KALBA IR VISUOMENĖ

RITA MILIŪNAITĖ

Інститут литовської мови

ПОГЛЯДИ ІНТЕРНЕТ-КОМЕНТАТОРІВ НА ЗАХИСТ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

Останніми роками в литовськомовному інтернеті, як ніколи раніше, точаться численні дискусії з різних мовних питань. Найчастіше приводом для їх виникнення або причиною, що їх провокує, стають статті чи інтерв’ю, опубліковані на інтернет-порталах (іноді перенесені з друкованих або аудіовізуальних ЗМІ), а також коментарі читачів до них. Статті зазвичай відображають актуальні питання мовної політики та слововживання, а часом фахівець не з мовознавства викладає власний погляд на мовні питання, що його цікавлять, і труднощі, з якими він зіткнувся у використанні мови. Наприклад, лише у 2009 році, до осені, на найпопулярніших інтернет-порталах розгорталися дискусії про жіночі прізвища без суфіксів, про початок викладання англійської як другої мови, про жемайтську мову в школах Жемайтії; з’ясовували, чи загрожує литовській мові занепад; обговорювали литовське правописання в електронному просторі, а також імена, які емігранти-литовці дають своїм дітям, «щоб британці розуміли», тощо.

Часто до мовної дискусії, навіть цілком конкретної за змістом, додаються й загальніші міркування: обговорюють сучасний стан литовської мови, сенс і якість роботи установ із захисту мови та мовознавців. Саме ці питання найбільше хвилюють нині ту частину суспільства, якій небайдужі мовні справи, і показують, як суспільство реагує на різні мовні явища та офіційні кроки мовної політики.

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros 149

Хоча визнається, що через анонімність коментаторів рівень інтернет-дискусій часто буває доволі низьким, однак і опубліковані статті, і коментарі до них, здається, читають чимало людей, зокрема й тих, хто не долучається до дискусій. Тож можна припустити, що сукупність оприлюднених думок розкриває мовні погляди принаймні частини литовськомовного суспільства — як у Литві, так і в еміграції — та впливає на подальший розвиток цих поглядів. Отже, можна говорити й про дослідження мовних поглядів суспільства, висловлених у дискусіях. Вони мають допомогти уважніше прислухатися до думки користувачів мови та з’ясувати причини, через які розрив між суспільством і мовознавцями, а також невдоволення нинішньою мовною політикою залишаються виразними й не зменшуються.

Мета статті — розглянути одну з численних дискусій із мовних питань, що точилися в інтернет-просторі. Вона не лише показує, як інтернет-спільнота реагує на публічну інформацію про мову, а й виявляє прогалини в сучасній мовній політиці та мовній просвіті суспільства. Оскільки дискусія стосувалася захисту мови та сфер, на які він мав би поширюватися, опубліковані коментарі стали добрим матеріалом для дослідження того, як люди розуміють необхідність свідомо регулювати публічне мовлення і чого очікують від установ із захисту мови. Стаття не має на меті точно підрахувати статистично, які сфери згадуються найчастіше й здаються коментаторам найбільш гідними контролю, — це краще допомогли б визначити кількісні опитування. Натомість тут важливо виявити розбіжності в думках і наведені аргументи, які й показують, які погляди щодо захисту литовської мови формуються в нашому суспільстві.

1. ІНТЕРНЕТ-КОМЕНТАТОРИ ТА КОМЕНТАРІ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ МОВНИХ ПОГЛЯДІВ

Вивчати інтернет-коментарі як джерело дослідження мовних поглядів суспільства в Литві почали не так давно (див. Miliūnaitė 2006; Nevinskaitė 2008), усвідомлюючи, що використовувати коментарі в наукових дослідженнях не надто обачно через згаданий вище рівень, зумовлений низькою культурою публічного спілкування в суспільстві. На феномен литовських коментарів звертають увагу й обговорюють його автори не однієї статті на тих самих порталах (Dabašinskas 2009; Mitė 2009). Наприклад, Станіслав Кайрис пише:

Можна пояснити це тим, що інтернет-коментатори — специфічна аудиторія, яка не дуже відображає загальні настрої та погляди суспільства. Можливо, це й так. А можливо, навпаки…

150

KALBOS KULTŪRA | 82

…чі? Можливо, відкрита в інтернеті злоба — це лише верхівка айсберга, під якою приховується величезна маса всезагальної ненависті й нігілізму? (Kairys 2009)

Однак у мовних дискусіях є й цікаві думки, які дають змогу скласти конкретніше уявлення про те, як суспільство сприймає процеси, що відбуваються в мові, та мовну політику, яку проводять у Литві. Аналіз коментарів — швидший спосіб дослідження, ніж спеціальні опитування чи інтерв’ю, проте через специфіку спонтанного письмового мовлення (це буде видно й із наведених далі цитат) ці дані досить стихійні, у них трапляються стрибки думки й логічні суперечності, тому для їх опрацювання та вивчення потрібно більше часу й інші методи, ніж для аналізу даних кількісних і якісних опитувань, заздалегідь цілеспрямовано підготовлених.

Виявити, думки й настрої яких верств суспільства виражають коментатори найбільших інтернет-порталів, можуть лише соціологічні дослідження. За даними, наведеними Лаймою Невінскайте (Nevinskaitė 2008: 246), репрезентативне опитування громадської думки, проведене на замовлення проєкту «Електронна демократія» на початку 2008 року, у березні–квітні, показало, що вік і відсотковий розподіл людей, які регулярно пишуть коментарі про суспільне життя й політику на новинних порталах (раз на тиждень або частіше), були такими: 18–29 років — 67,4%, 30–39 років — 10,9%, 40–49 років — 15,2%, інші — 6,5%. Отже, можна певною мірою зорієнтуватися, чия думка переважає в інтернет-коментарях; це аж ніяк не підлітки, нездатні відповідати за свої вчинки, як іноді схильні вважати.

2. ЯК ВИНИКЛА ІНТЕРНЕТ-ДИСКУСІЯ ПРО МОВНИЙ НАГЛЯД?

Розглядувана дискусія про мовний нагляд і способи його здійснення виникла через певне непорозуміння або навіть невелику провокацію. На інтернет-порталі www. atgimimas.lt (Lašienė 2009₁) було опубліковано невелике інтерв’ю — одинадцять запитань і відповідей — Нерінги Лашєне з головою Державної комісії з литовської мови Іреною Сметонене під назвою «Де телята п’ють мед». Його журналістський вступ був таким:

Про те, що молодь хоче правильної мови, про мовні новації, які ширяться в інтернеті, та про написання особових імен — розмова Нерінги Лашєне з головою Державної комісії з литовської мови Іреною Сметонене.

