КЛАУС ҐЕЄР

Південноданський університет в Оденсе

Основні напрями досліджень: мовна варіативність, субстандартні різновиди, цифрова прагматика, медіалінгвістика, гендерна лінгвістика, німецька як іноземна мова, фахова комунікація, аудіовізуальний переклад.

DOI: doi.org/10.35321/all83-12

ЧОГО МОЖНА НАВЧИТИСЯ З ДІАЛЕКТНИХ РОЗМОВНИКІВ ДЛЯ НЕМОВОЗНАВЧОЇ ДІАЛЕКТОЛОГІЇ ТА НЕМОВОЗНАВЧОЇ ЛІНГВІСТИКИ

Чого можна навчитися з діалектних розмовників, що належать до непрофесійної діалектології та мовознавства

АНОТАЦІЯ

Розмовники для мандрівників або торговців зазвичай орієнтувалися на нормативні різновиди мови та правильне мовлення. Діалектні розмовники є відносно молодим явищем, принаймні якщо йдеться про німецьку мову. Вони, здається, виконують інше призначення, ніж звичайні розмовники: їх створюють (і купують) не для полегшення спілкування з людьми, мовою яких недостатньо добре володіють, а лише для розваги. У цій статті досліджується, як діалектні розмовники на макрорівні, а також у деталях використовують народні мовні уявлення та переконання для виконання цієї функції.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: розмовники, діалектні розмовники, народна діалектологія, народне мовознавство, німецькі діалекти.

АНОТАЦІЯ

Розмовники для мандрівників або торговців зазвичай писалися нормативною та правильною мовою. Діалектні розмовники є досить новим явищем, особливо в німецькій мові. Здається, що їхня мета також дещо відрізняється від мети звичайних розмовників, оскільки перші видаються (і продаються) не для того, щоб полегшити спілкування з

248

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

людьми, які недостатньо добре володіють мовою, вони більше орієнтовані на позитивний емоційний стан читача. У цій статті аналізується, як у макролінгвістичному аспекті у довідниках із розмовної діалектної мови детально використано народні мовні уявлення в очікуванні, що вони виконуватимуть згадану функцію.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: розмовники, довідники з діалектної розмовної мови, народна (неакадемічна) діалектологія, народна лінгвістика, діалекти німецької мови.

1. ВСТУП

Розмовники для мандрівників і купців існують уже багато сотень років, але лише з появою та розвитком освітнього й рекреаційного туризму вони перетворилися на стабільний тип тексту — хоча його основні структури й тематичне оформлення можна простежити від сьогодення до ранніших прототипів. Сучасні розмовники, як правило, орієнтуються на стандартні варіанти мови. Розмовна мова або сленг потрапляють до них лише у виняткових випадках. Особливу групу розмовників становлять діалектні розмовники, які вже кілька років випускають на ринок деякі видавництва. На перший погляд діалектні розмовники здаються дуже схожими на відомі розмовники стандартних варіантів мови, однак при детальнішому дослідженні виявляється суттєва відмінність у функціях: тоді як стандартні розмовники передусім слугують засобом порозуміння, діалектні розмовники, схоже, насамперед розважають. Можна виокремити цілу низку аспектів, через які тип тексту «діалектний розмовник» постає перспективним об’єктом дослідження для неакадемічної, відповідно перцептивної діалектології та загалом народної лінгвістики.

Ця стаття ґрунтується на широкому розумінні народної лінгвістики.^¹ Відповідно до концепції Folk Linguistics Нідзельскі та Престона (2000: viii), неакадеміків і неакадемічних дослідниць слід розуміти як «those who are not trained professionals in the area under investigation» — щодо мови як предмета це означає переважну більшість мовної спільноти. Водночас мова особливо придатна для осмислення неакадеміками, адже вона безпосередньо й без спеціального обладнання або спеціальних знань є доволі доступною і практично всюдисущою. Члени мовних спільнот мають власні уявлення та думки про мову й мови, навіть якщо подекуди вони сформовані під сильним впливом шкільних уявлень про норму та правильність. Попри це, концепції

^¹ Докладніше про це див. Geyer 2021.

Straipsniai / Articles

249

KLAUS GEYER

неакадеміків щодо мови як предмета становлять надзвичайно важливу галузь досліджень для лінгвістики. Народна лінгвістика в ужитому тут значенні охоплює дві речі: з одного боку, це осмислення мови неакадемічними дослідниками й дослідницями — таке, що за даними, методами, гіпотезами, аналізами та інтерпретаціями не відповідає чинним мовознавчим стандартам, часто більше зумовлене прагненням оцінювати, ніж пізнавальною метою, — і зазвичай призначене для неакадеміків та неакадемічних дослідниць. З іншого боку, народна лінгвістика охоплює також дослідження цього осмислення мови (академічною) лінгвістикою. Наприклад, концепцію народної етимології, у якій «історичне мовознавство з часткою зверхності [...] виражає наївне хибне етимологізування на противагу науковій етимології» (Augst 2002: 144), слід розуміти як власне народнолінгвістичну.^² Варто також згадати численні книги імен, покликані допомогти батькам обрати для своєї дитини ім’я, яке здається підхожим, — часто на основі його «справжнього», тобто історичного, значення (наприклад, Weitershaus 2004). Однак найпомітнішою тематичною галуззю народної лінгвістики для німецької мови є аспекти мовного контакту, мовної варіативності та мовних змін і їх оцінювання. До них належать, наприклад, дискусії про англіцизми, дещо раніше — про реформу правопису, а нині — про гендерування в мові. Зміни зазвичай оцінюють негативно. Поряд із численними довідниками з комунікації та стилю^³ важливу роль у народній лінгвістиці відіграють настанови щодо правильності мови та її меж, уявної мовної «логіки» або популярних мовних «помилок». Щодо дослідження осмислення мови неакадеміками, крім фундаментального для німецької мови дослідження Antos (1996), передусім слід назвати праці Preston (починаючи з 1982 року) з народної або перцептивної діалектології, зокрема два основоположні томи Handbook of Perceptual Dialectology (Preston 1999 та Long, Preston 2002). Для німецької мови Hundt (1992) ще на ранньому етапі зробив натхненний внесок. Народна діалектологія тим часом охопила й менші мовні спільноти; див., наприклад, Aliūkaitė et al. (2017) щодо литовської мови. Отже, народна діалектологія є центральною галуззю народної лінгвістики.^⁴

² Те, що так звана народна етимологія є цілком пізнавально цінною з лінгвістичного погляду й має своє місце в межах «синхронної етимології», обговорює Augst (1975, 2002).

³ Vgl. auch die Untersuchung von Strauss (2018) zu Rhetorik-Ratgebern.

⁴ Останніми роками інші мовознавчі дисципліни також досліджувалися з погляду їхніх народнолінгвістичних концепцій; див. Albury (2014) про мовне планування та мовну політику, а також праці у Hardy, Herling & Patzelt (2015) про народнолінгвістичні дискурси щодо мови в

250

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

Однак, схоже, діалектні розмовники досі не досліджувалися з перспективи наївної лінгвістики, хоча, як буде показано далі, це є цілком перспективним заходом.

Стаття структурована таким чином: у наступному розділі 2 розглядається текстовий жанр розмовника. Розділ 3 присвячено діалектним розмовникам Kauderwelsch видавництва Reise Know-How, які становлять базу даних для аналізу. Їх досліджено з перспективи наївної діалектології (розділ 4). У розділі 5 здійснюється мікроаналіз одного вибраного діалектного розмовника («Франконський — німецька мова франконців»). Нарешті, у розділі 6 підбиваються підсумки результатів і окреслюються перспективи подальших досліджень.

