ACTA LINGUISTICA LITHUANICA

XLVIII (2003), 35–47

Кількісна характеристика ненаголошених голосних у стандартній литовській мові

Lidija Kaukėnienė

Vilniaus universitetas

Kauno humanitarinis fakultetas, Kaunas

У статті розглядається кількісна характеристика ненаголошених голосних у стандартній литовській мові. Особливу увагу приділено першому й другому післянаголошеним та переднаголошеним голосним і їхньому співвідношенню з наголошеними голосними.

1. Те, що наголошені довгі голосні довші за відповідні короткі, відомо вже давно й не викликає сумнівів. Це явище в стандартній литовській мові досліджували, аналізували й довели (див. Vaitkevičiūtė 1960: 207–217; Svecevičius 1964: 14–32; Dambrauskaitė-Urbelienė 1967: 17–25; Pakerys, Plakunova, Urbelienė 1970: 27–28, 30). Однією з перших кількісну характеристику голосних литовської мови виміряла й описала Valerija Vaitkevičiūtė (1960: 207–217). Її експерименти показали, що тривалість голосних залежить від наголосу й інтонації: наголошені голосні довші за ненаголошені, а голосні з висхідним тоном коротші за голосні зі спадним тоном. З її досліджень видно, що в стандартній литовській мові довгі голосні в 1,5–2 рази довші за короткі. Bronius Svecevičius встановив (1964: 17), що наголошені довгі голосні в 2,1–2,5 раза довші за короткі. Antanas Pakerys (1982: 92–103) виміряв і статистично оцінив співвідношення тривалості довгих і коротких голосних. Його дані показали, що голосні з висхідним тоном у середньому в 1,7 раза, а зі спадним — більш ніж у 2 рази довші за відповідні наголошені короткі голосні. За Pakeris (1982: 94), для стандартної литовської мови не характерна редукція кількісної характеристики ненаголошених переднаголошених голосних основи, однак він зазначає, що в інших позиціях можуть спостерігатися виразніші ознаки кількісної редукції. Загалом вплив місця наголосу на тривалість голосних литовської мови майже не досліджували, а в аналізі відмінностей кількісної характеристики наголошених і ненаголошених голосних зазвичай спиралися лише на одну з ненаголошених позицій. Лише Vaitkevičiūtė згадує (1960: 207), що чим далі ненаголошений голосний від наголошеного, тим він нібито коротший. На думку Janina Urbelienė (1967: 461), довгі післянаголошені голосні стандартної литовської мови на цілих 50% коротші за відповідні наголошені. Lilija Anusienė (1984: 19), яка досліджувала ненаголошені голосні литовського зв’язного мовлення, встановила, що короткі післянаголошені голосні редукуються на 10%, а переднаголошені — на 20%; найбільше скорочуються довгі голосні: перші переднаголошені — на 50%, другі — на 40%, а другі післянаголошені — на 40%. Однак у жодній зі згаданих праць, присвячених ненаголошеному вокалізму, за винятком досліджень Pakeris, експериментальні дані про кількісну характеристику не оцінено статистично.

1.1. У цій статті описано й статистично оцінено кількісну характеристику ненаголошених голосних стандартної литовської мови, порівняно тривалість коротких і відповідних довгих голосних у наголошеній і ненаголошеній позиціях.

36 |

LIDIJA KAUKĖNIENĖ

Для аналізу було обрано трискладові слова стандартної литовської мови¹. Середні значення тривалості наголошених голосних обчислено за першим складом трискладових слів². Для дослідження обрано такі слова: fikūsas, kilimas, sinusas, tikimas, dėmonas, ēpinis, bėmolis, kàsimas, ràšimas, àtneša, pàdeda, dò noras, kò mikas, lōtosas, gùmulas, mùzika, ùbagas, džėzelis, lỹdalas, lỹrika, ēdalas, žėralas, sėlenos, tēpalas, ēžeras, lės atalas, ādāta, gātavas, bātika, dōbilas, sōminis, pōsēdis, dūminė, ūkana, rūk alas.

Для отримання значень тривалості ненаголошених голосних було обрано слова, у яких досліджуваний голосний перебував би в таких позиціях: перший післянаголошений після короткого й довгого наголошеного складу³: dūsinė, muzika, kilimas, didelis, dėbetas, kasdamas, rašydamas, čiokolis, dėmonas, rōbotas, gùmulas, rēbusu, sērumu, rùžyžė, pãcypė, alinė, aludės, ramūnės, nutūkės, kokētė, vėsinės, kolitą, komodą, vaišiną, išmoka, grobiko, merginų, saliūtų, mōtina, kūdikis, lỹrika, ēžeras, tēbelis, fākelas, ādāta, sāmaną, husāras, kárbolis, ārnotas, slālomas, ēpušė, sūnėnus, mėlynas, gydyti, daktyvi, kanāpė, kanāpės, būtybė, nutōlės, šakėlė, bokāla, pirāta, nutōlstas, pāmotė, rūk omas, bizūnų, medūzų; другий післянаголошений після короткого й довгого наголошеного складу: sifilis, didelis, ēpini, nėšimas, kàsimas, pàdeda, rēbusu, rēbusus, sērumu, būčinį, ēterį, nūlinė, ēpinės, nūlinės, fizinė, virinės, dėmong, òpera, būdino, rēbusų, rùporų, dželės, kūdikis, mōteris, dūminės, ēpušės, lỹrines, lōpeta, sāmaną, Jākobsonas, Sācharovas⁴, ām aru, āmarus, ādini, āvili, dūminė, kāpinės, pāmotė, māšinė, āšarą, lės alą, kālbingas, tōbulo, dōbilo, lāšino, būsenų; перший переднаголошений перед коротким і довгим наголошеним складом: ekipā, didikas, kikilis, debesis, aferā, meletā, makakā, panamā, melasā, komodā, obōjus, polōnis, dykumà, ruletė, pakylà, masyvūs, satyrā, kalėdā, ēdikas, tęstinis, tasiūkas, žąsidė, motušė, odinis, cezūrā, lagūnā, radinys, kūrinys, giminė, etāpas, esybė, čemerys, banālu, arābas, alēja, morālas, bokālas, ovālas, urānas, pupelė, rutulys, utelė, byloti, pažymys, tylėnis, šėtonas, ūmedė, grėžioti, grėžioja, tašyti, tašynės, dorōti, kokybė, sūnėnas; другий переднаголошений перед коротким і довгим наголошеним складом: citatā, gitarā, idilė, debesis, melasā, ekipā, aferā, banālus, pavijā, komodā, kolegā, omarū, ūlonū, rutinā, sumanūs, dykumà, gydyklā, erenā, vėsumā, tęstinių, lęšiuką, tasiukų, žąsinė, ašelė, dovanā, obelis, liūsenā, gūduma, ūdenė, giminė, židinys, birutės, čemerys, deginys, pasakys, sakinys, pašalė, kyšūkis, gyvulys, dėmesys, vėgelė, tęsinys, grėžinys, ražulys, obuolys, kosulys, būdinys, sūkurys, gonorėja, šokoladas, honorāras.

