

• займенник (IL) + іменник (IL) + дієслово стану, наприклад, (10) і будинки гарні, і все там було, тож у тих будинках і оселився зі своєю сім’єю (ŠRAV 59);

⁷ Тут і далі вказано, скільки разів у проаналізованому матеріалі вжито відмінкові форми інесива та ілативу конкретних лексем, зафіксовані в локативних конструкціях. Лексеми, що позначають локалізацію в приміщеннях, у досліджених текстах уживалися з такою частотністю: pirkioj – 5, pirty – 5, tvartan – 4, pirkion – 3, pirtin – 3, kluone – 3, kluonan – 3, malūnan – 3, bažnyčion – 3, name – 3, bažnyčioj – 2, gamyklon – 2, kalėjime – 2, kalėjiman – 2, priemenėj – 2, virtuvėj – 2, reanimacijoj – 2; по одному випадку зафіксовано для: bankan, ceche, forte, fortan, gamykloj, getan, kalvėj, klebonijoj, kluban, kontoroj, krautuvėj, krautuvėsu, ligoninėj, ligoninėn, namuose, naman, namuosan, nuovadoj, nuovadan, operacinėn, policijon, raštinėi, redakcijon, salein, Santariškėse, sklepan, tvartė, tvartuosan.

⁸ У наведених прикладах локативні конструкції інесива та ілативу підкреслено.

⁹ Для зручності діалектні приклади подано в орфографії літературної мови, а не транскрибовано.

¹⁰ Зерно.

¹¹ Скорочення IN позначає інесив, а IL — ілатив.

160

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Lokatyvinių inesyvo ir iliatyvo konstrukcijų semantinė raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje

• займенник (IL) + іменник (IN) + метонімія, наприклад: (11) мене привезли до цього Дев’ятого форту; у цьому Дев’ятому форті я просидів недовго, якихось пару місяців (ŠRAV 57).

Локативні конструкції інесива й ілатива, що позначають семантичний підтип контейнерів, указують також на перехід між когнітивними просторами. Особливо виразно він простежується в контекстах, що розповідають про школу¹². Просторові орієнтири mokykloj і mokyklon у текстах північно-східного аукштайтського віленського піддіалекту позначають і будівлю чи приміщення, де здійснюється освітня та навчальна діяльність, і процес навчання, що триває певний період часу. Тому локативними конструкціями інесива й ілатива з лексемою mokykla реалізується когнітивний перехід між фізичним, подієвим і часовим просторами, наприклад: (12) ну, і до школи вона вже пішла, скільки там їй учитися, я вже не знаю, знаєте (ŠRAV 79); (13) там була школа, і там на місці, у цій школі, ми жили, варили їжу, ночували¹³ (ŠRAV 65).

Перехід між когнітивними просторами засвідчують також локативні конструкції з лексемами dvare, duvaran. Просторові сцени з цими лексемами позначають як локалізацію в названих ними будівлях, так і перебування в певному суспільному ладі, тож у них переплітаються когнітивні фізичний і соціальний простори, наприклад: (14) ну, то тепер цей Дороков побачив: дерево там у маєтку засохло [є] (ŠRAV 202); (15) потім, уже під кінець, уже бувало, що зачиняли ворота, щоб ці парафіяни вже не ходили до маєтку (ŠRAV 203).

2.1.2. До вмістилищ фізичного простору належать тривимірні об’єкти різного розміру й об’єму, які узагальнено можна назвати місткостями. Прототипово такі місткості в проаналізованому матеріалі повністю закриті, але мають одну рухому межу-стінку (dėžė, pečius, buteliukas, katilas, vagonas тощо¹⁴). Траєкторії також локалізуються в місткостях, позбавлених однієї (або кількох) фізичних меж-стінок (bliūduosan, duobei, duonakepėn, grioviuosan, kašikan, lineikoj¹⁵, piestoj, puodelin, pastaunyk an¹⁶, spaviednyčion, skavardon¹⁷, vežiman). До таких

¹² У проаналізованих текстах із лексемою mokykla виявлено аж 16 локативних конструкцій ілатива та 4 — інесива. Частотність локативних форм цієї лексеми зумовлена тим, що майже кожен інформант розповідає про шкільні роки й умови навчання. У ході розповіді локативні форми лексеми mokykla часто повторюються, іноді навіть у кожному реченні, тому локативних конструкцій із цією лексемою чимало.

¹³ Ночували.

¹⁴ Кількість локативних форм цих лексем у дослідженому матеріалі: pečiun – 8, buteliuke – 3, katilan – 3, šuliny – 2, vagone – 2, rašalinėj – 1, vagonuosan – 1, aviliukan – 1, dėžėn – 1, laivan – 1.

¹⁵ У легкому, гарному возі.

¹⁶ На огородженій ділянці, призначеній для випасу худоби.

¹⁷ У пательню.

