MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985)

VYTAUTAS VITKAUSKAS

РІЗНІ МОРФОНЕМНІ ДІАЛЕКТИЗМИ У ГОВІРКАХ ПІВНІЧНО-СХІДНИХ ЖЕМАЙТСЬКИХ ДУНІНІНКІВ

Про деякі морфонемні діалектизми жематських говірок, уживані в околицях Куршеная, Відсодіса, Павандене, Вєкшняляй, Ужвентіса та ін., уже писалося¹. У цьому разі розглядається ще низка різних слів, у корені, суфіксі або префіксі яких наявні звуки, виникнення яких не можна обґрунтувати закономірною, регулярною зміною. Це випадки, коли в говірках існує інший корінь слова, суфікс або префікс із відмінним словотвірним елементом (слово може мати певний неетимологічний звук, що виник, або якимось чином зберігати залишок давнього закону, який у говірках уже зник).

1. Морфонемні діалектизми з голосним i:

Голосний i: у розглянутих тут говірках жематських дунінінків має подвійне походження: 1k йому відповідає y (vī˙rs / ū˙rs ~ ūyras, grī˙na ~ grynā, li˙nuoti / li˙nuo-te ~ lynoti та ін.) і дифтонг ie (i˙na / i˙na ~ iena, ui˙nc / u˙nc ~ vienas, šū˙sa ~ šviesā, ži˙dā.ms / ži˙dā.ms ~ žiedāms² тощо). Однак в описуваних говірках голосний i: замість дифтонга 1k ie трапляється разом з усіма жематами, а в певних випадках навіть із сусідніми західноаукштайтськими говірками. Якщо вважати жема-

¹ Vitkauskas V. Šiaurės rytų žemaičių dūnininkų kai kurie morfoneminiai dialektizmai.— LKK 1977, t. 17, p. 97—108.

²Щодо ie>i(i) південних жемайтів див. Girdenis A. Ką turi dūnininkai vietoj literatūrinės kalbos ie, uo.— Baltistica, 1970, t. 6(2), p. 143—144; Bukantis J. Pietų žemaičių diftongoidų i(i), u(u) (Ik ie, uo) fonetinės ypatybės.— Kalbotyra, 1979, t. 30(1), p. 23—31, але пор. Grinaveckienė E. Dėl poros fonetinių reikšmių interpretacijos.— LKK, 1977, t. 17, p. 209—210. У цьому разі можна впевнено сказати, що i˙ ~ y та i˙ ~ ie, імовірно, не мають фонемних відмінностей (у цьому переконалися, опитавши не одного місцевого інтелігента, який добре знає говірку). Відмінності граматичного характеру також існують, але, зважаючи на те, як ці говірки «уникли» чи «уникають» омонімів dī˙us ~ dīvas і di˙us ~ dievas, kli˙nc / kli˙nc ~ klienas «худий» і bli˙nc ~ blūnas та ін., ніби сміливіше можна обрати давній, традиційний для говірок варіант ie>i:. Шкода, що в тих статтях не зазначено, який голосний вимовляють дунінінки в названих жематських словах із i:, u: замість літературних ie, uo (картки, що надходять із дипломних робіт до фондів «Атласу литовської мови» та картотеки LKŽ, свідчать, що студенти тут також чують ž(i), u(u): mi(i)ls / mi(i)ls «милий», gerā(a)s'us «добрих», навіть šōnimi(i)žis від šun+myžis). Про це багато говорять, тож ті, хто чує тут іншу фонему або принаймні алофон, мають особливо перевірити ці випадки й точно встановити всі відмінності.

252

Якщо розглядати всі піддіалекти й говірки як одну історично сформовану, а згодом розпалену мовну одиницю, то, виявивши слова, вимовлені з голосним i·, у донінінків (західних жемайтів) і доунінінків (північних жемайтів), а також у говірках дунінінків (південних жемайтів), можна припустити, що й тут споконвіку був голосний i· ~ y, а не i·<ie, тобто не i· = ie.

