ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

XLVII (2002), 55–87

Ларингальний гіат у балто-слов’янських мовах¹

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

Ягеллонський університет, Краків

У статті розглядається трактування так званого ларингального гіату в балтійських і слов’янських мовах. Йдеться про випадки, коли ларингальний приголосний зникав між високим голосним i або u та суфіксальним голосним. Таке поєднання характерне для утворень на нульовому ступені коренів типу *Cei̯H-/*Ci̯eH- або *Ceu̯H-/*Cu̯eH-. Коли до кореня на повному ступені типу *CeH- додається вокалічний суфікс, ларингальний приголосний не залишає сліду (його зникнення призводить до стягнення або появи вторинного дифтонга), тоді як подібна ситуація зі зникненням ларингального після i, u породжує гіат, який згодом усувається в балтійських і слов’янських мовах вставленням гоморганного ковзного приголосного i̯, u̯.

ВСТУП

Терміном ларингальний гіат (нім. Laryngalhiat) позначають ситуацію, коли ларингальний приголосний (лрг.) перебуває після високих голосних i, u і перед суфіксальним голосним, схематично *iH-V, *uH-V. Таке поєднання фонем характерне для словоформ на нульовому ступені аблаута (SZ). Ідеться про похідні від коренів типу *Cei̯H-/*Ci̯eH або *Ceu̯H-/*Cu̯eH-, тобто таких, що містять у своєму складі дифтонг і лрг. Власне, трактування послідовностей *iH-V, *uH-V принципово відрізняється від випадку *eH-V, коли вокалічний суфікс приєднується до кореня на повному ступені (SP) *CeH-. Тоді як у *eH-V лрг. зникає без сліду, що призводить до стягнення голосних (наслідок подвійний: контракційна довгота або вторинний дифтонг — залежно від якості суфіксального V²), у випадку *iH-V, *uH-V зникнення H спричиняє гіат. Його особливість полягає в тому, що він усувається не стягненням, а шляхом вставлення після i, u гоморганного ковзного приголосного, тобто i̯, u̯. Наслідком такого трактування є послідовності 1. *[ijV], історичне [ijV] на місці праіндоєвропейського *[iHV], та 2. *[u̯V] > істор. [uvV] на місці праіндоєвропейського *[uHV]. Наприклад:

[ijV]: старослов. bijenъ «битий» з *bi̯e.no- ⇐ *bʰiH-eno-, утворення на SZ-V від *bʰe̯iH-C. Пор. SZ-C biti, bitù.

[ijV]: лит. bijóti(s) «боятися» з *bi̯u̯ā- < *bi.HaH- < *bʰiH-eh₂-, утворення на SZ-V від *bʰe̯iH-, вед. bháyate. Пор. SZ-C латис. bitîes «боятися».

[uvV]: старослов. zabъvenъ «забутий» (-en- аналогічне замість *-on-), з *bu̯.ana- < *bhu.h₂.a.no- < *bhuh₂-eno-, утворення на SZ-V від *bʰu̯eh₂-. Пор. SZ-C byti, bylù.

¹ Ця стаття є розширеним викладом доповіді, яку я представив у Комісії мовознавства Польської академії наук, Краківське відділення, 28 лютого 2001 р.

² Пор. з одного боку довгі голосні: лат. lēnis «лагідний» < *leh₁-en-; mās «чоловік, самець» < *maHōs < *meh₂-ōs; flōs «квітка» < *bʰloHōs < *bʰleh₁-ōs. З іншого боку, дифтонги: гр. πλεῖστος «найчисленніший» < *pleh₁-istho-; лит. dienà «тепла» < *dein-i̯ < *dʰeh₁-in- (вед. dhénuk «корова» < *dʰeh₁-inu-); лат. laevus «лівий», гр. λαῖ(ϝ)ός, старослов. lēvъ < *lāiu̯o- < *leh₂-iu̯o-; лит. sausas «сухий» і старослов. suxъ < *saHusos < *seh₂-usos (гр. (h)αῦος); лит. káulas «кістка» < *kau̯H.lo- < *kaHulo- < *keh₂-ulo- (лат. caulis).

56 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

[uvV]: лит. buvo ‘був’ з *bu. ųą < *bhuh₂-eh₂-, утворення на SZ-V від *bʰu̯eH-. Пор. SZ-C búti, būdamas.

Як видно, складова структура історичних форм відповідає структурі прамови: bi.je.nъ як *bʰi.He.no-, *bu̯e.nъ як *bʰu.He.no- тощо. Історичні спіранти j, v справді продовжують прамовні ковзні *i, *u, однак слід ураховувати, що тут ідеться не про фонеми, безпосередньо успадковані з прамови індоєвропейської, як, наприклад, у випадку лит. lejù < *lei̯H-e-, vejù < *u̯ei̯H-e-, цсл. zovǫ < *gʰeu̯H-e-, лит. sravà < *sreu̯-, а про сегменти вторинного характеру, що виникли лише в епоху, часові межі якої визначають ослаблення та зникнення ларингальних фонем. Отже, фонеми j і v у послідовностях ijV та uvV ми вважаємо опосередкованим свідченням наявності інтервокального ларингального звука і в цьому сенсі генетично відрізняємо їх від j, v, що з’являються після інших, ніж i, u, голосних.

Головна мета цієї праці — якомога повніше зареєструвати ті балтійські та слов’янські морфеми, що містять ковзні i, u на місці ларингальних фонем. Матеріал організовано так. Для кожної морфеми створюється апофонічне гніздо, у якому на першому місці наводиться аломорф з ij, uv, властивий для SZ-V. Потім його зіставляють з аломорфом із довгими голосними (ī, ū) у позиції SZ-C, щоб унаочнити той факт, що характер початку суфікса, V чи C, визначає комплементарність цих двох форм ступеня занепаду коренів типу eiH/ieH відповідно euH/ueH. Далі наводиться ступінь e (SE) праіндоєвропейського кореня, зазвичай у формі, яку подає LIV (1998), і перелічуються його балто-слов’янські рефлекси. Після SE у деяких статтях ідуть деривати, утворені від ijV, uvV ступенем o (SO). Вони поділяються на передголосні (ai-V, au-V) та передприголосні (ai-C, au-C).

Апофонічне гніздо морфеми також показує, як первинні форми з ijV, uvV утворюють свої деривати. Йдеться про три групи форм: 1. інфіксальні praesentia на SZ, 2. деривати ступеня подовження ījV, ūuV (позначені як WSZ-V), 3. деривати ступеня o (SO). Інфіксальні литовські послідовності типу *Cinį, *Cunų фонетично перетворюються на Cij, Cuv (gīja, būva), потім деназалізуються в Cīj, Cūv (gīja, bija, būva, klūva). Там, де є така можливість, звертається увага на наявність паралельних «praesentionów на -na» (gīna, lýna, būna, klūna), оскільки останні через циркумфлекс і формант -na слід визнати продуктом схрещення інноваційного типу -(ȳ)ja, -(ū)va зі старішим типом -(ī)na, -(ū)na, який представляли успадковані інфіксальні утворення, що сягають епохи до зникнення передголосних ларингальних, наприклад *līna з *li-n-H-e-, *būna з *bʰu-n-H-e-. — Дериватами типу WSZ-V у литовській є, наприклад, palyjėti ⇐ lij-, papjūvėti ⇐ pjuv-, у слов’янській — наприклад, цсл. upijati sę ⇐ pij-, pokryvati ⇐ krīv-. — Якщо йдеться про деривати на SO, то це переважно віддієслівні іменники з формою кореня aiV (⇐ дієсл. ijV) або auV (⇐ дієсл. uvV), наприклад лит. bajùs від bij-, gajùs від gij-, sajùs від sij-, а також латис. krava, цсл. krovъ від *kru̯-, цсл. rovъ від rъv- (у всьому матеріалі впадає в око порівняно слабше представлення типу auV).

Іноді трапляється, що потрібна нам форма SZ-V у матеріалі не засвідчена. Тоді WSZ-V беруть за основу внутрішньої реконструкції, пор. наприклад статті *miį-, *žį-, *liuu-. У попередніх аналізах траплялися випадки, наприклад:

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 57

співвіднесення форми yj palyjēti з y (lyti) або yj prs. lyja. Так само при papjūvéti ūv пов’язували з āu дієсл. pjāti (див., наприклад, Otrębski 1965: 366). Що ж до слов’янської, то, наприклад, byvati аналізували за аналогією до byti як by-vati (замість правильного *bū-ā-). Такі випадки виправлено в рубриці WSZ-V.

Чотири екскурси, додані наприкінці статті, вказують на певні морфологічні інновації, які, як видається, були опосередковано зумовлені ларингальним гіатом. Це: (1) інфіксальний praesens від анітових коренів типу šlyja, srūva, (2) іменниковий суфікс - yś як аломорф -ijas, (3) суфікс інфінітива -yti, (4) слов’янський суфікс -aviti.

1. КОВЗНИЙ i У ПОЗИЦІЇ *I.HV

1.1. *b̑ij- I < *bʰiH-

SZ-V *b̑ij-: лит. bijóti(s) «боятися», латис. bijât(iēs), давньопрус. biātwei³ з *bi.ǰā- < *bi.HaH- < *bʰiH-eh₂-.

SZ-C *b̑i-: латис. bitìēs «боятися», теп. ч. bìstuōs (⇒ інтенсив. bìstītiēs), мин. ч., діал. bìduōs (варіант до bijuōs).

SE *bʰȇiH- «зазнати страху» (LIV 58), пор. вед. bháyate «боїться, лякається».

Похідні bai̯-V: 1. праслов’ян. *boja-, старослов. bojati se «боятися» (теп. ч. bojiti̯u se) виглядає як рефлексив, утворений пізніше від *bojati, форми, яка раніше мала перехідне значення (кауз. «лякати») щодо праслов’ян. bĭj-, пор. вище лит. bijóti(s)⁴. – 2. давньопрус. pobaint кауз. «покарати». – 3. лит. baĵùs «страшливий, боязкий»; bàju: Mirt nebus bajù «Померти не буде страшно».

Похідні bai̯-C: ibajdýti кауз. «налякати, залякати» (латис. baidīt «лякати»), báime ж. р. «боязнь, страх», baisà «страх» (⇒ baisus «страшний»), bailỹs чол. р. «ляклива, боязка людина».

1.2. *b̑ij- II < *bʰiH-

SZ-V *b̑ij-: 1. старослов. bĭjenú «битий» з *bi.ǰe.no- ⇐ *bʰiH-eno-, 2. старослов. bijetú «б’є» (ESJS 63, Stang 1942, 46) < *bi.ǰe- ⇐ *bʰiH-e-, вторинно змінене на старослов. bijetú через вирівнювання за інфінітивом bi-C (див. нижче brijetú).

SZ-C *b̑i-: 1. старослов. biti «бити», bitù «битий», nižùbiti «скинути вниз», ubiti «убити», zabiti «забити», 2. латис. būt «штовхати», ітерат. bidīt «штовхати, пересувати, штовхати, пересуваючи; набивати», лит. діал. býdyti «змушувати підвестися, сполохувати, гнати» (див. Urbutis 1981: 109).

SE *bʰȇiH- «бити» (LIV 57).

Похідні *bai̯-V: старослов., razboi чол. р. «напад, розбій», uboi чол. р. «убивство»; словац. *boji, пол. bój (етимологічне значення «битва»).

³ Читати [bijá:tvei].

⁴ Менш імовірним є успадкований характер основи словац. boj-, а саме її походження від перфектума праіндоєвроп. *-bʰoiH- (пор. вед. bibhāya-), як зазвичай вважають у літературі (див. Vaillant 1966: 393) і нещодавно ESJS 72.

58 |

W O J C I E C H S M O C Z Y Ń S K I

1.3. *bii- III < *bʰih₂-

SZ-V *bii-: лат. biju прт. ‘я був’. Спираючись на засвідчені в оптативі словоформи bimū (1-ша мн.), bi (2-га, 3-тя одн.) із анте-консонантного SZ *bī-, відповідно до прийнятого тут аналітичного принципу можна звести *bii-ā- до *bʰiH-eh₂-, а *bi-C — до *bʰiH-C. Якщо тепер, з огляду на рівнозначний аломорф *bʰuh₂-V (пор. лит. buvai, старолат. buvu, староцсл. ⁰būvenŭ), конкретизуємо кореневе H як h₂, то отримаємо *bʰih₂-V, тобто SZ до *bʰieh₂-⁵. Це, у поєднанні з фактом існування варіантів *bʰih₂- / *bʰuh₂- також у германській, кельтській та італьській мовах (див. LIV 83), приводить до гіпотези, що в західноіндоєвропейських діалектах праіє. *bʰueh₂- ‘рости, виникати, ставати’ розщепився внаслідок дисиміляції лабіальних, bʰu > bʰi, на дві форми, і що обидві вони комплементарно вживаються в балто-слов’янських мовах у парадигмі дієслова ‘бути’, а саме в його слабких формах. Далі, якщо слушна гіпотеза, що у формах conditionalis старолит. на -biau ‘-би я’, -bei ‘-би ти’, *-bi ‘-би він’ (мн. -bime, -bite)⁷ міститься допоміжне дієслово *biiu > -biau (1-ша одн.), *bijai > -bei (2-га одн.), а також апокопа *bijā > *-bi (3-тя особа), то знайдемо в цьому доказ пралитовсько-латиського походження основи *bijā-⁸.

1.4. *brii- < *bʰriH-

SZ-V *brii-: прасл. *brĭjetŭ se ‘голиться’ < *bri.ie- ⇐ *bʰriH-e-; староцсл. brijetŭ se є молодшою формою; її довге i виникло внаслідок вирівнювання за інфінітивом bri-C (пор. вище bijetŭ)⁹.

SZ-C *brī-: староцсл. briti se ‘голитися’ (britva ж. ‘бритва, знаряддя для гоління’), хорв. арх. brīti, brĭjem, вторинно brĭjati.

SE *bʰreiH- ‘різати’ (LIV 77). У праслов’янській значення обмежилося значенням ‘зрізати волосся на обличчі’.

1.5. *gii- I < *gʷih₃-

SZ-V *gii-: 1. лит. atgijo ‘ожив’, iżgijo ‘одужав’, лат. dziju з *gi.ia- < *gʷih₃-eh₂-, 2. похідне pagijelis чол. ‘одужалий’, 3. лит. теп. час інфіксоване gija/gija ‘одужує’ з *gi-n-i- (варіантна форма gyna — результат контамінації давнішого *gina < *gʷi-n-H-e і молодшого gija).

⁵ Пор. *gʷih₃- до *gʷieh₂- ‘жити’ s.v. *gii-.

⁶ Інші вважають, що дисиміляція відбулася в основі *bʰū-ī-e- і була спричинена суфіксальним -i-, > *bʰī-ī-e-, див. Klingenschmitt (1982: 222, прим. 72) і LIV 84. На це слід зауважити, що саме щодо балто-слов’янських мов модель *bʰū-ī-e- не працює, оскільки тут уникають (принаймні в первинному дієслові) поєднання суфікса -ie- з коренями, що закінчуються на -ū- та -i- (< *-uH-, *-iH-), пор. напр. відсутність trīja до rīti ‘ковтати, пожирати’, tļyja до tļīti ‘падати (про дощ)’.

⁷ Por. nusidētum biau, būtumbei, tarnāutum bime, sakōtum bime, Zinkevičius (1981: 122n).

⁸ Dokładniej o tym Smoczyński (2001:51, 224n). Tam też o wcześniejszych próbach objaśnienia łot. bij-V

⁹ Тому неправдоподібне виведення brijetǫ з праіє. *bʰriH-ie- у LIV 77. Щодо послідовності -iH-ie- див. зауваження в прим. 6.

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 59

SZ-C *gi̯-: 1. лит. atgȳti ‘ожити’, латис. dzīt ‘одужувати’, староцерк.-слов. ožiti ‘ожити’ < *gʷih₃-C¹⁰. 2. gýdyti ‘лікувати’ (етимол. знач. ‘спричиняти оживання, одужання’), gȳvas ‘живий’.

SE *gʷei̯h₃- ⇐ *gʷjeh₃- ‘leben’ (LIV 192), пор. гр. βέομαι ‘я житиму’, за походженням conjunct. *gʷeih₃-o-.

Похідні gai̯-V: 1. лит. gajùs ‘легко й швидко загоюваний, такий, що одужує’, atgajùs ‘жвавий’. – 2. У слов’янській мові від анте-вокалічного аломорфа *gii-, прасл. *ži̯j-V утворено SO goj-: caus. *gojiti ‘повертати до життя’, refl. *gojiti się ‘гоїтися — про рану’ (пор. вище bojati się). Лише із синхронного погляду gojiti постає як каузативне похідне від žiti intr. ‘жити’ < *gʷih₃-C¹¹.

