BALTŲ KALBŲ VEIKSMAŽODŽIO TYRINĖJIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

L. VALEIKA

КІЛЬКА ЗАУВАЖЕНЬ ЩОДО СТРУКТУРИ ТА СЕМАНТИКИ ПРЕДИКАТИВНИХ ІМЕННИХ КОНСТРУКЦІЙ

(ГЕНЕРАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ДІЄСЛІВ-ЗВ’ЯЗОК)

У цій статті розглядаються семантичні та синтаксичні властивості так званих копулятивних конструкцій. Оскільки фактичний матеріал узято з литовської та англійської мов, ця стаття є самостійним типологічним дослідженням мікросинтаксичних систем литовської та англійської мов.

Глибинна структура предикативних іменних конструкцій

Відповідно до стандартної теорії генеративної граматики мову розглядають як таку, що складається з двох рівнів, а саме глибинної структури та поверхневої структури. Під глибинною структурою генеративісти зазвичай розуміють семантичну структуру мови, тоді як під поверхневою структурою — мовну реалізацію першої. Глибинна структура пов’язана з поверхневою структурою певними граматичними трансформаціями.

Цікаво й важливо відзначити реакцію лінгвістів на новий підхід до трансформаційної граматики, що виник після запровадження Чомскі терміна глибинна структура. Деякі лінгвісти — наприклад, Роберт Голл — різко критикували новостворений термін, припускаючи, що глибинна структура виявляється просто значенням висловлень. Суперечка щодо природи «глибинної структури», здається, частково виникла внаслідок хибного розуміння Чомскі, а саме ототожнення речень Чомскі з глибинними структурами. Твердження, що глибинна структура є не чим іншим, як парафразом, заснованим на значенні, є неточним. Щоб спростувати його, А. Гілл¹ наводить такий приклад — Два і два — чотири. Здається, що глибинна структура (тобто глибинна структура), виражена лінгвістичними засобами, має вигляд Два дає чотири + Два дає чотири. Однак очевидно, що наведені вище структури не містять тієї самої інформації, що й подане речення. Насправді Два і два — чотири походить від Два дає комплемент і Два дає комплемент. І нарешті, глибинна структура є абстрактною структурою, тобто структурою без фонологічного компонента. Інакше кажучи, глибинна структура — це сукупність відношень, що існують між дієсловом та іменними групами.

Глибинна структура речення — це структура, що складається з дієслова та однієї або кількох іменних груп, кожна з яких пов’язана з дієсловом певним відмінковим відношенням. Отже, у генеративній граматиці речення складається з пропозиції (глибинної структури) та модального складника (заперечення, часу, способу, виду). Але якщо глибинну структуру слід розуміти як абстрактну структуру, у якій лише синтаксичні й семантичні

¹ А. Гілл, «Гіпотеза глибинної структури», Studia Linguistica XXIV: 1, с. 4.

231

Якщо відображаються відношення між категоріями (суб’єкт, предикат, об’єкт), важко пояснити існування таких конструкцій, як Berniukas yra linksmas and Berniukui linksma. З огляду на це, категорії на зразок суб’єкта, предиката й об’єкта слід вводити в глибинну структуру з ознакою «визначений» — «невизначений». Наприклад:

А. Berniukas linksmas ← X (невизначений) linksmina berniuką Б. Berniukui linksma ← X (визначений) linksmina berniuką

Лише усвідомивши це, ми зможемо належним чином описати зв’язок між конструкціями. Оскільки вони походять із різних глибинних структур, то належать до різних парадигм.