Корені слів. Таких прикладів небагато: gi·dra «ясно» Krš, Užv, Pvn, Vkšn, gi·dras, gi·drā «ясний» Vrp, Krš, Pvn, Užv, prā·gi·drā·lis «прояснення» Pvn, Vkšn, prūogi·dra «прояснення» Drv, Krš, prūogi·dru-lis «прояснення» Vds (пор. північно-жематське gi·dra Als, Ub, Trš, gi·dras Vkš, Pp, Rdn, Tlš, gi·dros Als, Vrd, Vvr); li·tūs / li·tòs «дощ», li·tuoc / li·tuoc / li·tūoc «дощовий», li·tinks «дощовий» Krš, Vrp, пор. майже всі західноаукштайтські li·tūs / li·tus, усі доунінінки — північні жемайти li·tos, li·tūoc тощо; усі донінінки — західні жемайти li·tos / li·tūs тощо; див. також LKŽ VII 593—596, де наведено слова lýtingas «дощовий» — також із говірок колишньої Прусської Литви, lytinis «той, що випав із дощем», lýtotas «дощовий», lýtotie «коли йде дощ», lýtpaltitis «дощовик», lýtuotas «дощовий», lytùs «дощ» — це факти з писемних пам’яток М. Дауκші та Й. Бреткуна, lýtva «дощ», lýtuas «дощовий», lýtuotas «дощовий» (тут слід лише засумніватися, чи форму Шаукеная li·tàsis vies слід відновлювати як lietàsis у LKŽ VII 437, якщо ми пов’язуємо це слово з lietumi, ly-tumi); mi·ls / mi·lūs «милий» Krš, Drv, Vrp / mi·ls / mi·lòs Pvn, Vkšn, Užv, пор. у всіх доунінінків mi·ls / mi·lòs «милий», у всіх донінінків mi·ls / mi·ls «те саме»; пор. слова з LKŽ VIII 184—185 mylai «ледве можна, аби тільки», mýlait «можна», mýlas «милий, кожен, коханий», mylasirdystė «милосердя», у LKŽ VIII 200—201 mylùs «милий» (лише вкрай сумнівно, що каркленське mi·laširdì·sti транскрибовано як mielasirdystė — LKŽ VIII 145; ri·di·ti / ri·di·te / ri·di·te «підбурювати до бійки, змушувати змагатися» (пор. ri·di·t’ Skn, Grz, Sl, Žg, Mšk, ri·di·te Pp; sorì·de būobas / uo pãtė jaũkà·s, ri·di·te Ms, Šts, Vkš, Trk, Trš, Rdn, Jdr, Vvr, латвійське rīdīt; сумнівною є форма з LKŽ XI 552 suriedinti з Гардамо, бо там вимовляють ri·di·te, як і в тих жемайтів, чию подібну, тотожну вимову транскрибовано як rū-dyti — LKŽ XI 539; там є й помилка відновлення з Круопяя rėduti, хоча навколишні аукштайти вимовляють ri·di·t’, а жемайти — ri·di·te; žù·ginti / žù·gìnte / žù·gi·nte «змушувати верещати, кричати, плакати (наприклад, дітей)» — пор. також західноаукштайтське žù·gint’ Skn, Grz, Sl, Žg, жематське доунінінків žù·gi·nte Klk, Rdn, Trš, Žr, Jdr, Vvr, PP — kas tus vā·kùs tā·p sužù·gena та ін.); ži·duli·s «квітконос», ži·dulìnis «квітконосний» Krš, Drv, пор. ži·duoli·s Grz у с. Раканджяй Мажейкяйського району, Skn, Žg, ži·doule Dr — LKT 69, ži·du.lė «квітконоси» Rdn, Trš, Ub та ін. Усі ці слова, без сумніву, мають у корені інший голосний через діалектну апофонію, тому є характерними діалектизмами для жемайтів і західних аукштайтів (принаймні певної їх частини).

Суфікси слів. Іноді голосному говірок i· відповідає 1k ie також у суфіксах (як і в тих жематських говірках — доунінінків і донінінків, — де немає фонетичного закону ie>i·). Напр., uuoki·tis / uuoki·ti·s, uuoki·ti / uuoki·te «німець, німкеня», гібр. uuoki·tka «німкеня», uuoki·tkape· / uuoki·tkapė· «німецький…»

