LIETUVIŲ KALBOS MORFOLOGINĖ SANDARA IR JOS RAIDA

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

АТРИБУТИВНО-ПРЕДИКАТИВНЕ ВЖИВАННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ У ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ

V. AMBRAZAS

З усіх живих індоєвропейських мов литовська мова найкраще зберегла різноманітну й складну систему значень дієприкметників і типів їх уживання. Така різноманітність уживання ґрунтується на подвійній морфологічній природі дієприкметників, їхньому проміжному становищі між дієсловом і прикметником, яке, своєю чергою, є результатом розвитку, що тривав цілі тисячоліття. Дієприкметники, за походженням іменні форми, з часом були частково включені до системи дієслівних категорій часу, стану та виду. Тому нині, залежно від синтаксичної функції, позиції, виділення, ступеня поширення та інших обставин, в одних випадках виразніше виявляються дієслівні, а в інших — іменні ознаки дієприкметників.

Через дуже різноманітне вживання та численні перехідні випадки важко чітко визначити синтаксичну функцію дієприкметника в кожному реченні. Однак, зважаючи на синтаксичні зв’язки з іншими словами та переважні значення, можна виокремити такі основні типи вживання дієприкметників: атрибутивне, атрибутивно-предикативне й предикативне. Та сама морфологічна форма дієприкметника, вжита за різних обставин, може належати до різних типів уживання.

А т р и б у т и в н і д і є п р и к м е т н и к и пов’язуються з іменниками й позначають ознаки предметів і явищ, що виникають унаслідок дії, наприклад: Град — це замерзлий сніг, округлий, як горошини. Plv. Гористі схили, порослі чагарниками, гарно переливалися світлішою та темнішою зеленню. ŽemR I 132.

А т р и б у т и в н о-п р е д и к а т и в н і дієприкметники пов’язуються одночасно і з іменниками чи займенниками, і з дієсловами. Вони позначають другорядну дію в реченні або стан, що виник унаслідок цієї другорядної дії, наприклад: Він, вставши, подивився, що то за дрова, і знову ліг. BsP IV 115.

П р е д и к а т и в н і дієприкметники виконують у реченні функцію присудка й пов’язуються з іменниками та займенниками, що виступають підметами. Виражаючи основну дію речення, деякі з них відрізняються від відповідних особових форм дієслова лише певними модальними відтінками й утворюють так званий непрямий спосіб (modus relativus), наприклад: N e š ė s

47

чорт — камінь завбільшки з гриб. BaranAS 20. Інші входять до складу складених дієслівних часів.

Ці типи вживання дієприкметників не розмежовані чітко. У багатьох конструкціях дієприкметники можуть мати ознаки і того, і іншого типу. Крім того, перелічені тут типи вживання не однаково властиві всім дієприкметникам. Наприклад, активний дієприкметник минулого багатократного часу майже завжди буває лише предикативним, а пасивний дієприкметник майбутнього часу — лише атрибутивним. Лише в певних конструкціях атрибутивно-предикативне вживання зберіг активний дієприкметник теперішнього часу. Через відмінності значень і умов уживання всередині системи дієприкметників, а також між дієприкметниками та іншими близькими до них дієслівними формами (наприклад, напівдієприкметниками) склалися складні корелятивні відношення, які досі майже не досліджувалися. Особливо мало уваги досі приділяли атрибутивно-предикативному вживанню дієприкметників.

Атрибутивно-предикативне вживання є складним, неоднорідним і охоплює багато різних випадків уживання дієприкметників. Насамперед до нього належать так звані апозиційні дієприкметники, що позначають другорядну дію й часто перебувають у різноманітних обставинних зв’язках з особовими формами дієслова, які виконують функцію присудка (наприклад: Вовк, заблукавши, розполохав овець. Er). Атрибутивно-предикативні дієприкметники також можуть виражати стан підмета під час дії, позначеної присудком, і ще тісніше примикати до особових форм дієслова (наприклад: Господар відійшов убік розгніваний. BaltPV I 99). У дотеперішніх граматиках такі дієприкметники вважаються частинами складеного присудка. До атрибутивно-предикативних зараховують також дієприкметники зі значенням другорядної дії у сполуках із знахідним і родовим відмінками іменників чи займенників (наприклад: Почув бджілку, що відживала. JD II 1203) та ін. Усі ці дієприкметники можна об’єднати в одну групу завдяки їхнім подвійним синтаксичним зв’язкам і значенню другорядної дії або результуючого стану, що виник унаслідок неї.

Мета цієї статті — охарактеризувати атрибутивно-предикативне вживання форм називного відмінка дієприкметників у литовській мові. Інші відмінкові форми дієприкметників (крім називного) найчастіше мають значення другорядної дії лише в певних конструкціях з іменниками чи займенниками, особливо після дієслів, що позначають мовлення, відчуття або психічний стан (accusativus, genetivus cum participio). Ці конструкції мають специфічні особливості й становлять предмет окремого дослідження. До них прилягають і дуже тісні сполуки називного відмінка дієприкметників зі зворотними дієсловами (nominativus cum participio), які в цій статті також не розглядатимуться.

Не вдаючись до докладного аналізу окремих конструкцій, тут наразі розглядаються основні випадки вживання атрибутивно-предикативних форм називного відмінка дієприкметників, а для їх ілюстрації наводиться матеріал із сучасної літературної мови та народного розмовного мовлення. Дані старих пам’яток мови та діалектів, не властивих літературній мові, використовуються переважно лише там, де потрібно звернути увагу на зв’язок сучасної системи значень дієприкметників із попередньою системою¹.

¹ Приклади з писемних джерел XIX—XX ст. і діалектів подаються відповідно до норм сучасної літературної мови. У прикладах зі старих писемних джерел збережено правопис і пунктуацію, лише «готичні» літери замінено відповідними латинськими.

48

I

§ 1. У сучасній литовській літературній мові атрибутивно-предикативне вживання властиве формам називного відмінка активних дієприкметників минулого одноразового часу, пасивних дієприкметників теперішнього часу та пасивних дієприкметників минулого часу. Називний відмінок атрибутивно-предикативних дієприкметників часто вживається для розмежування основної та другорядної дії речення, які виконує той самий діяч. Дія, яку прагнуть висунути на перший план, виражається особовою формою дієслова, а менш наголошена дія, пов’язана з основною дією часовими, причинними чи іншими відношеннями, виражається називним відмінком дієприкметника. Напр.:

Курмеліс, прокинувшись, витріщив почервонілі очі. ŽemR I 207. Юле Сточкауске, підкравшись, солодко защебетала. Gud-GuzKIT 264—265. Вілюс мовчав, коли з нього глузували. SimonVK I 79. Грудка земля, яку орють, осідає. Tl. Вовк, сполоханий, більше не повертається на те саме місце. Val (DŽ I 457). Камінь, пущений, прогуркотів по даху. Rm.

У цих реченнях ми чітко бачимо дворівневі синтаксичні зв’язки дієприкметників. Вони пов’язані і з іменниками, що виступають підметами, і з дієсловами, що виступають присудками.

Називні форми атрибутивно-предикативних дієприкметників займають проміжне становище між відповідними атрибутивними та предикативними формами дієприкметників. Особливо очевидні їхні семантичні зв’язки з атрибутивними дієприкметниками. Навіть атрибутивно-предикативне та атрибутивне вживання дієприкметників активного стану минулого одноразового часу, значення яких найбільш диференційовані, у певному контексті буває важко розрізнити. Коли ці дієприкметники не поширені іншими словами й стоять перед означуваним словом, без інтонації та ширшого контексту іноді майже неможливо чітко сказати, чи слід вважати їх атрибутивними, чи атрибутивно-предикативними. Напр.:

Зупинений автобус тарахкотить, а коні задкують і не йдуть, хоч ти їх убий. An. Перелякане лошатко втекло до матері. CvR II 61. Усе ж подорослішала Дарата відчувала, що просто не робити нікому нічого поганого — цього замало. VaižgR VII 41. Розгарячілі діти вже й спати не хочуть S (DŽ II 570). Коли розговорилися зібрані старі, то жартів не бракувало. Sss. Розсерджена дівчина як вдарила бичка товкачем, то й посипалися з нього гроші. BsP II 201.

Іноді дієприкметники активного стану минулого одноразового часу мають таке менш чітко диференційоване значення (самі або поширені іншими словами) і тоді, коли стоять після підмета речення. Напр.:

Недоварена картопля рипить, коли її їдять. J I 478. Сир, що став пористим, має багато дірочок. Er. Качки, дуже зголоднівши, швидко дзьобають корм. J (DŽ I 87). Обпечене немовля боятиметься вогню. B (DŽ I 665). Біжить, як кінь, ще й діставши під хвіст. Žvr. Радіє, як курка, що вивела каченят. Mrk. Чого плачеш, як баба, зуб загубивши? Vlk.

Ще важче іноді провести межу між пасивними дієприкметниками, що виражають ознаку, та тими, що виражають другорядну дію; загалом вони мають більше іменникових властивостей. Тому, позначаючи другорядну дію,

4. Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida

49

вони дуже часто водночас зберігають і певний відтінок атрибутивного значення. Такі пасивні дієприкметники в реченні можуть стояти як перед підметом, так і після нього. Напр.:

Залишена без догляду суниця здичавіла. Alk. Хліб плаче, коли його їсть ледар. BaltPV I 265. Нявкає, мов кіт, якого тягнуть за хвіст. Als. Прогнаний вовк повертається до лісу. Šim (DŽ III 324). Поранений солдат не встиг навіть скрикнути. LzP (DŽ I 31). Бурчить, мов побитий ведмідь. Šim (DŽ I 566). Камінь, випущений із пращі, зі свистом летить. J (DŽ I 67).

Хоча межа між атрибутивними та атрибутивно-предикативними дієприкметниками іноді нечітка, істотна відмінність між цими типами, що ґрунтується на згаданих вище синтаксичних зв’язках і значеннях, є безсумнівною. Особливо виразно її видно в тих реченнях, у яких поруч ужито атрибутивні та атрибутивно-предикативні дієприкметники того самого часу й стану. Напр.: Його задумливі, глибокі очі, раптом чимось зацікавившись, невдовзі знову згасали. CvR III 257. Позбувшись повсякденного, звичного звучання, долина, мов вимерлий вулик, стихла. CvR III 44.

§ 2. Виражаючи другорядну дію, атрибутивно-предикативні дієприкметники іноді можуть виконувати в реченні подібну роль, як особові форми дієслова. Візьмімо, наприклад, таке речення: А тим часом старий, замислившись, поміркувавши, повернувся до комори. KrėvR 93. Дієприкметники активного стану минулого часу тут можна було б замінити дієсловами минулого часу, не спотворивши при цьому змісту речення (пор.: А тим часом старий замислився, поміркував і повернувся до комори.). Проте функція дієприкметників активного стану минулого часу та дієслів у цих реченнях неоднакова. Якщо в першому реченні вже з самого зіставлення дієприкметників із дієсловами видно, яка дія вважається основною, а які — другорядними, то в другому реченні всі три дії описано як рівнозначні.

Пасивні дієприкметники теперішнього й минулого часу, що виражають другорядну дію, подібним чином співвідносяться з відповідними складеними часовими формами пасивного стану, напр.: Син торговця, якого добре доглядали, гарно ріс і за кілька років уже був кмітливою дитиною. LTR (пор.: Сина торговця добре доглядали, і він гарно ріс...). Дороги, омиті дощем, мчалися колесами возів, але тримали їх, наче в мисочках, самі не промокнувши. VaižgRR I 277 (пор.: Дороги були омиті дощем і мчалися колесами возів...). Другий камінь, розчавлений, вибухнув, аж іскри полетіли. ŽemR I 145 (пор.: Другий камінь був розчавлений і вибухнув...) Зрубана гілка знову відросла. Lp (пор.: Гілка була зрубана і знову відросла).

У цих випадках атрибутивно-предикативні дієприкметники так само виразно відрізняються від особових форм дієслова, що виступають однорідними присудками, значенням другорядної дії.

§ 3. Однак лише невелика частина атрибутивно-предикативних дієприкметників співвідноситься таким чином з особовими формами дієслова. Особливо не-

50

пасивні дієприкметники можуть мати дієслівні кореляти порівняно рідко. Насамперед це пояснюється згаданою вище близькістю атрибутивних і атрибутивно-предикативних дієприкметників, через яку останні іноді мають і певний відтінок атрибутивного значення. Крім того, дієприкметники, що позначають другорядну дію, часто пов’язані з дієсловами-присудками причинними, умовними, способу дії та іншими обставинними зв’язками. Візьмімо, наприклад, речення Чужі чоловіки, зарізавши собаку, залишили його в кутку за лавами й самі пішли, перекинувши через плече сокири. SimonOBT 42. Тут перший дієприкметник, позначаючи другорядну дію, вказує лише на певне її часове співвідношення з основною дією речення, яке випливає із самого часового значення дієприкметника. Натомість другий дієприкметник (перекинувши) разом із залежними словами також пояснює характер основної дії².