Як уже було показано, глибинна структура речення незмінно є дієслівною. Однак це не означає, що всі дієслова є дієсловами глибинної структури. Так, наприклад, BŪTI: BE, як і інші дієслова-зв’язки, навряд чи можна вважати дієсловами глибинної структури:

А. Petraitis yra mokytojas: Петрайтіс — учитель ← Petraitis moko vaikus: Petraitis навчає дітей Б. Šis vaikinas yra Petraitis: Цей молодий чоловік — Петрайтіс ← X vadina šį vaikiną Petraičių: X називає цього молодого чоловіка Петрайтісом В. Jonas yra neįdomus: Джон нецікавий ← Jonas nedomina X: Джон не цікавить X Г. Smitas yra Londone: Сміт у Лондоні ← Smitas nuvyko į Londoną: Сміт вирушив до Лондона

Усе це свідчить про те, що BŪTI: BE не є складником глибинної структури; граматика породжує його для реалізації певних глибинних конструкцій². Отже, BŪTI: BE не можна приписати статус дієслова глибинного відмінка³. З огляду на це, структури, що містять BŪTI: BE, слід розглядати як структури вторинної або неповної предикації. Те саме стосується й інших дієслів-зв’язок:

TAPTI: BECOME

Jis tapo prezidentu: Він став президентом ← X išrinko jį prezidentu: X обрав його президентом

Хлопці стають чоловіками: Boys become men ← Хлопці ростуть x Хлопці виростають у чоловіків: Boys grow x Boys grow into men

ДІТИСЯ: ПРИКИДАТИСЯ

Він удавав із себе божевільного: He feigned himself mad ← Він поводився як божевільний: He behaved as a madman

LIKTI: ПЕРЕТВОРЮВАТИСЯ

Більше знай, менше говори, бо швидко постарієш ← Більше знай, менше говори, бо швидко постарієш The water has turned cold ← Frost has made the water cold

Відповідно до дериваційної структури конструкції зі зв’язковим дієсловом поділяються на есивні (Mes — žmonės: We are people; Šuo yra naminis gyvulys: The dog is a domestic animal), транслативні (Jonas yra mokytojas: John is a teacher) і локативні (Smitas yra Londone: Smith is in London). Під есивними конструкціями зі зв’язковим дієсловом

² See John Lyons, Introduction to Theoretical Linguistics, Cambridge, 1969, p. 322. ³ Cf. Charles J. Fillmore, The Case for Case, Universals in Linguistic Theory, Holt, Rinehart and Winston, Inc., 1968, p. 84.

232

ми маємо на увазі конструкції, у яких зв’язкове дієслово виконує лише класифікаційну функцію, тобто конструкції, що не передбачають переходу агента в інший стан. Отже, коли ми кажемо Šuo yra žinduolis: The dog is a mammal, ми не просто говоримо, ким агент є тепер; фактично наше твердження стосується постійного стану агента. Людина зазвичай доходить до таких тверджень, спостерігаючи навколишню природу. Глибинною структурою висловлення Šuo yra žinduolis: The dog is a mammal може бути The dog feeds its young with milk from the breast. Зв’язкове дієслово в подібних конструкціях має найзагальніше значення, і його можна описати як «порожнє» дієслово. Наразі маємо лише одне таке дієслово — BŪTI: BE. Транслативні конструкції виражають перехід агента в певний стан або становище. Так, наприклад, Jis yra mokytojas: He is a teacher передбачає, що теперішній статус агента як учителя є наслідком певної діяльності в минулому. Тут можна говорити про «результативний» стан. Розгляньмо ще один приклад — Jis yra direktorius: He is a director. Теперішній стан агента є наслідком чиєїсь діяльності в минулому: X appointed him director. Такий самий аналіз застосовний до висловлення Vaikui negera: The child is sick. Локативні конструкції також можуть стосуватися переходу особи в певний стан: Smitas yra Londone: Smith is in London — Smitas nuvyko į Londoną: Smith has gone to London. Але: Didysis Benas yra Londone: Big Ben is in London.