253

«німецькі, загалом лютеранські цвинтарі», «поганий, удаваний німець», пор. vókietis / vókietis / v(u)o.kití·s / voki-tí·s тощо — усі дунінінкські говірки, vó·ki·tis / vó·ki·tis / vó·ki·ti·s / vo·kì·te — усі донінінкські говірки; пор. також vó·ki·tõks «німченя» Prk, село Пєжайчяй — LKT 142, vo·ki·tė·je «Німеччина» Sg, Kin, Slu (іноді в словниках жмудське vókytys, vókytyš ще замінюється на k «німець», див. vokiečiu Sts — LKŽ V 70, vokietis Sts — LKŽ VI 481, але тепер такі неузгодженості в томах LKŽ вже майже зникли); š’aulì·tis / š’aulì·tis «мешканець околиць або міста Шяуляй; загалом представник північно-західноаукштайтських говірок», š’aulì·tù·ti / š’aulì·tù·te «говорити північно-західноаукштайтською говіркою», š’au-li·tìškas «характерний для краю Шяуляй» Krš, Vrp (пор. š’aulì·tis «також» Rdn, Pp, Trš, Ub, Akm, Lk, Eig, Tl, š’aulì(·)tõute «говорити по-аукштайтському» Pp, Šiaudinė, Trš, Ub, Lk); „nauji·nà «новина, звістка», nauji·nininki «жінка, яка знає багато новин» Krš, Vrp. (Пор. північно-західноаукштайтське nauji·nà StngŽ 26, SmIn, у всіх дунінінків — „nauji·nà, у донінінків — nauji·na Krg, Klp, Plik та ін.; пор. також слова naujynà «новина», naujynininkas, -ė «той/та, хто цікавиться новинами», подані в LKŽ VIII 588);³ похідні із суфіксом -ynė: k’au-šì·ni / k’auši·ne «яєчня», kunkùolì·ni / kunkùolì·ne «кльоцкова юшка», klec-kì·ni / kleckì·ne «картопляна кльоцкова юшка», lapì·ni / lapì·ne «суп із бурякового листя», ru·kštìeli·ni / ru·kštìeli·ne «щавлевий суп», u·gì·ni / u·gì·ne «вогняна юшка», žìrni·ni / žernì·ne «гороховий суп» тощо (пор. k’auši·ne / k’auši·ne, kunkuo-lì·ne / kankùolì·ne, lapì·ne та ін. в усіх дунінінкських і донінінкських говірках, чиї дані скрізь передаються правильно, за винятком дунінінкських, де -ynė нерідко сприймається як -iene через ie>i: kiaušinė Trg, Krš — LKŽ V 712, а в Sv — kiaušynė; kleckienė Sv, Up — LKŽ VI 24, але в Krkl, Ll — kleckynė — там само, klekšelienė Lkv — LKŽ VI 43, kunkulienė Krš — LKŽ VI 900 (у цій говірці є лише kunkulì·ni ~ kankolynė) та ін.

З огляду на такий наголос на суфіксах -yna, -ynė, -ytis, -ė, важко застосувати тут думку, висловлену дещо раніше відомими вченими, що «у морфемах, які ніколи не наголошуються, східнобалтські *o, e ~ ilks uo, ie у цій говірці перейшли в u, i або uᵃ, iᵃ»⁴. У цьому випадку, мабуть, маємо інший голосний, що утворює суфікси (пор. також виділені В. Урбутісом суфікси -ynė — LKG I 360: balandynė, bulbynė, duonynė тощо, -ytis, -ė — LKG I 414: šiaulytis, vógytis, veliuonytis).

Префікси слів. Як у всіх жмудських говірках прийменник (і префікс) nu· / nu має своєрідний голосний u· / u, так і prie, prieš (а також префікси prie-, prieš-) мають інший голосний — i·. Усі говірки, зокрема й описувані тут, кажуть pri· / pri, pri·š / priš.⁵ Слово prieš буває також прислівником, який у розглядуваних говірках вимовляється pri·š / pri·š (варіанти pri·ša·s / pri·ša·s, pri·šo). Так само (pri·š, pri·-

⁶ У цьому випадку жмудське naujynà може мати також слов’янський суфікс, пор. польське nowina. Крім того, «орати» в жмудських говірках вимовляється інакше: у дунінінків — „naujėina / ną.u.fėina, у донінінків — naujėna.

⁴ Girdenis A., Zulys V. [Rec.] — Baltistica, 1972, t. 8(2), p. 200.

⁵ Zinkevičius Z. Lietuvių dialektologija.— V., 1966, p. 85.

254

šā:s) вимовляється всюди в донінінків. У донінінків уживається piː / pi (через занепад цих говірок тепер, здається, чути рідше), у Юодкранте — pie (із латвійської говірки), а в Русне 1958 року довелося почути вимову якогось напруженого голосного складу ė (pė).

