LIETUVIŲ KALBOS GRAMATIKOS TYRINĖJIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA

ПРИКМЕТНИК, ЧИСЛІВНИК, ЗАЙМЕННИК ГОВІРОК ЗАХІДНОЇ АУКШТАЙТІЇ ПАЛАТВЕ¹

A. JONAITYTĖ

ПРИКМЕТНИК

1. Загальні зауваги

Рід. Прикметник цих говірок має 3 роди: чоловічий, жіночий і вже зникаючий середній, наприклад: bãugus, bãugi, bãugu; grãžus, grãži, grãžu; kìec, kìeta, kìet.

Прикметники середнього роду загалом уживаються досить рідко, а форми середнього роду прикметників основ на a-, ia- і зовсім починають зникати. Крім того, середній рід зберегли лише прикметники невищого ступеня порівняння. Форми вищого ступеня прикметників середнього роду здавна збіглися з прислівниками вищого ступеня, а давні форми найвищого ступеня прикметників середнього роду також замінено прислівниками найвищого ступеня, наприклад: gerã·usei, šaļčã·usei.

Прикметники середнього роду зазвичай уживаються для опису стану та самопочуття людини, наприклад: mã· blõ·g; nè· mã· šilt, nè· šã·lt «мені це байдуже»; …i tas rublė·lis miel; gẽ·rì nèšveik Škn; ka dã· kõ·ke diena (— нічого), o· kõ·ke — negẽ·r i gãna Šk; širdis vãtal vãtal (б’ється), ka negẽ·r Dam; tẽip tã·u čė linksми, grãžu Škn; tẽip nebesmãgu be lì·taus Darg; dãba šiena pjã·ut bãugu — gã·l bū·t lì·taus Dilb; o· jau su mažų kai bjãuru, ka dãñču rè·k; mã· jau ãr nebemalõ·nu và·lgì·t, nebãskanu Sk.

Прикметники середнього роду основи u- і далі вживаються також в інших випадках, наприклад: lãuke tõ·ks dvãñks (духота), tõ·ki šilima, o· trõ·bo· vẽ·su Sk; ãušt, žì·mu diena Dam; dvìdešimt kapẽikų mãišas bū·dã·va brãngu «платити по 20 копійок за мішок було дорого» Darg; tà lìga šunku ì·ra pagì·dì·t Dam.

З прикладів видно, що середній рід зберігається переважно в безособових реченнях, де прикметник середнього роду є частиною складеного присудка².

У говірках середній рід замінюють:

1. Прислівники, наприклад: a tã·u gerãi? šã· žiẽma būva gilei sniega Škn; bitim nègerai; dãba ka žãlu· bãrkšču· bū·tu, tãi bū·t gerai Dilb; sã·ka, lãbai, grãžei vilñui; jãu, adõ·mai, mã· blõ·gai Sk.

¹ Straipsnis yra prieš keletą metų (1962) parašyto didesnio darbo „Šakynos tarmė“ dalis. Straipsnių šio darbo temomis yra skelbta ir anksčiau (žr. LKK, t. 2, p. 109—130; MADA, 1960 m., t. 1(8), p. 151—162; LKK, t. 3, p. 91—111 ir p. 79—86; LKMSR, p. 165—177; LKGS, p. 171—182.

² Щодо причин збереження середнього роду прикметників див. також: K. Явнисъ, Грамматика литовского языка, Петроградъ, 1908—1916, p. 87.

183

2. Жіночий рід прикметників, наприклад: pė·rn visa pavā·sari būva šal­ta i šal­ta; але, каже, тут мокро Skn; каже, здоровий із ру·tum (рутою) тріні Dilb; тепер дітям усе роблять м’якшим, а раніше пастух, коли гнав отару, лягав на солому, і боки, і голова не болітимуть Dam; подув вітер, де гілля хиталося, можна було б добре поспати; сьогодні не надто спекотно Sk; було б добре вночі погудіти Dilb³.

3. Чоловічий рід прикметників (рідше), наприклад: стояла вода смачна, добра; trūšis (кролик) страшний різати Sk; (грошей) не варто шукати; ну, що ж у вас нового Skn.

Так безродова форма прикметників зникає не лише в описуваних говірках, а й у суміжних жмудських і литовських верхньоаукштайтських діалектах.

Число. Прикметник цих говірок має лише однину й множину. Сліди двоїни збереглися тільки в давальному відмінку множини всіх основ і в o, io, ē основ у орудному відмінку множини, де під впливом двоїни закріпилися форми без -s.

Відмінок. Кличний відмінок прикметника в говірках збігається з називним. Виняток становлять лише багатоскладові прикметники ia-основи (medinis, rudbārzdis, apī·geris…) — їхні форми однини називного й кличного відмінків зазвичай різняться (одн. клич.: medini, rudbārzdi, apī·geri…). Але іноді й тут замість нього вже вживається форма однини називного відмінка.

Відмінкові закінчення, за винятком окремих випадків, здебільшого такі самі, як і в lk⁴.

Основа. Прикметники описуваних говірок належать до основ a, ia, u, o, io, та ē (bā·lc, medinis, nāujes, smārkus, bālta, nāuje, smārki, medine…). Основа окремих прикметників іноді не збігається з основою відповідного прикметника lk, наприклад: glēbnus, glēbni; glāžnus, glēžni; lēngvus, lēngvi; links­mus, linksmi, проте в таких випадках вона зазвичай збігається з основою того самого прикметника в суміжних жмудських діалектах (пор. lē·ngv·ōs ~ lengvūs, lī·nksm·ōs ~ linksmūs Pp).

Ступені порівняння. У говірках розрізняють 3 основні ступені порівняння прикметників: позитивний, вищий і найвищий. Крім того, є ще 2 проміжні: між позитивним і вищим — вищий пом’якшений (досить рідкісний), а після найвищого — найвищий абсолютний. Ступенюються ті самі прикметники, що й у lk.

Наголос. Двоскладові прикметники, як і в lk., мають лише 2 акцентні парадигми: III (ā·ukšč, āukšto; lī·gus, lī·gi) і IV (nāujes, nāuje; smāgus, smāgi).

Багатоскладові прикметники основ a-, ia не мають IV акцентної парадигми.

Багатоскладові прикметники основи u не мають I та II акцентних парадигм, прикметники o-основи — II та IV, io-основи — II та III, а нарешті прикметники ē-основи — IV акцентної парадигми. Крім того, багатоскладових прикметників з наголосом за I та III акцентними парадигмами дуже мало.

Прикметники жіночого роду III та IV акцентних парадигм усіх основ у давальному відмінку однини, як і в багатьох інших діалектах, мають наголос не на корені, а на закінченні, наприклад: aukštā·i, didelē·i, mo·lind·i, panasē·i, silpnā·i.

Трапляються й інші випадки, коли наголошування прикметників описуваних говірок не збігається з lk. Серед таких випадків варто згадати такі:

1. Окремі прикметники із суфіксом -ingas, -a, утворені від іменників зі сталим наголосом, зберігають місце наголосу й інтонацію іменника, наприклад: bā·iminks, bā·iminga;

³На те, що в наведених вище прикладах ужито жіночий рід, вказують відтяжний наголос і збережений голосний закінчення a < ā. Давній ненаголошений короткий a у говірках у всіх випадках випав.

⁴ Щодо форм давального відмінка множини чоловічого роду в жмудських говорах див. LKMSR, с. 168.

184

dioningi (mė·tai); gė·dinks, -a; ká·links, -a (у говорах ká·lns було словом I акцентної парадигми, пор. ká·lnai «певні молитви»); ká·ulinks, -a; kū·ninks, -a «жирний, -а, повний, -а»; mó·links -a; míltinks, -a; pieninga; pró·tinks, -a; pú·links, -a; súltinks, -a; vė·jinks, -a; vilninks, -a… Те саме явище спостерігається й у сусідніх жемайтських говорах, наприклад: miltinks, pí·ninga, giedinks, pruótinks, smiltinks Krš.

Наголошування таких прикметників із суфіксом -ingas, -a слід вважати залишком давнього подвійного наголошування прикметників цього типу в литовській мові (кореневого й кінцевого).

2. Сліди кореневого наголошування зберегли також окремі прикметники говірок із суфіксами -ėtas, -a; -ótas, -a; -úotas, -a; наприклад: ká·ulė·c, ká·ulė·ta; pé·lkė·c, -a; sá·ulė·c, -a; bá·mbo·c, -a; gi·slo·c, -a; kúilo·c, -a (із грижею — «кнур»); á·nkštuoc, -a; ká·uluoc, -a; lí·tuoc, -a; miltuoc, -a; trá·škannuoc, -a; vė·juoc, -a.

Нині майже в усіх наведених прикладах наголошується вже не лише корінь, а й суфікс, і це наголошування суфікса дедалі більше узагальнюється.

3. Прикметники із суфіксом -inis, -ė тепер наголошуються за II акцентною парадигмою, але деякі з них іще мають кореневий наголос, наприклад: bárkštinis (принеси діжечку для bárkštinis); káulinis, -e || kaulinis, -e; vá·sarinis, -e || vasarinis, -e тощо.

4. За II акцентною парадигмою наголошується також прикметник perni·kštis, perni·kštė || perni·kščė.

5. Прикметники geltó·ns, gė·lto·na; mė·li·ns, mė·lina; raudó·ns, raúdo·na наголошуються за III акцентною парадигмою.

6. Прикметники aiškus, -i, lygus, -i, tankus, -i наголошуються лише за III акцентною парадигмою (називний відмінок однини á·iškus, -i, lí·gus, -i, tá·nkus, -i), як і в усіх сусідніх говорах.

7. Подвійно — за III і IV акцентними парадигмами — наголошується прикметник brángus || brángus, brángi || brángi.

Про наголошування прикметників вищого, підсиленого вищого й найвищого ступенів, а також займенникових прикметників див. с. 188, 189, 191.

2. Відмінювання простих прикметників

Чоловічий рід

ос основа

Vienaskaita Daugiskaita V.Š. bá·l c, á·lkanas bá·lti, ál kani K. bá·lta, á·lkana bá·ltu, álkanu N. baltá·m, alkaná·m baltiem(s), alkaniém(s) á·lkamui G. bá·lta, á·lkana bá·ltus, á·lkanus Įn. bá·ltu, á·lkano bá·ltais, álkaniais Vt. bá·ltam(e) álkanam(e) bá·ltuos(e) álkanuos(e)

Відмінювання прикметників основи на -a в описуваних говірках загалом таке саме, як і в літературній мові, проте закінчення окремих відмінків скорочуються. За винятком місцевого відмінка однини, відмінкові закінчення прикметників основи на -a скорочуються так само, як і закінчення іменників основи на -a⁵. Закінчення -e місцевого відмінка однини прикметників майже завжди відпадає, тоді як у іменників основи на -a — ніколи. Крім того, багатоскладові прикметники, як і в сусідніх жемайтських говірках (наприклад, у Куршенай), за винятком лише назв кольорів (geltó·ns, mė·li·ns, raudó·ns...), у давальному відмінку однини поряд зі своїм давнім займенниковим закінченням уже мають і рідше вживане іменникове.

