LIETUVIŲ KALBOS MORFOLOGINĖ SANDARA IR JOS RAIDA

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖЕМАЙТСЬКОЇ ГОВІРКИ ШАКІНИ

A. JONAITYTĖ

Суміжні говірки завжди певною мірою впливають одна на одну. Цей вплив буває різної сили не лише однієї говірки на іншу, а й двох різних говірок на третю. Силу впливу тієї чи іншої суміжної говірки визначають різноманітні історичні, економічні та мовні чинники. Особливо сильний вплив сусідніх говірок помітний у так званих перехідних говірках, на території яких перетинається багато різних рис суміжних говірок: фонетичних, морфологічних, лексичних і синтаксичних.

Однією з таких характерних перехідних говірок є також говірка Шакіни¹, співвідношення морфологічних особливостей якої із суміжними жематськими говірками тут і розглядається.

Основою досліджуваної говірки є аукштайтська говірка, тому її морфологічна система загалом також аукштайтська: вона близька до морфологічних систем суміжних північно-західних і центральних аукштайтських говірок. Відмінності виникають переважно через жематські особливості західної частини, а іноді й усієї території говірки. Новіші з них уживаються поряд зі старими аукштайтськими формами як частіші або рідші паралельні форми; давніші охопили всю територію говірки й нерідко цілком витіснили аукштайтські форми. Не завжди можна точно сказати, чи окремі форми потрапили до говірки Шакіни з жематських говірок, чи сформувалися самостійно й лише подібні до відповідних жематських форм. Особливо важко встановити справжнє походження таких форм описуваної говірки, які вживаються і в суміжних жематських, і в північно-західних, і навіть у центральних аукштайтських говірках. Нарешті, окремі рідкісні морфологічні особливості, можливо, здавна існували в говірці Шакіни, але зберегтися тут донині їм допомогли такі самі особливості суміжних жематських говірок, тому й здається, ніби вони прийшли з жематських говірок. Через це в статті в багатьох випадках лише зазначається, що та чи інша особливість говірки така сама, як у суміжних жематських говірках, але не встановлюється, чи справді вона прийшла з жематських говірок.

Окрім жематських морфологічних особливостей говірки Шакіни, у статті намагалися подати й помічені аукштайтські особливості суміжних жематських говірок. Жематські особливості розглядаються послідовно за частинами мови.

¹Спільною назвою говірки Шакіни позначають усі північно-західні аукштайтські говірки поблизу кордону Латвійської РСР, у яких діє закон загального відтягнення наголосу (околиці містечок Жагаре, Скайстгирис, Крупяй, Шакина, Грузджяй).

165

Іменник. На західній околиці діалекту (Aukščiai, Kruopiai, іноді й Šakyna) родовий і кличний відмінки однини окремих іменників ia-основи мають форми iu-основи, наприклад, род. одн.: krūpaus, rãniaus, šėniaus, spãlaus; клич. одн.: krūpau, rãniau, šėniau. Ці форми iu-основи вживаються поряд із поширенішими формами ia-основи. У суміжних жемайтських діалектах (Kuršėnai, Papilė, Akmenė, Vegeriai) форми iu-основи в цьому випадку вживаються дуже широко, тому здається, що до західної частини діалекту Шакіни вони проникли з жемайтських діалектів. У цій самій частині ареалу діалекту Шакіни помітне й інше явище, характерне для жемайтських діалектів: до однинової парадигми окремих іменників ė-основи проникли форми називного відмінка основи į, наприклад: kãtis, kū'tis, ūpis, а до однинової парадигми į-основи іноді проникають форми називного відмінка ė-основи, наприклад: ãrnte, ãrksle, v'i'te.

Про Крупяй, Аукшчяй, Шакину й навіть Дилбинай: місцевий відмінок однини іменників a-основи із суфіксом -ukas поряд з аукштайтською формою часом має і жематську форму із закінченням -uo (~ -o), наприклад: blù'džiuo, daržiuo, laukùkuo Шкн, kaklù-ko· Дилб. Пор. kalnùkuo, suodnùkuo Крш, eglì'nõkuo Акм, daržõkuo, kalnõkuo Вгр.

Іменники ia-основи kè'lis, vè'jies, vè'lnis, як і в суміжних жемайтських і північно-західних аукштайтських діалектах, у знахідному відмінку однини мають закінчення i (kè'li, vè'ji || vè'je, vè'lni), що виникло за аналогією до іменників ia-основи, які тут закономірно мають -i (kìrvi, já'uti).

Ближче до межі з жемайтськими діалектами (Kruopiai, Aukščiai, частково Šakyna) іменники ia-основи, i-основи й іменники з приголосною основою в місцевому відмінку однини досить часто поряд з аукштайтськими формами із закінченням -y(je) мають і форми з жемайтським закінченням -ie (~ė), наприклад: gřõ-vie, mè'die; nõ'sie, pìrtie, vãndenie. Пор. luòpsie, mùolie, viejie Krš, gardėlie, svìrtie, pìrtie Akm, bū'rie, ménesie, pìrtie² Vgr.

У тих самих місцевостях жематського пограниччя говірки Шакіни називний і знахідний відмінки множини іменників жіночого роду з основами i та на приголосний часом мають жематські форми ė-основи: á'ntes, á'rpkštes; dùkteres, sè'seres (пор. šìrdes, ùntes Крш, žõusęs Акм, ãvės, klìetės Вгр), а місцевий відмінок множини — паралельні жематські форми із закінченням -iese (~ -ėse), наприклад: ãkies(e), á'rnkšties(e), sèseries(e) Шкн, Крп, klè'tė's(e) Жг.

Місцевий відмінок множини жіночого роду всіх основ і всіх відмінюваних частин мови поряд із формами із закінченням -os(e) має також паралельні форми із закінченням -uos(e), що трапляються частіше або рідше, наприклад: ãkuos(e), pièvuos(e), rùnkuos(e) Шкн, jáu`uos Дарг, pùsuos Дилб. Точно таке саме явище помітне й у багатьох жематських говірках (Куршенай, Кауна тава, Шаукенай, часом Акмене та ін.), де місцевий відмінок множини слів жіночого роду має поряд зі своєю власною також форму чоловічого роду. Здається, початок появі форм на -uose у говірці Шакіни дали жематські говірки. Можна також згадати, що, своєю чергою, з говірки Шакіни форми місцевого відмінка на -uose іноді повертаються до деяких суміжних жематських донінінкських говірок, наприклад: dėdėlùos vėitùos ~ dideliuose vietuose Вгр (с. Гепайчяй). До тих жематських говірок часом переходить і аукштайтська форма місцевого відмінка множини основ a та ia, закінчення якої -uos(e) фонетично не змінюється, наприклад: mèškùos, tàukùos, ve-

² Щодо походження цих форм див. И. Казлаускас, Сокращение употребления имен существительных с основой на i в литовском языке, «Вопросы славянского языкознания», т. 5, Москва, 1961, p. 82—89.

