LIETUVIŲ KALBOS GRAMATIKOS TYRINĖJIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ЯВИЩА ГРАМАТИЧНОГО КОНТАКТУВАННЯ ЛИТОВСЬКОЇ ТА СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ У ПІВДЕННО-СХІДНІЙ ЛИТВІ

E. GRINAVECKIENĖ

У південно-східній Литві є місцевості, де жителі розмовляють кількома мовами. Наприклад, на південь і південний захід від Вільнюса (південно-західна частина Вільнюського району, східна частина Тракайського району, Ейшишкський район) переважно розмовляють білоруською; молодші місцеві жителі схильні розмовляти польською, майже всі знають російську, а деякі люди віком 70 років і старші знають також литовську. Литовську трохи розуміють, а іноді й розмовляють нею діти шкільного віку, а також окремі люди середнього покоління. У багатьох місцях цієї території старші люди ще добре пам’ятають часи, коли їхні бабусі й дідусі та батьки розмовляли між собою литовською, але зі своїми дітьми й онуками вже почали говорити «простою» (тобто білоруською). В околицях Шальчинінкая, наприклад, литовська мова вийшла з повсякденного вжитку приблизно 70—80 років тому, однак до Першої світової війни тут ще було чимало людей, які розмовляли литовською¹. У селах, розташованих далеко від великих адміністративних і культурних центрів, біля поганих доріг і в віддалених місцях литовською вільно розмовляли й до окупації буржуазною Польщею, тобто до 1920 року. Ця окупація значною мірою сприяла витісненню литовської мови. Однак литовську мову на цій території не було цілковито забуто². Тоді литовською розмовляли переважно люди старшого покоління. Нині більшість старших людей цього краю, які розмовляли литовською, уже померли, а невелика кількість тих, хто залишився, помітно меншає з кожним днем. Серед літніх людей трапляються такі, які настільки призабули литовську, що вже мало що можуть сказати цією мовою, хоча не один зізнається: я все розумію, що ти кажеш^³ «я все розу-

¹ Пор. матеріали Атласу литовської мови, записані в Шальчинінкаї, Шальчинінкеляї, Бутрімонісі, Даугідонісі, Діджосіос-Селосі, Барчяї (рукописні фонди Інституту литовської мови та літератури АН Литовської РСР).

² Наприклад, зі статистичних даних перепису населення волості Шальчинінкай за 1942 рік, що зберігаються в рукописних фондах Інституту литовської мови та літератури АН Литовської РСР, видно, що тоді в Шальчинінкаї литовською ще розмовляли 26 осіб, в Ажуломісі — 56, у Мажуосю-Баусяї — 30, у Мілвидаї — 5, у Мікантонісі — 86, у Клюнуосі — 27, у Ширвяї — 16, у Каменінке — 17, у Вінціполісі — 5, у Дайнішкесі — 47, у Stakų-Утої — 6, у Трібонісі — 1, у Памуріне — 1, у Пашальчісі — 7.

³ Діалектні приклади в статті переважно подано графікою літературної мови; лише голосні i, y, i та ė після ствердлих приголосних позначаються літерами ы, э. Довготу цих ненаголошених голосних позначено крапкою у верхньому правому куті літери, а довготу наголошених показує знак наголосу, наприклад: krūto ~ krīto, rītas ~ rītas, grūžo ~ grīžo, pėlė ~ pėlė, pelė ~ pelė Btrm. Літерою ė позначено розширений голосний e, наприклад: bernėlis — bernėlis SM. У прикладах білоруської мови приголосний, який позначено літерою э, в усіх випадках вимовляється фрикативно.

219

розумію, що ти кажеш». Зазвичай вони пам’ятають лише деякі литовські слова, назви предметів, уміють рахувати литовською принаймні до ста, пригадують уривок тієї чи іншої литовської пісні, можуть литовською вилаяти негідника тощо. Є тут і кілька місцевих літніх людей, які ще порівняно добре розмовляють литовською і можуть розповісти про давні часи, про своє життя й побут, заспівати старовинних литовських народних пісень, розказати казки, загадати загадки тощо. У досліджуваній місцевості розшукували саме таких інформантів. Є тут, зрештою, чимало людей середнього покоління, які розмовляють між собою білоруською або польською, але розуміють литовську й трохи можуть нею говорити. Зазвичай вони вміють сказати ту чи іншу литовську фразу, відповісти на повсякденні запитання тощо. Молодь цієї місцевості трохи вивчила литовську в школі, але між собою литовською майже не розмовляє.

Для спостереження за мовними процесами, що відбуваються в цій місцевості, Інститут литовської мови та літератури АН Литовської РСР упродовж 1952—1967 років організував кілька десятків діалектологічних експедицій. Одну з них у 1966 році було проведено комплексно разом із діалектологами Інституту мовознавства ім. Я. Коласа АН Білоруської РСР.