Похідні gai̯-C: лит. gaivà f. ‘життєвість’¹². (Той факт, що немає балтійських рефлексів *gei̯-V/ *gei̯-C, виключає можливість деривації gai- від основи на SE).

1.6. *gii- II < *gʷiH-

SZ-V * gii̯-: лит. gijà f. ‘нитка в основі тканини’, латис. dzija ‘нитка, пряжа’ з *g̑i.Hā < *gʷiH-éh₂. Пор. вед. jyá- f. ‘тетива лука’, гр. гом. βίος m. ‘лук’ (етимол. знач. ‘забезпечений тятивою’) < *bi̯i̯ó- < *gʷiH-ó-.

SZ-C *gi̯-: лит. gýsla f. ‘вена’, серб. žica f. ‘нитка, дратва’ < *gīkā.

SE *gʷi̯eH-, пор. вед. jyá f. ‘тетива лука’ (Mayrhofer EWAI₁, 603).

1.7. *gli̯- < *gliH-

SZ-V *glii̯-: прасл. *glìjь, рос. діал. glej ‘глина, глинистий ґрунт’, укр. hlej ‘мул, глина’, білорус. hlej ‘мул під водою’ (запозичене в польську glej ‘шар ґрунту попелястого забарвлення’ (див. Sławski SEJP₁ 282, Bańkowski I 430).

SZ-C *gli̯-: 1. лит. glyti̯s ‘гладкий, рівний’, латис. glīts ‘гладкий, гарний, витончений, милий’, 2. словац. glina ‘глина’.

SE *glei̯H- ‘намазувати, залишатися прилиплим’ (LIV 168): лит. glėjù (пор. glėju̯, дієприсл. мин. ч. gliejau, інф. glėti поряд із діал. glėti) ‘мазати, вирівнювати, намазуючи; ліпити, заповнювати глиною отвори, клеїти’, зворотн. ‘липнути (до чогось), горнутися’.

Похідне: *glai̯-V: лит. glājus, чол. р. ‘рідина липкої консистенції’ (LKŽ).

Примітка. Слідом давнього інфіксованого prs. *gli-n-H-é- ⇒ лит. glinù, повторно сегментованого як glin-ù, є nepowk. glin-, пор. дієприсл. мин. ч. gliniaũ, інф. glīnti, зазвичай із прийменниковими дієсловами ap-, už- ‘обліпити, заліпити (глиною)’, див. LKŽ.

¹⁰ SZ типу gy-C, можливо, міститься в лит. іменному складному слові dveigys ‘дворічна тварина (про коня)’. Адже це складне слово можна інтерпретувати як ‘той, що живе два (роки)’, а саме за умови, що компонент -gy-s є альтернативою передголосного аломорфа *gii-V, прабалтійського *gii̯as ‘живий’, який продовжує праіндоєвропейську назву *gʷih₃-ó-, пор. гр. βίος ‘життя, спосіб життя; засоби до існування, харчі; зерно’. Див. також Екскурс III.

¹¹ Привертає увагу відсутність лит. *gajyti. Слов’янському gojiti за значенням відповідає лит. gýdyti (див. вище).

¹² На основі gaiv-, що виникло внаслідок переаналізу gaiv- + -a, згодом утворили дієслово gaivinti ‘оживляти’ та іменники gaivàlas ‘стихія’, gaivùmas, чол. р. ‘пожвавлення’.

60 | WOJCIECH SMOCZYŃSKI

1.8. *gni̯- II < *gniH-

SZ-V *gni̯-: прасл. *gnijetū теп. ч. ‘гниє’ з *gnih₁-e-.

SZ-C *gnī-: стсл. (sū)gniti ‘(з)гнити’ < *gnih₁-C. Унаслідок аналогічного вирівнювання *gnīj- до інф. gni-C виникло теп. ч. gnijetū (пор. вище bijetū при biti, brijetū при briti).

SE *gne̯iH-. У LIV відсутнє. Щодо типу pwk. див. вище *bʰeiH- і нижче *leiH-, *pe̯iH-. Похідне *gnai̯-V: стсл. (sū)gnojiti кауз. ‘(за)гноїти’¹³ (постверб. стсл. gnoi, -ja ч. ‘гній’). Похідне *gnai̯-C: стсл. gnĕvù ‘гнів’, Zorn¹⁴. Щодо суфікса пор. лит. gaivà s.v. gii- I.

1.9. *ki̯i- < *kʷih₁-

SZ-V *ki̯i-: прасл. *či̯jo < *kʷih₁-e- ‘відпочиваю’, теп. ч. до čiti. Пор. *bījǫ:: biti, *lījǫ:: liti, *vījǫ:: viti.

SZ-C *kī-: стсл. počiti ‘відпочити’ (до цього нове теп. ч. počijǫ) < *kʷih₁-C. Пор. також стсл. čilŭ, серб.-хорв. čō, чеськ. čilý ‘жвавий, бадьорий’ (етим. знач. ‘відпочилий’).

SE *kʷieh₁- ‘відпочивати’ (LIV 352), пор. авест. ši̯iāmā ‘радіймо’. У слов’янських мовах немає SE *ča- з *kē- < *kʷieh₁- або з *kʷi̯a- < *kʷioh₁-¹⁵. Пор. лат. quiētus ‘спокійний, заспокоєний; мирний; приватний’ < *kʷi̯éh₁-to- (до староавест. ši̯āta- ‘щасливий’, давньоперс. ši̯āta- те саме), перф. quiēuī < *kʷi̯ē-uai (LIV 353). Щодо типу pwk. пор. *gʷieh₃- s.v. gii- I.

Похідне *kai̯-V: стсл. pokojiti ‘заспокоїти, підбадьорити, підживити’, pokojiti zakona ‘виконати закон’¹⁶, старопольськ. koji się ‘холоне, охолоджується’, koji się choroba ‘хвороба слабшає’ (прасл. кауз. з етим. знач. ‘спричинити, щоб знайшов спокій’, пор. Sławski SEJP II 329). Від цього pokoji ч. ‘спокій, мир’ як постверб.

1.10. *kri̯i- < *kriH-

SZ-V *kri̯-: 1. латис. krijāt (< *kriH-eh₂-) «дерти шкуру; оббивати сани липовою деревиною; намотувати пряжу на мотовило» (ME II 278), 2. латис. krīja f. «ликова кора, липове лико, липова кора; обід, обруч сита, смуга лубу сита, решето; кошик із липового лубу; липова дощечка» (ME II 277; сюди ж krijuôt «дерти шкуру» як пізніше утворення від іменника).

SZ-C *krī-: 1. лит. krýtis, -ties f. «сітка для виловлювання риби; рибальський черпак», із метатонією: krytis, -tiēs f. «крижина» (етимологічне значення — «шматок, що відділився»). – 2. церк.-слов. krinǫ m. або krina f. «дерев’яна посудина, діжка для води», ст.-церк.-слов. okrinǫ m. те саме (інакше ESJS 365: від *(s)krej- анітова).

SE *krejH-, це походить через перетворення від праіндоєвропейського *kreh₁- «просіювати, відокремлювати», пор. LIV 327. До SZ *kriH- у балтійській мові за допомогою техніки v̥rdhi було утворено новий SP *kre̯iH-, звідси лит. діал.

13 Отже, історично це дериват від праслов’янської основи на -ī-, а не на -i-, як у Vaillant (1966: 417).

14 Щодо семантичного розвитку див. Sławski SEJP I 304, ESJS 182.

15 Хіба що пов’яжемо з цим коренем слово čăs «час», припустивши будову ča-s̑ і етимологічне значення «перерва, хвилина перепочинку» (?). ESJS 98 s.v. časǫ такої спорідненості не бере до уваги.

16 Derywat od prs. na -ū-, nie zaś -ii- (inf. -i-), jak u Vaillanta (1966: 417). Zob. wyżej gojiti, gnojiti oraz niżej *krojiti, *lojiti, pojiti.

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 61

krejù (krejaũ, kriẽti) «збирати з поверхні; ловити в рідині», латис. kreju (krēju, krìet/krìēt) «збирати вершки з поверхні молока».

Похідні. kraj-V: 1. лит. іменник krājus m. «боки сита, решето; обід». – 2. праслов. *krojiți, пол. kroić «відокремлювати за допомогою гострого знаряддя», рос. krojú, kroiť «просіювати зерно», словен. krojím, krojíti «колоти, дерти»¹⁷, ст.-церк.-слов. okrojenije n. «обрізання». Слов’янська відповідність до kroj- простежується в ст.-церк.-слов. krai, -ja m. «берег, край».

Похідні. kraj-C: латис. kraistīt «збирати вершки, знімати вершки з молока», загалом «знімати з поверхні; робити поверхневим» (ME_II 256), лит. kraitis m. «кошик, короб».

1.11. *li̯- I < *liH-

SZ-V *li̯-: 1. латис. lija мин. ‘йшов дощ’, лит. įsilijo мин. ‘почався сильний дощ’ < *li̯.i̯ā- < *liH-eh₂-, 2. лит. теп. час із інфіксом lȳja/lī́ja ‘іде дощ’ < *li-n-i̯- (варіантна форма lȳna унаслідок схрещення *lina < *li-n-H-e та lȳja), 3. іменники: li̯imas чол. ‘злива’, li̯ùngas діал. ‘дощовий, сльотавий’, li̯ùndra жін. ‘сніг із дощем (пора, коли дощ падає й замерзає’)».

WSZ-V *li̯-: лит. palvėti ‘помрячити (про короткочасний дощ)’ ⇐ *li̯-ē-¹⁸.

SZ-C *lī-: лит. lýti ‘(про дощ) падати, лити’ = латис. līt (пор. теп. час līst); лит. lýdyti кауз. ‘тримати під дощем, щоб намокло’.

SE *le̯iH- ‘лити’ (LIV 363): лит. lejù, lieti ‘лити, виливати’, латис. leju, liet (нове кауз. лит. líedinti кауз. ‘спричиняти литися, виливатися, переливатися’).

Похідні lai-V: лит. ãtlaja жін. або ãtlajis чол. ‘відлив, мілина, мілке місце в озері’, ãtlajus чол. те саме, užúolaja жін. ‘заплава річки’.

Похідні lai-C: лит. láistyti ітерат. ‘поливати, зрошувати; проливати сльози’¹⁹.

N.B. Пор. зауваження про ilajai мн. ч. ‘глина для замазування дірок’, laitas чол. ‘глиняна утрамбована підлога’ наприкінці частини I.

1.12. *li̯- II < *liH-

SZ-V *li̯-: 1-ша ос. *lijọ теп. ‘лию’, рос. l’ju разом із латис. діал. lij ‘дощить’ (Endzelin 1922: §609), з *li̯.i̯e- < *liH-ē-, 2-га ос. *lijati з *liH-éh₂-, що імплікується наявністю SW lijati (пор. вище латис. lija).

¹⁷ Двозначне утворення на SO: або causativum до *kr̥nēti se ‘відриватися, відокремлюватися, відставати’ (це утворено на давньому інфіксальному теп. *kr̥nō < *kri-n-H-é-), або iterativum до прасл. *krejo (пор. латис. kreju).

¹⁸ Подовження ларингально зумовленого нульового ступеня -i̯- у -ī- відбувається також у pavijėti (s.v. *u̯ii- I). Відповідне -uu- ⇒ -ū- спостерігається в papijūvėti (s.v. *pi̯eu-) і pasiūvėti (s.v. *si̯eu-). Голосний i перед нашим вторинним i трактується так само, як і перед іншими приголосними, незалежно від того, чи це сонорні, пор. pagvėnti, pamny̌ti, patry̌nėti, pakylėti, чи обструенти, пор. pabvėdti (brid- ⇐ bred-), paskrydėti, paslydėti (*slid- ⇐ *sle̯id-), pakrypėti (*krip- ⇐ kreip-), palypėti, panysėti (*niš- ⇐ neš-), palytėti (*lit- ⇐ leit-), pamygėti, pavyzdėti (*vizd- ⇐ veizd-), pavyzėti (*viz- ⇐ vež-). Детальніше див. Otrębski (1965: §61nn.), хоча слід зауважити, що вказувані автором первинні основи цих дуративів іноді сумнівні, пор. krypsta для kypėti, liečia для *lȳtėti, šlysta для *shȳdėti.

¹⁹ Акут за зразком основи lieti, для протиставлення laistyti ‘мазати, змащувати, обкидати мокрою глиною’ (leisti).

62 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

WSZ-V *līj-: староцерк.-слов. lijati ‘лити, виливати’²⁰, вторинне інтенсивне утворення на -vati: izlivati ‘виливати’. SZ-C *li-: староцерк.-слов. liti, хорв. lĭti (se), діал. ljȉti, давньопольс. *lić ‘лити’. SE *lejH- ‘gießen’ (LIV 363): староцерк.-слов. lęjo ‘лию’ < *lejH-je- (див. також вище *lii- I). Похідне * laj-V: прасл. *lojiti ітерат. ‘лити, виливати’, від цього староцерк.-слов. loji, -a m. ‘сало’, силезьк. łój, чеськ. lůj як поствербальне утворення (етимол. знач. ‘рідкий, лійкий жир’). У слов’янських мовах немає SO *lě-C.

1.13. *mii- < *miH-

SZ-V *mii-: латис. miju, мин. ч. від mīt ‘змінювати, обмінювати’, < *mi.iā- < *miH-eh₂-. WSZ-V *mii-: слов’янське mijati ‘минати (про час)’ — передбачає первинний теп. *mījǫ (sę) ‘я змінююся’? SZ-C *mi-: 1. латис. mīt ‘обмінювати’, зворотне mītēs ‘обмінюватися одне з одним, рухатися по черзі, змінюватися’; ітерат. mistīt ‘обмінювати частіше’ < *mi-stī-. – 2. староцерк.-слов. minǫti ‘минути (про час)’. SE *mejH-. LIV 383 наводить лише анітове *mej- ‘змінювати; обмінювати, міняти’ (вед. ví mayante, 3 мн. ‘змінюються’). У латиській мові теп. *meju²¹ замінено на miju внаслідок вирівнювання за мин. ч. miju. Похідне *maj-C: 1. лит. atmainà ж. ‘зміна’, mainãi чол. мн. ‘фази місяця’²², 2. староцерк.-слов. měna ж. ‘обмін’.

1.14. *nĭi- < *niH-

SZ-V *nii-: лат. niju, мин. ч. до nīt, nīt < *ni.iā- < *niH-eh₂-. SZ-C *ni-: лат. nīt, nīt «виконувати круговий рух», sviestu nīt «збивати вершки на масло». SE *neiH- «вести, керувати», пор. вед. náyati «веде», хет. nēanzi 3pl. «керують (правлять), посилають» (LIV 406). У латиській мові prs. *neju замінили на niju внаслідок вирівнювання за мин. ч. niju. У LIV немає згадки про латиське vb.

1.15. *pii- I < *pih₃-

SZ-V *pii-: стсл. pijetǫ, теп. ч. «п’ю» < *pih₃-e- (аломорф *pih₃- з метатези *ph₃i-), пор. рос. pju, pješь (інф. pitь), p’jányj, укр. pju (інф. pytý)²³. WSZ-V *pii-: стсл. upijati sę «напиватися» (вторинний інтенсив на -vati: opivati sę те саме²⁴, до чого pivo, сер. р. «напій» як поствербальний іменник).

²⁰ Варто дослідити, чи не може lijati бути рефлексом праслов. *lъj-ē-, тобто формою, паралельною до лит. patyjęti, див. вище.

²¹ Пор. лат. meju до miet «забивати кіл, кілок».

²² Відсутність акутового наголосу свідчить про те, що ці іменники похідні від SZ-V *mii-, а не від SE-C *mej-. У LIV 383 наведено лише анатове *mej- «міняти; обмінювати, змінювати».

²³ Inaczej Stang (1942: 46), który (niesłusznie) operuje pierwiastkiem anitowym *pej-.

²⁴ Пор. серб. posmijati se поряд із давнішим posmijati se «насміхатися». Вторинний суфікс -vati виник унаслідок ресегментації, що відбулася в типі oplivati стсл. «обплювати» ⇒ opli-vati (за pli-noti «плюнути»), poči-vati «відпочивати» ⇒ poči-vati (за *poči-noti «спочити»).

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 63

SZ-C *pī-: цсл. piti «пити».

SE *peh₃- > *peh₃-i- (пор. нотацію *peh₃(i)- «trinken» у LIV 417).

Похідне *pai-V: слов. napojiti caus. «дати пити, напоїти²⁵» (постверб. napoji, -a m. «напій», пор. вище lojĭ «лой»).

1.16. *pii- II < *piH-

SZ-V *pii-: 1. лит. pijo претерит від pyti (див. нижче), 2. інфіксована форма теп. ч. pīja «набрякає від молока» < *pi-n-i-²⁶, від *pi.ie- < *piH-é-.