У всіх жмудських говірках (і описувані тут не є винятком) є дуже багато іменників із переважно наголошеними префіксами pri-, pri-š- (у донінінків — piː, у Русне pė-: piːėdis, piːnumis «прибудова», pėːbruka / piːbroka «прибудова»). Напр., priːauks / priːauks / priːa.uks «худоба, що підростає, молодняк», priːbrauks «прибудова» Vds, Užv, priːbruka «те саме» Drv, Krš, priːbriekšma / priːbriešma / priːbriekšma «передсінок», priːburs «ворожіння» Drv, priːdievini s / priːdievinis «змінний одяг», priːjiedis / priːjiedis / priːjiedis «переїдання, надмірне їдення»: tas rūːkiːms ne priːjiedis, uo ūːraː nelˈaːunaːs Krš, priːgrinc / priːgrinc / priːgri.nc «передпокій», priːtvirtini / priːtvertene «затримка випорожнення або сечовипускання» та багато інших. До них, мабуть, пізніше пристосувалися priːdaː / priːdaː «додатки» (пор. prēːdāː Sg, Prk, prēic Zd, Skd, Ms, Vkš, Pp), prˈkāːls «ковадло» Krš (але пор. preikā.ls Pvn, Vkšn, preikā.ls Drv); priːšinks / priːšinks / priːši.nks «протилежний», priːšininki / priːši.ninke «гірший кінець будинку», priːšpilnis / priːšpilnis / priːšpō.lnis «передостанній», priːšpriːšėːs / priːšpriːšėːs «одне навпроти одного» тощо.

Трапляється (у західних описуваних говірках досить часто), що діалектне pri- вживається замість pri- куршської та аукштайтських говірок: priːsimė.rkielis «той, хто погано бачить» Pvn, Vkšn, priːsisprūogielė «п’яниці» Pvn, Vkšn, Užv, priːsirijielis Vrp, priːsituātinims «сп’яніння» Krš тощо. Це явище швидко зникає: навколо Куршеная тепер майже не чути такої вимови, тоді як близько 1955—1960 років, коли було ще багато людей, народжених у XIX столітті й не зазнали впливу куршської говірки, часто можна було почути форми priːsigierielis, priːtrā.ukims «потяг», навіть priːplaikūms «задоволення».

Похідні з префіксами pri-, priš- має також частина аукштайтських говірок, а не лише всі жмудські.

a) Про вживання таких форм західними аукштайтами Малої Литви свідчать праці Ф. Куршайтіса: prȳangis K (пор. також priangį BBPs84,2, RB2Moz.27,9), prȳdaržė K, pryjega K, prymoterė «наложниця» K II 42, prȳkalba K, pryša-kys K, pryšokiais K, prȳtamsa K, prȳupė «притока» K II 88, prȳvarta K II 73, pryžada «обіцянка» K тощо. Такі форми трапляються й в інших словниках того часу: prȳangis R, prȳblindė MZ 29, N, prȳdėlis N, priš N, pryšakinis R, pryžeda R 388, N тощо. Форму prȳturtinė «закреп» записав також Юркшайтіс (Jrk 51). Слова priːšpietei «полуденок», priːuā.r.te «місце біля воріт» зафіксовані в так званій говірці рибалок у Пруссії (Stngž 88).

b) Чимало подібних форм уживається в усіх сучасних західноаукштайтських говірках. Напр., priːšakiːs / priːšakiːs «передня частина» майже в усіх західних аукштайтів, priːžeda «причепа» Grz, Sk, Btg, Zp, priːžadā «також» Lks, Plv, Dkš, Gdl, priːžeda «також» Jnš, Mšk, Pkp, Btg, Bb, Vnd, Krm, Pnmž, priːžedā «також» Ar, Grš, Kbr, Gž, Kps, Klvr, Lbv (а також у західних дзуків — південних аукштайтів — навколо Рудаміни, Лаздіяй, Будвєтіса, Шлавантай),

255

Пор. LKA I 43—44 (Коментарі), де подано й інші форми з різних литовських верхньоаукштайтських говірок: prįžieda, prižieda, prįžadas, prį.

c) Подібні факти помічено й у східних верхньоаукштайтських говірках. Напр., pri·šak’s⁶ Jnšk, Grš, Zml, pri·šaki’s Kp (nj.?), pri·klėt’s «передпокій» Zml (Lauksodis, що лежить на схід), pri·kaki’s «певна частина старовинної печі» Pš, Lnkv, Všk, Slč, Pmp, pri·taisa «якийсь пристрій, прилад» Ds, Rš, Vdš та ін. Імовірно, до цього випадку належать також такі форми, як pri·blondu «сутінки» Er, Rm, Ul, Vel, pri·valgīs «переїдання» Bsg, Srv, Pn, Rm, pri·varžu «обмеження, зв’язування» Rm та ін.

