ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XLIII (2000)

Audra ZAVADZKAITĖ-IVANAUSKIENĖ

Інститут литовської мови, Вільнюс

ІЄРАРХІЯ ТИПІВ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ У ПОСТИЛІ МИКАЛОЯ ДАУКШІ

(за парадигмами «окситонічних» іменників)

У 1977 р. Алєксас Гірденіс і Альбертас Росінас звернули увагу на те, що порядок традиційних литовських відмін іменників «зовсім не вмотивований і є умовним, оскільки не враховує ані родів іменників, ані подібності форм» (Girdenis, Rosinas 1977: 338). Отже, досліджувати відмінювання іменників за відмінами незручно як із синхронного, так і з діахронного погляду: не виявляється взаємодія різних основ, природна класифікація типів відмінювання. У «Граматиці литовської мови» відмінювання іменників описано традиційно, тобто за умовним порядком п’яти відмін (LKG 1965: 210–230). У новітніх виданнях, наприклад, «Граматиці сучасної литовської мови» (¹DLKG, ²DLKG, ³DLKG), а також у граматиці литовської мови англійською (Lithuanian Grammar 1997: 107–125), відміни називають за назвами основ, враховуючи їхні взаємозв’язки та розподіл за родами. Три типи відмінювання за основами іменників і подібністю систем закінчень виокремлює Аделе Валецкене (Valeckienė 1998: 319–327).

Отже, систему відмінювання іменників не можна досліджувати, не зважаючи на взаємозв’язки між парадигмами, які точно встановлюються за допомогою методики ієрархічного групування. Надійність цього методу дослідження довели А. Girdenis і А. Rosinas, визначивши ієрархію типів відмінювання іменників у літературній мові та жемайтських говірках (говірках Тиркшляй і Шаукенай) (Girdenis, Rosinas 1977: 338–348); А. Rosinas тим самим методом дослідив відмінювання іменників у текстах Сімонаса Станявічюса (Rosinas 1994: 112–117). Тому за методикою ієрархічного групування досліджено також іменникові парадигми Міколаюса Дау ksi Postilės. Матеріал дослідження зібрано з індексу-словника до Postilės Дау ksi (Kudzinowski 1977), уточнено й зіставлено з текстом Postilės. Відібрано й підраховано всі форми загальних і власних іменників, уживані в Postilėje, але в цій статті обмежимося порівнянням парадигм так званих «окситонних» іменників¹, виокре-

¹ Nekirčiuotos daiktavardžių galūnės, ypač tarmėse (žr. Girdenis, Rosinas 1977: 342; Rosinas 1994: 114), gali būti sutrumpėjusios ir turėti kitos kokybės vokalizmą negu kirčiuotos. Šios priežastys lemia įvairius morfologinius procesus, dėl kurių susipina tam tikrų kamienų „baritoninių“ daiktavardžių paradigmos. Todėl pirmiausiai aptariamos „oksitoninių“ daiktavardžių paradigmos, o „baritoniniai“ Postilės daiktavardžiai – jau kito tyrimo objektas.

11

млюючи ті випадки, коли потрібні «окситонічні» форми в тексті не зафіксовано. Крім того, окремо розглядаються парадигми іменників чоловічого й жіночого роду.

«Окситонні» іменники М. Дау ksi з Postilės відмінюються так²:

основа o Н. бог доми Р. бога домів Д. богові домам З. бога доми Ор. Богом домами М. Боже домівці

основа io Н. kėlės keléi Р. kėlo kelų Д. kráuiui kelámus З. kėlą kelús Ор. kelù keléis М. kėlė krauiùlė

основа ijo Н. fopulis fopulėi Р. fópolio fopulų Д. wedžiui fopulámus З. fopulį fópolus Ор. fópoliu geiduléis М. fopuliė fopulùlė

основа ā Н. diená dienos Р. dienós dienų Д. dienai dienómus З. dieną dienás Ор. diená dienómis М. dienóiė dienosė

