ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XLII (2000)

Юрга ГІРЧЕНЕ

Інститут литовської мови, Вільнюс

ВІДПОВІДНИКИ НОВИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ — НОВОТВОРИ

I.

Протягом останнього десятиліття до литовської мови потрапляє надзвичайно багато запозичень. Не всі вони оцінюються однаково. Одні, зазвичай ті, що мають основу в класичних мовах, традиційно приймаються, наприклад, auditas, graferis¹. Уживання таких запозичень обмежується лише тоді, коли вони починають витісняти зі сфери публічного вжитку литовські слова, що називають те саме поняття (наприклад, ekskliuzyvinį пропонується замінювати на išskirtiniu, distributorių – platin­toju тощо). Так само не замінюються нові назви реалій інших країв (наприклад, етнонімів, специфічних культурних явищ, національних страв, тропічних фруктів, спецій тощо). Це можуть бути досить широко вживані запозичення (наприклад, avokada, karis, spagečiai), а також дуже рідкісні, так звані екзотизми (наприклад, čiunio, hadži: У день візиту журналістів сім’я болівійця та литовки обідала традиційною болівійською стравою із подрібненої та висушеної картоплі — чуньйо LR 97 05 03. Мусульмани шанують тих, хто відвідав місто пророка Мекку, і називають їх хаджі R 96 01 06). До незамінюваних запозичень, очевидно, слід зарахувати й явища сучасної культури, особливо запозичення, що називають напрями й стилі сучасної музики та мистецтва, наприклад: hepeningas, reivas, repas. Для інших запозичень намагаються знайти литовські відповідники.

Запозичення, які вважають такими, що їх слід замінити, зазвичай називають новими чужими словами. Це не зовсім точний термін², але, очевидно, його вживають, щоб хоча б умовно відрізнити прийнятні запозичення від небажаних, тих, які слід замінити.

Явище, позначене словосполученням нові чужі слова, можна розглядати як двобічне: воно охоплює запозичення та появу нових утворень³. Запозичення та словотворення є основними способами появи в мові нових слів (або, інакше кажучи, неологізмів) (Urbutis 1978: 28–29). Так звані чужі слова (через уже згадану неточність цієї назви в цій статті вживатиметься термін запозичення) та їхні литовські відповідники є проявом конкуренції між цими способами.

1 Graferio замінюється лише англійський суфікс: пропонується вживати форму grafitininkas.

2 У деяких виданнях з унормування мови чужим словом називають просто слово іншомовного походження (без попередньої оцінки), а в інших його вважають відповідником або синонімом литовського слова «варваризм». Дотримуючись останнього підходу, не зовсім точно називати чужими словами не заборонені, а лише небажані запозичення, для яких пропонують відповідники (наприклад: distributorius, lopas тощо).

3 Відповідники запозичень, що виникають унаслідок мовних контактів, також можна розглядати як певний різновид запозичень (Haugenas 1972: 352–354, 365–372; Pažūsis 1975: 33).

33

Як уже зазначалося, відповідниками нових запозичень є певні нові утворення. Це можуть бути власне словотвірні новотвори (похідні слова, складні слова), семантичні неологізми⁴, номінативні словосполучення.

Нові поняття можна називати словосполученнями вже наявних слів, однак багатослівні назви не завжди зручні, і сама лише ними мова не обходиться. У мові також помітна тенденція уникати омонімів і необмеженої полісемії. Отже, словотворення відіграє найважливішу роль у збагаченні литовського словника (Urbutis 1978: 27–29).

Здається, словотворення мало б бути й основним джерелом відповідників запозичень. Адже найчастіше стверджують, що нові запозичення з’являються як слова, що називають нові речі (сучасні технології, нову техніку, знаряддя тощо). Здавалося б, запропоновані для їх заміни литовські відповідники також мали б бути новими словами — новотворами. Однак це не зовсім так.

Це з’ясовується після дослідження відповідників нових запозичень, пропонованих суспільству. У цій статті використано два джерела: 1) офіційний документ «Невживані нові іншомовні слова», затверджений Державною комісією литовської мови (LKKN 130–132); 2) рекомендаційний список «Запропоновані відповідники нових іншомовних слів» (KK 71, 84–95). Ці джерела не охоплюють усіх відповідників, запропонованих для нових запозичень, але це списки, що пройшли певний мовний і суспільний відбір (пор. індивідуальні пропозиції), тому їх можна вважати певною моделлю всіх рекомендованих відповідників.

Новотвори з першого списку (далі — список NS) становлять лише близько чверті всіх відповідників запозичень, із другого (далі — список SA) — приблизно третину (повний список аналізованих новотворів див. наприкінці статті).

Чому нові запозичення доволі рідко замінюють новими литовськими словами? Таке співвідношення зумовлюють кілька причин (одні з них мовні, інші — позамовні).

1. Не завжди поняття, позначене новим запозиченням, є справді новим, тому для його називання не потрібне нове литовське слово. Напр.: шоп = магазин, крамниця; вікенд = вихідні; тінейджер = підліток; преса = друковані видання; готель = готель; полісмен = поліцейський тощо.

2. Іноді запозичення замінюють наявними словами литовської мови, відтінок значення яких дещо відрізняється від значення слова, що замінюється (напр.: паб = пивна, пивниця, шинок; імідж = образ), але навряд чи такі відповідники можна вважати навіть семантичними неологізмами.

3. Інша причина — часті багатослівні (складені) відповідники, майже всі з яких є сполученнями кількох звичайних слів або їхніх форм, напр.: згинання рук; кукурудзяні пластівці, пластівці з добавками; гуртожиток; альтернативна музика, культура; альбом-бестселер, популярна книжка; крем для зміцнення тощо.

⁴ Semantiniais neologizmais laikomos naujos žodžių reikšmės (Jakaitienė 1986: 102).

34

Номінативні словосполучення, що позначають нову реалію чи поняття, можна вважати певними новотворами (Gaivenis 1980: 31), однак їхніми складниками дуже рідко бувають нові слова — робочі новотвори, які й є предметом цього дослідження.

4. Є й такі відповідники, графічне вираження яких збігається з вираженням слів, наявних у словниках (часто історизмів, архаїзмів або діалектизмів), але лексичне значення віддалене або зовсім інше. З-поміж згаданого списку NS такими можна вважати šūrainį, glaustinį, (dokumentų) naikiklį, (kokteilių) plaktuvę, dėstą, tampres, timpes, dėklę, suvaztinį, smigę, зі списку SA — gruzdes, iešką (чол. р.), ausinuką, šveitalą. Деякі (а можливо, навіть більшість) із них можуть бути новоствореними словами⁵. Наприклад, відповідник čyzburgerio — šūrainis («певний бутерброд із сиром») — нагадує архаїзм šūrainis («солона морська вода; солоний (про морську воду)» (LKŽ XIV 207), але насправді є новоствореним системним похідним із суфіксом -ainis (пор. mėsainis, žuvainis). Те, що це два окремі слова, засвідчує також різна словотвірна основа. Одне утворене від прикметника sūrus, друге — від іменника sūris. З погляду синхронного словотвору ці слова пов’язує лише словотвірний формант — суфікс -ainis.

Зважаючи на те, що багато відповідників пропонують не мовознавці, ймовірність знайти ці слова у словниках невелика. Такі випадки, коли новостворене слово виявляється вже наявним у мові, не є новиною (як-от новотвори J. Jablonskio, згодом виявлені в діалектах). Те, що словотвір майже всіх підозрюваних у новотворенні слів (за винятком уже згаданого очевидного робочого омоніма šūrainis) ніби відтворює словотвір живої мови, слід оцінювати позитивно: як живий і традиційний.

II.

Після огляду загальної картини відповідників доцільно зупинитися на найцікавіших — новотворах.

Визначити, чи є відповідник новотвором, доволі складно. Окрім уже перелічених обставин (коли відповідник має таке саме фонетичне вираження, але інше лексичне значення, ніж слово, наведене в LKŽ), важливі й інші чинники — джерела пошуку, часова межа⁶.

⁵ З подібною проблемою стикаються термінологи, досліджуючи словотвір термінів сучасної мови (Keinys 1975: 8).

⁶ Якщо литовський відповідник запозичення зафіксовано у вжитку раніше, ніж його внесли до того чи того нового словника, його, безперечно, вважають новотвором (наприклад, vaizdajuostė, уживане замість videjuostos, внесено до XVII тому LKŽ (LKŽ XVII 971). Якщо запозичення замінюють словом, створеним раніше, останнє не вважають новотвором (наприклад, запозичення skeiteris (LKKN 132) замінюють словом riedlentininku (DŽ, 658). На жаль, не завжди можливо визначити, чи запозичення замінюють словом, спеціально вигаданим для цієї мети, чи це слово вже функціонувало в мові до появи запозичення, а його лише згодом обрали для заміни. Отже, межа між новотвором і не новотвором навіть із погляду словотвору (не кажучи вже про семантичний аспект) не надто чітка, однак формальний підхід є необхідним, якщо ми хочемо обговорити словотвірні тенденції (особливо на початковому етапі).

35

Tokių sunkumų kyla ir kitiems naujadarų tyrėjams (plg. Urbutis 1961: 66; Kėzytė 1973: 37–38; Keinys 1975: 8).

Новотвори зазвичай добирають на основі словників. Так досліджують різні моделі творення сучасної термінології (Keinys 1975: 7–56; 1979: 155–183; 1983: 70–123). У цьому аспекті вивчали загальновживану лексику, наприклад складні іменники (Urbutis 1961: 65–121). Починають досліджувати й більші вибірки новотворів: на основі корпусів текстів і комп’ютеризованого DŽ₃ реєструють неологізми, які за походженням поділяють ще на дві підгрупи — запозичення та новотвори (Mikelionienė 1998: 11).

