LAIMUTIS BILKIS

Інститут литовської мови

Напрями наукових досліджень: топоніміка, антропоніміка.

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЕННЯ ЛИТОВСЬКИХ ТОПОНІМІВ ІЗ КОРЕНЕМ GAL- (< ЛИТОВ. GÃLAS ‘КІНЕЦЬ, КРАЙ’)

Особливості творення литовських топонімів із коренем Gal- (< лит. gãlas ‘кінець, край’)

АНОТАЦІЯ

Топоніми, що походять від лит. gãlas ‘кінець, край’, становлять дуже велику за походженням групу, вирізняються різноманітністю словотворення, особливою численністю складних і складених утворень. У статті аналізуються способи їхньої деривації з увагою до продуктивності словотвірних типів, морфологічного статусу твірних слів і словотвірного значення. Спираючись на традиційний опис граматичних, тобто синтаксичних, зв’язків, розглянуто граматичні відношення між компонентами складних топонімів і прийменникових конструкцій, що виступають як топоніми, а також синтаксичні зв’язки між компонентами складених топонімів, які утворюють словосполучення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: творення топонімів, топоніми з коренем gal-, граматичні зв’язки між компонентами складних і складених топонімів.

АНОТАЦІЯ

Топоніми, утворені від лит. gãlas ‘кінець, край’, становлять дуже велику етимологічну групу й демонструють різноманітні моделі творення, а також особливе розмаїття складних і складених утворень. У статті розглянуто способи їхнього словотворення зосереджено увагу на продуктивності типів творення, морфологічному статусі твірних слів і значенні утворень. Спираючись на традиційний опис граматичних/синтаксичних відношень, у статті обговорено граматичні відношення компонентів складних топонімів і прийменникові конструкції, що вживаються як топоніми, а також синтаксичні відношення компонентів складених топонімів, утворених словосполученнями.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: творення топонімів, топоніми з коренем gal-, граматичні відношення компонентів складних і складених топонімів.

212

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Lietuvių vietovardžių su šaknimi gal- (< liet. galas ‘pabaiga, kraštas’) darbų ypatybės

1. У третьому томі Словника топонімів Литви (G–H, див. LVŽ III) топоніми, що походять від лит. galas ‘місце, де закінчується якийсь довший предмет; крайня частина предмета (початок, кінець); край, межа; кордон’ та інших спільнокореневих слів подібного значення становлять найбільшу статтю (гніздо похідних слів), яка займає аж 15 сторінок¹. Топонімів із цим коренем багато й в інших балтійських мовах, пор. лат. топ. Gals, Galabērži, Gal-dzelme та ін. (Endzelīns 1956: 292–294), прус. топ. Galindo (Būga 1961: 17; Топоров 1979: 143; Vanagas 1980: 20), Galanten (Gerulis 1922: 35), *Gal-ings (Pospieszowa 1990: 243), Galitten, Galingen (Blažienė 2005: 59), назву водотоку басейну Одера Galina (Opel 1997: 336). Топоніми з gal- вирізняються різноманітністю словотворчих моделей і особливою численністю складних та складених утворень, тому мета цієї статті — дослідити способи їхнього словотворення з погляду продуктивності типів творення, морфологічного статусу твірних слів і значення утворень, а також, спираючись на традиційний опис граматичних, або синтаксичних, відношень, розглянути граматичні відношення складних топонімів і прийменникових конструкцій, що функціонують як топоніми, та синтаксичні зв’язки між компонентами складених топонімів, утворених словосполученнями².

Про синтаксичні зв’язки між компонентами топонімів, утворених із двох (або кількох) слів, написано дуже мало й лише побіжно. У публікаціях Бронюса Савукіна, присвячених аналізу складених гідронімів, зазначається, що першими компонентами генітивних топонімів виступають незмінювані означення (Savukynas 1963: 237–238), а складені гідроніми доцільніше класифікувати на підставі синтаксичних зв’язків між компонентами — на узгоджувальні та неузгоджувальні, або генітивні (Savukynas 1971: 167). Доцільність такої класифікації складених топонімів, утворених від назв неломів Маріямпольського повіту, аргументовано також Далею Свідерскене (2017: 80–81). У дослідженні назв річок та озер Александраса Ванагаса згадується, що обидва слова генітивних гідронімів утворюють одне синтаксичне словосполучення, яке виконує функцію топоніма, а перший компонент усіх складених і більшості складних гідронімів визначає (детермінує) другий (Vanagas 1970: 273–274)³. Представляючи дослідження складених ойконімів

¹ У статті не розглядаються топоніми з коренем gal-, утворені префіксальним способом; крім того, аналізуються лише ті складні та складені топоніми, у яких корінь gal- є першим компонентом. Топоніми, утворені префіксальним способом, і ті, у яких gal- є другим компонентом, розпорошені серед багатьох гнізд і томів Словника топонімів Литви, упорядкованих за першими компонентами, тому зібрати їх і дослідити можна буде лише після виходу всього словника.

² У деяких новіших працях із синтаксису розрізняють синтаксичні та морфосинтаксичні зв’язки (пор. Holvoet 2009).

³ Аналізуючи словотвір складених топонімів, Александрас Ванагас віддавав перевагу класифікації, заснованій на морфологічному статусі компонентів: досліджуючи словотвір складених гідронімів, він поділяв їх на генітивні та кваліфікативні, а утворені тим самим способом орононіми — на генітивні та номінативні (кваліфікативні) (Vanagas 1970: 258, 273; 1973: 213, 214).

Straipsniai / Articles

213

LAIMUTIS BILKIS

У результатах наголошується, що з граматичного й синтаксичного погляду як генітивні, так і кваліфікативні назви цього класу є однаковими, оскільки їхній перший компонент, або складник, визначає та уточнює другий (Razmutė 2003: 63). Отже, аналізуючи функціонування топонімів із gal-, зокрема, прагнуть приділити більше уваги синтаксичним зв’язкам між складниками численної групи складених топонімів, сподіваючись, що ці дані доповнять зміст синтаксичного опису словосполучень литовської мови.

2. За словотвірною основою топоніми з коренем gal- класифіковано як первинні, похідні (деривати), складні (композити) та складені. Абсолютну більшість первинних топонімів становлять pluralia tantum топоніми Galai. Варто відзначити особливе різноманіття денотатів топонімів, утворених шляхом плюралізації: у більшості випадків Galai — це агроніми (назви орних земель, ґрунтів, перелогів, пасовищ, полів, лук і меж), але трапляються також ойконіми (назви сіл, їхніх частин, фільварків), дримоніми (назви лісів, гаїв), гелоніми (назви боліт і трясовин). Загалом зафіксовано близько 300 таких топонімів: Galai ор. Aukšt, ліс. Ṡd, с. Blnk, Kzt, Rm, частина с. (Ringalių) Lm, частина с. (Šadžiūnų) Lp, луг. Dbn, фільв. Ms та ін. Безсумнівно, такі топоніми утворено не лише від множини лит. galas ‘місце, де закінчується якийсь довгий предмет; крайня частина предмета (початок, кінець); край, межа’, а й від множинного апелятива лит. galai ‘край поля’. Цим можна пояснити й численність агронімів: імовірно, багато з них позначають відношення до певного місця — називають об’єкти, розташовані на кінцях полів. Значно менше (близько 20) первинних топонімів, утворених від однини лит. galas і таких, що позначають місце: Galas ор. Gdr, Sk, бол. Pš, Vln, оз. Bsg, пас. Zp, с. Rud, частина с. (Leipūškės) Ml, частина с. (Peršėkininkų) Mrs та ін. До рідкісних первинних топонімів із gal- належать локативні назви місць Galūs с. Tk, Galuos бол. Stk, утворені від форми місцевого відмінка множини лит. galas або форми місцевого відмінка лит. galai ‘край поля’ — скороченої galuos і повної galuose. Такий спосіб номінації трапляється лише в (топ)онімії.

3. Суфіксальним похідним можна вважати один ойконім Gal-i̇ai vs. Nm (: galas), хоча, з іншого боку, він може бути антропойконімом типу pluralia tantum, пор. лит. прізв. Galys, Galius (LPDB).

4. Суфіксальні топоніми за словотвірними категоріями поділено на похідні, утворені за аналогією до словотвору демінутивів, назв носіїв ознаки (nomina attributa) та назв місць (nomina loci).

Найбільше демінутивних топонімів утворено за допомогою суфіксів -ėlis і -ėliai — відповідно 12 і 11: Gal-ėliai с. Rz, V̇žns, частина с. (Jūskėnų) Sk, с., ліс. масив, фільв. Bt та ін., Gal-ėlis пас. Mrk, частина пас. Sd, частина с. (Sausinių) Brt, частина с. (Krėkėnų) Krk, частина с. (Griežpelių) Lksr та ін. Похідні із суфіксами -aitė, -ai̇tės, -aliai, -i̇ukas, -elė, -elės, -učiai, -ukai, -utė, -utis трапляються по кілька або по одному: Gal-aitė фільв. Lbv, Gal-aitės фільв. Lzd, Gal-aitis vs. Pp, Gal-aliai с.

214

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Lietuvių vietovardžių su šaknimi gal- (< liet. galas ‘pabaiga, kraštas’) darbōs ypatybės

(Grūšlaukės, Lazdininkų, Vaineikių Medsėdžių) частина Dr, vs. Antk, Gal-ėlė бол. Rz, Gal-ėlės місце в лісі Pl, Gal-iūkas луг. Upn, Ut, ділянка Dgšk, Gal-učiai частина с. (Ragškės) Lkš, Gal-ukai ор. Dg, Gal-utė фільв. Vdv, Gal-utis бол. KŽ.