Голосний i· у цьому випадку вимовляється, по суті, в усіх жмудських говірках; отже, він міг існувати тут і до розпаду всього жмудського діалекту (пор. факти з писемних пам’яток М. Мажвідаса: prisch tawa szadi Mž 56, norandijk prischtarauiencius Mž 51). Крім того, як бачимо, таке трапляється і в частині західних верхньоаукштайтських, і навіть східних говірок. Вважають, що цей голосний i· виник із дифтонга ie унаслідок проклізи⁷, але, мабуть, можна вважати, що тут унаслідок апофонії виник інший голосний, як і в коренях та суфіксах згаданих раніше слів, тим паче що прислівник pri·š / pri·š (а особливо pri·šaˑs / pri·ša·s) у проклізі в багатьох випадках узагалі може бути відсутнім. Через енклізу чи проклізу дифтонг ie не обов’язково мав майже одноманітно в усіх жмудських і багатьох верхньоаукштайтських говірках перетворитися на pri·š, pri· (pi·; через енклізу у східних описаних і сусідніх жмудських говірках priš, pri·). Пор. також у сучасних доунінінків — північних жмудів — ненаголошені довгі e>ie>e (проміжний звук між e та i) || (i)e: mestėlė·~ miesteliai, g(i)erimā·~ gėrimai, v(i)elē·k||vėlė·k «знову» Brs, Sd, Nv та ін. Звичайно, енкліза певною мірою могла сприяти цьому, але тут визначальною була згадана апофонія, як і в наголошених позиціях слів (див. приклади вище).

Префікси pri-, priš- (pri-, priš-), що мають формотворчий голосний i· (i) не цілком ясного походження, імовірно, наслідок чергування голосних, як і в словах lytūtis, lytotas, gydārā, vōkytis, vōkytė та ін., становлять цілу групу діалектизмів, уживаних у всіх без винятку жмудських говірках і в частині верхньоаукштайтських (особливо західних, іноді навіть східних).

Іноді в працях з мовознавства щодо цього трапляються коливання. Напр., кла́йпедське pi·bėga транскрибується як prībėga LKŽ X 623, шаугське pi·brauka — як priebrauka LKŽ X 624, подано ant priekalo Krtn (=preikalo) LKŽ X 644, prie (= pry) Vur — LKŽ II¹ 1100, prie (= pry) Grg — LKŽ II¹ 1100, prie (= pri) Žlp — LKŽ II¹ 1101, prie to (= py to) Rsn — LKK XVII 19, prie (= pri) pono Vks — LKŽ VI 623, prie (= pri) žmogaus Plt — LKŽ VI 632 тощо. Це, безперечно, лише переклад діалектних форм на lk, а не їхня транскрипція.

У східних верхньоаукштайтських говірках паневежиських (басейн річки Муша) та інших говірках (напр., Кедайняйських, Укмергеських, Анікщяйських тощо) pri не слід транскрибувати по-жмудському.

⁶ Апострофом тут позначено невиразний, ледве чутний голосний звук, властивий так званим говіркам басейну Муші.

⁷ Zinkevičius Z. Min. veik., p. 424, 426.

256

pri, nes šiuo atveju tų šnektų i (kartais tariamas praplatintas, į žemaitišką atitinkamą garsą panašus balsis) yra atsiradęs dėsningai nekirčiuotoje pozicijoje iš dvibalsio ie, todėl netinkamai transponuota tokie žodžiai: pridienauti (=priedienauti) Krč — LKŽ X 612, pridienis (=priedienis) Lnkv, Pmp, Kri, Dj, Sml — LKŽ X 612, pri (=prie) Bsg — LKŽ X 903.

