YOUCAT: LIETUVIŠKAS JAUNIMO KATEKIZMAS. Vilnius: Katalikų pasaulio leidiniai, 2011, 306 p.

AUŠRA RIMKUTĖ

Колегія Жемайтії

У 2011 р. видавництво Конференції єпископів Литви накладом 10 000 примірників видало для молоді катехизм Католицькі видання світу YouCat: литовський катехизм для молоді (далі — YouCat). Видання вважається особливим і, мабуть, найбільшим християнським видавничим проєктом, який заохочені Папою Іваном Павлом II єпископи з усього світу допомогли втілити. Головним завданням духовенства було написати катехизм Католицької Церкви актуальною, новою, зрозумілою молоді мовою. Підготовкою катехизму для молоді керував архієпископ Відня Крістоф Шенборн (Christoph Schönborn). Виданий єпископами Австрії YouCat (англ. Youth Catechism of the Catholic Church) готували понад 200 богословів і вчителів релігії, священників і мирян. Їм допомагала молодь віком 16–26 років — школярі та студенти. Книгу вже опубліковано 25 мовами; катехизм переклала з німецької на литовську Тереселе Дангволе Шнюревічене.

YouCat складається з передмови — листа Папи Бенедикта XVI до молоді — і 4 частин катехизму: 1. У що ми віримо; 2. Як ми святкуємо християнські таїнства; 3. Як ми живемо у Христі; 4. Як ми маємо молитися. Наприкінці книги подано тематичний покажчик, зазначено, де шукати визначення релігійних термінів, що означають уживані в катехизмі скорочення назв книг Святого Письма, документів Вселенських церковних соборів і інших джерел.

234 Aušra Rimkutė |

Катехизм для молоді підготовлено, як це властиво катехизмам, у формі запитань і відповідей (PR 2007: 472), однак від традиційних і звичних катехизмів він відрізняється тим, що на полях багато ілюстрацій, визначень релігійних термінів, думок святих і вчителів віри, письменників, філософів тощо, а також різноманітних коментарів, які мають допомогти молодим людям краще зрозуміти конкретне запитання та відповідь на нього.

У передмові до катехизму для молоді Папа Бенедикт XVI пише, що «різняться не лише континенти та культури їхніх народів, а й у кожному суспільстві є окремі “континенти”: робітник мислить інакше, ніж селянин, фізик — інакше, ніж філолог, підприємець — інакше, ніж журналіст, юнак — інакше, ніж стара людина. Тому наша мова й спосіб мислення мали піднятися трохи вище за всі ці відмінності; треба було шукати спільне в різних способах мислення, точки дотику. І нам ставало зрозуміло, що цей текст доведеться перенести в різні світи, немовби перекласти їхньою мовою, щоб, зрозумівши спосіб мислення людей, відповісти на їхні запитання» (с. 8–9).

Порівняння YouCat із виданим 1997 р. Катехизмом Католицької Церкви виявляє відмінності в термінології. Наприклад, у катехизмі для молоді перелічено такі дари Святого Духа: мудрість, розуміння, порада, мужність, пізнання, побожність, страх Божий (с. 176), тоді як у Катехизмі Католицької Церкви вживається не пізнання, а знання (KBK 1997: 388). У катехизмі, виданому 2011 р., названо такі смертні гріхи: гординя, жадібність, хтивість, гнів, заздрість, невміркованість, лінощі та цілковита байдужість (с. 179), тоді як у Катехизмі Католицької Церкви вживається не термін невміркованість, а надмірність у їжі та питті (KBK 1997: 392). По-різному названо й плоди Святого Духа. У YouCat зазначено, що плодів Святого Духа є 9: любов, радість, мир, терпіння, доброзичливість, доброта, вірність, лагідність, стриманість (с. 76). У Катехизмі Католицької Церкви їх перелічено 12: любов, радість, мир, терпіння, доброзичливість, доброта, лагідність, ніжність, вірність, скромність, стриманість, чистота (с. 387). Ці розбіжності свідчать про те, що зміст і обсяг деяких релігійних понять навіть на початку XXI ст. залишаються невизначеними, а щодо них немає згоди.

У катехизмі для молоді вжито віддієслівний іменник із суфіксом -imas нападіння (с. 49), якого немає в Катехизмі Католицької Церкви, де вжито термін гріхопадіння (KBK 1997: 27). Не знаходимо цього терміна й у Словнику релігієзнавства (RŽ 1991).