⁵Див. LKK, т. 3, с. 98—99.

185

основа на ia

Vienaskaita Daugiskaita V. langāinis, žā·lis V.Š. langāinei, žāli K. langāine, žā·le K. langāinū, žālu· N. langāinui, žalā·m N. langāinām(s), žāliem(s) G. langāini, žā·le || žā·li G. langāinus, žālus Įn. langāinu, žālu Įn. langāineis, žāleis Vt. langāini·, žālem(e) Vt. langāinuos(e), žāluos(e) Š. langāini

Давальний відмінок однини багатоскладових прикметників основи на ia має іменникове закінчення. Винятком є лише прикметник didelis. Проте і його давальний відмінок однини іноді вже має іменникове закінчення.

Прикметники основи на ia у називному відмінку однини мають закінчення -ias, а у знахідному відмінку однини мають паралельну форму із закінченням -i, наприклад: pė·ščes || pė·sc: pė·šce || pė·šti. Форми із закінченням -i виникли за аналогією зі знахідним відмінком однини тих прикметників основи на ia, які закономірно мають у знахідному відмінку однини -i⁶. Це саме явище властиве й сусіднім жемайтським говіркам.

У місцевому відмінку однини багатоскладові прикметники із суфіксами -ykštis, -inis поряд із частіше вживаним іменниковим закінченням ще зрідка мають і давнє займенникове, наприклад: medini· || medinem, vakari·kšti || vakari·kščem. Сусідні жемайтські говірки зберігають повне давнє займенникове закінчення.

u-основа

Однина Множина В.в. li·gus li·gus Р.в. li·gaus, li·ge li·gu· Д.в. li·gām li·giem(s) З.в. li·gu li·gus Ор.в. li·gu li·geis М.в. li·gem li·guos(e)

Відмінювання прикметників u-основи, за винятком родового відмінка однини, не відрізняється від lk.

Родовий відмінок однини поряд зі старою формою прикметників у-основи в говорах іноді вже має і форму ia-основи. Здається, що переходу форм ia-основи до у-основи міг сприяти приклад сусідніх жемайтських говірок (Куршенай, Папіле, Акмене), оскільки в них прикметники у-основи вже мають значно більше форм ia-основи. Однак форми ia-основи можуть проникати до родового відмінка прикметників у-основи також за аналогією з родовим відмінком однини іменників ia-основи в самих цих говірках, пор.: suklūpa ant li·ge ke·le; niekur nerandu āpuole me·dže; se·ne (karvė) išplempe puse kubila sū·re vā·ndine Шкн.

⁶ Пор. знахідний відмінок однини іменників тієї самої етимології на ia-основу, див. LKK, т. 3, с. 100—101.

186

Жіночий рід

Прикметники жіночого роду всіх основ відмінюються так само, як і іменники жіночого роду тих самих основ, тому приклади парадигм і зауваження щодо окремих відмінків окремо більше не наводяться, оскільки тут придатне сказане про іменники жіночого роду відповідних основ⁷. Можна додати, що прикметники ri˙ti˙kšči̇e, ši̇ndieni˙kščė || šėndieni˙kščė, vakari˙kščė поряд із формами io-основи мають також форми ē-основи (ri˙ti˙kšte, ši̇ndieni˙kšte || šėndieni˙kšte, vakari˙kšte; vns. kilm. ri˙ti˙kštės, ši̇ndieni˙kštės || šėndieni˙kštės, vakari˙kštės тощо), а прикметники didelė, dešinė, kairė у родовому й місцевому відмінках однини, давальному, орудному й місцевому відмінках множини поряд зі своїми давніми формами ē-основи мають форми io-основи, наприклад: род. одн.: didelės || didelōs, dešinės || dešinōs, kairės || kairōs; місц. одн.: didelē || didelō, dešinē || dešinō, kairē || kairō; дав. мн.: didelum(s) || didelēm(s) || didelōm(s)…; ор. мн.: didelum(s) || didelēm(s) || didelōm(s)…; місц. мн.: – didelē(s)(e) || didelō·s(e) || didelios(e)…. Таке саме явище спостерігається й у сусідніх жемайтських діалектах. Це результат змішування основ. Щоправда, на змішування основ цих прикметників могли дещо вплинути й займенникові форми відповідних відмінків, у яких якраз чітко чути кінцеве io основи, наприклад: род. одн. kairōsės, місц. одн. kairōjo· тощо.

3. Ступені порівняння прикметників

Вищий ступінь прикметників

У описових говірках північно-західних аукштайтів (як і в багатьох сусідніх діалектах аукштайтів і жемайтів) вищий ступінь прикметників відрізняється від літературної мови лише циркумфлексною інтонацією, наприклад: aukštē·snis, aukštē·sne; baltē·snis, baltē·sne; didē·snis, didē·sne.

Прикметники цього ступеня відмінюються:

Чоловічий рід Однина Множина V.Š. baltē·snis baltēsni baltē·snei K. baltē·sne baltēsni· baltēsne (рідк.) baltēsni· N. baltesnā·m baltesniem(s) baltē·šnui G. baltē·sni baltēsnu̇s Įn. baltēsniu baltēsneis Vt. baltēsnem(e) baltēšnuos(e) Жіночий рід Однина Множина V.Š. baltē·sne baltē·snes K. bāltėšnio·s baltēšni· bāltėšne·s (1. рідк.) baltē·snes N. baltesnē·i baltesnūm(s) baltesnō·m(s) baltesnē·m(s) G. baltē·sne baltēsnes Įn. baltēsne baltēsnium(s) baltēsniō·m(s) baltēsne·m(s) Vt. baltēsniō· baltēsniō·s(e) baltē·šniō· baltēsne·s(e) baltēsne· baltēsnuos(e)

⁷ Див. LKK, т. 3, с. 100–103.

187

Давальний відмінок однини та називний відмінок множини прикметників вищого ступеня чоловічого роду мають також форми іменників основи ia.

У давальні, місцевому однини, давальному, орудному й місцевому множини прикметників вищого ступеня жіночого роду давні форми з основою на ė, як і в сусідніх жемайтських діалектах⁸, витісняються відповідними формами з основою на io.

З парадигми видно, що деякі відмінкові форми прикметників вищого ступеня мають подвійне наголошення: наголос падає або на основу, або на закінчення (звідти він відтягується на перший склад). Таке наголошення могло виникнути з кількох причин:

1. Через особливості відтягування наголосу в описуваних говірках. Так, наприклад, орудний відмінок однини та знахідний відмінок множини цілком закономірно можуть мати подвійне наголошення: báltėšniu, báltėsne; báltėšnūs, báltėsnes і baltėšnu, baltėšne; baltėšnūs, baltėsnes. За аналогією з тими відмінковими формами, де наголос закономірно може відтягуватися на передостанній склад, таке наголошення може поширюватися й на інші відмінки. Особливо сприятливі для такого узагальнення умови на східній окраїні ареалу говірок, оскільки в сусідніх середніх аукштайтських діалектах (Йонішкіс та ін.) наголос зазвичай відтягується лише на передостанній склад, наприклад: наз. мн. senėšni, род. мн. senėšnu.

2. Наголос окремих відмінкових форм прикметників вищого ступеня може узагальнюватися за аналогією до форм зі сталим наголосом, наприклад: род. одн. baltė·snes, місц. одн. baltė·sńo || baltė·sne тощо.

3. На варіювання наголошення прикметників вищого ступеня, особливо в західній частині ареалу говірок (Шакина, Шюпиляй, Аукшчуцяй), може впливати також сусідній куршенський діалект жемайтів-дунінінків, у якому ці прикметники наголошуються за II і IV акцентними парадигмами. Через закони асиміляції голосних цього діалекту в деяких відмінках подовжується наголошений голосний e суфікса -esnis, -ė, наприклад: чол. р., наз. одн. gerėšnis, дав. одн. mažėšnu, знах. одн. jaunėšni тощо. Такі форми легко могли поширитися й на описувані північно-західні аукштайтські говірки.

Найвищий ступінь прикметників

В описуваних говірках, як і в усіх сусідніх діалектах, найвищий ступінь прикметників утворюється за допомогою суфікса -(i)ausis, -(i)ausia, наприклад: bjaur‧d’usis, bjaur‧d’u-se; ger‧d’usis, ger‧d’use; pikč‧d’usis, pikč‧d’use.

Щодо відмінювання прикметників цього ступеня можна сказати лише, що в прикметників чоловічого роду найвищого ступеня від 1к. відмінюються чотири відмінкові форми: одн. називний (skanā’usis), знахідний (skanā’usi), місцевий (skanā’usem(e) || skanā’usi·) і мн. називний (skanā’usei)⁹.

Іменникова форма одн. місцевого відмінка, вживана поряд зі старою формою одн. місцевого відмінка найвищого ступеня, досі трапляється рідко.

Відмінкові закінчення прикметників жіночого роду найвищого ступеня нічим не відрізняються від відмінкових закінчень іменників io-основи¹⁰.

Наголошування прикметників найвищого ступеня таке саме, як і в 1к.

8 Див. також LKMSR, с. 167.

9 Про їхнє співвідношення з відповідними відмінками прикметників найвищого ступеня в сусідніх середньоавкштайтських і жемайтських діалектах див. LKMSR, с. 167.

10 Див. LKK, т. 3, с. 102.

188

Інші ступені прикметників

1. Вищий ступінь помірної міри. Він утворюється за допомогою суфікса -ėlesnis, -ėlesnė, наприклад: didėlesnis, didėlesnė; mažėlesnis, mažėlesnė. Прикметники цього ступеня в говорах описуваної місцевості досить рідкісні.

Відмінкові закінчення прикметників чоловічого роду вищого ступеня помірної міри такі самі, як і прикметників вищого ступеня, за винятком давального відмінка однини, який уже зовсім не має займенникової форми, а лише іменникову — mažėlesniui.

Прикметники жіночого роду вищого ступеня помірної міри відмінюються так само, як прикметники жіночого роду вищого ступеня, але, за винятком місцевого відмінка однини, ніде не мають паралельних форм з основою на io.

Наголос у прикметниках цього ступеня постійний.

2. Найвищий ступінь прикметників. Цей ступінь утворюється за допомогою різних синтаксичних конструкцій:

a) Займенник pats, pati і займенникова форма прикметника, наприклад: pàč didì·sis; pà·čė didžà·je isirinka; ė·je par pà·ti gli·ji sniega Шкн; àš pàti senõ·ji, pàti gražõ·ji Ск; pà·tis gerìeji vaistai Ділб. Ця конструкція вживається дуже широко.

b) Займенник pats, pati і форма прикметника найвищого ступеня, наприклад: elzbieta pati senà·use; ànie pà·tis bijaurà·usei. Ця конструкція в описуваних говорах досить рідкісна.

c) Прикметник найвищого ступеня та частки už vis (už vis senà·use), par vis par visus, par visas (stabarà·uskis par visus senà·usis Ділб; šuovims, — tas par vis lengvà·use mirtis Аукс); visù· (visù· senà·usis pàlikau Ск), kõ· (kõ· senà·use dàine uždainuok Дрг) та ін.

d) Родовий відмінок множини прикметників невищого ступеня та форми найвищого ступеня, наприклад: gærù· gefà·usis, nàujù· naujà·usis.

e) Прикметники вищого ступеня та частки už vis, par vis та ін., наприклад: už vis gerė·snis; par vis jaunė·sne; par visas gerė·sne та ін.

