Šnekamosios kalbos ir emocinės-ekspresinės leksikos apibūdinimo problemos

Violeta Černiutė

Go to original

Preparing document pages…

ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XLII (2000)

Violeta ČERNIUTĖ

Інститут литовської мови, Вільнюс

ПРОБЛЕМИ ОПИСУ РОЗМОВНОЇ МОВИ ТА ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНОЇ ЛЕКСИКИ

1. Протиставленням стилістично нейтральним словам, які не надають жодної додаткової інформації та вживаються в усіх мовних стилях, є конотована лексика. Її поділяють на функціональну та емоційно-експресивну лексику, інформативну щодо позитивних або негативних емоцій. До функціональної лексики, що має конкретну сферу вживання, належать слова чи словосполучення розмовної мови та книжного забарвлення¹.

Важливо зазначити, що різноманітність позначень стилістично конотованої лексики у словниках зумовлена тим, що мова не утворює дуже суворої стилістичної системи; крім того, стилістична система литовської мови мало досліджена (Župerka 1977: 68). На цю проблему звернув увагу J. Pikčilingis (1975: 10–11) та інші мовознавці.

У цій статті розглянуто подання розмовної мови та емоційно-експресивної лексики у «Словнику сучасної литовської мови» (далі — DŽ₃), а також розглянуто, як цю лексику можна було б подати в укладеному «Словнику нормативної литовської мови» (далі — BŽ). В основах і принципах укладання останнього словника зазначено, що це видання відображає лексику нормативної літературної мови, яка функціонує нині (Pagrindai 1998).

2. Лексика, позначена скороченням šnek., порівняно з емоційно-експресивною, становить найбільшу групу слів у DŽ₃. За комп’ютерною версією «Словника сучасної литовської мови» (далі — DŽ (k)) було виявлено 2527 таких слів².

Оскільки у вступі до DŽ₃ пояснення скорочення šnek. неінформативне — «слово розмовної мови» (DŽ₃: XIV), то визначити, які слова вважають розмовною лексикою, можна за наведеними прикладами.

Позначку šnek. мають, наприклад, такі слова: gleiža³ šnek. «той, хто маже, нечупара»; glėizoti⁴ šnek. «мацати, вимазувати», а також його префіксальні похідні з тим самим значенням apglėizoti, išglėizoti, suglėizoti ir glėža, glėzoti, що мають подібні значення, але terlenti

¹ Авторка цієї статті спирається на стилістичну диференціацію словника J. Pikčilingis. Книжна лексика та діалектизми у статті не розглядаються.

² Кількість усіх слів, позначених певними ремарками, у статті наведено за DŽ(k).

³ Проблема добору слів у статті не розглядається, однак вона актуальна і потребує розв’язання.

⁴ Варіанти наголошення у статті не подаються.

160

«мазати, бруднити, мастити», а також слова з тим самим значенням ter̃linti, terlióti, ter̃lyti, terménti і вживані від цих слів префіксальні похідні DŽ₃ вважаються стилістично нейтральними. Слова grabála розм. «незграбна людина»; grabãlius, -ė розм. «той, хто хапає, незграбний» подаються з позначкою розм., тоді як grabalinėti «хапати, торкати» і слово з аналогічним значенням grabalióti; grabinėti, grabóti, а також вживані від них префіксальні похідні DŽ₃ вважаються стилістично нейтральними. З погляду коннотованості розмовної мови слова kliūka розм. 1. «худа, малоросла кобила»; 2. «трохи дурна людина, дурило»; klūikinti розм. «безцільно ходити, витріщатися»; klūikis, -ė розм. «дурепа, дурило» та слова з тим самим значенням klūikšas, -ė; klūikšis, -ė, а також klūikti розм. «дуріти, божеволіти»; kvánka розм. «роззява, телепень»; kvankinti розм. «роззявлятися» та слово з відповідним значенням kvanklinėti; kvanklinti, натомість kváiša зневажл. «роззява, телепка»; kvaišys, -ė зневажл. «дурепа, телепень» характеризуються з емоційно-експресивного погляду. До розмовних слів належать lepšėti розм. «ставати млявим, розкисати» та вживане з тим самим значенням префіксальне похідне sulepšėti, а також lepšis, -ė розм. «розмазня, слабак» тощо. У DŽ₃ позначкою розм. марковано слова marmãkas розм. 1. «людина, яка говорить швидко й невиразно»; 2. «балакун»; mãrmalas розм. 1. «бруд, багнюка»; 2. «погана їжа, питво»; 3. «той, хто говорить швидко й невиразно»; 4. «базіка, торохтій»; marmalienė розм. «погано приготовлена юшка»; marmalynė розм. 1. «багнюка»; 2. «трясовина, болото»; marmályti розм. 1. «варити, булькаючи»; 2. «невдало перемішувати», а також префіксальні похідні primarmályti розм. 1. «наварити, наготувати багато»; 2. «налити багато»; sumarmályti розм. «злити, змішати» тощо. Marmaliúoti у значенні «тонути, занурюватися» (а також в інших значеннях) подано без позначки, тоді як primarmaliúoti у значенні «тонути», а також у значенні 2. «налити багато» має позначку розм. Nugrùbnagis, -ė розм. «той, у кого огрубілі руки; незграбна людина, sugrubnagis»; sugrùbnagis, -ė розм. «той, у кого затерплі, закляклі пальці; незграбна людина» вважаються коннотованими щодо розмовної мови, однак atgrub(a)nãgis, -ė зневажл. «той, хто працює грубими нігтями, погано й повільно, часто впускає речі з рук; sugrubnagis», як бачимо, має позначку зневажл., отже, це слово характеризується з емоційно-експресивного погляду. Крім того, варто звернути увагу на відмінності у дефініціях останніх слів (руки, пальці, нігті). Для називання негідника, лихої людини вживаються слова nelabàsis, -óji, nevidõnas, -ė, vélnias та ін., які вважаються розмовними словами; gyvãtė подано з позначкою лайл., а bjaurybė вважається неконнотативним. Таких прикладів можна було б навести й більше.

У таблиці 1 можна порівняти, як DŽ₂, LKŽ і SŽ характеризують слова, що в DŽ₃ мають позначку розм.

