Дисертація про релігійні терміни в литовських катехизмах доби Національного відродження

STASYS KEINYS

Інститут литовської мови

Перші друковані книги балтійських мов, що мають писемні пам’ятки, — це катехизми: прусський, виданий 1545 року, та литовський, виданий 1547 року (обидва — євангелічно-лютеранські), у Кенігсберзі, а латвійський — 1585 року (католицький) у Вільнюсі. Наприкінці того самого XVI століття у Вільнюсі вийшло ще два литовські катехизми — католицький 1595 року та євангелічно-реформатський 1598 року.

Будучи надзвичайно цінними й важливими пам’ятками нашої мови, старі катехизми вже третє століття не зникають з поля зору дослідників литовської та загалом балтійських мов, а також давньої литовської літератури. Зокрема, про них написано дисертації для здобуття наукових ступенів. Наприклад, 1929 року норвезький мовознавець Крістіанас Штангас (1900–1977) опублікував докторську дисертацію про мову катехизму Мартінаса Мажвідаса 1547 року, а на початку п’ятдесятих років Йонас Круопас (1908–1975) захистив кандидатську дисертацію (нині це була б докторська) про лексику катехизму Меркеліса Петкявічюса 1598 року. Микалоюса Даукши 1595 року

Terminologija | 2012 | 19

255

мові катехизму, особливо його лексиці, присвятив не одну сторінку своєї монографії про цього діяча писемної культури (Mikalojus Daukša, 1963 року; на її основі 1966 року захищено докторську дисертацію, за сучасною термінологією — габілітаційну докторську дисертацію) Юргіс Лебедіс (1913–1970). Однак мова катехизмів пізніших століть досі не привертала значної уваги. Це, серед іншого, могло бути зумовлено загальним занепадом мови релігійних текстів, на яку сильно впливали обставини й зазвичай польські оригінали та яка сприяла полонізації литовської мови, особливо її лексики й синтаксису. Тож найважливішим кроком мовного поступу руху Національного відродження, що розгорнувся наприкінці XIX століття, стало творення сучасної літературної мови та плекання її самобутності й життєвості, тобто литовськості. Дослідженню нормалізації мови на початковому етапі цього періоду (1880–1901 роки) присвячено кандидатську дисертацію Йонаса Пальоніса, захищену 1952 року.

У цьому відношенні дисертація з гуманітарних наук, написана Аушрою Рімкуте в Центрі термінології Інституту литовської мови та захищена в цьому інституті 18 травня 2012 року Релігійні терміни катехізисів 1883–1916 років (науковий керівник — д-р Йонас Клімавічюс), є продовженням досліджень важливої частини лексики литовських катехізисів західного християнства (назва дисертації ширша) і водночас переходом до ґрунтовнішого вивчення мови релігії нового часу. У ширшій перспективі ця дисертація влилася в потік студій нового національного відродження, яке, як зазвичай вважають, розпочалося з «Аушри» (1883 р.) і привело до відновлення державності батьківщини 1918 року, а також швидкого становлення сучасної літературної мови, невіддільного від цього відродження.

Авторка дисертації на підставі бібліографічних джерел встановила, що в досліджуваний період, тобто протягом 34 (а не 33; див. с. 41) років кінця XIX — початку XX століття, було видано 99 литовських катехизмів: 87 для католиків, 9 для лютеран і 3 для реформатів (с. 13, 41). Матеріал зібрано з 65 катехизмів і п’яти додаткових джерел (на с. 41 усі 70 названо катехизмами); решта 29, як зазначено, — це нові, незмінені або мало змінені повторні видання. Загалом із різних катехизмів з урахуванням варіантів і повторів зібрано 20 900 одиниць, а після вилучення варіантів, пов’язаних із кількома графічними особливостями, згаданими у виносці (великими й малими літерами, голосними ė і ē, приголосними v і w, l і ł, š і sz, а також č і cz), залишилося близько 11 000 термінів (с. 14–15). Варіювання термінів у роботі не досліджується (про це сказано у виносці на с. 15), однак як приклади розглядуваних явищ щедро наведено найрізноманітніші варіанти, зокрема й згадані графічні. У подальших дослідженнях цієї теми слід розмежовувати й досліджувати термін та його варіанти.