Загалом тут було досліджено 17 населених пунктів: Маріямполіс (Вільнюський район), Тракай, Барчяї, Шклеряй, Лигайняй, Панеряй (Тракайський район), Старі Мацеляй, Рудінінкай, Діджосіос-Селос, Шальчинінкай, Шальчинінкеляй, Даугідоніс, Бутрімоніс, Вежоніс, Ейшишкес, Канюкай, Діевенішкес (Ейшишкський район)⁴. Матеріали з усіх цих пунктів неоднакові й нерівноцінні. В одному місці місцева литовська говірка зазнала більшого впливу слов’янських мов, в іншому — меншого. Найбільш литовськими з них є Маріямполіс, Старі Мацеляй, Діджосіос-Селос, Бутрімоніс і Діевенішкес. У кожному з цих населених пунктів під час дослідження докладніше опитали по 3—6 місцевих жителів старшого віку; лише в Тракаї, Лигайняя та Панеряї таких знайшлося всього по 1—2.

Під час експедицій найбільшу увагу приділяли місцевій литовській говірці, яка поступово зникає, а в деяких місцях уже цілком вимирає, особливо її граматичній будові, фонетиці, лексиці, назвам місцевостей, а також наявним у ній явищам суперстрату, що виникли внаслідок впливу контактуючих мов. У комплексній експедиції 1966 року в трьох населених пунктах (Старих Мацеляях, Старих Тракаях і Бутрімонісі) авторка статті спостерігала також вплив місцевої литовської мови на інші контактуючі мови (переважно білоруську).

Спостерігаючи за взаємними контактами мов цієї території та їхнім впливом на словотвір і граматичну будову цих мов, насамперед помічаємо словотвірно-семантичні кальки та запозичення.

У місцевій литовській говірці досить багато семантично калькованих дієслівних префіксів, що перебрали на себе функції звичайних префіксів дієслів, уживаних у литовській мові, наприклад: atbyrėj (= обсипалися) яблука; ragutėlės palāužysi (= переламаєш); po cýltu duobābl· pȧkasė (= викопав) Dv; pàmūšė (= розбив) піч; karāivis užšovė (= застрелив) людину; крадій àtvogė (= украв) aplàisk (= відпусти) gýrną — ploniaũ (= дрібніше) мели DS; pálku (= палиця) apsispiria (= спирається) Šlčn; pralydėjau (= провів) сестричку; nesustòs (= не припиниться) сильний дощ Mrj; за (= у) луки pervirto (= перетворилося); atšālo (= вимерзли) вишні; усе витерпіли (= вистраждали); узяли й погнали (= погнали) їх від себе; йому руки поламало (= зламало-

⁴ Див. діалектні матеріали цих пунктів, що зберігаються в рукописних фондах Інституту литовської мови та літератури АН Литовської РСР.

220

(зламав); anà àtsku̇ta (= очистив) bulbàs Kn; atpjóu (= відрізав) káčinu viodegų; usirġsit (= захворієте) nog tos dúonos; usisùko (= обернулася) galvà; vyro motkà (= мати) praskaitė (= прочитала) láišku; tvorà padràškė (= роздерла) kaptónų (= піджак); sùkepa (= спекла) déšru; pračýrškino (= засмажила, підсмажила) piebuliais; apsižagnóju (= перехрещуюся) литовською; ažverkė (= заплакала) gáiliai; pagùrino (= вибило) langų; visos dikterys patékėj (= повиходили заміж); sùvirė (= зварила) dešinc paùtu Lg; atkirto (= відрубав) vỹru rañkų Trak; visi ma draugai seniai pàmirė (= повмирали) ir jų kaulai papùvo (= згнили) SM. У говірці поширені словотвірні кальки цього типу, і їх там з’являється дедалі більше.

У говірці трапляється чимало дієслів зі слов’янськими за походженням префіксами, наприклад: razbrínko (= розбухло) téšmuo; razdàrė (= відчинив) двері; razbaidė (= розполохав) višįas Dv; raspióu (= розпиляв) навпіл; razmaišo (= перемішав) bùlbu bradžius; rasižóji (= роззявивши роти) kláuso Lg; rasivéikino (= попрощався) з усіма Trak; зозуля pàdmetė (= підклала) pàutų; pàdnešė (= принесла) під двері SM⁵.

Білоруський префікс pa- іноді додається також до литовського префіксального дієслова. Таке дієслово зазвичай набуває значення повторюваності дії, що відбувалася в минулому, наприклад: paišmirė (= вимерли один за одним) люди; papamiršo (= забули одну за одною) неділі Dv, Lg; paapklóstė (= укрив усіх по черзі) своїх дітей; papariniko (= позбирав) viúgas Btr; paažukėlė (= підняв одного за одним) дерева; paažùrišė (= попідв’язував) яблуні; paapšluostė (= повитирав усім по черзі) носи SM⁶, пор. біл. папазбітацца, папрагуляваць, папрагалупліваць, папракаіцца, панакарыць, паатхадзіць, папаезжаць, папрылятаць та ін.⁷

Зрідка трапляються також окремі прислівники зі слов’янським за походженням префіксом, наприклад: panedaũgi «потроху, поволі» Lg, DS; panedaũgelio «потроху» Btrm.

За зразком прикметників білоруської мови зі значенням належності тут утворюють відповідні литовські іменники з закінченнями означених прикметників, наприклад: sénioji (= дідова) pirkėlė; óškioji (= козяча) skūra (= шкіра), baràninoj mésa «баранина», kárvysis (= коров’яче) молоко SM; Gabrukėj (= Габрукові) поля, Petrukój (= Петрукова) žámė Lg, пор. у місцевій білоруській говірці бабіные гуці, каровінае малако, Антонаўная хaтa. Іменники із закінченнями означених прикметників трапляються також в ізольованих литовських говірках Білоруської РСР⁸.