Straipsniai / Articles

161

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

Ємностям властиво наділяти уявними межами, тому їх сприймають як замкнуті. Також ємності можуть мати лише певний отвір, призначений для вміщення в них траєкторій (mintu­vuose, šieckornion¹⁸, skietan, girnosan). Загалом семантичний тип ємностей у проаналізованому матеріалі представлений 26 локативними конструкціями інесива та 37 локативними конструкціями ілатива. Отже, домінують локативні конструкції ілатива. Кілька прикладів: (16) ir iškepė [хліб], ir sušaudai¹⁹ pečiun (ŠRAV 192); (17) собаки виходять і знову залазять у піч, приносять дров, розпалюють і топлять, їм самообслуговування (ŠRAV 169).

Непрототипові випадки вживання реалізуються через конкуруюче використання локативів у конструкціях займенник (IL) + іменник (IN), наприклад: (18) питають ці — а що там у казані є (ŠRAV 168); (19) ну і той тоді сів на той камінь, і там у тому камені була ось така виїмка, а в тому камені була така пробита ямка (ŠRAV 159).

Варто виокремити локалізацію в ємностях із гнучких матеріалів, що реалізується локативними конструкціями. Прототипово місткість таких посудин залежить від кількості траєкторів, наприклад, (20) і я ж, дівчино, і це жито везу в мішку, батькам повезу (ŠRAV 149). До ємностей із гнучких матеріалів належать лексеми, що називають одяг. Одяг метафорично сприймається як ємність для людського тіла, наприклад: (21) тепер виходить брат після нічної зміни, чоловік у костюмі, ну, мабуть, той десь у конторі працює (ŠRAV 201–202); (22) знаєш, я ось виростила свого сина цього Гедрюса в поганій, поганій ватяній ковдрі²⁰ [загорнутого] (ŠRAV 120).

Гнучкий матеріал може сприйматися і як площина. Якщо покласти траєктори на таку ідеалізовану площину й піддати її впливу зовнішніх динамічних сил, гнучкий матеріал перетворюється на замкнуту ємність, наприклад: (23) ну тоді й подає, і в хусточку²¹ зав'язує [гроші], і молодий бере (ŠRAV 142). У таких контекстах актуалізується непрототипове вживання.

Площини фізичного світу мовці також сприймають як ємності, наприклад: (24) це мені дали лежанку²², я й лежу там, на цій лежанці з дощок, а ці хлопці п'ють (ŠRAV 116); (25) ось тепер ходять [їжачки], налий тепер у якусь нижчу посудину, у якусь тарілочку, молока, постав біля носа, п'є, не боїться

¹⁸ У подрібнювач.

¹⁹ Підпалиш.

²⁰ У ватяній куртці.

²¹ У хусточку.

²² Ліжко.

²³ Народних захисників.

162

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Lokatyvinių inesyvo ir iliatyvo konstrukcijų semantinė raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje

аніскільки (ŠRAV 81)²⁴. Отже, коли траєкторії локалізуються на площинах, її відношення до орієнтира характеризує не семантичний маркер вміщення, а маркер взаємодії.

Як і для семантичного типу вміщення, що позначається локативними конструкціями інесиву та ілативу, для вмістилищ характерний перехід між когнітивними просторами. В аналізованому матеріалі він актуалізується через позначення локалізації полісемною лексемою mašina²⁵. Залежно від контексту вмістилище mašina може позначати не лише транспортний засіб, а й механізм, який виконує певну роботу та вміщує відповідну сировину, наприклад: (26) тепер сів, заліз у машину, тільки біпнув, знову біпнув — і готово²⁶, і нічого (ŠRAV 140); (27) ось два коні, ну й вони йдуть, а ми то й подаємо машинам, то від машини, то роботи нам аж по шию²⁷ по шию (ŠRAV 50).

У контекстах, де вмістилище mašina позначає певний механізм (див. приклад 27), актуалізується перехід між когнітивними просторами: фізичний простір (машина як вмістилище сировини) пов’язується з простором подій (процес переробки сировини).

2.1.3. В аналізованих текстах траєктор може прототипово локалізуватися також під фізичним об’єктом ((28) той під ліжком лежить, лежить уже цей росіянин, спить, хропе²⁸ (ŠRAV 174–175); (29) вибравши слушний момент, заліз під ліжко, ліг із дружиною й лежить (ŠRAV 174)) або в рослинності ((30) пасемо в лісі, корів багато, здихали²⁹ у лісах, знаєш, у різних кущах (ŠRAV 106); (31) у ялинку заліз уже, мабуть, подумав³⁰, що не спіймають (ŠRAV 108). Коли траєктор локалізується в різних субстанціях ((32) де золото, кажуть, там і в багні блищить, отак-от вона мені, виходить, відповіла (ŠRAV 151); (33) там було гаряче, глибоко було, і кинулися в озеро [кінь], і потонув (ŠRAV 69)) та в частинах тіла або органах ((34) а мене ж як повезли, супроводили, пам’ятаю тільки, що зробили укол у вену, і на тому все³¹ (ŠRAV 180–181)), реалізується концепт ГЛИБИНИ³².

²⁴ Кількість лексем, що позначають локалізацію на площинах, в аналізованих текстах: lovoj – 5, lovon – 3, sienoj – 2, lėkštutėn – 2.

