Skip to document
Back
Go to original Localized version was produced by AI. It may contain inaccuracies.
Preparing document pages…

Acta Linguistica Lithuanica

LIV (2006), 101 – 121

Примітки

Зауваги

Про справжню форму та можливе походження назви села утенішків Kimėnai

У різних письмових джерелах трапляється село, яке записують як Кіменай; воно розташоване в старостві Утена, за 6 км від Утени, праворуч від дороги на Куктишкес. Таку форму у вступі до «Словника литовської мови» (1924 р.) ужив і Казімерас Буґа (див. його «Вибрані твори», т. 3, с. 136), але він сам, наскільки мені відомо, ніколи не бував на південь від Утени й, очевидно, запозичив таку назву з якогось ненадійного письмового джерела. У дещо пізнішій книзі «Населені місця Литви», де подано дані перепису населення Литви 1923 року (Каунас, 1925), також знаходимо село Кімени (с. 451), але, схоже, назви в тому переписі не перевіряли мовознавці. Форму Кіменаї знаходимо і в довіднику адміністративно-територіального поділу Литовської РСР (Вільнюс: Mintis, 1974, т. 1, с. 320), де, як стверджується, приділяли багато уваги точності назв населених пунктів. Отже, Кіменаї тепер стали офіційною назвою. Але одне — офіційне написання, а інше — належно перевірена форма, адже істориків мови насамперед цікавить саме друге. Імовірно, або справжні діалектологи не бували в цьому краї, або під час ухвалення рішення щодо правопису переважив авторитет Казімераса Буґи.

Місцеві жителі вимовляють назву цього села тільки ki.mė'nai1, а короткий голосний i в ненаголошеному складі утенського діалекту в жодному разі не можна передавати в літературній мові коротким i (утенішки, наприклад, чудово розрізняють довготу голосних у словах kiminai і ki.mė'nai). Такі помилки в написанні роблять лише ті, кому бракує належної мовної підготовки, бо вони не розуміють, що короткий голосний діалекту утенішків при передаванні літературною мовою обов’язково слід транспонувати. Отже, насправді маємо назву Kymėnai, яку немісцеві, вдаючись до народної етимології, іноді називають також Kiemėnai.

Походження кореня kym- не цілком ясне. Можна запропонувати розглянути два варіанти. Перший такий: двоосновне ім’я Kymantas мало й скорочену форму *Kymas, від якої й утворилася назва Kymėnai. Але Буга зіставляв назву цього села з назвою Судавського краю

1До місцевих слід зарахувати мого діда Антанаса Жулюса й мого батька Антанаса Жулюса, які народилися в цьому селі. Вважаю, що й сам належу до них, адже походжу з Дірвонішкіса, землі якого межували з землями цього села (Дірвонішкіс було знищено під час депортації 1948 року).

101

Pastabos

Kymenow (Вибрані твори 3, 136), тож Kymėnai може бути також литуанізованою назвою села ятвягів, які переселилися сюди через загрозу війни.

Vladas Žulys

Tako g. 1–7

LT-53356 Akademija, Kauno raj., Lietuva

Завершено 09.10.2006

Mažmožis 9

Під час земельної реформи 1926 року її спеціальна комісія не захотіла офіційно відмовитися від назв, послов’янених поміщиками. Одним із таких залітуанізованих сіл було село Sūdava у волості Žalioji Вілкавішського повіту, неподалік від села Augalai (навіть у картотеці топонімів (справах) назву не було позначено наголосом). Назва прижилася, і лише згодом було визнано форму Sūduvà та позначено її наголос як у топонімі третьої акцентної парадигми за аналогією (пор. Igluvà, Lietuvà, Šaukuvà тощо).

Сімасу Каралюнасу, мабуть, невідома така історія: він не переглядав справ із зауваженнями щодо топонімів та Земельної реформної комісії, тому Sūdava, яку він наводить у книжці Baltų praeitis istoriniuose šaltiniuose, т. II, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005, с. 267, як факт великої цінності й давності, насправді є витвором землевпорядників 1926 року, який через певну аналогію в документах набув форми Sūdava; у літературній мові за аналогією з багатьма топонімами із суфіксом -uvà вживають форму Sūdūvà (3a); схоже, у живому мовленні такої форми не було, її ніхто не записав, хоча вона утворена правильно, але не засвідчена історичними джерелами.

Mažmožis 10

У Жемайтії, у басейні річки Вента, було велике болото Debėšnos (мн.; вимовляється d'eb'ė.s-nas, d'eb'ė.snu, può d'eb'esnàs, Pavandenė, Užventis); саме так писала навіть Žemaitė у своїх творах); цю форму вдалося таким чином закріпити й у книжці Алдонаса Пупкіса Vietovardžių žodynas, 2003, с. 79. Несподівано Сімас Каралюнас узяв і поширив неймовірну, неісторичну форму Debesna, див. Baltų praeitis istoriniuose šaltiniuose I 67, III 27, 59 (зі староруської за Спруогісом і О. Трубачовим: Дебесна там само II 302).

102

Document details