1.2. Слова литовської мови з досліджуваними голосними прочитали актори Державного академічного драматичного театру в Каунасі П. В. (нар. 1949) та Е. Л. (нар. 1976). Слова було подано акторам у випадковому порядку. Кожен із них повторювався тричі. Актори мали читати у звичному темпі розмовного мовлення й, наскільки можливо, з нейтральною інтонацією, роблячи між словами короткі паузи.

1.3. Середню тривалість досліджуваних голосних вимірювали програмою PRAAT 4.0.11. Вимірю-

¹ Доведено, що в текстах стандартної литовської мови найчастіше вживаються трискладові слова (див. Karosienė, Girdenis 1990: 36–48).

² Visų žodžių tartis tikrinta remiantis V. Vitkausko (2001) „Lietuvių kalbos tarties žodynu“.

³ Тривалість голосних окремо перед складами зі спадним і висхідним тоном або після них не обчислювали.

⁴ У відповідній позиції не знайшлося трискладових слів із коротким голосним [ɔ], тому для дослідження голосні добирали зі слів із чотирма складами.

BENDRINĖS KALBOS NEKIRČIUOTŲ BALSIŲ KIEKYBĖ | 37

Отримані результати оброблено методами математичної статистики: обчислювалися середнє арифметичне тривалості (x̄), стандартне відхилення (s), коефіцієнт варіації (v), 95% довірчий інтервал (÷). Значущість результатів перевіряли за критерієм Стьюдента. Статистичний аналіз виконано за допомогою програми «STUDENT», створеної Алєксасом Ґірденісом (мова програмування TURBO-PASCAL, версія 7.0).

2. Результати вимірювань тривалості наведено в таблицях, а також зображено графічно.

ТАБЛИЦЯ 1. КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДОВГИХ НАГОЛОШЕНИХ І НЕНАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ ЛИТОВСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ТА ЇХ СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА⁵

Позиція | n | x̄ (мс) | s (мс) | v (%) | 95% довірчий інтервал (мс) | tₚ > t₀,₀₀₁ наголошений [iː] | 12 | 193 | 22 | 11,6 | 179 ÷ 207 | 2 переднаголошений [iː] | 23 | 88 | 27 | 30,3 | 74 ÷ 101 | 11,23 >3,69 наголошений [iː] | 12 | 193 | 22 | 11,6 | 179 ÷ 207 | 1 переднаголошений [iː] | 19 | 106 | 19 | 17,9 | 97 ÷ 115 | 11,57 > 3,66 наголошений [iː] | 12 | 193 | 22 | 11,6 | 179 ÷ 207 | 1 післянаголошений [iː] | 21 | 85 | 20 | 24,0 | 75 ÷ 94 | 14,23 > 3,63 наголошений [iː] | 12 | 193 | 22 | 11,6 | 179 ÷ 207 | 2 післянаголошений [iː] | 16 | 118 | 16 | 13,4 | 109 ÷ 126 | 10,5 > 3,71 наголошений [eː] | 16 | 229 | 30 | 13,2 | 210 ÷ 249 | 2 переднаголошений [eː] | 19 | 76 | 25 | 33,3 | 62 ÷ 90 | 14,33 > 3,73 наголошений [eː] | 16 | 229 | 30 | 13,2 | 210 ÷ 249 | 1 переднаголошений [eː] | 16 | 104 | 26 | 25,3 | 88 ÷ 120 | 11,04 > 3,77 наголошений [eː] | 16 | 229 | 30 | 13,2 | 210 ÷ 249 | 1 післянаголошений [eː] | 19 | 152 | 36 | 23 | 135 ÷ 169 | 6,21 > 3,66 наголошений [eː] | 16 | 229 | 30 | 13,2 | 210 ÷ 249 | 2 післянаголошений [eː] | 24 | 152 | 25 | 16,4 | 142 ÷ 163 | 8,14 > 3,6 наголошений [eː] | 14 | 246 | 29 | 11,9 | 229 ÷ 263 | 2 переднаголошений [eː] | 27 | 119 | 25 | 21,1 | 103 ÷ 135 | 11,79 > 3,75

⁵ Значення символів, використаних у таблицях: n — кількість вимірювань, x̄ — середнє арифметичне, s — стандартне відхилення, v — коефіцієнт варіації, довірч. інтерв. — довірчий інтервал, tₚ — обчислене значення критерію Стьюдента, tₐ — критичне значення критерію Стьюдента, α — рівень значущості результатів.