²⁵ У досліджених текстах виявлено три локативні конструкції з лексемою mašina.

²⁶ Кінець; усе.

²⁷ До зустрічі.

²⁸ Хропе.

²⁹ Ми кидали.

³⁰ Думав.

³¹ Введення ліків, ін’єкція.

³² Частотність лексем, що позначають концепт ГЛИБИНИ в аналізованому матеріалі: ežeran – 2, kakton – 2, panosėn – 2, vandeny – 2; по одному разу трапляються форми: bandelėn, batviniuosąn, baloj, balose, balon, bromoj, gipse, gipsan, purvyne, košen, paaūsy, pakluoniuosan, palovėj, palovėn, pašalėj, rankon, rugienoj, sniege, šežiaųkon, upely, vandenin, žemėn.

Straipsniai / Articles

163

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

Непрототипове вживання в окремих випадках реалізується через метафору, наприклад: (35) почалася ця революція, і приїхав зі світу Ленін, ну і той у цю купу вліз (ŠRAV 60); (36) цей мішок і мені в голову вліз (ŠRAV 87); (37) а мені ж, знаєш, мені ж смерть³³ уже перед очима (ŠRAV 180); (38) то ти бачиш, які дива³⁴, ну, що виходить, у мене в голові однаково Десята³⁵ була (ŠRAV 182).

Локалізація в друкованих виданнях ((39) у якихось газетах [...] було написано (ŠRAV 75)) у когнітивній семантиці осмислюється метафорично: ПИСЬМОВІ ДЖЕРЕЛА — ЦЕ ВМІСТИЛИЩА ІНФОРМАЦІЇ (Kövecses 2002).

Виокремлюються локативні конструкції з лексемою руки. Прототипно рука є вмістилищем для органів або тканин (пор.: м’язи в руці; суглоби в руці³⁶). Однак у руки можна класти або в них можуть бути й інші фізичні об’єкти, наприклад: (40) тільки коровам ні, а коням уже паспорти були, книжечка, і ти, якщо книжечку вже віддаси, купує в тебе коня, книжечки вже йому в руку не давай; тільки можеш показати в руці (ŠRAV 174). У таких контекстах вмістилище, позначене лексемою рука, стає тривимірним об’ємним, коли в нього поміщають або з нього виймають траєктор. Отже, щоб локативи лексеми рука позначали тривимірне об’ємне вмістилище, що містить фізичні об’єкти, має діяти аспект динаміки сил. Під дією цього аспекту вмістилищем осмислюється також просторовий орієнтир обійми, наприклад, (41) мама мене в обійми й плакати (ŠRAV 103).

2.1.4. У розглянутих текстах північно-східної верхньолитовської віленської говірки траєктори локалізуються в топографічних і ландшафтних регіонах. Зазвичай ці регіони мають адміністративні або географічні межі, проте їх чітко видно лише на відповідних картах (пор.: село, район, країна). З позиції спостерігача візуально визначити розміри та межі таких регіонів складно. Важко ідентифікувати й точне місце перебування траєктора в них, тому в когнітивній семантиці локалізація в топографічних і географічних регіонах інтерпретується метафорично: модель перебування орієнтира у тривимірних фізичних вмістилищах переноситься на позначення відношень між абстрактнішими вмістилищами й орієнтирами. Топографічні та географічні регіони осмислюються як КОНТЕЙНЕРИ для траєкторів (Lakoff 2004: 29tt; Kövecses 2002).

У найбільшій кількості дослідженого матеріалу виявлено локативні конструкції інесива й ілатива з лексемами, що позначають топоніми. Досліджувані конструкції називають просторові сцени, що позначають локалізацію в містах Литви,

³³ Смерть.

³⁴ Дива.

³⁵ На десяту неділю після Великодня відзначають відпуст на честь Серця Христового.

³⁶ Таких прикладів у текстах північно-східної верхньолитовської віленської говірки не виявлено.

164

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Lokatyvinių inesyvo ir iliatyvo konstrukcijų semantinė raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje

у селах, місцевостях — 83 локативні конструкції інесива та 34 локативні конструкції ілатива. Знайдено 22 приклади, що вказують на локалізацію в різних зарубіжних країнах: 9 із локативними конструкціями інесива та 13 — ілатива. Локативними конструкціями позначено локалізацію в зарубіжних містах: 10 локативних конструкцій інесива та 11 — ілатива.

Непрототипове вживання реалізується через конкурентне вживання локативів у конструкціях із дієсловами вийти, бути та поїхати, наприклад: (42) знаєш, як бувши ні бувши, пішов, поїхав, вийшов до Утени, там мені в Утені нічого не сподобалося, поїду далі вузькоколійкою далі (ŠRAV 146); (43) я ж у Ленінграді п’ять разів був (ŠRAV 100); (44) він був у Римі, куди поїхав, то дістав, значить, був, мав солдатський одяг (ŠRAV 203).