SZ-C *pī-: 1. лит. pyti «набрякати від молока (про коров’ячі вим’я)», išpyti «розмокнути (про ґрунт, дріжджі)»; pýdyti caus. «масажувати вим’я перед доїнням, щоб до нього прибуло молоко», 2. пс. *pitǫ «ситий, насичений» < *piH-tó-, що стало основою для деномінативного дієслова цсл. pitěti sę «насичуватися, живитися» (від нього caus. pitati «насичувати, живити, годувати; виховувати»), а також іменника цсл. pišta f. «їжа», сх. pića, стпол. pica²⁷.

SE *peiH- «набухати» (LIV 419), пор. вед. pāyate «бризкає (про молоко)». Аломорф у SO може міститися в лит. pěnas m. «молоко» < *păina- < *pojH-no- (див. šiena s.v. šii- II).

У лит. немає SO *pai- від pij-.

1.17. *prii- < *priH-

SZ-V *prii-: слов. *prĭjǫ «виявляю дружбу, прихильність» – на що вказує наявність ітератива на SW prijati «сприяти комусь, бути прихильним до когось»²⁸. Реконструкція *pri.ie- < *priH-é-. Пор. вед. priyá- «милий, бажаний; свій, той, кого зараховують до своїх» (поруч із prs. prináti «радіє чомусь, задоволений; насолоджується чимось» < *pri-né-H-ti (Mayrhofer EWAI AII 189).

Пор. відповідну SZ до *bʰeiH-, *leiH-, *ueiH-.

SZ-C *pri-: у бсл. не засвідчено. Пор. вед. prītá- «доброзичливо налаштований» < *priH-tó-, prīti- f. «радість, задоволення» < *priH-tí- (Mayrhofer EWAI AII 181).

SE *preiH- «радувати, виявляти любов» (LIV 441): prs. cs. přējǫ, стчеськ. přěju (Trautmann 1923: 231). У балтійській мові є латис. priēks «радість» (ME III 393) < *prei-ka-. Щодо будови пор. латис. spēks «сила, міць; безліч», лит. spēkas «сила, міць» (до spēju, spėti «мати вільний час», suspėti «встигнути» < *speh₁-) і цсл. znakъ «ознака» < *žnō-ka- (до znajǫ, znati ⇐ *gneh₃- «пізнати»).

²⁵ Derywat od prs. na -ī-, nie zaś -ī- (inf. -i-), jak u Vaillanta (1966: 417). Zob. wyżej gojiti, gnojiti, *krojiti, *lojiti.

²⁶ Сумнівною є реконструкція pȳja як *piH-ié- у LIV 419/ За регулярного продовження цієї протомови ми мали б отримати акутоване †pýja. Така форма була б цілком нерегулярною, оскільки балтійська мова не поєднує суфікс -i̯e/o- з основами на *-iH-, пор. прим. 6.

²⁷ Спірною є належність пссл. *pirъ, цсл. piro «частування, бенкет»; так само воно може належати до цсл. piti «пити».

²⁸ З огляду на те, що prijati нічим не відрізняється від ітеративів на кшталт цсл. lijati ⇐ *līj- (s.v. *lii- II), а також лит. palyjėti ⇐ *līj- (s.v. *lii- I), слов. mijati щодо латис. miju (s.v. *mii-), цсл. upijati sę щодо pijętǫ (s.v. *pii- I), немає підстав, услід за Vaillant (1966: 293), припускати запозичення з гот. fijōn «бути дружнім».

64 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

1.18. *ri̯- I < *riH-

SZ-V *ri̯-: 1. латис. ri̯u теп. ч., ri̯u мин. ч. до rīt (див.), лит. nur̄jo мин. ч. ‘проковтнути, пожерти’, з *rih₂-e-, -eh₂-, 2. лит. теп. ч. з інфіксом rī̀ja/rīja < *ri-n-i- (варіантна форма rīna зі схрещення *rina < *ri-n-H- і rīja), 3. nomina: лит. rījikas чол. ‘ненажера’, rījimas чол. ‘їжа, пожирання’.

SZ-C *rī-: лит. rýti ‘ковтати, пожирати’, латис. rīt те саме (інтенс. ristīt ‘швидко пожирати’)²⁹.

SE *reh₂- ⇒ *reh₂i-: Прабалтійська форма *rih₂- відображає метатетичну зміну з *rh₂i- як SZ до *reh₂i-, а це, своєю чергою, абстраговано від теп. ч. *reh₂-ie-, пор. латис. rāju ‘ганю, лаю’. У лит. немає SP *ro-C²⁹.

Похідні rai̯-V: лит. rajōti ‘жувати, пережовувати’, rajùs ‘ненажерливий’, prarajà жін. ‘прірва, провалля’.

1.19. *ri̯- II < *h₃riH-

SZ-V *ri̯-: прасл. *řijęnu < *HriH-en-, змінене в староцерк.-слов. otъ-rivenŭ ‘відштовхнутий, відкинутий’ (Vaillant 1966: 232), із v, перенесеним із синонімічного otъ-rinovenŭ або ж від дієсл. otъ-rūvati ‘відірвати’.

SZ-C *rī-: староцерк.-слов. rǫti se ‘обвалитися, впасти’, otъrinǫti ‘вигнати, відкинути’, ітерат. otъ-rivati ‘витісняти, відштовхувати’, urivati ‘оточувати’.

SE *h₃rejH- ‘хвилюватися, вирувати; текти’ (LIV 271). SZ у вед. riṇāti ‘дає текти, пускає’, rīyate ‘тече, біжить’. Пор. WSE староцерк.-слов. rějǫ, rějati ‘бігти, котитися (про воду)’ (похідне rě-ka ‘течія, річка’).

Похідні rai̯-V: прасл. *rojī чол., рос. roj, пол. rój (бджолиний рій); прасл. *vǫz-rojī чол., пол. (w)zarój ‘місце, де б'є вода, джерело’.

1.20. *si̯- I < *siH-

SZ-V *si̯-: лит. sijóti «просіювати, пропускати крізь сито», apsijóti «засівати зерном» < *si̯ā- < *sih₁-eh₂-. Прабалтійська форма *sih₁- відображає метатетичну форму *sh₁i- як SZ до *seh₁i- (останнє, своєю чергою, абстраговане з теп. *seh₁-ie- «сіє»). Пор. староцерк.-слов. sějǫ < *seh₁-ie-, інф. sěti поряд із sějati³¹ «сіяти, просіювати».

SZ-C *sī-: лит. sýtas чол. діал. «велике сито для просіювання зерна, решето».

SE *seh₁i- «втискати, вставляти» ⇒ «сіяти» (LIV 469).

Похідне. sai̯-V: лит. sajùs «те, чим можна багато засіяти», що має синонімом sėjùs, синхронно пов’язується з sėti «сіяти» (теп. sėju) і свідчить про змішання коренів зі значеннями «сіяти» (*sē-) і «просіювати крізь сито» (*si̯-). Коренева форма saj- співвідноситься з sij- так само, як, наприклад, spar- з spir- (sparùs «прудкий, жвавий» ⇐ spìrti, зокрема «поспішати, наполягати»).

²⁹ ME₃ 540 слідом за Остгоффом пов’язували з вед. riṇāti «дає текти, пускає бігти», rīyate «тече, біжить». Нині LIV 271 відносить ведичні форми до праіндоєвропейського *h₃eiH- «бурлити, вирувати» ⇒ «текти», але не згадує там лит. rýti.

³⁰ Що ж до лит. rėju, jau, rieti поряд із rėjau, rieti «гребти, зачерпувати», то найпростіше пояснити його як похідне типу вріддгі: *rēi-C < *reih₂- від SZ *rih₂-. Пор. праіндоєвропейське *reh₂(i)- «кричати, ревти» у LIV 543.

³¹ Щодо суфікса *-ā- пор. лит. sėjo «сіяв» як претерит, утворений додатково до теп. sėj-a, етимологічно sė-ja «сіє» < *seh₁-ie-.

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 65

– Інтонація литовських слів sietas ‘сито’, сербськохорватського sìto свідчить на користь праформи прабалтослов’янського *séi̯ta- < *séih₁-to-. Її, своєю чергою, можна інтерпретувати як утворення vr̥ddhi від SZ *sih₁- (пор. пояснення лит. siena s.v. sij- II)³².

1.21. *sij- II < *siH-

SZ-V *sij-: 1. лит. sijo претерит ‘зв’язував’, 2. інфіксальне теперішнє sȳja < *si-n-i-³³, 3. іменники: sijā ж. ‘балка, що зв’язує конструкцію; зв’язок’ < *si.iā- < *sih₂-eh₂-; atāsija ж. діал. ‘прут або мотузка, що з’єднує осі передніх коліс із голоблею’, літературне ātsija те саме. – Форма *sih₂- виникла внаслідок метатези *sh₂i-, тобто SZ до неопершої основи *sh₂ei-, яку було виокремлено з теперішнього часу *sh₂-ei̯é- (лит. *sajù, пор. тип староцерк.-слов. stojǫ від *sth₂-ei̯é-, SE *steh₂-).³⁴ – Лит. діал. теперішній час sinù ‘зв’язую’ може мати прадавнє інфіксальне утворення, *si-n-h₂-e-³⁵ від *sih₂- (інф. °sȳti), пор. вед. sināti ‘сковує, зв’язує копита’ < *si-né-h₂-ti.

SZ-C *sī-: лит. sī-: užsī́ti ‘прив’язати’, susyti ‘зв’язати з чимось’ < *sih₂-C. – На утворення vr̥ddhi схоже лит. siena ж. ‘стіна (плетена); межа’ < *sei-nā < *sei̯h₂-neh₂-³⁶.

SE *seh₂-, пор. вед. ā́va sāt ‘розв’язує’ (LIV 471). У балтійських мовах вторинне *sei̯h₂- від SZ *sih₂- (vr̥ddhi): лит. діал. sejù ‘зв’язую’ < *sei̯h₂-e-. На презентній основі sej- ґрунтуються інфінітив sieti (немає *sieti!) і претерит sėjau. У зв’язку з цим щодо кореня в SE слід відзначити втрату його сетового характеру³⁷.

N.B. Наявність неопершої основи sej- не дає змоги однозначно інтерпретувати литовські деривати з SO як утворені від SZ-V sij-. Це стосується дієслова sáistyti ‘обв’язувати’ (акут аналогічний) та іменників pasaitas чол. ‘пута, поворозка’, atāsaja albo atsajā ж. (це варіант слова atāsija, див. вище).

1.22. *ui̯i- I < *uiH-

SZ-V *ui̯i-: лит. vijo претерит ‘згортав; гнав, поганяв’ < *ui.iā- < *uih₁-eh₂-, nuvijóti ітератив ‘розмотувати, розгортати’, ī̯vijas ‘звивистий, скручений, спіральний’, vijōklis чол. ‘повій’.

WSZ *ūi-: лит. pavȳjė́ti ‘погнати, трохи прогнати (напр., курей з городу)’, пор. palȳjė́ti та інші паралелі s.v. *lii- I.

SZ-C *ūi-: лит. nuvýti ‘сплести, утворити плетінням; відігнати, прогнати’, įvýti ‘вплести; загнати, втиснути’.

SE *uei̯h₁- ‘спрямовувати увагу на, прагнути до’ (LIV 609), пор. лит. vejù діал. ‘жену, поганяю; згортаю’ < *uéih₁-e-.

³² Mniej prawdopodobna jest hipoteza metatezy *séh₁i-to- > *séi̯h₁-to- (Smoczyński 2001: 150f.).

³³ Сюди ж належить двозначне syjęti ‘бути зв’язаним’: дериват або від теперішнього часу syj(a), або SW до sij- (пор. тип palȳjė́ti s.v. *lii- I).

³⁴ Тут менш імовірним видається *sh₂i- як результат ресегментації теперішнього часу *sh₂-i̯é-, пор. вед. ā́va syāti ‘розв’язує’, хет. ishiyanzi 3 мн. ‘зв’язують, путають’.

³⁵ Від ресегментованого sin-ù утворено претерит sin-iau̯ (неоперш. sin-).

³⁶ Будова така сама, як у pienas ‘молоко’ щодо pūti, pija, pijo ‘набиратися молока (про вим’я)’.

³⁷ Якби успадкований SE зберігся в литовській мові, він дав би теперішній час †sóju < *sá-ie- < *séh₂-ie- (пор. klóju ‘стелю, накриваю’ < *klā-ie- < *kléh₂-ie-, stóju ‘стаю’ < *stā-ie- < *steh₂-ie-).

66 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

Drw. uąj-V: 1. лит. vajóti ітер. «ганяти, намотувати», лат. vajât «переслідувати». Іменники: vajīs чол. «гонець», vajà жін. «вигін, пасовище» (давньопрус. wayos EV 282 «луки, левади»), įvajųs чол. «звивистий», 2. староцерк.-слов. voi, -ja чол. «воїн; військо».

Похідні з uąj-C: лит. vãiras чол. «стерно, кермо», vainikas чол. «вінок» (= слов. věnьcь), від проміжного похідного *uąj-ni- «плетіння, сплітання» (пор. вед. veṇíḥ «сплетіння волосся, коса»).

1.23. *uii- II < *uiH-

SZ-V *uii-: прасл. *-vĭjetù теп. «згортає, сплітає, з’єднує» < *uḭ.ie- < *uih₁-éh₂-, пор. WSZ староцерк.-слов. °vijetù.

SZ-C *uī-: 1. староцерк.-слов. viti «вити, згортати» (-vinǫti³⁸), хорв. vìti, 2. лит. výti (див. вище) < *uih₁-C.

SE *ueih₁- «обвивати, огортати» (LIV 610). Пор. лит. vejà s.v. *uii- I.

Похідне *uąi-V: староцерк.-слов. povoi, -ja чол. «одяг, накидка для обгортання», слов. «звивиста рослина, повій».

1.24. *ži- II < *ǵhiH-

SZ-V *ži-: лит. žiōju, žiōti «роззявлятися». Ця форма є результатом синкопування давнішого *žijāti⁳⁹ = прасл. *žijati (хорв. žjāti, žjām) < прабалтослов. *ži.jā- < *ži.HaH- < *ǵʰih₁-eh₂⁴⁰.

WSZ-V *ži-: староцерк.-слов. zijati «дихати з відкритим ротом».

SZ-C *ži-: староцерк.-слов. zinǫti «розкрити рот, роззявитися», лат. hīscō < *ǵʰih₁-C. Ця SZ є метатетичною формою давнішого *ǵʰh₁i-C, пов’язаного з непервинною основою *ǵʰeh₁-, що виникла внаслідок реаналізу ie-теп. *ǵʰeh₁-ie-, пор. староцерк.-слов. žějǫ⁴¹. Немає похідних на SO від žij- (на відміну від gij-, rij-, див. вище).

SE *ǵʰeh₁- ⇒ *ǵʰeh₁i- «роззявляти рот, позіхати» (LIV 153). Привертає увагу відсутність лит. *žėju, *žėti.

1.25. Ларингальний гіат *-iHV, опосередковано засвідчений у дериваті з вокалізмом ступеня *o:

SZ-V *dij-

SZ-C *di-: лат. dīdīt «змушувати танцювати».

SE *deih₁- «гнатися туди, поспішати» (LIV 91, гр. διένται): лат. deju, diet «стрибати, танцювати».

Drw. *dai-C: лит. dainà 4-й акцентний тип ‘пісня’ < *dai-nā- (етимол. значення ‘спів для танцю’?). Якби це слово було дериватом від SE, воно засвідчувало б акут (*dāina).

SZ-V *li- (див. вище, s.v. *lii- I)

³⁸ Пор. церк.-слов. povinǫti sę «підкоритися, скоритися», povinǫti бути «бути підкореним, підлягати комусь».

³⁹ Щодо синкопи в переднаголошеному складі пор. як паралелі: 1. niókoju «нищу, спустошую» з *nijokōju, denom. дієслово від nījoks «жоден, ані один», 2. nãuȳgi «невже ні?» (< *ne-jau-gi). Див. Smoczyński (2001: 139, 252).

⁴⁰ Малоймовірною є реконструкція деномінативної основи *ǵʰ.(i)eh₁-,ie-, запропонована в LIV 153 для пояснення нібито успадкованої прабалтійської основи *ž-ia- (> лит. žiō-).

⁴¹ Rasmussen (1989: 52) widzi nierozszerzony SE *ǵʰeh₁- w nomen gr. χήμη ‘małż’; miarka (znacz. etym. ‘Gähnen’?).

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 67

SE *h₁eiH- ‘мастити, beschmieren’ (LIV 247, лат. linō, -ere, хет. halina- ‘глина’). Похідне *lai-V: лит. ilajai m.pl. ‘глина для замазування дірок (у печі, глинобитній підлозі)’. Похідне *lai-C: лит. laitas m. ‘глиняна підлога для обмолоту’. Примітка: із семантичного погляду для обох слів це краще місце в литовській, ніж s.v. *lii- I ‘лити, виливати’.