161

1 lentelė

Слова, що вважаються розмовними в DŽ³ Стилістична характеристика DŽ² LKŽ SŽ gleiža без позначки без позначки діал. gléizoti розм. без позначки діал. kvánka розм. без позначки діал. lépšis, -ė зневажл. зневажл. без позначки mármalas 2. «погана їжа, питво»; зневажл. без позначки –⁵ 3. «той, хто говорить швидко й невиразно»; зневажл. без позначки – 4. «балакун, торохтій» без позначки без позначки діал. sugrūbnagis, -ė без позначки без позначки зневажл.

Позначкою розм. у DŽ³ характеризуються слова з дуже різними стилістичними відтінками. Порівняймо приклади розмовної мови, наведені на с. 1–2 цієї статті, з поданими нижче словами, які в DŽ³ також мають позначку розм., наприклад:

ádata 3. розм. «ін’єкція, укол, впорскування»;

arbatėlė 2. розм. «посиденьки з частуванням, частування»;

bal̃sas 7. розм. «виборчий бюлетень»;

bėgis 4. розм. «передача транспортного засобу»;

centimėtras 2. розм. «лінійка або стрічка з поділками в сантиметрах»;

ceñtras 5. розм. «центральний нападник»;

dáktaras, -ė 2. розм. «лікар»;

daktarỹstė розм. 1. «професія лікаря, лікування»; 2. «статус доктора наук або лікаря»;

garaĩ розм. «чад»;

greitūkas розм. «швидкісний поїзд, автобус»;

ketvirtūkas розм. «автобус, тролейбус тощо, позначений четвертим номером маршруту»;

komandiruõtė 2. розм. «документ про відрядження»;

краплі розм. «краплинні ліки»;

народ 3. розм. «люди»;

мода 2. розм. «звичка, схильність»;

⁵ У цій та інших таблицях тире означає, що слово або вказане значення не наводиться.

162

1 метр 3. розм. «кубічний метр»;

нерви 2. розм. «психічний стан»;

п’ятірка розм. «банкнота вартістю п’ять грошових одиниць»;

першина розм. «перший раз, перший урожай»;

папір 2. розм. «офіційний лист, документ»;

відсотки розм. «відсотки за позикою»;

публіка 2. розм. «люди, суспільство»;

медсестричка 2. розм. «медична сестра»;

точка 8. розм. «ламповий радіоприймач»;

середня розм. «середня школа»;

трави розм. «лікарські трави» тощо.

Наведені приклади показують:

a) позначкою šnek. у DŽ₃ позначено також слова з емоційно-експресивним відтінком, наприклад sugrubnagis, -ė, а також слова, які не є ні експресивними, ні образними, наприклад bėgis;

b) трапляються розбіжності у стилістичному оцінюванні слів із близькими значеннями, наприклад: marmaliuoti у значенні «тонути, занурюватися» вважається неконнотативним, однак primarmaliuoti у тому самому значенні має позначку šnek.;

c) словник подає неповну стилістичну характеристику слів: у багатьох випадках не вказано емоційно-експресивного відтінку, наприклад: lepšėti, sulepšėti, lėpšis, -ė мають виразний зневажливий відтінок, однак у DŽ₃ їх охарактеризовано лише з функціонального погляду тощо.

Щоб уникнути непослідовностей у стилістичній характеристиці слів і не перевантажувати словник позначками, скороченням šnek. у BŽ можна було б позначати слова або їхні значення, які не мають емоційно-експресивного відтінку. Наприклад: numirėlis*, -ė šnek. «померла людина»; žòlės šnek. 1. «лікарські трави»; 2.▽ «наркотики» тощо.

2.1. До периферії розмовної мови належать слова дитячого мовлення, які іноді вживають і дорослі. Наприклад: čiùčkis* «пес (у дитячому мовленні)»; dėdė 2. šnek. «кожен старший чоловік (переважно в дитячому мовленні)»; kùžė*, kùzis* «кінь (у дитячому мовленні)»; tetà 2. šnek. «кожна старша жінка для кожної дитини» тощо. Щоб уникнути очевидної несистемності, можливо, подібну лексику в BŽ варто подавати лише з позначкою šnek., не перевіряючи щоразу, чи є це слово дитячого мовлення. BŽ не повинен ігнорувати широко вживане слово прощання «atia», якого немає навіть у LKŽ.

2.2. До периферії розмовної мови належать слова, вживані у фольклорі, позначені в DŽ₃ скороченнями d. і flk. Використання цих позначок у словниках литовської мови є традиційним, пор. DŽ₁, DŽ₂, LKŽ.

Заголовних слів, охарактеризованих скороченням d., є 16, наприклад: čiulbuonėlis, -ė d. «той, хто щебече»; čiulbutis, -ė d. «той, хто щебече, щебетун»; pūronėlis, -ė d. «прибл-

* Тут і далі зірочка означає, що слово не позначене в DŽ₃ скороченням šnek.

▽ Трикутник означає, що це значення не подано в DŽ₃.

163

… або прізвисько маку»; 2 raitėlis д. «вершник»; raitojėlis д. «вершник-хлопчина, raitėlis»; raitūnėlis д. «raitojėlis»; raitūonėlis д. «raitūnėlis» тощо. Крім того, позначка д. вживається для зазначення того, що речення належить до народної пісні, наприклад, laivas 2. фолькл. «човен, галера»: Dirbinsiu ~ą, geltoną ~ą (д.); 1 nókti 3. фолькл. «гнатися»: ~o rūtą, ~o mietą, ~o lelėlę (д.) тощо.

Скороченням flk. позначено 26 слів, наприклад, báltas, -à 4. фолькл. «добрий, милий, дорогий»; 2 bègūnas, -ė 2. фолькл. «посланець»; eidininkas, -ė 2. фолькл. «швидкий кінь, рисак»; lakūnas, -ė 2. фолькл. «той, хто мчить, летить, літає»; pakloja 2. фолькл. «постіль, ложе»; ragūotasis фолькл. «чорт»; 1 ragūotis 3. фолькл. «чорт»; 2 ūbas, -à фолькл. «далекий, рівний»; vagavarys фолькл. «орач» тощо. Виникає питання, чому ragūotasis, 1 ragūotis не вважаються евфемізмами. У народі кажуть: «Чорта чортом не називай, а рогатим, бісом чи якось інакше» (LKŽ XI: 42). До речі, слова, що вживаються на позначення чорта, piktàsis та 1 skeltanágis у DŽ₃ уже віднесено до евфемістичної лексики.

