LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XXXIX (1998)

Вінцентас ДРОТВІНАС

Вільнюський педагогічний університет

«VOCABVLARIVM LITTHVANICO–GERMANICVM, ET GERMANICO–LITTHVANICVM» Ф. В. ГААКА (ГАЛЛЕ, 1730)¹

1. Галльський пієтизм. Наприкінці XVII ст. у німецькій лютеранській церкві виник новий напрям — пієтизм. Його засновник, німецький теолог Філіпп Якоб Шпенер (1635–1705), у програмній праці «Pia desideria» прагнув поліпшити церковне життя шляхом поширення індивідуального благочестя та вдосконалення цілей реформ. Практичне втілення цих ідей започаткував друг Шпенера, пастор Август Герман Франке (1663–1727). Вивчавши теологію, східні та сучасні мови, він пропагував свої пієтистські ідеї в Лейпцигу й Ерфурті та став одним із найактивніших послідовників Шпенера в Галле (Бранденбург).

1692 року Франке запросили до Галле на посаду пастора й університетського професора. Заснований 1694 року університет Галле став центром пієтизму. Франке розпочав свою діяльність, маючи лише 4 талери й 16 грошів; у парафіяльному будинку в передмісті Галле, Глаухі, він опікувався дітьми з бідних родин. Пропаганда пієтизму супроводжувалася активною організаційною та педагогічною діяльністю. У перші десятиліття XVIII ст. у Галле почали діяти школи різних рівнів, було засновано притулок для сиріт і нужденних (Waisenhaus) із виробничими та господарськими підрозділами (пекарня, пральня, аптека, друкарня з видавництвом, ботанічний сад тощо). Загалом 1730 року тут було 3000 вихованців і вихователів.

Пієтизм як релігійна течія невдовзі поширився в європейських країнах як завдяки пієтистській літературі, що видавалася різними мовами, так і завдяки студентам із багатьох країн, які навчалися в Галле. Місіонерська діяльність пієтизму сягнула Росії, Індії та Північної Америки.

¹Цю статтю підготовлено на основі розширеної доповіді, прочитаної на колоквіумі «Галле як центр перекладацької діяльності» (Halle als Zentrum der Übersetzungstätigkeit) у Галле 14 листопада 1996 року. Німецький варіант статті див. (Drotvinas: 1998). Щиро дякую директорові Franckeschen Stiftungen, професорові, доктору Паулю Раабе, факультету теології Університету Мартіна Лютера Галле–Віттенберг, а також директорові Міждисциплінарного центру дослідження пієтизму цього факультету, професорові, доктору Удо Шретеру, за можливість досліджувати литуаністику Галле та працювати в архівах і бібліотеці Галле. Також дякую директорові бібліотеки (Hauptbibliothek Franckeschen Stiftungen), доктору Томасу Мюллеру. Користуючись нагодою, не можу не подякувати доцентці, докторці Гертруді Бензе, дослідниці балтистики Галле та берегині її традицій, за щиру фахову співпрацю.

82

Хоча теологи Кенігсберзького університету довше дотримувалися традиційного ортодоксального лютеранства, пієтизм Галле вплинув і на них. Після великої чуми й голоду 1709–1711 років особливо гостро виявилася нестача проповідників і вчителів у Малій Литві. Тому університет Галле взявся готувати священників пієтистського спрямування, які, крім німецької, знали б національні мови, тобто проповідників для литовських і польських парафій.

2. Галльський семінар литовської мови та його люди.

Прусська влада докладала значних зусиль для зміцнення лютеранства й розвитку освіти в країні. Ще 1718 року прусський король Фрідріх I наказав заснувати семінари литовської мови в Кенігсберзі та Галле. Перший семінар розпочав роботу в Кенігсберзі 1723 року. При теологічному факультеті Галльського університету такий семінар (Seminarium Lithuanicum, Littauisches Seminar, Preußisch Seminar) почав діяти лише 1727 року й працював до 1740 року.² Семінар мав також германізаційні цілі. Добираючи кандидатів, Франке мав керуватися королівським розпорядженням пропонувати на посади проповідників і вчителів, призначених до Пруссії, людей, які за походженням не були пруссаками (Skrupskelis 1967: 15–16). Студенти-богослови, майбутні проповідники литовських парафій і вчителі церковних шкіл, отримували утримання з так званого Freitisch, тобто їх підтримувала влада. Щороку семінар відвідувало по кілька десятків осіб, загалом у ньому навчалося близько 40 осіб (Schiller 1994: 195–223).

Однією з умов успішної підготовки до пастирської праці було знання литовської мови. Адже всі слухачі Галльського семінару литовської мови мали пообіцяти після завершення навчання вирушити до литовських парафій Пруссії. Частина з них навчалася в Кенігсберзькому університеті й відвідувала заснований там раніше семінар литовської мови. У Галльському семінарі викладали литовську мову, готували навчальні матеріали для її вивчення, дбали про видання пієтистської літератури литовською мовою. У третє–четверте десятиліття XVIII століття Галле стало другим після Кенігсберга центром литуаністики (Gineitis 1990: 54–55; Gineitis 1995: 63; Palionis 1995: 126; Zinkevičius 1990: 249–252; Drotvinas 1998: 157–171). Очевидно, що Галльський семінар міг виконати своє призначення лише за умови належної організації викладання литовської мови. Для цього були потрібні кваліфіковані викладачі та відповідні підручники.

З історії граматик литовської мови відомо, що першу граматику литовської мови «Grammatica Litvanica» 1653 року видав у Кенігсберзі литовський пастор із Тільзіта, перекладач гімнів Даніель Кляйн; через рік вийшла також граматика німецькою мовою «Compendium Litvanico–Germanicum». 1673 року вийшла граматика Кріступаса Сапуноса й Теофіліса Шульца «Compendium Grammaticae Lithvani

² Інші вважають, що Галльський семінар діяв до 1765 року (Skrupskelis 1967: 17; Lebedys 1977: 151), проте цього року не називають ані перші історики семінару (Specht 1935), ані сучасні дослідники (Schiller 1994). Можливо, така думка виникла через те, що Freitisch фінансувався до 1765 року, однак його послугами користувалися студенти різних спеціальностей.

83

cae“. Хоча ці граматики й пропонували певні описи граматичної системи литовської мови та добір засобів для її вивчення, перший словник литовської мови в Малій Литві прокладав собі шлях значно важче, ніж перші граматики. Щоправда, укладачі словників і збирачі матеріалу були. У передмові до своєї граматики Д. Кляйн писав, що разом із граматиками подав і литовський словник (grammaticam novam una cum annexo Compendio Germanico, ut et Lexico Litvanico, quae ad pedes Serenissime Vestrae Celsitud. Subiectissimi depono), проте тривалий час у Малій Литві не було словника литовської мови. Відсутність словника ускладнювала роботу з унормування писемності литовців Східної Пруссії; зрештою, словник був потрібен, за словами Д. Кляйна, не лише на користь церкви й освіченої молоді, а й «тим, хто спілкується з литовцями або володарює над ними й судить їх» (Compendium, p. 2). Оскільки згаданий словник Д. Кляйна чи будь-який інший не було видано, його укладання й видання ставали дедалі актуальнішими і у XVIII столітті.