166

lâ·čuos ~ Veláičiuose Vgr (с. Giepaičiai, Velaičiai, Aukštieji), krūopuos ~ Kruo-piuose Akm (с. Sablauskiai).

У тих самих селах верхньоаукштайтського ареалу зрідка трапляються також аукштайтські форми давального й орудного відмінків множини всіх частин мови без закінчення -s, наприклад: jaunėm (Gie-paičiai), špuoká·m (Aukštieji), vī·tim (оруд. мн.) Velaičiai, pūš·m (оруд. мн.) žūolėm (оруд. мн.) Giepaičiai, lâuká·m (Menčiai), šakòm (Sablauskiai).

Іменники основ на u-, iu- у цих жмудських говірках в однині місцевого відмінка мають закінчення -uo, наприклад: vėlnõu ~ Vilniuo, tórgõu. Проте в усіх селах верхньоаукштайтського ареалу, де говорять по-доунинськи, зрідка трапляються також аукштайтські форми однини місцевого відмінка, наприклад: vėdži (Giepaičiai).

Прикметник. Прикметник Шакинської говірки також має багато рис, властивих сусіднім жмудським говіркам. Наприклад, давальний відмінок однини багатоскладових прикметників зазвичай, поряд зі старим займенниковим закінченням, має також рідше вживане іменникове (lī·tiŋgam || lī·tiŋgui, пор. gailīngam || gailīngui, svetimá·m || svē·timui Krš), прикметники основи ia із закінченням -ias у знахідному відмінку однини мають варіантну форму із закінченням -i (pē·šče || pē·šti, stā·če || stā·ti, tūščė || tūšti), властиву сусіднім жмудським говіркам, а прикметники основи ē didelė, dešinė, kairė у родовому та місцевому відмінках однини, давальному, орудному та місцевому відмінках множини поряд із формами основи ē мають також варіантні форми основи io, наприклад: didelō·s || didelė·s, dešinė· || dešinõ·, didelė·m(s) || didelō·m(s), didelė·s(e) || didelō·s(e). Поряд зі старою формою родового відмінка однини прикметників основи u у говірці іноді вже трапляється також варіантна форма основи ia (lī·gaus || lī·ge, sū·raus || sū·re). Форми основи ia могли утворитися в самій Шакинській говірці, але могли також прийти із сусідніх жмудських говірок (Kuršėnai, Papilė, Akmenė), де вирівнювання форм прикметників основ u та ia просунулося значно далі.

Давальний відмінок однини та називний відмінок множини прикметників чоловічого роду вищого ступеня поряд зі старими формами мають також варіантні іменникові форми основи ia (aukštēsná·m || aukštē·šnui, aukštēsni || aukštē·snei). Старі форми родового та місцевого відмінків однини, давального, орудного й місцевого відмінків множини прикметників жіночого роду вищого ступеня поступово витісняються відповідними формами основи io, наприклад: báltēsñō·s || báltēsne·s (рідк.), báltēsñō· || báltēsne· (рідк.), baltēsñō·m(s) || baltesnē·m(s) (рідк.), báltēsñō·m(s) || báltēsne·m(s) (рідк.), baltēsñō·s(e) || baltēsne·s(e) (рідк.). Усі ці особливості відмінювання прикметників чоловічого й жіночого роду вищого ступеня властиві також сусіднім жмудським говіркам, пор. báltēšnu· (дав. одн.), báltēsne· (наз. мн.), báltēšnōs (род. одн.) Krš, šēnēšnũos (род. одн.) Pp.

Називний відмінок однини прикметників чоловічого роду найвищого ступеня має закінчення -is (gerá·usis), давальний — іменникове закінчення -ui (gerá·usui), тобто так само, як у сусідніх жмудських говірках і говірках середніх аукштайтів, наприклад: baisá·usis, aukščá·usui Dnr, didžá·usis, gerá·usui Krš, joūdžá·usis, poikáusis Pp. Але знахідний відмінок однини, як і в жмудських говірках, має закінчення -i, наприклад: gerá·usi (пор. didžá·usi Krš, baisá·usi Vgr), і відрізняється від форм середніх аукштайтів, пор. skanā·use Dnr.

Називний відмінок множини цих прикметників, як і в сусідніх жмудських говірках, також має іменникове закінчення, наприклад: ilgá·usei (пор. didžá·use Krš, ramá·use Pp, gerá·use Akm).

Від основ прикметників u та ia утворені займенникові прикметники поряд із закономірними аукштайтськими формами іноді мають також такі форми, як у сусідніх жмудських доунінських

167

або дунінінків, напр., одн. наз.: á·iški·sis || aiškesėsis³, tamsi·sis || tamsėsis; žali·sis (пор. smólki·sis, stóm bi·sis Pp, šūnki·sis, náuji·sis Akm, áštri·sis, brūngi·sis, žáli·sis Vgr, brūngė·sis || brungėsis, gražėsis⁴ Krš); одн. знах.: graži·ji || gražė·ji; žali·ji (пор. smólki·ji Pp, tūnki·ji, tūšti·ji Akm, brūngi·ji, prásti·ji⁵ Vgr, grā·ži·ji Krš). Однина давального відмінка займенникових прикметників має лише іменникове закінчення, як і в сусідніх жемайтських говірках, напр.: á·ukšto·jui⁶. Жемайтське словотворення має місцевий відмінок однини говірки Шакіни, напр.: juodamė·je⁷ (пор. didemį·jie, Krš, didemėjie Pp, dēdemė·je Vgr). Називний і давальний відмінки множини, як і в сусідніх жемайтських говірках, мають іменникові закінчення, напр.: baltiejei, baltiešá·m(s)⁸. До речі, іменникова форма називного множини вже вживається і в сусідній середньоверхньолитовській говірці Даунорови (gerėjeje || gerėjį), але, можливо, вона потрапила туди з говірки Шакіни.

У західній окраїнній частині ареалу досліджуваної говірки (Аукшчяй, Круопяй, іноді й Шакіна) давальний множини невизначених прикметників і займенників чоловічого роду іноді має паралельні форми, запозичені з жемайтських говірок, із закінченням -im(s), напр.: didelim(s), mažim(s), tim(s), visim(s), пор. anėms, jaunėms Pp, gerī·ms || gerī·rms Krš, patėms, jaunėms Akm, kėtėms, jaunėm, mažėms Vgr.