Слов’янські мови дещо вплинули і на творення ступенів прикметників. Замість форм вищого ступеня за зразком білоруської мови тут часто вживаються форми найвищого ступеня, наприклад: geráusio (= кращого) gyvenimo nėrai (= немає) kap kalkozi (= у колгоспі) Lg; nėrai gardžiausio (= смачнішого) per (= за) vėgėlbį ir per lynų SM (пор. біл. у мяне быў старэйшы брат; ён быў цвярдзейшы за мяне). Форми найвищого ступеня найчастіше творяться зі слов’янським за походженням афіксом nai-,

Žr. dar Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, Vilnius, 1966, p. 30.

Більше прикладів див.: J. Lipskienė ir A. Vidugiris, Dieveniškių tarmė, — Lietuvių kalbos gramatinė sandara (LKK, IX), Vilnius, 1967, p. 203—204.

Dar plg. Курс сучаснай беларускай літаратурнай мовы, Мінск, 1957, p. 156.

Žr. J. Senkus. Kai kurie Lazūnų tarmės ypatumai, — MAD, A, I, Vilnius, 1958, p. 187; E. Grinaveckienė, Tarmių medžiagos rinkimas lietuvių kalbos atlasui, — LKK, III; Vilnius, 1960, p. 193.

221

наприклад: naigardžiausi (= найсмачніші) яблука; naigeriausia (= найкраща) риба Btrm, пор. біл. наибышэйшы, найлепшы, польськ. największy, najlepszy, najświętszy. При творенні найвищого ступеня з усіх, до зазначеної форми найвищого ступеня додається також литовський словотвірний компонент kuo-, наприклад: kuonai-gražiausia «найкрасивіша з усіх», kuonaimėiliausia «наймиліша з усіх».

Atskirais atvejais šio ploto lietuvių tarmei nėra svetimos ir slaviškos kait ybinės formos arba jų kontaminacija su lietuviškomis. Baltarusių ir lenkų kalbos galėjo skatinti lietuviškų priešdėlinių sangrąžinių veiksmažodžių sangrąžos dalelytę vartoti ne tik tarp priešdėlio ir šaknies, bet ir galūnėje (nors žymiai rečiau), pvz.: netāpinosi „nesiskandino“, nelūposi „nesimušė“ SM, Lg; įnkasėse „įsikasė“, ažjuokėse „susijuokė“ Btrm, plg. balt. таніцца, біцца, заканапацца. Kartais čia randame veiksmažodžių net su dviem sangrąžos dalelytėmis, kurių viena tarp priešdėlio ir šaknies, antroji — galūnėje, pvz.: norėjom gyvėnc, ale (= bet) nezgy-vėnas Kn. Kartais sangrąžos dalelytė prie veiksmažodžių (ir dalyvių) čia dedama ir tais atvejais, kai žodis neturi sangrąžinėms formoms būdingos reikšmės, pvz.: sūnūs suslankėjis (< sulenkėjęs) visai Kn; tu insišlāpinsi (= sušlapsi) vandenīn Dv, plg. balt. апалячыцьца, вымочвацца. Nesvetimi šio ploto lietuvių tarmei ir atvirkštiniai atvejai, kai sangrąžinės reikšmės veiksmažodžiai sangrąžos dalelytės neturi, o ši jų reikšmė nusakoma analitinėmis priemonėmis, pvz.: paimk pas šav „pasiimk“ Dv; nūveža an sau kiemo, dėda vainiku an sa galvōs „dedasi vainiką ant galvos“, rōvē sau plāikus „rovėsi plaukus“ Lg. Retkarčiais vietoj sangrąžinių veiksmažodžių (panašiai, kaip baltarusių ir lenkų kalbose) vartojami paprastieji, pvz.: užmōvē (= užsimovė) piršcinį ir pradėj rānku dzyīgęs Lg; sūmušė (= susimušė) rānku net verkia Btrm; uždėj (= užsidėjo) vilkas kōjų in vežimo Brč. Greta aptrumpėjusių ir įprastinį tariamosios nuosakos trečiojo asmens formų (jei mylėt, tai tep nedarytų) pasitaiko formų su sveikesnėmis galūnėmis ir dar su formantu b, pvz.: kad kas nevōktumb mādzių Trak; kat ragētumb, kap sviėtas (= žmonės) gyvėna SM, plg. balt. прынес б ты вады; зайшоў б ты. Veiksmažodis būti esamajame laike čia, kaip ir baltarusių kalboje, dažniausiai neasmenuojamas, o jo trečiojo asmens forma yra perėmusi visų kitų asmenų funkcijas, pvz.: aš yrā grȳšnas „aš esu nusidėjęs“ Dv; tegu yra (= būna) jis Mrj; jūs yrā (= esate) žmōnės Kn, plg. balt. я (ёсць) чалавек; вы (ёсць) людзі. Veiksmažodžių daugiskaitos pirmasis asmuo čia retkarčiais turi galūnę -ma, pvz.: gyvulius vāroma (= varome) an linijos Trak; visų žiemų sūkėma (= sukome) gyvnas Lg. Veiksmažodžių daugiskaitos pirmojo asmens galūnė -ma apskritai yra būdinga žemaičių tarmėms. Liaudies dainose retkarčiais ji pasitaiko ir kupiškenų šnektos plote⁹. Pietryčių Lietuvoje ši galūnė greta visuotinai šiame plote vartojamos galūnės -me pasitaiko daugiausia tik tose vietose, kur lietuvių kalbos sistema yra labiausiai apsilpusi, todėl čia, mūsų supratimu, ji labiau sietina su atitinkama baltarusių kalbos galūne: заплачымы, пабачыма¹⁰.