Авторка цієї статті спиралася на томи I–XIX LKŽ, усі видання DŽ і TŽ, різні термінологічні словники (комп’ютерний банк термінів ще лише створюється, тому можлива похибка). Однак навіть за наявності комп’ютерного банку даних усіх словників не можна було б абсолютно гарантувати, що те чи інше слово є новотвором. Як стверджує K. Gaivenis, слова можуть загубитися й не потрапити до словників (Gaivenis 1987: 41–51). Особливо це стосується потенційних новотворів: дослідник не може точно сказати, які з них вважати новими утвореннями, а які — ні (Gaivenis 1987: 33–34; Urbutis 1978: 269).

У цій статті новотворами вважаються слова, спеціально утворені для заміни запозичення, — утворення, які до того часу не були зафіксовані у словниках. Не розглядаються номінативні словосполучення (які, як уже зазначалося, також можна вважати власними новотворами) та можливі семантичні новотвори.

Новотвори можна досліджувати в різних аспектах — семантичному, стилістичної конотації, словотвірному. Тут розглядається їхнє творення: з’ясовується, чи є новотвори типовими за способом творення, робиться спроба визначити їхні словотвірні тенденції (порівнюються з bk, термінологією, добре дослідженою в цьому аспекті⁷). Досліджується, чи не зазнає словотвір литовської мови негативного впливу інших мов, чи не наслідують їх сліпо, називаючи об’єкти та явища дійсності⁸. «Оцінюючи будь-який новотвір, потрібно з’ясувати не лише його словотвірну типологію, а й інші речі», наприклад, «чи має він інші литовські або міжнародні відповідники та які семантичні зв’язки між ними» (Gaivenis 1974: 30). Отже, було б неточно розглядати відповідники запозичень окремо від причини їхньої появи — самих запозичень: потрібно обговорити не лише новотвори-відповідники, що поповнюють лексику литовської мови, а й їхній зв’язок

⁷ У так званих списках нових іншомовних слів подано чимало термінів або термінологізованих відповідників (так званих номенклатурних слів), характерних для публічного вжитку (наприклад, комп’ютерні терміни valdytuvas, spausdintuvas тощо), тому таке зіставлення є доцільним.

⁸ Більшість нових запозичень надходить з англійської мови або через англійську мову, система словотвору якої суттєво відрізняється від литовської (пор. російську мову, через яку раніше до литовської потрапляло багато понять: словотворення в обох мовах має чимало спільних рис (Kaulakienė 1974: 32)), тож зіставлення словотвору запозичення та його відповідника може здаватися досить формальним (за винятком складних слів), але, мабуть, на початковому етапі воно все ж доцільне, особливо в семантичному аспекті. Найперспективнішим, мабуть, було б дослідження словотвірного значення запозичення та його відповідника (Pažūsis 1989: 58–71), але це не є метою цієї статті. Тут обмежимося коротким порівнянням мотивації та способу творення запозичення і його відповідника.

36

та інших, пов’язаних із замінюваними запозиченнями (на момент розгляду ще не можна точно сказати, які з них — запозичені чи власні слова — справді приживуться та закріпляться в реальному вжитку).

Наскільки це можливо, робиться спроба бодай побіжно оглянути й уживання відповідників⁹. Це доцільно і навіть необхідно, адже словотвір вважається початковим (це традиційний погляд, якого дотримувався вже J. Jablonskis), а вживання — кінцевим критерієм добору відповідників¹⁰. Отже, корисно поміркувати про їхній взаємозв’язок.

III.

Майже всі новостворені відповідники запозичень, внесені до списків NS і SA (за винятком прикметників žingsninė і ritininė, що входять до складу складеного відповідника), є іменниками. Для їх творення використано три з чотирьох основних способів словотвору литовської мови: суфіксацію (суфіксальні похідні), флексійну деривацію (похідні із закінченнями), композицію, або словоскладання (складні слова).

Розподіл новотворів за способом творення (%)

⁹ Спираємося на картотеку нових запозичень та їхніх відповідників (укладачка — авторка цієї статті). ¹⁰ Останній критерій конкретно не названо, однак про необхідність зважати на громадську думку та вживання йдеться вже певний час (наприклад, Skardžius 1997: 77, 79; Kniūkšta 1979: 90; Simonaitytė 1979: 102); особливо на цьому наголошують, коли йдеться про відповідники нових чужомовних слів (D. Mikulėnienė, J. Klimavičius та ін. (див. Girčienė 1997: 111–117). І це безперечно: новотвори, які реально не вживаються, навіть дуже вдалі, залишаться лише мертвими фактами мови.

37

Суфіксальні похідні

Суфіксальні похідні — найпоширеніші серед усіх новотворів. У згаданому списку NS їх чотирнадцять, у SA — одинадцять, отже, загалом за допомогою суфіксів утворено двадцять п’ять новотворів.

За твірною основою ці новотвори поділяються на дієслівні та іменні похідні, які далі групуються за словотвірним значенням. Такий поділ створює проблеми, оскільки «чітких меж між окремими словотвірними категоріями, як правило, немає, тому часто сперечаються щодо ширшого чи вужчого розуміння словотвірної категорії та щодо реальності самої категорії» (LKE 142). Тут спираємося на класифікацію, наведену в LKG, DLKG.

1. Дієслівні похідні

Дванадцять суфіксальних новотворів утворено від дієслів. Серед них найбільше назв знарядь.

Назви знарядь

-tuvas. Це найпродуктивніший суфікс цієї категорії (LKG I 381). За його допомогою утворено й два нові відповідники: skrudintuvas «пристрій для підсмажування скибок хліба» та valdytuvas «функціональний пристрій, що обслуговує (керує) вузлами локальної комп’ютерної мережі». Ними пропонують замінити запозичення tosteris¹¹ (англ. toaster < toast «підсмажувати, обсмажувати на жару») та serveris (англ. server < serve «(об)слуговувати, керувати»). Подібність мотивацій творення цих запозичень і їхніх відповідників досить очевидна: похідні із суфіксом -er замінюють похідними із суфіксом -tuvas; твірні слова обрано на підставі таких самих або подібних ознак.

Вибір суфіксального способу творення цілком зрозумілий, адже в литовській мові більшість назв знарядь утворюється за допомогою суфіксів (наприклад, таких термінів у п’ять разів більше, ніж назв знарядь, утворених за допомогою закінчень і складання основ (Keinys 1983: 107)). Вибір конкретного суфікса -tuvas, безперечно, зумовлений лише системою словотвору литовської мови. Англійськими похідними із суфіксом -er називають не лише різні знаряддя та інші об’єкти, а й суб’єктів (Beard 1990: 123–129), тоді як у литовській мові їх можуть називати похідними з різними суфіксами. Пор. пари запозичень та їхніх відповідників: шредер – (документів) знищувач, шейкер – (коктейлів) струшувач, бургер – бутерброд, бестселер – хапун, блістер – (ліків) пластинка, плеєр – навушник, дилер – представник, рефері – суддя, кілер – убивця, менеджер – керівник тощо. Дещо складніше із семантичним мотивуванням. Але, мабуть, важ-

¹¹ Skolinių reikšmės nustatytos remiantis šiais žodynais: ALŽ 1997, ED 1995, CID 1995, PLŽ 1997, VLŽ 1997.

38

ливіше не те, чи вплинуло запозичення на творення відповідника, а те, яким був цей вплив. Небагато нових реалій чи понять формується суто на литовському ґрунті (Gaivenis 1980: 31), тому цілком природно, що багато литовських новотворів, які їх називають, «за своєю формою цілком наші […], але за значенням, за поняттєвим змістом пристосовані до позначення загальних, міжнародних понять». Треба лише стежити, щоб вони «своїм творенням і змістом не віддалялися від нашого мовного мислення, […] щоб органічно впліталися в наше вживання» (Skardžius 1997: 280–281).

Розглянуті новотвори, без сумніву, системні, типові, семантично «прозорі» похідні від продуктивного суфікса (похідні із суфіксом -tuvas можуть утворюватися від перехідних дієслів різної будови (LKG I 381; DLKG 129). Їхньою твірною формою, як і зазвичай для таких похідних, є інфінітив).

-iklis. Похідні від цього суфікса, другого за продуктивністю (LKG I 383), — це три назви знарядь: segiklis «інструмент для скріплення аркушів паперу», (pranešimų gaviklis) «пристрій для отримання повідомлень», spalviklis «кольорова ручка для позначення потрібного місця в тексті». Ними замінюють запозичення steipleris (англ. stapler < staple «(з)чіплювати»), peidžeris (англ. pager < page «викликати, кликати когось»), markeris (англ. marker < mark «(по)значати»). Як і в розглянутій вище групі, запозичення та їхні відповідники є суфіксальними похідними, але в цьому випадку семантична мотивація відповідників набагато оригінальніша, ніж у першій групі. Дещо подібнішою є лише мотивація steiplerio та segiklio (знаряддя, щоб зчіплювати / скріплювати; для заміни цього запозичення пропонували також похідні від дієслова sukabinti, наприклад: sankabė, sukabukas). Маркер і spalviklis істотно відрізняються від інших пар цієї групи. Spalviklis — це лише одне зі значень markerio; для інших, ширших значень пропонують подібно мотивовані відповідники žymiklis, žymeklis.

Похідні із суфіксом -iklis утворюються як від первинних, так і від інших дієслів. Зазвичай за основу беруться основи минулого одноразового часу (LKG I 383; DLKG 129); це стосується й розглянутих відповідників (пор. форми gauti, gauna, gavo).

