Учора надіслав Вам I випуск мого «Lietuvių kalbos žodynas», про який прошу повідомити Ваших колег-лінгвістів. Ціна I випуску в Ковно — 12 літів (= 1 амер. долар 20 центів) без пересилання. Пересилання 1 примірника рекомендованою бандероллю коштує 1 літ 44 центи. Про це вже писав проф. E. Lidén’у та H. Petersson’у. Другий випуск словника вийде з друку невдовзі після Великодня. Усього найкращого! К. Būga¹⁴

ПОЯСНЕННЯ

¹ Слово patamologija слід узяти в дужки. Див. Būga K. Upių vardų studijos ir aisčių bei slovenų senovė // Tauta ir žodis. K., 1923. T. 1. P. 1–44 (= Būga K. Rinktiniai raštai. T. 3. V., 1961. P. 493–550).

² Torbjörnsson T. Die gemeinslavische Liquidamethese. 1–2. Upsala, 1901; 1903 (= Upsala Universitets Årsskrift, 1902; 1904).

³ Має бути Slawisches.

⁴ Див. Būga K. Rinktiniai raštai. T. 2. V., 1959. P. 151–153, 214–223.

⁵ Докладніше про ці та інші реконструкції див. Būga K. Rinktiniai raštai. T. 3. P. 493–550, 741 tt.

⁶ Дата цього листа (2 червня) неправильна, оскільки це відповідь на лист T. Torbiörnsson від 23 червня.

⁷ Двічі повторено получил.

⁸ Має бути Lautsubstitution.

⁹ Має бути Трусман, див. Трусман Ю. Ю. Чудско-литовские элементы в новгородских пятинах. Часть первая. Ревель, 1897.

¹⁰ Здається, бракує знака ||.

¹¹ Двічі повторено (♀ =.

¹² Проблеми, що розглядаються в листі, досліджено у статтях K. Būga; див. Būga K. Rinktiniai raštai. T. 3. P. 493–550, 741 tt. та ін.

¹³ Наприкінці цього листа зазначено, що це відкритий лист, а також наведено адреси T. Torbiörnsson (Schweden/Herrn Dr. Tore Torbiörnsson / Upsala, Universität) і K. Būga (Abs. Prof. K. Būga. Kaunas, D. Vilniaus gatvė N 2. Litauen).

¹⁴ Цей лист написано на звороті листівки. На лицьовому боці вказано адреси T. Torbiörnsson і K. Būga та дату (6–II–24).

Примітка. Після виходу цієї публікації копії листів К. Бюги до Т. Торбйорнссона буде передано до відділу рукописів бібліотеки Вільнюського університету.

Bonifacas Stundžia

ЛИСТИ К. БЮГИ ДО ПОЛЬСЬКОГО МОВОЗНАВЦЯ ЯНА РОЗВАДОВСЬКОГО

В архіві Польської академії наук у Кракові серед багатьох листів, написаних видатними й менш відомими людьми з різних куточків світу польському мовознавцю проф. Яну Розвадовському, є також листування, важливе для науки про литовську мову та історії культури.

J.Rozwadowskis (1867–1935) – vienas iš didžiausių lenkų kalbininkų, klasikinių kalbų mokovas, žymus slavistas, indoeuropeistas ir baltistas. Jis

177

– професор і ректор Краківського університету, академік і президент Польської академії наук, почесний член багатьох європейських національних академій і товариств, зокрема й Литовського наукового товариства (від самого його заснування 1907 р.). Я. Розвадовський чудово знав литовську мову, досліджував литовські говірки, простежував їхні зв’язки з контактними слов’янськими мовами. Збереглися добре записані ним тексти говірок Сударга (Шакяйський район) і Зієтели (Дятловський район Гродненської області Білорусі).

