LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVII (1997)

LEKSIKOGRAFIJOS IR LEKSIKOLOGIJOS PROBLEMOS

Zigmas ZINKEVIČIUS

ПРО ЗМІНУ ГОЛОСНИХ a, o, e, ė У СЛАВІЗМАХ

Замість слов’янського a у литовських запозиченнях бувають голосні a, o, e, ė; наприклад, польське panna у литовській мові перетворилося на panà, а pan — уже на põnas; однак замість žart, czas маємо žertas «жарти, насмішки», čėsas. Чому так відбувається? Мета статті — розглянути це явище, визначити його закономірності та причини. У короткій статті неможливо обговорити всі аспекти складного явища, тому зупинимося лише на найважливішому.

Насамперед слід констатувати, що головною причиною цього явища є поступове звуження балтійського довгого ā у литовській мові та зрештою його перетворення на голосний o. Це зумовило появу двох варіантів — з o та з a, нерідко навіть дублетів тих самих слів; наприклад, поряд із arbatà у говорах маємо також arbotà. Пор. також panà і діалектне ponà, granyčià «межа, що розділяє» і gronyčià, kvāsas «квас» і kvõsas, talierkà «тарілка» і tolierkà (першоджерело останнього слова — нім. Taller). Дублети трапляються не лише в загальній, а й у власній лексиці; пор. прізвища хрестильного походження: Adamõnis, Adamkus, Adamkevičius ir Adomõnis, Adõm kus, Adomkevičius; Baltramėjus (Baltramiejus), Baltramaitis, Baltramavičius ir Baltromėjus (Baltromiejus), Baltromaitis, Baltromavičius; Bartkus, Bartkevičius ir Bortkus, Bortkevičius; Blažys, Blažaitis, Blaževičius ir Bložys, Bložaitis, Bloževičius. Таких прикладів безліч.

Зазвичай у старіших варіантах маємо голосний o, у новіших — a. Однак вибір між o та a визначався не лише часом запозичення чи появи особового імені, а й різним ступенем звуження довгого ā в тому чи іншому говорі на час запозичення. Крім того, не слід забувати й про адаптацію запозичень та сформовану тенденцію автоматично замінювати слов’янське a литовським o навіть після того, як литовці вже перетворили довге ā на o.

У східних окраїнах литовського мовного ареалу, де контакти зі слов’янами дуже давні, варіантів з o значно більше, ніж деінде в Литві. Тут, наприклад, кажуть і bõkas «бак», bõlius «бал», dõkas «дах» (від dach, дах), dõktorius «доктор», kanovà «рів» (канава), kavõlkas «шматок» (білоруське каба́лак, род. в. одн. каба́лка), kovà «кава», morkà «поштова марка» (marka, марка), mozà «мастило» (маз, мазь), porà «пара» (пара, пара), põrabkas «наймит» (парабак), põsas «пас», stõršas «старший» (starszy, старший), škõla «школа» (szkola <лат. schola), ultõjus «ледар» (гультай), votà «вата». Більше прикладів див. Baltistica X(1), 92 і XXII(2), 68–69.

196

Не всі ці запозичення і не в усіх говорах східної Литви слід вважати давніми, тим паче що в багатьох місцевостях тут давній довгий ā звужувався порівняно пізно; подекуди й тепер вимовляють ā з відтінком o або навіть чисте ā.

До речі, у таких говорах слова, недавно запозичені із загальнолітовської мови чи інших діалектів, замість o отримують дифтонг uo, бо у фонологічній системі цих говорів немає справжнього голосного o; наприклад, кажуть armūonika, agranuõmas, muõzna, puõl'ka, pamiduõras... ir Adiuõpa «Adolfas», Bruõnius, Mūonika тощо.

На новизну варіантів з o вказують і такі слова, як aktōras «гектар», які з’явилися в литовській мові порівняно недавно.

Однак деякі варіанти з o, не засвідчені в загальнолітовській мові, зафіксовано далеко на заході Литви; наприклад, слово pošnia «поле, рілля, посіви» (pasznia, пашня) вживається поблизу Маріямполе, Лаздіяй, Пунська, Шимоніса; ronyčia «стежка через поле» (граница) — поблизу Скуодаса, Моседіса; kvōsas «квас» і mōzoti «мастити» траплялися навіть у Малій Литві (там — з польських kwas, mazać).