Якщо порівняти похідні із суфіксами -tuvas та -iklis, якими замінюють англійські похідні із суфіксом -er, можна побачити мотиви вибору конкретного суфікса. Похідними із суфіксом -tuvas називають більші пристрої, а із суфіксом -iklis — менші пристрої чи знаряддя. Такий поділ невипадковий. Хоча між цими суфіксами немає значних відмінностей, нині суфіксом -tuvas частіше утворюють назви складніших приладів і пристроїв, а суфіксом -iklis — назви простіших пристроїв, їхніх частин і знарядь, рідше — пристроїв (Keinys 1975: 20–21).

-tuvė. До категорії назв знарядь належить похідне з цим суфіксом gruzdintuvė «пристрій, у якому кулінарні вироби — картоплю, пончики, рибу тощо — смажать, зануривши в жир». З огляду на встановлені формальні критерії його також слід вважати новотвором¹². Цим похідним пропонують замінити гібрид fritiūrinė (франц.

¹² Це слово трапляється у вжитку вже 1987 року (наприклад: Fritiūrinė (gruzdintuvė) — спеціальна посудина, щоб <…> смажити в гарячому жирі — у фритюрі (NŪE 118), але до словників воно не потрапило. Попри час появи, його доцільно зарахувати до новотворів, оскільки, як видно з наведеного прикладу, його спеціально вигадали для заміни запозичення.

39

friture «смаження; жир для смаження»). Фритюрниці мають безперечно автентичну мотивацію (див. Klimavičius 1997: 12–14). Як і описані похідні із суфіксом -tuvas, фритюрниця називає більший пристрій, ніж відповідники із суфіксом -iklis. Зазвичай похідні із суфіксом -tuvė позначають знаряддя, нескладні пристрої або посудини (LKG I 386; DLKG 130). У цьому аспекті фритюрниця дещо відрізняється: усе ж це досить складний пристрій (пор. trintuvė, grūstuvė), його не можна вважати й посудиною, хоча такі асоціації можуть виникати (пор. фритюрницю і сковороду). В обох «предметах» можна готувати однакові страви й отримувати подібний результат (наприклад, картоплю фрі часто навіть називають смаженою картоплею). Така аналогія могла спонукати до вибору суфікса -tuvė. Безперечно, могли вплинути й інші чинники. Варто зазначити, що гібрид жіночого роду¹³ замінюється відповідником жіночого роду. Це цікавий факт, адже більшість назв знарядь належать до чоловічого роду. Суфікс -tuvas є найпоширенішим словотвірним афіксом у назвах знарядь, тоді як похідних із суфіксом -tuvė значно менше (Keinys 1975: 20; Ambrazas 1993: 180). Так, у DŽ₃ наведено близько двох із половиною сотень похідних із суфіксом -tuvas і лише близько пів сотні похідних із суфіксом -tuvė (ALKŽ 103; 415–418). Чимало похідних із цим останнім суфіксом уже не вживаються або не вживаються у зазначених значеннях, наприклад згаданий відповідник запозичення šeikeris — (коктейльна) plaktuvė «товкач; рифлена дошка для вирівнювання соломи під час укладання даху; праник» (DŽ₃ 562). Наведені факти дають підстави припустити, що рід гібридного слова, яке замінюють, міг вплинути на вибір роду відповідника¹⁴.

Похідні із суфіксом -tuvė зазвичай утворюються від первинних дієслів, але трапляються й інші випадки, наприклад minkytuvė, brandintuvė, perplautuvė (LKG I 386; DLKG 130; Keinys 1975: 24), отже фритюрниця не є нетиповим похідним.

Найбільше назв знарядь утворено за допомогою суфіксів -tuvas і -iklis. Велика кількість похідних із ними відповідає загальній помітній тенденції словотворення: обидва суфікси є найпродуктивнішими в цій категорії (LKG I 381; DLKG 129; Keinys 1975: 20–21).

Уживання. Уживання відповідників, що називають знаряддя, найзручніше розглянути разом. Із похідних із суфіксом -iklis найчастіше вживається (pranešimų) gaviklis. У публічному вжитку воно повністю витіснило запозичення peidžeris. Valdytuvas — новіша рекомендація (її включено до деяких найновіших комп’ютерних словників, наприклад KTŽ 198), яка має меншу традицію вживання (досі вживається раніше запропонований складений відповідник того самого запозичення — valdantysis kompiuteris). Відповідники skrudintuvas ir gruzdintuvė також починають витісняти з публічного вжитку їхніми

¹³ У TŽ (с. 169) наведено форму запозичення чоловічого роду fritūŕas. Поряд зі значеннями «жир для смаження; смаження» подано також значення «апарат для смаження у жирі». Авторці статті невідомо, як виникла форма запозичення fritūrinė, але причиною могло бути те, що французький іменник friture належить до жіночого роду.

¹⁴ Важко сказати, чи категорія роду запозичення була б важливим чинником під час добору відповідників, адже в англійській мові, з якої (через яку) нині найбільше запозичують, категорія роду морфологічно не виражається.

40

запозичення, які замінюють. Spalviklis — радше слово розмовного стилю, популярне серед тих, хто його знає, але не трапляється в публічному вжитку. Адже, як уже зазначалося, це лише один із відповідників слова markerio.

Узагальнюючи, про ці відповідники можна сказати, що вони, будучи типовими похідними від продуктивних суфіксів, легко приживаються. Це зовсім не дивно: їх можна вважати потенційними новотворами, які користувачі мови сприймають найлегше з усіх новотворів. Вони здаються звичайними словами й не викликають психологічного спротиву.

Назви дій і результатів дій

-ionė. Досить несподіване похідне із суфіксом -(i)onė dėlionė ‘гра, у якій із зчеплюваних частин потрібно скласти картинку’. Похідних із цим суфіксом традиційно небагато. Зазвичай їх утворюють від дієслів із суфіксом -(i)oti (LKG I 297, DLKG 97), у цьому випадку — від dėlioti. Традиційно (формально) це похідне можна віднести лише до категорії назв дій (дієслівних абстрактних іменників), але виразно відчувається, що новотвір називає також результат дії (складену картинку) та об’єкт (картинку, яку треба скласти). Це не випадкове явище. Багато назв дій, особливо утворених від перехідних дієслів, позначають не лише дію, а й її результат та об’єкт (LKG I 317; Ambrazas 1993: 108).

Цікаве походження цього новотвору. Це запропонований дітьми та обраний ними як один із найпопулярніших відповідників запозичення puzlis (англ. puzzle ‘головоломка’). Dėlionės має автентичну словотвірну мотивацію (пор. значення й форму відповідника та запозичення). Дитячий новотвір (інші рекомендовані відповідники цього запозичення — dėstas, dėstinis, galvosūkis) почав швидко поширюватися в публічному вжитку, наприклад: ті, хто любить складати пазл («Puzzle») LR 96 09 06; переможцям конкурсів подарують пазли LR 98 02 21; дітям подобається пазл (puzlis) TV 98 12; різноманітні кубики цього пазла — океанічні течії, вітри й зливи — зчіплюються між собою V 98 01 29. Такі приклади, коли кілька видань обирають той самий відповідник і навіть уживають його в переносному значенні, свідчать про життєздатність цього новотвору та ймовірність його закріплення в мові.

Що могло зумовити популярність dėlionės? Похідних із суфіксом -ionė небагато (у DŽ₃ наведено лише 38 — ALKŽ 87–88). Серед них небагато й популярних слів із наголосом на суфіксі (отже, подібних за звучанням, особливо для дітей). Це kelionė, svajonė, abejonė, vakarone, а серед стилістично маркованих — teplionė, keverzonė, terlionė (останнє може асоціюватися з грою, про яку йдеться, де потрібно довго «марудитися»). Одним із пояснень може бути влучна мотивація. Про те, що цю гру пов’язують саме з дієсловом dėlioti, свідчать приклади вживання: свято «Склади свій „Puzzle“ мрії» LR 96 09 06; буде дуже важко скласти власноруч намальований «Puzzle»; діти люблять і так звані «puzzles» (така іграшка, де з багатьох маленьких картинок треба скласти одну велику) D 95 01 06. Суфікс -(i)onė найчастіше виражає тривалу дію, тож у цьому випадку він дуже доречний: складати пазл — це довга й копітка робота, яка часом триває навіть місяцями (залежно від кількості деталей пазла).

41

-(t)inis. Інший відповідник запозичення puzlis, синонім розглянутого слова dėlionės — dėstinis — найімовірніше, слід віднести до категорії назв результатів дій (до неї належать іменники, що позначають об’єкт дії). Він опинився б на периферії цієї категорії, оскільки в сучасній мові похідних цієї категорії із суфіксом -(t)inis просто не утворюють. Щоправда, подібні за значенням похідні із суфіксом -(t)inis в одних працях вважають назвами носіїв дієслівної ознаки (наприклад, megztinis, muštinis), водночас наголошуючи, що вони, особливо «назви неживих предметів», близькі до назв результату й об’єкта дії (LKG I 323; DLKG 107), а в інших — назвами результатів дій (Ambrazas 1993: 96). Лексичне значення dėstinio (те, що призначене для складання (об’єкт), і те, що складене (результат дії)) однак дає підстави віднести його до категорії назв результатів дій. Важливий і формальний бік: стверджується, що в сучасній мові суфікс -(t)inis для утворення назв носіїв дієслівної ознаки додають до основи інфінітива, наприклад, kinky­tinis, raliuotinė (LKG I 323; DLKG 107–108)¹⁵. Отже, системним похідним мало б бути dėstytinis. Тож у будь-якому разі, чи вважати dėstinis назвою носія дієслівної ознаки, чи назвою результату дії, воно опиняється на периферії категорії як несистемне похідне із суфіксом -(t)inis. Звичайно, формально цей новотвір можна вважати й іменниковим похідним із суфіксом -inis (від основи закінчення іншого рекомендованого відповідника цього запозичення puzlis — dėstas), проте навряд чи тут можна вбачати семантичну мотивацію.

