LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XL (1998)

Вілія ЛАЗАУСКАЙТЕ

Інститут литовської мови, Вільнюс

ПРО ПОДАННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ У «СЛОВНИКУ СУЧАСНОЇ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ»

Розглядаючи проблеми унормування загальновживаної лексики, іноді згадують і про недоліки тлумачення значень діалектних слів у «Словнику сучасної литовської мови». У всіх трьох виданнях словника варіюються принципи добору й подання діалектизмів (Morkūnas 1997: 43), чимало діалектних значень у літературній мові вважаються книжними (Klimavičius 1997: 22). Щоб докладніше обговорити способи й проблеми тлумачення значень діалектизмів, було використано повний їхній список у ДЖ₃¹.

Значення діалектних слів у ДЖ₃ подано відповідно до способів тлумачення значень слів, викладених у вступі до третього видання «Словника сучасної литовської мови» (с. XII–XIII): відсилковим, дефініційним — описовим і синонімічним.

Тлумачачи значення діалектизмів відсилковим способом, використовують лише відсилання žr. Ним «слова з вужчим уживанням, діалектні, застарілі, запозичені та інші подібні слова чи словотвірні варіанти спрямовуються до слів, ширше вживаних у літературній мові» (ДЖ₃ XII). Насправді це положення без винятків діє при тлумаченні значень дієслів: зазвичай діалектне слово відсилається до слова літературної мови, наприклад, kvãštelėti, ~ja, ~jo vak. žr. k v a i š t e l ė t i, stẽlgtis, ~iasi –ėsi žem. žr. s t e n g-t i s, 2 sukirpti, ~sta, ~o tarm. žr. s u g i ž t i та ін. Аналіз подання значень іменників і прикметників показує, що в одних випадках вживається відсилання žr., а в інших — ні, наприклад, spãras (4) 2. ryt., žem. žr. s p y r y s і plg. spandà (4), spánda (1) ryt., dz. ‘підпора, підпірка’; senagalys (3^b, 3^b) tarm. žr. d e l č i a, slidūkas (2) vak. žr. k a z l ė k a s і plg. gydūolė (2) dz. ‘лікарська рослина’, spúrgas (3) 3. ryt. ‘торочка’ тощо.

Іноді відсилання žr. не вживається, хоча значення слів не збігаються, наприклад, káltuvas (3^a) ryt. ‘ціп’. Пор. значення слів, наведені в академічному «Словнику литовської мови» та третьому виданні «Словника сучасної литовської мови»:

¹ До словника літературної мови за запропонованими критеріями добору діалектизмів увійшло б менше половини діалектних слів, наведених у ДЖ₃ (докладніше див. Lazauskaitė 1997: 14; 1998: 21).

233

култувас (3^a) 1. ‘старовинне знаряддя для молотьби зернових (ціп, прив’язаний до палиці); ціп’ 2. ‘дерев’яний пристрій для обмолоту колосків’ 3. ‘било ціпа’ LKŽ VI 859

спрагілас (3^b) 1. етногр. ‘знаряддя для молотьби зернових — било, прив’язане до держака’ 2. сх. ‘било цього знаряддя’ 3. ‘поздовжній брус молотильного барабана’ DŽ₃ 725

Порівняння зафіксованих у словниках значень показує, що семантичне поле розглядуваних слів відрізняється двома значеннями. У словнику літературної мови слід наводити лише усталені значення слів, тому насамперед потрібно зважати на поширеність значень у літературній мові та діалектах. У такому разі можливі два способи подання слова култувас. Якщо слово култувас до словника літературної мови слід включити лише зі значеннями, що збігаються зі значеннями слова спрагілас: култувас (3^a) 1. див. ц і п 1, 2. сх. див. ц і п 2. З огляду на відсилання, наведені в DŽ₃ при розглядуваних словах, можливий і такий спосіб тлумачення: култувас (3^a) сх. ‘било ціпа’. У цьому разі дотримано принципу системності, пор. кермуше (3^b) діал. ‘било ціпа’, спрагіліне (2) 2. сх. ‘било ціпа’.