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros

151

Інший інтернет-портал www.delfi.lt передрукував цю статтю (Lašienė 2009₂), однак розставив акценти зовсім інакше. Тут заголовок сповіщав: «За неправильне мовлення — штрафи», а журналістський вступ було написано так:

Мовознавці просять Сейм ухвалити закон, який вимагатиме, щоб інформація, опублікована в інтернеті й загалом у публічному просторі, була литовською мовою та правильною. За недотримання правил загрожуватимуть штрафи, передбачені Кодексом про адміністративні правопорушення. Про тексти в інтернеті, нібито ненависну молоді литовську мову, написання імен іноземців і національних меншин — розмова з головою Державної комісії з литовської мови Іреною Сметонене.

У самому інтерв’ю фрагментарно згадано чимало питань, пов’язаних із мовним упорядкуванням і конкретними мовними явищами. Наприклад, ідеться про написання прізвищ людей інших національностей, викладання деяких предметів іноземними мовами, нелитовські назви литовських і закордонних підприємств — іншомовні написи є «суто наслідком бізнесової політики». Порушено проблеми, важливі для таких сфер уживання й нагляду за литовською мовою: навчання литовської мови в загальноосвітніх школах, засоби масової інформації та публічна інформація, художня література й театр як джерела вивчення літературної мови. Окремо йшлося про інтернет-медіа:

Проблема в тому, що в законі 1995 року про інтернет-медіа ще не йшлося, а хитрі видавці й питають: «Де це написано в законі?» Тому ми маємо намір просити ухвалити нову редакцію Закону про мову, яку вже зареєстровано, і сподіваємося, що її ухвалять у цьому скликанні Сейму. Там записано, що будь-яка інформація, опублікована в публічному просторі, загалом має бути литовською мовою та правильною. Разом із новою редакцією цього закону буде внесено поправки до Кодексу про адміністративні правопорушення.

Отже, дискусія на порталі www.delfi.lt виникла переважно через питання про те, наскільки допустимо юридично втручатися в мову інтернету й загалом у мововжиток. Фразу «інформація, опублікована в інтернеті й загалом у публічному просторі» в інтерв’ю докладніше не пояснено, лише зроблено застереження щодо коментарів. На запитання, як регулювати мову коментарів, І. Сметонене відповіла: «Коментарі не врегулюєш, це особиста сфера». Однак із самих коментарів до цього інтерв’ю видно, що чимало читачів зрозуміли, ніби «зазіхають» на мову, якою вони самі користуються в інтернеті (зокрема в коментарях). Отже, у дискусії виявилося й ставлення коментаторів до того, що було б, якби законами регулювали їхнє вільне публічне мовлення¹. Тому ця дискусія дає змогу побачити, як інтернет-спільнота

¹ Dėl sąvokos laisvoji viešoji kalba žr. Miliūnaitė 2009: 38–44.

152 KALBOS KULTŪRA | 82

розглядає активну політику щодо литовської мови, коли шукають правові засоби регулювання правильності публічного мовлення.

Хоча під час дискусії іноді відхиляються до інших тем або дорікають одне одному через другорядні речі, її суть можна сформулювати як спробу відповісти на запитання: чи потрібно законами домагатися, щоб мова, яка функціонує в інтернет-просторі, була правильною? Похідне запитання — які сфери вживання литовської мови такий закон узагалі мав би охоплювати, а за якими сферами слід було б наглядати іншими способами або взагалі не наглядати.

3. ХАРАКТЕР ДАНИХ І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Щоб дослідити ставлення інтернет-коментаторів до мовного регулювання, у статті поставлено такі завдання:

• визначити, яким сферам уживання мови, що потребують нагляду, коментатори віддають перевагу;

• з’ясувати, як коментатори розуміють відмінності між публічним і приватним мовленням;

• визначити, чи відповідає нинішня мовна політика щодо нагляду за мовою суспільним очікуванням, на думку коментаторів.

Дискусія, що розглядається, відбувалася в інтернеті 4–6 квітня 2009 року. На її завершення було зафіксовано 1288 коментарів, але пізніше редакція, очевидно, видалила деякі з них як образливі, і для загального перегляду залишилося 1258 коментарів. Серед них для дослідження було відібрано 270 інформативних коментарів і перенесено до таблиці комп’ютерної програми Excelio, щоб можна було окремо виокремити згадані в тексті кожного коментаря сфери вживання мови та ставлення коментаторів до нагляду за ними, а також досліджувати дані за допомогою фільтрів цієї програми.

4. СФЕРИ ВИКОРИСТАННЯ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ В ПУБЛІЧНОМУ ПРОСТОРІ ТА ЇХНІЙ НАГЛЯД

На державному рівні контролюють такі сфери усного, а особливо письмового, використання литовської мови, яке, наголосімо, є публічним (маючи на увазі, що роль літературної мови, а отже, і нагляд за нею слабшають у міру просування списком донизу; докладніше див. Miliūnaitė 2009: 29–30):

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros

153

державне управління й адміністративні відносини,

система освіти й науки (школа та навчальна література, мова науки тощо),

засоби масової інформації та публічна інформація,

культура (художня література, театр тощо),

бізнес, розваги тощо.

У Законі про державну мову², який «визначає використання державної мови в суспільному житті Литви, захист і контроль державної мови, а також відповідальність за порушення Закону про державну мову», йдеться як про сфери використання та нагляду за державною мовою, так і про деяких суб’єктів як користувачів державної мови. По суті, Закон про державну мову охоплює згадані сфери використання мови, що підлягають нагляду. Детальніше ці сфери описано в положеннях Державної мовної інспекції³.

5. СФЕРИ ВЖИВАННЯ МОВИ ТА ЇХНЄ РЕГУЛЮВАННЯ В ІНТЕРНЕТ-КОМЕНТАРЯХ

В опублікованому в Інтернеті інтерв’ю, хоча й побіжно, згадано майже всі сфери мовного регулювання: система освіти й науки, засоби масової інформації (зокрема інтернет-медіа), культура (художня література, театр тощо), бізнес; один раз згадано й адміністративне мовлення. На деякі з цих питань реагують у досліджуваних коментарях, але порушують і нові теми. Крім того, коментатори захищають свої інтереси як користувачів мови, а вони не завжди збігаються з позицією установ, які відстоюють інтереси держави.

5.1. Загальні погляди коментаторів на політику мовного регулювання

У коментарях до згаданих дискусій, як і в багатьох інших мовних дискусіях в Інтернеті, люди висловлюють ставлення до мови, її стану, роботи мовознавців і політики мовного регулювання. Виразно проступають дві протилежні думки:

² Ухвалено 1995 m. sausio 31 d. – Žin., 1995, Nr. 15–344.

³ Žin., 2002, Nr. 17–670.

154

KALBOS KULTŪRA | 82

1) у розвиток мови загалом не потрібно втручатися, вона має розвиватися сама собою, а єдиний критерій придатності мови — важливо, щоб можна було порозумітися:

Нездорова увага до мови свідчить лише про її нестійкість, слабкість. «Сильна», здорова мова існує і без зовнішнього впливу, штучних установок і регулювання. Цікаво, чи деінде є таке безглуздя з приводу помилок і регламентації вживання, чи це суто наша вигадка?