38 |

LIDIJA KAUKĖNIENĖ

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 1

Позиція n x̄ (мс) s (мс) v (%) 95% довірчий інтервал tₚ > t₀.₀₀₁ (мс) наголошений [eː] 14 246 29 11,9 229 ÷ 263 1 переднаголошений [eː] 24 122 27 21,7 111 ÷ 133 13,38 > 3,58 наголошений [eː] 14 246 29 11,9 229 ÷ 263 1 післянаголошений [eː] 24 171 47 27,6 150 ÷ 191 5,38 > 3,58 наголошений [eː] 14 246 29 11,9 229 ÷ 263 2 післянаголошений [eː] 25 142 20 14,4 133 ÷ 150 13,06 > 3,58 наголошений [aː] 12 245 35 14,3 223 ÷ 267 2 переднаголошений [aː] 15 78 17 22,2 68 ÷ 87 16,27 > 3,73 наголошений [aː] 12 245 35 14,3 223 ÷ 267 1 переднаголошений [aː] 18 77 19 25,3 67 ÷ 86 16,98 > 3,67 наголошений [aː] 12 245 35 14,3 223 ÷ 267 1 післянаголошений [aː] 23 132 39 29,7 115 ÷ 149 8,39 > 3,61 наголошений [aː] 12 245 35 14,3 223 ÷ 267 2 післянаголошений [aː] 22 150 27 17,8 137 ÷ 161 8,84 > 3,63 наголошений [oː] 13 203 22 10,9 189 ÷ 216 2 переднаголошений [oː] 21 89 18 20,5 80 ÷ 98 15,43 > 3,67 наголошений [oː] 13 203 22 10,9 189 ÷ 216 1 переднаголошений [oː] 21 99 27 27,3 86 ÷ 111 11,71 > 3,62 наголошений [oː] 13 203 22 10,9 189 ÷ 216 1 післянаголошений [oː] 19 107 36 33,6 90 ÷ 124 8,52 > 3,65 наголошений [oː] 13 203 22 10,9 189 ÷ 216 2 післянаголошений [oː] 26 101 23 22,4 92 ÷ 110 13,27 > 3,58 наголошений [uː] 15 182 47 25,6 153 ÷ 212 2 переднаголошений [uː] 24 77 18 23,6 69 ÷ 86 9,09 > 3,65 наголошений [uː] 15 182 47 25,6 153 ÷ 212 1 переднаголошений [uː] 19 103 29 27,7 89 ÷ 117 5,90 > 3,66

BENDRINĖS KALBOS NEKIRČIUOTŲ BALSIŲ KIEKYBĖ | 39

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 1

Позиція | n | x̄ (мс) | s (мс) | v (%) | 95% довірчий інтервал (мс) | tₚ > t₀,₀₀₁

наголошений [u·] | 15 | 182 | 47 | 25,6 | 153 ÷ 212

1 післянаголошений [u·] | 18 | 133 | 23 | 17,3 | 121 ÷ 144 | 3,88 > 3,67

наголошений [u·] | 15 | 182 | 47 | 25,6 | 153 ÷ 212

2 післянаголошений [u·] | 14 | 128 | 16 | 12,6 | 119 ÷ 137 | 4,11 > 3,75

За отриманими даними про кількісні характеристики побудовано два графіки (див. рис. 1 і 2), з яких видно, що довгі ненаголошені голосні порівняно з наголошеними скорочуються значно більше, ніж короткі ненаголошені голосні.

2.1. Серед наголошених довгих голосних виділяються [e·], [a·], [e·], кількісні характеристики яких найбільші (x̄ становить відповідно 246 мс, 245 мс і 229 мс). Як видно, середня тривалість наголошених голосних [e·] і [a·] майже однакова. Різниця між тривалістю центрів наголошених і ненаголошених складів є статистично значущою; на це вказують довірчі інтервали, які більшою чи меншою мірою віддалені від довірчих інтервалів наголошених голосних, а також отримане значення критерію Стьюдента, яке значно перевищує критичне значення критерію Стьюдента; крім того, рівень значущості для всіх голосних однаковий і дуже високий — 0,001.

РИС. 1. КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДОВГИХ (НАГОЛОШЕНИХ І НЕНАГОЛОШЕНИХ) ГОЛОСНИХ

2.2. Проведене нами дослідження показало, що ненаголошені довгі варіанти литовської мови зазнають досить значного кількісного скорочення. Порівняння кількісних характеристик наголошених голосних і варіантів у ненаголошених позиціях показало (див. табл. 2), що найбільше редукуються голосні в переднаголошених складах. У цих позиціях ненаголошені варіанти у 2–3 рази коротші за відповідні наголошені. Найбільше скорочуються другі

40 |

LIDIJA KAUKĖNIENĖ

переднаголошені [aː] і [eː]. З наголошеними довгими вони співвідносяться приблизно так: [aː]: [aː]⁶ = 1: 3,1; [eː]: [eː] = 1: 3. Дуже сильно скорочується і перший переднаголошений [aː], його співвідношення з наголошеним таке: [aː]: [aː] = 1: 3,2. Усі решта ненаголошених довгих варіантів у переднаголошених позиціях скорочуються у 2–2,5 раза. У післянаголошених позиціях кількісна редукція менша. Тут голосні скорочуються від 1,3 до 2,2 раза. Крім того, перші переднаголошені коротші за перші післянаголошені, а другі переднаголошені — за другі післянаголошені. Обчисливши загальне середнє, ми отримали, що другі переднаголошені варіанти в середньому скорочуються у 2,5 раза, а перші переднаголошені — у 2,1 раза; перші й другі післянаголошені — у 1,6 раза.