Як бачимо, атрибутивно-предикативні дієприкметники характеризуються певним синкретизмом значення: вони часто мають відтінки атрибутивного, предикативного й обставинного значень³. Залежно від різних синтаксичних умов (позиції, відокремлення, структури речення тощо) іноді виразніше виступають одні, іноді — інші їхні семантичні особливості. У певних конструкціях (див. §§ 26—27) вони наближаються також до предикативних дієприкметників, що утворюють непрямий спосіб (modus relativus). Відмежовуючи атрибутивно-предикативні дієприкметники від двох інших основних типів уживання, ми спираємося на два найважливіші згадані вище критерії: подвійність синтаксичних зв’язків і значення другорядної дії або стану, що виник унаслідок неї.

II

§ 4. Атрибутивно-предикативне вживання особливо властиве дієприкметникам минулого часу активного стану, які в сучасній литовській мові загалом уживаються найширше. Варто зазначити, що ці дієприкметники позначають побічну дію в кілька разів частіше, ніж ознаку. Значення побічної дії можна вважати основним, переважним значенням цих дієприкметників.

Атрибутивно найчастіше вживаються дієприкметники минулого часу активного стану, утворені від неперехідних дієслів із самостійним значенням. Натомість побічна

² Через різні обставинні значення, які не мають достатньої опори у формальних ознаках (див. §§ 24—25), деякі атрибутивно-предикативні дієприкметники в досі виданих граматиках литовської мови зараховують до обставин; пор. J. Jablonskis, Rinktiniai raštai, I, Vilnius, 1957, p. 478 tt; J. Žiugžda, Lietuvių kalbos gramatika, II, Sintaksė, Kaunas, 1961, p. 33 tt; J. Balkevičius, Dabartinės lietuvių kalbos sintaksė, Vilnius, 1963, p. 205, 212, 223, 230 t.t. До дієприкметників, що позначають побічну дію, застосовують також термін «обставинне означення» (przydawka okolicznikowa), див. T. Buch, Użycie participiów w utworach Ch. Donelaitisa, „Biuletyn Polskiego towarzystwa językoznawczego“, 21, Wrocław—Warszawa—Kraków, 148 tt., 157; там само критично оцінюється погляд на дієприслівники та дієприкметники як на обставини.

³ Зв’язки з атрибутивними дієприкметниками та часті обставинні значення заважають вважати дієприкметники, що позначають побічну дію, просто другорядними присудками, як пропонують деякі представники російської граматичної школи; пор. С. И. Груздева, Атрибутивные и предикативные функции причастия на -ęs в литовском языке в сравнении с русскими конструкциями, «Исследования по грамматике русского языка», I, Л., 1958, p. 242—245.

4*

51

дії дієприкметники минулого часу активного стану, навпаки, схильні утворювати від перехідних або неперехідних дієслів без самостійного значення. Такі дієприкметники позначають побічну дію, що відбулася перед початком основної дії, вираженої особовою формою дієслова, і зазвичай мають доконаний вид.

Увійшовши, боярин застав дівчину, яка солодко спала на найбільшій купі пряжі. CvR III 231. Козел, розігнавшись, ударив тестя рогатим чолом у тин. Db. Не журися, брате! Коли тобі буде зле, я прибіжу й урятую тебе. CvR V 124. Ромас розв’язав крила млина й, розігнавшись, повернув їх. CvR V 89. Жайворонок, підскочивши, трохи потріпотів крилами, потріпотів і знову впав на землю. ŽemR I 407. Першим прокинувся Рукінас, схопився, глянув у вікно, накинув на спину кожух і вибіг до коней. ŽemR II 145. Піди розбуди його, спить у комірчині. Jnšk. Тепер дванадцять братів повернулися назад, а королевич, залишившись, пішов сам-один. BsMt II 89. Старий обернувся й знову побіг. BsMt II 85. Пес підійшов до тієї царівни й поклав голову їй на коліна. BsP I 7. У дворі гавкнув собака й, замовкнувши, ліг. Brt. Тут і Грігас підвівся, підійшов, уклонився й поцілував Жемайтукові руку. KrèvR 52. Не барися на ринок — продав, розвертайся й їдь. Svn. Качки, призвичаївшись одна до одної, пішли до крамниці. Svnč. Набравшись сміливості, я підійшов до одних воріт і постукав. BaltPV I 156. Прийшов, трохи посидів і, як і прийшовши, зник. Gs. Прилетівши, та пташка трохи защебетала й пурхнула геть. Gs. Підскочивши, і я всипав пару ляпасів. Gs.

У наведених прикладах завершену попередню дію позначають нерозширені дієприкметники, утворені від неперехідних дієслів. Дієприкметники, утворені від перехідних дієслів, найчастіше вживаються з іменником або займенником у знахідному відмінку. Нерозширені дієприкметники перехідних дієслів у цьому значенні вживаються досить рідко. Напр.:

Ніхто вже не приносить йому з містечка кренделів чи солодощів, купивши їх. BilR I 158. (Король) заманив їх до вітальні й, замкнувши там, залишив. CvR V 34. Ми з Марцелею мали тут хлібця; візьми й перекуси, а потім допоможеш складати. ŽemR I 150.

Маючи залежні слова, дієприкметники минулого часу активного стану зі значенням побічної дії утворюють у реченні відокремлені дієприкметникові конструкції.

а) Розширені дієприкметники, утворені від перехідних дієслів:

Пан так розлютився через такі слова, що, схопивши сокиру, щосили жбурнув її в наймита. CvR V 31. Стара, підвівши очі, озирнулася по хаті. ŽemR II 145. Янулісові стало страшно, коли він, обійшовши сад, глянув на комори, стайні, клуню й побачив самі голі стіни та діряві дахи. VienR I 152. Януліс підійшов до вікна, глибоко зітхнув і, вдихнувши в хворі легені запашного садового повітря, прислухався до нічної тиші. VienR I 148. Ось Енскіс одразу, витягнувши великого ножа, вже починає різати варене й смажене м’ясо. DonR 129. Туше, принісши тонкі скатертини, як належить, по-сільському накрила великий стіл. DonR 67. Лисиця, упіймавши бабину курку, підбігла до ополонок і

52

каже. Швнч. Сімукас, почухавши литку, каже. Стара кобила, пропливши кілька разів озерну протоку, вийшла на берег і покотилася повалятися в піску. CvR II 15. Зібравши з поля каміння, склади його на горб. Rt. Ще раз оглянувши поля, жінка пішла до крамниці. CvR III 105.

б) Поширені дієприкметники, утворені від інтранзитивних неперехідних дієслів:

Пастушок, сівши біля копиці, замислився, і в голові йому виникли літні думки. Kp. Одного ранку діти, зібравшись до школи, галасували між собою. VencIR II 36. Парубок, ставши посеред хати, озирнувся довкола й зняв шапку. KrėvR 144. Уся знать, вийшовши з духівниками через великі ворота місцевості, привітала Гедиміна. Dauk (DŽ I 110). Злякався я, що Перкунас, щойно підвівшись, таких ворогів доми на шлях порозносить. DonR 132. Руді мурахи, видершись по його ногах, повзли по спині. CvR II 78. Вийшовши на тракт, я зустрів гурт учнів, попереду якого був учитель. VienR I 212. Зайшовши за верстат, я став біля вікна. SimonOBT 83. Трохи зійшовши з дороги, піду по гриби. Alk. Повернувшись аж о дванадцятій, стукає у двері. Šil. Проїхавши лише милю, мусив повертатися. Jnšk.

Значно рідше значення другорядної дії мають дієприкметники минулого одноразового часу дійсного стану, утворені від інтранзитивних самостійних дієслів. Наприклад:

Син, розсердившись, виштовхнув його надвір. Er. Солома, висохнувши, аж рудіти починає. ŽemR I 212. Той хлопчик, підрісши до восьми років, почав пасти худобу. BM 257. Перкунас, дуже розгнівавшись, розрубав його мечем. KlvD 334. Олена, почервонівши, мов калина, ще не подивившись на триногу, вискочила з хати, наче ошпарена водою. KrėvR 38. Я воліла б, обернувшись качечкою, плавати по моречку. JV 28. Тож не дивно, що часом не можу заплатити любу подать, а господар лає мене, та ще й, несвітськи розлютившись, б’є по вуху. DonR 52.

Отже, за співвідношенням із перехідністю-неперехідністю та найзагальнішими лексичними значеннями дієприкметники минулого одноразового часу дійсного стану, що позначають другорядну дію, виразно відрізняються від атрибутивних.

§ 5. Другорядну дію найчастіше позначають префіксальні дієприкметники минулого одноразового часу дійсного стану. Безпрефіксальні форми вживаються рідше й зазвичай лише тоді, коли можуть описувати дію як завершене ціле та мають значення доконаного виду. Наприклад:

Але й цього замало; він, узявши великий ніж, уже простягнув руку, перерізавши горло разом із стравоходом. DonR 28. Де пологіше, там джерельце, де крутіше, там сухо; хоч, узявши низинні місця, осушуй, а гірські зволожуй. VaižgRR I 260. Той одразу підвівся й сказав. ValVK 66. Сівши біля ліжка, чоловік сказав. ValPŽK 123. Як завжди, маленька дитина коваля й цього разу, встигнувши пообідати, принесла Майке скибку хліба, намазану медом. CvR II 85. Знявши сіті й купивши човна, Бебенчюкас проводив дні й дні на озері, рибалячи. CvR V 7. Віз, смикнувшись від берега, розламався, і голови жердин почали падати у воду. BsP III 105. Ніби нічого не сталося, я пішов до сусіда. Kv.

53

Однак у певних випадках безпрефіксні дієприкметники дійсного стану минулого часу можуть виражати другорядну дію і як процес, що тривав певний час у минулому. Таке значення, властиве формам недоконаного виду, дієприкметники безпрефіксних дієслів руху та деяких інших дієслів мають порівняно рідко. Напр.:

Не дочекавшись повернення старшої сестри, друга сестра вийшла шукати Бебенчука. Ідучи, підійшла до яблуні. CvR V 11. Три дні їхавши, їжак дістався маєтку другого пана. CvR V 72. Прок мандрувавши годину, побачили чоловіка, що гриз березу. CvR V 32. Та людина, яка, багато працювавши та натомившись, завжди з насолодою їсть свою просту їжу... та обманює того, хто щодня, чепурно вбравшись, але зітхаючи й постійно хворіючи, береться за ложку. DonR 41. Якийсь час ширяю над луками, сонце швидко зайшло. CvR III 190. Довго шморгавши носом і оглянувши річ з усіх боків, маршалок діставав з рота люльку, щоб спитати ціну. CvR III 54.

§ 6. Дієприкметники дійсного стану минулого часу, співвідносячись у реченні з особовими формами дієслова, що виступають у ролі присудка, і відмежовуючи другорядну дію від основної, дають змогу вказувати на послідовність (порядок) дій. Тому вони є зручним засобом розгортання оповіді. У сучасній літературній мові дії, що відбуваються одна за одною, нерідко позначаються цілим ланцюжком дієприкметників дійсного стану минулого часу й особових форм дієслова. Напр.:

Антанас, обтерши ноги віником, збивши лід із вусів, сів і промовив. ŽemR I 231. Оніке̇, накривши стареньку, сіла в ногах і дрімала. ŽemR II 142. Щойно Дудоніс увійшов у двері, як він, страшенно перелякавшись, викликав жаб і чортів, витяг із кошика цілу пачку сірників і з усієї сили жбурнув у кут лави. SimonOBT 130. Рукінас, відклавши люльку, склав кожух і, поклавши його під голову, простягнувся на лаві за столом. ŽemR II 145. Уставши рано-вранці, поклавши до торби сир і хліб та замкнувши двері дому, вони вийшли за місто. CvR III 28. Той (син), подякувавши їй за подарунки, знову прийшов і розпалює вогонь. BsP III 154 (Brt). Облетівши садибу, ворон каркнув пару разів і сів на ту саму тополю. Озирнувшись, подумав (32), чи, бува, не заблукав, але, придивившись уважніше, впізнав ті самі дахи будинків, укриті черепицею. CvR II 32–33.

Особливо характерні в цьому сенсі такі рядки з «Пір року» К. Донелайтіса:

Ось Доцис миттю, почувши сморід мазей І відчувши жах бабського ворожіння, З постелі вскочив, мов грім із ясного неба, І, схопивши з-за грубки великого дрючка, А потім потрощивши більшість хатнього начиння І викинувши крізь двері черепки з ліками, Дітей, що його падло з’їли, Гасаючи й репетуючи, мало не побив, смердюка. DonR 85.

54

§ 7. Атрибутивно-предикативні дієприкметники дійсного стану минулого часу можуть виражати не лише попередню другорядну дію, а й спричинений нею результативний стан, що триває під час дії, позначеної присудком. Такі дієприкметники тісніше, ніж розглянуті вище, пов’язані з присудком як за значенням, так і за позицією. Найчастіше вони мають доконаний вид і стоять після присудка. Коли дієприкметник поширений залежними словами, поряд із результативним станом часто відчувається також значення попередньої другорядної дії.

