LEKSIKOS TYRINĖJIMAI

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ПРАЦІ А. КАШАРАУСКАСА

J. KRUOPAS

А. Кашараускас (1821—1882), який підписувався польською мовою як Kossarzewski, був людиною надзвичайно широкої ерудиції та розмаху і виявив себе як самоучка-природознавець, краєзнавець, археолог, збирач фольклорних і мовних матеріалів, працівник преси та загалом культурний діяч великого масштабу. Він цікавився зв’язками литовської мови з іншими індоєвропейськими мовами, писав про значення литовської мови для порівняльного мовознавства, закликав плекати й збагачувати литовську літературну мову, збирав слова, топоніми, прізвища та інші мовні матеріали й цікавився литовською лексикографією. Засланий до Сибіру після повстання 1863 року, А. Кашараускас не мав можливості проявити себе в галузі дослідження литовської мови. Проте своїми попередніми зусиллями зі збирання лексичних скарбів, укладання російсько-литовського словника та висвітлення праць інших лексикографів він залишив значний слід у литовській лексикографії, на який варто звернути увагу.

Найбільше спонукали А. Кашараускаса цікавитися литовською мовою, писати про її значення для науки та потребу створювати національну літературу іноземні мовознавці, які підкреслювали значення литовської мови для порівняльно-історичного мовознавства, широко використовували у своїх працях приклади з литовської мови й самі більшою чи меншою мірою досліджували її. А. Кашараускас стежив за зарубіжною лінгвістичною літературою та цікавився працями іноземних лінгвістів, у яких ішлося про литовську мову або використовувалися її дані. У своїх статтях, опублікованих у польській пресі, „Znaczenie języka litewskiego w względzie naukowym“ [«Значення литовської мови для науки»; далі позначатиметься I.]¹ і „Rzecz o litewskich słownikach i ogólny pogląd na kraje litewskie“ [«Про литовські словники та загальний погляд на литовські землі»; позначатиметься II]² він цитує або згадує А. Ф. Потта, Я. Грімма, А. Шляйхера, Бугге, Шаве та інших відомих мовознавців того часу. Особливо захоплювався він подорожжю А. Шляйхера до Литви, вивченням ним литовської мови у простих селян і виданою в Празі німецькою мовою «Граматикою литовської мови» (1856), яка була основною працею для пізнання литовської мови в усьому лінгвістичному світі. Про литовську мову та зацікавлення нею іноземних мовознавців А. Кашараускас писав: „Jeśli każdemu narodowi, choćby niewiele pretensyi mającemu do sławy, wolno upomnić swój język, używając go w literaturze jako cząstki od Boga mu danej: cóż dopiero mówić o języku Litewskiem, który w stosunku do tamtich nie karłim, ale olbrzymim jest prawdziwie; który śmiało nazwać można Sanskrytem wszystkich języków, ile ich jest nam znanych; który od tąd nie samemu Litewskiemu służyć ma narodowi, ale sądzę, iż nieodbicie potrzebny będzie w nauce dla

¹ Pismo zbiorowe Wileńskie na rok 1859, Wilno 1858, p. 163—175.

² Ten pat, 1862, p. 133—222.

189

wszystkich Europejskich, a nawet Zaeuropejskich oświecenszych ludów? Dziwno jest rzeczą, iż język tak ważny, jeden najszlachetniejszy w Europie, tak późno poznanym został przez obcych, tak mało u nas cenionym jest dotychczas; jeszcze dziwniejsza, iż pierwszymi głosicielami jego zalet byli nie Litwini ani Polacy, ale Niemcy nasi sąsiedzi, za nimi Francuzi, Anglicy, Włosi, na ostatku Słowianie“ (I, p. 164). [Якщо кожному народові, навіть тому, який має небагато претензій на славу, дозволено зберігати свою мову, використовуючи її в літературі як даровану йому Богом частку, то що вже казати про литовську мову, яка порівняно з іншими є не карликом, а справжнім велетнем; яку сміливо можна назвати санскритом усіх відомих нам мов; яка віднині має служити не лише литовському народові, а, гадаю, буде неодмінно потрібна в науці всім освіченим народам Європи й навіть поза її межами. Дивно, що така важлива, одна з найшляхетніших мов Європи так пізно стала відомою чужинцям і досі так мало цінується в нас; ще дивніше, що першими звістили про її переваги не литовці й не поляки, а наші сусіди німці, за ними французи, англійці, італійці, а наприкінці — слов’яни.]

Увага чужинців до литовської мови пробуджувала патріотичні почуття А. Кашараускаса й плекала любов до рідної мови. Він ставав захисником і звеличувачем мови, забутої, зневаженої та переслідуваної шляхтою й панством, і надмірно намагався піднести її на якомога значніше й почесніше місце серед інших індоєвропейських мов. Ось як в іншому місці статті про значення литовської мови для науки А. Кашараускас звеличує литовську мову: «...język Litewski, będąc jednym z najdawniejszych i najdoskonalszych, jest najbliższym pierwotnego, a tém samém jakby świętym, rytualnym, zasadniczym dla dalszych. Przewyższa on swą dawnością i pierwotnością nietylko wszystkie Europejskie, ale nawet stary Indyjski język, którego wielka liczba pierwiastków jest tylko skróceniem i zepsuciem Litewskich rdzeni. Same nawet klasiczne, tak słynące w starożytności, tak zawołane dzisiaj języki, jakiemi są Łacinski i Grecki, mniej mają wartości od Litewskiego“ (I, p. 166). [Литовська мова, будучи однією з найдавніших і найдосконаліших, найближча до прамови, а отже, ніби священна, ритуальна, основоположна для решти мов. Своєю давністю та первісністю вона перевершує не лише всі європейські мови, а й давню індійську мову, численні корені якої є лише скороченнями та спотвореннями литовських коренів. Навіть класичні мови — латинська й грецька, такі славетні в давнину й такі відомі нині, — мають меншу цінність, ніж литовська.]

Вважаючи литовську мову ключем до пізнання інших мов (I, p. 167) та пояснення походження слів, А. Кашараускас іноді пов’язував неспоріднені слова й сміливо створював безпідставні, наївні етимології, хоча сам писав, що «той, хто береться робити етимологічні висновки, має спиратися на природу мови, повинен добре знати шляхи та закономірності змін, які діяли в мові протягом віків» (I, p. 170). Своїми поглядами на литовську мову та етимологіями А. Кашараускас є одним із попередників романтичного звеличення мови й безпідставних етимологій «Аушри». Він, імовірно, був авторитетом для інших патріотів і шанувальників литовської мови (А. Баранаускаса, Пр. Віксви, К. Кайріса)³.

Таке надмірне й наївне піднесення та звеличення литовської мови не подобалося деяким польським мовознавцям, особливо Я. Карловичу, який у своїй праці з дослідження литовської мови «O języku litewskim» (1875) так відгукнувся про згадані статті А. Кашараускаса: «На жаль, ані критики, ані знання історії мов ми не бачимо ні в тій, ні в іншій праці, с.

³ П. Йонікас, «Литовська мова та її відродження до “Аушри”». – «Mūsų senovė», т. III, № 1 (10), Kaunas, 1940, с. 25.

190

У статті К[ašarausko]» (с. 200). «Справді, важко збагнути, як автор, який цитує Шлейхера, Потта, Грімма, спеціальні берлінські мовознавчі часописи й багато інших авторитетів, не раз висловлював цілком слушну думку, а потім раптом впадає в такий величезний абсурд, який не присниться не лише філософові, а й найпростішому смертному» (с. 195)⁴.

А. Кашараускас кілька разів наголошує, що литовська мова важлива не лише для порівняльного мовознавства, а й має слугувати опорою для дослідників історії Литви, археології, географії та інших галузей: «Нас, литовців, найбільше мають цікавити литовська національність і мова, які навіть серед інших національностей і мов посідають найважливіше місце. Сьогодні вже неможливо обійтися без литовської мови, адже ми твердо переконані, що археологія, історія, стародавня географія не матимуть певних засад і з’ясованої термінології, доки в наших дослідженнях нам не буде доступне все багатство литовської мови; бо досі в наших наукових студіях, зокрема етимологічних, панують велика плутанина й безлад; часом аж шкода дивитися, як учені з величезною ерудицією мучаться, висуваючи тисячі здогадів там, де все найпростіше й легко зрозуміле нашому селянинові» (II, с. 148). [Нас, литовців, найбільше мають цікавити литовська національність і мова, які навіть серед інших національностей і мов посідають найважливіше місце. Сьогодні вже неможливо обійтися без литовської мови. Ми твердо переконані, що археологія, історія, стародавня географія не матимуть міцних засад і обґрунтованої термінології, доки в наших дослідженнях нам не будуть доступні всі скарби литовської мови. Досі ж у наших наукових етимологічних дослідженнях панують велика плутанина й безлад; часом просто шкода дивитися, як учені з величезною ерудицією мучаться, висуваючи тисячі припущень там, де все просто й легко зрозуміло нашому селянинові.] А. Кашараускас слушно наголошував, що мова є важливим джерелом пізнання минулого і що нею треба вміло користуватися в різноманітних дослідженнях. Однак прикро, що й сам він часто вдавався до необґрунтованих етимологізувань і міркувань, суворо не дотримуючись законів історії мови, а дуже часто керуючись поверховою схожістю слів різних мов і власних назв.

А. Кашараускаса цікавило не лише висвітлення значення литовської мови для науки, а й її відродження та розвиток, створення литовської літератури. Він виступає проти зневаги до литовської мови, проти сорому й небажання нею користуватися, закликає плекати рідну мову й збагачувати литовську літературу: «Тим часом ми просили б наших співвітчизників, відкинувши всі забобони й упередження, спільними зусиллями взятися до праці, щоб примножити нашу національну літературу, яка обіцяє громаді такі великі здобутки. Уже з’являються визначні таланти в літературі цією мовою, навіть у красному письменстві, як-от пан Акелевич, панна Проневська, ксьондз Барановський, пан Загорський, пан Малиновський та багато інших, яких я не згадую. Отже, ми не маємо підстав скаржитися на брак письменників і мислячих людей із вищою освітою та розумінням. Хіба ж у нас немає єпископа, його світлості Мацея Волончевського, заслуженого для нас пана Симона Довконта, ксьондза Оттона Проневського, ксьондза Ієроніма Рачковського, покійного ксьондза Амброжія Пабреже, які своїми величезними працями, хоч і надрукованими лише частково, залишають по собі безсмертну славу?» (I, с. 173). [Тим часом просимо

⁴ П. Йонікас, там само.

191

своїх співвітчизників, щоб вони, відкинувши різні забобони й упередження, спільними зусиллями взялися збагачувати нашу національну літературу, яка обіцяє велику користь нашому суспільству. До цього вже готуються видатні таланти в літературі цією мовою, навіть у красному письменстві, наприклад: Акелайтіс, Праняускайте, Баранаускас, Заґорскіс, Малінаускас і багато інших, яких я не пригадую. Ми не маємо підстав дорікати, що бракує письменників і людей із великою освіченістю та розумом. Хіба ж у нас немає єпископа Мотеюса Валанчюса, заслуженого перед нами Симонаса Даукантаса, Оттонаса Праняускаса, Ієронімаса Рачкаускаса, світлої пам’яті Амброзіюса Пабреже, які великими працями, надрукованими лише частково, залишають по собі вічну славу.]