Обчисливши середню тривалість усіх ненаголошених довгих голосних, ми отримали такі результати: у літературній литовській мові перші переднаголошені варіанти в середньому скорочуються на 59%, другі переднаголошені — на 53%; перші післянаголошені — на 42%, другі післянаголошені — на 41%.

ТАБЛИЦЯ 2. СПІВВІДНОШЕННЯ ТРИВАЛОСТІ ДОВГИХ ГОЛОСНИХ ЛІТЕРАТУРНОЇ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ В НАГОЛОШЕНИХ І НЕНАГОЛОШЕНИХ ПОЗИЦІЯХ⁷

Позиції / Голосні | 2 Pr: K | 1 Pr: K | 1 Pk: K | 2 Pk: K [iː]: [iː] | 1: 2,2 | 1: 1,8 | 1: 2,2 | 1: 1,6 [eː]: [eː] | 1: 3 | 1: 2,2 | 1: 1,5 | 1: 1,5 [ɛː]: [ɛː] | 1: 2 | 1: 2 | 1: 1,4 | 1: 1,7 [aː]: [aː] | 1: 3,1 | 1: 3,2 | 1: 1,8 | 1: 1,6 [oː]: [oː] | 1: 2,2 | 1: 2 | 1: 1,8 | 1: 2 [uː]: [uː] | 1: 2,3 | 1: 1,7 | 1: 1,3 | 1: 1,4 Середні значення | 1: 2,5 | 1: 2,1 | 1: 1,6 | 1: 1,6

2.3. За тривалістю наголошені голосні розташовуються в такому порядку: [eː] < [aː] < [ɛː] < [oː] < [iː] < [uː]. Як уже зазначалося, тривалість [ɛː] і [aː] не відрізняється (x̄ відповідно 246 мс, 245 мс). Цей ряд голосних показує, що співвідношення їхньої тривалості майже відповідають загальному правилу: голосні низького підняття найдовші, середнього підняття — коротші, високого підняття — найкоротші. Експериментальні дослідження багатьох мов також показали, що звуки кожного підняття характеризуються тривалістю, яка зменшується зі збільшенням підняття (див. Malmberg 1963; Lehiste 1970; Mohr 1971; Liepa 1979; Ščerba 1983). Уже 1925 р.

⁶ Оскільки ми обчислювали абсолютну тривалість довгих голосних, тобто окремо не розрізняли тривалість голосних перед складами з твердим приступом і гнучким приступом або після них, рисочка над довгим голосним означає, що голосний наголошений. Написання [aː] слід читати: «наголошений довгий голосний».

⁷ У таблицях використано такі символи: K — наголошена позиція; 2 Pr — другий переднаголошений варіант, 1 Pr — перший переднаголошений варіант, 1 Pk — перший післянаголошений варіант, 2 Pk — другий післянаголошений варіант.

BENDRINĖS KALBOS NEKIRČIUOTŲ BALSIŲ KIEKYBĖ | 41

Річарда Екблома зауважив, що тривалість звуків середньоверхньолитовського діалекту залежить від способу артикуляції (Ekblomas 1925: 39). Обговорюючи дослідження багатьох науковців, які вимірювали тривалість голосних литовської літературної мови, Пакеріс, Плакунова й Урбелене (1970: 48) стверджували, що голосні низького підняття, тобто широкі (відкриті), зазвичай мають більшу фізичну тривалість, ніж голосні високого підняття, тобто вузькі (закриті). Отже, можна сміливо стверджувати, що ця просодична закономірність є універсальною (див. Pakerys 1982: 43). Ненаголошені довгі голосні за тривалістю розташовуються дещо інакше: перші переднаголошені – [eː] < [iː] < [eː] < [uː] < [oː] < [aː]; другі переднаголошені – [eː] < [oː] < [iː] < [aː] < [uː] < [eː]; перші післянаголошені – [eː] < [eː] < [uː] < [aː] < [iː] < [oː]; другі післянаголошені – [eː] < [aː] < [eː] < [uː] < [iː] < [oː]. Майже в усіх позиціях голосний [eː] зберігає своє місце — він найдовший, тоді як інші голосні в ряду змінюють свої місця. Тривалість першого переднаголошеного [aː] найменша. Імовірно, це також свідчить про те, що цей голосний зазнає значної кількісної редукції. Крім того, першими переднаголошеними голосними високого підняття є найдовші [uː], [iː]. Лише ряд других післянаголошених довгих голосних майже відповідає універсальному зв’язку між тривалістю голосних і висотою підняття. Загалом різниця у тривалості ненаголошених довгих варіантів менша, ніж наголошених, тому, очевидно, вони більш вразливі (див. Pakerys 1982: 47).