SZ-V *sujj-

SZ-C *suj-

SE *suejH- ‘зникати’ (LIV 553, давньоверхньонім. swīnan): немає лит. *śvieti.

Похідне *suaj-V: лит. svaj-d ‘мрія’ ⇒ svajōti, -ōju ‘мріяти; марити; верзти дурниці; безцільно ходити; дути (про вітер)’; латв. svajāt ‘говорити нісенітниці, базікати, брехати’.

Похідне *suaj-C: *svái-ta f. ⇒ деномінатив svāitėti ‘верзти, марити; говорити дурниці; блукати’. Можливо, сюди належить і лит. svai-gùs ‘одурманливий, п’янкий’ (деномінатив svaigštù, svaigti ‘хмеліти, п’яніти, непритомніти’).

2. КОВЗАННЯ u В ПОЗИЦІЇ *u.HV

2.1. *blių- I замість *bluų- < *bʰluH-

SZ-V *blių- (*liu узагальнене із SE): лит. bliuvóti ітератив ‘мекати, ревіти, підревувати’. Замість *bluvóti, це від *blu.uā- < *bʰluH-eh₂-. Паралелі s.v. *diųu-, *skių-. SZ-C *bliu- ⇒ *blju- (*li узагальнене із SE): лит. prabliūti ‘почати ревіти’, subliūti ‘заревіти; крикнути’. Замість *blúti, пор. гр. γλύει ‘булькає, кипить’. SE *bʰleuH-: лит. bliáuti ‘ревіти, мекати’ < *bliąu-C, пор. гр. φλέει ‘переливається через край’ (LIV 74).

2.2. *blių- II замість *bluų- < *bʰluH-

SZ-V *blių- (*liu узагальнене із SE): староцерк.-слов. bljīvati ітерат. ‘блювати’ (також із превербами iz-, o-). Замість *blūvati, утвореного з *blu.uā- < *bʰluH-eh₂-. Пор. фонетично закономірне *lių у староцерк.-слов. pljīvati s.v. *(s)pių-. SZ-C *bliu-: слів немає. *bly- < *bʰluH- (пор. kryti, kryją s.v. *kruų-, tryti, tryją s.v. *truų-). SE *bʰleuH- ‘переповнюватися’ (LIV 74). Замість очікуваного праслов. *blovǫ (*bljuti/*bluti)⁴² у староцерк.-слов. закріпилося bljujo (bljīvati), з blju-, властивим для позиції перед приголосним; див. вище лит. bliáuti ‘ревіти’⁴³.

2.3. *bruų- I < *h₃bʰruH-

SZ-V *bruų-: 1. лит. дав., діал. bruvìs f. ‘брова’, знах. відм. brùvį⁴⁴, також brùvē. – 2. староцерк.-слов. brŭvĭ, -i f. ‘брова; повіка; вія’, пол. brew, brwi < прабалто-слов. *bru.uin (знах. відм. одн.) < *h₃bʰruH-m̥.

⁴² Пор. rovǫ:: rjuti/ruti (праслов. *h₃reuH-), trovǫ:: truti (*treuH-), а також анатове plovǫ:: pluti (*pleu-) і slovǫ:: sluti (*kleu-).

⁴³ У значенні ‘блювати’ литовська мова зберегла давнє дієслово: vēmti (vemiu) < праіндоєвр. *u̯emh₁-.

⁴⁴ Номінатив із основою на -i- реконструйовано за формою знах. відм. одн. на *-im < *-m̥.

68

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

SZ-C *bru-, пор. вед. bhrū́h, знах. відм. bhrū́vam, гр. ὀφρύς, ὀφρύα ‘брова’. SE *h₃bʰreuH-. Немає рефлекса праслов. *br̥āu-C.

2.4. *bru̯- II < *bʰruH-

SZ-V *bru̯-, див. WSZ-V.

WSZ-V *brū-: лит. brū́vėti, prs. -iù/-ė́ju «гарувати, тяжко працювати, мучитися» (LKŽ).

SZ-C *brū-: лит. brū́dyti «поспіхом посилати»⁴⁵: Brūdýk, kol išbrūdysi šeimyną į pievą suimti śieną prieš lietų, тобто «підганяй якнайшвидше» (LKŽ). У тому самому значенні трапляється квазіпервинне vb. brū́du, brū́dau, brū́sti (LKŽ), яке має вигляд зворотного деривата від попереднього.

SE *bhreuH- «прориватися» (LIV 81): лит. briáutis, -jasi/-nasi «вдиратися, лізти силоміць», поряд із bráutis тс., із непалатальним r, що походить від prs. bráujasi, де відбулося дисимілятивне випадіння i перед суфіксом -i̯a- (пор. máuju s.v. *mu̯- II). Див. *bru̯- III.

2.5. *bru̯- III < *bʰruH-

SZ-V *bru̯-: псл. *brūvь, -i f. «місток, кладка з колоди, перекинутої через потік», через асиміляцію голосних (ESJS 85) змінене на *brǔvь: давньорус. brū̆v поряд із brūvь, серб.-хорв. brv, старочеськ. břev, род. в. břvi. Ширше поширений дериват на -no-: староцерк.-слов. brīvno, brūvino n. «колода, балка», старочеськ. břevno, старопольськ. birzwno. Етимологія непевна, див. ESJS 85. Можливо, від праіндоєвр. *bʰreuH- у значенні «бити фонтаном (про воду, що б'є з надр землі)», пор. лит. briáutis «вдиратися, лізти силоміць», рос. brujá «сильна течія води», bruítb «швидко текти», далі гр. φρέαρ, -ατος n. «криниця», гот. brunna m. тс. Тоді йшлося б про деревину, якою обшивали стіни криниці чи джерела’.

2.6. *bu̯- < *bʰuh₂-

SZ-V *bu̯-: лит. 1. bū́vo prt. «був» < *bu.u̯á < *bʰuh₂-eh₂-, 2. prs. інфіксальне bū́va/bū́va «буває, є» < *bu-n-u- (форма варіантна bū́va виникла внаслідок схрещення *būna < *bʰu-n-H- і bū́va), 3. лит. buvóti iter. «бувати десь, зупинятися, гостювати», 4. староцерк.-слов. zabūvenŭ «забутий»⁴⁶, 5. давньопрус. buwinayti 2 sg. imper. «мешкай, живи».

WSZ-V *bu̯-: 1. bū́vis m. «буття, існування», 2. староцерк.-слов. byvati «бути, ставати», byvati sę «відбуватися», zabývati «забувати», pribyvati «бути при чомусь, прибувати». Чи слід тут припускати основу псл. *būvati, паралельну до лит. buvóti? Пор. žyvati ⇐ žūvati, prs. zovo, *ryvati ⇐ rūvati, prs. *rovo.

SZ-C *bū-: 1. лит. būti «бути», 2. староцерк.-слов. byti «бути», серб.-хорв. biti.

SE *bʰuh₂-, вторинно *bʰeuh₂- «рости, виникати, ставати» (LIV 83).

⁴⁵ Caus. на -dyti, як-от pū́dyti поряд із pū́ti і *pūvéti, див. s.v. *pu̯- I.

⁴⁶ Це замість *zabūvonŭ, з *bu.ana- < *bʰuh₂-eno-. Див. нижче *krīvenŭ, *mūvenŭ, *trīvenŭ.

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 69

Drw. *baų-V: прасл. *bovǫ prs. ‘перебуваю десь’ (пор. вед. bhávati ‘є, стає, відбувається’) імплікується слов. baviti ‘бавити, weilen’, ст.-церк.-слов. izbaviti ‘визволити, врятувати’, за походженням ітеративно-каузативним із подовженим SO, *bōų-i-. Пор. plaviti ⇐ plovǫ, traviti ⇐ trovǫ⁴⁷. Привертає увагу відсутність у литовській SO *bav-V/*bau-C.

2.7. *dinžų- < *dŋ́h-uh₂-

SZ-V *dinžų-: давньопрус. insuwis ‘язик’⁴⁸, лит. liežùvis⁴⁹. Тут ідеться про SZ суфікса *-ueh₂-: *dŋ́h-uh₂- щодо праіндоєвроп. *dŋ́h-ueh₂- (Rasmussen 1989: 88). Пор. вед. juhú- f. ‘язик; язик Агні = полум’я’ (Mayrhofer EWAIa, 591). – У слов’янській на основі прасл. *dęzuv-V утворено nom.sg. *dęzy, від нього *dęzy-kū, яке згодом через народноетимологічне зближення з lizati ‘лизати’ (праіндоєвроп. *leiǵʰ-) змінило свою форму на *lęzykū і зрештою – незрозумілим шляхом – на języki (пор. лат. lingua замість старолат. dingua).

2.8. *džių- замість *duų- < *dʰuH-

SZ-V *džiu-: лит. džiuv- у l. (nu)džiūvo прт. від džiūti (LKŽ)⁵⁰, 2-га особа prs. з інфіксацією džiūva замість *dūva; успадкованою формою було *dūna < *dʰu-n-H-), 3. džiuvinti caus. ‘сушити’ (LKŽ), 4. іменники: džiuvėsis m. ‘черствий шматок хліба; виснажена, висушена людина’, džiuvinys m. ‘те, що призначене для сушіння; сушенина’.

WSZ-V *džiu-: прт. (nu)džiūvo ‘висох’.

SZ-C *džiu-: лит. džiūti ‘висихати, сохнути, в’янути’ (prs. džiūsta), латв. žūt. Пор. pūti s.v. *puų-.

SE *dʰeuH-: 1. лит. džiáuti (džiáuju, džioviau) ‘вішати для сушіння, сушити’, латв. žāut < прабалтійське *diāu-. – 2. Зі зміною eų > oų сюди належать прасл. *dovǫ, *duti ‘надуватися; дути, віяти’: ст.-церк.-слов. naduti se, dujeti se ‘надутися’, серб.-хорв. dūti, dūjem⁵¹. SW *dōų-V до *dōų-V видно у ст.-церк.-слов. podaviti ‘задушити; притиснути, знищити’ (первісне caus. ‘позбавити дихання’; інакше ESJS 124, LIV 130).

N.B 1. Балтійські мови демонструють узагальнення початкового dź- < *d₁- з SE в усій парадигмі, у зв’язку з чим тут немає альтернантів із d-: *dū-C/*duų-V (SZ) < *dʰuH- і *dāų-C (SO) < *dʰoųH-. На цьому тлі також džiuv- < *džiu- має бути інновацією замість *duv-.

N.B 2. Якщо можливий зв’язок лит. džiáu-/džiū- ‘сушити, сохнути’ з праіндоєвроп. *dʰeuh₂- ‘диміти, обкурювати’ (див. Smoczyński 2001: 155), то очікуваний для прабалтійської початковий d- може бути засвідчений, імовірно, у двох випадках: по-перше, у словенському дієслові diti

⁴⁷ Інакше ESJS 258, де izbaviti виводиться від *jьzbyti так само, як zabaviti від zabyti.

⁴⁸ Випадіння d-, паралелями до якого є лит. ilgas ‘довгий’ < *d’ilgas, від праіндоєвроп. *dʰl̥ghó- (пор. ст.-церк.-слов. dlъgъ, серб.-хорв. dūg), а також āšara ‘сльоза’, що належить до основи *dašru < праіндоєвроп. *d(r)ak’ru, пор. гр. δάκρυ n., старолат. dacru-ma.

⁴⁹ Змінене в корені через зближення з liežùti ‘лижу’ (праіндоєвроп. *leiǵʰ-).

⁵⁰ Пор. supūvo ‘згнив’ від pūti (s.v. *puų-).

⁵¹ До цього як perfectivum належать ст.-церк.-слов. vъdnǫti ‘вдихнути, зітхнути’; словен. dúniti про порив вітру, старопольськ. dunąć ‘дмухнути, подути’.

70 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

(prs. díjem) ‘пахнути, віяти’ < ps. *dyti < *dʰuh₂-C, пор. тип scs. kyti, kyjǫ (s.v. *kruų-), ryti, tryjǫ (s.v. *truų-); по-друге, в ізольованому литовському іменнику dūlis, -io m. ‘трухлявина, яку використовують для обкурювання бджіл’, від прикм. *dūlas < *dʰuh₂-ló-⁵² (паралельне утворення до dūmai m. pl. ‘дим’ < *dʰuh₂-mó-, див. LIV 131).

2.9. *griuų- замість *gruų- < *gʰruH-

SZ-V *griuų-: 1. лит. grìuvo ‘обвалитися’, прт. до grìūti, замість *gruv-ā- < *gʰruH-eh₂-, з r’ за SE (див.), 2. інфіксована форма теп. grìųva ‘валиться’ < *gʰriu-n-u-, замість *gru-n-u-; ще давніше *grūna < *gʰru-n-H-, пор. вар. grìūna), 3. ім. gr(i)uvėsiai m. pl. ‘руїни’.

SZ-C *grių-: лит. grìūti ‘обвалитися, впасти вниз, рухнути’ (замість *grūti).

SE *gʰreHų- ‘падати, стрімко кидатися’ (LIV 182) ⇒ *gʰreuH-, pbalt. *gʰriāų-: лит. gríauti, griáunu, grióviau ‘перекинути й скинути, повалити, зруйнувати’.

2.10. *guų- < *guH-

SZ-V *guų-: 1. латис. guvu ‘я схопив’, прт. до gūt, від *gu.ųā- < *guH-eh₂; 2. у литовській немає прт. *guvaĩ, зате є іменник guvìs ‘спритний, моторний; жвавий, швидкий, як іскра’.

SZ-C *gū-: латис. gūt ‘схопити, вхопити, дістати’ (теп. gūnu та gūstu⁵³), ітератив gūstīt.

SE *geųH- ‘здобути’ (LIV 167): лит. gáuti ‘дістати, отримати’ заступило *gʰiāų-. Початковий звук вирівняно за SZ-формою, причому теп. gáunu змушує враховувати тут також вплив давнього інфіксованого утворення *gunū < *gu-n-H-é- (подібно у випадку

šáunu поряд з інф. *šiáuti, див. s.v. *šuu-).

2.11. *klių- замість *kluų- < *kluH-

SZ-V *klių-: 1. лит. pakliùvo дієприкм. мин. часу від kliùti. Замість *kluv-ā- < *kluH-eh₂-, з l’ за SE, 2. особа однини теп. часу з інфіксом kliųva «потрапляє кудись, у щось; заважає» < *klių-n-u-, замість *klu-n-u- (ще давніше *klūna < *klu-n-H-, пор. вар. kliūna).

SZ-C *klių-: лит. kliùti «потрапити; заважати».

SE *kleųH-, пбалтійське *kliaų-: лит. kliáutis (kliáujuosi, klióviausi) «поєднуватися, мати справу, вплутуватися з кимось; довіряти комусь».

2.12. *knių- замість *knuų- < *knuH-

SZ-V *knių-, див. WSZ-V.

WSZ-V *kniū-: лит. kniūvynės іменник жіночого роду, множина «бійка» (етимологічне значення — «боротьба»). Вторинний варіант knyvynės «сварка, незгода». Початкове kn- утворене за зразком SE (див.).

SZ-C *knū-: латв. knūdu a. knūstu, knūdu, knūst «свербіти», āda knūd «шкіра свербить». Основа на -d- узагальнена з теп. часу *knū-da < *knuH-dʰ-e-, етимологічне значення — «чухається». Поряд із цим короткоголосний knūd «свербить», knūdēt, досі не пояснений.

52

Пор. зауваження про púliai під *puų-.

53

Не можна виключити аналіз *gun-stu, утвореного внаслідок оновлення *gunu < *gu-n-H-e.

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 71

SE *kneuH- ‘дряпати’ (LIV 326, гр. χνύω ‘дряпає’), прабалтійське *kni̯au-: лит. kniautis, kniąjuosi, knióviausi ‘битися, боротися з кимось’, atsikniauti ‘(про струп на рані) відокремитися, відпасти’. Ширше поширене kniausiu ‘копирсатися в чомусь, рити, перевертати; шукати щось’, зворотне ‘заглиблюватися (риючи в землі, соломі)’, колись належало до інфінітива *kniau-séti.

2.13. *kruu- I < *kruH-

SZ-V *kruų-: 1. праслов. *krùvenǫ ‘покритий’, ст.-церк.-слов. nepokrývenǫ ‘непокритий’⁵⁴ < *kru.ę.no- < *kruH-eno-; ст.-церк.-слов. pokrývati ‘покривати, накривати’ < *kruH-eh₂-, 2. латис. kruva ‘купа (malkas kruva ‘купа дров’); пагорб, підвищення’ (вар. kruva, з r, перенесеним із SE, див. нижче), 3. непевною є належність латис. kruvesis m., яке, крім ‘der Höcker’ (див. вище kruva), означає також ‘hartgefrorener Kot auf dem Wege, Felde’, див. ME II 291 (тут порівняння з гр. κρύος ‘мороз’, κρύσταλλος ‘лід’).