Чимало таких форм, нині відомих лише в говорах, уживалися вже в старих писемних пам’ятках; наприклад, aktovā (з польс. oktawa) у DP, SD, moliavōti «фарбувати» у DP, BB, ponā «дівчина, панна» у PK, SD, senotas «сенат» у SD, seliova «чехоня» у SD, slova «слава» у Ch, švobas «шваб» у SD, tolieris «така монета, талер» у DP, tolierka «тарілка» у SD тощо.

Усе це спростовує гіпотезу деяких мовознавців (J. Kazlausko, V.Mažiulio) про існування в балтійських мовах довгого *ō на місці сучасного литовського o; до того ж ця гіпотеза несумісна й із даними зрутенізованих давніх балтійських топонімів, особливо гідронімії. Пор. назви річок Абольна (: облый), Нача – Ночя, Бака – Воке̇ та багато інших.

Натомість слов’янському голосному o у литовській мові відповідає a; наприклад, abāzas «військовий табір» (польс. obóz), bagōtas «багатий» (bogaty, богатый), grašis «дрібна монета» (grosz), lokamstva «жадібність» (łakomstwo), macnūs «сильний» (mocny). Пор. також pāpas у DP, MP, SD «православний священник» (pōpas — пізнє запозичення з рос. поп). Саме це й створило підґрунтя для адаптації слів слов’янського походження, коли їхнє o автоматично замінювалося литовським a, а їхнє a — литовським o.

Після африкат і приголосних r, š, ž наші слов’янські сусіди мають голосний a вторинного походження, що виник унаслідок ствердіння цих приголосних. У таких словах литовці часто замість очікуваних o або a мають ė або e; наприклад, cėlius у Tvr поряд з cōlis в інших говорах «міра довжини, що дорівнює 25,4 мм» (з польс. cal), andarēkas (undarēkas) у Brsl замість andarōkas (undarōkas) в інших говорах «спідниця» (з польс. andarak < нім. Unterrock), šarenčius у Žml замість šarančius «сарана» (польс. szarańcza, рос. саранча), pažėras у Kls, Tvr, Lz замість pažāras «пожежа» (pożar, пожар).

Наші східні сусіди, предки сучасних білорусів, почали стверджувати м’які африкати та приголосні r, š, ž у XIV столітті, а південні сусіди — поляки — ствердили їх іще раніше. Так чи інакше, у писемній мові канцелярій Великого князівства Литовського вже відбите ствердіння цих приголосних. Таким чином, давні слов’янські сполучення c'a, č'a, r'a, s'a, z'a (= ce, če, re, še, že) через ствердіння м’яких c', č', r', s', ž' перетворилися на ca, ča, ra, ša, ža. У литовських запозиченнях, зроблених до ствердіння, після цих приголосних маємо голосний e, який у позиції подовження звузився й перетворився на сучасний ė; наприклад, čerepvčia у Sd, čerpe у словниках XVII ст. < черепица (>білорус. чапаніца). У запозиченнях, зроблених після ствердіння, замість e(ė) маємо o(ă),

197

але м’якість приголосного зазвичай зберігається, напр., чиобрас, чиобреліс ‘така лікарська рослина’ поряд із чебрас, чебреліс — обидва варіанти трапляються вже в текстах XVII ст., і нелегко встановити, де результат закономірного фонетичного розвитку, а де наслідок гіперкорекції, тим паче що походження слов’янського чабръ неясне.

Слід сказати, що на дублети типу če (čė) || či ще більше, ніж на коливання a||o, вплинули звукова адаптація та гіперкорекція. Тому далі буде наведено лише характерніші приклади цього явища, подекуди з приблизними спробами пояснити причини такого вокалізму.

