LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987)

STASYS TUMĖNAS

ЩОДО ПОШИРЕННЯ ПРИЙМЕННИКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ У ПІВНІЧНИХ АУКШТАЙТСЬКИХ ГОВІРКАХ

Вступні зауваги

Найбільшу увагу діалектологів зазвичай привертають фонетика, лексика й морфологія говірок — ті галузі, у яких відмінності від літературної мови найвиразніші. Синтаксичні особливості говірок — порядок слів у реченні, роль інтонації, утвердження прийменників та інших аналітичних конструкцій тощо — поки що мало досліджені. Серед праць, у яких розглядається вживання прийменників, варто згадати статті E. Grinaveckienė¹, J. Senkus², J. Šukys³. У них прийменники окремих говірок подано в алфавітному порядку та вказано їхні найважливіші значення.

З методологічного погляду для дослідження прийменникових конструкцій важливі праці J. Kil iaus⁴, у яких робиться спроба визначити семантичні диференційні ознаки окремих просторових прийменників літературної мови.

У литовських говірках прийменники вживаються дуже різноманітно. Майже всім говіркам властива тенденція до утвердження прийменникових конструкцій. Зростає роль не лише прийменників, а й сполучників та часток; у деяких місцевостях вказівні займенники перетворюються на службові слова, так звані артоїди⁵.

У цій статті поширення прийменникових конструкцій розглядається як характерне явище аналітизму. Одна з причин збільшення кількості прийменникових конструкцій у говірках — вплив інших мов. Наприклад, у говірках Клайпедського краю багато прийменникових конструкцій утвердилося під впливом німецької мови⁶, а в латиській мові — під впливом німецької та російської мов⁷. Однак це не єдина причина поширення прийменникових конструкцій. Мета цієї статті — дослідивши тексти говірок північних аукштайтів (паневежиських східних аукштайтів і шяуляйських західних аукштайтів), визначити співвідношення вживання відмінкових і прийменникових конструкцій у цих говірках.

¹ Grinaveckienė E. Pietinės šiaurės vakarų aukštaičių tarmės prielinksnių reikšmės ir vartojimas. — Kn.: Lietuvių kalbos gramatinė sandara (Lietuvių kalbotyros klausimai). V., 1967, t. 9, p. 151—170.

² Senkus J. Prielinksnių vartojimas bei svarbesniosios jų reikšmės kapsų ir zanavykų tarmėse. Lietuvos TSR MA darbai. A serija, 1960, t. 1(8), p. 125—150.

³ Šukys J. Prielinksninių konstrukcijų skverbimosi svarbesnieji atvejai pontininkų ir vakarinių puntininkų tarmėse. — Kn.: Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1963, t. 6, p. 275—286.

⁴ Kilius J. Vietos prielinksnių ir linksnių sistema bendrinėje lietuvių kalboje/Kand. dis. [mašinraštis]. — V., 1973.

⁵ Rosinas A. Lietuvių bendrinės kalbos įvardžių semantinė struktūra. — V., 1984, p. 48—52.

⁶ Laigonaitė A. Vietininkų reikšmė ir vartosena dabartinėje lietuvių kalboje. — V., 1957, p. 33.

⁷ Нитинь Д. Система предлогов в латышском письменном языке: Автореф. дис.... канд. филол. наук. — Вильнюс, 1981; Нитинь Д. К вопросу о влиянии русского языка на латышские предложные конструкции. — В кн.: Контакты латышского языка. Рига, 1977.

171

Norint įžvelgti prielinksnių vartojimo pakitimus, iš senosios ir jaunosios kartos tarmių atstovų surinkti duomenys palyginti su A. Baranausko XIX a. pabaigoje užrašytais tekstais.⁸ Daugiausia naudotasi rišliais buitinės kalbos ir tautosakos tekstais iš 11 panevėžiškių šnektos vietų: Siesikų, Raguvos, Krekenavos, Šeduvos, Rozalimo, Pasvalio, Pušaloto, Joniškėlio, Linkuvos, Pašvitinio, Žeimelio ir iš 6 šiauliškių tarmės vietų: Kėdainių, Šaukoto, Šiaulių, Pakapės, Kriukų, Joniškio.