WSZ-V *krū-V: 1. ст.-церк.-слов. pokryvati, ітератив ‘покривати, накривати’, 2. лит. krūvà f. ‘купа (каміння, дров, соломи, гною); натовп людей’ (деномінатив krūvyti або krūvóti, krūvuoti ‘складати в купу’).

SZ-C *krū-: 1. ст.-церк.-слов. kryti, kryją ‘накривати’ (паралель s.v. *trų-), 2. лит. krūšnis, -ies f. ‘купа, стос каміння’.

SE *kreųH-: латис. krąūt, krąūju ‘складати в купу, нагромаджувати, вантажити’ < *kri̯ąu-C. Вторинний початковий kr- у лит. kráuti ‘складати, накладати’ є наслідком дисиміляції, що сталася у формі теп. часу: *kriáuju > kráuju (пор. máuju замість *mjaúju та прим. 56).

Похідні. *krąu-V: лит. pérkravinėti ‘перевантажити, перевантажити (віз)’, kravuš ‘місткий, такий, що вміщує багато’ (про віз, комору), kravažai m. pl. ‘речі, які перевозять під час переїзду, вантажі’, латис. krava f. ‘купа’. — Із слов’янських пор. ст.-церк.-слов. krovъ m. ‘дах, покриття; укриття; намет, курінь; накрите місце’, ст.-церк.-слов. pokrovъ m. ‘покриття, дах; захист, оборона’.

2.14. *kruų- II < *kruH-

SZ-V *kruų-: прабалто-слов. *kruųina- < *kruh₂-V, пор. 1. лит. krūvinas ‘кривавий, закривавлений’, 2. слов. krūvinъ ‘кривавий; споріднений’ (пол. krewny), 3. ст.-церк.-слов. krŭvi, -ve f. ‘кров’, рос. krovь, за походженням давній знахідний відмінок однини до kry, < *kru.ųin < *kruh₂-m̥.

SZ-C *krū-: серб.-луж. ky, словен. krĩ, діал. хорв. krĩ f. ‘кров’ < прабалто-слов. *krūs. Пор. авест. xrū- ‘сире, криваве м’ясо’, xrūra- ‘кривавий; жорстокий’ (лат. crūdus ‘сирий’).

SP *kréu̯h₂-s-, пор. вед. kravíṣ- n. ‘м’ясо, що стікає кров’ю’, гр. гом. χρέας те саме < *kréua-s-. У балто-слов’янських мовах немає сліду *kri̯ąu-C. Натомість етимологічний аломорф *kri̯ąu- видно в латис. kreve f. ‘згорнута кров, струп на рані’, з *krave. Похідні: krevains ‘покритий струпами’, krevelains те саме.

Похідні *kraų-C: лит. kraujas m. ‘кров’ (також kraujai як pluralia tantum) є двозначним. По-перше, kraų- може бути SO до *kruų-. Оскільки такі похідні зазвичай мають прабалто-слов’янський суфікс -a-/-ā-⁵⁵, а не -i̯a-, krau-ja- могло б бути похідним другого ступеня

⁵⁴ Пор. також prikrývenije n. ‘покриття, укриття’, sŭkrýveno adv. ‘потай, таємно’.

⁵⁵ Пор. латис. kruva, ст.-церк.-слов. krovъ s.v. *kruų-I.

72 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

від якогось *kravas або *krava. По-друге, kraų- може стояти замість *krųų-, яке перед суфіксом -ia- втратило кореневий сегмент і внаслідок дисиміляції, подібно до vb. kraųju < *kriaųju (пор. латис. krāju, див. *kruu- I)⁵⁶. Отже, тут ми мали б основу на SE. Відсутність акуту змушує виходити з антевокалічного аломорфа, *kreuh₂-V- > *kriavas, *kriava. І в цьому випадку утворення на -ia- було б лише вторинною деривацією⁵⁷.

2.15. *kuų- I < *kuH-

SZ-V *kuų-: староцерк.-слов. kŭvati «кивати головою» < *kuH-eh₂-. WSZ-V *kuų-: староцерк.-слов. kyvati «кивати головою», рос. kivát⁵⁸. SZ-C *kū-: 1. староцерк.-слов. (po)kynǫti «кивнути, хитнути головою», kyznĭ, -i f. «підступ, махінації», 2. лит. kūjis m. «ковальський молот», староцерк.-слов. kyji m. «палиця, молот». SE *keh₁u- ‘wackeln’ (LIV 306) ž *keuH-: староцерк.-слов. kovo, kovati «кувати, бити молотом»⁵⁹. У балтійських мовах *kāu- узагальнилося за рахунок *kiāu- внаслідок дисимілятивного занепаду та у формі теп. часу *kiā-io⁶⁰: лит. káuti, теп. káuju/káunu, мин. kóviau (давн. kavaũ), «бити, кувати», латис. kaût, теп. kaûju/kaûnu, мин. kâvu/kavu⁶¹.

2.16. *kuų- II < *kuh₁-

SZ-V *kuų-: прасл. *kųenŭ «відчуваний» < *kuh₁-V⁶². За SE, його замінило čuti «відчувати; чути» через *čivenŭ, пор. староцерк.-слов. učŭvenije, старосерб. čvenije (Vaillant 1966: 288); згодом відновлено як *čuvenŭ, пор. серб.-хорв. čuven «відомий, визнаний». – У балтійських мовах відповідником напрошується дієслівна основа старолит. kuv-ē- (або SW kūv-ē-) зворотн. «стерегтися (гріхів), уникати (загибелі), уникати (людей)», записана як <nusisukuvitie>, 3 ос. теп. <kuwisi>⁶³, хоча співвідношення значень слов’янської та литовської форм залишається тут важким для пояснення.

SZ-C *kū- (рефлексів немає). SE *(s)keuh₁- ‘wahrnehmen, schauen’ (LIV 507): староцерк.-слов. čujo, čuti «відчувати, сприймати» < *kiāu-C.

⁵⁶ Паралелі: naũjas «новий» із *n̥iaų-ias < праіндоєвр. *neu̯-io-s (пор. іон. грец. νεῖος, гот. niujis, вед. návya-, див. Smoczyński 2001: 122, 162); brájuos s.v. *bruu- II, máuju s.v. *muu-.

⁵⁷ За припущення про первісний суфікс *-io- ларингал перебував би в антетконсонантній позиції, а це мало б призвести до акутованого рефлексу: *kráujas < *krouh₂-io- або *kráujas < *kreuh₂-io-. Пор. вище вед. kraviś і грец. κρέ(ϝ)ας.

⁵⁸ Por. Vaillant (1966: 284), gdzie też porównanie formalne ze stlit. kŭvētis. To ostatnie jest moim zdaniem bliższe *kuu- II, zob. niżej.

⁵⁹ Рефлекс ov є наслідком праслов’янської зміни *eų на *ou. Унаслідок цього в апофонічному ряді SE зливається із SO. Пор. нижче етимологічні форми на SE: plovǫ s.v. *pluu-, rovǫ s.v. *ruu-II, snovǫ s.v. *snuu-, trovǫ s.v. *truu-, zovǫ s.v. žųu- I.

⁶⁰ Пор. лит. kráuti на противагу латис. kraût (s.v. *kruu-I).

⁶¹ LIV 308 реконструює прабалтійську форму *keh₂u- «бити, розколювати» і приписує староцерк.-слов. kovo структуру *koh₂u- (за походженням редупліковане теп. на SO: *ḱé-koh₂u-). Згідно з тим самим словником, лит. káuju має бути вторинною формою теп. часу на -ie- з голосним прабалтійського o: *koh₂u-ie-. Сумнівно.

⁶² Пор. вед. ākuvátē «має намір, задумує щось».

⁶³ Zob. dokumentację z Punktay sakimu Szyrwida (1644) w Smoczyński (1989: 50).

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 73

Див. *skuu-.

2.17. *liųu- замість *luų- < *luH-

SZ-V *liųu-, див. WSZ-V.

WSZ-V *liųu-: лит. liūvis ч. ‘припинення чогось, розрив із чимось’. Пор. гр. гом. λύω ‘звільняю’ < *lu.uō < *luH-ē-.

SZ-C *lū- < *luH-. Імовірно, сюди належить як девербальний іменник *lū-ka-, прасл. *łyko с. ‘ликова кора липи’, серб.-хорв. līko, рос. lýko, чеськ. lýko, польськ. łyko⁶⁴, з етимологічним значенням ‘те, що відокремили, відірвали’⁶⁵. (N.B. Інше походження має лит. lùṅkas ‘ликова кора’, латис. lûks. Це поствербальний похідник дієслова *lūṅku (*lū́kau, *lū́kti) ‘здирати ликову кору’, утвореного від іменника *lū́ka- ‘ликова кора’⁶⁶).

ІЄ *leuH- ‘відрізати, відокремлювати’ (LIV 374, вед. lunāti ‘відтинає’⁶⁷), прабалтійське *li̯āu-: лит. liáutis (liáujasi, lióvesi) ‘стримуватися, припиняти; припиняти, покінчити’, латис. ļauties ‘припиняти’, ļaut ‘дозволяти, допускати’⁶⁸.

2.18. *mluų- < *mluh₂-

SZ-V *mluų-: старослов. mlȳva ж. ‘галас, гамір, шум; сум’яття, неспокій, заворушення’ < *mlu.uā- < *mluh₂-eh₂- (пор. вед. bruvánti 3 ос. мн. теп. ‘говорять’, дієприкм. теп. bruvánt- < *mluh₂-ént- ‘той, хто говорить’); без mlȳvy присл. ‘спокійно, тихо’, mlȳvьnъ ‘галасливий, шумний, неспокійний’. – Від mlȳva утворено деномінативне дієсл. старослов. mlȳvljo, -iti ‘шуміти, здіймати галас, викликати заворушення, підбурювати’⁶⁹, в інших мовах ‘говорити’: старочеськ. mluviti, польськ. mówić (давн. і діал. mołwić), рос. mółvitь.

SZ-C *mlū-. Можливо, воно міститься у слов’янському młynū ч. ‘міль’ < *mlū-no- (передбачуване етимологічне значення ‘шум, гучний звук каменів, що труться один об одного’).

У слов’янських мовах відсутнє SE-C *ml(j)u- < прасл. *mli̯āu-C < *mleuh₂-⁷⁰ (пор. авест. mraomī ‘повідомляю, говорю’, вед. brávīti ‘говорить’)⁷¹. Перед вокалом аломорфом було б прасл. *mlov-⁷², пор. rovǫ, r(j)uti, trovǫ, truti.

⁶⁴ Щодо будови пор. серб.-хорв. rykú ‘рев’ s.v. *ruu- II.

⁶⁵ Пор. литовські назви ликової кори: máukna ⇐ maũkti, зокрема ‘здирати шкіру, кору’, karnà ⇐ kérti ‘відставати, відокремлюватися’, plaušà або plaušas ⇐ plýšti ‘рватися, тріскатися’.

⁶⁶ Cytowanemu w kółko zrównaniu lit. lùks ze słow. łyko (zob. np. Trautmann 1923: 163) sprzeciwiają się prawa głosowe: ani słowiański nie zna †lǫkъ, ani litewski †lūkas w znaczeniu ‘łyko’.

⁶⁷ Без балтійського матеріалу. Він наведений у LIV s.v. *leh₁- на с. 358.

⁶⁸ Проблематичне досі лит. liūtas ‘лев’ може мати основу lū-, абстраговану від інтр. форми теп. ч. *liūva або *liūna ‘рветься; розриває себе’ < *liu-n-u-. Незалежним від цього є прикметник liūtas ‘дикий’, запозичений із рос. ljuty (див. Fraenkel LEW 382).

⁶⁹ Щодо словотвору пор. напр. лит. krūvija, -yti ‘складати в купу’ ⇐ іменник krūva ‘купа, стос’.

⁷⁰ Пор. старослов. bljǫjo до *bhleuH-, pljǫjo до *(s)pie̯uH.

⁷¹ ESJS 485 на першому місці подає реконструкцію праіндоєвропейського *melu(H)-, що видається неточною, оскільки (1) у слов’янській немає ступеня сильного ряду *mūlu- < *mlu(H)-, (2) послідовність i̯u у mlȳva допускає лише виведення від ступеня сильного ряду, що закінчується на *uH- (про зв’язок (u)v з ларингальним гіатом ESJS не згадує).

⁷² Слов’янський ступінь сильного ряду *mlav(iti), паралельний до plaviti ⇐ plovǫ, traviti ⇐ trovǫ, міг дати поствербальний іменник *mlava, засвідчений у польському топонімі Mława (пор. trava від traviti).

74 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

2.19. *muų- I < *muH-

Ступінь сильного ряду-V *muų-: 1. староцерк.-слов. neomūvenu ‘немитий’ < *mu.ue.no- < *muH-eno-; otūvenije ім. ‘обмивання’; давньорус. movī ж. ‘лазня’ < *mūvī (Vaillant 1966: 282), 2. латис. *muvu ‘я плив’, мин. ч. до теп. ч. діал. myunu (*mū-nu)⁷³.

Ступінь слабкого ряду-V *mū-: староцерк.-слов. omyvati ‘обмивати’, umyvati ‘умивати’.

Ступінь сильного ряду-C *mū-: 1. староцерк.-слов. izmyti sę ‘вимитися’, umyti ‘мити’, хорв. mūti, чеськ. mýti, 2. давньопрус. aumūšnan ‘змивання’ (від *aumūt ‘обмити, помити’), 3. латис. діал. myustīs поряд із myunu ‘пливу’, 4. mūdāt ‘плавити’, mūdāties ‘плавати, купатися’, mūdināt ‘плавити (коней у річці)’.

Ступінь сильного ряду *meųH-: у литовській і латиській замість *mių- (пор. нижче литовський тип pjauti) закріпилося *māų-: латис. maūt, mauju/maunu⁷⁴, māvu ‘занурюватися, плисти’, каузатив maudāt ‘плавити’, лит. māudyti ‘купати когось’ (тут бракує первинного дієслова⁷⁵).

2.20. *muų- II замість *mių- < *miųh₁-

Ступінь сильного ряду-V *muų-, див. ступінь слабкого ряду-V.

Ступінь слабкого ряду-V *mū-: лит. mūvėti ‘носити щось насунуте, надягнуте (одяг, перстень), бути одягненим’ (3 ос. теп. ч. mūvi)⁷⁶.

Ступінь сильного ряду-C *mū-: 1. лит. mūstyti ‘махати, розмахувати, рухатися, неспокійно поводитися; кивати головою; заперечувати, бути неслухняним’ (інтенсив на -sty-; сюди ж варіант mūistyti(s), LKŽ), 2. іменники: mū-kla ‘петля, сильце для ловлі птахів’, mū-klas ‘петля з кінського волосу, закріплена на палиці й призначена для ловлі щук’ (LKŽ); можливо, також mūksnis ч. ‘ковток, ковтання’ (Trimis mūksniais išgėrė kvartą pieno, LKŽ), якщо походить від *mū-snis⁷⁷. Досі у зв’язку з mūti не згадували ступінь з нульовим чергуванням mū-C, див. Trautmann (1923: 172), Pokorny IEW 743, Fraenkel LEW 421, Rasmussen 1989: 115нн., LIV 402.

Ступінь сильного ряду *mieųh₁- ‘(sich) bewegen’ (LIV 402⁷⁸). Балтійський ступінь сильного ряду *miąų- у формі теп. ч. *miąų-jō зазнав зміни через дисимілятивне випадіння i, тому лит. máuju, а не *májuju⁷⁹. Звідси непалатальний початковий m- поширився на всю парадигму (зокрема й на литовський ступінь сильного ряду-C mū-). Пор. лит. máuti, máuju/máunu, móviau ‘насовувати (перстень, шапку), надягати (штани); надягати й знімати’, латис. maūt, mauju/maunu⁸⁰, māvu ‘одягати; накладати упряж’.

73 Tak Endzelin (1922: §612). Zob. wyżej łot. guvu ‘chwyciłem’ do gūnu, gūt.

74 Наявність форманта теперішнього часу -nu змушує зважати на вплив форми теп. ч. із утраченим інфіксом *munū ‘одягаюся’ < *mu-n-Hé-. Пор. гіпотезу щодо теп. ч. ‘unu ‘взуваюся’ під *uų-.

75 Ним могло бути інтенсивне теп. ч. *mū-du ‘занурююся’ < *muH-dʰe-, від якого походить māud-yti як каузатив і латис. maud-āt як ітератив на ступені сильного ряду. Див. нижче лит. pūdyti ‘доводити до гниття’, pūdamas дієприкм. теп. ч. ‘гнилий’ ⇐ *pūda ‘гниє’ (інф. pūti). Якщо це так, то праслов. *mydło ‘мило’ допускає аналіз *mūd-la- і, як наслідок, відокремлення від вед. mūtra-, авест. mūθra с. ‘сеча, урина’ < *muH-tro-.

