LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXVIII (1997)

Алоїзас ВІДУГІРІС

ПОХІДНІ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПОСИЛЕНОЇ ОЗНАКИ З СУФІКСОМ -itkas, -ickas У ПІВДЕННО-СХІДНИХ ГОВІРКАХ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

У говірках південно-східної периферії литовської мови досить часто вживаються прикметники із суфіксом -itkas або -ickas. Похідні з цим суфіксом інтригують багатьох дослідників не лише своєю формою (вираженням), а й значенням. Тут прагнемо дещо докладніше розглянути словотвір і вживання цих похідних. Тим паче, що для цього з’явилася слушна нагода — згадати одного з найбільших фахівців зі словотвору литовської мови, мовознавця Пранаса Скарджюса.

П. Скарджюс посідає визначне місце серед найвидатніших литовських мовознавців поряд зі своїми вчителями Й. Яблонскісом, К. Бугою, Й. Балчіконісом, колегою А. Салісом та іншими. Написавши знамениту трилогію (докторську дисертацію «Die slavischen Lehnwörter im Altlitauischen» 1931 р., габілітаційну працю «Дауґшова акцентологія» 1935 р. та фундаментальну працю «Словотвір литовської мови» 1941 р.), П. Скарджюс, ще будучи молодим, уже став класиком литовського мовознавства.

З іменами й працями цього та інших дорогих нам мовознавців ми, литуаністи, кожен знайомі чи пов’язані по-своєму. Так склалася доля, що прізвище Скарджюса я чув змалечку. Однак про Скарджюса як мовознавця й науковця дізнався лише наприкінці війни, у 1944 р., коли з Паневежиської гімназії перейшов навчатися до новоствореної Субачюсської прогімназії. Не раз, проходячи повз, ми милувалися гарно пофарбованим у жовтий колір будинком біля головної вулиці містечка Субачюс, де жив старший брат Пранаса, Антанас Скарджюс (нар. 1896 р.). У 1958 р., досліджуючи субачюсський діалект за програмою «Атласу литовської мови» разом з Антанасом Балашайтісом і розмовляючи з А. Скарджюсом, який гарно говорив субачюсською говіркою (з ротинінкуванням), ми дізналися, що він і його брат Пранас народилися в старій садибі осторонь від вулиці, розташованій на мальовничому лівому крутосхилі річки Вєшінта. А приблизно за 200–300 м, на правому крутосхилі Вєшінти, стояла дуже доглянута, справжня етнографічна родинна садиба іншого нашого мовознавця-лексикографа Домаса Лукшиса (1912–1979), де тоді ще жили обоє його батьків.

Тоді настала політична «відлига». За розповіддю брата Антанаса, П. Скарджюс писав, що покладає великі надії на зустріч із президентом Академії наук Литви того часу Юозасом Матулісом, який перебував у США, і сподівається повернутися до Литви. Ми також не менше чекали на це. На жаль, марно.

Похідні із суфіксом -itkas або -ickas вживаються переважно на крайньому південному сході литовського мовного ареалу — як по цей бік сучасних кордонів Литви, так і за ними. Це здебільшого прикметники й прислівники з підсилювальним значенням (демінутивним, зменшувальним, пестливим, іноді зневажливим), наприклад: ašt-ritkas, -à ar aštrickas, -à ‘дуже гострий, гострющенький’: aštras, -à, aštrùs, -ì; aštrìkai ar aštrickai, aštrickai ‘дуже гостро, гострісінько’; aštriai; gražìtkas, -à, gražìtkai ar gražickas, -à, gražickai: gražùs, -ì, gražiài; márgitkas -à, margitkai ar márgickas, -à, margickai: márgas, -à, margai.