Характерніші випадки вживання прийменників

Унаслідок фонетичних змін у північних верхньолитовських говорах виникли новіші варіанти прийменників: åpe «apie», ap’l’ọjk «aplink», nò «nuo», prėš «prieš», pò «po», ọnt «ant», sò «su», terp «tarp» тощо. Однак значення багатьох прийменників подібні до їхніх значень у літературній мові, лише сфера вживання деяких прийменників, особливо ọnt, par, prọ, sə, terp, значно ширша.

Майже зниклий ілатив уживається лише у східній частині паневежиського говору. Ілатив, що виходить з ужитку, замінили прийменникові конструкції. Наприкінці XIX ст., імовірно, і північні паневежисці ще вживали ілатив, оскільки в Йонішкялісі А. Баранаускас записав речення: Łape inkżšti leńgwiai ińkżiśe gałwą uzbònən… (див. там само, с. 155). З іншого боку, в іншому тексті тієї самої казки знаходимо записане речення: Łãpia ikiśt lùngwe ikiśżia gálwo unt uzbòno…

Прийменники ing, int майже вийшли з ужитку — їх витіснила конструкція į із знахідним відмінком. Прийменник ing у шауляйському говорі не є повним синонімом прийменника į. Він уживається, коли потрібно приблизно окреслити напрямок (у значенні «у напрямку до»). За часів А. Баранаускаса випадки вживання прийменника ing у Йонішкісі зафіксовано 13, тепер — 5, у Криуках — 7 і 2, у Пакапе — 3 і 0. Майже всюди більше не вживається прийменник nuog / nọg, зафіксований лише поблизу Криуків.

Далі розглядаються прийменники аналізованих діалектів, семантика яких найбільше відрізняється від літературної мови.

ọnt|ọn⁹ «ant». Це найчастіше вживаний прийменник у північних верхньолитовських говорах. Якщо не враховувати 76 явно перекладних конструкцій із родовим відмінком, частотність його вживання в текстах обсягом приблизно два авторські аркуші, що відображають різні періоди розвитку мови, така: у Пашвітінісі 24: 20: 27¹⁰, у Пушалотасі 23: 21: 28, у Сесикаї 18: 7: 14, у Йонішкісі 30: 19¹¹, у Пакапе 14: 21, у Шяуляї 30: 22.

⁸ Specht F. Litauische Mundarten gesammelt von A. Baranowski. – Leipzig, 1920, Bd. 1.

⁹ У паневежиському говорі розрізняють два варіанти цього прийменника — ọnt або ọn. Приголосний t у кінці не вимовляється, якщо наступне після прийменника слово починається глухим приголосним, наприклад: ọn kiẽ ma «ant kiemo — kieme», ọn tãka «ant tako». Якщо наступне після прийменника слово починається з голосного або дифтонга, приголосний t виразно чути, наприклад: ọnt áukštą «ant aukšto», ọnt ãk’ù «ant akių». Прийменник ọnt уживається також тоді, коли перший звук наступного слова — дзвінкий приголосний, наприклад: ọnt gãtv’ės «ant gatvės — gatvėje», ọnt žė’mės «ant žemės». Перед сонорними l, m, n, r форма прийменника варіює, наприклад: ọn, rupò’nulọnt_rupò’n’ù. Варіювання форм ọnt/ọn помітніше в мовленні старших представників діалекту.

¹⁰ Перша цифра позначає кількість прийменникових конструкцій у текстах кінця XIX ст., друга — середини XX ст., третя — у текстах, записаних від сучасного молодшого покоління.

¹¹ Для західних верхньолитовських шауляйців наведено лише статистичні дані щодо текстів, записаних наприкінці XIX ст., і мовлення сучасного молодшого покоління.

172

У літературній мові загальне значення прийменника ant — перебування вгорі, у зіткненні з чиєю-небудь поверхнею.

У розглянутих тут говірках цей прийменник уживається значно різноманітніше, а його конструкція з родовим відмінком у багатьох випадках замінює місцевий відмінок літературної мови, наприклад: ne-būket’ onˌlieˌtos, onˌsáˌules padėˌk | tuoˌį ež’dž’uvi’s, al’ˌkep ti’c’onˌkiema priˌrištos tōˌs kár’v’es’, onˌteiˌsma tōˌpāˌt’ pasāˌke.

