VÁCLAV BLAŽEK

Університет Масарика

Сфери наукових досліджень: індоєвропеїстика, особливо слов’янські, балтійські, кельтські, анатолійські, тохарські та індоіранські мови; фенно-угорські мови; афразійські мови; етимологія; генетична класифікація; математичні моделі в історичній лінгвістиці.

DOI

ГНА В ДАВНЬОІСЛАНДСЬКІЙ МОВІ

Gná у давньоісландській мові

АНОТАЦІЯ

У статті давньоісландський теонім Gná аналізується з погляду семантики, словотвору, етимології та семантичної типології. З огляду на часткові результати було сформульовано таку гіпотезу: теонім Gná може відображати прагерманське *gno або *gnaihō, що, ймовірно, є втраченим германським продовженням індоєвропейського апелятива *dʰgʰmeh₂ «земля» або його похідного *dʰgʰmeh₂ikeh₂ «той, що належить землі». Теоніми на позначення земних божеств, утворені від основи *dʰgʰem-, засвідчені у дев’яти індоєвропейських традиціях. Аналізований германський теонім може представляти десяту традицію.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: теонім, словотвір, семантика, етимологія.

АНОТАЦІЯ

У цій статті з погляду семантики, словотвору, етимології та семантичної типології аналізується давньоісландський теонім Gná. З огляду на часткові результати висунуто гіпотезу, що теонім Gná може відображати прагерманське *gnō або *gnaihō, яке, ймовірно, є продовженням у германських мовах утраченого індоєвропейського апелятива *dʰgʰmeh₂ «земля» або його похідного *dʰgʰmeh₂ikeh₂ «той, що належить землі». Теоніми на позначення божеств землі, утворені від основи *dʰgʰem, трапляються у дев’яти індоєвропейських традиціях. Аналізований у статті германський теонім може бути відображенням десятої традиції.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: теонім, словотвір, семантика, етимологія.

Straipsniai / Articles

9

VÁCLAV BLAŽEK

1. ДОКУМЕНТАЦІЯ

Давньоісландське Gná означало «богиня з гурту Ásynja». Воно трапляється в кількох давньоісландських текстах:

1.1. Gylfaginning 35. Frá ásynjum.

Тоді мовив Ґанґлері: «Хто такі асиньї?» Високий відповідає: «Фріґґ — найвища. Вона має оселю, що зветься Фенсалір, і вона дуже велична. Друга — Саґа. Вона живе в Сьокквабек, і це велике місце. Третя — Ейр. Вона найкраща лікарка. Четверта — Ґеф'юн. Вона незаймана, і їй служать ті, хто помирає незайманими. П'ята — Фулла. Вона також незаймана, ходить із розпущеним волоссям і золотим обручем на голові. Вона носить скриньку Фріґґ і доглядає за її взуттям, а також ділиться з нею таємними задумами. Фрейя — найшанованіша після Фріґґ. Вона одружилася з чоловіком на ім'я Од. Їхня донька — Гносс. Вона така прекрасна, що від її імені походить слово «коштовності» — так називають усе прекрасне й цінне. Од вирушив у далекі краї, а Фрейя плаче за ним, і її сльози — червоне золото. Фрейя має багато імен; причина цього в тому, що вона давала собі різні імена, коли подорожувала серед незнайомих народів у пошуках Ода. Її називають Мардьоль і Герн, Ґефн, Сюр. Фрейя мала Брісінґамен. Її також називають Ванадіс. Сьома — Сьовн: вона дбає про те, щоб спрямовувати людські серця до кохання, жінок і чоловіків, і від її імені походить назва любовного запалу — «сяфні». Восьма — Лофн; вона така лагідна й прихильна до тих, хто звертається до неї, що отримує дозвіл від Всеотця чи Фріґґ на союз між людьми, жінками й чоловіками, навіть якщо раніше він був заборонений або вважався недозволеним. Від її імені походить слово «дозвіл», а також те, що її дуже вихваляють люди. Дев'ята — Вар: вона прислухається до людських клятв і домовленостей, які жінки й чоловіки укладають між собою. Тому такі домовленості називають «варарами». Вона також карає тих, хто порушує їх. Десята — Вьор: вона мудра й допитлива, тож ніщо не може бути від неї приховане. Є вислів: жінка стає «вьор», тобто дізнається про те, що їй стає відомим. Одинадцята — Син: вона стереже двері в палаті й зачиняє їх перед тими, кому не слід входити; її також призначено захищати на тінгах справи, які вона хоче відхилити. Звідси вислів, що «син» — перепона, коли людина заперечує. Дванадцята — Глін: її призначено оберігати людей, яких Фріґґ хоче вберегти від якоїсь небезпеки. Звідси вислів, що той, хто уникає небезпеки, «глейнір». Тринадцята — Снотра: вона мудра й чемна. Від її імені походить назва «снот» — так називають стриману жінку або чоловіка. Чотирнадцята Ґна: Фріґґ посилає її до різних світів зі своїми дорученнями. Вона має коня, що мчить повітрям і водою, на ім'я Говварпнір. Якось, коли вона їхала, кілька ванів побачили її в повітрі. Тоді один мовив: «Що там летить, / що там їде / або мчить небом?» Вона відповідає: «Я не лечу, / хоч і їду / та мчу небом / на Говварпнірі, / якого Гамскерпір / породив від Ґардрофи».