У місцевих литовських говірках є чимало синтаксичних конструкцій, утворених за зразком слов’янських мов. Серед них слід згадати такі:

1. Уживання конструкції з прийменником ant для вираження напрямку дії, мети, якості предмета, кількості дії, наприклад: ставить петлі (= силки) на зайця і на оленя Lg; їде до німця Mrj; прийшла дочка з трьома очима SM; дивиться на ліс;

⁹ Див. Z. Zinkevičius, Lietuvių dialektologija, p. 336.

¹⁰ Plg. Т. П. Ломтев, Белорусский язык, Москва, 1951, p. 102.

222

побігли на голос поросят; треба поділити на трьох Brč, пор. біл. пятля на зайца; дачка на тры очи; дзяліць на тры часці.

2. Уживання конструкцій із прийменником dėl для вираження об’єкта дії та мети, наприклад: я для невістки свекор SM; личаки для старих — добре Kn; я через вас другом не назву «вас другом не назву» Škl; чоловік для дружини хліба дає Mrj; pripečka (= припічка) для вогню; dzieška (= діжка) для м’яса Lg; ådau skripkėlėr (= скрипочку) для батька Dv, пор. біл. я зраблю гэта дзеля вас; дзеля навесткі я дзевер.

3. Уживання конструкції з прийменником palei із родовим відмінком для вираження місця дії, наприклад: ведмідь біля цієї жінки поклав мед у дупло Brč, пор. біл. каля бабы.

4. Уживання конструкції з прийменником po із називним відмінком для вираження об’єкта дії, наприклад: плакала за матір Dgn, пор. біл. плакаць па мацеры; ударила ведмедя по голові Brč, пор. біл. ударила па спіне.

5. Уживання конструкції з прийменником prieš з орудним відмінком для вираження часу дії, наприклад: перед трьома королями Škl, пор. біл. перад адьездам.

6. Уживання конструкцій із прийменником už (ažu, až) із родовим відмінком:

a) для вираження часу дії замість конструкції з прийменником prie, наприклад: це було за Миколая (= за часів Миколая) SM; за царя (= царя) мова була пригнічена: через мову молодих присоромлювали Lg; за Польщі (= за часів буржуазної Польщі) говорили (= розмовляли) литовською Btrm; це було ще за моєї пам’яті «цього я ще не пам’ятаю» Trak., пор. пол. za życia, za króla, za mojej pamięci;

b) для вираження часу дії замість конструкції з прийменником po, наприклад: за ту війну (= під час війни) помер Mrj;

c) для вираження тривалості дії замість конструкцій із прийменником per, наприклад: за літо скільки всього не зробиш; за одну годину й піду Kn.

d) для вираження місця дії замість конструкції з прийменником «з-за», наприклад: людина дивиться з-за куща Trak, пор. біл. з-за куста;

e) для вираження причини дії замість конструкції з прийменником per, наприклад: я світу (= людей) не бачила через сльози; через тих дітей я не можу жити Lg, пор. біл. з-за слёз; з-за вадь;

f) для вираження причини дії замість конструкції з прийменником dėl, наприклад: я стояв за літр води (= літра) Škl; то й посваримося (= посваримося) за курей Kn.

7. Уживання конструкцій із прийменником už (ažu, až) зі знахідним відмінком:

a) для вираження часу дії замість конструкції з прийменником už (або po) із родовим відмінком, наприклад: за три тижні (= тижні) було весілля (= весілля) Dv; за три місяці буде чотири; за рік повернувся; повернуся за рік чи за два; за який (= скільки) час цигани (= цигани) вторглися Lg, пор. біл. усё адбылася за адну мінуту; пол. wrócę się za godzinę;

b) для вираження напрямку дії замість конструкції з прийменником prie, наприклад: діти летять (= біжать) за тими пожежами SM;

c) для вираження причини дії замість конструкції з прийменником dėl, наприклад: за тих коней і лягає, і встає Mrj, пор. біл. з-за каня;

d) для вираження причини дії замість конструкції з прийменником per, наприклад: ažu duūnių (= дурнів) visų bažnyčių pragaišino (= занапастив), пор. білор. з-за дурня;

e) для вираження об’єкта дії замість конструкції з прийменником į, наприклад: už lankų pervirto Kn; ánas jūnkės (= навчався) aż kūnigų Lg, пор. білор. вучыцца за доктара;

223

f) для вираження об’єкта дії замість конструкції з родовим відмінком, наприклад: ādau dukte- ri už jį Lg; ana už plaukus ēm mani Kn, пор. білор. адаць за яго;

g) для вираження об’єкта дії замість безприйменникової конструкції з орудним відмінком, наприклад: susiedas (= сусід) apsirangė už velnių Lg; rankų už sūktuvį padarė, pirštų — už klėmkų (= ручку) Trak, пор. пол. przebrać się za kobietę; mieć się za piękną; білор. ён пераадзеўся за чорта.