Про умови появи словника литовської мови або його укладання в Галле відомо небагато. Хоча між богословами й університетами Галле та Кенігсберга точилося своєрідне суперництво щодо підготовки й видання релігійної літератури литовською мовою, про конкретні наміри укласти словник не йшлося.³ Обставини склалися так, що роль повитухи першого друкованого словника литовської мови в Малій Литві випала не Кенігсберзькому, а Галльському семінару литовської мови. Умови появи словника дещо прояснюються з огляду на життя й литуаністично-педагогічну діяльність у Галле двох діячів литовської писемності та мовознавства — Йоганна Ріхтера й Фрідріха Вільгельма Гаака.

Мабуть, першу згадку про укладання словника знаходимо в листі суперинтендента Клайпеди Йоганна Арнольдта Пауліса (1682–1741) до Франке від 26 січня 1727 року. У ньому Пауліс писав, що двоє його людей збирають слова з друкованих протестантських текстів і укладають словник. Можна припустити, що словник мав на меті відобразити лексику релігійних текстів того часу (Winter 1954: 44–47).

Мабуть, не помилимося, сказавши, що мовознавчі праці й, зокрема, укладання словників у перші десятиліття XVIII століття були пов’язані з активізацією перекладу протестантських текстів литовською мовою, їх підготовкою до друку та виданням. Тоді литовською мовою вийшли Малий катехізис Лютера (1722), Новий Завіт (1727), друге видання псалтиря Йонаса Резе «Pſalteras Dowido» (1728), Біблія (1735) та інші видання, що стали поштовхом до лексикографічної діяльності: для одних вони були зручним джерелом для укладання словників, іншим відкрили очі на те, що не слід обмежуватися лише книжковою лексикою, а необхідно збирати матеріал живої мови.

³ Докладніше про плани Франке щодо підготовки перекладу Біблії та інших литуаністичних видань у Галле див. Kaunas 1996: 120.

84

Першим у семінарі литовської мови її викладав клайпедський Йонас Ріхтеріс (Johann Richter, 1705–1754). Богословські студії він розпочав у Кенігсберзькому університеті й, найімовірніше, відвідував тамтешній семінар литовської мови. В університеті Галле Ріхтера зараховано 12 травня 1727 р.; університет він закінчив зі ступенем magister artium і був призначений керівником семінару та викладачем, але пропрацював недовго — до осені 1728 р. Вважають, що рукописний німецько-литовський словник 1728 р. невідомого автора, який нині зберігається в бібліотеці Фонду Франке в Галле (Hauptbibliothek der Franckeschen Stiftungen), є переписаною працею Ріхтера.

На місце Ріхтера, який виїхав, призначили іншого клайпедського мешканця — Фрідріха Вільгельма Гаака (1705–1754), сина Ерсмана Гаака, священника литовської парафії Кретингале, який брав участь у редагуванні катехізису Лисія 1719 р. З 1724 р. він навчався в Кенігсберзькому, а з 1727 р. — в університеті Галле, де відвідував лекції в семінарі литовської мови; у 1728 р., після від’їзду Ріхтера, сам почав викладати литовську мову в семінарі й керував ним до 1732 р. (Biržiška 1963: 67–69). Нових даних про життя та діяльність Гаака останнім часом не опубліковано. Щоправда, його згадано в найновіших німецьких біобібліографічних словниках, наприклад у «Словнику біографій і бібліографій викладачів іноземних мов у німецькомовному просторі» (Schröder 1989: 179). Докладніше життя Гаака (але без нових фактів) та його праці описано у «Біобібліографічному довіднику з мовознавства XVIII століття» (Bio–bibliographisches Handbuch 1996: 2–3).⁴ Хоча біографія Гаака подібна до біографії Ріхтера (литовське походження або принаймні знання литовської змалку, богословські студії в Кенігсберзі й Галле, та сама праця з поширення ідей пієтизму в литовських парафіях), його діяльність тривала дещо довше, а тому була продуктивнішою. Першою друкованою працею Гаака литовською мовою, найімовірніше, був переклад литовською мовою «Ordentliche Lehre des Heyls der Seele» (1714) видатного німецького теолога й автора гімнів, соратника Франке Анастасія Фрейлінггаузена (1670–1739), виконаний ним і його учнями. Переклад відомий під назвою «Dawádnas Mókſlas apie Duſ́iós Iſ́gánimą […] iſ́bdútas nůg Draugů Lietuwiſ́kôs Iſ́kalôs […]» (1729). Його видання показало, як важко в Галле формувалася школа підготовки та видання литуаністичних праць, а також засвідчило, що людей, здатних перекладати пієтистські гімни литовською мовою, було небагато. Адже в першому виданні «Dawádno Mókſlo […]» вміщено чотири, а в другому — п’ять не нових, а перекладених литовською мовою раніше гімнів (Drotvinas 1997: 461–468).

⁴ У 1728–1732 рр. Гаака було відряджено до ІСРуті як перекладача й супроводжувача колоністів із Зальцбурга. Жодних відомостей про цей період у земельному архіві Зальцбурзького краю (Landesarchiv) знайти не вдалося. – У 1733 р. Гаака висвятили на священника в Берліні; згодом він служив дияконом у Гумбіннені, священником у Гервішкенах, а з 1734 р. і до смерті був священником у Пількаллені.

85

Звідси роблять висновок, що в Галле бракувало діячів литуаністики з належною кваліфікацією (Gineitis 1995: 63).

Гаак працював у дещо сприятливіших умовах, однак мав виконати завдання, якого не виконав Ріхтер. Спираючись на Новий Завіт (1727) і псалтир (1728), уже видані в Кенігсберзі, Гаак уклав двочастинний словник «Vocavblarivm Lit–thvanico–Germanicvm, et Germanico–Lit–thvanicvm, Darin alle im Neuen Teſtament und Pſalter befindlichen Wörter nach dem Alphabet enthalten ſind, Nebſt einem Angang einer kurtzgefaßten Litthauischen Grammatic ausgefertiget von Friedrich Wilhelm Haack […]. Halle: Druckts Stephanus Orban, Univerſ. Buchdr. 1730.» із коротким додатком з граматики литовської мови,⁵ Це був перший друкований словник литовської мови для всієї Східної Пруссії. Частини словника нерівноцінні: перша — литовсько-німецька — більша (с. 1–151) і містить 4886 слів (Abąs, źo das Lager – źywa-tas, o der Leib), друга — німецько-литовська — менша (с. 152–230) і містить 4361 слово (Aaron – Aornas – Zwölffte – Dwyliktas).⁶ Понад 100 слів трапляються лише в литовсько-німецькій частині; понад 50 слів у двох частинах мають різні німецькі (відповідно, литовські) відповідники; понад 20 заголовних слів відрізняються словотвором, написанням тощо.