Числівник. Ближче до межі з жемайтами (Шакіна, Аукшчяй, Круопяй) родовий, давальний, орудний і місцевий відмінки числівників dù, dvì іноді мають паралельні жемайтські форми з i: dvìju·, dvìm(s), dvìm(s), dvìjuose(e), dvìjo·s(e). Числівники від 11 до 19 утворюються за допомогою двох формантів: -lika і -leka. Формант -lika переважає у східній частині ареалу говірки (Кибуряй, Скайстгіріс). Пор. середньоверхньолитовські йонішкські dvi·leka, tri·leka. У західній частині, тобто ближче до межі з жемайтами (Круопяй, Шакіна, Аукшчяй, Шюпиляй), вживається формант -leka. Пор. vi·niū·leka, dvi·leka Krš, dvi·lekᵃ, tri·leka Pp, veiñūleka || viñūleka, dvi·lekᵃ Akm, veiñūleka || vi·ñūleka Vgr. Щоправда, формант -lika зрідка трапляється і в деяких жемайтських селах на межі з аукштайтами, напр.: devī·niolēkᵃ, peñkiolēkᵃ (Гєпайчяй, Веляйчяй). Поряд із числівником vienuoleka || -lika (пор. середньоверхньолитовське, напр., Daunoravos ve-nuoleka) дуже широко вживається також форма vienūoleka || -lika. Форма з м’яким n, як видно з прикладів, уживається в сусідніх жемайтських говірках.

Похідний числівник trečias, trečiasis в однині називного й знахідного відмінків у жемайтському пограниччі (Шакіна, Круопяй, Аукшчяй, іноді навіть Ділбінай) досить часто має паралельні жемайтські форми treč, treti·sis, tre·ti, treti·ji. Пор. treti, treti·ji Krš, treti·sis Pp, trėti, trėti·sis, trėti·ji Akm.

Займенник. Орудний відмінок однини займенників àns, jìs, kàs, kàtras, niẽks, šìs, tàs, tàtras, vìskas, крім таких форм, як у літературній мові, має також по кілька частотніших або рідкісніших паралельних форм із -m, напр.: ànuo || ànuom || ànum, jūo || jūom, kūo || kūom || kūm, šūo || šūom || šūm... Форми орудного відмінка однини з -m широко вживаються і в сусідніх жемайтських говірках

³ Такі форми трапляються поблизу Шюпиляя, Аукшчяй, іноді Шакіни, тобто біля межі з жемайтськими дунінінками куршенайської говірки.

⁴ Dar žr. Z. Zinkevičius, Įvardžiuotinių būdvardžių istorijos bruožai, Vilnius, 1957, p. 83.

⁵ Незайменникова форма: pràsc, prà·šče.

⁶ Про походження передзакінченного складу -oj- див.: Z. Zinkevičius, min. veik., p. 93—94.

⁷ Про походження див.: K. Явнис, Перевод грамматики литовского языка исполненный К. Буга, Петроград, 1908—1916, p. 149.

⁸ Про їх виникнення див.: Z. Zinkevičius, min. veik., p. 83—85.

168

(Курше̇най, Папіле, Акмене, Вегеряй). Займенники àns, kìc, tàs і числівник viėns у західній частині ареалу діалекту, на узбережжі Жемайтії, досить часто мають жемайтські споріднені форми місцевого відмінка однини ànem(i), kìtem(i), tėm(i), viėnem(i). Ці форми, навіть із фонетично незмінним жемайтським закінченням, очевидно, запозичені із сусідніх діалектів доунінінків; пор. ànem: kìteme, vėìneme, tėme Vgr; tėme, vėìneme, òntreme Akm. Щодо форм давального відмінка множини з -im(s) див. с. 168.

Займенники àns, kàtras, šìs, tàs, tàtras у знахідному відмінку множини поряд із такими формами, як k-, мають також характерні для жемайтських діалектів форми: ànus, kàtrus, tụs, šụs, tàtrus, пор. tòs Pp, ànūs Krš, tòs Vgr. Такі споріднені форми найширше поширені в західній частині ареалу діалекту, ближче до межі з жемайтськими говорами, хоча окремі випадки трапляються навіть поблизу Жагаре та Скайстгіріса, тобто біля межі з середніми аукштайтськими говорами.

Займенники àna, ì, kàtra, šì, tà, tàtra у орудному відмінку однини на всьому ареалі діалекту здебільшого мають лише займенникові форми: anà·je, jė·je, katrà·je... Крім того, поблизу Аукшчяй, Круопяй, а іноді й Шакіни та Ділбінай трапляються вже скорочені займенникові форми, наприклад: anà·i, katrà·i, šė·i, tà·i. Такі скорочені займенникові форми зазвичай уживаються в деяких сусідніх жемайтських діалектах, наприклад у Курше̇най: anà·i, katrà·i, šė·i, tà·i.

Займенник tõ у місцевому відмінку однини поряд із формою жіночого роду tõ має також широко вживану форму чоловічого роду tàm(e). Ця форма вживається майже на всьому ареалі Шакінського діалекту, за винятком лише його крайнього півдня (околиця Грузджяй), наприклад: tõ· daržinė || tàme daržinė· Kyb, tõ· jū·ujė·, tõ· priepirte· || tàme rà·štine·, tàme vanė·lo· Sk, tõ· kàkto·, tõ· pàčio· kù·tė·, tõ· virtuvė· || tàme bà·lo·, tàme lietuvo·, tàme rì·go· Žg, tõ· vieto·, tõ· trõ·bo· || tàme duobė·, tàme valgi·klo· Škn, tùo prieglau džio || tàme pusie Auks, tėmi vietuo, tàmi jà·ujuo, tėmi kamis juo Krp.

Поблизу Шакіни та Круопяй поряд із займенниками àna, šì, kìta, tõki і числівником viėna (іноді й àntra) у формах місцевого відмінка однини àno·, kìto·, šõ·, tõ·ko·, viėno·, àntro· уживаються форми ànam(e), kìtam(e), šėm(e), tõ·kem(e), viėnam(e), àntram(e), наприклад: šėme trõ·bo·, šėm pusė·, àname vàgo·, viėnam lò·vo·, àntrame rù·ško·, tõ·keme bė·do·. Таке саме явище спостерігається і в сусідніх жемайтських діалектах, пор. tàm klebuonijo, tuokėmi šalcà·usio «у такому холоді» Krš, vėiname plì·die, kėtame rọ·pkuo Pp, tam patėm kū·rie, tėm· biržė Akm, tėm· ausie, kìtem· vėìtuo, šėm· pusie Vgr.