256

Stasys Keinys

Disertacija apie Tautos Atgimimo laikų lietuviškų katekizmų religijos terminus

Дисертація складається з докладного змісту та передмови (с. 3–11), вступу (с. 12–18) і, власне, двох частин — Огляд розвитку релігійної термінології: від XVI століття до другого десятиліття XX століття (с. 19–57) та Релігійна термінологія катехізисів 1883–1916 років (с. 58–194), а також висновків (с. 195–202), списків джерел (с. 203–210) і літератури (с. 211–221) та додатка Тлумачний словничок релігійних термінів катехізисів 1883–1916 років (с. 222–271). Значний обсяг дисертації зумовлений, зокрема, тим, що автор не пошкодував прикладів для кожного розділу й підрозділу плану, а також додав словничок. Але і те, і те добре й корисно, оскільки допомагає читачеві сформувати доволі повне й достовірне уявлення про частину релігійної термінології, поширеної серед віруючих у часи Національного відродження та такої, що впливала на їхнє мовлення.

У стислому вступі до дисертації викладено звичні для таких праць питання — обґрунтування теми й об’єкта дослідження, актуальність і новизну роботи, добір джерел, мету й завдання, застосовані методи, структуру роботи, положення, що виносяться на захист, опубліковані статті (сім) та наукові доповіді (чотири, виголошені в Литві, Латвії та Угорщині), на яких ґрунтується робота.

Із вступу видно, що метою дисертації було (с. 15) системно подати значення зібраних термінів (розподіливши їх за значеннями на розділи, підрозділи й дрібніші підрозділи), походження (передусім розподіливши їх на литовські та запозичені групи, які далі поділено на підгрупи, дрібніші групи й ще дрібніші групи) та синонімію, визначити вияви й масштаби литуанізації та унормування термінів. Поставлених цілей послідовно досягають завдяки дуже детальному розподілу термінів за кожною смисловою підкатегорією та їх аналізу. Праця має описовий характер.

На початку огляду розвитку релігійної термінології (не лише сукупності самих термінів) від XVI століття до середини другого десятиліття XX століття стисло згадано деякі аспекти стану й розвитку писемної мови до 1883 року, переважно за працями професора Зігмаса Зінкявічюса, а частково — професора Йонаса Пальоніса та інших. Значно ширше, з опорою також на першоджерела, у дисертації розглянуто мову релігії та вживання, творення й упорядкування термінів у досліджуваний період (1883–1916 роки). Тут оглянуто публікації того часу про мову релігії та терміни, діяльність створеної 1909 року Комісії молитов, перелічено праці й заслуги священників Юозаса Лаукайтіса (1873–1952), Казимираса Пальтаракаса (1875–1958), мовознавця Йонаса Яблонскіса (1860–1930) та інших у справі оновлення мови релігії, турботи про її узгодження із сучасною писемною (літературною) мовою, яку тоді стрімко розробляли й упроваджували у вжиток; нарешті, окремо розглянуто

Terminologija | 2012 | 19

2 5 7

третини досліджуваного століття католицькі, лютеранські та реформатські (кальвіністські) катехізиси. Наприкінці частини пояснено розуміння релігійного терміна. Переважно, крім самого терміна, йдеться про термінологізацію звичайних слів (у праці її названо вигаданим іншими розрізненням — термінізацією); до того ж у поясненні змішано розуміння термінологізації та транстермінологізації з праці Казимераса Гайвенюса Нариси литовської термінології: теорії та впорядкування (цитовано с. 18 цієї книжки). Варто додати, що поряд із терміном і термінологізацією не завадило б пояснити й деякі інші терміни, що їх у праці вжито дещо своєрідно, наприклад номенклатурна назва, гібрид, синонім, варіант тощо. А оскільки пояснення подано не в історичному, а в сучасному сенсі, видається, що це сучасне розуміння або значення, потрібне лише для цієї праці, доречніше було б викласти у вступі до дисертації.

Майже три чверті основного тексту дисертації становить частина, назва якої фактично збігається із заголовком самої праці: Релігійна термінологія катехізисів 1883–1916 років. У ній терміни досліджуються в обраних аспектах у двох розділах — Семантика та походження релігійних термінів (с. 58–178) і Синонімія релігійних термінів у катехізисах 1883–1916 років (с. 178–194). Значення й походження розглянуто докладно, а синоніми — побіжніше.