Почнемо зі слів із ė, e, зафіксованих у давніх писемних пам’ятках. Спершу наведено слова з таким вокалізмом у позиції після ч:

чеба̀тас ‘довгий чобіт’ DP, Vln, SD, KN від чеботь> чобот (татарське запозичення?). Пор. чебато̃ріус ‘швець’ DP, SD < чеботарь;

че̇дити ‘заощаджувати, берегти’ Mž, WP, BB, MP, SD від щадить (слов. *ščędĭti);

че̇рка̀ ‘чарочка’ Ch, SD від czarka (гіперкорекція?);

черныйлас ‘чорнило’ BB від чернило (білор. чарніла). Згодом витіснило питомо литовське слово рашалас,

че̇ртас ‘чорт’ Mž, DP, WP, KN від чертъ (білор. чорт, пол. czart, czort);

че̇сас ‘час’ від часъ (імовірно, гіперкорекція);

че̇сна̄кас BB, Ch, SD від чеснок (білор. часнок);

че̇стис ‘щастя’ Mž, BB, DP, Ch, KN від счастье (слов. *ščęstьje). Пор. че̇ст/ливас ‘щасливий’ Lex, ще̇стливас ‘те саме’ KN (білор. счастливый);

че̇стис, че̇стис ‘честь; плоди’ Mž, BB, DP, Ch, PK від честь; че̇ставо́ти ‘пригощати’ Mž, BB, DK, KN від чествовать;

че̇вергас ‘четвер’ DP, PK, WP від четвергъ (білор. чацверг);

пе̇че̇тис ‘печатка’ Mž, BB, Vln, PK, SD від *печать> печать. Пор. пе̇чіотис ‘те саме’ S. Dauk.

Позиція після r (м’який r′ затвердів лише в білоруській мові, до того ж не в усіх її говірках):

ре̇чка̀ ‘піввідра’ Mž, Q від ряжка (білор. ражка);

rėdas «ряд, лад» Mž, DP, Ch від рядъ (біл. рад); rėdyti «упорядковувати, прикрашати» від рядить;

Позиція після š.

šenavóti «шанувати, любити» Ch, KN з польськ. szanować< пор. нім. schonen і šėnavõnė «повага» Ch з польськ. szanowanie (гіперкорекція?);

šėpà «шафа» SD від шапа або польськ. szafa<, пор. нім. Schaff (гіперкорекція?);

šėporius «наглядач, слуга» KN з польськ. szafarz < пор. давньоверхньонім. schaffâri (гіперкорекція?);

šėtrà «намет» DP з польськ. szatra (запозичення з тюркських мов, пор. тат. čadyr; литовську форму з ē найімовірніше слід пояснювати як гіперкорекцію).

Позиція після ž.

žėdnas «кожен; жоден» BB, WP, Ch, KN від жадны, жадень, польськ. żadny (гіперкорекція?);

198

«žėglius, žėglis» ‘вітрило’ MP від пол. żagiel (<нім. Segel). Вживав і Бреткунас; у його писемних пам’ятках це може бути запозиченням із німецької мови. Пор. «žėgliorius» ‘моряк’ MP;

«žėkas» ‘церковний служитель, учень’ Mž, BB, WP, DP, MP від пол. żak < лат. diacus, diaconus (у литовській мові — гіперкорекція?);

«želavóti» ‘жаліти’ BB < жаловать, пол. żałować і «želaba» ‘жалоба’ Ch від жалоба (гіперкорекція?). Пор. «želaba» ‘жалоба’ BB;

«žertas», ‘жарт, глузування’ KN від картъ або пол. żart < двн. schérz. Пор. «žertavóti» ‘жартувати, насміхатися’ Ch від пол. żartować.

Приклади з e, ė, не засвідчені в давніх писемних пам’ятках, але наявні в сучасних говірках:

Позиція після c, č:

«čėrius» ‘цар’ Ad, Tvr, Dsn, Šlčn, Lz від царь (перероблене з цѣсарь < лат. Caesar);

«čėdas» ‘чад’ Ad, Dv, Lz і «čėdas» ‘те саме’ Grv, Žž, Bsg, Vb від чадъ, пол. czad (гіперкорекція?). Пор. «čiõdas» ‘те саме’ Plš, Kltn;

«čėjus» ‘чай’ Ad від чай < тат. čaj (гіперкорекція?). Пор. «čõjus» ‘те саме’ Švnč;

«čėrai» ‘чари, чаклунство’ Lz, Švnč, Rdm, Kp і «čėrai» ‘те саме’ широко від чары (гіперкорекція?).

Позиція після š.