На узбережжі Жемайтії займенники àna, ì, kàtra, tàtra, šì, tà поряд із формами знахідного відмінка множини anà·s, jà·s kàtrà·s, tàtrà·s, šà·s, tà·s мають також форми з коротким a: ànas, jàs, kàtras, tàtras, šès, tàs. Форми з коротким a уживаються також у сусідніх жемайтських діалектах.

Поблизу Шакіни та Круопяй поряд із правильними формами знахідного відмінка однини займенників kas, tas kà·, tà· іноді трапляються споріднені форми kùo, tùo, наприклад: túr bū·t labai svėiks žmõ·gus, kàs tùo dà·ra Škn, kùo àns pasà·ki, tas vìskas bà·ikas; a žinai kùo? Krp. Такі форми трапляються і в сусідніх жемайтських діалектах доунінінків Акмене та Вегеряй, наприклад: brõng·s ì·, ale kùo padarì·s Akm, tùo àš pažì·stū, tùo ženà·u; kùo tėn tėi špuokà· on tuo glõuksne· gàla tàisuos, a kìni Vgr. У жемайтських говорах вони вживаються поряд із kù·, tù·. Походження форм kùo, tùo неясне: вони могли виникнути в цих діалектах, але можуть бути й латвійськими.

Чимало спільних рис із жемайтами, а іноді одночасно і з жемайтами, і з середніми аукштайтами мають особові займенники Шакінського діалекту. Найважливіші з них такі. Займенники третьої особи àns, àna, jìs, jì уживаються неоднаково на всьому ареалі діалекту. У західній частині ареалу діалекту, ближче до жемайтських говорів (Шюпю ляй, Шакіна, Аукшчяй, Круо-

169

…пях, частково також у Ділбінаї) зазвичай уживається займенник āns, āna. Далі від межі жмудського діалекту (Дамеляй, Жагаре) вже трапляється й він, вона. Поблизу Скайстгіріса (північне пограниччя середньоаукштайтського діалекту) він, вона і āns, āna уживаються паралельно, а в південній частині пограниччя середньоаукштайтського діалекту (Кібуряй, Даргачяй) уже переважає він, вона.

Форми знахідного відмінка однини особових займенників aš, tu і зворотного займенника savęs із закінченнями manì, tàvi, sàvi збігаються з формами сусідніх жмудських (наприклад: mùnē ~ munì, tàvè ~ ta- vi Krš, mônē, tàvè Pp, sèvè, mùnē, tēvè Akm, Vgr) та середньоаукштайтських (наприклад, йонішкських manì, tàvi) говірок. Біля Крупяй, Ділбінай і Шакини поряд із tàvi, sàvi іноді кажуть також tēvi, sēvi. Пор. відповідні форми Акмене та Вегеряй.

Займенник mẽs має також форму mā·s. Таку форму мають і сусідні жмудські говірки (пор. папільські, куршенайські mā·s).

Родовий відмінок особових займенників mes, jūs поряд із mú·su, jú·su має також широко вживані форми, характерні для сусідніх жмудських говірок, — mú·sa, jú·sa, а знахідний відмінок цих займенників поряд із формами mùm(s), jùm(s) має також форми mùmis, jùmis. Такі форми знахідного відмінка вживаються в сусідніх жмудських говірках (Куршенай, Папіле, Акмене, Вегеряй). У шакинській говірці вони вживаються лише ближче до межі жмудського діалекту (Крупяй, Аукшчуцяй, Шакина). У піджмудському краї поряд із формами множини називного й знахідного відмінків ānglis, žā·sis за жмудським зразком виникли форми āpgles, žā·ses. За їхньою аналогією, а також поряд із mùmis, jùmis у тих самих місцевостях (Аукшчуцяй, іноді Шакина) зрідка кажуть і mùmes, jùmes.

Називний і знахідний відмінки двоїни жіночого роду особових займенників aš, tu у піджмудському краї, як і в сусідніх жмудських доунінінкських говірках Вегеряй та Акмене (пор. mòdv· || mòdv·s abèdv·s Vgr, mòdv· dvè || mòdv·s abèdv·s Akm), іноді мають паралельні форми mùdves, jùdves. Давальний та орудний відмінки двоїни чоловічого роду особових займенників біля Крупяй, Аукшчуцяй і Шакини, крім mùdviem, jùdviem, anùdviem, мають широко вживані паралельні жмудські форми mùdum, jùdum, anùdum (пор. mùdum, jùdum Krš, jùdom, vẽdom Pp, mòdom, abõ·dom Vgr).

Вказівний займенник šì поряд із формою знахідного відмінка однини šā· іноді має також форму šì·, наприклад: šì· nā·kti Auks, šì· vā·sara Škn. Ця форма особливо часто трапляється в прислівниках šì·nā·kì, šìndie тощо. Тут вона могла виникнути за аналогією з прислівниковою формою знахідного відмінка однини чоловічого роду (šì·rì·t, šì·mẽ·t, šì·vā·kar), а потім перейти з прислівників і до відмінювання, тобто šì·nā·kì виникло за аналогією з šì·rì·t, šì·vā·kar, а від šì·nā·kì, своєю чергою, утворилося šì· nā·kti. Але ця форма могла потрапити й із сусідніх жмудських говірок (пор. форми знахідного відмінка однини жіночого роду в Папіле, Вегеряй, Куршенай šì·), де šì· виникло з šā· з фонетичних причин: носовий передній a тут у певних випадках переходить у i·.

Жмудською особливістю може бути й паралельна форма місцевого відмінка однини означального займенника pàc — pàtem(e); пор. вегеряйську й акменську pàtēmē.

Дієслово. Дієслова з префіксами be-, ne-, nebe-, te-, tebe- у шакинській говірці, як і в сусідніх жмудських говірках, зазвичай мають зворотну частку в кінці слова, наприклад: bẽšnėkas, nèšukas, nebẽsupus, tèkeps, tebès pà·do·s.

Досить часто зворотні дієслова з префіксами в говірці мають дві зворотні частки: одну між коренем і префіксом, а іншу в кінці слова, наприклад: nèacimenas, nèstveres, pasìgeres, susìdures, tebèsbaras, usìkišas. Дві зворотні частки найчастіше мають форми третьої особи, значно рідше — інших осіб, наприклад: susìgrẽ·pšos (1-ша особа однини), usìstàtì·stè·s (2-га особа множини). Дієслова з префіксами, що

170

З двома зворотними частками закономірно вживаються у сусідніх жемайтських говорах (Krš, Pp, Akm, Vgr).

