Д И С К У С І Ї

РАМУНЕ ВАСКЕЛАЙТЕ

Банк Литви

ВЖИВАННЯ МНОЖИНИ АБСТРАКТНИХ ІМЕННИКІВ В ЕКОНОМІЧНІЙ МОВІ ТА НОРМА

КЛЮЧОВІ СЛОВА: іменники, що вживаються лише в однині, абстрактні іменники, зміна за числом, конкретизація значення, похідні слова, норма, узус.

ВСТУП

Нормативність числа іменників навряд чи була б надто проблематичною, якби не іменники, щодо яких норма визнає лише одне з чисел — однину або множину — або вживання одного з чисел за певних обставин.

Ці обставини названо в брошурі Мовні поради під назвою Граматичні форми та їх уживання, у якій викладено норму вживання числа: неприйнятною для литовської літературної мови вважається однина при неузагальненому позначенні виду рослин, тварин чи подібного, більше ніж однієї особи, а також при називанні заходів, місць та інших найменувань (KP1 2002: 19–20). В узусі в таких випадках, навпаки, схильні обирати однину (KPIB 1995–2005). У проникливих дослідженнях співвідношення ненормативних мовних явищ і кодифікованої норми, які в литовському мовознавстві найактивніше розвиває, мабуть, Ріта Мілюнайте (2002; 2003a, b, c; 2004; 2006a, b; 2007), показано, що наполегливий спротив узусу тій чи іншій письмово узаконеній нормі не слід поспішати називати її порушенням або незнанням літературної мови. Іноді такий спротив лише виявляє синтаксичні, семантичні чи інші чинники, що криються в глибинній структурі мови й залишаються непоміченими нормувальниками мови або належним чином

190

KALBOS KULTŪRA | 85

оцінено. Тому на деякі поширені у вжитку випадки, які вважаються ненормативними, слід звертати увагу, досліджувати їх ретельніше, а якщо з’ясується, що для цього є вагомі підстави, можливо, навіть змінювати кодифіковану норму.

У статті розглядається часто помітна у вжитку тенденція — вживати іменники, які вважаються одниною, у формі множини. Йдеться про одну з груп таких іменників, а саме абстрактні іменники. Актуальність цього питання засвідчує сфера вживання літературної мови, за якою тривалий час спостерігали, — економічна мова. У ній переказів, платежів, розрахунків, обчислень, коливань, зобов’язань, потужностей, ризиків, загроз, криз, дефіцитів, бюджетів, балансів, економік, видів економічної діяльності, рівнів, обсягів, вартостей та інших іменників із, на перший погляд, абстрактним значенням уживається багато, хоча в Мовних рекомендаціях, які встановлюють норму літературної мови, множину абстрактних іменників, що вживаються в однині, оцінено за найсуворішим із чотирьох ступенів, застосовуваних у цьому виданні для позначення відповідності мовного явища нормі, — позначкою ntk. («не рекомендовано»), що означає, що явище не рекомендоване для літературної мови (KP1 2002: 20). Однак не слід поспішати вважати цю невідповідність суперечністю між уживанням і нормою: у Мовних рекомендаціях передбачено два винятки. Щоправда, один із них — уживання множини абстрактних іменників як стилістичного засобу підкреслення великої кількості — не можна застосувати до розглянутого вживання. Досліджувалися тексти офіційно-ділового стилю, які подекуди навіть наближаються до наукового, тож емоційно-експресивні засоби не властиві їхній мові. Із розмиванням меж стилів і жанрів вони трапляються загалом, але множини, призначеної для виразного підкреслення великої кількості, виявити не вдалося. У цих текстах ділово описують і аналізують економічні процеси, що відбулися протягом певного періоду (року, півріччя, кварталу), тому тут набагато важливіша точність, а не виразність. Хоча офіційно одні з цих текстів називають оглядами, а інші — звітами, у цій статті для зручності всі вони узагальнено називаються економічними оглядами.

Якщо відкинути виняток із підкресленням великої кількості, єдиним чинником, який виправдовує множину абстрактних іменників у Мовних рекомендаціях, залишається конкретизація значення іменника. Норма видається простою: якщо іменник з абстрактним значенням конкретизувався, його множина допустима, якщо ні — уживання множини є порушенням норми. Але чи справді межа між нормою та помилкою така чітка? Чи достатньо враховано під час її проведення всі чинники, що спонукають уживати саме форму множини? Це й має допомогти з’ясувати розгляд тенденцій уживання, проте перш ніж перейти до нього, слід докладніше обговорити норму вживання числа абстрактних іменників, сформульовану як у Мовних рекомендаціях, так і в інших працях нормативного характеру.

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

191

1. КОДИФІКОВАНА НОРМА ТА ПЕРЕДБАЧЕНІ ВИНЯТКИ

Щодо числа абстрактних іменників у Мовних рекомендаціях сформульовано таке твердження: «множина ntk. = однина, коли іменник є абстрактним, позначає неподільні (незлічувані) предмети й уживається в однині» (KP1 2002: 20). Поняття абстрактного, вживаного в однині або такого, що позначає неподільні (незлічувані) предмети іменника не визначено ані в брошурі, що встановлює норму вживання числа, Форми граматики та їх уживання, ані в інших брошурах цієї серії. Звісно, визначати їх і не є метою видання такого типу, але якщо не пояснити, якого значення їм надають, виникає небезпека двоякого тлумачення твердження: 1) множина не рекомендована, коли іменник відповідає всім трьом умовам (він абстрактний, уживається в однині й позначає неподільні або незлічувані предмети); 2) множина не рекомендована, коли іменник відповідає будь-якій одній з умов.

Відповіді на те, як слід тлумачити це твердження, в описах числа іменників литовської мови не знайти; з них випливало б, що обидва тлумачення неможливі. У таких описах зазвичай наводять класифікацію, за якою абстрактні іменники виділяють як одну з підгруп іменників, що вживаються в однині¹, а останні — як одну з груп іменників, які не змінюються за числами й ототожнюються з тими, що позначають предмети, які не можна порахувати (Jakaitienė ir kt. 1976: 36–41; Paulauskienė 1983: 166–167; 1994: 149–150; 2004a: 148–149; 2006: 73–77; Paulauskienė, Tarvydaitė 1986: 67–77; DLKG 1997: 65–68). Нелогічно було б спершу вважати ненормативною якусь підгрупу, а потім — усю групу. Отже, твердження Мовних рекомендацій ґрунтується не на класифікації іменників за числом, а на загальному поділі їх на конкретні й абстрактні; серед абстрактних не рекомендується вживати форму множини для тих, що вживаються в однині. Незрозумілою залишається лише третя умова ненормативності — що іменник також має позначати неподільні (незлічувані) предмети. Згідно із зазначеною класифікацією всі іменники, що вживаються в однині, позначають

¹ Інші підгрупи визначаються по-різному: в одних джерелах додатково виділяють збірні (рослинність, вищий світ, інтелігенція), власні назви (Литва, Каунас, Клайпеда) та іменники, що позначають речовини (оцет, золото, бетон) (Jakaitienė ir kt. 1976: 38; DLKG 1997: 66), в інших додають і підгрупу назв хвороб (грип, кашлюк, нежить) (Paulauskienė, Tarvydaitė 1986: 74), окремо згадують назви країн світу та вітрів (південний вітер, східний вітер, північний вітер) (LKŽin 1998: 100; Paulauskienė 1994: 150; 2004b: 300–301; 2006: 74). Аделе Валецькене, звернувши увагу на те, що іменники як singularia tantum, так і pluralia tantum часто мають однакові значення, подає загальну класифікацію, що охоплює обидві групи іменників (Valeckienė 1998: 218–219).

192

KALBOS KULTŪRA | 85

неподільні (незлічувані) предмети, а ті, що позначають подільні (злічувані), уже не вживаються в однині. Отже, уточнення в Мовних рекомендаціях начебто не потрібне. Якщо йому не надають якогось значення, яке тут просто не намагалися з’ясувати, сформульовану в цьому виданні норму можна узагальнити так: для загального мовлення не рекомендована множина абстрактних іменників, що вживаються в однині, за винятком випадків підкреслення великої кількості та конкретизації значення іменника.

У деяких посібниках із культури мови виняток щодо конкретизації значення не згадується; для офіційних стилів указано, що не слід уживати форму множини жодних іменників, які вживаються в однині, зокрема й абстрактних. Наприклад, у книжці Йонаса Шукса Культура мови для всіх написано: «В офіційних мовних стилях не слід уживати множину іменників, які вживаються в однині, особливо якщо іменники абстрактні й позначають неподільні речі» (Šukys 2003: 105), а в книжці Альдони Паулаускене Культура литовської мови зазначено, що множину іменників, які вживаються в однині, недоречно вживати в нейтральному стилі (Paulauskienė 2004a: 152).

