Keletas L. Ivinskio augalų pavadinimų

Albina Auksoriūtė

Preparing document pages…

Albina AUKSORIŪTĖ

Інститут литовської мови

КІЛЬКА НАЗВ РОСЛИН У Л. ІВІНСКІСА

Назви рослин, які здавна ростуть у Литві, для нас звичні й відомі, їх досить добре впорядкували фахівці з ботаніки, проте завезені рослини досить часто називають литуанізованою латинською назвою, коли не знаходять, а іноді й не шукають литовського відповідника для назви такої рослини.

Ця стаття продовжує тему назв квітів, розглянуту в статтях, надрукованих у Terminologijos № 6 і 8 (Vinauskienė 2000: 98–104; Gaivenis 2001: 140–142). Найбільше на цю тему писав К. Гайвеніс, пропонуючи переважно новостворені литовські назви рослин (Gaivenis 1997: 46–48; 2001: 140–142). Добре утворені й умотивовані неологізми цілком могли б замінити латинські запозичення, однак не завжди потрібно створювати нові слова: можна було б згадати й назви, запропоновані творцями перших литовських назв рослин, такими як Й. А. Пабрєжа та Л. Івінскіс, і рекомендувати до вжитку деякі з них. У цій статті розглянуто деякі назви рослин, створені в XIX столітті просвітителем-жемайтом Лауринасом Івінскісом для рослин, які нині називають литуанізованими латинськими назвами.

У другій частині своєї найбільшої праці з природничих наук Prigimtūmenė, Žolėmina, Л. Івінскіс подав систематичний перелік грибів і рослин, у якому назвав понад 2520 родів (докладніше див. Jankevičius, Jankevičienė 1962: 151–163; Auksoriūtė 1998a: 102–110; 1998b: 32–40). У цій статті з цього рукопису також наведено запропоновані Л. Івінскісом назви рослин.

У статті К. Гайвеніса «Кілька зауваг про термінологію систематики» для заміни деяких латинських запозичень запропоновано новотвори: pluoštažiedė (Veltheimia), papartūnas (Pteris), žiedūnėlė (Exacum) (Gaivenis 2001: 141–142). Однак у рукописі Л. Івінскіса також знаходимо литовські назви тих самих родів, наприклад: Weltheimia – žalsviėsis ~ žalsvėsis (:žalsvas + -ėsis), Pteris – plunksneris ~ plunksnerys (:plunksna + -erys), Exacum – sūblas ~ sūblas. Утворення останньої назви Л. Івінскіса незрозуміле: невідомі твірне слово й формант словотворення, однак спосіб утворення перших двох можна простежити, хоча їхня мотивація неточна. Назви К. Гайвеніса, утворені прозоро й точно вмотивовані, могли б увійти в ужиток швидше, ніж незвичні назви рослин, запропоновані Л. Івінскісом понад 130 років тому. Однак деякі назви, уживані Л. Івінскісом, могли б замінити нинішні литуанізовані латинські назви. Наприклад:

словотворчий формант, однак роботу перших двох можна простежити, хоча їхня мотивація неточна. Назви, подані К. Гайвенісом, із прозорою словотвірною структурою та точною мотивацією могли б швидше увійти до вжитку, ніж незвичні назви рослин, запропоновані понад 130 років тому Л. Івінскісом. Однак деякі назви, уживані Л. Івінскісом, могли б замінити нині вживані литуанізовані латинські назви. Напр.:

Адіант (Adiantum) — скаруніс ~ скаруніс (: skarti + -ūnis). Цю папороть, імовірно, так названо через її розсічене листя. Суфікс -ūnis Л. Івінскіс узяв із говірки своєї рідної Жемайтії, властивої носіям закінчення -ūn-. У «Prigimtmėneje» він подав досить багато назв рослин, утворених за допомогою цього суфікса.

Целозія (Celosia) — (польськ. гребінник, півнячий гребінь), skiauterūnas ~ skiauterūnas (: skiauterė + -ūnas). Це квітка родини амарантових, суцвіття якої схоже на півнячий гребінь, тож під час творення назви мотивовано обрано твірне слово та досить продуктивний словотвірний формант.

