Renata BALTRŪNAITĖ

Kauno Vytauto Didžiojo universitetas

МЕТАФОРИЧНІ ТЕРМІНИ

Брак логіки в повсякденному мовленні згладжується за допомогою метафор. Логічність і метафоричність — це два взаємодоповнювальні аспекти тексту.

V. Nalimovas

Метафора — один із найефективніших засобів мовного вираження, тому нею цікавляться ще з давніх часів. Арістотель писав: «Метафора — це перенесення слова, що означає одну річ, на іншу річ; перенесення відбувається або з роду на вид, або з виду на рід, або з виду на вид, або за аналогією»¹. Сучасні дослідження метафори — це не лише продовження традиції; інтерес до неї охоплює дедалі ширші галузі: філософію, логіку, психологію, літературознавство, теорію образотворчого мистецтва, різні галузі мовознавства. Протягом останніх десятиліть основні дослідження метафори перемістилися з філології (риторики, стилістики, теорії літератури), де розглядали переваги поетичної метафори, до галузей, спрямованих на вивчення мислення, пізнання та сприйняття. Поширення метафори не лише в художній, а й у науковій мові привернуло увагу дослідників не тільки до її художньої, а й до прикладної цінності. Без метафори було б важче зрозуміти лексику «невидимих світів» (внутрішнього життя людини), абстрактні поняття. Дослідження метафори допомагають зрозуміти той матеріал, з якого формується значення слова. Усвідомивши вплив метафори на мислення, дійшли висновку, що метафора не лише формує образ об’єкта, а й визначає спосіб і стиль мислення про нього. Особливо активно в цьому напрямі працювали J. Lakoff’as і M. Johnson’as.

¹ Aristotelis. Poetika. V., 1959. P. 74.

36

Метафора може визначати наше сприйняття світу та поведінку. Люди схильні метафорично сприймати й описувати світ ще з давніх часів. У Середньовіччі Всесвіт уявляли як цілісну сутність, у якій усе має певну мету. У XVI–XVII ст. перша наукова модель Всесвіту також була метафоричною: Всесвіт починають розуміти вже не як організм, а як механізм (Всесвіт — машина, людина — машина). Багато наукових теорій і нині висувають у формі певних метафор. Так, наприклад, F. Saussure’as цікавився, як можна розуміти й трактувати мову як об’єкт наукового дослідження. Як пише Івич, бажаючи виразніше й наочніше викласти свої ідеї з цього питання, він «знайшов дотепне порівняння із шаховою грою»². Метафоричні порівняння в мовознавстві створювали A. Schleicher’is (теорія генеалогічного дерева), J. Schmidt’as (теорія хвиль) та ін. За словами N. Arutiunovos, відчуття подібності — це спільний стимул практичного й наукового дискурсу до створення метафор. В обох випадках метафора є лише початком мислення. Порівняння не є самоціллю. Теорію світлових хвиль у фізиці створили не для того, щоб порівняти світло з хвилею. Коли метафору висувають для обмірковування ідеї, вона нерідко «гасне». Вона — лише засіб наукового пошуку, а не результат³.

Метафоричними термінами в цій статті називаються слова з переносним значенням або одна зі складових частин сталого словосполучення, що має таке (переносне) значення, яким називають спеціальне поняття певної галузі науки, техніки, мистецтва чи іншої сфери суспільного життя. Метафоричні терміни належать до групи мовних (лексичних, лексикалізованих, неживих, мертвих, номінативних тощо) метафор. Мовна метафора закріплюється в мові як постійна, часто втрачаючи образність та експресивність. Така метафора в науці виконує функції первинного слова: науковий об’єкт не має іншої назви. Цим метафора в науці відрізняється від метафори в поезії.

Виникнення метафор у науковому стилі, де образність і виразність не належать до найважливіших загальних характеристик мови науки-

² Ivič M. Lingvistikos kryptys. V., 1973. P. 127.

³ Арутюнова Н. Метафора и дискурс // Теория метафоры. Москва, 1990. С. 9.