У німецько-литовській частині видно, якому німецькому слову відповідає одне або кілька (2–5) литовських слів, однак їхню граматичну характеристику чи інші ознаки не повторено. Це радше своєрідний покажчик литовських відповідників німецьких слів.

3. Лексикологічний огляд словника. Лексичний інвентар словника Гаака зумовлений джерелами. Тому найточніше було б розподілити його зміст на тематичні групи й визначити їхні пропорції, знаючи інвентар джерел. Як зазначають дослідники, Гаак брав слова з названих джерел не суцільно, а вибірково (Palionis 1995: 130). Досі ми не маємо докладніших досліджень лексики словника, тож тут спробуємо окреслити її кількома рисами.

Одним із характерних тематичних пластів змісту є релігійна церковна лексика, яку зручніше поділити на власні та загальні назви. Серед власних назв насамперед подано особові імена, точніше, імена біблійних патріархів, пророків та апостолів: Abelas, o; Abraomas, o Abraham; Adomas, o Adam; Aaronas, no Aaron; Baltramėjus, jaus Bartholomäus; Dowidas, do der David; Jókubas, bo Jacob; Jonas, no der Johannes; Powilas, lo der Paulus тощо; частина з них зберегла вплив польської мови-посередниці, наприклад, Alioźus, ßaus; Elioßus, ßaus der Elias; Eźaioßus, ßaus der Esaias; Malakioßus, ßaus der Malachias; Jeźus,

⁵ Передмову до словника (Vorbericht) написав керівник фонду Готгільф Август Франке; у ній він оглянув діяльність семінару литовської мови (Koženiauskienė 1990: 463).

⁶ Nurodomas ir dvigubai didesnis žodžių skaičius (Palionis 1995: 131).

86

Jėſus; Jobas, bo der Hiob, Kristus, ſtaus Christus; Matteuſbas, šo der Matthäus; Meſſioſbus, šaus der Meſſias; Moizieſbus, šaus. Рідкісніші жіночі імена, наприклад, Marya, ôs die Maria; Rebekka Rebecca; Žore, ês die Sarah; Zuzane, nês die Susanna.

Значно менше в словнику назв місцевостей, наприклад, Akaja, jôs Achaja; Egiptas, to Aegypten; Epėzas, žo Ephesus; Judėa, ôs Judea; Jėruzale, lês Jerusalem; Kenкrea, ós Cenchrea; Zodoma, môs Sodom тощо. Варто зазначити, що у словнику немає жодного прусського чи малолитовського особового імені або назви місцевості.

Загальну лексику словника можна проілюструвати хоча б такими лексемами, що позначають певні релігійні поняття:

небо: Dangus, gaus Der Himmel; Dangiškas, ko himmlisch; Dangiškasis, kojo der Himmlische; Dangún’=Žengimas, mo die Himmelfahrt;

Бог: Dievas, o Gott; Dieviškas, ko göttlich; Dieviškasis, kojo der Göttliche; Diewo=Niekintojis, jo ein Gottes=Verachter; Diewo=neſibijęs, jancio ein Gottloſer; Diewo=neſibijaſis, janciojo der Gottloſe; Diewo=Skryne, nês der Gottes=Kaſten; Diewyſte, ſtes die Gottheit; пор. також Bediewis, wjo ein Gottloſer; Bediewiškas, ko gottloß, Bediewyſte, ês die Gottloſigkeit;

гріх: Griekas, kô die Sünde; Griekingas, ga ſündlich; Griekininkas, ko ein Sünder; Griekininke, es eine Sünderin; Griek=Twanis, nio die Sünd-fluth; Grieku=Apiera, rós Sünd=Opffer; Grieſiti jündigen; Grieſnas, no ſündlich; Grieſnaſis, nojo ein Jündlicher;

пророк: Prárakas, ko der Prophet; Prarakauti weiſſagen, prophezeȳen; Prarakawimas, mo die Weiſſagung; Prarakiene, ês die Prophetin; Prarakifkas, ko prophetisch; Prarakyſte, ês die Weiſſagung, die Prophezeȳung; пор. також Blužnijimas, mo die Läſterung; Blužniti läſtern; Blužnitojis, jo der Läſter.

Зрозуміло, це аж ніяк не вся релігійна лексика, адже частина слів може мати як пряме («світське»), так і релігійне (абстрактніше) значення, наприклад, радіти (приклади подано сучасним правописом і без німецьких відповідників), мститися, страждати, сумувати; жаль, помста, підступ, сумління, лицемір тощо.

Далі можна назвати кілька частіших тематичних підгруп, як-от назви тварин, серед яких найчисленніші вівця, баран, ягня, кошара, вівця, загін для овець, ягня а також віслюк, олень, свиня, козел; назви птахів: genšė «чапля, лелека», півень, голуб, орел, деркач, глухар, перепілка, ворон, горобець тощо; назви рослин: овоч, ялина, шипшина, верба, ялівник, пшениця, м’ята, ячмінь, Pyga eine Feige, пор. Pygôs=Medis; верба

87

«ein Palm» тощо; назви спорідненості: brolis, tėvas, uošvis, vaikas, vaikaitis; duktė, marti, merga, motė, moteriškė, motina, našlė, nuotaka, sesuo, uošvė тощо; назви професій і занять: aukškal(is), bernas «der Knecht», darbininkas, daržininkas, kalvis, ker džius, kūlikas, medžiotojis, muitininkas, puodžius, vartininkas, vamzdininkas; пор. також запозичення cimerninkas, kažemėkas тощо, пор. також огляд лексики книгознавства (Kaunas 1996: 141–142).

Продовжуючи лексикологічний огляд словника, варто зупинитися на синонімії. У словнику небагато синонімів серед самостійних лексем, наприклад, Banga, gôs eine Woge і Welle та — Wilnis, iês eine Welle (im Waßer), Buttas, to і — Nammai, mû das Haus, dainoti і giedoti — singen тощо.