В основному описі морфологічних форм сучасної литовської мови — Граматиці сучасної литовської мови (DLKG) — передбачено виняток щодо конкретизації значення: «Іноді абстрактні іменники конкретизуються, і ними починають називати не лише узагальнені дії, стани, властивості, а й конкретні прояви цих дій, станів, властивостей. Тоді абстрактний іменник, що вживається в однині, може вживатися також у формі множини, пор.: радість — радощі, турбота — турботи, біль — болі» (DLKG 1997: 62). Однак із формулювань DLKG випливає, що конкретизація може мати різний ступінь: іменник може не лише набути нового значення, а й отримати певний відтінок значення (DLKG 1997: 66). Безпосередньо зазначено лише, що множина «конкретизованих» іменників є допустимою, але пояснення «конкретизації» свідчить, що цим висловом можуть охоплюватися й менш значні випадки зміни значення. У DLKG не наведено чіткого формулювання, чи допустима множина лише слів, що незначно відрізняються від абстрактного значення ступенем конкретності. Але навіть якби таке формулювання було, норма все одно залишалася б не цілком зрозумілою, адже ні в DLKG, ні в інших нормативних виданнях немає списків абстрактних і конкретних іменників, тим паче таких, що набули певного ступеня конкретності. Відображення абстрактності значення та різних ступенів його конкретизації немає й у словниках. За таких обставин право вирішувати, наскільки наділяти абстрактний іменник конкретним значенням, цілком належить ужитку. Але навіть якщо

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

193

наскільки його було б надано, коли вказуються лише крайні норми та межі помилки, уживання множини іменників, що набули навіть найменшого відтінку конкретності, не можна вважати порушенням норми.

Звісно, визначити ступінь конкретизації значення непросто. Звернувши на це увагу, R. Miliūnaitė вважає протиставлення конкретності й абстрактності одним із тих, що не дають змоги провести чіткішу межу між нормативними й ненормативними мовними явищами, а також однією з причин розрізняти не лише рекомендовані й нерекомендовані для загальновживаної мови випадки, а й проміжні (Miliūnaitė 2003a, b). Kalbos patarimuose систему проміжних випадків справді застосовано: крім рекомендованих і нерекомендованих, виокремлено також випадки, яких слід уникати, та побічні варіанти норми. Однак, оцінюючи число абстрактних іменників, окреслюють лише крайні межі, тобто множину суто однинного абстрактного іменника вважають помилкою, а конкретизованого — нормою. Виходить, що можливість вибору проміжних випадків ані відкидають, ані визнають.

У нормативній праці, виданій майже три десятиліття тому, Gramatikos normos ir dabartinė vartosena, поряд із критерієм конкретизації значення було висунуто ще один — наскільки вживання іменника у множині властиве литовській мові (Paulauskienė, Tarvydaitė 1986). Так, доречність терміна з педагогіки mokėjimai та поширеного тоді у сфері журналістики medžiagų² було поставлено під сумнів, оскільки вбачали в них прямі кальки з російської мови, тоді як уживання pajėgumams у конкретизованому значенні почали схвалювати (Paulauskienė, Tarvydaitė 1986: 76–77). У пізніших працях співавторки цього видання до кальок уже зараховують і pajėgumai, apimtys (Paulauskienė 2004a: 152; 2004b: 304). Через два десятиліття після виходу видання у статті Ramunė Kasperavičienė констатує вплив не лише російської, а й англійської мови (Kasperavičienė 2006: 217). Саме ним у Банку консультацій, створеному Державною комісією з литовської мови, обґрунтовується виправлення абстрактного іменника pardavimai: нібито ця форма виникла під впливом англійської мови, точніше — англ. sales (див. http://www.vlkk.lt/lit/2331).

У виданнях із нормування литовської мови не передбачено інших причин, окрім конкретизації значення та стилістичних міркувань, які виправдовували б уживання множини однинних абстрактних іменників. В описах морфології про ті чи ті мотиви згадують побіжно, розглядаючи однинні іменники інших підгруп. Їхню множину характеризують як таку, що виражає стан,

² Сучасне вживання свідчить, що термін medžiagos, яким два з половиною десятиліття тому узагальнено називали статті, повідомлення й репортажі, принаймні з публічного мовлення зник.

194

KALBOS KULTŪRA | 85

būdingą ne vienam kartui, rodanti būsenos tęstinumą (Paulauskienė 1989: 166; 2004b: 305). A. Paulauskienės Lietuvių kalbos kultūroje atskirai minimi du atvejai, kai daugiskaitos forma pavartota dėl šalia einančių žodžių, nurodančių daugiau nei vieną objektą: Jis išgelbėjo ne vieno žmogaus gyvybes; Iki rugpjūčio pradžios reikia baigti mokyklų remontus (Paulauskienė 2004a: 152). Tokia daugiskaita laikoma neteiktina, bet šie atvejai išsamiau nenagrinėjami. Tvirtai laikantis nuostatos, kad vienaskaitiniai abstraktieji daiktavardžiai skaičiais nekaitomi, kad jų daugiskaita yra ne kait ymo, o leksinės reikšmės skirtumo požymis, pabrėžiama visuose autorės vienos ar su bendraautorėmis rašytuose darbuose (Paulauskienė 1983, 1989, 1994, 2004a, 2004b, 2006; Jakaitienė ir kt. 1976; Paulauskienė, Tarvydaitė 1986), šie atvejai įvardijami kaip paprasčiausias neapdairumas rašant, praleidimas redaguojant tekstą; vis dėlto tenka pridurti, kad kartais ir gyvybes, ir remontus žmonės suskaičiuoja (Paulauskienė 2004a: 152).

Про додаткові мотиви вживання множини абстрактних іменників згадано у двох нещодавніх статтях про тенденції у вживанні числа. R. Kasperavičienė пов’язує множину деяких іменників (džiaugsmai, verksmai) із потребою виражати інтенсивність, а інших (gripai, skausmai, lietūs, darganos, sniegai) вважає такою, що позначає повторюваність (Kasperavičienė 2006: 218–219). Щоправда, потребу наголошувати на повторюваності як чинник, що підтримує множину, докладніше не розглянуто, а наведення лише прикладів із художньої літератури свідчить, що таку множину вважають художнім засобом вираження. Потребу наголошувати на повторюваності за допомогою абстрактних іменників, точніше — іменників із суфіксом -imas (-ymas), безпосередньо пов’язано зі множиною у статті Rasuolė Vladarskienė (2008). Доречність такої множини викликає певні сумніви, однак уживання у формі множини іменників, що позначають абстрактне явище, яке можна поділити на частини, яке буває різних видів або яке можна рахувати, не вважається неможливим. На відміну від згаданих описів морфології, у цій статті наведено приклади не з художнього, а з офіційно-ділового стилю. Загалом авторка статті показує, що множина іменників, які раніше вважалися абстрактними, у сучасній литовській мові вже не є поодиноким явищем — її вживання називають тенденцією (Vladarskienė 2008: 125).

Саме цю актуальну тенденцію тут і спробуємо розглянути на матеріалі вживання в економічній сфері. Аналіз зосереджено на чинниках, що заохочують або підтримують уживання у формі множини іменників, які вважаються абстрактними.

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

195

2. ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ТА ЧИННИКИ

2.1. Множина типових абстрактних іменників

Типовими абстрактними іменниками зазвичай вважають віддієслівні похідні, утворені за допомогою суфікса -imas. У DLKG визнається, що цей суфікс серед афіксів, які використовуються для творення абстрактних іменників, є найпродуктивнішим, а похідні з ним уживаються в дуже виразному й чистому значенні назви дії (DLKG 1997: 94)³. Продуктивність суфікса -ymas, який вважають варіантом того самого формату творення абстрактних іменників, визнається обмеженішою (DLKG 1997: 95). Велика кількість іменників із цими суфіксами, принаймні в канцелярському мовленні, була констатована майже двадцять років тому (Ogin­skienė 1994). Це пов’язували з впливом іноземних мов, однак не менш важливою причиною поширення таких іменників слід вважати й продуктивність словотвірної моделі.

Однак те, що слово має суфікс, найтиповіший для абстрактних іменників, ще не означає, що воно є абстрактним іменником. Деякі похідні із суфіксом -imas (-ymas) цілком конкретизувалися, тобто зазнали семантичних змін⁴. Частина з них уживається у значенні події, точніше — певного зібрання. В оглядах економіки найчастіше трапляються іменники цього значення — minėjimas, pasitarimas, susirinkimas, susitikimas, suvažiavimas, svarstymas, наприклад: Рада керуючих зазвичай проводить засідання двічі на рік — під час весняних і щорічних зустрічей групи МВФ і Світового банку susitikimus (LBMA 2012 05: 68); На цих susitikimuose вона також визначила питання, які необхідно включити до порядку денного susirinkimų робочої групи з соціального діалогу ЄСЦБ (MA 2011: 206); Крім того, проводилися pasitarimai фахівців ЄЦБ і депутатів Європейського парламенту з різних питань, що належать до компетенції ЄЦБ (MA 2008: 184).