37

мовних особливостей, може бути мотивоване взаємозв’язками й впливами функціональних стилів у мові як системі загалом. Суть цього об’єктивного явища полягає в тому, що науковий стиль — не замкнена, а відкрита система, на яку впливають інші стилі. До наукового стилю можуть потрапляти елементи, більш характерні для іншої сфери комунікації⁴. Ще однією важливою причиною появи метафоричних термінів у науковій мові є зменшення навантаження на пам’ять і обмеженість ресурсів мовних засобів. У мовній системі недоцільно передавати кожне поняття, яких безліч, цілком відмінним словом. Але науковій мові потрібні слова — терміни, що мають одне визначене значення. У міру розвитку науки виникає потреба у дедалі більшій кількості нових термінів, відкриваються й досліджуються нові галузі, для позначення об’єктів яких створюють нові слова або надають нових значень уже наявним. Метафоричні терміни — це мотивовані слова. Вони не лише називають потрібний предмет, а й указують на його зв’язок з іншим предметом (або іншими предметами) чи навіть описують найважливіші ознаки цього предмета. Отже, інформативність метафори — ще одна причина, через яку її допускають у науковій мові. Як і в будь-якому іншому функціональному стилі, у науковій мові метафора не є самоціллю чи прикрасою тексту: вона передає інформацію, ефективно стимулює мислення й уяву читача. У процесі творення метафоричного терміна відбирають ознаки, які, на думку мовця, є найважливішими й несуть найбільше інформації. Однак у тих випадках, коли саме поняття дає достатню свободу у виборі мотивації назви, перевагу не завжди віддають істотним ознакам. Під час називання можуть відігравати роль і досить випадкові асоціації, буйна фантазія творця слова, наприклад: летюча тарілка, кобиляча хвоста (народна назва передфронтальних хмар, що походить з англійської мови) (метеор.), ліхтар Арістотеля (зоол.), медвеї (Trehoptera) (зоол.) тощо. Метафора в науковій мові можлива завдяки її здатності емоційно й логічно поєднувати два поняття, що дає змогу семантично переносити назву одного об’єкта на інший, надаючи назві останнього нового змісту.

⁴ Калмыкова Е. О динамике метафоры в научном стиле // Филологические науки. 1974. No 2. С. 124.

38

Мотивація появи метафоричних термінів у науковій мові дає змогу виокремити кілька функцій цих термінів: номінативну (об’єкт наукової галузі, якому дають назву, не має іншої назви), комунікативну (об’єкт називають і надають інформацію про нього), дистинктивну (особливо поширена в термінології систематики, де потрібно відрізняти один вид від іншого), евристичну (свідомо створюють порівняння, образ, що виникає з емоційного враження, аби краще зрозуміти висунуту ідею), а також функцію мовної економії.

Нові мовні конструкції, що ввійшли до наукової мови як переносні одиниці називання, набувають особливого, визначеного характеру, включаються до звичного контексту пізнавальної мовної діяльності й поступово адаптуються, втрачаючи виразне метафоричне забарвлення та стаючи традиційними. За ступенем адаптації можна виокремити 3 групи метафоричних термінів:

1. Повністю адаптовані терміни. Терміни, що ввійшли до наукової галузі як поняття з переносним значенням, можуть настільки прижитися в усій системі, що їхнє метафоричне забарвлення часто так блякне, що навіть не помітно: колись це слово мало зовсім інше, нетермінологічне значення. Такі метафори втратили свою образність і сприймаються лише як певний індекс, як назва наукового поняття. Одним із таких найбільш стертих метафоричних термінів є термін сила. У загальновживаній мові це слово розуміють як «фізичну або психічну здатність живих істот». Слово сила запозичили й термінологізували не одна наукова галузь. В економіці — робоча сила (енергія для виробництва чогось); у військовій справі — жива сила (військовослужбовці); у техніці — кінська сила (нині застаріле, одиниця потужності машини); у фізиці — сила (енергія як причина впливу). Термін сила у фізиці досить поширений; із цим словом утворено різноманітні термінологічні сполучення, наприклад: сила тертя; гранична, або сила спокою; ядерна сила, імпульс сили, силове поле тощо. Із великої кількості сполучень із цим терміном можна зробити висновок про його повну адаптацію та згасання метафоричного забарвлення; він утратив образність і емоційність. Цей термін уже не ототожнюється з первинним значенням цього слова й сприймається як пряме найменування явища.