76 Пор. тип siuvėti під *sjuų-.

77 Вставка k, як у alksnis, āuksnas, давньопрус. lauxnos.

78 Пор. вед. múvati ‘штовхає, напирає’ < *miH₁u-e-, що походить від метатези ларингального в SZ *miųH₁-, див. Eichner (1988: 135).

79 Паралелі у прим. 56.

80 Наявність форманта теперішнього часу -nu змушує зважати на вплив форми давнього теп. інфіксального *munū < *mu-n-H-.

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 75

2.21. *pi̯u̯- < *pi̯uh₂-

SZ-V *pi̯u̯-: лит. pjūvenos f. pl. ‘тирса’ < *pi̯u.ue.nā-⁸¹ < *pi̯uh₂-en-. WSZ-V *pi̯u̯-: лит. papjūvėti ‘потроху гнити’ (пор. pasiūvėti s.v. *si̯u̯-); іменники: лит. pjūvenos f. pl. ‘тріски; лезо коси’, pjūvis m. ‘різання, пиляння; зерно, достигле для жнивування’.

SZ-C *pi̯u̯-: лит. pjūdyti ‘цькувати; дратувати, підбурювати’⁸², sb. pjūklas m. ‘пилка’.

SE *pie̯uh₂-: лит. pjáuti, pjā́unu ‘різати, пиляти’ (інтенсив. pjáustyti), латис. plaũt ‘косити; збирати врожай’ (інтенсив. plaũstīt).

2.22. *plu̯- < *pluH-

SZ-V *plu̯-: 1. лит. plūvo, мин. ч. до plūti (див.) < *plu.ǭ- < *pluH-eh₂-, 2. інфіксальна форма теп. ч. plūva < *plu-n-ų- (вар. plūna вказує на давніше *plūna < *plu-n-H-), 3. pluvėti, plūva ‘бути зануреним, тонути в чомусь; блукати’, pluvénti ‘повільно текти, струмувати’⁸³. – У слов’янській пор. прасл. *plŭvěti, старочеськ. plvěti, plvu ‘текти, розтікатися, розчинятися; танути (про віск)’, plúci ‘той, що плавиться, тане’, старопольськ. plwieć ‘хитатися, вагатися’ (переносне вживання), płwiących род. мн. ‘флуктуючих’; прасл. *ob-plŭv-itŭ ‘той, що обтікає щось’ (калька лат. abundans), старопольськ. opwity ‘рясний’.

WSZ-V *plū-: цсл. plŭvati ‘плавати’. Відношення kyvati ⇐ kūvati (s.v. *kuu- I) спонукає запитати, чи не слід припустити основу *plŭvati, яка співіснувала з *plŭvěti (див. вище).

SZ-C *plū-: 1. лит. plūti (теп. ч. plūnu/plūvù, мин. ч. pluvau̯) ‘бути переповненим, розтікатися’, paplūti ‘опинитися під водою, у воді; залитися слізьми; рясніти’; sb. plūtis m. ‘поплавок у сітці’ (LKŽ). – 2. прасл. *plyti ‘текти’, сербохорв. plīti, старопольськ. pyć, мин. ч. pyło ‘(про рідину) литися, текти; лити наче дощ’ (SStp₁₇₈), до цього прасл. *plynoti як імперфектив. SP *pleuH-⁸⁴: цсл. plovǫ, pluti, старочеськ. plovu, plūti ‘плисти’, пор. полабськ. rovo, ruti, trovǫ, truti.

Примітка. Анатові форми, що трапляються в цій групі, як-от (1) латис. pluts, род. pluta ‘трава’, (2) цсл. plŭtŭ ‘трава’, рос. plot, plotá (*plu-to-), старопольськ. płet, płtu m., старочеськ. plet, plti f. (*plu-ti-) тощо, (3) цсл. plŭnije n. ‘течія, плин води, джерело’ (*plu-n-) можуть бути пов’язані з коротким *plu- давнього теп. ч. *plune- < *plu-n-H-é- (див. вище).

2.23. *pu̯u- I < *puH-

SZ-V *pu̯u-: 1. лит. (su)pūvo, претерит до pūti «гнити» < *pu.ǭ- < *puH-eh₂-, 2. теперішній час з інфіксом pūva/pūva < *pu-n-ų- (замінило *pūna < *pu-n-H-, пор. pūna), 3.

⁸¹ Це, очевидно, замість *pi̯u.ǭnā- < *pi̯uh₂-en-eh₂. Пор. ст.-сл. zabŭvenŭ, s.v. *bu̯-.

⁸² Поряд із цим pjūdyti тощо. Вражаючий тут вокалізм ū можна пояснити, припустивши новий корінь pju-, абстрагований від давнього теперішнього часу з інфіксом *pju-nu̯ < *pi̯u-n-h₂-é. Пор. зауваження про spjudóti, s.v. *(s)pi̯u̯-.

⁸³ Пор. snuvěti, sŕiva поряд із sruvénti «текти, струменіти тонким струмком».

⁸⁴ LIV 438 реконструює лише *pleu- «плавати, ширяти» і не враховує наведеного вище балто-слов’янського матеріалу, який рішуче свідчить на користь сєтового характеру кореня.

76 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

Іменники: pùvenos ж. р. мн. «гниль, зотлілі предмети», išpuvìmas ч. р. «зогнивання, гнилість», supuvìmas ч. р. «згнивання, гниль», sámpuva «гнилий предмет», латис. puveši ч. р. мн. «гній, Eiter».

WSZ *pūu-: лит. išpùvėti «згнити до решти» (LKŽ), pūvažìnai ч. р. мн. «повалений горох, що гниє» (LKŽ).

SZ-C *pū-: 1. лит. pūti (pūsta), латис. pùt (pùstu) «гнити», 2. pūdyti кауз. «доводити до гниття, гноїти», pūdamas дієприкм. теп. ч. «гнилий» ⇐ *pūda «гниє» < *puH-dʰ-e-, 3. pūliai ч. р. мн. «гній, Eiter» (похідне від прикм. *pū-la- «гнилий»), 4. pūtra «щось трохи підгниле; фізично слабка істота».

SE *peuH- «гнити» (LIV 432), прабалтійське *p̄iau-C. Лише іменники: 1. лит. pjáulas ч. р. «перегнила або трухлява деревина», pjáulai ч. р. мн. «трухлява деревина для обкурювання бджіл», 2. латис. praùls ч. р. «сучасний або зотлілий шматок дерева; зневажливе позначення старої людини», через дисиміляцію *p̄ļāuls, утворене від *p̄i̯āulas (див. MEIII 379)⁸⁵.

2.24. *puu- II < *puH-

SZ-V *puu-: ст.-слов. upūvati ‘довіряти, вірити’, рос. upovátь, укр. upováty, нижньолуж. ūpati, серб.-хорв. ùfati se, чес. doufati, ст.-пол. pwać, nadpwać і ufać. Це дієслово може бути деномінативом від зниклого прикметника *pūvъ < *puH-e/o- зі значенням ‘гідний довіри, надійний’⁸⁶. Якщо це прикметникове значення розвинулося з давнішого ‘чистий’⁸⁷, то маємо тут похідне від кореня *peuH-/*puH-, пор. вед. punāti ‘чистить’, páyate ‘стає чистим’. LIV 432 не згадує в цьому зв’язку upūvati.

2.25. *ruu- I < *ruH-

SZ-V *ruu-: церк.-слов. rùvati ‘рвати, зривати’ < *ru.ū- < *ruH-eh₂-, ст.-слов. rùvatva ж. ‘рвання, дерти’, vūzdrùvanije с. ‘виривання, викорчовування’, rūvenikъ ч. ‘яма, западина з водою’ (передбачає дієприкметник *rūvenъ ‘вирваний’)⁸⁸.

WSZ-V *rū-: слов. rývati ітер. (пол. відривати, виривати). Пор. °kryvati ⇐ krūvati s.v. *kruu- I. Іменник ст.-пол. rwocina ж. ‘урвище, abruptum’ (SSTP VIII 65).

SZ-C *rū-: 1. ст.-слов. ryti, rýjo ‘копати, рити’, izdyriti ‘вирити’ (паралелі s.v. *kruu-, *truu-); серб.-хорв. rìlo ‘рило; рот’, 2. лит. rūtis, -ties ж. ‘яма, льох’ (вторинна форма замість *rūtis?).

SE *reuH-: балт.-прус. *r̄i̯āu- було замінено на *rāu- внаслідок дисиміляції, що відбулася у формі теп. часу *r̄i̯āu-ī̯ō, звідси: лит. ráuti, rãuju/rãunu (минулий час róviau) ‘рвати, виривати (з коренем)’, латис. raũt, raũju/raũnu (минулий час rāvu). Інтенсивне лит. ráustyti.

Похідні rau-V: 1. ст.-слов. rovъ ч. ‘рів’, p(r)ěrovъ ч. ‘яма, печера’, 2. ст.-лит. ravalas ‘бур’ян’ (Даукша), лит. ravà ж. ‘рвання; пора рвання льону’, išravos ж. мн. ‘виполоте зілля’, ravùs ‘такий, що легко рветься’.

85 Лит. pãvalas ‘повалене, гниле дерево’ (LKŽ), яке на перший погляд схоже на аблаутний похідний іменник на -alas від puv-, насправді є запозиченням із пол. pował ‘повалене дерево’ (пор. walić się).

86 Іменник типу ст.-пол. pwa ‘довіра, fiducia’ < *pūva, імовірно, не є первинним, а є поствербальним утворенням від pwać. Від цього абстрактного іменника було утворено прикметник *pūvъ, пол. pewny ‘надійний’, чес. слц. pevný ‘міцний’.

87 Пор. розмовне польське on jest czysty, тобто ‘без зброї, не небезпечний’ ⇒ ‘такий, що не викликає підозри’ (звідси крок до ‘такий, що викликає довіру’).

88 Невідомо, чи належить сюди лит. riuv- (замість *ruv-?) у įsiriuvėti ‘відгодуватися’ (LKŽ). Семантична складність.

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 77

2.26. *ru̯u- II < *h₃ruH-

SZ-V¹ *ruu-: прасл. *rŭvati ітер. «ревіти» < *ru.ā- < *h₃ruH-eh₂- (пор. вед. ruváti «реве»).

SZ-V² *rįu- (*ri- за аналогією до SE-C, див. нижче): 1. прасл. *rjŭvati > *rjívati ітер. «ревіти» у старопольському rzwać, чеському řváti «ревіти, кричати». – 2. прасл. *rjŭv-īnŭ «той, що реве, той, що реве від гніву; роздратований, сварливий; зворушений⁸⁹», пор. кашуб. rĭvini f. «гнів, злість», цсл. rĭvinivŭ «розгніваний, ревнивий», польське rzewny, rzewliwy, чеське řevný čas «час гону», рос. revnívyj «ревнивий».

SZ-C *rū-: прасл. *rū-ka- > кашуб. rykŭ m. «рев»⁹⁰ (⇒ деномінатив цсл. rykati «ревіти, порикувати»).

SE *h₃reuH- «ревіти» (LIV 272), прабалто-слов. *r̥i̯au-: цсл. rovǫ, ruti «ревіти, кричати» (vŭzdruti «заревіти»); rovy дієприкм. теп. акт. Варіантну парадигму rev-/rju- бачимо в кашуб. revǫ, rjuti, давньорус. revu, rjuti та старочеськ. řevu, řúti (пор. також словен. rjóvem, rjuti, рос. revú, revéťb). Вона постала внаслідок перенесення до теп. часу початкової групи rj- з інф. rjuti. Унаслідок цього фонетично закономірне rov-V було замінене на *rjov-, звідки *rjev- (> rev-, řev-)⁹¹, див. Trautmann (1923: 241)⁹².

2.27. *śių- < *śiuH-

SZ-V *śių-: лит. siuvì теп. час, siuvaũ мин. час від siūti «шити», прус. šuvu⁹³, мин. час šuvu. Реконструкція: *śių-u-V < *śiuH-V. Пор. ще siuvėjas m. «кравець»; siuvėlė f. «шов»; siùvena f. «велика воша»; див. piùvenos s.v. *pjųu-. – У слов’янській мові пор. 1. цсл. šivěnǫ «зшитий» < *siu.ue.na- < *siuH-eno- (див. вище šivěna), 2. цсл. šiv-či «кравець», що вимагає праслов’янського теперішнього часу *šīvǫ (= лит. siuvù) як словотвірної основи; пор. старолит. siuvikis m. «кравець» ⇐ siùva⁹⁴.

WSZ-V *śių-: 1. лит. pasiūvėti «трохи пошити, час від часу займатися шиттям», siūvis m. «шиття; петля в голці», 2. слов. °šivati, польське zszywać, wyszywać, які як інтенсивні форми передбачають *šŭvati «шити» (пор. польські szwacz, szwaczka).

89 У Trautmann (1923: 241) s.v. *rau̯ǫ відсутнє.

90 Пор. *lúka-, прасл. *lyko s.v. *liu-.

91 Пор. латиське plevināt «змушувати тріпотіти, рухати (волоссям, крилами)» від *plav- на противагу plau-, цсл. plovǫ «пливу», лит. pláuju «полощу, змиваю».

92 Поруч із rjuti могло існувати інтенсивне *rjujati. На це вказують такі поствербальні похідні, як давньорус. rujene, рос. rujěne m. «час гону (реву) оленів; назва місяця вересня», сербохорв. rujan «вересень», старочеськ. ruję f. «час гону оленів», чеськ. rǐje так само, «rujen» — назва місяця жовтня (польське rują «час і місце гону оленів» видається вторинним замість *rzuja, пор. rzwać, rzwiec). На поствербальне *rju-va вказує давньорус. rjuvitĭsja «паруватися».

93 Поряд із цим існує нова форма теперішнього часу šu-ju, яка передбачає синхронічну ресегментацію šu-vu. Див. нижче škuju поряд із skuvu «шити».

94 Zaskakująca jest wypowiedź Stanga (1966: 334): „Skt. śívati: syūtáh gibt einen Fingerzeig, dass das Prās. siùva keine alte Bildung ist“. Ze stanowiska teorii laryngalnych stlit. praesens śívvati ‘szyje’ tłumaczy się jako forma innowacyjna, wynika z metatezy spółgłoski laryngalnej w sąsiedztwie u: *śiuH-jé- > *siHų-jé-, zob. Eichner (1988: 135), LIV 493. Wynika z tego, że nie można jej brać za punkt wyjścia dla analizy lit. siùva. Podobną metatezę pokazuje refleks stlit. mìvati ‘sunię, pcha, trącą’, z *mih₁-u-é-ti < *miuh₁- (p.wk. *mieuh₁-), zob. wyżej *mu-.

78 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

SZ-C *śiu-: лит. siūti ‘шити’, латис. šūt, ст.-церк.-слов. sīti⁹⁵.

SE *śięuH-: прабалто-слов’янського *śiąu-C немає, лит. *śiau-, праслов. *šu-.

2.28. *skįu- замість *skuu- < *skuh₁-

SZ-V *skįu-: праслов. *ščivati < *ščīvati, пор. пол. szczwać ‘наказувати (собакам) винюхувати’, старочеськ. ščtývati. Початкове šč- виникло внаслідок вирівнювання за SE (див. нижче). Щодо įv див. žīvati s.v. *žiu-. Очікуваною формою є *skūvati < *sku̯a- < *skuh₁-eh₂-⁹⁶. Етимологічне значення: ‘змусити собак відчути нюхом (мисливську здобич)’. Каузативне утворення на -ā- щодо ст.-церк.-слов. čujo, див. s.v. *ku̯-. SZ-C *skū- (рефлексів немає). SE *(s)keuh₁- ‘відчувати, сприймати’. Праслов. *ščuję ‘цькую’ продовжувало прас. *skiąu-ie- (у балтійських мовах невідоме). На цій формі теперішнього часу утворено новий інфінітив *ščūti: словен. ščúti, пол. szczuć⁹⁷.

2.29. *skuu- < *skuh₂-

SZ-V *skuu-: латис. skuvu теп.ч.⁹⁸, skuvu мин.ч. до skūt ‘голити’, < *skuh₂-e-, *skuh₂-eh₂-. SZ-C *skū-: латис. skūt інф. (до нього нове теп.ч. skīnu), ітер. skūstīties ‘голитися; митися’. SE *(s)keuh₂- ‘обробляти лезом, різати, проколювати’ тощо, прабалтійське *(s)kiąu-: лит. kiáuras ‘дірявий’⁹⁹, імовірно, також: skiáutas чол. ‘обривок’, skiáutė жін. ‘клапоть тканини, відрізана частина’, латис. škāute ‘гострий край, ребро’ (можливе змішання з родиною лит. skuti, skūsti ‘голити, дерти, знімати шкірку, шкребти, обдирати кору’, пракорінь *skeut-).