8. Конструкції з прийменником už (už) та орудним відмінком уживаються замість конструкцій із родовим відмінком для вираження місця, наприклад: šienāuna až Merkiu SM, пор. білор. касілі за ракой.

9. Трапляються випадки, коли дієслова tęsti, iškišti, atminti, šaukti, imti тут іноді вживаються не із знахідним відмінком, як у літературній мові, а з родовим, наприклад: tiškit (= тягніть) jo in viršų; iškišo ylgo snāpo Brč; atminė jo vardo DS; kam šaukiat dzievo Slč; pašaukė policijos (= міліція) Dv; tėvai norėj, kad jos imtų Škl., пор. білор. цягнуць у сябе паветра; носа высунуць; успомніць чалавека; прасіць дапамогі; прасіць слова; узяць слова.

10. Дієслово dalyti тут, за білоруським зразком, уживається з орудним відмінком, наприклад: sėdės dalyteis pinigais Dv, пор. білор. дзяліцца хлебом.

11. Прислівник aplinkui в окремих випадках уживається як прийменник, що керує родовим відмінком, наприклад: aplinkui kiškio apstoj aves; aplinkui trobų — medžias (= ліс) Brč, пор. білор. навокал возера растуць дрэвы.

Окремі синтаксичні конструкції — кальки слов’янського походження — тут трапляються й далі, наприклад: atėj dzieńų apie dzyvylikų valandų (= о дванадцятій годині) Brč, пор. білор. прыйшоў у дванаццаць часоў; bus kilōmatry (= кілометри) šaši Kn, пор. білор. будзе кілометроў шэсць; vienas vienų (= одного) pririša pas beržų; vienas iš vieno (= іншого) atimdo Dv, пор. білор. ціснуць адзін аднаго; išej āic pievon DS; nūginė ganýc avis Dv; išvedė vėsc tūrgūn Kn тощо.

Загалом найбільше слов’янських запозичень і кальок у словотворі та граматичній будові трапляється в побутовому мовленні, тоді як у народному оповідному фольклорі, особливо в його пісенному жанрі, їх значно менше.

З іншого боку, деякі елементи словотвору та граматичної будови, характерні для литовської мови, трапляються й у місцевій білоруській говірці. Тут, скажімо, поширені зменшувальні суфікси -уля || -коля¹¹, -ук || -юк¹² (і похідні від них — -укуць, -ейчук, -улюк, эйчук). Похідні з цими суфіксами відповідають утворенням із суфіксами -ulis, -ulė, -(i)ukas, -uliukas, -ukucis (= ukutis), -eiciukas (< -evičiukas), що активно вживаються в говірках західних дзуків. Суфіксами -уля||-коля, -ук || -юк найчастіше утворюють зменшувальні та пестливі особові імена й загальні назви, наприклад: Адулія «Adulė», Пятруля «Petrutė», Стасоля «Stasytė»; Пятрюк «Petrukas», Янук «Jonukas»,

¹¹ На нашу думку, широко вживані в білоруській говірці цієї місцевості зменшувальні й пестливі утворення із суфіксом -уля слід вважати литуанізмами, оскільки в польській мові, з якою тісно контактують місцеві білоруські та литовські говірки, утворення з цим суфіксом трапляються рідко й зазвичай мають інші значення; пор. Jan Łoś, Gramatyka polska, Cz. II, Słowotwórstwo, Lwów, Warszawa, Kraków, 1925, p. 48; див. також J. Otrębski, Wschodnio litewskie narzecze trockie, I, Kraków, 1934, p. 153–154; Gramatyka języka litewskiego, II, Warszawa, 1965, p. 128; LTSR MA Lietuvių kalbos ir literatūros institutas, Lietuvių kalbos gramatika, I, Vilnius, 1965, p. 274–275, 352.

¹² У білоруських говірках південно-західної Литви, як і на території Білоруської РСР поблизу кордону з Литовською РСР, широко вживані утворення із суфіксом -ukas зі зменшувальним значенням слід вважати литуанізмами, оскільки на решті території Білорусі вони трапляються рідко й найчастіше мають інші значення; пор. Курс сучаснай беларускай літаратурнай мовы, p. 59.

224

Габрук «Gabrukas»; мамуля «mamulė»; дачоля «dukrėlė», сяструля «sesutė», цятуля «tetulė», жануля «žmonelė», бацюля «tėvelis», дзіцюля «vaikelis», братуля «brolelis», бальшуля «didžiulė», сладулля «saldulė»; бацюк «tėvelis», дзядук «senelis», братук «brolukas», цятулюк «tetulytė», дзядуляк «seneliukas», мамулюк «mamulytė» та ін. Trak. Суфікс -ук || -юк досить поширений і в родинних прізвиськах, утворених від імені батька, наприклад: Габрукі «діти Габріа N.». Дамі-нокі «діти Дамініка N.», Юзюкі «діти Юозаса N.» Trak, пор. литовські діалектні Gabrūkai «діти Габріа N.», Daminiukai «діти Дамініка N.». Складні суфікси -укуць, -эйчук досить широко вживаються у прізвиськах неодружених молодих синів, утворених від прізвищ їхніх батьків, наприклад: Карпукць «син Карпука», Жвірб-лукуць «син Жвирблука», Тамашэйчук «син Тамашевича», Трусейчук «син Трусевича» та ін. Суфікс -укуць додається також до імені батька. Такі утворення зазвичай позначають прізвиська неодружених синів, наприклад: Антукуць «син Антанука», Пятрукуць «син Петрука», Габрукуць «син Габрука», пор. литовські діалектні відповідники Karpukučius, Gabrukučius, Žvirblukučius¹³.

