IŠ LIETUVIŲ KALBOTYROS ISTORIJOS

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XX (1980)

K. PAKALKA

ПРО НАЗВУ ПЕРШОГО ВИДАННЯ СЛОВНИКА К. ШИРВІДА

Відзначення 400-річчя Вільнюського університету, яке збігається з 400-ю річницею від дня народження видатного творця давньої литовської писемності й першого мовознавця Костянтина Ширвідаса (1579—1631), ще більше посилює інтерес до історії початкового періоду університету, праць, життя та діяльності його перших професорів. Різні війни й часті пожежі у Вільнюсі за чотири століття знищили багато культурних цінностей і книг. Із праць Ширвідаса до наших днів не дійшла підготовлена ним граматика литовської мови («Clauis linguae Lituanicae»), не зберігся жоден примірник другого видання польсько-латинсько-литовського словника (1631 р.), а від першого видання залишився лише єдиний примірник без початку й кінця.

Немає точних даних про те, коли Ширвідас почав укладати словник і граматику, з ким він найбільше спілкувався, хто продовжував його працю, яку назву мали перше й друге видання словника. Також невідомо, де похований Ширвідас; бракує докладніших відомостей про його біографію.

Про походження Ширвідаса знаємо лише те, що він, безперечно, походив із шляхетського роду Ширвідів, маєтки якого в XVI ст. були в Дабужяї та Ґренжонісі, неподалік від Анікщяй¹. Про східне походження Ширвідаса свідчать також мовні особливості його творів.

Тут ми хочемо висловити думку про те, як міг називатися перший випуск словника Ширвідаса, а також звернути увагу на неточності, які й нині повторюють щодо послідовності мов у словнику Ширвідаса, характеру видань тощо.

Про титульну сторінку та назву перших видань словника Ширвідаса можна певною мірою судити за даними, наведеними першими трьома бібліографами цього автора — П. Алегамбе, Н. Сотвелом, С. Ростовським, — а також за заголовками польських словників XVI—XVII ст.

Перші бібліографи називали словник Ширвідаса «Dictionarium» і вказували три мови: П. Алегамбе — Dictionarium Latino—Polono—Lithuanicum², Н. Сотвел і С. Ростовський — Dictionarium Polono—Latino—Lituanicum³. На титульних сторінках усіх трьох збережених видань (третього—п’ятого) зазначено «Dictionarium trium linguarum», тобто мови не перераховано, а вжито узагальнену назву — словник трьох мов.

У згаданих бібліографів наведено не заголовок словника Ширвідаса, а перелік мов словника: Н. Сотвел і С. Ростовський зазначають, що словник є польсько-латинсько-

¹ Jablonskis K. Steponas Jaugėlis—Telega. — Kn.: Lietuvių kultūra ir jos veikėjai, V., 1973, p. 215.

² Alegambe P. Bibliotheca scriptorum Societatis Jesu. Antverpiae, 1643, p. 84.

³ Sotvellus N. Bibliotheca scriptorum Societatis Jesu. Romae, 1676, p. 157; Rostowski S. Lituanicarum Societatis Jesu historiarum provincialium. Pars prima. Vilnae, 1768, p. 457.

4. 599

97

литовської мови, а в бібліографії П. Алегамбе на перше місце винесено латинську мову. Можливо, П. Алегамбе свідомо змінив порядок мов у словнику: бажаючи надати особливе місце латині, яка тоді панувала в науці, він спеціально згадав її першою. Не бачивши оригінального примірника, П. Алегамбе, звичайно, міг і просто помилитися.

Перші бібліографи згадують такі праці Ширвіда: «Puncta [Concionum]...», «Dictionarium...», «Clauis linguae Lituanicae».

Цей факт змушує припустити, що Ширвід підготував три окремі твори: проповіді, латиною названі «Puncta Concionum...», словник «Dictionarium...» і граматику «Clauis linguae Lituanicae».

Оскільки граматика не збереглася, а примірник першого видання словника не має початку й кінця, досі невідомо, як сам Ширвід називав свій словник. Й. Балчіконіс вважав, що перше видання словника Ширвіда могло називатися «Clauis linguae Lituanicae», а граматики взагалі не існувало. На підтвердження своєї думки Й. Балчіконіс посилався на назву словника, виданого на початку XVIII ст. у місті Базелі (Швейцарія): «Clauis linguae Latinae Basileae, 1716».

Однак згадана думка не має достатніх підстав.

По-перше. Якби перше видання тримовного словника Ширвіда мало назву «Clauis linguae Lituanicae», перші бібліографи вважали б «Clauis...» і «Dictionarium...» однією бібліографічною позицією. Адже в усіх виданнях словника Ширвіда порядок мов був однаковий: польська—латинська—литовська.

По-друге. До традиції Ширвіда словники не називали «Clauis...». Такої назви польські лексикографи XV—XVII ст. не давали жодному зі своїх словників. Натомість найпоширенішою назвою словників польською та іншими мовами було «Dictionarium»⁵.

На Ширвіда значно вплинули словники польських лексикографів Миколая Фолькмара—Бальтазара Фонтана та Ґжеґожа Кнапського. Як ми вже з’ясували, за частиною «Polonicolatina» словника Фолькмара—Фонтана «Dictionarium quatuor linguarum...» (1613) Ширвід підготував перше видання свого тримовного польсько—латинсько—литовського словника.