У розділі Семантика та походження релігійних термінів основним є поділ термінів за походженням: спершу розглянуто суто литовські терміни, що становлять найбільшу групу (майже половину всіх термінів, с. 61), далі — нелитовські терміни (майже п’ята частина всіх термінів, див. с. 122), які, своєю чергою, розподілено на інтернаціональні терміни, власне запозичення, чужі слова (так названо запозичення, не рекомендовані для сучасної літературної мови), кальки зі значеннями, запозиченими з інших мов, і, нарешті, гібридні терміни (за твердженням автора, їх 33% усіх досліджуваних термінів, див. с. 169; із них однослівні, тобто справжні гібриди, становлять лише 8%, а решта 92% — складені терміни з компонентами різного походження, див. с. 174). Виділені таким чином групи термінів усередині поділяються за мовами, що відіграли роль мови-джерела чи посередника, або за їхніми більшими об’єднаннями (мається на увазі частина слов’янізмів, тобто в цьому разі слова, які важко пов’язати з якоюсь окремою слов’янською мовою). У цьому розділі переплетено два питання походження, пов’язані із запозиченнями: 1) етимологія слова (не завжди простежена до першоджерела) і 2) мова-джерело запозичення. Розподіляючи зібрані терміни за цими групами, автор спирається на литовські словники іншомовних слів, а також на етимологічні та інші словники литовської (Ернеста Френкеля й Вайтієкуса Смочинського), польської (Алек-

258

Stasys Keinys

Disertacija apie Tautos Atgimimo laikų lietuviškų katekizmų religijos terminus

сандра Брюкнера), російської (Макса Фасмера) та інших мов. Нарешті, терміни цих груп подано й описано з розподілом за предметним (релігійним) значенням.

Reikšmės atžvilgiu, remiantis Katalikų Bažnyčios katekizmo (Vilnius, 1997) sandara (tai pasakyta p. 59), tiriami terminai visų pirma yra padalyti į dvi – 1) tikėjimo išpažinimo ir 2) tikėjimo gyvenimo – dalis, iš kurių savo ruožtu išskirti išeiliui šeši ir devyni skyreliai (p. 58). Tikėjimo išpažinimo dalyje skiriami tokie skyreliai: 1) pagrindinės krikščionių tikėjimo tiesos, 2) religijos veikėjų pavadinimai, 3) antgamtinių būtybių pavadinimai, 4) religinių knygų, tekstų ir kitų dokumentų pavadinimai, 5) tikėjimo simbolių pavadinimai ir 6) sakramentų pavadinimai, o tikėjimo gyvenimo dalyje – 1) dorybių pavadinimai, 2) nuodėmių ir ydų pavadinimai, 3) religinių apeigų pavadinimai, 4) maldų pavadinimai, 5) liturginių reikmenų pavadinimai, 6) religinių švenčių, švenčiamų dienų ir kitų religijai reikšmingų laiko sąvokų pavadinimai, 7) bažnytinių drabužių ir jų dalių pavadinimai, 8) religinių vietų pavadinimai ir 9) Bažnyčios administracijos, administracinio suskirstymo pavadinimai. Tie skyreliai yra smulkiausios aprašomųjų disertacijos dalių plano padalos, ir visame darbe jie pateikiami ta pačia tvarka.

Із цього поділу та побудованого на його основі опису термінів можна зрозуміти, що деякі терміни в сучасному релігійному мовленні, можливо, мають вужчі, чіткіше окреслені й розчленовані значення, ніж ті, що зазвичай сприймаються в повсякденному мовленні як одне значення; очевидно, тому назви деяких понять потрапляють не в один підрозділ або навіть в обидві частини. Наприклад, у частині про сповідання віри виокремлено назви діячів релігії (слово діяч тут ужито не в звичному для словотвору значенні), наприклад: (розподілені за окремими групами) Небесний Отець, Син Божий і перша людина, пророк, священник, проповідник, монах, –иня, віруючий, ідолопоклонник, грішник, навіть покійник, п’яниця, брехун тощо, а окремо — назви надприродних істот, наприклад: чужий Бог, ангел, дух, душа, сатана, диявол, і, з іншого боку, Бог, Господь, Бог Отець, Бог Син, Бог Дух тощо. Крім того, Бог, Господь, Господь Бог, Бог Отець, Бог Син, Бог Дух та інші назви, пов’язані з цими поняттями, розглядаються також у підрозділі про основні істини християнської віри. Але чи справді кожне з наведених найменувань Бога, взяте окремо, слід вважати неоднозначним у релігійному мовленні? З погляду семантики видається також неточним виділяти назви молитов (у частині про релігійне життя; до речі, до цього підрозділу потрапили