основа iā Н. *marti³, wießpati káncžios Р. marčziós kanczų Д. káncžei kancziómus З. marčią kancziás Ор. kancžiá kancziomis М. kancžioiė kancziofé

основа ē Н. garbė garbes Р. garbės gieſmių Д. gárbei giminémus З. gárbę garbės Ор. garbė garbėmis М. garbeiė gieſmelia

_iоснова Н. wagis wágis Р. wagies wagių Д. krikßcžioni wagimus З. wági wagis Ор. wagimi krikßcžionimis М. debelliė krikßcžionifiá

_iоснова Н. akîs ákis Р. akîes akių Д. áki akimús З. ákį akís Ор. ákimi ákimis М. akiė akife

² Приклади подано в орфографії М. Дауґші Postilės.

³ Зірочкою позначено не засвідчені в тексті, але реконструйовані відповідно до системи відмінювання Postilės відмінкові форми.

12

основа на u

Н. šunūs Р. šunaũs Д. šunui Зн. šunų Ор. šunumi М. šunuje

šūnūs sūnų šunūmus šunus šūnumis šunūje

основа на iu

waišiūs wā́liaūs karālui wā́ilių waišiumi waišiua

waišiūs wā́ilių karālūmus waišūs karālūmis waišiūse

основа на _mC

Н. piemū Р. piemenės Д. pi̇́emeni Зн. pi̇́emenį Ор. piemenimi М. piemenie

pi̇́emenes piemenų piemenimus piemenis piemenimis wāndenilę

основа на _fC

дочка дочки дочку дочку дочкою *дочко

dúkteręs dukterų dukterimus dúkteris šėferimis móterile

Природна класифікація типів відмінювання та їхня взаємна ієрархія встановлюється з урахуванням не лише родів іменників, а й подібності типів відмінювання. У цьому разі найнадійніший критерій — частотність збігу закінчень у порівнюваних парадигмах. Під час дослідження іменникових парадигм у Postilės М. Дауґші тотожними вважалися як цілком однакові закінчення, так і закінчення, що різнилися фонологічним чергуванням a: ė, ā: ē, а також закінчення з фонетичними варіантами, зумовленими систематичним скороченням, наприклад, давальний відмінок множини основ Postilės (i)o, i̇́o, (i)ā, i̇f: namāmus ir alkinimams, dū̄biomus ir dūbioms, gentimus ir dėbimtimis та ін. Закінчення не поділяли на кінцеву частину основи та «власне» закінчення. Наприклад, у парадигмах іменників dieną ir garbę збігаються 5 відмінків, отже, індикатор подібності цих парадигм (m) дорівнював би 5.

Підрахунок збіжних закінчень у порівнюваних іменникових парадигмах Postilės і використання отриманих чисел як індексів подібності типів відмінювання виявилися неточними: по-перше, закінчення родового відмінка множини є спільним для всіх порівнюваних парадигм; по-друге, кличний відмінок однини в Postilės варіюється залежно від конкретних слів, а форма кличного відмінка множини збігається з називним. З цих причин форми кличного відмінка та родового відмінка множини не підраховувалися.

Слід звернути увагу на відмінності в частотності відмінків: підрахувавши всі випадки вживання відмінків іменників, уживаних у Postilėje М. Даука, виявилося, що найчастотнішими є родовий однини (29,8%), називний однини (18,9%), знахідний однини (17,6%), а найрідшими — давальний множини (1,3%) і місцевий множини (1,4%). Отже, відмінки нерівнозначні через відмінності у частоті вживання (і вазі в системі). Тому для визначення подібності типів відмінювання було введено поправку для кожного відмінка (p_i). Поправка для відмінків однини

13

— це дріб, приблизно рівний подвоєній відносній частоті відповідних відмінків у Postilėje М. Даука. Поправка для відмінків множини дорівнює половині відповідної поправки для відмінків однини (див. таблицю 1). Дані про частотність відмінків округлено.

