MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985)

ВІТАУТАС БУДА

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАУКОВОГО МОВЛЕННЯ У ТЕХНІЧНИХ ВИШАХ

В епоху науково-технічної революції, у здійсненні якої беруть участь і наші технічні виші, не можна забувати, що повноцінне життя суспільства — це не лише достаток матеріальних благ, не лише високі досягнення технічної науки й практики. Не менш важливими є й духовні цінності, а також мова як засіб спілкування між людьми, як сховище і засіб передавання від покоління до покоління того, що створене людським розумом.

Але цю істину забувають ті, хто, створюючи матеріальні блага й рухаючи вперед технічний прогрес, дивиться на духовні багатства і на мову як на річ, якою можна користуватися, але яка не потребує від користувачів жодної турботи.

На наш погляд, цим пояснюється той факт, що питанням культури мовлення довгі роки не приділяли належної уваги в наших технічних вишах, де значна частина викладачів — технічних фахівців — під час занять, та й поза аудиторіями, заражають своїх вихованців мовними помилками. Тому не дивно, що й ті абітурієнти, які вступили до вишу з досить непоганими знаннями усного й писемного мовлення, виходять із вищих технічних навчальних закладів, іноді погіршивши свою культуру мовлення. Цей факт підтвердився, зокрема, і у Вільнюському інженерно-будівельному інституті під час перевірки у 1979 р. за вказівкою Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР, серед іншого, також правильності мови дипломних проєктів майбутніх інженерів. У текстах деяких таких проєктів (обсягом у кілька десятків сторінок) виявили сотні серйозних мовних помилок — свідчень слабкого знання не лише правопису й пунктуації, а й глибинних рівнів мови — словникового складу, словотвору, семантики слів і синтаксису. Не краще виглядає справа і з письмовим завданням, написаним завідувачем кафедри або викладачем — доцентом чи навіть професором — і доданим до дипломних проєктів.

Таку саму картину можна спостерігати й в усному мовленні на публічних зборах, заняттях і в побуті у викладачів та студентів нашого інституту (до речі, в інших вишах Литовської РСР картина не краща).

28

Чого можна очікувати від мовлення поважного професора на лекціях, якщо на засіданнях інститутської ради та ректорату він твердить: vot… vot… vot (=ва, taigi, tad «вот») або говорить, наприклад: D a v a i t e, u g i m k i m e «Давайте, займемо»; Mes suradome sprendimą iš išeities «Ми знайшли рішення з виходу»; Mokslinė kvalifikacija nėra p i l n u m o j (=pakankama «Наукова кваліфікація не є повністю (тобто не є достатньою або повною)»; S t u d e n t a s (=Studento duomenys) bus skaičiavimo mašinoj nuo įstojimo ligi diplomo gavimo «Студент (тобто дані про студента) перебуватиме в обчислювальній машині від дня вступу до отримання диплома».

Тож киньмо побіжний погляд на ті помилки, які спотворюють мовлення технічної інтелігенції.

Хоча, на моє переконання, правопис і пунктуація — це зовнішній бік мови, що має лише опосередкований стосунок до мовної системи (однак згадаймо історичний анекдот — кома і виправдовує, і засуджує до смерті!), недбале вживання розділових знаків і неуважне ставлення до норм правопису вказують на недостатній рівень грамотності того, хто пише, тобто людини, яка ось-ось отримає диплом про закінчення вишу. Це і незнання правил написання дефіса, наприклад: g i p s o - b e t o n o (=gipso ir betono, gipsbetonio) blokai «гіпсобетонні блоки»; k a l k i u - c e m e n t o (=kalkių ir cemento) skiedinys «вапняно-цементний розчин»; p a r o s - v a l a n d i n i s (=paros valandinis) grafikas «добовий погодинний графік». Це і розставляння розділових знаків там, де вони не потрібні, або їх відсутність там, де вони обов’язкові, наприклад: Trobesys projektuojamas K a u n u i, p a g a l (=Kaunui pagal) situacijos planą «Будинок проєктується для Каунаса за ситуаційним планом»; Gerinti darbo s ą l y g a s, (=sąlygas) partija numato ir ateityje «Покращувати умови праці партія планує і в майбутньому»; Želdiniai, esantys g r e t a (=greta,) paliekami «Усі зелені насадження, що розташовані поруч, зберігаються»; Kadangi kolonų ž i n g s n i s 6 c m (=žingsnis 6 cm,) tai <…> «Оскільки крок колон становить 6 см, то <…>»; N u s t a t o m e (=Nustatome,) kokiu atstumu turi būti «Встановлюємо, на якій відстані має бути встановлено». Майбутні інженери не знають, у яких формах ставити знак nosinė (гачок) над голосними a, e, i, u або знак довготи над голосною і, наприклад: Sklypo c h a r a k t e r i s t i k a (=charakteristiką) aprašyti «Описати характеристику ділянки»; š i u k š l i u (=šiukšlių). На слух, а не відповідно до системи форм змінюваних слів, вони пишуть голосну а після пом’якшеного приголосного та голосну е, наприклад: t o l e s n i a s (=tolesnes «подальші»), але s e n e i (=seniai «давно»); вони не дотримуються певних правил скорочення слів і творення різних літерних символів.