У розглянутих текстах траєкторію локалізовано в різних топографічних або географічних регіонах³⁷. Орієнтир прототипово позначають локативи лексем село, поле³⁸, місце, край, село тощо³⁹, наприклад: (45) от коли поляки зайшли за нами в цей край, то нам дуже прикро⁴⁰ стало (ŠRAV 60); (46) то так Бог один є у світі, а мов і національностей багато є (ŠRAV 150).

До прикладів локалізації в ландшафтних регіонах належать приклади з лексемами дорога та лінія: (47) коли засвітилося, то тоді вже тоді вже виїхали на дорогу і тоді поїхали додому (ŠRAV 179); (48) і навіть у Латвії, вважається, довго ще трималася німецька група, і ми були на передовій лінії з німцями (ŠRAV 125). У таких просторових сценах об’єкти фізичного світу в мові ідеалізуються до лінії, а відношення між траєкторією та орієнтиром сприймається як точка дотику (Vainik 1995: 58–66).

Зафіксовано один приклад конкурентного вживання локативів із лексемою у речі, що позначає вказівку на узагальнене місце: (49) то я трохи поніс, намок із тим житом і залишив те жито там у речі [жита], щоб батько знав де; то батько поїхав, те жито привіз додому й посіяв (ŠRAV 149).

Як і для інших уже розглянутих семантичних типів, для локалізації в топографічних або географічних регіонах характерний перехід між когнітивними просторами.

³⁷ Детальніший поділ топографічних і географічних регіонів див. у Kardelytė-Grinevičienė 2014: 74–89.

³⁸ Докладніше про семантику форм laukan і laukuosan у східноаукштайтському вільнюському говорі див. Kardelytė-Grinevičienė 2013: 92–104.

³⁹ Форми локативів лексем, ужиті в локативних конструкціях, та їхня частотність: kaime – 17, lauke – 4, laukan – 4, vietoj – 4, krašte – 2, apylinkėn – 2, laukuos(e) – 2, laukuosan – 2, galan – 2, galulaukėn – 3, pamiškėj – 2. По одному разу вжито такі форми лексем: apylinkėj, beržynuos, daržan, daržely, gale, galulaukėj, kaiman, kalne, kapinėsan, kraštan, lobe, mieste, pabalin, pamiškėn, pasauly, paupy, pievoj, pievosan, pusėj, prieky, raiste, raistuos, rajonan, sodely, šiukšlynuosan, šniūravoj, šonuosan, tėviškėj, ūlyčioj, ūlyčion, vienkiemy.

⁴⁰ Боляче.

Straipsniai / Articles

165

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

Вона актуалізується у просторових сценах із лексемою kolūkis⁴¹. Локативи цієї лексеми увиразнюють тісний зв’язок між фізичним, соціальним і подієвим просторами, адже колгосп сприймається як суспільний лад, заснований на принципі колективної праці, що здійснюється в різних місцях фізичного простору, наприклад: (50) tai tada jau kaukozan rasivežiojo vis situos žmonis (ŠRAV 70); (51) na ten Sibire kolūky mus jau paskuitinius kaip vežė, paskuitinius vežimus, tai kolūky dirbom (ŠRAV 69).

Переходи між когнітивними просторами й модифікації значення також властиві локативним конструкціям із лексемою miškas. Прототипово ними називають поросле деревами місце, тобто заповнений регіон ландшафту⁴², наприклад: (52) sako mama, tai gerai gi, sako, miške gi ana viena, o vilkų tada būdavo (ŠRAV 95); (53) ir malkos; kada reikia, nuėjai miškan (ŠRAV 144).

В історичному й соціальному контекстах локативні конструкції з лексемою miškas набувають іншого значення, наприклад: (54) vieni eina kariuomenėn, sako, radija jau pasakė, kad Amerika išvaduos, neikit kariuomenėn, bet miśkan eikit; kiti ėjo kariuomenėn; o kiti miśkan nuėjo, na tai, o šitie anys namie, niekur anys ir miśkan nejo, na tai vienas ten pirty, Žvirbliškėj, gal gi gal kavojo⁴³, tai kas jį užmušė, ar miškiniai, ar skrebai (ŠRAV 76).

З огляду на місце перебування учасників опору, які в повоєнні роки не хотіли йти до війська окупаційної влади й переховувалися в лісах, їхню діяльність називають конструкцією išėjo miškan, тобто вони долучилися до діяльності опору. У прикладі 54 локативні ілативні конструкції позначають не лише фізичний (miškas), а й простори стану (зміна соціального стану — вільна людина стає переслідуваним ворогом держави) та події (дії опору).

Виявлено також кілька поодиноких прикладів уживання локативних конструкцій, які не належать до жодного з розглянутих семантичних типів. Це контексти з лексемами užustalė, kūgis, langas: (55) atsisėdo va šite va kampe, užustalėj, peilį išsiėmė ir sako, iškada⁴⁴, kad mano brolio Jurgio nėr, čia tik sausa liktų; čia nebūt jūs nė vieno (ŠRAV 89); (56) jau merga gi ta ruošiasi ir tada sėda užustalėn (ŠRAV 172); (57) tai dabar lempelė ta, bet jau vis tiek iš tolo šviečia jau lange (ŠRAV 179); (58) tada šitus šiaudus veždavom iš kaukozo, kūgiuosan kraudavom (ŠRAV 101); (59) na šieną tai krauna kūgiuosan, lauke ten, nėr pašalėj niekur nei per žmogų (ŠRAV 72).

