Z O D Ž I Ų F O R M O S I R J Ų V A R T O S E N A L I E T U V O S T S R M O K S L Ų A K A D E M I J A

А. ВІДУГІРІС

ПРИКМЕТНИКИ ЗІЄТЕЛЬСЬКОЇ ГОВІРКИ¹

Словотвір

У Зієтельській говірці найбільше прикметників із вторинними суфіксами, до того ж багато з них відрізняються від прикметників літературної мови з таким самим словотвором. Тому тут їх розглянуто найширше.

Прикметників, утворених за допомогою первинних суфіксів і закінчень зі словотвірним значенням, значно менше; переважно всі вони давні й не відрізняються від таких самих похідних у літературній мові, наприклад: aklas, auštas «високий», báltas girtas, pilnas, rūštus | rūštas «кислий», skìstas, šáltas, šìltas, támšus тощо, тому окремо про них не йдеться. Щоправда, у говірці є відносно багато запозичень (наприклад: bėrdas, britkùs «огидний», drãmnas || drãbnas «дрібний», gãdnas «добрий», jãs nas «ясний», krūglas «круглий», krutùs «крутий», kūdas «худий», prãstas «прямий», prutkùs «пружний», slìepas «сліпий», skùpùs || skùpas «скупий», sliskùs «слизький», slobùs «слабкий», tupùs «тупий, затуплений», žitkùs «швидкий, жвавий, веселий»), однак їхня форма й словотвір не відрізняються від литовських.

Інших типів словотвору, наприклад складних прикметників, записано лише один зразок, і той із суфіксом: visadė*ininis, -ė «щоденний».

Далі суфіксальні похідні групуються за їхніми найзагальнішими значеннями, як і в «Граматиці литовської мови»². Усередині груп спочатку розглядаються прикметники з тими суфіксами, які утворюють найбільше похідних. Алфавітного порядку суфіксів дотримано лише тоді, коли з кожним із двох суфіксів записано однакову кількість похідних.

Похідні якісного значення

У говірці похідних цього значення небагато, тому разом розглядаються суфіксальні прикметники, що мають як індивідуальне якісне значення, так і узагальнене якісне значення, надане суфіксами. Спочатку подаються похідні з узагальненим якісним значенням, а потім — індивідуальні, яких значно менше. Наприклад:

-ingas, -a. Прикметники із суфіксом -ingas найчастіше утворюються від іменників. Записано лише один віддієслівний похідний прикметник — dėdingas, -a, наприклад: dėdinga višta «курка, що добре несеться».

¹ Стаття є частиною більшої праці про Зієтельську говірку. З морфології говірки опубліковано матеріали про іменник, LKK, т. 11, 147—182; про займенник, LKK, т. 3, с. 113—131; про дієслово, MAD, A, т. 2(11), с. 219—231; LKK, т. 14, с. 199—219. Кілька зауваг про фонетику говірки див. LKK, т. 2, с. 195—213.

² Lietuvių kalbos gramatika, vyr. red. K. Ulvydas, t. I, Vilnius, 1965, p. 550—586

277

Похідні слова здебільшого позначають велику кількість або надмірність ознаки, вираженої основним словом, іноді — значну міру, наприклад: кам’яниста земля, голівчастий льон, молочна корова, смолиста derevėkas «смолистий письмовий прилад, палиця», соковите сіно «соковите сіно», соковита трава.

В інших похідних відчувається вже інша ознака, пов’язана з основним словом, наприклад: смішний дід «старенький, що викликає сміх». Особливо численну групу становлять похідні, що описують стан самки тварини, яка постійно (зараз або надалі) буде вагітною, наприклад: вагітну вівцю «вагітна вівця, овечка», вагітна сука, кішка вагітна, вагітна кобила, вагітна свиня, вагітна корова.

Значення інших похідних пов’язане зі значенням основного слова опосередковано, наприклад: червиві ягоди «червиві, поїдені червами ягоди», сердитий собака «злий собака», сердиті бджоли.

-okas, -a (пор. -okus). За допомогою цього суфікса прикметники утворюються від прикметників і найчастіше означають не повну, а лише певну міру ознаки, названої невищим ступенем. Їхнє значення тісно пов’язане зі значенням основних слів і найкраще зрозуміле з контексту. Суфікс -okas, -a додається переважно до прикметників основи на a, наприклад: молоденький дід «дідусь трохи молодший за віком», гіркуватий огірок «гіркуватий, трохи гіркий огірок», гіркувата трава, трохи глухий чоловік «чоловік, який трохи недочуває», рідкуватий льон, старенький хлопець «хлопець, який трохи постарів», старенька трава, трохи мокра дорога, сьогодні трохи холодно «сьогодні прохолодно», коротенькі штани.

Варіант -okus (жіночих форм цієї основи не зафіксовано) записаний лише з прикметниками основи на u, наприклад: уже трохи темно було «уже було трохи темнувато», несмачно, трохи кисленько || трохи кисленько «несмачно, трохи кисло», пивце трохи кисле³. Варіант основи на u зникає, і вже кажуть також трохи кисленький, -а, трохи кисленька.