Цікавлячись литовською мовою, пишучи про її значення для порівняльного мовознавства та інших наук, А. Кашараускас мав ознайомитися і зі словниками литовської мови, які могли бути для нього важливими джерелами для пізнання литовської мови та висвітлення її значення для мовознавства. Які праці цієї галузі були відомі А. Кашараускасу, як він до них ставився і чого прагнув у своїх зібраннях литовських слів, важливих для литовської лексикографії, чітко видно з уже згаданої статті А. Кашараускаса про словники литовської мови. У ній він зазначає, які словники потрібні й мають бути укладені: «Наш задум і палке бажання полягають у тому, щоб освічені люди, які підтримують науку, долучилися в будь-який спосіб до написання трьох великих і надзвичайно важливих праць, а саме: 1) Словника загальновживаних литовських слів; 2) Словника особових і родинних імен; 3) Словника власних назв місцевостей, тобто географічних назв» (II, с. 147). [Наш задум і палке бажання полягають у тому, щоб освічені люди, які підтримують науку, долучилися в будь-який спосіб до написання трьох великих і дуже важливих праць, а саме: 1) словника загальновживаних слів литовської мови, 2) словника імен і прізвищ, 3) словника власних назв місцевостей, або географічних назв.]

Насамперед А. Кашараускас говорить про значення загального словника литовської мови та спроби його укласти. З наведених ним відомостей видно, хто працював у галузі литовської лексикографії, які завдання він ставив перед укладачами словника і наскільки сам міг долучитися до цієї праці. Ці зауваги А. Кашараускаса дуже важливі для історії литовської лексикографії, тож варто процитувати їх повністю:

«Ніщо так не оживляє й не підносить цінності мертвих пам’яток, як розповіді про їхнє значення, що їх ми чуємо живим словом, коли дізнаємося їхні назви, знайомимося з їхніми першими власниками й ближче пізнаємо їхню мову. Найпершим і найпалкішим бажанням кожного тут, у Литві, письменника, який добре розуміє суть речей, є мати скарбницю народної мови^*, тобто литовсько-польський словник, укладений за зразком Лінде, братів Гріммів або будь-яким іншим способом, але повністю. Уже є багато литовців, які пишуть і працюють у лексикографії; серед них мусимо назвати панів Симона Довконта, Каєтана Нєзабітовського, професорів І. В. Юшкевича й Уґянського, М. Акелевича, В. Лвінського, К. Даукшу, ксьондза Мєнжиловича, С. Пшиялговського та ксьондза Юшкевича, не кажучи вже про давнішого ксьондза Сирвідаса й про словникарів, які померли недавно; до їхнього числа насамперед належать Симон Станевич, Діонізій Пашкевич, ксьондз Суткевич, домініканець, і ксьондз Пабреже, збирач ботанічних слів. Однак їхні праці часткові, роз-

* До нього не мають входити новостворені наукові слова (для них має бути окремий словник), а лише слова, вилучені з уст народу; адже тільки вони становлять справжню власність нації.

192

вирвані, не підпорядковані системі єдності, і тимчасово сподіватися від них на загальний повний збірник ми не можемо. Маємо також кілька кращих литовських словників німецькою мовою, як-от словники Гаака, Ругіга, Мільке, але це теж лише компендіуми, за ними неможливо скласти уявлення про багатство мови. Якщо незабаром, як ми сподіваємося, вийде друге видання литовсько-німецького словника Нессельмана, матимемо дещо повніший і досить значний збірник слів, але й у ньому, певно, не знайдеться ще й половини литовської мови. Було б добре хоча б перекласти цей словник з німецької на польську за відсутності більш обширного. Окрім п. Акелевича, найбільші надії як на лексикографа покладаємо на п. Станіслава Мікуцького, який, крім відомої нам ерудиції та залізної працьовитості, має значний запас слів і велику кількість різноманітних мовних зворотів, тож сам один здатен збільшити збірник Нессельмана якщо не вдвічі, то принаймні в півтора раза. О, якби можна було якось об’єднати ці їхні шляхетні зусилля і такі доброчесні праці! Що ж до нас, то через слабке здоров’я і розпорошення уваги на багато предметів ми не мали й не маємо наміру братися за таку величезну працю, що вимагає виняткової старанності; тому наші збірки слів, які ми назбирали у вільні хвилини, не впорядковуючи їх, передавали друзям і знайомим.

Звідусіль нині надходять найсприятливіші звістки про зусилля вчених за кордоном, а подекуди й цілих товариств, спрямовані на примноження лінгвістичних і словникарських знань; усюди виявляються пожвавлення й активність у цьому напрямі — вчені хотіли б говорити, писати й друкувати не лише європейськими, а й усіма мовами світу. Цю потребу зумовлює порівняння мов; звідси щороку виходить безліч словників і матеріалів до них різного обсягу, так що нинішнє століття дехто вже хоче називати століттям словників. У нас на цьому полі досі зроблено небагато, а час уже щиро про це замислитися й потроху почати додавати, щоб із малого зробити щось велике» (II, p. 135 – 136). [Ніщо так не оживляє й не підносить цінності мертвих пам’яток, як оповіді, живі слова про їхнє значення, коли ми розуміємо їхні назви, братерствуємося з їхніми першими власниками й ближче знайомимося з їхньою мовою. Найпершим і найпалкішим бажанням кожного літератора тут, у Литві, є мати скарбницю народної мови,^* тобто литовсько-польський словник, як у Лінде, Гріммів або якийсь інший, укладений із подібною повнотою. У галузі лексикографії вже працює чимало литовців; серед них слід відзначити пп. Сімана Даукантаса, Каєтона Незабітаускаса, професорів І. В. Юшкевича й Уогянського, М. Акелевича, Л. Івінскіса, К. К. Довкшу, ксьондза Межитавічюса, С. Прялгаускаса і ксьондза Юшкевича, не кажучи вже про давнішого ксьондза Ширвідаса та нещодавно померлих словникарів, до числа яких передусім належать: Сіманас Станявічюс, Діонізас Пашкевічюс, ксьондз Суткевічюс, домініканець і ботанік, збирач слів ксьондз Пабрежа. Їхні праці, однак, часткові, розпорошені, систематично не впорядковані, і наразі не можна сподіватися на загальний збірник, укладений із них. Маємо також кілька кращих литовських словників німецькою мовою, як-от: Гако, Ругіга, Мільке, але це теж лише скорочені виклади, за ними неможливо уявити багатства мови. Якщо незабаром вийде друком друге видання литовсько-німецького словника Нессельмана, матимемо дещо повніший і досить великий збірник слів,

* Не повинні входити сюди новостворені наукові вислови (для яких слід було б мати окремий словник), а лише слова, почуті з уст народу, бо саме вони і є народною власністю.

13. Leksikos tyrinėjimai

193

який, однак, не вмістить і половини багатств литовської мови. За відсутності іншого, ширшого словника, добре було б перекласти хоча б його з німецької на польську. Як лексикограф, поряд із п. Акелевичем, найбільші надії покладаємо на п. Станіслава Мікуцького, який, крім відомої нам ерудиції та залізної працьовитості, має значний запас зібраних слів і різноманітних мовних зворотів, тож сам один здатен збільшити збірник Нессельмана якщо не вдвічі, то принаймні в півтора раза. О, якби можна було якось об’єднати ці такі шляхетні зусилля і такі доброчесні праці! Що ж до нас, то через слабке здоров’я і розпорошення уваги на багато предметів²: ми не збиралися й не збираємося братися за таку величезну працю, що вимагає зосередженої уваги, тому наші збірки слів, які ми назбирали у вільний час, не впорядковуючи їх, віддавали друзям і знайомим.

Нині звідусіль надходять радісні звістки про зусилля вчених за кордоном, спрямовані на примноження лінгвістичних і словникарських знань; усюди в цьому напрямі помітне пожвавлення: вчені охоче хотіли б говорити, писати й друкувати не лише європейськими, а й усіма мовами світу. Цю потребу стимулює порівняння мов; тому щороку виходить безліч словників і матеріалів до них різного обсягу, тож нинішнє століття дехто хоче називати століттям словників. У нас у цій галузі зроблено небагато, а час уже щиро про це замислитися й почати потроху збирати, щоб із малого можна було зробити щось велике.]

Окрім загального словника литовської мови, А. Кашараускаса цікавило й укладання словника імен та прізвищ. Він пише: «Щоб пояснити й витлумачити якусь стародавню назву, географічну чи історичну, треба спершу шукати найдавніші особові імена. А таких давніших і первісніших ми, певно, ніде не знайдемо в такому достатку, як у наших литовців. Їхня мова — стародавня пам’ятка, але прізвища ще давніші. Кожному, хто ґрунтовно розмірковує над стародавніми пам’ятками, вкрай необхідний загальний збірник литовських прізвищ, тобто словник народних власних імен з усіма варіантами й синонімами, як історичних, так і сучасних. Користь від нього буде значною і великою» (II, p. 137). [Щоб пояснити якийсь старовинний найменунок, географічний чи історичний, потрібно насамперед шукати найдавніші особові імена. А таких найдавніших і первісних ніде не знайдемо стільки, як у литовців. Їхня мова — давня пам’ятка, а назви ще давніші. Кожному, хто ґрунтовно цікавиться стародавніми пам’ятками, неодмінно потрібен загальний збірник литовських назв, тобто словник народних власних імен з усіма варіантами й синонімами, як історичними, так і сучасними. Користь від нього буде значною і великою.] А. Кашараускас надто поспішно стверджував, що давні литовські власні імена відіграватимуть важливу роль у порівняльному вивченні географічних назв і особових імен усього світу (II, p. 136), і в багатьох випадках безпідставно етимологічно пов’язував литовські власні імена, які не мають між собою нічого спільного, зі схожими за звучанням іменами в інших мовах (наприклад, Margis, Mylus, Rainis він пов’язує з ісландськими та німецькими Marger, Müller, Rainer; II, p. 137—138). Такими етимологізаціями власних імен А. Кашараускас дещо применшував і сам задум укладання словника імен та прізвищ, який був дуже важливим і актуальним. Хто міг узятися за укладання такого словника і як слід було працювати над ним — про це А. Кашараускас не пише. Ширше й конкретніше він розглядає питання про те, ким і як мав бути укладений третій із згаданих ним словників — географічний словник.

194

А. Кашараускас зазначає, що в литовській мові надзвичайно багато географічних назв. Кожен струмок, пагорб, болото, лука, ліс тощо має свою народну назву. Увесь цей багатий і важливий матеріал потрібно зібрати й точно записати: „Ani na jedną jotę nie godzi się przekształcić nazwiska, ani zpolszczać, ani zruszczać, jak to u nas dla jakiegoś niby to uszlachetnienia w metrikach kościelnych i w spisach parafjalnych często napotykać się daje; ale zapisywać tak, jak lud sam siebie wzajemnie w potocznej rozmowie nazywa“ (II, p. 140). [Не можна змінювати назву ані на одну йоту: не можна ні полонізувати, ні русифікувати її, як це часто роблять у нас нібито для надання шляхетності в церковних метриках і парафіяльних списках; записувати потрібно так, як сам народ називає себе у повсякденній розмові.] На конкретних прикладах (Girgžduta, Lukštas, Žemaičiai) А. Кашараускас показує, як слід описувати географічний об’єкт, якими мають бути картки окремих географічних назв і як із них укладати географічний словник (II, p. 147). Він добре усвідомлює, що це масштабна праця, виконати яку можна лише колективними зусиллями. Тому він і звертається до литовської інтелігенції, будучи переконаним, що «в нашому краї не бракує письменників і знавців, потрібні лише заохочення, підтримка та добрий приклад». А. Кашараускас навіть називає прізвища відомих йому людей, придатних до цієї праці, а саме: Kontrimas, Ivinskis, Akelaitis, Mikuckis, Griškevičius, Smigelskis, Knapskis і Juzumavičius (II, p. 143). Деякі з названих осіб, серед них і Кашараускас, збирали особові назви та топоніми, але великих збірок не уклали й не залишили. Сам по собі важливий той факт, що в середині XIX ст. порушувалося й пропагувалося питання укладання словників власних назв (імен і прізвищ та географічних назв). Одним із таких зачинателів і активних пропагандистів був А. Кашараускас, який мріяв і писав про потребу укласти великий словник народної литовської мови, до якого не мали входити новостворені наукові терміни (для них, на його думку, потрібен окремий словник; II, p. 135).