Усна народна творчість, яку поділяють на пісенну, оповідну та малу, є частиною фольклору. Однак загадки, прислів’я та інші жанри усної народної творчості в DŽ₃ не мають окремих скорочень. Від позначки д. у BŽ можна було б відмовитися, а слова чи речення з народних пісень позначати скороченням flk.

3. Для позначення емоційно-експресивної лексики в DŽ₃ використовуються скорочення euf., fam., iron., juok., malon., menk., mžb., niek., vulg. Спершу розглянемо слова, охарактеризовані останньою позначкою.

3.1. Позначкою vulg. позначено 5 слів. Це idiòtas, -ė 2. vulg. «дурень»; pãpas vulg. 1. «груди»; 2. «сосок»; 3. «пустушка»; rùpūžė 2. vulg. «негідник, паскуда»; rupùžynė 2. vulg. «мерзенна річ» і rupūžiuoti vulg. 1. «називати жабою, лаяти»; 2. «плентатися (куди не треба)».

Порівняймо, як ці слова стилістично оцінюються в інших джерелах.

Таблиця 2

164

До вульгарної лексики зараховують грубі, невибагливі слова й вислови, уживані для називання статевих органів, фізіологічних процесів тощо. У широкому розумінні до вульгаризмів належать грубуваті слова зі зневажливим значенням, наприклад, замість слова burnà – žąbtai, замість tuščiai kalbėti – pliaukšti, pliurpti, taukšti, tauzyti, žaūnyti тощо (LKE: 713). У наведених значеннях слова pliaukšti, pliurpti, taukšti, tauzyti DŽ₃ вважаються розмовними, žaūnyti має ремарку зневажл., а žąbtai має скорочення зневажл.

У DŽ₃ слова й відповідні значення, позначені скороченням vulg., за винятком слова pąpas, належать до шару вульгарної лексики в широкому розумінні. Однак не зрозуміло, чому слова на позначення негідника, наприклад gyvātė, šūnsnukis, у тому самому словнику мають ремарку зневажл., а vėln ias вважається розмовним словом, тобто ці слова не зараховують до вульгарної лексики.

У корпусі VDU, який відображає автентичну писемну литовську мову, можна знайти чимало слів із коренями miž-, pap-, šik-, šūd- та ін. BŽ має визначитися: і надалі ігнорувати цей шар лексики чи (пор. словники Oxford’o, Petit Robert’o, Thésaurus Larousse’o та ін.) подавати його.

3.2. Для позначення лайки та лайливих слів у DŽ₃ вжито такі характеристики⁶:

1. «лайливе слово», наприклад perkūnas 3.;

2. «лайка», наприклад Kad tu ~stum! (лайка) (реєстрове слово; далі – р.с.) –išpušti 1.), O kad tu ~ėgtum! (лайка) (р.с. – prasmėgti), Kad tave kur ~ai! (лайка) (р.с. – vilkas);

3. «така лайка», наприклад Kad tu ~tum! (така лайка) (р.с. – nusprógti 2.), Kad tu ~stum! (така лайка) (р.с. – pasiūsti 2.), Kad tave p~! (така лайка) (р.с. – plynė 2.);

4. «лаючись», наприклад čemerýš 2. «чорт, диявол (лаючись)»;

5. «також лаючись», наприклад žaltys 2. «хитра, підступна людина (також лаючись)»;

6. «той, хто лається», наприклад dieglýs 2. «кінець, чорт (той, хто лається)»;

7. «м’яка лайка», наприклад Galas žino (м’яка лайка, яку вживають, коли сумніваються або не знають чогось) (р.с. – gālas), Kad tave zuikiai subadytų! (м’яка лайка) (р.с. – zuikis, -ė 1.) та ін.

Наведені приклади засвідчують розмаїття способів маркування цієї лексики. Незрозуміло, чим обґрунтовано віднесення одних висловів до лайки, пор. Gālas žino (р.с. – gālas) тощо, а інших, пор. Eik po galais! (р.с. – gālas), не віднесено до неї.

Для позначення лайки та лайливих слів у BŽ після слова або конкретного прикладу його вживання слід систематично подавати ремарку (лайка).

3.3. Як зазначалося, частину емоційно-експресивної лексики в DŽ₃ позначено скороченням розм., частину подано як стилістично нейтральну. Неконнотативними ла-

⁶ Перелічені характеристики не означають, що в DŽ₃ не вживаються й інші способи подання лайки або лайливих слів.

165

комі blevyzgà 1. «непристойна мова, патякання»; 2. «той, хто blevyzgoja»; blevýzgoti «говорити непристойно, теревенити, патякати»; čiauškala 1. «порожня балаканина, теревені, дурниці»; 2. «той, хто багато говорить, базікає, щебече»; čiauškalius, -ė «той, хто багато говорить, базіка»; čirškelė «той, хто пищить, свариться»; dabišius, -ė «той, хто любить чепуритися, прикрашатися, красуватися, франт»; galvažudys, -ė «убивця людини, душогуб»; kekšė «розпусна жінка, блудниця»; lápė 2. «хитра, підступна людина, яка вміє підлещуватися»; múlkis, -ė «дурень, телепень, невіглас»; paleist(a)burnis, -ė «той, хто говорить непристойно, патякає»; paleist(a)liežuvis, -ė «той, хто говорить дурниці, теревенить»; paleistūvis, -ė «розпусник, розпусниця» тощо. Значна частина цієї лексики в DŽ₂, LKŽ і SŽ також вважається стилістично нейтральною.

Слід сказати, що нерідко певні суфікси, закінчення, префікси можуть надавати словам негативного значення. Приблизно 200 іменників — похідних із суфіксом -ėlis, -ė — у DŽ₃ вважаються стилістично нейтральними. Напр.: apdribėlis, -ė «той, хто обвислий, незграбний»; apsigimėlis, -ė «той, хто від народження має фізичні або психічні вади»; išdvėsėlis, -ė «висохлий, висохляк, сухоребрик»; išglebėlis, -ė «той, хто розм’як, розплився» та ін. «Назви носіїв дієслівної ознаки із суфіксом -ėlis, -ė зазвичай позначають осіб і мають принизливе значення [...]» (DLKG: 105). Декілька похідних із цим суфіксом не мають негативного відтінку, пор.: numirėlis, -ė «померла людина», nusikaltėlis, -ė «той, хто вчинив злочин», pabėgėlis, -ė «той, хто втік, покинув своє місце, край» та ін.

