LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXI (1994)

KALBOS NORMALIZACIJOS KLAUSIMAI

REGINA KVAŠYTĖ

ЛАТИСЬКА ДІЛОВА МОВА В АСПЕКТІ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Мовній ситуації, що склалася в Латвії в повоєнні роки, властиве одночасне функціонування латиської та російської мов. Взаємодія цих мов відображається в усіх сферах людської діяльності. Досі, а нерідко й тепер, російська мова домінує в багатьох сферах діяльності, особливо широко вона поширена в діловодстві. Надання латиській мові статусу державної в жовтні 1988 року та ухвалення «Закону про мови Латвійської РСР» у травні 1989 року стимулювали інтерес до латиської ділової мови. У згаданому законі чітко сказано, що «в установах, підприємствах та організаціях, розташованих у Латвійській Радянській Соціалістичній Республіці, мовою діловодства є державна мова»,¹ тобто латиська.

Ділова мова виконує надзвичайно важливі соціальні функції — нею підтримуються зв’язки органів управління з населенням і забезпечується співпраця установ, підприємств та організацій. Документи діловодства можна поділити на кілька груп, наприклад, дипломатичні, юридичні, адміністративні тощо, і кожна з цих груп виконує характерні функції. Для виконання цих функцій необхідні певні мовні засоби.

З погляду культури літературної мови особливо важливим є питання впливу російської мови на латиську мову діловодства, адже нині латиська мова найтісніше контактує саме з російською. Як наслідок мовних контактів структура однієї мови або її структурні елементи можуть змінюватися під впливом іншої (контактної) мови, інакше кажучи, відбувається інтерференція. Це явище не можна оцінювати однозначно — інтерференція може бути позитивною або негативною. Її масштаби пов’язані зі стилями мови та її комунікативними функціями. «Наше розуміння стилю існує як усвідомлення системи встановлених норм, від яких, як і від будь-яких (мовних) норм, за умови знання їх можна відмовитися»². Кожне явище інтерференції, помітне в латиській мові, необхідно оцінити. «У розмовній мові та мовленні менш освічених людей більше випадкових інтерференцій, і зазвичай вони залишаються поза межами літературної мови. Однак частина інтерференцій відображає свідомі й цілеспрямовані випадки вживання слів і граматичні передумови. Оскільки деякі корисні випадки інтерференції стають нормою, дуже важливо не лише констатувати й описати всі впливи, а й оцінити їхню функціональну доцільність і з огляду на норму адаптувати

¹ Latvijos PSR Valodu likums. Rīga, 1989, 6. lpp.

² Шмелев Д. Н. Русский язык в его функциональных разновидностях. М., 1977. С. 46.

73

позитивний вплив, інакше кажучи, визнати його нормою³. Основою нормативної оцінки мають бути функціональна доцільність, структурна й семантична відповідність моделям латиської мови. Слід звернути увагу на відповідність новотворів системі латиської мови. «Мова документів має відповідати традиціям офіційно-ділового стилю літературної мови, насамперед тим, які допомагають висловлювати думку якомога точніше, послідовніше, досконаліше й стисло»⁴.

Оцінюючи вплив контактної мови, слід зважати й на те, що «найкращих результатів можна досягти, якщо під час оцінювання фактів контактуючої мови та підготовки рекомендацій для мовної практики кожне конкретне питання розв’язується не індивідуально, ізольовано, а комплексно, системно... або коли рішення спирається на широкі теоретичні дослідження...»⁵

Негативна інтерференція виявляється не лише в мовленні неспеціалістів, а й фахівців. У цій сфері поширенню інтерференції сприяє основне призначення усної форми ділової мови — обмін інформацією. Тому в цьому випадку вибору засобів мовного вираження приділяють менше уваги. У письмовій формі ділової мови самоконтроль значно вищий, однак і тут не вдається уникнути порушення норм латиської літературної мови. Усі згадані факти виникають через недбале ставлення до власного усного й писемного мовлення, через брак інформації про наявність стандартизованої термінології в галузях, які обслуговує діловодство, наприклад, в економіці, статистиці, фінансах, юриспруденції тощо.

У документах діловодства — одній із письмових форм ділової мови — допускається вживання стандартизованих мовних засобів. Тут використовують такі засоби вираження, які не суперечать нормам латиської літературної мови: «Мова документів має суворо відповідати нормам загальної мови, тобто тим нормам сучасної літературної мови, які безпосередньо не пов’язані з особливостями того чи іншого мовного стилю або з якимись особливими обставинами спілкування»⁶. Стандартизовані синтаксичні конструкції та лексичні або фразеологічні кліше, уживані в офіційному спілкуванні, сформувалися внаслідок внутрішнього відбору мовних засобів і структурних синонімічних можливостей мови, які забезпечують цю мовну функцію.