Інтенсивність ознаки може передаватися й інакше, наприклад: bà·lc balčà·usis «дуже білий, надзвичайно білий», gèrs gerà·usis, júoc juodžà·usis.

4. Займенникові прикметники

Займенникові прикметники в говірках дуже живі й широко вживані. Їхнє походження¹¹ і вживання¹² такі самі, як і в lk.

Займенникові форми утворюються також від прикметників вищого та найвищого ступенів. Однак займенникові форми прикметників вищого ступеня порівняння та всіх прикметників найвищого ступеня порівняно рідкісні.

Приклади: займенникові форми вищого ступеня: geresnì·sis, geresnó·ji; tamsesnì·sis, tamsesnó·ji; ступеня вищого — gerė·lesnì·sis, gerė·lesnó·ji; найвищого ступеня — gerà·usi·sis || gerà·usesis (рідк.), gerà·uso·ji; senà·usi·sis || senà·usesis, senà·uso·ji; ступеня найвищого — visù· gerà·usi·sis || visù· gerà·usesis, visù· gerà·uso·ji.

¹¹ Див. Z. Zinkevičius, ĮBIB, с. 5—18 і LD, с. 277—279.

¹² Див. A. Valeckienė, Вживання займенникових прикметників у сучасній литовській мові, Literatura ir kalba, т. 2, с. 172—256; LKG, т. 1, с. 505—513.

189

Відмінювання

Чоловічий рід

Однина

V.Š. baltāsis, aiškūsis, aukštesni·sis, senā·usi·sis; bā·ltasis, aiški·sis || ā·iški·sis || gražēsis, senā·usesis (рідко) K. bā·lto·je, ā·iško·je, aukštesnio·je, senā·uso·je N. bā·lto·jui, ā·iško·jui, aukštesnio·jui, senā·uso·jui G. bā·ltā·ji, ā·išku·ji, aukštesni·ji, senā·usi·ji, ā·iški·ji, senā·use·ji (рідко) stāmbe·ji Įn. baltuoju, aiškuoju, aukštesniūoju, senā·usuoju Vt. baltamē·je, aiškemē·je, aukštesnemē·je, senā·usemē·je

Множина

V.Š. baltiejei, aiškiejei, aukštesniejei, senā·usiejei K. baltū·ju·, aiškū·ju·, aukštesnū·ju·, senā·usū·ju· N. balties·ā·m(s), aiškies·ā·m(s), aukštesnies·ā·m(s), senā·usies·ā·m(s), baltiesiem(s) (рідко), G. baltuōsus, aiškuōsus, aukštesniūosus, senā·usuosus Įn. baltāiseis, aiškēiseis, aukštesnēiseis, senā·useiseis Vt. baltuōsuos(e), aiškuōsuos(e), aukštesniūuos(e), senā·usuos(e)

У займенникових прикметників, що походять від u-основи, називний відмінок однини має дві паралельні форми, наприклад: aiški·sis, gražēsis. Їхню появу, мабуть, слід вважати наслідком впливу сусідніх жмудських говірок¹³.

Іноді трапляються й паралельні форми іншого типу, наприклад, rū·kštus — rū·kš-tūsis || rū·kštāsis Dlb. Форма rū·kštāsis, мабуть, виникла за аналогією з a-основою (пор. baltāsis, piktāsis).

Походження паралельних форм із -y- у називному відмінку однини займенникових прикметників найвищого ступеня можна пояснити особливостями найвищого ступеня звичайних прикметників: gerā·usi·sis < gerā·usi + jis.

Давальний відмінок однини займенникових прикметників, як і в сусідніх жмудських говірках, має лише іменникове закінчення¹⁴.

Знахідний відмінок однини займенникових прикметників чоловічого роду має паралельні форми того самого походження, що й називний відмінок однини. Форми на ia-основу gražē·ji, stāmbe·ji замість форм на u-основу, очевидно, виникли за аналогією з називним відмінком однини.

Місцевий відмінок однини займенникових прикметників чоловічого роду утворений подібно до сусідніх жмудських говірок, наприклад: didemi·jie Krš, didemējie Pp¹⁵. У самій Пажемайте трапляються вже майже суто жмудські форми місцевого відмінка однини, наприклад: maža-mē·jie Krp.

¹³ Пор. LKMSR, с. 167—168.

¹⁴ Щодо походження передзакінченного -o(j)- див. Z. Zinkevičius, ĮBIB, с. 93—94 і LD, с. 285.

¹⁵ Щодо походження див. K. Явнисъ, Грамматика литовского языка, Петроградъ, 1908—1916, с. 114.; Z. Zinkevičius, LD, с. 113.

190

Форми називного й давального відмінків множини, як і в суміжних жемайтських говірках (Папіле, Куршенай), мають іменникові закінчення¹⁶.

Називний відмінок однини займенникових прикметників чоловічого роду іноді наголошується по-жемайтськи по всьому жемайтському прикордонню, наприклад: bá·ltasis, didì·sis.

Жіночий рід

Однина

Н. baltō·ji, aiškō·ji, aukštėsñō·ji, sená·usō·ji Р. baltō·ses, aiškō·ses, aukštėsñō·ses, sená·usō·ses Д. bá·ltā·jei, á·iškā·jei, aukštėsñā·jei, sená·usā·jei Зн. bá·ltā·je, á·iškā·je, aukštėsñā·je, sená·usā·je Ор. baltā·je, aiškā·je, aukštėsñā·je, sená·usā·je М. baltō·jo·, aiškō·jo·, aukštėsñō·jo·, sená·usō·jo·

Множина

Н. bá·ltō·ses, á·iškō·ses, aukštėsñō·ses, sená·usō·ses baltō·ses, aiškō·ses, aukštėsñō·ses, Р. baltū·ju·, aiškū·ju·, aukštėsñū·ju·, sená·usū·ju·:i Д. baltūm̃sum(s), aiškūm̃sum(s), aukštėsñūm̃sum(s), sená·usūm̃sum(s) baltō·sum(s), aiškō·sum(s), aukštėsñō·sum(s), sená·usō·sum(s) baltō·so·m(s), aiškō·so·m(s), aukštėsñō·so·m(s), sená·usō·so·m(s) Зн. baltá·ses, aišká·ses, aukštėsñá·ses, sená·usá·ses didžō·ses, Ор. baltūm̃sum(s), aiškūm̃sum(s), aukštėsñūm̃sum(s), sená·usūm̃sum(s) baltō·sum(s), aiškō·sum(s), aukštėsñō·sum(s), sená·usō·sum(s) baltō·so·m(s), aiškō·so·m(s), aukštėsñō·so·m(s), sená·usō·so·m(s) М. baltō·so·s(e), aiškō·so·s(e), aukštėsñō·so·s(e), sená·usō·so·s(e) baltūosuos(e), aiškūuosuos(e), aukštėsñūuosuos(e), sená·usūuosuos(e)

У говірках форми давального й орудного відмінків множини вже повністю збіглися й мають по три однакові паралельні форми, одна з яких зберігає приголосний m першого компонента і відповідно подвоєне закінчення um.

На східній окраїні ареалу (в околицях Скайстгіріса) зрідка трапляються такі паралельні форми знахідного відмінка множини, як, наприклад: didžō·ses, didžō·ses. Здається, вони прийшли зі східноаукштайтських діалектів; пор. знахідний відмінок множини в Кріуках gerǫ·ss (тут лит. ą передається як ǫ, наприклад: ko·sñs ~ kásnis)¹⁷.

В описуваних говірках наголос у називному відмінку множини буває двох типів. Давальний та орудний відмінки множини наголошуються однаково — різниці в інтонації на слух не відчувається.

¹⁶ Про виникнення іменникових закінчень див.: Z. Zinkevičius, ĮBIB, p. 83—85 ir LD, p. 268—269.

¹⁷ Про походження та поширення цих форм див.: Z. Zinkevičius, ĮBIB, p. 27—28 ir LD, p. 291—292.

191

ЧИСЛІВНИК

1. Загальні зауваги

Розряди числівників розглядуваних говірок такі самі, як і в літературній мові.¹⁸

Рід числівників говірок збігається з родом відповідних числівників літературної мови¹⁹. Числівників середнього роду вони не мають. Там, де в літературній мові вживаються порядкові числівники середнього роду (перше, друге…), говірки обходяться прислівниками, наприклад: спочатку піди подивися на свиней, потім нарви листя, а тоді, як потеплішає, випусти поросят Skn.

За числом числівники говірок відмінюються так само, як і в літературній мові.²⁰

Не відмінюються скорочені назви десятків, наприклад: де·шім(t) || де·шім(c), … дев’ятьдес·ять, а також складені дробові числівники, наприклад: пуса̀нтра, пуса̀нтро·с, || пуса̀нтро·с (рідко), пуса̀нт ру· || пуса̀нтру· (рідко) (років). Усі інші числівники мають 6 відмінків і, за винятком окремих випадків, відмінюються як прикметники та іменники діалекту відповідного відмінювання і числа.

2. Відмінювання

Кількісні числівники

Основні

Кількісні основні числівники говірок щодо відмінювання не утворюють єдиної групи: вони поділяються на дрібніші групи, а іноді й безпосередньо на окремі парадигми.

Числівник viens, viena відмінюється як двоскладові прикметники на основи a-, o- III наголошувального типу, напр.: як bã·lc, bãlta. Лише місцевий відмінок однини жіночого роду, як і той самий відмінок займенників жіночого роду, іноді має паралельну форму чоловічого роду, напр.: vienam(e) pùsė «з одного боку». Таке явище трапляється і в сусідніх жмудських говорах. Місцевий відмінок однини чоловічого роду поруч зі звичайною формою vienam(e) на західній окраїні ареалу говірок іноді має також форму vienem(i)²¹.

Відмінювання числівника dù, dvì мало відрізняється від літературної мови. Лише до форм давального й орудного відмінків іноді додається закінчення множини -s: dvìems, dvìems (пор. паралельні форми множини інших іменних частин мови: baltìem || baltìems). Крім того, поряд із формою місцевого відмінка жіночого роду dvìejo·s(e) вживається також форма dvìejos(e)²².