Таблиця 1

Поправки індексів подібності типів відмінювання Postilės М. Даука

Однина Множина Н. 0,50 0,25 Р. 0,70 – Д. 0,10 0,05 Зн. 0,40 0,20 Ор. 0,20 0,10 М. 0,10 0,05

Поправки додаються до індексу, який показує, що закінчення певного відмінка у порівнюваних різнокореневих парадигмах тотожні. Отже, індекси подібності типів відмінювання іменників у Postilės М. Даука обчислювали за формулою

I = m + ∑ᵢ₌₁ⁿ pᵢ, де

m — кількість збіжних відмінкових закінчень, _pᵢ — поправка для конкретного відмінка.

Різними типами відмінювання вважали кожну парадигму, яка відрізнялася від інших закінченням принаймні одного відмінка. Бінарне порівняння іменникових парадигм у Postilės дало результати (див. таблицю 2), які засвідчили, що слід розрізняти такі типи відмінювання: (i)o (diėvas, kėles), i̇io (lopulis), ā (dienā), iā (*marti), ē (garbe), i (wagis, akīs), u (funūs), iu (waifīūs), Cₘ (piemū) і Cᶠ (dukté). За подібністю їх упорядковано так: u, iu, (i)o, i̇io, Cₘ, Cᶠ, i, ē, iā, ā.

Таблиця 2

Індекси подібності типів відмінювання іменників у Postilės М. Даука

Типи (i)o i̇io ā iā ē i u iu Cₘ Cᶠ (i)o – 9,6 1,4 1,4 0 0 2,3 3,3 0 0 i̇io – 0 0 0 2,5 2,3 3,3 2,5 2,5 ā – 12,1 4,9 0 0 0 0 0 iā – 4,9 0 0 0 0 0 ē – 1,5 0 0 0 0 i – 0 0 9,2 9,2 u – 12,6 0 0 iu – 0 0 Cₘ – 12,1 Cᶠ –

14

Точніші взаємозв’язки між типами відмінювання виявляє ієрархічне групування. Процедури групування виконувалися за методом максимумів, тобто після об’єднання найбільш подібних типів нові класи утворювалися за найбільшим із попередніх індексів. У такий спосіб побудована ієрархічна класифікація типів відмінювання іменників у Postilės М. Даукіси (див. рисунок 1) чітко вказує на існування трьох основних класів: 1) іменники з основами u, iu, (i)o, iio, 2) іменники з приголосною основою (Cₘ, Cբ) та з основою на i, 3) іменники з основами ē та iā, ā. Усі слова першого класу чоловічого роду, другого — чоловічого й жіночого роду, третього — майже всі жіночого роду, за винятком таких форм, як Seneka, wārgeta, lūdžiā тощо.

Рис. 1. «Дерево» ієрархічного групування типів відмінювання іменників у Postilės М. Даукіси

Отже, іменники в Postilės М. Даукіси належать до трьох основних типів відмінювання: чоловічого, змішаного та жіночого. У першому виразною є опозиція основ u, iu (lūnus, wailius) і (i)o, iio (diewas, kėles, lopulis), у другому — опозиція приголосних основ (piemū, duktė) та основ на i (wagis, akīs), у третьому — опозиція основ ē (garbē) та ā, iā (dienā, *marti).

Слід зазначити, що основи на o та io в іменниках у Postilės не утворюють опозиції — немає відмінків, які б їх розрізняли. У сучасній литовській мові форми місцевого відмінка однини цих основ різняться, наприклад, name, bet kelyje, а в Postilėje форми й цього відмінка збігаються, наприклад, diewē і kele. Отже, іменники з основами на o та io в Postilės становлять одну відмінкову парадигму.

Лише місцевий відмінок множини розрізняє відмінкові парадигми основ на u та iu, пор. lynulē (давня форма основи на u) та wailiusē (закінчення збігається з місцевим відмінком множини іменників парадигми на (i)o, наприклад, namulē, krauiulē).