Для литовських мовознавців найбільший інтерес у згаданому архіві становлять змістовні листи Казимира Бюги (1879–1924). Серед рукописів Я. Розвадовського знайдено п’ять листів К. Бюги, написаних у 1912–1913 рр. Один із них — ціле мовознавче дослідження, а чотири — поштові листівки. Загальна сигнатура останніх — K. III – 84 (Archiwum Polskiej akademii nauk Oddział w Krakowie, Jan Rozwadowski). Листівки, написані 1913 р., зберігаються у фонді рукописів — Korespondencja Jana Rozwadowskiego na l. B. Nº45 (справа). А лист, написаний 1912 р., було знайдено у великій скрині з рукописами Я. Розвадовського, яку зберігав проф. Я. Сафажевич (1904–1992), готуючи праці Я. Розвадовського до друку. Після його смерті ту скриню передали до архіву, до інших рукописів Я. Розвадовського. На жаль, вміст тієї скрині ще не впорядковано, а рукописи не пронумеровано. Там само знайдено й бібліографію праць К. Бюги, надрукованих ним самим до 1912 р. (усього 29), укладену його рукою.

К. Бюга писав листи з кількох місць: дві листівки з Петербурга, де він тоді навчався, одну — зі своєї батьківщини, Дусетаса, а великий (перший) лист (1912) і одну листівку (1913) — з Лайжуви, де тоді священником служив Юозас Тумас-Вайжгантас, який активно допомагав К. Бюзі та Е. Вольтерісу від 1903 р.

Окрім К. Бюги, проф. Я. Розвадовському литовською мовою писали також патріарх Литви, засновник і голова Литовського наукового товариства Йонас Басанавічюс (листи, написані 1911 і 1912 рр. з Вільнюса), перший секретар цього товариства, доцент Петербурзького університету Едуардас Вольтеріс (листівка, написана 1907 р. з Петербурга), мовознавець Йонас Яблонскіс (листівка, написана 1911 р. з австрійського курорту Ельстер), піонер литовської картографії Антанас Маціяускас (листівка, написана 1911 р. з Риги) та лексикограф Юргіс Шлапеліс (лист, написаний 1928 р. з Вільнюса). Польською мовою Я. Розвадовському писали листи діячі литовської культури, які згодом стали відомими: Юргіс Шауліс (1912 р.), Юозас Альбінас Гербачяускас (1912 р.), Міколас Біржишка (1913 р.). У листі, написаному 1918 р., священник Гервячаю А. Далінкявічюс зазначив, у яких селах парафії Гервячаю ще розмовляють литовською. У фонді рукописів Я. Розвадовського зберігся короткий опис фонетики говірки Панемуняліса, написаний польською мовою Клеофасом Юргеліонісом (без дати), та ін.

Тут у хронологічному порядку подано листування Казимира Бюги з Яном Розвадовським. Мову листів не виправлено.

Лайжува (Lajżewo), 18 (31) грудня (XII) 1912 р.

Вельмишановний Учителю!

Насамперед перепрошую Вас за запізнення з відповіддю на Ваш люб’язний лист. Давно збирався відповісти, але ніяк не міг зібратися. Видно, я, як і покійний Яунюс, довго запрягаю! Що вдієш! Провинився і прошу вибачити.

Коли складатиму магістерські іспити, я й сам достеменно не знаю. Гадаю, що магістр-

178

До іспитів, мабуть, доведеться готуватися півтора року. Для дисертації я вже дібрав чимало матеріалу (materijolo). У дисертації говоритиму про вплив (wpływ) слов’янської мови на литовську. Тема дуже цікава й повчальна. Там я також говоритиму про наголос запозичених слів (ударение) і про інтонацію (интонация). Литовці, поряд із церквою (латиськ. baznīca!), мають також світлиці — -yčios ”свѣтлица”, поряд із birkaus (латиськ. bīrkaus!) і šīkas. Є кілька таких прізвищ не лише в литовській, а й у латиській мові. Різноманітність інтонацій трапляється лише в найдавніших словах. Пізніше запозичені слова майже всі мають ≃; наприклад: teese: шūba > šūba, šūbos, ”мытра” ~ miėrg. Kárdas (< lenk. kord), звісно, є новотвором, пор. лит. kárdau, -dyti.