Числівник ãbu, ãbi відмінюється як dù, dvì. Числівник abùdu || abùodu, abìdvì || abìedvì відмінюється так:

Чоловічий рід

Жіночий рід

Р.в. abùdu abùodu З.в. abùdviejų· abìdviejų· abùodviejų·

Р.в. abìdvì abìedvì abìdves (Skn, Auks, Krp) З.в. abìdviejų· Д.о.в. abìdviem

¹⁸ Див. LKG, t. 1, p. 605—608.

¹⁹ Див. там само, p. 609.

²⁰ Див. там само, p. 609, а щодо дробових числівників — p. 626—627.

²¹ Щодо її походження див. LKMSR, p. 169.

²² Щодо форм із кореневим -i-, що трапляються в прижмудських говорах, див. LKMSR, p. 168.

192

Оруд. одн. abùdviem abìdviem abùodviem abùdum (Škn, Auks, Krp) Місц. abìdviejùos(e) abìdviejùos(e) abùodviejùos(e) Місц. abìdvije·s(e) abìdvije·uos(e)

Форми називного й знахідного відмінків abùodu, abìedvi, очевидно, досить давні, оскільки додатковий компонент du, dvi зберіг старе закінчення першого компонента з дифтонгічним чергуванням голосних. Із форм чоловічого роду цього числівника найчастіше вживаються називний і знахідний відмінки; форми інших відмінків малоактивні, і їх зазвичай замінюють відповідні форми числівника abù. Наприклад, кажуть: pàrvesk abùdu à·r̃klus; ar abùdu àr̃klei matì·ti, bet abìeju· àr̃klu· nètè·. Через свою маловживаність інші відмінкові форми числівника abùdu у говорах зазнають різноманітних змін, адже вже не утворюють цілісної системи. Найчастіше їх переробляють за зразком називного-знахідного відмінка, але, як видно з парадигми, трапляються й форми з голосним i (abìdvije·, abìdviem…). Вони, найімовірніше, виникли за зразком форм жіночого роду.

Значно активнішими й ширше вживаними є форми жіночого роду цього числівника, тому в парадигмі менше коливань.

Ближче до жемайтської межі (Šakýna, Aukščiai, Kruopiai) давальний-орудний відмінок чоловічого роду досить часто має жемайтську форму abùdum, а називний-знахідний відмінок жіночого роду — abìdves.

Числівник tri·s після відновлення фонетичних скорочень відрізняється від літературної мови лише варіантною формою місцевого відмінка жіночого роду trìjuos(e).

Числівники kèturi, kė·tures,… dè·vi·ni, devì·nes відмінюються як множина двоскладових прикметників основ на ia- та io- (наприклад, žá·lš, žàle).

Числівники від «11» до «19» мають і формант -lika, як і в літературній мові (наприклад: dvì·lika,… penkó·lika,…), і формант -leka (наприклад: dvì·leka, tri·leka).

У східній частині ареалу описуваних говорів (Skaistgirys, Kyburiai) формант -lika, здається, трапляється частіше, ніж у західній (Šiupyliai, Šakýna, Aukščiai, Kruopiai).

У числівнику «vienuolika» приголосний n першого компонента ще може бути твердим або пом’якшеним: vienuólika || viẽnuólika ir vienuóleka || viẽnuóleka. Числівник із пом’якшеним n мають і сусідні жемайтські говори (пор. куршенське vi·nù·leka, папільське veĩnõulekᵃ). Приголосний n може пом’якшуватися за аналогією до інших кількісних числівників того самого типу з закономірно м’яким n (septì·nõ·lika, aštuonõ·lika, devì·nõ·lika).

У самій прикордонній із жемайтськими говорами зоні трапляється ще одна форма: vi·nùoleka. Імовірно, вона також жемайтська; пор. vi·nù·leka Krš, veĩnõulekᵃ || viñõulekᵃ Akm, veĩnõulekᵃ || vi·nõulekᵃ Vgr.

Числівники від «11» до «19» відмінюються як однина іменників на o у говорах²³. Незрозуміло лише, чи збігається форма знахідного відмінка з називним, як у літературній мові²⁴, чи фонетично скорочена, як знахідний однини іменників на o у говорах (gá·Iva).

²³ Див. LKK, т. 3, с. 100.

²⁴ Див. LKG, т. 1, с. 649.

13. Lietuvių kalbos gramatikos tyrinėjimai

193

Іноді числівники цієї групи можуть бути невідмінюваними, наприклад: ant šešō'lęka (яєць) užlė'džau (висиджувати), į visus vérte «висиділа»; ana būva dvī'lęka mā'tu-išnešta pro' lā'nga Dam. Однак поряд із ними частіше вживаються відмінювані форми, наприклад: aš tik už dvī'lękas mā'tu pasiimšu Dam.

Назви десятків у говірках скорочуються трьома способами, наприклад: dė·šimc || dė·šimt || dė·šim. Усі ці скорочені форми вживаються паралельно, і майже неможливо встановити, яка з них частіша, а яка рідша. Ці форми не відмінюються.

Поряд із ними, хоч і дуже рідко, вживається також повна форма. Однак повної форми називного відмінка вже немає, замість неї вживається одна із скорочених форм. Отже, кажуть, наприклад: род. dvīdešimties, дав. dvīdešimčei, знах. dvīdešimtį, оруд. dvīdešimče, місц. dvīdešimti· || dvīdešimtie, але називний dvīdešim(t)(c).

Так само, як dvīdešim(t)(c), відмінюється й числівник dė·šim(t)(c), але він має також усі відмінкові форми множини. Від множини іменників жіночого роду на -i він відрізняється тим, що ніколи не доводилося чути поряд із формами називного й знахідного відмінків множини на -ių форм на -ē.

Кількісні числівники milijo·ns, šimc, tū·kstantis відмінюються як іменники тієї самої основи в говірках.

Складені числівники, утворені з кількох окремих числівників, відмінюються як у 1-му типі.²⁵

Наголошування. За винятком форми давального відмінка однини жіночого роду числівника «один» vienái та числівника šimc, який наголошується за II і IV акцентними парадигмами, усі інші основні кількісні числівники, після відновлення закономірно відтягнутого наголосу, наголошуються як у 1-му типі.

Збірні числівники

Збірні числівники говірок утворені так само, як і в 1-му типі.²⁶

Поряд зі збірним числівником vieneri, vieneres дуже часто з тим самим збірним значенням уживається і звичайний числівник vieni, vienas, наприклад: vieni käilinei, vienas pirš-tines.

Збірні числівники dvēji, dvē·jes; trēji, trē·jes відмінюються й наголошуються як множина прикметника говірок žā'ls, žāle.

Так само відмінюється й числівник ābej, ā·bejes, тільки в його знахідному відмінку наголос падає на корінь: ā·bejus, ā·bejes.

Парадигма жіночого роду збірних числівників із суфіксом -eri, -eres (наприклад, kē·tveri, kē·tveres) така сама, як множина іменників говірок множинної форми на -io²⁷.

Парадигма чоловічого роду, після відновлення скорочених закінчень давального й місцевого відмінків, не відрізняється від 1-го типу.²⁸

Наголошування. Наголос числівників septýneri, -erios; aštuoneri, -erios; devyneri, -erios змішаний. Двояко наголошуються:

1. Називний відмінок чоловічого роду, наприклад: septì·neri ~ septýneri ir septì·neri;

²⁵ Див. LKG, т. 1, с. 623.

²⁶ Див. там само, с. 624.

²⁷ Див. LKK, т. 3, с. 102.

²⁸ Див. LKG, т. 1, с. 623.

194

2. Родовий відмінок обох родів, наприклад: septì·nėrù ~ septýnerių ir septì·nėrù ~ septýnerių (пор. a tik tá·u nerei̇̀kė·s trejù devì·nerù Škn);

3. Часом орудний і місцевий відмінки обох родів, наприклад: septì·nereis ~ septýneriais || septì·nereis ~ septýneriais; septì·nerò·s(e) ~ septýneriose || septì·nerò·s(e) ~ septýneriose.

У всіх цих випадках форми з наголосом на закінченні трапляються частіше, а з наголосом не на закінченні — рідше. Особливо рідкісні форми орудного й місцевого відмінків із наголосом не на закінченні.

Коливання наголосу, найімовірніше, виникло через те, що такі великі збірні числівники в говірках уживаються нечасто, і люди просто вже не дуже вміють їх наголошувати²⁹.

Цікаво, що у формах цих числівників наголос зазвичай відтягується не на перший склад слова, а на другий від початку слова.

Збірні числівники

У говірках трапляються збірні числівники від trẽ·jee… до devì·nec. Замість 1к. dvejeto вживається põ·ris «пара», наприклад: ga·l ga·ušu kò·ki pò·ri trẽ·jeta šimtù (рублів) Шкн.

Збірні числівники відмінюються й наголошуються як 1к.³⁰, однак місцевого відмінка ніколи не доводилося чути.

У говірках ці числівники не дуже поширені, трапляються лише зрідка. Зазвичай ними виражається певна невизначеність, наприклад: pàrnešk duònas pò·ri trẽ·jeta kilògramu; an tò·kos ù·kes laikì·dà·va pẽnketa še·šeta árklu; o·gi trẽ·jeta vàlandù acigù·li i vẽl kẽlkis (…якісь три години поспав...); kità kárta pò·nai važinė·dà·va kẽtureis árkleis (= четвіркою коней) Шкн.

Дробові числівники

Дробові числівники говірок нечисленні. За винятком pusę (pùse) та слов’янізму čvertì || čvertką (čvė·rtis || čvėrtka «чверть»), уживаються лише дробові числівники, утворені від pus- та родового відмінка порядкового числівника, наприклад: pusà ntra, pustre·če… puzdevì·no·lekta; вони відмінюються й уживаються як 1к.³¹. Замість цих дробових числівників можна сказати й інакше: чол. р. viens su pùse, dù su pùse; жін. р. dvì su pùse, kẽ·tures su pùse. У таких утвореннях числівник першого компонента відмінюється, наприклад: наз. в. dù su pùse, род. в. dviejų· su pùse тощо.

Порядкові числівники

Порядкові числівники говірок у кількох випадках відрізняються від 1к.:

1. У піснях зрідка трапляється давніша форма порядкового числівника septintas — sė·kmas, наприклад: o· čė visi pẽnki, o· aš pac sestasis, sė·kmas mùna žirgė·lis Ск (с. Рукужяй). Тут віршовий розмір пісні не дозволив замінити sekmo на septintu.

²⁹ Іменник metai, який міг би допомогти зберегти активнішу парадигму цих числівників, у говірках досить часто має і однину, і множину, тому з ним зазвичай уживаються кількісні числівники, наприклад: dina· m·ėta nebūva ò·belu; tù jau didelis, jau septì·nù m·ė·tu Шкн.

³⁰ Див. LKG, т. 1, с. 625.

³¹ Див. LKG, т. 1, с. 626–627.

13°

195

2. Числівник aštuntas, -a має три форми. Найчастіше вживається форма зі зведеним у говірках до одного голосного -uo- aštont, aštonta, рідше — спільна з lk. форма aštunc, aštunta, а найрідше трапляється форма зі збереженим -uo- — aštuonc, aštuonta.