Мова має вдосконалюватися сама, розвиватися. А тут штучно намагаються керувати мовою й вирішувати, що робити, як говорити. Якась нісенітниця.

Дозвольте говорити вільно. Як же дістали ці мовознавці. Мова — це унікальне явище, яке саме змінюється й деформується, пристосовуючись до обставин і часу. Якось у Середньовіччі не було жодних регулювань, але люди чудово порозумівалися. А тепер що? Сказав не так; такого слова немає; я ж тобі казав — дротопис...

Говоримо, як кому зручніше: чи по-сільському, чи грубою вуличною мовою — яка різниця, якщо ми одне одного розуміємо.

2) визнається, що мову потрібно регулювати:

Якщо нічого не робити, литовська мова виродиться. Як дим. Звісно, вона певною мірою змінюється природним шляхом, але це не має нічого спільного з її спотворенням. Подивіться, як бережуть свою мову, скажімо, французи.

Давно вже пора! Ми вже починаємо англізуватися! За радянських часів нас не вдалося зросійщити, бо в школах литовської мови й літератури навчали надзвичайно добрі, талановиті, вимогливі вчителі. Як слід «бралися» за учнів! Нинішня молодь неграмотна. Доводиться шкодувати...

Штрафами, звісно, нічого не досягнеш, як і заборонами. Громадяни Литви не усвідомлюють, що, спотворюючи власну мову, вони демонструють рівень своєї освіти, соціальний і часто професійний статус та шкодять самим собі. Потрібно загалом підвищувати престиж мови. Складається враження, ніби ми живемо в країні справжніх хамів — сором...

Чимало коментаторів помиляються (імовірно, цьому сприяє й оманлива назва статті), вважаючи, що згаданий в інтерв’ю закон має поширюватися і на приватне мовлення. Тому зрозуміло, що така «мовна політика» викликає обурення:

⁴ У цитованих коментарях виправлено лише орфографічні та деякі пунктуаційні помилки; решту залишено так, як в інтернеті, за винятком одного цілком автентичного коментаря (с. 157), що демонструє особливості письма без литовських діакритичних знаків.

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros 155

Говорити й писати слід литовською та правильно, але карати за те, що не знаєш або не можеш цього зробити, — це вже абсурд. Половина людей не володіє правильною мовою. Найсмішніше навіть дивитися, як двоє філологів не можуть дійти згоди щодо помилок. Обидва по-різному вміють знаходити помилки в тексті.

З цього випливає, що людям, які вивчають литовську мову, є іноземцями, мають проблеми зі здоров’ям, які не дозволяють їм правильно говорити чи писати литовською, або загалом мають слабші здібності, краще було б і не намагатися демонструвати свої знання литовської мови.

Поодинока спроба побачити в самій статті суперечності не впливає на перебіг дискусії:

То за що покарання — за неправильне письмо чи за мову? Судячи із заголовка статті — за мову. Але стаття здебільшого про помилки в написаних статтях. А неписьменні або нетерплячі, прочитавши лише заголовок, дуже галасують. Непрофесійність журналістки.

Утім, частина коментаторів відчуває, що мовний нагляд у певних випадках — приватне–публічне, вільне–офіційне — має відрізнятися:

Якщо почнеш карати людей за те, що вони користуються литовською мовою, то лише змусиш їх ненавидіти литовську. Неформальна мова так і залишиться неформальною. Жаргонізми й новотвори все одно увійдуть до литовської мови, адже жива мова, як і людина, еволюціонує (змінюється).

Ну так, іще почніть перевіряти кожне особисте повідомлення — це обмеження моїх прав. Вимога правильної литовської мови в назвах підприємств — цілковитий абсурд. Такі вимоги слід застосовувати лише до державних установ, засобів масової інформації та освіти, і ні до кого більше.

На мою думку, не слід чіпати розмовну мову, адже вона є основою еволюції мови, бо мова не стоїть на місці.

Розсудливіші коментатори намагаються пояснити, що в приватну мову (яку розуміють неоднаково) взагалі не слід втручатися ззовні:

Відрізняй неформальне спілкування від формального. Адже в неформальному спілкуванні не заборонені ні діалекти, ні жаргонізми, ні, зрештою, суржик. Ідеться про формальне спілкування. Дивно, що серед нас так багато людей, які прочитують статтю й навіть не розуміють, що в ній написано, але поспішають писати коментар.

Мову поділяють на формальне й неформальне спілкування. Інтернет-мова належить до неформального спілкування, а ось мова політиків на радіо, ТБ — формальна, і говорити належить літературною литовською мовою.

156

KALBOS KULTŪRA | 82

Із продавчинями чи базарними бабами можеш говорити як хочеш, але по радіо не говори, як на базарі. І ніхто тебе штрафувати не буде.

Особливо багато коментарів, у яких категорично заявляють, що мова — особиста справа кожної людини: «як захочу, так і говоритиму», і ніхто не має права вказувати, як говорити, а тим паче карати за помилки:

Взагалі-то Конституція дозволяє говорити й писати, як я хочу, доки я не на державній службі, тож ідіть ви, куди подалі: як хочу, так і пишу, так і говорю.

Бананова республіка... Як я хочу, так і пишу, і як хочу, так і говорю. Якщо мене всі розуміють, навіщо мені винаходити велосипед?

Моя мова — моя справа. Поки що це лише мовознавці дуріють від нічого робити — треба ж виправдати своє існування.

Я народився на цій планеті, і мені байдуже, якою мовою говорити і де жити!!!

У тих коментарях, автори яких схильні визнавати, що мовний нагляд потрібен, загальний напрям такого нагляду іноді розуміють як необхідність спростити саму мовну систему, мовні правила:

У сучасну добу, коли інформації дуже багато, мову треба спростити, щоб передавати інформацію, а не красу мови! Інженерові, програмістові не потрібна літературна мова! Це має залишатися добровільним! Хто хоче заглиблюватися й знати — тому шана, але змушувати всіх — це дурість!

А ми щасливо тримаємося за свої мури, ніби ą, ę, ū, ų надихають наше почуття національної приналежності й національну самосвідомість; нікому не вистачає сміливості навіть згадати про можливість спрощення чи усунення цієї нісенітниці.

я думаю, що всі носові голосні й пташечки треба скасувати, а правопис (особливо наголошування) модернізувати! Я ніколи не писав в інтернеті з пташечками й носовими голосними, і ніхто не змусить мене це робити! Суть зрозуміла, і крапка! А кому потрібні краса й мистецтво — читайте Майроніса!

Висловлюючи думки щодо мовної політики, у коментарях виразно постає образ мовознавців як творців невдалих неологізмів — уже усталений стереотип, що впливає на формування думки (пор. Miliūnaitė 2006: 70–72):

Шкода, що мовознавці не вміють нормально утворювати нові слова... Що поробиш. Дивні люди...

