Origin and semantic motivation of the lett. “piedurkne” ‘a sleeve’

Ilga Jansone

Go to original

Preparing document pages…

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XL (1998)

Ilga JANSONE

Latvijas Universitātes Latviešu valodas institūts, Rīga

**ПОХОДЖЕННЯ СЛОВА ТА ЙОГО СЕМАНТИЧНА МОТИВАЦІЯ (латис. piedurkne)**

Для уточнення часто неясної або спірної етимології використовують дані діалектів і давніх текстів, зокрема словників, а також споріднених і контактних мов. У поясненні походження особливу увагу приділяють фонетичному аспекту, тобто звуковим змінам у певному часі й просторі, тоді як семантичний аспект, або аспект мотивації, незаслужено залишається поза увагою, тобто вибір конкретних ознак у номінації, — аспект, найтісніше пов’язаний із мисленням і процесом пізнання.

Уже не одне століття тривають дискусії щодо етимології поширеного в латиській літературній мові слова piedurkne та його варіантів.

Щодо його походження висунуто щонайменше три більш або менш прийнятні гіпотези.

1. Перша гіпотеза пов’язана з взаємними контактами балтійських і германських племен та мов. Ще А. Біленштейн (BB XXII 123, 77) висловив думку, що слово piedruokne є гібридною формою, у другій частині якої міститься латис. ruoka, а в першій — давня германська форма *pieda або *piede, що відповідає готському paida, давньоверхньонімецькому Pfeit, давньосаксонському peda, що означають спідницю. Отже, piedurkne первісно мало означати «рука спідниці». На початку своєї мовознавчої діяльності (1902 року в журналі «Jaunības draugs») і Я. Ендзелінс припускав, що варіанти piedruokne і piedruoka можна пов’язати з цим складним словом. (Див. DI I 211. – 212. lpp.)

2. Латиське piedurkne, відповідно piedruokne, пов’язане з латиським apdruoksts. Зокрема, у праці «Aistiški studijai» 1908 року К. Буга пише, що литовське ranka походить від давнішого dranka, адже латиські слова piedruokne і apdruoksts ‘Querdel am Weiberrock’ свідчать, що перед r було d (Būga 1908: 143). Цю гіпотезу у зв’язку з латис. piedruokne аналізував також Я. Ендзелінс (див. ME III 246).

3. Латиське piedurkne — складне слово, основою якого є префікс pie- та дієслово durt; отже, piedurkne — це частина одягу, приєднана, прикріплена до основи одягу. Цю гіпотезу вже розглянуто у праці А. Лескіна «Die Bildung der Nomina im Litauischen» (з наголосом на можливому перетворенні суфікса tn на суфікс kn)¹; неодноразово схвально висловлювався про неї

¹ «-ni-s, fem. -ne часто трапляється у сполученні -tnis, -tne, яке спершу можна було б вважати подальшим утворенням від дієприкметника минулого часу пасивного стану або давніх основ на -ti.. Однак серед них є

J. Endzelīns (див. DII 128–129 і ME III 246) подає це також як єдину можливу версію; так само вважає K. Karulis (про це див. LEV II 43).

Однак після короткого огляду можливих етимологій цього слова виникає запитання: «Чим ця назва частини одягу заслужила на таку увагу?»

Відповідей, здається, може бути кілька. І перша з них пов’язана з кількістю фонетичних і морфологічних варіантів слова piedurkne у латиських говірках і різним їх відображенням в історичних словниках (під історичними словниками маються на увазі латиські перекладні та тлумачні словники, опубліковані в різні століття).

Дотепер у латиських говірках (включно з варіантами в «Латвійських дайнах») зареєстровано близько 30 різних варіантів назви рукава, які можна спробувати згрупувати за ймовірним коренем і його змінами:

• piedurtne, piedurkne, piedurkle, piedurksne, piedurne, pieduorkne, pieduorksne, piederkne, piedarkne, piedārkne, piedārpne (останній варіант лише в «Латвійських дайнах»);

• piedruokne, piedruokns, piedruoknis; piedruokle, piedruoksne, piedrunkne, piedrukne, piedrūkne, piedrukle, piedrekne, piedraukle, piedrakne, piedrakns, piedraknis;

• pierdūkne, pirduokne, pirduokne, pirdakne, pirdākne;

• pirnute, pirnuote.

Крім того, і в говірках, і в літературній мові є кілька назв рукава, пов’язаних із семантичним перенесенням назви частини тіла на частину одягу (наприклад, ruoka відоме в літературній мові поряд із назвою piedurkne, а в говірках — поряд з одним із варіантів piedurknes; ruokāve відоме в Лейському краї Курземе як запозичення з литовської мови).