Подаючи діалектні слова, не слід використовувати посилання див., якщо одна діалектна форма відсилає до іншої, наприклад, škūlas, ~à (4) нижньожем. див. b a u ž a s, škūlis, ~ė dkt. (2) нижньожем. див. b a u ž i s і пор. baužas, ~à (4) східн. 1. «безрогий», 2. «лисий». Таке подання свідчить, що в DŽ₃ значення цих слів однакові. Також пор. наведені значення слова škūlas, ~à в академічному «Словнику литовської мови»: 1. «baužas, безрогий», 2. «гладкий», 3. «дуже коротко, майже наголо підстрижений», 4. «рівний з краями, без виступів» (LKŽ XIV 991). Пояснюючи жемайтське šmùlas, ~à (4), зазначають лише перше значення слова baužas, ~à. Отже, слід керуватися принципом системності — добирати найуживаніші значення слів і пояснювати їх аналогічно. Сумнівно, чи варто застосовувати розглянутий спосіб тлумачення значень у словнику літературної мови також у випадках, коли відсилають до спорідненого за коренем діалектного слова, наприклад, náudas (1) східн. див. 2 n a u d a і пор. 2 náuda b. (1) зах., жем. ірон. «добра, гідна похвали людина». Варто обміркувати, чи взагалі слід включати до словника літературної мови першу діалектну форму — substantivum commune форми із закінченням ~as, що вживаються рідше. Таких останніх, тобто діалектизмів іменникового походження із закінченням ~as, у DŽ₃ подано лише пару, тоді як форм із закінченням ~a — понад десять. Від посилання див. слід відмовитися, коли слово, до якого відсилає діалектна форма, широко вживається в літературній мові, наприклад, drabà (4), drabnà (4) діал. див. š l a p d r i b a, kūlis (2) нижньожем. див. a k m u o, lytùs (3) діал. див. l i e t u s, siaustuvė (3^b) 2. нижньожем. див. v y s t y k l a s тощо. Справді, у DŽ₃ у подібних випадках посилання див. часто не вживається, наприклад, atarà (3^b) нижньожем. «поперечна жердина», birulỹs (3^b) жем. «шматок», dvarystà (2) діал.

234

‘панщина’, 1 скарініс (2) дт., сх. ‘рушник’, стайбіс (1) жм. ‘гомілка’ тощо. Безперечно, у словнику не повинно бути так званих подвійних відсилань, наприклад, перлайдас (1) жм. 2. див. į šautys, ішавтис (3ª) див. пертраукас тощо.

Аналіз значень діалектизмів у DŽ₃ показує, що в певних випадках відсилання див. необхідне. Насамперед скорочення див. слід уживати, коли під час тлумачення значення діалектного слова відсилають до літературного слова зі спільним коренем (у цьому разі йдеться про словотвірні варіанти), наприклад, крувіне (2) дт. див. крувіноєї, нешлява (1) жм. див. нешу́лис, пажіне (3ᵇ) жм. див. пажінтіс, плейшкас (2) зах. див. плейштас, понібе (1) 2. діал. див. понія, спарус, ~i (4) діал. див. спартус, шеймінетіс, ~ė дкт. (2) сх. див. шейміникштіс тощо. Відсилання див. необхідне, коли слово літературної мови, до якого відсилають, уживається рідко й потребує докладнішого тлумачення (найчастіше це назви рослин, тварин, знарядь, хвороб тощо), наприклад, бамбліс (4) зах. див. транас, блусінес мн. (2) жм. див. тимаї, бруйше (2) діал. див. куоя, кертекле (2), кертекліс (2) жм. див. ведега, шаркакоджіс (2) діал. 1. див. пентініус, 2. див. патайсас, 1 трілапіс (2) сх. див. пупалайшкіс тощо. Таке відсилання виправдане також у випадках, коли слово-тлумачення слід вважати етнографізмом, наприклад, плүктуве (3ᵇ) діал. див. бруктуве, спарас (4) 1. зах., жм. див. гегне, жібчюс (2) сх. див. жібікас тощо. Позначка див. особливо доречна тоді, коли слово літературної мови, до якого відсилають, має кілька значень, а діалектне слово вживається або має бути включене до словника лише в одному з них, наприклад, каснінкас (2) діал. див. каспінас 1, меде (2) жм. див. мішкас 1, неше́не (2) діал. 1. див. апдарас 1, падіс (2) жм. див. паделіс 4, раугіене (2) сх. див. раугалас 4, сланктас (2) сх. див. слога 1 тощо.