-ėtas, -a. Нечисленні похідні з цим суфіксом утворюються переважно від іменників основи на ė і позначають особливість поверхні предметів, наприклад: земля з ямками, хліб із тріщинками, штани з тріщинками, шия вкрита болячками «шия, вкрита наривами, болячками». З цим суфіксом трапляються похідні й від слів інших основ, наприклад: горбкувата земля, пор. складний суфікс -inėtas у слові drobinėtas, наприклад: у полотняному одязі поведемо танцювати, у пеньковому викинемо надвір «одягнених у полотняний одяг поведемо танцювати, а в пеньковому — викинемо надвір».

-otas, -a. Прикметники із суфіксом -otas, -a утворюються переважно від іменників основи на o, наприклад: бородаті чоловіки, кудлатий собака, пернатий підголівник «пір’яна подушка», розгалужене дерево, хоча похідні трапляються й від іменників основи на a, наприклад: пузата корова, вусатий чоловік «вусатий чоловік».

-(i)uotas, -a. Прикметники з цим суфіксом утворюються переважно від іменників основи на (i)a, однак також непослідовно, наприклад: чубата курка «курка з чубчиком», лопата — мітла; волохаті руки, але: пернатий стілець «стілець із пір’ям», частіше пернатий.

Похідні із суфіксом -(i)uotas переважно означають наявність, присутність додаткових особливостей поверхні, однак із ним утворено й прикметники, що означають внутрішню властивість — велику кількість, наприклад: глиниста земля «глиниста земля»; піщане поле «піщане поле, ґрунт, земля».

³ Щодо суфікса -okus в інших діалектах і старих писемних пам’ятках див.: P. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius, 1943, p. 134; J. Otrębski, Wschodnio-litewskie narzecze Twereckie, t. I. Kraków, 1934, p. 168; A. Valeckienė, Dabartinės lietuvių kalbos įvardžiuotinių būdvardžių vartojimas, „Literatūra ir kalba“, t. II, Vilnius, 1957, p. 291–292.

278

-iškas, -a. Із цим суфіксом зафіксовано небагато прикладів. Вони утворюються від іменників і вказують на подібність чи належність, визначену основним словом, наприклад: bóbiška vãsara «бабине літо» (фразеологізм), lietuviškos giẽsmės. Замість цього суфікса частіше вживається -iškis, -ė, пор.: lietuviškės giẽsmės, lietuviškei žmoni’s, vyriškis šlìkas «чоловіча шапка».

-(i)vas, -a. Прикметників з індивідуальним якісним значенням, утворених за допомогою цього суфікса, небагато. Одні з них — похідні від прикметників і прислівників, наприклад: anstìvas, -à «ранній, -я», vėlyvas, -à; інші — від іменників, наприклад: rūpelsìvas || rūpẽslìvas, -à «турботливий, -а». За формою з литовськими збігаються запозичення, часто вживані в діалекті, наприклад: paršìvas, -a «поганий, невдалий», utarlìvas «балакучий, говіркий», vizglìvas, -a «сердитий, дратівливий».

Інші прикметники з індивідуальним якісним значенням мають дуже непродуктивні суфікси, і для кожного з них зафіксовано лише по одному чи кілька прикладів. Без спеціальних досліджень для багатьох із них тепер навіть важко вказати слово, від якого вони утворені. У статті їх наведено за абеткою перших звуків суфіксів:

-anas, -a. Цей суфікс має прикметник álkanas, -à, утворений від дієслова.

-imas, -a. Цей суфікс трапляється лише в одному слові, утвореному від іменника: svẽtimas, -à.

-ynas, -à. Із цим суфіксом є лише прикметник mẽlinas, -à.

-nykas: Цей суфікс мають лише прикметники: arìmnìkas norãgas «плугова леміш», ras[a]unìkai grybai «гриби, що ростуть під час цвітіння зернових».

-onas, -a. Цей суфікс мають прикметники geltónas, -à і raudónas, -à.

Ще один-два прикметники утворені від литовського кореня зі слов’янським суфіксом, наприклад:

-avotas, -a: ilgavóti nasrai «доволі довгі, видовжені губи (морда)». Похідне слово могло бути утворене за зразком запозичень duplavótas mẽdžas «дуплисте, трухляве дерево», parãžavóta mergà «паралізована дівчина».

-ušístas, -a: lapušìstas mẽdžas «листяне дерево».

Похідні прикметники з відносним значенням

Усі прикметники цієї групи, утворені за допомогою різних суфіксів, мають видільне значення, тобто вирізняють позначені предмети з-поміж інших подібних предметів і вказують на їхній різновид.

-inis, -ė. Це найчастіший суфікс цієї групи, який нерідко витісняє навіть інші суфікси, наприклад: lapìnė gìrà «листяний ліс», smalìnė màlka «смолиста деревина» та ін. Похідні з цим суфіксом утворюються переважно від іменників (наприклад, namìnė paišštė), рідше — від прикметників (наприклад, visadìninė rūbai) і дієслів (наприклад, šùtinei šùlai); до того ж більшість із них утворено від непохідних слів. Важливіші значення, зазвичай виокремлювані на підставі співвідношення між основними словами та похідними від них, такі:

a) Матеріал, з якого або за допомогою якого щось зроблено, наприклад: agūnìnis pìenas, añ(k)slìinė màlka, aržolìnė ašìs, avižìnis kisìlis, beržìnės šakõs; cementìnis galąstuvas, dròbinis añtas, gelažìnis norãgas, grìkinė pelai, jelaũkinės vùogos, «ягоди ялівцю», kana-

279

pinis pantis, kopūstinis kvõšas «капустяний розсіл», kunõdinė košė «картопляне пюре», kvietinei miltai, lininei pelai, miežinės kruopos, pagaline koja «дерев’яна нога», pagalinis brentas «дерев’яний брант», pãkulinis audiklas, ruginė putrà «сніговий пагорбnis kalnas «снігова гора, замет», šarinis šapetis, šiaudinė stribchėlė «солом’яний дашок», šilkinė plõštė.