Для топонімів, утворених за аналогією до словотвору назв носіїв ознаки, найхарактерніші суфікси, що походять від *-no⁴. Найбільше похідних із суфіксами -inė і -inės — приблизно 150 і 100 відповідно: Gal-inė ор. An, бол. Antz, ліс. Šn, пас. Str, річ. Brž, Dv, vs. Avž та ін., Gal-inės частина с. (Silu) Jsv, частина с. (Purplių) Mrk, частина с. (Kazimieravo) Pv, частина с. (Stungių) Žg, 2 с. Dgč, ліс. Dgln, бол. Tgn, пас. Vb, ст. Snt, vs. Btr та ін. Дещо менше топонімів утворено за допомогою суфіксів -inis і -iniai — 75 і 110: Gal-iniai ор. Bb, ліс. Mt, с. Skp, гай Aln, пас. Ad, частина ділянки Tgn, сад Ign та ін., Gal-iniai частина с. (Birbiliškės) Vl, Gal-inis хут. Rz, яр Brž, село Ign, луг. Pnd, ліс. Rd, річ. Jnš, Mrj, Srd, vs. Jon, Upn та ін. Тут варто згадати й деривати із суфіксами -ainė, -ina: Gal-ainė⁵ пустка Vl, Gal-ina с., vs. Vdv. До цієї словотвірної категорії можна також віднести по одному похідному із суфіксами -iškės і -u isnė: Gal-iškės пас., частина пас. Kltn, Gal-uosnė пагорб, гай, пустище, болото Čb. Похідні зі слов’янськими суфіксами, очевидно, також позначають ознаку: Gal-enka луг. Krk, Gal-iūkas фільв. Ml, Gal-erka садище Kdn, Gal-inka оз. Dbg, частина с. (Skaiterių) Mc, бол. Čb, Gal-inka ор., фільв. Msn, Gal-inkė бол. Užp, Gal-ošė ліс. Varn.

Серед топонімів, віднесених до словотвірної категорії назв місць, дещо частіше трапляються похідні із суфіксом -ynė (7 топонімів): Gal-ynė ліс. Lkm, гай Stč, луг. Ars, Bt, фільв. Lkm, Gal-ynė (вар. Pelėnė) двір. Krkn, Gal-ynė (вар. Pempėnės) луг. Užv. До цієї категорії належать і поодинокі деривати із суфіксами -ava, -ija, -ijos, -yna, -ynas: Gal-ava пуст., пас., луг. Varn, Gal-ija фільв. Trg, Gal-jos ор., фільв. Nmž, Gal-yna || Gal-ynas ор., бол., гай, ліс., фільв., місце біля річки (Šešuvė) Bt. Історично утворення такого типу вважаються конкретизованими, тобто такими, що набули значення місця, збірними назвами (Ambrazas 2000: 51, 54).

5. Більшість складних топонімів із першим компонентом gal- є детермінативними композитами з апелятивним першим компонентом. Більшість із них належить до досить невеликої групи детермінативних складних слів литовської мови, у яких другий компонент визначає перший, указує на його місце або (якщо топоніми метафоричні) на його належність⁶. Моделі творення таких композитів численні й надзвичайно різноманітні. Це пов’язано з тим, що й серед загальних складних слів, утворених із двох іменників, у яких

⁴ Dėl priesagų kilmės žr. Ambrazas 2000: 144–147.

⁵ Plg. ypatybės turėtojų pavadinimams priskiriamą apeliatyvą gėležanė (Ambrazas 2000: 161).

⁶ У дослідженнях литовських складних топонімів зазвичай наголошують, що утворення з двох іменників (або номінативних слів) є детермінативними, а їхній перший компонент визначає другий (Razmukaitė 2002: 121; Siderskienė 2006: 48; Kacaitė 2008: 277). Випадки, коли другий компонент топонімів є визначальним, а перший — визначуваним, не аналізувалися.

Straipsniai / Articles

215

LAIMUTIS BILKIS

Другий компонент визначає перший; galas — один із найчастіше вживаних перших компонентів (пор. LKG I 441). Найпродуктивніша модель творення топонімів — іменник із gal- (← gãlas, galai) + загальний іменник: Gal-ã-balė л., н. п. Vrn, Gal-ã-balai н. п. Gr, Gal-a-balýs б., н. п. Ob, 2 н. п. Vb, Gal-balis б. Imbr, Gal-balis (вар. Klim-balė) гн., н. п. Vb, Gal-bąlys к. Vb, Galia-balė кн. Klvr, Gal-ì-balė б. Dgč, др. Šùl, пк. Kpč, Gal-ì-balė || Gal-ì-balis л., н. п. Kpč, Gal-ì-balis пк. Alt, Gal-ó-balis дрп., пк. Pnd, Gal-ù-balė б. Imbr, Rim, Skp, Vad, крм. Krsn, н. п. Krk, Krsn, Mš, Vad, Gal-ū-balė н. п. Skp, Gal-ū-balis 2 б. Gž, б. Kp, 2 б. Šmn, б. Tšk, Vb, д. Sv, дрп. Mrj та ін., Gal-ū-balė л. у лісі Dglč, ар. Sv, б. Vb: gãlas, galai + balà; Gal-ã-bendris крм., н. п. Čln: bendrė, bendrė «спільний луг, спільне поле»⁷; Gal-a-čvertis л. Onš: čvertis «чверть»; Gal-a-daliai л., ліс. (Liepalotų) частина Mk, Gal-a-dalýs ліс. Mk: dalis «певна кількість цілого; складова частина чогось; земельна ділянка, поле»; Gal-a-dármai н. п. DglŠ: dármas «купиння, грузьке болото, трясовина»; Gal-a-drončia б. Dg: drončia «межа; межа між полями»; Gal-a-kaklelé н. п. Vdn: kaklìs, пор. kãklas «вигин, затока, протока, півострів, мис»; Gal-ã-kluonė н. п. Smn: kluonas «будівля для зберігання зерна, клуння; луг біля клуні, тік, місце для складання снопів, клуння, загін»; Gal-a-kojs бол. Nrg: kója; Gal-a-pūšalakís др., н. п. Žž: pūšalakís, pūšalakė «половина волоки»; Gal-a-sląčiai кл. JnšM: sląstai «пристрій для ловлі мишей і звірів, пастка, сильце»; Gal-a-sinė н. п. Dbg: sinà «обод, обруч колеса; обшивка полозів саней, шина, sinė «обод, обруч колеса»; Gal-ã-triagė || Gal-ã-triagis кл., межа між полями Trgn: triagė, triagis «межа завширшки у три борозни»; Gal-a-valakai ар. Žž, н. п. Pkn, Gal-a-valakis ар., б. Kpč, Gal-ì-valakė кн. Šaul, Gal-ì-valakis л. Jk, Gal-ū-valakai л. Rtn: valakas «земельна ділянка приблизно у двадцять десятин; земельна смуга далеко від садиби»; Gal-ã-ždapievel л. Eiš, Gal-ã-ždapievis хут. Drž: *ždapievelė, *ždapievis: žiõdas, píeva; Gal-i-sąrai || Gal-i-sąrali || Gal-i-svarai ар., л., бол., н. п. Lp: sąra, sąras, sū́ra, sū́ras «поперечина, що з’єднує боки знаряддя (ткацького верстата, борони), скріпа»; Gal-ù-grėlis місц. у лісі Rod: grėblį «мокра дорога, вимощена деревом»; Gal-ù-karčiai др., л. Rm, Gal-ù-kartės крм., н. п. Vb, Gal-ù-kartis гн. Rm: kártis «довге тонке дерево, жердина, хмиз» або kártis «вузька смуга скошеної трави у валку»; Gal-ù-smėlė н. п. Kpr: smėlis, smėlys та ін. За цією моделлю утворено кілька сотень складених топонімів із різними сполучними голосними; їхніми другими компонентами є також загальні іменники aikštė, aikštė, akmuo, akmenas, aksnynas, apydemė «спільна сільська земельна ділянка між двома садибами, простір біля будинку, межа», brasta, daržas, dauba, degėsis, degėsė «залишок після горіння, обгоріле дерево, головешка», degėsė «обгоріле місце, місце пожежі», dirva, ežeras, gatvė, giria, gojus «невеликий гарний лісок, гай»,

⁷ Значення загальних слів подано за LKŽe.

216

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Lietuvių vietovardžių su šaknimi gal- (< liet. gãlas ‘pabaiga, kraštas’) darbų ypatybės

kãimas, kálnas, kalniùkas, kãmpas, kẽlias, ketvirtis «чверть волоки», kiẽmas, klaimãs «будівля для зберігання зерна, клуння», klõnis, klõnis, klõnė, klõnė, krū́mas, krū́mai, kū́lis «луг, мис; поворот, вигин; кут; край, шматок», lankà, laũkas, laukẽlis, lazdýnas «кущ або дерево, на якому ростуть горіхи (Corylus avellana); ліс із цих рослин, ліщина», lẽknas, liẽknas «мокрий, грузький луг, болото, трясовина; мокре місце, заросле кущами й хирлявими деревами, зарості; невеликий ліс, поросль; залишена незораною, нескошеною земельна ділянка для випасу худоби», liẽkna, liẽknà «низький вологий луг без кущів», liẽptas, liñgas, lū́gas «западина, що затоплюється річкою; грузький рукав річки; калюжа, болото; трясовина, багнище; ставок, водойма; багно; яма на дні річки, вир», mārga «міра землі», márgė, márgis «міра землі; смуга землі далеко від садиб», mìškas, pabalė, pabàlys, pẽlė, piẽva, plẽčius «шматок землі, ділянка; місце, площа, майдан», plẽčius «місце, площа, майдан», prū́das «ставок», raistas, rãvas «рів; невеликий струмок», salà «ділянка суші, оточена з усіх боків водою; підвищена суха ділянка землі серед болота, трясовини; невелика ділянка орної землі, поля серед лугів; село, селище», *sėdimas, sėdimas «смуга землі біля садиби», skardžius, skardis, skersinė «поле, поділене поперечними смугами; грядка, зорана впоперек, поперечна грядка; борозна, прокладена впоперек; смуга лісу (вирубана або призначена для вирубування)», skersinis «поле, поділене поперечними смугами», skynimas, skynimas «вирубана ділянка лісу», sodà «нерозділене село, селище», sōdžius, sodžius «місце проживання селян, село; садиба», sōdas, stūkas, stūkis «земельна ділянка, смуга, площа», šaknis, šilas, šniūras «довга вузька земельна ділянка, смуга», tãkas, takelis, telẽtinkas «загін для телят, пасовище для телят, луг біля садиби», trãkas «високий сухий луг, порослий рідкими кущами й деревами, лісова галявина; луг із березами; вирубане або випалене місце в лісі, просіка; лісова (іноді й польова) дорога або стежка», tvorà, ūlyčėlė, ūlyčia, ūlyčia, ūlyčia, ūlyčia, ūlyčia «дорога, вулиця в старовинному селі; міська вулиця; двір, подвір’я; огороджена дорога для перегону худоби, перегін, випас, пасовище; сільське пасовище; село, селище», upalis, upė, upėlis, upelė, valkà «невелика калюжа, болото, неглибока яма на дорозі, у лузі, полі, дворі тощо, заповнена дощовою водою»; мокре, грузьке, заболочене місце, daubà, vãras, varà «жердина для огорожі, хмиз, жердина; дерев’яна деталь для зміцнення дверей, стовпів, ткацького верстата тощо, скріпа, з’єднувач, вставка», vãtai, vodà «виступ лугу в ліс, у кущі, вхід, галявина; необроблювана смуга землі між полями», žardis, žardys, žardis «загін для худоби⁸.»