«šebalbónai» ‘така рослина’ Šn і «šabalbónai» ‘те саме’ широко від пол. szabelbon або нім. (Східна Пруссія) šabalbóne (гіперкорекція?);

ше̇бас «єврейське свято суботи» Ds і ѕ̌а̄бас «те саме» широко з шабас, польськ. szabas < їдиш šabbes < іврит šabbāt⁹ (гіперкорекція?).

šėželka «ставок» Mlt, Dkšt, Dglš і šėžlauka «те саме» Tvr з сажевка, польськ. sadzawka (гіперкорекція?). Пор. sõdžiauka широко, sōdzauka Ch, sõžiauka DP, SD.

Позиція після ž.

«žėba» ‘жаба’ Lz, Kls, Šlčn, Dbč, Zt, Nč від жаба, žaba (гіперкорекція?).

Подальше дослідження цих та інших слів (наведено лише характерніші приклади) мало б уточнити справжні причини появи варіантів з a, o, ė, e, тобто встановити, де маємо нормальний розвиток звуків, а де його зумовили адаптація, гіперкорекція чи якісь інші явища.

ŠALTINIAI

BB – Biblia tatai esti Wissas Schwentas Raschtas Lietuwischkai pergulditas per Jana Bretkuna Lietuvos Plebona Karaliaucziuie (1590 m. rankraštis).

Ch – S. B. Chilinski – Biblie su didžiu dabojimu perguldita Lietuwos žmonėms..., išspaus­ta Londone 1660 m.

S.Dauk – Simonas Daukantas, jo raštai.

DK – Kathechismas arba mokslas kiekwienam kriksczionii priwalws... Išguldytas... per Kuniga Mikaloju Daug sza... Išspąustas Wilniuie... 1595.

DP – Postilla Catholicka... Per Kúnigą Mikaloiv Davkszą... iż lękiszko perguldita... Wilniui Drukárnioi Akademìos... 1599.

KN – (S. Jaugelis Telega) Psalmay Dowida szwenta... (Kniga Nobaznistes Krikščioniszkos... antra karta perdrukawota... Kiedaynise... 1653).

199

MP – Postilla Lietuwiszka... Wilniwy per Jokubą Morkuną... Metuose... 1600.

Mž – Mažvydo s. Seniausieji lietuvių kalbos paminklai iki 1570 metams... Kaunas, 1922.

PK – Polski z Litewskim Katechism... Nakładem... Málcherá Pietkiewicżą... W Wilnie: Drukował Stanisław Wierzejski... Roku 1598.

Q – Buv. Karaliaučiaus archyvo rankraštinis (vadinamas A.Krauzės) vokiškai lietuviškas XVII amž. žodynas.

SD – Dictionarium trium linguarum, In usum Studiosae Iuventutis, Avctore... Constantino Szyrwid... Quinta editio... Vilnae... M. DCC. XIII.

Vln – Bartholomäus Willent’s litauische Uebersetzung des Luther’schen Enchiridions und der Episteln und Evangelien... Göttingen... 1882.

WP – Volfenbiutelio postilė (Volfenbiutelio bibliotekos 1573 m. rankraštis).

ZUM WECHSEL DER VOKALE a, o, e, ē IN DEN SLAWISMEN

Zusammenfassung

Statt des slaw. a liegen in den lit. Entlehnungen die Vokale a, o, e, ē vor, vgl.: panna, pan, zart, szas und lit. panā, põnas, žērtas, čēsas. Wie ist das zu erklären? Im Beitrag wird diese Erscheinung untersucht; es wird der Schluß gezogen, daß sie im Litauischen vor allem bedingt sind durch den Übergang der baltischen langen ā, ē in die geschlossenen engeren o, ē sowie der slawischen palatalisierten c, č, r, š, ž in harte Konsonanten und der Veränderung der nachfolgenden Vokale. Die vorliegenden Varianten spiegeln in vielen Fällen die Chronologie des Entlehnungsprozesses wider; doch ist diese ziemlich ungenau wegen des nichtsynchronischen Übergange von ā, ē in engere Vokale, der in litauischen Dialekten beobachtet wird wie auch wegen der Adaption und der Hyperkorrektion der Entlehnungen, die nicht immer leicht zu erklären sind. Die eigentlichen Ursachen also, die Entstehung mancher Varianten im Vokalsystem bestimmt haben, sind schwer zu ergründen.

200