А. Кашараускас сам не збирався братися за укладання словника народної литовської мови, проте виписував і збирав слова з різних джерел та залишив нам кілька значущих словників-саморобок. Вони важливі для нашої лексикографії та мовознавства. Чотири з них опублікував К. Буга у праці «Матеріали для дослідження словника й говорів литовської мови»⁵, за винятком найбільшої та найважливішої збірки слів — виписок зі словника К. Даукші, написаного від руки (його рукопис досі не знайдено), реєстру слів Івінскіса з Кенігсберзької Біблії та виписок А. Кашараускаса зі словника Гако (1730). Усі ці списки слів (37 аркушів in 8°) містяться у збірці матеріалів А. Кашараускаса «Litvanica», яка нині зберігається у відділі рукописів Державної республіканської бібліотеки Литовської РСР (шифр RD59). Ми розглянемо ці збірки слів (крім 1 ч) у тому порядку, в якому вони розташовані в рукописі А. Кашараускаса, зазначивши в дужках номери аркушів і літерами a, b їхні сторінки.

●

[1.] Литовські слова зі збірки п. Івінскіса. [Литовські слова зі збірки Л. Івінскіса.]:

[a] з Вєкшняй.

У цій збірці (32 a—b) не в алфавітному порядку записано понад 200 слів (К. Буга у згаданій публікації подав їх за алфавітом), а також 5 приказок і прислів’їв. Литовські слова пояснено польськими, зрідка російськими або німецькими

⁵ «Tauta ir žodis», кн. I, Kaunas, 1923, p. 334—372

13*

195

відповідниками; подекуди значення слів коротко пояснено польською. Ось початок цієї збірки слів, поданий без змін (як і в подальших ілюстративних прикладах) правопису.

Від мужиків тікає, а шляхтичів не наздоганяє. – Grąbūs, спритний, вправний, зручний, наприклад grąbuš katilas. – Rītina або twiega, або àpauga, наприклад ritinà àpriti. Paszieles isz paczium szaknun. – pratremti прогнати, pratraminti розігнати, наприклад пиху. – Mūszkieta, мушкет. Mirta, мирт. – Banka, лава, тапчан тощо.

Більшість слів зі збірки всім відома, наприклад: apeiti, aprajsztiti, Apsidrumzdes [небо], apsikietėti, atsiklausti, biauribe, bradinis, dajus тощо. Частина слів є діалектними, жемайтськими, записаними Л. Івінскісом у Вєкшнях або деінде, наприклад: Apenczui [«знову, наново»] (32b), Burniuoti (23a), būczinas [«буціус, верша»] (32a), Gōmarine [«підборіддя»] (32b), Graumines [=гріми] (32b), Jedimajtis [«їжа»] (32), Jūodinis [«страва, приготована з крові та ошпареного борошна»] (32a), Kisimas [«клуння, тік»] (32b), Kraukszlai (32b), Kliurmakas або Wakartis (32b), Nugis [«тепер»] (32b), Sziurnus [«багатий»] (32b), Trēmtuwas [«трубиця»] (32a), Wepenas [«губи»] (32a) та ін. Подекуди з покликаннями або без них подано поруч слова (синоніми) з різних говорів і джерел, наприклад: Ritina [= ріетена], або [= див.] twiega або àpauga (32a), Szunėlej або trajinė (trajinja) trejnine (32a), Užkuris або anczkuris (32a), Takiszis, tupta, pėrsieda (32a), Pakala, kuprine або nūgara (32b) та ін. Деякі зіставлення слів видаються безпідставними, адже ці слова, наскільки можна судити з картотеки, не пов’язані значеннями, наприклад: Ripsas або Smōgis (32b), Straipsnis, або Szi asztajnis, Pantas (32a) та ін.

Окрім питомих слів, знаходимо запозичення з німецької та слов’янських мов, наприклад: Bile або barta (32b), Damas (32a), Liambumas (32a), czujnus (32a), Nārgliti (32a), weczere (32a), Liveruoti (32a), Gōwenas або gōwedas (32a), ipsas (32b). Трапляються також окремі слова, імовірно латиські, наприклад: Kiupelis, Kipelė (32a). Іноді від запозиченого слова відсилають до литовського або навпаки, наприклад: Szlipkes або roges (32b), Ūrksztas [німецьке die Wurst] або wiedaras (32b) та ін. Трапляються слова або їхні значення, поки що не засвідчені в інших джерелах, наприклад: Banka, łowa, tapczan (32a), Motis [«хрещеник»] (32a), Mote [«хрещениця»] (32a), Māgūhas [«багатий»] (36b), Pimpkus, pėmpūs = туливатий (32b), Prikārsta [?] або kalada = колода для тесання (32a), prikulinis, ė = обманутий, а (32a), petdienis [petudienis?] (32a), Zewerna, Zewerīna = балачка (32b) та ін. Отже, у цьому списку слів, переписаному з Л. Івінскіса, є слова різного походження, не лише записані в околицях Вєкшняй. Чи переписав А. Кашараускас увесь список Л. Івінскіса дослівно, чи щось пропустив або додав, сказати важко, оскільки в рукописній спадщині Л. Івінскіса, що зберігається в Інституті литовської мови та літератури (F₁ – 640, 641, 649), подібного списку слів не знайдено. З правопису та діакритичних знаків (ʌ, ı, –) видно лише, що А. Кашараускас дотримувався правопису Л. Івінскіса⁶.

Цими словами зі списку було збагачено великий «Словник литовської мови», у якому знаходимо слова, внесені до словника лише з цієї збірки, наприклад: Žiz [«крутий берег річки»] (32b), Māgūtas [«багатий»] (36b) та ін.

[b] З парафії Жвінгяй.

Ця невелика збірочка (32b–33a) дуже мала й містить лише 42 слова: Kriauszes = груші, плоди. Pastumdelis лінивий. Krieklus [крєкліс] у лахмітті вбраний, злидар тощо. Серед цікавіших слів можна згадати: Giwaliuoti (32b), Ikłotuwes [«похоронне вбрання»] (33a),

⁶ Пор. J. Kruopas, Лексикографічні праці L. Ivinskis. – «Праці Академії наук Литовської РСР», серія A, 1(8), 1960, p. 193.

196

Majtas [«maistas»] (33a), Paszwitas [«šventinis apsirengimas»] (33a), Wazma [= važma? «transportas»] (33a), Zigowas (33a) тощо.

[c] З Векшн (другий) [із Векшняй (другий)].

Цей невеликий розділ (33a–33b) починається словами: Jminamas, magący być wycieranym (o lnie) (32a), apsikietėti zacierpieć się (32a), Skājka, szakapa sucha schechła, chuda (32a), Dažives wszelka kara farbująca (32a) тощо. Загалом у ньому 48 слів, включно з 4 заголовними словами. Більшість із них усім відома; частина — жемайтські, наприклад: Griaustine (33a), Grustine (33a), Juodwergis (33b) тощо. Denktlietūwis [«lietsargis»] (33a), як зазначив K. Būga, — це новотвір самого L. Ivinskio, якого мешканці Векшняй не могли вживати⁷. Bistokles vel swirtes (33b) — перше слово (bistoklis?) незрозуміле й зафіксоване лише в рукописах A. Kašarausko.

[č] Жемайтські слова переважно з околиць Векшняй, продиктовані п. Wawrzyńca Jwinskiego [жемайтські слова переважно з околиць Векшняй, продиктовані L. Ivinskio].

Цей невеликий список слів (40a) розміщено після виписок зі словника Jumskio (36a–39b), але задля послідовності ми згадаємо його першим, перед іншими словами з Векшняй. У ньому 62 слова; на початку: Wółąjinis, kielb’ ryba. – pagajksztis ozog. Szlatars machajho niezgrabny. Płudunkis trzpiot. Blerbieti. Atądija wielka izba w Szyleskiej paraf. i w Hiszpanji. Wałkata, бродяга тощо.

[d] Із Королівської Біблії [із кенігсберзької біблії⁸].

У цій копії A. Kašarausko (33b–35a) міститься близько 300 слів і словосполучень із польськими відповідниками, які, мабуть, додав L. Ivinskis, роблячи виписки з Кенігсберзької Біблії. Список не опублікований K. Būga; його початок такий: Erod. 23. Sudagawimas zbieranie, suwailiti zebrać, Szirszlis, Szerszen’, Erod. 25. Aukawimas, aukawima afiera, podarek. Ubszras [obšras] = Barsuk. Skidelis napiersnik. Kauszas, Czasza, Szolele iszgesinanti, kaganek do gaszenia. – Erod. 26. Łausti, haftować. Sudawaditi spręć złączyć. – Ansele uszko antaba [ausele?] тощо. Виписуючи з Кенігсберзької Біблії, L. Ivinskis, мабуть, занотовував рідкісніші, невідомі йому слова, наприклад: Bingus (35a), Kenkti (34b), Matuoti (34b), Majsztas (34b), Nakwinas (34b), Nuobuoda (35a), Skrejuste (35a), Skunda (35a), Swajnis (35b), Tarditi (34b) тощо.

Деякі слова неясні, можливо, навіть спотворені й невідомі з інших джерел, наприклад: Arbė szarancza (34a), Łausti, haftować (33b), Tāna [=tanas? «patinimas»] (35a) тощо.

[2.] Рідкісніші слова зі словника польсько-литовського Юмського

[рідкісніші слова зі словника польсько-литовських мов Юмського].

Цей список слів (36a – 39b) цікавий і важливий тим, що дає змогу трохи ознайомитися з досі не знайденим польсько-литовським словником Юмського, з якого виписано понад сімсот слів із польськими поясненнями: Gialžastis, metal. Wiriszkkis, Wiriszkasis mężczyzna – Wiriste, Wiringumas = Męstwo – Wiringas, Twirtas stiprus, męski. – Kraują małkas, męczarnia. – Gurbas, mendelis, mędel. Gudroczus, mędzrec. Terszte Nerszte, Mazgać і т. д.

Юмський, мабуть, був жемайтом, про що свідчать фонетичні особливості слів, узятих із його словника, наприклад: Skrustai [=Skruostai], sułas [=suolas], Likas [=liekaś] та ін. Про

⁷ «Tauta ir žodis», кн. I, с. 346.

⁸ Žodžiai išrašyti, greičiausiai, iš L. Rėzos Biblijos (1816), kurioje yra daugiausia panašių žodžių.

197

про це писав К. Бюга, публікуючи виписки А. Кашараускаса зі словника Юмського⁹. Крім того, значна частина слів є жемайтською, що також може підтвердити припущення, що Юмський міг бути жемайтом. Ось деякі приклади жемайтських слів: Anczgrauža (36a), Ingis [«ледар»] (36b), Lasznis [«крапля»] (37a), Lajtuote [«клеїти»] (37b), Lugnas (36b), Lagamín’s (36b), Pārda [«продаж, ліквідація»] (36b), Pārantis (37a), sūste [=suosti «турбувати»] (37a), pierą [=pėra «період линяння»] (39b), Sintis [«задишка»] (39a), Trinka (37a), Tumie [=tumė «відходи»] (37b), Tāksizis (38a), Urksztine [«печера»] (36b), užžandes (38a), Wāgaras (38a), Žiaudriete [«жорстокіти»] (39a) та ін.

Виписки зі словника Юмського опубліковано, включено до картотеки великого «Словника литовської мови» та використовують як важливе джерело. К. Бюга пропустив слово Busibe, istiennie (37b), і воно не потрапило до Словника. Слід гадати, що būsybę «буття, існування» — це новотвір Юмського (калька). Таких слів можна знайти й більше, наприклад: Rudkasīs = gomik (38b), Wadaute [=vadauti «керувати»] =hetmanić (38a), Wadiste Wadowiste = hetmanstwo (38a) тощо.