Ваші статті я отримав саме перед від’їздом із Петербурга. Дякую! Читав із захопленням (діал. gėrėdamos). Власної думки про спорідненість балтійських і слов’янських мов я ще не маю. Мені також, усупереч міркуванням Яуніуса, здавалося, що слов’янські й балтійські мови досить близькі між собою. Не дослідивши глибше, я гадаю, що спорідненість цих мов можна пояснити й сусідством (blizkie sąsiedztwo). Балти з незапам’ятних часів, мабуть, були північно-західними сусідами слов’ян. Порівняйте, будь ласка, слова Птолемея: на схід від венедів жили галінди й судини. У мовах сусідніх народів, навіть якщо вони не споріднені, знаходимо багато спільного. Фонетика латишів і лівів мало чим відрізняється. Фонетика східних литовців близька до фонетики білорусів (bialarusin). Таких прикладів ми могли б назбирати дуже багато.

Чимало фонетичних особливостей, спільних для слов’ян і балтів, зовсім не обов’язково свідчать про більшу близькість цих мов. Ці особливості можна пояснити й сусідством. У деяких фонетичних рисах балтійські мови відрізняються від слов’янських.

Лит. rš, kš — слов’ян. rx, x (із *ka), але лит. us, is, а у слов’янських мовах ux, ix. Blusà: bląża, saūsas: suzą, opsi-tausyti: tušīti || tuça, mušìa: muça, pìsa || paisyti: pązati, liéssas: lix тощо. Jūšė цьому не суперечить. Jūšė, як і ušės, — лише слово, уживане в Прусській Литві. Обидва слова запозичені з прусської мови. Прусське слово iuse V 377 ”juche” походить від балтійського *jušje. У прапрусській мові з *jušjē або *jušiē мало виникнути *jušē, а згодом *jušė. Із форми *jušē прусські литовці, мабуть, і запозичили своє слово jušė. Ušės ”Wochen der Kindbetterin” (Ruhig II 404) походить із прапрусського *ušēs < *ušjēs (i-eur. ukʰ-). Те, що прусські литовці дещо запозичили зі стародавньої прусської мови, засвідчують не лише ušės (= лит. šešės), а й pas-sevaitė. Kriáušė або kriáušia (Mielcke II 99) також є словом, відомим лише в Прусській Литві. Kriáušia було б запозичене з прусського слова kriąušjā (šį і sį). Maišas, riešutas і vėtušas можна зрозуміти лише з ск.

Литовське -išk із -isk- не має нічого спільного зі слов’янським -ix-: тут «і» ні в чому не винне. Не лише -isk- переходить у -išk-, а й -ašk-, -ešk-, -ūšk-. Наприклад: pūškas ”пухирець, прищ”, прыщъ = lenk pyşk || pycha, reškìu, teškìu, braškėti, traškėti, táušku, páuškiu, pliauškėti, čiauškėti, vaš̌kas = воскъ, traškana. Таких слів безліч. ”Vocalis + zg” ніколи не переходить у žg, тому й кажуть: pleizgānės (коноплі) ”посконь”, vizgėti, dvóžgia та багато інших. Laškuoti — новотвір (Neubildung) замість *laškuoti (пор.

179

lakštuoti < *lašk-t-), lāzginti. Замість pleiškanės — pleišk- за зразком pleizgānēs з s. Maskatuoti виникло шляхом метатези від mastakuoti (так теж кажуть); пор. vilkātas із *viltākas ”Wehrwolf” (так теж кажуть) || vilka-takys. Plaštaka ”dłon” із *plaškata: слов’ян. plosk, латиськ. plaskains. Лит. plašk = плоск-; пор. plókščias, ”plaski” із *plāškčia-. Breško 3 praet. — пол. brzask. Pūkš-lė < puškė, pā-pauškas ”гулька” || pó-pūkš-lė ”пухир”. Словник Jušk. I 420ᵈ: pó-puškės 1.c. 40ᵇ || paušk-ulė — пол. pysk. Lokšnūs ”образливий, чутливий” (Koszarzewski Lituania 48ᵃ) < *lošk-nùs: слов’ян. łaska || ласить, ластить.

