LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXIV (1994)

LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS IR JŲ TYRINĖJIMAI

Примітки. Рецензії

Примітки. Рецензії

Гедрюс СУБАЧЮС

СИМОНА ДАУКАНТА СТРУБІС І АУКЛЕ

У цих примітках маємо на меті уточнити значення двох слів, уживаних С. Даукантасом.

Перше слово — с т р у б і с. Іменник чоловічого роду strubis у Великому словнику литовської мови (LKŽ XIII 997) має лише однорядкову статтю: ”strùbis sm. (2) LKK IV 306 (S. Dauk.) alkūnė”. Отже, його зафіксовано лише в одному джерелі — у статті Йонаса Круопаса ”Лексикографічні праці С. Даукантаса”, опублікованій у ”Питаннях литовського мовознавства”, і взято зі ”Словника польсько-литовської мови” С. Даукантаса. Й. Круопас навів його серед застарілих слів зі значенням ”лікоть”. У словнику С. Даукантаса, т. I, с. 639, подано таку статтю: ”Lokietek, atkune, strubis. Lokietki, tokcie, atkunes”. Схоже, Й. Круопас вважав слова alkūnė і strubis синонімами. Однак, як показує вся структура словника Даукантаса, так могли бути вказані й різні значення польського слова.

Реєстр польських слів для свого словника Даукантас переписував зі польсько-французького словника Станіслава Ропелевського. Тож за ним можна відновити значення слова.

Французькою мовою Lokietek Ропелевський перекладає як nain ”коротун”, pygmée ”карлик, пігмей”, bout d’homme ”людина дуже низького зросту”. Оскільки для омоніма strubis, -ė у LKŽ значення за так званим словником М. Нідермана подано також як ”той, хто низький”, а прикметник strubas, -a ”короткий, -а; малий, -а” відомий і з живої мови, то, очевидно, слову Даукантаса strubiui слід приписати значення ”людина низького зросту, коротун”. Хоча в статті Ропелевського далі пояснюється: мн. Lokietki, (dim. de Lokcie), petits coudes ”маленькі лікті”, це ще не означає, що слово strubis мало значення ”лікоть”.

Отже, слово Даукантаса strubis зі значенням ”людина низького зросту, коротун”, а не зі значенням ”лікоть”, слід вважати застарілим словом, архаїзмом.

Друге слово — а у к л е с. У згаданій статті Й. Круопас серед застарілих слів зі словника С. Даукантаса вказує також aukles ”взуття”. Стаття Даукантаса коротка: Kamasze, aukles (т. 1, с. 468). LKŽ I² 474 подає чотири значення слова auklė (поряд з омонімом auklė ”переноска, вихователька дітей”): 1. ”шнурок, яким прив’язують до ніг постол або личак; обмотка”; 2. ”мотузка, шнурок”; 3. ”панчоха без п’ятки або з коротким паголінком”; 4. ”полотно”.

У згаданому словнику Ропелевського, з якого Даукантас переписав і слово Kamasze, наведено лише одне значення — guêtres ”гетри”. Отже, С. Даукантас, імовірно, не мав на увазі значення ”взуття”. Тут і в інших його творах auklės вар-

185

…відповідають третьому (звідси «гетри») й четвертому значенням у LKŽ; пор. словникову статтю Даукантаса Pótkamasze, pùsaukles (Т. 2. С. 474) — фр. demiguetres; Nagolenica, aukle. або karejwio czebatas (Т. 2. С. 22) — фр. cuissard («нагомілок, частина обладунку, що прикриває ногу»); а також речення з «Būdas» Даукантаса wytóro sau stajbius witnonomis tejpat joudomis aukliemis nu kóksznių lig pat kėlių (С. 40). Можна також порівняти зі записом у примітках Даукантаса до словника Ф. Нессельмана (Nesselmann). Aukle, pl. aukles f. (Lietuvių kalbotyros klausimai, 1961. Т. 4. С. 313), де С. Даукантас виправив лише подану Нессельманом форму Auklys, але не виправляв значення; Нессельман указав таке значення: blau und schwarz gestreifte wollene Bänder, welche die Frauen statt der Strümpfe um ihre Waden wickeln «сині й чорні смугасті вовняні стрічки, якими жінки обмотують литки замість панчіх». Отже, слову Даукантаса auklėms не слід надавати значення «взуття».

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК ЛАТИСЬКОЇ МОВИ

1992 року ризьке видавництво «Avots» видало підготовлений Константином Карулісом двотомний етимологічний словник латиської мови (Latviešu etimoloģijas vārdnīca. I. A-O. II. P-Ž. Rīga «Avots»). Науковим редактором словника був петербурзький мовознавець Миколай Андреєв. Рецензенти — віленець Сімас Каралюнас і москвич Владімір Топоров. Праця, крім того, 1993 року була захищена в Ризі як дисертація на здобуття ступеня доктора габілітованого.

Зрозуміло, це визначна подія для балтійського мовознавства: на таку працю давно чекали не лише латиські, а й литовські мовознавці, а загалом — і балтисти інших країн. Досі найкращим джерелом з латиської етимології були примітки Яніса Ендзелінса в латиському словнику Карліса Мюленбахса та доповненнях до цього словника (Latviešu valodas vārdnīca. Red., pap., turpinājis J. Endzelins. I–IV. Rīga, 1923–1932; Endzelīns J., Hauzenberga E. Papildinājumi un labojumi K. Mūlenbacha Latviešu valodas vārdnīcai. I-II. Rīga, 1934–1946). Короткий етимологічний словничок латиської мови видав Миколай Лапіньш (Latviešu vārdu etimoloģija. I–III. Rīga, 1967–1975). Відомо, що в 1870-х роках етимологічний словник латиської мови збирався укладати й автор першої наукової граматики латиської мови, латиський мовознавець німецького походження, пастор із Добеле Август Білленштайн (Bielenstein, 1827–1907). Перед Другою світовою війною відомий латиський видавець Ансіс Гулбіс мав намір видати етимологічний словник. Для цієї роботи Я. Ендзелінс навіть рекомендував мовознавця Жана Грауду (1896–1971). Упродовж останніх десятиліть у царині латиської етимології, мабуть, найуспішніше працював випускник Ризького й Геттінгенського університетів, який згодом викладав у Швеції та Сполучених Штатах Америки, Беньямін Єгерс (Jegers). Однак цьому мовознавцеві, який заробляв на життя переважно германістикою, на жаль, не випадало цілком присвятити себе студіям з етимології латиської мови. Зрозуміло, особливо добрим підґрунтям для укладача етимологічного словника латиської мови є також «Етимологічний словник литовської мови» Е. Френкеля (Litauisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg-Göttingen, 1955–1965).

У людей, менш обізнаних із латиською культурою, певне здивування

186