2. ТЕКСТОВИЙ ЖАНР РОЗМОВНИКА

Розмовники слід розглядати як відносно молодий текстовий жанр, який почав утверджуватися лише у зв’язку з путівниками (наприклад, Baedeker) під час розвитку туризму в середині XIX століття — і як жанр, що, за припущенням Nadobnik (2019: 415), можливо, невдовзі знову стане непотрібним через застосунки для перекладу та подібні допоміжні засоби.

Короткий погляд на історичних попередників виявляє дивовижну структурну тяглість. За Shaik (2014), Дуньхуанські рукописи кінця X століття нашої ери містять допоміжний матеріал для розмов мандрівників Шовковим шляхом і (буддійських) паломників, які послуговувалися китайською, санскритом і сакською мовою (східноіранською мовою). Ще трохи давнішими є Kasseler Glossen початку IX століття, укладені для мовної пари латина — давньоверхньонімецька в баварському діалекті. Наприклад, вони містять такий фрагмент, який із сучасного погляду має краєзнавчий характер (Glück 2002: 68):

Stulti sunt romani sapienti sunt paiori modica est sapienti in romana plus habent stultitia quam sapientia tole sint uualha spahe sint peigria luzic ist spahe in uualhum mare hapent tolaheiti denne spahi

‘Глупі є валлійці, розумні — баварці. Мала мудрість у валлійців: у них більше глупоти, ніж мудрості’

(франкомовному) інтернеті або Cruz-Ferreira (2011), а також Pasquale (2011) і Pasquale & Preston (2013) — уявленням наївної лінгвістики про вивчення та викладання першої й іноземних мов.

Straipsniai / Articles

251

KLAUS GEYER

З кінця IX століття, своєю чергою, походять Altdeutschen Gespräche — «своєрідна розмовна книжечка, що містить діалоги німецьких заїжджих дворів із перекладами латиною» (Glück 2002: 68).

Центральну роль у розвитку текстового жанру мовного путівника відіграє неодноразово згадувана (напр., Hendricks 2014: 29; Gernentz et al. 1988: 21–23) італійсько-німецька мовна книга Liber in volg a ro Георга фон Нюрнберга, який, як наголошує Eder (2010: 57), є також першим відомим за іменем викладачем DaF. Написана для італійських купців, які контактували з верхньонімецькомовними людьми, вона складається з трьох частин: спочатку подано слова й вирази, упорядковані за тематичними сферами, далі — список дієслів із певними формами відмінювання, а насамкінець — два «торговельні діалоги» (Pausch 1972: 37). Пізніші, уже друковані праці з вивчення німецької мови цілком орієнтуються на структуру мовного путівника Георга фон Нюрнберга (пор. Glück 2002: 419 і далі).

У новітній період назва Baedecker від XIX століття стала уособленням початку демократизації подорожей. Вона породжує цілком нову потребу в путівниках, завдяки чому важливішими стають і засоби мовного порозуміння. У видавництві Baedecker 1836 року вперше опубліковано The Traveller’s 2019 Manual of Conversation in English, German, French and Italian, 1864 року з’явилися видання для німецькомовних і франкомовних, а 1883 року — Kurzer Leitfaden der russischen Sprache nebst Gesprächssammlung und Vocabular (фр. видання Manuel de langue russe 1893, англ. Manual of the Russian Language 1914) (пор. Hinrichsen 1983, 1991). Особливістю путівника Baedecker Schweden und Norwegen nebst den wichtigsten Reiserouten durch Dänemark; Handbuch für Reisende 1879 року є те, що від самого початку він містив розділ «До дансько-норвезької та шведської граматики: граматика, сталі вислови, словник для використання під час подорожі», як це здебільшого й досі буває в сучасних путівниках.

Однак спеціалізовані мовні путівники є не лише відносно молодим текстовим жанром — дотепер вони також майже не досліджувалися, принаймні з лінгвістичної перспективи. Винятком є нещодавно опублікована праця Nadobnik (2019), зосереджена на порівнянні німецьких і польських мовних путівників, яка, попри це, містить також цілу низку важливих спостережень щодо жанру загалом.

З урахуванням цифрових технічних можливостей Nadobnik узагальнено визначає мовний путівник як довідкове видання, придатне головним чином для подорожей (або для інших комунікативних цілей, зокрема для самостійного навчання) (найчастіше у формі кишенькової книжки, але також у вигляді носіїв даних та/або аудіоносіїв, як-от застосунок для iPhone або

252

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

файл MP3), що містить моделі мовленнєвої поведінки в типових повсякденних ситуаціях (а також, серед іншої інформації, відомості про вимову, граматику, країнознавство; його також доповнено списками слів або словником) і призначене для всіх, хто не має або має лише незначні знання іноземних мов (Nadobnik 2019: 141).

Unabhängig von der medialen Materialität können, in Anlehnung an Nadobnik (2019: 135), die folgenden als konstitutive Elemente eines Sprachführers gelten: 1) ein einleitender Teil mit Einleitung und Inhaltsverzeichnis, sowie 2) Muster kommunikativer Handlungen (Mustersätze, Dialogsequenzen, Dialoge) als Kernelement. Als weitere zentrale Elemente sind zu betrachten 3) ein Wörterverzeichnis in Form von Wortlisten oder kleinen Wörterbüchern (in Schrift und ggf. auch in Bild), sowie 4) eine kurzgefasste Grammatik und 5) Angaben zur Aussprache, die a) als Umschreibung der Lautung mittels Transliteration oder durch phonetische Transkription vermittelt und / oder b) mittels Tonträgern wie Audio-Kassetten, CDs, MP3-Dateien demonstriert werden. Hinzu kommen 6) graphische Elemente wie beispielsweise Landkarten, Abbildungen, Fotos, Tabellen und Bildtafeln zum Zeigen einerseits, und 7) sonstige Elemente wie z. B. Mustertexte für Briefe oder landesund kulturkundliche Informationen andererseits.

У наступному розділі буде представлено Kauderwelsch мовні та діалектні путівники.

3. KAUDERWELSCH МОВНІ ТА ДІАЛЕКТНІ ПУТІВНИКИ

3.1. Kauderwelsch МОВНІ ПУТІВНИКИ

Мовні путівники Kauderwelsch видавництва Reise Know-How слід розглядати в контексті виникнення індивідуального рюкзачного туризму 1970-х років, коли мандрівники з невеликим бюджетом, але великим інтересом до людей і повсякденної культури — а не передусім до пам’яток високої культури — відвідуваних, нібито екзотичних країн мусили констатувати непридатність звичайних путівників і мовних довідників.

Straipsniai / Articles

253

KLAUS GEYER

Після кількох попередників у групі авторів «Globetrotter schreiben für Globetrotter» 1981 року на ринок виходить перший путівник, а невдовзі, починаючи з 1983 року, також перший мовний путівник Kauderwelsch із томом «Indonesisch (Bahasa Indonesia)». Вибір назви Kauderwelsch для цієї серії спочатку може здивувати, адже, наприклад, Digitales Wörterbuch der deutschen Sprache (dwds.de) подає як значення Kauderwelsch «безладна й незрозуміла, помилкова мова», а Duden Online-Wörterbuch (duden.de) — «незрозуміла мова або манера мовлення, змішана з кількох мов»; однак негативна конотація (dwds.de: «зневажливе») у видавничій серії переосмислюється позитивно в такому значенні: «мовний результат спроби порозумітися з особами, мови яких не знаєш».^⁵

Aktuell (Juli 2020) umfasst die Reihe der Sprachführer 248 Bände, die als Taschenbücher im A6-Format mit einem Umfang von 120-160 Seiten zu Preisen von meist unter 10 Euro angeboten werden. Die Sprachführer sind auch elektronisch im Pdf-Format erhältlich und werden großenteils durch Audiobegleitmaterial, bestehend aus Tondateien der schriftlich gegebenen Beispielwörter und -sätze, ergänzt. Nach Verlagsangaben umfasst die Reihe 137 „Amtssprachen“ (s. kauderwelsch sprachführer), wobei für plurizentrische Sprachen mit großen Sprachgemeinschaften ein stark diversifiziertes Angebot besteht: 18 Titel für Spanisch, 14 für Englisch, 12 für Arabisch, 7 für Französisch; erhältlich sind ferner 18 Sprachführer für Deutsch als Fremdsprache, 11 Slang-Sprachführer, einige kulinarische Sprachführer und eben auch die Reihe Dialekt – für Dialekte des Deutschen.