Більшість іменників, утворених за допомогою суфіксів -alas, -alius, -eklis, -ena, -ynė, -la, -lys, -na, -ūnas та ін., які позначають назви дій або осіб, мають принизливе значення (DLKG: 106–111). Подивімося, як похідні з цими суфіксами характеризуються в DŽ₃. Напр.: giedalas «поганий спів»; tauškalas розм. 1. «порожня балаканина, теревені»; 2. «той, хто верзе дурниці, базіка»; karkalius, -ė «той, хто хрипить; той, хто хрипить під час дихання»; žabalius, -ė «той, хто погано бачить, сліпуватий, підсліпуватий»; murmėklis, -ė 1. «той, хто бурмоче, говорить невиразно й швидко»; 2. розм. «той, хто висловлює невдоволення, заперечує»; stenėklis, -ė 1. «той, хто стогне, зітхає»; 2. розм. «той, хто невиразно вимовляє слова»; dūsena «той, хто страждає на задишку, задишливий»; čirškynė 2. «той, хто пищить, кричить, крикун» та ін. Як бачимо, частина цих похідних вважається неконнотативною, напр.: čirškynė 2.; dūsena, інша частина характеризується за функціональним аспектом, напр.: murmėklis, -ė 2.; tauškalas, однак принизливого значення не зазначено.

У DLKG (112–113) стверджується, що похідні із закінченнями -a (-ia) та ін. принизливо позначають осіб і є іменниками спільного роду. Однак похідні із закінченням, як-от adiba 1. «той, хто позирає спідлоба, спідлоба дивиться, похмура людина»; 2. «велика, незграбна, неповоротка людина» та ін., у DŽ₃ вважаються стилістично нейтральними.

Певного стилістичного відтінку слову нерідко можуть надавати префікси, напр., nukalbėti 1. «сказати щось дурне» (у DŽ₃ не має жодних стилістичних позначок) тощо.

3.4. Скороченням niek. позначено 99 слів. Напр.: atėjūnas, -ė niek. «небажаний переселенець, приблуда» (atsibastėlis, -ė «той, хто приблукав» — без позначки); avigalvis, -ė niek. «забудько, телепень, недоумок»; išgama niek. «виродок, дегенерат»; išpera 2. niek. «нікчемне створіння»; kaitalynė 2. niek. «перетасовува-

166

ння»; marmūžė niek. «обличчя, рот» (šnukis має аналогічне значення з позначкою menk.); mi̇gis 3. niek. «розкидане ліжко; розбурхане, брудне ложе»; padlaižiauti niek. «бути підлабузником»; padlaižys, -ė niek. «підлабузник», однак palaIžūnas, -ė «підлабузник, прислужник» має позначку menk. (слова padlaižūnas, -ė у DŽ₃ немає). Зневажливим значенням позначені слова pakalikas, -ė niek. «підлабузник» (pataikūnas, -ė «той, хто підлещується, намагається догодити» вважається стилістично нейтральним); plėrza niek. «обвисла, незграбна людина», однак слова dribšas, -ė, drimba з аналогічним значенням характеризуються скороченням menk., а sudribėlis, -ė вважається неконнотативним. Очевидна плутанина. Невже marmūžė має сильніший негативний ступінь порівняно зі словом šnukis? Чим обґрунтовано різне маркування слів plėrza і sudribėlis, -ė?

У таблиці 3 можна порівняти, як інші джерела оцінюють лексику, яку в DŽ₃ характеризують як зневажливу.

Таблиця 3

3.5. На варіативність стилістичної оцінки вказують і слова з принизливою характеристикою, яких налічується 496. Напр.: apakėlis, -ė 2. menk. «той, хто неуважний» (однак 1. «той, хто погано бачить» — без позначки); baltarankis, -ė 2. menk. «той, хто не працює, уникає фізичної праці»; bliāuti 2. menk. «голосно плакати», 3. menk. «погано співати» (šliumbti «плакати вголос» має позначку розм.); cypynė 2. menk. «той, хто пищить, верещить», однак cyplýs, -ė «той, хто постійно пищить, плаче, верескун» вважається стилістично нейтральним. У DŽ₃ принизливо характеризуються слова dribšas, -ė menk. «той, хто обвислий, неповороткий»; drimba з тим самим значенням; gvēra menk. «той, хто розклеївся, роззява», однак gvērauti niek. 1. «тинятися, витріщатися» (та інші значення); gvērinti niek. «іти, як gvēra, тинятися з роззявленим ротом» має скорочення niek., а išgverėlis, -ė 1. «той, хто розклеївся, розхитаний»; 2. «розмазня, недбалий» — без позначки. Принизливо характеризуються слова karštakošis, -ė menk. «людина запальної вдачі, запальник»; kvaiša menk. «роззява, телепка»; kvaišys, -ė з аналогічним значенням тощо, однак kvaišas, -à «дурний, нетямущий» у DŽ₃ подається без позначки.

167

Cholèrikas, -ė 2. зневажл. «запальний, навіжений»; flegmátikas, -ė 2. зневажл. «нерозторопа, тюхтій, телепень, дурень»⁷ позначають скороченням menk., melanchòlikas, -ė 3. «людина, чутлива до всього, повільна й сумна, пригнічена, скорботна, похмура» — без позначки, а sangvínikas, -ė 2. розм. «веселун, молодець, щиросердий» вважається розмовним словом.

Порівняймо стилістичну характеристику зневажливої лексики в інших джерелах.

Таблиця 4

Приклади, наведені в таблицях 3 і 4, свідчать про те, що маркування зневажливих і презирливих відтінків є еклектичним.

Виникає питання, чи має людина, яку назвали pašlemėku (у DŽ₃ має позначку menk.), ображатися менше, ніж та, яку назвали gyvate (має позначку niek.)? Чи слова gėrauti, marmūžė, позначені скороченням niek., мають вищий ступінь презирливості, ніж слова gėra, snùkis, що мають позначку menk., тощо.