Для досліджуваного вжитку характерні також цілком конкретизовані похідні із суфіксом -imas (-ymas), що позначають письмовий текст. Це переважно назви документів: įsakymas, įstatymas, nurodymas, nutarimas, pažymėjimas, pranešimas, sprendimas тощо. Коли потрібно вказати, що документів більше ніж один, уживається форма множини, наприклад: Необхідні įstatymai, щоб система страхування вкладів Данії дотримувалася заборони грошового фінансування (MA 2011: 118); Керівна рада, серед іншого, звернула увагу на

³З огляду на продуктивність словотвірної моделі та близькість назв дій (nomina actionis) до дієслівної форми, для таких похідних навіть пропонують відвести особливе місце в граматичному описі (Pakerys 2006).

⁴Семантичні зміни, характерні для дієслівних абстрактних іменників, та їхні моделі докладно досліджує Zofija Babickienė (2012).

196

KALBOS KULTŪRA | 85

заяви деяких урядів pareiškimus щодо заходів і реформ у сферах фіскальної та структурної політики (MA 2012: 15). Такі іменники змінюються за числами, як і інші іменники з конкретним значенням. Отже, їхня множина є результатом категорії числа, а водночас — вагомим стимулом до поширення множини й інших похідних із суфіксом -imas (-ymas).

У множині в економічному мовленні вживаються також іменники із суфіксом -imas (-ymas), які узагальнено можна охарактеризувати як такі, що мають значення результату дії або об’єкта. У реченні Банківська система кожної країни могла компенсувати вартість надісланих платежів, пов’язану з чистим імпортом товарів і послуг або надходженнями від придбання активів в іншій країні єврозони (MA 2012: 35), іменник mokėjimai ужито у значенні об’єкта дії, тоді як іменник pervedimai, ужитий у реченні перекази ЄС у першому кварталі 2012 року були більшими, ніж у попередньому кварталі (LEA 2012 08: 12), радше слід пов’язувати з результатом дії⁵. Хоч би в якому з цих значень уживалися такі іменники, вони значно конкретніші за суто абстрактні іменники зі значенням назви дії. Наприклад, mokėjimai за ступенем конкретності відповідали б похідним із префіксальним або суфіксальним творенням mokesčiai, įmokos, а pervedimai — похідному perlaidos тощо. З опису творення іменників у DLKG видно, що для литовської мови справді характерніше позначати результат або об’єкт дії не похідними із суфіксом -imas (-ymas), а словами, утвореними за допомогою інших суфіксів або закінчень (DLKG 1997: 125–128).

Пропонується спеціалізувати значення словотвірних моделей, тобто вживати похідні із суфіксом -imas (-ymas) лише у значенні назви дії, а результат дії (і систему певних дій, сферу діяльності) позначати не віддієслівними іменниками в чистому значенні дії, а похідними з іншими суфіксами (або префіксальними чи флексійними похідними) (Oginskienė 1994: 56). На жаль, у досліджуваному вжитку не завжди можна дотримуватися такої рекомендації, оскільки похідні з іншими суфіксами чи префіксами зазвичай уже «зайняті», тобто в тій самій галузі вживаються як терміни з іншими значеннями, а зв’язок із дієсловом, що позначає вихідну дію, важливо зберегти. Інших значень в економічному мовленні набули похідні, споріднені за коренем з іменником mokėjimas, — įmoka, mokestis, і, мабуть, саме тому у значенні сплачуваної суми поширилося слово mokėjimai.

⁵Розрізняючи семантичні моделі дієслівних абстрактних іменників, Z. Babickienė зазначає, що в литовському мовознавстві до групи результату дії прийнято зараховувати також ті дієслівні абстрактні іменники, які можна було б назвати назвами об’єкта дії, і виокремлює окрему семантичну модель nomina objectum (Babickienė 2012: 20).

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

197

Утворень від слів зі спільним коренем із іменниками розрахунки, зобов’язання, перекази в економічному мовленні не вживають, тож похідні слова можна було б творити, проте твірне дієслово саме є похідним, тому утворити від нього інші похідні непросто або й зовсім неможливо. Імовірно, це також чинник, що підтримує поширення іменників із суфіксом, характерним для абстрактів, у значенні об’єкта дії чи її результату. Звісно, ці іменники можна було б назвати абстрактами лише умовно, оскільки вони конкретизувалися. Їхнє значення відрізняється від значення власне абстрактів, і саме вживання іменника у формі множини вказує на цю відмінність. У таких випадках множина є не результатом зміни іменника за числом, а результатом диференціації значення.

Чимало іменників цієї групи в узусі набули статусу терміна. Такі терміни, найчастіше як складники інших термінів, включено й до економічних термінологічних словників. Зокрема, в одній із найновіших праць такого типу — Тлумачному економічному англійсько-литовському словнику (AETŽ)⁶ Д. В. Пірса — наведено платіжний баланс (AETŽ 2006: 205–207), міжнародна платіжна система (AETŽ 2006: 154), проблема переказів (AETŽ 2006: 628), ринок негайних розрахунків (AETŽ 2006: 588), ф’ючерсний контракт, ринок ф’ючерсних контрактів (AETŽ 2006: 251), зобов’язання (AETŽ 2006: 362), поточні зобов’язання (AETŽ 2006: 148), наймання (AETŽ 2006: 195), обмеження імпорту (AETŽ 2006: 290), раціональні затримки (AETŽ 2006: 532) тощо. Ще більше термінів, що мають форму множини, в цьому словнику вжито для пояснення понять. Вони потрапляють і до Банку термінів Литовської Республіки, який веде Державна комісія з литовської мови: ризик розрахунків; рахунок розрахунків; посередник розрахунків; поточні перекази; економічні коливання; зобов’язання перед інвестором; платіжний баланс; користування системою державного бюджету, обліку та платежів; короткострокові зобов’язання; система державного бюджету, обліку та платежів; зобов’язання операційного сегмента тощо (LRTB 2012).

Реальне вживання підтверджує, що іменники із суфіксом -imas (–ymas) у формі множини — це не лише дані термінологічних словників. Перекази,

⁶ Економіка — це сфера, термінологія якої зазнала одних із найбільших змін. У Литві протягом 50 років не було ані ринкової економіки, ані її термінології. Після відновлення незалежності почали надходити англійські терміни. Намагалися впоратися з їхнім напливом, перекладаючи англійські термінологічні словники, але за відсутності традиції вживання термінів не завжди добирали найточніші литовські відповідники з погляду фахового змісту та мовної правильності. Цей перекладний словник вирізняється тим, що більшість наведених у ньому термінів перевірено узусом і оцінено фахівцями з мови — до укладання словника долучився відділ термінології Інституту литовської мови.

198

KALBOS KULTŪRA | 85

поточні перекази, перекази капіталу, перекази мігрантів — це, мабуть, основні поняття платіжного балансу Литовської Республіки — статистичного звіту, що узагальнює всі зовнішні операції, у яких держава бере участь протягом певного періоду, а назва цього звіту свідчить, що статус терміна має і платежі. Оскільки державні операції нерозривно пов’язані з іншими економічними процесами, такі терміни належать і до найважливіших понять будь-якого економічного огляду. Їх уживають із більшою чи меншою мірою конкретизації, наприклад: Поточні перекази по суті складаються з неінвестиційних платежів фондів ЄС та потоків переказів емігрантів, тож вони суттєво поліпшують баланс поточного рахунку (LEA 2011 11: 10); Найбільше витрати збільшили поточні та капітальні перекази, що зросли за рік на третинупоточні та капітальні перекази, на десяту частину збільшилися процентні платежі, а компенсація працівникам зросла майже на 2 відсотки (Pranešimas 2012 05: 20).

Майже жоден економічний огляд не обходиться без розрахунків, зобов’язань, продажів, коливань, наприклад: Застосовуючи механізм PvP, система CLS по суті усуває основний ризик, пов’язаний із розрахунками за валютними операціями (MA 2011: 149); Відкликання ліцензії в AB bankas SNORAS також може сповільнити зростання кредитування в Литві, оскільки кредитні зобов’язання цього банкукредитні зобов’язання у 2007–2011 рр. становили 3–4 відсотки всіх кредитних зобов’язань банківської системи кредитних зобов’язань (Pranešimas 2011 12: 16); Зі зростанням замовлень і продажів як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках рівень використання наявних виробничих потужностей і надалі залишається високим (LEA 2012 08: 21). Закріплення слів із певними формальними засобами вираження як термінів та їх узаконення у словниках, звісно, спонукає утворювати ще більше таких термінів.