Поверхнева структура предикативно-іменних конструкцій

BŪTI: BE зазвичай вважають найтиповішим представником усіх копул. Справді, воно має властивість, якої немає в інших копул. Якщо інші копули є напівповнозначними або повнозначними дієсловами, то лінгвісти трактують BŪTI: BE як «порожнє» слово. Загалом це справедливо. Семантично його можна вважати найзагальнішим, або, інакше кажучи, немаркованим. Можна сказати, що інші копули походять від модифікованої форми BŪTI: BE. Так, TAPTI: BECOME походить від BŪTI: BE+MODUS BEGIN (GROW); PASILIKTI: REMAIN походить від BŪTI: BE+MODUS CONTINUE; DĖTIS: PRETEND походить від BŪTI: BE+MODUS APPEAR тощо. Це дає підстави вважати, що BŪTI: BE є інваріантним для всіх конструкцій зі зв’язковими дієсловами. Визнання цього факту приводить нас до іншого висновку, а саме: конструкції зі зв’язковими дієсловами належать до тієї самої парадигми⁴.

Однак було б неправдою стверджувати, що BŪTI: BE завжди є немаркованим. Річ у тім, що лексема BŪTI: BE має два значення. Так, коли в синтаксичній одиниці копула вживається в «розгорнутій», або «прогресивній», формі, як у висловах ‘You are being naughty’, ‘John was being very funny’, BE означає поводження, дію, мовлення, не вимагаючи, однак, додавання -ly до прикметника; у реченнях ‘Why don’t you be reasonable?’, ‘If you want to be a successful actor…’ BE означає щось на кшталт «зробити кроки, щоб стати». Те саме стосується литовської мови: Berniukas nori būti lakūnu. Тому найкраще, здається, розглядати BŪTI:

⁴ Див. Г. А. Золотова, Синтаксическое поле предложения (к понятию парадигматических отношений в синтаксисе предложения), Синтагматика, парадигматика и их взаимоотношения на уровне синтаксиса (материалы научной конференции), Рига, 1970, p. 189—193; On paradigmatic and syntagmatic similarity see Hansjakob Seiler, Paradigmatic and Syntagmatic Similarity, Lingua 18 (1967), p. 35—79.

⁵ See F. Th. Visser, An Historical Syntax of the English Language, I, Leiden, 1970, p. 190.

233

BŪTI: BE як лексема, що має дві функції. Отже, в есивних конструкціях BŪTI: BE зазвичай уживається без ідеї переходу в інший стан, тоді як у транслятивних і локативних конструкціях BŪTI: BE має значення «стати» або «змінити своє положення у просторі». Однак у фінітній формі, особливо в теперішньому часі дійсного способу, BŪTI: BE позбавлене наведеного вище значення. Це закономірно, оскільки BŪTI: BE виражає кінцевий результат дії, що передує (напр., Jonas yra inžinierius: John is an engineer←Jonas tapo inžinieriumi: John has become an engineer). З огляду на це стає зрозуміло, чому BŪTI в теперішньому часі дійсного способу часто пропускається в литовських реченнях (напр., Jonas — geras draugas; Jonas — inžinierius). BŪTI є обов’язковим лише в реченнях із часовою, модальною або аспектуальною маркованістю. В англійській мові, за винятком кількох застиглих висловів (Happy the man who…! Fine old oak this! Who so reckless…?), BE є обов’язковим.

Щодо категорій іменників, здатних заповнювати цю позицію, литовська й англійська мови мають більше подібностей, ніж відмінностей: у присудках представлені переважно ті самі категорії:

А. Людина

Йонас є студентом: Джон — студент

Цей хлопчик — американець: Він американець

Б. Не людина

a) істота. Arklys yra naminis gyvulys: The horse is a domestic animal

b) неістота. Šis daiktas yra stalas: This is a table

c) матеріал. Šis žiedas yra aukso: The ring is gold

d) абстрактна власна назва. Šis uždavinys yra didelės svarbos: The task is of great importance

Відмінності незначні й стосуються переважно другорядних підкласів. Так, наприклад, в англійській мові трапляється небагато назв осіб за місцем походження, тобто іменників типу Londoner⁶. Унаслідок цього позиція для такого підкласу іменників в англійській мові залишається незаповненою. Оскільки литовська мова не накладає обмежень на утворення таких іменників, предикативні іменникові конструкції в литовській мові структурно різноманітніші: Mūsų profesorius yra vilnietis, kaunietis, šiaulietis тощо.