Мені здається, що з цих прикладів і з багатьох інших, тут не згаданих, випливає: ”vocalis + sk” у литовській мові переходить у ”voc. + šk”. Приклади з -sk- були б новотворами.

-skn- > слов’ян. -sn-, але балтійськ. - kšn-: блѣснж-ти, але лит. blikšnoti || blyškau || blizgnóti < *blizg-nóti

-stl- > слов’ян. -st-, але балтійськ. -skl- > -kʼśł-: *Vīstlā > слов. Visla, але давньопрусськ. Viksla (із *Vīsklā < *Vīstlā); пор. Nesselmann’o Thes. 209 - Wixla і німецьке Weichsel із прусськ. *Vīkslā. До того самого типу, що й Vīkslā, належить лит. paveikslas < *pa-veizdlas > *paveist-tlas > *paveistlas > *paveikslas. Пор. veigžlūs ”видний, ясний” (неправильно Baltica 22 sgn.) із *veizd-lus > *veizglūs > veigžlūs. (У Dusetose кажуть veikslūs < *veizd-tlūs (?)).

”-sk- або -zg- + conson” у слов’янських мовах не переходить у -kʼś- або -gz +con. Латиськ. plauskas || plauks-tas, лат. blauzga || blaużna, лит. plėkšnės ”широкі ріпи” Mielcke II 110 || плоскъ.

-bn- > слов’ян. -n-, але лит. і латиськ. -gn- >: dūgnas — дъно || східнолатиське Dugnoja ”Dubenaa” із Dubnāja, lūgnos ”розвалины” Užpaliai = lūbnos Dusetos || lūbos, слов’ян. лубъ.

”ršk + voc” > лит. ršk, але rzg не переходить у ržg. Пол. parskać: лит. parškia, інф. puršk-ti, burzgėti.

”rst + voc” > лит. rst, але rzd лишається таким, як було. Mirštu, але birzdis ”верес, Erica vulgaris” || діал. нім. porst ”Porsch”.

Поряд із -š-t- у литовській мові зазвичай маємо -z-d- (тут z походить від ž!). Пор. kušti ”шепочу” (Baltica 2) || kuzdù į ausis, kuzda, склавши голови, між собою. Kuzdininkas. Mielcke Wb. II 364. Kušti, інф. kuštėti ”рухати, ворушити judeti, krutėti” (Joniškis) || kuzdù, kuzdėti ”тремтіти від холоду” || kušu, kušėti ”рухати, ворушитися”. Gruz[d]-nó-ti || grāužiu (див. Baltica 15).

Поряд із -š-k- (із -sk-) трапляється лише -z-g-: blikš-nóti < blikš- || blizg-nó-ti < blizg-, blizgù, blizgė ”блискітка”. Vikšris ”осока” < *viš-ris || vizgà, род. відм. одн. vizgos ”carex vulpina?”.

На початку слова — skl-, але в середині -kʼśł-; пор. sklidinas, sklaidyti, skliaūtai, sklim̃bis, sklęsti, pā-sklitė 3 praet., але pópūkš-lė || pópuškė, paušk-ulė, pumpótaukšlis (Kvedarna) || pumpótauskis (Palanga) ”Lycoperdon, purchawka”.

Рос. блюзгать, блюзготать «торочити нісенітниці»: лит. bliauž[d]-yti (Baltica 10) || bliauškù, bliaukšti «базікати».

180

а. брузга || бруздить: tėtīrvnas brūzdulìuoja Koss Litu. 91ᵃ || brūzgu-liuoti Jušk.

а. плюскъ: pliaušku, плюскаю, едва пробрался вброд Jušk. žod. I 238ᵃ.