Досить поширена модель — іменник із gal- (← gãlas, galà) + власна назва, яка також є топонімом (гідронімом, ойконімом, агронімом): Gal-a-drapalys н. п. Šul: Drapãlis оз., Gal-ã-dusia др. Sr, Gal-ã-dusys || Gal-ã-dusýs оф. оз. Lzd: Dusìa оз. (Kviklys 1966: 49; Vanagas 1981: 104), Gãl-a-ilgė || Gãl-a-ilgis с., с. Mk, Gãl-igė н. п. Rait: Ìlgis оз., Gal-a-ilgis н. п. Gdr: Ìlgis, Ìlgis

^⁸ Докладніше див. LVŽ III 33–38.

Straipsniai / Articles

217

LAIMUTIS BILKIS

оз., Gal-ã-pelėkis ліс. ІншМ: частина озера Pėłkas (Arno), Gal-ã-suojė || Gal-ã-suojis річ. Алн: озеро Suojỹs, річка Suojà, Gal-ã-verkńė || Gal-ã-verkńis оф. к. Ґрнд: річка Vėrnė, Gal-ia-kausiaĩ с. АлкснВ: с. Kausiaĩ, Gal-ilgiaĩ луг. Рим: озеро Ilgiai, Gal-ù-beržakis бол., с. Вб: струмок Bėržakė, струмок Bėržakės, Gal-u-duburė луг. Лдк, Gal-u-duburis прис. Лк: річка Dubūris, Gal-ù-nakakė бол. Кп: річка Nakakė, Gal-ù-roveja луг. Прв, Gal-ù-rovejės струмок Брж: річка Rovejė. Другий компонент цих складених топонімів указує на місце знаходження та належність предмета, названого означуваним компонентом.

Серед складних слів із двох іменників трапляється також рідкісна модель — іменник із gal- (← galas, galai) + власний іменник, що є особовим ім’ям: Gal-aštainė луг. ALS. Ш: особове ім’я Štaina, *Štaina, *Štainys, пор. прізвища Šteina, Šteinis, Gal-ù-šėkai ор. Вб: особове ім’я Šėkas (LPDB). Найімовірніше, другий компонент агроніма Galùšėkai походить від особового імені, оскільки збігаються локалізації топоніма й особового імені Šėkas. Обидва утворення, очевидно, означають належність об’єктів особам.

Унікальними, властивими лише топонімії, є складені топоніми, утворені з литовського galas, литовської форми galan та загального або власного іменника: Galam-põliai (Galam-põlės? (< *Galam-põliai) струмок Шврк: пол. pole ‘ґрунт; поле’ (LLKŽ 476), рос. pole ‘поле’ (RLKŽ II 245), Galan-bala бол. Сл, Galan-balė луг. Врн, Galan-balė (< *Galan-bālė) струмок Мрк: болото; Galan-ėžerė (вар. Galan-ėžero) луг, ліс. Руд: озеро, Galan-lyčė (< *Galan-ulyčė) струмок Пклн: вулиця, вулиця, вулиця, Galan-kaviškis ор. Кпч: озеро Kaviškis. Незмінена литовська форма першого компонента таких складених топонімів означує другий іменник і вказує напрямок до об’єкта.

Кілька складених топонімів можуть бути утворені з іменника із gal- (← galas, galai) та прикметника: Gal-ã-cielai луг. Пкн: cielas ‘недоторканий, цілий; увесь, цілісний’, Gal-ù-konis (вар. Kōnis) струмок Кп: kōnis, -ė ‘пов’язаний із боротьбою, призначений для боротьби’ (за словами інформантки, на лузі були схованки повстанців). Другий компонент цих агронімів (прикметниковий) означує перший (іменниковий): ‘цілі кінці’, ‘бойові кінці’. Така модель творення складних загальних іменників дуже рідкісна — трапляються лише утворення з другим прикметниковим компонентом, похідним від palikis, -ė (LKG I 472).

Деякі топоніми можна трактувати як утворення з іменника із gal- (← galas, galai) та дієслова: Gal-ã-saris паг., струмок Алн: лит. sãrti (sãra, sãro) ‘робити коричневим, брудним’, Gal-a-tvaras луг. Узп: tverti (tvẽria) ‘робити, будувати (паркан); обмежувати огорожею, оточувати, обводити; будувати огороджену споруду; ділити на окремі частини перегородками’, Gal-ù-sėdės (вар. Galùsėdžiai) ор. Пнд: sėdėti (sėdi) ‘постійно жити (у якомусь місці)’, Gal-ù-supė струм. Ввс: (?) supinti ‘стягуватися’, Gal-verkis (вар. Galvalkis, Galvalkis, Galvalkys) бол., яр., струмок Бсг: verkti (vẽrkia, vẽrkė) ‘лити сльози, ридати від хвилювання (наприклад, від болю, смутку,

218

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Литовські топоніми з коренем gal-

(< лит. gãlas ‘кінець, край’) особливості творення

радості); скаржитися, стогнати; пропускати вологу, рясніти росою, сочитися. Взаємозв’язки компонентів топонімів, утворених з іменника та дієслова, важко визначити. Можливо, перший компонент указує на місце дії: ‘сіяти в кінці’, ‘сидіти в кінці’, тобто жити, ‘плакати в кінці’, тобто горіти, сочитися тощо; пор. утворення, що вказує на час дії, naktigonis ‘пасти вночі’ (LKG I 463).

6. Складені топоніми насамперед поділяють на прийменникові⁹ та словосполучення.

Більшість прийменникових топонімів утворено за допомогою діалектного прийменника galù, який виражає просторові (локативні) відношення та є прийменниковою формою орудного відмінка іменника, і родового відмінка загальних іменників: Galù bãlos (вар. Galãn bãlos) струмок Луок, Galù daržo ор. Тй, луг. Вр, струмок Пнт, Тй, Galù dirvóno ор. Ктк, Galù dirvós (Galùdirvas) струмок Дкш, Galù žẽro бол. Км, луг. Ктк, струмок Лел, Galù gõjaus с., луг, частина річки Км, Galù kãimo луг. Пн, струмок, ліс. Блнк, Galù kanõvos луг. Ймбр: kanóva ‘рів; межа поля, вал’, Galù kẽlio струмок Віс, Galù kluonų тік., струмок Лел, Galù kūlio ор. Ґлв, Galù laũko луг. Квр, пасовище Жл, струмок ЙншМ, Galù lazdýno ліс. Шмн, Galù liepų луг. Ргв, Galù lygumų струмок Жл, Galù mẽgių струмок Км, Galù miško струмок Блнк, Galù palãto с., струмок Шмн: *palãtas, пор. palatas ‘балкова підлога, горище’, palatai ‘бічні стельові настили клуні, на які складають зерно й корм; горище, мощені поверхні’, Galù prūdo бол., луг, струмок Пбс, Galù raĩsto болото Пг, Galù rãvo ор. Квр, бол. Кп, струмок Крнс, Galù salõs острівець на озері (Алауш) Ск, Galù sėdybos ліс. Вдшк: sėdyba ‘садиба’, Galù sienos струмок Св, ліс. Ант, Galù sodybų пасовище Рк, Galù sodo місц. Пнм, Galù stulpelio струмок Кур: stulpẽlis, пор. stulpas ‘вертикально вкопана в землю колода; кіл, стовп’, Galù šniūrelio бол. Рк, Galù šniūrų яр. Дл, струмок Блнк, Дл, Пнт, Жл, Galù telėnko (т. Galù telėnko) ор. Тй, Galù tvorõs луг. Шр, струмок Блнк, перепр. Інт, струмок Блнк, Мт, Пбс, Galù ūlyčios зарості очерету Квр, струмок Ан, Galù ūlyčios (вар. Raĩtas) струмок Ан. Варто зазначити, що конструкції зі значенням місця, у яких galù виконує функцію прийменника та сполучається з іменником у родовому відмінку, досить поширені й у діалектах: galù kojų, iš galù kluono (Ulvydas 2000: 223), galù klaimo, galù daržinės, galù lauko, galù sodžius (LKŽ).¹⁰

Прийменник galù уживається також із родовим відмінком власних іменників (топонімів), щоб указати місце об’єкта щодо іншого об’єкта: Galù Dėblono луг. Кркн: Dėblonas річка, Galù Išlaždo луг. Рд: Išlažas струмок, Galù Šlapių струм. Пг: Šlės ор., струм.

⁹ Литовські прийменникові топоніми також називають складеними у публікації, присвяченій їхній інвентаризації (Rabačiauskaitė 1969: 243), а також у деяких інших працях, присвячених аналізу творення топонімів (Endzelė 2005: 176). Інші дослідники виокремлюють дві самостійні групи — складені топоніми та прийменникові топоніми (Mickienė 2001: 123, 136; Bartkutė 2008: 165, 168). З формального погляду прийменникові конструкції слід було б зарахувати до групи складених топонімів; пор. також Подольская 1978: 62.