Підсумовуючи семантичне вираження локативних інесивних та ілативних конструкцій, уживаних у текстах північних вільнюських говірок для позначення локалізації у фізичному просторі, можна стверджувати, що досліджувані конструкції найчастіше вживаються для локалізації

⁴¹ Із цією лексемою виявлено 3 локативні інесивні та 4 ілативні конструкції.

⁴² Пор. експлікацію лексеми miškas у LKŽ: «місце, поросле деревами; ліс».

⁴³ Переховувалися.

⁴⁴ Шкода.

166

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Lokatyvinių inesyvo ir iliatyvo konstrukcijų semantinė raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje

для позначення топографічних і географічних регіонів — виявлено 185 локативних конструкцій інесива та 104 конструкції ілатива.

2.2. Когнітивний простір подій

Під час обговорення випадків перехідного вживання фізичного простору вже зазначалося, що перехід у досліджуваному матеріалі нерідко актуалізує тісний зв’язок фізичного простору та простору подій. Отже, локативні конструкції інесива та ілатива позначають не лише перебування у фізичному просторі чи рух до нього, а й участь у певних подіях або процесах. Когнітивний простір, позначуваний такими локативними конструкціями інесива та ілатива, осмислюється як простір подій (Vainik 1995: 113; Kuznetsov 2012: 98–99). Йому не властиві вимірні ознаки. Локалізація в когнітивному просторі подій ґрунтується на концептуальній метафорі: просторові відношення між конкретними фізичними вмістилищами й траєктором переносяться в абстрактнішу сферу — сферу подій.

У дослідженому матеріалі північно-східного аукштайтського віленського піддіалекту до простору подій належать локативні конструкції з лексемами kariuomenė, karas, šokiai, kuokinė, komandiruotė, padabonės, pamaina, naktigonė, šliūbas, targuolia, turgus⁴⁵. Загалом когнітивний простір подій позначають 17 локативних конструкцій інесива та 25 локативних конструкцій ілатива, наприклад: (60) тоді вже я пішов до війська, на війну; був на війні; (ŠRAV 125); (61) я ж ось був на куокіні, поїхав велосипедом, улітку; (ŠRAV 204); (62) злотих не даси, то й я не поїду вінчатися (ŠRAV 171).

Як уже зазначалося, простір подій, позначуваний досліджуваними конструкціями, не є цілком ізольованим від інших когнітивних просторів. Характеристика простору подій охоплює не лише саму подію чи процес, а й час і місце його перебігу⁴⁶, тому він тісно пов’язаний із фізичним і часовим просторами (Vainik 1995: 113; Kuznetsov 2012: 99). Перехід між простором подій та іншими когнітивними просторами реалізовано в прикладах 61 і 62: подія — куокіне̇ — відбувається у певному фізичному просторі (у закритому приміщенні або на відкритому місці) у певний час (найчастіше в суботу); таїнство шлюбу приймають у призначений час у фізичному просторі (у церкві).

Когнітивному простору подій властиве не лише метафоричне, а й метонімічне вираження, наприклад: (63) їдуть люди кіньми, уже запряженими, значить, як і на ранкову

⁴⁵ Частотність форм місцевого відмінка цих лексем в аналізованих текстах: kariuomenėn — 10, kariuo­me­nėj — 7, kare — 5, šokiuosan — 3, padabonėsan — 3, kuokinėn — 2, turgun — 2. По одному разу виявлено: karan, kuokinėj, komandiruotėj, komandiruotėn, pamainoj, naktigonėn, šliūban, targuolioj, turguos.

⁴⁶ У висловлюваннях актуалізуються різні семантичні аспекти, тому одні ознаки домінують, а інші є другорядними.

Straipsniai / Articles

167

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

(ŠRAV 170); (64) каже, як прокинулася, на світанку⁴⁷ плакати, як я тепер піду до Десятої; плакала; а я не пам’ятаю; а я плакала від усього серця, як я до Десятої, а Десята була чи завтра, у нас відпуст у Десятій у Паринзі (ŠRAV 182).

У прикладі 63 прикметником ранкова називають першу службу, що відбувається рано вранці на Різдво або Великдень, у прикладі 64 метонімічно вживається форма числівника десята — «у десяту неділю після св. Великодня святкують храмове свято Серця Христового».