Складені числівники від «11» до «19», як і відповідні кількісні числівники, мають по дві паралельні форми, наприклад: dvi’likc, dvi’likta || dvi’lekc dvi’lekta.

Складений числівник pirms, pirma може утворювати ступені порівняння.

Складені числівники відмінюються як прикметники а- та о-основ говірки, за винятком лише trè’čes, trèčė. Цей числівник відмінюється як прикметники ia- та io-основ говірок (наприклад, ža’ls, ža’le³²).

У чоловічому роді однини давальний відмінок назв складених числівників від 11-го до 19-го та всіх складених десятків має дві форми: із займенниковим закінченням, як у lk., і з іменниковим -ui, наприклад: dvi’likta’m || dvi’liktui, trizdešimta’m || trizdešimtui.

Наголошування. Складені числівники від pirmo до dvidešimto, а також числівник trisdešimtas наголошуються так само, як відповідні складені числівники lk.³³.

Складені числівники, утворені від назв десятків, від keturiasdešimto до devyniasdešimto наголошуються неоднаково:

1. У всіх відмінках зберігається наголос на першому компоненті, наприклад: pėnkezdešimc, pėnkezdešimta, devi’nezdešimc, devi’nezdešimta.

2. Наголос переходить із передостаннього складу на закінчення, і ці числівники наголошуються як слова IV акцентної парадигми, наприклад: keturezdešimc, keturezdešimta, дав. мн. keturezdešimtem(s), жін. р. keturezdešimtum(s), знах. мн. keturezdešimtus, keturezdešimtas тощо.

Займенникові складені числівники. Займенникові складені числівники в говірках досить поширені. Незайменникових форм складених числівників šimtàsis, šimtó’ji; tu’kstan-tàsis, tu’kstan tó’ji не доводилося навіть чути.

Складені займенникові числівники відмінюються й наголошуються як займенникові прикметники говірок.

Різні числівникові утворення

Від збірних числівників за допомогою суфікса -ópas, -ópa утворено числівникові прикметники, наприклад: dvejó’ps, dvejó’pa; trejó’ps, -a; ketveró’ps, -a… dešimteró’ps, -a, які відмінюються як прикметники говірок із відповідними основами. Наголошуються й уживаються як у lk.

Числівникові утворення з компонентом -gubas, -guba: viengups, vienguba; dvigups, -a; trigups, -a; keturgups, -a, які відмінюються як прикметники говірок із тими самими основами. Наголошуються як у lk. У говірках вони іноді вживаються також замість утворень із компонентом -linkas, -linka, наприклад: kló’kis su vienguba skara, su dviguba būs par šiltai; par vienguba skara’le vė’jes ein kai par sieta Škn.

Числівникові утворення з компонентом -linkas, -linka, наприклад: vienlinks, vienlinka, dvilinks, -a, devi’nlinks, -a, які відмінюються як прикметники говірок із тими самими основами. Наголошуються й уживаються як у lk.

³² Щодо числівника trè’čes (ir trečàsis), див. суміжні форми називного й знахідного відмінків однини чоловічого роду в жмудських говірках: LKMSR, с. 168.

³³ Žr. A. Laigonaitė, Lietuvių literatūrinės kalbos kirčiavimas, Vilnius, 1959, p. 64—65.

196

Замість утворень viengups,… dvigups… іноді вживаються viembulc ~ vienbultas, viembulta ~ vienbulta; dibulc, -a; tribulc, -a. До говірок, імовірно через латиську мову, найперше потрапив германізм dibulc³⁴. За його зразком згодом з’явилися також viembulc із tribulcu, а іноді навіть keturbulc.

Від перших двох утворень цього типу за допомогою суфікса -inis, -inė, своєю чергою, утворюються інші прикметники: viembultinis, viembultinė; dubultinis, dubultinė, наприклад: šėndie reikš sudė·t dubultinus lá·ngus; a to·s pirštines būs dubultines, a viembultines? Škn.

Серед числівникових утворень із компонентом -lypis, -lypė у говірках зафіксовано лише 1 слово: назва пагорба з двома вершинами у с. Даукшяй поблизу Жагаре — dvili·pis (~ Dvilypis).

Від збірних числівників за допомогою суфікса -gis || -gys, -gė утворюються числівникові прикметники dvėgi·s, dvėgė·… ketvėrgis, ketvė·rge… devi·nė·rgis, devi·nė·rge. Вони відмінюються як іменники говірок із тими самими основами.

ЗАЙМЕННИК

1. Загальні зауваги

Розряди займенників.³⁵ Деякі займенники говірок залежно від значення речення можуть одного разу належати до одного розряду, а іншого разу — до іншого, наприклад: āns, āna — особовий (āns mā· žadė·je še·klas pasko·li·t Škn) і вказівний (paduok daba āna· krėpši Škn); pāc, pāti — означальний (pāc miš, pāc blā·un Škn) і особовий — проміжний між tu і tamsta (sā·ka, pā·o·s tė·vuks ār turė·jes é·itvara Kyb); kó·ks || kó·ks || kō·ks, kō·ki || kō·ki || kō·ki — питальний і відносний (sakī·k, kó·ks tas naujėsis pirmininks Kyb) і неозначений (cė kó·kem smó·te ėsa·s cigō·mu· so·džuks «тут десь є циганське сільце» Žg); kātras, -a — питальний і відносний (parsinėšu, kātrie negā·l ēīt, pasidalī·sme «принесу, поділимося з тими, хто не може ходити» Kyb) і означальний (po· tris gėktarus katrā·m (кожному) primete (землі) Dam); kās — питальний і відносний (kās čė būva Škn) і неозначений (i vėl kās su pō·ru ārkļu· ilek «і знову хтось заїжджає…» Žg); kūris, -i — означальний (kūris jau lāiks, o· dā· pūsri·cė neduod Škn «уже так пізно…»), неозначений (apsižiė·ni·s i lai gi·vė·s kūra· diena «колись-таки одружиться і хай живе» Sk) і часом питальний та відносний (kūru· vėlnu· če dauž·is? Škn); kēlint, kēlinta — питальний (kēlinta vālonda? Škn) і неозначений (antro·ji vėl kēlinta vā·kara rūoždamā·si·s pažū·rė·s, a nēgaus matī·f, kó·ks āns i· «друга також одного вечора, збираючись, вирішила подивитися, чи не побачить, який він на вигляд» Dilb); tō·ks || tō·ks || tō·ks, tō·ki || tō·ki || tō·ki — вказівний (ta sūkne būs va tō·ke ilgūma Škn), означальний (tō·ke aš tāvē·s niekur nelē·isu Škn) і неозначений (važiuodami sutiko·m tō·ke žmo·nė·le Škn).

Рід. Займенники говірок бувають родові й безродові — так само, як у lk.³⁶

Родові займенники мають 2 роди: чоловічий (āns, pāc, tās…) і жіночий (āna, pāti, tā…).

³⁴ Латиське dubulc < нім. нижньонімецьке dubbelt, див. K. Mühlenbacha Latviešu valodas vārdnīca, т. 1, Rīgā, 1923—1925, с. 509.

³⁵ У статті дотримано систематики займенників, прийнятої у шкільній граматиці литовської мови; див. J. Žiugžda, Lietuvių kalbos gramatika, 1, Kaunas, 1966, с. 123.

³⁶ Див. LKG, т. 1, с. 638—639.

197

Із середнього роду є лише займенник kas kita, наприклад: va dāba tai jau kas kita Шкн.; dāba tai kas kita gavė:f: žė:me atl̇jus, minkšta Дарг. Те, що тут маємо середній рід, видно зі змісту речень, але давня форма середнього роду в говірках мала б фонетично скоротитися: kas kit. Тому ця форма займенника або потрапила до описуваних говірок з інших діалектів, або була пристосована до називного відмінка однини жіночого роду, який зберігає кінцеве a.

У всіх інших випадках замість середнього роду зазвичай уживається:

а) називний відмінок однини чоловічого роду, наприклад: tās jau nė: didele laime Žg;

б) знахідний відмінок однини чоловічого роду, наприклад: a pādarei tā*, kā* āš tā'u šakau Шкн.

Число. За винятком особових займенників aš, tu, tą msta, займенники, що не мають граматичного роду, за числами не відмінюються.

Особові займенники aš, tu, āns, āna, jis, ji мають 3 числа: однину, множину й двоїну. Щоправда, поряд із двоїнними формами зараз так само часто вживаються вже й форми множини.

Окремі двоїнні форми відмінків трапляються й у парадигмі вказівних займенників šis, tas, наприклад: наз. tuodu, to'dvi (жін. р.), šiodu || šiedu; род. tuodviejų. Можливо, форми двоїни тут збереглися під впливом займенника āns, āna, який на більшій частині території говірок уживається і як особовий, і як вказівний. Як особовий займенник він закономірно має форми двоїни, які іноді зберігаються й у його вказівному вживанні.

Усі інші займенники говірок мають лише однину й множину.

Відмінок. Особові займенники aš, tu не мають місцевого відмінка однини й множини. Не мають місцевого відмінка й займенники, що не мають граматичного роду, nieks, viskas, kas та всі утворені з ними складені займенники (крім le kąs, kas nōns || nōnt...). Місцевий відмінок цих займенників замінюють прислівники.

Трапляються й інші відмінності у відмінюванні займенників порівняно з літературною мовою. Наприклад:

а) Займенники чоловічого роду āns, jis, kās, kātras, šis, tās, tātras та займенники, що не мають граматичного роду, nieks, viskas в однині в орудному відмінку, крім основних форм ānuo, juō, kuō, kātruo, nieku, šūo, tūo, viskuo, мають також дещо рідші паралельні форми з -m: ānuom || ānum, juōm, kūom || kūm, kātruom || kātrum (рідк.), niekuom || niekum, šūom || šūm, tūom || tūm, tātruom || tātrum (рідк.), viskuom || viskum.

б) Місцевий відмінок однини займенників āns, kic, tās поряд із формами ānam(e), kitam(e), tām(e) у західній частині території говірок іноді має також паралельні форми ānem(i), kitem(i), tēm(i)³⁷.

в) Давальний відмінок множини займенників чоловічого роду біля межі з жемайтськими говірками (Аукшчяй, Крупяй, частково також Шакіна) поряд із формами із закінченням -iem(s), наприклад: āniem(s), kitiem(s), має також жемайтські форми із закінченням -im(s), наприклад: tīms³⁸.

г) Знахідний відмінок множини займенників āns, kātras, šis, tās, tātras поряд із формами anuōs, kātruōs, šuōs, tuōs, tātruōs у західній частині території говірок має також жемайтські форми ānus, kātrus, šūs, tūs, tātrus³⁹.