ТАБЛИЦЯ 3. КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОРОТКИХ НАГОЛОШЕНИХ І НЕНАГОЛОШЕНИХ ГОЛОСНИХ ЛИТОВСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ТА ЇХ СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА

Позиція | n | x̄ (ms) | s (ms) | v (%) | 95% довірчий інтервал (ms) | tₚ >=<tₐ наголошений [i] | 14 | 75 | 15 | 19,4 | 66 ÷ 83 | 2 переднаголошений [i] | 26 | 62 | 20 | 32,0 | 53 ÷ 70 | 2,08 > t₀,₀₅ = 2,04 наголошений [i] | 14 | 75 | 15 | 19,4 | 66 ÷ 83 | 1 переднаголошений [i] | 21 | 74 | 28 | 38,0 | 62 ÷ 87 | 0,04 < t₀,₀₅ = 2,03 наголошений [i] | 14 | 75 | 15 | 19,4 | 66 ÷ 83 | 1 післянаголошений [i] | 19 | 70 | 19 | 26,7 | 61 ÷ 79 | 0,79 < t₀,₀₅ = 2,04 наголошений [i] | 14 | 75 | 15 | 19,4 | 66 ÷ 83 | 2 післянаголошений [i] | 24 | 82 | 27 | 33,1 | 70 ÷ 95 | 0,93 < t₀,₀₅ = 2,04 наголошений [e] | 13 | 110 | 27 | 24,2 | 92 ÷ 128 | 2 переднаголошений [e] | 26 | 75 | 18 | 23,8 | 67 ÷ 83 | 4,47 > t₀,₀₁ = 3,65 наголошений [e] | 13 | 110 | 27 | 24,2 | 92 ÷ 128 | 1 переднаголошений [e] | 23 | 96 | 21 | 21,3 | 87 ÷ 105 | 1,69 < t₀,₀₅ = 2,04 наголошений [e] | 13 | 110 | 27 | 24,2 | 92 ÷ 128 | 1 післянаголошений [e] | 18 | 92 | 16 | 17,1 | 84 ÷ 100 | 2,29 > t₀,₀₅ = 2,05

42 |

LIDIJA KAUKĖNIENĖ

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 3

Позиція | n | x̄ (ms) | s (ms) | v (%) | 95% довірчий інтервал (ms) | tₚ >= < tₐ наголошений [e] | 13 | 110 | 27 | 24,2 | 92 ÷ 128 | 2 післянаголошений [e] | 26 | 102 | 20 | 19,7 | 94 ÷ 110 | 1,05 < t₀,₀₅ = 2,03 наголошений [a] | 12 | 85 | 22 | 26,3 | 70 ÷ 100 | 2 переднаголошений [a] | 26 | 68 | 15 | 22,6 | 60 ÷ 76 | 2,35 > t₀,₀₅ = 2,06 наголошений [a] | 12 | 85 | 22 | 26,3 | 70 ÷ 100 | 1 переднаголошений [a] | 21 | 70 | 18 | 25,9 | 62 ÷ 78 | 2,06 > t₀,₀₅ = 2,04 наголошений [a] | 12 | 85 | 22 | 26,3 | 70 ÷ 100 | 1 післянаголошений [a] | 15 | 79 | 18 | 23,4 | 68 ÷ 89 | 0,79 < t₀,₀₅ = 2,06 наголошений [a] | 12 | 85 | 22 | 26,3 | 70 ÷ 100 | 2 післянаголошений [a] | 27 | 90 | 21 | 23,2 | 82 ÷ 99 | 0,73 < t₀,₀₅ = 2,03 наголошений [ɔ] | 13 | 100 | 17 | 16,6 | 90 ÷ 110 | 2 переднаголошений [ɔ] | 16 | 82 | 22 | 26,6 | 70 ÷ 94 | 2,40 > t₀,₀₅ = 2,06 наголошений [ɔ] | 13 | 100 | 17 | 16,6 | 90 ÷ 110 | 1 переднаголошений [ɔ] | 20 | 93 | 19 | 20,5 | 85 ÷ 100 | 0,45 < t₀,₀₅ = 2,04 наголошений [ɔ] | 13 | 100 | 17 | 16,6 | 90 ÷ 110 | 1 післянаголошений [ɔ] | 21 | 78 | 15 | 19,2 | 71 ÷ 85 | 3,9 > t₀,₀₁ = 3,62 наголошений [ɔ] | 13 | 100 | 17 | 16,6 | 90 ÷ 110 | 2 післянаголошений [ɔ] | 16 | 78 | 18 | 22,6 | 67 ÷ 90 | 3,12 > t₀,₀₅ = 3,10 наголошений [u] | 16 | 92 | 21 | 22,4 | 79 ÷ 106 | 2 переднаголошений [u] | 20 | 76 | 18 | 23,4 | 67 ÷ 85 | 2,21 > t₀,₀₅ = 2,06 наголошений [u] | 16 | 92 | 21 | 22,4 | 79 ÷ 106 | 1 переднаголошений [u] | 17 | 90 | 36 | 39,7 | 71 ÷ 108 | 0,23 < t₀,₀₅ = 2,06 наголошений [u] | 16 | 92 | 21 | 22,4 | 79 ÷ 106 | 1 післянаголошений [u] | 16 | 75 | 10 | 13,1 | 70 ÷ 81 | 2,57 > t₀,₀₅ = 2,08 наголошений [u] | 16 | 92 | 21 | 22,4 | 79 ÷ 106 | 2 післянаголошений [u] | 22 | 88 | 23 | 26,6 | 76 ÷ 99 | 0,58 < t₀,₀₅ = 2,05

BENDRINĖS KALBOS NEKIRČIUOTŲ BALSIŲ KIEKYBĖ

43

РИС. 2. КІЛЬКІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОРОТКИХ (НАГОЛОШЕНИХ І НЕНАГОЛОШЕНИХ) ГОЛОСНИХ

3. Аналіз даних показує, що короткі ненаголошені голосні зазнають значно меншої кількісної редукції, ніж довгі; відмінності тривалості дуже незначні й статистично несуттєві. З рис. 2 видно, що розрив між тривалістю наголошених і ненаголошених коротких голосних не такий великий, як у довгих. Навіть у тих позиціях, де ми отримали статистично значущі відмінності тривалості (див. табл. 3), обчислене значення критерію Стьюдента лише трохи перевищує критичне значення критерію Стьюдента, і, можливо, якби ми збільшили кількість реалізацій, ця значуща відмінність зникла б зовсім. Крім того, для коротких голосних рівень значущості набагато нижчий: 0,05 і 0,005, і лише в кількох позиціях він найвищий — 0,001.