Причиною суперечностей у поясненнях походження слова piedurknes, що спостерігаються в працях як J. Endzelīns, так і інших латиських (і не лише латиських) мовознавців, є неможливість віднайти єдину вихідну точку з огляду на фонетичні та морфологічні зміни в просторі й часі.

На думку психолінгвістів і прихильників теорії номінації (Ullmana, Brekles, опосередковано також Pfeit, Foltina), кількість варіантів (якщо не враховувати діахронні ареальні звукові зміни та зміну закінчень у флективних мовах) є одним із показників іншомовного походження. У латиському мовознавстві такого висновку дійшла також E. Kagaine, аналізуючи запозичення з фінно-угорських мов (про це див. LZA Vēstis 1993, № 7, с. 8–17).

Але повернімося до порушеного запитання та можливого другого пояснення, пов’язаного зі своєрідним способом номінації слова piedurkne.

Слів, без сумніву, кілька, у яких tn відповідає kn, а це останнє — kl; до чергування tn і kn… Тут слід зарахувати слово із kn і tn у суфіксі, наприклад pēdurkne «рукав», від durt «колоти».» (Leskien 1981: 376)

Насамперед доцільно розглянути аспект мотивації та з’ясувати:

1) які мотиваційні ознаки використано для утворення назв рукава в балтійських, слов’янських, германських, фіно-угорських і, можливо, інших віддаленіших мовах;

2) які найхарактерніші ознаки номінації одягу та його частин у балтійських (латиській) мовах і як вони співвідносяться з можливими ознаками номінації назви рукава;

3) які значення має полісемічне дієслово durt у латиській літературній мові та діалектах.

У більшості споріднених мов і мов контактів для називання рукава використано семантичну модель «частина тіла» → «частина одягу, що охоплює цю частину тіла». Граматично використовується розрізнювальна морфема — зазвичай закінчення, суфікс, а також чергування голосних у корені. Кілька прикладів із кожної мовної групи:

балтійські — литовське ranka → rankovė, тут також латиське ruoka «частина тіла» → ruoka «частина одягу», діал. ruokāve «рукав»;

слов’янські — російське pyka → рукав; польське ręka → rękaw; чеське ruká → rukáv; білоруське рука → рукаў;

германські — німецьке Arm → Ärmel; шведське arm → ärm; англійське arm → sleeve < староанглійське slēfe, північнофризьке slēv, slīv;

романські — французьке bras → manche «частина одягу, що покриває руку» (уперше зафіксоване у французькій мові близько 1150 року) < лат. manica, manus «довгий рукав одягу (що сягає руки)»; італійське mano → manica;

фіно-угорські — естонське käsi → käis; лівське kāds → kāduks, а фінське käsi, käsi-varsi → hiha < пра-фінське *šiša < *iša.

Як видно з наведених прикладів, у всіх мовах-контактах, принаймні в їхніх літературних різновидах, для позначення рукава використовується згадана семантична модель «частина тіла» → «частина одягу, що охоплює цю частину тіла». У латиській системі номінації ця модель також не є чужою, наприклад, спина, передня частина, нога/гомілка, шия → навколо шиї тощо.

У латиській мові, особливо в її діалектах, кілька назв одягу та його частин пов’язані з дієсловом, що вказує на дію, унаслідок якої одяг або його частина приєднується (виготовляється): пришити → пришивка «нижня частина сорочки з двох частин (із клоччя або грубішої тканини); приточити → приточка «нижня частина сорочки з двох частин (із клоччя або грубішої тканини)», ткати → тканина для голови, плечове покривало «покривало для голови або плечей», покривати → накидка «плечове покривало» тощо. За винятком останнього прикладу, згадана семантична модель поширена лише в діалектах, причому кожен приклад — в іншому ареалі. Така модель трапляється також у литовській мові, наприклад, лит. pridurka «частина, пришита внизу жіночої сорочки» LKŽ X 612–613; padurkas «додана нижня частина з грубої тканини, витканої з грубіших ниток, у старовинних жіночих сорочках» LKŽ IX 61.

Дієслово -durt (відповідно, piedurt) є полісемічним як у латиській літературній мові, так і в діалектах. У словнику літературної мови зафіксовано також значення «прикріплювати щось (до чогось, приєднувати до чогось)»; це значення відоме й носіям діалектів, але в обох випадках-

можна спостерігати семантичний відтінок «прикріпити на короткий час, прикріпити в одному місці (або в кількох місцях)». У збірках матеріалів з єруського говору за 1933 рік зафіксовано приклад „ka vēlāk sāk a celīnim šūt krēklam krūts, ta briesmig smalk nuōdur tuo krēkl“, де дієслово nuodūrt має значення «обшити», проте наразі це єдиний зареєстрований приклад із таким значенням.