Rūškanas «пасмурный, суровый» rūškana dienà < rūš-k-: rūstas. Rūš-k-: rūs-t- — lāis-ka-s: слав. Лис-тъ. Druskà замість *drùška з s через drążgas.

а. плескъ 3 ос. одн. теп. ч. плещеть: pleška, інф. pleškėti.

а. лазготать (діал. замість лозгот-) || лоскотать || лезга || лёскать: лит. lãžginti «пеститися, ніжно лоскотати» Koss. Litu. 106ᵃ || laškúoti «весело співати» з s із lazgúoti || lakštúoti «співати, весело говорити» з lašk-t-.

Р. troskotatъ трещать: traškù, traškėti. Польськ. truskać: trùškinu.

Drisko тощо перероблено за зразком drążgo.

Закони литовської мови ще належно не відомі мовознавцям, бо їм бракує потрібного для цього матеріалу з живої мови. Той матеріал, який маємо у працях Куршайтіса, недостатній: тут живої мови, може, лише десята частина. Для науки про литовську мову дуже важливий словник Юшкевича¹. Але вчені ще не можуть користуватися словником. Минуло вже понад три десятки років відтоді, як почали друкувати словник Юшкевича. Друк ішов би швидко, якби Академія наук мала достатньо редакторів. Знавців литовської мови завжди бракувало. Крім Баранаускаса, Яунюса і Яблонскіса, інших знавців мови литовці не мали. Мені доручили редагувати дві літери (K- і L-) зі словника Юшкевича, які перебували в руках Ульянова². Ульянов помер, підготувавши до друку лише два чи три аркуші. Редагувати літери M-, N-, O- і P- доручили лікареві (докторові) Юргісу Шлапелісу³ з Вільнюса. Робота Шлапеліса просувається повільно: досі він надрукував лише 6 аркушів. Усі слова від R- до Ž- досі лежать в архіві Академії.

Замість ievà, jėna, jėškau тощо я пишу ievą, ieną, ieškau, тому що подекуди так вимовляють самі литовці, а по-друге, тому, що замість діалектних слів ūoga, uodega тощо пишуть ūoga, uodega. Сучасні газети також пишуть ieną, ieškau, uogą, uodegą.

Де рукописи Баранаускаса, я достеменно не знаю. Мабуть, усі папери Баранаускаса залишилися в бібліотеці семінарії в Сейнах (Sejny, Сувалкська губернія)?

Білоруські й польські слова, які, на думку Тамсти, запозичені з литовської чи ятвязької мови, були для мене новиною. У списку Тамсти немає Láimos, яку Федеровський⁴ знайшов у білорусів Гродненської губернії.

Raz-šaptáč чи не споріднене з литовським словом šapivolas, або vilnakarsis, або karškiškis «той, хто чеше, шкребе» (Koss. Litu. 54ᵇ), якщо, звісно, саме це слово не запозичене звідкись.

Але все ж литовське походження слів raz-szaptáč ir vašaváč залишається для мене сумнівним.

Žjiva «губка» за значенням радше слід відокремити від литовського слова žiẽvė, знах. відм. žiẽvę «дюна» (рос.).

Ятвязька (ЯТВАГЬ) мова, на мою думку, була ближчою не до литовської мови, а до прусської. Найкраще цю думку підтверджують ятвязькі назви з літопису, так званого Ипатьевская лѣтопись (Полное собраніе русскихъ

181

лѣтописей. Томъ второй. С. Петербургъ 1908). Čia randame du vardu kur lietuvių garsui ž jotvinų varduose atsako z: Стецюотови. ЗЪБР-овичю, 1227 г. (стр. 751)ir ВЗАШа ЗЛИНОУ. 1273 г. (стр. 870) || Злиньчн. 1251 г. (стр. 810) || горды ГАТВАЗЬ. и Злиньчн и Крисменць и Покѣньць. 1256 г. (стр. 833) ЗъБР- = liet. žebrỹs || žėbras.