ґ) Називний відмінок однини займенників жіночого роду jokia, kokia, tokia, šiokia, kitokia, vienokia, visokia має закінчення -i, наприклад: jō·ki || jō·ki || jō·ki ~ jōki || joki, kō·ki || kō·ki || kō·ki ~ kōki || koki. Таке саме закінчення ці займенники мають у деяких суміжних середньоаукштайтських (наприклад: Rudiškių, Daunoravos kōki, tōki) і жемайтських доунінінкських (наприклад: Papilės tuokė ~ toki) говірках.

³⁷ Щодо їхнього походження див. LKMSR, с. 169.

³⁸ Пор. LKMSR, с. 168.

³⁹ Докладніше див. LKMSR, с. 169.

198

f) Орудний відмінок однини займенників àna, ji, kàtra, ši, tà, tàtra на всій території говірок найчастіше має лише займенниково-означені форми: anà'je, já'je, katrà'je, šà'je, tà'je, tatrà'je. Крім того, в околицях Aukštučiai, Kruopiai, а іноді й Dilbinai, Šakyna трапляються також уже скорочені займенниково-означені форми: anà'i, katrà'i, šè'i, tà'i. Такі скорочені форми вживаються і в деяких сусідніх жемайтських говірках, наприклад: у Куршеная anà'i ~ aną́ja, katrà'i, šè'i, tà'i. Неозначених форм дещо частіше трапляється поблизу межі середньоаукштайтських говірок, в околицях Kyburis, іноді Skaistgirys тощо, наприклад: sù_ja~su ją, tà Kyb, tà Sk. Займенниково-означені форми орудного відмінка однини замість неозначених трапляються також у сусідніх середньоаукштайтських говірках, наприклад: у Rudiškės tà і já'je, tà'je.

g) Займенник tà у місцевому відмінку однини поряд із формою жіночого роду tõ˙ дуже часто має також форму місцевого відмінка однини чоловічого роду tàm(e)⁴⁰.

h) Займенники àna, ji, kàtra, tàtra, ši, tà у знахідному відмінку множини мають довге кінцеве a: anà's, já's, katrà's, šà's, tà's, tatrà's.

Однак іноді, особливо ближче до межі з жемайтськими говірками, трапляються форми і з коротким a: tàs, ànas.

i) Займенники kas і tas у знахідному відмінку іноді мають також форми нез’ясованого походження kũo, tũo (Šakyna, Kruopiai)⁴¹.

Наголошування. Займенники не мають єдиної системи наголошування. За наголошуванням вони поділяються на кілька груп, які більшою чи меншою мірою відрізняються одна від одної.

2. Відмінювання

Особові займенники

У говірках уживаються особові займенники: àš, tù, àns, àna, jis, ji⁴², tà'mista, pàc, pàti.

Займенники àš, tù. До називного відмінка однини àš, tù досить часто додається енклітична частка -ai: àšai, tùjei.

Форми родового відмінка однини manè's, tàvè's, імовірно, утворені за зразком форм родового відмінка однини іменників основи на ē з наголосом на закінченні, пор. kàtè's, vàršketøy's. Їхню відмінність не можна пояснити фонетичними особливостями говірок. У суміжних жмудських і середньоаукштайтських говорах таких форм родового відмінка однини немає.

Форми давального відмінка однини — mà'n, tà'u. Поряд із mà'n широко вживається також скорочена форма mà'.

Форми знахідного відмінка однини màni ~ mani, tàvi ~ tavi збігаються з відповідними формами суміжних середньоаукштайтських і жмудських говорів.

У районі Крупю, Ділбіню, Шакіни іноді замість звичайної форми знахідного відмінка однини tàvi кажуть також tèvi. Ця форма, найімовірніше, прийшла від жмудів-акменішків, але в окремих випадках її можуть уживати також під впливом латиської мови.

Форми орудного відмінка однини mànim, tàvim відрізняються від форм літературної мови лише скороченим закінченням.

Форми називного відмінка множини — mè's, jù's. Однак поряд із формою mè's майже на всій території говірок уживається також mà's. Пор. mà's у суміжних жмудських говорах (Куршенай і Папіле).

⁴⁰ Докладніше див. LKMSR, с. 169 і LKGS, с. 178.

⁴¹ Про них див. LKMSR, с. 169 і LKGS, с. 177.

⁴² Про ареали вживання àns, àna та jis, ji див. LKMSR, с. 169—170.

199

У родовому відмінку множини поряд із mūsų, jūsų⁴³ дуже широко вживаються також форми mūsa ~ mūso, jūsa ~ jūsą, характерні для суміжних жемайтських говірок. Закінчення -o, імовірно, потрапило до родового відмінка множини особових займенників через присвійні займенники māna ~ māno, tāva ~ tāvo⁴⁴.

Форми давального відмінка множини — mūm(s), jūm(s). Кінцеве s зберігає лише сама піджемайтська зона, та й то нерегулярно.

Форми знахідного відмінка множини в описуваних говірках дуже різноманітні: поряд із формами mūm(s), jūm(s), що походять із давального відмінка множини, починають уживатися також сучасні форми орудного відмінка множини mūm(s), jūm(s). Ближче до жемайтської межі для вираження знахідного відмінка множини вживаються давні форми орудного відмінка множини mūmis, jūmis, а поблизу Шакинє та Аукщючяй час від часу трапляються ще дальші їхні перетворення — mūmes, jūmes⁴⁵.

Форми орудного відмінка множини mūm(s), jūm(s) є скороченими: вони не мають кінцевого -i-, а -s частіше трапляється також лише в самій піджемайтській зоні.

У двоїні цих займенників уживаються такі форми:

Чоловічий рід

Н. mūdu, jūdu Р. mūdvieju·, jūdvieju· Д. mūdviem, jūdviem mūdum, jūdum (Škn, Auks, Krp, Dilb)⁴⁶ З. mūdu, jūdu Ор. mūdviem, jūdviem mūdum, jūdum (Škn, Auks, Krp, Dilb) М. — —

Жіночий рід Н. mūdvi, jūdvi mūdes, jūdes (Škn, Auks)⁴⁷ Р. mūdviejų, jūdvieju· Д. mūdviem, jūdviem З. mūdvi, jūdvi mūdes, jūdes (Škn, Auks) Ор. mūdviem, jūdviem М. — —

Займенники третьої особи ans, ana, jis, ji відмінюються так:

Чоловічий рід

Однина V. ans, jis K. ano·, jo· N. anám, já·m G. ana·, ji· Įn. ánuo, júo ánuom, júom ánum Vt. ànam(e)

Множина V. ànie, jìe K. ànu·, jù· N. àniem(s), jìem(s) aním(s) G. ànuos, júos ànus Įn. ànais, jé̇is Vt. ànuos(e), júos(e)

⁴³ Наголошене закінчення родового відмінка множини, за винятком самої Пажемайте, завжди довге; виняток становлять лише ці займенники.

⁴⁴ Пор. J. Jablonskis, Raštai, t. 1, Vilnius, 1957, p. 266.

⁴⁵ Щодо походження див. LKMSR, p. 170.

⁴⁶ Щодо співвідношення цих форм давального й орудного відмінків із жемайтськими говірками див. LKMSR, p. 170.

⁴⁷ Щодо співвідношення цих форм із жемайтськими говірками див. там само.

200

Жіночий рід

Однина Множина Н. àna, jì Н. àno·s, jō·s Р. àno·s, jō·s Р. ànų, jū· Д. aná·i, jé·i Д. anúm(s), Зн. àna·, jā· anó·m(s), jó·ms Ор. anáje, jé·je Зн. aná·s, jā·s ànai, ànas, àna, jā anúm(s), М. àno·, jō· àno·m(s), jō·m(s) Ор. àno·s(e), jā·s(e) ànuos(e), jūos(e)

Двоїна Чоловічий рід Жіночий рід Н.Зн. anūdu, jiedu Н.Зн. anūdvi, jiedvi aniódu, júodu aniódvi, júodvi Р. anūdvieju·, anūdves, aniódvieju·, júodvieju· aniódves Д.Ор. anūdviem, jiedviem Р. anūdvieju·, aniódviem, júodviem aniódvieju·, júodvieju· anū dum, Д.Ор. anūdviem, jiedviem aniódum, aniódviem, júodviem М. anūdviejuos(e), М. anūdviejo·s(e), aniódviejuos(e) anūdviejuos(e), aniódviejo·s(e), aniódviejuos(e)

Окрім тих аспектів, які щодо окремих відмінків цих займенників зазначено в розділі «Загальні зауваги», слід іще згадати, що поряд із формою називного відмінка однини жіночого роду займенника третьої особи il досить часто трапляється також jn, ближче до межі середньоаукштайтського ареалу. Вона виникла з jinai внаслідок випадіння енклітичної частки -ai. Форми двоїни займенників третьої особи утворюються лише від основи займенників чоловічого роду; рід цих форм показує закінчення. Крім того, у парадигмі двоїни займенників àns, àna широко закріпилися такі форми, у яких давнє закінчення називно-знахідного відмінка двоїни чоловічого роду -uo першого компонента, імовірно за аналогією зі числівником abù, abùdu, скорочено до -u, наприклад: anūdu, anūdvieju·. Закінчення відмінків двоїни займенників àns, àna, jìs, jì такі самі, як і в займенників àš, tù. Двоїна займенника jìs, jì трапляється рідше, ніж двоїна займенника àns, àna. Оскільки jìs, jì не вживається поблизу межі з жемайтським ареалом, у його парадигмі немає жемайтських форм.

Зворотний займенник

Зворотний займенник šavè·s відмінюється як однина особових займенників àš, tù. Відмінність лише в тому, що він має місцевий відмінок — sàvi·. У тій частині ареалу говірок, де вживається форма знахідного відмінка однини tèvi, поряд із sàvi іноді кажуть і форму sèvi такого самого походження, як tèvi.

201

Присвійні займенники

Описувані говірки мають такі незмінювані присвійні займенники: mana, tava, sāva, mū’su || mū’sa, jū’su || jū’sa.

Крім того, у районі Скайстгіріса й Грузджяй трапляється mā «мій», наприклад: tū mā· vaika suvil’ojei Grz; mā· vaiks, lai pastō (корова) біля лазні; ēik tū, mā· vaiks, kas jā· dē·s pēnku· mečiuku Sk.

Відмінювані присвійні займенники: а) manā­sis, manō·ji; savā­sis, savō·ji; tavā­sis, tavō·ji; ju’sāsis, ju’sō·ji; mu’sāsis, mu’sō·ji;

б) maniškis, maniškė; taviškis, taviškė; saviškis, saviškė; ju’siškis, ju’siškė; mu’siškis, mu’siškė.

Займенники maniškis, maniškė… відмінюються й наголошуються як прикметники із суфіксом -iškis, -ė. Їхній давальний і місцевий відмінки однини чоловічого роду найчастіше мають іменникові закінчення, наприклад: mu’siškui, mu’siški.

Займенники manā­sis, manō·ji; tavā­sis, tavō·ji… відмінюються й наголошуються як займенникові прикметники (baltā­sis, baltō·ji).