2.3. Критерієм виокремлення когнітивного соціального простору є ознака живої істоти, приписувана орієнтиру. Орієнтир позначається лексемою, що називає людську спільноту, колектив, об’єднання (Kuznetsov 2012: 99–102). Для цього когнітивного простору не характерні вимірові ознаки. В аналізованих текстах виявлено локативні конструкції з лексемами: сім’я, толока, храмове свято, гуляння, весілля, свати, вінчання, похорон, партизаниⁱ⁴⁸. Загалом зафіксовано 8 локативних конструкцій інесива і 12 локативних конструкцій ілатива, наприклад: (65) у великій сім’ї жила (ŠRAV 57); (66) продавали на якомусь базарі (ŠRAV 75); (67) якесь діло виходило: і толоку роблять, і на толоку йдуть; я до тебе прийшов, ти до мене прийдеш (ŠRAV 69); (68) чи вже можна⁴⁹ тут до вас до сватів їхати (ŠRAV 171).

В аналізованих текстах соціальний аспект часто пов’язаний з іншими когнітивними просторами. Такий перехід між когнітивними просторами актуалізується в різних контекстах уживанням лексеми дім. Локативні конструкції з нею можуть позначати як локалізацію у фізичному вмістилищі (див. с. 6–7), так і перебування у складі соціальної одиниці — сім’ї, наприклад: (69) це ще принаймні вказує, котра гарна дівчина вже вдома [є], ось ця гарна, то крізь щілину витягнеться, а ця ще випростається⁵⁰ і посагу (ŠRAV 171). У цьому прикладі актуалізується перехід між когнітивними соціальним і фізичним просторами.

Непоодинокі контексти, у яких соціальний простір переплітається з просторами подій і часу, наприклад: (70) на храмові свята вже ходили, а хлопці то на храмові свята; це ж тепер, коли вже ось храмове свято у Палуші скоро буде — Лаврентій⁵¹, ось уже скоро буде, то бували ж хлопці з усіх сіл, усі на велосипедах їдуть на храмове свято (ŠRAV 82).

⁴⁷ Одразу.

⁴⁸ Частотність місцевих відмінків цих лексем в аналізованому тексті: на храмове свято — 4, у партизанах — 3, на весіллі — 3, у сім’ї — 2, на толоку — 2. По одному разу зафіксовано: на похороні, до сватів, на вінчанні, на толоках, на гулянні, на гуляння.

⁴⁹ Можна.

⁵⁰ Натішиться; насититься.

⁵¹ Храмове свято св. Лаврентія.

168

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Lokatyvinių ines(y)vo ir iliatyvo konstrukcijų semantinė raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje

2.4. До простору когнітивного соціального простору дуже близький простір стану. Для соціального простору характерна ознака одухотвореності, тобто орієнтир має бути виражений лексемами, що позначають людський колектив, тоді як для простору стану найважливішим є аспект зміни стану (Kuznetsov 2012: 103). Виміри контейнерів у цьому когнітивному просторі реально не існують, проте для вираження відношень між траєкторією та орієнтиром використовуються подібні структурні моделі, як і для опису фізичного простору: у якийсь стан чи становище потрапляють, у ньому перебувають (пор. фізичний простір: увійти до кімнати; бути в кімнаті). Отже, проєкція когнітивного простору стану в мові ґрунтується на концептуальній метафорі.

У проаналізованому матеріалі північно-східного верхньолитовського віленського субдіалекту простір стану прототипово називають локативні конструкції інесиву та ілативу з лексемами: burliokystėje⁵², pliene⁵³, išpažintin, belaisvėn, smertin⁵⁴. Загалом виявлено 7 локативних конструкцій інесиву та 4 конструкції ілативу, наприклад: (71) na tai atsiveža pinigų prikrutejė⁵⁵ burliokystėj, tai tada dienąnakt per jį [geria] (ŠRAV 162); (72) už durų stovėjo šitas Jurgis ir davė peiliu, ir smertin ir papjovė (ŠRAV 90).

Для простору стану характерний також перехід між когнітивними просторами: (72) а як брат уже три роки перебував у полоні (ŠRAV 55); (73) він потрапив у полон до поляків (ŠRAV 79) – перебування в полоні пов’язане не лише зі зміною стану (із вільної людини на полоненого), а й із фізичним простором (фізичне місце перебування в полоні) та часовим простором (у полоні перебувають протягом певного проміжку часу). Зв’язок когнітивних просторів стану й часу найвиразніше ілюструє локативна конструкція з числівником, наприклад, (75) свекруха Чічеліо й досі жива, їй уже сто років (ŠRAV 196)⁵⁶.

Перехід між усіма розглянутими когнітивними просторами — фізичним, подійним, соціальним і простором стану — узагальнено можна зобразити моделлю когнітивних просторів (див. рис. 5).

Пунктирні лінії позначають зони переходу між когнітивними просторами, названими локативними конструкціями інесиву та ілативу. Ця модель показує, що когнітивні простори, названі досліджуваними конструкціями в проаналізованому матеріалі північно-східного верхньолитовського віленського субдіалекту, тісно пов’язані між собою. Для семантичного вираження локативних конструкцій характерні не лише просторові, а й часові ознаки.

⁵² Роботи в Росії.

⁵³ У полоні.

⁵⁴ На смерть.

⁵⁵ Заробивши.