Terminologija | 2012 | 19 2 3 5

У рецензованому словнику особливо варіюють словосполучення зі словом віра, пор. віра в Богородицю (с. 57), віра в Бога Отця (с. 29), віра в Ісуса Христа (с. 69) і віра у Пресвяту Трійцю (с. 29)¹ та ін. Очевидно, ці розбіжності виникли через уживання в мові двох варіантів — вірю в Бога і вірю Богові. У катехизмі YouCat також знаходимо і конструкції зі знахідним відмінком, і конструкції з прийменником у: Вірити в Нього [Бога] (с. 25), вірити Богові (с. 26), вірю Церкві (с. 30), віримо в єдиного Бога (с. 33) і Вірую в Бога Отця (с. 13, 31), Вірую в Бога Отця Вседержителя (с. 29), Вірую в Ісуса Христа (с. 13, 51), Вірую в Святого Духа (с. 13, 29, 30, 73), віримо в єдиного Бога (с. 30, 33), вірити в Творця (с. 37), християни вірять у Бога (с. 28) та ін. Треба сказати, що вже понад сто років немає згоди щодо того, яку форму слід уживати — чи можна використовувати обидві. У 1909 р. перша комісія з виправлення молитовної мови, що зібралася в Сейнах, — священник Юозас Лаукайтіс, священник Альфонсас Петрюліс, священник Александрас Дамбраускас (Адомас Якштас) — разом із мовознавцями-експертами Казімерасом Буґою, Юозасом Балчиконісом, Йонасом Яблонскісом, Юргісом Шлапялісом також розглядала це питання. Мовознавці пропонували обходитися без прийменника у, оскільки в латинському оригіналі він з’явився не за зразком латинського credo in Deum², а під впливом польської мови³. Однак комісія з виправлення молитовної мови, шукаючи компромісу зі старшим духовенством, вирішила залишити словосполучення з прийменником у (PMT 1909: 19, PP 1909: 109).

Як зазначає священник Вацловас Алюліс, «від самого початку XX ст. видатні литовські мовознавці неодноразово висловлювали незгоду з формою вірю в кого, вважаючи її впливом сусідніх слов’ян. Адже поляки без жодної різниці в об’єкті мають: Ja wierzę tylko w Pana Boga, a ty w każde głupstwo wierzysz (дослівно: Я вірю тільки в Господа Бога, а ти віриш у кожну дурницю). У церковнослов’янській мові vieruju v кажуть про всі святині без розрізнення, а в живих російській, білоруській, українській та інших слов’янських мовах vieriu / vieriu v тощо кажуть як про святині, так і про банальності. Не бачачи в литовському вжитку послідовної різниці в значенні між вірю в кого і вірю кому, творці сучасної літературної мови вирішили вважати автентичною форму без прийменника й вимагали вживати вірю Богові, а не вірю в Бога» (Aliulis 2000: 47–49; 2008).

¹ У статті J. Klimavičius Мова катехизму — катехизм мови стисло розглядає вживання дієслова вірити та абстрактного іменника віра у Катехизмі Католицької Церкви (Klimavičius 2002: 108–109).

² Прийменник in у латинській мові, імовірно, з’явився внаслідок перекладу з грецької, а в грецькій — з давньоєврейської (арамейської) мови (Zinkevičius 2000: 36).

³ Plačiau apie Poterių kalbos taisymo komisiją žr. Zinkevičius 2000: 176–189; Rimkutė 2006: 154–155.

236 Aušra Rimkutė |

Ще один дискусійний момент — уживання терміна приношення. Мовознавець Йонас Клімавічюс у статті «Жертва, офіра, приношення: історичні аспекти та особливості вживання» пише, що термін приношення є «калькованою заміною польського ofiara (хоча й латинського походження), яка з’явилася вже після слова жертва, проте є неточною і навіть хибною: від лат. offero, obtuli, oblatum, offerre “нести перед кимось; висувати вперед; простягати; показувати” значення перескакує до “принести” — пароніма affero, attuli, allatum, affere» (Klimavičius 2005: 44, пор. Klimavičius 2002: 109). Тому слід виправити такі терміни: приношення (=жертва) (с. 126, 127), святе приношення (=жертва) (с. 127), молитва приношення (=жертвоприношення) (с. 127), приношення хліба і вина (=жертви) (с. 127), приготування приношень (=жертв) (с. 176).