2.30. *snuu- < *snuH-

SZ-V *snuu-: праслов. *snūvati ‘снувати’ < *snu̯ā- < *snuH-eh₂-. На нього вказує WSZ-V -snyv- у ст.-церк.-слов. osnyvati ‘закладати, встановлювати’. Див. вище °byvati до būv-, °kryvati до krūv-, °myvati до mūv-, °ryvati до rūv-. WSZ-V *snū-, див. вище. SE *sneuH- ‘крутити, звивати’ (LIV 523), прабалто-слов. *sniąu-. Пор. староцерк.-слов. snovǫ (⇒ snovati) ‘прясти, сукати нитку’. Похідне *snau-V, можливо, наявне в ст.-церк.-слов. osnova жін. ‘основа, підґрунтя’. Пор. roví до rūv- s.v. *ruu- I.

⁹⁵ Ст.-церк.-слов. šijǫ — новотвір, утворений за інфінітивом ši-ti, так само як myjo:: myti, vyjo:: vyti та bijǫ:: biti, brijǫ:: briti, gnijǫ:: gniti.

⁹⁶ Щодо вторинної палатальності у формах SZ пор. bl̥jvati s.v. *blu̯- II.

⁹⁷ LIV 507 не враховує *ščivati, а цитує лише ст.-церк.-слов. čujo. Vaillant (1966: 295) помилково кваліфікує *šču-/*ščīv- як «ономатопеїчний корінь».

⁹⁸ Унаслідок диференціації щодо мин.ч. виникла нова форма теп.ч. skuju. Пор. вище šiju поряд із šavu ‘ш’ю’.

⁹⁹ LIV 508 s.v. skeuh₂- цитує хетські форми, а також ст. skunāti, āskunoti, але не звертає уваги на балтійські дані. Помилковим є пов’язування skuvu/skūt із гр. ἕω та з безанітовим пракоренем PIE *skeu- > MEu 908, Trautmann (1923: 268) і Fraenkel LEW 824 (довільна гіпотеза метатези *ks > sk, без пояснення чергування uv-V:: ū-C).

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 79

2.31. *(s)pịų- < *(s)piųH-

SZ-V *(s)pịų-: 1. ст.-слов. pljivati «плювати, спльовувати» з прасл. *pjuvati < *pių̯ā- < *(s)piųH-eh₂-, пол. płwać. Подібно živati з прасл. *žjuvati (s.v. *žiu̯-). Див. також bljivati s.v. *bluų- II, *ščivati s.v. *skių-. – Слов’янська основа на -ā- за SZ указує, що литовська мова могла колись мати претерит *spjivau, який згодом відновили як spjōviau. – 2. Слідом литовського ітератива *spjuvóti може бути spjudóti «плювати, спльовувати» (LKŽ), оскільки його -d- можна пояснити вторинною аналогією до ітератива spjáudyti тж.¹⁰⁰

WSZ-V *(s)pịų-: 1. лит. spjúvis ч. ‘плювок’, 2. прасл. *-pljivati ← *pljīv-, пор. ст.-слов. oplъvati ‘обпльовувати’, старочес. plivati, чес. plivat ‘-плювати’.

SZ-C *(s)pịų-: прасл. *plji- у ст.-слов. plinǫti «плюнути», перфектив до plīvati «плювати», див. Vaillant (1966: 232)¹⁰¹.

SE *(s)pięuH-: «плювати, спльовувати» (LIV 529), прабалтослов. *(s)piāu-: 1. лит. spjáuti, spjáuju/ spjáunu (претерит spjóviau) «плюнути, плювати», латис. splaut, splauju (претерит splāvu), 2. теп. час ст.-слов. pljǫ, хорв. pljǫm, рос. pljují.

2.32. *suų- < *suH-

SZ-V *suų-: латис. діал. suvēns «порося» < *su.uen- < *suH-en- (в інших випадках дисимільоване у sivēns).

SZ-C *sū-: пор. авест. hūš «свиноматка», гр. ὗς, лат. sūs.

SE *seuH-: немає рефлексів прабалтослов. *śiau- (прасл. *šu-C).

2.33. *šluų- < *šluH-

SZ-V *šluų-: šlūvenos f. pl. «сміття, те, що змітено, зміт» < *šlu.uen- < *k’luH-en-. Паралелі: pūvenos s.v. *puų-, pjūvenos s.v. *pių-, šiūvena s.v. *šių-.

SZ-C *šlū- не засвідчено.

SE *k’leuH-: «очищати» (LIV 298, лат. cluere). Лит. *šláiuti, претерит *šluvau не засвідчено. Пор., однак, лит. šláuti (šliáuna, šlióve) у переносному значенні «завдати удару, гепнути, вдарити». Імовірно, що аломорф šlav- у теперішньому часі šlavù «замітаю» (жемайтське), іменники sąšlavos, iššlavos, núošlavos f. pl. «сміття» являють собою SO до *šlu-.

2.34. *šuų- < *k’uH-

SZ-V *šuų-: прабалтослов. *šuų-e- < *k’uH-e- (лит. *šuv-C «суну» не засвідчено).

WSZ-V *šū-: лит. šūvis чол. «постріл, вистріл».

SZ-C *šū-: лит. šūtis, -ies жін. «купа, стіг», šūsnis, -ies жін. «купа, стіг дров, хмизу» (щодо будови пор. krūšnis «купа, стіг каміння» від krū-/kráu-).

¹⁰⁰ Інша можливість — гіпотеза про новий корінь spju-, що виник унаслідок переаналізу *spju-nu (пор. spjáu-nu), вихідною точкою для якого була давня форма теперішнього часу з інфіксом *spjunu < *(s)pių-n-H-é-.

¹⁰¹ Всупереч твердженню ESJS 666, Vaillant l. c. говорить не про «подовження ступеня редукції», а про ступінь редукції: «Le thème pli- est issu de *pljū-, degré réduit de la racine *(s)pięu-, lit. spiáuju...“.

80 | WOJCIECH SMOCZYŃSKI

SE *k’əuH- ‘кидати, штовхати’ (LIV 294), прабалто-слов’янське šiąu-: 1. латис. šāuju/šāunu, šāvu, šāut ‘робити різкий рух у певному напрямку; швидко штовхати або пхати; завдавати удару чи стусана; стріляти; швидко їхати, поспішати, бігти; дощити’, 2. лит. šiaut(u)vas m. ‘човник ткацький’, šiaulỹs m. ‘стрілець’ (n. m. šiauliai, -iūs m.pl.) від *šiauti. – Наявність у праслов’янській парадигми *sovo, *suti, здається, зумовлена такими похідними, як староцерк.-слов. sov-ati ‘совати, штовхати’ (ітератив до sov-) і праслов. sujo (від інф. *suti), пор. рос. sovátь, sujú. – Разюче співвідношення лит. šaunu:: šauti (‘рвонути, вистрілити’) може бути регуляризацією давнішого співвідношення *šunù:: *šiáuti, де праслов’янська форма ґрунтувалася на інфіксації, а саме успадкованій: *k’u-n-H-é- > *šu-n-é-, тоді як *šiáu-C відображало прабалтійське SE (пор. латис. šaūt). Пор. наведене вище зауваження про gáu(nu) замість *giáu-102.

2.35. *truų- < *truH-

SZ-V *truu-: 1. праслов. *trúvenų ‘стертий, зношений’ < *tru.ue.no- < *truH-eno103, пор. деномінативне пол. trwonić зам. *trwionić ‘зношувати тертям, жуванням, кусанням’ (деномінатив від дієприкм. *trwion); серб.-хорв. trvènik m. ‘протерта, прокладена дорога’; церк.-слов. rastrъva f. ‘втрата, загибель’ (Trautmann 1923: 330). – 2. У литовській і латиській ларингальний зумовив неопраслов’янське trun-: лит. trūna, trunėti104 ‘гнити, трухлявіти’, латис. trunu, -ēju, trunēt ‘вивітрюватися; гнити, трухлявіти; дрімати’. Основою стало праслов. інфіксоване *truna < *tru-n-H-, яке витлумачили як основу на -a-: trun-a. Згодом у литовській через вирівнювання за SZ *trū- з’явилося trūnėti та відповідна праслов. форма trūni105. – Звертає увагу відсутність WSZ-V *trųn-106.

SZ-C *trū-: 1. староцерк.-слов. trъti, trъjo ‘терти’ (пор. гр. τρίβω ‘стирати, виснажувати, пригнічувати’). – 2. латис. trū-dêt інтранз. ‘вивітрюватися; трухлявіти, гнити’, ймовірно, за походженням — дуратив стану на -ē- до праслов. *trūda < *truH-dʰe- (пор. лит. pū́da-mas:: pūti, див. s.v. *puu- I). Подальшим похідним є фактитив trūd-inât ‘доводити до трухлявіння, гниття’ (zeme kaulus trūdina), див. MEiv 250.

SE *treuH- ‘розтирати, витрачати’ (LIV 593): староцерк.-слов. trovǫ, truti ‘витрачати’ (інф. зам. *trjuti < *trjāu-C, пор. rjuti s.v. *ruų- II)107. У литовській очікується SE *triáuti108. Незрозуміле походження дієслова triaũnija, -yti або tráunija, -yti ‘голосно жувати (яблуко),

102 Пор. Ступінь, *k’ųH-, у первинному презенсі малоймовірний.

103 Пор. наведені вище староцерк.-слов. *bъvenų, *krъvenų, *mъvenų і лит. pūvenos.

104 Із соноризованим варіантом drūna/drūni, drunėti або drunija/drūni, druńyti, див. LKŽII 763, 766.

105 Пор. також довготу в синонімічному дієслові dūlėti ‘гнити, трухлявіти’.

106 Сюди не належить латис. trūvēt ‘оплакувати, бути в жалобі’, яке походить від дисиміляції trūrēt, дієслова, запозиченого із середньонижньонім. truren ‘сумувати’, див. MEiv 252.

107 Пор. SW *trǫ- у староцерк.-слов. traviti, ітеративі ‘перетравлювати спожиту їжу’, старопольськ. trawić, зокрема ‘(про вогонь та інші сили) нищити щось, спалювати, використовувати (матеріальні блага), бездумно їх витрачати’; trawny ‘підступний, хитрий, фальшивий’ (SStpIX 181n.).

108 Тут постає питання, чи triaũšėti, -ėja ‘кришитися (про волосся, овечу вовну), слабшати, занепадати’ поряд із traušėti, -ėja ‘випадати (про волосся з кінського хвоста)’ не є за походженням дуративом стану на -sēti, тобто *triáu-sēti.

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 81

«розгризати (горіх)», що, схоже, є denominativum. Інакше Fraenkel LEW 1114: в аблауті до trūnēti.

2.36. *u̯u- < *h₂uH-

SZ-V *u̯u-: пралит. дієприкм. мин. часу *ùvo «взувся» < прабалто-слов. *u.u̯ā- < *h₂uH-eh₂-. Пор. вище bùvo, guvu (фот.), plùvo, pùvo, siùvo. На підставі балтійської опозиції мин. часу/інфінітива на SZ та теп. часу на SP (див. Stang 1966: 331) можна припустити, що форма мин. часу *ùvo колись мала поруч із собою, з одного боку, перехідну форму теп. часу *avù «взуваю» < *h₂euH-e-, а з іншого — неперехідну форму теп. часу *unù «взуваюся» < *h₂u-n-H-ē- (пор. гіпотезу щодо форми теп. часу *munù «одягаюся» s.v. *mu̯u-). Історична лит. aunù = au-nù є компромісним утворенням, що виникло внаслідок схрещення *av-ù та *u-nù¹⁰⁹.

WSZ-V *ū-: *ūvẽti, очікуване за аналогією до muvéti(s) (див. s.v. *mu̯u- II), не існує.

SZ-C *ū- < *h₂uH-C, див. нижче.

SE *h₂eųH- «(взуття) взувати» (LIV 245, орм. agaw «одягатися»): avēti «бути взутим, носити взуття» (aviù, āvi). Пор. лит. auti «взувати або знімати взуття», що є інновацією замість очікуваного *ūti (SZ-C). SE та циркумфлекс узагальнені з форм перед голосною з випадінням ларингала, як-от теп. часу *avù, дуратив avē-, лит. āvalas, латис. apavi чол. р. мн. «взуття»¹¹⁰.

2.37. *ži̯u- < *ǵiuH-

SZ-V *ži̯u-: цсл. živati «жувати», старочес. žváti, старопольськ. żwać < праслов. *žǔvati < прабалто-слов. *ži̯u.u̯ā- < *ǵiuH-eh₂-. Паралеллю є pljīvati із праслов. *pljǔvati s.v. *(s)pi̯u-.

SZ-C *žiū- < *ǵiuH- (рефлексів у балто-слов’янських мовах немає).

SE *ǵieuH- «жувати» (LIV 148). У балтійських мовах наявні лише іменні форми: лит. žiáunos жін. р. мн. «щелепи» < *ǵi̯āu-nā-.

2.38. *žu- I < *ǵuH-

SZ-V *žu-: 1. лит. žùvo, прт. до žūti (див. нижче) < *žu.u̯ā- < *ǵuH-eh₂-, 2. інфіксована форма 2-ї особи žùvù < *žu-n-u- (давній варіант žinù може бути пов’язаний зі старішим типом *žunù < *ǵu-n-H), 3. ім. pražùvelis ‘загублений, утрачений’.

SZ-C *žū-: лит. pražūti ‘раптом зникнути з очей, пропасти, загинути; втратити життя, померти; змарнуватися; потрапити в бідність, нещастя; завзято працювати, віддаватися якомусь заняттю’. Кауз. давньолит. žūdyti, žūdžiu ‘засуджувати, карати, губити, знищувати, убивати’, латис. zudīties ‘дбайливо турбуватися, непокоїтися’, zūdīt ‘турбуватися, журитися’, zudināt кауз. ‘дати загубитися, знищити, сховати’.

109 Це результат метааналізу інфіксованої форми 2-ї особи. Паралелі: *gunu s.v. gu̯-, *munu s.v. *mu̯u-, *šunu s.v. *šu-, truna s.v. *tru-, а також sinù s.v. *ši̯-.

110 Помилковою є реконструкція інф. *áuti, як і виведення aúna з *(h₂)au-n-ə- у LIV 245, прим. 7.

82 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

SE *ǵeuH- ‘привести себе в швидкий рух’ (LIV 147). Рефлексу прасл. *žiau̯-C немає. Похідне *žau̯: лит. žavúosi (žàvisi), žavėtis ‘захоплюватися’, кауз. žavinti або žavinti ‘зачаровувати, захоплювати, полонити’, давньолит. ‘знищити за допомогою чарів’.

2.39. *žų- II < *ǵʰuH-

SZ-V *žų-: староцерк.-слов. žъvati ‘кликати, закликати’, пол. zwać < *žų̯ā- < *ǵʰuH-eh₂-. WSZ-V *žų-: словац. *zyvati, пол. wzywać, nazywać. SZ-C *žū-: пор. вед. hútá- ‘покликаний’ < *ǵʰuH-tó- (немає лит. *žūtas, слов’ян. *zytъ). SE *ǵʰueH- ‘кликати’ (LIV 160), вторинно *ǵʰeuH-¹¹¹: староцерк.-слов. zovǫ (інф. zъvati) ‘кличу’, давньопольськ. zowę, zowiesz, zową, дієприкм. теп. ч. tako zowący ‘так званий’ (пор. вед. hávate ‘кличе’). Рефлексу *žiau̯-C немає.

2.40. *žų- III < *ǵʰuH-

SZ-V *žų-: прабалто-слов’янське *žūvin AS ж. ‘риба’ < *ǵʰuH-m̥, лит. AS žùvi (від цього žuvis як інноваційний nom. sg.). – Із слов’янських пор. праслов. *žųveno, давньопол. zwono с. замість *zwiono ‘шматок риби, вирізаний упоперек тіла’, рос. zvenó те саме, пол. (d)zwonka ‘шматок риби’, дериват від прикм. *žuv-enǫ ‘рибний’. Прикм. *žūvenǫ співвідноситься з праслов. іменником *zy < *žūs ‘риба’ так само, як *krъvenǫ (пол. przekrwiony) з праслов. *kry < *krūs ‘кров’. Немає SZ-C *žūs ‘риба’ < *ǵʰuH-s. Див. s.v. *brų- і *krų-.

3. П І Д С У М О К

Згідно з наведеними вище міркуваннями, сегменти (i)j, (u)v слід вважати таким самим слідом зниклих ларингалів, як і вокалічну довготу у відповідних аломорфах з ī, ū¹¹². Із факту, що двоїстість рефлексів балт. bī-C/bjū-V, старослов. bi-C/bjū-V або лит. bū-C/buv-V, старослов. by-C/b’bū-V зводиться до первісної однорідності *bʰiH- або *bʰuH-, випливає, що виникнення чергування i-C/ji-V та ū-C/uų-V є простим наслідком зникнення ларингалів у прабалто-слов’янську добу. Натомість наявність цього ж чергування у коренях за походженням неларингальних, анитових (див. нижче Екскурс I) пояснюється як морфологічна інновація пізнішої доби. Звідси випливає вимога чітко розмежовувати в розділах історичної фонетики, що розглядають балтійські або слов’янські приголосні j, v, двояке походження кожної з цих фонем, а саме, пор. табл. 1.