Значно більше дериваційних синонімів (варіантів). Їх утворюють похідні суфіксальні слова від близьких за значенням коренів, наприклад, Atmintis, ties, Atminnimas, mo ir Paminklas, klo перекладаються одним і тим самим німецьким словом das Gedächtnis; Pafekkejas, jo, Sekkejas, jo, Sekkiotojis, jo — ein Nachfolger; Sutwerejas, jo, Sutwertotojis, jo — der Schöpfer; Aukštybė, bės, Aukštummas, mo — die Höhe; Daugybė, bės, Daugummas, mo — die Menge; Gilybė, bės, Gillummas, mo — die Tiefe; Jaunystė, ės, Jaunummas, mo — die Jugend; Išganytas, Išganytingas — seelig; Waikaitis, cio — ein Kindlein (не Enkelkind «онук!») і Waikelis, lio — ein Kindlein тощо; пор. також Surinkimas, mo eine Gemeine, eine Versammlung і Sußirinkimas, mo die Versammlung; Szwieša, šôs, Szwiešybė, ės das Licht (lux) тощо. Синоніми з різними, але близькими за значенням суфіксами утворюються також від чужомовних слів (походження слів ще не усвідомлювали й не розрізняли): Miernyštė, ės, Miernumas, mo — die Mäßigkeit; Wiezlybystė, ės die Tugend, die Keuschheit; Wiezlibummas, mo die Ehrbarkeit, die Tugend. У словнику синонімічно вживаються не лише два литовські слова, а й слова різного походження, наприклад, Wálanda, dôs eine Weile, пор. Walandėlė, ės eine kleine Weile і Adyna, nôs eine Stunde; Tikkejimas, mo der Glaube, Wiera, rôs der Glaube, die Religion, пор. tikketi glauben, wieriti glauben, zutrauen, але Wiernyštė, ės, Wiernumas, mo перекладається як die Treue.

З огляду прикладів можна зробити висновок, що наведені синоніми походять із різних джерел, перекладачі яких передавали той самий зміст литовською неоднаково. Визначення того, які синоніми належать тому чи тому перекладачеві та джерелу, було б окремим завданням.

Можна навести певну кількість слів, уживаних у писемних пам’ятках XVIII ст. і досі вживаних у тому самому значенні в сучасній мові, наприклад, Ateiwis, wio ein Fremdling; Karžygis, gio ein Held, ein Streiter; Kaukaras, ro ein Hügel; Negale, ės die Seuche, das Unmögen; Palaima, môs die Glückseeligkeit;

88

Palukana, nos der Wucher, der Zinsch; Patyrimas, mo die Erfahrung; Sielwartas, to die Angst, Trübsal. Із новотворів передусім слід згадати кальки, наприклад, Dangaus=Jūšta, ôs die Regenbogen; Jaun=Mienū, neħio Neu Mond; Menežio=Ligga Jergas, ancio ein Mondjüchtiger; Pirmgiedoti Voržin-gen; Pirmtakunas, no der Vorläuffer; Priežkrištis, ścio der Antichrist. Архаїзми лексики можна проілюструвати такими прикладами: Jūdikkis, kio ein Heller; Jcharfflein; Minau ja nicht adv. neg.; Nūtartis, ties ein Tadel; Pakalba, bos eine Affterrede, але Pakalbetojis, jo ein Schmäh er; Pamokſlas, ló eine Lehre; Tekkumas, no ein Läuffer; Žadas, do die Sprache, die Rede; Žweja, jôs ein Fischzeug.

Окрім лексичних, слід розрізняти й семантичні архаїзми. Це слова, які досі вживаються в сучасній литовській мові, але набули інших значень, наприклад, Apkaba, ôs der Vorhang, нині — 1. гачок, скоба; 2. пластинка для з’єднання набоїв і заряджання зброї; Apſakimas, mo die Verkündigung, Bothſchafft, нині — 1. оповідь; 2. короткий прозовий художній твір; пор. також Atſarga, ôs der Schild (Schutz); Dallykas, ko ein Stück; Narſas, so der Zorn, Griff, Ernſt, Paraſas, ßo die Handschrift, it. Überschrift; Patranka, kôs eine Raupe; Pawadinimas, mo die Berufung; Reikmene, ês die Nothdurff, пор. Reikmuo; Sawiſke, ês das Eigentum тощо.

4. Лексикографічний метод. Стаття литовсько-німецької частини словника Haacko складається з литовської та німецької частин. Литовська частина містить заголовне слово (або словосполучення) та граматичну характеристику змінюваних частин мови, яку подано звичайними латинськими скороченнями. Німецька частина містить німецький відповідник (відповідники), іноді з примітками щодо вживання німецькою або латинською мовами. Стосовно співвідношення литовської та німецької частин словникової статті варто зробити кілька зауваг.

Окрім переважного типу, коли заголовним словом є окрема лексема, певна частина заголовних слів становить словосполучення. За мотивацією та структурою вони неоднорідні. Майже не трапляються цілком оригінальні литовські словосполучення; частіше це кальки, наприклад:

Supraſytos=Dūnos Allmoſen

Гельмес=їстівний=свинар, наче шматок свинцю

Таємна=вбивця=убивця, таємний=убивця. G.M. βanti, cios. G.F.

Характер литовського словосполучення, що виступає заголовним словом, а точніше, його структуру зазвичай визначає німецька частина словникової статті. Відповідно до того, що в німецькій частині відповідає литовському заголовному слову, можна виокремити, мабуть, три виразніші випадки:

a) словосполучення — одне слово німецької мови,

b) словосполучення — німецьке словосполучення та

89

c) словосполучення — складне слово німецької мови.

a) До литовських заголовних слів Haackas подає один, два або більше німецьких відповідників. Найчастіше подається один відповідник, наприклад,

Голка, ті швейна голка

Око, а око

Розмножувати примножувати

Божество, а божество

Чути слухати

Ховати ховати в землю

Paſblowinti хвалити

Зелені свята, у П’ятидесятниця тощо,

два відповідники, наприклад,

Церква, и храм, церква

Хвалько, а хвалько, честолюбець

Князь, я князь, герцог

Передній двір, а передпокій, зала

Оголошення, я сповіщення, проповідник

Зібрання, мо одна громада, одне зібрання

Вотис, ties залоза, пухлина тощо,

рідше — три або чотири, наприклад,

Розкол, mo розкол, угруповання, секта

Виршус, saus вершина, перевага, користь, зовнішній бік.

Нерідко другий або третій німецький відповідник додатково пояснюється латинським скороченням тобто (=item).

Хвиля, gôs одна хвиля it. Welle (іноді після it. іде латинський відповідник,

Амжяс, Амжіо вічність it. Seculum)

Іланда, dôs склеп, it. пекло, яма

Німецькі відповідники нерідко допомагають розрізнити багатозначність або відтінки значень литовського заголовного слова, наприклад,

Гювата, tôs життя

Гювеніма, mo життя, житло

Гювенті жити, мешкати тощо.