Відмінювані присвійні займенники, як і в LK, уже мають виразну схильність до субстантивації, наприклад: mu’sāsis (тобто батько або син) kai vā·kar išē·je, tai dā·r i nesirō·da; maniškis (тобто чоловік) i miška išvažā·va Škn.

Відмінювані присвійні займенники відрізняються від незмінюваних іще й тим, що незмінювані можуть уживатися в усіх випадках, тоді як відмінювані — лише щодо осіб або (іноді) тварин і тільки тоді, коли займенник уживається самостійно, тобто без іменника, наприклад, не manā­sis vī·rs, tavō·ji pati, а лише manā­sis, tavō·ji.

До присвійних займенників можна зарахувати й похідне від займенника tava tavinis, -e «твій, твій власний», наприклад: jau tavine gē·roje grē·blūka nebē·; kūr ta tavine šā·ke Škn. Щоправда, це похідне рідкісне й, мабуть, не давнє. Ще рідше трапляється tamstinis, -e «ваш, вашої милості», наприклад: to·s tamstines bülbes grēičau pū·n Škn.

Вказівні займенники

Описувані говірки мають такі вказівні займенники: āns, āna; šō·ks ~ šiōks || šō·ks || šō·ks ~ šiōks, šō·ki ~ šiōki || šō·ki || šō·ki ~ šioki; šis, ši; tās, tā; tō·ks ~ tōks || tō·ks || tō·ks ~ tōks, tō·ki ~ tōki || tō·ki || tō·ki ~ to·ki. Займенник šitas, šita вживається рідко. Як слово-відповідь до питально-відносного займенника kātras, kātra поряд із вказівним займенником tās, tā вживається також займенник tātras, tātra, наприклад: kātras važuoste i žagā·re? – kātras važuosme, tātras, a tā·u ne vis tiek; kātra šā·ke mā·n īm? kātra nō·ri, tātra Шкн.

Вказівні займенники відмінюються по-різному: šō·ks || šō·ks || šō·ks, šō·ki || šō·ki || šō·ki, tō·ks || tō·ks || tō·ks, tō·ki || tō·ki || tō·ki відмінюються як питальний займенник kō·ks || kō·ks || kō·ks, kō·ki || kō·ki || kō·ki; tātras, tātra — як питальний kātras, kātra; āns, āna — як особовий āns, āna; займенники šis, ši, tās, tā відмінюються інакше, пор.:

Чоловічий рід

Однина

Множина

Н. šis, tās

Н. šie, tie

Р. šō·, tō·

Р. šių, tų

202

N. šã'm, tã'm G. šĩ˙, tã˙ In. šĩo, tũo šũom, tũom šũm, tũm Vt. šãm(e), tãm(e)

N. šiem(s), tiem(s) šīm(s), tīm(s) G. šũos, tũos šũs, tũs Įn. šẽis || šẽis, tãis || tãis Vt. šũos(e), tũos(e)

Жіночий рід

Однина

Множина

V. šĩ, tã K. šõ˙s, tõ˙s N. šẽ˙i, tã˙i G. šũ˙, tã˙ Įn. šẽ˙je, tã˙je šẽ˙i, tã˙i šũ, tã Vt. šõ˙, tõ˙ tãm(e)

V. šõ˙s, tõ˙s K. šũ˙, tũ˙ N. šũm(s), tũm(s) šõ˙m(s), tõ˙m(s) G. šã˙s, tã˙s Įn. šũm(s), tũm(s) šõ˙m(s), tõ˙m(s) Vt. šõ˙s(e), tõ˙s(e) šũos(e), tũos(e)

Окрім тих особливостей, які щодо окремих відмінків цих займенників зазначено в розділі «Загальні зауваги», слід додати, що займенник tãs в однині в родовому відмінку іноді має також форму tãno˙, що виражає запитання й уживається поряд зі звичайною формою родового відмінка однини tõ˙, tõ˙s. Форма tãno˙ вживається лише як співвідносне слово до питального займенника kãno˙ || kẽno˙ «чий», що має присвійне значення, наприклад: kãno˙ tas pẽilis? kãno˙ tas pẽilis? kãno˙ ī˙ tãno˙, tũ savõ nãgu˙ nẽkišk; kãno˙ rũnkelus pĩrma atva-gõ˙f? kãno˙ nô˙ri, tãno˙; tik vagõ˙k greičiau Škn.

У говорах знахідний відмінок однини жіночого роду часом має також форму šĩ˙; наприклад: šĩ˙ nãkti «цієї ночі» Auks, šĩ˙ vã˙sara «цього літа» Škn⁴⁸.

Питальні й відносні займенники

Описувані говірки мають такі питальні й відносні займенники: kàs; kãtras, kãtra; kẽli, kẽ˙les; kẽlint, kẽlinta; kẽleri, kẽ˙leres; kelerõ˙ps, kelerõ˙pa; kõ˙ks || kõ˙ks || kõ˙ks, kõ˙ki || kõ˙ki || kõ˙ki. Займенник kuris, kuri трапляється дуже рідко. Зазвичай замість нього вживається kãtras, kãtra, а іноді й kàs або kõ˙ks || kõ˙ks || kõ˙ks, kõ˙ki || kõ˙ki || kõ˙ki, наприклад: kãtrie nô˙ri, tie viskà padã˙ra Шкн; tàs klã˙us, kàs (kuris stovi) lãuka pùsẽ: „ar ilindai?“; kai rẽ˙žuos (žemė) bù˙dã˙va, tai pirmieji, kàs (kurie) nupjã˙udã˙va (savo rugius), pẽ˙dus mẽ˙t į aukštą: „rùduo, rùduo, rùduo“, sakìdã˙va Жг; às ẽsu (tas), kàs duona dúodu Дам; ka kõ˙ke senẽ˙la gãuce, kàs pàded (kuri padėtų) gĩ˙vẽ˙ti; iš kõ˙ko˙s (kurios) nô˙ri pùses, iš tõ˙s gali mešt Киб.

Питальні й відносні займенники відмінюються неоднаково.

Kàs відмінюється як чоловічий рід однини вказівного займенника tàs, проте не має місцевого відмінка; замість нього вживається прислівник kùr. Зай-

⁴⁸ Щодо її походження див. LKMSR, с. 170.

203

менний відмінок зберігся лише в старих римованих висловах, наприклад: vaikai, vanagai, kame tė·va pinigai? Шкн. Крім того, родовий відмінок однини поруч із формою kǭ· має також форму належності kàno· || kàeno «чий».

Займенники kėli, kė·les, kėling, kėlinta, keleró·ps, keleró·pa відмінюються як прикметники відповідної основи.

Займенник kėleri, kė·leres відмінюється як збірні числівники.

Займенники kàtras, kàtra, kó·ks || kó·ks || kó·ks, kó·ki || kó·ki || kó·ki відмінюються так:

Чоловічий рід

Однина Н. kàtras, kó·ks || kó·ks || kó·ks Р. kàtro·, kó·ke Д. kàtrá·m, ko·ká·m Зн. kàtra·, kó·ki ~ kóki || kó·ki· ~ kóki Ор. kàtruo, kó·ku kàtrum kàtrum (рідк.) М. kàtram(e), kó·kem(e) Множина Н. kàtrie, kó·kie || kó·kie Р. kàtru·, kó·ku· Д. kàtriem(s), ko·kiem(s) kàtrim(s), ko·kim(s) (Škn, Auks, Krp) Зн. kàtrios, kàtrus, kó·kus Ор. kàtrais, kó·keis М. kàtruos(e), kó·kuos(e)

Жіночий рід

Однина Н. kàtra, kó·ki || kó·ki || kó·ki Р. kàtro·s, kó·ko·s Д. kàtrá·i, ko·ké·i Зн. kàtra·, kó·ke Ор. kàtrá·je, kó·ke kàtrá·i kàtra М. kàtro·, kó·ko· Множина Н. kàtro·s, kó·kes Р. kàtru·, kó·ku· Д. kàtrum(s), ko·kum(s) kàtro·m(s), ko·ko·m(s) Зн. kàtrá·s, kó·kes Ор. kàtrum(s), kó·kum(s) kàtro·m(s), kó·ko·m(s) М. kàtro·s(e), kó·ko·s(e) kàtruos(e), kó·kuos(e)

До сказаного про відмінювання цих займенників у розділі «Загальні зауваги» можна додати лише те, що різне наголошування займенника koks, koki, найімовірніше, виникло внаслідок зіткнення в говірках східноавкштайтійської форми kokis із західною — kóks.

Вказівні займенники

У говірках є порівняно чимало вказівних займенників, наприклад: jó·ks || jó·ks || jó·ks, jó·ki ~ jóki || jó·ki || jó·ki ~ jóki; kàtras, kàtra «кожен, кожна»; kàtras viens, kàtra viena «кожен, кожна»; kitó·ks || kitó·ks || kitó·ks, kitó·ki || kitó·ki || kitó·ki || kitóki; nebėkó·ks || …⁴⁹, nebėkó·ki || nebėko·ki || nebėko·ki || nebėko·ki; nèkó·ks || nèkó·ks || nèkó·ks (nèkó·ks), nèkó·ki || nèkó·ki || nèkó·ki || nèkó·ki; nèjó·ks || nèjó·ks || nè·jó·ks (nè·jo·ks), nè·jó·ki || nè·jó·ki || nè·jó·ki || nè·jó·ki; nè-

⁴⁹ Усі займенники із суфіксами -oks, -oki мають також форми називного відмінка однини з трьома типами наголошення, як koks, koki, joks, joki.

204

яки́й…, ні яки́й || ні-яки́й…; ніхто; сам, сама; яки́й… яки́…; таки́й…, така́…; той самий, та сама; таки́й… са́м || сам, така́… са́ма || сама; весь, вся; усе; оди́н…, одна́…, уся́кий || уся́к…, уся́ка || уся́ка… тощо.

Займенники жоден, жодна, такий, така, якийсь, якась, інший, інша, один такий, одна така, усякий, усяка, нежоден, нежодна, ніякий, ніяка та інші подібні відмінюються як питально-відносний займенник який, яка.

Коливається лише наголошування окремих відмінків займенників інший, -а, неякий, -а, нежоден, -на, ніякий, -а, ніякий, -а, усякий, -а, тому подається парадигма займенника усякий, -а.

Чоловічий рід Однина Множина Жіночий рід Однина Множина Н. уся́кий || …, уся́кий уся́кі || уся́кі, уся́кі Н. уся́ка || …, уся́ка уся́кі В. уся́кого уся́ких, уся́ких В. уся́ку, уся́ку уся́ких Д. уся́кому уся́ким Д. уся́кій уся́ким, уся́ким Р. уся́кий || уся́кі, уся́ких Р. уся́ку уся́ких Ор. уся́ким уся́кими, уся́кими Ор. уся́кою уся́кими, уся́кими, уся́кими М. уся́кому, уся́кому уся́ких, уся́ких М. уся́кій, уся́кій уся́ких, уся́ких, уся́ких, уся́ких

Наголос із закінчення відтягується або на передостанній, або на перший склад. Довгота закінчення для відтягнення наголосу значення не має, тому видається, що передостанній склад, імовірно, почали наголошувати за аналогією до займенників такого типу, як жоден, -на, який, -а, такий, -а тощо. Тепер у говірках частіше трапляються форми з наголосом на передостанньому складі.