За такого становища неважко зрозуміти, чому виправлення іменника продажі таке неефективне (див. Paulauskienė, Tarvydaitė 1986: 75; KP1 2002: 20; Šukys 2003: 105; Kasperavičienė 2006: 218). Узус, застосовуючи принцип аналогії, лише узгоджує цей іменник із загальною системою, тим більше що в Законі про публічні закупівлі Литовської Республіки як термін закріплено іменник з антонімічним значенням закупівлі⁷, діє також Служба публічних закупівель. Термін публічні закупівлі включено до Словника економічних термінів Rūta Vainienė (Vainienė 2005: 287). А ось до згаданого AETŽ як складники термінів податок із продажу, гіпотеза максимізації продажів включено й продажі (AETŽ 2006: 557). Із наведеного в цьому словнику

⁷ У 1999 р. назву цього закону намагалися змінити на Закон про публічну закупівлю Литовської Республіки, але в пізніших редакціях знову повернулися до множини закупівлі.

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

199

З тлумачення поняття співвідношення витрат на рекламу та продажів («співвідношення витрат підприємства на рекламу до загальних доходів від продажу») видно, що іменникові продажі надається значення «доходи від продажу» (AETŽ 2006: 24). І в узусі більшості інших іменників із суфіксом -imas (-ymas), які закріпилися у формі множини, їх пов’язують саме з певною сумою коштів (переказаних, сплачених тощо), наприклад: 2010 року ЄЦБ від імені ЄС отримав чотири платежі й ці суми переказав країнам-позичальницям (MA 2011: 122); Вищі податки та нижчі трансферти державного сектору зменшують наявні доходи домогосподарств і підприємств (MA 2011: 74). Отже, і за значенням, і за функцією іменник продажі належить до цілісної групи термінів.

Щоправда, наведені під час його виправлення приклади (Фірма пропонує роботу в галузі програмного забезпечення продажів (=продажу) менеджерові (KP1 2002: 20); Один із найбільших виробників пластикових вікон пропонує роботу у Вільнюсі продажів (=продажу) менеджерові (Kasperavičienė 2006: 218)) свідчать, що є тенденція виправляти іменник, ужитий у значенні назви чистої дії. Однак у наведених прикладах множина радше пов’язана не стільки з назвою дії, скільки з її повторюваністю. Така двозначність множини іменника відповідає також тенденціям уживання в економічній мові інших іменників із суфіксом -imas (-ymas). Адже перекази, розрахунки, платежі теж не завжди пов’язують лише із сумою коштів. Часто вони позначають повторювану дію, точніше — операцію, або кілька однакових дій, наприклад: T2S дасть змогу виконувати як внутрішні, так і міжнародні розрахунки у євро (LBMA 2008: 74); Євросистема застосовує чітко визначені положення політики нагляду до всіх систем великих платежів, які проводять розрахунки у євро (MA 2010: 142); У ній і далі здійснювалося багато платежів у євро (MA 2011: 102); По-друге, De Nederlandsche Bank здійснив авансові платежі, пов’язані з данською системою страхування вкладів (MA 2011: 118).

У вживанні помітні спроби розрізняти різні лексичні значення за допомогою різних словосполучень: Найбільше платежів (189,5 тис.) було здійснено, а найбільшу суму платежів (1,5 млрд Lt) переказано 30 грудня (LBMA 2011: 69); У 2009 р. у Литві було здійснено 217,2 млн платіжних безготівкових операцій, з них 210,9 млн внутрішніх (97%) і 6,3 млн міжнародних платежів (3%). Вартість цих платіжних операцій становила 1 456 млрд літів, з них вартість внутрішніх платежів — 1 320 млрд літів (91%), міжнародних платежів — 136 млрд літів (9%). За рік, порівняно з 2008 р., кількість усіх платіжних безготівкових операцій збільшилася на 3,5 відсотка: кількість внутрішніх платежів — на 3,5, а міжнародних — на 5,8 відсотка. Загальна вартість усіх безготівкових платіжних операцій

200

KALBOS KULTŪRA | 85

вартість зменшилася на 22,2 відсотка, з них вартість внутрішніх платежів зменшилася на 20,3, а міжнародних — на 36,4 відсотка (LBMA 2012: 69). Однак довші конструкції, зручні для економічного викладу, не надто придатні для мови у відмінках, а під час докладного аналізу економічного явища їх довелося б часто повторювати, до того ж текст був би стилістично невдалим. Імовірно, це також зумовлює дедалі помітнішу тенденцію вживати один і той самий іменник в обох значеннях. З іншого боку, часто немає потреби показувати різницю між значеннями, оскільки на неї вказує контекст.

Інші найтиповіші абстрактні іменники — із суфіксом -umas — трапляються в економічних оглядах рідше, проте їх уживання також виявляє подібні закономірності. Розглядаючи кодифіковану норму, зазначалося, що іменник pajėgumai у множині оцінювали з погляду мовної норми неоднозначно, однак його внесено до Словника литовської мови (LKŽ). Як складову частину таких термінів, як модель потужностей, використання потужностей (AETŽ 2006: 83), надлишкові потужності, теорія надлишкових потужностей (AETŽ 2006: 211), цей термін увійшов і до AETŽ, що вже створює передумови для вживання інших термінів із цим суфіксом. В економічних оглядах термін виробничі потужності досить поширений, наприклад: Ця галузь промисловості планує подальше розширення виробництва і має вільні виробничі потужності, що дадуть змогу оперативно нарощувати виробництво (LEA 2011 11: 8); Уже певний час на потребу в інвестиціях у приватному секторі вказує зростання рівня використання виробничих потужностей. З другого кварталу 2009 р. до першого кварталу 2011 р. рівень використання виробничих потужностей промислових підприємств зріс із 60 до 69 відсотків (FSA 2011: 7).

Термінового статусу, схоже, набуває і слово незбалансованості, наприклад: Боргову кризу єврозони спричинили економічні та фінансові незбалансованості, що тривалий час поглиблювалися в економіці єврозони та світу (FSA 2012: 18); Тому економіку Естонії було істотно скориговано, що допомогло врегулювати певні зовнішні та внутрішні незбалансованості, що виникли в роки швидкого зростання (MA 2011: 126). У цих випадках ужиту множину, можливо, можна було б вважати зумовленою контекстом. Однак в інших випадках такий вплив контексту відсутній, а іменник незбалансованості все одно вживається, наприклад: У документах ЄЦБ, де аналізується економіка країн поза єврозоною, немає конкретних рекомендацій для держав-членів щодо запобігання макроекономічним незбалансованостям та нагляду (LBMA 2012: 67).

В англійській мові іменник imbalances змінюється за числами, однак чи є це головним чинником, що визначає форму його литовського відповідника, — питання сумнівне. Англійська мова радше лише спонукає до творення литовського відповідника, а форма останнього

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

201

визначають внутрішні мовні тенденції: застосування принципу аналогії, схильність абстрактних понять конкретизуватися, набуваючи форми множини, можливість позначати цією формою відмінність у лексичному значенні тощо. Про те, що англійська мова, ймовірно, не впливає на форму числа литовського відповідника, свідчить і вживання спорідненого іменника disbalansas: в англійській мові disbalance змінюється за числами (пор. disbalances), проте литовський відповідник, принаймні в економічних оглядах, не вживається у множині.

В інших випадках як термін усталилася (і внесена до словників) форма іменника із суфіксом -umas в однині, однак уживається й множина, наприклад: різниця довгострокових процентних ставок за литами та євро у 2011 р., виражена через дохідність державних облігацій Литви та Німеччинидохідностей спредом, зросла в другому півріччі, коли загострилася боргова криза в деяких державах єврозони. Різниця між дохідністю державних облігацій Литви та Німеччини з погашенням у 2016 р. дохідностей за 2011 р. зросла на 211 базисних пунктів — до 4,67 відсотка (MA 2011: 34). У цьому випадку множину можна було б вважати формою, зумовленою контекстом, проте за нею стоять і закономірніші чинники. Їх виразніше виявляють тенденції вживання числа в інших групах іменників.