[3.] Слова, вибрані з рукописного литовсько-польського словника Казимира Криштофа Дауґші, учителя парафіяльної школи в Бжах. [Слова зі словника литовсько-польських мов у рукописі К. Дауґші, учителя парафіяльної школи в Біже.]

Ця збірка слів (41a – 60b) — найбільша, найбагатша й найважливіша. У ній є близько 4.000 слів із польськими, зрідка російськими та німецькими відповідниками. Її досі ніде не опубліковано, і вона є головним джерелом, яке дає змогу трохи ознайомитися з литовсько-польським рукописним словником К. Дауґші, досі не знайденим. Із виписок А. Кашараускаса слова відібрали до картотеки академічного «Словника литовської мови», проте через недогляд деякі пропустили. До літери L було помічено близько десятка таких слів, а саме: Atpėntuotie [=atpėtuotie (?) «відплатити, компенсувати»] (41a), Baude(a)lis, v. kotas (41b) [= budelis (?)]; Budealis, katmistrz (41b)]; Drožiklas, hebel, strug (42b), Drimbti, deptać, pec-kać (42b), Eajwis [=eivis «ходець»] (43a), Gruža v. Pugžlis (44b), gr’ausmus, grozny (44b), Gredos, drągi (44b), Graudulis, grom (44b), Glajwędinti [= gleivėdinti (?)], kazać, pozwolić (44a), Inus, sadż, czac (иней рос.) (45a), Jiemus, Jiemingas, bierny [= imus (?) «гедз»] (45a), Klejka v. Klejkea, szkapa (46a), Khumpuris v. Župsnis, szczubiec, szczypła (46b).

Кілька десятків слів (після перегляду до літери L) потрапили до «Словника литовської мови» лише з виписок А. Кашараускаса, наприклад: apus (41a), Avgstivapa utie [=aukštivapauti] (41a), Āžar’t’os (41a), Be(a)de(a)las (41b), bluvus, i (41b), Blodus (41b), Bumu (41b), Dawingas arba Davus (42a), Digtisi (42a), Drunga (42b), Dukһus (42b), Dū-beti (42b), ’D’ugis [=džiūgis], trijunf (43a), Gajwulis (43b), Gama (43b), Gavžea (43b), Géadulus (43b), Gimdituwe (44a), glibti (44a), Globstas (44a), Gre(a)tas (44b), Gribaužis (44b), Gribztas (44b), Gr’aužinas [= griaužynas] (44b), pagrimti (44b), Grižalas (44b), Junklas (45a), Juot, Juoteasgi (45a), Keavelis (46a), Kewealu(o)ti (46a), Kewelauti (46a), Kibal’a (46a), Kimbeti (46a), Knaukšėti [= kniaukšėti] (46a), Komiti (46b), Kuwis (47a) та ін.

⁹ «Tauta ir žodis», кн. I, с. 352–354

198

Оскільки К. Дауґша був східняком, то у виписках із його словника трапляються слова зі східних говірок, наприклад: Birgintie(a) [= birginti «заощаджувати, скупитися»] (41b), Blindus, i (41b), Blodetie [= blodėti «свавільничати, розпусничати»] (41b), Bu(o)ngus (41b), Dukanas (42b), Dr’ukseti (42b), Ekstus (43a), Galwokas (43b), Gars’uoti (43b), Giesuoti [= gėsuoti «дуже хотіти»] (44a), Girdalas (44a), Gleboti (44a), Glitea [= glitė «сопля»] (44a), Grenea [= grienė «плівка, шар»] (44b), gribštauti (44b), Grinda (44b), Gun’oti (44b), Gudas (44b), Kajrinti (45b), Kauksoti (45b), Kleajoti (45b), Keapszeti (45b), K’austi (45b), kikoti (46a), Kirbinea [= kirbynė] (46a), Najguris (44a) тощо.

Трапляються слова зі старих писемних пам’яток, особливо також зі словника К. Ширвіда, наприклад: Gintuvea [= gintuvė «фортеця»] (44a), gidituvea [= gydytuvė «лікарня»] (43b), Kiekibea [= kiek ybė] (46a) та ін.

З огляду на багатство, розмаїття й важливість виписок зі словника К. Дауґши подаємо їх повністю до літери L, щоб частина цього значущого словника була доступна мовознавцям і збереглася для прийдешніх поколінь.

[41a] Ag, wszak; Ag ir nugi przypominam sobie – „Agaras, orzech wodny – Ajł’a, rząd, linija; Ajman, niestety! Ajmana, rozpacz; Ajmanūtė v. ajman’otie rozpaczac; ajmaningas rozpaczliwy – Ajris, ajer tatarek – Ajrinas v. ajrine(a) ajernik; Ajrinis, e(a), tatarkowy; – Alnis (z Alinis) jelen Alne(a), łaniš – alitie, hasać; ahjimas, hasanie. – Almetie atmejaw almu(o), sączyć się, cieć powoli, przeciekać; almejymas, sączenie się, przeciekanie. – Ahudis, piwne naczynie; Alwenikas, nalewka do rąk. – Amalas rdza – Anaj, zaś. – anot, według. – aplomis, zbytecznie, nader. – Aplumas zbyteczność; aplus, zbyteczny. – aprit’naj v. skirimaj. – Apuszaj, wypustki. Apvalajsmis, okrąglak – Apvi’ d’a czytaj apwdzia, chmielnik. Išara, lemiesz arbagi, arbag, alboż. Ardway, przestronnie – paardwau, rozpostrzeliłem się; ardwetie ardwu(o), ardvejau, stać się przestronnym. ardvintie, ardvinu(o), ardvinau, rozprzestrzenić; ardvibe(a) przestronność; ardvuma, przestrzeń; ardvumas, przestrwór; ardvus przestronny, obszerny, przestrwomy, powolny. – Armide(a)ris v. ermide(a)ris. – Arunda v. pasumda. Asis, skrzyp lesny. – asiuklis, skrzyp wodny. – Asz, aszen, aszenaj, ja. – Aszeris, okun. – Aszis, oś, sążeń drzewa asztuonelio (rio)pas, osmiorki. Atasieja, otosa lub odosa. Atpetutie atpetuoj(o), atpetav, addwzię- czyć, odnagrodzić, odpłacać. Aturietis, lm. aturie’t’aj, jarka, jara pszenica. Avdaklas, płótno. Avdra, ból z swierzbem; Awdretie avdr’uo avdrejav, boleć z swierzbem; Nieavga, karzel. Avgstinis, wierzchik dymnik. Avgstivapas; grubijanin; Avgstivapautie v. augstivapuotie, grubijanin. – Avgus, bujny. – Avka, ofiara. – Avme(a)n’uotie, nuoju(o), niavav, rozpaczac; aume(a)niotie nioju(o), niojav, rozpaczac; awmeniawimas v. aumeniojymas rozpacz. – Avmuo, me(a) nies rozpacz, zgryzota. – Avrie, ówdzie; Anavrie, tam dalej. Azar’t’os, na ustromniu. – Badamiris chor- łak (cnf Balamir) [41b] Baile(a) v. bajme, bojoźn. Bajlingas, baimingas, bojazliwy, lękliwy. – Bakanas v. klepas, bochen. – Barbtie, barbietie brzęczec. Barbintie brząkać; barbymas, barbie- jymas, brzęczenie. Bav v. jaj. – Baude(a)lis v. kotas. – Bavże(a) v. gavze(a) v. galwa. Be(a)de(a)łas rzecz wykopana (cnf. Bdelium); be(a)stie, kopać; bedejas kopacz; be(a)diklas, kij do kopania. be(a)- diklis robotnik a czasem kij do kopania. Avksilas, złoto malarskie. Benj, i (?) Be(a)rg ż’al’as v. bergż’d’as, jałowy. Bila, sprawa. Bławiete(a), grod. Bimbeti, krępieć. Bingti, trawić, bić. Prabanga, pra- bingte(a), zbytek. Bingus Bu(o)ngus, straszny, srogi. – Birgintie(a), używać oszczędnie. Birginymas, używanie oszczędnie. – Birż(e) leszcz o. – Bindinietie atpomas biegać, pierzchać. Bledis, lm. krzywda 140 p. v. b. – Bleka v. plastake(a). – Bleidnas, blady. Blinas, naleśnik. Blistie v. tiemt i, bliestu, blindav (cnf. blind. niem.). Blistiesi chmurzy się stąd blindżiosi, blindžiausi; prie- blinde(a) arba prieblindis, zmrok; Blindumas pochmurność. Blindus, i pochmurny. – Blistus v. Blindus, pochmurny. – Błodżiaj, swywoliwie. Błodus, swywólny (блудь, ross) Blodetie, swywolic stąd błodu(o), błodejav. – Bluktie, blūksłu, blūskav cienczeć; išblūky s, wycieńczony. – Bluwus, i, wielomowny, gadatliwy, rykl iwy. – Bradas v. brasta. – Brāuna, krawędź; briauna pe(y)ło tylec noża. Brindas, lm. kręzy (cnf. Bryndza, nazwisko) Bro(o)du(o)łas v. Brindutas, jądro pestka. – Brinktie, brzęknąć, pęcznieć. Brinkymas, brinkdinimas, moszenie. Brolenas, synowiec. Broma