Етіонема (Aethionema) — (нім. «кам'яна крес-салатка»), antkuolis ~ antkūlis (: ant- + kūlis «камінь»). Квітку вирощують у альпінаріях, тому мотивація зрозуміла.

Геліотроп (Heliotropium) – (пол. Tomilek, slońcowkwiat, slonecznica, brodawnik; нім. Sonnenwende), kwepenė ~ kvepenė (: kvepia + -enė). Квіти рослини пахнуть на сонці, тому для її назви більш мотивованим був би новотвір Л. Івінскіса sulėtra, наведений у LBŽ 1938 (: saulė + -ėtra), проте він утворений за допомогою дуже рідкісного суфікса -tra, хоча, за словами П. Скарджюса, він, імовірно, успадкований із давнини (Skardžius 1996: 301).

Тіарела (Tiarella) – (пол. Ciekawka), tasžuklis ~ lašūklis (: lašas + -ūklis). Основу цієї назви Л. Івінскіс, імовірно, запозичив, наслідуючи польську відповідність (пол. ciec – «текти, капати», cie-ky – «рідкий, текучий, плинний»). Похідні із суфіксом -ūklis, як і згаданий суфікс -ūnis, характерні для жемайтів (Vitkauskas 1977: 102–104).

У каталогах «Florexlit pavasaris» за 2000, 2001 і 2002 роки знайдено багато назв рекламованих видів рослин, роди яких позначено латинськими запозиченнями, без пошуку литовських відповідників. Деяким із них Л. Івінскіс уже дав литовські назви, тож варто їх пригадати. Наприклад:

Агапант (Agapanthus < гр. agape – «любов, уподобання», anthos –

«квітка» BVŽ 1998) — родини часникових (Alliaceae) походить із Південної Африки; це велика й декоративна рослина з прямостоячими міцними стеблами, суцвіття яких має форму парасольки, а листки вузькі й довгі. У каталогах назви видів цієї рослини наведено по-різному: у каталозі 2000 року вид Agapanthus africanus названо парасольковим агапантусом, а в каталозі 2001 року для назви того самого виду вжито термін африканський агапантус (BVŽ — парасольковий агапантус). Л. Івінскіс назвав цю рослину pākēltis ~ pakeltis (: pakelia + -tis), можливо, він дав їй таку назву через суцвіття, підняті високо над листям.

Багаторічна рослина родини ароїдних (Araceae) арон італійський (Arum italicum) цінується за гарне зелене листя з кремовими жилками, оригінальну квітку та супліддя. Л. Івінскіс назвав цей рід razgūtras ~ razgytras (: razgė + -ytras) (пол. Obrazki, aronek). Цю назву утворено за допомогою вже згаданого суфікса -tra, а за основу взято вживане жмудське дієслово razgytis «плестися, заплутуватися» (LKŽ XI 1978).

Багаторічна трав’яниста кореневищна рослина кана (Canna) має надзвичайно гарні квіти й листя та цвіте все літо. Після цвітіння утворюється плід — коробочка з великим темно-коричневим насінням. Її вид кана індійська (Cana indica) найчастіше вирощують на клумбах, її можна вирощувати й на балконах. Цю квітку з родини канових (Cannaceae) Й. А. Пабрєжа називав pypytė LBŽ, а Л. Івінскіс запропонував для неї термін lėndrielė ~ lendrelė (: lendrė «очерет» (DūnŽ 1976: 172) + -ėlė) (пол. Pociorecznik, kwiatotrzcina, trzcinokwiat), імовірно, наслідуючи польські відповідники (пол. trzcina «очерет»).

Квітці родини капарисових (Capparaceae) клеомі (Cleome), що походить із Південної Америки, Л. Івінскіс дав назву pōnarwis ~ ponarvis (: po- + narvas). Мотивація назви незрозуміла. У каталогах рекламують вид цієї рослини клеома колюча (Cleome spinosa) — це високоросла літня квітка, квітки якої можуть бути білими, рожевими, вишнево-червоними або фіолетовими й зібрані на верхівках стебел у багатоквіткові висхідні китиці.