Мовні путівники Kauderwelsch, як випливає зі вступу до томів (тут як приклад — том 54 Litauisch 1999 року), позиціонуються як «порадники з розмовної мови», за допомогою яких можна «справді» навчитися «розмовляти й розуміти мову людей на вулиці» (Jähnert 1999: 6). Наголошується, що формулюванню та передаванню граматичних правил приділяється мало уваги. Граматичні явища називаються за допомогою германізованих термінів, відомих із німецької початкової шкільної дидактики: 1., 2. тощо Fall (для називного, родового відмінків тощо), Vor- і Nachsilben (де маються на увазі префікси й суфікси), Verhältniswörter (для прийменників), Mittelwörter (для дієприкметників)

⁵ Етимологія Kauderwelsch не з’ясована однозначно: другий компонент складного слова — –welsch у значенні «романський» — не становить проблеми, на відміну від kauder-. Як можливі джерела цього компонента наводять ретороманську мову населення міста Кур (верхньонімецькою Kauer), яке, як вважалося, було відоме своєю діяльністю мандрівних торговців і лоточників, або ж kaudern у значенні «невиразно говорити, клокотати (як індик)» (пор. Kluge 1989; Duden 2014).

254

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

тощо — практика, яка лише на перший погляд робить відповідні предмети доступнішими. Уникнення нібито складних іншомовних слів купується ціною концептуальних плутанин, наприклад між Tempus і Zeit або Genus і Geschlecht тощо. Визначною лінгвістичною особливістю мовних путівників є дослівні переклади наведених прикладів фраз і речень: вихідна мова подається напівжирним шрифтом без сегментації одиниць, менших за слово, під нею розміщується рядок із лексичними та граматичними глосами слів, а насамкінець — рядок із фразеологічним перекладом німецькою мовою; пор. такий приклад із Jähnert (1999: 74):^⁶

Ar gālima rūkýti?

FW можливо палити?

Чи можна мені палити?

Це увиразнення мовних структур без експліцитної метамовної інформації, наприклад у формі граматичних правил, має дати користувачам мовних путівників змогу самостійно за допомогою словника утворювати нові речення за наявними моделями.

3.2. Діалектні путівники Kauderwelsch

Для серії діалектних путівників Kauderwelsch ^{Dialektführer} загалом діють ті самі принципи структури й оформлення, що й для мовних путівників; відмовлено лише від глосування, мабуть, тому, що його не вважають необхідним. Цільовою групою названо «приїжджих», яким мають бути пояснені «чужозвучні звуки й вислови» діалектів. Те, що йдеться меншою мірою про допоміжний засіб для спілкування зі старожилами, а радше про медіум із розважальною функцією, особливо виразно засвідчують неодноразові посилання на поняття «гумор», «мовні ласощі» та «образна мова» / «мова як світогляд», пор.

^⁶ FW у глосі означає «питальне слово» (питальну частку); діакритичні знаки ˜ і ´ зазвичай не пишуться; вони показують місце й тип словесного наголосу.

^⁷ Необхідно прямо зазначити, що подібні продукти пропонують також інші видавництва, пор., наприклад, серії «Langenscheidt humorvolle Sprachführer: [X] für Anfänger» (із [X] = Bairisch, Schwäbisch, Ruhrpott, Sächsisch, Fränkisch, Kölsch, Badisch); «Meine ersten 270 Wörter auf [X]» (із [X] = Saarländisch, Bairisch, Hessisch, Schwäbisch, Fränkisch, Schweizerdeutsch, Kölsch, Trierisch) від видавництва Anaconda, Кельн; «Polyglott Dialektführer: [X]» (із [X] = Bairisch, Schwäbisch) від видавництва Gräfe und Unzer, Мюнхен.

Straipsniai / Articles

255

KLAUS GEYER

опису серії, цінного для аматорської діалектології (на прикладі kauderwelsch bairisch, за інформацією з інтернету щодо Kölbl 2009):

Kauderwelsch Dialekt представляє німецькі діалекти та говірки. Оригінальні слова, фразеологізми, каламбури й приказки, які є в кожній говірці, особливий гумор людей та їхня манера говорити — усе це робить регіон барвистим і цікавим. Завдяки простій фонетичній транскрипції навіть недосвідчений може опанувати майже будь-який діалект. Однак діалект — це ніколи не лише інший спосіб говорити, а й відображення іншого способу мислити, відчувати та жити. Тому путівники Kauderwelsch Dialekt після короткого вступу до фонетичних і граматичних особливостей безпосередньо зосереджуються на типових для регіону фразах і висловах. Невимушені приказки та мовні ласощі демонструють чарівність цієї переважно образної розмовної мови.

Серія Kauderwelsch Dialekt наразі налічує 13 томів (станом на липень 2020 року). Вони охоплюють значну частину німецькомовної території. У назвах частково використовуються поширені в діалектології позначення (наприклад, Sächsisch, Bairisch), а частково — назви з аматорської лінгвістики (наприклад, Ruhrdeutsch), особливо тоді, коли на діалектний регіон указують через назву міського центру (наприклад, Kölsch, Berlinerisch); утім, межі з урбанолектом не завжди чіткі. З діалектологічної перспективи це майже неминуче призводить до неточностей: так, том 106 «Bairisch» присвячений лише баварській говірці в Баварії, а не Bairisch у діалектологічному розумінні, який на сході та півдні значно виходить за межі Баварії; Wienerisch (т. 78) так само належить до баварського діалектного ареалу, як і Tirolerisch (т. 236). Том 186 «Fränkisch» присвячений східнофранкському діалекту, тобто діалекту регіону на півночі Баварії, відомого як Франконія, але не рейнсько- чи мозельськофранкському, середньофранкському або нижньофранкському. У томі 116 Elsässisch названо «німецькою мовою алеманів», хоча томи 71 «Schwiizertüütsch» і 127 «Schwäbisch» також присвячені алеманським діалектним регіонам. Попри це, назви діалектів слід розуміти як значущі для аматорської лінгвістики, як обговорюється в наступному розділі 4. Для більшості носіїв німецької назву Kölsch, безперечно, легше локалізувати й пов’язати з певним уявленням, ніж фахову діалектологічну назву Ripuarisch.

З перспективи рецепції цікаво, які діалекти першими з’явилися в серії, а які були додані пізніше. Це, безперечно, може бути пов’язано і з випадковими обставинами, такими як доступність відповідних авторів,

256

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

але все ж привертає увагу, що спочатку розглядаються німецькі діалекти, які не належать до Федеративної Республіки⁸: Schwyzerdütsch (під назвою Schwiizertüütsch) як різновид, який із пересічної західнонімецької перспективи найважче зрозуміти, Sächsisch як стереотипне представлення «німецької мови НДР», а Wienerisch — як представник німецької мови в Австрії. З перспективи рецепції також цікаво, які томи мали особливо багато перевидань, тобто були особливо успішними.⁹ Найбільше перевидань мають томи Schwiizertüütsch, Wienerisch, Plattdüütsch та Bairisch; однак усі вони вже давно представлені на ринку. Таблиця 1 містить огляд томів серії Kauderwelsch Dialekt.

Таблиця 1: Огляд опублікованих томів серії Kauderwelsch Dialekt.