Як уже зазначалося, серед усіх відповідників запозичення puzlis найпопулярніша — dėlionė. Прикладів уживання її синоніма dėstinis не виявлено.

-inis.

Подібні проблеми породжує й інший новотвір: smiginis ‘гра, у якій у круглу пронумеровану мішень кидають дротики’. Це відповідник запозичення dartas (dart­sas) (англ. darts < dart ‘дротик’). Словотвірна мотивація цього новотвору також оригінальна. Формально його, як і розглянутий вище dėstinį, можна було б вважати похідним із суфіксом -inis від іменника smigis (інший рекомендований відповідник для заміни цього запозичення) або smigė (так пропонують називати знаряддя цієї гри — дротик). Однак набагато очевидніший зв’язок між smiginio і smigti, а не між smiginio і smigės. Очевидно, цей новотвір, як і розглянутий вище dėstinį, найлогічніше було б віднести до категорії назв результатів дій; пор. виявлені в давніх писемних пам’ятках похідні із суфіксом -inis, наприклад, apsukinìs, atplėšinìs тощо (Ambrazas 1993: 95). У такому разі воно, як і розглянуте вище dėstinis, опиняється на самій периферії категорії.

Про вживання smiginio див. с. 52.

-inys. Новотвір graibstyns ‘найбільш продаваний товар (зазвичай про книжку, але може бути й про щось інше)’ слід вважати дієслівним похідним із суфіксом -inys і також віднести до категорії назв результатів дій. Його, як і багато інших подібних похідних, можна трактувати й як об’єкт дії: книжку, яку слід купити (розхапати).

¹⁵ Там само зазначається, що частина таких похідних може бути утворена від дієприкметників минулого одноразового часу (пор. Skardžius 1996: 258).

42

Похідні із суфіксом -inys за словотвірними відношеннями найчастіше співвідносяться з непохідними дієсловами, рідше — з дієсловами мішаного типу (LKG I 369), тож у цьому випадку це не найтиповіше утворення. Типовим є те, що новотвір спирається не на основу інфінітива. Відповідником graibstinys пропонують замінити запозичення bestseleris (англ. best «добрий», sell «купувати, продавати, торгувати»), тобто замість складного запозичення пропонується однослівний суфіксальний похідний іменник (інші запропоновані відповідники двослівні: perkamiausia (пор. один із можливих дослівних перекладів bestselerio — gerai perkama), graibstoma knyga (albumas).

Говорити про вживання новотвору поки що зарано, адже це порівняно нова пропозиція (випадків уживання не зафіксовано). Запозичення, замість якого пропонують відповідник graibstinys, популярне, часто трапляється в пресі, і лише зрідка в якомусь серйознішому виданні замість bestselerio обирають один зі складених відповідників — perkamiausia knyga; іноді, мабуть, зі стилістичних міркувань, поряд із запозиченням уживають описові варіанти labiausiai, geriausiai, labai gerai perkama, populiariausia (тощо) knyga. Отже, мовці обирають або запозичення, або словосполучення з нейтральнішим дієсловом pirkti. Graibstyti (а отже, і graibstinys), мабуть, має надто виразне стилістичне забарвлення.

Назви носіїв дієслівної ознаки

-utis (-učiai). Похідний іменник множини із суфіксом -utis kibučiai слід вважати назвою носіїв дієслівної ознаки. Цим словом пропонують називати складові частини згаданої dėlionės. Отже, замість одного запозичення puzlis пропонують аж три можливі литовські відповідники dėlionė, dėstas, dėstinis (на позначення гри) та окрему назву для її частин. Навряд чи це доцільно. Прикладів уживання цього новотвору не зафіксовано (зазвичай замість запозичення вживають уже згаданий відповідник dėlionė, а розрізняти загальну назву гри та її частин принаймні в публічному вжитку немає великої потреби).

-ukas. До цієї самої категорії належить і похідне із суфіксом -ukas užkandukas. Його не можна назвати типовим похідним із цим суфіксом, оскільки такі похідні найчастіше утворюють від безпрефіксних дієслів (LKG I 328). Užkanduką, як і його дублет užkandis, рекомендують уживати замість запозичення snekas (англ. snack «перекуска»).

2. Іменникові похідні

Похідних іменників із суфіксами на один більше, ніж дієслівних, — тринадцять новотворів.

Назви носіїв іменникової ознаки

-ainis. Найчисленнішу групу іменникових похідних становлять назви носіїв іменникової ознаки. Найпродуктивніший суфікс — -ainis: окрім згаданого siūrainio

43

(див. с. 35), до них також включено mėsainis «гарячий сендвіч із розрізаної круглої булочки та меленого м’яса», žuvainis «гарячий сендвіч із розрізаної круглої булочки та риби», dešrainis «гарячий сендвіч із надрізаної довгастої булочки та сосиски», javainiai «пластівці з різних зернових (підсмажені, подрібнені) із сухофруктами, рубаними горіхами та іншими добавками, зазвичай споживані з молоком, йогуртом, соком тощо». Ці суфіксальні похідні, за винятком іменника javainiai, замінюють складні запозичення: čyzburgeris (англ. cheese «сир» + burger «булочка»), hamburgeris (англ. ham «шинка» + burger «булочка»)¹⁶, fišburgeris (англ. fish «риба» + burger «булочка») і hotdogas (англ. hot «гарячий» + dog «собака»). Отже, способи творення запозичень і їхніх відповідників різняться, але семантична мотивація деяких пар частково подібна. Лексичне значення твірних слів новотворів širainis, mėsainis ir žuvainis таке саме, як і перших компонентів запозичень, які вони замінюють. Такий збіг, очевидно, зумовлений не сліпим наслідуванням іншої мови, а об’єктивною дійсністю: твірними словами mėsa, sūris ir žuvis названо єдині розрізнювальні ознаки цих сендвічів (пор. інші запропоновані для тих самих запозичень складені відповідники mėsos (sūrio, žuvies) suvožtiniai). Мотивація назв dešrainis і hotdogo цілком різна. Це зрозуміло: запозичення має переносне значення. Подібність мотивації відповідника javainiai і запозичення miusliai, яке він замінює (нім. Müsli «каша, кашка»), не впадає в око (пор. запропоноване мовними ентузіастами košiai). Усі згадані відповідники — типові похідні із суфіксом -ainis: вони утворені від іменників і називають страви. Пор.: у DŽ₃ наведено понад п’ятдесят похідних із цим суфіксом загалом (ALKŽ 464), майже половина з яких називає саме страви. Популярних, частіше вживаних назв серед них небагато: saldainis, sausainis, tešlainis, riestainis. Раніше для називання страв уживалося значно більше похідних із цим суфіксом, наприклад avižainis, miežainis, medainis, uogainis, kopūstainis, aguonainis тощо (LKG I 347). Отже, нові утворення не лише гармонійно доповнюють традиційний ряд похідних із суфіксом -ainis, а й «відроджують» цей суфікс.

Вживання. Про популяризацію суфікса -ainis свідчать не лише п’ять офіційно запропонованих відповідників, а й інші похідні, які пропонують мовні ентузіасти (kramtainis, grūdainiai, sviestainis тощо). Але найважливіше те, що новотвори з цим суфіксом поступово витісняють запозичення з ужитку. Наприклад, найперший запропонований похідний із цим суфіксом dešrainis (замість популярного hotdogo), спершу сприйнятий частиною суспільства досить вороже, поступово приживається. Поширюється й один із відповідників до hamburgerio — mėsainis (згаданий складений відповідник не вживається). Запропонований відповідник до čyzburgerio, širainis, очевидно, замінить нині вживаний вислів mėsainis su sūriu. Останній точніший: širainis — це той самий mėsainis, тільки ще й із сиром. Важко сказати, чи складену назву обирають через її точність, чи просто не хочуть створювати ще

¹⁶ Hamburgeris походить від назви міста Гамбург, але в США, де такі сендвічі набули масового поширення, частину слова burger зрозуміли як bandelė (нині саме так це слово й визначають у словниках), початок слова ham — як kumpis, а згодом за тією самою моделлю утворилися čyzburgeris, fišburgeris. Отже, із синхронного погляду всі згадані запозичення слід вважати складними словами.

44

одного новотвору. У будь-якому разі такий вибір свідчив би, що мовці не сліпо наслідують чужу мову. Žuvainis не може поширюватися, бо вже немає чого ним замінити: раніше вживану загальну назву сендвіча fišburgeris замінила запатентована (а отже, неперекладна) назва «Fishmac». Новотвір javainiai успішно конкурує із запропонованим складеним відповідником dribsniai su priedais (цю страву також називають sausais pusryčiais). Безперечно, у публічному вжитку (пресі, на TV тощо) згадані відповідники повністю витіснили запозичення, які вони замінюють. У реальному мовленні останні все ще досить активно вживаються, однак спостереження дають підстави припускати, що похідні із суфіксом -ainis поступово проникають і в розмовну мову.