10

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Old Icelandic gnā

Af Gnár nafni er svá kallat, at þat gnæfar, er hátt ferr. Sól ok Bil eru talðar með ásynjum, en sagt er fyrr frá eðli þeirra.

«Тоді мовив Ґанґлері: “Хто такі асиньї?” Гарр відповів: “Найвища — Фріґґ: вона має садибу, що зветься Фенсалір, і вона найславетніша. Друга — Саґа: вона мешкає у Сьокквабеккрі, і то велике житло. Третя — Ейр: вона найкраща лікарка. Четверта — Ґеф’юн: вона діва, і їй служать ті, хто помирає дівами. П’ята — Фулла: вона теж діва, ходить із розпущеним волоссям і золотою пов’язкою на голові; носить скриньку Фріґґ і доглядає її взуття, а також знає її таємні поради. Фрейя найблагородніша (разом із Фріґґ); вона одружена з чоловіком на ім’я Одр. Їхня дочка — Гносс: вона така вродлива, що речі, які є прекрасними й коштовними, називають hnozir. Одр вирушив у далекі мандри, а Фрейя плаче за ним, і її сльози — червоне золото. Фрейя має багато імен, і ось причина цього: вона сама давала собі різні імена, коли вирушала до незнайомих народів шукати Одра. Її називають Мардьолль і Герн, Ґефн, Сюр. Фрейї належало намисто Брісінґамен. Її також називають Володаркою ванів. Сьома — Шьовн: вона дуже старанно спрямовує думки людей до кохання — як жінок, так і чоловіків; а від її імені любовне прагнення називають sjafni. Восьма — Лофн: вона така прихильна й доброзичлива до тих, хто звертається до неї, що здобуває від Всеотця або Фріґґ дозвіл на шлюбне єднання людей — жінок і чоловіків, навіть якщо це раніше було заборонено або здавалося цілком відкинутим. Від її імені такий дозвіл називають «дозволом»; також її дуже «люблять» люди. Дев’ята — Вар: вона прислухається до клятв і домовленостей між чоловіками й жінками, тому такі угоди називають «обітницями». Вона також карає тих, хто порушує присягу. Десята — Вьор: вона мудра й прониклива, тож ніхто не може нічого від неї приховати; є приказка, що жінка «дізнається» про те, про що її повідомили. Одинадцята — Сюн: вона стереже двері в залі й замикає їх перед тими, кому не слід заходити; її також призначено захищати на судових зібраннях від позовів, які вона бажає відхилити. Звідси вислів: syn виставляють наперед, коли людина заперечує. Дванадцята — Глін: її призначено берегти тих людей, яких Фріґґ хоче вберегти від якоїсь небезпеки; звідси походить вислів, що той, хто рятується, «спирається». Снотра — тринадцята: вона розважлива й лагідної вдачі; від її імені розважливу жінку чи чоловіка називають snotr. Чотирнадцята — Gná: Фріґґ посилає її з дорученнями в різні краї; вона має коня, що мчить небом і морем, і зветься Гуф-Тоссер. Якось, коли вона їхала верхи, декотрі з ванів побачили її в небесах; тоді один промовив: Що там летить? | Що там мчить, чи ковзає в повітрі?»

