LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXIV (1994)

LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS IR JŲ TYRINĖJIMAI

Vita PRANSKŪNAITĖ

НАЗВИ ВІВЦІ ТА ЯГНЯТИ В ДІАЛЕКТАХ

(за даними анкети А. Саліса «Apklausas 1»)

0. Після заснування в Литві 1939 року Інституту литуаністики, поряд з іншими працями, було розпочато дослідження з литовської лінгвістичної географії. До того часу масштабних і систематично здійснюваних досліджень у цій галузі не було ¹. Щоправда, професор К. Буґа, повернувшись із Росії до Каунаса, щоб працювати, почав готуватися до укладання атласу литовської мови. Для цього він підготував і надрукував три анкети, названі «Аркушами запитань». Перший «Аркуш запитань», присвячений фонетичним питанням, містив 106 запитань; другий і третій, присвячені лексиці, охоплювали понад 180 запитань. Друга анкета для встановлення географії слів була поділена на тематичні групи: I. Будівлі, II. Дерева й кущі, III. Овочі, IV. Свійські тварини, V. Риби, VI. Плазуни, VII. Комахи, VIII. Погода, IX. Птахи, X. Пори року, XI. Різне. Розпочату роботу перервала передчасна смерть К. Буґи, і укладені анкети залишилися невикористаними.

0.1. Роботу К. Буґи продовжив його учень Антанас Саліс, якого ще під час навчання вчитель спрямував у сферу лексикології та лексикографії. Для збирання термінологічного матеріалу він уклав нову анкету з 92 запитань «Apklausas 1 (для географії слів)», поділену на тематичні групи. Деякі з них — назви рослин і тварин — повторюються з другого «Аркуша запитань» К. Буґи. А. Саліс виокремив такі тематичні групи: I. Свійські тварини, II. Птахи, III. Плазуни, IV. Молюски, V. Риби, VI. Безхребетні, VII. Рослини, VIII. Гриби. З другого «Аркуша запитань» К. Буґи залишили 25 запитань. До «Apklausas 1» додано окремий аркуш «Пояснення для тих, хто заповнює анкету».

Порівняно з анкетою К. Буґи, перевага «Apklausas 1» полягає в можливих відповідях — різноманітних діалектних назвах, наведених після основного слова літературної литовської мови. У дужках також подано відповідники латинською, німецькою, російською та польською мовами.

0.2. Після розмноження «Apklausas 1» одразу розпочали збирання матеріалу. Для безпосереднього збирання діалектних даних було створено мережу приблизно з 400 пунктів. Матеріал збирали з 1941 до 1943 року. Було отримано близько 150 000 відповідей, однак не з усієї території литовської мови й не всюди рівномірно ². В останні роки Другої світової війни збирання даних припинилося. Його відновили 1972 року й продовжують досі.

0.3. 1951 року новоствореної «Збір матеріалу для атласу литовської мови

¹ Lietuvių kalbos atlasas. T. 1. Leksika. V., 1977. P. 8—12.

² S a l y s A. Raštai. T. 3. Įvairūs straipsniai. Roma, 1985. P. 76; Lietuvių kalbos atlasas. T. 1. Leksika. P. 9—10.

93

розділі лексики «програми»³ залишено також деякі запитання з «Опитувальника 1». Під час підготовки до друку першого тому цього атласу⁴ (лексичних карт і коментарів) дані, записані за «Опитувальником 1» А. Саліса, ще не були належним чином упорядковані (систематизовані на картках, класифіковані), тому їх використали дуже мало.

1. Перше запитання «Опитувальника 1» вимагало записати назви вівці — свійської тварини, яку утримують заради вовни й м’яса.

1.1. Зі зібраних відповідей видно, що в литовських говорах найбільш поширена давня праіндоєвропейська назва avis. Вона вживається в західній частині литовського мовного ареалу (див. рис. 1). В одному чи іншому місці записано форму з основою на e — avė. У східних литовських говорах avį майже цілком витіснила похідна форма із суфіксом зменшеності -ėlė — avėlė, яка спочатку могла мати лише зменшувальне або пестливе значення, що з часом стерлося й наблизилося до значення успадкованої назви avies⁵.

Тепер обидві назви вживаються як синоніми. Приблизна межа поширення назв avies і avėlės проходить через Йонішкіс—Радвілішкіс—Кедайняй—Каунас—Пренай. У багатьох місцях у межах ареалу поширення Avėlės також кажуть avis. Отже, avį вживається по всьому литовському мовному ареалу, лише у східній частині — як варіант avėlės.

Поряд із основними назвами avis і avėlė існує чимало інших похідних від кореня av- назв із зменшувальним або пестливим значенням: avytė, avutė, avikė, aviūtė, aviolė, aviakė. П. Скарджюс згадує також похідну із суфіксом -ylė назву avyka, яка зрідка трапляється в литовській мові, та похідну із суфіксом -uika назву avuika, вживану на сході Литви⁶. Назву Avyką збирачі мовного матеріалу записали в Зєтелі ще 1977 року.

1.2. Назви вівці з іншими коренями рідкісні, вживаються переважно в Південній Литві як варіанти avies.

Зі старіших даних видно, що доволі широко вживалися назви цієї тварини, утворені від слів, якими кликали вівцю⁷. Це назви з коренем bur- burė, būria та їхні демінутивні варіанти: būrela (būrelė?), burūtė, burikė, burūlkė, buruītė, поширені майже по всьому литовському мовному ареалу.

