NADA ŠABEC

Маріборський університет

Сфери наукових досліджень: діалектологія, соціолінгвістика, контактна лінгвістика.

MIHAELA KOLETNIK

Маріборський університет

Сфери наукових досліджень: діалектологія, соціолінгвістика, контактна лінгвістика.

Збереження успадкованої мови та діалекту серед словенських іммігрантів і їхніх нащадків у Північній Америці

Збереження успадкованої мови та діалекту словенських іммігрантів і їхніх нащадків у Північній Америці

АНОТАЦІЯ

У статті розглядаються контакти словенської та англійської мов у Північній Америці. Описано загальну мовну ситуацію у двох словенських американських/канадських громадах (Клівленд, Ванкувер), з особливим наголосом на взаємозв’язку між ступенем збереження іммігрантами та їхніми нащадками рідної мови/мови спадщини, з одного боку, та їхнім відчуттям етнічної ідентичності — з іншого. Розглянуто історичні, соціальні й культурні аспекти словенської імміграції до США та Канади. Далі подано детальний лінгвістичний аналіз даних, отриманих під час записаних на магнітофон інтерв’ю з окремими інформантами, які належать до трьох поколінь. Особливий інтерес становлять соціальні різновиди словенської мови, якими послуговуються інформанти (діалект, регіональна розмовна мова, стандартна словенська), а також наявність англійської мови в їхньому мовленні (що виявляється або

Straipsniai / Articles

219

NADA ŠABEC, MIHAELA KOTNIK

у вигляді запозичень, перемикання кодів або відхилень від словенської мовної норми на фонологічному, морфологічному й синтаксичному рівнях). Обговорюється роль діалекту як чинника етнічної самоідентифікації.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: імміграція, мова спадщини, рідна мова, діалект, контакти словенської та англійської мов

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються контакти словенської та англійської мов у Північній Америці. Описано загальну мовну ситуацію у двох словенських громадах США та Канади (Клівленда й Ванкувера), з особливим наголосом на взаємозв’язку між збереженням іммігрантами та їхніми нащадками рідної/успадкованої мови й національною ідентичністю. Розглянуто історичні, соціальні та культурні аспекти словенської імміграції до США й Канади. У статті подано докладний лінгвістичний аналіз даних інтерв’ю, записаних на диктофон за участю інформантів трьох поколінь. Особливу увагу приділено соціальним різновидам словенської мови, якими послуговуються інформанти (діалект, регіональна розмовна мова, стандартна словенська мова), а також використанню англійської мови в їхньому мовленні (у формі запозичень, перемикання кодів або відхилень від словенської мовної норми на фонологічному, морфологічному й синтаксичному рівнях). Обговорюється роль діалекту як чинника національної ідентичності.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: імміграція, успадкована мова, рідна мова, діалект, контакти словенської та англійської мов.

1. ВСТУП

Мова є невіддільною частиною ідентичності людини, тому взаємозв’язок між ними становить цікаву тему для дослідження як на індивідуальному, так і на суспільному рівні. Це стосується звичайних обставин, але ще більшою мірою — особливих контекстів, таких як імміграція, де ці два явища можуть взаємодіяти у відносно складний і захопливий спосіб. Згідно з теорією акультурації Беррі (1990), іммігранти можуть пристосовуватися до нового середовища за допомогою чотирьох альтернативних стратегій: асиміляції, маргіналізації, сепарації та інтеграції. Перші три передбачають або повну відмову від початкової культури, або відданість їй до такої міри, що людина повністю ізолюється від суспільства загалом. Набагато успішнішою стратегією, яка найкраще описує словенський досвід, є, однак, інтеграція: іммігранти робили все від них залежне, щоб досягти успіху в Новому Світі, переймаючи культуру й мову домінантного суспільства та водночас зберігаючи елементи своєї спадщини (або принаймні позитивне ставлення до неї).

220

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Heritage Language and Dialect Maintenance among Slovene Immigrants and their Descendants in North America

Тому ми маємо на меті дослідити, якою мірою рідну мову зберегли ранні словенські іммігранти (а в молодших поколінь — мову спадщини). Це залежить від низки чинників — від чисельності іммігрантської громади до способів передавання мови від покоління до покоління, що призводить або до збереження мови, або до її витіснення, а то й до її зникнення. З очевидних причин ми також розглядаємо вплив англійської мови на їхнє мовлення. Запозичення та перемикання кодів — два окремі типи білінгвального дискурсу, якими зазвичай користуються різні покоління, — стають предметом аналізу, як і відхилення від словенської мовної норми під впливом англійської мови у словенських фрагментах корпусу даних. Розглянуто всі різновиди словенської мови, але відповідно до теми цієї статті основну увагу приділено наявності в мовленні інформантів різних рис регіональних і місцевих діалектів словенської мови.

². СТИСЛИЙ ІСТОРИЧНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ НАРИС ПРО СЛОВЕНСЬКУ ІММІГРАЦІЮ ДО ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ

За винятком окремих осіб, більшість словенців мігрували до США двома великими хвилями: перша тривала від кінця XIX століття до 1924¹ року; це були економічні іммігранти, а друга відбулася після Другої світової війни й складалася з політичних емігрантів. Вони оселилися в різних частинах Сполучених Штатів; найбільша громада сформувалася в Клівленді, штат Огайо². За чисельністю канадським відповідником цього міста є Торонто³, провінція Онтаріо, де оселилася більшість іммігрантів після Другої світової війни. У 1960-х і 1970-х роках до обох країн прибуло більше економічних іммігрантів, однак їхня кількість загалом була незначною. Ранні іммігранти жили в відокремлених громадах, де створили мережу етнічних організацій, що слугували і центрами взаємодопомоги, і осередками культурної діяльності. Поза роботою вони здебільшого могли обходитися словенською мовою; їхні діти, однак, завдяки американській і канадській системам освіти вивчили англійську, досягли соціального й економічного поступу, а згодом переїхали до передмість. Ця

¹ У 1924 році США ухвалили Закон про імміграцію, який значно обмежив кількість нових іммігрантів.

² За даними перепису 1910 року, у Клівленді мешкало 14 332 словенці, що на той час робило його третім за величиною словенським містом у світі (після Любляни й Трієста). Сьогодні в Клівленді проживає приблизно 50 000 людей, які вважають себе словенського походження.