Назва Номер тому Рік першого видання Поточне видання Schwiizertüütsch – das Deutsch der Eidgenossen 71 1993 14. Aufl. 2014 Sächsisch – das wahre Deutsch 74 1992 8. Aufl. 2012 Wienerisch – Das andere Deutsch 78 1992 11. Aufl. 2019 Kölsch – das Deutsch der Domstadt 105 1996 4. Aufl. 2009 Bairisch – das echte Hochdeutsch 106 1997 9. Aufl. 2019 Elsässisch – die Sprache der Alemannen 116 2001 1. Aufl., vergriffen Plattdüütsch – Das echte Norddeutsch 120 1998 9. Aufl. 2017 Schwäbisch – das Deutsch im Ländle 127 2000 6. Aufl. 2011 Berlinerisch – das Deutsch der Hauptstadt 139 2001 3. Aufl. 2006, vergriffen Ruhrdeutsch – die Sprache des Reviers 146 2001 6. Aufl. 2014 Fränkisch – das Deutsch der Franken 186 2005 6. Aufl. 2015 Hamburgisch – die Sprache an Elbe und Alster 227 2013 2. Aufl. 2017 Tirolerisch – die Sprache des Bergvolks 236 2019 1. Aufl.

Ще два мовні путівники з видавничої програми становлять тут інтерес. Однак вони вийшли не в серії Kauderwelsch Dialekt, а серед звичайних мовних путівників. Це особливо дивує у випадку тому 229 «Österreichisch – das Deutsch des Alpenlandes» (1. Aufl. 2016), адже цей том, на відміну від «Schwiizertüütsch» як ще одного національного різновиду німецької мови, подано не як діалект у серії Kauderwelsch Dialekt, а як мову серед Kauderwelsch Sprachführern.

⁸ Зауважте, що штаб-квартира видавництва Reise Know-How розташована в Білефельді.

⁹ Однак інформація про наклади недоступна.

Straipsniai / Articles

257

KLAUS GEYER

Натомість мовнополітичним очікуванням відповідає те, що том 104 «Lëtzebuergesch – Wort für Wort» (1997, 6. Aufl. 2018) входить до серії мовних розмовників.

4. KAUDERWELSCH ДІАЛЕКТ І САЛІЄНТНІСТЬ НІМЕЦЬКИХ ДІАЛЕКТІВ

У цьому розділі вимір аматорської лінгвістики діалектних путівників Kauderwelsch буде розглянуто за допомогою розширеної концепції салієнтності. Салієнтність як «суб’єктивно-атитюдінальна величина» (Lenz 2014: 89) може бути визначена, слідом за Kerswill і Williams (2002: 81), як «властивість мовного елемента або ознаки, яка робить їх у певний спосіб перцептивно й когнітивно помітними»; отже, концепція салієнтності зазвичай стосується лише окремих мовних ознак. Тут, однак, її буде застосовано до цілих комплексів мовних ознак, а саме до діалектів, ідентифікованих аматорською лінгвістикою. Те, що для непрофесійних фахівців із діалектології чи лінгвістики перцептивно й когнітивно помітними частково є інші одиниці (тобто діалекти), ніж для експертів, численні відповідні дослідження вже підтвердили; крім того, діалектні інвентарі, укладені непрофесійними фахівцями з діалектології чи лінгвістики, мають інший просторовий розподіл, ніж ізоглосо-орієнтовані¹⁰ діалектологічні карти, як це показують відповідно укладені діалектні карти (пор., наприклад, Hundt 2010).

Нижче три дослідження мають продемонструвати відповідність діалектних назв у заголовках серії Kauderwelsch салінтним аматорським лінгвістичним концептам.

Першим слід назвати дослідження популярності або непопулярності німецьких діалектів, проведене Інститутом демоскопії в Алленсбаху (Allensbach 2008). Респондентам пропонувалося вибрати зі списку 17 діалектних назв щонайбільше по три позиції. Список містить такі діалектні назви, наведені тут у порядку найпопулярніших діалектів:¹¹

¹⁰ На цьому місці доречніше було б говорити про гетероглоси, оскільки позначається відмінність, а не тотожність; див. Sihler (2000: 170; виділення в оригіналі): «Технічна назва лінії, що розмежовує поширення мовної ознаки, — isogloss. Це невдале утворення для позначення того, що мається на увазі […], і нині іноді трапляється термін heterogloss».

¹¹ Послідовність найменш популярних діалектів (за винятком позиції саксонського) істотно не відрізняється — це свідчить про те, що йдеться не про популярність, а про відомість.

258

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

Баварський – північньонімецький нижньонімецький – берлінський – швабський – рейнський – гессенський – саксонський – франконський – пфальцський – баденсько-алеманський – вестфальський – мекленбурзький – східнопрусський – тюрингський – саарландський – сілезький – померанський. Список 1: діалектні назви в Allensbach (2008) у порядку популярності діалектів

У модифікованому списку 2 курсивом виділено ті діалектні назви, які також трапляються в серії Kauderwelsch Dialekt; при цьому назва Bayerisch в Allensbach вважається еквівалентною назві Bairisch у Kauderwelsch, так само як Norddeutsches Platt і Plattdüütsch, а також Westfälisch і Ruhrdeutsch.

Баварський (Байріш) – північньонімецький нижньонімецький (Plattdüütsch) – берлінський – швабський – рейнський (Kölsch) – гессенський – саксонський – франконський – пфальцський – баденсько-алеманський – вестфальський (рурський) – мекленбурзький – східнопрусський – тюрингський – саарландський – сілезький – померанський. Список 2: діалектні назви в Allensbach (2008) у порядку популярності діалектів у порівнянні з назвами в серії Kauderwelsch Dialekt; збіги виділено курсивом

Es fehlen somit bei Allensbach (2008) aus dem Kauderwelsch-Inventar Hamburgisch, Schwitzertüütsch, Wienerisch, Tirolerisch und Elsässisch. Dies sind zum einen Dialekte, die außerhalb Deutschlands liegen und deshalb keine Rolle bei der Untersuchung von Allensbach spielen.^¹² Dass andererseits Hamburg(er)isch nicht vertreten ist, mag darin begründet sein, dass es bei Allensbach als Standardvarietät und nicht als Dialekt verstanden wird.

Друге дослідження під назвою «Як люди в Німеччині думають про мову» (Gärtig, Plewnia, Rothe 2010), поряд із багатьма іншими аспектами, містить також розділ (3.3) про симпатію до регіональних різновидів. На відміну від Allensbach, тут респондентам пропонувалося використовувати назви, обрані ними самими.^¹³

^¹² Перебування за межами Федеративної Республіки Німеччина, однак, стосується також діалектів Ostpreußisch, Schlesisch і Pommerisch, запропонованих в Allensbach для вибору, тобто діалектів, які репрезентують німецькомовний простір до завершення Другої світової війни, що може видаватися доволі дивним. Через відсутність носіїв ці діалекти й без того майже вже невідомі, тому в дослідженні Allensbach вони регулярно опиняються наприкінці списків вибору: респонденти — незалежно від того, чи вважають діалект популярним або непопулярним — обирають лише ті діалекти, з якими можуть пов’язати певне уявлення.

^¹³ Запитання в анкеті сформульоване так: «25) Незалежно від того, чи розмовляєте Ви самі діалектом або Platt: чи є такі різновиди діалекту або Platt, які Вам особливо симпатичні?»

Straipsniai / Articles

259

KLAUS GEYER

Результат у списку 3 демонструє такі назви діалектів, причому знову Bairisch очолює перелік як найпопулярніший діалект (Gärtig, Plewnia, Rothe 2010: 159):¹⁴

Баварський – північні німецькі діалекти / нижньонімецький – швабський – саксонський – берлінський – гессенський – кельнський – рейнський нижньонімецький – нижньонімецький – гамбурзький / ганзейський – франконський – баденський – пфальцький – Рурпотт – алеманський – інші діалекти Баварії – австрійський – фризькі діалекти – тюринзький – вестфальський нижньонімецький – саарландський – швейцарська німецька – […]

Список 3: Найсимпатичніші діалекти за Gärtig, Plewnia, Rothe (2010)

Порівняння з назвами Kauderwelsch Dialekt дає такий огляд (список 4); знову курсивом виділено ті назви діалектів, які також трапляються в серії Kauderwelsch Dialekt; і тут певні назви вважаються еквівалентними: Norddeutsch / Platt — Plattdüütsch, а Ruhrpott — Ruhrdeutsch.