¹⁰ Новоутворені прийменники також називають вторинними (похідними) (див. DLK 438).

Straipsniai / Articles

219

LAIMUTIS BILKIS

Для назв місцевостей із galù також характерна модель творення galù + родовий відмінок прикметника, що виконує функцію іменника: Galù laibių — назва місцевості Rgl: «стрункими», laibój; пор. láibas, -à, láibas, -à «вузький у діаметрі, тонкий»; Galù sodybinių — назва урочища Ktk: sodybinis, -ė «той, що належить до садиби, розташований на місці садиби».

Одна назва місцевості з galù утворена від рідко вживаного новотвору — діалектного прийменника galù — та родового відмінка загального іменника: Galù raisto — назва місцевості Lel. Ця конструкція також позначає місце (gal) щодо іншого об’єкта. Прийменник galù вважають таким, що розвинувся з давального відмінка іменника; конструкції з ним трапляються й у діалектах: galù sodo, galù lauko (див. Ulvydas 2000: 177).

Дуже поширені конструкції з прийменником і родовим відмінком, у яких до категорії прийменників перейшли (або наблизилися до неї) форми однини іменника. Функцію прийменника найчастіше виконує форма інесива galẽ, з якою зазвичай уживається родовий відмінок загального іменника: Galẽ balos — болото Kpč, Galẽ beržyno — ліс Ds, Galẽ beržynėlio — ліс Pžl: beržynėlis, пор. biržynas «березовий ліс», Galẽ dármo — кущі Trn, назва місцевості Str, Galẽ daržų — назва місцевості Ds, Galẽ dėgsnio ‖ Galẽ dėgnių — дренажна канава, назва місцевості Ml: degnys «вигоріле місце, згарище, випалена ділянка», Galẽ dirvonų — лука Sug, Galẽ duobelių — назва місцевості Brš, Galẽ ežerėlio — назва місцевості Sld, Galẽ ežero — урочище Trgn, озеро (Spalio) — частина Gdr, озеро (Bebrusų) — частина Int, назва місцевості Nm, частина назви місцевості Trgn, Galẽ girėlės — кущі Trgn, Galẽ gõjelio — сад Tj, Galẽ gõjų — назва місцевості Ssk, Galẽ grõblius — лука, назва місцевості Rm, Galẽ grõblių — ділянка заростей Rim: grõblius «насип, дорожня насипна основа», Galẽ kamšós — назва місцевості Auk: kamšà «дорога, вимощена хмизом і пруттям; яма, набита й залатана; брід, переправа (через річку); багнисте місце», Galẽ kẽlio — хутір Rod, Galẽ kulių (вар. Galas kulių) — дренажна канава Sug, Galẽ lauko — урочище Rmš, дренажна канава Str, пагорб Tvr, ліс Str, назва місцевості Rmš, Galẽ laukų — назва місцевості Všt, Galẽ lydimėlio — лука Sld: lydimėlis, пор. lýdimas, lýdimas «вирубана або випалена ділянка в лісі, вирубка, галявина; рілля на місці вирубаного лісу, цілина», Galẽ miško — дренажна канава Rim, Galẽ pakalnų — лука Mk, назва місцевості Dgl: pakalnė, pakalnė «низина біля підніжжя гори, долина; схил гори», Galẽ pakriūtės — крутий берег Glv: pakriūtė «крутий, урвистий берег або схил гори; розмитий водою край річки чи озера під дерном або корінням дерева, берег», Galẽ pylimo — урочище Tj, Galẽ priemenės — дренажна канава Šr: priemenė, priemenė «частина житлового будинку біля зовнішніх дверей; приміщення біля дверей клуні, передпокій; певна частина подвір’я ближче до дверей», Galẽ pušynėlio — ліс Sug, Galẽ raistelio — лісок Tj, Galẽ salõs — ліс Šnt, Galẽ salų — лука, назва місцевості Aps, Galẽ sėdybų — урочище Vžns, Galẽ sienos — назва місцевості Glv, Galẽ skardžio — назва місцевості Dgl, Galẽ skardžiaus — дренажна канава Trgn, назва місцевості Sld, Galẽ smėlio — дренажна канава Lkn, Galẽ sodybos — ліс Ktk, Galẽ sodybų — лука, ліс Sug, Galẽ šakinių — лука Ign: šakinis «коренеплідний», Galẽ šilo — назва місцевості Sv, Galẽ šniūrų — дренажна канава Aps, назва місцевості Aps, Ssk, Galẽ trãko — назва місцевості Vdšk, Galẽ tvoros — урочище Tj, дренажна канава Glv, Vs, дренажна канава Tj, лука Blnk, назва місцевості Dl, Glv, місцевість Sug, Galẽ ūlyčios — назва місцевості Str, Galẽ valako — назва місцевості Lnk, Galẽ valakų — лука, ліс Mrc. Перехід інесива galẽ до прийменникового вживання, його прилягання до прийменникових конструкцій помітні й у літературній мові (LKG II 581; DLKG 438), хоча LKŽ подає цю форму лише як прислівник.

20

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Особливості творення литовських назв місцевостей із коренем gal- (< лит. gãlas «кінець, край»)

У топонімії досить часто трапляються також прийменникові конструкції, утворені з прийменника galė, що постав унаслідок препозиціоналізації інесива, та іншої назви місцевості: Galė Anãpiečio — дренажна канава Mž: Anãpietis — назва місцевості, Galė Džiūriškių — лука Sug: Džiūriškės — село, лука, Galė Ilgėlio (вар. Gãlas Ilgėlio) — назва місцевості Antž: Ilgėlis — озеро, Galė Karvėliškės — назва місцевості Rod — від варіанта назви болота Karvėliškės *Karvėliškė, Galė Klýdlaukio — назва місцевості Tj: Klýdlaukis — назва місцевості, Galė Pãkudrelio — дренажна канава Ut: Pãkudrelis — болото, Galė Ramūnės — ліс Krs: Ramūnė — річка, Galė Širvintõs (вар. Gãlas Širvintõs) — урочище, назва місцевості, річка (Širvintos) — частина Vp: Širvintà — річка, Galė Tautėsno (вар. Gãlas Tautėsno) — болото Antž: Tautėsnis — озеро, Galė Telėtninko — урочище Tj: Telėtninkas — назва місцевості, Galė Trãko — урочище Tj: Trãkas — лісок, Galė Ūpio — пагорб Srd: Upys — річка.

Виокремлюються також такі прийменникові назви місцевостей, у яких galė сполучається з конструкцією з двох слів у родовому відмінку, утвореною з особового імені або назви місцевості та загального іменника: Galė Barãbyko klõjimo — урочище Tj: особове ім’я Barãbykas + klõjimas «будівля для зберігання зерна, клуня», Galė Barõno daržo — урочище Tj: особове ім’я Barõnas + daržas, Galė Burbùlio daržo — урочище Tj: особове ім’я Burbùlis, Galė Čėpų daržo — урочище Tj: особове ім’я Čėpas, Čėpys, Galė Jãkimo daržo — урочище Tj: особове ім’я Jãkimas, Galė Jutkónių tvorõs — урочище, назва місцевості Pbs: Jutkónys — село + tvora, Galė Kãčko daržo — урочище Tj: особове ім’я Kãčkas, Galė Kiškių raũvo — назва місцевості An: особове ім’я Kiškis + rãvas, Galė Kuliõvo daržo — урочище Tj: особове ім’я Kuliãvas, Galė Pranėlio daržo — урочище Tj: особове ім’я Pranėlis, Galė Smalščiaus daržo — урочище Tj: особове ім’я Smalščius, Galė Štako daržo — урочище Tj: особове ім’я Štakas, Galė Usõnio daržo — урочище Tj: особове ім’я Usõnis, Galė Žimo daržo — урочище Tj: особове ім’я Žimas.

Кілька конструкцій утворено з родовим відмінком прикметника, що виконує функцію іменника, та дієприкметника теперішнього часу активного стану: Galė ilgų — назва місцевості Škš: ilgasis, ilgõji, пор. ilgõs «далеко розпростертий луг», Galė lóbines — болото Ck: *lóbė ← lóbos «западина, долина, улоговина; підгір’я», пор. lóbė «западина, долина, улоговина; підгір’я», Galė sausavìšės — лука Mrk: sausavìšis, –ė «той, що має суху, засохлу верхівку», Galė sėdimų — ліс Tk: sėdimasis, sėdimoji ← sėdimas, –a ← sėdėti (sėdi) «постійно жити (у якомусь місці)».

Окрему групу становлять прийменникові конструкції, у яких із родовим відмінком загальних слів уживається форма galan, що виконує функцію прийменника: Galan bãlos — лука Sug, назва місцевості Tk, Galan bãlos (вар. Galų bãlos) — назва місцевості Luok, Galan ẽžero (вар. Galan-ežėre) — лука, ліс Rd, Galan lãuko — хутір Ut, Galan miško — лука Mrc, Galan piẽvos — лісок Šln, Galan rãvo — болото Mlt. Ці конструкції виражають просторові відношення напрямку, указуючи, що місце розташування названого об’єкта лежить на шляху до іншого об’єкта. В одному випадку galan утворює конструкцію зі значенням напрямку з давальним відмінком: Galan piẽvai — лісок, болото Mrk.