Лексичне значення частини слів, крім німецьких відповідників, також має німецьке пояснення, наприклад,

Кірпті стригти, різати (ножицями)

Прийирті підпливати на веслах, під’їжджати (кораблем)

90

Густий, kiaus густий (про зерно), ч. р. ki, kios ж. р.

Текеті бігати, текти, вільно рухатися (з боку жінок=)

Tuppeti сидіти (про тварин)

Urwas, wo яма, нора (тварини) тощо.

або додатковий відповідник латинською мовою, наприклад,

Auſti ткати (texere)

Garſas, ſo чутка (fama), також

Paſkalba, bôs чутка (fama)

Gimdyti породжувати (generare)

Gywas Daiktas тварина (animal)

Paſtoti ставати, робитися (fieri)

Rodas, do порада (conſilium)

Reggėjimas, mo вид (uiſio)

Szwieſybe, ės світло (lux)

Uźweizdeti дивитися вгору, звертати увагу (inſpicere)

Weź-Ligga, gos рак, (morbus)

Wieźys, źio один рак (piſcis) тощо.

Є приклади, коли латинською пояснюється вживання певного слова, наприклад,

Skliddinas, no цілком повний (про рідину).

б) Іноді литовське словосполучення відповідає німецькому словосполученню й слугує наче ілюстрацією вживання заголовного слова, наприклад,

Atſkirti відокремлювати (виганяти) і

Atſkirti nū ſurinkimo піддати анафемі.

Трапляється, що литовським заголовним словом є стале й образне словосполучення, рівнозначне фразеологізму, якому відповідає німецьке словосполучення подібної структури й близької семантики, наприклад,

Dėti į Sźirdį брати близько до серця

Dėti į Auſis брати до уваги

Naggan ką imti накласти на когось руки.

Поряд із литовськими словосполученнями, що відповідають німецькому словосполученню, наприклад,

Kaurus auſti ткати килим

Per mierą надзвичайно, понад усяку міру, прислівник.

Perkunas grauʒa гримить; praeter. Perkunas growe, майбутній час. Perkunas graus,

Sąźinnę paźeisti мучити сумління.

91

Sudūtas buti šu Motərißke бути пов’язаним з однією жінкою Waggas warryti прокладати борозни Wargiey=pennetiſi сяк-так животіти Weik’ cze weik’ kittur туди-сюди та ін.

литовському дієслівному словосполученню відповідає одне німецьке дієслово, наприклад,

Akmenimis z̧uddyti закидати камінням Akrutu=begti (щодо правопису див. далі) тікати Botagais=plakti бити батогами Lizdus krauti вити гнізда Pátala kloti стелити постіль Žaibus meſti метати блискавки, пор. žaibauti блищати Žinnę dūti давати знати тощо, пор. також Nieku werſti — „—pawerſti } зневажати, нехтувати, нищити.

До речі, одному німецькому слову відповідає також словосполучення, утворене з інших частин мови, наприклад, Motərißke=Gimdanti — породілля; Seſſer’s=Waikas — племінник; Wyrauſajis ant Raſtininninkų — канцлер; Žydų Wierą priemęs — той, хто прийняв юдейську віру; muſio — одновірець-юдей; Žmogus netikçro Mokſlo — єретик та ін.

c) Взаємне співвідношення складних слів серед заголовних слів та їхніх німецьких відповідників є дещо різноманітнішим. Як відомо, до XVIII століття атрибутивні компоненти складних іменників у німецькій мові з’єднувалися дефісами (Pavlov 1972: 110–114). У словнику Haacko дотримано такого написання німецьких слів. Цей спосіб написання застосовано й до литовських словосполучень або складних слів. Наприклад:

Awjû=Gardas — кошара; do Schaff=Stall Kurpjû=Dirželis — ремінець для черевика; lio ein Schuh=Riemen Liggos=Pátalas — лікарняне ліжко; lo das Krancken=Bett Marriû =Dywai — морське диво; wû die Meer=Wunder

Також дефісами з’єднуються компоненти такого литовського словосполучення, тоді як компоненти відповідного німецького складного іменника (рідше прикметника) пишуться без дефіса, наприклад,

Банґос=Жувіс, eš кит,Лауп’єс=ґєсме, ešхвалебний співПасвентінімо=Сшвенте, ešосвячення церквиПеклон’=Нуженґіммас, мосходження до пекла

Дефісами з’єднуються також компоненти литовських складних слів, утворених з іменника та дієслова, наприклад, Barzd=Skuttys — гоління бороди, cio ein Scheer-

92

meſſer, або від прикметника й дієслова, наприклад, Maž=tikkis, kincio ein Schwartz3glaubiger, Kleinglaubiger G. Maſ. kinti, cios Gen. foem. (докладніше про кальки див. Drotvinas 1989: 75–82).

Структура словникових статей різноманітна — залежно від того, до якої частини мови належить заголовне слово, тому розглянемо її докладніше за частинами мови.

Іменники подано у формі називного відмінка однини, із додаванням закінчень родового відмінка та зазначенням відміни й роду, наприклад,

Сумнів, мо der 3weifel 1 Decl. gen. maſc.

Рілля, wôs der Acker 2 Decl. gen. foem.

Полотно, êś der Leinwand 3 Decl. Gen. foem.

Плід, ſaus die Frucht 4 d. g. m. ir kt.

Для іменників подаються дві форми родового відмінка:

Камінь, каменя (камені) ein Stein

Рослина, рослини (рослини) ein Gewächs

Бубни, бубнів (бубнів) eine Paucke, Trummel

Хмара, хмари (хмари) die Wolcke

Донька, дочки (дочок) die Tochter

Лезо, леза (лез) die Schneide

Жінка, жінки (жінок) ein Weib

Повітря, повітря (повітря) der Luft=Himmel

Priżaſtis, c’io (ſtiês) причина

Smaginnei, nû (nes, nû) міра

Smertis, ties (c’zo) смерть

Wandų, den’s (denio) вода тощо

Заголовна форма прикметників подається як називний відмінок чоловічого роду із складом закінчення родового відмінка, за ним — німецький відповідник і скорочене позначення роду G., g. m., після якого дописано склад закінчення жіночого роду та скорочене позначення роду G. F., G. f., G. foem, gen. foem., наприклад,

Витончений, гарний nett G. m., li, lios G. f.

Diewiſkas, ko божественний, чол. р., ka, kôs. жін. р.

Jaunas, no молодий, чол. р. na, nôs род. жін. р.

Maloningas, go милостивий, чол. р. ga, gôs. жін. р.