Назви з коренем kuc-, також утворені від слів-кличок, — kūcė, kucytė, kuciltė — були поширені в Дзукії. За даними останніх років, ці назви зникають, поступаючись місцем слову літературної мови avis: burūikė ir burūitė зафіксовано лише в Кибартай, а kucūikė — у Балбірішкісі. Також вийшла з ужитку назва bōrė (dem. borėlė), уживана в 1942—1943 роках у Північній Жемайтії. Зникають і інші рідкісні назви вівці: bāse, bazėlė, binė, būlė, cēbė, skūidė.

3 Програма збирання матеріалів для атласу литовської мови. В., 1951; 2-ге вид. — В., 1956.

4 Атлас литовської мови. Т. 1. Лексика.

5 Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba. V., 1943. P. 177.

6 Там само. С. 131; 160.

7 Про назви вівці, утворені від слів-кличок, див.: Откупщиков Ю.В. Балтийские и славянские названия овцы и барана // Переферийные литовские говоры. Вопросы литовского языкознания. Т. 30. В., 1993. С. 63—68; також див.: Sabaliauskas A. Назви свійських тварин у балтійських мовах (їхнє походження та співвідношення з відповідними назвами у слов’янських мовах) // Зв’язки балтійських і слов’янських мов. Питання литовського мовознавства. Т. 10. В., 1968. С. 112—122.

94

Рис. 1. Назви вівці.

2.0. Друге запитання «Apklauso 1» присвячене назвам дитинчати вівці, поширеним у діалектах. A. Šalys навів тринадцять діалектних назв та їхніх варіантів.

Відповіді свідчать, що в діалектах литовської мови вживається близько тридцяти назв дитинчати вівці та їхніх варіантів.

2.1. Найдавнішою формою вважається gėras, від якої згодом виникли фонетичні варіанти ėras, gėras, vėras⁸.

Найбільш поширені суфіксальні похідні від ėras і geras ėriukas/ėri̇ukas; gėriukas/gėrūkas (див. рис. 2).

Gėriukas вживається в північній і східній частинах Литви. Порівняння даних «Apklauso 1» з картою «Атласу литовської мови» ⁹, присвяченою назвам ягняти, показує, що за два десятиліття з ареалу вживання gėriuko цілком витіснено назву ėriukas, а ізоглоса gėriuko трохи посунулася на захід. Тепер її можна було б провести трохи західніше від Шяуляя й Радвілішкіса, на південний захід від Кедайняя—Йонави—Кайшядориса. Поряд із переважною назвою gėriukas на тій самій території вживається й основна форма — gėras, а також суфіксальний похідний -ėlis gėrėlis.

Ėriukas поширене в західній і південній частинах Литви, де вживаються й інші його варіанти: erėlis, eraitis, ėras.

Окремий острівець становить західний куточок Жемайтії, де переважає назва vėraitis. Інші варіанти тут дуже рідкісні.

2.2. У південно-східній частині ареалу під впливом слов’янських мов уживаються різні варіанти основи baron-: baroniukas, baronėlis, baronaitis. Помітна тенденція до їх поширення на територію вживання gėriuko.

2.3. Поряд із переважними варіантами ėriuko майже на всій діалектній території, за винятком західної частини Жемайтії та території навколо Біржая, Пасваліса й Паневежиса, записано також різноманітні зменшувальні назви з основою av(in)-: aviukas, aviniukas, avėlė, avāilė, avylukas, avyčiukas, avytėlė, avytė. Іноді avytė та aviukas вживаються для розрізнення статі, але найчастіше одну з них узагальнено вживають щодо дитинчат обох статей.

2.4. За зразком назв вівці burė ir kūcė, утворених від слів, якими кличуть вівцю, створено й назви дитинчат: burčiukas, burčiukė, burūlis, burisiukas, kūčiukas, kūčiukė, kūčiutė, kūcėlė.

Раніше вони, очевидно, траплялися частіше, а останніми роками їх лише зрідка записують. Рідко трапляються й інші зникаючі зменшувальні назви — bariukas, bartūkas, baziūkas, baziniukas, čibiukas, garbiniukas.

3. Найбільше розмаїття назв ягняти, як і вівці, та їхніх варіантів спостерігається в південній частині Литви: тут переплітаються назви й варіанти, вживані в західній і східній частинах литовського мовного ареалу, а також назви нелитовського походження.

Зібрані дані свідчать про нівелювальний вплив літературної литовської мови на діалекти. Зазвичай діалектний варіант витісняється з ужитку, а закріплюється слово літературної мови. Стійкіше зберігаються назви вівці чи ягняти, характерні для більшого ареалу й такі, що не мають варіантів.

⁸ S a b a l i a u s k a s A. Ten pat. P. 112–122.

⁹ Пор. Атлас литовської мови. Т. 1. Карта № 74, с. 148— 149.

95

НАЗВИ ВІВЦІ ТА ЯГНЯТИ В ДІАЛЕКТАХ

(за даними анкети А. Саліса «Apklausas 1»)

Резюме

У статті подано огляд уживання назв вівці та ягняти й їх поширення в литовських діалектах.

Найчастіше вживаються назва avis «вівця» (у західній частині ареалу литовської мови) та похідне із суфіксом -elė — avėlė (у східній частині). Для позначення вівці вживаються також слова з іншими коренями, здебільшого похідні від криків овець.

На заході Литви вживається назва ягняти eriukas, а на півночі та сході — geriukas. У діалектах вживаються також інші похідні від кореня av(in)-.

Зроблено висновок, що діалектні назви виходять з ужитку, а в ширшому ареалі перевагу здобувають характерні назви avis і geriukas.

96

Рис. 2. Назви ягняти.