³ У Торонто проживає приблизно 10 000 людей словенського походження.

Straipsniai / Articles

221

NADA ŠABEC, MIHAELA KOLETNIK

Ця тенденція посилилася серед молодших поколінь; у мовному плані наслідком цього став типовий цикл трьох поколінь, упродовж якого словенську мову здебільшого витіснила домінантна англійська. Отже, єдиним поколінням, яке досі є (принаймні частково) двомовним, є друге, тоді як молодші покоління або дуже погано знають мову своєї спадщини, або зовсім її не знають. Попри це, масштабні дослідження, проведені в Клівленді, Вашингтоні, округ Колумбія, Лагуна-Нігелі, штат Каліфорнія, Торонто, провінція Онтаріо, та Ванкувері, провінція Британська Колумбія (Šabec 1995, 199, 2006, 2011, 2016; Šabec, Koletnik 2017), свідчать, що принаймні на символічному рівні мова й далі відіграє важливу роль у їхній етнічній самоідентифікації. Те саме стосується культури: більшість вважає себе американцями або канадцями, але водночас пишається своїм словенським корінням.

3. ДИЗАЙН ДОСЛІДЖЕННЯ

Відповідно до мети нашого дослідження ми вирішили порівняти усне мовлення інформантів із різних частин Словенії, тобто тих, хто розмовляє різними діалектами. Словенська мова надзвичайно неоднорідна (Toporišič 200). Вона має стандартні й нестандартні різновиди: до перших належать кодифікований формальний літературний різновид, відомий як стандартна словенська мова (використовується на національному рівні, особливо на письмі), а також стандартний розмовний різновид; до других — регіональні розмовні різновиди й місцеві діалекти. У Словенії розмовляють більш ніж п’ятдесятьма різними діалектами, і в ідеалі наше дослідження мало б охопити їх усі. Хоча це можливо, але малоймовірно, що наше поточне дослідження дасть змогу отримати такі всеохопні дані; натомість наша стратегія полягала в аналізі будь-якого діалекту, яким розмовляли випадково відібрані учасники. Щоб не виходити за межі цієї статті й водночас представити діалекти, які, на нашу думку, мають найвиразніші відмінності, ми обрали діалекти Прекмур’я, Штирії, Роте, Нотранської та Марибора. Ми прагнули визначити, який із вибраних діалектів зберігся найкраще і, зокрема, які діалектні риси переважають у мовленні інформантів. Ми також прагнули залучити представників різних поколінь і провести дослідження у двох місцях: у Клівленді — найбільшій словенській громаді США — та у Ванкувері⁴ — одній із найменших словенських громад Канади. Мета полягала в тому, щоб оцінити, наскільки чисельність і життєздатність громад впливають на мовну поведінку учасників цього дослідження, а також визначити, якою мірою мова цих

⁴ У Ванкувері проживає приблизно 2 000 канадців словенського походження, 400 із них є активними членами єдиної етнічної організації — Словенського товариства Ванкувера.

22

Acta Linguistica Lithuanica LXXVII

Heritage Language and Dialect Maintenance among Slovene Immigrants and their Descendants in North America

індивідів є відображенням етнолінгвістичної життєздатності спільнот (Giles, Bourhis, Taylor 1977; Ehala 2009).

Дані для нашого аналізу було отримано за допомогою записаних на плівку інтерв’ю та наративів; їх інтерпретацію підкріплює спостереження за учасниками під час польової роботи, проведеної восени 2016 року. Інтерв’ю містили запитання, пов’язані з імміграцією респондентів, їхніми моделями соціалізації та етнічною діяльністю, а також із використанням мови й мовними настановами (обговорення різноманітних тем із різними співрозмовниками в офіційних і неофіційних ситуаціях).⁵ Інтерв’ю були напівструктурованими, щоб респонденти могли докладніше розповісти про окремі теми та вільніше поділитися особистим досвідом. Хоча більша кількість респондентів дала б повнішу соціолінгвістичну картину досліджуваних спільнот⁶, з огляду на потребу детальнішого лінгвістичного аналізу ми вирішили розглянути лише дані, зібрані від семи окремих мовців (які, однак, видавалися досить репрезентативними для своїх спільнот). Було записано на плівку дев’ятнадцять годин матеріалу; середня тривалість інтерв’ю становила 2,3 години. Результати подано відповідно до покоління (усього їх три) та діалекту. У всіх випадках виявлені діалектні особливості наведено поруч із відповідниками стандартної словенської мови (SS). Основну увагу приділено фонології, частково морфології та синтаксису, а також різним способам впливу англійської мови на словенську мову наших інформантів.

4. ЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗІБРАНИХ ДАНИХ

4.1. Іммігранти першого^st покоління

Із чотирьох інформантів, які належали до першого покоління, один мешкає в Клівленді й розмовляє прекмурським діалектом, тоді як троє інших походять із Ванкувера: двоє розмовляють ротським діалектом, а один — регіональною розмовною мовою міста Марибор. Усі вони є економічними іммігрантами й прибули до США/Канади наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років.

⁵ Подібні до запитань з анкети, використаної в дослідженні у Клівленді (Šabec 1997).

⁶ Наприклад, Клівлендське дослідження (Šabec 1997) ґрунтувалося на даних, зібраних від 200 респондентів.

Straipsniai / Articles

223

NAD ŠABEC, MIHAELA KOTNIK

4.1.1. Прекмурський діалект

Наша інформантка приїхала до Клівленда, маючи дуже мало формальної освіти словенською мовою (початкова школа), але продовжила навчання у Штатах і здобула атестат про повну загальну середню освіту. Тепер вона на пенсії, але раніше працювала секретаркою в приватній компанії. Вона й досі активно бере участь в етнічному житті громади та має багато соціальних контактів з іншими словенцями, передусім із тими, хто розмовляє тим самим діалектом, що й вона.