Основною формою цього суфікса слід вважати -itk-. Він наявний у зетелаївській литовській говірці, яка зберегла архаїчнішу звукову систему. А суфікс -ick-, поширений переважно

207

на окраїнах південноаукштайтського діалекту, найімовірніше, є вторинним, дзукійським варіантом першого суфікса. Похідні із суфіксом -ickas найчастіше вживаються в околицях Армонішкес, Бенекайніс, Діевенішкес, Лазунай, Ночі, Пелеса, Родуні, Варанави (Балатни), рідше — в околицях Бутрімоніс, Ейшишкес, Калеснінкай, Рудні та інших місцях. Інакше кажучи, Зіетела разом з іншими говірками південно-східного кута литовської мови є найважливішими осередками вживання цього суфікса. Далі на північний захід, тобто вглиб основних литовських діалектів, випадків уживання похідних із цим суфіксом стає менше. Межа активного вживання цих похідних сягає Гервечюса, Шальчинінкеліса, Мяркіне, Рудаміни (Лаздіяйський район). Однак подібні похідні із суфіксами, що містять сполучення приголосних -ck- або -čk-, трапляються і значно далі за цією межею, наприклад: dvynickas, -à «той, хто народився разом з іншим» (LKŽ II: 980), pagìrckas, -à «той, хто любить вихвалятися» Krs, Sb, plikùckas, -à «той, хто облисів або кого підстригли наголо» Pg, NdŽ, pri-déckas «додаток» Jns, Jrb, Krs, KzR, Vdk (LKŽ X: 236, 611).

Походження суфікса -itkas, -ickas (-itskas) мовознавці пояснюють неоднаково. Е. Френкель, перший, хто оглянув словотвір суфіксальних похідних південно-східних литовських говірок, вважає суфікс -itkas або -itskas чужим, запозиченим зі слов’янських мов. Польські та білоруські демінутивні похідні maciutki/malutki «зовсім маленький», milutki «дуже милий, любий», raniutko «дуже рано», niziutko «дуже низько» він зіставляє з відповідними демінутивами литовських говірок цього краю mācìtkas, mýlitkas (mýletkas), ankstìtkai Zt, žemetskài Dv. Приголосний s у останньому похідному, можливо, вставлено за зразком слов’янського nizko (Fraenkel 1936: 55–56).

На думку П. Скарджюса, похідні із суфіксом -itka-, -icka- мають різне походження. «Прикметники із суфіксом -icka- могли утворитися не лише за зразком слов’янських запозичень із icka- (наприклад, katalickas «католицький» тощо), а й за зразком таких перероблених форм, як зіетелське grāžìtkas «дуже гарний», mýlitkas «дуже милий, люб’язний» тощо, які після вставлення приголосного s між t і k з часом могли дати суфікс з відтягненим наголосом -icka-“ (Skardžius 1941: 123).»

Для Я. Отрембського суфікс -itkas (та його варіанти -ickas, -uckas) є складним: перший компонент -it- суто литовський, пор. baltìtelỹs, mažìtelỹs (часті слова в «Постилі» Даукши), mažutėlis, а другий -kas згодом запозичено зі слов’янських (білоруської чи польської) мов, уже «після зникнення єрів», пор. польські maleńki < *mal-en-bkъ, dobrutki < *dobr-ut-bkъ. Варіант суфікса ickas (пор. núogickas, plikùckas) виник унаслідок переходу сполучення приголосних -tk- у -ck- через дзукійську вимову (Otrębskì 1965: 273).

Не вдаючись далі до питання, як формувався цей суфікс, безсумнівно, що його поява була зумовлена тісними й давніми контактами південно-східних литовських говірок зі слов’янськими мовами. Нині поширенню похідних із варіантами цього суфікса тут сприяє досить часте вживання білоруських демінутивів прикметників і прислівників відповідного значення, наприклад: bélɛn’ki «білесенький», blízen’ka/blizútka «дуже близько», dóbran’ki «добренький», čórnen’ki «чорненький», mílen’ki «миленький, любий», nìzen’ki «низенький», tónen’ki «тоненький» (пор. зіетелські báltìtkas, -à, artìtkai, gérìtkas, -à, júodìtkas, -à, mӣelìtkas, -à, plónìtkas, -à, žémìtkas, -à) тощо.