Ще одна відмінність стосується вживання назв національностей із підметами, вираженими іменниками: на відміну від литовської, англійська, схоже, уникає використання назв національностей як присудків, коли підмет виражено іменником: He is an American; The boy is American, зазвичай не: The boy is an American⁷.

Литовська й англійська мови істотно відрізняються щодо вживання назв матеріалів як присудків. Як відомо, іменники в препозиції менш конкретні як детермінативи, ніж іменники в постпозиції. Інакше кажучи, іменники в препозиції значною мірою втрачають свою субстантивну природу й уподібнюються до прикметників. Можна було б очікувати, що такі іменники, коли після них не стоїть інший іменник (тобто в предикативній позиції), автоматично повертаються до свого іменникового статусу, як у The American boy → He is an American. Однак це справджується лише щодо злічуваних іменників, тобто іменників, які є в

⁶ Див. Г. И. Ахманова, И. А. Данчинова, Атрибутивные отношения в топонимической системе англоязычных стран, Вопросы языкознания, 1970.

⁷ Двайт Болінджер, Прикметники в англійській мові: атрибутивне та предикативне вживання, Lingua 18 (1967, с. 33.

234

позицію, щоб формально показати їхню класову залежність. Інша ситуація спостерігається в конструкціях, предикативний компонент яких є незлічуваним іменником. Напр.: The ring is gold. Оскільки незлічувані іменники не мають ані артикля, ані морфеми множини, тип конструкції структурно неоднозначний: її можна тлумачити і як The ring is made of gold, і як The ring is a piece of gold⁸. Щоб уникнути неоднозначності, мовці англійської вводять іменник за допомогою прийменника: The ring is of gold. Наявність прийменника недвозначно вказує, що це слово є іменником. У литовській мові подібні конструкції неоднозначності не мають. Це й очікувано, адже прикметник на позначення матеріалу в литовській мові є морфологічно маркованою категорією: Šis žiedas yra gryno aukso – Šis žiedas yra grynas auksas – Šis žiedas yra auksinis.

Прикметна особливість іменників у позиції предикатива полягає в тому, що вони зазвичай є неозначеними. Вживання означених іменників потребує особливого тлумачення або додаткового розгортання: John is the philosopher; John is this philosopher; He is a philosopher, who studies metaphysics⁹.

На завершення розгляду іменників як предикативів слід обговорити ще одне питання, а саме взаємну перетворюваність іменних предикативних конструкцій. Розглядаючи такі конструкції, як a) The dog is an animal; b) Men are mammals; c) This horse is a mare; d) John is an engineer, не можна не помітити певної ієрархії в системі іменників: одні іменники відіграють роль у визначенні інших. Оскільки конкретніші іменники визначаються через загальніші, такі конструкції не є взаємно перетворюваними. Щоб зробити їх перетворюваними, потрібно семантично узгодити іменники по обидва боки від зв’язки. Напр.: Men are thinking mammals→Thinking mammals are men.

Крім іменників, позицію предикатива можуть заповнювати прикметники. Тут розрізняємо два типи прикметників, а саме темпоральні та атемпоральні (статичні):

Berniukui sveika (темпоральний); Berniukas yra sveikas (атемпоральний)

Хлопчикові добре (темпоральний); Хлопчик здоровий (атемпоральний)

На відміну від литовської, в англійській є небагато морфологічно маркованих темпоральних прикметників: a house afire; arms akimbo; The people were alive; They were agog¹⁰. У литовській мові морфологічно марковані предикативні прикметники становлять відносно продуктивний клас слів. Це так звані «прикметники середнього роду».

Немарковані темпоральні прикметники та статичні прикметники формально не розрізняються. Фактично будь-який статичний прикметник можна вжити як темпоральний, і навпаки:

A. X yra juokingas: X смішний (статичне)

B. X yra juokingas šiandien: X сьогодні має кумедний вигляд (темпоральне)

C. X yra alkanas: X голодний (темпоральне)

D. X yra alkanas: X голодний (статичне)

⁸ See A. Hill, Introduction to Linguistic Structures, New York, 1958, p. 175.

