ПРОФ. М. ПЕТЕРСОНАС

22 листопада 1962 року помер відомий професор-лінгвіст Московського університету М. Петерсонас (народився 1885 року). Його спеціалізацією були слов’янські мови та загальне мовознавство, але він має заслуги й перед литуаністикою. Це був працьовитий науковець і талановитий педагог. Досі опубліковано 67 його наукових праць, чимало з яких мають значну тривалу цінність.

Його цікавили найрізноманітніші мовні питання. Він писав рецензії на важливі наукові праці, що виходили друком, статті на актуальні теми, підручники для студентів, а також ширші наукові праці.

Як приклад із багатьох можна навести кілька його рецензій (назви перекладено українською): Н. Дурново, Нарис історії російської мови (1925); Е. Поліванов, Лекції зі вступу до мовознавства та загальної фонетики; А. Шахматов, Нарис сучасної російської літературної мови; А. Шахматов, Синтаксис російської мови; Ferdinand de Saussure, Cours de linguistique générale.

Багато уваги М. Петерсонас приділяв синтаксису. Варто згадати його статті: Старий і новий синтаксис; До питання про побудову синтаксису; Синтаксис Лермонтова; Академік Фортунатов (1938); Фортунатов і Московська лінгвістична школа (1941); Проблеми індоєвропейського мовознавства (1929).

Він цікавився також діалектологією російської мови; 1938 року видав працю «Говірка села Дорофеєво».

Iš stambesnių M. Petersono veikalų reikia paminėti: Kalbotyros įvadas (1938); Šių dienų rusų rašomosios kalbos paskaitos (1941); Rusų kalbos vadovas (1947); Etimologinio žodyno rašymas; Trumpa prancūzų kalbos gramatika (1938); Šių dienų prancūzų kalba (1941).

Його праці з литуаністики:

1. Найдавніша пам’ятка литовської мови (висвітлено найважливіші мовні особливості катехізису Мажвідаса) Вест. МГУ № 3.

2. Наука про російську мову для литовців («Русский язык в школе», 1941, № 1). У цій статті автор порівнює литовську мову з російською, вказуючи,

335

які труднощі можуть виникнути в литовця під час вивчення російської мови. Стаття має такі розділи: фонетика, правопис, лексика, морфологія, синтаксис. У розділі фонетики автор наголошує, що система звуків російської мови значно відрізняється від системи литовської мови. Насамперед слід звернути увагу на наголос: у російській мові наголос експіраторний (видиховий), сильний; наголошені склади значно відрізняються від ненаголошених силою видиху. Наголос у литовській мові — музикально-експіраторний. Розподіл сили видиху досить рівномірний. За силою видиху немає великої різниці між наголошеними й ненаголошеними складами. Далі автор пояснює, чим відрізняються голосні й приголосні звуки російської та литовської мов. Подібним чином автор порівнює факти російської та литовської мов і в інших розділах. Стаття доволі об’ємна й може стати в пригоді вчителям російської мови в литовських школах.

3. Нарис литовської мови,

išleido TSRS Mokslų Akademijos Kalbotyros institutas 1955, 160 psl. Tai trumpa gramatika studentams, norintiems gauti supratimą apie lietuvių kalbą, jiems reikalinga kalbotyros mokslui. Be svarbiųjų gramatikos dalykų (fonetikos, leksikos, morfologijos, sintaksės), apybraiža duoda nemaža vietos tekstams iš tautosakos, lietuvių senesnių ir naujesnių rašytojų. Tekstai turi savo pilną žodyną. Tekstai ir žodynas sukirčiuoti; lygiai sukirčiuoti beveik visi gramatikos žodžiai ar sakiniai. Apybraižos įžangoje duotos svarbiausios informacijos iš lietuvių kalbos istorijos. M. Petersonas palaikė glaudžius ryšius su mūsų respublikos kalbininkais, džiaugėsi jų naujais darbais nuolat sekė naujai pasirodančią lituanistinę filologinę literatūrą ir vadovavo mokslinėms disertacijoms iš lietuvių kalbos.

М. Петерсонас любив читати литовські твори. Щоб краще вивчити мову, він провів у Литві чотири літа: 1947 року відпочивав у Паланзі, а в 1951, 1952 і 1953 роках відпочивав у Друскінінкаї. Живучи в Друскінінкаї, він запрошував до себе народних співаків, а іноді сам їздив у навколишні села послухати наш фольклор.

М. Петерсонас був людиною дуже доброго серця, завжди відкритою та привітною до кожного співрозмовника. Навіть пішовши до лісу й побачивши пастушків біля стада, він умів знайти з ними спільну мову й добряче їх розвеселити.

Світла пам’ять про М. Петерсонаса, ентузіастичного дослідника литовської мови й нашого щирого друга, надовго залишиться в наших серцях, а його внесок у литовське мовознавство зміцнюватиме братні зв’язки між російським, литовським та іншими радянськими народами.

Й. Балчіконис