208

Похідні із суфіксом -itkas ar ickas, якщо дивитися на них ззовні, надають південним діалектам певної екзотичності, хоча з погляду цих говірок це звичайне явище. Цей суфікс зазвичай підсилює ознаку, виражену основним словом, наприклад: Aštricka, plonickà, alnė (vos ne) visų svietų díngia (ms. ãdata) Lz: пор. ãštras, -à, plónas, -à. O aghė aukšticka buvo Lz: aukštas, -à. Ak, Dievèli, aũlkštitkas, kas gi táu pasakė Zt: aukštas, -à «важливий, шанований». Dróbe balticka kap sniegas Rod: bãltas, -à. Krivãunẏkas (kraujãžolė) žalickas, o jo gėláite (žiedelis) bacicka Lz: žãlias, -à. Reikia rassiaut bãsitkas Zt: bãsas, -à. Gėrickos abì dukterys Vrnv: gėras, -à. Atãj juódzickas nug dárbo Dv: júodas, -à. Vaikėli tu mãno, kokiós távo akėlės gražickos Lz: gražùs, -ì. Papraũstai kojykas (kojytės), būtų langvitka Zt: lengvas, -à. Macitkų ridikūtų reikėtų pasėt Zt: mãckas, -à «малий, малесенький». Da aš mãzickas buvau, šìli óžkas ganiau Grv: mãzkas, -à «малий». Pìlnickas kap akis Rod: pìlnas, -à. Visì maišūkai šlapicki Nč: šlapias, -ià. Giesmelãs trumpickàs gieda Dv: trumpas, -à.

Зазвичай основа похідного не узгоджується з основою твірного слова: форми чоловічого роду мають основу на ō, а жіночого — на ā. Проте іноді трапляються й винятки. У литовській говірці Зіетелы основа похідних із суфіксом -itkas іноді узгоджується з основою твірного слова, наприклад: Gražitkùs nãto vaikūtas bìt (було) Zt. Bìt gražitkì tój mergýtė Zt: gražùs, -ì. Іноді вживається також форма середнього роду, наприклад: Tai jiemì visa gražitkù čia Zt: gražù. Загалом переважають форми з основами на ō та ā, пор. Ach mãnas mielitkas, mãnas gražitkas Zt. Tokės gražitkõs mergýtės daugėst neragėjau Zt. Aš gražitkái sa jáis apsėdinėju (поводжуся) Zt.

Похідні із суфіксом -itkas, -ickas можна утворювати як від литовських твірних слів, так і від запозичень, без жодної різниці, наприклад: Ánas savisù (зовсім) biėdnitkas bìt Zt: biėdnas, -à «бідний, незаможний». Drabnickų litaru (літер) nèragių Lz: drãbnas, -à «дрібний». Mãnas gãdnitkas, kap tū suradai manè Zt: gãdnas, -à «добрий». Mergėlė krùlickà, gražickà, raudonickà, kap un jós pažūri, vėrkce noris (ms. cibulià «цибуля») Lz: krù/gllas, -à «круглий».

Кожен похідний із цим суфіксом — прикметник — зазвичай має також прислівник, наприклад: Kap mãn mergėlai aukštickai nėšókce, keciño manì bocìa (tėvas) ažù jáu no dúoce (d.) Lz: aukštickas, -à. Būsta biėdnitkai, savisù biėdnitkai Zt: biėdnitkas, -à. Jau gerickai (добряче) стемніло Vrnv: gėrickas, -à. Gražickai (зовсім) збіднів і дійшов до торби (жебрацької торбини, мішечка) Mrk: gražickas, -à. Jau senickai žmogùs (чоловік, господар) па̃міре̇ Dv: šėnickas, -à тощо.

У цих говірках є й прислівники з цим суфіксом, яким не відповідають прикметники, так само як їх не мають і твірні прислівники, наприклад: Kap prisikéliau ankščickai, tai vis darbì ir darbì ik pačiai vėlùmai Asv. Gyvì (galvijus) vãrom un gãniavos unscickai, dábar (dar) saulė netekėjì Lz: рано. Kám artìkai, tai nebėdà, o kam tolì, tai blogai Zt: близько. Lydón mùmi toulìkai (дуже далеко) Zt: toulì/tolì.