Мовознавці — це зграя людей, яким нічого робити. Згоден, що деякі їхні виправлення були необхідні, але скільки ж нісенітниць вони наплодили на своїх засіданнях? Сам сміх бере, щойно почуєш — знущання зі слів.

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros 157

Коли зробите нормальну литовську мову без слів на кшталт «чип», «дисплей», «оперативна пам’ять» та іншої нісенітниці, тоді й зможете думати про якийсь закон... А поки литовська мова — суцільна грибна війна, то вигадуйте слівця, які нікому не припадають до душі, і сидіть спокійно.

Навпаки, пропоную позбавити VLKK усіх привілеїв — прямих і непрямих, ретельно переглянувши ситуацію, що склалася. Нехай працюють, знаючи, що нав’язати суспільству нічого не вдасться, а прийматимуть лише те, що приживеться само собою і буде привабливим завдяки своїй якості («хороший товар сам себе рекламує»). Може, лише тоді, наприклад, і почнуть випікати людяні, прийнятні для більшості новотвори?

Розглядається також співвідношення державної мови з іншими мовами. У коментарях є зауваження, що слід суворіше контролювати місця, де публічно не вживають державну мову, — наприклад, у Вільнюсі та Вільнюському краї.

Цілком підтримую комісію. Може, нарешті вдасться поставити на місце слов’ян Вільнюського краю, які загалом ігнорують і литовську мову, і саму Литву.

Досі не всі керівники вміють говорити литовською, хоча прожили в Литві не один рік і не одне десятиліття. А їхні підлеглі литовською й поготів не розмовляють. Хто вони: недоумки чи вороги Литовської держави? Завітайте до «Литовських залізниць», магазинів Вісагінаса, «Мажейкяйської нафти», підприємств Клайпеди. Поважаю Державну мовну інспекцію Латвії. Там справді вжили заходів: хочеш працювати — розмовляй державною мовою. А чому ми дозволяємо глузувати з нашої держави й мови?

Однак, на думку деяких коментаторів, які не розрізняли публічне й приватне вживання мови, після ухвалення згаданого в інтерв’ю закону про мовні помилки постраждали б представники інших національностей:

Автоматично заборонили б представникам інших національностей говорити з акцентом, мовляв, вони паплюжать нашу мову.

Оскільки в Литві діалектне мовлення ще не зникло ні з приватної сфери, ні в окремих випадках повністю не витіснене з публічного й навіть офіційного вжитку⁵, у коментарях (у контексті мовного нагляду) також обговорюють співвідношення літературної мови та діалектів і висловлюють занепокоєння, що публічно не можна буде спілкуватися діалектом:

⁵ Наприклад, 2007 року рада самоврядування Скуодаса постановила, що офіційною мовою засідань буде жемайтський діалект (див. http://www.lrytas.lt/-11831226281183066678-skuodo-savivaldyb%C4%97-pos%C4%97d%C5%BEiaus-%C5%BEemaiti%C5%A1kai.htm).

158

KALBOS KULTŪRA | 82

Уже нічим зайнятися, тож треба карати людей за мову. Заговорив по-жемайтськи, аукштайтськи чи дзукськи — штраф у кілька сотень літів. А чому правильною вважається лише сувалькська говірка?

Жемайтські й аукштайтські говірки можна використовувати в усному спілкуванні, але в суспільному житті використовують (і мають використовувати) нормативну литовську мову.

ЯК УМІЮ, ТАК І ТАНЦЮЮ, ТО ЩО ТЕПЕР — УСІХ ЖЕМАЙТІВ, ДЗУКІВ, СУВАЛЬКІВ ШКУРИТИМЕМО?

Ох, божевільні, що мені робити, якщо я говорю лише по-жемайтськи?

Я вашу мову навряд чи вивчу, але спробуйте мене покарати.

Отже, можна сказати, що чимало коментаторів, хоча й загалом підтримують мовний нагляд, вбачають загрозу в тому, що законами можуть регулювати й їхню приватну мову. Про мову самих коментарів — чи потрібно її контролювати — дискутують і конкретніше (див. 5.2.2).

5.2. Сфери вживання

На кількісне співвідношення сфер уживання мови, згаданих у коментарях, найбільше вплинув згаданий вступ до інтерв’ю, де наголошується, що потрібно наглядати за мовою інтернету, тож переважно й обговорюється контроль інтернету. Крім того, у дискусії йдеться й про інші сфери вживання мови, не згадані в інтерв’ю.

5.2.1. Засоби масової інформації

Загалом засоби масової інформації як сферу мововжитку, що потребує нагляду, згадує лише один-два коментатори, проте окремим її проявам приділяють особливо багато уваги. У коментарях кілька разів зазначається, що мовний контроль потрібен для друкованих ЗМІ (преси, особливо газет). Найбільше дискутують про мовлення на радіо й телебаченні та майже одностайно визнають, що контроль у цій сфері необхідний, а нині він є недостатнім:

Зрозуміло, що тим, хто працює на радіо й у телевізійному ефірі, НЕОБХІДНО говорити правильно.

Мова наших ЗМІ непогана, непогана. Щоранку я завжди слухаю огляд преси Шалкаускаса на LTV. Чудова мова, чудова вимова.

Щодо Шалкаускаса згоден, я теж його слухаю. Вимова непогана, але йому легко, бо він читає. Цікаве починається, коли журналісти починають говорити «вільно». А ввечері на всіх телеканалах починається справжнє шоу. Особливо різні ігри, які ведуть «чистою літературною литовською мовою»:))

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros

159

Єдиний справжній поширювач литовської ідентичності в Литві — це телеканал LRT. Усі інші найбільше спотворюють мову. Який приклад вони подають литовським дітям?

[...] за дві речі треба карати дуже великими штрафами. По-перше, за спотворення мови в телепередачах: наприклад, мова мишей у «Новинах на велосипеді» — це непробачно. Так само й передачі інших каналів, де мову навмисно спотворюють. Так можуть поводитися лише цілковиті невігласи, і це нічим не виправдати.

Згадують ведучих деяких популярних передач, які не вміють правильно вимовляти слова й ставити наголоси, а також ведучу, «яка навчалася за кордоном і через це говорить з акцентом». Мабуть, найбільше обурення коментаторів викликала іноземка — ведуча колишньої розважальної телепередачі «Kakadu», яка лише починала опановувати литовську:

Який інтернет? Досить подивитися, як говорять не на якомусь місцевому, а на РЕСПУБЛІКАНСЬКОМУ телеканалі LNK. «Литовська» мова БЕРНІН — ЩО ЦЕ, ЯК НЕ ЗНУЩАННЯ З ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ? Чи БУЛО ПОКАРАНО передачу «Kakadu»?