Прийменник ont|on із родовим відмінком часто вказує також на напрямок руху, наприклад: māˌte jīˌ onˌklet’es’ noaiˌnant’, novėje kaškōˌr ontˌmiˌška | musdūˌ kár’v’u mil’š’t’.

У цих випадках прийменник ont|on із родовим відмінком може замінити конструкцію i…+pū.se «бік», наприклад: ontˌmiˌška = iˌmiˌška pū.se.

У північних верхньолитовських говірках розглядувана прийменникова конструкція вживається і в тих випадках, коли в літературній мові маємо давальний відмінок, наприклад: onˌtieˌk gi.vol’u viens pieˌmo «такій череді худоби лише один пастух», onˌtieˌk vi.štu t’okˌviens gaid’s’ «такому гурту курей лише один півень».

Par «через». Прийменник par найчастіше позначає місце, відстань, час, спосіб дії, порівняння, а також може вказувати на заняття, професію. Напр.:

parˌtōˌbāˌle neparei’s’ | t’ok r péˌl’k’e jonˌbu.va, jós nāˌk’t’ parˌdarž | parˌdarž eˌpabėˌga, veži.ms važ’uō’i parˌmiˌško, jósˌnedorns žmogė’l’s’ | jaunī’s’t’e parˌpasā’ul’ kel’ā’v’es’, parˌlaū’ks nū.take kepˌāk’s’ eždēˌg’es’ (пор. лит. к. laukais), pas’k’auˌ toksˌg’r’ōv’s’ ē’je parˌlaū’ko, trōs mets tarnāvo parˌbe’no, kō’igsˌpāšekę tęˌt’ok parˌdārbo.

З прикладів можна помітити, що в північних верхньолитовських говірках прийменникова конструкція par зі знахідним відмінком витісняє орудний відмінок. Помітне зростання частоти вживання прийменника par, наприклад, у Крикуках 1: 3, у Шяуляї 8: 14.

Prọ «крізь». Прийменник prọ уживається зі знахідним відмінком і означає місце, яке або перетинають, або оминають. Представники молодшого покоління іноді плутають прийменники par і prọ, тобто вживають їх як синоніми, тоді як представники старшого покоління виразніше їх розрізняють. Частота вживання прийменника prọ зростає: у Пашвітинисі prọ зафіксовано 1: 2: 5; у Пасвалісі — 0: 2: 4, у Сесікукай — 0: 2: 4, у Крикуках — 1: 6. Напр.:

tā upėˌla proˌl’ōnkavo tekė.ie | bēt visā’i nēˌsekę | māt loŋkau onˌkālna, vaģ’s’ bọs eļeņ’d’es’ proˌlāŋgo, eˌtōˌ kā’imo kē’l’s’ ai’n proˌpāt’ šēk’š’en’s’, gaspādō’r’s’ proˌdōn’č’kęˌnušespi’ūam | teˌgēra jauˌnelā.uk.

Po «після; під». У північних верхньолитовських говірках прийменник po уживається з кількома відмінками — родовим, давальним, знахідним, орудним. Ним можуть позначатися час, місце, спосіб. У шяуляйській говірці він уживається частіше, ніж у паневежській, наприклад: у Йонішкісі 16: 17, у Крикуках 14: 19, у Пашвітинисі 6: 1: 8, у Пасвалісі 3: 1: 4, у Сесікукай 7: 6: 8. Напр.:

šova poˌvež’om pal’ōnda, isegon’d’e vai’ke kepˌmāt poˌsuō’tes pal’ōnda, starkė me’kst braid’t’ poˌbals, kepˌtō’s kár’v’es’ duō’s tāˌpie’na jei poˌbālo legiˌkē’l’u braid’da gani’klo, kāˌčęˌraudonuo’i kaiˌp poˌmuo’d’em’es’, poˌžem’ viē’tos visiem’ užteks, prasigē’re tās | musd’auˌjāu poˌvaika bọs, poˌkai’re tęˌ

173

gèr’ l’òne užā’uga, savā’ite po_savā’ites’ e_uprai’n me’te, nereik’ ai’t’ ne_po_ vir / ne_po_mar’c.