Похідні із суфіксом -itkas arba ickas зазвичай утворюються від первинних прикметникових

209

слів, однак трапляються похідні, утворені від вторинних, тобто суфіксальних прикметників, наприклад: Macintulnikas dar bit anas Zt. Macintulniką dviejų nedėnių (тижнів) pãmetė (голого) хлопчика Zt: macintulis, -ė, пор. Dar anà neütarino (не говорив) нічого, macintulė bit Zt. Iškasė sáu sožaukėlą (маленький ставок, ставочок) nedidelitką Zt: nedidelis, -ė. Суфіксальне творення цих та інших прикметників (наприклад: geltonas, raudónas) мовці ще часом розрізняють, пор.: Gelatės maškos medži tokios geltonickos Lz, greta Ruduškos (такі гриби, лисички) gelcickos Lz: geltas, -à ‘жовтий’. Подібно від складного слова (композита) виник і похідний утвір із цим суфіксом artipilnickas, наприклад: Pridariau artipilnickų bliūdų (мисок) smetuonos (сметани) Arm. Įnvertė artipilnickų sėtuvių rugių Arm: artipilinis, -ė.

Іноді суфікс -ickas замінюється на -uckas, наприклад: Pãmetė vaikus mažučkus kap mešlūs Dv. Імовірно, так утворено за аналогією з похідними mažutis, mažutėlis.

Суфікс -itkas arba -ickas може додаватися не лише до форм прикметників найвищого ступеня, а й до форм вищого ступеня, наприклад: Da mánas vyrãlis, da mánas gražãsnickas, da mánas mėlasai, kám tu nùmirei (плач) Lz. Mažãsnickámp bernáicip duntáicei radõs Lz. Іноді цей суфікс має і прислівник вищого ступеня viekikčiau < viekiau ‘радше, якнайшвидше, швидше’, наприклад: Vi(e)titkiau nùmire Zt. Ánas v(i)ekitkiau izdėj (поклав) an jós ražõnčį (рожевий) Zt.

Загалом похідні із суфіксами -itkas/-ickas за вживанням майже нічим не відрізняються від звичайних прикметників. В окремих говірках чимало таких похідних можуть мати й означені форми, наприклад: Maną tu duktaite gražickój, maną tu mielickój Lz. Jáuickasai bernėliau, aik manis(p) Lz. Ko, mergėla, ko, jaunickóji, staláliop priguldinėji (плачеш) Lz. Paduõj (подай) paduškėh (подушечку) mažickuju Dv. Kó gegužėlė, ko, mėlynickóji, sesėhes(p) padbėgdinėji Lz. Mūsi (мабуть), gegužėlė, mūsi, mėlynickóji, blógu anytų pajausdinėji Lz. Kòč’ (хоч, мабуть) blógu, kòč’ neblógu, nebūs momùlė, nebūs radnickóji (справжня) Lz. Sausickóji pieva Lz. Nebūs [žemelė] šilcickóji, nebūs šviesickóji (плач) Lz. Ці похідні, як і звичайні прикметники, мають означені форми лише в певних відмінках. Найчастіше це називний відмінок однини, який за прикладом слов’янських мов часто замінює також кличний, рідше — знахідний, орудний та інші відмінки однини.

Ці вторинні похідні зазвичай зберігають лексичне значення твірних прикметників, наприклад: aštritkas, -à / aštrickas, -à прикм. (³ᵇ) 1. ‘дуже добре нагострений, гострий’: Náta aštritkas peilùkas Zt. aštritkai/aštrickai присл.: Aštritkai pagelāsk peilį Zt. Aštrickai išgáląsdin peilį Lz. 2. ‘дуже загострений’: Nosùkas [ežio] yr tokis aštrickas Zt. Aštrickà plonickà, alne visų svietų dîngia (ім. голка) Lz. 3. перен. ‘дуже жвавий, поривчастий’: Kumelýka bit žìki (жвава), labãi aštritkà Zt. màcitkas, -à / màzickas, -à прикм. (³ᵇ) 1. ‘дуже маленький, невеликий за розміром’: Lėkė macitkà bitėlė Zt. Sãvą peilùką macitkà mūmi pãmetė (залишив) Zt. Ános pìna macitkùs vainikùs Zt. Krùlickà (округленька), maskickà visų svietų dîngia (ім. голка) Lz. Vìre momà košėh maskickai puodėly Lz. 2. ‘недорослий, маленький’: Dù paršukù pìko macitkù Zt. Bit macitkà mergýtė ir macitkas vaikùtas Zt. O tai macitkái mergýteip

210

gėras bōčis bit Zt. 3. ‘дуже нечисленний’: Satėmo ir mačitkas lytūkas nuvėj Zt. 4. ‘дуже короткий’: Vāsarai dienā didelė, naktis mačitkā Zt. 5. ‘лагідний, милий’: Vaikūtas tu mānas, māčitkas tu mānas Zt.