Баварський – північні німецькі діалекти / нижньонімецький (Plattdüütsch) – Швабський – Саксонський – берлінський – гессенський – Кельнський – рейнський нижньонімецький – нижньонімецький – Гамбурзький / ганзейський – Франконський – баденський – пфальцький – Рурпотт (Ruhrdeutsch) – алеманський – інші діалекти Баварії – австрійський – фризькі діалекти – тюринзький – вестфальський нижньонімецький – саарландський – Швейцарська німецька – […]

Список 4: Найсимпатичніші діалекти за Gärtig, Plewnia, Rothe (2010) у порівнянні з назвами серії Kauderwelsch Dialekt; збіги виділено курсивом

Знову незрозумілим є статус Alemannisch, який із діалектологічної перспективи цілком охоплює також ельзаський діалект. Крім того, порівняно з Kauderwelsch відсутній Wienerisch, який, утім, можна було б підвести під Österreichisch, а також туристично релевантний Tirolerisch (також

Welche sind das? (Mehrfachnennungen möglich)“ (Gärtig, Plewnia, Rothe 2010: 281; Hervorhebung im Original).

Eine gekürzte Version (vgl. Gärtig, Plewnia, Rothe 2010: 158), bei der die hier wiedergegebene ausführliche Liste mit 40 Bezeichnungen auf 13 (jeweils einschließlich der Angaben „keinen“ und „alle“) gekürzt ist, zeigt plötzlich „Norddeutsch“ als beliebtesten Dialekt. Was hier alles unter „Norddeutsch“ zusammengefasst worden ist, bleibt jedoch intransparent. Die bei Gärtig, Plewnia, Rothe (2010) angegebenen Prozentwerte legen jedoch nahe, dass neben „Norddeutsch / Platt“ auch die Dialekte mit den Bezeichnungen „Platt“, „Hamburgisch / Hanseatisch“, „Friesische Dialekte“ (!), „Hannover“, „Mecklenburger Platt“, „Norddeutsch, nicht Niederdt.“ und „Friesisch“ (!) in die Sammelkategorie Norddeutsch eingehen, was insbesondere wegen der Vermischung von niederdeutschen und hochdeutschen Varietäten zweifelhaft erscheint.

260

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

Österreichisch?). Очевидно, німецькомовні респонденти не здійснюють надто детальної диференціації діалектів за межами Німеччини.

Die detailliertesten Ergebnisse liefert die Untersuchung von Hundt (2010), die jedoch im Gegensatz zu den beiden vorgenannten nicht repräsentativ, sondern explorativ ist. Proband:innen aus fünf deutschen Städten (Dresden, Erlangen, Freiburg, Heidelberg, Kiel), die unterschiedliche Dialekträume repräsentieren, sollten auf einer Deutschlandkarte Dialektregionen einzeichnen und die Dialektregionen anschließend benennen. Dies liefert 71 verschiedene (Laien-)Bezeichnungen (ab mindestens fünf Nennungen), von denen in Liste 5 die ersten 22 (mit einer Nennungsfrequenz > 10%) aufgelistet sind (vgl. Hundt 2010: 196, 201f.):

Bayerisch – Sächsisch – Schwäbisch – Berlinerisch – Plattdeutsch – Schweizerdeutsch – Hessisch – Fränkisch – Norddeutsch – Österreichisch – Kölsch – Badisch – Hochdeutsch – Thüringisch – Ruhrpottdeutsch – Saarländisch – Rheinländisch – Alemannisch – Friesisch – Wienerisch – Hamburgerisch Список 5: Найчастіше згадувані назви діалектів за Hundt (2010)

Порівняння з назвами у Kauderwelsch, знову ж таки за припущення еквівалентності назв (Bayerisch ~ Bairisch, Plattdeutsch ~ Plattdüütsch, Schweizerdeutsch ~ Schwitzerdütsch, а також Ruhrpottdeutsch ~ Ruhrdeutsch), наведено у списку 6:

Bayerisch (Bairisch) – Sächsisch – Schwäbisch – Berlinerisch – Plattdeutsch (Plattdüütsch) – Schweizerdeutsch (Schwitzerdütsch) – Hessisch – Fränkisch – Norddeutsch – Österreichisch – Kölsch – Badisch – Hochdeutsch – Thüringisch – Ruhrpottdeutsch (Ruhrdeutsch) – Saarländisch – Rheinländisch – Alemannisch – Friesisch – Wienerisch – Hamburgerisch Список 6: Найчастіше згадувані назви діалектів за Hundt (2010) у порівнянні з назвами серії Kauderwelsch Dialekt; збіги виділено курсивом

У цьому дослідженні учасники здійснюють низку диференціацій, таких як Bayerisch (Oberbayerisch, ранг 26 проти Niederbayerisch, ранг 29) або Fränkisch (Mittelfränkisch, ранг 31, Oberfränkisch, ранг 32 і Unterfränkisch, ранг 37), орієнтуючись на назви так званих урядових округів у федеральній землі Bayern як адміністративних одиниць нижчого за рівень земель, і вони прямо не є діалектологічними назвами. Варто також згадати, що в дослідженні Hundt (2010) трапляються навіть Tirolerisch та Elsässisch — відповідно на 48-му та 51-му місцях.

Straipsniai / Articles

261

KLAUS GEYER

Як результат цього порівняння можна констатувати, що Kauderwelsch, очевидно, обрала для своїх діалектних розмовників цілком помітні в наївній діалектології назви діалектів. Ненормативне написання — як у випадках Plattdüütsch і Schwiizertüütsch — слугує, вочевидь, передусім м’якій, але такій, що сприяє продажам, екзотизації діалектів. Такі екзотизації також відіграватимуть роль у наступному аналітичному розділі.

5. АНАЛІЗ ПРИКЛАДУ: «ФРАНКОНСЬКА — НІМЕЦЬКА МОВА ФРАНКІВ»

У цьому розділі буде здійснено зразковий аналіз одного з діалектних путівників серії Kauderwelsch — тому 186 «Fränkisch – das Deutsch der Franken» Єнса Собіша, а саме його 3-го видання 2007 року; том налічує 144 сторінки. Автор досліджуваного тому сам є носієм франконського діалекту й уже виступав як автор мовних (іспанська на Кубі) та туристичних путівників (Куба) у видавництві Reise Know-How. Однак він не лінгвіст, а юрист, що відповідає загальній концепції мовних путівників. Водночас діалектні путівники Kauderwelsch написані не лише непрофесіоналами для непрофесіоналів: відсутність фахової підготовки навіть прямо подається як позитивна риса, коли зазначається відмова від «затяжних мовознавчих трактатів» (Sobisch 2007: 5).

Погляд на рецепцію показує, що виклад і зміст цієї книжечки, схоже, добре сприймаються покупцями. Це підтверджує огляд доступних відгуків на сайті amazon.de (станом на 30 червня 2019 року).^¹⁵ Тут доступні вісім відгуків, і всі вони оцінюють діалектний путівник у п’ять із п’яти зірок. Нижче їх подано в хронологічному порядку як (R1)–(R8), із псевдонімами та без змін у написанні:

(R1) AK2 25 грудня 2018 року класно рекомендую

(R2) M 5 січня 2016 року Практично У цій книжці знайдеться дуже багато франконських слів і виразів, перекладених верхньонімецькою. Виклик для нефранконців і веселе читання для франконців.