Злина зі старорус. *Зълина; пор. область Судовської землі (territ-) Silia Scr. r. Pruss. I 143 або Syllones l.e. I 737. *Зълина походить від ятвязької назви *Zileinā. Тут маємо такий суфікс, як і в прусських назвах місцевостей. Golteynis, Latheynen, Molseyn, Reteȳen (G.Gerullis, De Prussicis Sambiensium locorum nominibus. Tilsis MCMXII, p. 155) або й литовських — Resėiniai (місто Ковенської губ.), Traulėiniai (село Куртувенської парафії, Шавельського повіту).

Зълина = Zilėnā споріднена з назвою села Žiláičių (Лидувенська парафія) || Žilėnas, прізвище в Лінкменській парафії || Žilys, прізвище в Ужпальській парафії. — Ятвязька лексика також подібна до прусської. Пор. Kirsna, притока Шешупе «*Czarna» (= лит. kiršna — або kirkšna-. Baltica. 7) і Gaila Dorf. bei Oletzko sec. 15 — тепер B i a l a (Gayl See 1595 Pierson).

Я зібрав чимало ятвязьких, або судовських, назв. Іпатьєвський літопис містить 30 назв, в інших джерелах я знайшов 76. Отже, назв є понад сотню. Можливо, вдасться зібрати ще кілька. Сучасних назв я не збирав, бо, правду кажучи, не мав надійних джерел.

У Вілкавишському повіті серед ятвязьких назв можуть траплятися й литовські. У парафії Indurós, кажуть, і досі є литовці.

Indurà — назва міста й річки; пор. назву струмка Indaus неподалік Тильзита (Basanavičius. Iš gyvenimo vėlių bei velnių. 151, 363), Indrajā, річка в Ужпальській парафії, > Pa-indrė, село на березі Індраї, Indrailis, озеро неподалік Па-Індре. Indurą має такий самий суфікс, як у струмка біля Пабайська (Ковенська губ., Укмерзький повіт) Vìnt-urà «Wiktorka» (Draugija №35, p. 299).

Дослідження назв місцевостей, річок та озер може пролити багато світла на давні часи. Але дуже прикро, що нам бракує науково зібраних назв. Тому дуже бажано, щоб Ви якнайшвидше опублікували свої дослідження назв водойм.

Jatra (ліва притока Молчаді) хіба не тотожна назві Aitros (Aitrà, річка в Кведарненській парафії Расейняйського повіту).

Guj-ka (права притока Мочини, лівої притоки Свислочі) < *Guja- лит. Gavjà, латв. Gauja.

Lotwa (права притока Турії, Столбцівський повіт, Копильська парафія). = Latuvà, притока Святої, Укмерзький повіт.

Saswa (притока Немнової Зельви. Słown. geogr. X 335) хіба не походить від *Seswa < *Sesava =Šešuvà, латв. Sesava.

Прошу вибачити, що відбираю у Вас дорогоцінний час усякими дрібницями. Пишу все це, що зараз найбільше мене турбувало.

Бажаю Вам усього доброго.

Вітаю Вас із настанням Нового року.

Ваш слуга Каз. Буга

Адреса

Почт. ст. Лайжево, Ковен. губ.

182

У Лайжуві пробуду ще цілий місяць.

[2]

Лайжува

19¹⁹ II 13

Шановний Учителю!

Цими днями, повернувшись із подорожі до Сувалкської губернії, я знайшов листа від Вас. Цього разу не зміг нічого написати для Rocznik⁵. Увесь час довелося присвятити переписуванню словника Юшкевича. Цієї весни, мабуть, не вдасться нічого написати. Через два дні повертаюся до Петербурга.

Адреса буде така: М. Дворянская 7, кв. 33.

Літеру K (словника Юшкевича) я вже переписав повністю, залишилася L-, з якою можна буде почекати.

Вітаю.

Ваш слуга Каз. Буга⁶

[3]

Дусетос,

19 серпня (VIII) 1913 р.