Про вживання позначок menk. і niek. без чіткіших критеріїв писали, а також указували на труднощі точного розмежування цих відтінків J. Paulauskas (1974: 46–47), K. Vosyl y tė (1995: 184) та ін. Непослідовності можна було б уникнути, відмовившись від позначки niek., а слова та значення зі зневажливим і презирливим відтінками позначати універсальнішою ремаркою menk. Слова з дуже сильним ступенем презирливості в BŽ можна було б позначати ремаркою vulg., наприклад, šliùndra vulg. «розпусниця, повія» (у DŽ₃ це слово позначене як таке, що має презирливе значення).

3.6. Іронічні слова, яких наведено 13, позначаються скороченням iron., наприклад, aristokràtas, -ė 2. iron. «той, хто цурається простих людей»; devyndarbis, -ė iron. «той, хто має, виконує багато робіт»; galvóčius 2. iron. «невіглас»; grietinėlė 2. iron. «вибрані люди»; mokslinčius 2. iron. «той, хто вдає з себе дуже освіченого»; 2 náuda iron. «хороший,

⁷ Значення слід пояснювати нейтральними словами.

168

«гідна похвали людина», до речі, останнє в DŽ₃ також позначене скороченнями vak., dz. Іронізмами в DŽ₃ вважаються слова preikšas 2. ірон. «коханець» (до речі, із джерел, наведених у LKŽ, видно, що останнє слово є жемайтським діалектизмом); tūzas 2. ірон. «впливова людина, яка обіймає гарну посаду»; vadėiva ірон. «нікчемний керівник» тощо.

Таблиця 5

У DŽ₃ вважаються іронізмами

Стилістична характеристика

DŽ₂

LKŽ

ŠŽ

galvočius 2. «невіглас»

ірон.

–

mokslinčius 2. «той, хто постійно багато вчиться»

ірон.

–

preikšas 2. «коханець»

ірон.

зневажл.

діал., зневажл.

туз 2. «впливова людина, яка посідає високе становище»

ірон.

без позначки

–

вожачка

ірон.

зневажл.

ірон.

Говорячи про іронічність, слід звернути увагу на значущість контексту й ситуації. До речі, це стосується всієї емоційно-експресивної лексики, за винятком евфемізмів. Наприклад, іронічну нотку відчуваємо, вживаючи демінутиви «татусі», «діточки» у вислові Які татусі, такі й діточки.

Таблиця 6 наочно демонструє варіювання стилістичних характеристик слова у словниках.

Таблиця 6

Слова, які Я. Пікчілінгіс вважає іронічними

Їхнє позначення

DŽ₃

DŽ₂

LKŽ

ŠŽ

блювати 2. «плакати»

зневажл.

makaūlė „galva“

зневажл.

pakarāila „didelis, aukštas, sudžiūvęs žmogus“

розм.

східн.

без позначки

діал., зневажл.

veizolai „akys“

прост., зневажл.

розм., зневажл.

зневажл.

діал., зневажл.

Не можна сказати, що слова bliūti, veizolai тощо у зазначених значеннях не є глузливими, насмішкуватими чи їдкими, проте іронічність затьмарює виразніший відтінок зневажливості.

169

Іноді певні суфікси можуть надавати слову іронічного відтінку. Й. Пікчілінгіс відносить до таких суфікси -(i)ūkštis, -eiva та ін. (Pikčilingis 1975: 301). У DLKG §158; §257; §294 ідеться про відтінок зневажливого значення, якого надають згадані суфікси. Розгляньмо, як деякі похідні з цими суфіксами подано в DŽ₃ та інших джерелах.

Таблиця 7

Очевидно, що й позначення цієї лексики є суперечливим. Однак у похідних із суфіксом -eiva інтенсивніше відчувається не зневажливий чи презирливий, а іронічний відтінок, тому в BŽ ці похідні слід позначати скороченням iron. У BŽ під час подання фразеологізмів, прислів’їв тощо варто зазначати факультативний емоційно-експресивний відтінок. У DŽ₃ ці позначки вживаються непослідовно. Наприклад, скороченням iron. у DŽ₃ позначено такі фольклорні вислови: Atidavė vištas lapei ganyti (iron. віддав курей пасти лисиці) (až – atiduoti 2.); Gausi iš ~o avižų (iron. нічого не отримаєш) (až – žąsinas); Numynė žvirblis ~ai koją (iron.) (až – pelėda 1.); Sutinka kaip šuo su kate (iron.) (až – sutikti 6.); Tinka kaip šuniui penkta koja (iron. зовсім не пасує) (až – tikti 1.) тощо. До речі, позначка flk. не подається. Позначкою iron. охарактеризовано фразеологізми Ožį vesti parduoti (iron. іти до сповіді) (až – ožys); Didelė v~! (iron. нікчема) (až – vietà) тощо.

170

3.7. Слів із скороченням жарт. є лише 11, наприклад, džirinti розм. 2. жарт. «погано грати»; gudročius, -ė жарт. «розумник» (чи реально вживається ця форма жіночого роду?); išdėlis 2. жарт. «остання дитина в сім’ї, найменшенький»; kiaūliarisčia жарт. «легка (свиняча) рись, дрібна рись»; lašiniai 2. жарт. «жир на тілі»; pyraginė 2. жарт. «дихальне горло»; smegeninė 2. жарт. «голова»; tupykla 2. жарт. «вбиральня»; varlė 3. жарт. «маленька дитина»; 2 vienstypis, -ė жарт. «неодружений» тощо.

У таблиці 8 порівнюється, як слова, позначені ремаркою жарт., маркуються в інших словниках.

Таблиця 8

Розглядаючи лексику, позначену ремаркою жарт. (частково це стосується й слів із скороченням ірон.), постає проблема подання або неподання в словнику експресивного значення, набутого тимчасово, тобто чи варто вказувати тимчасову, контекстуальну конотацію слів? Проілюструймо зміну експресивного відтінку слова gudročius простим прикладом. Жартома gudročiumi називають особу, яка намагається «викрутитися» з незручного для неї становища. Однак у вислові Atsirado, matai, gudročius виразніше звучить іронічна, глузлива нотка. До речі, у SŽ це слово має ремарку ірон. (див. таблицю 8). Порівняймо, як у DŽ₃ охарактеризовано galvočius: 1. «розумна, мудра людина, мудрець»; 2. ірон. «невіглас». Постає питання, чи не слід у BŽ для слів galvočius «розумна, мудра людина», gudročius «хитра, кмітлива людина» тощо подати лише ці зазначені значення і вважати їх розмовними словами.