Гомфрена (Gomphrena) — світлолюбна невибаглива лучна квітка з родини амарантових (Amaranthaceae), особливо придатна для сухих букетів. Однорічна рослина з опушеним листям має яскраво-зелені листки й по одній або кілька білих, рожевих чи червоно-фіолетових головок суцвіть

на прямих міцних стеблах. У Prigimtūmenė для її назви подано слово sèghuwis ~ segluvys. Походження назви незрозуміле. Найчастіше вирощують гомфрену кулясту (Gomphrena globosa) BVŽ, однак у різних виданнях цей вид називають неоднаково; наприклад, уживається калькований видовий компонент куляста гомфрена (TG 1996: 112).

У виданнях варіюється написання назви виду рослини з родини тонконогових (злакових) (Poaceae (Gramineae)): в одному місці — лагурус яйцеподібний (BVŽ; TG 1996: 143), в іншому — лагурус яйцеподібний (2002, «Florexlit pavasaris»). Листки цієї трави вкриті м’якими волосками, плоскі, а коротке й густе суцвіття нагадує заячий хвіст. Л. Івінскіс для назви розглядуваного роду (Lagurus<гр. lagos — «заєць», oyra — «хвіст» BVŽ) вживав слово незрозумілого походження szièwis ~ šievis.

Багаторічній трав’янистій рослині родини агавових (Agavaceae) туберозі запашній (Polianthes tuberosa, лат. Polianthes<гр. polios — «білуватий», anthos — «квітка» BVŽ), яку найчастіше вирощують у кімнатах, властиві приємно запашні квітки. У Prigimtūmenė подано назву gausūtvis ~ gausūtvis (: gausus + -ūtvis) (пол. Wielotka). Основу слова могли обрати або за польською назвою (пол. wielki «великий, величний»), або через рясне цвітіння рослини; словотвірний формант -ūtvis незвичний і нехарактерний для литовської мови.

Кущ родини будлеєвих (Buddlejaceae) будлея походить із Китаю. Її вид будлея Давида (Buddleja davidii) швидко росте майже будь-де, навіть на бідному ґрунті, має характерну форму й видовжені густі суцвіття. Для назви цього роду Л. Івінскіс пропонував термін sājstris ~ saistris (:? saistė «зв’язував, кріпився, чіплявся» + -ris). Мотивація назви не зовсім зрозуміла.

Криптомерія (Cryptomeria<гр. kryptos — «прихований, захищений», meros — «частина» BVŽ) — поширене у Східній Азії дерево родини таксодієвих (Taxodiaceae), один із видів якого — японська криптомерія (Cryptomeria japonica) — вирощують і в нас. L. Ivinskis назвав рід словом nèrtis ~ nertys (:? nerti + -tys), що має незрозумілу будову й мотивацію.

Розглянуті рослини внесено до Ботанічного словника назв, де для їх найменування, як і в каталогах, наведено латинські запозичення. Ще чотирьох рослин у згаданому словнику немає, а у «Florexlit pavasaris» ці рослини також називають латинськими запозиченнями. Для їх найменування Л. Івінскіс у Prigimtūmenė запропонував власні назви.

Кардіоспермум (Cardiospermum) — однорічна витка рослина, декоративні пухирчасті перетинки якої у формі сердечок діаметром до 3 см зберігаються від липня до заморозків. Вона підходить для озеленення балконів і стін, а також для створення сухих букетів. Для назви цієї рослини Л. Івінскіс запропонував красиву литовську назву — szirdoklė ~ širdoklė (: širdis + -oklė) (польськ. Serdusznik, serduszek). Віддієслівні іменникові похідні із суфіксом -oklis рідкісні; у літературній мові вони дещо відомі лише як назви рослин (LKG 1965: 358).

У каталогах рекламують два види цибулинної квітки еуко́місу: двоколірний еукоміс (Eucomis bicolor) та осінній еукоміс (Eucomis autumnalis), які можна вирощувати в квітниках. У книжці «Квіти в нашому домі» описано інший вид цієї рослини — Eucomis comosa (GMN 2001: 30), для якого наведено лише латинську назву. Це цибулинна рослина з розеткою м’ясистих блідо-зелених листків і прямостоячими щільними китицями квітів, що цвітуть наприкінці літа; узимку ця квітка перебуває у стані спокою. Рід описаної рослини Л. Івінскіс називав терміном prōplaukis ~ proplaukis (: pro- + plaukas) (польськ. Warkocznica), можливо, наслідуючи польський термін (польськ. warkocz — «коса»), але мотивація префікса pro- незрозуміла.