Складені назви місцевостей — словосполучення — зазвичай є іменниковими, їхній головний і залежний компоненти (іменник або субстантивований прикметник

Straipsniai / Articles

221

LAIMUTIS BILKIS

прикметник) найчастіше пов’язані відношенням керування¹¹. Найбільшу частину таких топонімів становлять сполуки з родовим відмінком загальних іменників¹², що виражають кількісні відношення. Їхні головні компоненти позначають невелику (невизначену) кількість (кінець, кінці), а залежні другі — вміст цієї кількості, тобто об’єкт, частину якого становить або який завершує чи продовжує названий об’єкт: Galai bālų sml. Vrn, Galai dėgsnių vt. Iaukė Ml, Galai ežero ež. dalis Trgn, Galai ganiavos sklp. Lp: ganiva — літнє пасовище для худоби, трава, випас; місце випасу, Galai lankų pv. Dl, Galai nadų kn. Žž — пор. білор. nadė ‘давня міра землі, що дорівнювала кільком десятинам; земельна ділянка’ (Яцкн 1971: 118), Galai pievų l. Rtn, pv. Jz, Galai režių l. Aln, Galai skynimų l. Rtn: skynimas ‘вирубана ділянка лісу’, Galai šilų mš. KzR, Galai šniūrų pv. Zk, Galai šniūrų b., dr. Dl, Galai valakų ar. Lp, Galas apušoto mš. dalis Sk: apušotas ‘осиковий ліс, осичняк’, Galas balos pv. Zk, Galas balų l. Trgn, Galas brastų dr. Lkm, Galas dãrmo l. Sd, Galas daržo l. Vrn, pv. Čln, Vrn, Galas degimo ar. Glv: degimas ‘вигоріла ділянка (луки, болота, лісу), згарище’, Galas dronyčios ar., gn. Prl: dronyčia ‘межа; межовий вал’, Galas duobės pv. Dkšt, Galas ežero ež. (Didžiulio) dalis Dg, ež. (Bebrusų) dalis Luok, gn. Tvr, mš. Klt, pv. Dg, Gdr, Sv, Galas galėlio sk. Ds, Galas galėlio || Galas galėlių ež. (Pačio) dalis Ds, Galas girių l. Ds, Galas gojaus pv. Rm, Galas grōblių dr., pv. Rim: grōblas ‘насип, дорожня насип’, Galas ilgų l. Ršk: ilgasis, ilgoji, пор. ilgosios ‘далеко простягнутий луг’, Galas kalnelio pv. Vb, Galas kalno kn., l. Ršk, rst. Ąsm, Galas kalno (var. Galė kalnas) dr., pv. Šut, Galas karklyno gn. Dkšt, Galas kelio kl. dalis Ms, Galas keliūtės kl. dalis, rst. dalis Sug: keliūtė ‘маленька, малоїзна дорога, стежка’, Galas krūminių rst. Lkm: krūminė ‘заросле кущами місце, чагарники’, Galas kulio ar. Lkm, Galas kūlių (var. Galė kūlių) dr. Sug, Galas laukelio ar. Antz, Galas lauko l. Str, l. dalis Tvr, Galas pievos pv. Trgn, Galas pylimo dr. Lkm: pylimas ‘низьке, вологе, заболочене місце, болото; велика ділянка лісу чи поля’, Galas pusynėlio mš. dalis Pt, Galas raisto b. Mc, pv. Ck, Jž, Vrn, Galas rėvo pv. Pun, št. Trk, Galas režiu (var. Biržynė) b. An, Galas saliūtės pv. Trgn, Galas salos l. Mrk, Galas samanýkščio dr.

¹¹ Є праці із синтаксису, у яких синтаксичні зв’язки іменникових словосполучень намагаються класифікувати інакше, ніж у LKG і DLKG, тобто відповідно до вимоги, яку висуває головний компонент словосполучення до приєднання залежного компонента. У деяких іменникових словосполученнях, які зазвичай вважають утвореними способом керування, такий критерій спонукав би віднести їх до іменникових словосполучень, утворених способом прилягання. Зв’язок прилягання можна було б також убачати між родовим відмінком зі значенням назви та головним словом словосполучення (Rotušės aikštė), оскільки головне слово не вимагає такого родового відмінка, а також у деяких сполуках із орудним і місцевим відмінками. З іншого боку, зв’язок деяких іменників із прислівниками, який традиційно вважають приляганням, оцінювався б як керування (див. Vaskelaitė 2003: 143–156; 2009).

¹² Такий родовий відмінок називають родовим відмінком кількісного вмісту (див. DLKG 512), а значення словосполучення визначають як кількісне, додаткове, комплетивне (Labutis 1994: 41).

22

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Особливості творення литовських топонімів із коренем gal- (< лит. gãlas ‘кінець, край’)

LeI: samanýkštis ‘місце, заросле мохом’, Gãlas skardžius mš., sk. Pln, Gãlas šeršinų l. Tv, Gãlas sodybų pv. Ktk, Žr, sod. Ign, Gãlas šilėlės gn. Mž, Gãlas šilo dr., mš., pv. Sv, Gãlas šilo (var. Kulỹs) pv. An, Gãlas šniūrų pv. Šnt, Gãlas trakėlių l. Prl, Gãlas trako ar., pv. Lkm, Gãlas Tūorõs pv. Plš, ž. Mlt, Gãlas ūlyčios l. Plš, Gãlas ūpės krm. Vb.

У сполуках із родовим відмінком кількісного вмісту залежним компонентом досить часто виступають інші топоніми: Galai Šąčių ar. Prl: Šąčios plk., Gãlas Baluõšo ež. (Baluõšo) dalis, vt. lauke Trn: Baluõšas ež., Gãlas Daugų kn. Dg: Daugai mst., Gãlas Dumblio liūn. Mlt: Dumblės ež., Gãlas Duvėno pv. Užp: Duvėnas ež., Gãlas Gruodiškio (var. Gruodiškio galas) ar., ž. Lkm: Gruodiškis ež., Gãlas Ilgėlio (var. Galė Ilgėlio) pv. Antz: Ilgėlis ež., Gãlas Įlojo sl. Ds: Įlosai ež., Gãlas Jūodupio gn., pv. Rtn: Jūodupis k., Gãlas Krūvandõs dr., pv. Čk: Krūvandà up., Gãlas Rãdiškės l. Tvr: Rãdiškė k., Gãlas Širvintõs (var. Galė Širvintõs) ar., pv., up. (Širvintos) dalis Vp: Širvintà up., Gãlas Tautesnio (var. Galė Tautesnio) b. Antz: Tautesnis ež., Gãlas Vilkautinio paež. Kbš: Vilkautinis ež.

У словосполученні Gãlas Leibõko dr., pv. Grb родовим відмінком, найімовірніше, виступає особове ім’я *Leibõkas, пор. лит. leibà ‘простак, нетямущий; повільна людина’, prvd. Leibùkas (Butkus 1995: 288). У цьому разі можна вбачати метонімічно виражене значення кількості: ‘ґрунт, луг, що становить невелику частину (кінця) землі, садиби чи чогось подібного, яка належить Leibokas’.

Дещо менша група іменникових словосполучень із родовим відмінком іменника виражає просторові (місцеві) відношення, указуючи, що названий об’єкт розташований на краю: Gãlo apušrõtas kln. Šn: apušrõtas ‘осиковий ліс, осичняк’, Gãlo grõvis pv. Žg, Gãlo kálnas plkn. (Aukštaičio kalno) dalis kln, Gãlo krūmai km. Pg, Gãlo kūdrėlis l. Pls: *kūdrėlis ← kūdra, kūdrà + kẽlias, Gãlo lankà gn. Pkšt, Gãlo laũkas ar. Pd, l. Gr, Gãlo pieva pv. RdN, Gãlo prūdėlis tv. Onš, Gãlo skynimas l. Vs, Gãlo upėlis grv. Pšš, pv. Rtn, Gãlo vertimas l. Rtn: vertimas ‘оранка, зорана земля’, Galų balà b. Ars, Blnk, plk. Krok, pv. Krsn та ін., Galų balė || Galų balė pv. Mrs, Galų balėlė b. Mlt, Galų bãlos b. Sk, Galų brãdas ar. Jz: brãdas ‘велике болото, грузька дорога, мокре місце; мілке місце в річці, де можна переїхати, брід’, Galų dirvos dr. Skdv, Galų duobė pv. Brš, Galų ežeras pv. Ob, Galų ežerėlis ež. Prl, Galų kalnai (var. Galūkalnas) gn., kln. dalis Ppr, Galų kálnas ar. Šil, aukšt. Šil, kln. Plt, klv. Pdv, Rdč, l. Lkm, Galų kelėlis kl. Eiš, Galų krūmai krm. Blnk, Galų kupstynė b., pv. Krk: kupstynė ‘купкувате місце, луг’, Galų lankà ln. Žmt, Galų miškėlis mš. Mlt, Galų pieva pv. Krn, Ldvn, Ln, Mlt, Vdn, Vln, Galų pievelė pv. Užp, Galų pievos mš. Žsl, Galų pylimas pv. Vdn, Galų raištai rst. Krn, Galų raistas b. Rait, klm. Tj, kms. Jz, plk. Btr, pv. Dg, rst. Lėl, Pun та ін., Galų raisteliai ar., rst. Jz, Galų ravàs grv. Sem, Galų rėvas grv. Btr: rėvas ‘яр; проміжок, западина, рів’, Galų skėriniai dr. Km, Galų šaltinis šlt. Škt, Galų šniūrai b. Antz, rž. Pln, Galų šniūreliai ž. Lp, Galų tankynė mš. dalis

Straipsniai / Articles

223

LAIMUTIS BILKIS

Jž: зарості ‘місце, густо заросле рослинністю, хащі’, Galų upėlis річк. Užp, струм. Krn. Серед конструкцій зі сполуками з родовим відмінком вирізняються конструкції з родовим відмінком того самого слова: Galų galas хут. Pn, Galų galo darželis луг. Šv. Вони, найімовірніше, позначають підсилювальні відношення з відтінком негативної оцінки (‘дуже віддалене, важкодоступне, розташоване в глушині’). Трикомпонентна конструкція підтверджує твердження, що такі сполуки мають тенденцію до застиглості (пор. LKG III 203).

Вирізняються сполуки, що виражають просторові відношення (напрямок), із родовим відмінком топоніма та прийменником ant: Galų ant Rūdių назва місця Klvž: Rūdių upalis річка, Galų ant Vaidėno назва місця Klvž: Vaidėnis річка. Ці складені топоніми позначають і характеризують об’єкти (кінці) щодо іншого об’єкта, указуючи, що названі місця розташовані на шляху до інших об’єктів.