Мові документів діловодства властиві точність, лаконічність і конкретність. У документах діловодства вживаються чіткі й продумані формулювання. Лексичні та синтаксичні особливості також залежать від характеру документа ділової мови та часу його написання. Загальна вимога, якій мають відповідати документи діловодства, — це принцип економії мовних засобів-

³ Blinkena A. Interference un norma // Latviešu valodas kultūras jautājumi. Rīga, 1978. 29. lpp.

⁴ Рахманин Л. В. Стилистика деловой речи и редактирование служебных документов. М., 1973. С. 19.

⁵ Скуйня В. Роль языковых контактов в развитии латышского литературного языка и научной терминологии // Контакты русского языка с языками народов Прибалтики. Рига, 1984. С. 16.

⁶ Рахманин Л. В. Стилистика деловой речи и редактирование служебных документов. С. 18.

74

Слова — у цих документах слід уживати слова, найбільш придатні для конкретного випадку, уникати багатослів’я. Крім загальних вимог, кожній групі документів властиві також свої особливості.

Оскільки в розглядуваний період російська мова мала величезний вплив на всі сфери людської діяльності, доцільно проаналізувати спільні риси й відмінності термінів і конструкцій латвійської та російської мов у документах діловодства. Мета такого аналізу — уникнути в мовній практиці вживання конструкцій, не властивих латвійській мові. Негативний вплив російської мови на латвійську особливо помітний у вживанні прийменників. У цьому випадку порушення норм латвійської мови бувають різними. Можна згадати і буквальний переклад російських прийменників, і вживання прийменника в конструкціях, які в латвійській мові вживаються без прийменника: «... у латвійській мові традиційно закріпилися інші конструкції — або без прийменника (відношення виражається семантикою форми повнозначного слова), або з іншим прийменником (інакше кажучи, це відношення в системі латвійської мови асоціюється з мікросистемою значень іншого прийменника)»⁷. У документах діловодства російським прийменниковим конструкціям часто відповідають латвійські конструкції без прийменників: заказ на товары — preču pasūtījums, отчет о выполнении плана — plāna izpildes pārskats, надбавка за стаж — stāža piemaksa, предложения к плану — plāna priekšlikumi, перевести на второй курс — pārcelt otrajā kursā, назначить на должность — iecelt amatā, переводить на русский язык — tulkot krievu valodā. На відміну від російської мови, в конструкціях уживаються інші прийменники: продавать по талонам — pārdot pret taloniem, продавать по визитным карточкам — pārdot uz vizītkartēm, печатать на машинке — rakstīt ar rakstāmmašīnu, выдать под расписку — izsniegt pret parakstu, обработать данные на ЭВМ — apstrādāt datus ar ESM.

Інтерференцію можна помітити й у словосполученнях, коли неправильно обрано один із компонентів словосполучення, наприклад дієслово або його форму: включить в список («įslegt sarakstā») — iekļaut/ietvert sarakstā, идет речь («iet runa») — ir runa, допустить ошибку («pielaist kļūdu») — pieļaut kļūdu, kļūdīties; привести пример («pievest piemēru») — minēt piemēru; входящая корреспонденция («ienākošā korespondence») — saņemtā korespondence, исходящая корреспонденция («izejošā korespondence») — nosūtītā korespondence тощо.

Російським словосполученням, що пишуться через дефіс, у латвійській мові найчастіше відповідають конструкції без дефіса; нерідко це складне слово зі зворотною послідовністю компонентів, наприклад, формуляр-образец — paraugformulars, счет-фактура — faktūrrēķins, рынок к заказу-наряду — norīkojumpasūtījuma birka. Послідовність компонентів в обох мовах може бути однаковою, наприклад, инженерно-технический персонал — inženiertehniskais personāls, журнал-ордер — žurnālorderis; человеко-день — cilvēkdiena.

У мові латвійських діловодних документів, як і загалом у літературній мові, небажано вживати властиві російській мові складноскорочені слова,

⁷ Нитинь Д. К вопросу о влиянии русского языка на латышские предложные конструкции // Контакты латышского языка. Рига, 1977. С. 131.