Аналіз найхарактерніших принципів номінації, тобто виокремлення основних мотивувальних ознак, показує, що в латиській мові номінація слова piedurkne становить своєрідний випадок: мотивувальні ознаки цієї назви (якщо їх узагалі можна виокремити) відрізняються від ознак, використовуваних як у споріднених мовах, так і в історично ближчих контактних мовах. Ані в літературній латиській мові, ані на широких діалектних територіях у творенні назв одягу не використовується семантична модель «дія, унаслідок якої одяг або його частина приєднується»; крім того, у мові за дієсловом -durt не закріпилося значення «шити».

Навіть всебічне дослідження аспектів номінації та семантики дає підстави вважати, що запропоновані досі етимології не мають ані фонетичного, ані семантичного обґрунтування. Як відомо, жодне з балтських племен не жило ізольовано, тож у людському мисленні не могли виникнути цілком інші уявлення й асоціації. Пошуки походження слова piedurkne слід продовжити:

• в історії балтських мов (з’ясувати, чи не засвідчено в давніх джерелах мертвої прусської або литовської мови подібної назви piedurknes та аналогічної семантичної моделі);

• у самій латиській мові (з’ясувати, чи була в латиській мові спершу відома назва ruoka «частина одягу», чи один із варіантів слова piedurkne). Слід визнати, що це можна буде зробити лише після створення бази даних історичного латиського словникового складу;

• у мовах тривалого й короткочасного контакту.

Отримано 1998 04 15

LITERATŪRA

BB: Beiträge zur Kunde der indogermanischen Sprachen. Herausgeben von Dr. Adalbert Bezzenberger (und Dr. W. Prelwitz). Göttingen, 1877–1906.

B r e k l e H. 1972: Semantik. Eine Einführung in die sprachwissenschaftliche Bedeutungslehre, München.

B ū g a 1908: Aistiški studijai, Peterburgas.

DI: E n d z e l ī n s J. Darbu izlase. I sēj. Rīga, 1971.

EH: E n d z e l ī n s J., H a u z e n b e r g a E. Papildinājumi un labojumi K. Mīlenbaha Latviešu valodas vārdnīcai. 1.–2. sēj. Rīga, 1934–1946.

F o l t i n H. F. 1963: Die Kopfedeutung und ihre Bezeichnungen im Deutschen. – Deutsche Wortforschung in europäischen Bezügen 3, Giessen.

G r e i m a s A. J. 1992: Dictionnaire de l’ancien français, Paris, Larousse, 364.

Le dictionnaire 1996: Le dictionnaire du français langue étrangère, Paris.

L e s k i e n A. 1891: Die Bildung der Nomina im Litauischen, Leipzig.

LEV: Karulis K. Latviešu etimoloģijas vārdnīca 1–2, Rīga, 1992.

LKŽ IX–X: Lietuvių kalbos žodynas 9, Vilnius: Mintis, 1973; 10: Mokslas, 1976.

ME: Milenbahs K. Latviešu valodas vārdnīca. Rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns 1–4, Rīga, 1923–1932.

Picoche J. 1979: Dictionnaire étymologique du français. Paris, Les usuels du français, 404.

SKES: Suomen kielen etymologinen sanakirja 1, Helsinki, 1955.

Ullmann S. 1972: Grundzüge der Semantik. Die Bedeutung in sprachwissenschaftlicher Sicht, Berlin-New York, 347.

ŽODŽIO KILMĖ IR JO SEMANTINĖ MOTYVACIJA (lat. piedurkne)

Santrauka

Straipsnyje mėginama aiškinti latvių kalbos žodžio piedurkne kilmę semantinės motyvacijos aspektu. Remiantis anksčiau pateiktomis šio žodžio etimologijomis (1. piedruokne < latv. ruoka + germ. *pieda; 2. piedurkne, piedruokne < balt. *dranka; 3. piedurkne latv. pie- + latv. durt) nustatyta, jog nei viena iš jų neapima visų užrašytų variantų. Kad būtų išaiškinta šio žodžio, t. y. atskirų kilmė, reikalingi tolesni semantiniai tyrimai kontaktuojančiose kalbose, giminingose kalbose, latvių kalbos diachroninėje sistemoje.