Подібний випадок маємо й у prė, де внаслідок енклізи з ie виникло ė: prė (=prie) Jrb — LKŽ II ¹ 1101, prė (=prie) VIkv, Prn, Skn, Sk — LKŽ X 614 (там упереміш записано також prie VIkv — LKŽ X 615), prėš (=prieš) Lp, Prn, Dv, Skn — LKŽ X 606.

2. Морфонемні діалектизми з говірковим дифтонгом uo

У цих описуваних говірках, як і в усіх жмудських дунінінків і доунінінків, дифтонгу uo у літературній мові відповідає голосний o, що походить від давнього балтійського довгого a: brūolis / brūolis ~ brólis, skuolì·ti / skuolì·te ~ skōlyti «позичати», skuolinì·nka / skuolinì·nkā ~ skolininkai, šakūos / šakūos ~ šakōs тощо. Є й певні винятки з цього закону.

Корені слів. Дифтонг uo, який у цих говірках відповідає літературному uo, а не голосному o, зафіксовано у слові kuopti / kuōpti / kuōpte «жадібно їсти, згрібати, чистити; накопичувати» ⁸, пор. літературне й поширене в багатьох високолитовських говірках kuōpti. Інші корені із «жмудським» дифтонгом uo мають слова druobūžis / druobu.žis «одяг», gruomuūn.ta «грудки, грудочки» Drv, Krš, ruokuūn.di «ракандос» Krš, Vrp, zuoksūote / zuoksūote «зазіхати, витріщатися». Це інший голосний, що утворює ці корені.

Суфікси слів. Дифтонг uo вимовляється в суфіксі -uoklis, -i (-e), що відповідає літературному суфіксу -uoklis, -ė («похідні з цим суфіксом називають носіїв дієслівної ознаки» — V. Urbutis, LKG I 327): pā·karuoklis, pā·karuokli / pā·karuoklis, pā·karuole «повішеник», ā·džinduoklis, ā·džinduokli «відлучений від грудей, людина з лихим оком» Drv, Krš, Vrp, nē·viešuoklis, nē·viešuokli / nē·viešuoklis, nē·viešuokle «слабкий, наче знеможена людина чи тварина», užmiršuoklis, užmiršuokli «той, хто постійно забуває, забудькувата людина» Drv, Krš. До них пристосувалися й назви предметів sausūoklis «сухостій» Drv, Krš, pākabuoklis / pā·kabūoklis «вішалка» ⁹.

Подібно й у кількох інших словах: sausūolis Drv / sausūolis «засохле дерево, сухостій», senūolis / senūolis «предок, стара людина», vā·buols / vā·buols «жук», пор. Sakūnos, Gruzdžių, Žagarės, vā·buols¹⁰ (нині в жмудських говірках vā·buols / vā·buols під впливом школи дуже

⁸Історію та географію цього дієслова досліджено у праці S. Karaliūnas «З історії литовських дієслів io-основи». — LKK, 1973, т. 14, с. 75—77.

⁹Про аналогічні випадки в західноаукштайтських говірках див.: Jonaitytė A. Слова з нерегулярною фонетикою та їхнє походження в західноаукштайтських говірках Палаве. — LKK, 1972, т. 13, 33—39.

¹⁰Jonaitytė A. Цит. праця, с. 39.

17 Užsak. Nr. 1007

257

зникає — у деяких місцевостях це знають лише найстаріші представники говірки).

Ці окремі випадки, коли в подібних формах говірок uo lk також вимовляється як uo, могли виникнути не лише через своєрідне словотворення, властиве говіркам, а й унаслідок різних діалектних контактів. Описувані жмудські говірки є периферійними; контакти із західноаукштайтами (шяулічай) були дуже інтенсивними, тому спільних явищ досить багато.