-inys. Ще один новотвір цієї групи — похідне із суфіксом -inys skiautininys «виріб, зшитий зі шматочків тканини». Це відповідник запозичення kviltas (англ. quilt «ватна ковдра; стьобати»). Мотивація цього відповідника питомо литовська. Більшість похідних із суфіксом -inys утворено від дієслів, наприклад також пов’язані з текстилем siuvinys, mezginys, nėrinys тощо. Skiautinys також міг би належати до останніх, якби його вважати похідним від дієслова skiausti, розм. «щільно притуляти одне до одного боками» (LKŽ XII 856). Але навряд чи таке тлумачення було б точним: дієслово skiausti більше не вживається (його немає і в DŽ₃). Skiautinys (похідне від іменника) не є поодиноким утворенням; пор. похідні цього суфікса з подібним словотвірним значенням: drobiny s, žab inys, žirginys (LKG I 346; DLKG 116; Keinys 1975: 45). Цей відповідник уживається в пресі.

-inė. Очевидно, до тієї самої словотвірної категорії назв носіїв іменникової ознаки можна віднести й похідне із суфіксом -inė užrašinė — «досить велика спеціальна “записна книжка” з календарем, калькулятором, вкладками для ручок і візитівок, розділовими та абетковими покажчиками, багатьма розділами тощо; може бути й електронною». Іменникова основа властива похідним із суфіксом -inė цієї категорії (так утворено майже всі такі похідні: LKG I 343; DLKG 115). Похідні із цим суфіксом можливі від іменникових основ різної будови (там само). Похідних іменників від суфіксальних іменників небагато, але вони не є винятком, наприклад užmiestinė (DŽ₃ 888).

Užrašinė пропонується замість запозичення organizeris (англ. organizer < organize «організовувати, планувати, упорядковувати, розкладати»). І запозичення, і відповідник є суфіксальними похідними, але їхня семантична мотивація істотно різниться. Можливо, недостатньо точна мотивація й заважає поширенню новотвору (прикладів уживання не виявлено).

-ukė. До тієї самої категорії можна віднести й відповідник запозичення bodžio (англ. body «тіло») — glaustinukė «обтислий трикотажний одяг, зазвичай цілісний із трусиками». Це новотвір із питомою мотивацією. Його твірним словом слід вважати glaustinis, який пропонують також як варіант glaustinukės. Похідні із суфіксом -ukas, -ė часто співвідносяться з прикметниками із суфіксом -inys, які самостійно, без суфікса -ukas, -ė, можуть уживатися як іменники й мати значення похідних із -inukas, -ė (LKG I 349; DLKG 118; пор. apatinės, apatinukės «штани, які носять під одягом» (DŽ₃ 18)). Звичайно, цей новотвір можна вважати й похідним від дієслова glausti. У LKG і DLKG подібні похідні вважають назвами носіїв іменникової ознаки, наприклад: rauktinukas, rastinukas (349; 118). Glaus-

45

тинуте як найпридатніший серед усіх запропонованих відповідників позначення фасону було обрано назву фірми, що торгує цим одягом. Потрапивши в рекламу, воно витіснило запозичення з публічного вжитку.

-alas. Похідне -alas maistalas ‘низькоякісна, нездорова, але швидка й проста в приготуванні їжа, наприклад гамбургери, хот-доги, попкорн тощо’ також слід вважати назвою носія ознаки, вираженої іменником. Ним замінюють вислів junk-food (англ. junk ‘низькоякісний, неякісний’ + food ‘їжа’). У цьому разі двослівне утворення замінюють одним словом (поряд із ним пропонують також кальку menkavertis maistas ‘низькоякісна їжа’). Maistalas стилістично вмотивоване й має зневажливий відтінок, властивий похідним від деяких слів із цим суфіксом (наприклад, niekalas, birzgalas), і є нетиповим похідним із суфіксом -alas. По-перше, таких похідних із цим суфіксом, утворених не від дієслів, дуже мало; по-друге, навіть вони зазвичай співвідносяться з прикметниками (LKG I 357; DLKG 121), наприклад: baltalas, riebalas. Утворених від іменників є лише кілька: слова draugalas ‘друг’, sniegalas ‘великий в’юрок, вивільга’, які нині вже не вживаються (Skardžius 1996: 173). Отже, іменникове похідне із суфіксом -alas у сучасній мові можна вважати унікальним явищем: нетиповим одиничним утворенням, яке, очевидно, запропонували мовні ентузіасти за формальною аналогією (пор. gėralas, skaitalas тощо).

Отже, назви носіїв ознаки, вираженої іменником, є похідними із суфіксами -ainis, -inys, -inė, -ukė та -alas. Найпродуктивніший перший суфікс (п’ять новотворів), усі інші представлені одним утворенням кожен. Велика кількість похідних із суфіксом -ainis не має надто дивувати: це один із трьох найпродуктивніших суфіксів (після -ininkas, -ė та -inis, -ė), за допомогою якого творять такі терміни (Keinys 1975: 45).

Назви осіб за професією (заняттям)

Це похідні із суфіксом -ininkas: vadybininkas ‘фахівець з управління’, riedutininkas ‘людина, яка катається на роликових ковзанах’ (включено до STŽ, с. 453), і autostopininkas ‘людина, яка зупиняє попутні автомобілі та безкоштовно ними подорожує’. Цей новотвір відрізняється від інших розглянутих тут тим, що утворений від іншого слова іншомовного походження.

Minėtieji atitikmenys yra daiktavardžių vadyba, riedutis, autostopas (TŽ 1985: 56) vediniai. Jie rekomenduojami vartoti vietoj skolinių skeiteris (angl. skater ‘čiuožėjas’ < angl. skate ‘čiuožti’; plg. angl. roller-skates ‘riedučiai, ratukinės pačiūžos’ < angl. roll ‘riedėti’), menedžeris (angl. manager < manage ‘vadovauti, tvarkyti’) ir neadaptuoto žodžių junginio hitch-hiker (angl. hitch-hike ‘keliauti autostopu’ < hitch ‘sustojimas’, hike ‘kelionė’). Ir skoliniai, ir jų atitikmenys yra priesagų vediniai. Riedutininko ir autostopininko motyvacija iš esmės skiriasi nuo jais keičiamų skolinių, o vadybininko iš dalies panaši; skiriasi tik darybos pamatas: anglų kalbos daiktavardis yra veiksmažodžio vedinys, o lietuvių – daiktavardžio (vadyba angliškai management).

46

Суспільство без особливого опору сприймає типові похідні з продуктивними суфіксами. Це стосується й згаданих похідних із суфіксом -ininkas. Коли запропонували замінити Menedžerį на vadybininku, останнє за короткий час витіснило запозичення з публічного вжитку. Звичайно, у розмовній мові вживають обидва слова. Riedutininkas та autostopininkas — це відносно нові відповідники запозичень, уживаних значно рідше, тому говорити про їхнє вживання поки що зарано.

Назви місць

До цієї категорії належить похідне із суфіксом -inė kėglinė. Ним пропонують замінити запозичення kėgelbanas (нім. Kegelbahn < Kegel ‘кеглі’ + Bahn ‘дорога’). У STŽ (с. 207) зазначено, що це запозичення не рекомендоване до вживання і його слід замінити складеним відповідником kėglių takas. У переліку SA цей відповідник також наведено, а похідне із суфіксом пропонують тому, що словом kėgelbanu неточно називають і місце, де грають у кеглі. Отже, знову складне слово замінюють похідним із суфіксом. Kėglinė, будучи типовим утворенням на позначення місця (пор. kavinė), має легко прижитися (зафіксовано випадки його вживання в пресі).

Як уже зазначалося, похідних від іменників і дієслівних основ майже порівну (13: 12).

Невідомо, чи таке співвідношення відповідає розподілу похідних у bk, оскільки статистичних даних немає. У термінології частіше трапляються дієслівні похідні; вони становлять понад дві третини всіх похідних із суфіксами (Keinys 1975: 8).

Велика кількість відповідників, утворених суфіксальним способом, не є несподіваною (їх у 1,3 раза більше, ніж усіх інших новотворів). Серед литовських іменників похідних із суфіксами в кілька разів більше, ніж усіх інших утворень (LKG I 380; DLKG 86).

3. Складні слова

Другий за частотністю тип творення відповідників — складні слова. Їх чотирнадцять: у списку NS — п’ять, у SA — дев’ять. З них одинадцять мають другий іменниковий компонент, три — другий дієслівний компонент.

Складні слова з другим іменниковим компонентом

П’ять складних слів із другим іменниковим компонентом належать до групи слів з обома іменниковими компонентами. Це дошка для серфінгу — «спеціальна дошка для катання на хвилях», якою замінюють запозичення серфінгас (англ. surfing < surf «розбивання хвиль, хвилювання»¹⁷, дошка для віндсерфінгу — «спеціальна дошка з вітрилом для ковзання по поверхні води», якою замінюють запозичення

¹⁷ Англійським словом surfing позначають серфінг (дошка для серфінгу англійською — surfboard), проте у списку NS і дошка для серфінгу, і серфінг подано як відповідники одного запозичення серфінгас (пор. рос. серфинг STŽ 59).

47

віндсерфінгас¹⁸ — відповідник (англ. windsurfing «віндсерфінг» < wind «вітер» + surf «розбивання хвиль, хвилювання»), аудіострічка — «магнітна стрічка для запису й відтворення звуку», якою замінюють аудіокасету (лат. audio «чую» + фр. cassette «коробочка»), зубна нитка — «спеціальні нитки для чищення зубів», запропонована замість запозичення флосай (англ. floss «сирий шовк») і відеострічка — «магнітна стрічка для запису й відтворення зображення та звуку», якою замінюють запозичення відеокасету (лат. video «бачу» + фр. cassette «коробочка»).

Три згадані похідні пропонуються для заміни складних запозичень (дошка для серфінгу, аудіострічка, відеострічка). Подібність словотвірної мотивації одного з компонентів пов’язує дві пари запозичень і відповідників: відеострічка і відеокасета (пор. інший уживаний відповідник відеокасета), аудіострічка і аудіокасета (пор. складений відповідник аудіокасета).