Дієслова i-основи в говірці перейшли до основи ia, тоді як поблизу жемайтського кордону (Aukščučiai, Kruopiai та ін.) дієслова ia-основи, щоправда, не дуже закономірно переходять до основи a, наприклад: á’udu, apsíšaru, apsívėrtu, vėrku (1-ша особа однини); bėgird, skūndas, vėrk (3-тя особа); á’udam, kàntam (1-ша особа множини). Однак до основи a переходять не всі дієслова ia-основи. Найчастіше не переходять ті, що й у сусідніх жемайтських говорах частково зберегли основу ia, наприклад: gùlem, mī’lem, nebàgā’lem, tī’lem, tûrem || tûram, žū’rem || žū’ram. Пор. жемайтські gā’lem, núoram,|| núo- rem, tī’lem, žū’ram || žū’rem Krš, gā’lem, tī’lem, tȯ.ram || tȯ.rem Pp, gòlem, gā’lem Vgr, gā’lem, tī’lem Akm.

Дієслова давньої приголосної основи в Шакинському говорі, як і в сусідніх жемайтських говорах, у формах теперішнього часу зберегли реліктивне t, наприклад: giest, liekt, miekt, skàust. Але тепер поряд із такими формами вже вживаються й форми без t: gied, liek... як у lk.

Дієвідмінювання дієслів. Теперішній час. Безпосередньо біля жемайтського кордону, а іноді й дещо далі (наприклад, у Шакинському говорі), поряд із формами зворотних дієслів, характерними для аукштайтів, трапляються й суто жемайтські, наприклад: 3-тя особа bā’ga·s, didžiuoja·s, mėl’da·s, nebrieža·s, vadina·s, minais Auks, kė’leis, nē’ša·s, prìšeina·s Krp, bā’rais, darbūojeis, glūdžeis, mūšais Škn. Пор. сусідні жемайтські форми: kā’là·s, nēša·s, sē·kā·s Krš, lė·idà·s, ròndà·s Pp, pràšsėdėda·s, prėsėdudā·s, sōkā·s Akm, dōdudā·s, jōukā·s, pešā·s Vgr. Вважають, що жемайтське закінчення тут подовжене через побічний відтягнений наголос. Форми 3-ї особи в Шакинському говорі, а частково й в Aukščučiai та Kruopiai, із закінченням -ais (minais, kė’leis...) можуть бути певною гіпернормалізацією: наприклад, жемайтське vī’rā·s відповідає шакинському vī’rais, тому й жемайтське rōndā·s у Шакинському говорі може перетворитися на rāndais. Щоправда, спираючись на P. Arumaa⁹, можна припустити й те, що ці форми жемайтських говорів утворені за допомогою форманта -ai. Тоді форми Шакинського говору mėl’da·s, vadina·s зберегли фонетично закономірне жемайтське закінчення, а жемайтське закінчення у формах bā’rais, kė’leis змінилося відповідно до фонетичних законів Шакинського говору.

Можна також згадати, що в селах північних жемайтських доунінінків (околиця Akmenė, Vegeriai), розташованих безпосередньо біля межі з аукштайтами, своєю чергою іноді трапляється почути й форми 3-ї особи, характерні для аукштайтів, наприклад: nenusėtėpas (Giepaičiai), dėrbas (Sablauskiai).

В околицях Aukščučiai, Kruopiai, рідше Шакини, 1-ша особа множини зворотних дієслів нерідко має також сусідні жемайтські форми, наприклад: jūokamuos Auks, nē’šamuos, vė’rdomo·s Škn. Пор. форми Kuršėnai та Papilė nē’šamuos. (Північні доунінінкські говірки — Akmenė, Vegeriai — мають інакше утворені форми множини, наприклад: nēšamės Vgr.). Як видно з наведених прикладів, і в цьому разі Шакинський говір іноді зберігає фонетичні особливості жемайтського закінчення слова. Такі зрідка вживані жемайтські форми трапляються й у 1-й особі множини інших часів зворотних дієслів, наприклад: простий минулий час kieliemuos, mūokiemuos Auks, šildē’mo·s, vė’žē’mo·s Škn; частий минулий час kē’ldā’vuomuos, pikleviōdā’vuomuos Auks, šē’lō’dā’vo·mo·s Škn; майбутній час kē’lsamuos Auks, nēšamo·s || nēšmo·s Škn.

⁹ Žr. P. Arumaa, Untersuchungen zur Geschichte der litauischen Personalpronomina, Tartu, 1933, p. 19–21.

171

Первинні дієслова, корінь яких в інфінітиві закінчується на голосні y, ū, наприклад: i·t, pū·t, у формах теперішнього часу мають приголосний n, наприклад: bū·n, lį·n, як і в сусідніх жемайтських та північно-західних аукштайтських говорах.

Вторинні дієслова, корінь яких в інфінітиві закінчується дифтонгом au (šiená·ut, tarná·ut), у формах теперішнього часу після au мають приголосний j, наприклад: tarná·ujem, але поблизу жемайтського кордону іноді трапляється приголосний n, як у деяких жемайтських говорах, наприклад: riešutá·un, tarná·un Auks.

Частий минулий час. На жемайтському пограниччі, щоправда, нечасто, трапляються також різні жемайтські конструкції частого минулого часу, утворені за допомогою допоміжних дієслів liuobėti та liūbėti, наприклад: senė·lis lū·b sakė·s; kó·žna diena lub ateis ir ateis Šp; áns tàmi já·juo lū·b gulieti; i šláusc lū·b ateis Krp; tė·vė·lis amžiná·tilsis liuob sakė·dáva Škn; kita kárta liuob dáinuos, šó·ks, o· daba tik žū·r, kur arielkas nutvė·rė Žarėnai — Latvėliai.

Майбутній час. Біля жемайтського кордону (Kruopiai, Aukščiai, іноді й Шакина), як і в сусідніх жемайтських говорах, уживаються форми 1-ї особи однини з твердим -s-, наприклад: bū·su, sakí·su.

На всій території говірки, як і в сусідніх жемайтських говорах, 3-тя особа майбутнього часу первинних дієслів із циркумфлексною інтонацією, інфінітивний корінь яких закінчується на y, ū (наприклад: lú·sti, rí·t) зберігає довгий голосний кореня, наприклад: lí·s, lú·š. Винятком є лише būs.