Деякі прикметники із суфіксом -inis, -ė цього значення разом із означуваним словом іноді виражають одне поняття, наприклад: geležinis kelas «залізниця», kunõdinė miltai «крохмаль», žirninė rugiẽna «горохівка».

b) Належність до предмета, названого основним словом, або зв’язок із ним, наприклад: an(k)slinei pūsai «вільхові бруньки», arklinė mėsi̇ka, kaulinė dešra, vištinė mėsi̇ka, živinė vudegė «риб’ячий хвіст», seserinė dukte.

c) Місце, де щось перебуває, живе, відбувається чи зберігається, положення у просторі, наприклад: apatinis norãgas, apatinė spadnìčia «нижня спідниця», kampinis daũtis, kopūstai balinei «білі капусти», laukinis kelas «польова дорога», laušinė pusė «ліва сторона», pakutinis kampas «почесний кут, кут біля покуті», tìsnis šònas «правий бік», vandeninė paištė, žõdinė ratai «задні колеса».

d) Призначення, мета, придатність для предмета, названого основним словом, наприклад: avìkinės žirklos «ножиці для стрижки овець», pūdinis aĩtas «прихватка для горщика», sėklinė kunodà «насіннєва картопля», pavasarinis ir žieminis ōbuvis «весняне і зимове взуття» šūtin ei šūlai «нитки для шиття», šventinei rūbai, visadieninei rūbai.

e) Інша відмінна ознака, наявна у предметах, позначених основним словом, наприклад: ausinis šlikas «шапка-вушанка», daržinė žėmė, dūminė pirkà, girinė obolė «дика яблуня»; lapinė girà «листяний ліс», plietinė chmora «дощова хмара», melžinė kãrvė «дійна корова», namìnė dùona, plaukinės kanãpės, žanikas šaudinis (|| šūdīnis) «нікудишній наречений, зять, чоловік».

f) Спосіб, у який щось робиться, наприклад: klotinės kanãpės, šūtin ei čeravikai «шиті чоботи».

g) Велика кількість певної властивості, наприклад: bõčei religinei «релігійні батьки», smalinė mãlka.

i) Час або міра часу, з якими пов’язаний предмет чи дія, наприклад: річне порося, весняне порося, осінні груші, літнє та зимове жито, озима пшениця.

За допомогою суфікса -inis та певних формантів між ними утворено складені суфікси.

1) -utinis, -ė. Прикметники з цим суфіксом утворюються від іменників, числівників і прислівників та позначають положення, черговість, межу предмета (властивості чи дії), означеного словом, стосовно інших предметів, наприклад: paskutinis gražuminas, paskutinės kojos, vidutinis kampas, vidutinė dukte «середня донька (за черговістю народження)», viršutinis akmūo;

2) -otinis, -ė, наприклад: savõtinis, -ė «родич, свій, -я», skurõtinis, -ė «шкіряний, -а»;

3) -ujinis, -ė. Цей суфікс поряд із суфіксом -utinis, -ė зафіксований лише з іменником vidùs, наприклад: vidujinis vaikas, vidujinė mergà (поряд із vidutinis, -ė).

-ykščias, -ia (діал. -yščias, -ia). Прикметники з цим суфіксом утворюються переважно від прислівників. Ними зазвичай за часом виокремлюють позначуваний предмет, його різновид, наприклад: dabariškas piẽnas, nu niškà putrà «сьогоднішній суп», pẽrniškas šienas, vakariščios kumõdos.

-iškis, -ė. Утворені від іменників прикметники з цим суфіксом зазвичай позначають предмети або осіб за їхнім походженням, теперішнім чи місцем проживання, належністю, наприклад:

280

dainaviškis kėlas, krėliškis laukas «поле с. Крелі», kurpešiškė gira, lietaviškis (|| lietuviškis) liežyvis «литовська мова», zieteliškis žmogus.

-ienis, -ė. Похідні з суфіксом -ienis рідкісні. Вони позначають походження від предмета, названого твірним словом, і належність до цього предмета. У говірці такі прикметники засвідчені для позначення різновидів соломи, наприклад: avižėnei (|| avižėni), kvietėnei, miežėni šaudai, bet rugini (|| ruginei) miltai.

За значенням і словотвором від похідних цієї групи істотно відрізняються прикметники, утворені від числівників за допомогою суфікса -okis, -ia, які позначають кількість різновидів предметів, наприклад: dvejōkis alūs «два різновиди пива», dvejōkos suraviškos «два різновиди сироїжок»; пор. також займенники подібного творення: visōkis поряд із visokis, visokās, visoka, рідко kitokās || kitokis, visalokās || visalokis.