Кілька складених топонімів, очевидно, можна вважати сполуками на позначення місця з іменником у місцевому відмінку, у яких перший компонент означує другий: Galė daržas город. Šv, Galė degimas пал. Glv, Galė grėblė луг. Žm. grėblė ‘вимощена мокрим деревом дорога’, Galė kalnas (вар. Gėlas kalno) пал., луг. Št, Galė lazdynas ліс Arm, Galė laukas хут. Št, Galė lyguma пал. Ut, Galė pieva луг. Blnk, Galė valkai пал. Pkn, луг. Pun. В апелятивних сполуках із місцевим відмінком зазвичай означується перший компонент: відпочинок у селі, служба в маєтку, сон у заторі тощо (LKG III 209).

Кілька складених топонімів — словосполучень — є проблемними, їх можна тлумачити двояко. Це конструкції, утворені формою орудного відмінка galù та іменником у називному відмінку: Galų lanką луг. Mrk, Galų laukas хут. Tj, Galų pieva луг. Pkn, Žž, Galų raistas луг. Btr, Smn, Galų raistelis луг. Mrk, Galų siena пал., село Kvr, Galų sodyba луг. Rk, Galų šniūrai поле Mlt, Sk, хут. Vp, ліс Plš, луг. Dl, Sk, струм. Mlt, Galų ūlyčia пал. Glv. Можна припустити, що ці конструкції є підрядно пов’язаними словосполученнями з означальним значенням, у яких вжито однину литовського іменника galas в орудному відмінку. Однак, зважаючи на те, що іменник в орудному відмінку виражає ознаку предмета разом із обов’язково залежними словами (ялина зі схиленими гілками, дерево з корінням завдовжки два метри, поля з горбами, обвіяними вітром, див.: DLKŽ 561; LKG III 207–208), такі конструкції легше вважати іменниковими словосполученнями, пов’язаними приляганням, із прислівником gal в орудному відмінку¹³. У такому разі вони означали б спосіб розташування об’єктів (наприклад, ‘луг, садиба, лука, повернуті в певний бік кінцем, тобто задньою частиною’) або місце (наприклад, ‘поле, болото, стіна, розташовані в кінці якогось іншого місця’). Без контексту речення навряд чи можливо точніше визначити значення цих сполук, оскільки galų належить до таких прислівників литовської мови, які можуть означати

¹³ Про можливість уживання форми орудного відмінка galù як прислівника вже давно писав Казіс Улвідас (Ulvy-das 2000: 223).

224

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Особливості словотворення литовських топонімів із коренем gal- (< лит. gãlas ‘кінець, край’)

і місце, і спосіб дії¹⁴. Слід зазначити, що іменникові словосполучення з прислівниками в литовській мові дуже рідкісні й зазвичай утворюються з віддієслівними іменниками (див. LKG II 233–234); водночас в описах граматичних ознак прислівників зауважується, що «в окремих випадках (наприклад, у заголовку) прислівники можуть примикати навіть до іменників, пор.: Vilnus šiandien; Mūsų kaimas vakar(rytoj)» (DLKG 410). Оскільки аналізовані словосполучення стали окремими назвами, є засобом власного найменування та функціонують не в реченні, таке примикання прислівників до іменників також цілком можливе¹⁵. Як додатковий аргумент можна навести й те, що в багатьох граматичних працях відзначають прислівники, утворені від іменників в орудному відмінку: зазначається, що прислівниками способу дії можуть бути форми однини в орудному відмінку balsu, ūmara, ratų, būriu, šonu, žaibu, pūku, stulpu тощо (Ulvydas 2000: 223; LKG II 428; DLKG 411), а прислівниками місця — форми множини в орудному відмінку pavėjais, pakraščiais, patakais (LKG II 443), vietomis, pagiriais, palubėm, palangiais (DLKG 424, 425).

Не зовсім зрозумілі й зв’язки між компонентами конструкції Galūs par veršme назва болота Vžs. Найімовірніше, її слід трактувати як іменникове словосполучення з просторовим значенням (місця з відтінком обмеження, конкретизації), знахідним відмінком і службовим прийменником par ‘біля’ (Galūs par veršme ← galī par veršme), пор. сполуки такого самого значення яблуню біля дороги, хатинку біля озера, ділянку біля шосе (LKG III 220). З іншого боку, не можна відкидати й того, що форма місцевого відмінка (інесиву) galūs тут уже виконує функцію прислівника, оскільки форми місцевого відмінка, наприклад krašte, viduryje, užpakalyje, apačioje, також мають тенденцію переходити до прислівників (див. LKG II 428).

¹⁴ Докладніше про багатозначність прислівників див. LKG II 443, 451.

¹⁵ У деяких працях про синтаксичні зв’язки поняття прилягання не вживається; типами синтаксичних зв’язків вважають керування та модифікацію (Holvoet, Judžentis 2003: 14) або комплементацію, модифікацію й дрібніший різновид специфікації (Holvoet 2009: 81–94). У розглянутому випадку прислівник galų, очевидно, виконує функцію модифікатора.

Straipsniai / Articles

225

LAIMUTIS BIKIS

ВИСНОВКИ

1. Найпоширенішими способами творення топонімів із (першим) коренем gal- є плюралізація (Galai), суфіксальне словотворення, складання основ і словоскладання.

2. Найпродуктивнішим типом творення суфіксальних топонімів є gal- + -inė (Gal-inė), -inės (Gal-inės), -inis (Gal-inis), -iniai (Gal-iniai, Gal-iniai). Ці похідні слова належать до категорії назв носіїв ознаки.

3. Найбільшу групу складних топонімів становлять топоніми, утворені складанням galas, gali та загальних іменників. Частину складних назв місцевостей утворено за моделлю galas, gali + інший топонім. Специфічною рисою цих детермінативних складних слів є те, що другий компонент уточнює перший.

4. Прийменникові топоніми здебільшого утворюються з новоутворених прийменників місця galų, galė та родового відмінка загальних або власних іменників (топонімів і особових імен). Чимало прийменникових конструкцій також утворено з новоутвореного прийменника напрямку galan та родового відмінка загальних іменників.

5. Більшість топонімів, що утворюють словосполучення, — це сполучення, які виражають кількісні (часткові) відношення, із родовим відмінком загальних і власних слів (зазвичай топонімів), у яких компонент із gal- є головним (Gālas pievas, Gālas Vīl̄autinia). Дещо меншою є група сполучень, що виражають просторові відношення, з родовим відмінком загальних іменників, у яких компонент із gal- слід вважати залежним (Gālo lankā, Galū šaltinis).

6. Рідкісними граматичними особливостями топонімів із gal- можна вважати: a) первинні локативні топоніми Galūos, Galosė; b) моделі творення складних топонімів gal- (← gālas, gali) + власне ім’я (топонім, особове ім’я); + прикметник; + дієслово; c) складні топоніми, утворені з ілативу galan та загального або власного іменника; d) словосполучення, у яких лексикалізований орудний відмінок іменника galū пов’язаний з називним відмінком іменника (Galū raistėlis).

7. Аналіз словотворення топонімів із gal- доповнює й розширює опис граматики литовської мови новими даними.

226

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Lietuvių vietovardžių su šaknimi gal- (< liet. gãlas ‘pabaiga, kraštas’) darbų ypatybės

СКОРОЧЕННЯ НАЗВ ОБ’ЄКТІВ ТА ІНШІ СКОРОЧЕННЯ

a. – площа

ar. – орна земля, оброблювана земля

avd. – особове ім’я

aukšt. – височина

b. – болото

brus. – білоруський

d. – яма

dr. – поле

dp. – торфовище

dv. – перелог

dv. – маєток

ež. – озеро

gn. – пасовище

grv.– рів

k. – село

кдр. – ставок

кл. – шлях

клм. – місце, заросле пнями

клн. – гора

клн. – долина

клв. – пагорб

кмс. – зарості очерету

крм. – чагарники

кртм. – вирубка

л. – поле

лат. – латиський

ленк. – польський

лит. – литовський

люн. – болото

лн. – лука

мст. – місто

мш. – ліс

оф. – офіційний

паз. – пажере, пажеріс

пб. – паб(а)ліс

пкрнт. – узбережжя

плк. – болото, болотиста місцевість

плкн. – гола гора

прус. – прусський

првд. – прізвисько

пв. – луг

пвд. – прізвище

рст. – заболочена місцевість

рос. – російський

рж. – смуга землі

сав. – самоврядування

ск. – обрив

склп. – земельна ділянка

слн. – долина

смл. – піщане місце

сод. – садиба

ств. – вир

шл. – схил

шлт. – джерело

тер. – територія

тв. – ставок

ук. – господарство

уп. – річка

упл. – струмок

вар. – варіант

вкс. – волость

врс. – джерело

вс. – хутір

vt. – місце, місцевість

vv. – назва місцевості

ž. – земля

Straipsniai / Articles

227

LAIMŪTIS BILKIS

СКОРОЧЕННЯ НАЗВ МІСЦЬ ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ ТОПОНІМІВ

Ad – Адутішкіс (Швенчонський р-н)

AksnV – Аксненай (Вілкавішкський р-н)

Aln – Алунта (Молетський р-н)

Alt – Альвітас (Вілкавішкський р-н)

An – Анікщяй

Ant – Анталепте (Зарасайський р-н)

Ank – А́нкоптіс (Клайпедський р-н)

Anz – Анзаве (Зарасайський р-н)

Ap – Апсас (Білорусь)

Arm – Армонішкес (Білорусь)

Ars – Арістава (Кедайняйський р-н)

Ašn – Ашмінта (Пренайський р-н)

Auk – Аукштадваріс (Аукштадваріс; Тракайський р-н)

Aukšt – Аукштувенай (Купішкіський р-н)

Avž – Авіженяй (Вільнюський р-н)

Bb – Бабаї (Каунаський р-н)