So «з». Цей прийменник виражає відносини супроводу, спосіб, засіб, час, мету, об’єкт, якість. У розглянутих тут говірках він особливо частотний. Помічено, що в найпівнічніших місцевостях аукштайтів, де наголос найбільше відтягується, а закінчення редукуються, однина орудного відмінка без прийменника so майже не вживається, тоді як множина орудного відмінка вживається і з прийменником, і без нього, оскільки в парадигмі множини не виникає омонімічних відмінків. У Пашвітинисі співвідношення кількості випадків уживання прийменника so становить 19: 16: 28, у Лінкуві — 16: 17: 22, у Пасвалісі — 9: 8: 13, у Сесікуосі — 11: 14: 17, у Йонішкісі — 25: 29, у Пакапє — 16: 21, у Шяуляї — 12: 17. Напр.: atjó·je so_var’kòl’, atvaž’āvo so_auto.bos, sen’aū· ā·rdavam t’òk so_var’k’l’es’, nebeži.na kõ· dā·ra | t’òk mósuo·i | mósuo·i so_kèr’v’, mā·na babū·tes’ namē·l’s’ so_sen’ stóg. А. Баранаускас зафіксував такі речення в Йонішкісі: nēs wienām žmógus nū sawēs gīndamas nudrāške weida su nāgais; nāmai daugiaus medinei su lantētems dengti…; senõbēj Jōniškes apīgarda būwa stauni prekiāwimu sù āpyneis.

Terp «між». Конструкція terp із родовим відмінком замість інесива — виразна, характерна риса північної паневежиської говірки. Уживання та поширення цієї конструкції розглянуто¹².

У паневежиській говірці в мовленні кінця XIX ст. конструкцію terp із родовим відмінком на позначення місця в текстах однакового обсягу зафіксовано лише 7 разів, тоді як у мовленні сучасного покоління — аж 32 рази; пор.: у Лінкуві — 1: 4: 5, у Пушалоті — 1: 4: 5, у Пасвалісі — 0: 2: 4, у Сесікуосі — 0: 2: 1; рідше вона трапляється в шяуляйській говірці: у Йонішкісі — 1: 4, у Пакапє — 1: 3, у Криуках — 0: 2. Напр.: v’ōšt vē·rd terp_púo·da, v’ės’ pi.neg terp_kišē·n’es’, vā·rn tū·p’ terp_mē·dže, sósį.mušē jie· terp_savēs’ po_gegužī·nes’, terp_panē·l’u mā·t’es’ e_neprāstu.

* * *

Інесив має тенденцію замінюватися прийменниковими конструкціями не лише в північних аукштайтських, а й у західних жмудських говірках¹³. Тенденція до аналітизму не оминає й літературної мови, у якій інесив у певних випадках також замінюється прийменниковими конструкціями; пор. властивий фольклору інесив: Kalne rugelių tu nerīši і конструкцію літературної мови ant із родовим відмінком.

У літніх людей вдалося записати речення, у яких замість звичних для багатьох носіїв говірки прийменникових конструкцій уживаються відмінкові форми без прийменників, наприклад: ka amėręko kõr važ’uo·i vės’ sudie.v atai·dava sakī’t’; tam_dvar’ dā·rba bū·dava je-go_kēt’ ešvaž’uo·dava gevē·n’t’ rigō·; jon_cāp’t’ e_esedē·je kišē·ne palovī· budam, vie·ns t’òk ešē·je kar’uo·mene | tuõj mi.re.

Очевидно, такі приклади відображають попередній стан, коли прийменникові конструкції ще не витіснили відповідних форм без прийменника.

¹² Див.: Laigonaitė A. Min. veik., 32; Tumėnas S. Keletas pastabų dėl šiaurės panevėžiškių tarmės prielinksnio terp distribucinės ribos. — Kn.: Sintaksės ir semantikos klausimai/ Resp. moksl. konf., skirtos TSRS įkūrimo 60-mečiui, pranešimų tezės. Šiauliai, 1982, p. 47—49.

¹³ Laigonaitė A. Min. veik., p. 32.