Іноді вживаються прикметники цього різновиду й із суфіксом -okas, -a, наприклад: dvejōkos sōtkos «два ара, дві присадибні ділянки».

Зменшувальні прикметники

Багато зменшувальних прикметників Зєтельської говірки утворюються за допомогою інших суфіксів, ніж у літературній мові.

-itkas, -a. Це один із найпродуктивніших суфіксів. Похідні зазвичай утворюються від прикметників якісного значення — простих або таких, що мають первинні суфікси, — і набувають не стільки зменшувально-пестливого значення, скільки підсилюють, підкреслюють ознаку, виражену твірним словом. Похідні із суфіксом -itkas, -a зазвичай утворюються від прикметників основи на a, наприклад: auštitkas mädžas, baltitkà drōbė, gār itkas berniukas, geltōnitki lapai, grīnitkas šōnas «зовсім голий бік», gīvitkas su nūs, jaunītkas bėrmas, kreivitki beržai, ilgitkas sūlas, līgitkas laūkas, milītkas vaikas «милесенька дитина», svīēitkos (|| sveikitkos) kunōdos «ціленькі картоплини», svīēžitkas sviėstas, žilitkas dīedas «старенький дідусь».

З прикметниками основи на u зрідка трапляється -itkus, -i, наприклад: gražitkùs bėrnas, gražitki mergà, pig itkus sviėstas, pigitku’s obᵇolėi поряд із gražitkà duktė. Можливо, похідні із суфіксом -itkus, -i утворювалися за зразком основних прикметників на u, однак, як свідчить аналогічне вживання прикметників із суфіксами -okas, -okus, вони не є новотворами.

Слід також зазначити, що деякі носії говірки іноді вимовляють цей суфікс із довгим i, наприклад: graži·tkūs, māci·tkas «малесенький», žāli·tkas, žīli·tkas.

Імовірно, варіантом суфікса -itkas, -a слід вважати також суфікс -ickas, -a, наприклад: baltickà skā(p)e/ta «біленька хустинка», mackickà (рідше maskiskà) mergitė «маленька дівчинка», trumpickas šakalūkas «коротенький прутик»⁴.

Лише поодинокі прикметники зафіксовано з іншими суфіксами, наприклад: -elis, -ė: dėdelis, didelė поряд із didelė. У говірці, як і в літературній мові, він не має жодного розрізнювального значення (твірне слово didis тут не збереглося). До цього слова і за творенням, і за значенням наблизилося похідне daūgelis (пор. daūgelis nvažūn Li·dōn поряд із daūgis nuvāei Zietelon), яке за відмінюванням слід вважати іменником, що позначає кількісну ознаку;

⁴ Щодо походження звука c у суфіксах -itkas, -a ir -ickas, -a, а також у слові māckas, -a див.: P. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, p. 123–125; пор. J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, t. II. Nauka o budowie wyrazów, Warszawa, 1965, p. 273.

281

-intulis, -ė: macintulis (|| macintulis), macintulė, частіше macintulitkas, -a;

-ukutas: mažukūtas.

Вирізняються прикметники із суфіксом -ėlis, -ė, які не мають зменшувального значення. Похідні з цим суфіксом утворюються від прикметників або дієприкметників і мають підкреслювальне видільне значення, наприклад: abrizgėlis pienas «молоко, що скисло», mergą pabuvelė «літня дівчина», pūvelė pirkā «напівзогнила хата», rūštėlė gruše «кислувата груша», saldėlis obolis «солодке, солоденьке яблуко».

Прикметників із префіксами зовсім не записано.

Відмінювання

Загальні зауваги

Рід. Прикметник Зіетласької говірки, як і в літературній мові, має три роди: чоловічий, жіночий і середній, наприклад: gėras, gerà, gėra, gražùs, graži, gražū, šaltōkas, šaltokà, šaltōka. На відміну від прикметників чоловічого та жіночого роду, прикметники середнього роду не мають категорій числа й відмінка.

Найбільше записано прикметників середнього роду основи a, наприклад: ča aũ(k)šta augti; kas girdėtis tavim?; ar gėra ar pikta; màn drūta be priegelo «мені твердо без подушки»; Vilnei visa kalta «Вільнюсу все, усі винні, заборгували»; lañgva ítari; min(k)šta gulėt; mõža ką nauja radai; nemįela bit níko dirpt; visur jō pilna; kap saũsa, tai geràst «коли сухо, то краще»; nesvįeka, kap karšta «коли спекотно, нездорово»; chõts žãma, ale išdžūs «хоч і низько, але висохне».

Досить часто вживається також середній рід прикметників основи u, наприклад: baisù vūžo, kab neinkaištu; be galo brangù visa; itep gilu bit; gražù, kap po ražù; nerūštù sa visù; gardù visa; visa pigù bit; paždarė tàmsù; labai tankù pìrkų musìm.

Менше записано прикметників середнього роду основи ia, наприклад: visa naũja reika bit pìrkt «усе нове довелося купувати»; šlãpa bit visa «усе було мокре»; mušìm vãsarai žãla, gražù «у нас улітку зелено, гарно».