М’яка молуцела — однорічна квітка, придатна для вирощування на клумбах і створення сухих букетів. У «Природі» цьому роду дали назву незрозумілого походження dōmetis ~ domėtis (Molucella). Формант -ėtis можна було б виокремити, проте базове слово невідоме.

Серед запропонованих Л. Івінскісом литовських назв gražulas можна було б назвати калікарпу (Callicarpa bodineri, пор. гр. kallos — «краса», karpos — «плід») — кущ, який висаджують заради густо розташованих декоративних ягід красивого забарвлення, що залишаються на кущі навіть після опадання листя. Назву цієї рослини gražulas ~ gražulas (: gražus + -ulas) Л. Івінскіс утворив за допомогою суфікса -ulas, який «здебільшого означає конкретний результат дії, знаряддя або якийсь предмет» (Skardžius 1996: 184).

Варто згадати ще кілька кімнатних квітів, описаних у книжках «Квіти в нашому домі» та «Кімнатні квіти», названих литуанізованими латинськими назвами. У «Природі» Л. Івінскіс запропонував для них слова власного творення.

Achimenė (GMN 2001: 26, 34; KG 1997: 130) (Achimenes<gr. a – „ne“, cheinon – „žiema“ BVŽ) – tai gentis, skiriama gesnerijinių (Ges-

neriaceae) родини, що налічує кілька видів, які цвітуть рожевими, пурпуровими, жовтими та білими квітами всіх відтінків. Узимку їхні стебла всихають, а навесні знову відростають. Л. Івінскіс дав цій квітці назву žyblonis ~ žyblonis (:? žibliotis «запалитися» (LKŽ XX) + -onis) (польськ. Ognipłoń), можливо, наслідуючи польську назву (польськ. ognić się — «горіти, палати; мерехтіти»), проте словотвір не цілком зрозумілий.

У «Природі» для назви роду swėtnas ~ švelnas (: švelnus + -as) Cineraria подано термін. Вид цього роду в книжці «Квіти в нашому домі» називається мішана цинерарія (GMN 2001: 75). Вона цвіте від зими до весни; великі листки ростуть розеткою, а над ними височіють великі, схожі на маргаритки, квіти різних кольорів, що довго не в’януть.

Gardenia jasminoides (KG 1997: 183) rūšis pateikta be rūšinio pažyminio – tik gardenija. Žydi dideliais pilnaviduriais baltais arba kreminiais žiedais, išsimėčiusiais tankiame višžaliame krūmelyje. L. Ivinskis šią gentį vadino žodžiu kūmpotris ~ kumpotris (:? kumpas „lenktas, kreivas“ + -otris).

Стефанотис (Stephanotis <гр. stephanos — «вінок, корона», oys, otos — «вухо» BVŽ) — витка рослина родини клемалових (Asclepiadaceae), для назви якої Л. Івінскіс уживав незрозумілий термін stąpas ~ stapas. Його вид рясноквітковий стефанотис (Stephanotis floribunda) (GMN 2001: 25) навесні й улітку цвіте китицями п’янко запашних білих і рожевих квіточок, схожих на зірочки; його листя округле й блискуче. У згаданій книжці «Кімнатні квіти» наведено лише латинську назву цього виду Stephanotis floribunda (KG 1997: 236).

Отже, понад 130 років тому жеме́йт Лауринас Івінскіс уживав створені ним литовські терміни для назв деяких рослин, які сьогодні в різній літературі називають запозиченими латинськими назвами. Новотвори Л. Івінскіса, розглянуті в цій статті, можна поділити на три групи: одні мають незрозумілу словотвірну будову та/або мотивацію (sūblas, segluvys, šievis, saistris, nertys, domėtis, stapas), тож навряд чи сьогодні могли б замінити вже вживані литуанізовані латинські назви. У другої групи назв рослин словотвір доволі прозорий, але мотивація неточна (žalsvėsis, plunksnerys, antkūlis, kvėpenė, pakeltis, ponarvis, proplaukis, žyblonis, kumpotris); ці назви є цікавими прикладами індивідуального словотворення Л. Івінскіса. Третя група — новотвори Л. Івінскіса з прозорою словотвірною будовою та зрозумілою мотивацією (skarūnis, skiauterūnas, saulėtra,

100

lašūklis, širdo klė, gražūlas) – могли б замінити латинські запозичення, що вживаються сьогодні. До них можна додати ще дві назви рослин, лише дещо змінені й адаптовані до загальновживаної мови форми: razg ytras > raizg ytras і lendrelė > lendrelė.