Прекмурський діалект належить до паннонської діалектної групи й поширений у найсхіднішій частині Словенії. Крім того, ним також розмовляють у деяких селах на схід і північ від Радгони в Австрії, а також уздовж річки Раба (у так званому регіоні Порав’є) в Угорщині. Цей діалект, який у минулому допомагав зберігати словенський характер регіону вздовж річки Мура, глибоко вкорінений серед місцевих жителів і є найвиразнішим символом прекмурської ідентичності⁷. Тому не дивно, що серед словенських іммігрантів у Клівленді він зберігся найкраще. В інтерв’ю з нашою інформанткою було виявлено такі діалектні особливості: (1) характерне для діалекту розташування наголосу з усіма випадками його відтягнення (наприклад, začne «починається», стандартна словенська — začne) та короткі голосні, які можуть траплятися в будь-якому складі слова (наприклад, razméš «розумієш», стандартна словенська — razumeš);⁸ (2) наявність усіх голосних, характерних для прекмурського діалекту, разом із діалектними дифтонгами [e̯i] замість праслов’янського ятя (наприклад, sve̯it «світ») і [o̯u] замість праслов’янського довгого /o/ (наприклад, šo̯ula «школа») та носового /ǫ/ (наприклад, sout «сусід»); діалектного [ü] замість /u/ (наприклад, drügi «інший»), [ö] замість /u, i/ поряд із сонорним /r/ (наприклад, vöra «година», šörki «широкий») та [ü], що розвинувся з складотворчого /l̥/ (наприклад, puno «повний», vuk «вовк»); (3) праслов’янський довгий /a/, який у діалекті залишається відкритим (наприклад, dva «два»), тоді як короткий /a/ лабіалізується (наприклад, bråt «брат»).

Відхилення від діалекту в бік стандартної словенської мови трапляються досить рідко й охоплюють поодиноке вживання таких форм: монофтонгів замість

⁷ Після короткого періоду незалежності під владою словенського князя Коцеля прекмурські словенці перебували під угорським пануванням (874–1919). Вони також зазнали хорватсько-кайкавського впливу. Попри вкрай складні історичні обставини, їм вдалося зберегти свою етнічну та мовну ідентичність, і сьогодні існує навіть література, написана прекмурським діалектом. За Тріанонським договором (1920) більшу частину території між річками Мура та Раба було передано Словенії, тоді як 9 сіл уздовж Раби залишилися в Угорщині.

⁸ Використано стандартні діакритичні знаки: акут (´), бревіс (˘) і циркумфлекс (ˆ) позначають місце наголосу. Крім того, акут позначає довготу й закритість e та o, бревіс — короткість і відкритість e та o, а циркумфлекс — довготу й відкритість e та o. Напівголосний записується як ə.

224

Acta Linguistica Lithuanica LXXVII

Heritage Language and Dialect Maintenance among Slovene Immigrants and their Descendants in North America

діалектні дифтонги (наприклад, to «цей» замість діалектного tou, snek «сніг» замість діалектного snejk), вимова u без округлення замість округленої (наприклад, tu «тут» замість діалектного tü), а також місце наголосу, характерне для стандартної словенської мови (наприклад, lepó «гарно», samo «лише» замість діалектного lépo, samo). Приголосні, як правило, вимовляються діалектно; єдиними винятками іноді бувають /x/, /v/ і /m/. У діалекті /x/ або не вимовляється, або замінюється на /j/, але часом вимовляється, як у стандартній словенській (наприклад, odili «вони ходили», stra «страх» замість діалектного odili, straj). /v/ перед нешумним приголосним втрачає сонорність, але в рідкісних випадках може зберігати її, як у стандартній словенській (наприклад, v̩kup «разом» замість діалектного fk̩up). Щодо /m/, у діалекті цей звук замінюється на /n/, але часом вимовляється так само, як у стандартній словенській (наприклад, tam «там» замість діалектного tan).

В усіх випадках спостерігаємо вживання діалектних словозмінних моделей. Це стосується відмінювання іменників, дієвідмінювання та ступенювання прикметників. Відхилення трапляються в іменників чоловічого роду в однині місцевого відмінка, де іноді вживається закінчення стандартної словенської -u замість діалектного -i (наприклад, v domu «удома» замість діалектного v domi). Те саме стосується іменників жіночого роду в однині орудного відмінка, де діалектне закінчення -of (< -ov) іноді замінюється на стандартне словенське -o (z matero «з матір’ю» замість діалектного z materof). У діалекті збереглися всі три граматичні роди, а також уживання двоїни.

До типових діалектних особливостей належать також конструкції з частками, окличні речення, вигуки, питомі діалектні прислівники (наприклад, enok «колись», nes «сьогодні», nikaj «нічого», ple «раніше», rano «рано», sigar «завжди», zajtra «вранці»), частки (наприклад, šče «ще», ve(j) «але»), а також сполучники (наприклад, ka «що», dokič «доки», da «коли»). Так само трапляються різноманітні повтори та багата паннонська лексика (наприклад, belece «яйця», betéžen «хворий», deca «діти», gučati «розмовляти», iža «будинок», bit «обід», znati «знати»). Цікаво, що деякі лексеми стандартної словенської, як-от komar, koruza, tukaj, замінюються не лише діалектними відповідниками, такими як sumic, kukrca, eti, а часом і германізмами. Їх запозичено до прекмурського діалекту ще в давньо- та середньоверхньонімецький періоди (наприклад, cuk «поїзд» ← Germ. Zug, cukar «цукор» ← Germ. Zucker, gušno «напевно», ← MHG. gewis, janka «спідниця» ← Germ. Janker «різновид одягу для чоловіків або жінок», kufer «валіза» ← Germ. Koffer, lager «табір» ← Germ. Lager, penezi «гроші» ← OHG pfennig «монета», probati «пробувати» ← Germ. probieren, zlata «родичі» ← OHG slata, MHG slate, slat «плем’я».