Середній рід мають також багато прикметників основи a із суфіксами -itkas (-itkus), -okas (-okus), -onas та ін., наприклад: šìltitka, kab sãule žìbina «тепло, коли світить сонце»; visa žãlitka «усе зелене»; gražìtkù ča; nu'nãik šaltōka «сьогодні холоднувато»; jaũ tàmsokù bit «вже було темнувато»; geltōna, mėli'na ir raudōna.

Прикметники із суфіксами основи ia зовсім не мають форм середнього роду. Крім того, не вдалося записати форм середнього роду прикметників основи a із суфіксами -anas, -ėtas, -imas, -ingas, -iškas, -yvas, -otas, -uotas, а також безсуфіксних прикметників grìnas, -à, jáunas, -à, kurčùs, -à, plōnas, -à, trùmpas, -à та ін.

Однак є прикметники, що мають лише середній рід, наприклад: ar verta pìrkinėt «чи варто купувати»; do ir vargù màn būt «і мені важко жити».

Форми середнього роду досить часто вживаються замість прислівників, наприклад: gràita atài «швидко прийшов»; ar ilga tu ča suksìs; gražù padarita visa «усе гарно зроблено»; pigù ùdavė «дешево віддав»; visa lìgu «усе одно». Здається, це не давній факт, а нововведення, що виникло під впливом слов’янських мов, оскільки, наприклад, білоруси не розрізняють середній рід і прислівник.

282

Прикметники із суфіксами -ingas, -a, що означають певний стан самок свійських тварин, мають лише жіночий рід, наприклад: dėdingà višta «несуча курка», jėringà avìka, kalingà kãlė, katė katingà, kumelingà kumãlė, paršingà kaũlė, telìngà kárvė. Чоловічий рід трапляється лише в порівняннях, наприклад: ãnas vaišioja kap telìngas «він дуже товстий, гладкий».

Число. Прикметник описуваної говірки має два числа: однину й множину, наприклад: bãltas, bãlti, bãltà, bãltos, jaunãšnis, jaunèsni. Форми двоїни трапляються лише зі числівниками du, dvi: dù gražù bérnu nuvažàvō Pólščun «два гарні хлопці поїхали до Польщі»; jaíp dvì gražì mergìti bit «у неї було дві гарні дівчинки».

Відмінок. Прикметники не мають окремої форми аліатива та кличного відмінка. Отже, загалом є вісім відмінків.

Однина. Адесив здебільшого вживається щодо живих істот. Проте в множині ця говірка цього відмінка зовсім не має.

У говірці немає займенникових прикметників. Про те, що вони існували, свідчать хіба що збережені форми орудного відмінка однини жіночого роду, узагальнені для всіх іменників (пор. sa bãltai || baltài, gražù, kurčài, pūvėlai, širdingai || širdingái⁵), а також залишки займенників в інших відмінках⁶.

Для позначення підсилених або виокремлених ознак зазвичай уживаються різні суфіксальні похідні, наприклад: armìni: kas norãgas, dievė mãno áušìtkas, jaunitkas (|| sėnitkas) bērnas, rūštėles ũgos, šaldēlei obolei.

Ступенювання

Прикметник говірки Зіетела має два ступені: вищий і найвищий. Вищий ступінь утворюється від позитивної форми за допомогою суфікса -esnis, -ė (після стверділих приголосних -asnis, -ė), наприклад: gardèsnis, gardèsnė, gerãsnis, gerãsne, mažãsnis, mažãsne, plonãsnis, plonãsne.

Найвищий ступінь найчастіше утворюється від вищого ступеня прикметника за допомогою слов’янської частки nai (яка зазвичай наголошена), наприклад: náididẽsnė gīrà, náiplonãsnis, náisveikẽsnė, náisenẽsnis, náišaltãsne, náimažãsnis.

Найвищий ступінь прикметників, утворений від позитивної форми прикметника за допомогою суфікса -ausis || -ausias, трапляється лише зрідка, наприклад: vesėj ãnas senãusis bit; macnãusas mãdžas áržolas.

Уживається також найвищий ступінь із значенням «най-», який утворюється від форми вищого ступеня та займенника pats, наприклад: põnai jėdė pãča gerãšnė-silkà, išdaužė mažãsni· pãti: «убив самого найменшого (брата)», або від форм найвищого ступеня із суфіксом -ausis, -ausias і часткою nai, наприклад: pakinkino náigerãusa· árkli; náigražãusis bérnas, náigražãusa mergìtė.

Ступенюється також багато якісних прикметників із суфіксами, наприклад: an(k)stīvas, -à, an(k)stīvesnis, -ė, nãian(k)stīvesnis, -ė, vėlyvas, -à vėlivėsnis, -ė, náivėlivėsnis, -ė, širdingas, -à, širdingẽsnis, -ė, raudõnas, -à, raudo-nẽsnis, -ė.

Прикметники artẽsnis, -ė, nãjartẽsnis, -ė, tau-lãsnìs || tolãsnìs, -ė, nãitaulẽsnis, -ė не мають позитивної форми. Про її колишнє існування свідчать прислівникові форми імен-

⁵ Пор. LKK, т. 11, с. 166—167.

⁶ Пор. LKK, т. 3, с. 129—130.

283

місцеві відмінки іменників arti, toli поруч tauli. Непорівняльна форма vyresnis, náiviresnis, найімовірніше, була іменником vyras.