¹¹¹ Див. паралель s.v. *bų-.

¹¹² А з іншого боку: так само як довгота у формах повного ступеня типу лит. dėĩ, старослов. děti ‘класти’ < праіндоєвр. *dʰeh₁-C, лит. stóti, старослов. stati ‘стати’ < праіндоєвр. *steh₂-C і лит. dúoti, старослов. dati < праіндоєвр. *deh₃-C.

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 83

ТАБЛИЦЯ 1. ДВОЯКЕ ПОХОДЖЕННЯ БАЛТО-СЛОВ’ЯНСЬКИХ J, V.

праіндоєвр. *i, *u

праіндоєвр. *(i)H, *(u)H

латис. kreju < *krei̯H-e-

латис. krija, лит. krùja < *kriH-eh₂-

лит. lēju < *lēi̯H-e-

старослов. lijǫ < *liH-ḗ-

старослов. lějǫ < *lěi̯H-je-

лит. lijo < *liH-eh₂-

лит. vēju < *u̯ēi̯h₁-e-

цсл. vъjǫ < *u̯iH-ḗ-

цсл. zějǫ < *ǵhēh₁-je-

псл. *zъjati, хорв. žěti, žjám < *ǵhih₁-eh₂-

цсл. zovǫ < *ǵhēuh₂-e-

цсл. zъvati < *ǵhuH-éh₂-

псл. *bovǫ < *bheu̯h₂-e- (⇒ SW цсл. *baviti)

цсл. zabъvenǫ < *bhuh₂-eno-

4. ЕКСКУРСИ

4.1. Екскурс I

Литовські інфіксальні praesentia типу šlyja «притуляє до чогось», srūva «тече, ллється» походять через деназалізацію від *šli-n-ja, *sru-n-ua. Це доводить, що інфіксації тут піддалися основи *šlī-, *sruu-. З морфологічного погляду це «слабкі» основи щодо *šlēj- (пор. šlējǫ, šlējūosi), *sriau- (тут лише srav-, ст.-лит. srawanczio DP «того, що тече»), які є «сильними». Особливість полягає в тому, що 1° *šlī- стоїть замість šli- (пор. pašlitas «похилений, похило притулений»), а *sruu- — замість sru- (пор. išsruvù/išsrūnù, -sruvaũ, -srūti «витекти»), і що 2° від šli- ми радше очікували б prs. *šli-nù, а від sru- — prs. *sru-nù. Тому фактичні форми šlyja, srūva із сегментами j, v слід вважати утвореними аналогічно, а саме до praesentia відповідно типу pyja «набрякає від молока — про вим’я» < *pi-n-ia і типу būva «є, перебуваю десь» < *bu-n-ua. Структура останніх виправдана наявністю анте-вокалічного SZ-V із формами *pii-V, *bu̯-V, які чергувалися із SZ-C на ī, ū, пор. *pi-C < *piH-C (pýti «набрякати від молока; вологнути, розмокати», SP *pejH- «набрякати; бити струменем»), *bū-C < *bʰuH₂- (būti «бути», SP *bʰu̯eh₂- a. *bʰeu̯h₂- «рости; ставати»). Отже, наведене дає підстави зробити висновок, що в литовській мові деякі неларингалізовані (анітові) корені, що закінчуються на дифтонг *ei̯ або *eu̯ (*k’lei-, *sreu-), зазнали аналогічного впливу ларингалізованих коренів на *eiH або *euH, які в SZ-V утворюють характерні лише для них аломорфи *ii-V, *uu-V, з i та u як рефлексами ларингального гіату.

84 |

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

4.2. Екскурс II

Суфікс -ij-as (vienatijas, medijas/medija, prakijas/prekijas, žūklijas, treinijas/treinijā), зрідка засвідчений у старолитовській мові й відомий також іншим балтійським мовам (пор. латис. salijs, mālijs, прус. medies), за походженням є прикметниковим формантом, який шляхом субстантивації проник також у іменникові утворення. Суфікс -i̯a- є продовженням іє. *i.h₂a- < п.іє. *-ih₂o- (а не *-iio-¹¹³). Варто відзначити, що на литовському ґрунті за моделлю аломорфізму ij-V/i̯-C до -ija- було додатково утворено анте-консонантний варіант форми -i-s. Він трапляється в низці литовських іменників на -ỹs, наприклад arklỹs, gaidỹs, svetỹs. Морфологічне пояснення литовського суфікса -ỹs видається кращим за фонетичну гіпотезу про стягнення *-ijas у -ỹs. Специфіка функціонування суфікса *-ih₂o- у литовській мові полягає в тому, що воно веде до появи двох серій дериватів: давнішої на -ijas (збереженої лише у вигляді залишків) і новішої на -ỹs (продуктивної). Перший із цих суфіксів є простим фонетичним продовженням з урахуванням ларингального гіату, тоді як другий є результатом морфонологічної аналогії.

4.3. Екскурс III

Вище, говорячи про литовську форму dveigys (прим. 10), згадано про комплементарність анте-консонантної форми -gy-s щодо анте-вокалічної *-gii-as, а також про можливість додаткового утворення анте-консонантного варіанта з i на основі вихідної анте-вокалічної основи з ij. Видається, що відношенням морфологічної імплікації на кшталт ij-V ⇒ i̯-C можна також пояснити появу довгого голосного i у суфіксі литовського інфінітива -yti, слов’янського -iti. Йдеться про суфікс ітеративно-каузативних дієслів, які в п.іє. утворювали praesens за допомогою суфікса *-éi̯e/o-. Змістовний зв’язок суфікса *-éi̯e/o- з інноваційним -ī- інфінітива дає змогу встановити гіпотезу про проміжну стадію -i̯i̯a-, пор. литовські praesentia на -i̯a у (деномінальних) дієсловах на -yti, наприклад dalija, dalýti від dalìs. Форма суфікса -ija- на місці п.іє. *-éio- відображає, на мою думку, звуження первісного e перед i — випадок антиципаційної асиміляції¹¹⁴. Коли в особових формах вторинного дієслова з’явилася звужена послідовність -ii-, а саме перед вокалічними закінченнями, її, як видається, було втягнуто в систему чергувань ii-V:: i̯-C, яка раніше сформувалася в межах первинного дієслова, пор. литов. lij(o) «лляв», але інф. lý(ti), gij(o) «гоївся», але інф. gý(ti). Так на основі презентабельного -ij- виникло -ī- як аломорф, властивий анте-консонантній позиції в інфінітивному утворенні.

¹¹³ Niedawno S. Ambrazas (2000:134, 205) powtórzył młodogramatyczną rekonstrukcję sufiksu w postaci *-i̯-io-. Sugeruje to, że chodzi o pewien wariant sufiksu pie. *i̯o-. W myśl naszych wywodów w sekwencji i̯a nie jest jednak fonemem odziedziczonym, lecz stanowi – jako wypełniacz hiatus laryngalnego – swego rodzaju namiastkę zanikięj spółgłoski H, w danym razie *h₂. W odniesieniu do litewskiej formacji na -ija- należy mówić o sufiksie *ih₂o-, który nie ma bezpośredniego związku z sufiksem pie. *-io- (po sylabie lekkiej) względnie z wariantem Sieversowym *-iio- (po sylabie ciężkiej).

¹¹⁴ Така асиміляція має паралелі, наприклад, в ізольованих формах на кшталт (1) ц.-слов. trьje «три», литов. trỹs те саме < *tri̯iis ⇐ *tri̯es, що походить від п.іє. *trei̯es (вед. tráyah, гр. τρεῖς = [trèːs], лат. trēs, гот. þreis (зауважмо: переходу *tríes на місці *treies у слов’янській, імовірно, сприяла наявність аломорфа trī у формі середнього роду, пор. вед. trī, ц.-слов. tri «три», литов. trýlika «тринадцять» < п.іє. *triH₂), або (2) ц.-слов. gostьje «гості» з nom. pl. *gʰostēies (лат. hostēs, гр. πόλεις).

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 85

4.4. Екскурс IV

У слов’янській мові шляхом подовження i, ŭ утворюються ітеративи на -ijati, -yvati, наприклад °bijati, °lijati, °vijati, °byvati, °kryvati, °myvati, °zyvati, °živati; цікаво, що здебільшого вони контрастують із консервативним литовським типом sijóti, bliuvóti (пор., однак, новіше bliūvóti).

Поряд із цими типами стоять специфічні за формою каузативно-ітеративні дієслова на -aviti. Передусім слід зауважити, що їхній компонент v — на відміну від випадку -yv(ati) — ніяк не пов’язаний із ларингальним гіатом. Якщо розглядати -av- як відносну цілісність, цей сегмент¹¹⁵ можна фонетично вивести з *-ōu- і далі інтерпретувати з морфонологічного погляду як подовження сегмента *-ou- твірної основи. Такий сегмент був характерним лише для тих праформ презенса на -e/-o-, які утворювалися від п.іє. коренів структури *Ceu(H)-. Важливо, що фонетична зміна п.іє. послідовності *Ceu(V) на слов’янське Cou(V) (заміна e на o) створила у відповідному класі первинних дієслів замінник абляутного ступеня o. Це, своєю чергою, відкрило шлях до інноваційного подовження вокалізму o при деривації слов’янських caus.-iter. на -iti. Наведене стосується насамперед таких дериватів, як

plaviti «плавити» ⇐ plovǫ, pluti «плисти», п.іє. *pleu-; slaviti «славити» ⇐ slovǫ, sluti «славитися», п.іє. *k’leu-; traviti «травити» ⇐ trovǫ, truti «споживати», п.іє. *treuH-.

По-друге, це стосується таких ітер.-кауз., які в ц.-слов. уже не мають основ prs. на -ovǫ, а мають нове утворення на -yjo, створене за зразком інф. -yti:

naviti «мучити» ⇐ *novo (nvjo), unyti «набриднути», п.іє. *neuH-; taviti «робити тупим» ⇐ *tovo (tvjo), tyti «товстіти», п.іє. *teuH-.

Пор. також °baviti °«бавити» ⇐ *bovǫ, byti «бути, стати», п.іє. *bʰeuh₂-¹¹⁶.

СКОРОЧЕННЯ

adi. – прикметник

aor. – аорист

awest. – авестійський

C – довільний приголосний

conjunct. – кон’юнктив

czes. – чеський

demin. – демінутив

¹¹⁵ U Vaillanta (1966: 423–424) pozostawiony bez wyjaśnienia.

¹¹⁶ Vaillant (1966: 424) dodaje jeszcze scs. staviti ‘stawić; zatrzymać’, któremu przez porównanie stati przypisuje „un élargissement en -v- de la racine”. Hipoteza rozszerzenia pierwiastkowego nie ma oparcia w innych paralelnych wypadkach, jest więc ad hoc. Verbum to raczej denominatywem od sb. sta-vŭ ‘stanie, stan; zatrzymanie, wstrzymanie’ (por. denom. lit. stat-ýti ‘stawić’ od *stãtas, dziś stãčias ‘postawiony, stojący pionowo’).

86

WOJCIECH SMOCZYŃSKI

denom. – деномінативум

drw. – дериват

durat. – дуративум

gr. – грецький

H – будь-яка ларингальна (на відміну від h₁, h₂, h₃)

inf. – інфінітивус

intens. – інтенсивум

lit. – литовський

lrg. – ларингальна

łot. – латиський

neopwk. – новоутворення...

pbałt. – прабалтійський

pdg. akc. – акцентна парадигма

pbsł. – прабалто-слов’янський

pers. – перський

pf. – перфектум

праіндоєвропейська мова

польська мова

поствербальне ім’я

теперішній час

минулий час

примітка

праслов’янська мова

корінь

російська мова

руська мова

іменник

сербсько-хорватська мова

старослов’янська мова

SE – ступінь e

сербська мова

словенська мова

SO – ступінь о

SP – повний ступінь

st° – старо-

стпрус. – старопрусський

SW – подовжений ступінь

SZ – нульовий ступінь (SZ-C – перед приголосним, SZ-V – перед голосним)

V – будь-який голосний

vb. – дієслово

вар. – варіант

вед. – ведичний

WSZ – подовжений нульовий ступінь

зам. – замість

етимол. знач. – етимологічне значення

HIAT LARYNGALNY W JĘZYKACH BAŁTO-SŁOWIAŃSKICH | 87

BIBLIOGRAFIA

Ambrazas, S. 2000: Daiktavardžių darybos raida II. Lietuvių kalbos vardažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Bankowski, A. 2000: Etymologiczny słownik języka polskiego I-II, Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN.

Eichner, H. 1988: Anatolisch und Trilaryngalismus, in: Bammesberger, A., ed., Die Laryngaltheorie und die Rekonstruktion des indogermanischen Laut- und Formensystems, Heidelberg: Carl Winter, 123–151.

Endzelin, J. 1922: Lettische Grammatik, Riga: Kommissionsverlag A. Gulbis.

ESJS – Etymologický slovník jazyka staroslověnského, red. E. Havlová, (od zeszytu 7) A. Erhart, Praha: Academia, 1989–.

Fraenkel, LEW = Fraenkel, E. Litauisches etymologisches Wörterbuch I-II, Heidelberg: Carl Winter, 1955–1965.

Klingenschmitt, G. 1982: Das altarmenische Verb, Wiesbaden: Dr. Ludwig Reichert Verlag.

LIV = Lexikon der indogermanischen Verben. Die Wurzeln und ihre Primärstammbildungen. Unter Leitung von Helmut Rix, unter der Mitarbeit vieler anderer bearbeitet von Martin Kümmel, Thomas Zehnder, Reiner Lipp, Brigitte Schirmer, Wiesbaden: Dr. Ludwig Reichert Verlag, 1998.

LKŽ = Lietuvių kalbos žodynas I–XX, Vilnius, 1941–2002.

Mayrhofer, EWAIa = Mayrhofer, M., Etymologisches Wörterbuch des Altindoarischen, Heidelberg: Carl Winter, 1986–2001.

ME = Mühlenbachs, K., Latviešu valodas vārdnīca / Lettisch-Deutsches Wörterbuch. Redigiert, ergänzt und fortgesetzt von J[ānis] Endzelīns. Bde. I–IV, Riga, 1923–1932.

Otrębski, J. 1965: Gramatyka języka litewskiego II: Nauka o budowie wyrazów, Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe.

Pokorny IEW = Pokorny, J. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, Bern: A. Francke AG, 1949–1969.

Rasmussen, J. E. 1989: Studien zur Morphophonemik der indogermanischen Grundsprache, Innsbruck. (Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft, 55.)

Skardžius, P. 1943: Lietuvių kalbos žodžių daryba. Vilnius: Lietuvių mokslų akademija, Lietuvių kalbos institutas. (Wznowione w reprodukcji fotograficznej jako t. I wydawnictwa Skardžius, P., Rinktiniai raštai, red. Albertas Rosinas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1996.)

Sławski SEJP = Sławski, F., Słownik etymologiczny języka polskiego I–V. Kraków: Towarzystwo Miłośników Języka Polskiego, 1952–1975.

Smoczyński, W. 1989: Studia bałto-słowiańskie I, Wrocław–Kraków: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich. (Polska Akademia Nauk, Oddział w Krakowie, Prace Komisji Językoznawstwa, 57.)

Smoczyński, W. 2001: Język litewski w perspektywie porównawczej, Kraków: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego. (Baltica Varsoviensia, 3.)

SStP = Słownik staropolski, red. Stanisław Urbańczyk, Kraków: Polska Akademia Nauk, 1953–.

Stang, Ch. S. 1942: Das slavische und baltische Verbum. Oslo: I Kommisjon Hos Jacob Dybwad.

Stang, Ch. S. 1966: Vergleichende Grammatik der Baltischen Sprachen, Oslo, Bergen, Tromsø: Universitetsforlaget.

Trautmann, R. 1923: Baltisch-Slavisches Wörterbuch, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht.

Urbutis, V. 1981: Baltų etimologijos etiudai, Vilnius: Mokslas.

Vaillant, A. 1966: Grammaire comparée des langues slaves III: Le verbe, Paris: Klincksieck.

Zinkevicius, Z. 1980–1981: Lietuvių kalbos istorinė gramatika I–II, Vilnius: Mokslas.

Wojciech Smoczyński

Uniwersytet Jagielloński

Katedra Językoznawstwa Ogólnego i Indoeuropejskiego

al. Mickiewicza 9/11, 31–120 Kraków, Polska

[email protected]

Gauta 2002 11 29