199

вел Уонга. Brožtie brožų(o) brožiau, drąsnąc, kaleczyć. Brun ktas korczyk; Brusas, балка, брус. — Brusgalis, brusgolis, кілок, затичка; Bruvis vel Un’t’akis Bružas, лоб (cnf. прізвище). Bublis v. Baublis бугай-птах (cnf. прізвище). Budealis, кат. Budrus, пильний, чуйний. Bugti, сумувати; pabugys засмучений v 150. Buginti, засмучувати. Bujlis, морквяник. Bukłaj, неодмінно, необхідно. Bukłas, був Buklus, сталий. Buklea, бутність, спадщина. Bumeanis vel Bumuo, присутність, (худоба). Bu(o)nda, обривка. Bundinikas той, хто має обривки. Bunditisi, мати обривки. Bungas v. Wilnis, Bungio-ti, bungiojau… Burbti, burbstu burbâu, шкряботіти. Burbti b’u, b’av, бурмотіти; белькотіти, бекати. Burb eti, buo, vel b’u(o) bejaw шкряботіти; бурмотіти. Burbėjimas шкряботіння, бурмотіння. Burblienti, бурмотіти (cnf. Purplis) — Burbolea, кулька. [42a] Burbul’ukas пушинка. Bur d ijau, Burditi, пошкоджувати. Buris vel gardas, отара Buwealis, завсідник, miabuwealis, незавсідник. Dabar dabartel dabar telos dabar’t’os тепер; Dabariks’t’as, Dabarikstis, Dabartinis теперішній. Dagelis, щиглик. Dagilis, лопух. — Dal’aj, штучно, гарно, правильно, майстерно. Dala, dalis, частина, щастя. Dalgea коса. Dalba, важіль. Dargana, негода cnf. Ukana Dargus, бридкий, брудний, мерзотний cnf. Dargis прізвище, Darus vel daringas діяльний (cnf. Darius, ім’я перського царя) Dar mea vel dear mea, згода (cnf. Darma, в індійській міфології (Darva vel dearwa. Davgalis, багато, численність (cnf. Daugas ім’я) Davingas arba Davus щедрий (cnf. Davi ім’я народу). Padauža, пройдисвіт. Deageasis, пил. Deageas’aj, попелище, опік. — Deagu t’us смоляр (cnf. Deguczej, назва міста й осіб). Deavineal(r)i дев’ять, дев’ятеро—Deavineal(r)opas дев’ятикратний. Deavin’olikintas v. deavinioliklis дев’ятнадцятий. Dej vea, dievea, богиня, Demea знак, положення; nupodemea гріх, провина. Dedanardzis, хлів. Dienagalis, дряхлий. Dieneti neju(o) nejev, служити, працювати. Dieneji-mas, служіння (денне). Digtisi, мірятися, гидувати, мені нудно. Dikinis, ледар (cnf. ім’я істор. Dikeneus). Dilbti, зазіхати на щось, чатувати, вичікувати. — dilti пильнувати; Dildimas пильнування. Dilimas пильнування. Dilinti, dildinti, наказувати, пиляти. Dilis, диль. Din’a, гарбуз, тиква. Dilgŝieti, л’гша, siejo, б’ється пульс. dilgsterieti, пульс ударяє. Dilgsejimas dilksteriejimas удар пульсу. Direanti, dirinti, dirianti, смикати. Dirgti, dirgstu, dirgau бруднитися, забруднюватися. Dirwonas, перелог, цілина; Dirva ni va, поле. Diwas v. stebuklas v. pra javas. Diwinas vel stebuklingas. Do, da, dar, ще (нім. der). Dora, лад. Doras, придатний, гідний, здібний, чесний. Doribea, придатність. doristea v. doribea. Dorinti, робити придатним. Doroti, oju, ojau, упорядковувати, прибирати. Drajłiti, проколювати дротом; Drajlis, дріт. Dra j k’t’us v. klajdunas, мандрівник. D ramasguoti спілкуватися, водитися з кимось. D ramasgavimas, спілкування, товариство. Draug, разом, спільно. Drautinikas, списник (cnf. Velites у римлян.) Drautis, draut’u s, (спис, ратище. — Drebtu was, пастух. Drebulis, дрож (cnf. у литовській міфології Drebkulis). [42b] Atodregis, відлига, потепління. Dregti, gst u, gav, вологнути, зволожуватися, м’якнути. Dregnu v. dregnai, волого (Dregnu кажуть про місцевість). Drekstinea linta, дранка. Driekti розтягувати. Drieżłas ящірка. Drignea, болотяна жижа. Drikti, drienku, drikaw плутатися. Drimbti, m’b’u, b’aw, тупотіти, топтати, Drimblinti, йти незграбно, drimblinieti, ходити незграбно. Drimbimas тупотіння. Drimbliniejimas, незграбна хода. Drimbloti, ходити, тягтися незграбно, наприклад, як ведмідь, звідси. імен. drimbło jimas. Drin vel deal, del, dla… Drożikas рубанок, струг. Dro-żėas стружка, тріски. Drugis метелик. Drugis гарячка. Dr’ukseti, s’u прослизати, також dr’uksoti, Dr’uksojimas. Drukte(a)rejau ju(o), ti прослизнути. Drumsheas каламутний. Drunga літнє тепло. Drungus літній, тепленький. Druniti, ju, jau в’янути, трухлявіти; Drunijumas в’янення. Drusus сміливий, відважний, безстрашний (cnf. Drusus римське ім’я). Drutaj, грубо, товсто. drutu, грубо; Drutuma, товщина; drutowność товщина. Duba, хатина (cnf. лат. Dubienus pro dominus). Dubl’aj нутрощі, тельбухи. Duburis, серцевина, середина дерева. Dudaunikas, Dudinikas, Dudorius; волинщик. Dudenti гудіти, гучати. Dugn is, дно. Padujos, рештки. Dujoti, dujti, починати сліпнути. Du, dujeaj, dujean, dujeanai, два, двоє, двоє, два Dukanas vel sartus темно-брунатний. Dukas, дурень. Dukti дурнішати, божеволіти. Dukinti, безцільно йти. Duklus, просторий, вільний (про одяг). Duksoti, стояти vel сидіти неуважно. Dulba старий, згорблений, а. Padulbaw я постарів. Dulbeti старіти. dulbinti йти, як старий; dulbeti, ходити, як старий. Dułsoti, стояти, сидіти, як старий. Duleti слабнути. Dulejimas слабшання. dulinti йти неуважно, dulinieti ходити неуважно. Dulis димар. Dułoti, ухилятися, відсуватися. Dułojimas ухиляння. Dułsus, млявий; dusl iaj, мляво; dulsumas, млявість. Duma, mis-lis, mustis, думка. Dunga, одяг. Dungtis, дах. Dungujejis, v. dungiszkas, небесний; dungu-jejis у скороченій формі dungujis — це слова, вживані лише в урочистій мові. Dunkseti, стукати; Dunkstiti, вставляти зуби. Duobas, зруб. Dubti, дірявити, видовбувати. duobimas, видовбування, дірявлення. Paduobis, яма. Duolis без рогів, безрогий — [43a]. Duoloti duoloti замість da-winieti. Duohumas без — відмінність. Duongintisi в’їжджати в ліс через болото й завали. Duorti,

200

rstu, rau також. Duosł(n)ibea. Duosł(n)ingas, duosł(n)us, щедрий, великодушний Durpale(o)ti, durs-titi, ліпити. Durpale(o)imas, durstimas, ліплення. Dusas, астма, задишка, гарячка у тварин, Dūžas, великий. Dusulis астма, гарячка у тварин. Dwajinti vel dvajilti подвоювати Dwajlin(i)imas, подвоєння. Dwa(o)kas, дурень, легковажний. Dwokinti, nu, nau v. байдикувати, ходити без мети, без уваги. Twaras vel dwa-ras. – Dwearti, rstu, rau, валок. Dweslina, дохлятина. Dwidesi(m), (ms) (mti) mtis двадцять. Dwikartea, двійко (dwilinks) Dwīlas, темно-сірий, бурий (пор. римське ім’я Duilius.). Dvilikintas, dvīlikis, дванадцятий. Dwokas vel dwakas (людина) неуважна, без мети. пор. Wokietis. Dwa(o)ki-neti, dwokinti, іти без мети, без уваги; Dwoksoti дивитися без мети, без уваги. Dᶜ’ugis, тріумф (Džu-gas, ім’я). ᶜD’ugulis, веселун, весельчак Dzida v. ragotinea. Eajebea, сум’яття, хаос. Eajbeti, aju (o), ejaw, чинити сум’яття. Eajdinikas, ступак (пор. прізвища і місцевості Ejdiniki). Eajagstis, eaji-mas, хода, ходіння. Eajkštea вигляд, явище ззовні. Eajunas, Eajvis звідки ateajimas, ateajwis, iszejajunas, iszejavīs, прибулець, емігрант, užeajunas наступник, Ealgitsi, giuosi, піднімаючись, прогресував. Ealgeata, жебрак. Ealgeatuoti жебракувати. Earžti, žu, žaw, іржати, Earželas v. Drygontas. Earžymas, іржання Edrauti, нишпорити. Eduo, io (uonies) волосина. Ekas v. n’akuris деякий. Ektšaj, делікатно, дбайливо. Ekštumas; делікатність, дбайливість. Ekštus, делікатний, дбайливий (щодо корму худоби: коли їй дають трохи гірший корм, вона відразу відмовляється). (пор. лат. Sixtus ім’я; лит. Sizksz-tas). Em’aw, imu imti v. Jem’aw. – Gabana, тягар. Gabea(e, i)anti переважати, перевершувати. Gajdis, півень, когут, півник (звідси kokosz) домосід. Atsigajeti, ожити; azsigajeti, виснажитися. gajgoti бракувати корму. Gagojimas, брак корму. Atagaja, відкликання. Gajmuris, сухорлявий. Gajmuroti, хрипіти (пор. Chimera). Gajstras v. gajsras, пожежа. (пор. aušra; auštra) gajsti, здихати. Gajsžint giwenimu kawęczyć, кумкати, квоктати. Gajšlus, sugajšlis, морока. Gajwale(o)tisi, оживати. At-gajwaw v. atsigajejaw. Gajvas, стихія, елемент (пор. Chaos). [43b] Gajwulis, бідолаха — створіння. Gajvus, міцний, здоровий. Gajžus, терпкий, кислуватий. Gālwanos, голівки льону. Gafwokas ковпак. Ga-ma, рід, природа. Gamas, рід; apgamas, природна ознака, родима пляма; ažga-mas зародок. iszgamas, виродок; nuogamas, відщепенець; užgamas (tevuta, tauta) народ. Gaminti, підготувати; nugaminti, владнати. Garbus, славний. Gardas, загін, огорожа; apigardea, коло, околиця. Gardus смачно; gardu смачно. Gardumas, смак; gardulis, приправа, вологий сік до страв. Gardis v. kartis. Gargalus, той, хто хрипить, схлипує Gargti, … Gargožea, підбурювач. garmeti, вкриватися кіркою, зубожіти, грузнути; garnis, чапля. Gars’uoti, користуватися чимось часто; gars’avimas користування чимось часто. Garsus гучний, виразний, славний, величний. Garsvīt’a v. garstvīt’a, гірчиця, муштарда. Garšva, дягель. Gavbti, накривати. Gavdēsis, … (пор. назву Gaudezsius). Gavžti-si, žu’nosi ž’avsi, нахилятися. Gavzea v. galwa. geasti псуватися, звідси pageadas, негідник, pageada, вада. Geadeti, носити жалобу, бути в жалобі. Geadejimas, жалоба, носіння жалоби. Geadulai, laj, lingaj, жалобно. Geadulus, łas, lingas, жалобний. Geadula, geadulea, listea, жалоба. польське gzegółka, литовське gege, gegele. Geabti, stu(o), bav, непритомніти. Geałaznikas, киришник. Gealta, жовта вовняна нитка; geantis v. gintis. – Gearbti, b’u, b’av, вважати, гадати. prigearbti, підозрювати (у думці). Gear-bimas, гадка. Geardas p 14 v. 3, звістка girdalas. – Geardavti, святкувати (жартувати) Geardini-kas дотепник Gearklugas, красномовець, позивач, gearu, добре. Gearvea, журавель (птах); 2) струмок у пущі. Gebale(o)ti, ju(o), jav. плекати; Gebale(o)jimas, плекання (пор. Gebeleizys. бог гетів). Gelas, солодкий, напр. gelas pienas, солодке молоко (пор. lot, jells) Geabti мати сухий біль або різь. Geałažonis жовч, рос. железа. Gehuo, geluonīs, жало. Geras, ягня або Eras; gerealis, ягнятко; geringen awis, кошара. Geris, той, хто пив. Geris, напій. Gisti, gistu v. genstu gesav v gea-sav гаснути. Gisti, gist(o) gǐdav, починати, співати. Geartuvea шинок = gidituvea, лазарет. Gidi(e)mas лікування; giedru, погідно. Giedrus, погідний (звідси прізвище Giedrus) Giedrumas, погода (ясність) звідси прізвище Giedrymas. Gieteeas, підмаренник. [44a] Giesuoti, suoju(o), наполягати (біржанська форма першої особи теперішнього часу закінчується на латинське o, напр. amo замість amu(o) Giesavimas, наполягання, вимога. Giesti, gienstu giesav v. geasav, гаснути. Gietra v. cetra, намет, наметище. Gieżti žstu, žav, відчувати огиду. giežimas огида; pagieža див. 59. giežimas, огида. gihu, глибоко. Gilbti – pagilbti 226. ewang. v 27. Gilis, зигзаг. Gimdytuvea, пологовий будинок. Gimis, портрет, герб (особа) Gimtis, gimtistea, v. gintis, gintistea як żimkłas і żenkłas. Gintuwas знаряддя, оснащене зброєю, напр. віз, обладнаний косами. Gintuvea, оборонна вежа (фортеця, укріплення) Gimdituwas ліжко або крісло для породіль, а Gimdituvea, пологовий будинок. Girdalas, звістка. Girinikas, Girnikas, мешканець пущі (звідси Girniki, село і гора поблизу Куртовян). Giris, похвала, Giriszks пустельницький. Girklas, напій. Girtavav, avnu, avju, uoju, auti, uoti напиватися, пиячити. Girtuoklea, п’яниця. Girunas хвалько, lca