2. Частково адаптовані терміни. До цієї групи метафоричних термінів належать ті терміни, які прижилися в науковій мові,

39

вони прийнятні й уже певний час уживаються в певній науковій галузі, проте їхнє метафоричне вираження досить легко помітити; воно зберегло образність та емоційність. Одні терміни (наприклад, шапка, корона, крок) набувають емоційно-експресивної конотації під час термінологізації, а інші (наприклад, бабине літо, чортові птахи, відьмин віник) не втрачають її внаслідок термінологізації, оскільки змінюється лише їхнє лексичне значення, набуваючи термінологічних сем. Щоправда, мотивація термінів, які вживаються тривалий час, поступово блякне, проте їхнє метафоричне забарвлення доволі часто зберігається.

3. Оказіональні терміни. Терміни цього типу порівняно рідко трапляються в науковій мові, оскільки вимоги наукового стилю обмежують уживання індивідуальних метафоричних термінів. У галузі мовознавства, мабуть, найбільше індивідуальних метафоричних термінів можна знайти у працях американських лінгвістів, адже тут постійно створюються нові теорії, які часто недовговічні й швидко руйнуються під натиском нових ідей, тому метафоричні терміни зберігають свою індивідуальність і нетиповість.

Метафоричні терміни в науковому тексті вирізняються своїм особливим значенням. Те чи інше слово обирають як термін не випадково, а з огляду на певну подібність явищ або понять. Часто для такого перенесення терміна достатньо лише зовнішньої подібності, тобто важливо лише, щоб предмет (властивість, явище) чимось нагадував інший предмет (властивість, явище). Однак іноді між предметами, які називають, існують і тісніші зв’язки. Тому способи перенесення значення метафоричних термінів можна поділити на дві групи:

1. Перенесення терміна за внутрішньою подібністю, тобто за функцією, принципом дії, самою конструкцією або властивостями. Наприклад, пристрій, призначений обертатися навколо Землі чи іншої планети, за аналогією функції назвали штучним супутником, тобто тим, хто супроводжує, супутником. До цієї групи належать і метафоричні терміни, що вказують на певні властивості об’єкта. Наприклад, дерево, деревину, що характеризується високою щільністю (тоне в морській воді) і міцністю (куля з револьвера відскакує), називають залізною березою (синонім корейської берези). Тут елемент терміна «залізний» указує на властивості, які

40

березу наближає до заліза⁵. Цей спосіб перенесення значення термінів характерний для термінології технічних галузей, адже саме тут важливими є принцип дії та функції.

2. Перенесення терміна за зовнішньою подібністю, тобто за аналогією форми. За такого перенесення значення слова детальне пізнання явища (властивості чи об’єкта) не є таким необхідним, як у випадку технічної аналогії. Тут достатньо, щоб якась другорядна, випадкова ознака одного явища (властивості чи об’єкта) збігалася з ознакою іншого явища (властивості чи об’єкта) або була якимось чином на неї схожа.

Мабуть, найпоширеніше в термінології перенесення значення слів, пов’язане з людиною або її діяльністю. Особливо багато таких назв у зоологічній номенклатурі. Наприклад: полярний гагар (Gavia immer): водолаз «людина, яка виконує підводні роботи»; скопа (Pandion haliaëtus): рибалка «1. той, хто ловить рибу. 2. продавець риби»; косарики (Phalangida, Opiliones): косар «той, хто косить сіно», німий лебідь (Cygnus olor): німий (–а) «людина, яка втратила мову»; священний ібіс (Threskiornius / aethiopicus): святий (–а) «добропорядний, шляхетний, гідний пошани» тощо.