Окремо слід розглянути співвідношення синонімічного тлумачення значень, яке, як показує аналіз діалектизмів у DŽ₃, не завжди є чітким, наприклад, дуонкепе (3ª) 2. сх. див. дуонкубіліс, мінкитувіс (1) жм. ‘дуонкубіліс’ і пор. дуонкубіліс (1) ‘діжа для замішування хліба, мінкитувіс’ тощо. Пояснюючи значення слова, іноді слід вирішити, який із згаданих способів є більш доречним. Не має викликати сумнівів, що відсилкове тлумачення значень уживається тоді, коли діалектизм відсилає до звичнішого, усталенішого слова літературної мови, а синонімічне — коли діалектизм визначається іншими словами літературної мови з таким самим або близьким значенням, наприклад, іштеκуоле (2) сх. 2. див. нуотака 1 і пор. мочя (1) сх. фам. ‘мати’, моте (1) 2. діал. ‘мати’; качюлті, ~a, ~o жм. 1. див. кутенті і пор. гламжуоті, ~ūoja, ~āvo 2. жм. ‘пестити, обіймати’ тощо.

Найчастіше значення діалектизмів у DŽ₃ тлумачаться дефініційним — описовим або синонімічним — способом. Трапляється чимало випадків, коли значення визначаються словами зі спільним коренем, наводяться словотвірні значення, а додатково їх тлумачать словами літературної мови та діалектів із таким самим або близьким значенням. Тому обидва згадані способи тлумачення значень слід розглядати разом, оскільки при поданні діалектизмів синонімічний спосіб зазвичай доповнює дефініційний

235

– описовий, наприклад, beržytė (1) tarm. ‘ліс молодих берізок, березняк’, ėskà (4) žem. ‘бажання їсти, апетит’, kirtimas (2) 4. tarm. ‘оберемок, охапка’ тощо. Однак і в цьому разі в тлумаченні значень діалектизмів поряд зі словами літературної мови вживаються й діалектні, наприклад, avìkas (2) 2. tarm. ‘пухнастий сережкоподібний цвіт верби, вербовий пух’ і пор. avilė (3^b) žem. ‘сережка верби, лози чи козячої верби’, pūpuolė (1) ryt. ‘брунька великої рослини’ (діалектизми avilė і pūpuolė слід замінити звичними для літературної мови словами pumpuras і spurgana). Трапляються випадки, коли значення діалектизмів тлумачаться словами, рідко вживаними в літературній мові, для яких у більшості випадків необхідна ремарка šnek., наприклад, gvìzdė (2) žem. ‘несерйозна жінка, пустунка’, pliovóti, ~ja, ~jo tarm. ‘базікати, теревенити’ тощо.

Після аналізу значень діалектизмів у DŽ₃, що називають різні страви (детальніше див. таблицю 1), виявилося, що співвідношення дефініційного — описового та синонімічного тлумачення є різним, наприклад, bùrgė (2) vak. ‘поганий суп, буза; густа невдала каша’, kliùrkė (2) vak. ‘поганий суп, рідкий суп’, skiñkis (2) vak. 2. ‘поганий суп’, veršputrė (1) žem. ‘погана юшка, рідка каша’ тощо. З наведеного матеріалу видно, що слова в синонімічному тлумаченні означають те, що сказано дефініційним — описовим способом, наприклад, miešimas, troškė або тлумачать ширше, наприклад, kliurkalas, ragaišis. Таке тлумачення синонімами, як зазначав А. Гудавічюс (1997: 34), нівелює відмінності між значеннями близьких семем і підкреслює лише їхню спільність. Це свідчить про те, що не завжди враховуються системні відношення між діалектними словами та їхніми значеннями, а також структура лексичної системи (Lazauskaitė 1998: 22). Крім того, слід зауважити, що слова, залучені до синонімічного тлумачення значення, зазвичай потребують докладнішого пояснення. Іноді такі слова належать до розмовної мови, наприклад, kliurkalas, troškė тощо (див. таблицю 1). Отже, діалектизми слід визначати якомога простіше, тобто семантично й стилістично нейтральними словами. Якщо діалектне слово загальновідоме й уживається в літературній мові, варто навести також його синоніми, чітко показавши, що вони не визначають діалектизм.

J. Paulauskas (1974: 47) yra siūlęs tam tikromis trafaretinėmis formulėmis aiškinti atskiras grupes sudarančių žodžių reikšmes, pvz., gyvulių jauniklių pavadinimus. Iš DŽ₃ tarmybių sąrašo analizei parinkti tarminiai veiksmažodžiai, nusakantys kalbėjimą, ir jų galūnės ~a vediniai, žymintys pamatiniu žodžiu pasakyto veiksmo atlikėją. Tiksliau sakant, šio darybos tipo vediniai eina menkinamosios reikšmės veiksmažodinės ypatybės turėtojų pavadinimais ir yra bendrosios giminės (substantivum commune) daiktavardžiai (žr. 2 lentelę).