Відмінюються і прикметники середнього роду. Форми ступенів порівняння в них цілком такі самі, як і в прислівників, наприклад: lañgva, langvẽst або langváust, náilang-váusa.

У говірці, як і в першій книзі, є чимало прикметників, що не мають ступенів порівняння, наприклад: bã-sas, -à, darbùs, -ì, а також похідні з суфіксами -inis, -ė, -yščias, -ià, -ėtas, -otas, -uotas.

Відмінювання

Чоловічий рід

a основа

Однина Множина

Чол. живий, легкий gi·vì, ligitkì Р. живого, легкого gi·vų, ligitkų Д. gi·vám, ligitkám⁷ gi·viemi, ligitkiemì Зн. живого, легкого gi·vùs, ligitkùs Ор. gi·vù, ligitkù gi·vaĩs, ligitkaĩs М. gi·vañ, ligitkañ gi·vùos(à), li·gitkùos(à) Місц. gi·vañ, ligitkañ gi·vùosna, ligitkùosna Ад. gi·vám(p), ligitkám(p)

Форми інесива однини скоротилися внаслідок вирівнювання парадигми; форми з повним закінченням зовсім не зафіксовано. Також скоротилося закінчення адесива однини, наприклад: gi·vám, gerám, рідше jaunámp, senámp (< jaunámpi). Інтонація наголошеного закінчення здебільшого є спадною, однак часом вимовляється і висхідно, наприклад: rodnam̃p bočip būstu «живу в справжнього батька».

Звичайне закінчення давального відмінка множини — -iemi (naujíemi, širdingíemi «злим», žilitkíemi). Іноді дифтонг ie у цьому закінченні монофтонгізується і скорочується, наприклад: gerimi žmonėmi geraì būt «добрим людям добре жити», jaunìmi tai geraì, o senìmi tai blogaì.

Крім закінчення орудного відмінка множини -ais, іноді вживається також -mi, наприклад: nėr kur būt sa mažìemi «ніде жити з малими (дітьми)». Закінчення -mi тут, найімовірніше, узагальнене з орудного відмінка множини особових займенників і деяких іменників із певними основами⁸.

Як іменник відмінюється прикметник mažūkutas, пор. давальний відмінок однини mažukùtu vaĩku pãmetė nėkiek asmóku «маленькій дитині залишив трохи грошей», давальний відмінок множини abaronkàs išdaildinėj mažukùtami vaikaĩmi «бублики роздав маленьким дітям».

⁷ Форми з двома знаками наголосу показують, що вони можуть наголошуватися двояко: на корені (ligit-kam) і на закінченні (li·gitkám у множині). Визначити форми парадигм допомогла Катрина Жукелите—Йодене, колишня вчителька початкової школи в Засецях.

⁸ Пор. LKK, т. 3, с. 117, 127—128; LKK, т. 11, с. 167—168.

284

основа на ia

Однина

Множина

V. šlāpas, sāldēlis šlāpi, sāldēlei

K. šlāpō, sāldēlō šlāpų, sāldēlių

N. šlāpām, sāldēlų šlāpėmi, sāldēlami

G. šlāpa·, sāldēli· šlāpus, sāldēlius

Įn. šlāpù, sāldēlù šlapeis, sāldēleis

Įn. šlāpām, sāldēli· šlāpūos(a), sāldēlūos(a)

Il. šlāpān, sāldēlan || -in šlāpūosna, sāldēlūosna

Ad. kurčām(p), didelip

Деякі прикметники основи на ia поряд із голосним закінчення (i)a мають i, наприклад: одн. наз. šlāpis, одн. знах. šlāpi·, одн. ін. laūšim «лівому» (пор. одн. наз. lāušis || laušis), одн. іл. laušin. Це закінчення, ймовірно, виникло за аналогією до таких прикметників, як girinis, gražāšnis, одн. знах. girini·, gražāšni· тощо.

Багатоскладові прикметники поряд із іменниковим закінченням множини називного відмінка (пор. an(k)slinei pušai «вільхові бруньки», kvietinei miltai, dabariščei arkleĩ, nāisenėšnei mažžei) часто мають прикметникове закінчення, наприклад: girini žmonės «дикі люди», avižėni šaudai, pērni·sči burōkai, pirmutini atvažāu zasečiški virškei, як і двоскладові прикметники (balti, geri, žili).

Багатоскладові прикметники із суфіксами -ēlis (наприклад, abrizgēlis, pūvėlis), -elis (dāugetelis), -int-ūlis (macintūlis) відмінюються як прикметник sāldēlis, тобто за іменниковим типом. Подвійні закінчення (і прикметників, і іменників) мають похідні із суфіксом -iškis, пор. одн. дав. dainaviškam, zasečiškam і pagirišku, zietelišku.