201

(kajp giruno puodas. Gir'us, вихваляння. Giwąsakejai żywica (пор. лит. siwaj сік, рідина) Giwis, комаха. Giwomis, живцем. Givonis, живець; giwoninis, живцевий; giwulis, звірятко. Gizas, настирник; giži, кваснути. apgižis, картиноподібний; Giž(ea)(i)(ie)nti докучати, бути комусь настирливим; giesuoti v. gizuoti, наполягати; gizawimas v. giesawimas наполягання, вимога. Glajvėa, слиз, мул. Glajvedinti, наказувати, дозволяти. Glajvėti ставати слизьким, ціпеніти. Gląžnas, głaźnus, слабкий до праці, немічний. Glèbti, bstu, ставати слизьким. Glebotis, glemoti, м’яти. glibti, mbu, bav, ставати слизьким, в’янути, звідси glibdinti (пор. gribas, krumblis). glitu, слизький; glituma слизота. Glitea v. sn'urg lis. Globstas захист. Gludus гладкий, nus, гладенький. Gn’užtis, грудочка. Gnižas, настирник, докучайло. gniž'eal[i][ie]nti, докучати, бути настирливим. Gn’usas v. Najguris; Godas, жадібний; atsigosti, atsigodoti, здогадуватися. Godoti, старатися. Godulis, lista, жадібність, ненажерливість. Gamuris, піднебіння. Goptoti, ju/o/, jav, охороняти, рятувати, плекати (пор. Gopło, озеро). Goruoti, ruoju/o/, вимагати, квапитися, прагнути; goravimas, вимога, бажання, поспіх. Grajtisti, stau, s’t’av, дещо розуміти. Grajstimas деяке розуміння, ніби розуміння (наприклад, раптового побаченого чи почутого). Grajtas, швидкий. [44b] Graksztas v. gražus. Grasiti, погрожувати. Gr’audulis, грім; gr’audulinis громовий; gr’audulinea świętea, громниця gr’ausmas, грім, гуркіт. gr’ausmus, грізний. gr’austinis, грім. Graužas, гравій, камінчик, камінчик. Gr’aūžinas/ea/, місце з гравієм, гравій. Gr’āzulis галантний, красень. Gre/a/tus, сполучний. Grea’t’aj спільно. Greatea, прилягання. Gredos, балки, бруски. Grejimas, вершки на молоці. Grenea плівка на рідині або шар, напр. снігу на землі. Gresti, su, захищати, забороняти, відбирати. Gribea, гриб. Griblausis, ненажера. Gribsz-tas, дрібний злодій; gribštavti, красти дрібні речі. Grimti, stu pagrिमti, увійшло у звичай, стало модним. Grinas в одних означає товстий, ніжний, в інших — худий, грубий. Grinda, мостова дошка, дошка для настилання. Grižalas, дишло. Grižulas, колесо, на якому коней привчають бігати. Grot, ju/o/ jav грати (пор. рос. грач, птах) Groti, gróju, grójav v. Krunk’av. Grosdaj, крамниці; Grosdojimas торгування; Grosdoti торгувати. Grum, /ea/ /i/ /ie/enti погрожувати, бурчати. grums-da, grosba, погроза. Grumsdu, грізно, грузько. Grunda v. grinda, мостова дошка, дошка для настилання. Grumtas, грудка сухої землі. – Grusdai, руїни. Gruža поворот. Gružá v. Pugklis ковбаса, укр. Gružalas v. grižalas, дишло. Guburis. Gudrus, дотепний, хитрий. Gudumas nakties, темрява, середина ночі. Gołetuvea, спальня Gulta спальня; Gultinikas, спальний Gumbas, ґуля, певний різновид хвороби від переїдання, напр. кажуть „gumbas nea mego“. Gumbažalea, червона тирличка, або жовч земська; Gumbingas повний ґуль і хворий на згадану вище недугу. Gumbuotas, ґулястий. Gung’s’titsi, tausi, v. Kejoti. – Gun’oti, лякати; gun’ojimas лякання. Guoba, грабина (дерево) Guodas, посудина, розсудливість. Guotas, бал, компанія, отара; Guotea, рижик (гриб), можливо, від попереднього слова. Gurbas v. Kutea Gurždeti v. girždeti, скрипіти. gurinti тікати (наблизившись). Gurksnis, ковток, великий ковток. Gurklis, воло, борода, підборіддя (звідси прізвище Gurklewicz). Gurnas, опукла кістка. Gurneti котитися, перекочуватися, падати згори. Gustis звідси, iszgustis ковток, звідси прізвище Gustis. Guwus, вправний у ловлі Gužeti, žu, (верещати, напр. sugužejo увійшли з галасом. Gūžis, головка капусти) gužetas, головчастий (про капусту) – gužta гніздо; gužineti грати в жмурки, gužtati гніздитися Gužetaėreti, guž’t’oti кривитися. [45a] Слова зі Словника Даўкші. Gwiežtisi, ž’uosi, ž’ausi, поспішати; pasigwiežti поспішити. leng v. ing. Ierbea, рябчик. Iewa, ieva-ra, вживає Ilgajniuj, невдовзі. Ilsus, слабкий. Ing, in, i; у, до. Inkilas, v. Awilis, aulis, борть, вулик. Inksteti заїкнутися. Jnkstiras, кліщ (комаха). Inkstulis, заїка, заїкуватий. Intea, невістка. Inus, іній, паморозь (рос. иней). Ipatus особливий, своєрідний (Hipaciejowski). Ira, iraj, ir; є. Irejas, стерновий. Jrti, кермувати, працювати веслом. Jrkłas, весло. Irmedea, нудота. Irmedeti, нудити. Iwajrus, Iwi-jas звивистий, звивистий, покручений. Izas бурулька, крига. Jadra, кір. – Jaj, якщо. Jaknos, печінка. Jaukus, і, та, всі. Jāwkta /jungkti/ ремінь, щоб прив’язати вола до ярма. Jaunas молодий (звідси імена Jaunius, Jaunutis) Jaunamartea пані, молода. jaunaweadis молодий чоловік. Jaunasaj, молодий пан. Jaunauti, поводитися легковажно. Jegti, g’u/o/, g’av знати щось, nuojega, знавець. Jegimas, знання. Jetis, вістря стріли, спис воїна (пор. лат. Velites). Jetinis, із вістрям; jetinikaj/s/, списники. Jiemus, jiemingas, пасивний. Justi, jundu/o/, judav, починати рухатися, хвилюватися. Judis, рух (sujudis, заворушення). Judra, трава у льоні; Judreatea, крес-салат. Junkłas v. Junkikłas, приманка, сіть, чорна нитка. Juot, навіть, ба навіть, Juoteasgi, і справді. Iursta/u/s, брудний, каламутний, нечистий. Jutus, чутливий, пильний. Pojutis, чуття. Kablis, гак, багор, крук (звідси прізвище). Kadaj коли, напр. kadaj buwaj, коли ти був. Kadaj ka’du, коли ж це було, дуже давно. Kadokoti, кудкудакати; kadokojymas кудкудакання. Kados, kadu, напр. kadu busi, коли будеш. Kadu/o/n-gi, оскільки, тому що. Kagienti ґелґотати. Kaj, коли. Kajkuomet, іноді. Kajmas v. kiemas, kajmea v.

202

so’d’us. Kajmene/a/, худоба. Kajn’oti, обдурювати /також płatać, pajnioti/. Kajnojimas, обдурювання. Kajp, kajpo, kajpomis, як. Kajtulis, запалення мозку. Kakti, ku/o/nku, куди прямувати, вирушати. Kake/a/łe/a/ сосок. Kał’ėdos, kał’edaj, Різдво Господнє. Kaleti, tu, te, глухий. [45b] глушити. Kalejymas, глушіння. Kałmogaj, kałamashka. Kałpokas v. galvokas. Kalsti v. Kaustiti. Kamuoti, mouju, mavav, мучити, терзати. Kamavymas, мучення, бентеження. Kamienis 2. стебло картоплі. Kanika амарант. Kanikas сільський креденс. Kapanoties, дрижати. Kapinis, січенина. Kapi-nis, могильний. Kapas 1. надгробок; kapaj могили. Kardas меч /зброя/, відгомін, луна, звук. Kar-’d’aj, дзвінко, відгомінно. Kardinti, оголошувати. kardintiesi оголошуватися, з’являтися. Kardus дзвінкий, відлунний; kardumas, дзвінкість. Kajrinti дратувати. Kajrin’ymas дратування. Karka, обсас, лопатка. Karkti, k’u,k’aw дрижати. Karkymas, дрижання. Karkle/a/s v. Kope’t’os. Karksoti, нудно стояти. Karmonas, матрац у Ewang. 248. Karoblis, кораб. Kar’one/a/, війна. Karsis, певна риба. Karta/o/klis, книжкове нутро. /звідси charta lać/; Kartu разом, спільно. Kas’a, сосна. Kaś-kis v. Nieżas. Katil’or’us, Katilus, котляр /звідси прізвище Katel/, Katruj, Katrul, Katrur, куди. Ka’t’ukstis, котячий. Kawajtinti, тягнутися. Kawaitineti волочитися, блукати. Kawajtininmas, волочіння. Kauksoti, каркати. Kavkseti, гавкати. Kauksojymas, каркання. Kiaukszejimas гавкання. Kiauksżti, гавкати. Kiaukszimas, гавкання. K’avkutas, луска. Kavs’ti, šstu, звідси ika ušav podpilem. Kavśea шлагбаум. Kauśinti, nu/o/, isdž згнивати. Kavtimas, піклування. K’aus-ti, k’autu k’autav, дбати. Każis, Każis 2. v. Kumelis. Keajoti, блукати; Keajojimas, блукання. Keal’olika, з десяток. Keal’olikintas, keal’olikis, десятий із десятка. Keapszeti, ś’u, бити, як малу дитину. Ke/a/ptuvas, піч для випікання хліба. Keaptuvea, пекарня. Keapurea, шапка. Kearas, кущ. Kearuoti, кущитися, Ewang. 68. Keareti, r’u/o/, r’ejav, ворожити, чаклувати; nukeareti, причаровувати, умовляти. Kearpeti, доводити до злиднів. Kearvinti, йти незграбно; kearvineti, ходити незграбно. Kearvinejimas, незграбна хода. Kearvonas, караван. K’eaturis квадрат. Keatvirtainis, чотирикутник, квадрат. Kebl’aj, незграбно. Keblinti, йти незграбно, як ведмідь. Keblineti ходити незграбно; keblinejimas, незграбна хода. Keblinimas, незграбна хода. Kebłoti, isd’ незграбно, звідси kebojimas, незграбна хода. Kebtu, незграбно. Kebtus, незграбний. Keb-soti, незграбно сидіти. [46a], Kebszeti v. seabszeti, бити, як малих дітей. Keburoti гратися, /наприклад, дитина руками, ворушити/. Kedoti, oju/o/ dojav розкидати. Kedojimas, розкидання. Ketoti, oju/o/ розширювати, розкладати, махати. Kesti, kea’t’u ketav, ширити, розширювати, розпросторювати, звідси issikė-tęs, розлогий. Ketojimas розширювання /розкладання/, махання. Kevealis, перекладач, волоцюга. Kewealo/u/ti v. Kewełauti, тинятися. Kewe/a/łojimas, блукання, тиняння. Kezęti, żu/o/ł тріскатися; Kezęjimas, тріскання. Kezęti enu/o/, ejau, зводити наклеп; Kezęjimas наклеп. Kibala 5, лихо /гибель/. Kibek-lis v. kablis. Kibi/u/rkštaviti v. tuoti v Kibi/u/rkšliti, іскрити. Ki/u/burkštavimas v. Kibi/u/rkštijimas, іскріння. Kibi/u/rkštis, іскра. Kiek, скільки; kiekaj, почасти; kiekas, скільки; kiekibea, кількість, кількість. Kiekierz(u)oti, хвалитися. Kiek/l/olika, з десяток. Kiemas, подвір’я, хата, напр. buwaj kiemi, я гостював. Kiemineti, гостювати. Kieminejimas, гостювання. Kiem’onea, селянка, селянська жінка. Kiem’onis, селянин, сільський житель. Kiklikas, маленька форма, ключиця. Kikoti, гойдати. Pakil’a, коновка, бурдюк. Kil’epas, чекан. Pokilis, учта, kłotli, підіймати; kilojimas, піднімання. Kiltis, рід. Kimti mustu, mav, хрипіти, згортатися; apkimti, охрипнути; ažukimimas, хрипота, ažukimis, охриплий. Kimbti, bu/o/, mo’av, odnasać Modl. 232. Kimbeti v. kabeti, висіти. Kirbas v. Kajlis, овчина, блах. Kirbinea, пліснява, напр. Kirbinea raktu. Kirkti, каркати. Kisielis, кисіль. Kiszka, гомілка. Kłajdea, помилка, хиба. Kłajdus, оманливий. Kłajdunas, блукач, перекладач. Kłajkus, боязкий, жалюгідний, творчий. Kłajkastis, страх. Kłajkinti, творити. Kłasta сварка. Pakłajko, створено. Kłausus, v. Kłaużadus, слухняний; n’akłaużada, негідник, неслухняний. Kleabearis, калатало. Kleabeti рухатися, бути повільним. Kleabea(i, ie)nti, стукати, грюкати. Klejka v. klej-kea, шкапа. Kłesti, ‘t’u, v. kłesteti, ‘t’u густішати. Kłestiti бити батогом, шмагати (хлестать). Kłest(e)j (y)-mas, згущення. Kłestimas, шмагання. Kłestumas, густота (листя дерев). Kłestus густий, напр. kłestus łapaj me’d’o, густе листя дерева. Kliedeti, марити під час хвороби, мати манію, бродити, ходити вночі, звідси kliedejimas блукання, манія, бродіння. Klijas, клей, karuk. Kli-uoti клеїти. Klikti, кликати. Klimpti, грузнути. Klineti, заклинювати. Klingea, клямка. Klintis 7. скеля, крейдяна скеля. Kripti v. Klipti, pstu, pav. pod. падати, валитися, бідніти. Kliszas, Kliwas, Klivis, кульгавий, кривоногий. Klivinti klivineti, іти, ходити накульгуючи. Klodas, шар, pakłodea, простирадло. Kłustineti стелити; kłustimas, стелення. Kłotas, kłotinis, солоний, солоніти. [46b] Klu-diti влучити, зачепити (gabać). Kludimas влучення. Kluga, лоза. Klukinti, плутати. Klukseti pilwie, бурчати в животі. Klumbea(i, ie)nti, стукати. Klumbinti, klumbineti, іти, ходити, тупаючи. Khum-