^¹⁵ До відгуків на Amazon через неможливість перевірити авторство тощо, безсумнівно, слід ставитися обережно. Однак щодо цих восьми відгуків, на мою думку, немає жодних підстав вважати їх підробленими.

262

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

(R3) AK1 18 червня 2014 року

Трохи Kauderwelsch...... у Франконії ніколи не завадить. До речі, Франконія — це інша Баварія, регіон, який постійно, на мою думку, безпідставно вважає себе скривдженим. Ця книжечка має допомогти мені, «верхньобаварцю», зрівнятися з франконцями. Всемогутній, оце так!;-)

(R4) D 17 січня 2014 року

Я сам франконець, і це змусило мене сміятися — чудовий подарунок — чудові екскурсії багатьма регіонами Франконії — це «френгіш» — аж до сліз смішно — майже все точно так, як описано в книжці!!!

(R5) M 27 серпня 2013 року

добре опрацьовано, компактний формат і чудовий подарунок Ця книжечка, адже вона має невеликий кишеньковий формат, добре структурована й справді містить багато франконських ідіом, тож, мабуть, забезпечить чимало усмішок. Я був справді здивований, скільки відомих ідіом знайшов у ній. Крім того, книжка містить цікаву інформацію про Франконію і навіть пісенний матеріал. Особливо друзі з інших регіонів отримають від книжки багато задоволення або вважатимуть її незамінною допомогою;) Ціна справді справедлива, і ця добре опрацьована книжечка варта кожного цента. Це чудовий подарунок для друзів чи родичів з інших регіонів.

(R6) TS 13. November 2012

Чудовий подарунок для нефранконців Я купив цю книжку як «жарт» для своїх нових знайомих. Вони з півночі, а я з Верхньої Франконії, тож тут і там досі виникають певні «труднощі з порозумінням»;-), але як подарунок книжка мала шалений успіх!

(R7) A 19 вересня 2011 року

«чудова ідея для подарунка новоприбулим» «ми» = мої колеги й я подарували цю книжечку на день народження новій колезі, яка нещодавно переїхала до Нюрнберга з Дортмунда! Вона була страшенно рада й уже старанно її прочитала! Але й для франконця це дуже кумедне читання:-)

(R8) SW 18. Januar 2007

П’ять зірок плюс + Не думав, що про наш франконський діалект можна дізнатися настільки захопливо! Автор уміє представити франконців та їхній діалект з оптимальною порцією сатири!! Тому: п’ять зірок плюс +

Straipsniai / Articles

263

KLAUS GEYER

Під час аналізу особливо впадають в око три спостереження: власне функцію розмовника, тобто допомогу в комунікації, тематизовано лише в R6 («труднощі порозуміння» з «новими знайомими» — щоправда, це іронізовано, про що свідчить смайлик:)) та R7 («колега[...], яка нещодавно переїхала до Нюрнберга [...], нова [...], з Дортмунда»), а також побіжно згадано в R2 («виклик для нефранконців») і R5 («друзі з інших регіонів»). Очевидно, на першому плані стоїть гумористичний зміст, пор. R2 «кумедне читання», R4 «аж до сліз зі сміху», R5 «багато усміхатися», R6 «ґеґ», R7 «дуже кумедно», R8 «порція сатири»; навіть уживання типового (стерео)типного франконського діалектного вислову «Allmä́chd na!» (‘Ой, лишенько’, R3) відбувається в гумористичний спосіб, що увиразнює підморгувальний смайлик;-). Крім того, діалектний розмовник, очевидно, призначений не стільки для власного читання, скільки як подарунок (R4, R5, R6, R7), і в цій якості його оцінюють дуже позитивно, пор. «супер» (R4, R5), «чудово» (R5). Отже, діалектний розмовник постає як гібридний тип тексту, у якому на першому місці перебуває розважальна функція, доповнена культурною та мовною інформацією. Це значною мірою відповідає самопису на тексті клапана обкладинки (виділення в оригіналі):

Франконська — це більше, ніж мова — набагато більше! Попри всі регіональні відмінності в мові франконці мають спільну рису: вони завжди прямо висловлюють те, чого хочуть і що мають на увазі, — і часто роблять це досить грубо та прямо. Далекий від кліше, справжній франконець здійснює тут мандрівку краєм бокшбойтелів, який називають також «кращою половиною Баварії». Понад 1000 слів і висловів із повсякденного франконського словника, упорядкованих практично та пояснених наочно, допомагають усунути труднощі розуміння й дають кумедне уявлення. (Sobisch 2007, текст на клапані обкладинки)

«Кумедне уявлення» значною мірою конституюється стратегією або, краще, оскільки це не обов’язково відбувається свідомо, практиками, які можна назвати алієнацією (пор. Maas 1989; Geyer 2013) або екзотизацією і які, зокрема, діють на рівні графії.

Як це зазвичай буває з діалектами німецької мови, для франконського (східнофранконського) не існує усталеної чи тим більше нормованої графії. Автори діалектних текстів, колумністи, автори пісень та інші зацікавлені особи тому змушені розробляти власні графії для відповідного діалекту. Оскільки передусім ідеться про увиразнення фонетичних особливостей, зазвичай трапляються так звані плоскі, тобто значною мірою орієнтовані на вимову, графії (пор. Seifart 2006). У своєму діалектному розмовнику Собіш використовує

264

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

Франконська як інвентар знаків стандартної німецької мови, лише розширений знаком <å>, який репрезентує кардинальний голосний 6 /ɔ/.

Найпомітнішою фонетичною ознакою східнофранконського є відсутність сильних проривних приголосних, за винятком /k/ на початку слова перед голосним (напр., Kerwa ‘Kirchweih’). Отже, здебільшого наявні лише слабкі, тобто ленізовані, проривні приголосні, записувані як <b, d, g>, часто — з незвичною з перспективи стандартної німецької мови концентрацією. Короткість голосного, як і в стандартній німецькій, позначається (щонайменше) двома наступними приголосними знаками, зокрема гемінатами, у коді складу, причому іноді, хоча й не послідовно, це стосується також запозичень, які в стандартній німецькій не відповідають цій моделі; пор. Babbriga ‘Paprika’.

Ленісне написання застосовується також, зокрема, в початку складу після <s> /ʃ/. Порівняно зі стандартною німецькою це не містить жодної додаткової чи відмінної звукової інформації, оскільки й там сильний проривний приголосний не вживається, але — особливо в поєднанні з триграфом <sch> для /ʃ/ — спричиняє графематичне відчуження: Schdern ‘Stern’, schbilld ‘spielt’.

Отже, хоча графематичний інвентар знаків значною мірою збігається зі стандартною німецькою, комбінаторика знаків — ні, та й відповідність фонем і графем знову й знову відхиляється. Це особливо помітно в асиміляціях та елізіях, які ніби «прописуються» літерами, — ще одна ознака плоскої графії; пор., наприклад, Semf ‘Senf’, schdriggn ‘stricken’ (щоправда, не schdriggn із велярним проривним приголосним <ng>) або gfalln ‘gefallen’; натомість Jammerlabln (а не Jammerlabbm ‘Jammerlappen’) без асимільованого білабіального проривного приголосного <m> у кінці слова (103).

/ŋ/ здебільшого, а особливо в контакті з велярними обструентами, передається диграфом <ng>, напр., lachng ‘lachen’, dringng ‘trinken’ (тут із очевидним помилковим написанням <nngng>, 22).

Ще одним прикладом відчужувального написання є абревіатури з прописаними складовими назвами літер, наприклад Be-Dse ‘PC’; тут і Peh-Zeh у стандартній німецькій також звучало б дивно. Нарешті, варто згадати написання <äöü> для дифтонга <eu> у словах на кшталт Lichebäöüd l ‘Lügenbeutel’ або Schbordsfräöünd ‘Sportsfreund’, яке не відповідає ані вимові, ані нормі.