Straipsniai / Articles

225

NADA ŠABEC, MIHAELA KOLETNIK

4.1.2. Ротецький діалект

Ротецьким діалектом розмовляють на великій горбистій, лісистій території на захід від столиці Любляни. За часів слов’янського заселення ця місцевість була порівняно малозаселеною. Наші двоє інформантів — чоловік і дружина. Вони розмовляють місцевим врхницьким діалектом, що належить до горюльського діалекту — одного із шести досить різноманітних діалектів, які утворюють ротецьку діалектну групу. У горюльському діалекті збереглися тонемні та якісні протиставлення. Він подібний до стандартної словенської тим, що його система голосних складається з монофтонгів; винятками є лише дифтонги [je] та [wa], які вживаються замість довгих і відкритих /e/ та /o/. Обидва інформанти розмовляють центральнословенським розмовним різновидом, у якому переплітаються елементи їхнього рідного діалекту. Це було очікувано, адже до імміграції до Канади один із них закінчив середню школу, а другий — коледж у Любляні. Вони працювали відповідно медичним техніком і дипломованим бухгалтером, а нині на пенсії. У них є кілька словенських друзів, але вони не докладають особливих зусиль, щоб брати участь в етнічних заходах. Хоча вони втратили діалектні тонемні особливості, якісні особливості збереглися. У їхньому мовленні немає діалектних дифтонгів; натомість вони вимовляють стандартні словенські монофтонги, як-от kosa «коса» (діалектне kusa) та sestra «сестра» (діалектне sestra). Для їхньої регіональної розмовної мови характерні спрощений синтаксис і редукція наголошених коротких голосних до напівголосних (наприклад, jəs < «я», təm «там», bəˈl «більше»), а також випадіння ненаголошених голосних (zlo «дуже», to «так», človk «людина») і вживання розмовних германізмів (наприклад, familja «сім’я», penzija «пенсія», pajzl «занедбана кімната»).

Розмовні особливості інформантів поєднуються з діалектними. Так, наголошені короткі /i/ та /u/ у закритих складах, а також /i/ вимовляються як напівголосні (наприклад, nəč «нічого», kəp «купа», (so) bə «вони були»). Крім того, вони вживають так зване »akanje«, тобто перехід ненаголошеного /o/ в /a/ (наприклад, šasdi «однокласники», z bratam «із братом»). До інших діалектних особливостей належать випадіння складокінцевого /i/ у дієприкметниках множини на -l і в називному відмінку множини прикметників (наприклад, začel «вони почали», poslal «вони надіслали», dobr «добрий»), вимова складокінцевих -el, -il та -ev як [u] (наприклад, reku «він сказав», kupu «він купив», cerku «церква»), редукція ненаголошеного /a/ після наголошеного складу (наприклад, bogat < bogat «багатий»), а також палаталізація палатальних приголосних (наприклад, pela < pela «вона їхала», zamenal < zamenja «вони змінили»).

У морфології діалектний вплив зумовлює маскулінізацію іменників середнього роду (наприклад, (vsak) let < (vsako) leto «(кожен) рік»), втрату двоїни (наприклад, to sta ble obe dve lepe punce «вони обидві були гарними дівчатами»), а також уживання коротких

⁹ Діалекти отримали назви від німецького слова reuten, що означає «вирубувати ліси».

26

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Heritage Language and Dialect Maintenance among Slovene Immigrants and their Descendants in North America

інфінітивні форми (напр., moram rečt ‘я мушу сказати’, smo hoteli ustvar ‘ми хотіли створити’).

4.1.3. Мариборська регіональна розмовна мова

Слід зазначити, що мова, якою розмовляють у місті Мариборі, є не діалектом, а радше регіональною північноштирійською розмовною мовою. Насправді це наддіалектний різновид, що виконує функції, подібні до функцій стандартної словенської мови на загальнонаціональному рівні. Він є результатом безпосереднього перетину штирійської та паннонської діалектних груп: перша контактує з Марибором на півдні й заході, а друга — на півночі й сході.

Наша інформантка народилася в Мариборі, де також закінчила середню школу. У Канаді вона вступила до коледжу й до виходу на пенсію працювала незалежною дизайнеркою інтер’єрів. Вона дуже активно бере участь у суспільному та етнічному житті громади. Її мовні дані демонструють такі ознаки, типові для мариборської розмовної мови:

(1) недавнє (діалектне) відтягнення наголосу (напр., láhko ‘легко’, préveč ‘занадто багато’, príšla ‘вона прийшла’ замість стандартнословенських lákọ, prevèč, prišla) і подвійний наголос у складних словах (напр., obratóvȯja ‘майстер’, стандартнословенське obratovȯja); (2) втрата якісних протиставлень і варіативність якості голосних: наголошені e та o, що в стандартній словенській вимовляються як відкриті фонеми, вимовляються як дуже близькі голосні; (3) хоча стандартна словенська мова й мариборське мовлення містять лише монофтонги, під впливом діалектів, що перебувають у тісному контакті з Марибором, наша інформантка часом уживає дифтонги, а також взаємозамінно монофтонги й дифтонги (напр., res – rȇs ‘справді’, šola – šọ́la ‘школа’, leto – lẹ́to ‘рік’, dobro – dùbro ‘добре’).

У ненаголошених голосних помітне деяке сучасне редукування, тоді як у системі приголосних виявляються діалектні рефлекси палатального /lʲ/ (напр., posla ‘ліжко’, prijatel ‘друг’ замість стандартнословенських postelja, prijatelj). Приголосний /nʲ/ у діалекті не палаталізується, а вимовляється так само, як у стандартній словенській мові (напр., z njimi ‘з ними’, življenje ‘життя’). Сонант v перед шумними приголосними та в кінці слова вимовляється як [f], подібно до північноштирійських і паннонських діалектів (напр., fse ‘усі’, fsaki ‘кожен’). Те саме стосується діалектної вимови ненаголошеного -l у дієприкметниках чоловічого роду (напр., reko ‘він сказав’, oženo ‘він одружився’ замість стандартнословенських rekel, oženil).