Не краще виглядає справа з внутрішньою будовою мови. Помилки в цій царині як писемного, так і усного мовлення трапляються у великій кількості, навіть такі, яких не зустрінеш у нашому публічному мовленні поза стінами

29

вишу. Про такі похибки, на які іноді страждає й наше мовлення загалом, годі й говорити — вони також збільшують перелік мовних помилок студентів і викладачів технічних вишів. Одразу впадає в око неприпустиме спотворення всієї будови речення. Такі речення, як, наприклад: Čia parduodamos standartinės pramoninės ir ne- pramoninės prekės kaip pavyzdžiui karštom dėšrelėm, pieno pakeliais (=прекрас, павуздзіуі, карштош десрелес, пакелай пие-но «Тут продаються стандартні промислові й непромислові товари, наприклад гарячі сосиски та молоко в пакетах»); Kiti aukštai, ten, kur gyvenamieji kambariai, (—Kitų, gyvenamųjų, aukštų) aukštis yra 2,8 m «Висота інших, житлових, поверхів — 2,8 м», свідчать про те, що майбутній інженер не знає норм загальної будови мови. Чимало випадків неточного, ненормативного вживання відмінків — місцевого замість давального. У таких випадках спотворюється навіть зміст усього речення, наприклад: Namas projektuojamas Kaune (= Kaunui) «Будинок проєктують для Каунаса (а не в Каунасі)»; Numeriuose numatytos (=Numeriams numatytos; Numeriuose bus) sieninės spintos «Для готельних номерів передбачено стінні шафи». Називний відмінок неправильно вживають у реченні замість орудного відмінка знаряддя та засобу, наприклад: Šis rodiklis geriau įvertina darbų kokybę (= Šiuo rodikliu geriau įvertinama darbų kokybė «Цим показником краще оцінюється якість робіт»). Давальний відмінок вживають замість родового відмінка неузгодженого означення, наприклад: užduotis diplominiam projektui (= diplominio projekto užduotis «завдання для дипломного проєкту»). Ці приклади свідчать про те, що автор і мовець просто не розрізняють давальний суб’єкта (reikia kam? — įmonei «Кому, чому треба? — Підприємству») і давальний об’єкта (reikia ko? — žaliavų «Чого треба? — Сировини»). Конструкція reikia kam «треба — кому» і конструкція poreikis kam «потреба — у кого» мають однакове значення — суб’єкта, вираженого давальним відмінком; відповідно, конструкції reikia ko «треба — чого» і poreikis ko «потреба — у чому» також мають однакове значення — об’єкта, вираженого родовим відмінком. До речі, ця помилка досить часто трапляється і в наших друкованих виданнях. Неправомірне вживання давального відмінка загалом дуже поширене. Він витісняє й інші правильні відмінки, зокрема знахідний, наприклад: Butų nomenklatūra atitinka šeimos sudėtį (= šeimos sudėtį «Номенклатура квартир відповідає складу сім’ї»); Prekybos taškai išsidėstę betarpiškai gyvenamiesiems namams (= tiesiai prie gyvenamųjų rajono namų «Торговельні точки розташовані безпосередньо біля житлових будинків району»). Часто трапляються приклади неприпустимого вживання в письмовому й усному мовленні місцевого відмінка таких слів, як, наприклад: daugumoje (= dažniausiai, daugiausia «здебільшого»); pilnumoje (=visi «повністю»

30

); tikrumoje (=iš tikrųjų «насправді»); tokiame pavidale (= šitokiu pavidalu «у такому вигляді»). Литовській мові зовсім не властиве вживання різних прийменників, особливо прийменника pas «у» у значенні володіння чим-небудь, коли йдеться про фізичний стан людини тощо, наприклад: Pas jį (=Jis turi) daug gerų sumanymų «У нього багато добрих задумів»; Pas studentą (=Studento darbe) daug techninių klaidų «У студента багато технічних помилок».