2.2. Множина як результат конкретизації значення

Одним з іменників абстрактного значення, форму множини якого, мабуть, виправляють найчастіше, є apimtis (Šukys 2003: 105; Paulauskienė 2004a: 152; 2004b: 304; Kasperavičienė 2006: 218). Однак вважати його іменником абстрактного значення дають змогу лише значення, наведені в словниках литовської мови: 1) розмір, ширина; 2) масштаб, розмах (LKŽ 2012; DLKŽ 2012). У спеціалізованій сфері вживання цей іменник значно конкретизується. З іншого боку, можливість конкретизації передбачена й словниками: одним зі значень слова apimtis у них указано «розмір», а одне зі значень іменника ydis — «те, що можна вимірювати, рахувати» (LKŽ 2012; DLKŽ 2012)⁸. В економічній мові значення слова apimtis часто є конкретнішим. Наприклад, у реченні Це компенсували позитивні, але спадні обсяги випуску боргових цінних паперів та акційskolos vertybinių popierių ir akcijų išleidimo apimtys (MA 2012: 47) йдеться не

⁸ Говорячи про іменники, що позначають певні міри, слід зазначити, що пов’язані з ними числівники конкретизують значення цих іменників, але не обов’язково перетворюють їх на лічильні (тобто такі, що змінюються за числами), пор.: ми не кажемо їхні ваги відрізняються на пів кілограма. Множину таких іменників можна було б обґрунтувати лише довівши, що вона лексикалізується, тобто набула спеціального лексичного значення, або що іменник став лічильним (пор. один розмір, два розміри). – Примітка редактора.

202

KALBOS KULTŪRA | 85

загалом про обсяг, а про два різні показники — обсяг випуску цінних паперів і обсяг випуску акцій; форма однини позначала б загальний випуск цінних паперів та акцій або загальний обсяг цього випуску, а отже, була б неточною. Точність є характерною рисою текстів офіційно-ділового стилю. Однак значення іменника apimtis у досліджуваному вживанні ще більше конкретизує те, що це слово зазвичай пов’язане з певним числом, наприклад: У першому півріччі обсяг ліквідності, наданої для ОРТО, додаткових ОРТО та операцій рефінансування зі спеціальним строком, строк яких ще не закінчився, послідовно зменшувався — з 617 млрд євро до 309 млрд євро (MA 2010: 98); Раптово знизилася світова економічна активність, а обсяг виробництва apimtis скоротився на 1,2% (у четвертому кварталі 2008 р.) і на 1,4% (у першому кварталі 2009 р.) (MA 2010: 98). Такий не цілком прямий зв’язок видно й у наведеному прикладі: ужитий у ньому прикметник teigiamas в економічній мові зазвичай вказує на число більше за нуль, зі знаком плюс. У реченні Банки видали нові позики на 1,4 млрд літів і скоротили резерви на 0,2 млрд літів, однак обсяг повернених позик apimtis була більшою, тому загальний приріст кредитного портфеля залишався від’ємним (Pranešimas 2011 05: 50), такий непрямий зв’язок із показником вказує прикметник didesnė.

У мові економіки з конкретними числами пов’язано також багато подібних іменників, що позначають певні величини за роками, наприклад, розмір, кількість, рівень, курс, норма, вартість, темп: реальний ефективний курс єврокурс, обчислений із застосуванням ІСЦ, у 2011 р. був у середньому трохи нижчим, ніж роком раніше (MA 2012: 25); Рівень безробіттярівень становив14,8 відсотка (у другому кварталі – 15,6%), третій квартал поспіль він був нижчим, ніж роком раніше (Pranešimas 2011 12: 11); У першому півріччі 2009 р. річний темп зростання цін на житлову нерухомістьтемп у всій зоні євро знизився приблизно до 2,4% (у першому півріччі 2008 р. він становив 2,8%, у другому півріччі – 0,8%) (MA 2012: 61). Такі іменники в мові економіки конкретизуються настільки, що набувають форм числа, як і інші іменники з конкретним значенням, наприклад: З огляду на ці порушення та недоліки в діяльності правління Lietuvos bankas застосувало до банку AB SNO-RAS різні заходи впливу, встановлювало для нього нормативи, що обмежували діяльність банку, розміри і вимагало знижувати ризик банківської діяльності (LBMA 2012: 40); Реальні ефективні курси єврокурси, розраховані на основі різних показників витрат і цін, у першому півріччі 2011 р. зросли, а згодом знизилися до рівнів, характерних для кінця 2010 р.рівнів; процентні ставки за грошимакредитні ставкидвох національних центральних банків були найвищими в ЄС у лютому 2010 р. – відповідно 5,75 і 7% (MA 2010: 93); Квартальні дані про імпорт товарів і послуг

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

203

зважити за наведеними в базі даних «ComExt» Євростату даними про вартість експорту Литви вартості (LEA 2012 05: 15); відмінності в темпах зростання різних складових P3 темпів зумовили низькі процентні ставки та дедалі менші відмінності між процентами, що виплачуються за різні грошові активи (MA 2010: 32).

В економічному мовленні виразна схильність пов’язувати такі іменники з конкретними числами є одним із головних чинників конкретизації їхнього значення і, відповідно, вживання у формі множини. Цьому сприяє також конкретизація значення, що виникає через властиве спеціалізованим сферам мовного вжитку групування явищ, процесів, об’єктів за видами та називання виокремлених видів окремими термінами. Тому й з’являються такі речення, як Безробіття зменшується, падають швидко зрослі під час спаду рівні довготривалого безробіття та безробіття серед молоді (LEA 2011 11: 3); Банки активніше почали надавати кредити, стрімке в попередні роки скорочення обсягів банківських активів і позиксповільнилося (LBMA 2011: 8). У цих випадках важливо вказати два види рівня безробіття — рівень довготривалого безробіття та рівень безробіття серед молоді, а також два обсяги — обсяг банківських активів та обсяг позик. Використовувати ці окремі терміни неекономно й нестилістично, а однина була б неоднозначною, тому й обирають множину слів рівень, обсяг. До речі, такі закономірності впливають і на форму числа інших іменників, властивих економічному мовленню (і не тільки йому), наприклад: Проблеми цього регіону неоднорідні: це не лише високий рівень заборгованості державного та приватного секторів, а й проблеми банківського сектору, економічного зростання та політичних криз (LEA 2012 08: 5); Інвестиції збільшували лише видатки державного й приватного (LEA 2012 08: 5); секторів на нежитлове будівництво (Pranešimas 2011 12: 10); На зустрічах керівників єврозони найвищого рівня розглядають пропозиції щодо банківського, фіскального та політичного союзів (LEA 2012: 08). Особливості вживання числа, пов’язані з класифікацією та групуванням, ще виразніше мають виявитися в аналізі наступної групи іменників.

2.3. Класифікація та підрахунок

Міжнародні слова, що функціонують у литовській мові, спонукають шукати такі чинники вживання множини, не властивої абстрактним іменникам, як вплив іноземних мов. Уживані й в інших мовах, ці слова могли набути характерних для тих мов тенденцій до зміни за числами, однак навряд чи це єдиний і головний чинник схильності вживати їх у формі множини в литовській мові.

У досліджуваному мовленні досить поширений міжнародний іменник ризики. В англійській мові, яка є провідною мовою економічної науки і якою—

204

KALBOS KULTŪRA | 85

—переважно розвивається економічна теорія, це слово змінюється за числами (пор. risk, risks), але вживання іменника ризики у множині радше спонукає припустити, що первинним стимулом є не тенденції англійської мови, а класифікація явищ, процесів, властивостей та інших абстрактних понять. Така класифікація особливо характерна для текстів економічного аналізу, звідки вона потрапляє і до економічних оглядів. Наприклад, ризики, пов’язані з діяльністю банків, зазвичай поділяють на ризики ліквідності, операційні, кредитні та інші. Щоб одним словом узагальнити всі або кілька їхніх видів, вживають форму множини, наприклад: Інвестуючи валютні резерви, Lietuvos bankas стикається з кількома видами ризику: кредитним, валютного курсу та процентної ставки. Для дотримання принципу безпеки валютних резервів він установлює нормативи й обмеження, щоб управляти всіма цими ризикамиусіма цими ризиками (LBMA 2012: 35); Правління ухвалило рішення створити резерви на покриття ризиків валютного курсу, процентної ставки та ціни на золоторизиків валютного курсу, процентної ставки та ціни на золото (MA 2011: 210).