Іменники середнього роду у множині переходять до жіночого роду (напр., jaboke ‘яблука’, okne ‘вікна’ замість стандартнословенських jabolka, okna). Також спостерігається тенденція вживати закінчення -a жіночого роду в чоловічих відмінах, хоча ці форми вживаються поряд із закінченнями -i стандартної словенської мови (напр., v bazenih ‘у басейнах’, po domovah ‘у домівках’). Подібним чином спостерігаємо співіснування діалектних і стандартних

Straipsniai / Articles

227

NADA ŠABEC, MIHAELA KOLT NIK

закінчень у давальному й місцевому відмінках однини іменників чоловічого роду та в орудному відмінку множини іменників чоловічого роду, тобто стандартні закінчення –u та –ov уживаються поряд із діалектним –o (na uho ‘нагорі’ – proti boncu ‘до кінця’; šest tedno ‘шість тижнів’ – šest mescov ‘шість місяців’). В останньому прикладі ov > of спостерігаємо втрату сонорності. Також помітна втрата двоїни (напр., Midve pa sma nemško govorile < Midve pa sva nemško govorili. ‘Ми вдвох розмовляли німецькою’), регіональні нестандартні короткі інфінітиви, дієслівне закінчення 1^st особи –ma замість –va (напр., delama замість стандартнословенського delava ‘ми вдвох працюємо’), вираження волевиявлення за допомогою дієслів здатності, подвоєння вказівних займенників і заперечної частки (напр., tota ‘цей’, ne-na ‘ні’ замість стандартнословенських ta, ne), а також заміна відносного займенника ki сполучником ko (напр., To je pa tisti človek, ko je nas apikal ‘Це той чоловік, який нас підвіз’ замість стандартнословенського варіанта) або питальним займенником kaj (напр., Tisto, kaj je dobila, je nam da ‘Те, що вона отримала, вона віддала нам’). Крім того, спостерігаємо вживання часового прислівника gda(j) замість часового сполучника ko (напр., To sn lahko opravla, gda(j) sn kaj delala ‘Я могла цим скористатися, коли працювала’) і часом уживаються деякі інші регіональні прислівники та займенники (напр., not ‘усередині’, pol ‘потім’, par ‘дещо’, najpru ‘спочатку’, večgdo ‘багато хто’).

Оскільки німецька громада відігравала помітну роль у політичному, культурному, економічному та повсякденному житті Марибора,¹⁰ не дивно, що мовлення нашої інформантки також зазнало німецького впливу. Це проявляється в частому вживанні сполучень прислівника з дієсловом (напр., vun vleki ‘вони витягли’, нім. ausziehen; so vun podali ‘вони розіслали’, нім. aussenden), а також у запозичених словах (напр., bana ‘ванна’, нім. Wanne; koštati ‘коштувати’, нім. kosten; špricati ‘розпилювати’, нім. spritzen) і кальках (напр., sem delala na tisti sliki ‘я працювала над тією картиною’, нім. I habe an diesem Bild arbeiten; On mi je vedno vse težko naredo ‘Він завжди все ускладнював для мене’, нім. Er hat mir immer alles schwer gemacht).

4.2. 2^nd покоління

4.2.1. Штирійський діалект

Наша інформантка народилася в селі поблизу Целє, закінчила середню школу й емігрувала до Канади, де продовжила навчання в коледжі та університеті. Вона юристка, певною мірою спілкується зі словенцями, але не

¹⁰ У період 1864–1946 років у Мариборі жили німецька та словенська етнічні спільноти. Під час Другої світової війни німецьке населення втратило статус більшості.

28

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Heritage Language and Dialect Maintenance among

Slovene Immigrants and their Descendants in North America

особливо активна в етнічній спільноті, переважно через брак часу. Її діалект належить до штирійської діалектної групи, точніше — до савінського діалекту. Порівняно з іммігрантами першого покоління, мовні дані нашої інформантки, яка народилася в Америці, живе в Клівленді та перебуває в етнічно змішаному шлюбі, свідчать про сильніший вплив англійської мови (синтаксис, лексика, перемикання кодів). Однак її словенська мова, засвоєна від батьків, має такі діалектні особливості: втрата якісних протиставлень (наприклад, jáz «я», več «більше», sploh «зовсім» замість SSl. jàz, več, splòh) і діалектне відтягування наголосу (наприклад, rójena «народжена», sámo «лише», tézko «важко» замість SSl. rojéna, samó, težkó), обидві риси типові для більшості штирійських діалектів; добре збережений діалектний дифтонг [ie], який уживається замість давнього праслов’янського голосного ятя (наприклад, cesta «дорога», lieto «рік», smo meli «ми мали»); поодинокі випадки сучасної редукції голосних (наприклад, mela «я мала», učitla «учителька», tak «так» замість SSl. imela, učiteljica, tako), діалектні рефлекси палатальних /ľ/, /ń/ (наприклад, prijatl «друг» замість SSl. prijatelj, knjiga «маленька книжка» замість SSl. knjiga) і ненаголошене кінцеве -l у дієприкметниках чоловічого роду (наприклад, prišu «він прийшов», reku «він сказав» замість SSl. prišel, rekel).

Іменники середнього роду у множині переходять до жіночого роду (наприклад, leta «роки» замість SSl. leta), а двоїна зникає. Вона зазвичай уживає діалектне закінчення -i в місцевому відмінку іменників чоловічого роду (наприклад, v Celji замість SSl. v Celju), короткі інфінітиви (наприклад, hočem govorit «я хочу говорити»), сполучення прислівник + дієслово та неозначений артикль en з іменниками. Два останні явища можна пояснити контактом із німецькою мовою (наприклад, ven skočiti «вискочити», Germ. aufspringen; pride en pater «тоді приходить священник», Germ. ein Priester kommt). Діалектні прислівники також добре збереглися (наприклад, fčeri «учора» замість SSl. včeraj, pro «спочатку» замість SSl. najprej, tuki «тут» замість SSl. tukaj). Замість стандартнословенського часового сполучника ko уживається gdaj (наприклад, Gdaj smo bli v šoli «коли ми були в школі»). Крім того, діалектна лексика рясніє германізмами (наприклад, fabrika «фабрика», Germ. Fabrik, šparali «вони заощаджували», Germ. sparen, štrudl «яблучний штрудель», Germ. Strudel).

4.3. ^rd покоління

4.3.1. Нотранський (Внутрішня Крайна) діалект.

Діалект, яким розмовляють у регіоні Нотранська (Внутрішня Крайна), — один із дев’яти діалектів, що належать до ширшої приморської діалектної групи. Ним розмовляють у найзахіднішій частині словенської етнічної території. У відповідних діалектах помітні сліди контактів із сусідніми романськими мовами, особливо в синтаксисі, лексиці та просодії.