236

1 lentelė

Значення діалектизмів, що називають страви, у DŽS

Діалектизм

Ремарка

Способи тлумачення значення слова

Дефініційний-описовий

Синонімічний

Словами літературної мови

Словами, що потребують докладнішого пояснення

Словами літературної мови

Словами, що потребують докладнішого пояснення

1

2

3

4

5

6

похідне (1)

етногр. діал.

‘сир, змішаний із солодким або кислим молоком чи зі сметаною’

burokienė (2)

східноліт.

‘салат із буряків’

сушениця (2)

зах.

‘картопля, зварена без води, тушкована,

тушкованка’ (=‘тушкована картопля’)

сло̄пе (2)

жмуд.

‘тушкована картопля (зазвичай із м’ясом)’

крупеня (2)

жмуд.

‘страва з варених зерен’

круштеня (2)

діал.

1. ‘ячмінна крупа’, 2. ‘суп із неї’

шаутас (2)

зем.

‘листковий суп,

листковий суп’

пісні борщі (1)

діал.

‘пісний, не заправлений борщ’

готувати (=‘поліпшувати страву заправкою’)

бурге (2)

зах.

‘поганий суп, буза; густа, невдала каша’

буза (=3. див. плюрза 2)

клюрке (2)

зах.

‘поганий суп,

клюркаль’ (=розм. ‘поганий суп, поганий напій’)

теляча юшка (1)

зем.

«поганий квас, буїза»

(=див. буза)

juōdikis (1)

зах.

«кров’яна юшка, зварена зі щавлем»

rūgštymas (= «кисла рідина, кислота»)

skiṅkis (2)

зах.

1. «слабке пиво, квас», 2. «поганий суп»

237

1 2 3 4 5 6 misà (4) східн. «хлібний або якийсь інший квас, закваска» (= «кисла рідина, кислота») sālymas (3^b) східн. 1. «каша із солодженого житнього борошна», 2. «солоджена вода, каша (=1. «суп із борошна або круп») miešimas» (=2. «солоджена вода») pāmentalas (3^4b) східн. 1. «каша з житнього борошна, затірка для бурякового супу, для заквашування квасу», 2. «кислота, яку готують із житнього борошна» каша (=1. «суп із борошна або круп») затірка (=1. «змішування борошна; замішана каша; замішаний солод») kiūkis (2) зах. 2. «злежаний хліб» saldabandė (2) зах. «солодка, незаквашена булка, 2 banda (=1. «буханець») ragaišis» (=«хліб із грубого пшеничного або ячмінного борошна») 1 miežainis (2) жем. «ячмінний пиріг, ragaišis» (« – ») 1 miežienis (2) східн. «ячмінний пиріг, ragaišis» (« – ») lāistytinis (1) діал. «пиріжок, политий ячмінним жиром» пиріжок (1) діал. 2. «вареник, велика картопляна галушка» paliēpsnis (2) східн. «булочка, плоский хлібець, випечений перед пічним полум’ям» pārpelis (1) східн. «кулька з борошна або картоплі» швилпікас (2) східн. «кулька з борошна або картоплі, скручена на ситі або тертці» 1 verštinis (2) діал. «товстий картопляний млинець»

238

2 lentelė

ДЖ₃ Діалектні дієслова, що характеризують мовлення, та їхні похідні із закінченням -a

Дієслово | Пояснення значення дієслівного похідного | Вживане твірне слово | Повторене пояснення значення твірного слова | Вживані синоніми тощо | sniaukróti ~ja, ~jo східн. «невиразно говорити в ніс» | sniaukrà ім. (4) східн. «той, хто sniaukroja» | švėnauti, ~auja, ~avo діал. «повільно говорити дурниці, базікати» | švėna ім. (1) діал. «той, хто švėnuoja, | говорить дурниці» | varėzgoti, ~ja, ~jo діал. «говорити дурниці, плескати язиком» | varėzgà ім. (2) діал. «той, хто varėzgoja, | балакун» | trailinti, ~a, ~o, trailúoti, -úoja, -ávo дзук. «говорити дурниці, теревенити, базікати» | tráila ім. (1) дзук. «той, хто говорить дурниці, | балакун» | švotróti, ~ja, ~jo східн. «базікати, плескати язиком» | švótra ім. (1), švótrà ім. (2) східн. «базіка, балакун» | réntuoti, ~auja, ~avo східн., дзук. 3. «говорити дурниці, базікати» | 1 rénta (1) східн. 3. ім. «пустомовна людина»