У катехизмі загалом подано понад 100 визначень термінів. Визначаються не лише релігійні терміни, а й терміни психології, політики, медицини, соціології та інших галузей, потрібні для пояснення основних істин віри. Це дуже похвально, адже полегшує читання катехизму. Щоб терміни було легше знаходити, їх виділено напівжирним шрифтом. На жаль, не всі подані визначення добре передають суть понять, є ясними, короткими та зрозумілими, особливо для молодшого читача. Деякі визначення можна було б уточнити, наприклад, термін духовність (лат. spiritualitas «дух»): форми церковного благочестя, що виникли з різних практик життя святих, пройнятих Святим Духом. Ідеться про духовність бенедиктинців, францисканців чи домініканців (с. 273). Термін духовність передусім слід визначати як певну особливість віруючого, а не як форму чи форми благочестя. Можна було б уточнити й визначення терміна парузія (гр. parousia «особиста присутність»): прихід Христа під час Останнього (=Останнього) суду (с. 72), адже цей термін уживається лише в Новому Завіті та літературі раннього християнства (RŽ 1991: 284). Заплутане визначення креаціонізму (лат. creatio «творення»): розуміння (краще концепція — прим. авт.), що Бог створив Землю безпосередньою дією відразу, ніби книга Буття була протоколом подій і фактів Творіння (с. 37), пор. креаціонізм: концепція, яка стверджує, що світ створив Бог (VaitkTŽŽ 2003). Дещо дивно пояснено, хто такий катехумен (гр. kat’echein «навчати»): ще в давній Церкві ті, хто бажав прийняти хрещення дорослих, — катехумени — проходили підготовку у три етапи — катехуменат — навчання істин віри, що супроводжувалося літургією Слова (с. 117). Дуже широко описано, що таке Конфірмація (лат. confirmatio «зміцнення, укріплення»): як таїнства Хрещення та Євхаристії, так і Конфірмація є таїнством втаємничення в християнство Католицької Церкви. У день П’ятидесятниці Свя

Terminologija | 2012 | 19

237

Цей Дух зійшов на спільноту учнів; так само Він приходить до кожного охрещеного, який просить у Церкви благодаті Святого Духа, і зміцнює його, щоб той міг своїм життям свідчити про Христа (с. 120). Неточно визначено, що таке дарохранительниця (лат. tabernaculum «хатинка, намет»): подібно до Ковчега Завіту Старого Завіту, у Католицькій Церкві з’явилася дарохранительниця — почесне, піднесене місце для зберігання Пресвятих Дарів (Христа у вигляді хліба) (с. 131). У Словнику релігієзнавства зазначено, що це обладнання католицької церкви — шафка посередині вівтаря (зазвичай головного) для зберігання Пресвятих Дарів (РЖ 1991: 371). Це визначення значно зрозуміліше. Слід уточнити визначення терміна екзорцизм (гр. exorkismos «примусити відійти»): молитва, яка захищає людину від злого або визволяє її від нього (с. 156). Екзорцизм — це не молитва, а обряд вигнання злих духів (РЖ 1991: 111). Як видно з наведених термінів та їхніх визначень, не всі визначення передають сутність терміна, не всі логічні, чіткі й зрозумілі.

Укладачі Катехизму взялися за нелегку роботу — пояснювати походження інтернаціональних слів і запозичень, а подеколи й їхнє значення. Шкода, що походження інтернаціональних релігійних термінів описано непослідовно: наприклад, не пояснюється походження терміна релігія (с. 15), запозиченого з латини, проте пояснюється походження термінів місія (лат. missio «посилання») (с. 18), парузія (гр. parousia «особиста присутність») (с. 72) та ін. Читач Катехизму може заплутатися, коли походження терміна обговорюється неодноразово, наприклад, давнього запозичення церква. В одному місці написано так: «Церква (гр. ekklesia) — скликані» (с. 77), в іншому — так: «Церква (гр. kyriake — належна Господу, давньослов’янське boznica — молитовня) — це скликані (гр. ex kaleo, ekklesia) з усіх народів, які через Хрещення належать до Тіла Христового» (с. 77).

Під час читання помічено й інші неточності, наприклад, непослідовне вживання означених і неозначених форм: вічне життя (с. 48) і життя вічне (с. 94) (= життя вічне); Останній суд (с. 72) і Останній суд (с. 42, 98) (= Останній суд); подекуди потрібна означена форма, наприклад, кардинальні= (кардинальні) чесноти (с. 173), пор. богословські чесноти (с. 172), людські чесноти (с. 172), тяжкий (смертний)= (смертний) гріх (с. 178). Той самий предмет називається по-різному, наприклад: Непорочне зачаття Марії (с. 57), Непорочне зачаття (с. 57) і Непорочне Зачаття (с. 57) (= Непорочне зачаття Пресвятої Діви Марії); Тайна вечеря (с. 115), Вечеря (с. 124) і вечеря (с. 124) (= Тайна вечеря). Рекомендується вживати родовий відмінок замість прикметника із суфіксом -inis

238 Aušra Rimkutė |

прикметник, наприклад: пасхальний (= великодній) Агнець (с. 64), пор. Великодній Агнець (с. 105). Варто виправити невластивий литовській мові порядок слів: Передмова Папи Бенедикта XVI (=передмова Папи Бенедикта XVI) (с. 3). Окрім усіх згаданих неточностей, помічено й коректурні помилки: Послання (=Лист) до ефесян (с. 23), Гітлеру (=Гітлеру) (с. 69).