В інших галузях науки зазвичай уникають термінів, утворених від назви людської професії, щоб не плутати виконавця дії, названого в прямому значенні, з назвою об’єкта. Хоча іноді трапляються й подібні терміни, наприклад, згаданий раніше фізичний термін супутник.

Основою перенесення може бути й окрема частина одного об’єкта (людини, тварини чи рослини), зовні схожа на цілий інший об’єкт. Наприклад: крилаті слова (лінгв.), око бурі (метеор.), хвіст (метеор.), язик (метеор.), тіло (фіз.), плече (фіз.), волос (фіз.), стовбур (лінгв.), корінь (лінгв.), шип (метеор.), вінець (фіз.), кек (фіз.) тощо. У термінології об’єкт може бути названий також як тварина чи рослина, наприклад: рак (форма сніжинки), летючі собаки (Pteropoidei), бабки (Odonata), черв’ячна передача, дзиґа, коник тощо.

⁵ Лотте Д. Основы построения научно-технической терминологии. Москва, 1961. С. 44.

41

Частину метафоричних термінів становлять назви, запозичені зі сфери побуту: одяг, предмети розкоші, робочі знаряддя, елементи архітектури, поняття, пов’язані з їжею, тощо. Наприклад: панцир, рукав, шапка, корона, гармата, ковадло, хрест, літаюча тарілка, кірка, зерна, куля, вогнище, свічка, барабан, голосові зв’язки, вікно прозорості тощо. До термінології переходять і абстрактні загальновживані слова: дієслово миттєвої дії, іоносферна буря, електронна лавина тощо.

Цікаву групу метафоричних термінів становлять назви літературно-міфологічних персонажів, наприклад: атлант анат. «перший шийний хребець плазунів, птахів і ссавців», химери сист. «підклас хрящових риб», медузи зоол. «поодинокі морські кишковопорожнинні, вільноплавні, дзвоноподібної або зонтикоподібної форми», сирени сист. «один із рядів вищих ссавців» тощо.

R. Kocourek вказує на такі можливі випадки метафоричного перенесення значення:

a) від конкретного до конкретного: неживе до неживого, неживе до живого, живе до неживого; живе до живого (тварина — людина, тварина — тварина тощо);

b) від конкретного до абстрактного;

c) від абстрактного до абстрактного⁶.

Метафоричні терміни можна пояснювати через мотивацію метафор, яка в деяких випадках замінює спеціальне визначення терміна й тим самим послаблює або майже усуває відмінності між буквальним і дефініційним значеннями. Однак частіше такі метафори пояснюють спосіб творення термінів, але не визначають їхнього значення. Зазвичай вони вказують на етимологічне пояснення, але не обов’язково розкривають сутність названого предмета. Значення метафоричного терміна може бути дуже віддаленим від первинного значення слова.

Через закон семантичної узгодженості в мові трапляються випадки, коли метафоричний термін вимагає словесного оточення, пов’язаного з перенесенням значення. На нашу думку, найчастіше це відбувається тоді,

⁶ K o c o u r e k R. The status of English Metaphorical Terms // Applications and implications of current LSP research. Volume II. University of Bergen, 1994. P. 527.

42

коли таким терміном об’єкт не лише називають, а й описують, визначаючи його основні ознаки. Наприклад, у фізиці трапляються такі випадки вживання метафоричних термінів: ... сила штовхає тіло (IFŽ:8); ... вихрові струми (IFŽ:79); ... тече струм (IFŽ:105); магнітна сила слабка (IFŽ:105); атоми зв’язуються, утворюючи мікровихори тощо.

Два слова семантично сумісні й утворюють правильне та осмислене словосполучення, якщо їхні значення мають спільні або принаймні подібні семантичні ознаки⁷. Значення дієслова штовхати пояснюється так: «застосовувати силу, намагаючись зрушити, віддалити, погнати» (DŽ₃:740). Іменник сила має таке пояснення: «енергія як причина впливу» (DŽ₃:267). Отже, у словосполученні сила (під)штовхує метафоричний термін сила семантично співвідноситься з дієсловом підштовхує як діяч і виконувана ним дія. Отже, навіть метафоричний термін може зберігати семантичну узгодженість, зумовлену фактами дійсності.