Terminologija | 2012 | 19

259

і проповідь) від назв релігійних книжок, текстів та інших документів (у частині сповідання віри). Такі та інші міркування, які, мабуть, викликали сумніви й у самої авторки праці або навіть завдавали їй клопоту, щодо класифікації та віднесення окремих термінів до того чи іншого розділу значень — зовсім не новина для людей, які займаються науковою працею, тим паче, що результати розподілу значень, здійснюваного з огляду на предмет і мову, можуть істотно різнитися.

Релігія охоплює все життя людей — як духовне, так і матеріальне, від хрещення до похорону й подальших поминань. Тому не дивно, що значна, а може, й більша частина словника входить до вжитку релігійної мови. Водночас очевидно, що не всі слова, вживані в релігійних (конфесійних) текстах, є термінами цієї галузі, а з іншого боку, чимало загальновживаних слів та термінів інших галузей входять до складу складених термінів досліджуваної сфери. Наприклад, навряд чи хтось вважатиме окремо взяті слова письмо, тиждень, субота чи вечеря конфесійними термінами, однак вони входять до складу справжніх термінів Святе Письмо, Страсний тиждень, Велика субота та Тайна вечеря. Крім того, у зрозумілому текстовому контексті такі іменники можуть уживатися як замінники відповідних складених термінів. Але чи доречно через таке вживання вважати їх самих термінами цієї галузі? Це свідчить, що авторці дисертації довелося визначитися не з одним теоретичним питанням, зокрема й зі згаданими тут взаєминами між релігійним терміном і словом та межею між ними. До речі, слід віддати їй належне: вона — вдумлива дослідниця, яка глибоко занурилася в термінологію досліджуваної сфери й прагне з’ясувати та пояснити складніші випадки. З іншого боку, було б дивно, якби щодо окремих термінів чи слів у когось не виникало ані найменшого сумніву. Крім того, у дисертації спеціально не досліджено зумовлені релігією зв’язки її термінів із термінами філософії, етики, психології, мистецтва та багатьох інших галузей, а також взаємини між термінологіями релігії та християнства, християнства й католицизму, католицизму та лютеранства і кальвінізму. Однак, очевидно, ці питання вже виходять за межі мети й завдань дисертації.

У невеликому розділі синонімії релігійних термінів катехізисів 1883–1916 років синоніми описано за планом, подібним до того, за яким перед цим розглядали семантику та походження. І тут терміни насамперед поділено на суто литовські, іншомовного походження та змішані за походженням ряди. Однак за основу другого рівня класифікації взято структуру термінів, що утворюють синонімічні ряди, — з’ясовано, чи складаються ці ряди лише з однослівних, лише зі складених або з однослівних і складених термінів разом. Третій, найдрібніший, рівень розташування синонімічних рядів і тут утворюють розглянуті раніше підрозділи значень.