а) Дієприкметник, утворений від перехідних дієслів доконаного виду:

Вероніка довго сиділа, втупивши очі в таємничу темряву лісу, і все про щось думала. VienR I 175. Ґрігене не відпускала прядки, а довго сиділа, склавши руки на колінах. KrėvR 34. Лежить вовк, обхопивши ногами кабана. BsP IV 284. Гірко плакала дівчинонька, зчепивши рученьки. Srj. Бігли, наче підошви намастили, аж калюжі висихали. Alk. Пожив би з таким хворим одну ніч — побіг би, схопившись за голову. Slnt. Терпи, зціпивши зуби, біда мине. M (DŽ II 796). Ми зі Степукусом уже так розійшлися, що, закинувши голови, дивилися вгору. BaltPV I 114. Степукас слухав, навіть затамувавши подих. CvR III 199.

б) Дієприкметник, утворений від неперехідних дієслів доконаного виду:

Він тепер лежав на боці, витягнувшись усім тілом, поклавши голову біля передніх лап. CvR II 41. Ми зі Степуком крутили сопілки з вербових гілок і грали, сидячи один навпроти одного десь на камені. BaltPV I 55.

Варто зазначити, що розгорнуті дієприкметники, вживані таким чином, іноді не відокремлюються інтонаційно й не утворюють відокремлених членів речення, наприклад:

Петрас ще більше здивований дивився на супутника дядька й не знав, що сказати. Myk-PutS 55. Хто мав ще й копійку при собі, випив пива, перехопив пирога, а хто не мав, втягнувши живіт, терпів. ŽemR II 25—26. Я стояв приголомшений словами матері. BaltPV I 74. Пан ходив, заклавши руки в боки. J (DŽ II 341).

Нерозгорнуті активні дієприкметники минулого часу, позначаючи результативний стан, ще тісніше прилягають до особових форм дієслова, що виступають присудком. Такі дієприкметники доконаного виду, на відміну від розглянутих у §§ 4—6, часто утворюються від неперехідних непохідних, особливо результативних, дієслів. Їхнє значення другорядної дії відчувається лише слабко, а нерідко й зовсім зникає. Наприклад:

Сержант замовк і, нахилившись, дивився вдалину, куди пішов караван. CvR VI 270. Я притулилася й слухала, що говоритимуть. Srv. А що ти тут робиш, лежачи? BsMt II 99. Приходь ситий, і тут дістанеш. B (DŽ II 773). Його дружина здалеку зустріла чоловіка, заплакавши. CvR V 137. Алюз ошелешено дивився на ці гроші. BaltPV I 245. Повітря стало задушливим, листя всіх трав пов’януло

55

лежало на землі. ŽemR I 144. Вони живуть, зійшовшись. Rdm. Ті нероби та діти ходять обшарпані. Nmn. Він повернувся з полювання голодний. J (DŽ I 87).

Як видно з прикладів, частина цих дієприкметників має якісне значення й характеризує дію присудка подібно до прикметників, що виступають предикативним атрибутом (пор.: Натовп ішов серйозний і зосереджений. Vien.). Такі активні дієприкметники минулого часу недоконаного виду, хоча й виконують іншу функцію, ніж згадані в § 1, за значенням також наближаються до атрибутивних.

Значення результативного стану в певних випадках (зазвичай у сполученні з дієсловами, що позначають рух) можуть мати й активні дієприкметники минулого часу недоконаного виду. Наприклад:

Кошеня повернулося з лісу, нявкаючи, не знайшло півника — плакало, плакало. LTR. Забрьохані паничі повернулися, пополювавши. Plng. Повернулася донечка, згребши жито, дуже втомлена. Žal. Повернувся, обкопавши городи. Sts. Як я повернуся, випивши в корчмі, подивися, де дінешся. KlvD 144. Коли повернешся, проїхавши верхи до фортеці? KlvD 250. Довго пастушка не приходить, попасти. Ds. Щойно Казис прочинив двері, повернувшись із рубання дров, матуся тихо покликала його. VaizgRR I 200.

Ці дієприкметники недоконаного виду, на відміну від відповідних форм доконаного виду, завжди зберігають значення попередньої дії й не ад’єктивуються. У літературній мові вони трапляються досить рідко.

До форм, що позначають результативний стан, слід віднести також активні дієприкметники минулого часу обох видів, уживані в сполуках із прикметником «здоровий». Наприклад:

Здоров повернувшись, зятю. JV 255. Здоров, крученошия довгоногий! Здоров повернувся, довгодзьобий! LzPR II 17. Здоров прийшов. N (DŽ II 773). Здоров, строкатий світе, що зустрів весняне свято! Здоров і ти, чоловіче, що дочекався любої літньої днини! DonR 41.

§ 8. Активні дієприкметники минулого часу, що виражають другорядну дію, характеризуються специфічними кореляційними зв’язками з іншими дієслівними формами. Подібно до того, як атрибутивні активні дієприкметники минулого часу співвідносяться з відповідними активними дієприкметниками теперішнього часу, називний відмінок активних дієприкметників минулого часу зі значенням другорядної дії співвідноситься з дієприслівниками. Якщо другорядна дія відбувається одночасно з основною, її виражає дієприслівник; якщо другорядна дія відбулася перед основною, її виражає називний відмінок активного дієприкметника минулого часу. Пор.:

Вовк, побачивши, що білченя не спіймає, так могутньо завив. LTR. А заєць, побачивши, що вовк ловить білченя, каже... LTR.

Ідучи лісом, Вероніка злякала якогось звірка, який, побачивши людину, шугнув убік, зашелестів у листі, і тільки це дівчина й побачила. Вийшовши з лісу, Вероніка навіть зупинилася. VienR I 175.

Ягня біжить, біжучи, додає. Srj. Пес підбіг, лише гавкнув, укусив за підколінок і побіг геть. Plv.

36

Бачимо, що все одно ми не спіймаємо її (райдугу), а милуємося нею, дивлячись на чудові барви. CvR II 16. Анеле, глянувши на мене, теж почала плакати. SimonOBT 175.

Ївши рибу, остерігайся проковтнути кістку. Vlk. Поївши, вріжуся в око (спатиму). Rm.

Слухаючи її оповіді, чоловіки лише сміялися, а жінки заспокоювали. KrėvR 67. Почувши прізвище Балсіса, жандарм і поліцейський насторожилися. Myk-PutS 313.

Хто мені відшкодує, якщо я там, їдучи, застуджуся? Alv. «Зупинись тут!» — озвався Януліс, під’їхавши до власного подвір’я. VienR I 145.

Протиставлення дієприкметників минулого часу активного стану та напівдієприслівників дуже виразно відчувається і в тих випадках, коли вони утворені від дієслів із різними коренями, але вживаються в тому самому реченні (або в суміжних реченнях). Напр.:

Йонас, узявши держак коси, почав лагодити косу і, слухаючи батькову розмову, ще більше розлютився. KrėvR 93. Побачивши дітей, жінка зупинилася і, ще більше засмутившись, ледь не плачучи, почала стогнати. KrėvR 65. Червоний півень, вивівши зграю курей на подвір’я, похитуючи червоним гребенем, голосно співає. ŽemR I 81. А сонце, знову від нас віддаляючись, котиться, також, залишивши нас, швидко заходить надвечір. DonR 63. Так, мов якийсь сон, який бачимо, коли спимо, а прокинувшись, лише коротко про нього згадуємо (63), так само промайнула для нас разом із літом радість. DonR 63–64. Але вже вовк, занадто багато почувши, ледь не сказився і, дуже розгнівавшись, від помсти весь розпух. DonR 124. З голодом і холодом ми побраталися, живучи в маєтку, з голодом і холодом ріднею стали, отримавши землю. CvR III 114. Озираючись, (вдова) побачила величезний-превеличезний камінь. Підійшовши до того каменя, вона побачила печеру. LTR.

Називний відмінок дієприкметників минулого часу активного стану, що позначають результативний стан і принаймні частково зберегли попереднє значення другорядної дії, також протиставляється напівдієприслівникам, пор.:

Петрас дивився на м’ясника, витріщивши очі, наче не розуміючи його слів. KrvR 197. І починають шепотітися обидві старі сусідки, схилившись головами одна до одної, ніби говорячи просто у вухо одна одній. VaižgRR I 193. На річковому крутосхилі, згорнувшись калачиком, майже торкаючись колінами підборіддя, лежала дівчинка. CvR III 266.

Однак ті дієприкметники минулого часу активного стану, у яких значення другорядної дії стерлося, можуть протиставлятися й дієприкметникам теперішнього часу активного стану. Наприклад, порівняймо такі речення:

Вся перелякана й тремтячи, Вероніка підвелася і ніяк не могла збагнути, чи справді вона розмовляла з матусею, чи лише уві сні. VienR I 197. Одного зимового ранку Бурокене прокинулася наче недужою, а вдень надворі — хуртовина! ŽemR II 8.

57

Дієприкметник-пів на початку першого речення, узгоджений із дієприкметником активного стану минулого простого часу, тут ужито майже так само, як дієприкметник активного стану теперішнього часу в другому реченні, який, своєю чергою, можна було б замінити відповідним дієприкметником-пів.

Дієприкметникам-пів можуть протиставлятися також називні форми дієприкметників активного стану минулого простого часу, що вживаються з деякими зворотними дієсловами (особливо з дієсловом džiaugtis) і мають більш або менш виразний відтінок значення пояснювального (експлікативного) речення. Напр.:

Мабуть, вона (кішка) радіє, вирвавшись із дитячих рук. SimonVK I 219. Але він радів, повернувшись до свого рідного подвір’я. CvR II 73. Той королевич радів, що купив такого гарного коня. BsP II 260. Батьки радіють, що виростили добрих дітей. Dkš. І він радів, що живим залишився. Jabl. Пранайтіс заспокоював і втішав Балсіса, і сам радів, що щасливо врятувався. Myk-PutS 230. Я зрадів, позбувшись лелек. Šll. Не шкодуй, віддавши, радій, отримавши. Rz.

Старий радіє, стогнучи, юнак — катаючись, а дехто — молотячи. VP 41. Під час війни люди раділи, отримуючи від німців жовтий кінський цукор. Ds. Поети, радійте, бачачи, на що здатне кохання! (Kudirk (DŽ III 60). Не радій, першим жнивуючи, радій, першим везучи до клуні. Al (Ppr 47). Пастух засмучується, не маючи змоги вигнати гусей з вівса. Sr.

Коли це значення виразніше виявляється, сполуки дієприкметників із згаданими зворотними дієсловами наближаються до конструкцій типу nominativus cum participio. У таких випадках зі зворотними дієсловами вживаються також дієприкметники активного стану теперішнього та майбутнього часу. Напр.:

Я радію, аж підстрибую, маючи десь таку високу сестру-родичку. ŽemR IV 311. Лисиця, почувши, що їде чоловік (із курми), раділа, що матиме смачний сніданок.

Називні форми дієприкметників активного стану минулого простого часу та дієприкметники-пів протиставляються на підставі різних часових і видових значень. Називні форми дієприкметників активного стану минулого простого часу позначають дію, що передує основній і найчастіше є завершеною. Дієприкметники-пів, будучи немаркованими формами, мають значення одночасності й належать до недоконаного виду.

У тих випадках, коли дієприкметники активного стану минулого простого часу позначають другорядну дію як процес, що тривав певний час у минулому (приклади див. § 5), вони протиставляються дієприкметникам-пів лише на підставі різного відносного часового значення. Пор.:

Ідучи танцювати, вона лагодила ткацький верстат. KlvD 295. — Він уже кілька днів ішов, коли зустрів одного чоловіка. LTR.

§ 9. Протиставлення дієприкметників активного стану минулого простого часу й дієприкметників-пів, очевидно, не є первинним. Є підстави вважати, що в наведених вище випадках дієприкметники-пів посіли місце дієприкметників активного стану теперішнього часу. У діалектах і давніших писемних пам’ятках трапляються ще речення, у яких дієприкметники активного стану теперішнього часу мають значення, близьке до дієприкметників-пів, і можуть протиставлятися дієприкметникам активного стану минулого простого часу. Пор.:

Удень, розмірковуючи, ходить лісом, нічого не знайшовши, бідкається на свою долю. Slk (LTR). Засумувавши за батьком і до неї приходячи

58

побачивши дігаса, він розсердився: схопивши палаюче поліно, він ударив його по спині. VaičE 98⁴.

Архаїчність такого вживання активних дієприкметників теперішнього часу засвідчують відповідні конструкції в багатьох споріднених мовах⁵. Активні дієприкметники теперішнього часу часто вживаються в діалектах у значенні, близькому до дієприслівників, а також із різними сполучними словами⁶.

§ 10. Активні дієприкметники минулого частотного часу не вживаються для позначення другорядної дії. У реченнях, присудок яких позначає багаторазову дію, значення повторюваності мають активні дієприкметники минулого частотного часу. Напр.:

Юнаки, увірвавшись до хати, хапали щось перекусити й вислизали на вулицю. Myk-PutS 35. Повернувшись улітку з гімназії, (Janulis) клав на гілки дошки, накривав їх соломою і, обв’язавши з боків мотузками, облаштовував собі лежанку. VienR I 152. Пізно вночі, втягнувши ґніт лампи, лише на хвилинку схилившись на лаві перепочити, дівчина тихенько тут-таки засинала з клубком ниток або недочищеною картоплиною в руці. CvR III 26. Старі немічні люди, яких зазвичай рідко було видно, з’являлися на сонці й, посідавши десь у затишку, поклавши підборіддя на ціпки, годинами завмирали, невідривно дивлячись вицвілими очима на якийсь предмет. CvR III 18.