Straipsniai / Articles

229

NADA ŠABEC, MIHAELA KOTNIK

Наші двоє інформантів, які живуть у Ванкувері, — брат і сестра, і вони дуже обмежено знають словенську мову. Обоє — студенти віком за двадцять. У дитинстві вони танцювали у фольклорному ансамблі, але покинули його через брак часу. Вони розмовляють англійською, а також тією невеликою кількістю словенської, якої навчилися від бабусі, носійки діалекту Нотранської, та на уроках словенської мови, які відвідували в молодшому віці. Найвиразніші діалектні особливості виявляються у їхній вимові й охоплюють такі риси: монофтонг /u/ замість давньослов’янського незмінного довгого /o/ (наприклад, kaku «як», lepu «гарний»), діалектний довгий закритий /e/ замість стандартнословенського довгого відкритого /e/ (наприклад, žena «спрагла» замість стандартнословенського žena), вимову кінцевого /g/ слова як сонорного велярного [ɣ] (наприклад, boɣ «Бог»), монофтонгізацію, короткі інфінітиви й втрату двоїни (наприклад, dve hčerke «дві доньки»). Іноді вони вдаються до романської структури речення (наприклад, Kličem se Marija «Я називаюся Марія» замість стандартнословенського Ime mi je Marija «Мене звати Марія»). Риси стандартної словенської мови виявляються насамперед у якісних протиставленнях голосних, заміні діалектних дифтонгів /ie, uo, ie, uo/ стандартнословенськими монофтонгами,¹¹ губній вимові сонорного /v/ та збереженні палаталізованих /l, n/ (наприклад, Ljubljana, njiva «поле»). Однак у більшості випадків /l/ вимовляється як [l] під впливом англійської мови (наприклад, hvala lepa «Щиро дякую»).

Їхній словниковий запас містить як діалектну, так і розмовну лексику (наприклад, južna «обід», korajža «сміливість», brihten «кмітливий»), так і слова стандартної словенської мови (наприклад, čaj «чай», dober dan «добрий день», družina «сім’я», hvala «дякую», lahko noč «на добраніч», prosim «будь ласка», stara mama «бабуся»), а також, звісно, англійську.

4.4. Вплив англійської мови

Звісно, на мовлення всіх інформантів впливає англійська як домінантна мова їхнього оточення. Ступінь цього впливу в мовленні окремих інформантів різниться, як і його форма. Основним критерієм таких відмінностей є належність інформантів до певного покоління; саме тому ми наводимо ілюстративні приклади не для кожного з досліджуваних діалектів, а відповідно до типу дискурсу, виявленого в даних. У випадках безпосереднього контакту словенської та англійської мов спостерігаються такі явища:

¹¹Винятком є діалектна вимова [uə] замість /ə/ у слові napoti «дорогою».

230

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Heritage Language and Dialect Maintenance among Slovene Immigrants and their Descendants in North America

переважно запозичення та перемикання кодів¹². Однак і частини дискурсу, повністю викладені словенською, можуть виявляти сліди впливу англійської. Перші явища впливають здебільшого на лексику, тоді як останні більше стосуються синтаксичних і морфологічних відхилень від словенської норми.

4.4.1. Запозичення

Запозичення типові для іммігрантів першого покоління, особливо старшого віку, які прибули до Північної Америки, не знаючи англійської, і спочатку могли спілкуватися лише рідною мовою. Однак, стикаючись із явищами, для яких не мали власного слова, або зі словами, що вживалися дуже часто, вони просто запозичували англійські лексеми й додавали до них словенські афікси. Такі поєднання, фонологічно й морфологічно пристосовані до словенської мови, не вирізнялися і фактично функціонували як будь-яке інше словенське слово.

Приклади:

(1) In tam sem se tudi potem retjrala, you know. (retire + -ala позначає дієприкметник минулого часу, однина, жіночий рід.) «І там я теж потім вийшла на пенсію».

(2) Цікавий поворот у цьому досить поширеному процесі демонструє наступний приклад: складові частини фразового дієслова pick та up ужито у зворотному порядку, щоб утворити одне дієслово appik. To je pa isti, ki nas je appikal. (pick up > up pick + -al позначає дієприкметник минулого часу, однина, чоловічий рід.) «Це той, хто нас підвіз».

(3) Ще один цікавий випадок стосується хибного друга перекладача krem(a), яким позначають словенську smetana. У словенській слово krema має ширше значення «крем», але ним не називають молочний продукт, який додають до кави, про що йдеться в наступному прикладі. Te maſte pa krem. O, krema si pa le natočte. (cream > krem; krem + -a позначає родовий відмінок однини чоловічого роду.) «Ось вершки. Ну, наливайте собі вершків».

(4) Нарешті, нерідко трапляються кальки — дослівні переклади з англійської, як-от наведений нижче. Jaz sem pred leti vzel kurs o kanadski zgodovini. (замість Sem obiskoval tečaj o kanadski zgodovini. — I attended a course on Canadian history — «Я відвідував курс канадської історії».) «Років тому я відвідав курс з історії Канади».

¹²Білінгвальний дискурс був предметом численних досліджень, а його конкретні форми визначалися по-різному залежно від обраного підходу (наприклад, соціального, прагматичного, функціонального чи структурного), що часто призводило до суперечливих, непослідовних та/або частково збіжних визначень і термінології. У нашому випадку ми прийняли концепцію запозичення та перемикання кодів, запропоновану Polack (1981). Ґрунтовний розгляд цього питання див. у розділі Šabec про перемикання кодів у виданні Encyclopedia of Life Support Systems (EOLSS) (2009: 312–327).

Straipsniai / Articles

231

NADA ŠABEC, MIHAELA KOLETNIK

4.4.2. Перемикання кодів

Перемикання кодів типовіше для 2^ndго та молодших поколінь. Воно передбачає почергове використання словенської та англійської мов у межах одного речення або між реченнями. На відміну від запозичення, адаптації не відбувається, тобто ці дві мови залишаються окремими.

Приклади:

(1) (1) In na letališču. mednarodnem letališču, ne, je ta Reed? Що, як його звати? (перемикання кодів між реченнями: одне речення словенською, інше англійською) «І це в аеропорту. У міжнародному аеропорту, так? Це Рід? Що, як його звати?»

(2) Jas nisem Я не ідеальна, але роблю все, що можу. (перемикання кодів між частинами одного речення). «Я не ідеальна, але роблю все, що можу.»

(3) And zdej mam rada, da poznam žlahte tukej, da to ми продовжимо це. (перемикання кодів у межах одного речення; також калька mam rada — мені це подобається замість SSl. mi je všeč). «І тепер мені подобається, що я знаю тут своїх родичів, щоб ми продовжували це.»