260

Stasys Keinys

Disertacija apie Tautos Atgimimo laikų lietuviškų katekizmų religijos terminus

У цьому розділі досліджуються лише терміни, подані як синоніми безпосередньо в самих катехізисах. За даними дисертації, синонімів, наведених у досліджуваних катехізисах поруч один з одним, близько 7% від усіх зібраних термінів; загалом вони утворюють 1420 рядів (с. 179). Найбільше (82%) синонімічних рядів складають терміни різного походження (суто литовські та запозичені слова або гібриди), наприклад: атлайдай і атпускай, глобеяс і патронас, ішчос і жіватас, paskučiausias sudas і paskučiausias teismas, піктжоджавімас і блюзніїімас, вєра і тікєїмас тощо. Крім того, литовські терміни з різних катехізисів істотно варіюються в рядах, наприклад: цната і дора/дорибє, чистата і гринумас/гринибє/некальтибє/скаїстібє, пакута і апгайла/атгайла тощо. Такі явища свідчать про пошуки упорядниками й перекладачами катехізисів відповідного литовського слова, але, з іншого боку, принаймні не в одному випадку поруч із запозиченням могло бути дописане литовське слово, або навпаки, для ясності — залишені чи нагадані усталені раніше й звичні через постійне вживання запозичення церковної мови. У дисертації стверджується, що литовський термін найчастіше ставили першим, хоча згадані 52% випадків (с. 193) радше вказують на рівновагу частот. Науковій спільноті було б дуже корисно дослідити терміни катехізисів давнішого часу, а також докладніше показати їхні зміни в досліджуваний період, щоб визначити, наскільки масштабний злам у напрямі литуанізації визрівав наприкінці XIX століття й відбувався на початку XX століття. Молода мовознавиця, докторка наук, нині підготовлена до такої праці краще за будь-кого іншого.

У тлумачному словничку конфесійних термінів із досліджуваних катехізисів, уміщеному наприкінці дисертації, є близько 190 статей; у них наведено родові терміни, а разом із ними — приблизно двісті п’ятдесят конфесійних термінів, уживаних тоді не лише в катехізисах (певна їх частина вживається й досі). Тлумачення термінів (очевидно, з усіма виявленими варіантами) взято з самих катехізисів і подано з посиланнями на джерела. Отже, цей словничок не лише доповнює картину, подану в дослідницькій частині, а й міг би спонукати авторку дослідити зібраний термінологічний матеріал з інших поглядів.

У списку літератури згадано понад двісті п’ятдесят праць із релігії, мовознавства, філософії, літературознавства, книгознавства та бібліографії, опублікованих від 1892 року до сьогодні.

Дисертація свідчить, що Аушра Рімкуте дев’ять років змістовно й плідно працювала на користь мовознавства, релігійної мови та пізнання минулого буття народу. Вона розпочала студіювання й дослідження термінів катехізисів доби Національного відродження у Вільнюському педагогічному університеті, взявшись

Terminologija | 2012 | 19

261

писати магістерську роботу про терміни литовських католицьких катехізисів того самого періоду, а плідно продовжила його в Інституті литовської мови, працюючи молодшою науковою співробітницею, а через кілька років — у його докторантурі. За це десятиліття свого життя вона з дослідниці, від якої багато очікували, перетворилася на дослідницю конфесійної мови, яка вже чимало зробила. У дисертації, наукових статтях та інших публікаціях подано досить повну й достовірну картину термінів, уживаних у литовських катехізисах західного християнства в досліджених аспектах, — приблизно через три з половиною століття після часів М. Мажвідаса і на пів століття раніше від часів представників наступного покоління — М. Дауґши та М. Петкявічюса. На щастя, так склалося, що авторка праці, жмудинка із середини Жмудської землі, з Тельшяю, захистила дисертацію напередодні шестисотліття від початку хрещення Жмуді. Дуже хотілося б, щоб на основі цієї праці було підготовлено й видано книжку. Також важливо, щоб докторка наук, яка набула досвіду й теоретично та практично підготовлена до дослідження конфесійної мови, продовжувала вивчати зібраний і новий матеріал, наприклад, з погляду будови, словотвору, варіювання, поширення термінів та інших аспектів. Крім того, оскільки значна частина литовських католицьких катехізисів, очевидно, через церковне підпорядкування католицькій церкві Польщі є перекладами або наслідуваннями польських катехізисів, а, з іншого боку, принаймні частина протестантських катехізисів пов’язана такими ж зв’язками з німецькими оригіналами (траплялися й окремі переклади з інших мов), дуже потрібні зіставні дослідження термінів катехізисів і конфесійної мови загалом.

Можна було б згадати ще багато питань, які варто дослідити, але найважливіше, щоб робота не припинялася, щоб і надалі працювати, як казали жмудські патріоти першої половини XIX століття, на користь і славу Жмуді та Литви.

Надійшло 2012-11-21

Стасис Кяйніс Інститут литовської мови вул. П. Вілейшіо, 5, LT-10308 Вільнюс Електронна пошта: [email protected]

262

Stasys Keinys | Disertacija apie Tautos Atgimimo laikų lietuviškų katekizmų religijos terminus