⁹ See Emmon Bach, Nouns and Noun Phrases, Universals in Linguistic Theory, Texas, 1968, p. 103.

¹⁰ Щодо семантичного тлумачення предикативних прикметників в англійській мові див.: А. Драздаускас, «Виражение „Временного состояния” как разновидность непроцессного именного сказуемого», Kalbotyra XXII (3), 1971, с. 7–17.

235

Окрім описових прикметників, у литовській мові позицію предикатива можуть займати відносні прикметники: Ši lova yra medinė; Šis laikrodis yra auksinis.

В англійській мові відсубстантивні прикметники так не вживаються. Деякі такі прикметники, коли їх уживають у переносному значенні, можуть виступати предикативами: His manners were extremely wooden (A. S. Hornby).

З іншого боку, англійська мова переважає литовську щодо вживання прикметників, похідних від назв національностей. Пор.: The boy is American (прикметник); Berniukas yra amerikietis (іменник).

У литовській мові такі прикметники зазвичай уживаються з неособовими підметами: Ši gelumbė yra angliška.

Предикативні прикметники можуть уживатися самостійно або в конструкції з іншими словами, тобто з препозитивними й постпозитивними детермінантами. Типовими препозитивними детермінантами в литовській та англійській мовах є прислівники ступеня або їхні відповідники, а постпозитивними детермінантами зазвичай виступають іменники або займенники. Деякі такі детермінанти є обов’язковими, інші — факультативними: Šis žmogus yra kupinas ryžto: The man is full of determination (обов’язковий); Jo elgesys vertas pagyrimo: His behaviour is worthy of praise (обов’язковий); Šalis yra turtinga naftos: The country is rich in oil (факультативний); Jis yra naudingas šaliai: He is useful to the country (факультативний).

Ще одна особливість предикативно-іменних конструкцій стосується морфологічного вираження комплемента. У литовській мові комплемент у таких конструкціях може стояти в родовому, орудному або називному відмінку, тоді як в англійській він уживається або в родовому, або в загальному відмінку. Однак під час аналізу предикативно-іменних конструкцій у литовській мові впадає в око непослідовність у морфологічному оформленні предикативного іменного компонента: у конструкціях з однаковими лексемами трапляються предикативи і в орудному, і в називному відмінку.

Jis bus karalius: Jis bus karalium «Він буде королем»

Оскільки обидві конструкції побутують у сучасній литовській мові, постає питання: який їхній статус, тобто чи є вони варіантами тієї самої глибинної структури, чи це різні конструкції? У традиційній лінгвістиці відмінність між цими двома конструкціями пояснюють так: перша позначає постійний стан агенса, тоді як друга — тимчасовий стан агенса. Іншими словами, перша конструкція говорить про постійний або справжній статус особи, а друга — про її тимчасовий або уявний статус. Англійською першу конструкцію можна передати як «He will be king», а другу — як «He will act as king». Варто зазначити, що в сучасній литовській мові структурна відмінність між семантично різними конструкціями зникає. Так званий орудний відмінок стану витісняється називним¹¹. Поширення (або вживання) предикативних конструкцій із називним відмінком спонукало деяких мовознавців вважати, що так званий орудний відмінок стану є пізнішим утворенням і почав уживатися за аналогією з орудним відмінком переходу¹². Ми вважаємо, що конструкції з так званим орудним відмінком тимчасового стану передують тим

¹¹ See A. Rasimavičius, Tarinio vardininkas ir tarinio įnagininkas, Mūsų kalba 6, Vilnius, 1971, p. 13–19.

¹² Ibid., p. 15.

236

називного відмінка тимчасового стану, тобто останній походить від першого. Пор.: Jis buvo eiguliu (орудний відмінок тимчасового стану) ← Jis dirbo eiguliu ← Jis tapo eiguliu ← X paskyrė jį eiguliu; Лише чверть години ми є людьми (орудний відмінок переходу) ← Mes tampame žmonėmis←X paverčia mus žmonėmis.