Займенник ніхто відмінюється як однина чоловічого роду вказівного займенника той, тільки в орудному відмінку має іменникове закінчення ніким; але паралельні форми цього відмінка такі самі, як у займенника той. Крім того, замість місцевого відмінка вживається прислівник ніде.

Як той відмінюється і займенник усе, тільки в усіх інших відмінках він має паралельні форми зі сполучним голосним а, наприклад: род. усього, дав. усьому (рідко), знах. усього, ор. усім… Щоправда, давальний відмінок зі збереженим сполучним голосним трапляється значно рідше, ніж відповідні форми інших відмінків. Місцевий відмінок цього займенника замінює прислівник усюди.

205

Займенник сам⁵⁰ відмінюється так:

Однина Множина Н. сам Н. самі Р. самого, Р. самих самій Д. самим, Д. самій самим Зн. саму Зн. самих Ор. самою, Ор. самими самим М. самій, М. самих самій (рідко)

Род. відмінок однини займенника сам має також рідше вживану паралельну форму на -а-основу, імовірно запозичену з іменників через слово сам «чоловік (дружини)». Ор. відмінок однини поряд із формою на -а-основу іноді має також форму на -і-основу. Паралельна форма місцевого відмінка однини самому може бути жемайтською, але могла виникнути й у самих говірках за аналогією до тих відмінків, які мають не ч, а т. Щодо паралельної форми давального відмінка множини див. «Загальні примітки».

Неозначені займенники

У говірках є досить багато неозначених займенників. За типом словотворення їх можна поділити на кілька груп:

a) Неозначені займенники без суфіксів і префіксів, наприклад: kėli, kẽ·les; kàs «хтось»; kic, kita «дехто»; kùris, kùri «якийсь, якась»; viens, viena.

b) Неозначені займенники із суфіксами або префіксами, наприклад: kėline, kėlintà «якийсь, якась»; kó·ks, kó·ki «якийсь, який-небудь»; nẽ·kuris, -i || nekùris, -i «хтось» (nekùris vẽzdã·vo·s (возився) до kūhilus Жг; nakùri gėrai, ka vàika pasistuoruo-je Крп.). Цей займенник не дуже поширений. Частіше доводилося чути його лише поблизу Жагаре.

c) Складені неозначені займенники:

1. Утворені з двох займенників, наприклад: šis tàs; šó·ks tó·ks, šó·ki tó·ki…

2. Перший компонент — частка kaži || kažin || kažint, а другий — займенник. Крім того, обидва компоненти можуть бути як повністю злитими, так і незлитими, наприклад: kažikas; kaži·ko·ks, kaži·ko·ki; kažinkas; kažin(t) kàs; kažin(t) kàtras, kažin(t) kàtra; kà-žin(t) kó·ks, kažin(t) kó·ki…

3. Перший компонент — частка kai, другий — займенник, наприклад: kai kàs; kai kó·ks, kai kó·ki…

4. Перший компонент — займенник (kàs; kàtras, -a; kó·ks, -i; kùris, -i), другий — частка nóns || nônt || nórs, nô·renì || nô·rentais (пор. Папіле nũorintã·s), наприклад: kàs nóns; kàtras, -a nónt; kó·ks…, -i nô·renì.

5. Перший компонент — частка іншомовного походження bil(e) || bèle⁵¹, а другий — займенник (kàs; kàtras, -a; kó·ks…, -i; kùris, -i…), наприклад: bil(e) kàs || bel(e) kàs; bil(e) kàtras, -a || bel(e) kàtras, -a.

⁵⁰Жіночий рід (pàti) відмінюється як прикметники на io-основу (grãži).

⁵¹ Пор. Lietuvių kalbos žodynas, t. 1, Vilnius, 1941, p. 671.

206

6. Першим компонентом є частка jeb, а другим — займенник (kàs; kàtras,-a; kó·ks…; kùris тощо), наприклад: jèpkàs; jèpkàtras, -a; jèpkó·ks…

7. Іноді в говірці трапляється неозначений займенник kas nebūt(u) «хтось», утворений за допомогою частки неясного походження nebūt(u), а в дуже рідкісних випадках — bū·⁵²

Відмінювання неозначених займенників

Нескладені неозначені займенники відмінюються як відповідні означені або питальні займенники (kàs; kó·ks…, -i; kìc, kita тощо). Займенник kėli, kė·les відмінюється як множина двоскладових прикметників з основами ia-, io-. Займенник kėlinc, kėlinta — як прикметники з основами a-, o-.

У займенниках šis tàs, šó·ks… tó·ks…, šó·ki… tó·ki відмінюються окремо обидві складові частини.

У всіх інших складених неозначених займенниках відмінюється лише той компонент, який є займенником.

ІМЕННИК, ПРИКМЕТНИК, ЧИСЛІВНИК І ЗАЙМЕННИК У ЗАХІДНО-АУКШТАЙТСЬКИХ ГОВІРКАХ ПРИКОРДОННЯ ЛАТВІЙСЬКОЇ РСР

А. ИОНАЙТИТЕ

Резюме

У статті розглядаються прикметник, числівник і займенник найпівнічніших західноаукштайтських говірок, указується їхнє співвідношення з відповідними фактами литовської літературної мови, а також сусідніх жемайтських і середньоаукштайтських говірок (в окремих випадках — і з фактами латиської мови).

Констатуються такі найхарактерніші особливості цих частин мови:

Прикметник. У досліджуваних говірках поступово зникають прикметники середнього роду. Відмінкові закінчення прикметників жіночого роду тотожні відповідним відмінковим закінченням іменників жіночого роду тих самих основ. Відмінкові закінчення прикметників чоловічого роду здебільшого зводяться до відповідних відмінкових закінчень літературної мови, лише зазнають різного роду скорочень. Як найвиразніші відхилення від літературної мови можна вказати: а) проникнення закінчення іменників у давальний відмінок одн. багатоскладових прикметників з основами на a, ia (alkaná·m ‖ á·Ikanui «голодному», vakari·kščiui «учорашньому») і в місцевий відмінок одн. багатоскладових прикметників з основою на ia (vakari·kšti-); б) часта заміна форм родового відмінка одн. прикметників з основою на u формами родового відмінка прикметників з основою на ia (li·gaus ‖ li·ge «гладкого, рівного»). Крім того, уздовж жемайтського кордону прикметники чоловічого

⁵² Детальніше див. LKGS, с. 175–176.

207

роду в давальному відмінку мн. зрідка можуть мати й жемайтські форми із закінченням -ims (gražiems || gražims «красивим»).

Окремі відмінки прикметників жіночого роду вищого ступеня мають також форми з основою на io, напр., род. одн. báltėsńo·s || báltęsńe·s «білішої», місцевий одн. báltėsńo· || báltęsńe·, дав. мн. baltėsńo·m(s) || baltesńe·m(s), оруд. мн. báltėsńo·m(s) || báltęsńe·m(s), місцевий мн. báltėsńo·s(e) || báltęsńe·s(e). Називний відмінок прикметників чоловічого роду найвищого ступеня має закінчення -is (bálčá·usis), а знахідний — -i (bálčá·usi).

Займенникові прикметники в цих говірках уживаються так само широко, як і в літературній мові. У тих випадках, коли форми відмінювання займенникових прикметників відхиляються від літературної мови, вони найчастіше збігаються з відповідними формами сусідніх жемайтських говірок.

Числівник.

Кількісні числівники від „4“ до „9“ у знахідному відмінку мають закінчення -us (šėšus «шість»). У західній частині території досліджуваних говірок числівник dì «два», dvi «дві» у деяких відмінках має також часто вживані жмудські форми з кореневим i (dviju· «двох», dvìm(s), «двом»). Числівники від „11“ до „19“ утворюються за допомогою формантів -lika і -leka (dvì·lika || dvì·leka «дванадцять»). Іноді числівники цієї групи не відмінюються (àna bùva dvì·leka māt·tu «їй було дванадцять років»). Замість множинного числівника vieneri, vieneres дуже часто вживається простий числівник vieni, vienas (vieni márškinėi «одна сорочка»). Збірно-розподільні числівники (trẽ·jec «троє», kẽ·tverc «четверо») вживаються не дуже часто. В інших випадках відмінювання та вживання числівників здебільшого збігаються з літературною мовою.

Займенник.

Особові займенники зберегли двоїну. Залишки двоїни зберегли й вказівні займенники āns «той», šis «цей», tàs «той». Окремі відмінкові форми двоїни поряд з аукштайтськими мають і жмудські форми. Особові займенники I та II особи й зворотний займенник у родовому відмінку одн. мають закінчення -ė·s (mànė·s, tāvė·s, sāvė·s), а у знахідному — -i (màni, tāvi, sāvi). У знахідному відмінку мн. ці особові займенники мають форми: mùm(s) || mūm(s) || mùmis || mùmes «нас», jùm(s) || jūm(s) || jùmis || jùmes «вас». Займенники āns, jis «він», kàs «хто, що», kàtras «який», nieks «ніхто, ніщо» у орудному відмінку одн. мають також форми з -m (ānuo || ānuom…). Займенники āns, kìc «інший», tàs у місцевому відмінку одн. іноді мають також форми ànem(i), kìtem(i), tėm(i), властиві сусіднім жмудським говіркам. Займенники чоловічого роду вздовж жмудського кордону у давальному відмінку мн. зрідка мають також жмудські форми із закінченням -im(s): kìtiem(s) || kìtim(s) «іншим». Жмудські форми із закінченням -us у тій самій частині території говірок у знахідному відмінку мн. мають займенники āns, kàtras, šis, tàs, tàtras «той»: ānuos || ānus, tūos || tūs. Ті займенники жіночого роду, які в літературній мові у називному відмінку одн. мають закінчення -ia (jokia «ніяка», tokia «така»…), у говірках мають закінчення i (jō·ki, tō·ki…). Займенники āna, ji «вона», kàtra, ši, tà, tàtra у орудному відмінку одн. найчастіше мають тільки повну або

208

скорочену займенникову форму (anā́:je || anā́:i, tá:je || tá:i). Займенник tà, а в західній частині території говірок нерідко й šì, ā́pa, vièna, як і в сусідніх жмудських говірках. У місцевому відмінку одн. мають також форми чоловічого роду, наприклад, tàm(e), dúobė́ «у тій ямі», šėm(e) pùsė «у цьому боці». Займенники āna, jì, tātra, šì, tà, kātra у знахідному відмінку мн. зберегли довгий a (anā́s, tá:s), хоча поблизу жмудського кордону вже трапляються й форми з коротким a (ānas).

14. Lietuvių kalbos gramatikos tyrinėjimai