⁵⁶ До когнітивного простору стану належать локативні конструкції з метафорично вживаними лексемами atminime (o vilkų mano atminime buvo (ŠRAV 98) і atminty (tik atminty turėdavau, jau ką paskaičiau, kas cekava, to neužmiršiu (ŠRAV 177)). Вони позначають локалізацію не в теперішніх, а в просторових сценах, що існували в минулому.

Straipsniai / Articles

169

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

5 РИС. Модель когнітивних просторів локативних конструкцій інесива та ілативу, зафіксованих у текстах північно-східного верхньолитовського віленського субдіалекту

3. ВИСНОВКИ

1. У проаналізованих текстах північно-східного верхньолитовського віленського субдіалекту модель семантичного вираження локативних конструкцій інесива та ілативу реалізується через чотири когнітивні простори: фізичний, подієвий, соціальний і простір стану.

2. Семантичне вираження локативних конструкцій інесива та ілативу найпродуктивніше актуалізується при називанні локалізації в когнітивному фізичному просторі. Подієвий, соціальний і простір стану досліджуваними конструкціями називаються рідше. Локативні конструкції інесива незначно переважають при називанні когнітивного фізичного простору з суто локативним значенням, тоді як локативні конструкції ілативу — абстрактніших подієвого та соціального просторів.

3. Аналіз текстів північно-східного верхньолитовського віленського субдіалекту показує, що когнітивні простори, названі локативними конструкціями інесива та ілативу, не ізольовані один від одного, тобто модель семантичного вираження виявляє перехідність між когнітивними просторами. Локалізації у фізичному просторі, названій досліджуваними конструкціями, властиві не лише семантичні показники місця. Фізичне місцеперебування траєктора пов’язане з певними особливостями його способу руху і дуже часто — з часовим аспектом. Перехідність особливо виразно виявляється, коли в локативних конструкціях уживаються полісемічні лексеми.

170

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Lokatyvinių inesyvo ir iliatyvo konstrukcijų semantinė raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje

4. Можна припустити, що когнітивний потенціал мовця визначає семантичне вираження (а також частотність) локативних конструкцій інесива чи ілативу (і конкретних лексем, уживаних у них). Вибір засобів вираження для позначення просторових сцен залежить від теми, яку розгортає мовець, а також від ознак динамічності чи статичності дієслів, уживаних у розповіді. Тому за обмеженим обсягом певних текстів не можна робити висновок, що локативи тієї чи іншої лексеми вживаються рідко або взагалі не вживаються. Якщо розповідь не потребує, скажімо, ілативу (йдеться про статичні дії або процеси), цього відмінка в такому контексті не буде, однак це не означає, що він не вживається взагалі.

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

Bacevičiūtė Rima, Rinkauskienė Regina 2007: Dėl rytų aukštaičių uteniškių inesyvo ir iliatyvo galūnių priegaidžių (Eksperimentinis tyrimas). – Žmogus ir žodis: Didaktinė lingvistika 9(1), 4–11.

Bacevičiūtė Rima, Rinkauskienė Regina 2008: Rytų aukštaičių uteniškių inesyvo ir iliatyvo priegaidės: audicinis tyrimas. – Baltistica 43(2), 229–237.

Bacevičiūtė Rima, Rinkauskienė Regina 2009: Audicinis eksperimentas dialektologijoje: privalumai ir trūkumai (rytų aukštaičių uteniškių vietininkų priegaidžių tyrimas). – Garsas ir jo tyrimo aspektai: metodologija ir praktika / The sound and aspects of its research: methodology and practice, 71–88. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Evans Vyvyan 2007: A Glossary of Cognitive Linguistics. Edinburgh: Edinburgh University Press Ltd.

Fónagy Ivan 1957: Über den Verlauf des Lautwandels. – Acta Linguistica Academiae Scientiarum Hungaricae 6, 173–278.

Fónagy Ivan 1967: Variation und Lautwandel. Ansätze zu einer dynamischen Phonetik. – Phonologie der Gegenwart. Wiener slavistisches Jahrbuch, Ergänzungsband 6, 100–123.

Frawley William 1992: Linguistic Semantics. New Jersey: Lawrence Erlbaum Associatesm Inc.

Kardelis Vytautas 2006: Mielagenų apylinkių tekstai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Kardelis Vytautas, Kardelytė-Grinevičienė Daiva 2010: Rytų aukštaičiai vilniškiai. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Kardelytė-Grinevičienė Daiva 2009: Dėl inesyvo ir iliatyvo santykių rytų aukštaičių vilniškių šnektos. – Kalbos istorijos ir dialektologijos problemos 2, 557–566.

Straipsniai / Articles

171

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

Kardelytė–Grinevičienė Daiva 2014: Lokatyvinių inesvyvo ir iliatyvo konstrukcijų semantika ir santykiai rytų aukštaičių vilniškių patarmėje. Daktaro disertacija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Kövecses Zoltan 2002: Metaphor: A Practical Introduction. New York: Oksford University Press.

Kuznetsov N. – Кузнецов Николай 2012: Пространственная семантика местных падежей коми языка (когнитивный анализ). Tartu: Unoversity of Tartu Press.

Lakoff G. – Лакофф Дж. 2004: Женщины, огонь и опасные предметы. Москва: Языки славянкой культуры.