Узгодження слів і словоформ за їхнім лексичним значенням бажає набагато кращого. Недбало вживають дієприслівник теперішнього часу (padalyvis), не зважають на обов’язкову одночасність основної та побічної дії, наприклад: Dviviečiai numeriai nutatomi sujungiant 2 viešbučio numerius (=Dviviečiai numeriai bus padaryti iš dviejų sujungtų viešbučio numerių «Двомісні номери планують створити шляхом об’єднання двох одномісних номерів» — адже спочатку планують, а лише потім з’єднують!). І навпаки, дієприкметник або дієприслівник минулого часу неправомірно вживають для вираження побічної дії, одночасної з головною дією, вираженою присудком, наприклад: Statybininkai įvykdė metinį planą, pastatę (=pastatė), kaip ir buvo numatyta, šešis namus «Будівельники виконали річний план, збудувавши, як і передбачалося, шість будинків». У литовській мові таке вживання дієприкметника (або дієприслівника) минулого часу неприпустиме, оскільки будівництво й виконання плану є одночасними діями.

Утворення із суфіксом -ėjas вживаються у значенні знаряддя або засобу дії, тоді як вони мають виключно значення особи, яка виконує дію, позначену дієсловом. Плутають слова із суфіксом -ykla, що позначають місце, призначене для виконання дії, і слова із суфіксом -yklė, що позначають знаряддя праці, наприклад: indų plovykla (=plovykle «посудомийна машина»), virykla (=viryklė «кухонна плита»); неправильно вживають дієслово з префіксом pra- у сполученні з орудним відмінком дороги, наприклад: Viena transporto linija praeina (=eina) Kęstučio gatve «Одна з транспортних ліній проходить вулицею Кястутіса». Цей префікс у цьому контексті можна вживати лише в поєднанні з прийменником pro «повз».

Трапляються помилки семантичного добору слів у реченні. Це слова gautis замість išeiti «вийти, вдатися», pasigesti замість pageidauti, trūkti «бажати, бракувати», rastis замість būti «перебувати» та ін. Слід указати на слова й словосполучення іншомовного походження або неправильно утворені, що суперечать нормі, наприклад: badė (=skiedinio dėžė «баддя»); basankės (=basutės «сандалі»); chomutas (=pavalkėlis, apkała «хомут»); mažaaukštis (=mažaaukštis «малоповерховий»); pasėka (=padarinys «наслідок»); sietka (=grafikas «сітка»); dalinai (=iš dalies «частково»); bendrastatybinės (=bendrosios statybinės) organizacijos

31

«загальнобудівельні організації»; загальнотехнічні, загальнонаукові, загальноінститутські (=загальної техніки, загальних наук, загального інституту) кафедри «загальнотехнічні, загальнонаукові, загальноінститутські кафедри».

Науковий стиль не має нічого спільного з псевдонауковим стилем, для якого характерне нічим не виправдане прагнення «збагатитися» непотрібними іноземними словами, що надають мовленню претензійного, але водночас беззмістовного вигляду. Серед таких слів, якими грішать і майбутні інженери, можна назвати mini, minimumas, mak-simum «міні, максимум». У цьому випадку можна обійтися литовським словом або навіть словотворчим формантом: minikirpykla (=kirpyk-lėlė «мініперукарня»); Maksimum (=Labiausiai patenkintų gyventojų poreikius «Максимально задовольнило б потреби населення»; Prekyba iš gyventojų atims minimumą laiko (=pareikalaus labai nedaug laiko «Торгівля забере в населення мінімум часу»). Але, вказуючи на неточність уживання наведених вище слів, я не хочу сказати, що вони взагалі не потрібні литовській мові.