15

У Postilėje вживаються називний відмінок однини іменника viešpati та інші його відмінки, родовий відмінок однини marcžios і знахідний відмінок однини marcžią, тому називний відмінок однини останнього іменника реконструйовано як *marti. Ця форма відмінка, як і в сучасній літературній мові, єдина розрізняє парадигму основи на iā у М. Даукіси в Postilės iā від парадигми основи на ā.

Порівняно з відповідним «деревом» сучасної літературної литовської мови, побудованим А. Гірденісом і А. Росінасом (Girdenis, Rosinas 1977: 341), «дерево» ієрархічного групування типів відмінювання іменників у Postilės М. Даукіси має дещо нижчий рівень. Типи відмінювання в Postilės чіткіше розмежовуються за основами, а не за родами. Про це свідчить тип змішаного відмінювання: іменники чоловічого роду з приголосними основами, наприклад, pienų, від іменників жіночого роду, наприклад, duktė (але felū), розрізняє лише називний відмінок однини, тоді як відмінювання іменників чоловічого роду з основою на i, наприклад, wagis, та жіночого роду, наприклад, akīs, повністю збігається. У сучасній літературній мові інакше: окремо розрізняються типи відмінювання чоловічого й жіночого роду як у іменників із приголосними основами, так і в іменників з основою на i. Отже, диференціація типів відмінювання за родами є порівняно новим явищем.

LITERATŪRA

¹DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1994, 68–81.

²DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996, 68–81.

³DLKG – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1997, 68–81.

G i r d e n i s A., R o s i n a s A. 1977: Lietuvių kalbos daiktavardžio linksniavimo tipų hierarchija ir pagrindinės jos kitimo tendencijos (bendrinės kalbos ir žemaičių tarmės duomenimis). – Baltistica 13 (2), 338–348.

K u d z i n o w s k i Cz. 1977: Indeks – słownik do „Daukšos Postilė“ 1–2, Poznań: Wydawnictwo naukowe uniwersytetu im. Adama Mickiewicza w Poznaniu.

Lithuanian Grammar 1997, Vilnius: Baltos lankos, 107–125.

LKG I – Lietuvių kalbos gramatika 1, Vilnius: Mintis, 1965, 210–230.

R o s i n a s A. 1994: Simono Stanevičiaus tekstų daiktavardžio linksniavimo tipų hierarchija. – Lietuvių kalbotyros klausimai 34, 112–117.

V a l e c k i e n ė A. 1998: Funkcinė lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 319–327.

THE HIERARCHY OF SUBSTANTIVAL DECLENSION TYPES IN MIKALOJUS DAUKŠA’S POSTILĖ (the oxytonic paradigms)

Summary

The substantival declensional paradigms in Daukša’s Postilė are here classified according to the principle of hierarchical grouping. The paper focuses on the oxytonic substantival paradigms, of which a comparative analysis is given.

16

The declension types having been exhaustively classified according to the hierarchical principle, the existence of three fundamental types of substantives could be established for the language of the Postilė:

(1) masculine nouns, with a clearly marked opposition between u-, iu-stems on the one hand and (i)o-, io-stems on the other; (2) masculine and feminine nouns, with a clearly marked opposition between consonantal stems and i-stems; and (3) feminine nouns, with a clearly marked opposition between ė-stems on the one hand and ią-, ą-stems on the other. The substantives in Daukša’s Postilė can thus belong to a masculine, a mixed-gender or a feminine declension type.

In the Postilė, o- and io-stems are not clearly opposed to each other, as there is no case form that would differentiate them. For u- and iu-stems such a differentiating case form is the locative plural, for ā- and ią-stems it is the nominative singular.

If we compare the substantival declension types attested in Mikalojus Daukša’s Postilė with those of the modern standard language, we see that they are still clearly differentiated according to their stems, not according to gender: this is shown by the existence of mixed-gender declension types. The differentiation of declension types according to gender is thus shown to be a relatively recent phenomenon.

Audra ZAVADZKAITĖ-IVANAUSKIENĖ

Lietuvių kalbos institutas

Antakalnio g. 6

LT-2055, Vilnius, Lietuva

Gauta 1998 12 18

17