Strápsni / Articles

11

VÁCLAV BLAŽEK

Вона відповіла: «Я не літаю, | хоч мчу й ковзаю в повітрі — Топтун-Копитами, | того, кого Гамскерпір породив із Гардрофою».

Від імені Gná те, що здіймається високо, називають gnæfa {«виступати»}. Соль і Біль зараховуються до асинь, але про їхню природу вже йшлося раніше».

<http://www.sacred-texts.com/neu/pre/pre04.htm>

1.2. Skáldskaparmál 433.6

У наведеному нижче уривку перелічено 28 імен асинь, серед них — Гна:

Тепер належить назвати / усіх асинь: / Фрігг і Фрейю, / Фуллу й Сноутру, / Герд і Ґефюн, / Ґну Лофн, Скаді, / Йорд і Ідунн, / Ільм, Біль, Ньорун. / Глін і Нанна, / Гносс, Ріндр і Сьофн, / Соль і Саґа, / Сіґн і Вор. / Далі слід назвати Вар і Сюн, / а потім згадати / Труд і Ран.

<http://www.vsnweb-publications.org.uk/Edda-2a.pdf>

<http://www.sacred-texts.com/neu/pre/pre05.htm>

1.3. Þjóðólfr ór Hvini, Ynglingatal 7 // 12–13

Kveðat dul, / nema Dyggva hǫr / Glitnis Gná / at gamni hef, / þvít jódis / Ulfs ok Narfa / konungmann / kjósa skyld, / ok alvald / Yngva þjóðar / Loka mær / of leikin hef.

«Я не називаю це таємницею, але {труп Дюггві для розваги має Gná <богиня> <кінь>} [= Hel], адже {сестра Вовка й Нарві} [= Hel] мусила обрати короля. І {діва Локі} [= Hel] перехитрила володаря {народу Інгві} [= Svíar].»

<http://heimskringla.no/wiki/Ynglingatal>

Edith Marold (ed.), 2012. ‘Þjóðólfr ór Hvini, Ynglingatal 7, in: Diana Whaley (ed.), Poetry from the Kings’ Sagas 1: From Mythical Times to c. 1035. Skaldic Poetry of the Scandinavian Middle Ages 1.

<http://skaldic.abdn.ac.uk/db.php?id=4402&if=default&table=verses&val=edition>

<https://notendur.hi.is/eybjorn/ugm/skindex/yt.html>

12

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Old Icelandic gná

2. СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ

З Gylfaginning 35 відомо, що «Фрігг посилає її в різні краї» (í ýmsa heima). У Ynglingatal 7 перифрастичний вислів Glnis Gnà «Гна коня» вжито щодо тієї самої особи, що й þvit jódis / Ulfs ok Narfa «сестра Вовка й Нарві» та Loka mær «діва Локі», тобто Гель, богиня підземного світу (Goeres 2015, 40). А в Skáldskaparmál 33.6 Гна названа в тріаді Gná Lofn Skaði, де останній теонім, імовірно, пов’язаний із готським skadus «тінь», давньоанглійським sceadu, давньосаксонським skado, давньоверхньонімецьким scato «те саме», що вказує на належність цієї богині до підземного світу (пор. de Vries 1962, 480). Гна не тотожна Скаді, але вона є посередницею контакту між світом (і небом) та підземним світом, який уособлює Скаді. Первинна семантика Гни може бути пов’язана зі значенням «світ».