Усі ці складні іменники можна вважати детермінативними: перший компонент визначає, звужує значення другого. Іменникові складні слова такого типу найхарактерніші для bk (Urbutis 1961: 68). Усі вони утворені від іменників, які не мають суфіксів чи префіксів. Це також відповідає словотвірним тенденціям складних іменників з обома іменниковими компонентами (Urbutis 1961: 75). Три складні слова мають сполучний голосний, два — не мають. Це відповідає тенденціям bk (див. Urbutis 1961: 77). Сполучні голосні a та i, як і зазвичай у таких складних словах, збігаються з голосними кінцівок основ вихідних слів першого компонента (garsas, vaizdas, dantis).

Чотири неологізми утворені з прикметника та іменника. Це відповідник одноразові дитячі підгузки — «непромокальні одноразові дитячі штанці», яким замінюють запозичення памперсай (англ. pampers < pamper «балувати, пестити»), великий стейк — «великий шматок м’яса для смаження або смажене м’ясо», що пропонується замість запозичення стейкас (англ. steak «великий шматок м’яса (риби) для смаження; така смаженина»), великий мішок — «великий мішок для вантажів», відповідник запозичення бігбегас (англ. big «великий», bag «мішок, торба, сумка»), їжа швидкого приготування — «заздалегідь приготовлена їжа, яку дуже швидко подають у певних закусочних», що пропонується замість англійського словосполучення fast-food (fast «швидкий», food «їжа»).

Із згаданих складних слів два пропонуються для заміни двокомпонентних запозичень (великий мішок, їжа швидкого приготування). Пари цих відповідників і запозичень, які ними замінюються, очевидно подібні за словотвірною мотивацією. Подібність семантичної мотивації можна простежити й між великим стейком та стейкасом.

Ці неологізми також слід вважати детермінативними. Їхнє словотвірне значення приблизно збігається з лексичним. Усі ці складні слова, як і складні слова першої групи, утворені від основних слів, основи яких збігаються з коренями (великий стейк і великий мішок тлумачилися б як «великий мішок», «смаженина», але за словотвірним поділом складаються з didis (р. «великий» DŽ₃ 120) + «мішок», «смаженина», пор. didstintė, didmiestis тощо).

¹⁸ Англійським словом windsurfing позначають віндсерфінг, однак у списку NS відповідником запозичення віндсерфінгас подано не лише віндсерфінг, а й дошка для віндсерфінгу.

48

Жоден складний іменник із цієї групи не має сполучного голосного. Така тенденція властива литовській мові: понад половина складних іменників такого типу ніколи не має сполучного голосного або частіше вживається без нього (Urbutis 1961: 87).

Два новотвори утворено з дієслова та іменника. Це синоніми з автентичною семантичною мотивацією — gruzdataukiai і gruzdintaukiai ‘жир для смаження у фритюрниці’, запропоновані замість запозичення fritiūras (фр. friture ‘спосіб смаження, за якого страва занурена в жир’). Ці складні слова також слід вважати детермінативними. Перші компоненти обох, найімовірніше, пов’язані з формою теперішнього часу твірних дієслів, хоча за основу словотвору могла бути взята й інша основна форма (у перших дієслівних компонентах, не пов’язаних із дієприкметниками, форма часто не вказує, з яким із трьох твірних дієслівних стрижнів вони більше пов’язані (Urbutis 1961: 100). Такі складні слова, у яких перший компонент загалом співвідноситься з дієсловом або лише з однією з його основних форм, дещо рідші за ті, що пов’язані з дієприкметниками минулого часу (Urbutis 1961: 96). Як і властиво складним словам такого типу, першим компонентом відповідників виступають безпрефіксні основи, а другий компонент спирається на іменник, основа якого дорівнює кореню. Нетрадиційним є лише те, що твірне дієслово складного слова gruzdintaukiai не є первинним. Gruzdataukiai має сполучний голосний a. Це не дуже властиво литовській мові, оскільки більшість утворень із першим дієслівним і другим іменниковим компонентом завжди або принаймні частіше вживається без сполучного голосного, однак це виправдано, адже інші утворення такого типу мають саме такий сполучний голосний (Urbutis 1961: 100).

Розподіл складних слів за першим компонентом не можна назвати цілком традиційним. Складні слова з двома іменниковими компонентами в загальновживаній мові становлять більшу частину (три чверті) всіх іменників із другим іменниковим компонентом (у термінології — приблизно 60%), тоді як відповідники — трохи менше половини. Складні слова з першим прикметниковим компонентом у загальновживаній мові становлять понад п’яту частину іменників такого типу (у термінології — приблизно 22%), тоді як відповідники — трохи більше третини. Складні слова з першим дієслівним компонентом (після числівникового) у загальновживаній мові рідкісні (у термінології — 3,4%), тоді як відповідники становлять майже п’яту частину (DLKG 151; Urbutis 1961: 68; Keinys 1983: 75).

Складні слова з другим дієслівним компонентом

У трьох решти складних слів другий компонент дієслівний, а перший — іменниковий. Це dažasvydis ‘гра, що імітує збройний бій, у якій використовують рушниці, заряджені кульками з фарбою’; ним замінюють запозичення peintbolas¹⁹ (англ. paintball < paint ‘фарба’ + ball ‘м’яч’), rinkodara ‘організація продажу продукту, що охоплює встановлення ціни, дослідження попиту, підготовку реклами’, яке

19 Peintbolas, kitaip dažasvydis (STŽ 1996: 381).

49

пропонується замість запозичення marketingas (англ. marketing < market ‘ринок’), і odašveitis ‘крем, що видаляє ороговілі частинки шкіри’, один із відповідників запозичення pilingas (англ. peeling < peel ‘лущитися (про шкіру)’).

Із усіх трьох пар запозичень та їхніх відповідників подібність робочої мотивації пов’язувала б лише dažasvydį і peintbolą (і лише в одному з компонентів).

Перший іменниковий компонент rinkodaros, odašveičio та dažasvydžio позначає об’єкт дії, вираженої дієсловом (таке співвідношення властиве більшості утворень цього типу (Urbutis 1961: 106): ринок створювати, шкіру шліфувати, фарбу метати. Дієслівні похідні з чергуванням голосних у корені нечасті, але чергування ie: ȳ є поширеним (Urbutis 1961: 109–110). Із другим компонентом -svydis існує кілька спортивних термінів, наприклад, vandensvydis, orasvydis. Усі ці складні слова мають сполучний голосний (у загальновживаній мові майже половина, а в термінології третина вживається без нього, див. Urbutis 1961: 110; Keinys 1983: 111): два a, одне o. У загальновживаній мові складні слова цього типу найчастіше мають сполучний голосний a, яким зазвичай поєднуються лише іменники з основами на a (як і в цьому випадку) та o , тоді як сполучний голосний o значно рідший і зазвичай вживається тоді, коли першим компонентом виступає іменник з основою на o (Urbutis 1961: 110). Отже, rinkodara було б нетиповим, але аж ніяк не поодиноким утворенням такого типу: як зазначає Urbutis (1961: 110), іменники з основою на a слід розглядати як винятки, коли вони (найчастіше неологізми) поєднуються з іншими сполучними голосними (з яких трохи частіше трапляється лише -o-). Наприклад: dujotekis, naftotekis, kainodara, kraštotyra, miškovtarka тощо. Наведені часто вживані складні слова й новостворені «винятки», які нікого не бентежать і є прийнятними для суспільства, можливо, дають підстави припустити, що сполучний голосний o у складних словах такого типу вже не слід вважати значним відхиленням. Така тенденція помітна й у творенні термінів, особливо з другим компонентом -tyra, -skyra та -dara (Keinys 1983: 111).

Як уже зазначалося, складних слів із другим іменниковим компонентом одинадцять, а з другим дієслівним — лише три. Те, що перших майже втричі більше, ніж других, не дивує: складні слова першого типу становлять майже три чверті всіх складних іменників сучасної литовської мови (LKG I 437; DLKG 151).

Складні новотвори популярні. Їх справді чимало пропонують на заміну запозиченням, наприклад, garsaspynė, telefons pynė, akmenstūmis, dribvaisiai, grūdvaisiai, vaisgrūdžiai, didžprekiai, kritribė, didžturgis, komplaužys, tampkelnės, vaizdaskiautės тощо.

Популярність і прийнятність складних слів засвідчує також їх уживання. Так, žiniasklaida дуже швидко витіснило неадаптований вислів mass-media (він не потрапив до згаданих списків, оскільки рідко трапляється в публічному писемному мовленні), а також уживані паралельно з іншомовним висловом багатослівні відповідники (masinės visuomenės informavimo (bendravimo, komunikacijos) priemonės. На сторінках видань і в рекламі вже не залишилося pampersų — їх замінили sauskelnės; дедалі частіше замість marketingo у серйозніших виданнях обирають rinkodara. Vaizdajuostė ir garsajuostė успішно конкурують із запозиченнями video- та audiokasete, які мають давню традицію вживання, а щодо придатності спортивних термінів banglentė ir burlentė для користувачів сумнівів зовсім не виникає (за тією самою моделлю легко утворюються й приживаються вже інші новотвори,

50

наприклад, orientė). Інші складні відповідники — достатньо нові пропозиції, які ще не встигли широко поширитися (маємо лише по кілька прикладів уживання didmašio, odaševičio), більшість із них має конкурентів. Поширенню Gruzdautaukiams, gruzdintaukiams, очевидно, заважають відповідники до fritiūro, які почали вживати раніше: олія для смаження, олія для фритюру, жир для фритюрниць. Dantisiūliai і greitmaistis також мають конкурентів — відповідники-словосполучення з тими самими коренями, наприклад, уживають: зубні нитки, швидка їжа. Які з них закріпляться в мові, ще неясно.