Іноді суфікс -itkas /-ickas додається навіть до інших частин мови, зокрема:

а/ до означеного займенника niekas, наприклад: 1 niekickas імен. (1) ‘дрібниця’: A tai niekickas, nėr kō ir atsiprašinēć Grv. 2 niekickas/niekitkas займен. означ. (1) ‘нічого’: Iš savų niekicko nėra Dv. Nėra nė kunōdos (картоплі), nė dūonos, nėkitko, visa nuplūko Zt. Nėko niekicko (зовсім нічого) nėra Rod. Ānas tokis, kad nenorėjo pasōgos (приданого) nėkitko Zt.

б/ до окремих іменників (або їхніх прислівникових форм), наприклад: krūpitką ‘крихітку’: Saldienis krūpitka rūlg|štūs Zt. skūlāćitka (прищик): Pazdāro vo tokiā mačitkā skūlāćitka, mačitkà tokiā, kaip kokis grūdūkas Zt. vaikitkas ‘бідолашне маленьке дитя, дитинча’: Nēkap išsilāižė (одужало) vaikitkas Zt.

в/ до числівника, що вказує на кількість, vienas, наприклад: Va, vienitka (того, хто залишився сам-один, єдиного) satikțų an ūlyćios (вулиці) dōr (< ще й) prikūltų Zt.

Похідні із суфіксами -itkas/-ickas в окремих говірках можуть ще нарощуватися суфіксами або формантами, що також надають підсилювального значення, наприклад: Ankstic-kutēlis rītas Rdm. Išāj ankstिकutēliai kārvių šērc’ Grv. Ankstickutēliai dār niēkur nei kūkšterē(jo), nei trikšterē(jo), išvažiavāu Rod. Šienpjoviāi ankstic-kutēliai suskēši pievas gūldo Rod. Mān rōdos, kad artickutēliai šāudo Nč. Liz-dūkas articcutūkai prie ārklio kūolo ir nesumindžiotas Rdm. Dar tamsickutē-liai būvo, kap aš paskēliau Nč.

Цей суфікс можуть мати прислівники з префіксом pa-, наприклад: Nebēk, pamacit-kū (потихеньку) aīk Zt. Pamacitkū būstam Zt. Rassidailēm (поділилися) mēs pa-macitkū, be žmonių, be nyko Zt. Padirbo kastili (костуром) ir vaikščioju be amo-rų (підпор, підпірок) pamaskitū Zt. Ataik tu manīp pamaskickāi Lz. Aš Joskū-nuos vienā aimū pamazićkai Lz. Pōkōl neprigērė, sēdēj patyćhitku (тихо, тихесенько) Zt. Jiemi šieno šienāvo ir krōvē kūgīuosna patīesitkai (справді, насправді) pasakyt Zt.

Прислівникові похідні з цим суфіксом іноді можуть уживатися і як прийменники, наприклад: Jau vilkas būvo artickēleliui (зовсім близько, близесенько) manī Grv. Vilkas jau artickōs (дуже близько) manī būvo, kaip aš jį užvydau Grv.

Двомовні носії цих говірок, які знають білоруську, іноді замість гібридного суфікса -itkas/-ickas уживають запозичений суфікс -enkas/-iankas, тобто ніби перекладають лише корінь білоруського прикметника з відповідним значенням, як-от: у гервецькій говірці raudoniánkas (пор. біл. krasnen’ki ‘червоненький’): O kokiā raudoniánka visā žēmē; sauslánkas (біл. suchen’ki ‘сухесенький’): Sausiánkas šienas; šlapiánkas (біл. mok-ran’ki ‘мокренький’): Kap anklōjo manī vyras, tai aš paskēliau šlapiánka. Kōlei atvažiavāu miestēlin, tai arklys šlapiánkas būvo Grv.

Різноманітність похідних із суфіксами -itkas /-ickas свідчить водночас про їхню життєздатність і, очевидно, про значний вік уживання. Цей суфікс нерідко витісняє з ужитку інші демі-

211

підсилення ознаки. Тому там, де прикметники із суфіксом -itkas /-ickas поширеніші, зазвичай залишилося менше демінутивних прикметників із питомо литовськими суфіксами; наприклад, у районі Лазунів від останніх, здається, збереглися лише окремі похідні (наприклад: mažūkas, -ė, mažūtis, -ė) або окремі форми займенникових прикметників, що виконують підкреслювальну функцію.