3.1. Обчислені співвідношення тривалості коротких голосних у наголошених і ненаголошених позиціях показали (див. табл. 4), що ненаголошені короткі варіанти литовської мови зазнають дуже незначної кількісної редукції. Дещо більше скорочується другий переднаголошений [e]. Порівняно з наголошеним голосним його співвідношення приблизно таке: [e]: [ė] = 1: 1,4. В інших позиціях короткі ненаголошені голосні скорочуються у 1,1–1,2 раза або мають таку саму тривалість, як наголошений голосний. Дещо більша кількісна редукція у других переднаголошених голосних. Обчисливши загальне середнє значення тривалості, ми з’ясували, що вони в середньому скорочуються у 1,2 раза. Перші переднаголошені й післянаголошені варіанти також скорочуються незначно — приблизно у 1,1 раза.

ТАБЛИЦЯ 4. СПІВВІДНОШЕННЯ ТРИВАЛОСТІ КОРОТКИХ ГОЛОСНИХ ЛИТОВСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ В НАГОЛОШЕНИХ І НЕНАГОЛОШЕНИХ ПОЗИЦІЯХ

Позиції / Голосні | 2 Pr: K | 1 Pr: K | 1 Pk: K | 2 Pk: K [i]: [ī] | 1: 1,2 | 1: 1 | 1: 1,1 | 1: 0,91 [e]: [ė] | 1: 1,4 | 1: 1,1 | 1: 1,2 | 1: 1,1

44 |

Lidija Kauķenienė

ПРОДОВЖЕННЯ ТАБЛИЦІ 4

Позиції / Голосні | 2 перед наголосом: наголошений | 1 перед наголосом: наголошений | 1 після наголосу: наголошений | 2 після наголосу: наголошений

[a]: [ā] | 1: 1,2 | 1: 1,2 | 1: 1,1 | 1: 0,93

[ɔ]: [ɔ̄] | 1: 1,2 | 1: 1,1 | 1: 1,2 | 1: 1,2

[u]: [ū] | 1: 1,2 | 1: 1 | 1: 1,2 | 1: 1,1

Середні значення | 1: 1,2 | 1: 1,1 | 1: 1,1 | 1: 1

Здивувало те, що в деяких ненаголошених позиціях короткі ненаголошені варіанти дещо довші за наголошені. Це більш характерно для голосних другого постакцентного складу. Довшими за наголошений у цій позиції є [i], [a]. Середня тривалість постакцентного [u] майже така сама, як наголошеного. Крім того, загальне співвідношення голосних другого постакцентного складу з наголошеними становить 1: 1. Цей факт спонукав порівняти короткі голосні першого й другого постакцентних складів (див. табл. 5); порівнювати довгі постакцентні голосні недоцільно, оскільки з даних першої таблиці видно, що довгі постакцентні варіанти дещо довші за голосні другого постакцентного складу або їхня тривалість дуже подібна. Вирізняються лише голосні другого постакцентного складу [iˑ] і [aˑ], які довші за голосні першого постакцентного складу.

ТАБЛИЦЯ 5. ТРИВАЛІСТЬ КОРОТКИХ ГОЛОСНИХ ПЕРШОГО Й ДРУГОГО ПОСТАКЦЕНТНИХ СКЛАДІВ У ТРИСКЛАДОВИХ СЛОВАХ ТА ЇЇ СТАТИСТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ

Позиція | n | x̄ (мс) | s (мс) | v (%) | 95% довірчий інтервал (мс) | tₚ > t₀,₀₅

1-й постакцентний [i] | 19 | 70 | 19 | 26,7 | 61 ÷ 79

2-й постакцентний [i] | 24 | 82 | 27 | 33,1 | 70 ÷ 95 | 1,62 < 2,03

1-й постакцентний [e] | 18 | 92 | 16 | 17,1 | 84 ÷ 100

2-й постакцентний [e] | 26 | 102 | 20 | 19,7 | 94 ÷ 110 | 1,71 < 2,02

1-й постакцентний [a] | 15 | 79 | 18 | 23,4 | 68 ÷ 89

2-й постакцентний [a] | 27 | 90 | 21 | 23,2 | 82 ÷ 99 | 1,81 < 2,03

1-й постакцентний [ɔ] | 21 | 78 | 15 | 19,2 | 71 ÷ 85

2 післянаголошений [ɔ] | 16 | 78 | 18 | 22,6 | 67 ÷ 90 | 0,02 < 2,04

1 післянаголошений [u] | 16 | 75 | 10 | 13,1 | 70 ÷ 82

2 післянаголошений [u] | 22 | 88 | 23 | 26,6 | 76 ÷ 99 | 1,71 < 2,05

BENDRINĖS KALBOS NEKIRČIUOTŲ BALSIŲ KIEKYBĖ | 45

3.2. Другі післянаголошені голосні (див. табл. 5) у всіх позиціях довші за перші; лише тривалість голосного [ɔ] в обох позиціях однакова. Однак отримані значення критерію Стьюдента не перевищують критичних значень цього критерію, імовірність різниці тривалості в цих позиціях становить 80%. Такі дані дають змогу зробити висновок, що у другому післянаголошеному складі є побічний ритмічний, або морфемний, наголос, оскільки короткий голосний не редукований; крім того, другі післянаголошені голосні довші і за переднаголошені, і за перші післянаголошені короткі варіанти. Поява такого типу наголосу зумовлена будовою слова й місцем основного наголосу: виділення цього наголосу є найважливішою функцією побічного ритмічного наголосу. У розглянутих нами словах він з’являється в непарному, тобто третьому, складі слова і, очевидно, впливає на кількісні характеристики ненаголошених голосних. За позицією щодо основного наголосу побічні наголоси поділяються на переднаголошені та післянаголошені. У розглядуваному випадку другі переднаголошені голосні є найкоротшими. З іншого боку, такі результати дають підстави вважати, що в литовській літературній мові післянаголошені побічні наголоси, мабуть, значно виразніші й частіші за переднаголошені (принаймні у трискладових словах).

3.3. Обчисливши середню тривалість ненаголошених коротких голосних, ми встановили, що короткі другі переднаголошені голосні в середньому скорочуються на 21%, перші переднаголошені та другі післянаголошені — на 7%, а перші післянаголошені — на 14%. Короткі голосні перших переднаголошених і других післянаголошених складів скорочуються однаково; це невелика й несуттєва редукція. Найбільше кількісне скорочення зазнають короткі другі переднаголошені голосні — спостерігається така сама тенденція, як і в довгих голосних, у яких також найбільше скорочуються другі переднаголошені варіанти.

3.4. За тривалістю наголошені короткі голосні можна розташувати так: [e] < [ɔ] < [u] < [a] < [i]. Ряд наголошених коротких голосних не цілком відповідає універсальній моделі тривалості та підняття. Голосні середнього підняття [ɔ] і високого підняття [u] довші за голосний низького підняття [a]. Ненаголошені варіанти за тривалістю розташовуються так: перші переднаголошені — [ɔ] < [e] < [u] < [i] < [a]; другі переднаголошені — [ɔ] < [u] < [e] < [a] < [i]; перші післянаголошені — [e] < [a] < [ɔ] < [u] < [i]; другі післянаголошені — [e] < [a] < [u] < [i] < [ɔ]. Ряди тривалості післянаголошених голосних майже відповідають універсальній моделі тривалості та підняття.

4. Обчисливши, ми порівняли відносні значення наголошених довгих і коротких та ненаголошених довгих і коротких голосних у тих самих позиціях (див. табл. 6).

Отримані результати показують, що наголошені короткі голосні приблизно у 2,3 раза коротші за відповідні довгі. Загалом наголошені довгі голосні довші за короткі у 2–2,9 раза. Наголошений довгий [aː] аж у 2,9 раза довший за наголошений короткий [a], а [iː] — у 2,5 раза довший за [i].

4.1. У ненаголошених позиціях значна різниця тривалості між довгими й короткими голосними нейтралізується, а в переднаголошених позиціях цілком зникає й стає майже мінімальною: довгі переднаголошені (перші та другі) у середньому лише в 1,1 раза довші за відповідні короткі. Трохи більше співвідношення тривалості зберігають лише довгі [iː] в обох переднаголошених позиціях: вони в 1,4 раза довші за [i], і, як показав статистичний аналіз, ця різниця тривалості статистично значуща. Статистичний аналіз решти переднаголошених довгих і коротких варіантів не виявив значущих відмінностей у тривалості. Усе це свідчить про те, що довгі переднаголошені голосні литовської мови зазнають значного кількісного редукування,

46

LIDIJA KAUKĖNIENĖ

6 ТАБЛИЦЯ. СПІВВІДНОШЕННЯ ТРИВАЛОСТІ КОРОТКИХ І ДОВГИХ ГОЛОСНИХ ЛИТОВСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ В НАГОЛОШЕНИХ І НЕНАГОЛОШЕНИХ ПОЗИЦІЯХ

Позиції / Голосні | Н: Н | 2 Пн: 2 Пн | 1 Пн: 1 Пн | 1 Пп: 1 Пп | 2 Пп: 2 Пп [i]: [iː] | 1: 2,5 | 1: 1,4 | 1: 1,4 | 1: 1,2 | 1: 1,4 [e]: [eː] | 1: 2,1 | 1: 1,1 | 1: 1,1 | 1: 1,6 | 1: 1,5 [a]: [aː] | 1: 2,9 | 1: 1,1 | 1: 1,1 | 1: 1,7 | 1: 1,6 [ɔ]: [oː] | 1: 2 | 1: 1,1 | 1: 1,1 | 1: 1,4 | 1: 1,3 [u]: [uː] | 1: 2 | 1: 1 | 1: 1,1 | 1: 1,8 | 1: 1,5 Середні значення | 1: 2,3 | 1: 1,1 | 1: 1,1 | 1: 1,5 | 1: 1,5

тривалість деяких із них мало чим відрізняється від відповідних коротких.⁸ Наголошені післяударні довгі варіанти зберігають більшу кількісну протилежність: у середньому вони в 1,5 раза довші за відповідні короткі. Загалом післяударні довгі варіанти довші за короткі в 1,2–1,8 раза. В усіх післяударних позиціях інтервали тривалості довгих варіантів віддалені від коротких, а значення, отримані за критерієм Стьюдента, перевищують критичні.

Отже, довгі голосні литовської мови вживаються лише в наголошених, а напівдовгі — у ненаголошених складах. Короткі голосні можуть уживатися як у наголошених, так і в ненаголошених складах. Короткі голосні в наголошеній позиції протиставлені довгим, а ненаголошені — напівдовгим. Напівдовгі голосні є алофонами довгих голосних, оскільки між ними існує відношення додаткової дистрибуції: довгі голосні вживаються в наголошених, а напівдовгі — у ненаголошених позиціях.