3. ВНУТРІШНЯ РЕКОНСТРУКЦІЯ

Щодо род. одн. Gná, теонім Gná є основою на -ō (подовження кінцевого голосного у кінцевій позиції є регулярним — див. Noreen 1884, 42, §104), яку можна вивести з прагерманського *gnawō (пор. þrá «туга, прагнення» < *þrawō), *gnaþō (пор. rá «койка на кораблі» < *raþō), або *gnaiwō (пор. tá «палець ноги» < *taiwō(n)), *gnaiþō (пор. rá-merki «межова лінія» < *raiþō), або *gnēwō (пор. þrá «повіка» < *þrēwō-) — див. Noreen 1884, 117, §291; de Vries 1962, 618, 430, 578, 51; Kroon 2013, 45, 402, 505, 403, 76.

4. ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

З огляду на гіпотезу про первинну семантику Gná, яка, ймовірно, була пов’язана зі значенням «світ» (§2), привабливо вивести її безпосередньо з *gnō < *ĝʰnā- < *(d)ĝʰmeH₂- як вед. ksmā́- ж. р. «земля» [RV 3.35.6] & imā́- ж. р. [RV 6.52.15]. Зазначимо, що початкове сполучення *gm- у прагерманській мові не допускається. Серед розширених форм варіант *gnaiþō, паралельний грецькому γύναικειος, іонійському γυναικήιος, у складних словах γύναικο-, «жіночий, належний жінці», передбачає семантичну структуру ±«світ» = *«належний *gnō», де *gnō могло первісно означати «земля». Семантичний зв’язок між «світом» і «землею» зрозумілий; пор. вед. bhū́- «земля, ґрунт, земля» поряд зі значеннями «світ, простір, всесвіт», первісно «місце буття» (MW 760–61).

Straipsniai / Articles

13

VÁCLAV BLAŽEK

5. ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕОНІМИ, ПОХІДНІ ВІД КОРЕНЯ *dʰgʰem- «земля»

Традиція Теонім Проєкція Коментарі Ведична Dyā́vakṣā́m дв. *di̯eu̯H₁-dʰgʰomH₁ «Небо і Земля» Авестійська Zā̊, знах. Zǝm, род. Zǝmō *dʰgʰm̥s/*dʰgʰom/*dʰgʰmós «Земля» Хетська Tēkan; Taganzepa- *dʰégʰm̥; *dʰgʰom-sebʰo- «Земля»; «сама Земля»? Грецька Χθών; Χθονία (про Деметру) *dʰgʰóm < *dʰgʰóm-s; *dʰgʰóm-iH₂ «Земля»; «належний Землі» Умбрська Hunte дав. *dʰgʰómto-ei Середньоваллійська Dōn род. *dʰgʰóm-os *«{Мати} Землі» Давньоісландська Gná *dʰgʰmeH₂- або *dʰgʰmeH₂ikeH₂-? *«Земля» або *«належний Землі» Литовська *Žemina *dʰgʰemineH₂- «належний Землі» Латвійська Zemes māte *dʰgʰmei̯eH₂- «мати Землі» Російська Мать-сыра Земля *dʰgʰmei̯eH₂- «Мати — сира Земля» Тохарська B keṃ-nākte знах. *dʰgʰóm-m̥ «Богиня Землі»

6. ВИСНОВОК

Давньоісландський теонім Gná позначав богиню, яка сполучала небо й світ із підземним світом. Внутрішня реконструкція приводить до прагерманської форми *gnō або *gnaihō, яку можна тлумачити як «світ» ~ «належний землі». В індоєвропейській перспективі ці форми можна проєктувати як *dʰgʰmeH₂- «земля» або *dʰgʰmeH₂ikeH₂- «належний землі». Таке пояснення виявляє приховане германське продовження індоєвропейського апелятива *dʰgʰem- «земля», відомого лише у формі германського похідного *gum- «чоловік» < *dʰgʰm̥-hon- (Kroonen 2013, 195). В індоєвропейській

14

Acta Linguistica Lithuanica LXX

Old Icelandic gná

У цьому аспекті похідні від *dʰǵʰem- найчастіше утворюють теоніми, пов’язані із «землею».