У наукових текстах трапляються випадки, коли створюється ціла система, заснована на перенесенні значення. Наприклад, висунута А. Schleicher’ом ідея мови як живого організму сприяла створенню таких термінів, як родина мов, мертва (нежива) мова. На основі теорії генеалогічного дерева в мовознавстві виникли такі терміни, як: корінь, однокореневе слово, стовбур, гніздо, гніздовий спосіб, синхронний зріз тощо. Так утворюється ціла система, заснована на одній базовій метафорі. Терміни таких метафоричних систем включаються також до інших семантичних відношень між словами, де метафоричність цих термінів тьмяніє: ідея зберігається, проте образність зникає. Більшість метафоричних термінів не утворює таких системних груп; це поодинокі випадки перенесення значення, наприклад: капіляр «вузька трубка в термометрі» (немає приладів: вена, артерія, судина тощо); голосові зв’язки (у фонетиці органи мовлення не описують як музичні інструменти чи їхні частини: язик не називають клавішами, носову порожнину — барабаном, а легені — міхами) та ін. Найчастіше такі метафоричні терміни не потребують середовища, у якому звичайні слова вживалися до термінологізації.

⁷ Jakaitienė E. Leksinė semantika. V., 1988. P. 70.

43

Розгляд терміносистем різних мов і різних галузей показує, що метафоричний спосіб творення термінів застосовується досить широко. Чим менше певна галузь термінології запозичує міжнародних термінів, тим більше в ній термінів, утворених шляхом перенесення значення⁸. Однак часто вважають, що слід утримуватися від надмірного творення метафоричних термінів, оскільки такі терміни не надають науковому стилю властивих йому серйозності й офіційності. Частково такий погляд правильний. Для термінології важливо також, щоб новотвір або запозичення не були смішними, вульгарними чи оманливо асоціативними. В історії наукової мови й термінології можна знайти багато прикладів, коли новотвори не прижилися переважно через те, що мали виразну емоційно-експресивну конотацію⁹.

У термінології метафоричний спосіб творення термінів можна застосовувати лише тоді, коли:

1) поняття, що належать до різних функціональних стилів або різних термінологічних систем, не перетинаються, тобто коли в тому самому науковому тексті слово не вживається в обох значеннях;

2) термін або його елемент, метафорично перенесений з однієї термінологічної системи до іншої, у тій системі не вживається в іншому значенні;

3) структура (конструкція) терміна не надто відрізняється від інших термінів класифікації системи.

Відомий російський термінолог D. Lotte пропонує керуватися такими критеріями, оцінюючи й утворюючи нові слова або словосполучення, метафорично перенесені до наукової та технічної термінології:

1) терміни мають достатньо точно описувати поняття й не викликати небажаних асоціацій;

2) метафоричні терміни або їхні частини в контексті з іншими термінами не повинні утворювати несмаковитих і невдалих сполучень, наприклад, зало-

⁸ Лотте Д. Основы построения научно-технической терминологии. Москва, 1961. С. 50.

⁹ Gaivenis K. Lietuvių terminų vaizdingumo klausimu // Lietuvių kalbotyros klausimai: Lietuvių leksikos ir terminologijos problemos. V., 1991. T. 29. P. 28.

44

У залізничній термінології голова гірки (голова горки) називають «частину сортувальної гірки від вершини до підгіркового парку». Верхня частина цієї «голови» значно вища і російською називається горб горки (буквально «горб гірки») і навіть ослиный горб («ослячий горб») (пор. фр. bosse des dane; нім. Eselrücken, Bückal; англ. cat’s back); українською пропонується називати гребенем гірки.