5. Результати експерименту можна підсумувати так:

1. Ненаголошені голосні литовської літературної мови, без жодного сумніву, зазнають кількісної редукції. Особливо редукуються довгі варіанти: другі переднаголошені в середньому скорочуються у 2,5 раза, перші переднаголошені — у 2,1 раза, а перші й другі післяударні — у 1,6 раза.

2. Усі ненаголошені довгі варіанти — перші й другі переднаголошені — скорочуються більше, ніж відповідні післяударні. Крім того, другі переднаголошені коротші за перші.

3. Ненаголошені короткі голосні литовської літературної мови скорочуються дуже мало.

⁸Звичайно, проведений нами експеримент, можливо, не зовсім методично бездоганний, оскільки тривалість голосних вимірювали у словах із неоднаковою звуковою структурою. Як відомо, тривалість голосних залежить від різних чинників: структури складу та його місця у слові, якості сусідніх приголосних, акцентної позиції тощо (про сукупність чинників та їхній вплив на тривалість голосних литовської мови див. Vaitkevičiūtė 1960: 207–208). Якщо не враховувати їх під час вимірювання абсолютної тривалості, іноді можна отримати навіть дуже суперечливі дані. З іншого боку, навряд чи можна знайти цілком ідеальні мінімальні пари для дослідження тривалості голосних у різних позиціях. Крім того, темп мовлення кожної людини та інші індивідуальні особливості дуже різняться. На мою думку, це порівняння тривалості наголошених і ненаголошених голосних принаймні виявляє основні тенденції кількісної редукції у трискладових словах литовської літературної мови.

BENDRINĖS KALBOS NEKIRČIUOTŲ BALSIŲ KIEKYBĖ | 47

Дещо більшої кількісної редукції зазнають другі переднаголошені варіанти: у середньому вони скорочуються в 1,2 раза; перші післянаголошені та переднаголошені — в 1,1 раза, тоді як другі післянаголошені взагалі не схильні до скорочення. Статистично значущих відмінностей у тривалості не виявила й більшість порівнюваних нами позицій ненаголошених коротких голосних. Отже, наголос значно менше впливає на тривалість коротких голосних, ніж довгих. Крім того, отримані дані дають підстави зробити висновок, що в другому післянаголошеному складі є побічний ритмічний, або морфемний, наголос, оскільки короткий голосний тут майже не редукований.

4. Помічено, що короткі другі переднаголошені варіанти коротші за перші переднаголошені, а другі післянаголошені — довші за перші.

5. Порівнявши середню тривалість наголошених довгих і коротких голосних, ми з’ясували, що наголошені короткі приблизно в 2,3 раза коротші за відповідні довгі. У ненаголошених позиціях значна різниця в тривалості між довгими й короткими варіантами нейтралізується: переднаголошені довгі в середньому лише в 1,1 раза довші за короткі, тоді як післянаголошені довгі варіанти зберігають більшу кількісну опозицію: вони в середньому в 1,5 раза довші за відповідні короткі.

LITERATŪRA

ANUSIENĖ [АНУСЕНЕ], L. 1984: Количественное соотношение слогоносителей как фактор ритмической структуры слов в литовском литературном языке. Автореферат канд. диссертации, Вильнюс: ВГУ.

DAMbrAUSKAITĖ-URBELIENĖ [УРБЕЛЕНЕ], J. 1967: Долгие гласные современного литовского литературного языка. Автореф. канд. диссертации, Вильнюс: ВГУ.

EKBLOM, R. 1925: Quantität und Intonation im zentralen Hochlitauischen. Uppsala: Lundequistiska Bokhandeln.

KAROSIENĖ, V., GIRDENIS, A. 1990: Bendrinės lietuvių kalbos žodžio ir skiemens statistinė struktūra. Kalbotyra 41 (1), 36–48.

LEHISTE, I. 1970: Suprasegmentals, Cambridge (Mass.) – London: M. I. T. Press.

LIEPA, E. 1979: Vokālizma un zilbju kvantitāte latviešu literārajā valodā, Riga: Zinātne.

MALMBERG, B. 1963: Phonetics, New York: Dover Publications.

MOHR, B. 1971: Intrinsic variations in the speech signal. Phonetica 23 (2), 65–93.

PAKERYS, A. 1982: Lietuvių bendrinės kalbos prozodija, Vilnius: Mokslas.

PAKERYS, A., PLAKUNOVA, T., URBELIENĖ, J. 1970: Относительная длительность гласных литовского языка. Kalbos garsai ir intonacija 4, 30–53.

SVECEVIČIUS, B. 1964: Простые гласные (монофтонги) современного литовского литературного языка: экспериментально-фонетическое исследование. Автореф. канд. диссертации, Вильнюс: ВГУ.

ŠČERBA, L. V. 1983: Русские гласные в качественном и количественном отношении, Ленинград: Наука.

VAITKEVIČIŪTĖ, V. 1960: Lietuvių kalbos balsių ir dvibalsių ilgumas, arba kiekybė. Lietuvių kalbotyros klausimai 3, 207–217.

VITKAUSKAS, V. 2001: Lietuvių kalbos tarties žodynas. Antrasis papildytas leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas.

Lidija Kaučėnienė Vilniaus universitetas Kauno humanitarinis fakultetas Muitinės g. 8, 3000 Kaunas, Lietuva [email protected]

Gauta 2003 03 27