75

наприклад, профком, завком, Госснаб, Латбытхим тощо. «... нелегко обґрунтувати цю тенденцію принципом мовної економії, оскільки мовний знак має бути адекватним для сприйняття, але утруднене сприйняття адресатом нівелює цю «економію» адресанта⁸. У мовній практиці ми часто стикаємося з такими формами, особливо в назвах установ. Замість них доречно вживати конструкції, що відповідають нормам латвійської мови. Наприклад, замість російської назви «Госснаб» бажано вживати коротку латвійську назву «Valstsapgāds», замість «Латбытхим» — «Sadzīves ķīmija». Прикладом тут можуть бути назви проєктних інститутів, які нині утворюють у латвійській мові послідовну й цілісну систему: Латземпроект — «Rūpnīcprojekts», Латтепрогортстрой — «Pilsētprojekts», Латгеопроводхоз — «Meliorprojekts», Латкоммунпроект — «Komunālprojekts» тощо.

У документах діловодства часто вживаються також абревіатури, наприклад: ОКУД — Общесоюзный классификатор управленческой документации; ЕГСД — Единая государственная система делопроизводства; ЕСКД — Единая система конструкторской документации; ТУ — технические условия тощо. Такі абревіатури не рекомендується переносити до латвійської мови дослівно (а тим більше — писати кирилицею). Назву або поняття слід розшифрувати, перекласти, а тоді утворити відповідні латвійські абревіатури: VPDK — Vissavienības pārvaldes dokumentu klasifikators; VVLS — Vienotā valsts lietvedības sistēma; VKDS — Vienotā konstruktoru dokumentācijas sistēma; TN — tehniskie noteikumi.

Щоб успішно розв’язати складну проблему мовної ситуації в республіці — уникнути засмічення латвійської мови невластивими лексемами, конструкціями тощо, — потрібно ширше поширювати інформацію про стандартизовану термінологію та популяризувати її серед населення. Проникнення до латвійської мови елементів чужої мови, які витісняють латвійські слова й конструкції, виснажує мову, а не збагачує її. На жаль, такі факти інтерференції мають тенденцію переходити з усного мовлення до писемної форми. Нині практично відбувається перехід до використання латвійської мови в діловодстві, тому цим питанням слід приділяти значну увагу.

ЛАТИСЬКЕ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ В АСПЕКТІ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ

Анотація

Для мовної ситуації в Латвії характерне одночасне функціонування латиської та російської мов, які тісно взаємодіють у всіх сферах діяльності. Не є винятком і діловодство, у якому латиську мову повністю витіснила російська. Зростання зацікавленості латиським діловим мовленням було зумовлене наданням латиській мові статусу державної, а також ухваленням мовного закону.

Ділове мовлення виконує особливо важливу соціальну функцію — воно забезпечує зв’язки між адміністрацією та населенням, а також співпрацю підприємств, установ і організацій. Із різних груп документів

⁸ Blinkena A. Latviešu valoda un valodniecība: ceļi un problēmas. ZAV. 1989. Nr. 9. 10. lpp.

76

(дипломатичним, юридичним, адміністративно-канцелярським документам) приділяється особлива увага. Кожному виду ділових документів властиві певні мовні засоби вираження, що відповідають покладеній на них функції.

З погляду загальної культури мовлення серйозну небезпеку становить вплив російської мови, з якою латиська нині має найтісніші контакти. Усі інтерференційні явища, що виникають у латиській мові, потребують оцінювання. Вмотивованими можна визнати лише функціонально доцільні відхилення від чинних норм. Необхідно також зважати на відповідність новотворів системі латиської мови. «Мова документів має відповідати традиціям офіційно-ділового стилю літературної мови й передусім тим, що допомагають якомога чіткіше, послідовніше та якомога коротше висловити думку». Позитивних результатів досягають тоді, коли під час оцінювання фактів, зумовлених контактами мов, і розроблення рекомендацій для мовної практики кожне конкретне питання розв’язують не окремо, а комплексно.

У діловій документації — формі письмового ділового мовлення — допускається вживання стандартизованих мовних засобів; дозволені лише ті засоби вираження, які не суперечать нормам латиської літературної мови.

Характерними ознаками ділового мовлення є точність, лаконічність і конкретність. У ділових документах необхідні точність і ретельно продумані формулювання. Лексичні та синтаксичні особливості залежать радше від жанру ділового документа й часу його укладання. Спільною вимогою до всіх видів ділових документів є принцип мовної економії. Крім спільних вимог до ділового мовлення, кожному окремому виду документів властиві характерні особливості.

Щоб уникнути вживання в діловій документації конструкцій, нехарактерних для латиської мови, слід ознайомитися зі спільними та відмінними рисами конструкцій у латиській і російській мовах.

578