3) уникати повторюваних метафор;

4) не слід зловживати метафоричним перенесенням значення зі світу тварин і навряд чи варто застосовувати таке перенесення надто широко;

5) особливо уважно слід оцінювати «антропоморфні» терміни, які іноді запозичують без жодної потреби¹⁰.

У метеорології не було прийнято термін голка «форма кристала снігу», оскільки зовнішня подібність була недостатньою. Згодом цей термін замінили іншим, точнішим терміном голка. Отже, сам метафоричний спосіб творення термінів не було відкинуто, відмовилися лише від твірного слова, що викликало хибну асоціацію, і дібрали слово, яке точніше вказує на сутність об’єкта. Аналогічно було оцінено й перероблено технічний термін пожежний рукав (=пожежний шланг).

В українській термінології відмовилися від перенесення назв близьких родинних стосунків (мати, батько, дочка тощо) у наукову сферу, оскільки це кальки, що не відповідають вимогам норм української літературної мови. З цієї причини виправляють: дочірній (=вторинний) атом (фіз.); материнська (=первинна) речовина (фіз.); материнська (=корінна) порода (геол.).

Через надмірне віддалення значення, емоційно-експресивне забарвлення та недостатній асоціативний зв’язок у термінології відмовилися від деяких метафоричних термінів, наприклад: сліпий (=непористий) сир (харч. пром.), кровоносні судини (=кровоносні шляхи) (анат.), король оселедців (=ремінь-риба) (Regalecus glesne) (зоол.), вулична кишеня (=заїзд) (дор.), підошва (=дно борозни) (с. г.), пастух (=електрична огорожа) (с. г.), вилка (=штепсель) (тех.) тощо.

¹⁰ Лотте Д. Основы построения научно-технической терминологии. Москва, 1961. С. 51.

45

Результати спостереження за метафоричними термінами дають змогу зробити такі висновки:

1. Метафоричні терміни з’являються в науковій мові внаслідок взаємозв’язків функціональних стилів як цілісної мовної системи, мовної економії, зручності вживання та інформативності метафори.

2. Метафоричні терміни виконують номінативну, комунікативну, розрізнювальну, евристичну функції та функцію мовної економії.

3. За ступенем образності розрізняють повністю адаптовані (стерті), частково адаптовані (ті, що стираються) та оказіональні (індивідуальні) метафоричні терміни.

4. Перенесення значення можливе за технічною аналогією (функцією принципу дії, конструкцією) або аналогією форми.

5. Метафоричні терміни можуть залучати до наукової мови слова, що мають певні спільні семантичні ознаки, однак частіше їх уживають, не зважаючи на переносне значення, разом із неметафоричними спеціальними словами відповідної наукової галузі.

6. Метафоричні терміни прийнятні лише тоді, коли точно описують поняття, не викликають небажаних асоціацій, у контексті з іншими термінами не утворюють невдалих сполучень, будова терміна надмірно не відрізняється від будови інших термінів цієї системи, а термін або його елемент у тому самому науковому тексті не вживається в обох значеннях.

Отримано 1998 07 03

Literatūra

1. Aristotelis. Poetika. V., 1959.

2. Gaivenis K. Lietuvių terminų vaizdingumo klausimu // Lietuvių kalbotyros klausimai: Lietuvių leksikos ir terminologijos problemos. V., 1991. T. 29.

3. Ivič M. Lingvistikos kryptys. V., 1973.

4. Jakaitienė E. Leksinė semantika. V., 1988.

5. Kocourek R. The status of English Metaphorical Terms // Applications and implications of current LSP research. Volume II. University of Bergen, 1994.

6. Арутюнова Н. Метафора и дискурс // Теория метафоры. Москва, 1990.

7. Калмыкова Е. О динамике метафоры в научном стиле // Филологические науки. 1974. No 2.

Лотте Д. Основы построения научно-технической терминологии. Москва, 1961.

46

Sutrumpinimai

DŽ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. III leid. / Vyr. red. St. Keinys. V., 1993.

IFŽ – Oxlade Ch., Stockley C., Wertheim J. Iliustruotas fizikos žodynas. K., 1997.

47