Деякі іменники місцевої білоруської говірки, на відміну від білоруської літературної мови, мають той самий рід, що й відповідні іменники литовської говірки, наприклад: чарны крой, вялікі печ, адзін канаў, пор. біл. літ. чорна крой, вялікая печ, адна канава та місцеві литовські діалектні juodas kraujas, didžiulis pečius, vienas kanalas.

У білоруській говірці в околицях Trakús, Senúosius Macelius, Lygáinius і Butrimónis форма третьої особи однини теперішнього часу дієслів разом із часткою няхай, імовірно під впливом литовської мови, вживається також у значенні третьої особи множини наказового способу, наприклад: няхай ляціць дзеці ў лес; няхай яны ідзе дзеля нас; пор. також уживання форм третьої особи однини теперішнього часу у значенні третьої особи множини в інших випадках: шэсць братоў жыве; пчалы рукой ідзе; тры сыны служыць у арміі; яны ненавідзе сіроткі; яны ганяе яе вон; пор. також біл. літ. пчалы рукой ідуць; яны ганяюць яе вон.

У місцевій білоруській говірці зафіксовано також кілька синтаксичних конструкцій, близьких до литовської мови. Тут уживається характерний для литовської мови родовий відмінок мети, наприклад: прыйшла пазьчыць нажа; я пайшоў паглядзець сваёй сястры; яна пайшла паглядзець карціны, пайшоў травы касіць Trak, Lg; пор. біл. літ. пайшоў траву касіць; прыйшли паглядзець карціну. Для білоруської говірки цього ареалу характерний також партитивний родовий відмінок, наприклад: ёсць такіх людзей; ёсць ваўкоў; ёсць ягадоў; ёсць баравікоў «є боровиків» Btrm, Brč, Lg, Trak; пор. біл. Ck, ёсць такіе людзі; ёсць ягадЫ; ёсць такія справы тощо.

Водночас помічено, що в контактних говірках не зникають деякі словотвірні та інші елементи граматичної будови, спільні або близькі для систем обох мов. Хоча граматична система місцевої литовської говірки в багатьох випадках дещо послаблена впливом контактних мов, і поряд із литовськими формами поступово починають паралельно вживати запозичення та кальки, однак суфіксальні утворення -očius, -ūnas, -okas, -inykas, -ynė, -ata зовсім не зникають. Імовірно, це тому, що відповідні суфікси є порівняно продуктивними й у місцевій білоруській говірці, наприклад: лит. Trak, SM, Lg Btrm pilvočius, šakočius, galvočius, barzdočius — біл. сілач, барадач, вусач;

¹³ Пор. E. Grinaveckienė, Взаємодія литовської літературної мови та діалектів, у кн.: Литовська мова в радянські роки, Vilnius, 1967, с. 172–173.

15 Lietuvių kalbos gramatikos tyrinėjimai

225

keikūnas, režūnas «ненажера», pasalūnas, bastūnas — шантун «буртинінкас», балбатун «плепуѕ», свістун, дзікун, крыкун; šaipōkas, viliōkas, pirmōkas, variōkas — гуляк «нероба», медзяк «мідяк», середняк «середняк», пяршак «першокласник»; bicinýkas, nakčigonykas «комендант гуртожитку», gyvãtnykas «ловець змій, їхній продавець», tárpinykas «балка в сараї, що відділяє бічну частину від долівки», grãbinnykas — wydatnik «зрадник», пакупнік «покупець», падлазнік «підлабузник», ваяўнік «вояк», ляснік «лісник»; saldžynė «медівник», žemynė «суниця», tolynė «далечінь», šlapynė «вогкість», tankynė «гущавина» — гарачыня «спека», цвёрдзіня «твердість», быстрына «швидкість», вышыня «висота», цялпіня «теплота»; gyvatà «життя», balbatà «базікання», lūpata «що має розпоротий одяг, з однією латкою» — пустата, дабрата, чыстата, цесната тощо.