Шановний Учителю!

Вашого листа я отримав аж тепер.

Навряд чи доведеться мені читати коректуру. Можливо, мою статтю вже надруковано. Якщо що, прошу писати мені до Петербурга: М. Дворянская 7, кв. 47, куди я приїду через 7–8 днів.

Замість гонорару, звичайно, якщо редакція платить за такі статті, як моя, я волів би отримати всі томи RS⁷, що вийшли досі. Перший не потрібен, бо я його вже купив. Надсилаю через Вас редакції RS дві свої книжечки.

Бажаю Вам усього доброго.

Kaz. Būga

[4]

У Петербурзі

7/XI.1913.

Шановний Учителю!

Дякую за листа. RS. II–V отримав учора. RS VI також прошу надіслати найкращою поштою за мій рахунок (moim kosztem). Рукопису мені не потрібно, можна викинути.

Віддати доньку означає ”oddać za mąż”⁸. ”Ježeli nie oddasz tej córki, umrę dziś”⁹.

З найкращими побажаннями

Kaz. Būga

Адреса: СПб. М. Дворянская 7, кв. 47.

[5]

С.Петербургъ, М. Дворянская 7, кв. 47.

Шановний Учителю!

Що чути про мою статтю (artykul) щодо кельто-слов’янської теорії Шахматова?¹⁰

M. Vasmer’is¹¹ також скаржиться, що досі не отримав коректури.

183

У книжечках «Наука про мови та наша давнина», надісланих Вам ще з Дусетоса, Ви знайдете критику статті А. Соболевського «Гдѣ жила Литва?». Тут, спираючись на назви річок, я стверджую, що колись на півночі Смоленської губернії мешкало інше балтське плем’я (пор. голядь). Бажаю Вам усього найкращого

Kaz. Būga¹²

ПОЯСНЕННЯ

¹Йдеться про не завершений друком (до літери N) «Словник литовської мови», укладений Антанасом Юшкою (1819—1880) (із перекладом заголовних слів російською та польською мовами), окремі частини якого редагували Ф. Фортунатов, Й. Яблонскіс, К. Буга, Й. Шлапеліс, Г. Ульянов.

²Григорій Ульянов (1895—1912) — російський мовознавець, перший дослідник балтського дієслова, який знайшов аркуші літери K словника А. Юшки.

³Юргіс Шлапеліс (1876—1941) — лексикограф, один з останніх редакторів друкованої частини словника А. Юшки.

⁴Міхал Федеровський (1853—1923) — польський етнограф і фольклорист, автор 8 томів діалектних текстів, записаних польською та білоруською мовами. Я. Розвадовський, гостюючи 1901 року в подільському маєтку М. Федеровського (неподалік від Зітели), познайомився з регінською служницею цього маєтку Регіною Даргевічюте (1878—1958) і почав записувати з її слів тексти зітельської говірки.

⁵Йдеться про польський славістичний журнал «Rocznik slawistyczny» («Славістичний щорічник»), заснований 1908 року в Кракові з ініціативи Я. Розвадовського.

⁶На звороті листівки — фотографія П. Вішинскіса, який сидить на паркані, та напис: Повілас Вішинскіс.

⁷Літери RS означають журнал «Rocznik slawistyczny».

⁸Польською мовою: «віддати заміж».

⁹Вислів із сентиментальних романів польською мовою: «Якщо не віддаси ту дочку заміж, тут же помреш».

¹⁰К. Буга згадує написану ним німецькою мовою критику теорії А. Шахматова: «Kann man Keltenspuren auf baltischem Gebiet nachweisen?» («Чи можна довести існування слідів кельтів на території, населеній балтами?»), опубліковану в «Rocznik slawistyczny». Т. 6 (1913 р.).

¹¹Макс Фасмер (1886—1912) — німецький мовознавець-славіст і близький колега К. Буги.

¹²Листівка без дати, сліди штемпеля нечитабельні.

Aloyzas Vidugiris

184