Дуже добре, нарешті, може, заборонять різним світовим волоцюгам (наприклад, Бернін) знущатися з нашої мови в телепередачах, бо страшно слухати, як наша рідна литовська мова на телеекранах перетворюється на «пташину».

Ще одна проблема усного мовлення в ЗМІ, на яку вказує чимало коментаторів і яку, на їхню думку, потрібно контролювати, — лайка та вульгаризми:

КОЛИ ЗНИКНУТЬ ВУЛЬГАРНІ СЛОВА З РІЗНИХ ТЕЛЕКАНАЛІВ? ЧИ ЗАЛИШИЛАСЯ ЩЕ ЯКАСЬ ЦЕНЗУРА?

Раніше був тюремний жаргон, а тепер — і на телебаченні.

Телевізійні канали рясніють такими русизмами, яких не було навіть за радянських часів, — «корочє», «откат» та безліччю інших; їх із насолодою вимовляють навіть відомі актори й інші добре знані люди!

Особливо обурює коментаторів неправильна конструкція, поширювана різними каналами усних ЗМІ du tūkstantis:

Тільки навчіть усіх не казати «du tūkstantis», починаючи з Сейму, радіо й телебачення.

Штрафувати необхідно: [...] будь-якому учасникові телевізійної чи радіопрограми, який, говорячи, каже «дві тисячі», призначати штраф щонайменше у сто літів.

160

KALBOS KULTŪRA | 82

5.2.2. Інтернет

Чимало коментаторів погоджуються, що за мовою інтернет-порталів (тобто, по суті, інтернетних ЗМІ) потрібно стежити:

Мовознавці цілком слушно просять Сейм ухвалити закон, який вимагав би, щоб інформація, оприлюднена в інтернеті та загалом у публічному просторі, була литовською мовою і правильною.

Мову інтернет-порталів неодмінно потрібно контролювати: уже на Delfi важко знайти статтю без елементарних помилок. Може, кілька штрафів навчать журналістів писати уважніше.

Цілком слушно. Давно пора. Чому газети й журнали контролюють мовознавці, а інтернет-портали — ні? Усі, хто працює на ринку, мають діяти на засадах паритету. Взагалі портали не звертають на мову жодної уваги: пишуть як вийде і як заманеться.

Робиться спроба розрізнити, де в інтернеті публічне, а де приватне слововживання:

Мова електронного дискурсу — це окремий різновид мови, якому властиві елементи як писемного, так і усного мовлення. Так стверджує більшість відомих закордонних мовознавців. Інтернет унікальний з погляду мовного вираження, тому мову цього дискурсу слід регламентувати, спираючись на правила вживання цього різновиду.

Думаю, йдеться не про блоги⁶, а про ЗМІ. Не схоже, що хтось збирається переслідувати кожного, хто замість слова «сьогодні» написав «snd». Блоги, як і коментарі, — це «особиста сфера».

P.S. Сам інтернет, можливо, й не є чиєюсь власністю, однак конкретні сторінки — ТАК, отже, є й ті, хто має нести відповідальність.

Людям особливо ріжуть око різноманітні прояви неграмотності в інтернеті, і саме тут вони бачать перші кроки, з яких слід було б почати контроль за мовою інтернету:

Може, можна було б почати з Delfi, адже елементарних орфографічних помилок і цілковитої неповаги до литовської мови там — тонни???

Delfi збанкрутує... тут же половина журналістів неписьменні, досхочу надивився на «lysti», «grįžo». Мені соромно за вас.

У ЗМІ повно елементарних граматичних помилок, а інтернет-сайти, навіть державні, «сяють» граматичними помилками. Та й годі, соромно; краще не марте про грамотність людей. Особливо коли читаєш: kudykis, mergyna, stebŪklai, pazystamas, siūsti — тільки тікай і кричи, хапаючись за голову.

⁶ Маємо на увазі інтернет-щоденники — блоги.

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros 161

У школі навчають писати ідіотські інтерпретації, замість того щоб навчити писати литовською без граматичних помилок.

Є й ті, хто сумнівається, чи взагалі можливо контролювати мову інтернет-простору:

Намагатися щось контролювати в інтернет-просторі — це все одно що воювати з вітряками. Може, тепер редакторам доведеться редагувати ще й коментарі на Delfi? А що вже казати про тисячі особистих сторінок? Хто тут усе перевірить і що реально зможе зробити з тим, хто припустився помилок? Може, того, хто написав із помилкою, посадять до в’язниці й змусять платити штрафи?

Невже тепер, ведучи блог чи розміщуючи інформацію на якомусь сайті або загальнодоступному сервері, люди мають думати, як уникнути адміністративного покарання?

Іншим коментаторам здається, що будь-який контроль мови в інтернеті був би придушенням людських свобод:

Ну, це вже було б верхом усього. Я звикла писати литовськими літерами й правильно розставляти коми. Однак не можна змусити людей ідеально знати мову. Якщо не знають, то їм краще навіть не пробувати? Дурнішого, здається, і не придумаєш... Адже це порушення людських свобод.

ІНТЕРНЕТ НЕ Є чиєюсь власністю і не має території, він не залежить від клану чи якоїсь іншої монополії, що займається корупційною діяльністю, тому такі «закони» спрямовані проти свободи людей спілкуватися. Такими методами намагаються «затулити рота» людям в електронному просторі — тобто в інтернеті.

В інтернет-просторі діє певний сленг, який має залишатися, як і в усьому світі...

Окремо дискутують і про мову самих коментарів: чи можна комусь втручатися в них? Одні вважають, що коментарі — цілком особиста справа, де не обов’язково зважати на інтереси інших людей і дотримуватися загальних норм:

Нормальне коментування має бути вільним, як повітря, адже людина, сівши, має розслабитися й писати вільно, можна й з усілякими приколами, звісно, лише без лайки. Бо для багатьох це асоціюється з проведенням дозвілля.

Згадують і про іншомовців, які пишуть коментарі литовською:

Tai dabar rusakalbiai žmonės, kurie moka lietuviškai šnekėti, bet nemoka taisyklingai rašyti, taip išeina, neturės teisės rašyti komentaro internete, idant negautų baudos už blogai išdėstytą sakinį....... Nu viršūnė... jau kvailiau negali užsimanyt......

162

KALBOS KULTŪRA | 82

Ну, тоді забороніть і говорити. Коли роботи немає, то вигадують собі всяке. А як росіяни у Вільнюсі можуть правильно писати литовською? Не смішіть.

Інші розуміють, що коментарі належать до публічної, а не приватної сфери:

Цілком законне, хоч і запізніле, прохання! Було б чудово, якби воно стало законом. Інтернет-простір постійно забруднюють (можливо, і навмисно) коментарі людей, які ледве вміють грамотно писати, і якщо випадково серед численних коментаторів трапляється співрозмовник, який пише нормальною литовською, потрібно докласти чимало зусиль і витратити багато часу, щоб підтримувати з ним дискусію, адже його втрачаєш з поля зору серед гір словоблуддя, що ллється від нечемних перекручувачів національної мови. Розуміння з боку Сейму — вся надія на підтримку та збереження литовської мови в інтернет-просторі!