Усі інші багатоскладові прикметники відмінюються так само, як двоскладові, наприклад: одн. род. dabariščo, одн. дав. girinam, одн. знах. kvietini || kvietinin·, mu·ni·šća, одн. ін. paskutiniū, одн. місц. pērni·ščam, одн. іл. pirmutīnan || pirmutinin, одн. ад. senāušam(p) || nāisenāušam(p), мн. дав. senesnēmi тощо.

u-основа

Однина

Множина

V. gardùs, gražitkùs gárdu·s || gardi, gražitkùrs || -itkì

K. gardauš || gárd(ž)o, gražitkaūš || grārd(ž)ū, gražitkū

N. gard(ž)ām, gražitkām gard(ž)ēmi, gražitkēmi

G. gárdu·, gražitku·, d ž. -itka· gard(ž)ūs, gražitkūs

Įn. gard(ž)ū, gražitkū gard(ž)eis, gražitkais

Įn. gard(ž)ām, gražitkām gard(ž)ūos(a), gražitkūos(a)

Il. brangūn, gražitkān gard(ž)ūosna, gražitkūosna

Ad. gard(ž)ām(p), gražitkām(p)

Це одна з найслабших основ. Поряд із формами однини родового відмінка gardauš || gárdo || gárdžo, однини давального gardžām || gardām тощо вживаються також форми однини родового gárdo, sāldo, однини давального gardām, однини орудного sāldū, однини ілативного li·gan, однини адесивного brangām(p), множини родового sāldū, тобто суто форми основи на -a. Повністю (іноді й спорадично) до основи на -a перейшли

285

прикметники aštras, gūdras, rūštas ~ rūgštas, stipras, sūras, tiesas (|| tiesas «правий». Серед багатоскладових прикметників із закінченнями основи на u найчастіше трапляються форми чоловічого роду однини називного відмінка та форми середнього роду, наприклад: gražitkūs, pigitkūs, rūštokūs, gražitkų, pigitkų, rūštokų, tamis[k]ių, tamsokų. Інші їхні форми рідкісні.

Жіночий рід

Прикметники жіночого роду всіх типів основ (o, io, ė) відмінюються майже так само, як відповідні іменники. Для порівняння подаємо парадигму.

Однина

V. gi·va, šlapà, gardì, sáldelė, gražitkì || gražitkà

К. gi·vōs, šlapōs, gard(ž)ōs, sáldelės, gražitkōs

Н. gi·vai, šlapei, gard(ž)ei, sáldelai, gražitkai

Р. gi·vą, šlapą, gard(ž)ą, sáldelą, gražitką

Оруд. gi·vai, šlapái, gard(ž)ai, sáldelai, gražitkai

Оруд. gi·vōj, šlapōj, gard(ž)ōj, sáldelēj, gražitkōj

Іл. gi·vōn, šlapōn, gard(ž)ōn, sáldelēn, gražitkōn

Ад. gi·vìi(p), šlapēi(p), gražitkāip

Множина

V. gi·vos, šlapōs, gard(ž)os, sáldelės, gražitkos

K. gi·vū, šlapū, gard(ž)ū, sáldelū, gražitkū

N. gi·vomi, šlapōmi, gard(ž)ōmi, sáldelēmi, gražitkōmi

G. gi·vàs, šlapàs, gard(ž)às, sáldelas, gražitkàs

Įn. gi·vomi, šlapōmi, gard(ž)omi, sáldelēmi, gražitkomi

Įn. gi·vosà, šlapōsà, gard(ž)osà, sáldelēsà, gražitkosà

Il. gi·vósna, šlapósna, gard(ž)ósna, sáldelēsna, gražitkósna

За формою називного відмінка однини gražitkì можна було б послідовно очікувати й інших форм io-основи, проте вони трапляються дуже рідко (родовий відмінок однини gražitkōs, орудний відмінок однини gražitkái, називний відмінок множини gražitkos), тоді як майже винятково вживаються форми o-основи.

Поряд зі звичайними формами називного відмінка множини основи на ė іноді трапляються також форми io-основи, наприклад: mi·žūnos krū·pos, rudenìnos grūšos.

Наголошення

Наголошення прикметників у Зітельському говорі значною мірою змішане. Оскільки зітельці цим говором розмовляють рідше, ніж білоруською, то багато закономірних явищ свого говору вони призабули.

Найбільше відхилень у наголошенні трапляється через аналогію. Ймовірно, за прикметниками з циркумфлексним або коротким коренем (лит. IV наголосового типу) часто наголошується багато форм із акутованим коренем (III наголосового типу), наприклад: одн. наз. an(k)stìva, dabarìščà, nu·ni·ščà, sulingà, širdingà, vėli·và, пор. an(k)stìva, dabarìšča, širdingà; одн. дав. baltái || baltái, gri·nai, li·gitkai || báltai, grinai, lígitkai; одн. оруд. blogù, -ái, drùtù, -ái «твердим, -ою», girtù, -ái, min(k)štù, -ái, nu·ni·ščù, -ái, širdingù, -ái, vėli·vù, -ái, пор. blogù, -ai, drùtu, -ai, nu·ni·šču, -ai, širdingu, -ai, vėlivu, -ai; мн.

286

наз. an(k)sti'vi, galvingi, ratoki, raudoni || an(k)štivi, galvingi, ratoki, raudóni; мн. знах. baltùs, -às, girtùs, -às, nunìščius, -às, širdingùs, -às, vėlivùs, -às, пор. bál-tus, -as, girtus, -as, nunìščius, -as, širdingus, -as, vėlivus, -as, безособові форми жін. р. ru'(g)štokù, tamsokù || ru'(g)štokù, tamsokù. У двох варіантах, тобто з наголосом у корені й закінченні, вживаються всі форми парадигми прикметника didelė. З усіх цих прикладів видно чітку тенденцію узагальнено наголошувати майже всі прикметники на закінченні, тобто за лит. IV наголосовим типом.