Якщо розглядати конструкції праворуч як джерело конструкцій ліворуч, то питання про орудний відмінок тимчасового стану отримує відповідь: BŪTI у таких конструкціях є лише замінником відповідних орудних дієслів. Звідси випливає, що так звані орудний відмінок стану й орудний відмінок переходу — не окремі категорії, як зазвичай вважають у традиційній граматиці, а обидва перебувають у трансформаційному зв’язку, причому орудний відмінок тимчасового стану виводиться з орудного відмінка переходу. Це неминуче підводить нас до іншого висновку: первинними мають бути моделі з предикативами в орудному відмінку, а вторинними — моделі з предикативами в називному відмінку. Цей процес можна спостерігати й у сучасній литовській мові. Так, наприклад, TAPTI, яке переважно є керувальним дієсловом, поступово втрачає цей статус. Те саме стосується LIKTI, DĖTIS, IŠ-LIKTI, JAUSTIS та інших:

A. Цей замок став історичною пам’яткою Цей замок став історична пам’ятка

B. Не вмивай обличчя, чую, як п’єш, брехуном залишишся І залишилися ці гори голими й порослими пнями

C. Він удавав бадьорого й пильного Він удавав бадьорий і пильний

D. Чи можна залишитися сухим просто неба під дощем? До кінця залишатимуся відкритим

E. Він почувався просто героєм Він почувався просто герой

Десемантизацію дієслова можна пояснити його значенням і, насамперед, синтаксичним статусом предикативного іменника. Оскільки цю позицію зазвичай займають прикметники, предикативний іменник опиняється в делікатному становищі: з одного боку, він прагне виявити свої іменникові властивості, а з іншого — тяжіє до підмета й, відповідно, зазнає ад’єктивації. Однак позиція іменника не сприяє збереженню його первинних функцій, а більше відповідає його вторинним функціям. Поступово іменник втрачає зв’язок із дієсловом і зрештою відокремлюється від нього. У результаті ми спостерігаємо ситуацію, властиву конструкціям «Adj. + Noun»: предикативний іменник, який раніше був незалежним від підмета, починає шукати опори в підметі. Коли дієслово втрачає статус керувального, предикативний іменник починає функціонувати як прикметник³. Розгляньмо приклад Чарльза Дж. Філмора John is quite an idiot¹⁴, де іменник набув типу модифікації, зазвичай властивого прикметникам.

Що стосується англійської мови, то процес, який можна описати як синтаксичний розрив, завершився для більшості дієслів-зв’язок.

¹³ See Helena Križkova, Именное сказуемое и структура предложения в современных славянских языках, Philologia Pragensia 1, 1971, p. 15—49.

¹⁴ Charles J. Fillmore, op. cit., p. 84.

237

L. VALEIKA

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОНСТРУКЦІЙ З ІМЕННИМ ПРИСУДКОМ (ГЕНЕРАТИВНИЙ ПІДХІД ДО ДІЄСЛІВ-ЗВ’ЯЗОК)

Резюме

У статті розглядаються конструкції з іменним присудком у литовській та англійській мовах. Зазначені конструкції вважаються вторинними, тобто трансформами відповідних внутрішніх (глибинних) структур. З огляду на історію їхньої деривації, конструкції з іменним присудком поділяються на есивні (Šuo yra naminis gyvulys), транслативні (Jonas yra studentas) та локативні (Marytė yra Vilniuje). У литовській мові ці конструкції часто відрізняються також морфологічним вираженням: іменна частина присудка в есивних конструкціях виражена називним відмінком, у транслативних — орудним і називним відмінками, у локативних — місцевим відмінком. Зроблено висновок, що транслативні конструкції з іменною частиною присудка, вираженою орудним відмінком, є первинними, а транслативні конструкції з іменною частиною присудка, вираженою називним відмінком, — вторинними.