Похідні із суфіксом -ickas /-itkas найбільш поширені на південно-східних окраїнах литовського мовного ареалу. В одних місцевостях їх уживають частіше, в інших — рідше. Нерідко одна родина полюбляє ці похідні більше, інша — менше. У говірках одномовних (монолінгвальних) носіїв вони трапляються досить рідко. Найчастіше ними послуговуються двомовні або багатомовні носії цих говірок. Тому, слід гадати, що життєздатність і вживання в цих говірках похідних із суфіксом -itkas або -ickas підтримують відповідні за значенням і словотвором демінутиви слов’янських мов, особливо білоруської.

LITERATŪRA

F r a e n k e l E. 1936: Der Stand der Erforschung des im Wilnagebiete gesprochenen Litauischen. – Baltico-slavica 2. Wilno.

LKŽ I–XVI: Lietuvių kalbos žodynas 1–16. Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla (3–6), Mintis (10–15); Mokslo ir enciklopedijų leidykla (16), 1956–1995. Po pavyzdžių duodami gyvenamųjų vietų vardų sutrumpinimai yra tokie pat kaip LKŽ.

O t r ę b s k i J. 1965: Gramatyka języka litewskiego 2. Nauka o budowie wyrazów, Warszawa: Panstwowe wydawnistwo naukowe.

S k a r d ž i u s P. 1941: Lietuvių kalbos žodžių daryba. Vilnius.

ABLEITUNGEN MIT DEM SUFFIX -itkas, -ickas ZUM AUSDRUCK DER VERSTÄRKTEN EIGENSCHAFT IN DEN SÜDÖSTLICHEN LITAUISCHEN MUNDARTEN

Zusammenfassung

Die Ableitungen mit dem Suffix -itkas, -ickas sind besonders verbreitet in den südöstlichen Randgebieten des litauischen Sprachraumes diesseits der heutigen Grenzen Litauens (um Dieveniškės, Šalčininkai, Eišiškės, Dubičiai u.a.) wie auch jenseits (besonders in dem Belorußland angeschlossenen Bezirk Varenavas, im Bezirk Vija, in der Umgebung von Lazūnai, in der Umgebung von Zietela, oder Diatlov u.a.).

Seinem Ursprung nach ist das Suffix -itkus (besonders gebräuchlich bei den Litauern aus Zietela) oder seine dzükische Variante -ickas – unter Einfluß der nahen Kontakte zwischen den litauischen südöstlichen Dialekten und den slavischen Sprachen (Belorussisch und Polnisch) entstanden. Mit ihm werden vorwiegend Adjektive und Adverbien gebildet. Dieses Suffix dient gewöhnlich dazu, die durch das Grundwort das ausgedrückte Eigenschaft als verstärkt zu bezeichnen, z. B.: ā́štritkas, -à /ā́štrickas, -à ‘sehr scharf, ziemlich scharf’: āštrūs, -ī; ā́u(k)štitkas, -à / ā́ukštickas, -à ‘sehr hoch, ziemlich hoch’: ā́u(k)štas, -à; mielitkas, -à / mielickas, -à ‘sehr lieb, ziemlich lieb’: mielas, -à; artitkai / artic kai ‘ziemlich nahe’; tolitkai / tulickai ‘sehr weit, ziemlich weit’. Diese Ableitungen verdrängen in vielen Gegenden Ableitungen von ähnlicher Bedeutung – gebildet mit anderen litauischen Suffixen – und verdrängen dabei pronominale Adjektivfor-

212

men, die dort nicht mehr gebraucht werden.Die Gebräuchlichkeit und Verbreitung der Ableitungen mit dem Suffix -itkas oder -ickas in den südöstlichen litauischen Dialekten fördern die Diminutiva entsprechender Bedeutung in den slawischen Sprachen, besonders im Belorussischen mit dem Suffix -en'ki (vgl.: bélen'ki, dóbran'ki, ćórnen'ki, blízen'ka / bliziútka)

213