Такі активні дієприкметники минулого частотного часу протиставляються дієприслівникам на підставі часових і видових значень так само, як і в розглянутих у § 8 випадках (пор.: Крокуючи строкатим килимом луків, я більше лякав і дражнив птахів, ніж полював на них. CvR II 53).

§ 11. Атрибутивні активні дієприкметники минулого частотного часу співвідносяться на підставі значення часу не лише з дієприкметниками теперішнього, а й майбутнього часу (активні дієприкметники минулого частотного часу мають атрибутивне значення лише у виняткових випадках), пор.: поїзд, що їде: поїзд, що їхав: поїзд, що їхатиме. Форми називного відмінка активних дієприкметників майбутнього часу не вживаються зі значенням другорядної дії, а спеціальних дієприкметникових форм, що позначають пізнішу дію (тобто дію, яка відбувається після дії особової форми дієслова), у литовській мові також немає. Однак така другорядна дія або стан, що випливає з основної дії як її результат, нерідко виражається дієприслівниками. Напр.:

⁴Більше прикладів з активними дієприкметниками теперішнього часу у значенні другорядної дії див. у праці V. Ambrazas, Absoliutinis naudininkas XVI—XVII a. lietuvių kalbos paminkluose, LKK, т. 5, с. 7. Пор. також такі приклади з творів J. Bretkūnas і B. Chylinskis: Bei ios skubei ischejo isch grabo bijadamos ir didei dzaugenčzies ir tėkeia. BrP I 401₂₅. Sztey Karalus tawo ateyt sedins and astildyčio asliczios. ChB NT Jon 12, 15. O kad prasžoro tris Menasis taydemes Akrutu isz Alexandrios, hursęy žiemawo anoy Jewoy, beturins ziankta Kastora ir Polluxa. ChB NT Apd 28, 11. Teyp karoju [<kar>auju] ne kaupo (pd weia) ora muszans. ChB NT I Korint 9, 26.

⁵Пор. старослов’янське: obъchodъzdaše gradъbę uče Zogr Marc. 6, 6; готське: bitauh weihsa bi-sunjane laisjands GB ib.— καὶ περιῆγεν τὰς κώμας κύκλῳ διδάσκων «ходив по селах, навчаючи»; латинське: flens me obsecravit Pl. Trin. 154 «плачучи, благав мене» тощо.

⁶Див. P. Skardžius, Dėl pusdalyvių raidos, „Archivum Philologicum“, т. 6 (1937), с. 102 і наст.

59

Стіна з дерев зрослася, наче справжній мур, захищаючи садибу Сакалине від холодних, шкідливих північних і східних вітрів. VaižgP II 29. Тим часом уже й вікно відчинилося, впускаючи свіже повітря. Simon OBT 126. Моя дружина померла, залишивши трьох маленьких дітей. LTR.

Подібне значення іноді можуть мати й дієприкметники теп. ч. акт. стану, наприклад: Як вискочила вона (Вероніка), наче з вогню, з комірчини, взяла відро води й лила на двері, бажаючи змити дьоготь, але вода, наче по жиру, скотилася, ще більше забруднивши двері й забризкавши ґанок. VienR I 197. Провести старого Дірду зібралися молоді й старі, заполонивши подвір’я та вуличку біля нього. BaltPV I 285. Тільки дарма я пів дня проблукав, нічого не знайшовши, та й усе. Grž.

У таких випадках протиставлення атрибутивно-предикативних дієприкметників теп. ч. акт. стану та напівдієприкметників частково нейтралізується.

§ 12. У розглянутих досі прикладах дієприкметники теп. ч. акт. стану й напівдієприкметники, поширені іншими словами, утворюють замкнені синтаксичні конструкції, які найчастіше інтонаційно відмежовуються від головних членів речення. Однак у діалектах, фольклорі, а іноді й у літературній мові трапляються також приклади, у яких до поширеної дієприкметникової конструкції входить підмет речення. Наприклад:

Одного разу, побачивши такі гарні жита, пан звелів своїм наймитам їх скосити. BsMt II 109. Почувши таку новину, король дуже засмутився. BsMt II 86. Почувши про такі витівки хлопця, старший злодій щиро посміявся, щедро нагородив його золотом і відпустив на волю. CvR V 197. Зрозумівши, що дятел їх обдурює, жінки пішли до глечиків, але, знайшовши їх порожніми, мусили повернутися додому. LTR. То тоді, взявши ті подарунки, уклонися батькові й матері. BsMt II 104. Знайшовши вовка в ямі, чоловіки забили його до смерті. Vlk. Обпечена людина дме і на гаряче, і на холодне. Ūd. Не діставши грошей, Юрка повернувся додому. 'BsP II 198. Повернувшись додому, дурненька все розповіла сестрам. CvR V 9. Іноді, почувши такого вправного співака, люди зупинялися й заговорювали до нього. CvR II 13.

Так само вживаються й відповідні конструкції з напівдієприкметниками, наприклад:

Відпускаючи Тупікіса, брат почав плакати й нарікати, що той пропав. ŽemR I 280. Молодим Йонеліс ніде не міг стати в пригоді, хіба що пасти худобу. BsP II 253. Побачивши, що син має власну волю, батько вже не міг його вмовити, відлічив йому дванадцять тисяч доларів і сказав. BsP II 208 (Klp.) Не придумавши нічого кращого, наступного ранку, ще до світанку, він побіг оглянути пшеничне поле. CvR V 136.

У цих конструкціях, які, очевидно, є певними синтаксичними архаїзмами, можна вбачати елементи давнішого, менш централізованого типу структури речення. Дієприкметники й напівдієприкметники із залежними словами тут іще не утворюють замкненої групи слів, підпорядкованої головному предикативному центру речення. Зв’язок підмета з дієприкметником або напівдієприкметником, а не з особовою формою дієслова, що виступає присудком, з одного

66

з одного боку, свідчать про виразну предикативність цих дієприкметників і напівдієприкметників, а з іншого — про брак суворої централізації речення та менш розвинені підрядні зв’язки всередині речення.

§ 13. Пасивні дієприкметники теперішнього й минулого часу

другорядну дію або утворений унаслідок неї результативний стан позначають значно рідше, ніж напівдієприкметники та активні дієприкметники простого минулого часу. Найчастіше вони мають атрибутивне значення або разом з особовими формами дієслова būti утворюють складені часи. Загалом через особливості свого розвитку пасивні дієприкметники значно ближчі до прикметників. Пасивні дієприкметники теперішнього й минулого часу були включені до системи дієслівних категорій значно пізніше, ніж відповідні активні дієприкметники, і тому краще зберегли первісне прикметникове вживання. У багатьох випадках ці дієприкметники, особливо форми теперішнього часу, не мають ні значення стану, ні часового значення й уживаються як певні прикметники, утворені від дієслів. Тим часом другорядну дію можуть позначати лише ті пасивні дієприкметники, які мають значення пасивного стану та інші дієслівні ознаки.

Атрибутивно-предикативні пасивні дієприкметники найчастіше утворюються від перехідних дієслів. Крім того, іноді вони утворюються й від тих неперехідних дієслів, пасивні форми яких можуть мати пасивне значення, наприклад:

Стара хата тріщить і скрипить, коли її обвіває вітер. J. Жінки прядуть, вичісуючи тонке полотно. JD 1000. Прийди, тебе чекатимуть, підеш — тебе любитимуть. B (DŽ II 773). Отож сват Ваурус, хоч сам і непитущий, коли молодий йому підморгнув, одразу прикрасив стіл пляшками дивної форми. VaizgRR I 322.

§ 14. Пасивні дієприкметники теперішнього часу позначають

другорядну пасивну дію, яка триває принаймні певний час одночасно з основною дією, позначеною присудком. Найчастіше вони утворюються від дієслів без префіксів і мають значення недоконаного виду. Коли їх поширюють інші слова, вони утворюють дієприкметникові конструкції, що виступають відокремленими членами речення.

а) Непоширений пасивний дієприкметник теперішнього часу:

Олена, яку били, не захищалася, лише ловила її руки й цілувала. KrėvR 26. І кішка, коли її гладять, вигинає спину. Škn. Вогонь, коли його гасять, сердиться. Nj. Кобила, коли її шмагають, не біжить, а лише стає дибки. LTR. Коли ставили відра, вони задзвеніли. Erž. Матінка, коли її попросили, трохи покопирсалася, скривила губу й поступилася. BaltPV I 280. Коли машину крутять, вона бурчить. Er.

б) Пасивний дієприкметник теперішнього часу, поширений залежними словами:

Міке̇, якого дратували друзі, зажадав, щоб Юозапеліс випробував на ньому свою силу. CvR II 92. Сівши, ворон почав кричати навперейми, коли його за повідець штовхав вітер. CvR II 36. Дорікаючи й переслідуючи його, Петрас відчував, що його біль перетворився на образу. ŽemR I 201. Ти вагатимешся, сестричко, коли тебе сваритиме парубок. Krs. Коли мене грітиме свекруха, я не зігріюся. KlvD 197. Я заснув лише глибокої ночі, змучений тугою й тяжкими думками. SluckGMN 116. Коли його везли з Каунаса до Шяуляйської в’язниці, майбутній письменник зумів частково за

61

ховатися у валянках і шапці. VencIEV 211. Казюкас метався, охоплений болем. CvR VIII 176.

Подібно до того, як дієприкметники теперішнього часу активного стану мають значення результативного стану минулого часу (див. § 7), дієприкметники теперішнього часу пасивного стану можуть примикати до особових форм дієслова, що виступають присудком, і утворювати з ними тісні синтаксично-семантичні сполуки. Напр.:

Іди коханий, приходь очікуваний. SchG 318. Раптом вухо почуло дивний звук, ніби хтось, якого гнали, біг крізь сосняки. SimonR I 62. Підлітки, не прохані, рвалися на толоку. CvR III 35.

§ 15. Форми називного відмінка атрибутивно-предикативних дієприкметників теперішнього часу пасивного стану за значеннями часу й виду цілком відповідають півдієприкметникам, але відрізняються від них станом. Півдієприкметники мають активне, а дієприкметники теперішнього часу пасивного стану — пасивне значення. Пор.:

Лисиця, яку гнали, ще встигла пролізти між колесами. Суова ж, коли його гнали, потрапив між ними й був дуже ушкоджений людиною. LTR. Навчений Міке, Юозапеліс ламає язик, додаючи до кожного складу слова «вер». CvR II 86. Жорна я тягнула невтомно, вогник розпалювала без спонуки. LT III 438. Чоловік, супроводжуваний криками чайок, усе перестрибуючи з купини на купину, пішов убік. CvR III 105. Беручись до якоїсь іншої роботи або будучи змушені виконати якусь справу, що виходить за межі повсякденного життя, кожен із них довго збирався, довго обмірковував. KrėvR 151. Кішка, схопивши мишу в пастці, пищить, а миша, яку кусають, пищить. J (DŽ II 88)⁷

Співвідношення значень дієприкметників теперішнього часу пасивного стану й півдієприкметників особливо виразно видно на формі duodamas: ужита в активному значенні, вона сприймається як дієприкметник теперішнього часу пасивного стану, а в пасивному значенні — як півдієприкметник. Напр.:

Коли дають — бери, коли б’ють — тікай. Erž (дієприкметник теперішнього часу пасивного стану). — Роздаючи все майно, усе одно не всіх обдаруєш. Al (півдієприкметник).

Однак таке співвідношення аж ніяк не свідчить про паралелізм уживання дієприкметників теперішнього часу пасивного стану й півдієприкметників, що позначають другорядну дію. Якщо для півдієприкметників значення другорядної дії є основним, то дієприкметники теперішнього часу пасивного стану мають його в багато разів рідше.

§ 16. Дієприкметники минулого часу пасивного стану позначають другорядну пасивну дію, що відбулася до початку основної дії речення. На відміну від відповідних дієприкметників теперішнього часу, їх здебільшого утворюють від дієслів із префіксами, і вони мають значення доконаного виду.

a) Дієприкметник минулого часу пасивного стану не поширений: Вовка налякано, щоб він більше не повертався на те саме місце. Val (DŽ I 457). І вгодований віл краще тягне ярмо. Myk PutS 134. Камінь па-

⁷ У тих рідкісних випадках, коли дієприкметники теперішнього часу пасивного стану, що позначають другорядну дію, уживаються в активному значенні, різниця між ними й півдієприкметниками цілком зникає, напр.: …Часто жили в Пентеполі, а звідси, не вміщаючись, переселилися в інше місце. ŽS 104. У старих писемних пам’ятках тривалу другорядну дію іноді позначають також дієприкметники теперішнього часу пасивного стану, утворені від безособових дієслів, напр.: Szytay téwas táwas ir as sopami (boleją W 111) išěsžkome tawęs. DP 632... Tassai szytai waystą..., prieme nieko to ne rėkiamas. DP 553 (Bez żadnej potrzeby W 86).

62

Летів, гудучи, крізь дах. Rm. Інший камінь, розчавлений, вибухнув, аж іскри посипалися. ŽemR I 145. Затоптаний, пом’ятий пан знепритомнів, а коли отямився, то відчув, що сидить на тому самому копиці. CvR V 111.

б) Неперехідний пасивний дієприкметник минулого часу, поширений залежними словами:

Ще годину тому тихе придорожнє село, затоплене гомоном, перетворилося на гамірний табір. CvR III 208. Умившись холодною водою, Юозас розплющив очі. LzPR II 55. Випущений із хліва, пан прийшов до дружини й каже. BsP III 303. Невже ж ви думали, що його свати, щедро частовані, не вміють вести ґречних розмов кумів? DonR 84. Нагодований і переночувавши в людини, старий вирушив далі. CvR V 61. Підбадьорені веселими балачками, й інші кидалися на вулицю. Myk-PutS 35.

Дієприкметники минулого часу пасивного стану, як і відповідні активні (пор. § 7), можуть виражати також результативний стан, що виник унаслідок попередньої другорядної пасивної дії. Напр.:

Она виросла в домі Зельвіса, не знаючи дитинства: від самого першого свого дня за шматок хліба запряжена до роботи. CvR III 30. Кінь стоїть загнузданий. Kp. Хлопці з дівчатами лише дражняться, сміються, а льон стоїть незамочений. Rdm. — І солод залишився незасіяний, — зітхав старий. BaltPV I 269. Але ось закінчилася Рієшутине, порідшав ліс, і на просвіті показався довгий сірий шлях, з одного боку вкритий тінями дерев. VienR I 173. Важкі й похмурі були думки ворона, як сама земля, що лежала просякнута пізніми осінніми зливами. CvR II 33. Чоловіки тихо підходять, непомічені, чекають. GirušD 95.

§ 17. Як дієприкметники теперішнього часу пасивного стану, що позначають другорядну дію, співвідносяться з напівдієприкметниками, так відповідні дієприкметники минулого часу пасивного стану співвідносяться з дієприкметниками минулого часу активного стану. Вони мають подібні часові й видові значення та різняться за станом. Співвідношення дієприкметників минулого часу активного й пасивного станів видно хоча б із таких прикладів:

Пан, не вагаючись ні хвилини, охоплений жадобою, підскочив і обійняв мішок із золотом, вигукуючи. CvR V 111. Вовк, добре відшмаганий, відірвавши хвоста, втік. BsP III 310. Випущена на пасовище, Сюоє, щойно здаля побачивши віз чи коней, що паслися, несамовито мчала полями. CvR II 59. — — Не знаю, куди воно в тебе лізе! — каже Сімукас корові, але та, облизнувшись, починає йти за ним слідом і, отак розпещена, тільки й дивиться на город. CvR II 11.

Атрибутивно-предикативні дієприкметники минулого часу пасивного стану відрізняються від відповідних дієприкметників минулого часу активного стану також значно вужчою сферою вживання (пор. § 15).

З іншого боку, дієприкметники минулого часу пасивного стану протиставляються дієприкметникам теперішнього часу пасивного стану на основі відносних часових і здебільшого видових значень. Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану позначають другорядну дію, що триває принаймні певний проміжок часу

63

разом з основною дією. Пасивні дієприкметники минулого часу позначають попередню завершену дію. Пор.:

Але цей битий нічого й не сказав, а відпущений знову до своєї роботи взявся. Val (DŽ I 26). Поспіхом печеного не спечеш, забуте згорить. R₁ 73 (DŽ II 251). Коли лає зять — іди в двері, коли лає син — лізь на піч. An. — Коли лає син — лізь на піч, коли зять — іди в двері. Pl.

§ 18. З огляду на розгляд уживання називного відмінка атрибутивно-предикативних дієприкметників і напівдієприкметників видно, що ці форми протиставляються на основі двох відносних часових значень і двох значень стану. Їхню кореляцію можна зобразити такою схемою:

Атрибутивно-предикативне вживання

Значення одночасності | Значення попередньої (зазвичай завершеної) дії | Активне значення | напівдієприкметник | дієприкметник активного стану минулого часу | Пасивне значення | дієприкметник пасивного стану теперішнього часу | дієприкметник пасивного стану минулого часу

Атрибутивно-предикативні дієприкметники за своїми взаємними відношеннями значно відрізняються від атрибутивних дієприкметників, які протиставляються на основі трьох часових значень і двох значень стану.

Атрибутивне вживання

Значення теперішнього часу (одночасності) | Значення минулого часу (попередньої дії) | Значення майбутнього часу (наступної дії) | Активне значення | дієприкметник активного стану теперішнього часу | дієприкметник активного стану минулого часу | дієприкметник активного стану майбутнього часу | Пасивне значення | дієприкметник пасивного стану теперішнього часу | дієприкметник пасивного стану минулого часу | дієприкметник пасивного стану майбутнього часу

Порівнюючи ці схеми, бачимо, що напівдієприкметник, який зовсім не має кореляційних зв’язків з атрибутивними дієприкметниками, серед називних форм атрибутивно-предикативних дієприкметників функціонує як повноправний член системи з двома семантичними диференційними ознаками: значеннями одночасності та активного стану.

64

III

§ 19. Значення другорядної дії литовських дієприкметників ґрунтується, з одного боку, на їхній морфологічній природі — взаємодії дієслівних і іменних категорій, — а з іншого — на подвійних синтаксичних зв’язках у реченні. Однак виявленню цього значення сприяють і інші умови; окремо слід згадати позицію, відокремлення та поширення залежними словами.

a) Атрибутивно-предикативні дієприкметники в реченні зазвичай стоять поряд із присудком і цим відрізняються від атрибутивних дієприкметників, які тяжіють до підметів або іменників та займенників, що виконують роль додатка. Найхарактерніша позиція дієприкметників і дієприкметникових конструкцій (D), що позначають другорядну дію, щодо підмета речення (V) і присудка (T) така: V — D — T (наприклад: Пан, прийшовши, схопив його сало й проковтнув. BM 29). Підмет речення може бути не виражений або мається на увазі (наприклад: Взявши вуздечку, привезе коня. Skd), а між дієприкметником і присудком може стояти додаток або обставина при присудку (наприклад: Мати, обійнявши дівчинку, стрімголов вибігла на кухню. SimonOBT 42). Часто трапляється також позиція D — V — T (наприклад: Ще раз оглянувши поля, жінка пішла до хати. CvR III 105). У таких випадках дієприкметник, особливо непоширений, нерідко набуває відтінку значення ознаки (див. § 1). Зовсім іншу роль для значення дієприкметника має позиція V — T — D. (Побачу, на кого ви будете вішати язика, коли мене вже не буде? ŽemR II 338). У цій позиції дієприкметник зазвичай надзвичайно тісно пов’язаний із присудком (див. § 7). Позиція T — V — D (— Ось, ось! — кричать дівчата, побачивши яструба. CvR II 56) трапляється порівняно рідко, а позиція T — D — V зовсім нехарактерна. Загалом подвійні синтаксичні зв’язки дієприкметників, що позначають другорядну дію, з підметом і присудком найкраще виявляються тоді, коли дієприкметник стоїть між ними або принаймні перед присудком.

b) Атрибутивно-предикативні дієприкметники, поширені залежними словами, найчастіше виступають відокремленими членами речення. Інтонаційне відокремлення підкреслює й виразніше виявляє предикативність таких дієприкметникових конструкцій і надає їм виразного відтінку додаткового ствердження або заперечення. У певних випадках (наприклад, коли поширений дієприкметник стоїть перед підметом речення) інтонаційне відокремлення відіграє вирішальну роль у виявленні значення другорядної дії. Порівняймо такі речення:

Випущений із хліва, пан прийшов до дружини. BsP III 303. — Місцями вже зовсім оголені вершини пагорбів чорніли серед полів. Gud-GuzKIT 566.

Якби дієприкметникову конструкцію першого речення випущений із хліва вимовили без відокремлювальної інтонації, ми перетворили б її на поширене означення з атрибутивним значенням. Натомість у другому реченні, відокремивши атрибутивну дієприкметникову конструкцію місцями вже зовсім оголені, ми водночас надали б їй значення другорядної дії. Особливо велику роль інтонаційне відокремлення відіграє у виявленні значення другорядної дії тоді, коли через свою позицію та морфологічні й лексичні особливості дієприкметник можна витлумачити двояко (пор. приклади перехідного типу, наведені в § 1).

5. Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida

65

Однак поняття відокремлених членів речення й атрибутивно-предикативних дієприкметників аж ніяк не збігаються. Насамперед відокремленими членами речення можуть бути й атрибутивні дієприкметники, найчастіше поширені іншими словами, наприклад:

Гористі схили, порослі кущами, мальовничо переливалися світлішою й темнішою зеленню. ŽemR I 132. Та й наші страви, по-литовському приготовлені, якийсь бешкетник не боїться безсоромно лаяти. DonR 51.

З іншого боку, дієприкметники зі значенням другорядної дії, вжиті самостійно, без поширення іншими словами, часто не відокремлюються паузами (у писемному мовленні — розділовими знаками). Проте й у таких випадках вони мають специфічну модуляцію тону голосу й наголосу, що відрізняє їх від відповідних атрибутивних дієприкметників. Наприклад:

Набігавшись, хлопчик повернувся і, почувши, як розповідає дідусь, простягнувся на сінокосі. CvR III 192. Прокинувшись, він ще годину валяється, а тоді лише встає. Gs.

Більшість дієприкметників, що позначають результативний стан і тісно пов’язані з присудком, зовсім не відокремлюються інтонаційно (приклади див. у §§ 7, 14, 16).

c) Поширення дієприкметника залежними словами також створює сприятливіші умови для виявлення значення другорядної дії. Якщо дієприкметник не поширений і не утворює відокремленого члена речення, його називний відмінок порівняно більше схильний утворювати або атрибутивні, або предикативні словосполучення. Значно самостійнішу роль у реченні зазвичай мають поширені дієприкметникові конструкції, до складу яких можуть входити цілі підрядні речення. Наприклад:

Мабуть, тому й плаче мати, згадавши, що вже не має рідного дому. SimonOBT 26. Народила Вероніка, з полегшенням зітхнула неподалік святого місця і, озирнувшись, чи нікого немає на шляху й біля хреста, вийшла з-під дерев. VienR I 174. Але той син, коли його запитали, де він був, каже. Bsp II 130.

IV

§ 20. Атрибутивно-предикативні дієприкметники, позначаючи другорядну дію речення, часто водночас виражають і різні обставини основної дії. Такі дієприкметники, особливо поширені залежними словами, за своїм значенням можуть бути близькими до підрядних речень часу, причини, умови або допусту.

Дієприслівники є повноцінними корелятами називних форм атрибутивно-предикативних дієприкметників, що позначають обставини, і співвідносяться з ними так само, як у випадках, розглянутих у § 18. Тому поряд із називними формами дієприкметників з обставинним значенням нижче наведено також приклади відповідних дієприслівників.

Атрибутивно-предикативні дієприкметники й дієприслівники дуже часто вживаються для вказівки на час дії, позначеної особовою формою дієслова.

66

Дієприслівники: Ідучи, візьми палицю — їхній пес гавкає. Sv. Б’ючи, я думав, що віддасть більше. Kp. Нароби вікон, лягаючи. Grg. Хто не шаленів молодим, той шаленіє старим. Kp. Працюючи, не дивися, куди ворони летять. Ppr 32. Їдучи калюжами, остерігайся незамерзлих ополонок. Skn. Дивлячись на якогось птаха, що перекидався в небі, я думав про майбутні походи. CvR II 47. Бійся вовка, йдучи до лісу, то й заєць налякає. Kp.

Būt. k. l. veik. dalyviai: Sušilę mes toliau keliausim, juk vilko namų nesugriausim. CvR V 119. Parėjęs kiekvienas žiūri, kad tik kur nuvirtus užmigti. KrėvŠP 140. Tokią tvarką jis rado atvažiavęs, ir jam neatėjo galvon, kad ją reikia pakeisti. KrėvR 8. Pabaigęs dvare dienas, galėjau ir sau ką prasimanvti. Grž. Apynius nurinkę, apynojus paklokit ant tako, kad nebūtų šlapia. Er. Vieverys nustoją giedot, gubą pamates (per rugiapjūtę). Kp. Vilkui kojos nepadaužęs, netark, kad raisas. Dauk (DŽ II 229).

Дієприкметники пасивного стану теперішнього часу: Не плач, коли тебе лупцюють лозиною, заплачеш, коли чоловік розчісуватиме. Sln. Саулюс уже не годився ні до роботи, ні до випасання худоби. Коли його просять, працює, але не закінчує, коли наказують іти, іде, але не доходить. VaižgP III 121. (Йонас) нічого довкола не бачить і навіть, коли його кличуть, не озивається. BaltPV I 66. Тобі треба поспати, я сам бачив, як ти непритомнієш, коли тебе будять уранці. BaltPV I 60. Дістатися до млина чи міста (мешканці) намагалися лише тоді, коли їх до цього змушувала крайня потреба. CvR III 105. Людина, коли її доводили до краю, могла там лише мовчати. DB 111.

Дієприкметники пасивного стану минулого часу: Пес Плюшкіс рідко, та й лише на прохання, наважувався зайти до кімнати. CvR III 155. Спочатку візник відмовлявся, але, зрештою примушений, мусив показати. BsP II 96. Старе вино, перелите в нову пляшку, ще не набуває нового смаку. VenclEV 11. Злодій, якого міцно схопили, відразу зізнається. SInt. Приведений до короля, парубок сказав, що він і його друзі згодні виконати три важкі роботи. CvR V 33.

§ 21. Із часовим значенням тісно пов’язані також значення причини, умови та допусту.

а) Значення причини.

Дієприслівники: Так розпашівся, поки біг, що навіть піт пройняв. Vv. Батько б’є дитину з любові, а чужі — просто так. An. Один заблукав, бо не знав дороги, другий же шукав його. Šim (DŽ I 137). Кіт, маючи добрий зір, побачив у лісі вогник. LTR. Живучи у Вільнюсі, не можу поговорити з батьками наживо, спілкуюся лише листами. Sn. Цілими днями нічого не роблячи, вона має навіть забагато вільного часу. SimonVK I 9. Хворий, будучи слабким, не може ходити. Kr (DŽ III 60).

Дієприкметники активного стану минулого часу: Похваливши негідного, я зазнав великої ганьби. Sr. Свояк не їсть свинини, бо вже переситився кониною. NS 821. Не встигнувши взимку, влітку привезли з лісу всі дерева, що лишилися. Grž. Витративши сили в молодості, у зрілому віці він був спокійним.

5*

67

Jnšk. Гарячого недопеченого — і на холодне плює. Pln. Ще ніколи в житті не мавши стільки м’яса не мавши, старенька зовсім його не заощаджувала. CvR V 59. Густіс жадібно взявся до їжі, мов голодний вовк, проте з’їв зовсім мало, відвикнувши досхочу наїдатися. VaižgP II 244.

Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану: Козел, якого лають, гладшає. MŽ I 186. Камінь, що його весь час перекочують, не обростає. Pn. І тісний в’язаний светр, якщо його носити, розтягується. Vvr. Садиба, ніким не доглянута, зовсім занепала. TŽ III 323. Пес, якого часто підгодовували, почав жиріти. Sl. І без того світле волосся Мікучі, постійно омиване дощем і випалюване сонцем, вицвіло. CvR III 137. Розпещений удома як наймолодший, (Алексис) звик панувати й прямо вимагати всього, чого забажає. VaižgP III 10.

Дієприкметники минулого часу пасивного стану: У лісі дерева, підрізані на сучки, засихають. O (DŽ I 839). Дуб чорніє, коли його обрізано. Šts. Полем пройдено, вітерцем обві́яно — ось і червоне личко. Jabl (DŽ II 771). Розпалений битвою, я не помітив, що відбувається навколо. Tsp (DŽ V 80).

Як видно з прикладів, значення причини постає на тлі загальнішого значення одночасності або попередньої дії. Воно частіше властиве розгорнутим дієприкметниковим групам, що стоять перед присудком речення. Коли дієприкметник не має залежних слів, значення причини відчувається слабше.

б) Значення умови.

Напівдієприкметники: Біжучи, зрештою добіжиш до кінця. Ds. Живучи, колись таки побачимося. Grž. Маючи свиняче око, усюди пролізеш. Kps. Багато бажаючи, нічого не дістанеш. Prk. Як навчиш інших, сам нічого не вміючи? SimonVK I 185. Хоч би ким ми були, дозволяючи таке лихо. LzPR II 74. Не бажаючи сп’яніти, навіть не куштуй. VP 33.

Дієприкметники активного стану минулого часу: Почувався таким покинутим і таким хворим, що, якби надумав, здавалося, живцем заліз би в землю. BiIR I 209. Якби надумав, то втопив би в ложці. Plv.⁸ Покладешся — покладешся, куди ж подінешся, не поклавшись. BaltPV I 18. Розповідаю це, щоб, забажавши, він кожну дівчину обкрутив довкола пальця, мов нитку. KrėvR 150. Що вдієш, нічого не поклавши — обіцяю віддати дочку. Grž. Мабуть, місця вдома не знайшов, залізши сюди, у це пекло — до нашої садиби! ŽemR I 325. Упавши в болото, сухим уже не вилізеш. Krp. Не спіймавши себе, іншого не впіймаєш. Šts. В Акете зайде, не переймайся кожухами. Ndz.

Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану: Сало зіпсується, якщо його не їсти. BaltPV I 36. На що діти виростуть, якщо їх не карати. Lp. Коли женуть — тікай, коли дають — бери, коли б’ють — мовчи. Vkš.

Дієприкметники минулого часу пасивного стану: Зіпсується та книжка, якщо її не полагодити. J (DŽ II 493). Так лаються, що й вигнаний пес не пішов би. Alvt. Сіль, якщо її покласти скільки треба, додає смаку, а якщо переборщити — псує страву. Vj.

Значення умови дієприкметники зазвичай мають в узагальнювальних реченнях, присудками яких є форми майбутнього часу, умовного або наказового способу від-

⁸ Пор.: Якби надумав, втопив би в ложці. Mrk, Rm, Dkš.

68

говорять дієслова. Дієприкметник, який може бути як поширеним, так і непоширеним, часто вживається із запереченням. Серед пасивних дієприкметників, які в цьому значенні вживаються лише зрідка, досить характерні конструкції з дієприкметником dėtas. Напр.:

Якби на місці Зосі була я, то й скоса не глянула б на того Топиля. ŽemR I 121. І вона на місці Петроне вчинила б не інакше. ŽemR II 215. Якби я була такого зросту, то такої самої не взяла б. J (DŽ II 308). Якби я був на твоєму місці, то вчинив би інакше. Jabl. Якби я був на твоєму місці, я б плюнув йому в обличчя. Skd. Якби я була на її місці, то не пішла б за того обшарпанця. Ss.

c) Значення допустовості.

Дієприслівники: Біжиш, чоловіче, і не добігаєш, ідеш, не доходячи, а все одно нічого не маєш. KrėvŠP 273. Сидить Дзіугас… із малими дітьми й думає, нічого не придумуючи. CvR V 54. Але дівчата, самі ще потребуючи няньок, уже ладнали собі строкатих ляльок із ганчір’я. DonR 30. Сам плачучи, він заспокоював і втішав Грету. SimonVK I 207. Дивно, як ми обоє, маючи найрізноманітніші погляди й характери, зійшлися. VienR I 212. Тут тепер один королевич, не маючи батька й рідної матері, але мачуху мав. BsMt II 105. Усілякі королі, маючи найменше війська, перемагають мене — завоювали. Dkš (BsP II 82).

Дієприкметники минулого часу активного стану. Шукає, не загубивши. Dbk. Попрацювавши лише мить, дістав велику платню. Sr. Людина, стерши зуби, розуму не набуває. Slnt. Пройшовши такий шлях, я тільки ноги натрудив. Zp. Я не стомлююся, повернувшись із житнього поля, а ти чого стомлюєшся? Skr. А цей (пан): тут народився, тут виріс, хлібом цих перелогів вигодувався, та не може, не хоче вимовити рідного слова! LzPR II 16. Волость, не принісши Ніаурасу жодної користі, усе ж залишила на ньому незгладиму пляму. VaizgP III 48. На тому млині працював мірошник, у якого я страшенно закохався, ще його не бачивши. SimonOBT 183.

Дієприкметники теперішнього часу пасивного стану: Насунули горбки, не ревучи, схилилася липка, не хилена. JV 912. Плакатиме мій татусь, не доведений до сліз. JV 460. Незваний, непрошений, усюди ходить і повертається. Ds. Що не робиться, а все одно стається? JablRR 304. Сир схопив, не даючи. J (DŽ III 591). Хміль ріс там, не посаджений. Dauk (DŽ I 111). Перемогли ті, хто (337), зазнаючи побоїв і переслідувань, зберегли в серці рішучість і далі боротися й колись, хай навіть нескоро, перемогти! Myk-PutS 337—338.

Дієприкметники минулого часу пасивного стану: Головонька сироти лежить нечесана. NS 1317. Чорний крук цей чорний, не фарбований. KlvD 160. Встану вранці, не розбуджена, працюватиму, не примушена. NS 175. Чорний крук чорний, не зроблений. NS 104. Ягня дане, а ще й півня хапає. Kv.

У реченнях із присудками стверджувальної форми допустовість часто виражають дієприкметники заперечної форми, і навпаки. Значення допустовості тут відчувається завдяки змісту дієприкметника або дієприкметникової конструкції та решти речення

69

протиставлення, але здебільшого воно є досить невизначеним. Щоб окреслити його чіткіше, диференціювати, вживають сполучні слова і, хоча, хоч і.

§ 22. У конструкціях, що позначають обставину, зазвичай зберігаються відносні часові значення, властиві формам дієприкметників і напівдієприкметників. Лише тоді, коли причинно-наслідкові зв’язки особливо підкреслюються, співвідношення часу основної та другорядної дії іноді відчувається слабше. У таких випадках семантичне протиставлення дієприкметників і напівдієприкметників минулого одноразового часу частково нівелюється. Пор. значення дієприкметників і напівдієприкметників минулого одноразового часу в таких реченнях:

Не доклавши поту, добра не зробиш. Dauk (DŽ II 303). — Купуючи стару річ, у вівторок додаси за ремонт. Gs. Нерозважливо вчинив би, напавши на таку зграю людожерів. Š (DŽ III 168). — Тяжко згрішив би, думаючи інакше: ви були мені батьками-сироті! LzPR II 64.

Обставинне значення іноді впливає також на вид дієприкметників. Так, дієприкметники активного стану минулого одноразового часу, що позначають причину, умову чи допустовість, частіше, ніж в інших випадках, утворюються від безпрефіксних дієслів і не мають значення доконаного виду. Напр.: Стоячи біля дороги, колодязі Віте̇уса були улюбленим місцем сільських дівчат. CvR III 223. Я це знаю, стільки років уже їздивши верхи й побачивши на панщині багато різних сліз. DonR 132 (Значення причини). Води напившись, п’яним не будеш. Rr. Не на своїй кобилі їдучи, і в калюжі потонеш. Sim (Значення умови). Людина, впавши з дерева, відпочине, а я, стільки шляху пройшовши, не відпочину! Ėr. Уздовж і впоперек пройшовши, не знайшли б іншого такого опікуна! LzPR II 90 (Значення допустовості).

§ 23. Позначаючи другорядну дію або стан суб’єкта, що виникає внаслідок неї, дієприкметники й напівдієприкметники часто пояснюють також характер основної дії.

Напівдієприкметники: Що татусь склав, зітхаючи, те синочок розгубив, кричачи. Ppr 245. Протоптав стежинку, походжаючи, зламав місточок, їдучи верхи. LTR. Катре погодилася з усім, мовчачи. SimonVK I 136. Бик, як чуєш, собі заробляє на корм, працюючи. DonR 36. Удома їх зустрів Грігас, сердито косячись. KrėvR 31. Степонас Брічка жадібно курив, випускаючи дим крізь ніс. VencIGD 398.

Дієприкметники активного стану минулого одноразового часу: Закинувши чортові мішок каміння на плечі, він іде, перевалюючись. Pšš. Кішка, згорбившись, крадеться до миші. Tr. Розалія сиділа біля мене, широко розставивши лікті. BaltPV I 37. Поволі він ішов, замислившись... Maš (DŽ I 190). Але Снарюкес, витягнувши губи, гудів у сопілку. DonR 69.

Дієприкметники пасивного стану теперішнього часу: Цей голос чути, коли качки, яких не лякають, клюють корм або плавають у якомусь тихому закутку озера. IvanLP II 88. Щотижня, ведена якоюсь дівчинкою, вона йшла з подвір’я на подвір’я через своє село. BilR I 243. Дівчинка росла в злиднях, усіма висміювана, обзивана, ненависна. Myk-PutS 26.

70

Дієприкметники минулого часу пасивного стану: Хлопчик інших знайомих змагався, намагався прокрастися повз них непоміченим. AvyžlSK 41. Біля паркану притулений стояв батіг, а в руці хлопчик тримав старий календар. VencIR II 17—18. Скибками складені, лежали пироги. SimonVK I 11. (Пор. також приклади, цитовані у §§ 7, 14, 16).

§ 24. Згадані тут значення, які можуть мати в реченні атрибутивно-предикативні дієприкметники та напівдієприкметники, чітко не розмежовані. Як у літературній, так і в розмовній мові дуже часто трапляються речення, у яких дієприкметники мають відтінки кількох обставинних значень або можуть тлумачитися по-різному. Наприклад, у реченні Одягнувшись у товстий кожух, не змерзнеш (Svn) дієприкметник із залежними словами вказує не лише на час, а й на умову, а також пояснює характер основної дії. Час і причину водночас позначає дієприкметникова конструкція в реченні Очі сот, наповнені медом, закорковуються. J. Такі конструкції дають змогу описати дію головного речення одночасно з різних боків, не вказуючи чітко на якусь одну її обставину. Напр.:

Значення часу-причини: Перебуваючи в хаті, людина блідне. Kp. Набалакавшись і насварившись у дорозі, під кінець подорожі старий уже добряче охолов. VaižgR VII 191. Зазнавши стільки кривди, німець серйозно вирішив помститися жмудину. CvR V 66. Напившись роси, усі речі радіють. PG (DŽ III 333). Троє померли, поки їх били. ŽemR II 17.

Значення часу-причини-умови: Сам будучи голодним, голодного не нагодуєш. Pnd. Отримавши подарунок, людина радіє. Simon DŽ II 741. Не помрете, з’ївши, а очі вам відкриються. Val (DŽ II 200).

Значення часу-умови: Шукаючи його, не знайдете, кличучи, не докличетеся, чекаючи, не дочекаєтеся! ŽemR II 49. Погано вчинивши, не журися, добре вчинивши, не хвалися. TŽ III 38. Ще не те почуєте, довше поговоривши з ним. KrėvŠP 13.

Значення умови-способу: Поволі йдучи, далі зайдеш. Ppr 223. Зайшовши по пахви, проти течії тут не перебредеш. Grg.

Значення допусту-способу: Однак одного ранку, не витримавши, що я завжди остання, я встала без будильника. SimonNTP 20.

Значення часу-допусту-способу: Чи я дурний, щоб, ніким не примушуваний, іти туди, де мені, як кажуть люди, буде не зовсім добре. KrėvR 257.

§ 25. Обставинні значення дієприкметників литовської мови не граматикалізовані й не мають визначених засобів вираження. Позиція, відношення до присудка речення, вид дієприкметника та інші формальні умови іноді допомагають виразніше виявити те чи інше значення, але не відіграють вирішальної ролі. Усі обставинні значення насамперед залежать від лексичного значення дієприкметника та інших слів, що входять до дієприкметникової конструкції, від змісту всього речення й від контексту. Позначаючи час, причину, умову, допуст або пояснюючи характер основної дії, дієприкметники зберігають двобічні синтаксичні зв’язки з підметом і присудком, а також відношення другорядної дії

71

або значення стану. Отже, вживання дієприкметників для позначення різних обставин дії, вираженої присудком, є складовою атрибутивно-предикативного вживання.

V

§ 26. До атрибутивно-предикативного вживання прилягає також кілька особливіших випадків уживання дієприкметників активного стану минулого часу.

a) Дієприкметник активного стану минулого часу, безпосередньо поєднаний із дієсловом того самого кореня, підкреслює позначену ним дію. Напр.:

Яких тільки видів нема, ходитимеш ходивши цілий день, а льохи, повні викопаної землі, усе не закінчаться. Blv (DŽ II 771). Іде йде та й усе тут. PP 330. Чого йти біжучи, я вовка тягну за собою. Blv (DŽ II 771). Бігай набігаючись. ŽemR I 31. Як добре ти випивши, і нап'єшся, і шапку з голови продаси. JV 46. Пий, випивши, братику, поміркуй і додому. JD 72. Працюватимеш попрацювавши, а після роботи зможеш відпочити. BsMt II 16. Прокинеться, побувши, а потім візьме яку захоче. Skr.

У тих самих обставинах ужиті напівдієприкметники також підкреслюють дію, виражену особовою формою дієслова, і за значенням близькі до відповідних дієприкметників активного стану минулого часу. Напр.:

Дівчино моя, моя юна, йди, ідучи за мною. BsO 110. Біжучи біжимо через ті мілини. Pžt 63. Працюй працюючи, не зважай, хто де говорить. Повернутися хай повернеться, приводячи сотню ярм волів. KlpD 35. Зозуля кує, куючи, сидячи на високій березі. JD II 821. Бачачи, я бачив утиски мого народу. GNT Apd 7, 34.

Відносне часове значення дієприкметників активного стану минулого часу та напівдієприкметників із підсилювальним значенням дуже слабке або зовсім стерте, тому їхнє семантичне протиставлення відчувається невиразно. У сучасній літературній мові такі дієприкметники й напівдієприкметники малопродуктивні.

b) Дієприкметник минулого одноразового часу в заперечній формі, вжитий при формах наказового способу дієслова того самого кореня, позначає альтернативу й підкреслює дію, яку мовець вважає марною. Напр.:

Думай не думай — усе одно те саме: треба буде — і підеш. Lp. Горбись не горбись — усе одно не впіймаєш. Skr. Зомлівай не зомлівай — цього вже точно не дістанеш (не впіймаєш). Krtn. Сій не сій такого ячменю, якщо він пропадає (не сходить або гине)! Rs. Шкодуй не шкодуй — померлого вже не повернеш. Š (DŽ III 25).

Проте, вжиті з дієсловами минулого одноразового часу, дієприкметники активного стану минулого часу в заперечній формі не мають виразного альтернативного значення і, подібно до згаданих вище дієприкметників без заперечення, лише підкреслюють дію присудка. Напр.:

Вони (лауме) ткали, не наткавши, але ні на крок далі не пішли. BsMt II 196. Та людина терпіла, не витерпівши, їй уже забракло терпіння. ŽemR II 15.

Подібним чином можуть уживатися й відповідні напівдієприкметники, напр.: Натовпи людей... раділи, не натішившись. LzPR III 3.

72

c) У сполуках із дієсловами іншого кореня (найчастіше наказового або умовного способу) заперечна форма активного дієприкметника минулого одноразового часу позначає небажану для мовця, заборонену або просто протилежну дії присудка дію. Напр.:

Негайно замовкни, не схлипуючи, без твоїх сліз весело! BaltPV I 59. Мовчи, не бурчи, усе одно нічого не заробиш. V kš. Іди їсти, не тиняючись садом. Ūd. Іди геть, не мерзни на повітрі. Vj. Вставай, не лежачи без діла. Jn. Краще шукай сітку, не нарікаючи. Blv (DŽ II 262). Іди собі, не грюкаючи дверима. Klvr. Кинь ту сопілку й не грай тут мені під вухом. Gs. Відпусти кота, не стискаючи його. Sn. Затули рота, не гарячкуючи. Grž. Іди до крамниці, не стій за дверима! Mrs. Залазь на ліжко, не барячись! Rdm. Ти, мамо, зачекай, не плюючись... KrėvR 18. Дай вечерю, не схлипуючи! KapsAA 97. Іди до роботи, не жуючи! Rs. А щоб ти вдавився, не гавкаючи, як собака! Lnkv. Чи замовкнеш, не белькочучи? Grž. Чому запізнився, не прийшовши разом з іншими? LzPR II 92.

Такі активні дієприкметники минулого одноразового часу також не мають виразнішого часового значення й не протиставляються напівдієприкметникам. Форми напівдієприкметників зі свого боку іноді теж можуть мати значення небажаної або забороненої дії, напр.: Ах, якби ви стали воронами, а не були моїми дітьми! (DŽ I 995).

У зазначених тут випадках (a, b і c) уживаються активні дієприкметники минулого одноразового часу обох видів. Вони вказують на попередню завершену дію і за своїм значенням близькі до тих особових форм дієслова, з якими пов’язані. У поєднанні з дієсловами наказового способу вони виражають наказ, розпорядження, а з дієсловами майбутнього часу — майбутню, передбачувану дію тощо, пор.: Скажи йому, не сказавши — пропускає повз вуха. Jnšk. — Хоч задом наперед кажи, хоч не кажи, він усе своє робить. Vvr. Отже, ці дієприкметники вже значно віддалилися від інших атрибутивно-предикативних дієприкметників і наблизилися до предикативних.

§ 27. Перехідною ланкою між атрибутивно-предикативним і предикативним уживанням є конструкції з формами називного відмінка дієприкметників і частками, відносними займенниками та іншими сполучними словами. В одних із них сполучні слова (особливо частки) лише уточнюють обставинне значення дієприкметника, суттєво не змінюючи його ролі в реченні, напр.: Вогонь горить і не роздмухуваний. Шим. Тут знову, щойно повернувшись від чужих коней, лоша заплутується в сітці. CvR II 63. В інших особливо виразно виявляються дієслівні властивості дієприкметника, і він стає еквівалентом особових форм дієслова, напр.: Хороша була б дівчина, тільки підвішує щойно спіймане. Sml. Куди ступив, куди пішов Петро, не переставав гніватися. ŽemR I 204. Дещо інакшими є також відношення цих дієприкметників до дієприкметників теперішнього часу та напівдієприкметників. Такі конструкції зі сполучними словами посідають специфічне, досить ізольоване місце в системі синтаксичних засобів вираження сучасної литовської мови й становлять окремий об’єкт дослідження.

73

Висновки

1. Атрибутивно-предикативні дієприкметники становлять окремий тип уживання дієприкметників і посідають проміжне місце між атрибутивними та предикативними дієприкметниками. Їхні найважливіші ознаки: a) подвійність синтаксичних зв’язків з іменниками та займенниками і b) значення другорядної дії або стану. Виявленню цього значення сприяють специфічні морфологічні (перехідності, виду) та лексичні властивості дієприкметника, а також такі синтаксичні умови, як позиція, відокремлення та поширення залежними словами.

2. Атрибутивно-предикативне вживання найбільш властиве формам називного відмінка активних дієприкметників минулого одноразового часу та напівдієприкметникам, значно меншою мірою — формам називного відмінка пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу. Форми називного відмінка інших дієприкметників (наприклад, активних дієприкметників теперішнього часу) мають атрибутивно-предикативне значення лише в рідкісних конструкціях реліктового або перехідного характеру.

3. Форми називного відмінка атрибутивно-предикативних дієприкметників характеризуються специфічними взаємовідношеннями, відмінними від відповідних атрибутивних і предикативних дієприкметників. Вони протиставляються за двома відносними часовими значеннями та двома значеннями стану. Напівдієприкметник, який не має корелятивних зв’язків ані з атрибутивними, ані з предикативними дієприкметниками, серед форм називного відмінка атрибутивно-предикативних дієприкметників функціонує як повноправний член системи з двома розрізнювальними семантичними ознаками: значеннями одночасності й активного стану.

4. Форми називного відмінка активних дієприкметників минулого одноразового часу протиставляються напівдієприкметникам як марковані форми зі значенням другорядної дії, що передує основній і найчастіше є завершеною. Це семантичне протиставлення дієприкметників минулого одноразового часу та напівдієприкметників частково нейтралізується в таких випадках: a) коли відносне часове значення цих форм послаблюється, а на перший план виходить значення причини, умови, допусту або результату дії; b) коли форма називного відмінка активного дієприкметника минулого одноразового часу або напівдієприкметник уживається для підкреслення дії, позначеної особовою формою дієслова.

5. Корелятивні зв’язки напівдієприкметників із формами називного відмінка атрибутивно-предикативних дієприкметників, імовірно, не є первинними. У давніх писемних пам’ятках і діалектах знаходимо дані, які свідчать, що в системі атрибутивно-предикативних дієприкметників напівдієприкметники витіснили й замінили раніше вживані форми називного відмінка активних дієприкметників теперішнього часу.

6. Атрибутивно-предикативні дієприкметники, позначаючи другорядну дію (стан), часто водночас виражають час, характер, причину, умову або допуст основної дії. Ці обставинні значення атрибутивно-предикативних дієприкметників і напівдієприкметників слабо диференційовані, не мають чітко визначених засобів вираження й найбільше залежать від лексичного значення дієприкметника (напівдієприкметника) та інших слів, що входять до дієприкметникової конструкції, від змісту всього речення та контексту. Виражаючи час, причину, умову або допуст, дієприкметники та напівдієприкметники зберігають основні атрибу-

74

ознаки атрибутивно-предикативного вживання — подвійні синтаксичні зв’язки та значення другорядної дії (стану).

7. Перехідну ланку між атрибутивно-предикативним і предикативним уживанням становлять конструкції з дієприкметниками та напівдієприкметниками, що мають підсилювальне (емфатичне) значення, а також конструкції зі сполучними словами.

СКОРОЧЕННЯ

Al — Алітус

Alk — Алксненай, Вілкавішський р-н⁸

Als — Алседжяй, Плунгеський р-н

Alv — Алове, Даугайський р-н

Alvt — Алвітас, Кибартайський р-н

An — Анікщяй.

Arm — Армонішкес, БРСР, Гродненська обл., Вороновський р-н.

Aru — Litauische mundartliche Texte aus der Wilnaer Gegend. Mit grammatischen Anmerkungen von P. Arum a a. Dorpat, 1930.

AvyžISK — J. Avyžius, Į stiklo kalną, Vilnius, 1961.

B — Lexicon Germanico Lithvanicum et Lithvanico Germanicum... von Jakobo Brodowsky... I—II (LTSR MA bibliotekoje saugojamas rankraštis).

BaltPV — J. Baltušis, Parduotos vasaros, I, Vilnius, 1957.

BaranAŠ — A. Baranauskas, Anykščių šilelis, Vilnius, 1956.

BilR — J. Biliūnas, Raštai, I—II, Vilnius, 1954.

Blv — Твори Йоноса Балвочюса-Геручіса.

BM — Litauische Mundarten, gesammelt von A. Baranowski, Bd. I: Texte aus dem Weberschen Nachlass herausgegeben von Dr. F. Specht... Leipzig, 1920.

BrP I—II — Postilla tatai esti Trumpas ir Prastas Išchguldimas Euangeliv... Per Janą Bretkuną... Karaliaučiužie... 1591.

Brt — Барфінінкай, Вілкавішський р-н.

BsMt — Й. Басанавічюс. Литовські казки, I—II, Shenandoah Pa, 1898—1902.