Ці описувані говірки мають і таку особливість: запозичуючи якесь нове слово з lk або з аукштайтських говірок, вони часто не змінюють його вокалізму відповідно до власних фонетичних законів, а лише трохи пристосовують його. Особливо це стосується дифтонга uo (а також ie) у корені різних слів. Іноді й якесь давнє слово говірки на межі з аукштайтськими говірками починають вимовляти по-новому, не змінюючи uo на u: sruoga, paguoda тощо. Цей новий uo ніяк не можна транспонувати як o, тому слово srōga із Куршеная є нехарактерним ¹¹. Жмудяни не мали слова ruošis, тому, щойно засвоївши його, вимовляють rūoštį:s / rūoštī:s; стверджують навіть, що в них є слово rūošininkę в Ужв; іноді по-новому кажуть ruošā / ruošō, але всі ці слова зовсім чужі діалекту та його фонетиці. У LKŽ XI 972 без жодних позначок наведено ruošą зі Скуодаса, у LKŽ XI 974 — ruošti із Кулів і Луоке, у LKŽ XI 974 — ruošininką, -ę з Ужвенчіо тощо; звідси можна робити різні висновки про географію кореня ruoš-, який охоплює лише аукштайтські говірки. Здавна ці та інші жмудські говірки кажуть ė-je api˙uoka / api˙uoka, ži˙gė˙uos / ži˙gė˙uōs. Тепер уже в першому класі школи жмудські діти вивчають ruoš-tis і часом уживають його в побуті, ніколи не замінюючи кореневе uo на властиве їхнім говіркам u‘ чи ou.

Буває і цілком протилежне: жмудський дифтонг uo транспонується в lk також як uo; наприклад, із Паланги й Тельшів skūopte «довбати, оббивати», із Кражяй skūopti у наукових працях постає форма skūobti¹². Жмудське senūolis ~ senōlis так само в жодному разі не можна транспонувати як senūolis (пор. senuolis S11 — LKŽ VI 25, LKŽ VI 129). Це зроблено без жодного переконливішого наукового підґрунтя.

Такою самою особливістю цих говірок є те, що в нових словах і пізніших запозиченнях дифтонг ie не перетворюють на i˙ (у дунінінків — на ei), а пристосовують до фонетики своєї говірки (так відбувається майже в усіх жмудських говірках), тобто теж вимовляють як ie: viēdras / viēdras, miēsc / miēsc, griēks / griēks, sviēc / sviēc, kriēns / kriēns, liētā, paviētrī / paviētre, sviedinīs, siēla / siēla, diēvas / diēvas, viētinis / viētinis, viēšas / viēšas, di˙vāl’au / di˙vāl’ā.u, su˙sti / su˙ste, vī˙ta, vī˙tininks /vī˙tinį.nks, niēruo / niēruā, cigarīec / cēgariēc тощо (але vi˙škelis — «нерви», «сигарета» тощо). Якщо пізніший дифтонг ie у цих словах вважати давнім жмудським ie, що походить від давнього довгого балтійського ē,

¹¹ Zr. K a r a l i ū n a s S. Min. str.— LKK, 1973, t. 14, p. 39 (p. 130 lyg ir paaiškinama tikroji padėtis, bet neatšaukiamas ankstesnis teiginys kaip vydingas).

¹² Див. K a r a l i ū n a s S. Min. str.— Там само, с. 85.

258

у мовознавчих працях з’явилися į mestą, besėdą «розмову» — LKŽ IV 419, krėną «хрін» Ggr, Vvr, Slnt — LKŽ VI 525, nėlėta «безробіття» (пор. латв. nelieta) — LKŽ VIII 647, pavėtrė — LKŽ IX 685, bėdnu «бідному, незаможному» Grg — LKŽ VI 71, bėdnas Plt — LKŽ VI 1060, grėtinė, що передає вимову Лянкіміської говірки grėtinie — LKT 450, žėgoris Vvr — LKŽ VI 73 тощо.¹³

Отже, транспонуючи жмудські слова та їхні різні форми з дифтонгами uo (і ie), завжди слід зважати на такі чинники, як географія слів, словотвір та історія (час виникнення) їх у говірках. Якщо підходити формально, транспонуючи скрізь uo (і ie) як o (ė), у науковий обіг вводять «факти» mėstas, sroga, skuobti, nėlėta та чимало інших. Це наслідок неісторичного трактування діалектних фактів.

Слід сподіватися, що тепер, після виходу друком II тому «Атласу литовської мови», де подано ареали фонетичних законів у діалектах, висвітлення діалектних фактів у різних наших виданнях поліпшиться. Усі мовознавці, які добре знають ареали прояву фонетичних особливостей литовської мови в говірках, зможуть краще визначати, де діє певний закон, а де можна говорити лише про спорадичну фонетичну зміну слова або про існування якоїсь іншої морфеми. Лише глибоке вивчення фонетичної та морфологічної структури говірок може вберегти сучасне литовське мовознавство від різноманітних діалектних помилок.