Lakoff G., Johnson M. – Лакофф Дж., Джонсон М. 2007: Метафоры, которыми мы живем. Москва: URSS.

Langacker Ronald W. 1987: Foundations of Cognitive Grammar. Vol. 1: Theoretical Prerequisites. Stanford: Stanford University Press.

Langacker Ronald W. 1991: Cognitive linguistics research: Concept, Image, and Symbol. The Cognitive Basis of Grammar. New York–Berlin: Ratzlow–Druck.

Langacker Ronald W. 2008: Cognitive Grammar: A Basic Introduction. Oxford: Oxford University Press.

Leskauskaitė Asta 2012: Daiktavardžių gramatinių kategorijų vartojimo dažnumas pietinėse pietų aukštaičių šnektose. – Naujausi kalbų ir kultūrų tyrimai. Vilnius: Europos kalbų ir kultūrų dialogo tyrėjų asociacija, 81–90.

LKA III – Morkūnas Kazys 1991: Lietuvių kalbos atlasas 3. Morfologija. Vilnius: Mokslas.

LKTCH – Leskauskaitė Asta, Bacevičiūtė Rima, Ivanauskienė Audra, Trumpa Edmundas 2004: Lietuvių kalbos tarmių chrestomatija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

LKŽe – Словник литовської мови, електронна версія, редакційна колегія: Gertrūda Naktinienė (головний редактор), Jonas Paulauskas, Ritutė Petrokienė, Vytautas Vitkauskas, Jolanta Zabarskaitė. Вільнюс: Інститут литовської мови. Доступ в інтернеті: www.lkz.lt.

Markevičienė Žaneta 1999: Aukštaičių tarmių tekstai 1. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Petkelytė Justina 2010: Vietos raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje (iliatyvo, prielinksnių in, un semantika ir santykiai). Magistro darbas. Vilnius: Vilniaus universitetas.

172

Acta Linguistica Lithuanica LXXII

Lokatyvinių inesyvo ir iliatyvo konstrukcijų semantinė raiška šiaurės rytų aukštaičių vilniškių patarmėje

R a g a i š i e n ė V i l i j a 2012: Vietininkų ir prielinksninių konstrukcijų semantika ir santykiai rašytiniame 1977 m. Tverečiaus šnektos šaltinyje. Pranešimas moksliniame seminare „Tarmių leksikos ir fonetikos pokyčiai“. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

R o s c h E l e o n o r a 1978: Принципи категоризації. – Cognition and Categorization, 27–48.

R o s i n a s A l b e r t a s 1995: Baltų kalbų įvardžiai: morfologijos raida. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

R o s i n a s A l b e r t a s 2005: Ще раз про пояснення походження адесива. – Baltistica 40(2), 177–181.

ŠRAV – Kardelis Vytautas, Kardelytė-Grinevičienė Daiva, Navickaitė Agnė, Strungytė Inga 2006: Північно-східні верхньолитовці-вільнюшці. Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій.

U r b a n a v i č i e n ė J o l i t a 2010: Suirkų šnektos fonologinė sistema: vokalizmas ir prozodija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

V a i n i k E n e 1995: Eesti keele välishokakäänete semantika. Talinas.

Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1966: Литовська діалектологія. Вільнюс: Mokslas.

Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1980: Історична граматика литовської мови 1. Вільнюс: Mokslas.

Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 1982: Постпозиційні місцеві відмінки литовської мови. – Baltistica 18(1), 21–38.

Z i n k e v i č i u s Z i g m a s 2006: Походження литовських вимов. Вільнюс: Інститут литовської мови.

Семантичне вираження локативних конструкцій інесива та ілатива в північно-східному верхньолитовському вільнюському говорі

Р Е З Ю М Е

На основі методів категоризації когнітивної семантики та теорії прототипів у статті описано локативні конструкції інесива й ілатива в північно-східному аукштайтському віленському діалекті. Мета аналізу — створити модель, яка показує засоби реалізації семантичного вираження розглянутих конструкцій. Приклади розподілено за семантично обґрунтованими когнітивними просторами. Опис останніх ґрунтується на актуалізації прототипових, непрототипових і перехідних випадків уживання, реалізованих локативними конструкціями.

Straipsniai / Articles

173

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

Дослідження показує, що в аналізованому матеріалі і локативні конструкції інесива, і конструкції ілатива використовуються для позначення чотирьох когнітивних просторів: найчастіше представленого фізичного простору, а також менш активних простору подій, соціального простору та простору стану. Реалізуючись у певних контекстах, вони не ізольовані одна від одної: взаємодіють і створюють перехідні зони.

Аналіз текстів також дає підстави припускати, що семантичне вираження локативних конструкцій інесива чи ілатива (а також конкретних лексем, ужитих у них) визначається когнітивним потенціалом мовця.

Подано 26 жовтня 2014 р.

DAIVA KARDELYTĖ-GRINEVIČIENĖ

Інститут литовської мови

вул. Петра Вілейшіса, 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

174

Acta Linguistica Lithuanica LXXII