Окрім графематичного, варто згадати ще одну форму, радше стилістично засновану, алієнацію. Вона полягає в тому, щоб передавати діалектний вислів у рядку перекладу піднесеним стилем. Завдяки стилістичній диспропорції створюється уявлення про (нібито) розмовність або особливу грубість діалекту. Наступний приклад ілюструє це явище, репрезентуючи цілу низку подібних висловів; адекватним перекладом був би, наприклад: ‘Коли сурмач грає, ти думаєш, що виє собака.’:

Straipsniai / Articles

265

KLAUS GEYER

Коли бляшаний трубач грає, здається, що виє собака.

Мистецтво цього трубача нагадує виття собаки.

На змістовому рівні впадає в око сильна стереотипізація в напрямі фольклоризації, яка слугує гуморизації, про яку, наприклад, ідеться на обкладинці. Особливо в тематичних розділах спостерігається непропорційна орієнтація на теми або ситуації шинку й картярської гри, а також лайливі слова та прокльони. Загалом макроструктура діалектного путівника, однак, відповідає конвенційному зразку цього типу текстів, а в тематичних розділах навіть демонструє значний збіг із розділами першої частини мовного путівника Георга фон Нюрнберга 1424 року. Книжка починається вступом про мову, тобто діалект, з інформацією про те, де і скільки людей розмовляє цим діалектом та як він внутрішньо членується.

Далі йде розділ про письмо та правопис, а також про вимову, після чого подається огляд граматики, яку розуміють як морфосинтаксис. Усі ці розділи мають заголовки діалектом (напр. Kadde vo Frangn «Карта Франконії», Wie mer’s schbrichd «Як це вимовляють»). Основну частину становлять тематичні розділи, присвячені, зокрема, привітанню та прощанню, родині й спорідненості, числам і дням тижня, праці, пересуванню, тілу, покупкам, їжі та напоям, погоді тощо. Ці тематичні розділи також мають заголовки діалектом (напр. Sävus! Un Adele «Сервус! І бувай» для привітання та прощання, Di buggliche Bagaasch «Горбата зграя» — для спорідненості). У кожному з них містяться короткі діалогічні запитання й відповіді та невеликі словники; до них часто додаються гумористичні (між)культурні відомості й міркування. Наприкінці книжечки містяться два словники-покажчики (діалект — стандартна німецька та стандартна німецька — діалект), бібліографічні посилання для подальшого читання й інформація про автора (Der, wo’s gschriem häd «Той, хто це написав»).

Те, що книжка містить низку непослідовностей, суперечностей і помилок, які підкреслюють її аматорське лінгвістичне походження, тут згадується лише побіжно (докладніше див. Geyer 2021). Для ілюстрації можна навести заплутано непослідовне написання слова «господар шинку» як Wed (24), Wädd (50) і зрештою Wärd (53).

266

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

6. РЕЗУЛЬТАТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Проведене дослідження діалектних мовних путівників серії Kauderwelsch загалом, а також як приклад путівника «Франконська», засвідчило, що діалектні мовні путівники на кількох рівнях є важливим об’єктом дослідження для аматорсько-лінгвістичного аналізу: на загальному рівні видно, що вибір як діалектів, так і, особливо, їхніх назв у діалектних мовних путівниках серії Kauderwelsch демонструє виразні паралелі з наборами даних різних досліджень перцептивної діалектології, присвячених ментальному структуруванню діалектного простору членами німецькомовної спільноти. Отже, розглядаються діалекти та назви діалектів, значущі для мовної свідомості неспеціалістів. У рамках показового аналізу на змістовому рівні привертає увагу гумористична стереотипізація, тобто фольклоризація діалекту. Крім того, написання діалекту як ненормованої сфери характеризується насамперед практиками відчуження та екзотизації. На метамовному рівні прямо підкреслюється дистанція від фаховості дисципліни за одночасного володіння повсякденною експертизою. Усе це зумовлює дуже позитивну оцінку діалектного мовного путівника як розважального засобу з перспективи покупців і реципієнтів, тоді як цілком наявні фахово-лінгвістичні недоліки представлення діалекту — непослідовності, суперечності та помилки у викладі — відходять на задній план.

У цій статті вдалося детально проаналізувати лише один діалектний путівник. Безперечно, бажаним було б розширити емпіричну базу, наприклад охопити інші діалекти, подібні продукти інших видавництв і, безумовно, також інші медіа. Окрім аудіоматеріалів до діалектних мовних путівників, тут можна, наприклад, використати аматорські відео на YouTube, щоб отримати ширше розуміння взаємодії аматорської діалектології, тобто аматорської лінгвістики, і діалектних мовних путівників.

LITERATUR

Albury Nathan 2014: Introducing the Folk Linguistics of Language Policy. – International Journal of Language Studies 8(3), 85–106.

Aliūkaitė Daiva, Mikulėnienė Danguolė, Čepaitienė Agnė, Geržotaitė Laura 2017: Kalbos variantiškumas ir jo vertinimas perceptyviosios dialektologijos požiūriu: variantų ir vietų vaizdiniai, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla.

Straipsniai / Articles

267

KLAUS GEYER

Allensbach 2008 – За межами Баварії також охоче слухають баварський діалект: найулюбленіші та найменш улюблені діалекти. Allensbacher Berichte 2008 / 4, Allensbach: Institut für Demoskopie. http://www.ifd-allensbach.de/uploads/tx_reportsdocs/prd_0804.pdf.

amazon.de – www.amazon.de/Reise-Know-How-Sprachf%C3%BChrer-Fr%C3%A4nkisch-Kauderwelsch-Sprachf%C3%BChrer/dp/3894164743/.

Antos Gerd 1996: Laien-Linguistik. Studien zu Sprachund Kommunikationsproblemen im Alltag. Am Beispiel von Sprachratgebern und Kommunikationstrainings, Tübingen: Niemeyer.

Augst Gerhard 1975: Überlegungen zu einer synchronen etymologischen Kompetenz. – Untersuchungen zum Morpheminventar der deutschen Gegenwartssprache, Hrsg. G. Augst, Tübingen: Narr, 156–230.

Augst Gerhard 2002: Volksetymologie und synchrone Etymologie. – Zeitschrift für Literaturwissenschaft und Linguistik 127, 144–147.

Cruz-Ferreira Madalena 2011: First language acquisition and teaching. – AILA Review 24, 78–87.

Eder Ulrike 2010: Entwicklungen von Deutsch als Fremdsprache vor 1945. – Deutsch als Zweitund Fremdsprache. Ein internationales Handbuch, Hrsg. H.-J. Krumm, Ch. Fandrych, B. Hufeisen, C. Riemer, 1. Halbband. Berlin, New York: de Gruyter, 55–62.

Duden 2014 – Duden Das Herkunftswörterbuch. Етимологія німецької мови, 5-те видання, Берлін: Dudenverlag.

duden.de – www.duden.de, Berlin: Bibliographisches Institut.

dwds.de – www.dwds.de, Цифровий словник німецької мови, Берлін: Берлінсько-Бранденбурзька академія наук.

Gärtig Anne-Kathrin, Plewnia Albrecht, Rothe Astrid 2010: Wie Menschen in Deutschland über Sprache denken, Mannheim: Institut für Deutsche Sprache.

Gernentz Hans Joachim (Hrsg.) 1988: Untersuchungen zum Russisch-niederdeutschen Gesprächsbuch des Tönnies Fenne, Pskov 1607. Ein Beitrag zur deutschen Sprachgeschichte, Berlin: Akademie-Verlag.

Geyer Klaus 2013: Asterix snackt platt – Asterix redd boarisch: Dialektgraphien zwischen Vertrautheit und Alterität in Mundartausgaben der Asterix-Comics. – Aktuelle Tendenzen der Sprachwissenschaft, Hrsg. M. Lachout, Hamburg: Verlag Dr. Kovač, 45–58.