Як у литовських, так і в місцевих білоруських говірках активно вживаються префіксальні дієслова недоконаного виду з ітеративним і фреквентативним значенням (у литовській мові із суфіксами -inėti, -dinėti, -dyti, у білоруській — -іваць, -ываць, -аваць, -яваць, -оўваць, -ёваць), наприклад: лит. ateidýzė «приходити знову й знову», atbėgdzinėc «часто прибігати», atvažiuodzinėc «часто приїжджати»; біл. — залепліваць, затрымліваць, папры-лятаць, расцягніваць та ін. В обох говірках досить широко вживаються також збірні числівники, наприклад: ašūn (= nušovė) dvėjētu vilkų Btrm, penkētu vištų turiu Dv; atāj trājetas cigōnų (= čigonų) DS, būvo šašetas vaikų SM, біл. — двух салдат прыйшло; у мяне трох сыноў і дачка; cirot чатырох нас было. У білоруській літературній мові (як і в литовській) останнім часом у таких випадках схиляються до вживання кількісних числівників, наприклад: у мяне тры сыны і дачка; два сыны жывуць; пор. литовське aš turiu tris sūnus ir dukterį; dù sūnūs gyvena тощо. Обом говіркам дуже властиве й широко вживане орудневе відмінкове закінчення без прийменника, наприклад: spárdos kõjom; ãrė: jaučiais; ýlu prãdūra; vienu rankų papjõu vilkų, пор. біл. нагой пастукау; рукой касілі тощо. У сусідніх литовських говірках орудний інструментального значення іноді вже починають уживати з прийменником su, але в місцевій литовській говірці цей процес майже не помітний. Хоча в обох говірках уживається орудний відмінок стану (наприклад: ãnas yrai dãktaru «він є лікарем», bocià buvo aiguliu «батько був лісником», пор. біл. яна была настаўніцей «вона була вчителькою», пражый жыць лясніком «прожив життя лісником»), останнім часом поряд із конструкціями з ним дедалі частіше утверджуються конструкції знахідного відмінка з прийменником už, наприклад: visų sa būici buvai až aigulių; пор. біл. быць за правадніка; яна была за гаспадыню, ён стаў за старшыну; вы вучыцеся за вучыцеляй; пор. також пол. wynając się za stróża та ін. В обох говірках замість називного відмінка однини й множини пасивних дієприкметників минулого часу широко вживаються їхні форми середнього роду, наприклад: drōbinės kelnės pasiūta Eiš; pievos išarta ir žolių prisėta SM; žmogus maiši skepanī (= rūsin) įmesta Lg; пор. біл. санажа́ць вы́арано і травы пасеяно, портки пашыто. В обох говірках чимало випадків, коли в реченні означення стоїть після означуваного слова, наприклад: užprūole· jų vilkai trįs Lg; giedōj giesmes šventàs SM; paar dė (= išardė) cýltus visùs Btrm; suvàrė· kap gyvūlius kokiùs Dv; пор. біл. на яго напалі воўкі тры; пайшоў духом святым «пішов, куди очі дивляться»; пяе песню святую тощо. У цих говірках широко вживаються й інші спільні або подібні синтаксичні конструкції, наприклад: ãnas juōkias iš manį; пор. біл. яны смяюцца з нас; пол. on śmieje się ze mnie, але рос. смеются

226

над нами; солодший за мед, пор. біл. саладзейшы за мед; пол. jestes starszy niż ja, але рос. слаже меда; вовк прийшов і зарізав теля, пор. біл. воўк прыйшоўшы з лесу і зарэзаўшы цяля, але рос. волк пришел с леса и зарезал теленка. У контактуючому литовському діалекті помічено також чимало зникаючих граматичних елементів, властивих лише його системі. Вони зникають, безперечно, тому, що в інших контактуючих мовах немає прямих відповідників, а їхнє існування не підтримується навколишнім середовищем. Спочатку зазвичай різко звужується сфера вживання таких мовних елементів, починає згасати їхнє значення, вони самі зникають, застигають, але ще певний час зберігаються в діалекті. Помічено, скажімо, що в місцевому литовському діалекті значення зникаючих тут збірних числівників значно потьмяніло. Їх зазвичай замінюють кількісні числівники. Оскільки значення збірних числівників значно потьмяніло, у діалекті їх іноді змішують із збірними і вживають у значенні останніх, наприклад: ми жили за п’ять-шість верст від Valkininkų, Škl; п’ятьох дітей виростив SM тощо. Тут також сильно занепала категорія напівдієприслівника, невідома іншим контактуючим мовам. Останнім часом рідкісні форми напівдієприслівника в діалекті закам’яніли, а іноді вживаються замість дієприкметників, наприклад: ảńys aina ir aidamu (= eidami) visa (= vis) gieda Dv; kąsėm bulbàs an šóknõs sėdėdama (= sėdedami) Eiš; rādoma kiškį kÿlposa gulėdamų (= gulinti) Lg; vilkas pvuolė ganydamų (= gananti) karves piemeni SM; juokdami (= juokdamiesi) važu Btr; žmonių aidamų (= einančių) ragėjau Dv; girdėj, kas tai uža ir vis arčiau aina uždama (= uždamas); kitas žmogus medzi (= miške) stovėdama (= stovėdamas) ragėj Ds. Подібні випадки вживання напівдієприслівників трапляються і в ізольованих литовських діалектах Білоруської РСР¹⁴. Складені дієслівні часи тут також порівняно рідкісні. Форми дієприкметників, що в них вживаються, значно нівелювалися. Замість форм однини дієприкметників минулого часу чоловічого й жіночого роду тут у всіх випадках уживається лише форма називного відмінка множини чоловічого роду, функціонально близька до білоруського дієприслівника¹⁵, наприклад: vilkas atskridi (= atbėgęs) Lg; mergutaitė (= mergaitė) apsraudōji (= apsiraudojusi) SM; kumėlė: aširgi (= apsirgusi); ãnas nuzgañdi (= nusigandęs) Dv тощо, пор. біл. муж на вайне нагипшы; вада дарогу заня ўшы; ён з Мінска прыехаўшы. Загалом, замість складених дієслівних часів тут дедалі частіше вживаються прості, але й їхнє вживання часто значно змішане, іноді досить незвичне або невластиве литовській мові, наприклад: kad aš nueinu (= būčiau nuėjęs), tai padarbs'iu (= būčiau padaręs) Brč тощо.