Підтримую те, щоб литовська мова була правильною, без граматичних помилок, з усіма носовими літерами, крапками й «галочками». Просто неприємно для ока, коли бачиш жахливо спотворену литовську мову, особливо в коментарях.

Розмаїття думок тут виникає переважно через те, що жанр коментарів складно точно визначити на шкалі приватне–публічне. Безперечно, це мова, що вживається публічно: дописи видно всім, однак вони анонімні, а спілкування відбувається приблизно так само, як на вулиці чи на базарі. Тому тут важливий і інший вимір вільне–офіційне. Коментарне середовище можна вважати публічним вільним мововжитком, де адресатів багато й вони невизначені, тож природно виникає потреба більшою чи меншою мірою дотримуватися загальноприйнятих норм. Водночас кожна людина може зберігати свою індивідуальність, і лише від її власної внутрішньої культури та освіти залежить, яку форму мови й спосіб висловлювання вона обере, як пристосовуватиметься до співрозмовників, чи поважатиме їх, чи нехтуватиме всім цим. Деякі коментатори шкодують, що «немає цього прекрасного й потрібного розуміння, що всюди треба писати правильно»; вони вважають, що таке розуміння слід виховувати, але не покараннями:

У коментарях найкраще писати якомога правильнішою мовою, бо, як на мене, тут спілкуються всі, а не лише друзі. А за такі дрібні помилки, гадаю, карати не слід — можливо, людина просто так написала.

Спілкування в інтернеті чи публічному просторі не має перетворюватися на щось на кшталт написання інтерпретаційного твору на іспиті, за незданий який тобі призначають штраф.

У дворі серед своїх можна й не стежити за мовою, лаятися, але в коментарях треба пам’ятати, що ти не серед своїх.

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros 163

Чимало коментаторів нетерпимі до спотворення правопису авторами деяких коментарів⁷:

Думаю, що коментаторам слід заборонити писати нелитовським алфавітом. Просто блокувати, бо неможливо збагнути, як можна ще більше спотворювати литовську мову.

Особливе занепокоєння викликає поширення безграмотності серед молоді. Часто згадують популярний серед молоді портал www.one.lt та його форуми:

Я за те, щоб карали тих «ounininkai» та подібних, які навмисно спотворюють литовську мову. А деякі діти вже й самі не знають, як писати, наприклад, «šiaip». Багато хто твердо переконаний, що треба писати «šeip». Інші замість «tai» пишуть «taį». Здавалося б, елементарні слова, але сучасні підлітки вже не вміють написати їх без помилок.

Саме інтернет-спільнота певною мірою регулює норми письма: не бракує (і не лише в цій дискусії) дошкульних реплік на адресу тих, хто пише без литовських літер. Як вихід, що стримував би неграмотних коментаторів, пропонують створити спеціальну комп’ютерну програму, яка не пропускала б у публічний простір неправильні дописи:

Створити таку програму, яка блокувала б тих, хто пише нелитовським алфавітом. Що це за правопис без носових голосних, без š, ž, без ū? Це особливість литовської мови, тож будьмо ласкаві її дотримуватися.

Оскільки я читаю їх багато, то помітив дивну зміну у своїй автоматичній навичці письма. Річ у тім, що молодь пише жахливо (це слово вони, наприклад, написали б як klaikei). І через це хоч-не-хоч вибиваєшся з колії. Як програміст, я запропонував би пропускати кожен коментар через якусь програму виправлення помилок. Це допомогло б не псувати своїх звичок тим, хто добре пише, а також навчитися добре писати тим, хто пише жахливо. З ними треба суворо:)

Знайшлося чимало прихильників такої програми: мовляв, це «був би перший крок до правильного мовлення в інтернеті». Коментатори, яких звинувачують у безграмотності, виправдовуються технічними недоліками комп’ютерів і мобільних телефонів (за допомогою яких також можна писати в інтернеті), особливо за кордоном:

Але тоді тисячі литовців, які живуть за кордоном і, можливо, зв’язалися зі співвітчизниками через інтернет-кафе, де литовської мови

⁷ Згідно з даними одного дослідження, проведеного наприкінці 2007 року, www.delfi.lt у коментарях порталу литовськими літерами писали лише 40% авторів, тоді як у латвійській версії того самого порталу всіма діакритичними знаками користувалися 78% латвійців, а в естонській — 98% естонців (Grigas, Pedzevičienė 2008: 15).

164

KALBOS KULTŪRA | 82

Тобі ніхто не дозволить вибирати. Попросив би ти десь у Німеччині, Франції тощо, щоб тобі під’єднали литовську мову.

Правопис дуже псує листування SMS на мобільних телефонах. З’являється багато скорочень, а зрештою ми вже й пишемо тільки так.

Фахівці з інформаційних технологій стверджують, що технічних перешкод для написання з усіма литовськими діакритичними знаками вже, можна сказати, не залишилося (див. Grigas 2007: 2–8); вихід можна знайти навіть за кордоном і навіть без клавіатури з литовськими літерами.

До речі, адміністрація того самого новинного порталу www.delfi.lt на початку 2009 року знайшла спосіб нагадувати коментаторам, що слід писати з литовськими діакритичними знаками (див. ілюстрацію). Та важко сказати, наскільки зважають на цей напис і який він має вплив, адже й досі не бракує дописів, написаних «без діакритики».

Поле для коментарів на новинному інтернет-порталі www.delfi.lt

Щоправда, трапляється і дурна, а то й зловмисна впертість. Дехто намагається пояснити, як уникнути мовного контролю:

Тепер залишається лише перенести сайти на закордонні сервери — і можна показувати мовному гестапо велику дулю:)))

Розмісти сайт у США чи в будь-якій зі старих країн ЄС і будь певен, що подібних ідіотських законів там не буде. Просто там таких жартів ніхто не зрозуміє. Спробуй-но у Великій Британії заборонити писати на вивісках, наприклад, кількома мовами, — уже наступного дня біля парламенту кричатимуть кілька тисяч арабів.

P.S. До речі, здогадуючись, що з нашими ослами краще не зв’язуватися, я зареєстрував сайт своєї компанії на себе, а сам сайт безпечно розташований десь в Оклахома-Сіті.

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros 165

Коментатори обурюються також лайкою в коментарях:

Коментарі нагадують написи на стінах у громадських туалетах або на вулицях.

Нехай говорять діалектом, говорять шепеляво, але хай не лаються. Коли лаються — стає страшно. Неможливо навіть нормально подискутувати з людиною та поговорити.

В інтернеті обов’язково потрібно фільтрувати всі лайливі слова!

З розглянутих коментарів видно, що багато їхніх авторів незадоволені нинішнім становищем литовської мови в інтернеті й розуміють, що в цьому середовищі функціонують різні мовні жанри, за якими потрібно стежити різними способами.