4.4.3. Вплив англійської мови на мовлення виключно словенською

Це стосується передусім синтаксису й морфології, де помітні часте узагальнення, надмірне спрощення та/або опущення словенських моделей словозміни, порядок слів, властивий англійській мові, надлишкове вживання особових займенників у ролі підмета, неправильне вживання прислівників, прийменників тощо.

Приклади:

(1) Oni imajo nič otroci. (SSl. Oni imajo nič otrok. Іменник у називному відмінку замість родового). «У них немає дітей.»

(2) Ona je nas dala knjigo. (SSl. Dala nam je knjigo. Іменник у родовому відмінку замість давального; також надлишкове вживання особового займенника у ролі підмета: у словенській мові, де займенник-підмет зазвичай опускається, його вживання було б виправдане лише за умови наголошення на займеннику або вираження протиставлення. У цьому реченні цього немає; вживання ona явно зумовлене впливом англійської мови. Ще один слід англійського впливу — порядок слів у je nas, замість якого в словенській мові має бути nas/nam je). «Вона дала нам книжку.»

(3) On je iz tukaj. (SSl. On je od tu(kaj). Замість неправильного прийменника iz слід уживати od). «Він звідси.»

(4) Ko smo prišli tam. (SSl. Ko smo prišli tja. Неправильний прислівник місця замість прислівника напрямку). «Коли ми туди дісталися.»

32

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Heritage Language and Dialect Maintenance among Slovene Immigrants and their Descendants in North America

5. ВИСНОВКИ

Аналіз даних показує, як ступінь і різноманітність збереженої в мовленні інформантів словенської мови залежать передусім від покоління, до якого вони належать, а також від таких чинників, як мовне середовище, освіта та контакти з іншими носіями словенської мови. Усі четверо інформантів першого покоління (народжених у Словенії) вільно володіють словенською; найпоширенішим соціальним різновидом мови, яким вони розмовляють, є діалект. Із трьох досліджених діалектів найкраще зберіг свої особливості прелекмурський діалект — це результат згуртовувальної та потужної ідентифікаційної ролі, яку йому приписують словенці з цього регіону. Важливо також, що згадана інформантка живе в Клівленді, де має значно більше можливостей спілкуватися з іншими носіями свого діалекту, ніж мала б у набагато меншій громаді Ванкувера. У мовленні носіїв ротського діалекту помітний ще один вимір — відносно виразні елементи центральнословенської розмовної мови й навіть деякі риси стандартної словенської, що можна пояснити їхнім вищим рівнем освіти та засвідченою любов’ю до читання словенської літератури. Натомість для четвертого мовця характерне певне вагання між мариборською розмовною мовою та діалектами, поширеними навколо міста, а також наявність деяких архаїзмів німецького походження.

Словенська мова інформантки другого^nd покоління вже слабша, ніж у представників першого покоління. Її словенська — це штирійський діалект, засвоєний від батьків і змішаний із деякими елементами стандартної словенської, вивченими на мовному курсі в юності. Оскільки вона перебуває у шлюбі з представником іншої етнічної групи, а мовою спілкування в родині є англійська, більшу частину часу вона розмовляє англійською. Під час інтерв’ю вона часто переходить з однієї мови на іншу (на відміну від інформантів першого покоління, які зазвичай включають англійські лексеми у своє мовлення як запозичення); вплив англійської також виявляється у фонологічних, морфологічних і синтаксичних відхиленнях від словенської норми у фрагментах мовлення, цілком виголошених словенською.

Рівень володіння словенською мовою ще більше знижується у двох інформантів третього^rd покоління, для яких англійська вже є рідною мовою. Однак у їхніх розповідях трапляються словенські слова й короткі фрази, засвоєні від бабусі, носійки нотранського діалекту, а також на мовних заняттях у приміщенні Словенського товариства у Ванкувері. Отже, наявна в них словенська мова характеризується ваганням між бабусиним діалектом і стандартною словенською, а також відносною мовною невпевненістю неносіїв.

Описана мовна поведінка інформантів цього дослідження значною мірою відображає загальну мовну ситуацію у двох досліджуваних громадах. Вона виявляє розбіжність між фактичним становищем, коли словенською розмовляють лише представники старших поколінь, і більш-менш загальновизнаним

Straipsniai / Articles

233

NADA ŠABEC, MIHAELA KOLETNIK

усіма поколіннями переконанням, що рідна мова / мова спадщини є важливим чинником етнічної самоідентифікації. Насправді цю роль виконує саме культура, яку словенці Америки й Канади сприймають як таку, що збагачує їхнє життя та зміцнює позитивне самосприйняття. Отже, дослідження дає змогу захопливо зазирнути у самосприйняття словенських іммігрантів та їхніх нащадків, а також у складність взаємозв’язку між збереженням рідної мови та відчуттям етнічної ідентичності. Воно також підкреслює важливість діалекту на противагу стандартній словенській мові, адже, схоже, для тих, хто досі розмовляє словенською, діалект є автентичнішим способом самовираження.

ЛІТЕРАТУРА

Berry John W. 1990: Psychology of Acculturation in Nebraska. – John J. Bremen (ed.) Nebraska Symposium on Motivation. Vol. 37: Cross-Cultural Perspectives. Lincoln: University of Nebraska Press, 201–235.

Ehala Mart 2009: An evaluation matrix for ethnolinguistic vitality. – Susanna Pertot, Tom Priestly, Colin Williams (eds.) Rights, promotion and integration issues for minority languages in Europe. Houndmills: Palgrave Macmillan, 123–137.

Giles Howard, Richard Y. Bourhis, David M. Taylor 197: До теорії мови у взаєминах етнічних груп. – Howard Giles (ed.) Language, Ethnicity and Intergroup Relations. Лондон: Academic Press, 307–348.

Koletnik Mihaela 2005: Mariborski pogovorni jezik. – Časopis za zgodovino in narodopisje 37, 245–254.

Logar Tine 1996: Dialektološke in jezikoslovnozgodovinske razprave, ed. Karmen Kenda Jež. Ljubljana: ZRC SAZU.