У контактуючих литовській і слов’янських мовах південно-східної Литви виникли або виразніше проявилися такі граматичні явища:

1. У місцевому литовському діалекті вживається чимало слів і синтаксичних конструкцій, утворених за зразком слов’янських мов. Серед них слід згадати семантичні кальки й запозичення дієслівних префіксів, семантичні запозичення ступенів порівняння прикметників, слов’янське вживання окремих прийменників і керування відмінками тощо. У місцевому білоруському діалекті помічено елементи литовського словотвору й синтаксису. Це

¹⁴ Див. J. Senkus. Lazūnų tarmės tekstai, LKK, t. 2, Vilnius, 1959, p. 220; E. Grina veckienė, LKK, t. 3, Vilnius, 1960, p. 193; пор. також J. Lipskienė ir A. Vidugiris, Dieveniškių tarmė, у кн.: Lietuvių kalbos gramatinė sandara (LKK, t. 9), Vilnius, 1967, p. 211.

¹⁵ Пор. Т. П. Ломтев, Беларускский язык, p. 113; Нарысы па беларускай дыялекта- логіі, Мінск, 1964, p. 286, 288—290.

15*

227

уживання зменшувальних суфіксів -уля, -ук, -укуць, -эйчук та ін., конструкцій родового відмінка мети й частини тощо.

2. Із граматичної системи мов цієї території зникають мовні явища, спільні або близькі для контактуючих мов (переважно це спостерігалося в місцевих литовському й білоруському діалектах). Хоча граматична система місцевого литовського діалекту значно зазнала впливу слов’янських мов, у ньому не зникають утворення із суфіксами -očiųs, -inas, -okas, -inykas, -ynė, -ata, найімовірніше, тому, що відповідні суфікси продуктивні й у місцевому білоруському діалекті. У ньому багато префіксальних дієслів недоконаного виду з ітеративним і фреквентативним значенням та суфіксами -dyti, -inėti, -dinėti; за своїм значенням вони аналогічні утворенням із суфіксами -іваць, -оўваць, -аваць тощо, широко вживаним у білоруському діалекті. В обох контактуючих діалектах є також спільні або подібні синтаксичні конструкції.

3. Із граматичної структури кожної контактуючої мови зникають ті елементи, яких немає в інших контактуючих мовах. У місцевому литовському діалекті значно потьмяніло й ослабло вживання збірних числівників і напівдієприслівників; змінюються їхні функції та значення, форми застигають. Складені дієслівні часи тут трапляються вже порівняно рідко; форми дієприкметників, що в них уживаються, значно нівелювалися.

Викладені вище риси литовської та слов’янських мов південно-східної Литви слід вважати найвиразнішими наслідками контактування цих мов.

ДЕЯКІ ЯВИЩА ГРАМАТИЧНОГО КОНТАКТУВАННЯ ЛИТОВСЬКОЇ ТА СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ У ПІВДЕННО-СХІДНІЙ ЛИТВІ

Э. ГРИНАВЯЦКЕНЕ

Резюме

У мовному ареалі південно-східної Литви здавна порівняно інтенсивно контактують литовська та слов’янські (переважно білоруська, почасти польська) мови. Унаслідок їхньої взаємодії в системі кожної контактуючої мови виявляються певні особливості, які відрізняють місцеві говірки від системи відповідної мови й об’єднують контактуючі говірки між собою. У статті на конкретних прикладах показано деякі явища контактування, що відображаються у граматичній структурі місцевої литовської (частково й білоруської) говірки. У контактуючих говірках виокремлюються такі риси, які, на нашу думку, можна вважати основним результатом такого контактування.

1. У місцевій литовській говірці вживається чимало слів і окремих синтаксичних конструкцій, утворених за зразком слов’янських мов. Серед них можна згадати семантичні кальки та запозичення деяких дієслівних префіксів, семантичні кальки ступенів порівняння прикметників, уживання деяких прийменників тощо. У місцевій білоруській говірці відзначено деякі елементи словотвору й синтаксису, властиві литовській мові.

2. У граматичних системах контактуючих мов не зникають спільні або близькі явища. Хоча граматична система місцевої литов-

228

ської говірки перебуває під порівняно сильним впливом слов’янських мов, проте у вживанні утворень із суфіксами -očius, -ūnas, -okas, -inykas, -ynė, -ata відзначено певну стійкість. Найімовірніше, це пояснюється тим, що відповідні суфікси продуктивні й у місцевій білоруській говірці. У литовській говірці також поширені префіксальні дієслова недоконаного виду із суфіксами -inėti, -dinėti, -dyti, що мають ітеративне й фреквентативне значення. Дієслова з відповідним значенням широко відомі й у місцевій білоруській говірці.

3. Із граматичної системи кожної контактуючої мови зникають ті елементи, яких немає в інших контактуючих мовах. У місцевій литовській говірці, наприклад, відзначено певне звуження функцій збірних числівників і напівдієприкметника, нівеляцію форм дієприкметників тощо.