У зв’язку з недоліками загальновживаної лексики слід зазначити, що у формуванні наукового стилю мовлення технічних фахівців велику роль відіграє впорядкування загальномовного та спеціального запасу термінів. Неприпустиме спотворення термінів інших галузей науки чи техніки, наприклад: dur-aliuminijus (=duraliuminis «дюралюміній»); technoekonominiai (=techniniai ekonominiai) skaičiavimai, ro-dikliai «техніко-економічні обчислення, показники». І особливо слід звернути увагу на формування спеціальної термінології. Адже в цій галузі ніхто не може зробити більше, ніж викладачі вишів, які пишуть різні навчальні посібники й підручники та прищеплюють своїм вихованцям певні термінологічні концепції й навички. Але ці навички мають узгоджуватися із загальними принципами творення термінів у литовській мові. Тому потрібно або коригувати, або докорінно змінювати такі терміни, що побутують у спеціальному технічному виші, як, наприклад: asfaltbetonas (=asfaltbetonis «асфальтобетон», пор. уживане будівельниками asbestcementis «азбестоцемент»; gipsbetonis «гіпсобетон» та ін.), aukštavertis (=vertin-gas) betonas «високоякісний бетон», gipso-betono (=gipsbe-tonio) pertvaros «гіпсобетонні перегородки», minvata (=minerali-nė vata «мінеральна вата»), palengvinti (=lengvesnieji) statybi-niai elementai «полегшені будівельні елементи», prieijimo ir pravažiavimo (=takai ir privažiuojamieji) keliai «пішохідні дороги та під’їзні шляхи», stikloruberoidas (=stiklo ruberoidas «склоруберойд»); sutankintas (=suplūktas «ущільнений»).

У литовській термінології важливе значення надається складеним термінам із займенниковою та незайменниковою формами прикметників. Займенникова форма термінологізує словосполучення, виокремлює визначуваний предмет як вид, тоді як незайменникова форма лише вказує на цю якість.

32

люваний предмет як вид, тоді як займенникова форма лише вказує на цю якість. Це ілюструють такі два приклади: aukštoji mokykla і aukšta mokykla. Перший із них (із займенниковою формою прикметника) позначає вид навчального закладу, рівень в ієрархії навчальних закладів (вища школа), другий позначає лише висоту будівлі школи. Отже, термінологія будівництва також має орієнтуватися на загальну тенденцію литовського термінотворення. Наприклад: gyvenamas (=gyvenamasis) namas «житловий будинок», naudingas (=naudingasis) plotas «корисна площа», surenkamos (=surenkamosios) konstrukcijos, detalės «збірні конструкції, деталі», specializuotos (=specializuotosios) organizacijos «спеціалізовані організації» та ін. Не завжди для термінології придатні й словосполучення з емоційно забарвленими словами, такими як apginkliuoti, perginkluoti, perginklavimas «озброїти, переозброїти, переозброєння» у значенні «оснастити, оснащення, переоснащення», наприклад: energetinis darbo apginklavimas (=darbo aprūpinimas energija); statybinės organizacijos techninis perginklavimas (=aprūpinimas nauja technika).

Отже, перш ніж серйозно займатися справді науковим стилем мовлення майбутніх інженерів, технічних фахівців та їхніх вихователів, слід прищепити їм потребу правильно висловлюватися відповідно до загальних норм літературної мови. Поки вони не усвідомлять цієї необхідності й не спробують серйозно та свідомо займатися хоча б початковими елементами культури мовлення, говорити про успішне формування в них наукового стилю неможливо. Звичайно, це зовсім не означає, що серед інженерів і вчених інженерних наук немає людей, яким дорога культура мовлення. Багато видатних фахівців інженерної справи, зокрема викладачі технічних вишів, не шкодують сил та енергії задля рідної мови; ними вже зроблено чимало. Але рух за культуру мовлення має стати масовим.

Щоб залучити всю технічну інтелігенцію до боротьби за правильність мовлення — як письмового, так і усного, — потрібні серйозні зусилля республіканських органів управління вищою та середньою спеціальною освітою. Хоча слід вітати й належно оцінити зусилля керівництва деяких технічних вишів, наприклад Вільнюського інженерно-будівельного інституту, цього недостатньо. Мабуть, це єдиний у республіці технічний виш, де запроваджено скромний курс культури мовлення для студентів-випускників. Якщо справді є бажання навчити наукового стилю мовлення вихованців вишів республіки, Міністерству вищої та середньої спеціальної освіти Литовської РСР слід було б запровадити курс культури мовлення (литовської та російської) на другому, третьому або четвертому курсах усіх технічних вишів і негуманітарних факультетів. Такі плани плекав ще в перші повоєнні роки проф. Ю. Бальчюконіс, і нині цим планам належало б стати дійсністю.

3 Užsāk. Nr. 1007

33