Ширвід запозичив у М. Фолькмара — Б. Фонтана не лише польський і латинський реєстри слів, а й, імовірно, назву «Dictionarium». Пізніші видавці не змінювали назв окремих видань словника, дотримуючись назви першого. Хоча для другого—третього видань реєстр було взято зі словника Г. Кнапського «Thesaurus polonolatino-graecus», назва залишилася «Dictionarium». Назва «Thesaurus» також не пасувала б словнику Ширвіда, адже він був значно меншим за обсягом (Ширвід і продовжувачі його праці не включили багатьох слів зі словника Г. Кнапського).

⁴ Балчіконіс Й. Вибрані твори. В., 1978, т. 1, с. 279.

⁵ Мурмеліус Й. Dictionarium variarum rerum tam adultis utilissimus, germanica atque polonica interpretatione adjecto etiam vocabularum et capitulorum indice. Краків, 1526, 1528, 1533, 1540, 1541. У XVII ст. цей словник кілька разів видавали зі зміненою назвою — Dictionarium trium linguarum. Краків, 1615, 1625, 1626, 1628. Мімерус Ф. Dictionarium trium linguarum, latinae, teutonicae et polonicae potiora vocabula continens. Кенігсберг, 1529. Фолькмар Н. Dictionarium trilingue ad discendam linguam latinam polonicam et germanicam accomodatu(m). Данциг, 1596; Dictionarium quatuor linguarum, latine, germanice et polonice, per Nicolaum Volckmarum... Данциг, 1613.

98

Литовські лексикографи назвали «Lexiconu» лише один словник⁶. Тому й Ширвідас навряд чи міг називати перше видання свого словника «lexicon».

Звичайно, доки ми не матимемо нових і ще точніших відомостей про граматику Ширвідаса й не з’являться примірники перших двох видань його словника, доти, говорячи про історію цих праць, у багатьох випадках муситимемо задовольнятися лише припущеннями.

У наш час словник Ширвідаса став бібліографічною рідкістю. Дещо більше збереглося лише примірників останнього (п’ятого) видання. Тому ті, хто писав про словник Ширвідаса, іноді не ознайомившись із найновішими дослідженнями, нерідко плутають порядок мов у словнику: вважають його словником латинсько—польсько—литовських⁷, литовсько—польсько—латинських⁸ чи польсько—литовсько—латинських⁹ мов.

Так, переставляючи порядок мов, спотворюють характер словника й вводять читачів в оману.

Доки датою першого видання словника Ширвідаса (до 1972 року) вважали 1629 рік, ми стверджували, що джерелом польської та латинської частин цього видання є частина «Polonicolatina» четвертого видання (1623—1624) «Dictionarium quadrilingue» М. Фолькмара¹⁰. Ця частина однакова в усіх чотирьох виданнях словника М. Фолькмара—Б. Фонтана: I — 1596, II — 1605, III — 1613, IV — 1623—1624.

Тепер, коли за водяними знаками встановлено ранішу й точнішу дату друку першого видання Ширвідаса (близько 1620 року)¹¹, ми маємо дещо інакше поглянути на джерело польської та латинської частин згаданого видання. Ширвідас міг скористатися одним із трьох попередніх видань словника М. Фолькмара—Фонтана (I — 1596, II — 1605, III — 1613). Слід вважати, що найдоступнішим для нього могло бути третє видання (1613).

К. ПАКАЛКА

ПРО НАЗВУ ПЕРШОГО ВИДАННЯ СЛОВНИКА К. ШИРВІДАСА

Резюме

Від першого видання тримовного польсько-латинсько-литовського словника К. Ширвідаса (близько 1620 р.) до наших днів зберігся лише один дефектний (без початку й кінця) примірник. Тому прямих вказівок на за-

⁶ Mączyński J. Lexicon latino-polonicum ex optimis latinae-linguae scriptoribus concinnatum. Królewiec, 1564.

⁷ Історія Литовської РСР / Редакційна колегія: Jablonskis K., Jurginis J., Žiugžda J. V., 1957, т. 1, с. 298; Jurginis J. Ренесанс і гуманізм у Литві. В., 1965, с. 261; Jurginis J., Merkys V., Tautavičius A. Історія міста Вільнюса від найдавніших часів до Жовтневої революції. В., 1968, с. 136; Historia nauki polskiej. Wrocław—Warszawa—Kraków, 1970, т. 2, с. 65, 200.

⁸ Акстинас Б. Знакомьтесь: Литва. Вильнюс, 1977, с. 137.

⁹ Čepaitienė J., Dėjus T., Jankevičienė S. Lietuvių kalbos vadovėlis mokyklų dėstomąja rusų kalba IX klasei. V., 1969, p. 8—9.

¹⁰ Pakalka K. Dėl K. Širvydo „Dictionarium trium linguarum“ lenkiškosios—lotyniškosios dalies šaltinio. — Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. A serija, 1960, t. 1(8), p. 217—221.

¹¹ Pakalka K. Apie defektinį trikalbį K. Širvydo žodyną, Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai, A serija, 1973, t. 4(45), p. 131—142; Balašaitis A., Pakalka K. Dar dėl K. Širvydo defektinio žodyno leidimo datos. — Baltistica, 1976, t. 12(2), p. 171—175.

4*

99

головну частину словника не виявлено. Судячи із заміток перших бібліографів К. Ширвідаса (Ф. Алегамбе, Н. Сотвел, С. Ростовскі) та поширених назв польських словників XVI—XVII ст., можна зробити висновок, що перше видання словника К. Ширвідаса мало назву „Dictionarium trium linguarum“.