5.2.3. Мова політиків та інших представників влади

Чимало коментаторів згадують публічне мовлення політиків, яке аж ніяк не є взірцевим і за яким потрібно пильніше стежити, адже політики добре помітні в суспільстві, а їхнє мовлення справляє вплив. Деяким коментаторам не сподобалося мовлення тодішнього Президента Литовської Республіки Валдаса Адамкуса; пропонують починати контроль за мовою з інституції президента, а також вважають, що депутатам Сейму та іншим представникам влади не завадили б уроки мови:

Починати потрібно і з найвищих державних посадовців! Поки вони белькочуть російською чи англійською, калічачи мову, доти подібні закони будуть нікчемними!

Одним із критеріїв для наших політиків мав би бути іспит із культури мовлення. Адже тепер такий іспит складають усі педагоги, здобуваючи кваліфікаційний ступінь. Немає нині більшої ганьби, ніж слухати промови наших політиків — так званих політиків, точніше, «політиків». Таких невігласів варто пошукати в інших верствах суспільства.

Крім того, не можна забувати про рівень офіційної адміністративної мови:

Діловодство й правильне мовлення необхідні у листуванні між установами та під час підтримання зв’язків з іншими державами.

5.2.4. Школа

Коментатори наголошують на важливості навчання литовської мови — від того, чого діти навчаться в школі, залежить майбутнє існування литовської мови. Тому пропонується насамперед виховувати потребу в культурному мовленні та навички правильного вживання мови:

166

KALBOS KULTŪRA | 82

Саме час посилити викладання литовської мови в школах, поки ще не зовсім пізно, інакше з правописом буде справжня біда.

[...] майбутнє литовськості залежатиме лише від системи освіти наших дітей, а не від дурної статті, яку навіть не буде втілено на практиці.

Ідіть до шкіл, дитячих садків і навчайте молодь, щоб у майбутньому ми говорили красиво й правильно, але натомість у ваших дитсадках дітей почала навчати якась меншість.

5.2.5. Художня література, культура

Кілька коментаторів пропонують ретельніше контролювати мову книжок, особливо перекладних художніх творів:

Краще б та комісія перевірила роботу перекладачів книжок. Художню літературу вже неможливо нормально читати. Там часом самі уламки литовської мови.

Існує думка, що освічені люди, які виступають публічно, мали б самі собою говорити правильно:

Але й освічені люди припускаються помилок. Іноді, послухаєш депутатів сейму чи представників мистецтва — волосся дибки стає: вони зовсім не вміють говорити литовською, вживають лише литовські слова, проте не зважають ані на відмінки, ані на стиль, просто не знають, як їх узгоджувати. Наприклад, якось я чув, як говорив танцівник А. К. Він сказав так: «Що стосується танцю, то треба відпрацювати кроки». Хіба це сказано литовською? Не думаю... Потрібно посилити вимоги щодо литовської мови.

Також звертають увагу на сферу, яку фахівці з мовного нагляду контролюють недостатньо, — тексти литовських пісень:

Нехай виправляють тексти пісень, а то потім сотні людей і вивчають неправильні форми... Як у пісні Ряубішкіте, де було «щоб зізнатися у своєму коханні», потім виправили, але з альбомів уже не витреш. У кожному другому тексті — серйозні мовні помилки.

5.2.6. Інші сфери

Коментаторів також не влаштовує мова, якою послуговуються в різних сферах публічних послуг, адже «ті, хто спілкується з людьми, повинні вміти правильно говорити й писати»:

Подивіться, скільки помилок роблять лікарі, деякі просто неписьменні. У школі треба навчати красивого письма.

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros

167

Спершу ухваліть закон, щоб у державних підприємствах обслуговували державною, а не іноземною мовою. Особливо якщо викликаєш швидку допомогу, а медсестра не може навіть сказати українською «добрий день».

Нехай мовна інспекція краще поцікавиться назвами підприємств, які реєструють, адже від іноземних слів там і чорт язика зламає, нехай поцікавиться, під якими назвами товарів виписують рахунки.

Справді, чимало невдоволення висловлюють через іншомовні публічні написи й назви підприємств:

Під час створення підприємства його назву мала б затверджувати комісія з литовської мови. Це і була б певна частина боротьби за чистоту литовської мови.

Нефахівці з мовознавства, можливо, не можуть ТОЧНО СФОРМУЛЮВАТИ, але їхнє бажання зрозуміле — щоб із усіх публічних написів було ясно, чия це земля, у якій державі ти перебуваєш. Щоб ГОСПОДАР КРАЇНИ, який не знає іноземної мови, з напису на вивісці зрозумів, куди йому йти, а куди ні. ЦЕ ЙОГО КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО отримувати інформацію ДЕРЖАВНОЮ мовою!

Так, ТОРГОВЕЛЬНА МАРКА НЕДОТОРКАННА, однак вона може бути ДОДАТКОВИМ написом, інформацією для тих, кому це важливо.

Панів підприємців має турбувати питання, що написати на головній — ЛИТОВСЬКОМОВНІЙ — вивісці. Адже це ЕЛЕМЕНТАРНА ВВІЧЛИВІСТЬ, і вони не можуть поводитися тут як ОКУПАНТИ.

Мене дратують назви «MaXima», «Super neto» та ще багато інших... Чому мовна комісія їх «допустила»? Адже в Литві ми маємо говорити литовською! Ну, припустімо, «Adidas» ми не змінимо, а хто дозволив литовській торговельній мережі таку назву, як «MaXima»?

Щодо вивісок — усе дуже просто: якщо тобі подобаються ЛІТИ, зароблені ЛИТОВЦЯМИ, то нехай і тим литовцям подобається вішати вивіски литовською. А якщо для тебе це надто велика жертва або ти не можеш найняти перекладача, який тобі перекладе, то який ти підприємець? А якщо тобі так важливо похвалитися, що ти, мовляв, якийсь там «тон», то втисни десь і той напис — він мені не заважає; головне, щоб великими літерами ти написав литовською, що тут: шинок, лазня, крамниця зброї чи буряків. Бо я нестиму свої літи повз, залишатиму їх тим, кому буде зрозуміло, що ховається за вивіскою.

А чому в Клайпеді з’явиться район Ріверсайд? Адже назва не литовська:((((

Оглянувши думки коментаторів в інтернет-дискусії про нагляд за литовською мовою, можна побачити, що автори коментарів порушують чимало проблем мовного впорядкування та виявляють недоліки. Більшість із них небайдужа до процесів, що відбуваються в сучасній мові, і до мовної політики, а від установ, які здійснюють мовний нагляд, очікує значно активніших дій.