Також на всій території говірки поряд із формами 1-ї та 2-ї особи множини, наприклад dírpsme, dírpste, уживаються утворені за жемайтським зразком форми основи ia , наприклад dírpsem, dírpset. У Пажемайті також уживаються форми цих осіб, утворені за основою a , наприклад: dírpsam, dírpsat, як у сусідніх жемайтських доунінінкських говорах (Vegeria, Akmenė, частково Papilė). На пограниччі жемайтських дунінінків (Aukščiai) іноді вживається ще одна жемайтська форма 1-ї особи множини, наприклад: išvìrsma, kàšma, sumá·lsma (пор. Kuršėnai aísma, daínú·sma).

Трапляються й жемайтські форми майбутнього часу зворотних дієслів. Там, де кажуть bū·su, éisu, там кажуть і gí·d’ suos, vėšuos. В околицях Шакини іноді трапляється почути жемайтські форми 3-ї особи, наприклад: rìnkseis (važiuos po· upeles, žūveles rìnkseis), пор. rìnkšė·s Krš, diėsė·s Pp, vėšė·s Akm, matí·šė·s Vgr. Додатково пор. форми теперішнього часу 3-ї особи, утворені так само.

Наказовий спосіб. 1-ша особа множини в усьому Шакинському говорі, як і в сусідніх жемайтських говорах, утворюється за зразком основи ia , наприклад: dė·kem, eikem (пор. drėbėkem, raší·kem Krš, atėdóukem, pja·ukem Pp, maini·kem, pláukem Akm, biėkem, pastatí·kem Vgr). 2-га особа множини лише в західній частині говірки поряд із такими формами, як у lk., дуже часто має також характерні для жемайтів форми, утворені за зразком основи ia , наприклад: dró·šket, mùšket.

1-ша та 2-га особи множини зворотних дієслів утворюються так само, як 1-ша та 2-га особи множини звичайних дієслів (sùkemė·s, sùkitė·s || sùketė·s). Крім того, у Пажемайті трапляються й цілком жемайтські форми 1-ї особи множини, наприклад: sùkemo·s Škn.

Наказовий спосіб, 3-тя особа (так званий дозвільний спосіб) утворюється так само, як у всіх сусідніх жемайтських і аукштайтських говірках, тобто за допомогою часток lai || lei, tàgu(l) || lėgu(l), наприклад: lei || lai dirb; tàgu(l) || lėgu(l) dirb.

Інфінітив. У західній частині діалектного ареалу переважає інфінітив зворотних дієслів із закінченням -ties, наприклад: nėšties, vėsties. У самому Жемайтійському краї (Aukščiai)

172.

в окремих випадках трапляються жемайтські зворотні інфінітиви із закінченням -i's, наприклад: dirbti's, nėšti's. Імовірно, це не запозичене закінчення дунинінків, оскільки інфінітивні форми з таким закінченням трапляються й у говірках доунінінків у напрямку Аукштайтії, розташованих досить далеко від ареалу дунинінків, наприклад: maini'ti's, paršenešti's, ošepelni'ti's у селах Giepaičiai, Velaičiai (Vgr), šūkti's у селах Sablauskiai, Menčiai (Akm).

Дієприслівник. Ближче до центральноаукштайтських говірок (Sk, Kyb) частіше вживається дієприслівник із закінченням -te (mó·ki·te išmó·kai, skūste muskūs). Ближче до межі з жемайтськими говірками (Skn, Krp, Auks, Dilb) переважно вживається характерний для жемайтів дієприслівник на -tinai, наприклад: dauži·tinai, nėštinai.

Дієприкметник. Активний стан. Теперішній час. Деякі дієприкметники чоловічого роду, утворені від дієслів i-основи, поряд із частіше вживаними формами називного відмінка однини й множини ia-основи зберігають також рідше вживані форми i-основи, наприклад: tūri's, tūri'. Сусідні жемайтські говірки в цьому випадку також зберігають у дієприкметниках сліди i-основи, наприклад: gā·lis, nūori's Pp, tūris, nūori· Krš, pasitūri's, tūris, gā·li· Vgr.

Минулий одноразовий час. Дієприкметники чоловічого роду поряд із формами називного відмінка однини із закінченням -es ~ -ęs мають також форми із закінченням -is, наприклад: būves || būvis, а поряд із формами називного відмінка множини на -e' — також форми на -i', наприклад: būve' || būvi'. Форми із закінченнями -is, -i' найширше поширені в Жемайтійському краї (Šiupyliai, Aukščiai, Kruopiai, частково Šakyna), але час від часу трапляються й на решті діалектного ареалу. Особливо широко вживається називний відмінок множини із закінченням -i'. Наприклад, у районі Dameliai, Žagarė, Skaistgirys, Kyburiai форма називного відмінка однини на -is досить рідкісна, а форма називного відмінка множини на -i' порівняно часта, наприклад: išē'ji·, pasiliki· Dam, á·ugi·, prisivēisi· Žg, acirā·di·, dā·vi· Kyb. Форми називного відмінка однини й множини дієприкметників чоловічого роду на -is, -i' потрапили до говірки як із сусідніх жемайтських, так і з центральноаукштайтських говірок. Пор. būvis, būvi· Krš, abgrō·vęs, pamē·ti· Pp, būvis, pašūti Dnr. Як видно з прикладів, закінчення цих форм у Шакінській говірці зберігають фонетику, характерну для жемайтських або центральноаукштайтських говірок.

Майже на всьому діалектному ареалі трапляється форма називного відмінка множини із закінченням -ie, наприклад: būvie, dirbie. Найширше ця форма вживається ближче до жемайтських говірок (Aukščiai, Kruopiai, Šakyna, Dilbinai), але іноді трапляється навіть у районі Žagarė, Skaistgirys, Juodeikiai. Чоловічі форми із закінченням -ie закономірно вживаються в сусідніх північних жемайтських доунінінкських говірках, пор. prikēpēi Klykoliai, ā·ugēi, gāmēi Vgr, isitvirtēnēi, bōvēj. Akm. Здається, форми на -ie до Шакінської говірки, найімовірніше, потрапили з жемайтських говірок¹⁰.

Майбутній час. Називний відмінок однини й множини дієприкметників чоловічого роду ближче до жемайтських говірок (Aukščiai, Žarenai, Šakyna, Kruopiai) поряд з аукштайтськими формами, наприклад: bē'ksa's, bē'ksa', має також рідше вживані жемайтські форми, наприклад: bē'ksi's, bē'ksi'; пор. ęžbaidī's, sakī's Pp, gē'rsī sūksi Krš, bū's Vgr, gi'vēnsi's Akm.