203

pa, klumpinea, klumpuma, мілина, грязюка. Klumpu, грузький. Klumpus, грузький. Klupuris v. Z’upsnis щипець, дрібка. Kl’ur kseti, хрипіти. gearvea klurk’sa, журавель хрипить. Kl’utea, Klutis 7. v. Kl’autis 7. перешкода, зачіпка, перепона. Kn’agas, крикун. Knajbiti, колупати. Knajbimas, колупання. Knak(p)sojav відпочивати. Knatas, ґніт — knaukseti, верещати. Kneazeti, тріщати. Kneażinti, дробити. Kneażejimas тріскання; kneażinimas дроблення. Knebo ti, битися: knebojimas бійка. Kneksejimas v. Kn’auksejimas. Knekšeti v. Kn’avkšeti: Kne(i)binis, майстерність. 2. Kniboti, колупати. Knibojimas колупання. Kniebti, kniembu, arba, bstu, обвиснути, опускатися (пор. Nimbus). Knebimas обвисання, опускання. Knirkti, k’u(o) шкварчати. Knisti, knintu arba knitu v. kniteti, tu(o), дошкуляти. Knitejimas, knitimas, дошкулянь. Atsiknoti (від knoti), відстати, відлущитися. Kn’okti, кричати, верещати. Kn’okimas, крик, вереск. Kn’oklis крикун, верескун. Knopa, гребінь на підкові. Knopinti, knopineti, йти, ходити спотикаючись, pakonpstomis, спотикаючись. Knopsoti, незграбно стояти. Kn’ubti, kn’umbu, bav, падати долілиць, обвисати. Kn’ubsoti, наполягати. Kn’ubs’t’as, лежачий долілиць. Sukn’ugždav, я почав шкварчати (від kn’ugzti kn’ungzdu). Kn’ugždėti, шкварчати. Sukn’užav, я роздробився (від kn’užti kn’unžu arba Kn’užstu,). Kn’užeti дробитися. Kn’užinti, дробити. Koloti, лаяти, ганьбити (обмовляти). Komiti v. Kamuoti, мучити, мордувати. Komijimas vel Kamavimas. Kopti, v. lipti. Pe(a)rkoris, від korti, начинка для пирога. Korinti, korineti, йти, ходити, несучи начинку для пирога. Kovas v. V’epla галка. Krajg’oti, метати, krajg’ojimas, метання. Krajtealea, коробка. Krajtealea pinta, плетена коробочка. Kraj tis 2. короб, ремесло. Krajpintas v. Keasealis, козуб, кошик, короб. Kras’a, табурет. Kr’avseti, відкашлюватися. Kr’avkutas, жаба kr’avkutaj, повітряна маса, немов квашенина. Krawpas, шорсткий, хрипкий. Kr’avsis морський берег і kravtis,... Krea jda, крейда, крета. Kreajwokšl(i)n’is, кривак. Kreap’sea, скринька, kreapśis, кошик. Kreasnus, осілий, кремезний. Kreaseti, згущуватися. Kre asnumas осілість, кремезність. Krifjas, край. Krikti, крякати (про качку). Krikle, чирянка. Kriuoti, вагатися. Krilavimas, вагання. [47a] Krimslea, хрящ. Kr’ogas, хропіння. Kr’oguoti, хропіти, хропти. Krógavimas хропіння, krókim as хропіння, krókštimas хропіння. Kr’oglis, той, хто хропе. Kr’okulis, молоток. Kropti, обдурювати, обпівувати. Krumas, кущ, чагарник, хаща, мн. krumaj, зарості, пуща, чагарник. Kruminas, чагарник, кущ. Kruminis, кущовий; Kruminis duntis, корінний зуб. Krumplis, кісточка, суглоб пальця. Krumpl’uotas, вузлуватий. Krumslis, грудка. Kr unas, астма, хрипота. Krunuoti, nuoju, кашляти, задихатися. Krunklis v. Varnas. – Krunkšti, krunkštauti давитися, поперхуватися, хрипіти. Kru(o)ntas, берег. Kru pti, mpu, upav, колоти, тверднути, ставати незграбним. Krusnis 7. кам’янка, купа каміння. Krušinis яблучник 2. – Kubil’us v. Kubil’or’us бондар (пор. село Kabilunaj). Kubris 2. хребет, загривок. Kudra, болото, мул, шлам. K ujas молот. Stulbis v. kujnas. K ūlimas, прозора весняна трава. Kulipka v. riduolea, куля. Kumpa, горб. Kumpti, занепадати. Pakumpti занепасти. Kun’aveajkti, зневажати. Kundea міль. Kunigena, син священника. Kunka, пряжка. Kunkulas, окріп, бульбашка, водяна булька; kunku luoti, кипіти. Kuntas v. swaras, фунт. Kuntripčhas, контріпал, найкраща олово. Kuodis, жайворонок. Kuoja, паркан, тинок. Kuokas, кегля, булава. Kuokšta, пір’я. kuo, ku, im, чим; Kuo-tuo, чим-небудь. Kuopa, громада, простолюд, галас, натовп (звідси лат. populus, звідси свято Купала). Kuopti прибирати, чистити. Kuoras, вежа, башта. Kuosa, галка. Kupl’aj, буйно. Kupumas, буйність. Kupūs, буйний. Kupra горб (звідси прізвище Kupris). Kupris, горбатий. Kupsta, купа. Kosm, копиця. Kupstuoti, вирувати; Kupstavimas вирування. Kurkea, індичка; Kurkinas, індик; kurkitis індичий; Kurkitur, деінде sukuštav, я почав шепотіти. Kusteti, шепотіти. Kūstinti, дошкуляти, доїдати, кусати. Kutuoti кутити, фарбувати одяг. Kusti, sstu(o), звідси źlewe(a) kusta unt me’d’u, кора пристає до дерева. Kutealoti, лоскотати. K’utinti, повільно йти. Kutriti, kutrinti докучати. Kuweti v’u(o) vejaw, соромитися, каятися, спокутувати, каятися в гріхах (звідси, можливо, лат. Kuwento монастир). Kuwejimas соромлення. Kuwekseti, жалібно пищати. Kunis 2.v. Sarmata, сором. [47b] Kwakšeti, квоктати. Kwarasiti бити. Kwarma v. tajsituwas, форма. Kwarsinti v. Pikrin tisi, накритися. Kwatotisi, пирскати від сміху, надмірно сміятися. Kwearkšlea, квочка. Kwe puoti, задихатися. Kwieslis, той, хто скликає запрошених.

[4.] Vocabularium Lithvanico-Germanicum et germano – lithvanicum... 1730. Галле.

З F. V. Hako виписано понад тисячу чотириста сімдесят слів (60–67 b): Abbejeip, beyderley; Abbejets, beydes; abbe jey, beyder bey adv;

204

Akkies-Wokas, o, Angenlīd; Akkies-Wyzdis, džio, augapfel; auklas móze od auka; Andaj; Ankstybas i Ankstrīwas, Annot wie dort; Antaj, dorten adv. monstr.; Apdangalas, to die Kleidung cnf. toga, lat. тощо. До деяких слів додано різні примітки, наприклад: Erytis, cio ein Lamm (Lammazwierż w Ameryce) (61a), Kammara ros Kammer, pro Kambala od kamba, kampas (61b), Prakartas, to, eine Krippe (u nas Prakartis) (63a) та ін.

[5.] Nektóre frazesa polsko-żmudzkie [деякі польсько-жмудські фрази].

За твердженням K. Būga, 34 вислови (88a – 88b) записані не рукою A. Kašarauskas; K. Būga опублікував їх після інших виписок¹⁰, наприклад: Kad stroks, tūkart pri Diewa – Gdy twroga, do Boga; Yra tai garbie ant garbiu, turieti ležuwi už dantu – Jest to cnota nad cnotami, trzymać jezyk za zębami; Garbie ysz patjis burnas, atsydouod – Propria laus sordit тощо.

[6.] Wyrazy Żmudżko-Litewski [жмудські-литовські слова].

На думку K. Būga, ці слова також записані не A. Kašarauskas, а потрапили до його рукописів (89a – 95b); це слова різних говірок (жмудської та аукштайтської), записані кимось іншим. K. Būga опублікував їх послідовно, додавши номери (усього 248)¹¹. Ось кілька прикладів із початку (98a): Inumis – Kumpnikas, Gasznus – puykus, Pakažnas – walnias, Skanu – gardu, Wins szuka – vienas puncziosi, Pakojes sukabinti – abudu supunczioti, Saykint – wiest prisiegon, Preykżus – Užkuris тощо.

Отже, A. Kašarauskas виписував слова з різних джерел, а дещо [5, 6] отримав від інших. Імовірно, з його ініціативи хтось переписав словник із твору J. Pabrėža «Taislius auguminis», який він згодом мав у своєму розпорядженні¹². Списки слів A. Kašarauskas і весь його рукопис «Litvanica» — це багата й різноманітна скарбниця матеріалів, яку варто ще раз уважно переглянути й виписати все, що через недогляд було пропущено.