168 KALBOS KULTŪRA | 82

ВИСНОВКИ

1. Коментарі до аналізованої мовної дискусії свідчать, що люди по-різному розуміють важливість мовного нагляду та його застосування до різних сфер уживання мови. Для одних цілком неприйнятним є втручання в розвиток мови, інші визнають, що деякі сфери її вживання мають контролюватися державою.

2. У досліджених інтернет-коментарях названо такі сфери вживання публічної (офіційної та невимушеної) литовської мови, які потребують мовного нагляду й контролю (приблизно за ступенем важливості):

1) засоби масової інформації (ведучі телевізійних і радіопрограм, телевізійні фільми, інтернет-портали новин, преса),

2) публічний політичний простір (мова політиків та інших представників влади),

3) публічна інформація та надання послуг населенню (публічні написи, назви підприємств, вебсайти підприємств),

4) освіта (дитячі садки, школи),

5) художня література (особливо переклади),

6) особисті інтернет-сайти (наприклад, блоги) та інтернет-коментарі.

Отже, очікування суспільства щодо правильного мовлення найбільше пов’язані із засобами масової інформації — усними, друкованими та інтернет-медіа. Також вважається, що слід посилити контроль за публічною інформацією та мовою політиків, аби дотримуватися загальних норм культури й мови.

3. Мова публічного інтернет-простору, не згадана в Законі про державну мову 1995 року, викликає чимало занепокоєння через процеси, що в ньому відбуваються. Дискусія показала, що люди по-різному оцінюють інформацію, яку подають вони самі та яку подають офіційно (наприклад, новинні портали, вебсайти установ). Багато хто погоджується з думкою, що за мовою інтернет-порталів новин потрібно пильніше стежити.

Чимало неясностей виникає щодо мови публічних коментарів — чи має вона контролюватися ззовні (насамперед щодо правопису та нецензурної лексики). Більшість загалом нетерпима до лайки й вульгаризмів у публічному інтернет-просторі, як і в усних засобах масової інформації. З іншого боку, люди гостро реагують, коли зачіпають їхні власні інтереси. Тому природно виникає невдоволення, хоча й через хибне розуміння того, що контролюватимуть приватне мовлення. Частина коментаторів визнає, що мова коментарів є публічною, однак це мова приватних та анонімних людей. Її можна регулювати лише спільними зусиллями самих інтернет-порталів і громадської думки, тобто створювати таке середовище, де будуть чіткі настанови: цінністю та метою є жива, не спотворена мова вільного стилю.

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentuotojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros

169

4. Мовну інформацію, призначену для суспільства, як офіційну, так і поширювану представниками ЗМІ, слід подавати зрозуміліше й точніше, щоб уникнути безпідставних дискусій, принаймні частини непорозумінь і непотрібної напруженості між суспільством та мовознавцями. Беручи заходи мовної політики та публічно пояснюючи їх, необхідно враховувати аргументи й розмаїття поглядів, висловлені в подібних мовних дискусіях.

ŠALTINIAI

Lašienė N. 2009₁: Kur geria veršiai medų. – Prieiga per internetą: http://www.atgimimas.lt/articles.php?id=1238061176, kovo 27.

Lašienė N. 2009₂: Kalbantiems netaisyklingai – baudos. – Prieiga per internetą: http://www.delfi.lt/news/daily/lithuania/article.php?id=21323801, balandžio 4.

LITERATŪRA

Dabašinskas G. 2009: Bevardis chamas prie klaviatūros vairo. – Prieiga per internetą: http://www.bernardinai.lt/index.php?url=articles/93520, balandžio 6.

Grigas G. 2007: Lietuviški rašmenys kompiuteryje. – Gimtasis žodis 3, 2–8.

Grigas G., Pedzevičienė S. 2008: Internetiniai komentarai. Ar mokame juos rašyti? – Kompiuterija 1, 15.

Kairys S. 2009: Savaitė bus šilta. Kaip šlykštu! – Prieiga per internetą: http://www.atgimimas.lt/ssi.php?id=1248938441&which=1&f_text=, liepos 31.

Miliūnaitė R. 2006: Internetinė visuomenė ir kalbininkai: pokalbis įmanomas? – Bendrinės kalbos norminimas ir vartojimas [mokslo straipsnių rink.], Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 62–81.

Miliūnaitė R. 2009: Dabartinės lietuvių kalbos vartosenos variantai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Mitė V. 2009: Internetiniai komentarai ir „komentarai“. – Prieiga per internetą: http://www.delfi.lt/news/ringas/lit/article.php?id=21260225, kovo 31; 771 šio straipsnio komentaras.

Nevinskaitė L. 2008: Kalbos politikos vertinimas interneto komentaruose. – Kalbos kultūra 81, 245–265.

Gauta 2009 10 19

170

KALBOS KULTŪRA | 82

ATTITUDES OF INTERNET COMMENTATORS TOWARDS THE SUPERVISION OF THE LITHUANIAN LANGUAGE

Summary

The paper deals with the attitudes of internet commentators towards the supervision of the Lithuanian language. Reference is made to a discussion launched on the internet in April 2009 on the initiative of the Commission of the State Lithuanian Language that the new draft law on the state Lithuanian language should include a provision that the language of the information placed on the internet and in public space in general should be in accordance with the requirements of standard Lithuanian.

The researched commentaries have shown that people differ in their attitudes towards the importance of language supervision and control of different areas of language usage. Some claim that any intrusion into language is unacceptable; others admit that some areas of language usage should be controlled on a national level. The majority of commentary writers are not indifferent towards the processes going on in contemporary Lithuanian and current language policy; they also raise various issues on language supervision and expect that language supervision institutions should be more actively involved in the process.

The commentaries usually refer to the following areas of language usage (official and free) which require supervision and control (given in the order of importance):

1) mass media (television and radio programmes, TV films, news portals on the web and the press);

2) public discourse of politicians (language of politicians and other representatives of public institutions);

3) public information and services (public notices, names of companies, company websites);

4) education (kindergartens and schools);

5) literature (especially translations);

6) private websites (e.g. blogs) and internet commentaries.

The society most often relates its expectations of a well-formed and grammatically correct language with spoken, printed and internet mass media. Public information (public notices, names of companies) and the language of politicians are treated as requiring most control.

The supervision of public speeches on the internet, not included in the Law on State Lithuanian Language of 1995, is treated in different ways. Many people approve of the idea that the language of news portals should be more strictly supervised. However, opinions differ as to the supervision of commentaries and particularly their regulation by fines. Some agree that stricter control should be imposed

R. MILIŪNAITĖ. Interneto komentautojų nuostatos dėl lietuvių kalbos priežiūros 171

on the language of commentaries, especially on spelling and swear words; some authors treat such measures as an attack on human rights.

Before taking measures of language policy and discussing them in public, it would be important to consider the variety of approaches and their arguments. This would help avoid misunderstandings and the tension arising between linguists and the society at large.

RITA MILIŪNAITĖ

Lietuvių kalbos institutas

P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius

[email protected]

172

KALBOS KULTŪRA | 82