З наведеного матеріалу видно, що у словнику літературної мови значення потрібно, наскільки це можливо, формалізувати. Звісно, пояснюючи значення діалектних слів та їхніх похідних, не слід переходити лише на формальний рівень. Щодо похідних, варто звернути увагу ще на один момент — співвідношення між твірним словом і похідним. Наприклад, аналіз дієслівних похідних у ДЖ₃ показує, що при поясненні їхніх значень віддалилися від твірних слів:

239

З розглянутого матеріалу видно, що при описі семантично аналогічних явищ слід визначити співвідношення між словотвірним значенням похідного, наведеним у дефініції, поясненням через визначення — описовим і синонімічним, а також порядок їх викладу.²

Проблема відбору значень часто постає при поясненні багатозначних діалектних слів. Розв’язуючи питання подання слів із кількома значеннями, слід керуватися тими самими критеріями відбору значень: поширеністю в літературі та словниках, системністю; особливо варто наголосити на закріпленні значення в літературній мові та діалектах. Найчастіше відбір діалектних значень у ДЖ₃ відповідає цим критеріям, наприклад, róti, ~ja, ~jo дзук. «встигнути зробити щось разом, устигнути», пор. також значення, наведені в «Словнику литовської мови»: 1. «встигнути зробити щось разом, устигнути» LKŽ XI 841 (Drsk, Svn, Lš, Lp, Srj, Smn, Mrk; J. Jabl, V. Krėv), 2. «любити, дуже хотіти» LKŽ XI 841 (Gmž, Sv) та ін. Однак іноді виникає сумнів, чому діалектне слово в ДЖ₃ подано лише з одним значенням, хоча матеріали академічного словника свідчать, що їх більше; наприклад, užmainas (1) діал. «заступник» і пор. значення, зафіксовані в академічному словнику: 1. «обмін, міна» LKŽ XVII 656 (Sut; MP 203), 2. «заміна, замісник» LKŽ XVII 656 (NdŽ), 3. див. 1 užvadas 1 LKŽ XVII 656 (DŽ; Prng)³ та ін. Це стосується й діалектних слів, значення яких однаково поширені в діалектах, наприклад, tuntuoti, ~úoja, ~ávo східн. «безцільно ходити, тинятися, тупцювати на місці» і пор. значення, наведені в академічному словнику: 1. «безцільно ходити, байдикувати, тинятися, тупцювати» LKŽ XVII 25 (Ds, Lkm, Dbk, Krd, Švd, Sug, Ant, Slk, Lb, Rk, Kzt, Klt, Dglš, NdŽ), 2. «поволі щось робити, поратися» LKŽ XVII 25 (Dkšt, Sld, Zr, Vžns, Dgl, Sdk, Ktk, An, Tr, Mlt, Antr, Mlk, Vj, Ktk, Lb, Slk, Lcl, Dglš), 3. «доглядати, порати» LKŽ XVII 25 (Ktz, Trgn, Slk)⁴ та ін. Іноді незрозумілий принцип пояснення значення діалектного слова, наприклад, tùmpis, ~ė ім. (1) діал. «товста, низька, незграбна людина чи тварина» і пор. значення, наведені в академічному «Словнику литовської мови»: 1. «грузький кінь» LKŽ XVII 18 (Užv, LK, DŽ¹), 2. «невдаха, простак» LKŽ XVII 18 (Plt, Žr, DŽ¹)⁵ та ін.

Насправді розмежування й відбір значень — одне з найскладніших завдань, адже в слові можна виділити більше спеціалізованих значень або менше, але ширших, абстрактніших (Gudavičius 1997: 35). Пояснюючи діалектні сло-

² Іноді в ДЖ₃ значення слова визначається поєднанням кількох варіантів способу пояснення через визначення — описового, наприклад, vvėklis, ~ė ім. (2) жем. «той, хто постійно скиглить, плаксій, скиглій, прохач» та ін.

³ Згідно з даними академічного «Словника литовської мови», діалектне слово užmainas через рідкість уживання взагалі не слід включати до словника літературної мови.

⁴ Через обмеженість уживання третє значення дієслова tuntuoti, ~úoja, ~ávo не слід включати до словника літературної мови.

⁵ У другому виданні «Словника сучасної литовської мови» наведені значення слова tùmpis, ~ė збігаються зі значеннями, зазначеними в академічному «Словнику литовської мови».

240

…збираючи їхні значення, найважливіше зважати на систему словника та способи подання значень.