Примітка. Кілька слів слід сказати про транскрипцію — її дещо спрощено: розширені i, u (Pvn, Užv, Vkšn) позначаються як e, o; наголос, перенесений із довгого закінчення на довгий корінь, позначається рискою перед словом, м’якість — апострофом (ʼ), приглушені або невиразно чутні голосні пишуться в дужках: du(u)na~dūona.

СКОРОЧЕННЯ

Drv= Дирвененай, Шяуляйський р-н. Vds= Відсодіс, Кельмеський р-н. Vkšn= Векшняляй, Тяльшяйський р-н.¹⁴ Vrp= Варпутенай, Шяуляйський р-н. Усі інші скорочення — як у томах LKŽ.

¹³ Dėl panašių transponavimo atvejų dar žr. Girdenis A. [Rec.] — Baltistica, 1968, t. 4(1), p. 82 (19 išnaša); apie juos dar žr. Lietuvių kalbos atlasas. — V., 1982, t. 2, p. 78, nors ten ir pateko žodžių, kurie tiktai atsitiktinai pasakyti, paribio žemaičių šnektų atstovams taikantis prie pašnekovų aukštaičių (pvz., gied).

¹⁴ Не Векшняй, як зазначено у статті А. Росіна перед цитованими реченнями з тих околиць. — Baltistica, т. 18(2), с. 35 та в інших місцях.

РІЗНОМАНІТНІ МОРФОНЕМНІ ДІАЛЕКТИЗМИ В ГОВІРКАХ ПІВНІЧНО-СХІДНИХ ЖЕМАЙТІВ-ДУНІНІНКІВ

Резюме

Це ніби продовження статті такого типу, надрукованої у т. XVII «Питань литовського мовознавства». Тут ідеться про такі діалектні слова, які важко співвіднести з відповідними словами й формами літературної мови через відмінності фонетичних законів і неможливість довести їхню належність до регулярних діалектних форм.

I. Морфонемні діалектизми з голосним i

У досліджуваних говірках є певні слова, у яких вимовляється голосний i замість ie, властивого літературній мові, і, як показує матеріал інших жемайтських і навіть аукштайтських говірок, це буває: а) різні корені (li̇tìs) | lìtòs «дощ», усі жем. li̇tòs | li̇tùs, зах. аукшт. li̇tùs | li̇tus, літ. мова lietus; gi̇dra «погода», жем. дун. gi̇dra, gi̇dros, літ. мова giedrà; mi̇ls | mi̇l-s, літ. мова mielas «милий», така сама вимова й у всіх жемайтських говірках; ri̇di̇ti|ri̇dài ie «посварити, спричинити сварку», літ. мова riedyti NdZ, žu̇gi̇nti | žvìgl.nte «змусити верещати», ži̇durìs | ži̇dulìs «пустоцвіти», літ. мова žieduõlis; б) різні суфікси: š’u̇ali̇tis | š’u̇ali̇tis «мешканець Шяуляя», літ. мова šiaulietis; u̇okìtis | u̇okì̇s | u̇okì̇tàs «німець», літ. мова vókietis; naulìna «новина», літ. мова naujiena; bulbi̇ne | bolbi̇ne «картопляний суп», літ. мова bulvienė; в) інші префікси: pri- «при-», літ. мова prie-: pri̇s- | pri̇-s- «проти», літ. мова prieš-.

II. Морфонематичні діалектизми з дифтонгом uo

У досліджуваних говорах дифтонг літературної мови uo вимовляється як u, але трапляється, що й тут часом чується дифтонг uo (<a). Це буває: а) у різних коренях: kuopti | kuopti | kuopte «багато їсти; чистити», літературна мова kuopti; б) у різних суфіксах: -olìs: pākaguokìs | pāˑkarìokìs «той, хто повісився», літературна мова pakaruoklis; -olas: vā-buols | vā-buols «черв’як», в аукштайтських говорах vābuols; -o(k)lis: sausùoklis | sausùolis «сухостійне дерево», літературна мова sausvólis та ін.

У цих говорах діє правило, за яким нові слова, запозичені з літературної мови, вимовляються без зміни дифтонга згідно з давніми правилами фонетики (uo переходить в u, ie — в i): riuõštis | ri̇õštis «готуватися», sri̇oga (а не srùoga, як вимовляють у селах на найдальших околицях жемайтського діалекту). Їхнє транспонування (sròga та подібне) не має жодних наукових підстав.