Складні слова, можливо, приваблюють прозорістю творення та значення. Однак проблема в тому, що часто вони довгі й незручні.

Співвідношення складних слів і суфіксальних похідних (14: 25) не є типовим. Як зазначено в LKG (I 253), DLKG (86), у літературній мові суфіксальних похідних більше, ніж усіх інших типів похідних разом, а таких відповідників майже вдвічі більше, ніж складних слів — одного з типів похідних. Отже, серед нових відповідників, про які йдеться, складних слів більше, ніж зазвичай у живій мові.

4. Похідні із закінченнями

Мало використовується спосіб словотворення за допомогою флексії — утворення похідних із флексією. У списку NS є лише один виразний такий новотвір smigis (синонім розглянутого smiginio: див. с. 42), у списку SA є два не зафіксовані в словниках похідні з флексією: ieška ‘система радіопошуку’, яким замінюють запозичення peidžingas (англ. paging < page ‘викликати когось’), і striksė ‘дівчина, яка танцює під час перерв у спортивних змаганнях і підтримує команду’, пропоноване замість неадаптованого слова cheerleader (англ. cheer ‘радісно вітати, схвалювати, підбадьорювати’ + leader ‘керівник, лідер’)²⁰.

Похідне з флексією замінює суфіксальне похідне (ieška / paging) і складне слово (striksė / cheerleader). Smigis і darts(as) з погляду словотворення були б ближчими. Основу відповідників обрано на підставі інших семантичних ознак, ніж у запозичень.

Усі ці відповідники є похідними від дієслів. Це відповідає тенденціям сучасної литовської мови: приблизно чотири п’ятих похідних із флексією утворено від дієслів (Urbutis 1961: 57), а в термінології їх ще більше — 90,8 відсотка (Keinys 1979: 155).

Ieška і smigis слід вважати абстрактними іменниками, утвореними від дієслів. Перше є похідним із найпоширенішою флексією і за значенням, як і більшість таких похідних, мало чим відрізняється від абстрактного іменника із суфіксом -imas (пор. LKG I 303). Більшість абстрактних іменників із флексією -a утворено від первинних дієслів із префіксами, однак нерідко трапляються й такі похідні, які словотвірно співвідносяться з іншими (також безпрефіксними) дієсловами, хоча найчастіше й не мають для останніх

²⁰ До них можна також зарахувати згадані можливі новотвори smigė, ieškas, tamprės, timpės, gruzdės.

51

характерних суфіксів, наприклад: ryma (LKG I 304; DLKG 99). Таким є й розглядуваний новотвір ieška.

Smigis сприймається не лише як назва дії, а й як назва об’єкта. Таке словотвірне значення властиве частині віддієслівних абстрактних іменників (Keinys 1979: 157). Похідні з цим закінченням також дуже поширені в мові. Від похідних з іншими закінченнями вони відрізняються тим, що частіше позначають одноразову короткотривалу дію (LKG I 304–305; DLKG 99–100). Формально виокремивши значення дії в smigio, це також добре помітно: стрілка smigis триває лише мить. Отже, цей новотвір можна вважати типовим похідним із закінченням -is.

Ще одне похідне із закінченням — striksė — називає діяча. Цей новотвір досить несподіваний, адже справжні назви діячів, утворені за допомогою закінчення, трапляються рідко (їх зазвичай схильні утворювати за допомогою суфіксів) і здебільшого мають зневажливе значення (Keinys 1979: 176). Очевидно, відчувається й зневажливий відтінок значення слова striksės, адже цей новотвір, хоча його й включено до STŽ (с. 533), не поширюється у вжитку. Вдаються до описового способу або слова із загальним значенням. Наприклад: під час перерв між хвилинами захоплювалися гнучкістю танцюристів R 96 02 03; у залах з’явилися «групи підтримки» своїх команд — танцюристи. Самі учасниці хочуть, щоб їх називали «трупою професійних танцюристів» LR 95 01 06. Як свідчать наведені приклади, словотвірне значення слова striksės — «та, що стрибає» — не передає суті названого об’єкта. Добираючи відповідники, важливо зважати не лише на функціональність (у цьому випадку — коротке, зручне слово), а й на словотвірне значення, особливо на семантику твірного слова²¹.

Дещо інша історія похідного із закінченням — smigio. Його користувачі не відкинули: лише запропонований варіант smigis почав поширюватися в публічному вжитку (наприклад, на телебаченні: не торкайся дошки для смігіо LNK 97 02 24), проте як термін до STŽ включили похідне із суфіксом smiginis (с. 496), яке витіснило smigį. Однак те, що похідне із закінченням справді було привабливим і вартим згадки, засвідчує офіційний клуб цього виду спорту, названий на його честь: у Вільнюсі є один офіційний спортивний клуб зі смігіо «Smigis» LR 98 05 05.

Як видно з наведених даних, користувачі прихильно сприймають належно мотивовані похідні із закінченням. Вони справді зручні й для мови — особливо з погляду економії. Такі похідні короткі, зрозумілі й точні (Keinys 1979: 157).

²¹ На особливу важливість мотивації вказує доля двох запропонованих похідних із закінченням ieško (peidžeris) і розглядуваного варіанта (radijo) ieškos (peidžingas), які утворюють струнку систему. Останній варіант прижився, а peidžeris стихійно почали називати pranešimų gavikliu (а не системно — iešku). Очевидно, такий вибір у вжитку зумовила неприйнятна для суспільства семантична мотивація відповідників. Peidžingas — це система радіопошуку: щоб передати інформацію особі, яка має pranešimų gaviklį (peidžerį), телефонують до центру радіопошуку й передають повідомлення операторці, а та пересилає його абонентові. Отже, за допомогою радіозв’язку ieškoma абонента. А peidžeris — це пристрій, що приймає сигнали (повідомлення), які надсилаються системою радіопошуку, тобто отримує повідомлення. Хоча обидва замінювані запозичення мають той самий корінь (peidžingas і peidžeris), у вжитку закріпилися відповідники з різними коренями. Такі приклади ще раз підтверджують, що запозичення майже не впливають на спосіб, тип і мотивацію словотвору відповідників, запропонованих на їхню заміну.

52

Похідні із закінченням посідають друге місце після суфіксальних похідних (LKG I 251; DLKG 86). Співвідношення відповідників останнього типу та складних слів у згаданих списках (3: 14) свідчило б про тенденцію, що суперечить традиційному розподілу похідних (іменників) у мові: похідних із закінченням, можливо, трохи більше, ніж складних іменників (DLKG 86), або приблизно стільки ж (Urbutis 1961: 65). Натомість у списках складних новотворів майже вп’ятеро більше, ніж похідних із закінченням.

Таке співвідношення частково міг зумовити один із встановлених формальних критеріїв виокремлення новотворів: слово, подане в LKŽ з іншим значенням, не вважається новотвором (як уже зазначалося, деякі з них могли бути не лише словами литовської мови, в яких відновили нове значення, а й новоствореними словами). Однак навіть якщо додати такі можливі новотвори, співвідношення складних слів і похідних із закінченням не відповідало б співвідношенню цих типів утворень у bk.

Можна було б припустити, що надлишок складних слів виник під впливом інших мов. Але навряд чи таке припущення можна обґрунтувати. Складних відповідників є чотирнадцять, тоді як складних запозичень, які вони замінюють, — лише шість. Отже, складним відповідником може замінюватися і незлитне запозичення, що досить несподівано: у литовській мові словоскладання розвинене слабше, тому в конвергентному словотворі англійському складному слову ймовірніше відповідатиме похідне слово (Pažūsis 1989: 65). І навпаки: для дев’яти складних запозичень запропоновано відповідники, утворені за допомогою суфіксів, — похідні із закінченням. Це свідчить, що прямого зв’язку між способом словотвору запозичення, яке замінюють, і запропонованого йому литовського відповідника, найімовірніше, немає.

Насправді, можливо, такої великої кількості складних слів і не варто дивуватися, адже одна з помічених тенденцій словотворення новотворів — відносне збільшення кількості складних слів (порівняно із суфіксальними похідними та похідними із закінченням) (Gaivenis 1980: 31).

На те, що в мові останніх десятиліть співвідношення похідних із закінченням і складних слів змінюється на користь останніх, указують і дослідження термінів: словоскладання тут посідає друге місце після суфіксальних похідних (Keinys 1979: 155; 1983: 70). Водночас стверджується, що потенціал похідних із закінченням іще не використовується повною мірою, і під час створення термінології різних галузей на них можна було б і навіть варто було б більше спиратися (там само, 1979). Очевидно, це слід ураховувати й під час добору відповідників.

Висновки

1. Неологізми становлять приблизно третину з половиною всіх відповідників, запропонованих у списках NS і SA для нових іншомовних запозичень. На таке співвідношення вплинуло кілька причин: 1) не завжди новим іншомовним запозиченням називають нове поняття, тому його замінюють уже наявним литовським словом; 2) часто трапляються багатослівні (складені) відповідники, компонентами яких зазвичай є давні литовські слова або їхні форми; 3) відповідники, графічне вираження яких збігається з литовськими словами, зафіксованими у словниках, але лексичне значення яких віддалене від них або зовсім інше, за формальним критерієм (утворення зафіксоване у словнику) з погляду словотвору (за винятком словотвірних омонімів) не вважаються неологізмами.