Дієслова подаються у чотирьох формах: після інфінітива наводиться німецький відповідник. Латинськими скороченнями позначаються форми або склади закінчень теперішнього часу (praeſ., pr.), минулого (praet., prt., pr.) і майбутнього (fut., futur., F., f.) часів, наприклад,

Abbejoti сумніватися, Praef. joju, Praet. jojau, Fut. joſu

93

Alkti голодувати, Praef. kſtu, Praet. alkau, Fut. alkſu

Apginti захищати, Praef. ginna, Praet. ginniau, Fut. giſu

Buti бути, Praeſ. eſmi, Prt. buwau, Fut. buſu

Pulti падати, prſ. pûliu, prt. pûliau, fut. pulſu

Swéikinti вітати, prſ. nu, prt. nau, fut. kįſu.

Прислівники позначають скороченою латинською назвою частини мови

Adverbium, adverb., adv., наприклад,

Drąſey весело, сміливо, adv.

Drauge разом, спільно, водночас, adv.

Galiauſey нарешті, adv.

Kantriai терпляче, adverb.

Lygiai рівно, adverb.

Maž мало, adv.

Для частини прислівників також указується їхній різновид, наприклад,

Aukštai високо, adv. loci

Daug (Daugel) багато, adv. quant.

вже ſchon adv. temp.

Куди wohin adv. inerr. і под.

Подібним чином вказуються й види сполучників, наприклад,

Але und conj. copul.,

Та aber conj. adverſ.,

Kad auf daß conj. cauf. і под.

Поряд із німецьким відповідником прийменників звичайними скороченнями вказується також, яким відмінком вони керують, наприклад,

Через durch praepof. reg. Accuſ.

Su mit, praep. reg. Abl.,

крім того, нерідко додається також латинський переклад:

Del wegen

Через (propter) прийм. керує родовим відмінком

Після unter (ſub.) керує орудним відмінком; vor (coram) керує родовим і орудним відмінками; nach (poſt it. juxta) керує родовим і знахідним відмінками.

Навпроти gegen (verſus) прийм. керує родовим і орудним відмінками.

Подібним чином латинські відповідники мають і займенники, наприклад,

Себе ſeiner (ſui) зворотний займенник.

Як заголовні слова подаються також форми ступенів частин мови, що мають ступені порівняння, наприклад, поряд із Brangus, gįaus theuer G. maj., gi, giôs Gen. F.

94

знаходимо Brangiauſas, ſo der Theuerſte Gen. m. giauſa, ſôs Foem. і Brangeſnis, nio theuer G. mas. ne, nês Gen. Foem., пор. також поряд із Daug (Daugel) viel adv. quant. і Daugiaus mehr, allermeist, Daugiaufiey allermeist. Хоча таких випадків небагато, вони певною мірою зменшують кількість самостійних лексем у словнику.

Словник відображає характерну рису мови давніх литовських писемних пам’яток — зміну основ іменних частин мови. Деякі іменники мали основу, відмінну від сучасної литовської мови, наприклад,

Amžias, Amžio вічність, також століття

Glūſnis, nies верба

Gomuras, ro піднебіння

Kempinnis, nio губка

Pakellis, lio місце біля дороги

Paſzonis, nio бік; пор. Sʒona, nôs — бік

Páʒada, dôs обітниця

Skunda, dôs скарга

Skutta, tôs сокира

Sopaga, gôs чобіт тощо.

Серед відмінностей в основах прикметників слід згадати:

Drumſtus, ſtaus густий, Gen. Masc. ſti, ſtôs Gen. F.

Erdwas, wo широкий, просторий, M. wa, wôs Gen. Foem.

Ромас, мо ſanfftmüthig G. M. ма, ôs, G. F.

Скайстас, то helle, klahr G. M. ſta, ſtôs, G. F.

Тінгас, го faul g. m. га, gôs. g. f., пор. також

Тінгус, гіаус träge g. m. gi, giôs, g. f.

Для дієслів указано давніші атематичні та новіші тематичні форми:

Auſti ткати (texere), теп. dmi (dʒiu), мин. dʒiau, майб. auſu

Atleiſti пробачити, відпустити; теп. dmi (dʒiu), мин. dau, майб. lêiſu

Augti рости, теп. augu, (gmi), мин. augau, майб. augſu

Attadûti відплатити, повернути; теп. dûmi, мин. dawjau, майб. dûſu

Eſti їсти, теп. êdʒiu (edmi), мин. êdʒiau, майб. êſu

Leisti пускати, теп. leidmi dʒiu, мин. dau, майб. leiſu

Legen класти; теп. demmi (deddu), мин. dėjau, майб. deſu

Nuſſideti бракувати, теп. deddu (demmi), мин. dejau, майб. deſu

Nuſileiſti спускатися, заходити (про небесне тіло); теп. dʒiu (dmi), мин. dau (dʒiau), майб. leiſu

Padėti допомагати, а також класти; теп. demmi (deddu), мин. dėjau, майб. deſu

95

Додаватися sich vermehren, dazu kommen. prf. deddu demmi, pr. dejau, fut. deƒu.

5. Групи за походженням. Як зазначають дослідники, словник Haacko не вирізняється багатством лексики розмовної мови, у ньому переважає книжна лексика писемних пам’яток. Утім більшість слів має традицію вживання ще від часів M. Mažvydas і J. Bretkūnas, тобто з XVI ст. Певна частина слів запозичена з розмовної мови. Тому встановити, які слова зі словника Haacko характерні для писемної мови першої половини XVIII ст., а тим паче визначити, які з них є оригінальними, власними словами Haacko, можна було б лише шляхом спеціальних лексичних досліджень джерел словника Haacko. Наприклад, кальковані новотвори Draug=Karaujas, jancio ein Mitstreiter; Draug=Kallinys, no ein Mitgefangene; San=Darbininkas, ko ein Mitarbeiter; San=Kareiwis, wjo ein Mitgenoß — характерні для писемної мови XVII–XVIII ст. У цій статті обмежимося оглядом кількох груп слів за походженням.

Серед запозиченої лексики найчисленнішим і найрізноманітнішим шаром є славізми. Крім давніх славізмів, як-от alieju̇s, muilas, muitas та ін., за змістом насамперед виокремлюються славізми, що позначають: а) релігійні поняття, наприклад, balvonas (приклади подано сучасним правописом і без німецьких відповідників), kozonis, kryžius, pagonas (і pagonis), pekla, prarakas та ін.; пор. також назви християнських свят Gavenės, Kalėdos, Velykos; б) назви днів тижня, наприклад, nedelė, nedelia, četvergas, пор. також žalias četvergas, petnyčia, sabata; в) назви предметів і знарядь, наприклад, abrazas, bačka, bliūdas, botagas, lenciūgas, izbonas, kauras «килим», prastynia, seidokas, sopaga, strėla, struna та ін.; г) назви осіб і професій, наприклад, gaspadinė, gaspadorius, sirata, paslas, špiegas, žalnierius та ін.; ґ) назви властивостей і якостей, наприклад, bagotas, biednas, bloznas, čielas, davadnas, durnas, gatavas, nobážnas, noprosnas, pakarnus, smutnas та ін.; д) назви дій, процесів і станів, наприклад, balamutyti, čystyti, dūmoti, gaspadinauti, gatavyti, pasnikauti, а також дієслова з префіксами apčystyti, apkarūnavoti, apkrapinti та ін.