Традиція видання католицьких катехизмів литовською мовою сягає кінця XVI століття — перший катехизм для католиків у Великій Литві уклав Мікалоюс Даукша (1595 р., Вільнюс). До наших днів, уже понад чотири з половиною століття, катехизми перекладають із латини, польської, німецької та інших мов нашою рідною мовою. Як уже зазначалося, YouCat перекладено з німецької. Варто пошкодувати, що перекладачка майже не мала на що спиратися — хоча словники релігійної термінології видавалися, наприклад: Словник релігієзнавства (1991), Короткий словник теології (1992) Чеслова Каваляускаса, Словник християнської іконографії (1997), Словник релігієзнавства: основні поняття (2003) Ґінтараса Бересневічюса, Новий словник теології (2003)⁴ Герберта Форґрімлера, їх недостатньо; словники необхідно оновлювати, деякі поняття пояснюються з атеїстичних позицій, у них немає відповідників іншими мовами тощо.

«Свою мову потрібно постійно очищати й усувати з неї все недосконале», — написано в YouCat: литовському катехизмі для молоді (с. 16). Це стосується й мови вірян, яка має бути не лише зрозумілою для всіх — і молодих, і старих, — а й однаково зрозумілою. Висловленими зауваженнями й поміченими незначними недоліками, які аж ніяк не применшують старанної праці перекладачки, хотілося показати, що ще є над чим працювати, що мова вірян, зокрема й термінологія, за допомогою якої вони мовно спілкуються з Богом, має бути вільною від «побутового сміття і гріхів» (Maceina 1982: 129).

LITERATŪRA

Aliulis V. 2000: Tikėti ką, tikėti į ką? – Sandora 3, 47–49.

Aliulis V. 2008: Tikėjimo išpažinimas: „tikėti Dievą“ ir „tikėti į Dievą“? Prieiga per internetą: www.vlkk.lt/lit/naujienos/naujiena.1092.html.

Beresnevičius G. Religijotyros žodynas: pagrindinės sąvokos. Vilnius: Tyto alba, 2003.

Kavaliauskas Č. Trumpas teologijos žodynas. Vilnius: Logos knyga, 1992.

KBK 1997: Katalikų Bažnyčios katekizmas. Kaunas: LKB Tarpdiecezinė katechetikos komisijos leidykla.

Klimavičius J. 2002: Katekizmo kalba – kalbos katekizmas. – Kalbos kultūra 75, 105–119.

Klimavičius J. 2005: Leksikologijos ir terminologijos darbai: norma ir istorija. Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

Krikščioniškosios ikonografijos žodynas. Vilnius: Vilniaus dailės akademijos leidykla, 1997.

4 Iš vokiečių kalbos išvertė Gediminas Žukas.

Terminologija | 2012 | 19

239

Maceina A. 1982: Iš minties pasaulio. – Aidai 2, 128–132.

PP 1909: Pataisy tieji poteriai. – Vadovas 14, 107–129.

PMT 1909: Prie maldų taisymo. – Vadovas 9, 17–37.

PR 2007: Pasaulio religijos: naujas populiarus žinynas. Vilnius: Alma littera.

Rimkutė A. 2006: Religijos terminijos tvarkyba Draugijoje. – Terminologija 13, 149–159.

RŽ 1991: Religijotyros žodynas. Sud. R. Petraitis. Vilnius: Mintis.

Šventasis Raštas: Naujasis ir Senasis Testamentas. Vilnius: Katalikų pasaulio leidiniai, 2009.

VaitkTŽŽ 2003: Vaitkevičiūtė V. Tarptautinių žodžių žodynas. Vilnius: Fotonija (e. leidimas).

Vorgrimler H. Naujasis teologijos žodynas. Kaunas: Katalikų interneto tarnyba, 2003.

Zinkevičius Z. 2000: Lietuvių poteriai: kalbos mokslo studija. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Gauta 2012–11–04

Aušra Rimkutė Žemaitijos kolegija Muziejaus g. 29, LT-87356 Telšiai E. paštas [email protected]

2 4 0 Aušra Rimkutė |