У литовській мові нормативною вважається лише узагальнювальна множина назв речовин. Щоправда, у «Мовних порадах», де застосовується система ступенів оцінювання мовних явищ, її вважають не основним, а побічним нормативним варіантом: основні варіанти — різне вино, вина різних сортів, різноманітний чай, йогурт (KP1 2002: 21). Для іншої підгрупи іменників, що вживаються лише в однині, — абстрактних іменників — узагальнювальну множину безпосередньо не визнають, проте її передбачено у зв’язку зі згаданим винятком конкретизації значення. Як приклади, що ілюструють її, наведено: Людину можуть охоплювати різноманітні страхи. Загрози, що постають перед краєм, загрози можна поділити на кілька груп (KP1 2002: 20). У вживанні таких форм множини безліч прикладів, наприклад: Це свідчить, що основні загрози для Литви вбачали у можливому впливі з-за кордону (LBMA 2012: 33); Найбільшу загрозу фінансовому сектору країни та стабільності всієї економіки становлять обмежені перспективи економічного зростання й загрози, пов’язані з проблемами державних фінансів периферійних країн єврозони та можливими негативними наслідками для основних торговельних партнерів Литви (MA 2010: 26). З іншого боку, іноді вживають і варіанти з одниною, яку в «Мовних порадах» вважають основним нормативним варіантом, наприклад: Керуючись принципом безпеки, Банк Литви обмежує та активно контролює фінансовий ризик усіх видів, з яким стикаються під час інвестування іноземних резервів (MA 2010: 40); Банкам важливо й надалі нарощувати капітальні резерви, консервативно оцінювати ризик різних видів і створювати необхідні резерви (FSA 2012: 3). Однак не завжди можливо цими варіантами вис-

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

205

ті. Наприклад, у реченні Під час інспектування особливу увагу приділяли тому, як управляють ризиками певних видів, значну увагу приділено кредитним ризикам і ризикам ліквідності , а також якості внутрішнього управління (LBMA 2011: 41), у першому випадку вживання іменника «ризик» можна використати нормативний варіант, тоді як у другому можлива лише форма множини. Вживання однини не розмежовувало б кредитний ризик і ризик ліквідності як два види ризику. Чинники точності враховують також стилістичні вимоги та вимоги мовної економії: повторювати слово «ризик» було б і неекономно, і стилістично недоречно, а при докладному розгляді видів ризику його довелося б повторювати багато разів.

Дуже подібні тенденції вживання притаманні й литовському слову «діяльність», точніше — «економічна діяльність» . Після видання Класифікатора видів економічної діяльності — систематизованого набору суспільних та економічних видів діяльності, що існують в економіці країни, одиницею класифікації якого є вид діяльності (наприклад, сільське господарство, лісове господарство та рибальство, добування корисних копалин і розроблення кар’єрів, переробна промисловість, будівництво, транспорт і складське господарство, діяльність готелів і ресторанів тощо), з економічних оглядів почав зникати звичний для текстів попереднього періоду аналіз економіки країни за секторами, а сфера вживання слова «сектор» також звузилася. Однак, схоже, замість нього почали вживати сполуку «економічна діяльність», яка перейняла й значення конкретнішого іменника «сектор», що позначає сферу, місце, наприклад: Найбільше на зростання заробітної плати у приватному секторі вплинуло підвищення заробітної плати у сфері послуг — переважно у торгівлі, інформації та зв’язку, транспорті й складському господарстві. Вона зростала протягом року й в інших видах економічної діяльності приватного сектору — у промисловості, будівництві та сільському господарстві (LBMA 2011: 20).

Деякі приклади свідчать про те, що слова «(економічна) діяльність» і «сектор» справді вживаються як синоніми, наприклад: Зростає кількість зайнятих у приватному секторі, особливо в переробній промисловості, оптовій та роздрібній торгівлі, проте є види діяльності, у яких кількість зайнятих зменшується, наприклад, у фінансовій та страховій діяльності, освіті, охороні здоров’я (LEA 2012 05: 3); На зростання заробітної плати у приватному секторі найбільше вплинуло підвищення зарплат у сфері послуг секторі, особливо у торгівлі, транспорті й складському господарстві, а також в інформації та зв’язку. Заробітна плата зростала також в інших видах діяльності приватного сектору — у промисловості, будівництві та сільському господарстві. Понад половину зростання заробітної плати у приватному секторі зумовило збільшення нерегулярних виплат (LEA 2012 05: 10).

206

KALBOS KULTŪRA | 85

Отже, за таких обставин значення слова діяльність є значно конкретизованим, а його множина була б наслідком відмінювання за числами конкретизованого іменника. Однак цьому сприяє й інший чинник. Аналізуючи економіку за видами економічної діяльності, як і розглядаючи фінансовий сектор за видами ризиків, що йому загрожують, виникає потреба в узагальнювальному варіанті, і для цього найчастіше використовують множину слова діяльність, наприклад: Спад експорту Литви насамперед безпосередньо позначився на більш орієнтованих на зовнішню торгівлювидах економічної діяльності, тобто промисловості, видобуванні, торгівлі, транспорті й сільському господарстві (FSA 2012: 26); Найбільшу частку портфеля банківських позик нефінансовим підприємствам становили кредити, надані підприємствам виробництва, торгівлі, транспорту, будівництва й нерухомостісфер діяльності (LBMA 2012: 24); Серед основних видів переробної промисловостівидів діяльностілише харчова промисловість, одна з найбільш залежних від внутрішнього попитусфер діяльності, створена додана вартість була нижчою, ніж у 2009 р. (LBMA 2011: 14). У мовних рекомендаціях нормативним варіантом, якому слід надавати перевагу, вважаються вислови з прикметниками різний, усякий — вони не відповідають офіційно-діловому стилю через недостатню визначеність, а словосполучення різні види економічної діяльності не відповідало б принципу економності. Економісти особливо його дотримуються.

Вживання міжнародного слова «економіка» у формі множини також лише на перший погляд можна пов’язати з англійською мовою, де іменник economy змінюється за числами (пор. economies)9. У литовських текстах множина найчастіше вживається для називання економіки певного типу. Щоправда, потребу називати її нерідко спричиняє термін, запозичений з англійської мови. Для перекладу «розвинена економіка» набув поширення вислів «розвинена економіка», а схильний до термінологічного вжитку сполучник «мала відкрита економіка» перекладено як «мала й відкрита економіка» (або «мала, відкрита економіка»; «мала відкрита економіка»). Український відповідник терміна «економіка, що розвивається» ще не усталився, у вжитку трапляються варіанти «економіка, що зростає», «економіка ринків, що зростають», «економіка, що формується», «економіка ринків, що формуються» тощо. Такими висловами можна характеризувати господарство окремої країни, але частіше йдеться про поняття, що охоплюють господарства більш ніж однієї країни, наприклад: Підвищуючи ефективність моніторингу, у 2011 році МВФ уперше підготував «п’яти найбільших економік світу (єврозони, США, Великої Британії, Китаю та Японії)»системного впливу на інші країни та консолідований багатосторонній моніторинговий звіт-

⁹ На позначення науки економіки в англійській мові вживається іменник у множині economics.

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

207

skaitas (LBMA 2012: 68); Vis dėlto šias mažas ir atviras ekonomikas stipriai veikia tarptautinė aplinka (LEA 2012 08); Sistemiškai svarbių ir didelių pasaulio ekonomikų, tokių kaip ES, Kinijos ar JAV, vidaus paklausos pokyčiai tiesioginiais ir netiesioginiais kanalais lemia Lietuvos eksporto paklausos kaitą (FSA 2012: 26); Išsivysčiusių ekonomikų augimas ir toliau buvo gana nedidelis. Kartu pasauliniam atsigavimui darė įtaką besiformuojančios ekonomi-kos, ypač Azijos, jos net kėlė susirūpinimą dėl perkaitimą galinčio lemti spaudimo kai kuriose šalyse (MA 2011: 23); Pagal pasaulinio augimo tendencijas toliau skyrėsi ne tik išsivysčiusios ir besiformuojančios ekonomikos, bet ir viena išsivysčiusi ekonomika nuo kitos (MA 2011: 20).

Іменник із конкретнішим значенням господарство (господарства), яким можна було б перекласти англійське economy (economies), у таких сполуках, що мають термінологічне значення, не вживається, і цілком обґрунтовано. Уживання цих сполук в англійських текстах свідчить, що ними називають не господарства конкретних країн, а економіку як систему, якій властиві певні структурні особливості. Таке значення слова економіка зазначають і в словниках іншомовних слів (TŽŽ 2003: 192; Vaitkevičiūtė 2007: 278). Система може бути не одна; якщо вказується їхня група, вживається множина системи. Отже, і групу економічних систем можна називати економіками, а системи, класифіковані за певною ознакою, можна називати видовими поняттями (економіки, що розвиваються, економіки, що формуються тощо).