Дієприкметники пасивного стану. Як і в сусідніх жемайтських і центральноаукштайтських говірках, у Шакінській говірці немає дієприкметників необхідності. Їх заступають пасивні

10 Форми називного відмінка множини чоловічого роду минулого одноразового часу із закінченням -ie закономірно вживаються також у деяких північно-західних аукштайтських говірках, наприклад у районі Smalininkai (див. матеріал, зібраний під час діалектологічної експедиції LKLI 1961 року кандидатом філологічних наук E. Grinaveckienė, реєстраційний № 666). Однак вони надто віддалені від Шакінської говірки, щоб могли мати на неї якийсь вплив. А якби закінчення -ie було давнім у Шакінській говірці, воно, найімовірніше, мало б бути однаково поширене на всьому ареалі.

173

теперішнього часу пасивного стану, наприклад: rūgei pjaunami (pjauntini), vaikai barami (bartini) тощо.¹¹

Напівдієприслівник. У нижньожемайтському ареалі поряд із верхньолитовськими зворотними формами напівдієприслівника іноді трапляються й жемайтські форми з формантом -damos, уживані в обох числах і родах, наприклад: ānie dirb riedamo's; ano's ein bārdamo's; āns juogdamo's ta' bālki pakė'le.

Прислівник. У говірці трапляються прислівники з жемайтським закінченням слова. Зазвичай вони вживаються як паралельні форми таких самих верхньолитовських прислівників говірки, наприклад: grėta || grėtu (пор. grėtu Pp, Krš), pirmà || pirmu (жем.), to'li || to'li', ārti || ārti' (пор. tuodī· ~ tolie, ārti· ~ artie Krš). Фонетичні жемайтські особливості в закінченнях прислівників дуже легко зберігаються, оскільки прислівники не мають суворої системи закінчень.

У говірці, як і в суміжних жемайтських говірках та латиській мові, широко вживаються іменникові й прикметникові прислівники з прийменником no· ~ nuo, наприклад: no· rì·ta «зранку, вранці», no· vā·kara «увечері, вечірньої пори», no· lēngva «легко», no· nāuje «заново, по-новому».

Прийменник. Давніші прийменники говірки āpē·, nō·, prē·, pre'š у західній частині ареалу говірки мають жемайтські паралельні форми: āplē· || āplei, nù, pri || pri·, pri'š; пор. āple Krš, āplē· Pp, nù Krš, Pp, pri Krš, Pp тощо.

Сполучник. Імовірно, з жемайтських говірок запозичено й паралельні форми деяких сполучників із незвичними для цієї говірки фонетичними особливостями, наприклад: jė || jé- «якщо», jāgu || jā·gu; пор. jė Krš, Pp, jė·gù Pp, jé·gù Krš.

Розглянувши найважливіші жемайтські особливості, засвідчені в Шакінській говірці, бачимо, що вони не всі однакові й рівнозначні. Можна виокремити кілька їхніх груп:

1. Безпосередньо запозичені окремі жемайтські морфологічні форми змінюваних частин мови, жемайтський характер яких засвідчують навіть фонетично незмінені в говірці закінчення, наприклад: місцевий відмінок однини іменників a-основи із суфіксом -ukas із закінченням -uo (laukūkuo); місцевий відмінок однини іменників ia-, i- та приголосної основ із закінченням -ie (āusie, vāndenie), а також місцевий відмінок множини приголосних основ із -ies(e) (ākiese, sēseriese); давальний відмінок множини прикметників і займенників чоловічого роду із -im(s) (didelims, tīms); називний відмінок однини й множини дієприкметників майбутнього часу активного стану чоловічого роду із закінченням -i's, -i' (bē·ksi·s, bē·ksi·) тощо.

2. Такі форми, які в суміжних жемайтських говірках уживаються дуже широко, а в Шакінській говірці — значно рідше; крім того, тут вони зосереджені лише в нижньожемайтському ареалі, наприклад: кличний і родовий відмінки однини окремих іменників ia-основи iu-основи (rūniaus, rūniau); називний і знахідний відмінки множини іменників жіночого роду i- та приголосної основ із -es (ā·ntes, dùkteres); називний і знахідний відмінки однини прикметників чоловічого роду з повною формою, утворених від прикметників u-основи, із -i'sis, -i'ji (āiški'sis, ā'ški'ji); знахідний відмінок множини окремих займенників із -u- (ānus, kātrus, šus, tus...) тощо.

¹¹Таке саме значення можливості мають дієприкметники пасивного стану теперішнього часу і в латиській мові, див. Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika, т. 1, Rīgā, 1959, с. 645, 646 (§§ 789, 790).

174

3. Форми, уживані в сусідніх жемайтських говорах і досліджуваному говорі, але не вживані в сусідніх аукштайтських, особливо середніх аукштайтських¹², говорах, наприклад: місцевий відмінок однини чоловічого роду займенникових прикметників (baltamė'je); форми місцевого відмінка однини чоловічого роду окремих займенників, уживані замість форм жіночого роду (tame daržinė, āname vāgo'); префіксальні дієслова з двома зворотними частками (neacimenas, pasigeres), уживання займенників jis і ans тощо.

4. Форми, уживані як у сусідніх жемайтських, так і в середніх аукштайтських говорах, наприклад: 3-тя особа наказового способу, так званий дозвільний спосіб; субстантивована форма називного відмінка множини чоловічого роду займенникових прикметників тощо.

Нерідко трапляється, що форми, які тут вважаються жемайтськими, широко вживаються в деяких східних, середніх чи навіть західних аукштайтських говорах. Але це такі говори, які розташовані далеко від Шакінського говору й не мають із ним жодних безпосередніх контактів, а отже, не могли на нього вплинути. Впливали сусідні жемайти, тому й згадані форми щодо Шакінського говору є жемайтськими.

Наскільки це було можливо, у статті намагалися вказати й на зворотний вплив — вплив Шакінського говору на сусідні жемайтські говірки. Звичайно, вплив аукштайтських говорів на жемайтські представлено далеко не повністю, однак усе ж зрозуміло, що жемайти вплинули на досліджуваний Шакінський говір значно сильніше, ніж цей говір — на жемайтів. Можливо, це відбувалося тому, що територія жемайтських говорів велика й компактна, тоді як територія західних аукштайтів тут простягається лише вузькою смугою, а відразу за Шяуляєм і ця смуга майже зовсім переривається. Отже, досліджуваний говір разом із єдиним сусіднім північно-західним аукштайтським Шяуляйським говором своєрідно ізольований від інших говорів тієї самої групи. А Шяуляйський говір, будучи таким самим перехідним, як і Шакінський, лише незначною мірою зміг стримати вплив сусідніх жемайтських говорів. Крім того, поширенню жемайтського впливу сприяли адміністративний і церковний поділ території говору, а також зумовлені цим інтенсивніші контакти населення з жемайтами.