Для позначення поганої гри, крім згаданого džirinti, уживають іще більше дієслів. Одні з них у згаданому значенні DŽ₃ вважаються нейтральними, наприклад: čirenti, čirpinti, čirpti, інші вважаються розмовними словами, наприклад: kliūnkinti тощо. У визначеннях слів birbinti 1. «грати на бірбині, дудіти»; birbti 1. «дудіти на бірбині» необхідно вставити слово «погано»; до речі, у DŽ₃ вони вважаються неконнотативними.

Ремаркою жарт. у DŽ₃ позначено деякі фразеологічні сполуки, наприклад, Ne iš tos ~os (жарт. кажуть тому, хто говорить не до теми) (пор. – òpera); Ožio pienas (жарт.

171

горілка) (пор. – ožys); I ~ų bažnyčią važiuoti (жарт. померти) (пор. – šárka); ~ų bažnyčia (жарт. цвинтар) (пор. – šárka) тощо. Це скорочення можна було б додати до вислову Kad tave –iai subadyti!, який у DŽ₃ вважається м’якою лайкою (пор. – zuikis), а також до A kad tave vabalas; Lįsk vabalui į blauzdą (LKŽ XVII: 764) тощо. Останніх DŽ₃ не подає.

Ремаркою жарт. у BŽ можна було б позначати слова чи вислови, що промовляються без злості, у доброзичливій жартівливій манері, щоб розвеселити адресата.

3.8. Скорочення fam. мають 9 слів. Це bamblinėti fam. «ходити» (зазвичай про малу дитину); bamblys 6. fam. «маленька, товста, іноді ще й неслухняна дитина; низька, товста людина»; bambùs, -ì fam. «той, хто часто й настирливо дорікає, виявляє невдоволення»; bóba 2. розм. fam. «дружина, жінка»; 2 burbùlis, -ė 2. fam. «товстун, кругловида людина»; móčia східн. fam. «мати»; sėnis, -ė 3. діал. fam. «чоловік, дружина»; susiburkuóti fam. «миленько перемовляючись, закохатися»; susičiulbėti fam. «миленько поговорити, домовитися».

Порівняймо стилістичну характеристику цих слів в інших словниках.

Таблиця 9

172

Очевидно, що в лексиці, яку ДЖ₃ вважає фамільярною, помітна різниця стилістичних відтінків, пор. susiburkúoti – bóba, susčiulbėti – móčia, burbùlis – sénis тощо. До речі, безпрефіксні burkúoti, čiulbėti, а також ulbėti у аналогічному значенні в ДЖ₃ вважаються стилістично нейтральними. У зазначених значеннях слів bambùs, -ì; bóba; móčia; sénis, -ė домінує зневажлива, груба, образлива оцінка, властива лексиці з принизливим забарвленням.

Можна також порівняти, які слова вважають фамільярними інші автори: наприклад, уживані на позначення подружжя bóba, patì, pàts — J. Pikčilingis (1975: 12–13); mamà, tévas у тому самому значенні — K. Vosylitė (1995: 185); деякі похідні із суфіксом -okas і, зокрема, слово klasiòkas — K. Župerka (1983: 14) тощо. У БЖ ці слова на позначення подружжя (крім bóba) та інші слова подібного значення можна було б позначати ремаркою šnek., тим паче що для лексики розмовної мови нерідко характерний фамільярний відтінок. Отже, ремарки fam. можна було б відмовитися.

3.9. Шар лексики з евфемістичною конотацією в ДЖ₃ складається з 11 слів. Це іменники nelabàsis euf. «чорт»; pamatinė euf. «ропуха»; piktàsis euf. «чорт, нечистий»; piktóji euf. «змія»; 1 skeltanagis euf. «чорт»; šnypštelė euf. «змія». Ремарку euf. мають дієслова 1 čiurinti šnek. 2. euf. «мочитися»; nusilengvinti 2. euf. «справити природну потребу»; nusišlapinti euf. «випустити сечу» і в тому самому значенні šlapintis; tuštintis euf. «справити природну потребу».

Розгляньмо, як інші джерела стилістично оцінюють слова, які ДЖ₃ вважає евфемізмами.

Таблиця 10

В одних словниках цю лексику характеризують у функціональному аспекті, в інших — в емоційному, а в третіх вважають стилістично нейтральною.

Віднесення слів nusišlapinti, šlapintis, tuštintis до евфемізмів у зазначених значеннях є сумнівним.

173

До евфемістичної лексики можна зарахувати такі назви диявола: kinšas, pikčius, pinčiukas (у DŽ₃ вважаються розмовними словами), raguótasis, ragùtis (див. частину 2.2. цієї статті) тощо.

Для називання смерті вживаються евфемізми gãlas, giltinė (у DŽ₃ вважаються неконативними); paskutinióji (має позначку «розм.») тощо. У BŽ вони могли б мати позначку «евф.».

Окрім синонімії, до евфемістичної лексики належать також фразеологічні сполуки. Коли не хочуть вимовляти слово mirti («померти»), кажуть Akis užmerkti (букв. — akis); Galvą padėti (покласти, підстелити) (букв. — galvà); Vãlandos suskaitytos (букв. — valandà) тощо. У DŽ₃ конотацію цих евфемістичних фразеологізмів не зазначено.

3.10. Для позначення демінутивних слів уживаються скорочення malon. і mžb. «Значна частина литовських демінутивів виражає об’єктивний розмір предметів (найчастіше їхню мализну) і не має скільки-небудь виразного відтінку експресивності та емоційності» (DLKG: 87). Отже, лексика, позначена у DŽ₃ скороченням mžb., у цій статті не розглядається.