53

2. Майже всі неологізми (за винятком кількох прикметників, що входять до складеного відповідника) — іменники. Для створення відповідників використано три з чотирьох основних способів словотвору литовської мови: найбільше суфіксальних похідних (25), майже вдвічі менше — складних слів (14), дуже мало похідних із закінченням (3). Префіксальний спосіб словотвору зовсім не використано. Традиційно префіксальні похідні є найрідкіснішими серед усіх похідних (іменників), тому, мабуть, і тут така тенденція не повинна надто дивувати.

Таке співвідношення похідних суперечить їхньому традиційному розподілу в мові. Традиційною можна вважати лише численність суфіксальних похідних: їх у 1,3 раза більше, ніж усіх інших похідних разом.

Високий відсоток складних слів не є цілком несподіваним, оскільки дослідження останнього десятиліття виявили тенденцію до збільшення їхньої кількості. Цей процес, мабуть, не слід пов’язувати лише із зовнішніми чинниками — впливом германських мов, у яких складні слова особливо поширені. Дослідження словотвору запозичень та їхніх відповідників показало б, що прямого зв’язку між способом словотвору запозичення, яке замінюють, і запропонованого для нього литовського відповідника, імовірно, немає.

3. Словотвірна мотивація більшості неологізмів є автентичною. Є пари запозичень і відповідників із подібною семантичною мотивацією, але різними способами словотвору. Пар, у яких подібність словотвірної мотивації очевидна, дуже мало (останні відповідники — системні, типові, семантично «прозорі» утворення).

4. Необхідно досліджувати вживання запозичень та їхніх відповідників і, спираючись на ці дослідження, пропонувати суспільству прийнятні, належно мотивовані неологізми, які мають більше шансів прижитися.

Отримано 1999 05 28

Список розглянутих новотворів

автостопник (hitch-hiker) SA

дошка для серфінгу (серфінгас) NS

дошка для віндсерфінгу (віндсерфінгас) NS

зубні шнурки (флоси) SA

пейнтбол (пейнтболас) NS

хот-дог (хотдогас) NS

головоломка (puzlis, pūzlė) NS

складень (puzlis, pūzlė) NS

великий стейк (стейкас) NS

великий мішок (бігбегас) SA

аудіокасета (аудіокасета) SA

пейджер (пейджеріс) SA

боді (бодис) NS

віндсерфер (бестселеріс) SA

фастфуд (fast-food) SA

смажники (фритюр) SA

смаженці (фритюр) SA

фритюрниця (фритюрниця) SA

пошук (пейджинг) SA

вівсянці (мюслі) NS

кегельня (кегельбан) SA

головоломчики (пазл, пазлик) NS

харчосміття (junk-food) SA

м'ясний пиріжок (гамбургер) NS

шкіроочисник (пілінг) SA

ролерист (скейтер) NS

маркетинг (менеджмент) SA

підгузки (памперси) NS

скріплювач (степлер) NS

клаптик (квілт) SA

54

тостер (тостер) SA

гра у дартс (дартс, дартс) NS

дартс (дартс, дартс) NS

кольоровий маркер (маркер) SA

черлідерка (cheerleader) SA

чизбургер (чізбургер) NS

перекуска (снек) NS

записник (органайзер) NS

управлінець (менеджер) SA

відеострічка (відеокасета) SA

очищувач (сервер) SA

рибний бургер (фішбургер) NS

СКОРОЧЕННЯ

ALKŽ – Зворотний словник сучасної литовської мови / укладач В. Жілінскене, Вільнюс: Інститут математики та інформатики, 1995.

ALŽ – Anglų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Žodynas, 1997.

CID – Cambridge International Dictionary of English, Кембридж: Cambridge University Press, 1995.

D – щоденна газета «Diena».

DLKG – Граматика сучасної литовської мови, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1994.

DŽ₃ – Словник сучасної литовської мови, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993.

ED – English Dictionary, London: HarperCollins Publishers, 1995.

GK – Рідна мова.

KK – Культура мови.

KTŽ – Тлумачний словник англо-литовських комп’ютерних термінів, Каунас: Smaltija, 1997.

LKE – Енциклопедія литовської мови, Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 1999.

LKG I – Граматика литовської мови 1, Вільнюс: Mintis, 1965.

LKKN – Постанови комісії з литовської мови, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1998.

LKŽ I–XIX – Словник литовської мови 1–2, Вільнюс: Mintis, 1968–1969; 3–6, Вільнюс: Державне видавництво політичної та наукової літератури, 1956–1962; 7–9, Вільнюс: Mintis, 1966–1973; 10–15, Вільнюс: Mokslas, 1976–1991; 16–17, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1995–1996; 18–19, Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 1997–1999.

LNK – Вільний незалежний канал (телебачення).

LR – щоденна газета «Lietuvos rytas».

NŪE – Namų ūkio enciklopedija, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1987.

PLŽ – Prancūzų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Margi raštai, 1997.

R – щоденна газета «Respublika».

STŽ – Sporto terminų žodynas, Kaunas: Lietuvos kūno kultūros institutas, 1996.

TV – журнал «Твоя дитина».

TŽ – Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1985.

V – щотижневий журнал «Обличчя».

VLŽ – Vokiečių–lietuvių, lietuvių–vokiečių kalbų žodynas, Vilnius: TEV, 1997.

55

LITERATŪRA

Ambrazas S. 1993: Daiktavardžių darybos raida. Lietuvių kalbos veiksmažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Beard R. 1990: The Nature and Origins of Derivational polysemy. – Lingua 81, 101–140.

Gaivenis K. 1974: Naujadaras naujadarui nelygu. – Kalbos kultūra 27, 27–30.

Gaivenis K. 1980: Naujadarai ir naujažodžiai. – Mokslas ir gyvenimas 2, 31.

Gaivenis K. 1987: Margas žodžių pasaulis, Vilnius: Mokslas.

Girčienė J. 1997: Seminaras svetimybių tema. – Kalbos kultūra 69, 111–117.

Haugenas E. 1972: Хауген Э. Процесс заимствования. – Новое в лингвистике 6, Москва: Прогресс, 344–382.

Jakaitienė E. 1986: Dėl semantinės motyvacijos, kaip kodifikavimo kriterijaus. – Kalbotyra 37 (1).

Kaulakienė A. 1974: Darybiniai vertiniai tiksliųjų mokslų terminijoje. – Kalbos kultūra 27, 30–32.

Keinys S. 1975: Priesaginė lietuviškų terminų daryba. – Lietuvių kalbotyros klausimai 16, 7–56.

Keinys S. 1979: Galūninė terminų daryba. – Lietuvių kalbotyros klausimai 19, 155–183.

Keinys S. 1983: Lietuviškų sudurtinių terminų daryba. – Lietuvių kalbotyros klausimai 22, 70–123.

Kėzytė S. 1973: „Parduotų vasarų“ nauji žodžiai. – Kalbos kultūra 24, 37–43.

Klimavičius J. 1997: Fritiūrinė – gruzdintuvė, fritiūras – keptaukiai. – Gimtoji kalba 2, 12–14.

Kniūkšta P. 1979: Lingvistinis ir socialinis kodifikacijos santykis su norma. – Lietuvių kalbotyros klausimai 19, 85–91.

Mikelionienė J. 1998: Naujažodžiai Vytauto Didžiojo universiteto kompiuteriniame tekste. – Jono Jablonskio konferencija „Nauji kalbos reiškiniai ir jų vertinimas“. Pranešimų tezės. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 11–12.

Pažūsis L. 1975: Vadinamieji tarptautiniai žodžiai Šiaurės Amerikos lietuvių kalboje. – Mūsų kalba 2, 33–39.

Pažūsis L. 1989: Konvergencinė žodžių daryba. – Kalbotyra 40(1), 58–73.

Simonaitytė V. 1979: Socialiniai veiksniai ir žodžių daryba. – Lietuvių kalbotyros klausimai 19, 101–109.

Skardžius P. 1996: Rinktiniai raštai 1. Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Skardžius P. 1997₁: Bendrieji sumetimai. 7. Tarmybės, naujadarai ir svetimybės. – Rinktiniai raštai 2, 76–85, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Skardžius P. 1997₂: Verstiniai ir reikšminiai skoliniai. – Rinktiniai raštai 2, 277–281, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Urbutis V. 1961: Dabartinės lietuvių kalbos sudurtinių daiktavardžių daryba. – Dabartinė lietuvių kalba, Vilnius: Valstybinės politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 65–121.

Urbutis V. 1978: Žodžių darybos teorija, Vilnius: Mokslas.

NEOLOGISMS AS EQUIVALENTS OF NEW BORROWINGS

Summary

New borrowings and their Lithuanian equivalents are a two-fold phenomenon covering the process of borrowings and the evolution of new derivatives. It may include semantic neologisms, nominal word-groups and true derivative neologisms. After having investigated the lists of new borrowings and their equivalents submitted to the society, it has turned out that the latter comprise about one third of all equivalents.

56

Almost all newly-made equivalents are nouns. They have been produced on the basis of three out of four modes of derivation of the Lithuanian language; the majority of them are suffixation derivatives (25), about half as many are compounds (14) and just a few inflexional derivatives (3). Prefixation has not been employed at all.

The proportion of inflexional derivatives to compounds (3: 14) would testify to a tendency that is contrary to the traditional distribution of derivatives in a language where compounds are nearly as numerous as inflexional derivatives. However, the proportion is not completely unexpected. One of the tendencies of the evolution of neologisms is a relative increase of compounds (as compared to prefixation and inflexional derivatives).

It is only the high number of suffixation derivatives that can be attributed to the traditional modes of derivation – there are 1.3 times as many suffixation derivatives as there are other derivatives. Traditionally, the prefixation derivatives are the least productive, therefore the tendency is not surprising.

Most borrowings are systemic and belong to the neologisms of typical derivation. No negative influence of other languages has been observed.

57