Л І Т Е Р А Т У Р А

EWAi – Etymologisches Wörterbuch des Altindoarischen I–II, von Manfred Mayrhofer. Heidelberg: Winter, 1986–2001.

Goes Erin Michelle 2015: The Poetics of Commemoration. Shaldic Verse and Social Memory. Oxford: University Press, 89–107.

Hofmann Karl & Forssman Bernhard 1996: Avestische Laut- und Flexionlehre. Innsbruck: Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft.

Kloekhorst Alwin 2008: Etymological Dictionary of the Hittite Inherited Lexicon. Leiden–Boston: Brill.

Kroonen Guus 2013: Etymological Dictionary of Proto-Germanic. Leiden–Boston: Brill.

Noreen Adolf 1844: Altordische Grammatik 1: Altisländische und altnorwegische Grammatik. Halle: Niemeyer.

Poultney James Wilson 1959: The Bronze Tables of Iguvium XVII. Baltimore: American Philological Association.

Toporov Vladimir N. 2000: K rekonstrukcii balto-slavianskogo mifologičeskogo obraza Zemli-Materi *Zem̑a & *Māte (*Māti). – Bato-slavianskie issledovanija XIV (1998–1999). Moskva: Indrik, 239–371.

MW – Monier-Williams Sir Monier 1899 [1993]: A Sanskrit-English Dictionary. Delhi: Motilal Banarsidass.

de Vaan Michiel 2008: Etymological Dictionary of Latin and the other Italic Languages. Leiden–Boston: Brill.

de Vries Jan 1962: Altnoordisches etymologisches Wörterbuch. Leiden: Brill.

Wilkens Jens, Georges-Jean Pinault & Michèl Peyrot 2014: A Tocharian B parallel to the legend of Kalmāṣapāda and Sutasoma of the Old Uyghur Daśakarmapathādanamālā. – Acta Orientalia Hungarica 67, 1–18.

Подяка

Дослідження виконано в межах Фонду досліджень Університету Масарика, № 2817.

Straipsniai / Articles

15

VÁCLAV BLAŽEK

Gnā давньоісландською мовою

АНОТАЦІЯ

У статті аналізується теонім давньоісландської мови Gnā у семантичному, словотвірному, етимологічному та семантико-типологічному аспектах. Богиня Gnā належить до групи асинь, а сам теонім засвідчений у кількох давньоісландських текстах. Первинний семантичний аналіз теоніма Gnā показав, що ім’я пов’язане зі значенням «світ», оскільки в міфології богиня підтримувала зв’язок між підземним царством, землею та небом. Внутрішня реконструкція засвідчила, що теонім Gnā може мати протогерманське походження і виводитися з *gnawō, *gʰnā, або *gnaiwō, *gnaiʰō, або *gʰnēwō. З огляду на первинний семантичний аналіз, теонім, найімовірніше, пов’язаний зі значенням слова «світ». Тому етимологічний аналіз дав підстави дійти висновку, що теонім міг безпосередньо походити від *gnō < *gʰnā- < *(dʰ)gʰmeh₂-, як і ведійське kṣmā- f. «земля». Внутрішня реконструкція теоніма дозволяє пояснити, що він є протогерманською формою індоєвропейського апелятива *dʰgʰmeh₂- «земля» або похідним від цього апелятива *dʰgʰmeh₂ikeh₂- «той, що належить землі». Теоніми, що називають божеств землі, властиві багатьом індоєвропейським традиціям, і аналізоване ім’я богині Gnā може представляти таку традицію.

Подано 8 травня 2019 р.

VÁCLAV BLAŽEK

Інститут мовознавства та балтистики

Філософський факультет Університету Масарика

A. Nováka 1, CZ-60200 Brno

[email protected]

16

Acta Linguistica Lithuanica LXX