Позначкою malon. («пестл.») марковано 27 іменників. Напр.: bernelis malon. «молодий неодружений чоловік, парубок» і аналогічне значення bernytis; mamà malon. «мати»; 2 mažùtėlis, -ė malon. «маленька дитина»; pùmpuras 3. malon. «маленька дитина»; pupùlis, -ė malon. «малесенький»; pupùtis, -ė malon. «малесенький, pupulis»; pùtė malon. «курка або інший птах (зазвичай у дитячому мовленні)»; sėsė malon. «сестра»; tėtė malon. «батько»; tėtis malon. «батько» тощо.

Порівняймо, як в інших джерелах позначають слова, охарактеризовані ремаркою malon. («пестл.»).

Таблиця 11

174

Зазвичай пестливі слова є похідними від певних суфіксів. У DŽ₃ пестливими за значенням визначено безсуфіксні слова mamà, pùtė, tėtė, tėtis, а також похідне слово з непестливим суфіксом pùmpuras. У DŽ₂, LKŽ і ŠŽ tėtė і tėtis вважаються фамільярними, однак слова mamà, sėsė з аналогічним значенням до шару фамільярної лексики не віднесено. У BŽ згадані слова, за винятком pùmpuras, могли б мати позначку «розм.» До речі, чи не частіше малу дитину називають pipiru, однак цього значення слова DŽ₃ не наводить. Слова дитячого мовлення kùžė, kùzis (див. розділ 2.1. цієї статті) та ін. не мають скороченої позначки «пестл.», однак слово pùtė вже визначено як пестливе. Слово 2 mažùtėlis, -ė має позначку «пестл.», тоді як 2 mažýlis, -ė; 2 mažýris, -ė; 2 mažìulis, -ė у DŽ₃ вважаються стилістично нейтральними, хоча всі визначення однакові: «мала дитина». Якщо слова, наведені в DŽ₃, подаються без позначок, оскільки їхню стилістичну характеристику відображено у визначенні значення, тоді не слід було б позначати скороченням «пестл.» слово 2 mažùtėlis, -ė. Усі згадані слова, що вживаються на позначення малої дитини, мають і пестливе, і зменшувальне значення. До речі, це стосується також слова sesėlė 1. діал. пестл. сестра. Таких прикладів можна навести й більше.

Описуючи в BŽ демінутивні іменники, можна було б відмовитися від скорочень «пестл.» і «зменш.», а натомість уживати позначку «дем.».

3.11. Варто розглянути подання образної лексики. У DŽ₃ для її позначення іноді вживають позначку «розм.», наприклад: bindzinėti розм. «ходити без діла»; bìndzinti розм. «поволі, ліниво йти, плента́тися»; 1 kìrsti 8. розм. «робити щось енергійно (йти, їсти, грати, танцювати, дощити тощо)»; máuti 4. розм. «швидко бігти, їхати»; šáuti 3. розм. «швидко йти, бігти, летіти» тощо. Іноді образні слова вважають стилістично нейтральними, наприклад: čiùožti 2. «йти, їхати»; dùmti 6. «швидко йти, бігти, їхати»; rūkti 5. «швидко бігти» тощо.

Порівняймо характеристику образної лексики в інших джерелах.

Таблиця 12

Образні слова

Стилістична характеристика

DŽ₃

LKŽ

ŠŽ

bindzinėti

розм.

без позначки

розм.

bìndzinti

розм.

без позначки

зневажл.

čiùožti 2. «іти, їхати»

без позначки

–

dùmti 6. «швидко йти, бігти, їхати»

без позначки

розм.

rūkti 5. «швидко бігти»

без позначки

розм.

šáuti 3. «швидко йти, бігти, летіти»

без позначки

розм.

175

Очевидно, що перелічені слова є конотативними. Усі слова або їхні значення, які не належать до нейтрального лексичного шару, слід описувати певними стилістичними позначками (Paulauskas 1974: 46). Проблему подання образної лексики у LKŽ порушила K. Vosilytė (1995: 185). Скороченням vaizd. скористався K. Pakalka (1995: 205–216) у словничку дієслів мовлення діалекту Дауґеліскіс.

Позначку šnek. використовують для маркування функційної конотації. Образна лексика є різновидом емоційно-експресивної лексики (Pikčilingis 1975: 53). Отже, образні слова не слід позначати у BŽ скороченням šnek. Один із можливих варіантів подання цієї лексики — використання скорочення vaizd. Але чи варто запроваджувати цю позначку?

4. Не повторюючи сказаного про конкретні лексичні шари, зазначимо:

– У BŽ слід зменшити кількість емоційно-експресивної, особливо зневажливої, лексики (як позначеної певними скороченнями, так і вважаної у DŽ₃ неконнотативною);

– стилістична характеристика багатьох слів, які реально мають експресивний відтінок і мають бути включені до BŽ, порівняно з DŽ₃ повинна змінитися;

– стилістичні позначки у вступній частині BŽ слід пояснювати інформативно, тобто визначати не одним словом; можна також наводити приклади: menk. — слова чи вислови зі зневажливим значенням, уживані з метою принизити, зневажити людину, предмет або явище тощо, наприклад, gremėzdas тощо.

– У BŽ можна було б використовувати такі стилістичні позначки:

šnek. — слово або вислів загальновживаної розмовної мови, що використовується у побутовому, неофіційному мовленні, у невимушеному спілкуванні з адресатом. Цією позначкою слід характеризувати слова, які не мають емоційно-експресивного відтінку. Напр.: adata (1) 3. šnek. «ін'єкція, вставка, виворіт»⁸; bėgis (2) 4. šnek. «привід транспортного засобу» тощо; до розмовної мови також належать дитячі слова, які іноді вживають і дорослі. Напр.: atià jst. šnek. «бувай» (на прощання);

flk. — фольклор; цією позначкою слід маркувати слова й вислови, що вживаються в усній народній творчості. Напр.: 1 nókti (1) 3. flk. «в'янути»; 2 svėčias, -ià (4) flk. «чужий» тощо.

Для характеристики емоційно-експресивної лексики:

dem. — демінутиви; цією позначкою характеризують слова, що позначають те саме або предмет того самого виду, що й твірні слова, але додатково мають значення зменшеності й пестливості. Напр.: mergėlė (2) 1. dem. «молода незаміжня жінка, дівчина»; motulė (2) dem. «мати» тощо.

⁸ Дефініції подано з DŽ₃, але це не означає, що в BŽ вони не зміняться. До речі, може змінитися порядок подання значень тощо.