СКОРОЧЕННЯ

Akm — Акмене, район Мажейкяй.

Auks — Аукщяй, околиця Шелвенай, район Шяуляй.

Dam — Дамеляй, околиця Мажеляй, район Йонішкіс.

Darg — Даргайчяй, околиця Шелвенай, район Шяуляй.

Dilb — Ділбінай, околиця Ділбінай, район Йонішкіс.

Dnr — Даунорава, околиця Даунорава, район Йонішкіс.

Kyb — Кибуряй, околиця Тологів, район Йонішкіс.

Krp — Крупяй, околиця Крупяй, район Йонішкіс.

Krš — Куршенай, район Шяуляй.

Pp — Папіле, район Мажейкяй.

Sk — Скайстгіріс, околиця Скайстгіріс, район Йонішкіс.

Skn — Šakyna, apylinkės aplink Šakyną, Šiaulių rajonas.

Sp — Šiupyliai, apylinkės aplink Šiupyliai, Šiaulių rajonas.

Žg — Žagarė, Joniškio rajonas.

Vgr — Vegeriai, apylinkės aplink Vegeriai, Mažeikių rajonas.

¹²Сусідній північно-західний верхньоаукштайтський шяуляйський діалект також зазнав жмудизації, має чимало жмудських рис, і тому на нього не завжди можна спиратися для цієї мети.

175

ЖМУДСЬКІ МОРФОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ В ШАКИНСЬКІЙ ГОВІРЦІ

А. ЮНАЙТИТЕ

Резюме

Жмудські морфологічні особливості найчастіше трапляються в західній частині території говірки вздовж жмудського кордону, але в деяких випадках охоплюють і всю її територію, а зрідка навіть проникають у сусідні середньоаукштайтські говірки. Ті жмудські морфологічні форми, які проникли в досліджувану говірку порівняно недавно, вживаються лише в західній частині території говірки поряд зі старими відповідними аукштайтськими формами як більш або менш часто вживані паралельні форми. Форми, що проникли давно, поширилися на всій території говірки й іноді повністю замінили питомі аукштайтські форми.

Найважливіші жмудські морфологічні особливості, засвідчені в Шакинській говірці, поділяються на кілька груп:

1. Запозичені окремі морфологічні форми змінюваних частин мови, у закінченнях яких збережено жмудські фонетичні особливості, наприклад: місцевий відмінок однини зменшувальних іменників із суфіксом -iukas (daržīkuo «у городику», laučīkuo «у полі», пор. жмуд. egli.ṅōkio «у ялиннику», kalnōkio «на гірці»); місцевий відмінок однини іменників з основами на ia, i та приголосний (tē·die «на дереві», vandenie «у воді», пор. жмуд. bū·rie «у натовпі», liūršīe «у колисці», pirtie «у лазні»); місцевий відмінок множини іменників з основами на i та приголосний (àkiese «в очах», šèšeriese «у сестер»); давальний відмінок множини прикметників і займенників чоловічого роду (didelīm(s) «великим», tīm(s) «цим», пор. жмуд. anēm(s) «їм», jaunēm(s) «молодим»); називний відмінок однини й множини дієприкметників майбутнього часу чоловічого роду (bē’ksi’s, bē’ksi’, пор. жмуд. gi.vēnsi’s, gē’rsi’).

2. Форми, жмудське походження яких можна встановити з того, що в сусідніх жмудських говірках вони вживаються дуже широко, а в Шакинській — значно рідше й зосереджені лише поблизу жмудського кордону. До жмудизмів цієї групи належать, наприклад, проникнення форм іменників з основою на iu у родовий і кличний відмінки однини іменників з основою на ia (sēnaus «старого», sēnau «старче!»); проникнення форм іменників з основою на ē у називний і знахідний відмінки множини іменників жіночого роду з основами на i та приголосний (á’ntes «качки», dūkteres «дочки», пор. жмуд. sīrdes «серця», ūntes «качки»); форми називного й знахідного відмінків однини займенникових прикметників чоловічого роду, утворені за зразком прикметника didi’sis, -i’ji (aiški’sis «ясний», á’iški ji «ясний, -ого», žali’sis «зелений», žali ji «зелений, -ого», пор. жмуд. smōlki’sis «дрібний», smōlki’ji «дрібний, -ого»).

3. Форми, які вживаються і в сусідніх жмудських, і в досліджуваній говірці, але не вживаються в сусідніх аукштайтських, особливо середньоаукштайтських, говірках, наприклад: місцевий відмінок однини займенникових прикметників чоловічого роду (baltamē·je «у білому», пор. жмуд. dedetē·je «у великому»); вживання форм чоловічого роду замість форм жіночого роду в місцевому відмінку однини займенників tā «ця», āna «та, вона», ši «ця» та ін. (tāme daržīne· «у цьому сараї», āname vāgo· «у тій борозні»); вживання двох зворотних часток у префіксальних зворотних дієсловах (neacistēmas «не пам’ятає, -ють», pasigeres «напивається, -ються»).

4. Форми, що вживаються і в сусідніх жмудських, і в середньоаукштайтських говірках, наприклад, називний відмінок множини займенникових прикметників чоловічого роду, утворений за зразком називного відмінка іменників чоловічого

176

роду (baltieji «білі», пор. середньоаукштайтське gerieji||gerieji «хороші», жемайтське дунинінське geri’je «хороші»).

У статті частково висвітлюється і зворотний процес — вплив шакинського говору на сусідні жемайтські говори; робиться висновок, що цей вплив порівняно незначний. Це, очевидно, пояснюється тим, що територія жемайтських говорів дуже велика й компактна, тоді як територія північно-західних аукштайтів простягається лише вузькою смугою, а за містом Шяуляєм майже повністю переривається. Отже, досліджуваний шакинський говір разом із сусіднім північно-західним аукштайтським шяуляйським говором фактично опинився ізольованим від інших говорів тієї самої групи. Оскільки шяуляйський говір є таким самим перехідним, як і шакинський, він не сприяє стійкості шакинського говору в умовах сусідства жемайтських говорів. Крім того, сприятливі умови для поширення жемайтського впливу створювали також давній адміністративний (і церковний) поділ території говору, а відтак і тісніше спілкування носіїв говору з жемайтами.

12. Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida