LIETUVIŲ KALBOS MORFOLOGINĖ SANDARA IR JOS RAIDA

LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

АДВЕРБІАЛІЗАЦІЯ РОДОВОГО ВІДМІНКА ОДНИНИ ТА ПРИСЛІВНИКИ З ФОРМАНТАМИ -(i)o, -(i)os, -ės У СУЧАСНІЙ ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ

K. ULVYDAS

Якщо не брати до уваги прийменникові конструкції, у сучасній литовській мові маємо порівняно небагато прикладів адвербіалізованого родового відмінка однини, у яких збереглося чітке, безсумнівне відмінкове закінчення. Уже з цього можна зробити висновок, що цей відмінок, принаймні в тих випадках, коли вживається без прийменників, не виявляє виразних тенденцій до адвербіалізації. І Й. Ендзелінс ані у своїй «Latviešu valodas gramatika», ані в «Baltu valodu skaņas un formas», говорячи про відмінкові прислівники, не наводить жодного прикладу адвербіалізованого родового відмінка литовської мови зі збереженим закінченням. Лише К. Буґа, рецензуючи «Litauisches Lesebuch mit Grammatik und Wörterbuch» А. Лескіна (Heidelberg, 1919), зауважує: «У прислівнику namõn ми не можемо разом із Лескіним шукати знахідний відмінок, бо тоді було б naman (<*naman+na). Namõn походить від родового відмінка namõ (: namó-pi). Закінчення -n, мабуть, додано за аналогією з laukàn. Форму namõn я знаю лише з писемних джерел; у живій мові чув тільки namõ і (у Марцинконісі) namópi»¹.

Особливо мало прислівників у родовому відмінку однини (звичайно, якщо не брати до уваги прийменникові конструкції) у сучасній литовській літературній мові. Однак цього не можна сказати про мову давніх писемних пам’яток, а надто про окремі діалекти — живу народну розмовну мову. У діалектах адвербіалізованих форм родового відмінка вживається набагато більше, ніж форм називного. Щоправда, іноді тут надзвичайно важко, навіть неможливо з’ясувати, чи йдеться про безпосередньо адвербіалізований родовий відмінок, чи про аналогічне утворення, але загалом трапляються різні прислівники зі збереженим закінченням родового відмінка однини: іменникові, прикметникові, числівникові й навіть дієприкметникові; основ a, ia, o, io і навіть iu; прості, префіксальні, двоосновні й навіть утворені з цілих словосполучень. Серед них частіше трапляються прислівники з основами a, ia, o та io. Основа iu дуже рідкісна. Іменникових прислівників з іншими основами тут, можна сказати, не трапляється.

¹ K. Būga, Kalba ir senovė, I d., Kaunas, 1922, p. 160.

11

основа a: greito «швидко» Lkm, Rš, OG 422 (Швидко біжи додому. Sv. Швидко ноги перебирає (швидко біжить). Ds, Sv), guolto сл. (Голосно кричить. Sv. Пор. пол. gvaltu woltać «кликати на допомогу»), jauno (sc місяця) «за молодого місяця» OG 419, krómo сл. «закинувши на спину» (Я ще носив його на спині. Sv), piėsto «свічкою» (Кінь стає свічкою. Sv, Skp), plozo сл. «витягнувшись на весь зріст» (Він лежить на траві витягнувшись. Kp. Лежить у багнюці витягнувшись. An. Пор. пол. płazem з тим самим значенням), ryto «вранці» OG 419 (Вранці я вигнав коней. Bien. Вранці поїхав до міста. Sv. Був ранковий мороз. Bien. Він уже вчора вранці пішов. Sv. Рано-вранці встав. ib), ū́karo «увечері» OG 419, Dglš (Прийди до мене ввечері. Bien. Пор. прислівникові сполуки: завтра ввечері Sv, пізно ввечері ib, рано ввечері ib), zovado сл. «галопом» Sv, išgryto² «зранку» (Не барися, приходь рано, зранку. Alv. Він вивів коней зранку в поле. Lp), išilgo «уздовж» Sdk, išvientaro «без упину, постійно» (Без упину біжить і біжить, мов навіжений. Arm. Він без упину лає і лає. Asv), palengvėliūko «потихеньку» (Тільки тихенько, тихенько, потихеньку: не розбудіть дітей. Sv), palengūko «т. с.» ib, palengvo «легко, тихо» Sv, Ds, Kp (Скажи йому тихо, щоб інші не почули. Pnm. Пор. прислівник palengvo, уживаний у такому самому значенні в мові творів Вайжгантаса.), patykiuko «т. с.» Ds, patyko «спокійно, тихо, поволі» (Іди через місток тихенько. ib. Говорить тихо. Sv), patyliūko «т. с.» (Тихенько-тихенько, та й підійшов. ib), aukštikaupo «вище копиці» Gmž, dvysėdo «сидячи вдвох (на одному коні)» Skp, Slm (На коні вдвох не їдьте. Kp), naktigūlto «спати, ночувати» (Прийшов ночувати. Pl), nūsiariko «риючи землю носом, стрімголов» (Куди летиш стрімголов — ще й шию звернеш? Lkm), sausāgrūdo «сухо» (Насушив(?) хліба і працює весь день. Vlk), trilapo «напівриссю, напівгалопом» (Наш гнідий біжить напівриссю, напівгалопом. Ds).

основа ia: kūlio «перекидами, шкереберть» Slm (Ідемо — і від груші перекидом падаємо. Kp. А ти не побоявся б скотитися перекидом з цвинтарного пагорба? Ds), namelio «додому, до домівки» rš, namytužėlio «т. с.» JD 724, namolėlio «т. с.» Lnkv, namolio «т. с.» Brž, namulio «т. с.» Kp (Навантаживши стиглого ячменю, привезу додому сухих дров. Str), riščio «риссю» Kp (ryščio «т. с.» Sv: Поїхав риссю. ib), šuolio «галопом» (Я вже вмію їхати галопом. Slm. Перед горою — галопом, униз — ані кроку (коли горить скіпа). Kp), žimblio «щоб дзижчало» (Я пустив камінь дзижчати, аж він задзижчав. Ds), žingsnio «кроком, ходою» Ds, išlydžio «безперестанку, постійно, без упину» (Працюйте без упину. Prk. Дівчина вже понад вісім днів безперервно спить. prš), palengvėlio «поволі, потихеньку» Pnm, Kp, Sv (Іди помалу — і дійдеш до міста. Ds), palengvėliūko «т. с.» Sv, pamažėlio «т. с.» Ds (Із тихенька, помаленьку випий чарочку до дна. (п.) Kls. Земля потроху висихає і помалу прогрівається від сонця. rš), patykėlio «т. с.» (Потихеньку поки доїдемо, то й день мине. Ds), patykio «т. с.» ib, basamindžio «без шкарпеток або онуч, взувши ноги в чоботи» (Така сльота —

²Прийменник iš зазвичай пишеться окремо навіть у адвербіалізованих конструкціях (пор. iš lėto, iš lengvo, iš aukšto тощо). Однак іноді він настільки зливається із застиглою відмінковою формою, що писати його окремо аж ніяк не можна.

12

навіть паркан скрипить, а ти, босоногий, ідеш молотити. Arm), двоколісного «двомісця» (Abu jojo dvieračio. rš), kiauliariščio «свинячої рисі» Sv (Ot bėga arkliokas kiauliariščio. Užp. Tik jau kiauliariščio bėgdamas nepagaur arklio. Vžns), tapėdžio «слідом, услід» (Tapėdžio tuoj paskui mane ir atsistojo. Upn), tolydžio «негайно; часто, завжди, постійно» Lp, Kps, VIkv, rš (Kai parvažiuodavo per vakacijas, tai tolydžio ateidavo pas mus. Gs. Jis sveikatos visai neturi — tolydžio serga ir serga. Brt. Eiti buvo sunku, kojos tolydžio klimpo į gilų, patižusį sniegą, permirkusiuose batuose klerksėjo vanduo. BltšR 70. Plg. topalýdžio «т. саме» dz).

основа на o: bėgtinõs «бігцем, наввипередки» rš (Bėk bėgtinõs, kad tik būtų greičiau! Sl), duotinos «давши, задарма» (Duotinos įdavė, aš nevogiau. Trk), órãtos гібр. «кличучи, кричучи, на допомогу!» Vrn, Smn, Žln, Alv, Dkš, Bd, Klvr, Sn, Mrk, Knv (Domarko namai degė — visi órãtos šaukė. Slnt. Kaip jam dantį traukė, jis órãtos rėkė. Lš. Plg. пол. ratować «рятувати», ratunek «допомога», ratunku! «допоможіть!»), pėstõs «пішки» (Nuvėjo miestelin pėstõs. Pg), senýbos «давніше, у давні часи» (Kai būdavo senybos (Kaip būdavo senais laikais). OG 419), skersõs «навскіс» (Skersõs šniurą traukt. Ds), šautinõs «стріляючи, пострілом» (Šautinõs nušãvo. KlvrŽ), šliurptinõs «шльопаючи (плачучи), шльопаючи» Šts, visuotinos «усі разом» J, intimpõs «напружено, безперервно» (Padirbėk intimpõs visą dieną, tai pamatysi. Ds), išilgõs «уздовж» (Nugi žiūrau — guli išilgõs purvynan. Lp), ištisõs «безперервно, без перерви» LlkŽ, užuolankõs «обхідним шляхом, навколо» (Užbėk užuolankos ir pagausi. Paj), sausakimšõs «ущерть» (Prie jo žmonių sausakimšõs. Ds), tavienãtos (=tuovienatos?) «постійно» (Jis tavienãtos rūko ir rūko. Lnkv), tuõtampõs «без зупинки, без перерви» (Kaip pradėjo varyti rugius per mašiną, tuõtampõs ir išvarė. Up), tuoitimpõs «т. саме» Skrd, Šv (plg. tuo intimpõs DP 296), visaplatõs «на всю ширину, повністю» Ssk (Kad pradėjo visaplatõs bitýs lįsti, kad nieko nebegali padaryti. Grz. Pamatėm, kad namas jau visaplatõs bedegąs. Jis taško pinigus visaplatõs. Kair. Jei jis taip visados leis gyvuolius visaplatos, tai bematant viską numins. Lnkv. Užtat pamažu sužinoję žmonės mano darbus, visaplatõs ėmė peikti ir rodyti pirštais. LzP).

основа на io: riščiõs «риссю» Ds (Tokiam šlapiam kely riščiõs nepavažiuosi. Ėr), nežiniõs «невідомо» Lkm, pamažėlõs «т. саме» ib, dviračios «сидячи удвох (на одному коні)» (Tėvas su berniuku dviračios išjojo į ganyklą. Sdk), galvatrūkčiõs «дуже швидко, стрімголов» (Vaikas galvatrūkčiõs išlėkė. Vad. Atlekia galvatrūkčiõs. Ds), kūliavirsčiõs «перекидом» (Kūliavirsčiõs nurūko (katinas) per laukus. Ut), tapradžiõs (=tuopradžios?) «від самого початку, постійно» (Tapradžios neklauso, kad ir sakai. Grž. Plg. Pulkai vaisko traukia tuopradžios iš vienos vietos į kitą. TŽ VII 338), vienavaliõs «безперервно, без упину» (Tai vaikelis — visą naktelę rėkė ir rėkė vienavaliõs. Smn. Ko čia šmaužioji (landai) vienavalios per duris? Kt).

Прикладом основи на iu може бути tolydžiaus «негайно» K I 449, II 166, 190, 317, «разом» ib I 551 (пор. також tuolýdžiaus «негайно» Sdr).

13

Нарешті, тут слід згадати й кілька цілком індивідуальних утворень: greitosios «швидко, квапливо» (Greitosios susirinko. OG 423), greitūjos «т. саме» (Ana tik greitūjos apsivilko. Rš), ištošančio (<iš to sančio) «з того, що є, що маєш» (Įpilk pieno ištošančio. Ktk. Jau kam, kam, o pavargėliui duok ištošančio. ib).

Основне значення всіх наведених тут прислівників має корінь, найчастіше іменниковий або прикметниковий. Отже, з усіх частин мови найбільше адвербіалізувався і адвербіалізується родовий відмінок однини іменника та прикметника. Крім того, тут трапляються й дієслівні (точніше кажучи, дієприкметникові) прислівники і лише поодинокі числівникові (išvientaro, plg. añtaras, kur skiriama priesaga -tara-, esanti ir žodžiuose kataras, paš taras).

Однак слід зазначити, що в литовській мові адвербіалізуватися може не лише родовий відмінок іменника, прикметника, числівника чи дієприкметника. Можна помітити також певні тенденції до адвербіалізації родового відмінка однини займенника. Щоправда, у сучасній мові вони дуже слабкі, а більшість займенників їх зовсім не виявляє.

Серед усіх родових відмінків однини займенників у литовській мовній історії дещо виразніше адвербіалізувалися лише родові відмінки займенників kas і tas — ką, to. З них зазвичай лише перший може перетворитися на прислівник, уживаючись самостійно, тобто без прийменників та інших слів. Загалом же найчастіше родові відмінки займенників kas і tas утворюють складені прислівники разом з іншими словами, частками, а особливо з прийменником dėl (dėl), що стоїть перед і після цих форм родового відмінка, наприклад: ką «навіщо, чому, з якої причини» (Ko tu čia atėjai? Rš. Ko čia dabar puldinėji prieš vyrą! Šlv. Kō vakar neatėjai? Up. Kō tu toks nuliūdes? rš. Kō aš žaliuosiu, kō linksmas būsiu, žada mane kirsti. d.), kodėl «чому, з якої причини» (Kodėl nelais tai žaliųjų rūtelijų? d. Пор. у старих писемних пам’ятках kodrin «т. саме»), dėko (<dėlko) «т. саме» End, dėlgiko «чому ж» XVIII—XIX ст. rš, dėlko «чому» Rdm, Als, Jb, del-kō «т. саме» Vrb, dėlko gi «чому ж» P, delkōgi «т. саме» Rdm, kažin kō «хтозна-чому» (Man kažin ko pusiau nujeme, gal jau reiks sirgt. Slm), mažko «майже» Pc, nieko «досить добре, непогано» (Jie nieko pragyvena. Jnšk), todėlei gi «тому ж» srš, todelios «тому» Grž, antatō «на тому місці» (Jis antatō stovė. Pn), benetō «майже, мало не» (Pasitaiko benetō kai kada ir susibarti. Nmn), dēlgito «саме тому» srš, dėligto «т. саме» DP 286, dėlto «тому» Kt, VnlP 16, Alv, Rm, Vvr, dėlto «т. саме» Rdm, Ds, dēltogi «тому ж» BsP III 38, dēltōgi «т. саме» Rdm. Тут також слід згадати, що, ймовірно, застиглою формою родового відмінка є й форма tiekōs (пор. tiekas, -a) (Tiekōs (tiek) jau nuvejau, tai reikia ir pas jį ažeit. Grv. Tiek tiekōs (tiek to), einu gult. Pg. Su tuo miegu tiek tiekōs! ib).

Як свідчать приклади, родовий відмінок може адвербіалізуватися лише тоді, коли виконує функцію обставини. Обставинна функція є необхідною умовою переходу відмінюваного слова в родовому відмінку до прислівника. Серед усіх наведених вище прикладів найбільше прислівників способу дії. Отже, щойно родовий відмінок у певному контексті починає виконувати функцію обставини способу дії, він поступово наближається до прислівника. Цікавим є те, що цей морфологічний

14

Прислівники способу характеризуються вищим ступенем адвербіалізації, ніж прислівники часу чи місця.

Родові відмінки займенників kas і tas адвербіалізувалися переважно зі значенням причини.

Порівняно слабка тенденція родового відмінка (уживаного без прийменників) до адвербіалізації пояснюється не лише його виразним об’єктним значенням і небажанням уживатися в ролі обставини, а й тим, що обставинні відношення в мові частіше виражають прийменниковими конструкціями з родовим відмінком. Конструкції з прийменниками та родовим відмінком надзвичайно поширені.

Деякі форми родового відмінка, постійно вживані з прийменником у значенні обставини, закріплюються і, закріплюючись разом із прийменником, переходять у прислівники. Процес закріплення й адвербіалізації тут полегшує та прискорює також лексичне значення головного компонента прийменникової конструкції — самого родового відмінка: зазвичай більше схильні до адвербіалізації слова із загальнішим, абстрактнішим значенням, уже самим своїм змістом пов’язані насамперед зі значеннями способу, місця чи часу. Швидше адвербіалізуються й такі прийменникові конструкції, що набувають узагальненішого переносного значення фразеологічного звороту, хоча значення самого головного слова, взятого окремо, цілком конкретне.

Серед усіх адвербіалізованих або принаймні наближених до прислівників конструкцій розглядуваного тут типу вирізняються конструкції з прийменником iš і родовим відмінком. Їх значно більше, ніж конструкцій з іншими прийменниками та родовим відмінком. Тож спершу ознайоммося саме з ними.

Головними компонентами цих конструкцій виступають: а) a, ia, o, io, ė, i, u та іменники з приголосною основою; б) переважно субстантивовані a, ia, o, io, ė основ і займенникові прикметники; в) окремі числівники, займенники або навіть дієприкметники.

а) Прийменник iš і родовий відмінок іменника

Основа a: iš daikto «разом, з одного» (Mes visi iš daikto valgome Yl), iš juoko «жартома» (Iš juoko, jau ir įsimylėjau. Ds), iš kaklo «з усіх сил» Kp (O anas ginas iš kaklo. Ob), iš kalno Trgn, Rgv, GGuzKIt 455 (очевидно, калька з польської мови, пор. z góry) «заздалегідь» (Iš kalno tau sakau. Ktk. Prižadėjo iš kalno sumokėti. Sdb. Jau pusę pinigų iš kalno paėmė. Dgl. Sumokėk iš kalno, tai tada gausi. Pl. Pinigus iš kalno sumokėjau. VnlP 303), iš karto «за один раз, раптово» (Jei arklys iš karto gerai nepajėma, tai paskui sunku beprisivyt. Ds. Ben po dešimtį gabanų iš karto (žirnių) žardan paduoda. Sl. Čia iš karto pamačiau, kad buvau teisingai nujautęs. BltšR 43), «спочатку» (Iš karto jis net nemokėjo paklausti brolio, nusakyti tiksliai, kas jam rūpi. GGuzKIT 784), iš laiko «заздалегідь» (Iš laiko šluoturbių pasirūpinau. Krtn. Iš laiko pasidaryk, tai paskiau nereiks. Gž), «до часу, зарано» (Kas iš laiko džiaugias, tas pas-

15

ледь не заплаче. Jnš), iš lauko «з боку поля» (Iš lauko namas lentomis apmuštas. Llkž), iš matymo «на вигляд» (Aš jį iš matymo pažįstu. Alk), iš mažumo «з дитинства» (Iš mažumo jis toks pablendęs (pabalęs) buvo. Jnšk), iš oro «з поверхні, на вигляд, з боку поля» (Iš oro nieko nematyti (ar neščia, ar ne). Rgv. Prie kitų durų iš oro vis dar ėjo ginčiai. VnIP 144), iš ryto «вранці» Llkž, iš vakaro «увечері» (Margis iš vakaro loja, o daugiau miega per naktį. Pc).

основа на ia: iš arčio (:artis, arčio «близькість» SD 15, Srv, Skr) «зблизька» (Iš arčio šauo kiškį, ir tai nevažavo. Prng), iš kelio «не по дорозі» (Jis man iš kelio. Kdn. Pamislijęs, labai iš kelio, ir nebevažėjęs. Ds), iš prieko «заздалегідь» (Iš prieko moka. Sv), iš rudenio «восени» (Šalnos iš rudenio želmenis gadino. Jnšk), iš sykio «за один раз» Sd, «спочатку» (Reikėjo iš sykio taip sakyti. Llkž), iš tolio «здалеку, здалека» (Ar iš tolio tas svečias? Grž. Ugnį iš tolio matyti. OsG. Ir atvažiavo iš tolio bernelis. RD 119), iš nejūčio «несподівано» (Užpuolė zuikelį iš nejūčio ir sudraskė. Užv), iš paskubio «нашвидкуруч, поквапом» (Iš paskubio apsiriko. ps.).

основа на o: iš didumos «поверхово, трохи» (Visų obuolių nekrešim, tik iš didumos. Lš), iš galvos «напам’ять» (Ar visa knyga reikia iš galvos mokėti? Ds. Jie tikt iš galvos šventus mokinosi mokslus. Dn), iš mažienos «з дитинства» (iš mažienos kojos prijunkę prie rugienos. Pls. Iš mažienos jau jo tors žugimimas (prigimtis, būdas). Rod), iš tiesos «справді, насправді» R 155, K (Iš tiesos bylau jumus. BP I 15. Iš tiesos galėkėtės, DP 12. Iš tiesos numirė. DP 459), iš paskos (iš paskos Kp) «слідом, позаду» (Aš važiau pirmą, o jis iš paskos. Ll. Iš paskos sėrė. Grž. Ir motina iš paskos atėjo. Pc. Paveizėk, ben atvažiuoj kas iš paskos. Lkv. — Ar dar toli iki Sabalio lentpiūvės? — paklausė Mykolas žmogų, kuris susėlęs ir susikūprinęs stūmė iš paskos pabėgį prikrautas vežėčias ir vis nuoksėjo savo kuing. VnIP 94. — Tui, tui! Ulū-liū-liū! — suklego vaikai, puldami iš paskos ir stengdamiesi pralenkti viens kitą. BltšR 186. Tik nebūt nuošaly, tik iš paskos nepasilikt! GGuzKĮt 674), iš pažiūros «на вигляд» (Iš pažiūros gražus arklys. Llkž).

основа на io: iš apačios «знизу, від землі» (Duok iš apačios, tai nereikia per pėdus lipt. Vad), «із глибин самого трудового народу, з боку широких мас» (Vystyti savikritiką ir ypač kritiką iš apačios. tsp), iš po apačios «знизу, від землі» (Dabar kuliam iš po apačios (pačias javų apačias). Jnšk), iš eilios «по черзі» rš, iš mažumenios «з дитинства» TZ VII 321, iš nežinios «через незнання» XVI amž. rš, XIX amž. rš, iš pradžios «спочатку, насамперед; одразу»; iš priešcios «спереду, з передньої частини» (Pirkia iš priešcios gražiai aptvarkyta. Knv), iš valios Vs, Mrs, Vj, Ds «повільно, неквапливо» (Eik iš valios, kad nepailstum. Alk. Jis viską iš valios dirba. Lš. Akėdamas arklių nevuk smarkiai, tegul eina iš valios. Kps. Iš valios ark. Ūd. Per tiltą reikia važiuoti iš valios. Lp), «з власної волі» (Grįžčia, jau grįžčia atgal pas tėvelį, kurio iš valios apleidau namelį. (d.) Plv).

16

основа на ė: iš atidės «уважно» (Iš atidės pradėkit galvoti, ir matysit, kad taip yra. rš), iš mažatuvės «з дитинства» Grž, iš maženėlės «те саме» J, iš mažentės «те саме» Ut, iš mažienėlės «те саме» (Iš mažienėlės jie taip vargiai užauginti. Brt), iš mažystės «те саме» Als, iš mažumėlės «те саме» (Iš mažumėlės be motinėlės papratūs vargti didį vargelį. (d.) Ds), iš mažumės «те саме» Šd, Slap, Srv, Kdn, Grž, Svn, Žž, Ktv, Mrs (Iš mažumės ji buvo gražesnė, dabar kažin ko suprastėjo. Slm), iš mažuntėlės «те саме» Prng, iš mažuntės «те саме» Vj, iš mažuonėnės «те саме» Ds, iš mažūomės Grž (iš mažùomės Ad) «те саме», iš mažūminės «те саме» Dglš, iš mažuotės «те саме» (Jau jis iš mažuotės taip šneka (šveplas). Slk), iš pusės «навпіл, за умови поділу плодів» Kp (Viską dirbsime iš pusės. Kbr. Tada pelė su žvirbliu iš pusės kviečius sėjo. (ps.) rš. Kad bus pinigai iš pusės, tai pasakysiu, kur yra padėti. Ml), iš teisybės «справді» (— Tai jau iš teisybės — nešneketum, Palionį, kad taip nušnekei! GGuzKlt 411), iš valės «з власної волі» Ž., iš nevalės «не з власної волі» ib.

основа на į: iš akies «приблизно, без особливої точності» (Iš akies šauna. Grž. Į koją pažiūrėjo ir iš akies pasiūvo kurpeles. Tvrč), iš arties (: artīs, -ies K) «зблизька, зблизь», iš ausies «на слух, без нот» (Gieda iš ausies. Jb), iš dalies «не повністю» (Tatai parodo iš dalies ir duotieji pavyzdžiai. Jb. Iš dalies teisybė, iš dalies ne. Grg. Jie iš dalies būrai, iš dalies žvejai. K II 226. Na, ir aš iš dalies, su rezervais, su jumis sutinku. VnlP 212. Dabar gi tą kančią iš dalies jis patyrė pats. ib 358), iš pat mažintės «від самого дитинства» Slk, iš mažunties «з дитинства» Lkm, Tvr, iš peties «завзято, ревно» (Rugius visi sustoję iš peties kerta. Grž. Cukrinių runkelių augintojai pasidarbo iš peties. tsp. Tad nors pašniobždom, bet liejo tulžį iš peties ir atkišę delną tikrino, ar ne į ker­džiaus pusę neša vėjas. BltšR 49), iš šalies «збоку, зі сторони, від інших» (Juk girdam iš šalies, kad visi iš ano juokiasi. Slnt. Taip atrodo tik žiūrint iš šalies. VnlP 23), «убік» (Kliša karvė — iš šalies koją met. ž.), iš pašalies «збоку, зі сторони, непрямо» (Iš pašalies šneka. Lp. Iš pašalies žiūrėti. Gs).

основа на u: iš vidaus «усередині, з внутрішнього боку» (Dar klaikiau atrodė tie dideli pastatai iš vidaus. VnlP 6. Kai kvėpavo, regėjos, kad įkaitinta geležimi degina jam krūtinę iš vidaus. ib 393), iš viršaus «ззовні, згори» (Dantis buvo kiauras iš viršaus. Llkž. Iš viršaus žemsiurbės nedidukės, lyg plunksnų dėžutės. rš), iš paskaus «позаду, слідом, навздогін» (Vilkos iš paskaus kaip uodega. Žg).

Приголосна основа: iš mažens «з дитячих літ» (Jau jis iš mažens buvo toks priešgina. Jrk. Toks jis ir iš mažens buvo. Jb. Iš mažens ji tokia perdrėžius. Jrb. Iš mažens jau man išrašė žaibai širdį skausmus. LGR I 137), iš mažumens «те саме» (Iš mažumens buvo lepinami. Lnkv).

Зрозуміло, що не всі наведені конструкції прийменника iš та родового відмінка іменника однаковою мірою адвербіалізувалися. Ступінь їхньої адвербіалізації особливо важко визначити тому, що майже в усіх цих конструкціях головний компонент — іменник (за винятком, мабуть, лише того

2. Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida

17

ззаду, збоку, ззаду, іздалеку) вживаються й усі інші відмінки, щоправда, не з однаковою інтенсивністю. Крім того, більшість цих основних компонентів зберігає принаймні частку об’єктного значення, яке так властиве родовому відмінку і яке саме й утримує його від адвербіалізації. Однак обставинна функція та згадані раніше особливості лексичного значення основного компонента, тісний зв’язок поняття, яке ним виражається, з узагальненими значеннями способу, часу й місця-простору затушовують об’єктне значення родового відмінка і в цьому разі разом із прийменником схиляють його до категорії прислівника. Найпоширеніші значення прислівників, що виникли таким чином, — часові, місця-простору та способу. Інших значень (наприклад, причини, мети) майже немає.

Аналогічні утворення тут також майже не трапляються. Отже, наведені приклади — це все безпосередньо застиглі або такі, що застигають, конструкції прийменника з та родового відмінка іменника.

Якщо поряд із найзвичнішим прислівником iš mažėns (принаймні за моїми даними) у мовленні вживається понад 20 варіантів того самого кореня з таким самим або дещо іншим значенням, то цю обставину пояснює не лише діалектна роздрібненість, а часто й міркування мовного стилю та ритму (пор. емоційне мовлення, мову пісень і мовлення без емоційного забарвлення).

б) Прийменник з і родовий відмінок прикметника

основа на a: iš ańksto «заздалегідь, раніше» Krtn, Dkš (Iš ańksto nieko nežinau. Ds. Aš tau pranešiu iš ańksto. Dkš. Būčiau iš ańksto žinojęs, kad būčiau buvęs laukiamas. Sd. Jis iš anksto sumokėjo už visą mėnesį. GGuzKlt 661. Skubėjo apsipirkti iš anksto. VnlP 142), iš aukšto «гордовито, зневажливо» (Buozė žiūria į valstietį iš aukšto. Jrb. Dėl ko iki šiol žiūrėjai ant mūsų triūso iš aukšto? Kd), «заздалегідь, раніше» Jb, Skr, iš arto «зблизька, зовсім поруч» Š, Pl, iš dyko «не маючи чого робити» Ds (Iš dyko vaikai nebėžino ko daryt. Slm), iš jauno «з юних років» (Iš jauno to nedariau. Ldv), ne iš gero «обов’язково, коли вже конче потрібно» (Ne iš gero tą dantį ištraukė. Pc. Žinoma, kad ne iš gero taip darė. Jb), iš lengvo (iš lengvo DP 254) «легко, поволі» Er, Rgv, Sd, Lp, SD 272 (Iš lengvo ir nueisim, kol sutems. Šlap. Abidvi iš lengvo ir atneštė. Pl. Eik iš lengvo ir nepailsi. Kps. Jie dirba iš lengvo. Jb), iš lėno «повільно, помалу» Grž, Ps (Iš lėno pučiant, (švilpa) išduoda drūtą balsą. LT II 107), iš lėto «те саме» DZ (Jis šneka iš lėto. Jb. Pakilo nuo stalo iš lėto. rš. Iš lėto tarė žodį po žodžio. GGuzKlt 383. Jos iš lėto ėjo susiglaudusios. ib 161), iš lietuviško «уживаючи нові слова, не діалектно» (Jis iš lietuviško kalba. Vb), iš mažo «з малих літ» (Tingėjo mokytis iš mažo. Pc. Iš mažo buvau pasiligojęs. Ll. Ir vaikus... į karčiamą velka, kad ir juos tuojau iš mažo surbt pamokintų. Dn), iš pilno «повністю, цілком» (Atidubok, kas jam priklauso, iš tikro ir iš pilno. Gs), iš resvo «повільно» (Dirba ana sau iš resvo, neskubindama. Ktk), iš réto «не швидко, не часто, повільно, неквапно, помалу» Mrk, Krtv, Skp, Slm (Mūs tėvas visada iš réto klega (kalba). Knv. Jis taip iš réto kalba, nesku-

18

бає. Jnšk. Іде, їсть повільно ib. Чого так повільно працюєш? Ut. Наш дідусь іще ходить, але дуже повільно. Šš. Почав говорити представник Kaunas, повільно вимовляючи слова. G.GuzKIt 312), iš reto «те саме» S, iš seno «здавна» (Jis jau iš seno čia gyvena. Btr. Šventarėčio dvaras iš seno bylinėjosi su valstiečiais dėl bendrų ganyklų — servitutų. VnlP 15. Ši klampi ir nejauki vieta žmonių buvo iš seno vengiama. GGuzKIt 87. Veislė ta pikta — iš seno Tik plėšimais ir gyvena. LGR II 58), iš tieso «справді» R 354, iš tykeliuko «легко, тихенько, помалу» (Iš tykeliūko eina. Ds), iš tykiuko «те саме» TDr IV 226, iš tyko, «те саме» Glv, Šd, Kps, Ds, Vj (Nepavargau, matai, ėjau iš tyko. Ktk. Iš tyko, iš tyko šnekėjo, ė paskui kad įsismagino. Šv. Tik ką žymu — iš tyko vanduo teka. Ds. Eisiu iš tyko, tai nepavargsiu. Lkm. Teip iš tyko upė bėga, kad, sakysi, stovi. Trgn. Tavo uošvis visuomet iš tyko važiuoja. Bgs. Iš tyko, ma sūneli! On), iš tikro «справді, дійсно» Krtn, Lkv, Šd (Ar iš tikro sakai? Ds. Pataisys keli iš tikro. Slnt), iš tylo «тихо, беззвучно» Šd, iš tytólo (iš tytólo Nč) «здалеку» (Iš tytólo nesduoda nė kalbėt. Vlk. Vengias mane dar iš tytólo sustikt. Nč), iš tolimo «те саме» (Oi ir atjojo iš tolimo bernelis, pradėj viliótie iš tėvulio dukrelę. Lp), iš tólo «здалеку» Krtn, Ps, Ds, Lš, Dkš (Prietemoji žiburiai iš tólo matyti. Vrb. — Ar iš tólo? — Iš atolo, dobilo sūnus. Srv. Anas man giminė iš tólo. Švnč. Ar iš tólo kilimo tamstelė? Kv. Į kursus ir iš tólo yra privažiavusių. Jnšk), «обхідними словами, обережно» (Iš tólo kalbu, lankes-mą darau. R 47. Kalbą jis pradeda iš tólo, girdi, atvykę žąselių derėti. Up. Kiti tai nebijodavo pasimokyti rašto pas Didžkų, o jau Stočkai, tai tik iš tólo vis, iš tólo... GGuzKIt 387. Pradėk iš tólo: pirma pasiskųsk savo senatve, negalavimu. VnlP 316), «ні в якому разі, зовсім» Alv (Jis iš tólo nenori kumelingos kumelės. Alv), «дуже» (Jau jie iš tólo manęs bijo. Skr), nė (nei, anei) iš tólo «ні в якому разі, зовсім» (Neišvažiuosi nė iš tólo su tokiu vežimu. Šts. Rugių daga šimet nei iš tólo nebus tokia. prš. Ane’i iš tólo nieko nebus (nesutinku). Rs), iš ūmo «раптом, зненацька» (Jeigu iš ūmo griebtų katė ežiuką už snukio, tai gal paimtų. Pc. Kelkites visi iš ūmo. Str), iš netolo «неподалік» (— Ar iš tolo? — Iš netolo, čia pat už ežero. Lnk), iš palengvo «легко, помалу» Ps, R, Ndž (Mes tekini bėgom, o jūs iš palengvo ejot. Skr. Teip ir susitarėm iš palengvo. Škn. Pagilinti armenį tegalima per kiek metų, iš palengvo, kad neišsiverstų molis. Kl. Sujudėjo iš palengvo Prie krantinės juodi laivai. VnclR 131), iš palėno «те саме» Grž, iš pamažo «помалу» (Iš pamažo visų pirmu ėmėme kalbėti. rš), iš paniūro «крадькома» rš, iš patyko «тихенько» (Iš patyko prislinko. Gl. Eik iš patyko, kad jo nepribudintai. Lš. Jis labai iš patyko kalba. ib), iš patólo (iš patólo) «здалеку; обхідними словами, обережно; із засідки» (Žiūro taip iš patólo in mane. Lp. Tu stačiai neklausk, bet iš patólo — ir sužinos, kur jis gyvena. Dkš. Mane šunes užpuolė iš patólo. Klvr).

основа на ia: iš didžio «з гордістю, гордовито» Jrb. (Iš didžio žiūri į savo buvusius draugus. Šš. Jis visada iš didžio eina. Alk), «поверхово, трохи» (Tik iš didžio kopūstų lapus aplaužk. Knv), iš lengvėlio «легко, помалу» (Iš lengvėlio rašyk, kad nesuteptum.

2*

19

Slm. Піа́унам собі легенько. Sld), знову (знову DP 161) «ще раз, наново, повторно» (Якби ти переробив наново, то було б якнайкраще. Trgn. А втім, чи не можна було б переглянути все наново? VnlP 20), потихеньку «дуже тихо, поволі» Grv, потихеньку «т. с.» (Ідіть тихенько, щоб дитина не прокинулася. Ds. Тихенько, тихенько, щоб не почула. ib. Тихенько собі й підеш, ніхто ж не жене. Skdt. Вайкштісова вдова потихеньку будила діток. LTR, Brš), нізащо «ні в якому разі, ніколи» (Хотів купити, але він нізащо не продає, і годі. Vik), з останніх сил «з усіх сил, як тільки міг» (З останніх сил старається, щоб йому допомогти. Skd).

о-основа: нашвидкуруч «швидко, поспішаючи» (Я працював нашвидкуруч. Lkv), навскіс «навскоси» (Але й старий ракетник чомусь дивився навскіс. LzP. І Стасяс Мілашюкас скоса на мене поглянув, і йому це пасує. ŽR I 33), направду «справді» (Щодо мене, знай, а на старість направду подбай. ŽR I 171), з останніх сил «до останку, з усіх сил» (Працюватиму з останніх сил, аби тільки вибратися з боргів. Gs. Вона відбивається з останніх сил. Jb).

io-основа: знову «наново» (Почнімо знову. Skd), із учорашнього дня «з учорашнього дня» (Речі досі мокрі з учорашнього дня. Pc), ззаду «позаду» (Крук усе свариться, усе човгає, відставши позаду. rš).

ė-основа: справа, зліва (з боку) (Я сяду справа, а ти зліва. Jnšk), з останніх сил Llkž (з останніх сил) «з усіх сил» (Він, дитина, навчається з останніх сил. Kair. Увесь світ із останніх сил метушиться, а ви по ринках тиняєтеся. ŽR I 88).

Займенникові прикметники: щиро «серйозно, старанно» (Не навпомацки, а щиро шукає, хто винен. J), нашвидкуруч «поспішаючи, кваплячись» (Нашвидкуруч я ще й забув зачинити двері. Slm. Нашвидкуруч і рукавички забув. Sdk. Я мчав нашвидкуруч і забув. Lk), по-справжньому «справді, правдиво» (Він усе розповів по-справжньому. Skr), поволі «неквапливо» (Інший, працюючи навіть поволі, усе собі зробить. Trgn), швиденько «дуже швидко» (Як швиденько бігла та й розбилася. Ds), з усіх сил «з усіх сил» (Працюємо з усіх сил. Pg), із останніх сил «до останку, з усіх сил, наскільки тільки міг» rš., з останніх сил «т. с.» (Працює з останніх сил. Lkv. Батько напружується, з останніх сил виконує роботу. Rs), з останніх сил «т. с.» (Робить з останніх сил, аби тільки догодити. Gs).

Наведені приклади показують, що конструкції прийменника iš із родовим відмінком прикметника здебільшого адвербіалізуються, уживаючись у значенні обставин способу дії. Отже, серед адвербіалізованих конструкцій цього типу переважають прислівники способу дії, значно менше — місця й часу. Ужиті в значенні інших обставин, ці конструкції зовсім не схильні до адвербіалізації.

Для прислівників цього типу характерно, що їхні прикметникові компоненти водночас дещо субстантивувалися. Ця субстантивація прикметникових компонентів, як видно, відбувається одночасно з процесом їхньої адвербіалізації, який

20

виявляється інтенсивнішим і витісняє не лише розпочату субстантивацію, а й послаблює саме прикметникове значення. Таким чином, уся конструкція адвербіалізується. Слід сказати, що адвербіалізація цих конструкцій часто є більшою, виразнішою, ніж адвербіалізація конструкцій прийменника iš із родовим відмінком іменника.

c) Прийменник iš і родовий відмінок числівника, займенника або дієприкметника

Конструкцій такого складу, що адвербіалізувалися, маємо дуже мало. Другими компонентами тут частіше виступають лише родові відмінки числівників vienas «один», pirmas «перший», займенника visas, -a «весь, уся», форма зворотного займенника savęs «себе», а зрідка — родовий відмінок того чи іншого субстантивованого дієприкметника, наприклад: iš vieno «разом, спільно» (Tik reikia dirbti, visiems eiti iš vieno. Jb. Mes daug galėtume nuveikt iš vieno. Kd), «безперервно, постійно, не перестаючи» (Patrankos iš vieno šveičia. Alv. Tenai jau iš vieno — ir gula ir kelia jis tenai. Jnšk. Iš vieno reikia ir reikia. Lš. Iš vieno tik kuliam ir kuliam. Lp. Iš vieno apsiniaukę — lis. Er), iš pirmo «спочатку, на початку» NdŽ, iš viso «усього» (Nebesuskaitau, kiek čia tų vaikų iš viso. Vb. Kiek iš viso medžių nupiovė? Ds. Iš viso tik vos gals tvoros pasiliek[i]. Dn. Jis stebėjosi, kad ir iš viso nedaug prisirinko, ir salė buvo toli gražu nepilna. VnlP 145), «зовсім» (Ar iš viso ataduodi? Trgn. Nesūlyk man, nenoriu: aš iš viso pomidorų nevalgau. Kps. Aš iš viso nežinau. Ds), «загалом» (Aš iš viso nelabai mokėjau pasakų. Dglš), iš visos «на весь день» (Išginus bandą iš visos, praalkstas. Šts)³, iš savęs «само собою, сам» (Tai iš savęs auga. KB I 48. Iš savęs išmoko. Likž), iš neviltosios «несподівано» (Kad ir parašau, tai ben kelintuose metuose, visai iš neviltosios. Bg), iš dėto «тут-таки» (Gali girdėt kaip iš dėto. Prk).

У деяких згаданих тут конструкціях прийменника iš із родовим відмінком іноді відпадає закінчення, унаслідок чого виникають усічені форми, що характеризуються найвищим ступенем адвербіальності серед усіх адвербіалізованих конструкцій із прийменником iš і родовим відмінком: тут не лише стерлося саме значення відмінка, а й відпав його формальний показник — закінчення. Через усічення закінчення прийменник iš найчастіше зливається з головним компонентом. Графічно ми це позначаємо, записуючи такі усічені прислівники одним словом, особливо в тих випадках, коли усічені головні компоненти без прийменників у мові не вживаються⁴, наприклад: iškart< iš karto (Jis iškart tris antis nuėmė (nušovė). Lš), iššyk< iš šykio (Iššyk pataikė. Dkš), išvidur< iš vidurio (Buvo... padalytas ir išblaškytas išvidur (iš vidaus). brš), išpalengvėl< iš palengvėlio (Padės mums išpalengvėl išpirkti. rš), išpavirš< iš paviršiaus

³ Іноді прийменник iš повністю зливається з іншим прийменником і займенниковим компонентом із збереженим закінченням, пор.: neisišenėko «нелегко» (Regis, kas čia, o dėto geras grėblys neiššenėko padirbti. Trgn.)

⁴ Щоправда, у цьому випадку в литовському правописі не досягнуто суворої послідовності.

21

«поверхово, погано» (Darbą išpavirš atliko. Llkž), išvien< iš vieno (Lietuvos darbininkai ėjo išvien su bolševikų partija. tsp. Jis išvien dirba ir dirba. Snt. Bruknės išvien raudonuoja. Skr).

Як уже зазначалося, родовий відмінок із іншими прийменниками адвербіалізується значно рідше.

ant: ant galo «нарешті» Rgv, Sd (пор. фразеологічне сполучення ant galo pagalės «т. с.»: Ant galo pagalės jie pripažino, kad mano teisybė. Pc), ant būrio «час від часу» (Ant būrio man šilta pasidaro, ant būrio šalta. Šd), ant abejo[s] «вагаючись, вагаючись» (Dirbsiu ir tiek ant abejo[s]. Grž), ant nuomonės «як знаєш, як гадаєш» (Eik ant nuomonės ir rasi. Erž), ant lygasties «порівну» (Pasidalinom ant lygasties — nebus skriaudos nei vienam, nei kitam. Ktk), ant greito «швидко» (Padaryk ką ant greito užkąst. Vs), ant greitos «т. с.» (Ant greitos gana guviai pasisuvau. J), ant roplos «повзком» (Jonas ant roplos beveiziant smunka po lova. ŽR I 333), ant tuščios «натщесерце» (Per kiaurą naktaitę ant tuščios. ib 265), ant greitosios «нашвидкуруч, швидко» Lkm, Rgv (Kur čia ant greitosios tą vandenį išpilt? Pc), ant smagiosios «дуже голосно» (Kai suriks ant smagiosios, tai tik neparvirtau — taip persigandau. Ds), ant skardžiosios «т. с.» (Nešūkauk ant skardžiosios — visi jau miega. Dbk), ant vieno «незважаючи ні на що» rš. Пор. усічений прислівник antvien «т. с.» (Tai drąsuolis — antvien eina. Gs. Kai įvyksta jis, tai jau antvien eina. Brt)⁵.

Слід зазначити, що згадані щойно прислівники нечасто вживаються в літературній мові. Їх більше використовують у народному розмовному мовленні. У деяких випадках легко знайти відповідники литовським прислівникам цього типу у слов’янських мовах (пор. рос. накорец|ант galo, на- тощак|ant tuščios, наскоро|ant greitos), тому цілком можливо, що виникнення деяких прислівників цього типу в литовській мові зумовив вплив слов’янських мов.

bė: be galo «несказанно, надзвичайно, дуже» (Lietuvių tauta be galo dėkinga Komunistų partijai už naują, šviesų gyvenimą. tsp), be galo ir be krašto «т. с.» (Ji žino, po širdim nauja gyvybė bręsta — Laininga ji be galo ir be krašto. TTSon 29), be galo, be krašto «т. с.» (Be galo, be krašto daug turėtų susikrovę. Bien), be laiko «передчасно, не дочекавшись належного часу, заздалегідь» (Be laiko mirė, be laiko rugius suvežė. Jb. Be laiko strypinių neišlaidyk (iš anksto nesididžiuk). VP 9. Šiandien tai be laiko sutems. Pc), be reikalo «без потреби» (Be reikalo taip greitai ėmė pakuotis. VnIP 430. Gerai, kad jam neužminė be reikalo. Jnšk. Nebereikalo ši vieta vadinasi Perualka. rš. Але пор. також такий вислів: Be reikalo mes nepardavėm tos karvės (тобто, її треба було, належало продати) Grg), be stabo «безперервно, не перестаючи, без упину» (Be stabo lyja. Rm), be pérstojo «т. с.» Llkž, Ktk, be pérstolio «т. с.» (Be pérstolio dirba. Grž), be pértrūkio «т. с.» (Be pértrūkio lyja. Llkž). Пор. benedaugio «майже,

⁵ У східноаукштайтських говірках замість літературномовного прийменника ant вживають in, а в інших місцевостях — an.

22

«поблизу» (Arti, benedaugio trys mylios. Rdm), be dienos «дуже рано» (Paskėlė be dienos. OG 434), be reikõs «без потреби» (Be reikõs širdijatės (pykstatės). Bien), be atvangos «безперервно, без упину» (Jis dirba be atvangos. Jb), be žinios «дуже» (Per kiek metų priviso tų kiaulių be žinios daug. D), be paliovos «безперервно, без упину» (Dangus užgriozdintas storais debesimis, be paliovos varvinančiais ledinį lietų. BltšR 29), be pérstojos «т. с.» (Kada gi bus galas tam lietui — lyja ir lyja be pérstojos. Ktk. Čia pat plg. žemaičių ba parstojõs «т. с.» Lkv), be pérstogės «т. с.» (Lyja be perstogės. Llkž), be skaičiaus «дуже» (Be skaičiaus daug buvo žmonių. Rm), be skyriaus «не розрізняючи, не розрізняючи» BsP II 26, be vieno, be vienojo «суцільно» (Lapė išpiovė žąsičius be vieno. Grg. Igulė (igula) dajutusi mažą galę neprieteliaus te esant, užpuolusi be vienojo nukavo. D).

ik(i): ik valios «достатньо, досить» (Ir jam gana, ir tėvam ik valios. VnIP 31. Kartą taip ir rado Pranciškų negyvą, iki valios prisišutunusį pirtyje. CvR VI 31), iki valės «т. с.» (Sieno prisišienaujam iki valės. Rm).

lig(i): lig laiko «тимчасово, ненадовго» (Lig laiko tu čia taip dūksti. Ds. Lig laiko puodas vandenį neša. Vg), ligi nãgo «суцільно» (Sušlapau ligi nago. Llkž), ligi valios «достатньо, досить» (Ligi valios prisiklausė. rš. Dabar tai jau ligi valios prisipirkau duonos. Grž), lig senės «до старості» (Nuog mažens mokinas ir mokinas lig senės. Pls), lig valės «достатньо, досить» StrR 105, ligi paskutinio «суцільно» rš.

nuo: nuo daikto «суцільно; постійно; поспіль» (Kaip tik žmogus nuo daikto bamba, niekas ano plepalo ir neklauso. Užv. Šią naktį nuo daikto tris sykius girdėjau perkūną trenkiant. Plt. Višta ded du dieni nuo daikto. Sts. Nuo daikto imk, neskyr(i)ok. Slnt. Malką imkite nuo daikto, nelipkit ant viršaus. Prk. Kask bulves nuo daikto, nebegiok! Sts. Eina ir eina žmonės nuo daikto. Vvr. Vieškelis apsodintas gluosniais nuo daikto. Jnšk. Ne nuo daikto turime dieną, ne nuo daikto teipogi ir naktį. brš), nuo tolo «здалеку» (Nuo tolo rugiai balti. LnkV. Jau nuo tolo vaikas išbėgo pasitikt tėvo. Ds. Nuo tolo žiūri, kaip gardžiai valgo, ir seilės varvina. Grž), nuo tamsõs «рано» (Nuo tamsõs atsikėliau. Llkž), nuo vietos «суцільно, послідовно» (Tris dienas nuo vietos švesdavo. Kdn), nuo mažumės «змалку» Plk, nuo jaunumės «від юних літ» Bsg, nuo jaunumėlės «т. с.» Gs, nuo maženėlės (Nuo maženėlės be motinėlės. Alk. Dirbau nuo maženėlės, nuo jaunumėlės. Gs), nuo mažumės «з малих літ» Vs, Srv, Šlap, Alv, Ig, nuo mažiuomenės «т. с.» Ad, Švnč, nuo mažuomės «т. с.» Ps, nuo akies «на око, приблизно» Llkž, nuo mažuntės «з малих літ» Aln, nuo arto (: ar̃tas, -à) «зблизька» (Iš tolo ir nuo arto keliauja. brš), nuo réto «рідко» (Kalba labai nuo réto. Lg), nuo seno «давно» rš, nuo mažo «змалку» (Mūsų vaikai nuo mažo prie darbo pripratę. Ll).

põ: po laiko «запізно» Llkž (Jau po laiko — iš numirusių nebeprikelsi. Plt. Po laiko grybai rauti, kad nebedygsta. Dr). Пор. nepoilgo Kt, nepoilgio rš, NdŽ «незабаром, відразу, скоро».

23

prie: prie daikto «в одному місці, разом» (Siemet daržus turėsime prie daikto. Šlap. Dirbkim visi prie daikto, ir gana. Sk.). už: už šviesos «при світлі, поки ще не стемніло» (Dar kur už šviesos metėm arę. Knv. Už šviesos iš medžio (iš miško) neparveši daržtes nei vieno pagalio. ib). Пор. neužilgo «незабаром» Dkš, Pc (Neužilgo atėjo ir žuvusiojo tėvai. VnlP 276).

Очевидно, що й наведені тут конструкції прийменника з родовим відмінком не однаковою мірою та виразністю закам’яніли й прислівниковізувалися. Головною причиною їхнього закам’яніння та прислівниковізації також слід вважати саме обставинне вживання. Але в мові є безліч інших конструкцій прийменника з родовим відмінком, які в реченні виконують функції обставини місця, часу, способу, причини та інших обставин (пор. ant stogo, iš nusiminimo, iš širdies, iš džiaugsmo, be triukšmo, iki nakties, iki pašario, nuo kalno, po valandos, prie vieškelio тощо), однак вони не виявляють схильності до закам’яніння й прислівниковізації. Іменникові компоненти цих конструкцій сприймаються як найвиразніші форми родового відмінка; поряд із ними можуть уживатися різні означення, не змінюючи лексичного значення основного компонента, а лише ще більше його посилюючи та підкреслюючи власне граматичне значення відмінка (пор. ant skardinio stogo, iš didelio nusiminimo, iš visos širdies тощо). Отже, сама обставинна функція ще не перетворює всі прийменникові конструкції на прислівники. Для закам’яніння й прислівниковізації цих конструкцій, як уже зазначалося, велике значення має лексичне значення їхнього основного компонента: більша узагальненість, абстрактність, а іноді й метафоричність цього значення полегшує та пришвидшує сам процес прислівниковізації. Тут слід також відзначити інтенсивність уживання прийменникової конструкції, яка теж має значення в процесі прислівниковізації. Другі компоненти деяких наведених вище прислівниковізованих або прислівниковізованих прийменникових конструкцій — форми родового відмінка — уживаються в мові особливо інтенсивно. Розгляньмо прислівники із mažens, nuo mažens, iš mažuties, nuo mažuties та всі інші їхні варіанти. Серед усього їхнього розмаїття виокремлюється чимало прислівників, другі компоненти яких у мові відомі лише в закам’янілій формі родового відмінка. Наприклад, у мові вже немає форми *mažuo. Зберігся лише її родовий відмінок mažens — не самостійно, а в сполученні iš mažens. Другі компоненти й інших численних варіантів цього прислівника найінтенсивніше вживаються у формі родового відмінка (разом із прийменниками iš, nuo). Отже, інтенсивне вживання прийменникової конструкції зумовлює та пришвидшує її закам’яніння, а разом із ним і прислівниковізацію. У конструкції, що прислівниковізується, відбувається семантична зміна: вона своєрідно лексикалізується й набуває значення ніби одного слова. Звідси зрозуміло, чому в повністю прислівниковізованій прийменниковій конструкції між прийменником і родовим відмінком не можна вжити жодного означення, не порушивши й не змінивши значення прислівника. Якщо прийменникова конструкція ще не повністю прислівниковізувалася, означення іноді можливе й уживається, але обмежено. Наприклад, можна сказати й кажуть: be jokio reikalo, be jokios reikės, be jokios perstogės або іноді вставляють частку pat: nuo pat mažumėlės, nuo pat jaunumės, nuo pat mažumės. Однак

24

чітко бачимо, що вживання означень тут уже дуже обмежене. А це свідчить про застиглість цих конструкцій.

Оскільки процес застигнення прийменникових конструкцій (як і відмінкових), їхнього прислівникового вживання постійно триває і займає дуже довгий час у самому живому розмовному мовленні, нам просто неможливо вловити й датувати моменти, від яких саме конкретний відмінок із прийменником прислівниковіє. Спостерігаючи сучасне мовлення та порівняно недавню писемну мову, що має традицію лише кількох століть, ми можемо робити висновки тільки з конкретних мовних фактів — із самих результатів прислівниковізації. Зрозуміло, що, спостерігаючи й досліджуючи сам процес прислівниковізації прийменникових (як і всіх відмінкових) конструкцій, завжди стикаємося з перехідними випадками, які часто просто неможливо відмежувати від випадків повної прислівниковізації. Тому й серед наведених досі прикладів, безперечно, є такі перехідні випадки.

Прислівниковізацію згаданих прийменникових конструкцій або принаймні їхнє прислівникове вживання підтверджує й той факт, що в їхніх других компонентах іноді відпадає закінчення, не змінюючи, як уже зазначалося, прислівникового значення, пор. begàl<begàlo<be gãlo, berèik<bereikõs<be reikõs або berèikal<bereikalo<be reikalo.

Звісно, сама наявність коротких форм поряд зі згаданими конструкціями ще не могла б свідчити про їхню прислівникову природу, адже можуть відпадати закінчення й у звичайних, ще не прислівниковізованих сполуках прийменника з родовим відмінком, які внаслідок цього відпадання просто переходять у прислівник, пор. nuopavãsar<nuo pavasario, nuotoláik<nuo to laiko, ik(i)tõlaik<ik(i)tõ laiko, ikšiõlaik< <ik šio laiko. Отже, у литовській мові прислівники цього типу з усіченою формою виникають двома способами: а) коли відпадають закінчення основних компонентів уже прислівниковізованих або прислівниковізованих прийменникових конструкцій і б) коли відпадає закінчення основного компонента прийменникових конструкцій, які до того ще не були прислівниковізовані (іноді навіть мали означення).

Щоб виразніше показати прислівниковізацію родового відмінка в сучасній литовській мові, слід також зазначити, що цей відмінок дуже часто виступає компонентом прислівниковізованих фразеологічних сполук. Насамперед варто згадати такі сполуки, що складаються з називного відмінка іменника, якогось прийменника та родового відмінка того самого іменника, наприклад: dienà iš diẽnos «щодня, постійно, безперервно» (Радянський народ день у день робить нашу державу, фортецю миру, ще могутнішою. так само. День у день погода вже тепліша. Ds), grūdas iš grūdo «безперервно, всі зерна» (Капуста сходить зерно за зерном. Šts), kãrtas iš kãrto «час від часу» (Час від часу годував, та й годі. Užv), rankà iš rañkos «готівкою, відразу сплачуючи гроші» Gs, rýtas iš rýto «щоранку» Llkž, dienà nuo diẽnos «щодня» rš, gãlas nuo gãlo «безперервно» (Від краю до краю читаю газету. Поля від краю до краю вкриті гноєм. Šts), kãrtas nuo kãrto «час від часу, іноді» (Хворий час від часу марив. VnlP 395), kója nuo kójos «разом, в один ряд» (Адвокат... блідне й червоніє, тупцює на місці. ŽR II 248), laĩkas nuo laĩko «час від часу» (Час від часу вони приємно дивляться одне одному в очі. BlnR 38), dienà po diẽnos «щодня»

25

ŽR II 119, kartas po karto «час від часу; по черзі» tsp, ŽR II 184, rytas po ryto «щоранку; якогось найближчого ранку» ŽR II 127, žingsnis po žingsnio «поступово» CvR VIII 47, žodis po žodžio (Слово за словом, докір за докором, — поміщик почав погрожувати. CvR VIII 190), diena už dienos «незабаром» (День за днем — уже й робітник. Ds), koja už kojos «повільно, неквапом» (Ми йшли повільно, крок за кроком. ŽR II 410) тощо.

Усі такі вислови є застиглими й набули значення прислівників. Іноді це значення настільки узагальнюється, що його важко передати іншими словами. Однак прислівникового значення набувають і прислівниковізуються не лише такі фразеологічні вислови: є й інші, де першим компонентом є прийменник, а далі йде родовий відмінок із повним або усіченим означенням, наприклад: be vieno galo «надзвичайно» (Be vieno galo mergaitė graži. Grg), be maža ko (>bemažko) «майже, ледь не» (Be mažo ko pilnas sykėlis. Ds), iki amžių amžio «вічно» BP II 151, iki gyvos galvos «усе життя» CvR VIII 207, iki gyvo kaulo «дуже» (Iki gyvo kaulo įkyrėjo. VnlP 68), iš dyko buvimo «від нічого робити, нудьгуючи» (Iš dyko buvimo ragai užaugo. Rdm), iš gerojo gero «само собою» (Šitas ežeras iš gerojo gero atsirado. LŠ), iš geros valios «так само» (Iš geros valios pradėjo ranką gelti. Pc. Iš geros valios suka. Dkš), iš gražios valios «так само» (Akį iš gražios valios pradėjo skaudėti. Al), nuo vieno daikto «безперервно, постійно» (Vaikas apdygo piktskauduliais nuo vieno daikto. Plt. Mažas vaikas reikalauja valgyti nuo vieno daikto. Mžk. Пор.: Nuo vien daikto kaip pradėjo, tai ir pabaigė siūti. Šauk), nuo paties kėlimo «дуже, надзвичайно» (Motina ta mitri nuo paties kėlmo. LlKž), nuo vien žodžio «одним словом» (Nuo vien žodžio tariant. Šauk), prie gyvo kaklo «ні за що» (Prie gyvo kaklo su uksusu nenoriu košėros. Dr). Далі пор. присудкове вживання в реченні Jau jis nuo pusantro velnio (досить поганий, дуже злий). Skr.

Окремо слід згадати такі прислівникові фразеологічні сполуки, до складу яких входять родові відмінки займенників із прикметниками, прислівниками та службовими словами, наприклад: viso gero «загалом» (Kiek viso gero gauni pinigų? LlKž), viso labo «так само» (Viso labo esam penki. ib), tiek to «байдуже, нехай собі» DŽ, tiek to «так само» Ds, tiekai to «так само» ib (пор. tiekto-daug «так само» Trgn), nė iš šio, nė iš to «само собою, без причини, марно» rš, nei iš šio, nei iš to «так само» Lkm, kaip niekur nieko «ніби нічого й не сталося» VnlP 92 тощо.

* * *

Переходячи до розгляду прислівників із формантами -(i)o, -(i)os, -ės, слід зауважити, що в мові є багато таких застиглих форм, які на перший погляд можна було б виводити з родового відмінка однини, адже їхнє закінчення збігається із закінченням цього відмінка. Але тут не слід забувати, що «закінчення» прислівника — це не те саме, що закінчення слова, яке відмінюється.

Поки форма відмінка не перейшла в прислівник, закінчення вказує на значення відмінка та на зв’язок слова з іншими словами в реченні. Коли ж певна форма відмінка застигає, саме відмінкове значення тьмяніє, і водночас легко може

26

змінитися може формальний показник відмінка — сама флексія. Колишнє відмінкове закінчення, як ми вже бачили, іноді повністю відпадає, а набута застиглими відмінковими формами нова, прислівникова семантика від цього анітрохи не страждає. Навпаки, відсутність закінчення іноді навіть виступає як показник прислівникового значення слова (пор. nuopavasar < nuo pavasario).

Крім того, у певних випадках «закінчення» (імовірно, під впливом аналогії), не змінюючи значення прислівника, може з’являтися і там, де його зовсім не очікуємо, наприклад: vėlios (vėlios Dgls) «знову» (Man vėlios galvą sopa. Rgv), dabarõs «зараз» (Dirbom, dirbom, dabarõs reikia ir pasil- sėti. Jnšk), tenãjos «там» Rm, Lnk. Тому, говорячи про прислівник, найчастіше було б точніше говорити не про закінчення в тому розумінні, яке ми вкладаємо в це поняття щодо змінюваних частин мови, а про формант, адже насправді колишні відмінкові закінчення часто перетворилися на словотворчі форманти прислівників, за зразком яких утворюються нові прислівники.

Ці форманти, як показали щойно наведені приклади, часто охоплюють навіть такі слова, які сьогодні не мають нічого спільного з іменними частинами мови. Отже, було б неточно вважати всі прислівники з формантами -(i)o, -(i)os, -ės, які на перший погляд легко пов’язати із закінченнями родового відмінка однини, адвербіалізованими родовими відмінками іменників, оскільки ці форманти в багатьох випадках лише зовні збігаються із закінченнями родового відмінка, а прислівники з такими формантами походять від інших відмінків.

Формант — (i)o

darõ «зараз, у цей момент» (Darõ tai kas kita. Lp) dabartėlio «зараз» Ds, dykõ «дарма» (Dykõ niekas nieko neduoda. Lnkv), skersõ (у сполученні skersõ išilgõ) «упоперек і вздовж» (Eik skersõ išilgõ — niekur geriau nerasi. Mlt), aplinkõ «довкола» (Visi tik geria aplinkõ. Ml), apsukõ «кругом, довкола» (Rietimo galus apsukõ atsuka. Dgļs. Apsukõ siuva. Bien. Vis darbas eina ir eina apsukõ (тут закінчуєш і знову виконуєш ту саму роботу). Tvr. Vis apsukõ ir apsukõ niūnia (говорить обхідними шляхами). Bien), apžargõ «переступаючи через колії» (Važiuok apžargõ su tokiu vežimu. Arm), atatuõ «задом наперед (лише про коней)» (Arkliai tik atatuõ atatuõ. Tvr), atgalõ «назад» (Ateitum atgalõ, bet takai užaugo. Bien. Stumk vežimą atgalõ. Krok. Amžiai kraunas, tolyn traukias, atgalõ negrįžta. BM I 451), intimpõ «напружено» (Nebesveika tiek kelio bėgt intimpõ. Sdk), išilgõ «уздовж» (Išilgõ perkirto. Bien), pasupõ «один за одним, по черзі» (Pasupõ tris puodelius išgėrė. OG 422), pašyukštõ «пошепки, тихо» (Anas pasakė pašyukštõ, kad niekas negirdėtų. OG 422), paviršiõ «по поверхні, поверхово» (Paviršio pabadė (jei kas blogai nupiovė su dalge). OG 422. Tik paviršio darbą darė. Bien), perėjo «наскрізь» (Koją perėjo perdurė. Bien. Perėjo perljio. ib), dviračio «верхи верхи» (Ant mažo arklio bais bloga dviračio jot. Ds).

Як бачимо з прикладів, у народному розмовному мовленні цей формант найчастіше наголошений. Він може походити не лише від закінчень родового відмінка однини

27

родового відмінка, а й місцевого, а також закінчень орудного відмінка множини. Народне розмовне мовлення демонструє значну схильність до скорочення закінчень орудного відмінка множини всіх відмінюваних слів жіночого роду, які в літературній мові зазвичай зберігаються повними. Багато говірок узагалі не мають повних закінчень -(i)omis, -ėmis, -imis. Під час скорочення відкидається кінцеве i, а найчастіше в орудному відмінку множини вживається форма орудного відмінка двоїни, яка взагалі не має в кінці -s. Кінцеве -m у формі, що походить від двоїни, у відмінюваних словах уже не може відпасти. Отже, процес скорочення більше не зачіпає кінцевий звук m. Це кінцеве -m разом із попереднім голосним (якщо закінчення наголошене, то з голосним із спадним тоном) залишається показником форми слова. Тим часом у прислівниках, де відмінкове значення цілком стерлося, кінець слова не такий стабільний, тому -m тут, імовірно, може відпадати, не змінюючи значення прислівника. Це підтверджують такі паралельні форми прислівників з однаковим або близьким значенням: dykõ||dykõm Vb, Srv, Lnkv, Ds, skersõ||skersõm Llḱž, apsukõ||apsukõm Grž, apžargõ||apžargõm «як-небудь» Kp, atatupõ||atatupõm, paviršiõ||paviršiõm Slap; слід також зважати на те, що з усіх відмінків у литовській мові орудний відмінок множини дав і досі дає найбільше прислівників, які вирізняються надзвичайною кількістю та поширеністю не лише в народному розмовному мовленні, а й у літературній мові, особливо в мові художніх творів. Сьогодні прислівники походженням з орудного відмінка множини можна розглядати як надзвичайно поширений тип прислівників, який міцно об’єднують у велику групу його специфічні форманти, що походять від закінчень орудного відмінка множини. Особливо поширений тут формант -(i)om(is), який із зазначених причин, імовірно, міг принаймні в деяких випадках перетворитися на формант -(i)o.

Нарешті, немає жодного сумніву, що в багатьох випадках цей формант є результатом аналогії: коли в мові вже закріпилася певна кількість прислівників із цим формантом, утворених від згаданих відмінків, за їхнім зразком почали творити прислівники від інших форм, навіть від незмінюваних слів (пор. darõ, dabartėlio). Отже, приклад форманта -(i)o яскраво показує, наскільки різноманітними можуть бути джерела, з яких постають прислівники з певним формантом.

Морфологічний склад прислівників із формантом -(i)o дуже різноманітний. Це залежить від індивідуального характеру їхнього творення. Поряд із такими утвореннями, як darõ, dabartėlio, які сьогодні вже неможливо пов’язати з будь-якими змінюваними словами, а лише з прислівниками dar «зараз» Kps, Vlk, Lp, Vrn, dãr «те саме» Arm, Krok, Onš, dabartėl «те саме» SD 43, KIG 135, Lnkv, dabartėlei «те саме» Užp, dabartėlės «те саме» Dkš, Pnd, Lel, Jb, dabartėli «те саме» KIG 135, N, dabartėlios «те саме» Brž, Grž, Ds, тут є прислівники, які ще легко співвіднести з прикметниками, як прості, так і префіксальні: dykõ (: dỹkas, -à), skersõ (: skẽrsas, -à), išilgõ (: išilgas, -à). Трапляються також такі префіксальні прислівники з цим формантом, поруч із якими в сучасній мові або в давніх писемних пам’ятках є іменники чи прикметники з тим самим коренем, наприклад: apžargõ||apžargà «перестрибування через рів, коли переганяють мотузку» Slv, apžarga «перестрибування через обруч під час накидання тканини» Alk; aplinkõ||aplinkas, -a «навколишній» K і aplinkà «околиці» SD 222, J, «округа, простір» Jb; apsukõ||apsukas, -à «зроблений по колу, суцільний, цілий» Š і apsuka «вісь,

28

«веретено, чоловічий статевий орган; (тіла) суглоб, згин» SD 202; atgalió||atgalias, -ią «задній, задом наперед, навпаки» Prl, Trgn, Pg, Svn, Pc і atgaliai мн. «дрібні рештки зернових, крихти» J, Grg, Prk, Klt, Šv, Vkš, Brs, Lž, Klp; «надлишки, дрібниці» D, atgalis «залишок; край земельної смуги» rš.

Й. Отрембський зазначає, що прислівники з цим формантом у тверечському діалекті зазвичай префіксальні й утворюються від іменникових, прикметникових і навіть дієслівних основ та коренів⁶. Однак інші діалекти й джерела засвідчують ще більшу різноманітність цих прислівників: зокрема, трапляються й складні утворення, наприклад такі, у яких перший компонент — числівниковий, а другий — дієслівний (dviraičio).

Формант -(i)os

У народному розмовному мовленні цей формант буває наголошеним і ненаголошеним. Якщо за своїм походженням в одних випадках його можна було б пов’язати із закінченнями відмінків, то в інших він є лише прислівниковим формантом, що охоплює навіть модальні слова й частки.

Імовірно, виникненню деяких прислівників із цим формантом сприяв родовий відмінок. Гіпотетично можна було б також стверджувати, що частина прислівників із цим формантом походить від орудного відмінка множини: наявність у мові паралельних форм aplinkòm||aplinkò, apžargòm||apžargò..., у яких другі слова могли розвинутися з перших, могла полегшити появу паралельних форм apsukõms||apsukõs, atgalióms||atgaliós... Однак не можна вважати всі прислівники з цим формантом застиглими відмінковими формами, оскільки сам формант, закріпившись у мові, міг вторинно приєднуватися і до усічених форм, до інших усічених прислівників і, як ми бачили, навіть до часток.

Нижче наведено кілька прикладів, що ілюструють морфологічну будову, значення та синтаксичне вживання прислівників із цим формантом.

1. Безпрефіксні слова з іменною основою: ankstičkõs «рано» (Я прокинувся раненько й пішов годувати коней. Grv), aplõs «безладно, хаотично» (Роззявивши рот, усе так і лишає — безладно й безладно. Ds), artičkõs (уживається як прийменник) «поблизу» (Ми були поблизу одне одного. Grv), daugaliõs «чимало» Mit II 235.

2. Префіксальні слова з іменною основою: aplinkõs (apliñkos) «навколо» (Люди їздили навколо. Kš. Поїдемо навколо, якщо прямо ніяк не можна. Grž), apsukõs «кружним шляхом» (Кінь не їсть, тільки ходить та ходить кругами навколо кілка. Grž), atgaliós «назад» (Прийми мене назад. Bien), atskirõs «окремо» (Вони вже живуть окремо від батьків. Ds).

3. Двокореневі утворення: akimirkõs «негайно, миттю» (Лише поставив — і миттю закипіло. Klov).

⁶ J. Otrębski. Wschodniolitewskie narzecze twereckie, część I, Kraków, 1934, p. 422.

29

Сюди слід віднести й kiekdienos «щодня» (Platesnio mokslo kiekdienos laukit. Mž 12. Ansai valgė ir gėrė apstu kiekdienos. DP 270), якщо в мові XVI ст. воно вже було цілком адвербіалізоване й справді перетворилося на одне слово.

4. Формант -(i)os виступає також із так званими с т а р и н н и м и або з а й м е н н и к о в и м и прислівниками, які сьогодні взагалі важко пов’язати з іменниками: anaipòs «так» (Ne šitaipòs daryk, bet anaipòs. Gs), čianàjos «тут, у цьому місці, у цій речі» (Cianàjos žemė kaip aguona (gera). Jnsk), kitaipòs «інакше» (Nuėjo kitaipòs (išėjo kitaip). Pls), niekadòs «ніколи» DŽ (Niekados taip nedaryk. Jb), nuolatòs «часто, безперервно» DŽ, «почергово, один за одним» (Dirbk nuolatòs, ko čia šokuoji iš vienos vietos kiton. Ds), šitaipòs «так» (Šitaipòs neapausi vaiko — pasisodink ant kelių. Gs), vėliakos «знову, наново» (Lijo lijo, o nareinant vėliakos sausa, gražu. Pc), visadòs «увесь час, завжди» (Visadòs vaikas geras. Grž).

Відрізняються лише такі прислівники з цим формантом, як dabarčios «тепер» (Dabarčios aš jam parodysiu. Nmk), dabartėlės «те саме» (Ką dabartėlės dirbsi? Grž), які можна пов’язати не лише з dabar, а й із dabar-t-; пор. dabartis, -iės, dabartį «теперішній час» DŽ.

5. Цей формант мають також такі прислівники, у яких часове або просторове значення переплітається з модальним вказівним значенням, наприклад: anaurėlės «тоді, того разу» (Anaurėlės buvau užėjęs aplankyti, dabar nebebuvau. Grž), antenainòs «ось там» (Antenainos žvilgterk. Bien).

6. Нарешті, цей формант виходить навіть за межі прислівника, охоплюючи модальні слова й частки, близькі до категорії прислівників: bėigos «до речі, може, як видно, ось чому, чимось» (Bėigos, ir tu, Jonai, ten buvai. Lš), bùcegos діал. «ніби, наче» (Jis bùcegos negirdi. Tvr), būdavos архаїчне (як вставне слово, пор. būdavo з тією самою функцією), būteinos «ніби, наче» (Praėjo pro šalį būteinos nematydamas. Dglš), àros «чи, до речі» (Àros, ir tu ten buvai? Grž).

Формант -ės

З цим формантом трапляються модальні вказівні частки, які ще не остаточно відокремилися від прислівника, а також власне прислівники: anasgatės «колись, ось» (Anasgatės tu taip negerai padarei! Grg), ańsgatės «те саме» (Ańsgatės taip buvau padaręs, o dabar taip nepadariau. Grg), dabartėlės «тепер» (Kas čia dabartėlės man sakė, ir užmiršau. Dkš), dabartės «те саме» (Javus suvežėm, dabartės kulsim. Rm), dartėlės (dartėlės Rdm) «те саме» (Kur dartėlės eini? Vrn), dàrtės «те саме» (Dàrtės tai jau einam namo. Dg), čionàitės «тут, у цьому місці, у цій речі» Brt, čionùitės «те саме» Vikv. Далі пор.: paskuitės «після того, потім» Gs, tenùitės (ten) «там» Brt, Gs, tuojùitės «негайно» ib. тощо.

Надзвичайне розмаїття творення прислівників у литовській мові та численність їхніх формантів видно вже з того, що часто поряд із цими формантами

30

У мові є безліч прислівників, що мають той самий корінь і те саме або дуже близьке значення, а також інших прислівникових форм — як повних (часто з іншими суфіксами й основами), так і усічених, наприклад: ankstič-kės «рано», ankstainais «дуже рано» Šv, ankštainiais «т. с.» Als, Pln, Gršl, Brs, J, ankstáinintais «т. с.» Šv, ankštéinai «т. с.», Kv, ankstéinais «т. с.» Pgr, Kv, Vvr, Užv, J, Tl, ankstéinyčiais «т. с.» Up, ankstėinais «т. с.» Vdk, ankstérnais «т. с.» Grg, Vvr, anksti «не пізно» DŽ, ankstỳbai «т. с.» KlyD 113, ankstýbókai «досить рано» Ktk, Gs, ankstičkai (ankstičkai Žt) «рано, дуже рано» Asv, Arm, ankstičkutėlėliai «т. с.» Rod, ankstiė «не пізно» Als, Sim, Mž 510, D, ankstienais «дуже рано» J, Šv, ankstyvai «не пізно» Lnkv, Smn, ankstýūkai «досить рано» Er, ankstókai (ankstokái K, Ds) «т. с.» Alk, Kp, ankstuckutėlėliai «дуже рано» Svn, ankstūčiai «т. с.» Rš, ankstutėlti «т. с.» BŽ 479; aplinkõ «навколо», aplinkõs «т. с.» Kš, Ds, aplink̃ «т. с.» RŽ, aplinkai «т. с.» SD 98, P, aplinkiniai «навколо, по всій околиці» Jnšk, aplinkiniais «т. с.» J, aplinkiniu «т. с.» Jb, Ž, aplinkój «навколо» Pls, aplinkóm Kp, Jnšk (aplinkóm Dglš, Prng) «т. с.», aplinkomis «т. с.» SD 201, aplinkų «т. с.» J, aplinkui «т. с.» DŽ, aplinkun «т. с.» N, aplinkuo ž. (= aplinkui); atgalió «у протилежний бік, назад», atgaliós «т. с.», atgál K, DŽ, Pn, Rm, Kp, Jž, Lp, Pc (atgal DŽ) «т. с.», atgali «т. с.» Mrn, atgaliai «т. с.» Gr, SP II 70, D, Arm, «навспак» VoL 205, atgalíau «назад» J, D, atgalíausia «т. с.» Lz, atgalioms «т. с.» d., atgalión «т. с.» Aru 17, Nč, atgaliona «т. с.» KlyD 264, atgaliónai «т. с.» J, atgalióp «т. с.» rš; čionájos «тут, у цьому місці, у цій речі» J, čionáitės «т. с.», čionuitės «т. с.», čioñ Gs (čioñ K) «т. с.», čiondi Pc, Gs (čionai K, čionai Š, čionai Rž) «т. с.», čionáis VD 358 (čionais Ds) «т. с.», čionajū «т. с.» Lp, čiontais «т. с.» Klp, čionui «т. с.» Gs, čionuis «т. с.» Šil, пор. також čianaikos «т. с.» Grv, čianáitės «т. с.» Rdm, čianájos «т. с.» Er, Jnšk, čiais «т. с.» Pun, čianai Er, Pn, Jnšk, Kp (čianai Kp) «т. с.», čianáis «т. с.» Er, čianajà «т. с.» Mrc, čianájonais «т. с.» Jnšk, čianajū «т. с.» Lp, čianájuos «т. с.» Tvr, čianájus «т. с.» Lzd, čianui «т. с.» Rdm, čianújaka «т. с.» Rod; darõ «тепер, у цей час, цієї пори, нині», dabartėlio «т. с.», dabarčios «т. с.», dabarõs «т. с.», dabartėlios «т. с.», dabartėlės «т. с.», dabartės «т. с.», dabartėlės «т. с.», dartės «т. с.», dabà «т. с.» Pg, Rm, BM 239, dabar̃ «т. с.» DŽ, dabarai «т. с.» Srv, dabarčiu «т. с.» Mit III 458, dabarčiui «т. с.» Nz, D, V, Š, dabarčiuo ž. «т. с.», dabarčiuos «т. с.» Zr, dabarškčiai «т. с.» brš, *dabarnai «т. с.» N, dabarštel «т. с.» Jnš, K, dabartėl Lnkv, Grž, dabartėlei «т. с.» Užp, dabartėlenai «т. с.» Ds, dabartėli «т. с.» KlG 135, dabartinau «т. с.» BsP II 181, dar Kps, Dsm, Vlk, Lp, Vrn (dár Arm, Krok, Onš) «т. с.», dartėliais «т. с.» Rdm; kitadõs «колись, іншого разу», kitadà «т. с.» DŽ, niekadõs «ніколи», niekadà «т. с.» DŽ, niekad «т. с.» ib, nuolatõs «постійно, безперервно», nuolatai «т. с.» DŽ, nuólat «т. с.» ib, vėliós «ще раз, знову», vėliakos «т. с.», vėlei (vėlai) «т. с.» K, vėliais «т. с.» K, vėl «т. с.» DŽ, vė «т. с.» Šlap, visadõs «постійно, завжди», visadà «т. с.» K, visadai «т. с.» ib, visad «т. с.» DŽ.

31

Ці приклади показують, що прислівники з формантами -(

у ній якихось трьох десятків (якщо брати окремо) варіантів слів čia ir dabar з різним місцем наголосу й інтонацією, з різними суфіксами та формантами, якщо всі ці варіанти лише повторюють значення čia ir dabar?

Це надзвичайне розмаїття форм, безперечно, є породженням минулих епох, що виникло в умовах мовної диференціації й сягає своїм корінням у глибини окремих діалектів.

Так само слід трактувати й наявність поряд із anksti, ankstučiai, ankstutėliai таких прислівників, як ankstiškos, ankstainais, ankstainintais, ankstėinai, anksteiniais, ankstėinyčiais, ankstėlniais, ankštėrnais, ankštienais, ankštickutėliai, ankštuckutėliai тощо, які є лише повторенням значення одне одного (відрізняючись тільки формою та суфіксами). Така відмінність форм і суфіксів також виникає не з іншого джерела, як із діалектів.

Вживання таких форм, відомих лише в окремих діалектах, у мові художньої літератури виправдане лише тоді, коли воно стилістично мотивоване.

Як уже зазначалося, у розмаїтті прислівників одного кореня та їхніх формантів неважко побачити загальнонаціональну основу — найширше відомі й уживані прислівники та найхарактерніші для них форманти. Наприклад, серед майже трьох десятків прислівникових утворень від кореня ankst-, розсіяних у різних діалектах, вирізняється anksti — найпоширеніше, відоме й уживане як у народному розмовному, так і в літературному мовленні. Прислівники aplinko, aplinkos, aplinkėm, aplinkėj, aplinkun тощо, що виникли в окремих діалектах під впливом локальних словотвірних тенденцій, також є не чим іншим, як діалектними паралелями. З усіх форм із цим коренем і значенням лише aplinkui та aplink найпоширеніші на всій території литовської мови.

Так само з численних паралельних форм як надбання загальнонаціональної мови виокремлюються й такі форми: atgāl, čia, dabar, vėl тощо.

Слід зазначити, що й прислівники одного кореня, які виражають цілком тотожні обставини, у загальнонаціональній мові не обов’язково поширені в якійсь одній формі: часто трапляються загальновживані паралельні форми, і часом нелегко, а часом просто неможливо сказати, котру з таких паралельних форм слід вважати провідною з погляду вживання. Ось кілька прикладів таких паралелей: aplinkui ir aplink, apsukui ir apsukai, čia, čion ir čionai, kitadā ir kitados, niekadā, niekados ir niekad, nuolātos, nuolatai ir nuōlat, visadā, visados ir visad тощо.

Існування паралельних форм такого типу аж ніяк не суперечить нормі літературної мови: тут вони необхідні. Якщо такі форми збереглися в загальнонаціональній мові, то їх уживання має підстави. І справді, вони надають мові певного розмаїття й мелодійного забарвлення, чим особливо часто користуються поети. Такі паралельні форми, безперечно, є надбанням загальнонаціональної мови.

Із формантів -(i)o, -(i)os, -ės у тих випадках, коли вони не виразно усвідомлюються як похідні від закінчень родового відмінка, коли вони розвинулися із закінчень інших відмінків або є результатом аналогії, у загальнонаціональній мові, мабуть,

3. Lietuvių kalbos morfologinė sandara ir jos raida

33

частіше трапляється лише -os. Але й цей формант тут мають такі прислівники, які сьогодні вже не можна пов’язати з іменними частинами мови, — так звані давнісні та займенникові. В усіх інших випадках ці форманти трапляються в окремих діалектах, де, порівняно з іншими формантами, вони також не вирізняються більшою кількістю та поширеністю. Навіть у діалектах їх витісняють форманти -(i)ai, -(i)ui, а особливо колишні закінчення орудного відмінка тощо.

Такі самі тенденції (тільки ще виразніше) виявляються і в літературній мові. Тут насамперед помітна чітка відмінність між мовою художніх творів, з одного боку, і наукової та публіцистичної літератури, а також періодики й літературної розмовної мови — з другого.

Насамперед слід сказати, що в літературній мові у сфері вживання цих прислівників відбувся значний відбір: форманти -(i)o, -(i)os, -ės має лише порівняно обмежена кількість прислівників. З усіх цих формантів у літературній мові частіше трапляється -(i)os, а значно рідше — лише в окремих випадках — -(i)o і -ės.

З формантом -(i)os зазвичай уживаються лише такі прислівники, як niekados (Тата свого Раулю зовсім не знав і ніколи не бачив. BlnR 3), visados (І він благав його, щоб скрипаль завжди залишався в міжгір’ї Кістина і щоб завжди, щоночі, грав лише для неї однієї, а щоб його гру більше не слухала жодна людина. VnlU 13), kitados (Так, колись тут був справжній замок. SimnA 7), nuolatos (Постійно з’являлися все нові недоліки й латки. MPutA II 7), atgalios (— А ми — назад! Через струмок, — бадьоро озвався Джюрас і, ніби розсуваючи долонями воду перед собою, показав рух плавання. GGuzBr I 314).

У дуже рідкісних випадках уживаються такі прислівники з цим формантом, як taipos (Як весняне сонце найглибші сніги З наших нив проганяє, так у випробуваних боями червоних радянських полків Невдовзі з наших полів лихого ворога прожене. LGR 279), vėliakos (Пізніше графиня їй (Агастеле) дала дві, а тіун — три різки. CvR III 11), kanakadós «колись, давним-давно» TPrg I 2, 198, šitaipos (Ось так треба обдурити шпигуна! MntvR 210).

Формант -(i)o значно поступається формантові -(i)os кількістю окремих утворень і особливо частотністю їх уживання. З формантом -(i)o вживається лише кілька прислівників, серед них atgalio, taipo та ще один-два. Напр.:

Іде додому. До Адутішкіса — назад. GGuzB I 270. А якщо так, то неодмінно потрібно познайомитися і з поганими сторонами життя товариства. BlnR 265.

До них належить і kaipo, що вживається лише як порівняльна частка. Однак у сучасній літературній мові й ця частка майже повністю виходить з ужитку, поступаючись місцем слову kaip, а прислівник taipo сьогодні зберігає формант -o лише в тих випадках, коли вживається з часткою -gi (taipogi «також»).

З-поміж згаданих прислівників із формантом -(i)o деякі (наприклад, kaipo і особливо taipo) застаріли. Архаїчністю слова taipo чудово скористався Петрас

34

Цвирка, вкладаючи в уста жебрака, який читає Євангеліє, уривок жаргонної мови у своєму романі «Frank Kruk»: «...погляньте на фігу і на всі дерева, коли вже брунькуються, то знаєте, що близько літо; так і ви, коли побачите це, що відбувається... CvR VII 207.»

У мові художніх творів трапляються прислівники з формантом -ės, як-от dabartėlės, dartės «зараз», kadai kãdės «коли», paskuitės, tuojauïtės. Напр.:

А Безаспаріс, випустивши з рота нову хмару диму, знову: — Отже, ця рана тобі знадобиться зараз. GGuzBr I 167. Так, мить коротку, я дивився на нього, Мені пригадалася наша давня вітчизна, Уславлена колись ним, а тепер — моєю піснею. LGR 268. Настане ніч; колись це буде, а тут треба квапитися. ŽR I 195. Наприкінці, накинувши його на плечі, він поволі пішов до церкви. Двері відчинилися, і негайно вийшов священник, великий, як бик. MntyR 234. MntyR 224.

У двох останніх прислівників (paskuitės, tuojauïtės) слід розрізняти «основи» paskuit-, tuojaut-, де -t- виник, найімовірніше, за аналогією до таких слів, як dart-ės, dabar-t-ės. Отже, у словах paskuitės, tuojauïtės закінчення -tės є не чим іншим, як певним нарощенням, що виникло внаслідок аналогії та частіше трапляється в прислівниках, де сам кінець слова виконує іншу роль, ніж закінчення відмінюваних слів. Це підтверджує вже й та обставина, що зміни й усічення як самого кінця слова, так і передсуфіксальної частини, а також саме подовження слова різними формантами чи цілком неетимологічними елементами здебільшого зовсім не пов’язані зі змінами значення самого прислівника або іноді пов’язані лише з незначними семантичними нюансами емоційного характеру.

Отже, бачимо, що порівняно з розмаїттям прислівників із розглядуваними тут формантами, яке можна засвідчити в діалектах, їх уживання в мові художніх творів дуже обмежене. До літературної мови вони, безперечно, приходять із діалектів і з’являються лише в специфічно забарвленому мовленні (найчастіше — персонажів).

Якщо взяти мову наукової та публіцистичної літератури, а також розмовну літературну мову, то таких прислівників із цими формантами майже не знайдемо, за винятком окремих, особливо займенникових або архаїчних, як-от kitadõs||kitadà; niekadõs||niekadà, niẽkad; visadõs||visadà, visad; nuolatõs||nuõlat; taipogi||taip pat та ін.

Ці факти показують, що сучасна літературна форма литовської національної мови, сформована на основі південно-західного діалекту верхніх литовців і таким чином своїм корінням сягаючи глибин живої народної розмовної мови, у процесі подальшого розвитку й збагачення далеко не все бере не лише з лексичного складу інших діалектів, а й зі свого безпосереднього джерела — південно-західного діалекту верхніх литовців. Численні паралельні форми прислівників, які й досі існують у різних діалектах, не всі переходять до літературної мови: з-поміж них добирають лише ті, що найкраще відомі всьому литовськомовному суспільству, є найзагальнішими й завдяки цьому — найекспресивнішими.

3*

35

Такий добір відбувався від самого зародження литовської літературної мови — від появи перших писемних пам’яток. Ба більше, добір у лексиці мови між тим, що є загальнонаціональним, має найбільшу тенденцію до поширення й утвердження та є в ній найвиразнішим, найзрозумілішим для всіх і найпростішим, з одного боку, і тим, що в ній не приживається та відоме лише вузькому колу, — з другого, природно відбувався в усі епохи розвитку мови. Цей процес добору триває й нині. Під впливом літературної мови в наш час процес нівеляції діалектів відбувається швидше, ніж будь-коли раніше. Діалекти, підпорядковані єдиній національній мові, з часом мають повністю зникнути. У єдиній національній мові вони залишать лише те, що може її збагатити; усе інше в них утратить значення й зникне.

Отже, з численних прислівникових формантів і окремих прислівників, що виникли в діалектах, до літературної мови можуть увійти й прижитися в ній лише ті, які її збагачують, роблять гнучкішою та експресивнішою. Навіть мова художніх творів, функції якої часом значно розширюються і яка, зображуючи різні сторони життя, не уникає ні діалектизмів, ні архаїзмів, професіоналізмів та різноманітних неологізмів, за потреби бере з діалектів лише те, що під час змалювання відповідної художньої картини або висловлення певної ідеї найкраще може послужити задуму письменника, що читачеві найлегше зрозуміти й сприйняти.

Тому не дивно, що з майже трьох десятків морфологічних варіантів слова dabar, відомих переважно в діалектах і лише частково в давніших писемних пам’ятках, творці художньої літератури вживають заледве один чи кілька, які ширше відомі й у діалектах та певною мірою пов’язані (хай і з незначними) емоційно-смисловими нюансами. Усі інші варіанти, хоч і засвідчують надзвичайно широкий діапазон словотвірних можливостей мови, не збагатили б мову художнього твору, а, навпаки, перевантажили б її паралельними формами, що не додають нічого нового, та суперечили б нормі літературної мови.

Морфологічні норми прислівників литовської літературної мови, що формувалися протягом багатьох століть, сьогодні здебільшого настільки міцні, що кожен, хто пише, легко відчуває будь-яке відхилення від них. Саме це відчуття норми найчастіше й визначає вибір того чи іншого прислівникового форманта або окремого прислівника з численних паралельних форм, які ще існують у народній розмовній мові.

Підсумовуючи все сказане під час розгляду адвербіалізації родового відмінка однини в прислівники з формантами -(i)o, -(i)os, -ės, доходимо таких висновків:

1. Хоча в сучасній литовській мові випадків адвербіалізації родового відмінка однини або його переходу до прислівникової категорії значно більше, ніж називного, родовий відмінок однини також належить до тих відмінків, що не виявляють значної тенденції до адвербіалізації. Порівняно слабка тенденція родового відмінка однини до адвербіалізації пояснюється не лише його сильним об’єктним значенням і небажанням уживатися в обставинній функції, а й тим, що обставин-

36

Для вираження обставинних відношень у мові ширше вживаються конструкції з прийменником і родовим відмінком.

2. Найважливішою і необхідною умовою адвербіалізації родового відмінка однини, як і інших відмінків, є виконання ним обставинної функції. Цей відмінок частіше адвербіалізується лише тоді, коли виступає обставиною способу дії. Про це свідчать уже самі результати адвербіалізації: прислівників способу дії, утворених від родового відмінка, у мові більше, ніж прислівників часу чи місця; крім того, прислівники способу дії цього типу вирізняються з-поміж інших і вищим ступенем адвербіальності.

3. Прислівники, утворені від родового відмінка, значно частіше трапляються в діалектах, ніж у літературній мові. Дещо численніші серед них іменникові та прикметникові. Інші частини мови беруть у творенні цих прислівників вельми незначну участь. Наприклад, в історії литовської мови з усіх займенників у прислівники перейшли лише kõ, tõ (другий — тільки в тих випадках, коли вживається з прийменником dėl або іншими частками, що злилися із самим родовим відмінком в одне слово). Серед основ частіше трапляються (i)a і (i)o; інші основи дуже рідкісні або зовсім не трапляються.

4. Значно продуктивнішими за синтетичні (прості, префіксальні, двоосновні та утворені зі сполучень) прислівники, утворені від родового відмінка, є аналітичні, тобто такі прислівники, що походять із конструкцій із прийменником (iš, ant, be, ik(i), lig(i), nuo, po, prie, už) і родовим відмінком. Застигання та адвербіалізацію прийменникових конструкцій спричиняє не лише інтенсивне вживання їх як обставин, а й лексичне значення їхнього головного компонента — родового відмінка: швидше адвербіалізуються ті прийменникові конструкції, що вживаються як обставини, головний компонент яких має загальніше, абстрактніше значення або набуває переносного фразеологічного значення. У прийменниковій конструкції з родовим відмінком, яка інтенсивно вживається як обставина, відбуваються семантичні зміни: вона лексикалізується, набуваючи в процесі адвербіалізації значення, наче в одного слова. Поки така конструкція ще не повністю адвербіалізувалася, при її головному компоненті (формі родового відмінка) можливе вживання означення.

5. Серед усіх повністю адвербіалізованих або таких, що адвербіалізуються, конструкцій цього типу численністю вирізняються конструкції з прийменником iš і родовим відмінком, які найчастіше мають значення часу, місця-простору або способу дії. Значення мети й причини тут не трапляються. Головними компонентами прислівників, утворених таким чином, найчастіше є родові відмінки іменників і субстантивованих (звичайних та займенникових) прикметників. Субстантивація прикметникових компонентів цих конструкцій, імовірно, відбувається водночас із їхньою адвербіалізацією. Цікаво, що конструкції з прикметниковим компонентом мають виразнішу адвербіальність, ніж конструкції з іменниковим компонентом.

6. Деякі конструкції з прийменником iš і родовим відмінком вирізняються з-поміж інших великою кількістю варіантів із тим самим коренем і тим самим або близьким значенням (наприклад, поряд із прислівником iš mažėñs у діалектах уживається понад 20 варіантів). Ця обставина пояснюється не лише діалектним розгалуженням, а й часто міркуваннями мовного стилю та ритму.

37

7. Крім повних адвербіалізованих прийменникових конструкцій, уживаються також такі, у яких головний компонент усічений. Адвербіалізація останніх є найбільшою, адже тут не лише стерлося значення відмінка головного компонента, а й відпав його формальний показник — закінчення. Під час відпадання закінчення прийменник зазвичай зливається з головним компонентом в одне слово. Варто зазначити, що усічення закінчення головного компонента відразу перетворює на прислівник і колишню конструкцію, яка не була прислівниковою (пор. nuopavāsar<nuo pavasario, nuotolaik<nuo to laiko тощо).

8. Від прислівників, утворених від родового відмінка, слід відрізняти прислівники з формантами -(i)o, -(i)os, -ės. Ці форманти могли походити не лише від закінчення родового відмінка однини, а й від закінчень інших відмінків (місцевого однини та орудного множини), а в багатьох випадках вони, імовірно, є наслідком аналогії. Якщо одні прислівники з цими формантами легко пов’язати з іменниками, прикметниками та іншими змінюваними словами, то інші вже неможливо пов’язати з жодною змінюваною частиною мови (пор.: darō «тепер», anaurėlės «тоді, того разу»).

9. Поряд із прислівниками з формантами -(i)o, -(i)os, -ės у діалектах уживається дуже багато прислівників іншого творення з тим самим коренем і тим самим або дуже близьким значенням. Така різноманітність прислівників із тим самим коренем свідчить про гнучкість і багатство словотвірної системи цієї частини мови. У тих випадках, коли варіанти прислівників із тим самим коренем лише дублюють один одного, перевагу у вживанні слід віддавати найпоширенішим як у розмовній, так і в писемній мові.

10. Уживання прислівників із формантами -(i)o, -(i)os, -ės у літературній мові, з одного боку, і в народному розмовному мовленні — з другого, різниться: у літературній мові цих прислівників набагато менше; крім того, варіанти з тим самим коренем тут трапляються дуже рідко.

СКОРОЧЕННЯ

Al — Алітус

Alk — Алксненай, Вілкавішкський р-н

Als — Алседжяй, Плунгеський р-н

Alv — Алове, Даугський р-н

An — Анікщяй.

Ar — Аріогала.

Arm — Армонішкес (Білоруська РСР).

Литовські діалектні тексти з Віленського краю. З граматичними примітками P. Arumaa. Дерпт, 1930. (Числа вказують сторінки.)

Asv — Асава̀ (Білоруська РСР).

Bd — Будвієтіс, Лаздійський р-н

Bg — Казимерас Буґа (1879—1924), його твори та картки з невідомих джерел.

Bien — Бєнюнай, Дукштський р-н.

BlnR — J. Biliūnas, Raštai, Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1947. (Skaičiai rodo puslapius.)

38

BlṫsR — J. Bal tušis, Rinktinė, Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1952. (Skaičiai rodo puslapius.)

BM — Литовські говірки, зібрані А. Барановським. Том I: Тексти зі спадщини Вебера, видані д-ром Францом Шпехтом... Лейпциг, 1920. (Цифри вказують на сторінки.)

BP — Постила, тобто коротке й просте тлумачення Євангелій... Через Яна Бреткуна... Караляучюс... 1591, частини I і II. (Цифри вказують на частини й сторінки.)

Brs — Барстичяй, Седський район.

brš — слово або речення з маловідомих церковних писань.

Brš — Бірштонас, Пренайський район.

Brt — Бартінінкай, Вілкавішкіський район.

Brž — Біржай.

Bsg — Байсогала, Шедувський район.

BsP — Різні литовські казки. Зібрав д-р Й. Басановичюс. Чикаго, 1903—1905. I, II, III і IV. (Цифри вказують на частини й сторінки.)

Btr — Бутрімоніс, Ейшишський район.

BŽ — Й. Баронас, Російсько-литовський словник. Друге, наново виправлене видання з позначенням наголосів, Каунас, 1932. (Цифри вказують на сторінки.)

CvR — Петрас Цвірка, Твори, т. I—XI, Державне видавництво художньої літератури, 1949—1953. (Цифри вказують на томи й сторінки.)

d. — слово або речення з пісні.

D — Сіманас Даукантас (1793—1864), слово або речення з мови його писань. D із цифрою — Dajnes Žiamajtių... Петропіліє, 1846 (Цифра вказує на номер пісні.)

Dbk — Дебейкяй, Анікщяйський район.

Dg — Дауґай.

Dgl — Даугайляй, Утенський р-н.

Dglš — Даугелішкіс, Ігналінський р-н.

Dkš — Даукшяй, Сімнський р-н.

Dn — Крістіонас Донелайтіс (1714—1780), слово або речення з мови його творів.

DP — Daukšos Postilė. Fotografuotinis leidimas, Kaunas, 1926. (Skaičiai rodo puslapius.)

Dr — Дарбенай, Кретингський р-н.

Ds — Дусетос.

Dsm — Дусменіс, Даугський р-н.

DvD — Dainos, Jurgio Dovydaičio surinktos... Kaunas, 1931. (Skaičiai rodo puslapius.)

dz. — дзуківський (діалект).

DŽ — Словник сучасної литовської мови, Державне видавництво політичної та наукової літератури, Вільнюс, 1954.

End — Ендрєявас, Рєтавський р-н.

Ėr — Ейшкай, Рамігальський р-н.

Erž — Ержвілкас, Скаудвільський р-н.

Gl — Гелгаудішікіс, Сакський р-н.

Glv — Гелвони, Ширвінтський р-н.

Gmž — Сільвестрас Гімжаускас (1841—1897), слово або речення з мови його творів чи рукописів.

Gr — Гауре, Таурагський р-н.

Grg — Гаргждай, Клайпедський р-н.

Gršl — Грушлаукіс, Салантайський р-н.

Grv — Гервечяй (БРСР).

Grz — Грузджяй, Шяуляйський р-н.

Grž — Гружяй, Йонішкельський р-н.

Gs — Гейстарай (Дідвйжяй), Вілкавішкський р-н.

39

GGuzBr — А. Гудайтіс-Гузявічюс, «Брати», кн. I—III, Державне видавництво художньої літератури, 1948—1953. (Цифри вказують книги й сторінки.)

GGuzKlt — А. Гудайтіс-Гузявічюс, «Правда коваля Ігнота», кн. I—II, Державне видавництво художньої літератури, 1948—1949. (Цифри вказують книги й сторінки. Тим самим знаком, але лише з посиланням на сторінку, позначається також друге видання цього твору, випущене тим самим видавництвом у 1952 р.)

hibr. — гібрид

I — Лаурінас Івінскіс (1811—1881), слово чи речення з мови його творів.

Ig — Ігляука, Капсукаський р-н.

Yl — Ілакіяй, Седський р-н.

J — Литовскій словарь А. Юшкевича съ толкованіемъ словъ на русскомъ и польскомъ языкахъ. Томъ 1—1897, II — 1904, III — 1922. Петроградъ. (A — kukštūties. Tuo pačiu ženklu žymimi žodžiai ir iš nespausdintos žodyno dalies.)

Jb — Йонас Яблонскіс (1860—1930), його твори й картки, де джерело невідоме.

JD — Литовські пісні, записані Антанасом Юшкевичем. 3 томи. Казань, 1880, 1881, 1882. (Цифри вказують номер пісні.)

Jnš — Йонішкіс.

Jnšk — Йонішкеліс.

Jrb — Юрбаркас.

Jrk — Litauische Märchen und Erzählungen... von C. Jurkschat... Tilsit, 1898. (Skaičiai rodo puslapius; kiti jo raštai žymimi tuo pačiu ženklu, tik nenurodant puslapiai.)

Jž — Южинтай, район Дусет.

K — Littauisch-deutsches Wörterbuch von Friedrich Kurschat, Halle a. S., 1883. (Žymimas tik K). Deutsch-littauisches Wörterbuch von Friderich Kurschat. 2 Teile. Haalle a. S., 1870—1874: I, II. (Skaičiai rodo dalis ir puslapius.)

KB — Праці з вивчення литовської мови, Фрідріха Куршата... Перший зошит. Німецько-литовська фразеологія прийменників. Кенігсберг, 1843. — Другий зошит. Фонетика й акцентологія литовської мови. Кенігсберг, 1849. (Числа позначають зошити та сторінки.)

Kbr — Кібарти.

Kdn — Кедайняй.

Kl — Куляй, район Плунге.

KlG — «Литовська граматика»... уперше видана М. Даніелем Кляйном, пастором у Тільзіті, Литва... року... 1653. (Числа позначають сторінки.)

Klov — Кловайняй, район Пакруоїса.

Klp — Клайпеда.

Kls — Калесінінкай, район Ейшишкес.

Klt — Калтаненай, район Швенчонеляй.

KlvD — Prūsijos Lietuvių dainos. Surinko... Vilus Kalvaitis. Tilžėje 1905. (Skaičiai rodo puslapius.)

Klvr — Кальварія.

Klvrž — Жемайчю-Кальварія, район Седа.

Knv — Канява, район Варена.

Kp — Купішкіс.

Kps — Капсукас (колишня Маріямполе).

Krok — Крокяляукіс, Сімнський район.

Krtn — Кретинга.

Krtv — Куртувенай, Шяуляйський район.

Kš — Кайшядорис.

40

Kt — Кетурвалакяй, Вілкавішський район.

Ktk — Куктишкес, Утенський район.

Ktv — Кєтавішкес, Вєвиський район.

Ie. — польської (мови).

Lel — Лелюнай, Утенський район.

Lg — Лигумай, Пакруойський район.

LGR — Liudas Gira, Rinktinė, Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1951. (Skaičiai rodo puslapius. Tuo pačiu ženklu su tomo ir puslapio nuoroda žymimi ir Liudo Giros Raštai, I, II t., išleisti tos pačios dykla, 1952. (Skaičiai rodo puslapius.)

Lkm — Лінкменис, Швенчонельський район.

Lkv — Лауксова, Рєтавський район.

Ll — Ліоляй, Кельмеський район.

Likž — рукописи «Словника сучасної литовської мови», підготовленого Інститутом литовської мови та літератури Литовської АН РСР і виданого 1954 р. Державним видавництвом політичної та наукової літератури.

Lnkv — Лінкува.

Lp — Лейпалінгіс, Вейсеївський район.

Lš — Лішкіава, Вейсеївський район.

LT — Литовський народ. Праці Литовського наукового товариства, кн. I—V, Вільнюс, 1907—1936. (Цифри вказують на книги й сторінки.)

LTR — Рукописне зібрання литовського фольклору (рукописні фольклорні збірки Інституту литовської мови та літератури).

Lz — Лаз(д)унай (БРСР).

Lzd — Лаздіяй.

LzP — Лаздину Пеледа, слово або речення з її творів.

Lž — Лайжува, Мажейкяйський район.

Mit — «Повідомлення Литовського літературного товариства». Т. I—V. Гайдельберг, 1880—1911. (Цифри вказують на томи й сторінки.)

Ml — Мелагенай, Ігналінський район.

Mlt — Молетай.

MntvR — Vytautas Montvila, Rinktinė, Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1950. (Skaičiai rodo puslapius.)

Mrc — Марцинконіс, Варенський район.

Mrk — Меркіне, Варенський район.

Mrn — Й. Мачюліс-Майроніс (1862—1932), слово або речення з мови його творів.

Mrs — Miroslavas, Алітуський район.

Mž — Мажвідас, «Найдавніші пам’ятки литовської мови до 1570 року»... Каунас, 1922. (Цифри вказують на сторінки.)

Mžk — Мажейкяй.

N — Wörterbuch der littauischen Sprache von G.H.F. Nesselmann. Königsberg. 1851. N su dainos numeriu — Litauische Volkslieder gesammelt, kritisch bearbeitet und metrisch übersetzt von G.H.F. Nesselmann, Berlin, 1853.

Nč — Ноча (Білоруська РСР).

Ndž — Словник литовської писемної мови. Литовсько-німецька частина. Уклав M. Niedermann’as... Гайдельберг, 1932.

Nmk — Немайкщяй, район Скаудвіле.

Nmn — Немунейтіс, район Алітуса.

NžR — невідомий рукопис.

Ob — Обеляй.

OG — Jan Otrebski, Wschodniolitewskie narzecze twereckie. Część I, Gramatyka, Kraków, 1934. (Цифри позначають сторінки.)

On — Онускіс, район Рокишкіса.

Onš — Онукішкес (Онускіс), район Даугів.

41

OsG — Нова литовська граматика, укладена Ґотфрідом Остермаєром... Кенігсберг, 1791.

P — Амброзієтус Пабрежа (1771—1849), слово або речення з мови його творів.

Paj — Паюстрис, Паневежиський район.

Pc — Почюняляй, Шядукський район.

Pg — Пагіряй, Рамігальський район.

Pgr — Паграмантіс, Таурагський район.

Pl — Палевене, Купишський район.

Plk — Плокщяй, Шакяйський район.

Pln — Плунге.

Pls — Пелеса (Білоруська РСР).

Plt — Плателяй, Салантайський район.

Plv — Пілвішкяй, Вілкавішський район.

Pn — Паневежис.

Pnd — Панделіс.

Pnm — Панемуне́ліс, Рокишський район.

Prk — Прекуле.

Prl — Перлоя, Варенський район.

Prng — Парінгіс, Ігналінський район.

prš — слово або речення з менш відомих прусських (Тільзитського й Клайпедського краю) текстів, у яких не зазначено джерело, або з газет.

Ps — казка.

Ps — Книга псалмів (у Біблії).

Pun — Пуню, Єзненський район.

R — Литовсько-німецький і німецько-литовський лексикон... Філіпа Ругіга... Кенігсберг... 1747. R — Литовсько-німецький лексикон. R із зазначенням сторінки — Німецько-литовський лексикон.

RD — Пісні Людвікаса Рези. III видання першої литовської збірки пісень. Частини I і II... Каунас, 1935. (Числа вказують на номери пісень.)

Rdm — Рудаміна, Лаздійський район.

Rgv — Рагува, Трошкунський район.

Rm — Рамігала.

Rod — Родунє (Білоруська РСР).

Rs — Расейняй.

rš — слово або речення з мови новіших текстів, газет чи журналів, у яких джерело не зазначено докладніше.

Rš — Рімше, Дукштський район.

Rž — Словник литовського правопису, Державне видавництво енциклопедій, словників і наукової літератури, Каунас, 1948. (Сторінки вказуються лише тоді, коли цитату взято не з алфавітної частини словника.)

sc — scilicet, означає.

SD — Dictionarium trium linguarum... Avctore... Constantino Szyrwid... Quinta editio... Vilnae MDCCXIII. (Цифри позначають сторінки.)

Sdb — Сідабравас, Седувський район.

Sdk — Судейкяй, Утенський район.

Sdr — Сударгас, Шакяйський район.

Sim — збірка прислів’їв Сімучіса (звідусіль). Сам він, як кажуть, родом із Картени. (Джерело П. Срагіса.)

SimnA — Ієва Сімонайтіте, «Доля Аукштуйських Симонів», Державне видавництво художньої літератури, 1948. (Цифри позначають сторінки.)

Skd — Скуодас.

Skdt — Скудутишкіс, Молетський район.

Skp — Скапішкіс, Пандельський район.

Skr — Скірснемуне, Юрбаркський район.

Skrd — Скряуджяй, район Казлу-Руда.

42

sl. — слов’янська (мова / мови).

Sl — Салос, Рокишський р-н.

Sld — Салдутішкіс, Швенчьонельський р-н.

Slk — Салакас, Дукштський р-н.

Slm — Саламієстіс, Вабальнінкський р-н.

Slnt — Салантай.

Smn — Сімнас.

Sn — Сейни (у Польщі).

Snt — Сінтаутай, Кудіркос-Науместський р-н.

srš — старі писемні джерела (слова взято зі старих писемних джерел, де джерело не вказано).

Srv — Сурвілішкіс, Дотнувський р-н.

Ssk — Сесікай, Укмерзький р-н.

Str — А. Страздас (1763—1833), слово або речення з мови його писемних творів.

StrR — Antanas Strazdas, Raštai, Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1952. (Skaičiai rodo puslapius.)

Sv — Свядасай, Анікщяйський р-н.

Svn — Сувайнішкіс, Пандельський р-н.

Š — Lietuvių ir rusų kalbų žodynas. Sudarė D-ras J. Šlapelis. Vilnius, 1921. (Tuo pačiu ženklu žymimi žodžiai, paimti iš kitų J. Šlapelio žodynų ar iš jo lapelių, kur nenurodytas šaltinis.)

Šauk — Шаукенай, Ужвентський р-н.

Šd — Шедува.

Šil — Шилавотас, Пренайський р-н.

Škn — Шакіна, Жагарський р-н.

Šl — Шяуляй.

Šlap — Шлапаберже, Дотнувський р-н.

Šlv — Шилува, Титувенайський р-н.

Šš — Шашуоляй (Шешуоляй), Укмергський р-н.

Šts — Шатес, Скуодаський р-н.

Šv — Швекшна, Прекульський р-н.

TDr — «Праці з фольклору», т. I—VI, видання Архіву литовського фольклору. 1935—1939. (Цифри позначають томи й сторінки.)

Tl — Тельшяй.

t. p. — те саме, те саме значення.

TPrg — J. Tumas-Vaižgantas, «Проміння».

Trgn — Таурангнай, Утенський р-н.

Trk — Тиркшляй, Мажейкяйський р-н.

tsp — радянська преса, де джерело не зазначене.

TTSon — Теофіліс Тілвітіс, «Сонети про щастя», Державне видавництво художньої літератури, 1951. (Цифри вказують сторінки.)

Tvr — Тверечюс, Ігналінський р-н.

TŽ — «Нація і слово». Видання факультету гуманітарних наук, кн. I—VII. (Цифри вказують книги та сторінки.)

Up — Упіна, Скаудвільський р-н.

Upn — Упнінкай, Йонавський р-н.

Ut — Утена

Užp — Ужпаляй, Дусетський р-н.

Užv — Ужвентіс.

V — М. Валанчюс (1801—1875), слово чи речення з мови його творів.

Vad — Вадокляй, Рамігальський р-н.

Vb — Вабальнінкас.

VD — А. Вірелюнас, «Купішкенські пісні» (див. «Нація і слово», кн. III і IV. Цифри вказують номери пісень.)

Vdk — Відукле, Расейняйський р-н.

Vj — Ваяшишкіс, Зарасайський р-н.

Vķš — Векшняй, Акменський р-н.

43

Vlk — Валкінінкай, район Ейшишкес.

VnclR — A. Venclova, Rinktinė, Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1950. (Skaičiai rodo puslapius.)

VnlP — A. Vienuolis, Puodžiūnkiemis, Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1952. (Skaičiai rodo puslapius.)

VnlU — A. Vienuolis, Užžėlusiu taku, Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1946. (Skaičiai rodo puslapius.)

VoL — E. Volteris, Lietuviška chrestomatija, St. Peterburgas, 1904. (Skaičiai rodo puslapius.)

VP — M. Valančius, Patarles Žemaičių, Tilžėje 1867. (Skaičiai rodo puslapius.)

Vrb — Вірбаліс, район Кібартая.

Vrn — Варена.

Vs — Вейсеяй.

Vvr — Вейвірженаї, район Прекуле.

Vžns — Вижуонос, район Утени.

Zt — Зіетела (Білоруська РСР).

ж. — жемайтське (наріччя).

Ž — Жемайте — Ю. Жимантієне (1845—1921), слово або речення з мови її творів.

Žg — Жагаре.

Žln — Жілінай, район Даугай.

Žr — Заренай, район Тельшяй.

ŽR — Žemaitė, Raštai, I—IV t., Valstybinė grožinės literatūros leidykla, 1948. (Skaičiai rodo tomus ir puslapius.)

Žž — Жежмаряй, район Кайшядорис.

АДВЕРБІАЛІЗАЦІЯ РОДОВОГО ВІДМІНКА ОДН. Ч. І ПРИСЛІВНИКИ З ФОРМАНТАМИ -(i)o, -(i)os, -ės У СУЧАСНІЙ ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ

К. УЛЬВІДАС

Резюме

1. Хоча в сучасній литовській мові випадки адвербіалізованого або такого, що адвербіалізується, родового відмінка одн. ч. трапляються значно частіше, ніж випадки адвербіалізованого або такого, що адвербіалізується, називного відмінка одн. ч., однак і родовий відмінок одн. ч. є одним із тих відмінків, які не мають великої схильності до адвербіалізації. Порівняно обмежена схильність родового відмінка одн. ч. до адвербіалізації пояснюється виразно вираженим об’єктним значенням, а також тим, що для нього не характерна обставинна функція. Для вираження обставинних відношень у сучасній литовській мові частіше вживаються конструкції родового відмінка одн. ч. з прийменниками.

2. Найважливішою і найнеобхіднішою умовою адвербіалізації родового відмінка одн. ч., як і інших відмінків, є обставинна функція. Родовий відмінок одн. ч. частіше адвербіалізується у функції обставини способу або характеру дії, що підтверджують і самі результати адвербіалізації: у прислівників, співвідносних із родовим відмінком одн. ч., значення способу й характеру дії трапляється частіше, ніж часове або просторове. Крім того, прислівники цього типу зі значенням способу або характеру дії вирізняються серед інших також вищим ступенем адвербіальності.

3. Прислівники, що походять від родового відмінка одн. ч., частіше вживаються в діалектах, ніж у літературній мові. У більшості випадків вони співвідносяться з іменниками та прикметниками. Інші частини мови дуже мало

44

беруть участь в утворенні цих прислівників. Наприклад, в історії литовської мови з усіх форм родового відмінка одн. ч. займенників адвербіалізації зазнали лише форми kŏ «чого», tŏ «того» (друга — лише в тих випадках, коли вживалася з прийменником dėl «для» або іншими словами, що злилися з формою родового відмінка одн. ч. в одне слово). Найчастіше трапляються утворення з основами на (i)a- і (i)o-; інші основи дуже рідкісні або зовсім не трапляються.

4. Синтетичні (прості, префіксальні, утворені з двох коренів або основ, а також ті, що виникли зі сталих словосполучень) прислівники, співвідносні з родовим відмінком одн. ч., менш продуктивні, ніж аналітичні прислівники, що походять від орудного відмінка одн. ч. із прийменниками iš «з», ant «на», bè «без», ik(i) «до», lig(i) «до», nuo «від», pō «після», prie «при», už «за». Адвербіалізацію прийменникових конструкцій зумовлює не лише їх інтенсивне вживання в обставинній функції, а й лексичне значення їхнього основного компонента — родового відмінка одн. ч.: легше адвербіалізуються такі прийменникові конструкції, що вживаються в обставинній функції, основний компонент яких має більш загальне, абстрактне значення або які набувають переносного значення фразеологічного словосполучення. Конструкція родового відмінка з прийменником, інтенсивно вживана в обставинній функції, семантично змінюється: вона лексикалізується, набуваючи в процесі адвербіалізації значення одного слова. Доки така конструкція не адвербіалізувалася, її основний компонент (родовий відмінок одн. ч.) може мати при собі означення.

5. Серед усіх адвербіалізованих або таких, що адвербіалізуються, конструкцій родового відмінка одн. ч. з прийменниками своєю численністю вирізняються конструкції з прийменником iš «з», які найчастіше мають значення часу, місця-простору, а також способу або характеру дії. Значення мети й причини тут не трапляються. Основними компонентами прислівників, що походять від конструкцій родового відмінка одн. ч. з прийменниками, найчастіше є іменники та субстантивовані прикметники (як прості, так і займенникові); причому процес субстантивації прикметникових компонентів, найімовірніше, відбувається одночасно з процесом їхньої адвербіалізації. Цікаво зазначити, що виразнішою адвербіальністю тут вирізняються ті прислівники, основним компонентом яких є прикметник, а не іменник.

6. Деякі прислівники, що походять від конструкцій родового відмінка одн. ч. з прийменником iš «з», мають численні варіанти з тим самим коренем і таким самим або близьким значенням (наприклад, поряд із прислівником iš mažens «змалечку» в діалектах уживається понад 20 варіантів). Це пояснюється не лише діалектною роздробленістю, а часто й стилістичними або римомелодичними міркуваннями.

7. Крім повних адвербіалізованих прийменникових конструкцій, уживаються також такі, основний компонент яких спрощений. Саме ці останні конструкції вирізняються найвиразнішою адвербіальністю, оскільки тут не лише «стерлося» відмінкове значення основного компонента, а й відпав його формальний показник — закінчення. Одночасно з відпаданням закінчення прийменник зазвичай зливається з основним компонентом в одне слово. Слід зазначити, що відпадання закінчення основного компонента відразу перетворює на прислівник і колишню неадвербіалізовану конструкцію родового відмінка одн. ч. з прийменником (пор.: pavąsarį < nuo pavasario «з весни», nuotolaik < nuo to laiko «відтоді» тощо).

8. Від прислівників, співвідносних із родовим відмінком, слід відрізняти прислівники з формантами -(i)o, -(i)os, -ės. Ці форманти можуть походити не лише від закінчень родового відмінка одн. ч., а й від закінчень інших відмінків однини та множини (місцевого відмінка одн. ч., орудного відмінка мн. ч.). Крім того, у багатьох випадках прислівники з цими формантами, найімовірніше, слід розглядати як результат словотворення за аналогією з уже наявними в мові зразками. Якщо одні прислівники з цими формантами співвідносяться з іменниками, прикметниками та іншими змінюваними словами, то інші

45

загалом уже важко співвіднести з будь-якою змінюваною частиною мови (пор.: darō «тепер», anaurēlios «тоді, того разу»).

9. Поряд із прислівниками, що мають форманти -(i)o, -(i)os, -ēs, у діалектах уживаються численні їхні варіанти з тими самими коренями, тотожні або близькі за значенням до перших. Різноманітність прислівників із тими самими коренями свідчить про гнучкість їхньої словотвірної системи та про їхнє багатство. У тих випадках, коли ці варіанти цілком збігаються за значенням, у літературному вжитку перевагу мають ті з них, які найбільш поширені й відомі в загальнонародній мові.

10. Уживання прислівників із формантами -(i)o, -(i)os, -ēs у літературній мові, з одного боку, і в народно-розмовному мовленні — з іншого, різниться: у літературній мові ці прислівники трапляються рідко; крім того, тут нечисленні їхні варіанти з тими самими коренями.