268

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

Geyer Klaus 2021 (у друці): Діалектні розмовники як релевантне джерело для аматорської діалектології. – Sprachliche Variation und Vielfalt | Linguistic Variation and Diversity, за ред. K. Geyer, S. Kraeva, E. Krasnopejeva, Берлін: Peter Lang.

Glück Helmut 2002: Deutsch als Fremdsprache vom Mittelalter bis zur Barockzeit, Berlin: de Gruyter.

Hardy Stéphane, Herling Sandra, Patzelt Carolin (Hrsg.) 2015: Laienlinguistik im frankophonen Internet, Berlin: Frank und Timme.

Hendricks Pepijn 2014: Innovation in Tradition: Tönnies Fonne’s Russian-German Phrasebook (Pskov, 1607), Leiden: Brill.

Hinrichsen Alex W. 1983: Conversationsbuch für Reisende oder The Traveller’s Manual of Conversation... – Reiseleben 6, 18–20. Siehe auch http://www.bdkr.com/rul.php?art=134.

Hinrichsen Alex W. 1991: Baedekers Reisehandbücher. 2. Auflage, Bevern: U. Hichrichsen.

Hundt Markus 1992: Einstellungen gegenüber dialektal gefärbter Standardsprache. Eine empirische Untersuchung zum Bairischen, Hamburgischen, Pfälzischen und Schwäbischen, Stuttgart: Steiner.

Hundt Markus 2010: Bericht über die Pilotstudie „Laienlinguistische Konzeptionen deutscher Dialekte“. – „Perceptual Dialectology“. Neue Wege der Dialektologie, Hrsg. Ch. A. Anders, M. Hundt, A. Lasch, Berlin, New York: de Gruyter, 179–219.

Jähnert Katrin 1999: Litauisch Wort für Wort, 4. Aufl., Bielefeld: Reise Know-How Verlag.

kauderwelsch bairisch – www.reise-know-how.de/de/produkte/kauderwelsch-buch/bairisch-echte-hochdeutsch-45006, Bielefeld: Reise Know-How Verlag Peter Rump.

kauderwelsch sprachführer – www.reise-know-how.de/produktreihe/kauderwelsch-sprachfuehrer-42848, Bielefeld: Reise Know-How Verlag Peter Rump.

Kerswill Paul, Williams Ann 2002: “Salience” as an explanatory factor in language change: evidence from dialect levelling in urban England. – Language Change: The Interplay of Internal, External and Extra-linguistic Factors, Hrsg. M. Jones, E. Esch, Berlin, New York: Mouton de Gruyter, 81–110.

Kluge Friedrich 1989: Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache, 22. Auflage, Berlin, New York: de Gruyter.

Kölbl Richard H. 2009: Bairisch – das echte Hochdeutsch, 7. Auflage, Bielefeld: Reise Know-How Verlag.

Straipsniai / Articles

269

KLAUS GEYER

Lenz Alexandra N. 2010: Zum Salienzbegriff und zum Nachweis salien ter Merkmale. – „Perceptual Dialectology“. Neue Wege der Dialektologie, Hrsg. Ch. A. Anders, M. Hundt, A. Lasch, Berlin, New York: de Gruyter, 89–110.

Long Daniel, Preston Dennis (Hrsg.) 2002: Handbook of Perceptual Dialectology, Bd. 2, Amsterdam: Benjamins.

Maas Utz 1989: Orthographische Alterität. Über literarische Mundartgraphien. – Soziokulturelle Kontexte der Sprachund Literaturentwicklung. Festschrift für Rudolf Große zum 65. Geburtstag, S. Heinemann, G. Lerchner et al. (Hrsg.), Stuttgart: Heinz, 339–359.

Nadobnik Renata 2019: Sprachführer für Deutsch und Polnisch – Die Geschichte der Textsorte von ihren Anfängen bis zur Gegenwart in kontrastiver Darstellung, Hamburg: Verlag Dr. Kovač.

Niedzielski Nancy, Preston Dennis 2000: Folk Linguistics, Berlin, New York: Mouton de Gruyter.

Pasquale Michael 2011: Folk beliefs about second language learning and teaching. – AILA Review 24, 88–99.

Pasquale Michael, Preston Dennis 2013: The Folk Linguistics of Language Teaching and Learning. – Psycholinguistic and Sociolinguistic Perspectives on Second Language Learning and Teaching, K. Droźdźiał-Szelest, M. Pawlak (Hrsg.), Berlin: Springer, 163–174.

Pausch Oskar 1972: Das älteste italienisch-deutsche Sprachbuch. Eine Überlieferung aus dem Jahre 1424 nach Georg von Nürnberg, Wien: Böhlau.

Preston Dennis (Hrsg.) 1999: Handbook of Perceptual Dialectology, Bd. 1, Amsterdam: Benjamins.

Preston Dennis 1982: Perceptual Dialectology: Mental Maps of United States dialects from a Hawaiian perspective. – Working Papers in Linguistics, University of Hawaii, Department of Linguistics, 14, 5–49.

reise-know-how.de – www.reise-know-how.de, Білефельд: Reise Know-How Verlag Peter Rump.

Seifart Frank 2006: Orthography development. – Essentials of language documentation, J. Gippert, N. Himmelmann, U. Mosel (Hrsg.), Berlin: de Gruyter, 275–299.

Shaik Sam van 2014: Phrasebooks for Silk Road Travellers. http://idpuk.blogspot.com/2014/05/phrasebooks-for-silk-route-travellers.html.

Sihler Andrew 2000: Language History. An Introduction, Amsterdam: Benjamins.

270

Acta Linguistica Lithuanica LXXXIII

Was man aus Dialekt-Sprachführern für die Laiendialektologie und Laienlinguistik lernen kann

Sobisch Jens 2007: Fränkisch – das Deutsch der Franken, 3. Auflage, Bielefeld: Reise Know-How Verlag.

Strauss Lina 2018: Rhetorikratgeber als Beispiel für Laienlinguistik. Eine Diskursanalyse, Stuttgart: Metzler.

Weitershaus Friedrich-Wilhelm 2004: Das neue große Vornamenbuch: Herkunft und Bedeutung von 8000 Vornamen, München: Bassermann.

Чого можна навчитися з розмовників діалектів, що належать до непрофесійної діалектології та мовознавства

АНОТАЦІЯ

У цій статті аналізуються певні взаємозв’язки між розмовниками діалектів і непрофесійною (народною) лінгвістикою або діалектологією. У розмовниках традиційно дотримуються стандартів нормативної мови, тоді як розмовники діалектів є доволі новим явищем, принаймні в німецькій мові. Хоча, ймовірно, усі носії німецьких діалектів розуміють норми німецької літературної мови та всіляко намагаються говорити літературною мовою з особами, для яких певний діалект є чужим, незрозуміло, чи мають вони таке саме комунікативне призначення, як і інші розмовники, тобто чи полегшують мандрівникам спілкування з носіями певної мови (або діалекту). Розмовники діалектів, найчастіше укладені некваліфікованими фахівцями, у яких подано веселі, дотепні історії та (або) елементи фольклору, більшою мірою орієнтовані на читачів, які користуються цим діалектом або принаймні трохи його розуміють. Саме це припущення докладніше розглядається у статті: за основу аналізу взято характеристики діалектів, загальні та специфічні структури тексту, мовні аспекти, спосіб подання діалектів і, зрештою, культурні елементи, характерні для ареалу відповідного діалекту. Це дає змогу з народнолінгвістичної перспективи осягнути концепцію аналізованого діалекту та ідеї, що передаються в розмовниках діалектів.

Подано 17 серпня 2020 р.

KLAUS GEYER

Institut für Sprache und Kommunikation Süddänische Universität Campusvej 55 DK-5230 Odense M [email protected]

Straipsniai / Articles

271