Яку частку лексики словника Haacko становлять запозичення, спробував підрахувати Jonas Palionis. Він зазначає, що в литовсько-німецькій частині словника серед приблизно 400 слів на літеру «A» запозичень близько 50, а серед 143 слів на літеру «B» їх близько 40 (Palionis 1995: 131).

Славізми також виступають складовими частинами гібридів. Найбільше, мабуть, гібридів серед іменників, утворених від запозичених (майже виключно зі слов’янських мов) дієслів, наприклад, Cзyƒtijimas (: cзyƒtiti, пор. cзyƒtas), Iƒpuƒtijimas (: iƒpuƒtiti), Pakoznijimas (: pakozniti), Paƒblūjimas (: paƒblūjiti), Suwen-cзawojimas, mo (: suwenзawoti’) тощо. Серед інших іменників варто згадати гібриди із суфіксом –ininkas, наприклад, Balwonininkas (: balwonas), Grieki-

96

ninkas (: griekas), Kromininkas (: kromas), Swodbininkas (: swodba) та ін.; суфіксом –ybė: Cζyſtybė (: cζyſtas), суфіксом –ystė: Durnystė (: durnas), Smertelnyſtė (: smertelnas), Wieζlibyſtė (: wieζlibas); суфіксом –(in)yčia: Awi-nyczia (: awis); суфіксом –umas: Wieζlibummas (: wieζlibas) та інші гібриди. Частина славізмів входить до складу складних гібридів як їхні компоненти, наприклад, Griek=Twanis, nio (: griekas+tvanas), Strun=ζaiſlai (: strūna+žaislas).

Серед прикметникових гібридів найчастіше трапляються суфікси –iſkas: Cζeſliſkas (: cζeſas), Pekliſkas (: pekla), ſmertiſkas (:ſmertis), ſwodbiſkas (:ſwodba); суфікс –ingas: Macningas (: macnus), Pakajingas (: pakajus). Від згаданих гібридних прикметників часто утворюються також прислівники, наприклад, Cζeſliſkay, Macningay, Pakajingay, Sylingay та ін.

Германізми поділяються на два типи: давніші та новіші. Крім давніх Buddelis, lio ein Büttel, Hencker; Kunnigas, go ein Prediger; Pinnigai, gū das Geld, пор. також Pinnigelis, lio ein Pfennig, а також Pinnig=Mainis, nio ein Wechſler, значно більше новіших германізмів, як-от Dillos, lû der Till; Gwolta, tôs die Gewalt, Kalkė, ės der Kalck; Kelnore, rês Keller; Skune, ės die Scheune; Styras, ro ein Ruder; Stukkis, kio ein Stück; Skrybele, ės ein Schreiber; Sζiporus, raus der Schiffer; Sζturmas, mo der Sturm; Sζuile, lês eine Szule; ζakas, ko ein Sack тощо.

Інша група запозичень — це литовські відповідники німецьких слів, запозичених із латинської або грецької мов. Ці слова поширені й в інших мовах, тому їх називають інтернаціоналізмами. До литовської мови вони почали проникати з XVI ст. через слов’янські мови, а згодом і через німецьку. У литовській мові ці слова фонетично або морфологічно адаптовані, наприклад, Beſtya, ôs ein Thier, Bestie; Cimbalas, lo ein Cimbel; Elementas, to das Element; Pyga, os eine Feige; Persona, nos die Perſon; Purpuras, ro der Purpur; Sceptras, ro Szepter; Smaragdas, do der Smaragd; Teſtamentas, to ein Teſtament тощо.

Щоправда, частину цих інтернаціоналізмів у словнику Haacko не було «прийнято»: чимало з них перекладено литовською мовою, наприклад, Sζikſna, nos das Leder, Pergament, або пояснено; пор. Skirta=Wiera, os, Skirtas=Mokslas, lo eine Secte, пор. ζodζius keiſti diſputieren; ζodζiu=Keitimas, mo eine Diſputation.⁷

⁷ Про використання словника Haacko на семінарі з литовської мови див. статтю автора «Рукописні доповнення до F. W. Haacko Vocablarium Litthvanico–Germanicvm et Germanico–Litthvanicvm» (Halle, після 1730 р.), доповнення» (друкується у «Lietuvių kalbotyros klausimai», т. XL).

97

6. Висновки.

1. «Vocabvlarivm...» Ф. В. Гаака залишається в історії литовської філології та культури свідченням діяльності Галльського семінару литовської мови й свідком німецько-литовських культурних зв’язків першої половини XVIII ст.

2. «Vocabvlarivm...» Гаака — перший надрукований у Пруссії двочастинний словник (литовсько-німецький і німецько-литовський), що охоплює найважливішу лексику протестантської писемності Малої Литви першої половини XVIII ст. і майже два десятиліття слугував єдиною опублікованою лексикографічною працею. Уклавши двочастинний словник, Гаакас продовжив традицію рукописних німецько-литовських словників XVII ст., однак першим створив литовський реєстр словника й подав до нього німецькі відповідники, завдяки чому лексика литовської мови стала відкритою та доступною німецькомовним священнослужителям та іншим особам.

3. Майже не поступаючись за обсягом першому словнику литовської мови — «Dictionarium...» Костянтина Ширвіда, — «Vocabvlarivm...» Гаака став гідною противагою йому в Малій Литві та зумовив неподільність і цілісність лексики всієї литовської мови.

4. Словник Гаака можна вважати своєрідним дороговказом лексикографії Малої Литви XVIII ст.: на створений шляхом добору лексики протестантських писемних пам’яток того часу литовський реєстр орієнтувалися пізніші лексикографи XVIII ст., а через них частина лексики перейшла до словників середини XIX ст. Як джерело відомостей про литовську мову його використовували в працях європейських істориків, і він був відомий філологам Великої Литви.

5. Оскільки словник спирається на обмежене коло джерел і призначений для практичного навчання, у ньому порівняно мало литовської народної лексики, а фразеологізмів — зовсім мало. Зміст словника відображає релігійну й абстрактну лексику, характерну для тогочасної писемної мови, найважливіші назви явищ природи (рослинного й тваринного світу), соціального стану людини, спорідненості, професій тощо. За походженням, крім перекладних новотворів, є новіші слов’янізми та германізми, а також так звані інтернаціональні слова.