A. Kašarauskas, як сам зазначає у статті про словники литовської мови, не мав наміру братися за лексикографічну працю — укладання словника народної литовської мови, а обмежився виписуванням слів із різних джерел і складанням списків слів, які могли стати йому в пригоді під час писання про литовську мову та були доступні його друзям і знайомим. Проте до наших часів дійшли відомості про те, що A. Kašarauskas виявив себе як укладач російсько-литовського словника. Про цю його працю писала преса. Так, у «Tėvynės sargas» (1896 р., вип. II, с. 21–22) Vaižgantas звернувся до громадськості, розшукуючи російсько-литовський словник A. Kašarauskas:

[21] «Де є „Московсько-литовський словник“ ксьондза Ambr. Kossarzėvskio?»

Часи єпископа Motiejus у Жемайтії можна було б порівняти з часами Adomas Mickevyčė у Вільнюсі; і тут, і там проявився великий літературний рух. Духовні та світські жемайти навчалися й писали гуртом. Багато їхніх творів було надруковано,

¹⁰ «Tauta ir žodis», кн. I, с. 367–368.

¹¹ Там само, с. 368–371.

¹² Про це повідомив завідувач рукописного відділу Державної республіканської бібліотеки Литовської РСР S. Skrodenis, посилаючись на один із рукописів, що зберігається там (PR 136).

205

Чимало ще залишається невідомо-де, а час їм побачити сонячне світло. Ось чую, що відомий учений чоловік, член Археологічного товариства, священник Амброжей Коссаржевський, або, як вимовляють жмудини, — [22] Кашараускас (1822—1880), кілька томів рукописів якого зберігаються в бібліотеці Каунаської семінарії, написав російсько-литовський словник приблизно до слова (останнього) «ogonščiki». Після його заслання 1863 року до Сибіру з Варняй, де він був настоятелем монастиря рокитівців, його бібліотека потрапила до родичів у Паванденській парафії; вони зберігали її в плебанії, де той словник був іще 1883 [?] року, а зник між 1872—1883 роками. Якщо він у когось знайдеться, просимо передати його через посередників або безпосередньо до редакції «Tėvynės sargas», яка охоче його придбає.

Трохи згодом про цей та інші словники запитували в литовській американській пресі:

«Де литовські словники?

З литовських словників вийшли лише словники Нессельмана, Куршайтіса й Мєжініса; важливий словник Юшкевича й досі друкується в Петербурзі. Але де інші? Адже відомо, що Діонізас Пошка залишив жмудсько-литовський словник, написаний до літери P. Залишив також Покер (словники: литовсько-польський і польсько-литовський), Каєтонас Незабітовскіс (литовсько-польський), священник Суткевичюс, Л. Івінскас (жмудсько-литовський), Симонас Станявічюс (жмудсько-польський), священник Косарзаускас і М. Акелайтіс (той два: польсько-литовський і порівняльний литовський). Як чутно, литовський словник пише пан П. Кряучюнас. Окрім цих великих словників, скільки ж знайдемо маленьких словничків, які писав і пише для себе кожен любитель литовської мови. Але де вони...?»

Російсько-литовський словник священника Косарзаускаса ще 1883 року перебував у Паванденській парафії в родичів, але зник. Словник Діонізаса Пошки 1858 року мав у себе Вінцас Бялозор. Словники Акелайтіса пропали в Парижі. Чи не зберігає їх товариство «Жельменс»? Литовсько-польський «словничок» священника Суткевичюса лежить без діла у Віленській публічній бібліотеці.

А де інші?

Нам слід розшукати їх усі.»¹³

Словник А. Кашараускаса шукали через пресу й пізніше¹⁴, але досі не вдалося його знайти. Тож сьогодні важко щось певне про нього сказати. Можна лише припускати, з якою метою А. Кашараускас укладав російсько-литовський словник, адже сам писав, що насамперед потрібен литовсько-польський словник. У першій половині XIX ст. модними були польсько-литовські словники та словники у зворотному напрямку, тоді як російська мова була ще новим явищем у литовській лексикографії. Одним із перших, хто замислився над включенням російської мови до словника литовської мови, що укладався, був професор кафедри класичних мов Казанського університету А. Угіанський (1816—1870), який твердив, що литовці й поляки достатньо знають російську, що росіянам польські відповідники незнайомі та що литовсько-російський словник можна було б видати державним коштом¹⁵. Можна гадати, що А. Кашараускас, людина широких інтересів і великої ерудиції, працюючи в російській Віленській археологічній комісії та Каунаському статистичному комітеті, пишучи для російської преси про ботаніку й інші питання, знаючи польську, німецьку та

¹³ «Tėvynė», 1898, с. 250.

¹⁴ Див. «Žinyčia», 1901, № 1, с. 154.

¹⁵ «Tauta ir žodis», кн. VII, Kaunas, 1931, с. 330.

206

французьку мову, мусив добре опанувати й російську. Для цього йому та іншим литовським інтелігентам мав стати у пригоді російсько-литовський словник. Словник мав бути перекладним, адже такий словник можна найпростіше й найшвидше укласти, взявши за основу якийсь словник російської мови. Не маючи рукопису й не знайшовши інших даних, неможливо щось сказати про джерело російської частини словника. Про те, що А. Кашараускас цікавився словниками інших мов і розшукував їх, свідчить один із листів Л. Івінскіса від 1860. III. 15 невідомій особі, в якому її просять дістати словники інших мов для «геніального дослідника порівняльної жмудської мови» А. Кашараускаса.¹⁶ Для литовської частини словника А. Кашараускас міг використати слова, виписані з різних джерел, а також зафіксовані з народного мовлення. Імовірно, саме для цього, принаймні частково, слугували його списки литовських слів. Можливо, укладаючи російсько-литовський словник, А. Кашараускас мав на увазі й наукові інтереси. Він багато писав у польській пресі про значення литовської мови для порівняльного історичного мовознавства; від С. Мікуцького, на якого покладав великі надії як на укладача словника литовської мови, він мав знати, що й російські мовознавці І. Срезневський, Ф. Фортунатов, Ю. Шахматов та інші цікавляться литовською мовою й чекають на словник, з якого могли б ознайомитися з цією мовою. І це могло спонукати А. Кашараускаса укласти російсько-литовський словник, рукопис якого закінчується словом «ogonsčiki».

Рукопис російсько-литовського словника — єдиний відомий словник, укладання якого розпочав А. Кашараускас. Як лексикограф він міг проявити себе й більше, адже віленський книгар і видавець Завадський пропонував йому підготувати скорочений латинсько-польський словник Бобровського. С. Кашараускас, відданий природничим наукам, відмовився від цієї прибуткової роботи.¹⁷

Окрім згаданих лексикографічних праць (списків слів, російсько-литовського словника), А. Кашараускас проявив себе як історик литовської лексикографії, написавши цитовану нами статтю про словники литовської мови, в якій дуже стисло згадано майже всіх найважливіших укладачів словників від початку XVII ст. до кінця XIX ст. Цікавлячись мовознавством, стежачи за лінгвістичною та іншою пресою, спілкуючись із філологами, діячами та іншими освіченими людьми того часу (М. Валанчюсом, М. Акелайтісом, Л. Івінскісом, К. Даукшею, С. Мікуцьким та іншими¹⁸), Кашараускас мав уявлення про те, що було зроблено й робилося в литовській лексикографії.

На початку статті перелічено литовських лексикографів, а саме: С. Даукантаса, К. Незабітаускаса, Ю. Юшку (Юшкевічюса), А. Угянскіса, М. Акелайтіса (Акелевічюса), Л. Івінскіса, К. Даукшу, М. Мєжиніса (Мєжитавічюса), С. Прялгаускаса, А. Юшку (Юшкевічюса); першого укладача словника К. Ширвідаса, а також нещодавно померлих С. Станявічюса, Д. Пошку (Пашкевічюса), Д. Суткевічюса й Ю. Пабрежу (як збирача ботанічних термінів). Серед діячів, згаданих і згадуваних у нашій літературі, які прагнули займатися або пробували займатися лексикографічною працею, нічого не сказано про А. Буткявічюса, Л. Увайніса, Ю. Платеріса та інших, чия лексикографічна діяльність, очевидно, була незначною або не набула широкого розголосу за часів А. Кашараускаса.

¹⁶ «Tauta ir žodis», кн. VII, Kaunas, 1931, с. 342.

¹⁷ Prof. A. Dambrauskas, Kun. Ambroziejus Kašarauskas (1821–1882). – „Tauta ir žodis“, kn. III, Kaunas, 1925, p. 234.

¹⁸ Пор. «Tauta ir žodis», кн. III, с. 234.

207.

Серед лексикографів Східної Пруссії А. Кашараускас наприкінці статті згадує Гака, Руїгіса, Мількуса й Несельмана. Перші двоє подали лише невелику частину лексики, короткий виклад, а Несельман уклав досить великий словник, який, однак, не охоплює й половини багатств литовської мови. Нічого не сказано про рукописні литовсько-німецькі та німецько-литовські словники Східної Пруссії, зокрема про двотомний словник Ю. Брадовського, винятково багатий на народну лексику й фольклор, який згадується у друкованих словниках Мількуса та Несельмана.

Хоча порівняно з іншими джерелами, де згадано словники литовської мови, А. Кашараускас не опублікував майже нічого нового, сама згадка найвидатніших наших лексикографів і короткі зауваги про деякі словники варті уваги під час дослідження історії литовської лексикографії.

Ознайомившись із діяльністю А. Кашараускаса в галузі литовської лексикографії, можна зробити такі висновки. А. Кашараускас не залишив значних лексикографічних праць — словників, які мали б велике значення для литовської лексикографії. Як найважливіші праці було названо списки слів, спробу укласти литовсько-російський словник і зауваги про словники литовської мови. Проте з огляду на стан литовської лексикографії того часу, невелике коло укладачів словників і важкі умови їхньої праці, лексикографічна діяльність А. Кашараускаса набуває значно більшого значення, ніж здається на перший погляд.

А. Кашараускас привніс у литовську лексикографію нові ідеї та задуми, які, хоч і залишилися нереалізованими, підтримували й посилювали прагнення збагачувати литовську лексикографію новими працями. Йдеться про пропагування ідеї словника народної мови та порушення питання про необхідність укладання словників особових і географічних назв та термінів.

А. Кашараускас підтримував, поглиблював і розвивав лексикографічний рух, що почав проявлятися в Литві від початку XIX ст. і головним завданням якого було підготувати різноманітні словники литовської мови, покликані слугувати вивченню литовської мови, вдосконаленню літературної мови та творенню литовської літератури. Він бачив, що укладання словників просувається дуже повільно, сил обмаль і вони розпорошені, тому намагався підтримувати лексикографічну працю, об’єднувати зусилля й заохочувати інших спільними силами укласти великий словник литовської мови.

А. Кашараускас зібрав із різних джерел чималий матеріал, який поповнив картотеки К. Бюги, великого «Словника литовської мови» та інші картотеки й нині використовується з лексикографічною метою. Особливо цінними є його виписки зі словників К. Даукши та Ю. Юмскіса, а також слова, записані з народного мовлення, які можна знайти в усьому тексті «Литваніки» А. Кашараускаса. Виписки зі згаданих словників є реальними й достовірними свідченнями, за якими ми можемо скласти бодай приблизне уявлення про втрачені й досі не знайдені словники.

А. Кашараускас перелічив і засвідчив, які укладачі словників були йому відомі, і тим самим певною мірою долучився до збирання, фіксації та передавання майбутнім поколінням відомостей з історії литовської лексикографії.

Усе це зобов’язує вписати й самого А. Кашараускаса в історію литовської лексикографії як одного з небагатьох освічених діячів XIX ст., які розглядали словник і граматику рідної мови як наріжні камені життєздатності народу.

208