На те, що множина, зумовлена подібними мотивами, вже не є поодиноким випадком уживання, звернула увагу й R. Vladarskienė (2008: 126). Вона констатувала таку зміну: раніше зазначалося, що йдеться про певні види чи сфери, а тепер множину абстрактного іменника вживають навіть поруч зі словом види, наприклад: У світі конкурентного бізнесу є безліч ризиків. Ризики (=Ризиків) види та їх класифікація значною мірою залежать від характеру бізнесу. Таке вживання множини вважають невиправданим, однак загалом множину назв подільних на види явищ схильні схвалювати: Загальна і чиста рентабельність продажів підприємства; Такий порядок оцінювання забруднення не відповідає вимогам регламенту ЄС, оскільки в цьому регламенті зазначено, що потрібно реєструвати також виробництва, під час яких виділяється навіть невелика кількість 25 видів забруднювачів; сільський туризм — один із найпопулярніших альтернативних видів діяльності. Її пов’язують із випадками лічби абстрактних явищ (Психіка людини, здається, не здатна одночасно відчути дві загрози, дві небезпеки. Тут слід розрізняти кілька впливів і тенденцій), а нормативність останніх вважають найменш сумнівною. Утім, причинно-наслідкова послідовність цих випадків, найімовірніше, є зворотною: явища

208

KALBOS KULTŪRA | 85

(процеси, властивості тощо) спочатку класифікують, і лише тоді починають лічити одиниці класифікації (види, групи тощо). Послідовність оцінювання випадків, мабуть, теж мала б бути зворотною: оскільки класифікація явищ, процесів, властивостей є само собою зрозумілою, а її наслідок — іменники з конкретнішими значеннями — визнається кодифікованою нормою, малоймовірно, що визнаватиметься й множина, яка узагальнено називає виокремлені одиниці класифікації. Більше підстав для розгляду має питання, наскільки може бути прийнятним наступний крок — підрахунок виокремлених видів. У вживанні трапляються випадки безпосереднього підрахунку вже класифікованих речей, наприклад: З огляду на макроекономічний розвиток Литви та інших держав і виклики, що постають, було визначено три основні ризики: a) фіскальна консолідація найважливіших партнерів Литви в зовнішній торгівлі, b) зростання премій за ризик і c) зниження ліквідності материнських банків зі Скандинавії (Pranešimas 2011 05: 54). Однак значно частіше підраховують несортовані об’єкти, названі іменниками баланс, банкрутство, бюджет, реформа, борг, наприклад: Істотно зросла кількість банкрутств, проблеми з платоспроможністю підприємств збільшили частку непрацюючих кредитів у кредитному портфелі ПФУ та зменшили можливість позичати (LBMA 2010: 31); Фіскальний союз, імовірно, було б створено разом із політичним союзом, що дало б європейським інституціям змогу впливати на визначення бюджетів держав-членів єврозонибюджети та здійснення економічних реформ, а також об’єднати борги державного сектору країн борги і солідаризувати ці зобов’язання (LEA 2012 08: 5); Особливо велику загрозу як для економіки Європи, так і для світової економіки становить поширення та поглиблення кризи державного боргу в єврозоні (Pranešimas 2011 12: 7).

Кодифікована норма літературної мови, не роблячи винятків навіть для спеціальних сфер її вживання, не схильна визнавати відмінювання за числом іменників з абстрактним значенням, принаймні таких, як обсяг, середовище, вплив, спроможність, дія, ремонт, а отже, і лічбу об’єктів, позначених ними (див. Šukys 2003: 105; Paulauskienė 2004a: 152; KP1 2002: 20). У цьому аспекті вона, здається, цілком узгоджується з теорією категорії числа іменників, викладеною в працях з морфології, яка розрізняє іменники на позначення лічених предметів та іменники на позначення нелічених предметів, відповідно — іменники, що змінюються за числами, і ті, що не змінюються. Абстрактні іменники належать до групи іменників, що не змінюються за числами. Множина іменників цієї групи вважається не іншою формою числа, а показником іншого лексичного значення (Paulauskienė 1983: 171; 1989: 165; 1994: 147–148; 2004: 149–151). Та сама форма в одному випадку вважається формою словозміни,

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

209

іншим — словотвірним афіксом: «іменники, що не змінюються за числами, можуть мати і форми множини, і форми однини. Між цими формами може існувати певний кореляційний зв’язок. Однак між членами кореляції завжди є відмінність лексичного значення. У цьому разі споріднені за коренем слова з різними формами числа не можна вважати формами того самого слова, оскільки членів кореляції пов’язує не словозмінний, а словотвірний зв’язок. Граматична форма числа тут уживається як показник іншого значення» (Paulauskienė 1989: 165). Однак у досліджуваному вживанні норму не порушено, оскільки ці іменники з абстрактним значенням стали значно конкретнішими. Наприклад, biudžetas, який у LKŽ пояснюється як 1) кошторис доходів і витрат держави, установи чи особи та 2) планований розрахунок витрат на певний період (LKŽ 2012), а також skola, balansas зазвичай пов’язуються з певною сумою коштів, а bankrotas, reforma — зі спеціалізованою процедурою. Отже, множину цих іменників доцільніше пояснювати як результат перекатегоризації — перехід колишніх іменників, що не змінювалися за числами, до категорії змінюваних (див. Roduner, Čižik-Prokaševa 2006).

ВИСНОВКИ

Мова розглянутих оглядів економіки засвідчує, що вживання форм множини іменників, які вважаються абстрактними іменниками однини, зумовлює чимало чинників.

На підставі дослідженого вживання можна виокремити певні прототипні чинники, тобто такі, що сприяють уживанню множини певних іменників. Уживанню множини абстрактних іменників із суфіксами -imas (-ymas), -umas сприяє потреба розрізняти лексичні значення, тобто значення об’єкта чи результату дії — від іменників, що називають дію (у мові економіки — певну операцію), процес або явище. Останні також уживаються у формі множини, однак передусім це зумовлено потребою підкреслити повторюваність. Поширенню іменників зі значенням об’єкта чи результату дії, що мають форму множини, сприяє також те, що деякі з них набувають статусу терміна та закріплюються в економічних словниках як такі. Це створює передумови для творення нових аналогічних термінів. Принцип аналогії спонукає вживати множину і для позначення повторюваності.

На вживання множини іменників, що позначають міри, в економічних оглядах найбільше впливає часте поєднання цих слів із конкретними числами —

210

KALBOS KULTŪRA | 85

економічними показниками. Так значення конкретизується, і іменник починають змінювати за числом. Ще одним стимулом до конкретизації значення є властивий текстам економічного аналізу поділ і спеціалізація понять, що випливають зі схильності класифікувати явища, процеси й об’єкти. Ця схильність впливає і на спосіб узагальненого позначення одиниць класифікації. Досліджене вживання показує, що дедалі частіше для цього обирають форму множини. Варіанти, запропоновані в працях із мовного нормування для узагальненого позначення видів, не є зручними для сфери мововжитку, особливо тієї, що дотримується принципу економності, а часто ними взагалі неможливо скористатися.

Під час класифікації явищ, об’єктів і властивостей постає також питання підрахунку виділених одиниць класифікації. Приклади такого підрахунку в мові економіки є, однак із погляду норми це явище не оцінюється. Загалом у працях із мовного нормування множину іменників однини в текстах офіційно-ділового стилю вважають ненормативною, за винятком випадків конкретизації іменника. У цьому аспекті норма цілком узгоджується з теорією числа іменних частин мови, викладеною в працях із морфології литовської мови. У теоретичних працях абстрактні іменники визначають як підгрупу іменників однини, а в працях із мовного нормування вживання їх у множині вважають ненормативним.

Сучасна кодифікована норма чітко визнає лише одну можливість уживання форми множини абстрактних іменників однини — конкретизацію іменника. Однак конкретизація може бути різного ступеня, чого в працях із мовного нормування не враховують. У них окреслено лише крайні межі: уживання абстрактного іменника однини у множині вважають помилкою, а конкретизованого — нормою. Недостатня визначеність норми також є чинником, що сприяє вживанню множини так званих іменників однини.

Мововжиток, що функціонує за таких умов, а саме мова економіки, засвідчує, що в більшості випадків множина абстрактного іменника однини пов’язана з конкретизацією значення. Утім, головним стимулом до її вживання є не конкретизація значення, а інші чинники. У працях із мовного нормування їх оцінено недостатньо. Ця стаття і є спробою розглянути такі чинники. Надійніше відповісти на запитання, чи властиві розглянуті чинники та закономірності вживання не лише мові економіки, можна було б, дослідивши тенденції вживання числа в інших сферах використання літературної мови, особливо спеціалізованих. Отже, маємо надію, що до розгляду цього питання долучаться також дослідники мови, її творці та користувачі з інших галузей.

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

211

ŠALTINIAI

FSA 2011: Lietuvos bankas. Finansinio stabilumo apžvalga, 2011.

FSA 2012: Lietuvos bankas. Finansinio stabilumo apžvalga, 2012.

LEA 2011: Lietuvos bankas. Lietuvos ekonomikos apžvalga, 2011, lapkritis.

LEA 2012: Lietuvos bankas. Lietuvos ekonomikos apžvalga, 2012, gegužė.

LEA 2012: Lietuvos bankas. Lietuvos ekonomikos apžvalga, 2012, rugpjūtis.

LBMA 2008: Lietuvos banko metų ataskaita, 2007.

LBMA 2010: Lietuvos banko metų ataskaita, 2009.

LBMA 2011: Lietuvos banko metų ataskaita, 2010.

LBMA 2012: Lietuvos banko metų ataskaita, 2011.

MA 2008: Europos centrinis bankas. Metų ataskaita, 2007.

MA 2010: Europos centrinis bankas. Metų ataskaita, 2009.

MA 2011: Europos centrinis bankas. Metų ataskaita, 2010.

MA 2012: Europos centrinis bankas. Metų ataskaita, 2011.

Pranešimas 2011: Lietuvos bankas. Pranešimas apie pagrindinio tikslo įgyvendinimą, funkcijų vykdymą ir bankų sistemos būklę, 2011 m. gegužės mėn.

Pranešimas 2011: Lietuvos bankas. Pranešimas apie pagrindinio tikslo įgyvendinimą, funkcijų vykdymą ir bankų sistemos būklę, 2011 m. gruodžio mėn.

Pranešimas 2012: Lietuvos bankas. Pranešimas apie pagrindinio tikslo įgyvendinimą, funkcijų vykdymą ir bankų sistemos būklę, 2012 m. gegužės mėn.

LITERATŪRA

A E T Ž 2006: Aiškinamasis ekonomikos anglų–lietuvių kalbų žodynas. Sudarė W. Pearce. Vilnius: TEV.

B a b i c k i e n ė Z. 2012: Veiksmažodžių abstraktų semantiniai pokyčiai. – Santalka: Filologija, Edukologija 20 (1), 18–25.

DLKG 1997: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

DLKŽ 2012: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Prieiga per internetą: <www.dlkz.lt> (žiūrėta 2012 m.).

J a k a i t i e n ė E., L a i g o n a i t ė A., P a u l a u s k i e n ė A. 1976: Lietuvių kalbos morfologija, Vilnius: Mokslas.

K a s p e r a v i č i e n ė R. 2006: Skaičiaus formos vartojimas ir norma. – Kalbos kultūra 79, 217–223.

KP1 2002: Kalbos patarimai 1: Gramatinės formos ir jų vartojimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

KPIB 1995–2005: Kalbos patarimų informacinis biuletenis 1–20, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

212

KALBOS KULTŪRA | 85

LKŽ 2012: Lietuvių kalbos žodynas. Prieiga per internetą: <www.lkz.lt> (žiūrėta 2012 m.).

LKŽin 1998: Lietuvių kalbos žinynas. Sudarė P. Kniūkšta. Kaunas: Šviesa.

LRTB 2012: Lietuvos Respublikos terminų bankas. Prieiga per internetą: <http://terminai.vlkk.lt> (žiūrėta 2012 m.).

M i l i ū n a i t ė R. 2002: Gramatikos normų variantai ir jų vertinimo ypatumai. – Kalbos kultūra 75, 35–47.

M i l i ū n a i t ė R. 2003a: Kalbos reiškinių vertinimo laipsniai. – Acta Linguistica Lithuanica 48, 97–103.

M i l i ū n a i t ė R. 2003b: Lietuvių kalbos gramatikos norminimo pagrindai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla.

M i l i ū n a i t ė R. 2003c: Nenorminiai gramatikos reiškiniai ir jų vertinimo ypatumai. – Kalbos kultūra 76, 17–29.

M i l i ū n a i t ė R. 2004: Būvio raiškos būdvardžiaisiais žodžiais vartosenos polinkiai. – Kalbos kultūra 77, 26–39.

M i l i ū n a i t ė R. 2006a: Kodifikacijos ir vartosenos santykiai dabartinėje lietuvių kalboje. – Lituanistica 3 (67), 50–59.

M i l i ū n a i t ė R. 2006b: Kodifikacijos ir vartosenos santykių modelis. – Kalbos kultūra 79, 9–28.

M i l i ū n a i t ė R. 2007: Kodifikuotų normų keitimas: už ir prieš. – Kalbos kultūra 80, 7–23.

O g i n s k i e n ė E. 1994: Dėl veiksmažodinių daiktavardžių vartojimo kanceliarinėje kalboje. – Kalbos kultūra 66, 52–58.

P a k e r y s J. 2006: Veiksmo pavadinimo konstrukcija lietuvių kalbos gramatikoje. – Daiktavardinio junginio tyrimai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 5–149.

P a u l a u s k i e n ė A. 1983: Lietuvių kalbos morfologijos apybraiža, Kaunas: Šviesa.

P a u l a u s k i e n ė A. 1989: Gramatinės lietuvių kalbos vardažodžių kategorijos, Vilnius: Mokslas.

P a u l a u s k i e n ė A. 1994: Lietuvių kalbos morfologija: paskaitos lituanistams, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

P a u l a u s k i e n ė A. 2004a: Lietuvių kalbos kultūra, Kaunas: Technologija.

P a u l a u s k i e n ė A. 2004b: Teisininkų kalba ir bendrosios normos, Vilnius: Justitia.

P a u l a u s k i e n ė A. 2006: Lietuvių kalbos morfologijos pagrindai, Kaunas: Technologija.

P a u l a u s k i e n ė A., T a r v y d a i t ė D. 1986: Gramatikos normos ir dabartinė vartosena, Kaunas: Šviesa.

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

213

Roduner M., Čižik-Prokaševa V. 2006: Skaičiaus kategorija. – Daiktavardinio junginio tyrimai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 3–100.

Šukys J. 2003: Kalbos kultūra visiems, Kaunas: Šviesa.

TŽŽ 2003: Tarptautinių žodžių žodynas. Antra pataisyta laida, Vilnius: Alma littera.

Vainienė R. 2005: Ekonomikos terminų žodynas, Vilnius: Tyto alba.

Vaitkevičiūtė V. 2007: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Žodynas.

Vladarskienė R. 2008: Skaičiaus formų vartojimo problemos dabartinėje lietuvių kalboje. – Specialybės kalba: terminija ir studijos, Vilnius: Mykolo Romerio universitetas, 124–127.

Gauta 2012 11 06

THE USAGE OF ABSTRACT NOUNS IN PLURAL IN THE LANGUAGE OF ECONOMICS AND THE NORM

Summary

The article deals with the topical issue of singular abstract nouns used in plural in one particular domain of modern Lithuanian – the language of economics. Factors determining and supporting such usage are discussed. Insufficient determinacy of codified norm can be viewed as one of the factors: publications codifying the language mention only the exception when the meaning becomes more concrete, though concreteness can have a different degree. When only opposing margins of the norm and mistake are indicated (usage of a concrete noun is viewed as correct and of an abstract noun as incorrect) the users are entitled to make a decision about every borderline case.

Analysis of particular groups of nouns uncovers other factors supporting the usage of abstract nouns in plural. It appears that the plural of the most typical representative of abstract nouns – derivates with the suffix –imas (–ymas) is not only a sign of a change in meaning. Quite a few of such derivates are used in the plural in texts of economics as terms and some of them are included in dictionaries of economics; this encourages the creation and usage of new terms in plural based on analogy with existing terms.

Another group of abstracts in plural raises the importance of such a factor as avoidance of ambiguity – a noun in the singular could be ambiguous in a particular context. This factor ought to be related with previously mentioned factors of concreteness of the meaning and necessity to express an opposition “one – many”.

The codified norm allows an exception for one group of nouns in the singular – names of materials – to be used in plural in order to express a variety of

214

KALBOS KULTŪRA | 85

kinds. The usage researched shows that this exception is also being applied to abstract nouns.

Probably the main factor supporting the abstracts in plural is the increase in concreteness of meaning which is recognized by the norm, although the usage shows that there are some secondary or separate factors. These factors are strong and complex, therefore norms ought to be evaluated appropriately and the usage of abstracts in plural should not be linked with the influence of other languages alone.

This article is an initial attempt to investigate this particular subject important for usage. It is being researched on the basis of data from one domain of the standard language, though this analysis might encourage the research to be extended to other domains. This would allow more reliable conclusions to be drawn about the spreading of abstract nouns in plural and their inherence in different styles.

KEYWORDS: abstract nouns, singularia tantum, inflectional change in number, increase in concreteness of meaning, derivates, norm, usage.

RAMUNĖ VASKELAITĖ

Lietuvos bankas

Gedimino pr. 6, LT-01103 Vilnius

[email protected]

R. VASKELAITĖ. Abstrakčiųjų daiktavardžių daugiskaitos vartojimas ekonomikos kalboje ir norma

215