Отже, і ботанікам-фахівцям, і перекладачам у цій галузі варто перегорнути рукописи Л. Івінскіса чи Й. А. Пабрежі, у яких можна знайти цікаві й цінні відомості, а не йти найлегшим шляхом і запозичувати латинські назви.

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

Auksoriūtė A. 1998a: Lauryno Ivinskio rankraščiai Krokuvoje. – Terminologija 5.

Auksoriūtė A. 1998b: Terminologinis Lauryno Ivinskio palikimas. – Lietuvių kalbotyros klausimai 40.

BVŽ 1998: Botanikos vardų žodynas. Sud. R. Jankevičienė, Vilnius.

DūnŽ 1976: Vitkauskas V. Šiaurės rytų ūnininkų šnektų žodynas, Vilnius.

Gaivenis 1997: Siūlome kelis lietuviškus gėlių pavadinimus. – Kalbos kultūra 69.

Gaivenis 2001: Keletas pastabų apie sistematikos terminiją. – Terminologija 8.

GMN 2001: Roy Lancaster, Matthew Biggs. Gėlės mūsų namuose, Vilnius.

Jankevičius K., Jankevičienė R. 1962: Kai kurie nauji duomenys apie L. Ivinskio darbus lietuviškos botanikos terminijos srityje. – Botanikos klausimai 2.

KG 1997: Peter McHoy. Kambarinės gėlės, Vilnius.

LBŽ 1938: Lietuviškas botanikos žodynas. Red. J. Dagys, Kaunas.

LKG 1965: Lietuvių kalbos gramatika 1, Vilnius.

LKŽ 1978: Lietuvių kalbos žodynas 11, Vilnius.

LKŽ 2002: Lietuvių kalbos žodynas 20, Vilnius.

Skardžius P. 1996: Rinktiniai raštai: Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius.

TG 1996: Halina Heic. Tarp gėlių: balkono gėlės ir stambliejų augalai, Vilnius.

Vainauskienė D. 2000: Apie gėlių, jų spalvų pavadinimus ir kitus dalykus. – Terminologija 6.

Vitkauskas V. 1977: Šiaurės rytų žemaičių ūnininkų kai kurie morfoneminiai dialektizmai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 17.

КІЛЬКА НАЗВ РОСЛИН У ЛАУРИНАСА ІВІНСКІСА

Резюме

У статті розглянуто кілька рослин, які в різних працях називають, використовуючи латинські запозичення. Лауринас Івінскіс, педагог XIX століття, у своєму рукописі

101

рукописі Prigimtūmenė назвав згадані рослини литовськими новотворами. У цій статті також розглянуто назви, запропоновані Івінскісом. Деякі назви, вживані Івінскісом, мають непевну словотвірну структуру й мотивацію (domėtis, nertys, saistris, segluvys, stapas, sūblas, šievis), інші мають зрозумілу словотвірну структуру, але неточну мотивацію (antkūlis, kvepenė, kumpotris, pakeltis, plunksnerys, ponarvis, proplaukis, razgytras, žalšvesis, žyblonis), а третя група назв має зрозумілі і словотвірну структуру, і мотивацію (gražulas, lašūklis, lendrelė, saulėtra, skarūnis, skiauterūnas, širdoklė). Назви останньої групи могли б замінити латинські запозичення, що вживаються нині.

Albina AUKSORIŪTĖ Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-2055 Vilnius E. paštas [email protected]

Отримано 2002-09-16

102

КІЛЬКА НАЗВ РОСЛИН У Л. ІВІНСКІСА

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

КІЛЬКА НАЗВ РОСЛИН У ЛАУРИНАСА ІВІНСКІСА

Document details