Bnk – Балнінкай (Молетський р-н)

Brš – Бірштонас (Пренайський р-н)

Brt – Бартнінкай (Вілкавішкіський р-н)

Brž – Біржай

Bsg – Байсогала (Радвілішкіський р-н)

Bt – Батакяй (Таурагський р-н)

Br – Бутрімоніс (Алітуський р-н)

Ck – Цейкіні (Ігналінський р-н)

Čb – Чобішкіс (Ширвінтський р-н)

Čk – Чекішке (Каунаський р-н)

Čn – Чюленай (Молетський р-н)

Dbg – Дубінгяй (Молетський р-н)

Dn – Dubėnai (Алітуський район)

Dg – Daugai (Алітуський район)

Dgč – Degùčiai (Зарасайський район)

Dgl – Daugėliai (Утенський район)

Dglč – Daugėlaičiai (Радвілішкіський район)

Dglk – Daugėliskiai (Каунаський район)

DglN – Naujasis Daugėliškis (Ігналінський район)

Dšt – Dūkštas (Ігналінський район)

Dl – Deltuva (Укмергський район)

Dr – Darbėnai (Кретингський район)

Drž – Daržininkai (Варенський район)

Ds – Dusetos (Зарасайський район)

Dv – Dieveniškės (Шальчинінкський район)

Eiš – Eišiškės (Шальчинінкський район)

Gdr – Giedraičiai (Молетський район)

Glv – Gėlvonai (Ширвінтський район)

Gb – Грибенай (Ігналінський р-н)

Grg – Гаргждай (Клайпедський р-н)

Grnd – Грендаве (Тракайський р-н)

Gž – Гіжай (Вілкавішський р-н)

Ign – Ігналіна

Imbr – Імбрадас (Зарасайський р-н)

Int – Інтурке (Молетський р-н)

Jk – Якенаї (Варенський р-н)

Jnš – Йонішкіс

Jon – Йонава

JnšM – Йонішкіс (Молетський р-н)

Jsv – Йосвайняй (Кедайнський р-н)

Jz – Єзнас (Пренайський р-н)

Jž – Южинтай (Рокішкіський р-н)

Kbš – Кибишяй (Варенський р-н)

Kdn – Кедайняй

Klt – Калтаненай (Швенчонський р-н)

Kln – Калтиненай (Шилальський р-н)

Klvr – Калварія (Маріямпольський муніципалітет)

Klvrž – Жемайчю-Калварія (Плунгеський р-н)

Km – Камаяй (Рокішкіський р-н)

Kp – Купішкіс

Kč – Капчяместіс (Лаздіяйський р-н)

Kr – Купрелішкіс (Біржайський р-н)

Kd – Кірденай (Утенський р-н)

Krk – Краке (Кедайняйський р-н)

Krn – Крекенава (Паневежиський р-н)

Kn – Круоніс (Кайшядорський р-н)

Krs – Краунас (Рокішкіський р-н)

Krok – Крокялаукес (Алітуський р-н)

Ks – Кашакишкіс (Паневежиський р-н)

Ksn – Кросна (Лаздіяйський р-н)

228

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX

Особливості словотвору литовських топонімів із коренем gal-

(< лит. gãlas ‘кінець, край’)

Kt – Kùtkiškės (Утенський р-н)

Kur – Kurkliai (Анікщяйський р-н)

Kvr – Kavárskas (Анікщяйський р-н)

KzR – Kazlų Rūda

Kzt – Kažiškis (Ігналінський р-н)

Lbv – Liubãvas (територія самоврядування Калварії)

Ldk – Lydõkiai (Укмергський р-н)

Ldn – Liudinãvas (територія самоврядування Маріямполе)

Lėl – Leliónai (Утенський р-н)

Lkm – Linkmenys (Ігналінський р-н)

Lks – Laũksodis (Пакруойський р-н)

Lksr – Laũksargiai (Таурагський р-н)

Lkš – Lukšiai (Шакяйський р-н)

Lln – Lielionys (Пренайський р-н)

Lm – Ломяй (Тауразький р-н)

Lnkv – Лінкува (Пакруойський р-н)

Lp – Лепалінгіс (самоврядна територія Друскінінкая)

Luok – Луоке (Молетський р-н)

Lzd – Лаздіяй

Mck – Міцкунай (Вільнюський р-н)

Ml – Мєлагенай (Ігналінський р-н)

Mt – Молетай

Mc – Марцінконіс (Варенський р-н)

Mj – Маріямполе

Mk – Мяркіне (Варенський р-н)

Ms – Моседіс (Скуодаський р-н)

Msn – Муснінкай (Ширвінтський р-н)

Mž̌ – Мєжішкяй (Паневежиський р-н)

Nmč – Неменчине (Вільнюський р-н)

Nmn – Немун айтіс (Алітуський р-н)

Nmž – Жемайчю-Науместіс (Шилутський р-н)

Ng – Норагелі (Лаздійський р-н)

Ob – Обеляй (Рокишський р-н)

Onš – Онускіс (Тракайський р-н)

Ps – Пабайскас (Укмергський р-н)

Pd – Падубисіс (нині Базиліонай) (Шяуляйський р-н)

Pv – Падієвитіс (Шилальський р-н)

Pg – Пагіряй (Кедайнський р-н)

Pkn – Пакальні (Утенський р-н)

Pn – Пакуніс (Пренайський р-н)

Pkšt – Пукштакаяй (Плунгеський р-н)

Pls – Пелеса (Білорусь)

Plš – Палуше (Ігналінський р-н)

Plt – Плателяй (Плунгеський р-н)

Pn – Паневежис

Pnd – Панделіс (Рокишський р-н)

Pnm – Панемуне́ліс (Рокишкіський р-н)

Pnt – Панотеряй (Йонавський р-н)

Pp – Папіле (Акменський р-н)

Pl – Папіліс (Біржайський р-н)

Pr – Папарчай (Кайшядорський р-н)

Prl – Перлоя (Варенський р-н)

Pv – Паровея (Біржайський р-н)

Pst – Пастовас (Білорусь)

Pš – Пашвітинис (Пакруойський р-н)

Pš – Пашушвис (Радвілішкіський р-н)

Pun – Пуня (Алітуський р-н)

Pv – Півашюнай (Алітуський р-н)

Pžl – Пажуоляй (Молетський р-н)

Rat – Ратінінкай (Алітуський р-н)

Rd – Радвілішкіс

Rč – Рудайчяй (Кретингський р-н)

RdN – Немунеліо Радвілішкіс (Біржайський р-н)

Rgl – Рагеляй (Рокишкіський р-н)

Rgv – Рагува (Паневежиський р-н)

Rim – Рімше (Ігналінський р-н)

Rk – Рокишкіс

Rm – Рамігала (Паневежиський р-н)

Rmš – Румшишкес (Кайшядорський р-н)

Rod – Родунь (Білорусь)

Ršk – Решкутенай (Швенчьонський р-н)

Rn – Рачяй (тер. самоврядування Друскінінкай)

Rd – Рудня (Варенський р-н)

Rz – Розалімас (Пакруойський р-н)

Sd – Седа (Мажейкяйський р-н)

Sdk – Судейкяй (Утенський р-н)

Sem – Семелішкес (тер. самоврядування Електренай)

Skdv – Скаудвіле (Таурагський р-н)

Skp – Скапішкіс (Купішкський р-н)

Skš – Сошкіай (Ігналінський р-н)

Sl – Салос (Рокишкіський р-н)

Straipsniai / Articles

229

LAIMUTIS BIKIS

Sd – Салдутишкіс (Утенський р-н)

Smn – Сімнас (Алітуський р-н)

St – Сінтаутай (Шакяйський р-н)

Sr – Середжюс (Юрбаркський р-н)

Srj – Сейріяй (Лаздійський р-н)

Sk – Шешікай (Укмергський р-н)

Stč – Стачюнай (Пакруойський р-н)

Stk – Стаклішкес (Пренський р-н)

Str – Струнайтіс (Швенчонський р-н)

Sug – Суґінтай (Молетський р-н)

Sv – Свядасай (Анікщяйський р-н)

Svk – Швікас (Швенчонський р-н)

Šaul – Шауленай (територія самоврядування Друскінінкая)

Шіл – Шилавотас (Пренайський р-н)

Шіл – Шіленай (Ігналінський р-н)

Шкт – Шауко́тас (Радвілішкіський р-н)

Шчн – Шальчинінкай

Шл – Шилале

Шн – Шяулянай (Радвілішкіський р-н)

Шлв – Шилува (Расейняйський р-н)

Шмн – Шимоніс (Купішкіський р-н)

Шр – Ширвінтос

Шш – Шешуоляй (Укмергський р-н)

Шт – Шета (Кедайняйський р-н)

Шут – Шутаи (Швенчонський р-н)

Шв – Швекшна (Шилутський р-н)

Швнт – Швента (Швенчонський р-н)

Тй – Тауенай (Укмергський р-н)

Тг – Таураге

Tgn – Таурагнай (Утенський район)

Trkm – Тауракеміс (Каунаський район)

Tsk – Tiskūnai (Kėdainių r.)

Tvr – Тверечюс (Ігналінський район)

Upn – Упнінгай (Йонавський район)

Ut – Утена

Užp – Ужпаляй (Утенський район)

Užv – Ужвентіс (Кельмеський район)

Vad – Вадокляй (Паневежиський район)

Varn – Варняй (Тельшяйський район)

Vb – Вабальнінкас (Біржайський район)

Vdn – Віденішкяй (Молятський район)

Všk – Відішкяй (Укмергський район)

Vies – Вієсос (Ширвінтський район)

Vl – Велюона (Юрбаркський район)

Vln – Вілунай (Кайшядорський район)

Vp – Вепріяй (Укмергський р-н)

Vdv – Ведува (Расейнський р-н)

Vrn – Варена

Všt – Виштитіс (Вілкавішкіський р-н)

Vs – Вевіс (територія самоврядування Електренай)

Vžn – Вижуонос (Утенський р-н)

Žk – Жукай (Ігналінський р-н)

Žp – Запишкіс (Каунаський р-н)

Žr – Зарасай

Žg – Жагаре (Йонішкський р-н)

Žl – Желва (Укмергський р-н)

Žmt – Жемайткеміс (Укмергський р-н)

Žm – Жирмунай (Білорусь)

Žsl – Жасляй (Кайшядорський р-н)

Žž – Жежмаряй (Кайшядорський р-н)

230

Acta Linguistica Lithuanica LXIX

Особливості творення литовських топонімів із коренем gal- (< лит. gãlas «кінець, край»)

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Ambras Saulius 2000: Daktavardžių darybos raida 2. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Bartunikė Nerija 2008: Joniškio rajono teritorijos toponimai: darba ir raidos polinkiai. Daktaro disertacija. Šiauliai: Vytauto Didžiojo universitetas, Šiaulių universitetas.