Meško Katja 2004: Ohranjanje prekmurskega narečja med slovenskimi izseljenci v Clevelandu. Diplomsko delo. Maribor: Pedagoška fakulteta.

Plut Silva 2008: 50 let Slovenskega društva Vancouver/50 years of the Slovenian Society of Vancouver. Vancouver: Slovenian Society of Vancouver.

Poplack Shana 1980: Sometimes I’ll start a sentence in English y termino en español: toward a typology of code-switching. – Linguistics, 581–616.

Rigler Jakob 1962: Južnonotranjski govori. Ljubljana: Slovenska akademija znanosti in umetnosti.

Šabec Nada 1995: Half pa pu. The Language of Slovene Americans. Ljubljana: ŠKUC, Studia Humanitatis.

234

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI

Heritage Language and Dialect Maintenance among Slovene Immigrants and their Descendants in North America

Šabec Nada 1997: Slovene-English language contact in the USA. – International Journal of the Sociology of language 124: Sociolinguistics of Slovene, 129–183.

Šabec Nada 2006: Jezik, družba in kultura: slovenščina v stiku z angleščino. – Slavistična revija 54/special issue, 327–342.

Šabec Nada 2009: Code-Switching. – Vesna Muhvić, Lejla Sočanac (eds.) Linguistics, Oxford: EOLSS Publishers/UNESCO, 312–327.

Šabec Nada 2011: Slovene-English language contact: teaching and learn Slovene as a mother tongue in the U.S.A. and Canada. – Sonja Novak-Lukanovič, Vesna Mikolič (eds.) Slovenski jezik v stiku: sodobne usmeritve večjezičnega in manjšinskega izobraževanja. Ljubljana: Društvo za uporabno jezikoslovje, 190–203.

Šabec Nada 2016: Language, literature and ethnic identity: the case of the Vancouver Slovene community. – Annales Series Historia et Sociologia, 26/1, 75–84.

Šabec Nada, Koletnik Mihaela 2017: The role of dialect in mother tongue retention of Slovene Canadians: a case study. – DiG 25, 51–67.

Štumberger Saša 2009: Nekaj značilnosti govorjenega jezika Slovencev v Nemčiji. – Vera Smole (ed.), Slovenska narečja med sistemom in rabo. Ljubljana: Znanstvena založba Filozofske fakultete.

Thernston Stephan 1980: Harvard Encyclopedia of American Ethnic Groups. Cambridge, MA: Harvard University Press.

Toporišič Jože 2000: Slovenska slovnica. Maribor: Založba Obzorja.

Збереження успадкованої мови й діалекту серед словенських іммігрантів та їхніх нащадків у Північній Америці

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються контакти словенської та англійської мов у Північній Америці з акцентом на зв’язок між збереженням рідної / успадкованої мови та національною ідентичністю. Подано історичний, соціальний і культурний огляд словенської імміграції до США й Канади, причому основну увагу приділено Клівленду як найбільшій словенській громаді в Америці та Ванкуверу як одній із найменших громад у Канаді. Детальний аналіз мовної ситуації в обох громадах виявив процес переходу від словенської до англійської мови. У багатьох випадках це відбувається протягом трьох поколінь: іммігранти першого покоління досі розмовляють словенською, їхні діти переважно двомовні, а представники третього покоління вже не розмовляють словенською або роблять це лише у виняткових випадках. Однак словенська мова як

Straipsniai / Articles

235

NADA ŠABEC, MIHAELA KOLETNIK

рідна / успадкована мова посідає важливіше місце серед ознак національної ідентичності (вище стоїть лише культура). Висока оцінка рідної / успадкованої мови словенцями Америки й Канади, хоча в деяких випадках вона має лише символічне значення, свідчить про їхню успішну інтеграцію в суспільство без втрати національної ідентичності.

У частині лінгвістичного аналізу основну увагу приділено соціальним різновидам словенської мови, якими послуговуються інформанти. Тому було обрано представників різних діалектів і регіонального розмовного мовлення, щоб виявити співвідношення між нестандартними різновидами мови та літературною словенською мовою. Дані, зібрані під час інтерв’ю, записаних на диктофон, свідчать, що іммігранти першого покоління вільно розмовляють словенською і переважно послуговуються діалектом. Діалект Прекмурського регіону зберігся найкраще, і це найвиразніша ознака регіональної ідентичності. Водночас мовлення носіїв східного діалекту та міського розмовного мовлення Марибора не є чистим: у ньому трапляються деякі риси центрального словенського розмовного мовлення і навіть літературної словенської мови. Інформантка другого покоління вже не розмовляє лише словенською, а переходить у мовленні зі словенської на англійську. Її словенська мова є сумішшю штирійського діалекту, засвоєного від батьків, і літературної словенської, вивченої на мовних курсах. Двоє інформантів третього покоління вже вважають англійську своєю рідною мовою, а словенську — успадкованою. Отже, вони розмовляють англійською, але вставляють у свої оповіді окремі слова, засвоєні від бабусі, яка розмовляла нотранським діалектом, а також на мовних курсах, які вони відвідували в дитинстві.

Порівняння представників трьох поколінь свідчить про швидке згасання навичок словенської мови та посилення впливу англійської. У випадку інформантів, народжених у Словенії, це виявляється у формі запозичень, а у випадку учасників дослідження, народжених в Америці або Канаді, — у перемиканні мовних кодів. У мовленні останньої групи також помітні значні відхилення від норми словенської мови на фонологічному, морфологічному й синтаксичному рівнях. З огляду на ступінь збереження рідної / успадкованої мови можна стверджувати, що діалект є основним різновидом мови для тих учасників дослідження, які найкраще володіють словенською. Іншими словами, діалект є соціальним різновидом мови, що становить найавтентичнішу форму самовираження учасників дослідження та є важливішим чинником етнічної й культурної ідентичності, ніж літературна мова.

Надійшло 29 серпня 2017 р.

NADA ŠABEC

Кафедра англійської мови та американістики

Факультет мистецтв, Мариборський університет

Koroška cesta 160, SI-2000 Maribor, Slovenia

[email protected]

MIHAELA KOLETNIK

Кафедра слов’янських мов і літератур

Факультет мистецтв, Мариборський університет

Koroška cesta 160, SI-2000 Maribor, Slovenia

[email protected]

236

Acta Linguistica Lithuanica LXXVI