BsO — Ožkabalų dainos, surinko Dr. J. Basanavičius, Shenandoah Pa, 1902.

BsP — Різні литовські казки, зібрав д-р Й. Басанавічюс, I—IV. Chicago, 1903—1905.

ChB NT — Versionis Bibliorum in Lingvam Lithvanicam. Tomus VII. Novum Testamentum... Lithvanicā Lingvā donatum (рукопис Нового Заповіту Біблії Б. Хилінського, опублікований у виданні: Biblia litewska Chylińskiego, Nowy Testament, т. II — Text, видали Cz. Kudzinowski—Jan Otrębski, Poznań, 1958).

CvR — П. Чвірка, Твори, I—XI, Vilnius, 1949—1953.

Dauk — Твори С. Даукантаса.

DB — Budą Senoves-Lëtuwiû Kalnienû ir Zamajtû iszrasze Pagal Senowes Rasztû Jokub’s Laukys, Petropilie, 1845.

Dbk — Дебейкяй, Анікщяйський р-н.

Dkš — Даукшяй, Сімнський р-н.

DonR — K. Donelaitis, Raštai, Vilnius, 1950.

DP — Postilla Catholicka... Per Kuniga Mikaloiv Dauksza Kanonika Mėdniku iż łękiško perguldita... Wilniui... 1599.

⁸ Назви районів зазначено відповідно до попереднього (до 1962 року) адміністративного поділу.

75

Ds — Душетос.

DŽ — Словник литовської мови, I—VI, Інститут литовської мови та літератури АН Литовської РСР, Вільнюс, 1941—1962.

Ėr — Еришкяй, район Рамігали.

Erž — Ержвілкас, район Скаудвіле.

GB — Готська Біблія, за ред. W. Streitberg, 2-ге вид., Гайдельберг, 1919.

Grg — Гаргждай, район Клайпеди.

GrušD — J. Grušas, Dūmai, Vilnius, 1956.

Grv — Гервечяй, Білоруська РСР, Молодечненська область, Островецький район.

Grž — Гружяй, район Йонішкеліса.

Gs — Гейстарай (Дідвижяй), район Вілкавішкіса.

Gud-GuzKIT — A. Gudaitis-Guzevičius, Kalvio Ignoto teisybė, Vilnius, 1952.

IM — L. Ivinskis, Календар або літопис, 1846—1877.

IvanLP — T. Ivanauskas, Птахи Литви, Вільнюс.

J — Литовський словник А. Юшкевича з тлумаченням слів російською та польською мовами, I—III, Петроград, 1897—1922.

Jabl — Твори Й. Яблонскіса.

JablRR — J. Jablonskis, Вибрані твори, I—II, за ред. J. Palionis, Вільнюс, 1957—1959.

JD — Lietuviškos dainos užrašytos par Antaną Juškevičę... I—III, Казань, 1880—1882.

Jnšk — Йонішкеліс.

JV — Lietuviškos svotbinės dainos, užrašytos par Antaną Juškevičę... Petropylė, 1883.

K — Littauisch-deutsches Wörterbuch von F. Kurschat, Halle a. S., 1883.

Kin — Кінтай, район Шилуте.

KlpD — Klaipėdiškių dainos, surinko J. Pakalniškis, Vilnius, 1908.

KlvD — Prusijos lietuvių dainos, surinko V. Kalvaitis, Tilžėje, 1905.

Klvr — Кальварія.

Kn — околиці Каунаса.

Kp — Купішкіс.

Kps — Капсукас.

KrėvR — V. Krėvė, Raganius, Vilnius, 1958.

KrėvSP — V. Krėvė, Šiaudinėj pastogėj, Kaunas, 1940.

Krk — Краке, Дотнувський район.

Krp — Крупяй, Жагарський район.

Krtn — Кретинга.

Kudirk — твори В. Кудірки.

Kv — Кведарна, Шилальський район.

LKK — «Питання литовського мовознавства», Вільнюс (від 1957 р.).

Lp — Лейпалингіс, Вейсейський район.

LT — «Литовський народ», I—V, Вільнюс, 1907—1936.

LTR — рукописний архів литовського фольклору в Інституті литовської мови та літератури.

LzPR — твори Лаздину Пеледи.

LzP — Лаздину Пеледа, «Твори», I—VII, Вільнюс, 1954—1955.

M — M. Miežinis, Lietuviszkai-latviszkai-lenkiszkai-rusiszkas žodynas, Tilžėje, 1894.

Maš — твори Пранаса Машотаса.

Myk. PutS — V. Mykolaitis-Putinas, Sukilėliai, I, Vilnius, 1957.

MPs — Збірка казок. Рукопис, отриманий К. Бугою від Й. Мурки.

Mrk — Мяркіне, Варенський район.

Mrs — Мирослав, Алітуський район.

76

MŽ — Литовсько-німецький і німецько-литовський словник... Крістіана Ґотліба Мільке... Кенігсберг, 1800.

N — Wörterbuch der Littauischen Sprache von G.H.F. Nesselmann, Königsberg, 1851.

Ndz — Недінге, Варенський район.

Nj — Науяместіс, Паневежиський район.

Nmn — Nemunaitis, Алітуський район.

NS — A. R. Niemi ir A. Sabaliauskas, Lietuvių dainos ir giesmės, Ryga, 1911.

O — твори К. Алєкнавічюса (Olechnowicz).

Pc — Поцюняляй, Шедувський район.

PG — Пагеринтос Гесміу Книгос... Заново переглянута Ф. Куршайтісом, Кенігсберг, 1888.

Pl — Палевене, Купішкський район.

Pln — Плунге.

Plng — Паланга.

Plv — Пілвішкяй, Вілкавішкський район.

Pn — Паневежис.

PP — Казки про птахів... за ред. Г. Шеуа... та А. Куршата, Гайдельберг, 1913.

Ppr — Прислів’я та приказки, Вільнюс, 1958.

Prk — Прєкуле.

Pšš — Пашушвис, Радвілішкський р-н.

Pžt — говірка приморських рибалок.

R₁ — Ph. Ruhig, Betrachtung der Littauischen Sprache, Königsberg, 1747.

Rdm — Рудаміна, Лаздійський р-н.

Rm — Рамігала.

Rs — Расейняй.

Rz — Розалімас, Пакруойський р-н.

SchG — A. Schleicher, Litauische Grammatik, Prag, 1856.

Sim — збірка прислів’їв Сімучіса (джерело Ф. Срагіса).

Simon — твори І. Сімонайтене.

Simon NTP — I. Simonaitýtė, Ne ta pastogė, Vilnius, 1962.

SimonOBT — I. Simonaitýtė, O buvo taip, Vilnius, 1960.

SimonR — І. Сімонайтіте, «Твори», I—VI, Вільнюс, 1957—1958.

SimonVK — I. Simonaitýtė, Vilius Karalius, I—II, Vilnius, 1956.

Skd — Скуодас.

Skp — Скапішкіс, Панделиський р-н.

Skr — Скірснемуне, Юрбаркський р-н.

Sl — Салос, Рокішкський р-н.

Slk — Шалакас, Дукштський р-н.

Slnt — Салантай.

SluckGMN — M. Sluckis, Geriau mums nesusitikti, Vilnius, 1961.

Sml — Смільгяй, Шедувський район.

Sn — Сейни, Польська Народна Республіка, Сувальський повіт.

Snt — Сінтаутай, Кудіркос-Науместиський район.

Ss — Саснава, Капсуцький район.

Sr — Матеріал, зібраний Феліксом Срагісом, зберігається в картотеці «Словника литовської мови».

Srj — Сейріяй, Лаздійський район.

Srv — Сурвілішкіс, Дотнувський район.

Sv — Свядасай, Анікщяйський район.

Svn — Сувайнішкіс, Пандельський район.

Š — J. Šlapelis, Lietuvių ir rusų kalbų žodynas, Vilnius, 1921. Ta pačia santrumpa žymimi ir kiti J. Šlapelio raštai.

77

Шіл — Шілавотас, Пренайський р-н.

Шкн — Шакіна, Жагарський р-н.

Шлл — Шилале.

Шн — Шунскай, Капсуцький р-н.

Штс — Шатес, Скуодський р-н.

Швнч — Швенчоніс і Швенчонеляй.

Тл — Тельшяй.

Тр — Траупіс, Трошкунайський р-н.

Тсп — Радянська преса.

ТЖ — «Народ і слово», видання факультету гуманітарних наук, I—VII, Каунас, 1923—1931.

Ūd — Удрія, Сімнаський р-н.

W — Postille... Prez D. Jakoba W v y k a... w Krakowie... 1617.

VaičR — P. Vaičaitis, Rinktinė, Vilnius, 1956.

ВайжгП — Вайжгантас, «Проблиски», Каунас, 1942.

ВайжгР — твори Вайжгантаса.

ВайжгРР — Вайжгантас, вибрані твори, Вільнюс, 1957.

Вал — твори М. Валанчюса.

ValPŽK — Книжечка для дорослих, Йотейко, 1868.

ValVK — Книжечка для дітей з малюнками, 1868.

VenclEV — A. Venclova, Epochos vėjas, Vilnius, 1962.

VenclGD — A. Venclova, Gimimo diena, Vilnius, 1959.

VenclR — A. Venclova, Raštai, I—III, Vilnius, 1955.

Vien — твори А. Вєнуоліса.

VienR — А. Вєнуоліс, «Твори», I—VII, Вільнюс, 1953—1955.

Vj — Ваясішкіс, Зарасайський р-н.

Vkš — Векшняй, Акмянський р-н.

Vlk — Валкінінкай, Ейшишський р-н.

Vp — M. Valančius, Patarles Zemajcziu, Tilžėje, 1867.

Vv — Вейверяй, Казлу-Рудський р-н.

Vvr — Вейвірженай, Прекульський р-н.

Zogr — Quattuor evangeliorum codex glagoliticus olim Zographensis nunc Petropolitanus... edidit V. Jagić, Berolini, MDCCCLXXIX.

Zp — Запишкіс, Каунаський р-н.

Žal — Жаліойі, Вілкавішкіський р-н.

ŽemR — Жемайте, «Твори», I—VI, Вільнюс, 1956—1957.

ŽemR₁ — твори Жемайте, Каунас—Маріямполе, 1924.

ŽS — Żiwataj szwętuj... Wilnuj 1861.

Zvr — Жвіргжджяй, Кудіркос-Науместиський р-н.

АТРИБУТИВНО-ПРЕДИКАТИВНЕ ВЖИВАННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ

В. АМБРАЗАС

Резюме

Атрибутивно-предикативне вживання дієприкметників характеризується такими основними ознаками: а) подвійними синтаксичними зв’язками з іменниками або займенниками та з особовими формами дієслова у функції присудка; б) значенням другорядної дії або стану. Дієприкметники цього типу вирізняються великим семантичним розмаїттям. До цього типу належать так звані апозитивні дієприкметники зі значенням другорядної дії, конструкції типу accusativus cum participio, nominativus cum participio тощо. Найчастіше в атрибутивно-предикативному

78

вживанні виступають дієприкметникові форми називного відмінка, які й досліджуються в цій статті.

Атрибутивно-предикативне вживання найбільш властиве активним дієприкметникам минулого одноразового часу та так званим напівдієприкметникам, а значно меншою мірою — пасивним дієприкметникам теперішнього й минулого часу. Форми називного відмінка активних дієприкметників теперішнього часу в атрибутивно-предикативному вживанні трапляються лише в рідкісних конструкціях реліктового або перехідного характеру (наприклад, зі сполучними словами).

Форми називного відмінка атрибутивно-предикативних дієприкметників утворюють специфічну систему протиставлень, відмінну від системи атрибутивних і предикативних дієприкметників. Вони протиставляються на основі відносних значень часу (значення одночасності — значення передування) і стану (значення активного — пасивного стану). Напівдієприкметник, який узагалі не має кореляційних зв’язків ні з атрибутивними, ні з предикативними дієприкметниками, у системі атрибутивно-предикативних дієприкметників функціонує як рівноправний член із двома диференційними ознаками: значеннями одночасності й активного стану (див. таблиці протиставлень на с. 64).

Кореляція напівдієприкметників із формами називного відмінка дієприкметників в атрибутивно-предикативному вживанні, імовірно, не є первинною. Дані давніх писемних пам’яток і діалектів свідчать про те, що напівдієприкметники в цій функції замінили й витіснили давніші форми активних дієприкметників теперішнього часу.

Атрибутивно-предикативні дієприкметники, позначаючи другорядну дію (стан), часто вказують також на характер основної дії або її причинні зв’язки (значення причини, умови й допусту). Ці значення слабо диференційовані, не мають певних засобів вираження і передусім залежать від лексичного значення дієприкметника (напівдієприкметника) та інших слів, що входять до дієприкметникової конструкції, від змісту всього речення й контексту. Виступаючи із зазначеними вище значеннями, дієприкметники й напівдієприкметники зберігають основні ознаки атрибутивно-предикативного вживання: подвійні синтаксичні зв’язки та значення другорядної дії (стану).

Проміжну ланку між атрибутивно-предикативним і предикативним вживанням становлять дієприкметники й дієприслівники з емфатичним значенням та конструкції зі сполучними словами.

79