Іноді форми деяких похідних із суфіксом -itkas трапляються зі збереженим наголосом твірного слова (найчастіше з циркумфлексним коренем), наприклад: одн. оруд. ligìtkai, šalditkai, одн. місц. grìnitkan, ligìtkan, мн. наз. geltónitki, lịgitki, мн. род. ìlgit-kù, ligìtkù, мн. знах. báltitkus, jaũnitkus. Однак таких випадків наголошення записано незрівнянно менше. Тому їх слід вважати невластивими говору.

Кілька слів слід сказати й про наголошення прикметників із суфіксом -inis, -ė. Більшість похідних із цим суфіксом наголошуються на суфіксі, тобто за лит. другим наголосовим типом, наприклад: an(k)slìnis, apatinis, arklinis, aržolinis, avbkinis, beržinis, drobinis, geležinis, kopustinis, miežinis, naminis, pagãlinis «дерев'яний», ruginis, vištinis, žirninis. Щоправда, деякі похідні, утворені від іменників I та II наголосового типу, іще нерідко наголошуються також на корені, тобто постійно, наприклад: agù'ninis, dù'oninis, kaũlinis, ku-uõdinis «картопляний», mė̃tinis, mõlinis, pãkulinis, pù'ūdinis, sėklinis, švẽtinis.

Постійно на корені наголошується й macìntulis || macìntulis.

Прикметники вищого й найвищого ступенів зазвичай також наголошуються на закінченні, тобто за IV наголосовим типом, наприклад: одн. дав. geresnám, náigeresnám, мн. наз. gražãsni, náigražasni, мн. род. senesnìų, náisenesnìų, мн. дав. svi'kesniemi, náisvi'kesniemi, мн. оруд. žamesnẽis, náižamesnẽis, мн. оруд. žamesnẽsà, náižamesnẽ-sà, žamesnùos, náižamesnùos, пор. žamesniù'sà, náižamesniù'sà.

Постійне кореневе наголошення мають лише прикметники aršasnis «гірший, зухваліший», vìrasnis, náiaršasnis, náivìresnis.

Підсумовуючи, слід сказати, що прикметник Зітельського говору, мабуть, має найменше «екзотики» серед усіх описуваних частин мови. Однією з найхарактерніших рис творення прикметників у цьому говорі є порівняно численні похідні із суфіксом -itkas, -à, рідше -ickas, -à. Останній варіант суфікса вживається також в інших південно-східних окраїнних говорах литовської мови, наприклад, поблизу Дівенішкес, Лазунів, Родуні та ін. Досить значно варіюють форми основ і наголошення деяких прикметників. Імовірно, це явища інтерференційного характеру, зумовлені як самою місцевою литовською говіркою, що виходить з активного вжитку, так і мовою місцевих білорусів, з якою відбуваєтся активна взаємодія. Із наведених прикладів творення та відмінювання прикметників видно бідність говору. Однак, з іншого боку, слід визнати, що цей зникаючий говір литовської мови досі далеко не повністю досліджений, і за подальшого докладнішого й глибшого вивчення можна було б записати більше цінного матеріалу, який, цілком можливо, ще значною мірою скоригував би подану тут картину творення та відмінювання прикметника.

Gauta 1973.IV.16

287

А. ВІДУГІРІС

ПРИКМЕТНИК ЗЕТЕЛЬСЬКОЇ ГОВІРКИ

Резюме

У статті описується словотворення та словозміна прикметників зетелської говірки. Для говірки особливо характерні прикметники із суфіксом -itkas, -a (напр., báltitkas, -à, grínitkas, -a, žilitkas, -a), іноді з -ickas, -a (напр., balticka, mãčkickas). Варіант -ickas, -a відомий і в інших литовських говірках, переважно на південно-східних окраїнах ареалу литовської мови, напр., у девянішкській, лазунській, радунській та ін. Найвищий ступінь прикметників зазвичай утворюється за допомогою слов’янської частки nai «най», напр., náididėsné, náiplonėsnis, naigeráusa, naigražáusis. Уживаються форми адесива одн. ч., напр., gi˙vám || gi˙vám, gi˙vaip, kurčámp, didelip, didelaip. Оскільки литовська мова в Зетелах виходить з активного вжитку, у говірці спостерігається значне варіювання морфологічних форм і особливо місця наголосу, напр., наз. відм. одн. ч. didelė || didelė, didžáusas || náididėsnis, род. відм. одн. ч. didelės || dideles, наз. відм. мн. ч. kvietinei || kvietininėi || kvietini, miežinės || miežinos, знах. відм. мн. ч. baltūs, -às, širdingūs, -às || baltūs, širdingus тощо. За мізерністю наведених прикладів розділу словотворення можна судити про бідність говірки (багато прикметників замінено слов’янськими, пор. drãmnas || drãbnas, gãdnas, krūglas, krutūs, slobūs). Але, з іншого боку, слід визнати, що ця зникаюча говірка досі аж ніяк не вивчена до кінця, і докладніше дослідження може дати ще багато цінного додаткового матеріалу.

Надійшло 16.IV.1973

*

263