6. Лексикографічний метод характеризується тим, що стаття «Vocabvlarivm...» складається з: 1) заголовного слова (окремої лексеми, рідше словосполучення), 2) систематично подаваних граматичних позначок (наприклад, іменник подається у формі називного відмінка із закінченням або складом родового відмінка та номером відміни, латинським скороченням роду тощо) і 3) німецького відповідника (відповідників) (іноді подаються відповідники значення латинською мовою або пояснення реалій німецькою мовою).

Отримано 1998 08 26

98

LITERATŪRA

Bense 1974 – B e n s e Gertrud. Lithuanica in Halle. – Zeitschrift für Slavistik 19 (2).

Biržiška 1963 – B i r ž i š k a Vaclovas. Aleksandrynas 2, Chicago.

Bio-bibliographisches Handbuch 1996 – Bio-bibliographisches Handbuch zur Sprachwissenschaft des 18. Jahrhunderts. Die Grammatiker, Lexikographer und Sprachtheoretiker der deutschsprachigen Raums mit Beschreibung ihrer Werke. Bd. 4. H–L: Max Niemeyer Verlag Tübingen.

Drotvinas 1989 – D r o t v i n a s Vincentas. Dėl sudurtinių vertinių Mažosios Lietuvos žodynuose. – Baltistica 11 (1).

Drotvinas 1997 – D r o t v i n a s Vincentas. „Hallifškos Giefmes“: Zur Frühgeschichte der Halleschen Kirchenlieder in litauischer Sprache. – Europa in der Frühen Neuzeit. Festschrift für Günter Mühlpfordt. 3. Aufbruch zur Moderne. Hrsg. von Erich Donnert. Weimar–Köln–Wien: Böhlau Verlag.

Drotvinas 1998 – D r o t v i n a s Vincentas. Das Seminarium Litvanicum an der Universität Halle (1727–1740) in seinem Einfluß auf die Herausbildung der litauischen Philologie. – Hallesche Forschungen 1: Halle und Osteuropa. Zur europäischen Ausstrahlung des hallischen Pietismus. Hrsg. von Johannes Wallmann und Udo Sträter: Verlag der Franckeschen Stiftungen Halle im Max Niemeyer Verlag.

Gineitis 1990 – G i n e i t i s Leonas. Kristijonas Donelaitis ir jo epocha, Vilnius: Vaga.

Gineitis 1995 – G i n e i t i s Leonas. Prūsiškasis patriotizmas lietuvių literatūroje, Vilnius: Pradai.

Kaunas 1996 – K a u n a s Domas. Lietuviškos knygos istorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Koženiauskienė 1990 – K o ž e n i a u s k i e n ė Regina. XVII–XVIII a. prakalbos ir dedikacijos, Vilnius: Mokslas.

Lebedys 1977 – L e b e d y s Jurgis. Senoji lietuvių literatūra, Vilnius: Mokslas.

Palionis 1995 – P a l i o n i s Jonas. Lietuvių rašomosios kalbos istorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla.

Pavlov 1972 – P a v l o v V.M. Die substantivische Zusammensetzung im Deutschen als syntaktisches Problem, München: Max Hueber Verlag.

Schiller 1994 – S c h i l l e r Christiane. Das litauische Seminar in Halle (1727–1740) und seine Mitglieder. Auf Spurensuche. – Acta Baltica 32.

Schröder 1989 – Biographisches und bibliographisches Lexicon der Fremdsprachenlehrer des deutschsprachigen Raumes. Spätmittelalter bis 1800. Bd. 2. Buchstaben D bis H. Augsburger 1×1. Schriften, hrsg. von Thomas F i n k e n s t a e d t und Konrad S c h r ö d e r. Bd. 51, Augsburg.

Skrupskelis 1967 – S k r u p s k e l i s Ignas. Lietuviai XVIII a. vokiečių literatūroje, Roma: Lietuvos katalikų mokslų akademijos leidinys.

Specht 1935 – S p e c h t Franz. Das litauische Seminar an der Universität Halle. – Archivum Philologicum, 5, Kaunas.

Winter 1954 – W i n t e r Eduard. Halle und die Pflege der litauischen Sprache. – Die Pflege der west- und südslavischen Sprachen in Halle im 18. Jahrhundert, Berlin: Academie–Verlag.

Zinkevičius 1990 – Z i n k e v i č i u s Zigmas. Kalbotyros darbai: Frydrichas Vilhelmas Hakas. – Lietuvių kalba XVIII–XIX a., Vilnius: Mokslas.

99

DAS „VOCABVLARIVM LITTHVANICO-GERMANICVM, ET GERMANICO-LITTHVANICVM“ VON F.W.HAACK (HALLE, 1730)

Zusammenfassung

Das erste in Preußen gedruckte „Vocablariivm Litthvanico–Germanicvm et Germanico–Litthvanicvm“ wurde von dem Dozenten des Litauischen Seminar an der Universität Halle (1727–1740) Friedrich Wilhelm Haack (1705–1754) verfasst und als Lehrmittel der litauischen Sprache für künftige Prediger der litauischen Gemeinden in Ostpreußen vorgesehen. Für sein Inventar ist das Wortschatz der litauischen protestantischen Drucken in den ersten Jahrzehnten des 18. Jh. verwendet worden. Der litauische Teil umfaßt 4486 Lemmata mit den deutschen Entsprechungen; deutsch–litauischer Teil etwa 500 Wörter weniger. Obwohl es im „Vocablariivm“ die Illustrationen der Verwendung der litauischen Wörter, so wie die Wörter aus der litauische Umgangsprache fehlen, war es für die weitere Lexikographie im Laufe des 18. Jh. von großen Bedeutung. Das Wortschatz des „Vocablariivm“ wurde in den Wörterbüchern von Phillip Ruhig (1747), Jakob Brodowsky (vor 1744), Christian Gottlieb Mielcke (1800) benutzt.

Im Beitrag ist das litauische Wortgut nach dem Inhalt und Herkunft analysiert, z.B. sind die Substantiva am meisten die Benennungen der religiösen und abstrakten Begriffe und anderer biblischen Denotaten, auch die Berufs– und Verwandtschaftsnamen, die Namen der Pflanzen und des Viehs usw. Neben den Wörtern der litauischen Herkunft sind die Lehnübersetzungen nach dem deutschen Vorbild, so wie die lexikalischen Slavismen und einige Germanismen vorhanden. Die grammatische Charakteristik der litauischen Redeteile ist mit den traditionellen lateinischen Abkürzungen dargestellt, z.B. Genus mit Gen. M., Gen. Foem. und die Deklinationstypen mit den Nummern der Deklination für Substantiva, neben dem Modus Indicativus auch die Formen des Präsens, Praeteritum und Futurum usw.

Im Beitrag ist die Korrelation der litauischen und deutschen Wörter in dem Wörterbuch analysiert, und zwar die Gemeinschaften und die Unterschiede der Übereinstimmung der Semantik.

100