Отримано 1998 12 01

LITERATŪRA

Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mintis, 1972.

DŽ₃ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1993.

G u d a v i č i u s A. 1997: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas leksikos sistemiškumo požiūriu. – Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 33–39.

K l i m a v i č i u s J. 1997: Kas yra bendrinės kalbos leksika? Sampratos, nuomonės ir prietarai. Žodyno praktika ir teorija. Vartojimo reikmės ir problemos. – Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 20–32.

L a z a u s k a i t ė V. Dėl dzūk ybių pateikimo „Dabartinės lietuvių kalbos žodyne“. – Jaunųjų kalbininkų konferencija. Konferencijos tezės. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 13–15.

L a z a u s k a i t ė V. 1998: Dėl tarmybių ir jų reikšmių pateikimo „Dabartinės lietuvių kalbos žodyne“. – Mokslinis seminaras, skirtas kalbininkės dialektologės A. Jonait ytės 70-mečiui. Pranešimų tezės. Šiauliai: Šiaulių universitetas, 21–24.

L y b e r i s A. 1983: Žodžių atrankos problema „Dabartinės lietuvių kalbos žodyne“. – Lietuvių kalbotyros klausimai 22, 147–154.

LKŽ II₂ – Lietuvių kalbos žodynas 2, Vilnius: Mintis, 1969.

LKŽ VI – Lietuvių kalbos žodynas 6, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1962.

LKŽ VIII – Lietuvių kalbos žodynas 8, Vilnius: Mintis, 1970.

LKŽ XI – Lietuvių kalbos žodynas 11, Vilnius: Mokslas, 1978.

LKŽ XIV – Lietuvių kalbos žodynas 14, Vilnius: Mokslas, 1986.

LKŽ XVII – Lietuvių kalbos žodynas 17, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla, 1996.

M o r k ū n a s K. 1997: Norminamasis žodynas ir lingvistinė geografija. – Lietuvių kalbotyros klausimai 37, 40–45.

P a u l a u s k a s J. 1974: Aktualios leksikos norminimo problemos ir žodynas. – Kalbos kultūra 27, 40–49.

P a u l a u s k a s J. 1985: Žodyno redagavimas žodžių grupėmis. – Kalbos kultūra 49, 6.

ZUR BEDEUTUNGSANGABE DER DIALEKTISMEN IM „WÖRTERBUCH DER LITAUISCHEN GEGENWARTSSPRACHE“ („DABARTINĖS LIETUVIŲ KALBOS ŽODYNAS“)

Zusammenfassung

Die Untersuchung der Bedeutungsangaben des in der dritten Auflage des „Wörterbuches der litauischen Gegenwartssprache“ („Dabartinės lietuvių kalbos žodynas“. – Vilnius, 1993) enthaltenen dialektalen Wortschatzes hat erwiesen, daß bei der semantischen Charakterisierung solcher Wörter nicht immer die in der „Einführung“ dieses Wörterbuches festgelegten Grundsätze eingehalten werden.

Hervorzuheben sind folgende Unzulänglichkeiten:

1. Analoge lexikalische Einheiten werden unterschiedlich erklärt;

241

2. Bei den zu derselben semantischen Gruppe gehörenden Dialektismen differiert das Verhältnis der umschreibenden und der synonymischen Deutung: Zum einen haben die sinnverwandten Wörter dieselbe Bedeutung, die die Definition angibt, zum anderen wirkt sie in Richtung der Einengung bzw. Erweiterung der Bedeutung des zu erklärenden Wortes.

Solch ein Vorgehen verwischt die semantischen Unterschiede der nahverwandten lexikalischen Einheiten. Dadurch wird lediglich das Gemeinsame unterstrichen. Das zeugt wiederum davon, daß nicht immer auf die systembedingten Verhältnisse der Dialektismen und ihrer Bedeutungen sowie auf die semantische Struktur der dialektalen Lexeme entsprechenderweise Rücksicht genommen wird.

Bei der Bedeutungsangabe der Dialektismen ist es deshalb unumgänglich,

1. ihre Bedeutungen mit semantisch und stilistisch neutraler Lexik zu definieren,

2. die Bedeutungen zu formalisieren und die analogen lexikalischen Einheiten auf dieselbe Art und Weise zu charakterisieren,

3. die Bedeutungsunterschiede der sinnverwandten Lexeme nicht zu nivellieren,

4. das Hauptprinzip des Aufbaus des Wörterbuches nach semantischen Gruppen konsequent durchzuführen.

242