174

Загальні закономірності

Результати зіставлення текстів північних аукштайтських говірок, записаних у різний час, підтверджують гіпотезу про закономірний зв’язок між поширенням прийменникових конструкцій аналітичного типу та морфологічними змінами, спричиненими редукцією закінчень¹⁴. Співвідношення відмінків і прийменникових конструкцій у паневежиській говірці визначають 2 чинники: історичний і географічний. Нині прийменникові конструкції вживаються значно частіше, ніж у текстах, зафіксованих наприкінці XIX ст.; особливо часто вони трапляються в мовленні молодого покоління цієї говірки. Ще виразнішою в паневежиській говірці є роль географічного чинника. Для південних паневежиських говірок характерне умовне відтягування наголосу, тоді як у північних паневежиських говірках наголос відтягується повсюдно. Під час руху з півдня на північ ступінь редукції закінчень зростає. Що далі на північ, то більше омонімічних форм виникає у відмінковій парадигмі. Щоб уникнути омонімії та розрізнити значення, розширюється вживання прийменникових конструкцій. Кількість випадків уживання прийменників у діалектних текстах зростає, як і редукція закінчень, у напрямку з півдня на північ. Наприклад, у тексті однакового обсягу прийменник į у Лінкуві зафіксовано 17: 12: 16, у Пушалоті — 1: 11: 10, у Сесіку — 3: 8: 6 разів, prē у Пашвітини — 4: 7: 11, у Пасвалісі — 2: 6: 10, у Крякенаві — 1: 2: 2 рази.

На заході паневежиські говірки межують із західноаукштайтськими шауляйськими говірками. Шауляйці значно слабше відтягують наголос і менше редукують закінчення. Це відображається й на синтаксичному рівні. У шауляйській говірці географічний чинник майже не впливає на поширення прийменникових конструкцій. Розподіл прийменників у південній і північній частинах майже не відрізняється. Наприклад, прийменник ant|ont у мовленні молодшого покоління мешканців Йонішкіса зафіксовано 19 разів, Пакапе — 21, Шаукотаса — 16; прийменник iš — відповідно 17, 14, 18 разів; прийменник pro — у Йонішкісі 7, у Криуках 6, у Шаукотасі 8 разів. Однак роль історичного чинника у збільшенні кількості прийменникових конструкцій очевидна. Так, у Йонішкісі співвідношення кількості випадків уживання прийменника pro становить 2: 7, у Криуках — 1: 6, у Шяуляї — 2: 5; для прийменника su — відповідно 25: 29, 16: 21, 12: 17; для prieš — 0: 4, 1: 5, 0: 3.

Варто зазначити, що прийменникові конструкції з формами однини трапляються значно частіше, оскільки в парадигмі множини не виникають омонімічні відмінкові форми, а отже, потреба в синтаксичному розрізненні не така актуальна.

ПОШИРЕННЯ ПРИЙМЕННИКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ У ПІВНІЧНОАУКШТАЙТСЬКИХ ГОВІРКАХ

Резюме

У цій праці описано ті прийменники північноаукштайтських говірок литовської мови, вживання та семантика яких відрізняються від літературної мови: ant|on «на», pro|pr «крізь, повз», per|par «через», po|po «під», terp «між», su|so «з».

На основі статистичних даних встановлено зв’язок між поширенням прийменникових конструкцій аналітичного типу та редукцією закінчень, зумовленою фонетичними процесами.

¹⁴Туменас С. Співвідношення відмінків і прийменникових конструкцій у паневежиському діалекті. – У кн.: Праці молодих філологів, В., 1986, т. 2.

175

Взаємовідношення відмінкових і прийменникових конструкцій залежать від історичних і географічних чинників.

У паневежському говорі атракція наголосу й редукція закінчень посилюються з півдня на північ. Відповідний напрям характерний і для поширення аналітичних прийменникових конструкцій. У північних пунктах говору (Жеймяліс, Пашвітинис, Линкува та ін.) прийменникові конструкції вживаються набагато частіше, ніж у південних пунктах (Рагува, Сесікай).

У західноаукштайтському говорі шяуляйців атракція наголосу й редукція закінчень порівняно з паневежським говором виявляються слабо. Тому відмінності в поширенні аналітичних конструкцій на території говору (географічний чинник) незначні.

Однак зіставлення даних говору на сучасному етапі розвитку із записами кінця XIX ст. також виразно вказує на підвищення активності аналітичних конструкцій.