Блажене Грасильда 200: Die baltischen Ortsnamen im Samland. Hydronymia Europaea, Sonderband 2. Штутгарт: Franz Steiner Verlag.

Būga Kazimieras 1961: Rinktiniai raštai 3. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla.

Butkus Alvydas 1995: Lietuvių pravardės. Kaunas: Aesti.

Граматика сучасної литовської мови, за ред. Вітаутаса Амбраса. Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1994.

Endzelīns Jānis 1956: Latvijas PSR vietvārdi 1(1). Rīga: Latvijas PSR Zinātņu akadēmijas izdevniecība.

Endzelė Renata 2005: Šiaurės vidurio Lietuvos vietovardžiai. Daktaro disertacija. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas.

Gerullis Georg 1922: Die altpreußischen Ortsnamen. Berlin und Leipzig: Vereinigung wissenschaftlicher Verleger, Walter de Gruyter & Co.

Holvoet Axel 2009: Bendrosios sintaksės pagrindai. Vilnius: Vilniaus universitetas, Asociacija „Academia Salensis“.

Holvoet Axel, Artūras Judžentis 2003: Sintaksinių ryšių tipai. – Sintaksinių ryšių tyrimai (Lietuvių kalbos gramatikos darbai 1), red. Axel Holvoet, Artūras Judžentis. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 11–35.

Квікліс Бронюс 196: Наша Литва 3. Бостон: Видавництво Литовської енциклопедії.

Labutis Vitas 1994: Lietuvių kalbos sintaksė 1. Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

LKG I – Граматика литовської мови 1, гол. ред. Казіс Улвідас. Вільнюс: Mintis, 1965.

LKG II – Граматика литовської мови 2, гол. ред. Казіс Улвідас. Вільнюс: Mokslas, 1971.

LKG III – Граматика литовської мови 3, гол. ред. Казіс Улвідас. Вільнюс: Mokslas, 1976.

LKŽe – Словник литовської мови 1–20, 1941–2002, електронна версія, редакційна колегія: Ґертруда Нактіне (гол. ред.), Йонас Паулаускас, Ріта Пятрокене, Вітаутас Віткаускас, Йоланта Забарскайте. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2005. Доступ в інтернеті: http://www.lkz.lt.

Straipsniai / Articles

231

LAIMUTIS BILKIS

LLŽ – Польсько-литовський словник, авторка Валерія Вайткевічюте. Вільнюс: Mokslas, 1979.

LPB – База даних литовських прізвищ. Доступна в інтернеті: http://lkis.iki.lt.

LVŽ III – Словник литовських топонімів 3, автори: Вероніка Адамоніте, Лаймутіс Білкіс, Гражина Блажене, Даля Качінайте-Врублевскене, Мільда Норкайтене, Альма Рагаускайте, Марія Размукайте, Даля Свідерскене. Вільнюс: Інститут литовської мови, 2018.

Mickienė Ilona 2001: Telšių rajono toponimų darbas. Daktaro disertacija. Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas.

Pospiszylowa Anna 1990: Toponimia południowej Warmii. Nazwy terenowe. Olsztyn: Wydawnictwa Wyższej Szkoły Pedagogicznej w Olsztynie.

Razmukaitė Marija 2002: Lietuvos sudurtinių oikonimų darbai brožai. – Acta Linguistica Lituanica 46, 121–130.

Razmukaitė Marija 2003: Sudėtiniai Lietuvos oikonimai. – Baltu filoloģija 12(2), 63–80.

RLKŽ – Російсько-литовський словник 3, укладачка Ядвіга Карделіте. Вільнюс: Mokslas, 1984.

Savukynas Bronys 1963: Kilmininkai lietuvių vietovardžiai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 6, 235–246.

Savukynas Bronys 1971: Kaip padaryti vandenų vardą. – Pergalė 12, 166–169.

Sviderskienė Dalia 2006: Marijampolės apskrities sudurtiniai oronimai. – Lituanistica 68(4), 47–59.

Sviderskienė Dalia 2017: Sudėtinių Marijampolės apskrities helonimų motyvacija. – Acta Linguistica Lituanica 77, 78–102.

Ulvyda Kazy 2000: Lietuvių kalbos prieveiksmiai. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Vanagas Aleksandras 1970: Lietuvos TSR hidronimų daryba. Vilnius: Mokslas.

Vanagas Aleksandras 1973: Банас А. П. Структурно-словообразовательный анализ названий гор Литвы. – Lietuvos TSR mokslų akademijos darbai. A serija, 3(44), 209–219.

Vanagas Aleksandras 1980: K. Būga – lietuvių onomastikos pradininkas. – Lietuvių kalbotyros klausimai 20, 7–46.

Vanagas Aleksandras 1981: Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. Vilnius: Mokslas.

32

Acta Linguistica Lituanica LXXIX

Особливості творення литовських топонімів із коренем gal- (< лит. galas ‘кінець, край’)

Vaskelaitė Ramunė 2003: Lietuvių kalbos daiktavardiniai junginiai sintaksiniu ryšiu požiūriu. – Acta Linguistica Lithuanica 48, 143–158.

Vaskelaitė Ramunė 2009: Sintaksinių ryšių modeliai lietuvių kalbos sakinyje. Daktaro disertacija. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, Vytauto Didžiojo universitetas.

Опель Владимир Эммануилович 1997: Неславянская гидронимия бассейнов Вислы и Одера. – Балто-славянские исследования 1988–1996. Москва: Индрик, 332–358.

Польская Наталья Владимировна 1978: Словарь русской ономастической терминологии. Москва: Наука.

Топоров Владимир Николаевич 1979: Прусский язык. Словарь. Е–Н. Москва: Наука.

Яшкин Иван Якуевич 1971: Беларускія геаграфічныя назвы. Мінск: Навука і тэхніка.

Особливості творення литовських топонімів із коренем Gal- (< Lith. galas ‘кінець, край’)

АНОТАЦІЯ

Топоніми, похідні від лит. gãlas ‘місце, де закінчується довгий предмет; зовнішня межа предмета (передня, крайня частина); край, межа; кордон’, та інші слова зі спільним коренем і подібним значенням становлять найбільшу словникову статтю (етимологічне гніздо) третього тому Словника литовських топонімів (G–H). Топоніми з цим коренем численні й в інших балтійських мовах. Топоніми з gal- вирізняються різноманітністю моделей творення та особливим розмаїттям складних і складених утворень; тому аналіз їхнього творення доповнює й розширює опис граматики литовської мови новими даними.

Можна виокремити такі характерні особливості творення топонімів, похідних від лит. gãlas:

1) Найпоширенішими моделями творення топонімів із коренем gal- у першій позиції є перехід у множину (Galai), суфіксація, складання та композиція (прийменникові конструкції та складені топоніми);

Straipsniai / Articles

233

LAIMŪTIS BILKIS

2) Найпродуктивнішим типом творення суфіксальних топонімів є gal- + -inė (Gal-inė), -inė (Gal-inės), -inis (Gal-inis), -iniai (Gal-iniai, Gal-iniai). Ці похідні належать до категорії nomina attributiva;

3) Найбільшу групу складених топонімів становлять топоніми, утворені від galas, galai і загальних іменників (Gal-ā-balė, Gal-į-dabis, Gal-ý-laukė, Gal-ù-daržis, Gal-uo-žeras тощо). Значна частина складених топонімів утворена за моделлю galas, galai + інший топонім (Gal-ā-verknė, Gal-ia-kaušiai, Gal-igiai). Ці детермінативні композити мають особливу рису — другий компонент визначає перший.

4) Прийменникові топоніми найчастіше утворюються від нових прийменників на позначення місця galù, galè і загальних або власних назв (топонімів та особових імен) у родовому відмінку (Galù sodýbų, Galù Dėblono, Galè salų, Galè Širùntos). Низка прийменникових конструкцій також утворюється від нового прийменника, що виражає напрямок, galán, і загальних іменників у родовому відмінку (Galán miško, Galán pievos);

5) Більшість топонімів, що утворюють словосполучення, — це словосполучення, які виражають кількісні (часткові) відношення між загальними та власними назвами (зазвичай топонімами) в родовому відмінку, де компонент із gal- є головним компонентом (Gãlas pievos, Gãlas Vilkiaučio). Трохи меншу групу становлять словосполучення із загальними іменниками в родовому відмінку, що виражають просторові відношення, де компонент gal- вважається залежним компонентом (Gãlo lankà, Galù šaltinis);

6) Рідкісними можна вважати такі граматичні властивості топонімів із gal-: первинні топоніми в місцевому відмінку Galuõs, Galuõse; моделі творення складених топонімів gal- (← gãlas, galai) + власна назва (топонім, особове ім’я), + прикметник, + дієслово; складені топоніми, утворені від ілатива galãn і загального або власного іменника; словосполучення, у яких адвербіалізований іменник в орудному відмінку, galù, уживається у сполученні з іменником у називному відмінку (Galù raistèlis).

Подано 30 жовтня 2018 р.

LAIMŪTIS BILKIS

Інститут литовської мови

вул. Пятро Вілейшйо, 5, Вільнюс LT-10308, Литва

[email protected]

234

Acta Linguistica Lithuanica LXXIX