176

euf. — евфемізми; м’якші, нейтральні слова чи вислови, що вживаються замість грубих або неприємних. Напр.: nelabasis ім. euf. «чорт»; akis užmerkti (euf. mirti) тощо.

juok. — жартома, доброзичливо жартівливі слова чи вислови, що не ображають і мають на меті розвеселити адресата. Напр.: smegeninė (2) 2. juok. «голова»; Ne iš tos operos (жарт. кажуть тому, хто говорить не до теми) тощо.

iron. — іронічні слова чи вислови, що вживаються у значенні, нерідко протилежному справжньому, з відтінком їдкості, глузування, насмішки. Напр.: griežtinėlė (2) 2. iron. «вибрані люди»; Gausi iš žąsino avižų (ірон. nieko negausi) тощо.

menk. — слова чи вислови зі зневажливим значенням, що вживаються, аби принизити людину, предмет або явище, знехтувати ним. Напр.: gremėzdas (2) menk. 1. «потворна річ, громіздка річ, громаддя», 2. «незграбна людина, неповоротка особа»; lãkti 2. menk. «пити, хляти» тощо.

vulg. — вульгарні, тобто грубі, непристойні слова чи вислови, які недоречно вживати в культурному середовищі; нерідко це прямі назви статевих органів, фізіологічних процесів тощо. Напр.: pãpas (2) vulg. 1. «груди»; šūdas (1) vulg. «екскременти» тощо.

– Для позначення лайок, лайливих слів пропонується після конкретного прикладу подавати примітку (лайка). Напр.: Kad tu išpustum! (лайка); Kad tu nusprogtum! (лайка) тощо.

Отримано 1999 05 12

СКОРОЧЕННЯ

BŽ – Словник загальнолітовської мови

DŽ(k) – комп’ютерний варіант DŽ₃

VDU – корпус текстів Університету Вітовта Великого

až – заголовне слово

d. – слово, вислів або речення з народної пісні

dem. – демінутив

dz. – дзукійський

euf. – евфемізм

fam. – фамільярний

flk. – фольклор

iron. – іронічний

jst. – вигук

juok. – жартома, жартуючи

malon. – пестливий

menk. – зневажливий

здрібн. – зменшувальне

зневажл. – зневажливе

перен. – переносне значення

177

сх.-авкш. – східноаукштайтське говірк. – розмовне слово діал. – діалектне дит. – дитяче слово образн. – образне зах.-авкш. – західноаукштайтське вульг. – вульгарне жем. – жемайтське

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

DLKG: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1997.

DŽ₁: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1954.

DŽ₂: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mintis, 1972.

DŽ₃: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993.

KTŽ: Gaivenis K., Keinys S. Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa, 1990.

LKE: Lietuvių kalbos enciklopedija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1999.

LKŽ I–XIX: Словник литовської мови 1–2, Вільнюс: Mintis, 1968–1969; 3–6: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1956–1962, 7–9: Mintis, 1966–1973; 10–15: Mokslas, 1976–1991; 16–17: Видавництво науки та енциклопедій, 1995–1996; 18–19, Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 1997–1999.

Oxford Advanced Learner’s Encyclopedic Dictionary, Oxford University Press, 1995.

Pagrindai 1998: Bendrinės lietuvių kalbos žodyno pagrindai ir principai [rankraštis].

Pakalka K. 1995: Daugėliškio tarmės kalbėjimo veiksmažodžių (Verba Dicendi) žodynėlis. – Lietuvių kalbotyros klausimai 35, 205–217.

Paulauskas J. 1974: Aktualios leksikos norminimo problemos ir žodynas. – Kalbos kultūra 27, 40–49.

Pikčilingis J. 1975: Lietuvių kalbos stilistika 2, Vilnius: Mokslas.

Robert P. Le petit Robert, Paris: Le Robert, 1990.

ŠŽ: Lyberis A. Sinonimų žodynas, Vilnius: Mokslas, 1980.

Thésaurus Larousse, 2^e-ге видання, Larousse, Париж, 1992.

Vosylūtė K. 1995: Stilistinis žodžių apibūdinimas „Lietuvių kalbos žodyne“. – Lietuvių kalbotyros klausimai 35, 180–186.

Župerka K. 1977: Praktinė stilistika, Vilnius, Lietuvos TSR Aukštojo ir specialiojo vidurinio mokslo ministerijos Leidybínė redakcinė taryba.

Župerka K. 1983: Lietuvių kalbos stilistika, Vilnius: Mokslas.

ПРОБЛЕМИ РОЗМОВНОЇ ТА ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНОЇ ЛЕКСИКИ

Резюме

У статті розглядаються проблеми стилістичного опису лексики у Словнику сучасної литовської мови (DML) (Dabartinės lietuvių kalbos žodynas). Також подаються пропозиції щодо представлення лексики у Словнику стандартної литовської мови (DSL) (Bendrinės lietuvių kalbos žodynas).

178

Порівняно з DML, у DSL кількість одиниць емоційно-експресивної лексики, особливо позначених ремаркою menk. (англ. зневажливе), має зменшитися; для низки слів з експресивним відтінком слід змінити стилістичну характеристику.

Пропонується кілька способів удосконалення стилістичного маркування, а саме: у DSL слід скасувати ремарки d. (daina; англ. song), fam. (familiarus – Eng familiar, informal), malon. (maloninis – Eng ameliorative), niek. (niekinamasis – Eng pejorative) ; запровадити нову ремарку dem. (deminutyvas – Eng diminutive) ; ремарку vulg. (vulgarus – Eng vulgar) використовувати лише для слів, що стосуються фізіологічних процесів і статевих органів.

179

ПРОБЛЕМИ ОПИСУ РОЗМОВНОЇ МОВИ ТА ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНОЇ ЛЕКСИКИ

3.2. Для позначення лайки та лайливих слів у DŽ3 вжито такі характеристики6:

Для характеристики емоційно-експресивної лексики:

СКОРОЧЕННЯ

ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА

ПРОБЛЕМИ РОЗМОВНОЇ ТА ЕМОЦІЙНО-ЕКСПРЕСИВНОЇ ЛЕКСИКИ

Резюме

Document details

3.2. Для позначення лайки та лайливих слів у DŽ₃ вжито такі характеристики⁶: